Категорія: Корупція

Як Кауфман встановив контроль над арештованим російським фармацевтичним активом.

Після початку війни російська частка у великому українському дистриб’юторі ліків «Вента ЛТД», що належала групі «Катрен», була арештована. Формально актив передали в управління АРМА, яке мало призначити незалежного керуючого та перераховувати доходи до держбюджету. Насправді ж контроль над компанією залишився за попередніми зв’язками, а згодом перейшов до людей, яких ринок асоціює з Борисом Кауфманом, пише ЄП.

До війни «Вента» займала близько 15% ринку фармацевтичної дистрибуції та входила до трійки лідерів. Після арешту російської частини власності почалася заплутана зміна власників. У 2024 році 66% акцій, які раніше належали громадянам РФ і Німеччини, перейшли до гендиректора компанії Олександра Волошина. Разом зі своїми 4% він отримав контроль над 70% бізнесу.

Потім АРМА оголосило конкурс на управління арештованими 24% частками «Катрена». Переможцем стала компанія «І.К.Вел», пов’язана з самою «Вентою» та її колишніми власниками. Хоча правила прямо забороняли передавати актив структурам, афілійованим з попередніми власниками, це обмеження зняли після подачі скарги.

Компанію «І.К.Вел» раніше згадували в матеріалах Нацполіції як елемент «тіньової схеми» роботи «Венти». З нею пов’язаний Олександр Чумак — ексзаступник міністра охорони здоров’я та впливовий гравець фармринку, що має тісні зв’язки з «Інтерхімом». Пізніше Чумак отримав ще й 6% самої «Венти».

Читайте по темі: Математика митного кешу: як підробка бланків принесла митникам щонайменше 20 мільйонів доларів

Паралельно на ринку почалося помітне повернення компанії. За словами виробників, великі аптечні мережі та дистриб’ютори спочатку вимагали припинити співпрацю з «Вентою», а потім так само синхронно дали сигнал про можливість відновлення роботи.

Ключові перемовини відбулися у Відні. На зустрічах були присутні представники аптечних мереж, виробники, Олександр Чумак і співвласник «Інтерхіму» Анатолій Редер. На одній із зустрічей з’явився Борис Кауфман. Після цього учасникам ринку дали зрозуміти, що за «Вентою» тепер стоїть саме він.

Кауфман — співвласник TEDIS Ukraine, фігурант справ НАБУ, якого давно пов’язують з монополізацією тютюнової дистрибуції. Його структури неодноразово отримували багатомільярдні штрафи АМКУ. У 2022 році НАБУ затримувало його у справі про створення злочинної організації та підкуп чиновників. Із СІЗО він вийшов під заставу в 129 млн грн.

На ринку Кауфмана також пов’язують з Давидом Арахамією. Голова фракції «Слуга народу» сам підтверджував, що знайомий із родиною Кауфманів уже понад десять років.

Після зміни контролю частка «Венти» почала швидко зростати: з 3% наприкінці 2025 року до понад 10% вже до весни 2026-го. Учасники фармринку пов’язують це зростання з новим політичним і бізнес-покровительством.

Про скандал навколо родини Дегрік-Шевцових вже давно забули, але раптово ці прізвища знову з’явилися в інформаційному просторі. Але вже в зовсім іншій якості – безвинно постраждалих і обмовлених.

Причому, що характерно, на захист Альони Дегрік-Шевцової та її чоловіка Євгена Шевцова стали ті, хто п’ять років тому з піною на губах викривав цю родину в незаконному збагаченні, використанні свого становища в національній поліції (йдеться про Євгена Шевцова) з метою тиску на журналістів, банкрутстві IBOX BANK, через який обслуговувалися нелегальні букмекерські платежі, зв’язках з РФ і виведенні грошей до Росії через платіжні системи Альони Шевцової. Про все це та багато іншого – трохи згодом, а поки подивіться на ось цей скрін.

