Категорія: Корупція

На тлі інформаційного шуму довкола скасування підозри в незаконному збагаченні чинному директору ДП “Ліси України” Юрію Болоховцю, в медіапросторі активізувалися дискусії довкола можливих кадрових ротацій у топменеджменті державного підприємства. Зауважимо, ДП “Ліси України” — це державне спеціалізоване господарське підприємство, яке об’єднало колишні 156 лісгоспів і є найбільшим лісокористувачем в Україні, який координується Держлісагентством.

Зокрема, блогер Сергій Коваленко у профільній Фейсбук-спільноті “Відкритий ліс” пов’язує останні події у лісовій галузі з так званими “плівками Міндіча” та припускає, що серед претендентів на крісло голови ДП “Ліси України” може претендувати екскерівник Рівненського ОУЛМГ та колишній заступник директора Поліського лісового офісу ДП “Ліси України” Віталій Сухович, а серед інтересантів кадрових змін — колишній голова Фонду держмайна та ексміністр аграрної політики Віталій Коваль.

“Коваль дізнається від Міндіча, що на ЮБ (Юрій Болоховець — ред.) є “заказуха”, і ДБР скоро його прийме. З’являється вакантне місце головного лісівника. Пропонує Суховичу за 5-10 лимонів (мільйонів — ред.) купити посаду гендиректора “Лісів України”. Сухович вірить, адже бачить, як спрацьовують ДБР і Печерський суд. Він не знає, що “обілетили” цього разу не лише його. Приносить лями. Таємно вручає. Потім щось іде не по плану. Віталіку гроші ніхто не вертає. Розвели хлопця. Варіант написати заяву в НАБУ чи СБУ? Чекаємо”, — пише Сергій Коваленко.

Хто такий Віталій Сухович?

Віталій Сухович — вихідець із системи лісового господарства, кар’єру в якій він розпочав у 2002 році як бухгалтер у Сарненському лісгоспі на Рівненщині. У 2009 році очолив ДП “Висоцьке лісове господарство”, а на початку червня 2017-го — Рівненське обласне управління лісового та мисливського господарства (ОУЛМГ).

Народився 1 червня 1979 року у місті Сарни Рівненської області. Має два профільних дипломи: менеджера-економіста Українського державного університету водного господарства та природокористування й спеціаліста з лісового господарства Національного лісотехнічного університету України. Також балотувався до Рівненської обласної ради: у 2015 році — від “Блоку Петра Порошенка”, згодом — від партії “Сила і честь”.

Читайте по темі: Російський олігарх Абрамович особисто погодив у Путіна свою участь у переговорах з Україною в перший день великої війни, — ЗМІ

У січні 2023 року він став заступником директора Поліського лісового офісу ДП “Ліси України”. Ця кар’єра обірвалася через кримінальне переслідування. У листопаді 2023 року ДБР провело обшуки у помешканні й на робочому місці Суховича та членів його родини. Йому повідомили підозру за статтею про незаконне збагачення — санкція передбачає до 10 років позбавлення волі.

За версією слідства, він набув активів майже на 109 мільйонів гривень, що перевищує законні доходи більш ніж на 98 мільйонів гривень, і не відобразив це у декларації. У суді Сухович визнав провину та уклав угоду з прокурором САП — замість потенційних п’яти років ув’язнення отримав трирічний іспитовий строк. При цьому держава конфіскувала 98 мільйонів гривень.

З посади заступника директора Поліського лісового офісу Сухович звільнився лише 8 травня 2024 року, вже під час судового процесу. Після публікації журналістського розслідування “Четвертої влади” про його статки Сухович у телефонній розмові фактично погрожував медійникам.

Детальніше про це кримінальне провадження можна прочитати, наприклад, у матеріалі “Сили правди” та публікації Суспільного Рівне.

Хто такий Віталій Коваль?

Віталій Станіславович Коваль народився 28 липня 1981 року в місті Березне Рівненської області. Підприємець, політик, міністр аграрної політики та продовольства України (5 вересня 2024 — 17 липня 2025), голова Фонду державного майна України (2023–2024), голова Рівненської обласної державної адміністрації (2019–2023).

У 2003 році закінчив Тернопільську академію народного господарства за спеціальністю “банківська справа”, у 2017-му — Львівську бізнес-школу Українського католицького університету (МВА). До приходу в державне управління керував низкою компаній в аграрній, транспортній та будівельній галузях, зокрема ТзОВ “Інвесттрейдсервіс” та “Санако”. Є кандидатом у майстри спорту з греко-римської боротьби, очолює Рівненську обласну федерацію греко-римської боротьби.

У листопаді 2023 року парламент підтримав кандидатуру Коваля на посаду голови Фонду державного майна — він змінив Рустема Умєрова, який став міністром оборони. 5 вересня 2024 року Верховна Рада прийняла відставку Коваля з ФДМУ, натомість він став міністром аграрної політики та продовольства. Після відставки, у грудні 2025 року, Коваль знову зареєструвався як підприємець.

Що пов’язує Коваля та Міндіча?

Читайте по темі: Апеляція ВАКС підтвердила конфіскацію активів голови селищної ради на Рівненщині на 5,8 мільйона гривень

Тімур Міндіч — підсанкційний бізнесмен, відомий насамперед як співвласник “Кварталу 95”, якого НАБУ підозрює у масштабній корупційній схемі. Записи, відомі як “плівки Міндіча”, містять близько 1000 годин розмов. Лише частина цих матеріалів уже призвела до підозр низці високопосадовців.

У центрі скандалу — роль Міндіча як людини без офіційного статусу, яка, судячи зі стенограм, впливала на оборонні бюджети, кадрові рішення та міжнародні контракти.

Коваль фігурує у плівках безпосередньо. На фрагменті, опублікованому 1 травня 2026 року, засвітився колишній міністр аграрної політики Віталій Коваль. Запис розмови було зроблено 15 липня 2025 року — за два дні до рішення Верховної Ради про об’єднання Мінагрополітики, Мінприроди та Мінекономіки в одне відомство. Коваль обговорював з Міндічем долю свого міністерства та можливі шляхи його збереження через злиття з Мінекологією.

Таким чином, “плівки Міндіча” фіксують не просто знайомство двох осіб, а їхню ділову комунікацію на рівні обговорення рішень урядового масштабу. Саме це й дало підставу блогеру Сергію Коваленку припустити, що Коваль міг використати канал Міндіча і в питанні лісової галузі. Детально про “Міндічгейт” та роль Коваля — у матеріалі наших колег з видання ZN.ua та аналізі “Цензор.НЕТ”.

