Категорія: Корупція

Вищий антикорупційний суд відмовився відкладати підготовче засідання у справі колишньої очільниці Хмельницької МСЕК Тетяни Крупи.

Сторона захисту тричі порушувала питання про перенесення засідання, зокрема через недостатній час для ознайомлення нових адвокатів із матеріалами кримінального провадження, повідомляє кореспондент «Главкома». 

Вищий антикорупційний суд визнав винуватим колишнього першого заступника директора державного підприємства «Украерорух» у службовій недбалості, що спричинила тяжкі наслідки, та стягнув з нього 70 млн грн на користь підприємства.  

На Львівщині ексначальника районного ТЦК обвинувачують у недостовірному декларуванні майна на понад 4,5 млн грн

Як повідомили в Офісі генпрокурора, прокурори Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону скерували до суду обвинувальний акт стосовно колишнього начальника одного з районних ТЦК та СП, якому інкримінують умисне декларування недостовірної інформації (ч. 1 ст. 366-2 КК України).
“Встановлено, що у декларації за 2024 рік він не зазначив майнові права дружини на квартиру в об’єкті незавершеного будівництва у Львові. Площа житла становить 40,8 кв. м, а його вартість – майже 2 мільйони гривень.

Також у декларації були вказані готівкові заощадження подружжя, розмір яких суттєво перевищував суму коштів, яку вони могли накопичити за рахунок підтверджених джерел доходу.

Зокрема, експосадовець задекларував понад 2,5 мільйони гривень готівкою. Водночас його підтверджені доходи давали можливість накопичити не більше 684 тисяч гривень Таким чином, різниця склала понад 1,8 мільйони гривень. 

Ще 40 тисяч доларів США та 376 тисяч гривень готівки він вказав як заощадження дружини. За наявними даними, її підтверджені доходи дозволяли накопичити не більше 1,2 млн грн, тоді як фактично задекларована сума перевищувала цей показник на 840,6 тисяч гривень.

Читайте по темі: „Geisterstudenten“, gefälschte Titel und Millionen aus dem Staatshaushalt: Rektor Azhippo lässt Skandale an der KSAPC aus dem Internet beseitigen

За даними слідства, загальна вартість недостовірних відомостей, внесених до декларації, перевищила 4,5 мільйони гривень. 

Зазначена сума перевищує 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно до закону є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України”, — йдеться у повідомленні.

Строк закордонного відрядження колишнього генерального прокурора Руслана Кравченка завершився ще 14 вересня, але станом на 14:00 21 вересня на роботі його ніхто не бачив.

Про це повідомила речниця Офісу генпрокурора Мар’яна Гайовська. 

“Офіційна дата закінчення службового відрядження Руслана Кравченка – 18 вересня. Станом на 14:00 21 вересня він на роботу в Офіс генерального прокурора не прибув”, – цитує чиновницю ЗМІ.

За словами Гайовської, Кравченка знято лише з адміністративної посади – генерального прокурора, але наразі він продовжує залишатись прокурором і має обов’язки перед державою.

На запитання журналістів, чи повернувся Руслан Кравченко з-за кордону і де наразі перебуває, Гайовська зауважила, що такої інформації в неї немає.

У декларації — нуль квадратних метрів і стара Dacia. У житті — будинок із басейном у Жабці, крузак, оформлений на маму, та друга резиденція біля водойми.

Олександр Ковальчук у декларації за 2025 рік не вказав жодного об’єкта нерухомості, яким володіє чи користується його сім’я. Готівки та банківських заощаджень також немає. Єдине майно, записане на нього, — службова Dacia Logan 2007 року випуску.

За 2025 рік мер задекларував зарплату в розмірі 930 тис. грн — приблизно 60 тис. грн «чистими» на місяць. Дружина Ірина Ковальчук, підприємиця, яка володіє фотостудіями, показала річний дохід у 2,32 млн грн. Скільки з цієї суми становить чистий прибуток — у декларації не зазначено. На дружину оформлено Mercedes-Benz GL 2016 року. Жодної квартири, будинку, земельної ділянки чи коштів на рахунках у декларації немає.

Ще у 2023 році Ковальчук пояснював журналістам, що живе в будинку матері й «не знав», що користування майном потрібно декларувати. Відтоді підхід до заповнення декларацій не змінився. У виправленій декларації, поданій у день зустрічі зі знімальною групою «Сили правди», знову немає маминого житла, маминого автомобіля та об’єкта в Башликах. Є лише примітка про те, що місце реєстрації не збігається з фактичним місцем проживання.