У своєму гнівному пості Альона Яхно розгромлює нинішню владу, яка внесла Альону Шевцову в санкційні списки. Розчулює пасаж про п’ятьох дітей та її чоловіка, Євгена Шевцова, який воює десь на фронті. Останнє викликає обґрунтовані сумніви, але про особу чоловіка пані Шевцової трохи пізніше. Справа в іншому. Пост, скрин якого ви бачите вище, розміщений Альоною Яхно 14 квітня 2025 року. І вона стверджує, що ніколи раніше не чула ні про Альону Шевцову, ні про Євгена Шевцова, того самого, який «воює з автоматом у руках».

Тільки справа в тому, що пані Яхно забула видалити свій же власний пост п’ятирічної давності, датований серпнем 2019 року. І тут вона вже висловлює дивовижну обізнаність про діяльність Євгена Шевцова, який змусив журналіста Дениса Іванова, що проводив розслідування щодо Євгена Шевцова, втекти за кордон.

Читайте по темі: «Нафтогаз» не може стягнути 87 мільйонів гривень із банку «Альянс» навіть після остаточного рішення Верховного суду

Напрошується сакраментальне питання: де правда, пані Яхно? Втім, це було б неважливо, якби гнівний спіч Альони Яхно щодо «беззаконня», яке чиниться щодо Альони Шевцової, не був лише верхівкою айсберга. Тому що ті ж самі видання, які писали про «подвиги» родини Шевцових, зараз з не меншим запалом пишуть про «героя з автоматом» та «матір п’ятьох дітей, скривджену злісною владою».

Що ж – доведеться нагадати, хто такі Альона Шевцова і Євген Шевцов, репутацію яких люди, що називають себе журналістами, з таким запалом взялися відбілювати. Причому акцент чомусь робиться на тих, хто ввів санкції проти Альони Шевцової та відкрив щодо неї кримінальні справи (а такі є, хоча Альона Яхно і стверджує протилежне), а не на тому, за що пані Шевцова потрапила під санкції та під кримінальне переслідування.

Але спочатку коротко про Євгена Шевцова з автоматом. Як він там і де воює – невідомо. Думалося б, відповідні довідки пан Шевцов надасть, але хотілося б почути його побратимів, якщо такі є. Згідно з декларацією за 2024 рік, Шевцов Євген Олександрович все так само служить у Національній поліції України. Звичайно, можливо, що Євген Олександрович воює у складі якогось з поліцейських підрозділів, але не будемо гадати і залишимо питання відкритим. Повернемося краще до історії п’ятирічної давності, в результаті якої журналіст Денис Іванов був змушений втекти з країни, а в його родини, в тому числі у батька, колеги Євгена Шевцова, неодноразово проводили обшуки.

Ось посилання на матеріал в «Гордоні», де розказана ця історія. До речі, це той самий «Гордон», який тепер пише про «атаку на бізнес пані Шевцової». Коротко історія така. Після зміни влади у 2019 році Євген Шевцов, заступник начальника управління Національної поліції, захотів потрапити до ДБР. Після того, як ця інформація стала публічною, Денис Іванов був одним із тих, хто публікував розслідування щодо Євгена Шевцова і його дружини Альони Шевцової (у дівоцтві – Дегрік). У цьому розслідуванні був весь набір: автівка Range Rover, розкішні квартири в дорогих районах Києва, заміський будинок поліцейського та його дружини, а також світлини ресторану в центрі Києва – Touch Café і ресторану-клубу “Золоте руно” в Одесі. ACAB також писав про звинувачення компанії Дегрік “Леогеймінг пей” у виведенні коштів букмекерських контор і онлайн-казино до Росії.

У результаті Євген Шевцов до ДБР не потрапив, але щодо Дениса Іванова почався справжній пресинґ з боку поліції. До речі, пані Яхно, яка тепер захищає Альону Шевцову і звинувачує владу у використанні правоохоронної системи у своїх інтересах, не зайве б згадати ту історію, про яку вона писала у 2019 році. І поставити собі питання – це ті ж самі правоохоронці чи інші? І влада – одна і та ж, чи ж інша?