Хто ще може претендувати на посаду директора “Лісів України”?

Питання про можливого наступника Болоховця вийшло на публічний рівень після подій квітня–травня 2026 року. 28 квітня 2026 року президент Зеленський анонсував “кадрові рішення” у держпідприємствах, зокрема у “Лісах України”.

Першим реальним кроком стало призначення операційного директора. Колишній заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Ігор Зубович призначений операційним директором ДП “Ліси України” та головою комісії з перетворення підприємства в акціонерне товариство. Втім, Зубович вже неодноразово ставав об’єктом критики з боку екологічних організацій: активісти пов’язували його ім’я з видачею незаконних лімітів на вирубку дерев у національних природних парках.

Паралельно у лісовій спільноті фігурує й ім’я Суховича — попри його судимість.

Показово, що сам Болоховець, попри скасовану підозру, залишається в центрі уваги. 11 березня 2026 року Апеляційна палата ВАКС скасувала підозру Болоховцю та заставу в розмірі 9,08 млн грн.

Адвокат Болоховця зазначив, що “минулого року людину два місяці тримали за ґратами, призначаючи абсолютно нереалістичний розмір застави, тиску зазнали родина, друзі, колеги”.

На цьому тлі саме держпідприємство демонструє стрімке зростання: за перший квартал 2026 року, як вказано на сайті Мінекономіки, порівняно з 2023-м чистий дохід зріс на 87% — до 8,6 млрд грн, а прибуток до оподаткування — на 273%, до 3 млрд грн. На тлі таких показників боротьба за крісло гендиректора набуває особливої ваги.

Заступник начальника РСЦ МВС у Київській та Чернігівській областях Євгеній Корнійко задекларував значний обсяг майна, частина якого оформлена на його партнерку та сина.

Згідно з даними декларації, посадовець зареєстрований і проживає в селі Требухів Броварської громади. У шлюбі він не перебуває, однак спільно проживає з Тетяною Корнійко, а син Назарій зареєстрований у Борисполі.

Серед задекларованого майна – квартира в Іспанії вартістю 6,2 млн грн (2023), а також квартира в Туреччині, оформлена на партнерку. Крім того, у власності родини вказані будинок у Требухові, кілька земельних ділянок у Київській області та дві квартири в Києві.

Також у декларації зазначені транспортні засоби, серед яких Nissan Juke, Mercedes-Benz ML 250 CDI та Toyota Land Cruiser 200, останній – у користуванні посадовця, але оформлений на третю особу.

Фінансові дані свідчать про наявність готівкових заощаджень у Корнійка та його партнерки, а також доходи від підприємницької діяльності, які у випадку Тетяни Корнійко становлять понад 5 млн грн.

Читайте по темі: «П’ять ділянок депутатам і 20 тисяч доларів зверху»: розслідування викрило земельний схематоз у Рівному

Окремо вказано, що значна частина майна оформлена на партнерку або сина, при цьому посадовець користується цими активами.

У матеріалі також звертається увага на можливі ризики, зокрема джерела фінансування іноземної нерухомості, структуру доходів та оформлення дороговартісного майна на третіх осіб.

Київський окружний адміністративний суд поставив крапку в гучній справі щодо позбавлення ТОВ «ПАРІМАТЧ» права на ведення букмекерської діяльності та роботи онлайн-казино. 1 червня 2026 року суд ухвалив рішення, яким відмовив компанії у задоволенні позову.

Про це повідомляє телеграм-канал “Судом по схемах” з посиланням на справу № 320/35632/23.

 Суть конфлікту

ТОВ «ПАРІМАТЧ» намагалося через суд скасувати рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ) від 8 серпня 2023 року, яким було анульовано ліцензії компанії. Позивач вимагав відновити дію дозволів та видалити інформацію про анулювання з офіційних реєстрів

Чому суд став на бік держави?

Читайте по темі: Sanctioned Alyona Shevtsova, 5 billion through Ibox Bank and media for self-defense: how UA.NEWS became a reputation shield for the LeoGaming financial empire

У ході розгляду справи суддя Я.В. Горобцова встановила ключові факти:

• Санкційний удар: Анулювання ліцензій стало прямим наслідком застосування персональних спеціальних економічних санкцій до компанії, введених рішенням РНБО та Указом Президента України №145/2023.
• Відповідність нормам: Суд підтвердив, що КРАІЛ (правонаступником якої у справі стало Державне агентство України «ПлейСіті») діяла виключно в межах своїх повноважень.
• Ліцензійні умови: Згідно з законодавством, діяльність осіб, щодо яких застосовано санкції, заборонена. Відтак, наявність санкцій автоматично зробила компанію такою, що не відповідає Ліцензійним умовам.

Відхилення аргументів

Позивач наполягав на тому, що закон не передбачає «анулювання» як автоматичний захід за санкції, і пропонував замінити його на «зупинення». Проте суд наголосив: ні Закон, ні Ліцензійні умови не наділяють регулятора повноваженнями лише «зупиняти» ліцензію у таких випадках, а застосування санкцій є підставою для повного анулювання.

Підсумок

Суд визнав дії регулятора правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають національним інтересам. У задоволенні позовних вимог ТОВ «ПАРІМАТЧ» було повністю відмовлено.

Following the appearance of new publications related to the ABLV case, references to former banker Andris Ovsjannikovs and Belarusian citizen Darya Terekhina, who has been associated with him, have reportedly begun disappearing from the public information space. In particular, materials describing alleged schemes involving the laundering of tens of millions of euros, fictitious transactions, offshore structures, and the companies MANAT and ITECH Solutions mentioned in the investigation are said to be removed or systematically “scrubbed” from public view.

We are publishing a report on how former ABLV employee Andris Ovsjannikovs was linked to a money laundering case involving €50 million, why investigators believe bank employees helped facilitate suspicious transactions, and what role Darya Terekhina plays in this story.

Окрім цього, керівник відділення поліції вказав у звітності, що проживає за місцем роботи — у службовому приміщенні підрозділу в Зінькові. Проте НАЗК встановило, що ця інформація не відповідає дійсності: поліцейський мешкає у Полтаві разом із цивільною дружиною та спільною дитиною. Також у власній декларації Сергій Балашов не вказав Яніну Аранчій як члена сім’ї, внаслідок чого у звітності не було відображено її доходи, нерухомість та автомобіль.