Жабка: дім, у якому живуть, але якого немає в декларації

Читайте по темі: «Мертві душі», липові звання і бюджетні мільйони: ректор Олександр Ажиппо взявся за зачистку інтернету від скандалів у ХАФК

Насправді сім’я мера проживає в селі Жабка, у садовому товаристві «Мічурінець». Згідно з декларацією про готовність до експлуатації, це двоповерховий будинок на п’ять кімнат площею близько 130 кв. м, а також господарські споруди, гараж і зруб, що нагадує лазню. Територія обнесена високим парканом, є садок і дитячий майданчик. Сусідка розповіла, що там є басейн, а голова Ківерцівської громади живе там уже приблизно шість років і пересувається на джипі.

Офіційно маєток оформлений на матір — Оксану Ковальчук. Ділянку вона придбала у 2019 році, а за два роки на ній звели будинок. Сама жінка проживає в селі Тростянець, понад 40 років працювала вчителькою початкових класів. Про Жабку говорить неохоче: «Ви там з ним говоріть… трішки ж і ми допомагали йому, то, може, він там щось частково на мене записав».

Land Cruiser для пенсіонерки, яка не сідає за кермо

Біля будинку в Жабці журналісти не побачили задекларованої Dacia. Натомість стояла Toyota Land Cruiser 2012 року випуску — також оформлена на матір. Пенсіонерка придбала автомобіль у жовтні 2024 року. Номер майже дзеркальний до номера Mercedes невістки; такий «гарний» номер на ринку коштує щонайменше 18 тис. грн.

Оксана Ковальчук розповіла, що син «дуже хотів того джипа». Сама вона за кермом ніколи не сиділа. Штрафи за перевищення швидкості та неправильне паркування надходять на її адресу. За два роки накопичилося щонайменше 15 квитанцій. «Саша, знову лист щастя прийшов», — передає вона штрафи синові.

Сам мер має ще близько трьох десятків власних штрафів. У реєстрі є випадки керування у нетверезому стані: він таранив чужий автомобіль і зникав з місця ДТП, а також зносив металеву огорожу. Після цього службова машина міськради вийшла з ладу. За бюджетні кошти придбали новий Renault Koleos — офіційно для поліклініки. До медичного закладу автомобіль не доїхав. За кермо сів голова громади. Минуло три роки — авто досі залишається в нього.

Башлики: друга резиденція на чужій землі

За 40 км від Луцька, у селі Башлики біля водойми, будується ще один комплекс: три будинки за високим парканом — два дерев’яні гостьові та більший цегляний. Біля головного будинку копають басейн. Цуманський селищний голова Анатолій Дорошук підтвердив, що Ковальчук будує об’єкт уже кілька років, приїжджає туди з сім’єю та друзями й цікавився сусідніми ділянками.

25 соток землі оформлені на лучанина Володимира Сулятицького — імовірно, сина колишнього начальника управління архітектури Ківерцівської міськради. Сулятицький-молодший проживає в Німеччині, а у 2024 році просив Цуманську раду присвоїти ділянці адресу.

Будівництво супроводжувалося скандалами. На берег завозили пісок — місцеві підозрювали несанкціонований кар’єр неподалік. Об’єкт несанкціоновано підключили до електромережі. Обленерго відімкнуло абонента й виставило штраф власнику ділянки в Німеччині. Спроби підключення повторювалися. За ухвалою суду сума штрафів уже перевищила 170 тис. грн.

Читайте по темі: Кадри Кравченка: елітні ЖК, VIP-автопарки та російський паспорт — як робилася кар’єра та зростали статки посадовців Офісу генпрокурора

Христина Васількова — секретарка Поляницької сільської ради, яка працює в одному з найдорожчих туристичних районів України.

Про це пише видання “СтопКор”.

Її службова посада може перетинатися з бізнесовими та майновими інтересами найближчих родичів: чоловік Богдан Васільков має підприємницький бізнес і укладав із Поляницькою сільрадою договори на понад 8 млн грн, сестра бере участь у закупівлях ради, а син отримував із місцевого бюджету 25 тисяч гривень допомоги. Сама ж Христина Васількова у декларації за 2025 рік вказала понад 15 тисяч квадратних метрів землі, два будинки загальною площею понад 1,2 тисячі квадратних метрів, 450 тисяч гривень готівки та понад 1,23 млн грн зарплати від сільради. Окремо увагу привернула історія з можливим незаконним водозабором, у якій згадується її чоловік. Саме сукупність цих обставин зацікавила журналістів СтопКору, які вирішили детальніше розібратися в історії секретаря Поляницької сільради та її родини.