Але ми відволіклися. Євген Шевцов тоді, у 2019-му, спустив на Дениса Іванова всю міць корумпованого поліцейського апарату. У результаті, як уже говорилось, Іванову довелося втекти. Це переслідування, у свою чергу, викликало новий резонанс, але Євген Шевцов не тільки втримався на своїй посаді, а й отримав нову – він став начальником відділу Департаменту захисту інтересів суспільства і держави Національної поліції України. На цій посаді Євген Шевцов перебував, судячи з його ж декларації, як мінімум до 2024 року.

А тепер перейдемо до його дружини, Альони Дегрік-Шевцової, яку палко кинулися захищати від дій «зеленої влади» ті ж самі журналісти, які кілька років тому з не меншою лютістю викривали пані Шевцову і плескали діям тієї ж самої «зеленої влади», яка порушила проти неї п’ять кримінальних справ, у яких розслідувались, у тому числі й зв’язки з РФ та виведення грошей до Росії. Перевірити, чи є кримінальні справи щодо Альони Шевцової, можна за дві хвилини, зайшовши на портал «Судова влада».

Читайте по темі: Російські шахраї з Brandpol OOD та узбецький Octobank: як фейковими DMCA-скаргами намагалися приховати санкційні схеми і брудні гроші РФ

Детально про те, за що ж Альона Шевцова потрапила як в ці кримінальні справи, так і в санкційні списки РНБО, можна прочитати тут. Коротко ж звинувачення зводяться до обслуговування нелегальних платежів від грального бізнесу; міскодінгу, виду шахрайства, який полягає в підміні призначення платежу, чим активно займався Айбокс-банк Шевцової; систематичним порушенням Айбокс-банком вимог законодавства у сфері запобігання і протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансування тероризму і поширення зброї масового знищення; виведення грошей до Російської Федерації. Лише доведена сума відмивання грошей для онлайн-казино склала 5 мільярдів гривень. А скільки залишилося поза увагою слідства?

Що характерно, в статтях блогерів і журналістів, які кинулися відбілювати репутацію аферистки Дегрік-Шевцової, яка обікрала Україну на мільярди і втекла до Дубаю, чий чоловік знищував ці ж самі ЗМІ і кошмарив журналістів, по суті звинувачень практично нічого не повідомляється. Основний упор робиться на те, що Євген Шевцов «захищає Україну з автоматом з першого дня війни» і на наявність у «бідної і нещасної жінки п’ятьох дітей».

З приводу «захисника з автоматом» говорилось вище. А тепер – трохи про п’ятьох дітей «бідної і нещасної жінки». Ось скрин з останньої декларації «захисника Вітчизни» Євгена Шевцова. З якого випливає, що нещасна жінка з не менш нещасними дітьми проживають у скромному будиночку площею 622 квадратних метри в Об’єднаних Арабських Еміратах. Куди, до речі, і виводилася значна частина прибутків від нелегальних операцій Альони Шевцової.

Гроші, звісно, не пахнуть. Але перед тим, як з люттю і запалом кидатися на захист того, хто вам заплатив (до речі, знаючи розцінки, — це дуже невеликі гроші, особливо на фоні вкраденого родиною Шевцових), радимо хоча б поверхово вивчити особу, над долею якою ви, панове журналісти, ллєте крокодилячі сльози.

Разом з тим поцікавитись долею вашого колеги, якого знищило святе сімейство Євгена і Альони Шевцових. Ні про яку професійну солідарність тут, звісно, не йдеться. Але інстинкт самозбереження повинен все-таки бути. Хтось із вас завтра майже гарантовано опиниться на місці Дениса Іванова, якому «захисник батьківщини» влаштував весь набір ментовського беззаконня: кримінальні справи, блокування рахунків, «маски-шоу» в домах його дружини і батьків і так далі. Але, якщо вам вже так шкода дітей, то пожалійте дітей Дениса Іванова, які виїхали разом з ним не в розкішні апартаменти в Дубаї, як це зробили діти Альони Дегрік-Шевцової.