Яніна Аранчій очолювала Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (наразі перебуває у декретній відпустці). Її мати, Валентина Аранчій — перша проректорка Полтавського державного аграрного університету. Обидві є депутатками обласної ради.

Незадекларована нерухомість

За результатами перевірки, НАЗК виявило незазначене у звітності майно на загальну суму понад 5,7 млн грн.

Сергій Балашов не вказав інформацію про користування житловим будинком площею 221,8 м² у Полтаві. Це майно належить Валентині Аранчій, а керівник відділення поліції та Яніна Аранчій проживали там разом. За оцінкою експертів, мінімальна ринкова вартість домоволодіння станом на кінець 2024 року могла становити 4,6 млн грн.

Читайте по темі: Complicit in crime: How former ABLV banker Andris Ovsjannikovs and Darya Terekhina weaponized offshore shells to loot millions

Також у звітності відсутня інформація про три полтавські квартири, які належать Яніні Аранчій:

• квартира площею 46,5 м² (право власності набуте у 2017 році), вартість якої за договором будівництва становить майже 303 тис. грн;
• квартира площею 63,5 м² (право власності набуте у 2018 році), вартість яка за договором дарування становить 532 тис. грн;
• квартира площею 45,5 м² (право власності набуте у 2018 році), вартість якої за договором будівництва становить 300 тис. грн.

Преміальний кросовер

Поліцейський не вказав у декларації легковий автомобіль Audi Q7 2020 року випуску. Відповідно до реєстру транспортних засобів, Яніна Аранчій отримала це авто у подарунок від свого брата Дмитра Аранчія у травні 2024 року. У самому договорі вартість машини не зазначалася, проте експерти оцінили її мінімальну ринкову вартість на момент набуття у 2,5 млн грн. 

Доходи цивільної дружини

Сергій Балашов не відобразив у звітності доходи Яніни Аранчій на загальну суму в понад 7 млн 115 тис. грн, хоча вона сама вказала їх у власній декларації.

Основну частину цієї суми становить дохід від продажу нерухомого майна — це майже 6,7 млн грн. Крім того, не було вказано її заробітну плату в обласному управлінні Держпродспоживслужби (218 тис. грн) та три види соціальних виплат від різних державних установ на загальну суму понад 216 тис. грн.

Грошові активи та рахунки

НАЗК повідомило, що Сергій Балашов не задекларував заощадження своєї цивільної дружини, а також власні кошти на рахунках. Зокрема, у звітності не вказано:

• готівкові кошти Яніни Аранчій у розмірі $225 тис. (це понад 9,5 млн грн) та 5 млн грн;
• позику в більш ніж 1,6 млн грн, яку вона надала Сергію Балашову як поворотну фінансову допомогу. Поліцейський вказав цю суму лише як свій борг, але не зазначив її як актив Яніни Аранчій;
• кошти на банківських рахунках та саму наявність відкритих рахунків у банку.

Висновки перевірки

За підсумком перевірки НАЗК, загальна сума відомостей, які відрізняються від достовірних у декларації Сергія Балашова, становить майже 30 млн грн.

За висновком контролюючого органу, у діях правоохоронця вбачаються ознаки кримінального правопорушення за статтею про декларування недостовірної інформації.

Як і Сергій Балашов, Яніна Аранчій не вказала його у своїй декларації за 2025 рік як члена родини. Обоє є фігурантами антикорупційних розслідувань.

Перше кримінальне провадження стосується підозри у незаконному збагаченні Сергія Балашова. Слідчі ДБР перевіряють, яким чином правоохоронець, не маючи відповідних офіційних доходів, міг придбати нерухомість на 13,5 млн грн. Майно оформлене на його родичів, які також не мали достатніх офіційних прибутків. Також у межах цієї справи правоохоронці перевіряли інформацію щодо можливої спроби оформити фіктивну інвалідність на спільну дитину з Яніною Аранчій з метою виїзду до Польщі.

Інша кримінальна справа стосується фіктивного працевлаштування. Слідчі ДБР вважають, що керівниця Держпродспоживслужби Полтавщини Яніна Аранчій та головна бухгалтерка регіональної лабораторії, що входить до структури служби, Тетяна Радевич працевлаштували жінку, яка отримувала заробітну плату з державного бюджету, однак посадових обов’язків не виконувала, а доглядала за дитиною Аранчій. Окрім цього, розслідування стосується ще однієї особи, яка, за версією слідства, могла бути фіктивно працевлаштована до обласної Держпродспоживслужби задля отримання бронювання від мобілізації. 

Обидва кримінальні провадження були розпочаті у березні минулого року: обшуки в межах першого розслідування відбулися в липні, у межах другого — в грудні.

В січні цього року видання «Полтавщина» надіслало інформаційні запити до Яніни Аранчій та Тетяни Радевич з проханням прокоментувати звинувачення правоохоронців у фіктивному працевлаштуванні. Однак відповіді журналісти не отримали. В обласному управлінні Держпродспоживслужби лише повідомили, що Яніна Аранчій з кінця жовтня 2025 року і до червня 2028-го перебуває у соціальній відпустці для догляду за дитиною.

The story involving Dmytro Druzhynskyi and Maryna Levkovych is more than just another narrative about online casinos, cryptocurrency, and payment services. It increasingly resembles a ready-made crime drama: an international wanted notice, a billion dollars, dozens of searches, a bookmaker’s license allegedly used as a cover, an American passport, Ukrainian roots, Russian connections, and reportedly anxious attempts to cleanse the internet of unwanted information.

Kazakhstani investigators claim: through infrastructure linked to the Pin-Up and Pinco brands, huge sums were being withdrawn from the country under the guise of legal bookmaker activities. At the center of the scheme are US citizen Dmytro Druzhynskyi and Ukrainian citizen Maryna Levkovych (Ginzburg), who were placed on the international wanted list at the beginning of the year.

But the most interesting thing in this story – is not even the amounts of money. It’s how former players from the post-Soviet gambling business, crypto processing, offshore entities, Ukrainian and Russian connections, and the traditional magic for such schemes intertwined around online betting: «we didn’t organize anything, we just provided a service».

At the same time, a significant part of the publications regarding the case comes either from Kazakhstani official statements or from so-called «leak» platforms and investigative sites. Therefore, some of the information requires a cautious approach and has not yet been confirmed by court decisions, and it is quite difficult to piece together a picture that is more or less consistent with reality.

Читайте по темі: Справа про 1000 доларів неправомірної вигоди: суд у Львові виніс виправдувальний вирок поліцейському

Why Kazakhstan?