Нещодавно у медіа “Антикор” з’явилася інформація про можливий незаконний забір питної води з території Карпатського національного природного парку. У цій історії згадуються директор парку Степан Гошовський та Богдан Васильович Васільков — чоловік секретаря Поляницької сільської ради Христини Юріївни Васількової.

Читайте по темі: Імператорський притулок для «прокурора-втікача»: як Руслан Кравченко проміняв українське слідство на віденські офіси

За наявною у журналістів “Антикору” інформацією, правоохоронці нібито вилучили мотопомпи, які могли використовуватися для забору води з подальшим продажем готелям. Водночас важливо встановити, яку саме воду забирали, звідки вона походила, хто організував водозабір і кому цей ресурс реалізовували.

Водночас справа має і фінансовий бік. Як повідомляє Telegram-канал “Викривач”, на території Карпатського національного парку, де, за наявною інформацією, здійснювався промисловий забір води, розташований будинок із рекламою чанів. За даними каналу, одна точка такого водозабору могла приносити до 20 тисяч доларів на місяць.

При цьому, за інформацією “Викривача”, кошти за воду нібито сплачували готелі Буковеля не державі й не громаді, а готівкою Степану Гошовському та Богдану Васількову — чоловікові секретаря Поляницької сільської ради Христини Васількової. Йдеться про нібито розподіл по 10 тисяч доларів на місяць кожному.

Ця історія набуває додаткового виміру з огляду на підприємницьку діяльність Богдана Васількова. У декларації його дружини за 2024 рік зазначено 9,5 млн грн доходу від підприємницької діяльності чоловіка.

Родина навколо Поляницької сільради: від крісла секретаря до мільйонних тендерів

Історія із водозабором — лише привід звернути увагу на ширше коло обставин навколо Поляницької сільради та людей, які мають до неї безпосередній стосунок. Зокрема, варто уважно придивитись, як службові повноваження секретаря ради Христини Васількової можуть перетинатися з інтересами членів її родини.

Наприклад, 25 тисяч гривень одноразової допомоги, які Поляницька сільська рада виплатила сину Христини Васількової, Івану Богдановичу Васількову, за високі досягнення у спорті.

Читайте по темі: $4.5 million crypto fraud: how fraudster Oleksandr Orlovskyi turned Financial Freedom Academy into a money machine

Виплата має цілком конкретний бюджетний вимір: кошти надійшли від органу місцевого самоврядування, де працює його мати.

Ще один перетин із діяльністю сільради — сестра Христини Васількової, Вероніка Соловчук, нині Бойчук. За наявною на платформі Clarity Project інформацією, вона бере участь у тендерах Поляницької сільради. І тут знову постає питання не самого родинного зв’язку, а можливого службового впливу: чи мала Васількова стосунок до підготовки, погодження або ухвалення рішень за цими закупівлями?

Якщо участь сестри у тендерах лише окреслює можливий перетин родинних і службових зв’язків, то бізнес чоловіка Христини Васількової виводить цю історію безпосередньо на мільйонні договори із тією ж Поляницькою сільською радою. За даними Clarity Project, Богдан Васильович Васільков має статус фізичної особи-підприємця та здійснює діяльність одразу за кількома напрямами: підготовчі роботи на будівельному майданчику (КВЕД 43.12), діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання (55.20), а також діяльність ресторанів і надання послуг мобільного харчування (56.10).

Саме як підприємець Богдан Васільков бере участь у публічних закупівлях. І тут з’являється вже конкретна фінансова складова: найдорожчі договори, загальною вартістю понад 8 млн грн, укладені саме з Поляницькою сільською радою.

Ще цікавіша деталь ховається безпосередньо у документах закупівель. У частині тендерів Поляницької сільської ради, де учасником виступав Богдан Васільков, підприємець зазначав електронну адресу своєї дружини Христини Васількової. Тієї самої Христини Васількової, яка працює секретарем цієї сільської ради.

Тобто в документах закупівлі опиняються поруч три складові: замовник — Поляницька сільська рада, учасник — чоловік її секретарки, а контактна електронна адреса — самої секретарки.