Мало Полтавському ГЗКу (гірничо-збагачувальний комбінат) російських обстрілів, через які підприємство змушене періодично зупиняти роботу. Зараз воно опинилося між двох вогнів в олігархічній війні. З одного боку — нинішній власник Костянтин Жеваго, структури якого мають перед комбінатом справді шалений борг. З іншого — «кредит-хантер» Леонід Крючков, який зараз банкрутує Полтавський ГЗК і може мати зв’язки з проросійським олігархом Павлом Фуксом.

Про це пише «Телеграф».

У підсумку ця історія б’є по самому комбінату, його працівниках і державі, яка недоотримує податки.

Ударити в найважчий момент

Останні кілька років Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат, ще кілька років тому вважався одним із лідерів галузі та провідним підприємством Полтавщини за податками, відчутно «штормить». У травні 2025-го комбінат змушений був перейти на триденний робочий тиждень, ходили навіть чутки про страйк.

Читайте по темі: The son of sanctioned oligarch Vadym Yermolayev, convicted in a €100 million fraud scheme, maintains ties with former Versobank banker Volodymyr Fogel

А за останні пів року Полтавський ГЗК через ворожі обстріли двічі надовго зупиняв діяльність — восени 2025-го, коли російські атаки вивели енергетичну інфраструктуру в регіоні, і в січні 2026-го, знову-таки через проблеми з енергетикою. У березні підприємство відновило роботу, але лише однієї з ліній з виробництва окатишів.

Саме цей непростий період обрала для атаки на підприємство компанія «Максі Капітал Груп», за якою стоїть широко відомий у вузьких ділових колах Леонід Крючков.

Про цього «кредит-хантера» «Телеграф» нещодавно писав у розрізі його атаки на інші активи Жеваго — фармацевтичні. Нагадаємо, компанія «Скай-Девелопмент», де Крючков є одним зі співвласників, у травні минулого року запустила банкрутство корпорації «Артеміум» Жеваго, яка володіє успішними фармпідприємствами АТ «Київмедпрепарат» та АТ «Галичфарм». Після початку процедури банкрутства Крючков фактично ініціював зміну менеджменту компанії і через суд домігся арешту активів «Артеміуму».

Момент був обраний вдало — Нацполіція приблизно в той самий час оголосила про відкриття кримінального провадження щодо Жеваго та ще восьми осіб через викриття фармацевтичних схем, пов’язаних із Росією.

Борг, якого може й не бути

Що стосується Полтавського ГЗКу, то ТОВ «Максі Капітал Груп» (Крючков є власником 25 %, інші співвласники — Котинкевич Василь, Грачов Сергій та Глухенький Сергій) придбало його боргові зобов’язання ще 2020 року. Вірніше, йшлося не про прямі зобов’язання, а про залишкові активи виведеного 2015 року з ринку банку «Фінанси та кредит» (ФІК). Серед них, зокрема, були й права вимоги банку до низки підприємств за кредитними договорами, де поручителем виступав Полтавський ГЗК.

Голландський аукціон з активів ФІК на 6 млрд грн (4,7 млрд із яких — зобов’язання Полтавського ГЗКу) тоді завершився зі смішною ціною — 85,6 млн грн за початкової вартості 191 млн грн.

У січні 2023 року компанія «Максі Капітал Груп» подала до суду на Полтавський ГЗК із вимогою виплатити їй 4,7 млрд грн. Але справа затягнулася на кілька років. Адже виявилося, що банк «Фінанси та кредит» уже стягував із ПГОКу 2015 року частину коштів за тими самими договорами поруки — 3,4 млрд грн.

2019 року Полтавський ГЗК домігся в суді рішення про протиправність такого стягнення, але, попри те, що суд зобов’язав банк повернути ці кошти, той, схоже, цього так і не зробив. Крім того, наполягають у ПГОКу, строк давності у цій справі давно минув, тому підприємство вважає всі свої зобов’язання за договорами поруки виконаними в повному обсязі.