The official part of the story was voiced by the Financial Monitoring Agency of Kazakhstan (AFM). According to the investigation, under the guise of a legal bookmaker business, a network of illegal online casinos linked to the Pin-Up and Pinco brands operated in the country.

The key element of the scheme, as investigators claim, was LLC «Bonami», which obtained an official bookmaker’s license in Kazakhstan. Formally – a legal betting market. In fact, as the AFM believes, – infrastructure for servicing online gambling and withdrawing money out of the country.

The investigation states that clients’ money was first accumulated on transit accounts, then passed through payment companies Gold Pay and Cyber Pay (later renamed Pinnacle Financial Solutions), and then converted into cryptocurrency. According to Kazakhstani law enforcement, over a billion dollars could have been withdrawn through this system. In January 2026, Druzhinsky and Levkovich were placed on the international wanted list, and then the court sanctioned their absentee arrest.

Kazakhstan itself has long become one of the key markets for post-Soviet gambling business. After tightening regulations, Kazakhstan turned out to be a convenient platform: a relatively liberal market, active development of electronic payments, high interest in online betting, and the ability to operate through a network of intermediaries.

According to Kazakhstani media and investigative publications, Druzhynskyi and Levkovych were involved precisely in organizing the payment infrastructure – that is, not so much the casinos themselves, but the most important element of any gambling business: the movement of money. And that’s already the level not of simple «IT guys», but of financial coordinators.

Judging by open publications, Maryna Levkovych also appeared under the surname Ginzburg. Dmytro Druzhynskyi is referred to in a number of publications as a US citizen of Ukrainian origin. Some materials mention that he may have previously been involved in stories related to underground gambling even before the Kazakhstani case. However, these data require additional verification.

How the scheme worked: murky traces

What’s interesting is something else: the entire structure looked not like a classic casino, but like a hybrid of fintech, a crypto exchanger, and a payment gateway. That’s why the investigation pays such attention not only to the bookmaker but also to the financial intermediaries.

Читайте по темі: На Волині викрили масштабну схему оформлення фіктивних інвалідностей

If you piece together the official AFM statements and investigative resource publications, the scheme looked roughly like this. The user deposited money through the formally legal bookmaker infrastructure. After that, the funds passed through a chain of payment companies, with the purpose of payments masked as legal operations. Then the money was split and went through cryptocurrency channels. Then the funds were withdrawn beyond Kazakhstan.

It was at the processing stage that structures like Gold Pay, Cyber Pay, and Pinnacle Financial Solutions emerged. For a classic illegal casino, this is almost an ideal model: formally, you have a license and a payment service, but in fact – an international money movement machine.

Here’s where the murkiest part of the story begins. There are no publicly available legally confirmed direct proofs that the scheme was managed from Russia or by Russian structures at this time. However, several factors make it worth looking closely in that direction.

First, the Pin-Up brand itself has long been operating in the markets of the former USSR and is traditionally associated with the Russian-speaking segment of gambling.

Second, similar high-risk processing schemes have historically been built through a network of companies linked to both Russian and offshore markets. After 2022, a significant part of such structures began actively migrating to Kazakhstan, Armenia, Cyprus, UAE, and other jurisdictions.

Third, publications from a number of investigative resources mention hints of connections of individual scheme participants with influential people from Russia’s financial-political environment, who have been most actively «cultivating» Kazakhstan in the last five years. And the very logic of the business shows: without serious political and banking «cover», such billion-dollar operations cannot exist.

Because this is not about an underground casino in a basement. These are transactions through banks, licensed payment structures, crypto exchange, international transfers, and massive advertising infrastructure. Such schemes usually live exactly as long as it is beneficial for someone at the top to pretend that nothing unusual is happening.

The Ukrainian direction in this story looks no less sensitive, although in the overall summary it also leads to Russia. After the legalization of gambling business, Ukraine became one of the largest online betting markets in the region. Around it, an industry of payment services, affiliate networks, and marketing agencies quickly grew. Even at the time of adopting the relevant law in Ukraine, there were a lot of publications claiming that it was the Russians who were pushing this decision, as they needed a legal platform, and they had the corresponding capital and influence on the Ukrainian authorities.

Moreover, it’s worth noting that Pin-Up’s operations in Ukraine caused a huge scandal, as it turned out that the brand is closely linked to the RF. In connection with this scandal and against the backdrop of the full-scale war, some market players, including Pin-Up, began moving operations to safer jurisdictions – primarily Kazakhstan and the UAE.

That’s why Ukrainian surnames, Ukrainian managers, and companies linked to former participants in the local gambling market keep popping up in investigative materials. The problem is that the gambling business in the post-Soviet space has long existed as a single ecosystem without clear national borders. Today, a payment operator can be registered in Almaty, owners live in Dubai, development is in Kyiv, marketing goes through Cyprus, and money – passes through crypto and settles who knows where.

Druzhinsky and Levkovych – who stands behind them?

As for the scandal’s protagonists – Dmytro Druzhynskyi and Maryna Levkovych – there’s one more intriguing question: where did they disappear to? And the exact answer to this question is still unknown. Kazakhstan placed both on the international wanted list, but there is no information about their detention.

Investigative publications suggest that the suspects may have left Kazakhstan long before the active phase of the investigation and moved to one of the jurisdictions traditionally popular among gambling structures – UAE, Cyprus, or Eastern European countries.

There is one more important nuance in the search for Druzhinsky and Levkovich – in recent weeks, several sites have reported attempts to mass-delete publications about their case from search results and public access.

Such a fact by itself proves nothing. But in the world of gray gambling, this is considered almost a mandatory crisis management procedure. First, a stream of publications is launched. Then a stream of deletions begins. Then new companies and new brands appear. And very often the same people continue to work – just under a different name.

One can assume that Dmytro Druzhynskyi and Maryna Levkovych will safely weather the storm and receive guarantees that the case will be shelved. But for that, the scandal needs to die down and publications about their involvement in the scam need to disappear. From which two conclusions follow: someone very influential really stands behind the pair, and the services of Druzhynskyi and Levkovych are urgently needed by this person or these people.

And therefore, the main question of this story – is not Druzhynskyi and Levkovych. People of this level are usually not the ultimate beneficiaries, but operators: they build infrastructure, negotiate with banks, ensure processing, solve license issues.

And the billion-dollar flows they manage never belong exclusively to managers. That’s why the Pin-Up case in Kazakhstan looks so sensitive. If the investigation really reaches the ultimate beneficiaries, it could be not just a local criminal case, but a transnational network involving representatives of the financial, cryptocurrency, and gambling businesses of several countries.