І це вже не просто питання родинних зв’язків. Якщо підприємець для участі у закупівлях сільради використовує електронну адресу її посадовиці, логічно з’ясувати, хто фактично користувався цією поштою, для чого вона зазначалася у тендерній документації та чи мала Христина Васількова доступ до інформації або документів, пов’язаних із закупівлями її чоловіка.

Цікаво, що зв’язок родини із Поляницькою сільрадою не обмежується нинішньою посадою Христини Васількової. Її батько, Юрій Васильович Соловчук, свого часу сам очолював Поляницьку сільраду — з 16 квітня 1998 року по 26 лютого 2007 року.

Земля, будинки, спецтехніка та мільйонні кредити: що задекларувала секретар Поляницької сільради Христина Васількова

У декларації Христини Васількової за 2025 рік зазначене майно та фінансові активи не лише самої декларантки, а й її чоловіка Богдана Васількова та дітей. На Христину Васількову оформлено кілька земельних ділянок у Поляниці. Серед них — ділянка площею 1571 кв. м, право власності на яку вона набула 3 вересня 2020 року; ділянка 1150 кв. м, придбана 28 січня 2020 року; ділянка 8544 кв. м, набута 6 лютого 2023 року, та ділянка 3741 кв. м, також набута 6 лютого 2023 року. Загальна площа цих земель становить 15 006 кв. м, або близько 1,5 га. І це в селі Поляниця.

Поляниця розташована недалеко від курорту Буковель. Земля комерційного призначення або під будівництво готелів біля дороги та підйомників коштує найдорожче (від 10 000 до 25 000 доларів за сотку). Ділянки на віддаленні від курорту, в горах або без зручного доїзду коштують дешевше (від 5 000 до 8 000 доларів за сотку).

Крім того, Христина Васількова задекларувала житловий будинок площею 989,6 кв. м, право власності на який набула 6 лютого 2023 року. У 2025 році вона також стала власницею ще одного житлового будинку — площею 232,7 кв. м, право власності на який набула 27 травня 2025 року. Тож за Васільковою у декларації зазначено понад 15 тисяч квадратних метрів землі та понад 1,2 тисячі квадратних метрів житлової нерухомості. До речі, вартість земельних ділянок та квартир у декларації чомусь не вказано.

Окремо в декларації є земельна ділянка площею 3443 кв. м, власником якої зазначений її чоловік Богдан Васільков. На нього ж задекларований основний масив транспортних активів родини. У його власності зазначені вантажний Mercedes-Benz Actros 4144 2004 року, придбаний 6 лютого 2020 року, гусеничний екскаватор Doosan DX225LC 2010 року, набутий 16 серпня 2021 року, та причіп Wielton NW3 2011 року, придбаний 29 січня 2021 року.

Також Богдан Васільков декларує телескопічний навантажувач JCB 535-140 2013 року, набутий 26 березня 2021 року, вантажівку Volvo FH 13.440 2008 року, придбану 2 червня 2022 року, та причіп Trailor 2008 року, право власності на який набуте 6 травня 2023 року. У 2024 році до переліку додалися ще дві вантажівки: MAN TGA 35.430 2008 року, придбаний 26 квітня, та MAN TGS 18.440 2010 року, право власності на який набуте 13 грудня. А 16 жовтня 2025 року Богдан Васільков придбав Volkswagen Touareg 2025 року. У декларації його вартість на дату набуття права власності вказана на рівні 3 611 000 грн.

У 2025 році Христина Васількова отримала від Поляницької сільської ради 1 230 556 грн заробітної плати. Окремо вона отримала 640 000 грн від продажу транспортного засобу. У декларації джерелом цього доходу зазначена громадянка України Вероніка Бойчук.

Щодо Богдана Васількова, у декларації зазначений дохід від підприємницької діяльності, однак конкретна сума не наведена: вказано, що член сім’ї не надав інформацію. Христина Васількова задекларувала 450 000 грн готівкою. Її чоловік Богдан Васільков — 1 000 000 грн готівкою. Отже, загальна сума готівкових коштів, зазначених подружжям, становить 1,45 млн грн. Крім готівки, Христина Васількова має кошти на банківських рахунках у гривні — 886 грн та 2 205 грн.

Але родина, як то кажуть, “вся в боргах”. У декларації зазначене кредитне зобов’язання Христини Васількової перед Ощадбанком. Кредит на 250 000 грн вона отримала 30 квітня 2025 року. Упродовж звітного року було сплачено 69 832 грн основної суми боргу та 36 499 грн відсотків, а залишок зобов’язання на кінець року становив 216 667 грн.