Уся ця історія зі стягненням вдруге коштів із підприємства, погодьтеся, якось недобре пахне. Особливо зважаючи на те, що ФГВФЛ, який займався активами банку «Фінанси та кредит» ще з 2015 року, не міг про неї не знати, продаючи за безцінь 2020 року права вимоги до підприємства фірмі Крючкова.

Читайте по темі: Офшор на 50 мільйонів євро: як Mettmann Public Company Limited перетворилася на “пральню” російського капіталу в Європі

Наразі справа за позовом «Максі Капітал Груп» на 4,7 млрд грн до Полтавського ГЗКу перебуває на фінальній стадії у Верховному господарському суді. Останнє доступне в судових реєстрах рішення у справі — від 4 травня 2026 року — про збільшення кількісного складу колегії ВС для розгляду справи до 17 суддів.

Якщо є судовий позов про стягнення боргу, навіщо банкрутство?

Попри наявність судового спору про стягнення коштів за договорами поруки, у травні 2025 року ТОВ «Максі Капітал Груп» ініціює ще один позов до Полтавського ГЗКу — про відкриття провадження у справі про банкрутство комбінату. У лютому 2026 року суд позов задовольнив і відкрив таке провадження. Після цього акції власника ПГОКу — Ferrexpo на Лондонській біржі обвалилися на 28 %.

Виникає логічне питання — навіщо кредитору створювати очевидні проблеми підприємству, від якого він вимагає гроші? Щоб що? Щоб їх важче було повернути?

Але відповідь криється в специфіці процедури банкрутства. Вона, зокрема, полягає у введенні процедури розпорядження майном боржника та призначенні арбітражного керуючого, який у подібних випадках має справді фантастичні повноваження.

Для розуміння: Полтавський ГЗК навіть зараз, у кризові для нього часи, генерує доходи на рівні десятків мільярдів гривень на рік (20,7 млрд за результатами 2025 року. — Ред.). Тобто навіть у разі негативного для нього рішення про стягнення боргу в 4,7 млрд грн він зміг би досить швидко покрити ці кошти. При цьому вартість активів самого підприємства оцінюється в сотні мільйонів доларів (це, зауважимо, на тлі війни, раніше йшлося взагалі про понад мільярд доларів).

І тут право впливати на діяльність підприємства фактично через пов’язаного керуючого (про це нижче) отримує фірма, яка купила його боргові зобов’язання за 85 млн гривень, або трохи більше ніж за 2 млн доларів…

Самостійною особою є Крючков?

Втім, на це можна було б заплющити очі, якби в ініціатора банкрутства була бездоганна репутація. Але бекграунд Леоніда Крючкова дає всі підстави в цьому сумніватися.

Ми раніше вже писали, що він свого часу засвітився в багатьох бізнес-скандалах. Так, на 2015 рік припав скандал із закупівлею «Укрінмашем» фіктивних агентських послуг, якраз коли Крючков був там заступником гендиректора. Незадовго до цього — він потрапив в історію з виведенням коштів ексміністра часів Януковича Едуарда Ставицького на белізький офшор «Бейрок Файненс Лімітед». Ще раніше разом зі своїм братом Дмитром фігурував у різних будівельних скандалах.

Ну а останнім часом ЗМІ пишуть, що в справах, подібних до атаки на бізнеси Жеваго, Крючков насправді може представляти аж ніяк не власні інтереси. За даними Espreso, аналіз переліку осіб, задіяних у «кредитних атаках» з боку Крючкова, показує, що це ті самі люди, яких раніше активно використовував у подібних схемах російський олігарх Павло Фукс, до того як щодо нього в Україні ввели санкції.

«У даних судового реєстру можна побачити, що після заміни в схемах компаній Фукса на компанії Крючкова, всі основні діючі особи залишилися прежоними. Одні й ті самі юристи Дмитро Кучерявий, Антон Забарін, Ілля Комлік, Олександр Ткачук, Наталія Потупало в різних статусах беруть участь у справах, ініційованих компаніями обох цих осіб», — зазначають, зокрема, журналісти Espreso.