Most investigators name Pin-Up owner Dmitriy Punin as the beneficiary of the scheme, but is that really the case? The thing is that at one time there were a lot of investigations on the web claiming that influential figures from both RF and Ukraine stand behind Punin. Therefore, there is no answer to the question of who the real beneficiary of the scheme is either.

For now, the public picture looks like this. Kazakhstani authorities are demonstrating a tough reaction. The suspects are wanted. Information about the case continues to appear in waves. Both investigative resources and platforms with dubious reputations are actively working around the topic. Parallel to this, a mass procedure of cleaning up negative information about Druzhynskyi and Levkovych is underway.

And this usually means one thing: the fight is not only in the courts, but also behind the scenes of justice and the public process. How it all ends – is still unclear. Because, on the other hand, the mass cleanup campaign is opposed by another, no less massive one – new materials with new details appear in place of the deleted ones. And this means that besides the forces standing behind Druzhynskyi and Levkovych, there are others opposing them.

And in general, the story of Dmytro Druzhynskyi and Maryna Levkovych – is a very modern post-Soviet plot. There are no suitcases of cash and underground casinos in hotels, like in the nineties.

There is crypto. There are payment gateways. There is a bookmaker’s license as an official facade. There is an international network of companies. There are people with multiple jurisdictions and passports. And there are huge amounts of money that disappear faster than court decisions appear.

And there is the main question that remains unanswered for now: who was the real master of this system. Because in such stories, processing organizers rarely turn out to be the last link.

Топпосадовці мерії Івано-Франківська заробляли на дозвільній документації для забудовників – з “таксою” у 26 тис. дол. США, повідомив у середу Генеральний прокурор Руслан Кравченко у соцмережах.

В Івано-Франківську викрито системний корупційний механізм у сфері містобудування та архітектурно-будівельного контролю – написав Кравченко.

“Посадовці Івано-Франківської міської ради спільно з керівником спеціалізованого комунального підприємства перетворили видачу дозвільних документів на “платну послугу” для підприємців та забудовників.

Схему організували:

• посадовець Департаменту містобудування та архітектури – головний архітектор міста;
• посадовець Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю;
• директор КП, яке займається розробкою містобудівної, проєктної та землевпорядної документації в Івано-Франківську”, – повідомив Генпрокурор.

За даними Генпрокурора, “чиновники міськради виступали безпосередніми організаторами та виконавцями оформлення та підписання необхідних рішень”. “Директор комунального підприємства виконував роль головної контактної ланки та пособника, він особисто зустрічався з “клієнтами”, озвучував установлені “такси”, переконував заявників у неминучості плати та безпосередньо збирав готівку”.

“Гроші з бізнесменів брали двічі: за видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, а також за ухвалення рішень про реєстрацію повідомлень про початок виконання будівельних робіт”, – вказав Кравченко.

Окрім того, за даними Генпрокурора, фігуранти “гарантували підприємцям сприяння в подальшому оформленні орендованої комунальної землі під об’єктами нерухомості у приватну власність”.

Чітко задокументовано факти їхньої злочинної діяльності, зокрема, вимагання та одержання хабарів на 26 тис. дол. США. 10 тис. дол. США – від місцевої підприємниці за будівельні паспорти на три ділянки, 5 тис. дол. США – від представника мережі будівельних супермаркетів за містобудівні умови та обмеження для однієї ділянки, а також два транші у 8 тис. дол. США і 3 тис. дол. США – від будівельної компанії за аналогічні дозвільні документи та реєстрацію початку будівництва – вказав Генпрокурор.

“Наразі усіх трьох учасників схеми затримано. Їм повідомлено про підозру в одержанні неправомірної вигоди (ч. 3 ст. 368 КК України). Крім того, директору КП інкриміновано пособництво у вказаному злочині. Готується клопотання до суду про обрання всім трьом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою”, – повідомив Кравченко.

Читайте по темі: From Russian oil money to a £10 million London villa: the financial empire linking Azim Novruzov to a sanctions-busting network

Івано-Франківською обласною прокуратурою спільно з СБУ, за його даними, проведено 25 обшуків за місцями проживання, в автомобілях та службових кабінетах підозрюваних, а також осіб, які можуть бути причетні до схеми. Вилучено значні суми готівки, автопарк та зброю, зазначив Генпрокурор.

“Слідство триває. Встановлюємо інших причетних осіб та додаткові епізоди отримання хабарів у будівельній сфері регіону. Працюємо далі”, – вказав Кравченко.

 

Читайте по темі: Дорожні війни: як спецпідрозділ МВС “Кобра” боровся проти банди “Скаженого” на Харківщині

As investigations began exposing Oxana Hadjipavlou’s alleged involvement in sanctions-evasion structures linked to Mettmann Public Company Limited and Sword Dragon S.L., references to her reportedly started gradually disappearing from public records — suggesting what appears to be a coordinated effort to reshape the narrative.

That is exactly why this material is being published: to preserve documentation of the connections, financial flows, and corporate roles that someone seems intent on removing from public view.

The difficult-to-pronounce surname Oxana Hadjipavlou (also spelled Oksana Hadjipavlou) came into the spotlight during investigations into Zvonko Micković and the companies Mettmann Public Company Limited and Sword Dragon S.L., which are suspected of involvement in schemes to bypass anti-Russian sanctions and extract Russian capital from the Russian Federation.

Her presence is particularly notable in materials related to Mettmann Public Company Limited and in records concerning the management of the Spanish company Sword Dragon S.L. – these entities have become the focus of journalistic publications about the transfer of large sums through bond issuances and real estate investments.

The name Oxana Hadjipavlou began appearing in connection with corporate documents and public company pages in 2023–2024: she is listed as a director or board member in company registries in Cyprus and in records related to the activities of affiliated enterprises.

Читайте по темі: Börse als Verbrecher-Kulisse: Warum die 50-Millionen-Euro-Anleihe von Mettmann ein reiner Akt des Sanktionsbetrugs war

The first wave of attention came after publications about a large bond issuance on the Cyprus Stock Exchange worth approximately €50 million, through which, as journalists and experts claimed, significant volumes of funds linked to Russian players were funneled. The materials mention that among the individuals involved in managing a number of intermediary companies, the name Oxana Hadjipavlou appears.