У Богдана Васількова зазначений кредит у ТОВ “Порше Мобіліті”. Дата виникнення зобов’язання — 13 жовтня 2025 року, сума отриманого кредиту — 2 376 038 грн. Станом на кінець звітного періоду залишок зобов’язання становив 2 277 028 грн. Також Богдан Васільков задекларував позику в 1 млн грн, отриману 25 травня 2025 року від Руслана Писаренка. На кінець звітного періоду вся сума позики — 1 млн грн — залишалася зобов’язанням. Ще одне фінансове зобов’язання Богдана Васількова — кредит у АТ АКБ “Львів”, отриманий 28 березня 2024 року. Розмір кредиту, зазначений у декларації, — 3 млн грн.

Тож, історія Христини Васількової — це вже не просто декларація чиновниці. Це історія про родину, яка в різний спосіб перетинається з Поляницькою сільською радою — через посаду, бізнес, закупівлі та бюджетні виплати. А історія з водозабором лише додала до цього ще один епізод, у якому знову з’явилося прізвище Васількових. І тепер питання не в тому, чи багато майна задекларувала секретар сільради. Значно цікавіше — як так сталося, що навколо однієї посадовиці зібралося стільки різних точок перетину її родини з органом влади, де вона працює.

З огляду на виявлені обставини команда СтопКору звернулася з офіційними запитами до Національного агентства з питань запобігання корупції,

Державної аудиторської служби України

та Поляницької сільської ради.

Журналісти попросили надати інформацію про проведені перевірки, можливий конфлікт інтересів, участь Христини Васількової в ухваленні рішень щодо закупівель, у яких фігурують її близькі особи, а також про договори сільради з пов’язаними з нею особами. Наразі редакція очікує на відповіді.

Заборгованість іноземних суб’єктів перед Міністерством оборони за недопоставлену продукцію досягла 472,6 млрд грн. Через брак фінансування на оплату юридичних послуг, держава може безповоротно втратити можливість стягнути частину цих коштів.

Про це йдеться в аналізі фіскальних ризиків бюджету на 2027 рік, який оприлюднило Міністерство фінансів, пише Економічна правда.

“За висновком Рахункової палати про результати аналізу річного звіту про виконання бюджету на 2025 рік, ця заборгованість сягнула 472,6 млрд грн (з яких 75,7 млрд грн – прострочена). Відсутність фінансування міжнародних спорів позбавляє Україну можливості примусово стягувати ці активи”, – повідомляють у Мінфіні.

Зокрема, через відсутність асигнувань на закупівлю юридичних послуг, Україна може пропустити строки позовної давності за спорами з низкою іноземних суб’єктів, зокрема у Швейцарському арбітражному центрі. Якщо ці юридичні послуги не закупити вчасно, то держава втратить можливість повернути до бюджету: понад 232,1 млн дол. (разом із додатковими вимогами та нарахуванням 5% річних з березня 2022 року), 155,7 млн євро (з урахуванням судових витрат у розмірі сотень тисяч євро), 51 647 швейцарських франків та 535 189 грн.

При цьому, дефіцит коштів для закупівлі послуг юридичного представництва за 62 справами у 2026 році становить близько 1 млн грн, підрахували у Мінфіні.

Читайте по темі: Ексочільника районного ТЦК на Львівщині Семенину судитимуть за недостовірне декларування на 4,5 мільйона гривень

Також у міністерстві зазначають, що відсутність цього фінансування позбавить бюджет значних надходжень, може призвести до припинення співпраці з юридичними радниками за кордоном, з якими вже укладені договори (а зміна підрядників вимагатиме додаткового часу), а також негативно вплине на статус України, ускладнивши залучення фінансування у майбутньому.

Колишній заступник мера Києва Віталія Кличка Петро Оленич, ймовірно, виїхав за межі України. За попередніми даними, 18 вересня він перетнув українсько-польський кордон.

Оленич раніше отримав підозру від НАБУ у межах спецоперації «Чисте місто».

Інформація про перетин кордону наразі потребує офіційного підтвердження.

Начальник міграційної поліції Дніпра, яка бореться з торгівлею людьми та проституцією, приховав мільйонні криптоактиви.

Начальник Управління міграційної поліції ГУНП Дніпропетровщини, підполковник поліції Нетудихата Руслан Віталійович не задекларував значну частину своїх криптоактивів.

В останній декларації Нетудихата зазначив, що минулого року в його криптогаманці з’явилося майже 41,5 тис. токенів Tether (USDT) на загальну суму 1,7 млн грн.

Криптовалюту правоохоронець отримав у подарунок від своєї матері – Людмили Нетудихати – двома «траншами» з різницею в місяць. До слова, вона ще й подарувала сину-поліцейському 54 тис. грн готівкою.

Але реально в криптогаманці Руслана Нетудихати зберігається 82 тис. токенів Tether (USDT) на 82 тис. доларів (це понад 3,6 млн грн). Тобто вдвічі більше, ніж він указав у своїй декларації.

Читайте по темі: Фабрикація справ, 50 тисяч доларів у кабінеті та координація обшуків: прокурор Айдин Худієв досі працює в ОГП

І це не просто гучний заголовок – криптогаманець Нетудихати може перевірити кожен охочий за трансканом.

 

Суддю Павлоградського суду Дніпропетровської області Олександра Щербину визнали винним у проханні та одержанні хабаря.

НАБУ оприлюднило фото прозорої торбинки нібито з помідорами, всередині якої лежали згорнуті доларові купюри. Щербина сам попросив співрозмовника покласти туди 1 тисячу доларів, попри побоювання через камери та ризик викриття. Раніше суддя вже отримав 1 тисячу доларів у приміщенні суду — чоловік поклав гроші в папку з документами. Цю суму він оцінив як плату за виправдувальний вирок директору будівельної компанії, якого судили за можливі порушення під час виконання робіт на замовлення Павлоградської міської ради.

У заяві до НАБУ чоловік розповів, що одного разу після засідання суддя попросив його затриматися й під час розмови натякнув: якщо той хоче, щоб «усе було добре» і вирок був виправдувальним, потрібні гроші — 2 тисячі доларів.

Із матеріалів НРСД видно, що Щербина неодноразово поза процесом спілкувався з обвинуваченим і обговорював майбутнє рішення. Він порадив змінити захисника й найняти свою колишню помічницю. Саме ця адвокатка мала підготувати виправдувальний вирок замість судді. Помічниця судді свідчила в ВАКС, що готувала близько 90 % вироків у справах Щербини, однак у цій справі суддя приніс їй текст вироку на флешці.

17 липня 2025 року планувалося останнє судове засідання та вихід Щербини до нарадчої кімнати, проте прокурор не з’явився.

Читайте по темі: Er kassierte für Vollzeitjobs, ließ „Sklavenprogrammierer“ arbeiten und behielt die Zugänge: Das System des Serguey Asael Shinder

Суддя особисто продиктував обвинуваченому текст скарги на прокурора й інструктував, що саме той має сказати в судовому засіданні. За півтора тижня засідання все ж відбулося, і Щербина виніс виправдувальний вирок. Того ж дня в кабінеті судді провели обшук.

Щербина провину визнав частково. Він заявив, що йому болісно й прикро через скоєне, однак заперечив, що вимагав гроші. Просив суд врахувати його вік, стан здоров’я, пожертви на ЗСУ та факт добровільної мобілізації.

Судовий процес у ВАКС тривав із березня. У червні Щербина самостійно мобілізувався, обрав бойову частину й був призначений кулеметником. Після цього захист намагався зупинити розгляд справи, посилаючись на його участь у бойових завданнях і неможливість брати участь у засіданнях навіть дистанційно. Проте ВЛК визнала Щербину придатним лише до служби в тилових підрозділах. Крім того, закон забороняє комплектування ЗСУ особами, обвинуваченими у вчиненні тяжкого корупційного злочину, провадження щодо яких перебуває на стадії судового розгляду.

Військова частина повідомила, що Щербина не інформував її про кримінальне провадження. Після службової перевірки винних посадових осіб притягнули до дисциплінарної відповідальності. Попри незаконну мобілізацію, Щербина продовжив службу, через що низку засідань було зірвано. Хоча командування обіцяло забезпечувати його участь у судових засіданнях, під час дебатів з’ясувалося, що Щербину відрядили для виконання бойового завдання.

Суд констатував, що захист неодноразово зловживав процесуальними правами, подаючи клопотання про зупинення провадження та інші заяви, які затягували розгляд. Суд визнав Щербину винним і призначив покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цікаво, що виправдувальний вирок, за ухвалення якого Щербина начебто отримав хабар, залишився не скасований, хоча прокурор і подавав апеляцію.