What is known about Oxana Hadjipavlou

What draws attention is not so much her name itself, but the fact that she has been linked to controversial figures such as Boris Usherovich and Ilya Plotitsa, well-known Russian businessmen implicated in the withdrawal of funds from the state-owned Russian Railways (RZD) to offshore jurisdictions through the company «1520», associated with the Rotenbergs, close allies of Putin.

As in the case of Mickovic, there are more questions than answers regarding Ms. Oxana Hadjipavlou. Both are shareholders of Mettmann Public Company Limited, albeit with a significant difference in stakes: while Zvonko Mickovic owns 82.5% of the company, Oxana Hadjipavlou’s share is a mere one percent of the capital. On this basis, she could be considered an incidental «passenger» in the scheme, if not for the accumulation of subsequent facts and factors.

Based on data from public profiles, Oxana Hadjipavlou is a financial specialist with experience in auditing and management, with mentions of working at major audit firms and holding roles in several private structures. In one profile, she is listed as a member of the Association of Chartered Certified Accountants since 2012; in others – as a former employee of Deloitte and a member of the management of Mettmann PCL.

Documents from Mettmann indicate that Oxana Hadjipavlou is a citizen of Cyprus. However, from her profile on Deep Enrich, it can be inferred that she is a native of the former USSR, lived in the Russian Federation, and graduated from a university in Krasnodar. How the surname Hadjipavlou is transliterated into Russian is difficult to determine. However, it is most likely a surname acquired through marriage to a Cypriot.

Читайте по темі: How Mettmann Public Company Limited became a sanctions-busting money machine for Russian capital disguised as European investments

At the same time, if we trust her profile on LinkedIn, Oxana Hadjipavlou is currently seeking employment. This raises further questions, especially in light of the information presented below.

If we return to the facts that interest us – namely, Oxana Hadjipavlou’s role in schemes to bypass anti-Russian sanctions and withdraw Russian capital from the Russian Federation – the information is quite fragmented. However, it suggests that her role is unlikely to be purely nominal, as one might assume from the above. Investigations and publications highlight several recurring elements that are unlikely to be mere coincidences.

Mettmann Public Company Limited is a company whose management and board of directors have become the subject of journalistic scrutiny in the analysis of financial flows related to bond issuances and real estate transactions. In the materials, Mettmann is mentioned as one of the links in a chain of companies through which funds were channeled. Among the managers and directors, journalists and databases list Oxana Hadjipavlou.

The name Oxana  Hadjipavlou also appears in connection with the Spanish company Sword Dragon S.L. – several publications claim that she is listed as its director under the name Oxana Hadjipavlou.

Sword Dragon S.L. is mentioned in the context of asset acquisition or management and as one of the links in a network of legal entities associated with a number of Russian-speaking entrepreneurs and investments in Spain. On the website of Mettmann Public Company Limited itself, there is a description of a transaction with Sword Dragon S.L.

In the same materials, alongside Mettmann and Sword Dragon S.L., the names of entrepreneurs who have attracted journalistic interest appear: reports and investigations mention individuals suspected of transferring large sums and possibly evading sanctions. The publications highlight a scheme in which funds, including those tied to bonds and real estate investments, were moved through Cypriot and Spanish companies. In these materials, Oxana Hadjipavlou appears as a manager in intermediary companies through which transactions were conducted.

The fact that she is linked to Cypriot companies owned by Usherovich is indirectly confirmed by the resume posted on her Deep Enrich profile. Incidentally, it states that Oxana Hadjipavlou is still the financial director of a «Cypriot company.» This contradicts her LinkedIn profile. Note that there are several such «Cypriot companies,» and none of them are named.

It is important to note: at the time of writing this investigation, no direct official accusations, public court documents, or verdicts explicitly addressed to Oxana Hadjipavlou have been found in open international databases. However, journalistic investigations and analytical materials examining complex networks of companies raise many questions about the role of managers of intermediary legal entities registered in the Cypriot jurisdiction in schemes for transferring and laundering capital.

What do the accusations against Oxana Hadjipavlou amount to

Among the main accusations is her participation in a structure through which large transactions were conducted. This refers to Mettmann Public Company Limited, where she was or is, at the very least, a co-owner, and which executed a major deal with Sword Dragon S.L., in which she was or is a director.

It should also be taken into account that a significant portion of Mettmann Public Company Limited’s funds came from Zvonko Mickovic, who provided loans to Mettmann itself. Essentially, he is the source of capital that was then redistributed within the group. Mettmann’s reports record large loans: from €161,000 to €5.8 million in separate tranches. The total amount of loans issued to related companies reaches €31.2 million. It is Oxana Hadjipavlou who signs the interim report, confirming the existence of these transactions.

Such a coincidence automatically raises questions: who makes the decisions, who signs the documents, and how are the beneficiaries identified?

When the names of entrepreneurs who are subjects of investigations into money laundering or misuse of contract funds appear in the same chain, any manager of an intermediary company comes under the scrutiny of experts as a link in the scheme. Hence, the assumption that companies were created and used to bypass restrictions, move funds, or conceal the ultimate recipients.

Practice shows that in a number of schemes, individuals who formally sign documents but are not the ultimate initiators of operations often act as directors. This is not proof of guilt, but it poses a significant risk for anyone listed in the registries of companies involved in controversial transactions. Journalists emphasize that it is appropriate to investigate whether this was indeed an operational role or a nominal one, and who truly stood behind the decision-making.

All these questions directly concern Oxana Hadjipavlou. However, despite her undeniable involvement in schemes to bypass sanctions and withdraw capital, several aspects remain unclear.

Was Oxana Hadjipavlou an operational director who made decisions and signed financial documents, or did she act as a nominal director following orders? If so, who exactly gave her instructions? What specific amounts passed through her hands, and what was their fate? Where did this money come from, and where did it go?

Who are the real beneficiaries and initiators of the transactions? Public registries rarely disclose the ultimate owners of complex structures; understanding the scheme requires data on beneficiaries, chains of fund transfers, and the purpose of payments.

Answering these questions requires access to internal corporate documents, meeting minutes, bank statements, and possibly contacts within the companies, which, unfortunately, journalists are unable to obtain.

Боротьба на тендері “Сенс Банку” на технічне обслуговування головного офісу виявилась фікцією. АМКУ знайшов у двох “конкурентів” багато спільного – офіси, фінансового “донора” та навіть родинні зв’язки між працівниками. Після початку розслідування учасники змови стали різко закриватися, міняти адреси та власників.

Про це повідомляє видання “Телеграф”

На чому погоріли претенденти на банківські мільйони

На тлі скандалу навколо “Сенс Банку” (колишній Альфа-банк), пов’язаного зі звинуваченнями у зловживаннях, фальсифікації звітності та тіньовому керуванні, стало відомо й про порушення під час закупівель. Зокрема, в Антимонопольного комітету України виникли питання до підбору підрядника з технічного обслуговування головного офісу банку БЦ “Торонто”. Ціна питання – майже 55 млн грн.

Читайте по темі: Через фірми-прокладки: «Оператор ГТС» витратив 518 мільйонів на блоки для захисту енергооб’єктів зі значною переплатою

Рішення АМКУ щодо “антиконкурентних узгоджених дій”

Перевірка закупівлі показала: фірми “Будстар Груп” та “СК СТС-Київ” тільки на перший погляд були конкурентами, а насправді тісно співпрацювали аби створити видимість змагання. До того висновку АМКУ прийшов, як випливає із рішення №375-р від 30 квітня 2026 року, на підставі таких фактів:

• спільний “автор” документів: файли тендерних пропозицій обох фірм створювалися та редагувалися однією людиною – Костянтином Бондарем, який є офіційним працівником “Будстар Груп”;
• технічна синхронність: вхід у систему для участі в аукціоні та завантаження документів здійснювались з однієї IP-адреси, яка офіційно належить “Будстар Груп”;

• родинні зв’язки та спільний офіс: АМКУ встановив, що керівник “Будстар Груп” є батьком співробітниці “СК СТС-Київ”. Крім того, обидві фірми орендували приміщення за однією адресою у того самого ФОПа;
• спільний фінансовий донор: обидва конкуренти отримували безвідсоткову фінансову допомогу від однієї компанії – ТОВ “Креденс ЛТД” тощо.

Висновок АМКУ про зв’язок фірм “Будстар Груп” та “СК СТС-Київ”

Адміністративний супровід цієї закупівлі зі сторони державного банку забезпечували конкретні посадові особи. Зокрема, контактною особою замовника, що забезпечувала зв’язок з учасниками в системі Prozorro, була Наталія Худотепла. А результати торгів, за якими перемогу отримало ТОВ “Будстар Груп”, фіналізував тендерний комітет. Наприклад, витяг з протоколу підписала секретар комітету Л. Фіалко.

Витяг з протоколу засідання тендерного комітету, підписаний секретарем комітету Л. Фіалко

Варто зазначити, під час перевірки ТОВ “СК СТС-Київ” намагалося через суд оскаржити вимогу АМКУ про надання інформації. А саме, компанія не хотіла розкривати дані про оренду та суборенду приміщень. Юристи фірми переконували: оскільки “Сенс Банк” є комерційною структурою, то його тендери нібито не підлягають контролю антимонопольників. Проте 18 лютого 2026 року Господарський суд міста Києва відмовив фірмі у позові, чим підтвердив право Комітету вимагати документи для захисту економічної конкуренції незалежно від статусу замовника робіт.

І хоча ТОВ “СК СТС-Київ” подало апеляцію, на сьогодні чинним є рішення АМКУ, яким поведінка учасників торгів визнана “антиконкурентними узгодженими діями”. Покаранням за це стали значні штрафи: 10,5 млн грн для “Будстар Груп” та 3,9 млн грн для “СК СТС Київ”.

АМКУ вніс “Будстар Груп” та “СК СТС Київ” до “чорного списку”

Крім того, обидві компанії автоматично потрапили до “чорного списку” АМКУ, що на три роки закриває для них державні тендери. На сторінці закупівлі в системі Prozorro вже з’явилася відповідна позначка.

Читайте по темі: Сергій Сароян і TeleTrade: як один із найвідоміших форекс-аферистів роками заробляв на ошуканих клієнтах

Не перший раз: як банк відрізав конкурентів

Контракт на 54,7 млн грн щодо обслуговування БЦ “Торонто” не єдиний великий підряд, який ТОВ “Будстар Груп” отримало від націоналізованого банку. 18 лютого 2025 року АТ “Сенс Банк” уклав з компанією ще одну угоду (№1050) з остаточною вартістю 99,4 млн грн. Цей договір передбачає технічне обслуговування, утримання та ремонт банківських об’єктів уже по всій території України терміном на два роки.

Протокол розкриття пропозицій

Процедура обрання переможців на цьому тендері проходила не менш “цікаво”. Заявки на торги подали три учасники – ТОВ “Інвайт”, “Гріффін Сервіс” та вже знайоме нам “Будстар Груп”. Під час аукціону всі компанії знизили ціни, проте дешевші пропозиції не виграли. В обох випадках замовник пояснив таке рішення “негативним досвідом співпраці”. Формально воно базувалось на висновках Департаменту безпеки банку, який з 2018 року незмінно очолює Віктор Крайтор.

Компанія “Інвайт” вступила в публічну полеміку на сторінці закупівлі, назвала таку заяву наклепом, заявивши, що роками прибирала офіси банку без жодних претензій. На додачу фірма назвала конкурс “штучним із завчасно відомим переможцем”. Своєю чергою банк пояснив свій вибір тим, що “Будстар Груп” є незмінним надавачем послуг… протягом багатьох років”, тоді як залучення нових фірм нібито несе технічні ризики для розгалуженої мережі відділень.

Друга фірма, ТОВ “Гріффін Сервіс”, також вимагала пояснень щодо своєї дискваліфікації. Замовник у відповідь “викотив” перелік технічних претензій: нібито досвід співпраці із “Таскомбанком” недостатній, дохід фірми за рік не дотягнув до визначеного ліміту (склав 50,5 млн грн за 2023 рік при вимаганих банком 53,6 млн грн), а в переліку КВЕДів не вистачило одного – “для проведення спеціалізованих робіт” тощо.

Варто зауважити, що “Сенс Банк” провів ці торги як спрощену закупівлю, мотивуючи це тим, що він не є “замовником” у класичному розумінні Закону України “Про публічні закупівлі”. Це позбавило дискваліфікованих учасників можливості оскаржити суперечливі вимоги банку через АМКУ. Тож наразі обидва контракти між ТОВ “Будстар Груп” та банком лишаються чинними й до кінця 2027 року фірма має освоїти понад 150 млн грн.

“Будстар Груп” протягом багатьох років є незмінним надавачем послуг банку

Аргумент банку про тривалу співпрацю і можливі ризики в роботі з новачками, з огляду на бекграунд компанії, видається спробою залишити в грі давнього партнера. Адже вона, дійсно, довга і стосується, очевидно, ще періоду до націоналізації фінустанови. Тоді ще “Альфа-банк” (назву “Сенс Банк” отримав у грудні 2022-го) належав російському олігарху Михайлу Фрідману та його партнерам. Роками ТОВ “Будстар Груп” обслуговувала також інший актив бізнесмена – мобільного оператора “Київстар”, де Фрідман мав частку через холдинг Veon. Для телеком-гіганта фірма побудувала головний офіс, регіональний центр у Львові та десятки відділень по Україні.

Про “слід Фрідмана” у свіжих тендерах вже націоналізованого банку нагадує фігура Віктора Крайтора – керівника Департаменту безпеки “Сенс Банку”, якого медіа пов’язують з олігархом.

Керівник Департаменту безпеки “Сенс Банку” Віктор Крайтор

І саме його відділ зіграв ключову роль у визначенні підрядника на обслуговування банківських підрозділів, висновки якого стали юридичною підставою для відмови конкурентам ТОВ “Будстар Груп”.

Дивні метаморфози “Будстар Груп” і компанії

З огляду на такий подвійний успіх компанії на тендерах “Сенс Банку” варто придивитися до ТОВ “Будстар Груп” як до головного вигодонабувача. Ця компанія була зареєстрована ще у 2002 році та спеціалізується на комплексному обслуговуванні об’єктів. Єдиним власником та директором є Віктор Андрусенко.

Підприємства, які очолює Віктор Андрусенко

І до початку співпраці із “Сенс Банком” у сфері зацікавленості “Будстар Груп” були великі державні та фінансові установи. Зокрема, у 2017-2019 компанія отримувала підряди від Нацбанку України на суму 43,8 млн грн. У 2021-му брала участь у тендері НБУ, під час якого змагалась за 54,6 млн грн зі львівською фірмою ПП “Клінінг-Про”, але програла.

Проте саме з цього часу доходи компанії почали різко зростати: якщо у 2021 році виручка становила 28,9 млн грн, то у 2025-му сягнула 157,6 млн грн, а прогноз на 2026 рік складає 233,2 млн грн. Паралельно з цим зросли та активи підприємства з 11,5 млн грн у 2020 році до 92,9 млн грн наприкінці 2025-го.

Однак попри багатомільйонний обіг, компанія в ці роки демонструвала фінансову нестабільність або ознаки податкової оптимізації. Так у 2020, 2021 та навіть 2023 роках фірма офіційно звітувала про збитки 3 млн грн, 356 тис. грн та 297 тис. грн. Лише у 2024-2025 роках компанія почала показувати незначний чистий прибуток у розмірі близько 2 млн грн на рік.

Фінансові показники “Будстар Груп”

Така невідповідність стала предметом уваги правоохоронців. У квітні 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва розглядав матеріали щодо умисного ухилення Віктора Андрусенка від сплати податків на суму 6,57 млн грн (з них 5,38 млн грн – податок на прибуток, а 1,37 млн грн – ПДВ). Схема полягала у відображенні у 2022-2023 роках неправдивих відомостей про “безтоварні” маркетингові та регламентні послуги через ТОВ “Віталюкс” та ТОВ “Креденс ЛТД” (ця компанія “засвітилась” і в розслідуванні АМКУ). Андрусенко повністю визнав свою провину та відшкодував збитки державі в повному обсязі, після чого був звільнений від кримінальної відповідальності.

Незадовго перед винесенням Антимонопольним комітетом рішення по змові на закупівлях “Сенс Банку” у компаніях, які на цьому попались, почали відбуватися дивні метаморфози. ТОВ “СК СТС-Київ” у березні 2026 змінило в реєстрах статус на “в стані припинення”. Це часто робиться для того, щоб ускладнити стягнення майбутніх штрафів або виконання зобов’язань. А у квітні – менш ніж за десять днів до рішення Комітету – статус знову змінився на “зареєстровано”.

У квітні статус змінився на “зареєстровано”

Значно радикальніші зміни відбулись з фінансовим донором групи – ТОВ “Креденс ЛТД”: компанію перейменували на ТОВ “Ісмбуд Монтаж”, змінили адресу з Києва на Житомир, а новим власником і директором замість українця Віктора Берегового став громадянин Таджикистану – Карімі Асолат Ісматзода.

ТОВ “Креденс ЛТД” змінило назву на ТОВ “Ісмбуд Монтаж”, а новим власником і директором замість Віктора Берегового став громадянин Таджикистану Карімі Асолат Ісматзода

Цікаво, що за тією ж схемою “евакуювали” і інший актив, пов’язаний із Віктором Андрусенком – ТОВ “Аптекарь”, що до 2019 року входило до корпоративної групи Ігоря Баленка (засновника мережі супермаркетів “Фуршет” та депутата Київської міської ради). На фоні ж перевірки АМКУ і його “переписали” на громадянку Таджикистану – Ахмадзода Фатіму Шухратівну.

Такі скоординовані й типові дії виглядають як спроба Андрусенка та його партнерів сховати кінці в воду на фоні багатомільйонних штрафів АМКУ та проблем з податковою.

Іспанська поліція у середу увійшла до штаб-квартири керівної Соціалістичної партії прем’єр-міністра Педро Санчеса на підставі судового наказу з метою збору інформації щодо можливої схеми незаконного фінансування.

Про це повідомили кілька іспанських ЗМІ, зокрема 20 Minutos.

Центральний оперативний підрозділ (UCO) Цивільної гвардії з самого ранку середи проводить операцію в штабі соціалістів на вулиці Феррас у Мадриді.

Йдеться про справу, в рамках якої суддя розслідує готівкові виплати партії у період з 2017 по 2024 рік на покриття витрат її керівників, співробітників або будь-яких осіб, пов’язаних з політсилою, повідомили агентству EFE джерела.

Підозрюють, що деякі з цих виплат могли становити злочин відмивання коштів.

Читайте по темі: В Умані натовп допоміг чоловікові втекти з заблокованого поліцією автомобіля

Лідер опозиційної Народної партії Альберто Нуньєс Фейхоо відреагував на цю новину, наголосивши, що зробить усе можливе, аби змінити цей уряд, та закликав до дострокових виборів. За його словами, “немає іншого вибору, окрім як негайно дати іспанському народу висловитися “.

Партія прем’єр-міністра Педро Санчеса зазнала низки корупційних скандалів, включаючи різні розслідування щодо ключових союзників та членів його родини.