Зауважимо, що згаданий тут Дмитро Кучерявий якраз призначений судом арбітражним керуючим у справі про банкрутство Полтавського ГЗКу.

Як Жеваго виводив гроші з підприємства, або Куди там Міндичу

Виходячи з усієї цієї історії про «поганого Крючкова», який атакує чужі бізнеси, може скластися враження, що нинішній власник Полтавського ГЗКу — втікач підсанкційний олігарх Костянтин Жеваго — є в ній жертвою. Аж ніяк.

Бо дуже схоже, що саме Жеваго своїми діями міг довести підприємство до стану, коли воно з лідерів галузі перетворилося на аутсайдера і фактично жебрака з мільярдними збитками. Йдеться про грандіозну суму неповернутих коштів, які материнська компанія Полтавського ГЗКу — FERREXPO AG (на 49,3 % належить Жеваго. — Ред.) — за останні три роки заборгувала підприємству.

Напевно, якби йшлося про державне підприємство, про цю справу говорили б не менше, ніж про справу Міндича. Нагадаємо, у справі «Мідас» йдеться про збитки порядку $100 млн.

Отже: сума неповернутих коштів компаніями Жеваго коштів Полтавському ГЗКу становить $620 млн, або понад 25 млрд грн.

І в цьому випадку це не конспірологія — така цифра фігурує в офіційних документах компанії. Щобільше, як можна зрозуміти з офіційного звіту Полтавського ГЗКу за 2024 рік, існує рішення арбітражу, яке зобов’язує FERREXPO AG Жеваго повернути ці кошти. Щоб не бути голослівними, наводимо скріншот цього звіту.

Рішення арбітражу. Скріншот офіційного звіту Полтавського ГЗК

«Станом на 31 грудня 2024 року сума основної дебіторської заборгованості за прийнятими арбітражними провадженнями становить 584 325 тисяч доларів США, а сума заборгованості за нарахованими 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України (за період від дати виникнення заборгованості до звітної дати 31 грудня 2024 року) — 42 108 тисяч доларів США», — йдеться, зокрема, у звіті.

Отже, йдеться про 584 + 42 млн доларів, або $626 млн, які на кінець 2024 року материнська фірма мала повернути Полтавському ГЗКу. Але, як свідчать дані YouControl, так і не повернула.

Звідки взявся борг Жеваго перед власною фірмою

Для розуміння ситуації трохи заглибимося в структуру власності Полтавського ГЗКу. Отже, зараз 100 % акцій ЧАО «Полтавський ГЗК» належать швейцарській FERREXPO AG, яка на 100 % належить британській Ferrexpo plc.

Своєю чергою 49,3 % у британській фірмі через The Minco Trust і Fevamotinico Sarl належать Костянтину Жеваго та ще двом членам його родини, записаним «контролюючими акціонерами» британської Ferrexpo plc.

Структура власності британської Ferrexpo plc

Загалом діяльність Полтавського ГЗК побудована таким чином, що його материнські компанії — FERREXPO AG та Fevamotinico Sarl є фактично і його закордонними агентами. Саме через них здійснюються основні поставки продукції, яку виробляє комбінат, за кордон. У 2024 році це було, наприклад, близько 85% усієї продукції.

FERREXPO

Простіше кажучи, ПГЗК постачає окатиші або концентрат на адресу материнських фірм, ті продають її клієнтам і, за ідеєю, потім мали б повернути на комбінат виручені кошти. Але це в ідеалі. На практиці контрольовані Жеваго закордонні фірми в останні роки продукцію отримували, продавали за валюту, а гроші, схоже, акумулювали у себе, практично нічого не повертаючи виробнику.

Ось як це відобразилося на фінансових показниках Полтавського ГЗК за останні п’ять років – цифри говорять самі за себе.

Фінансові показники Полтавського ГЗК

Зауважимо, що сам Жеваго через медіа намагається транслювати меседж, що проблеми для ПГЗК створив зовсім не він своїм боргом, а нібито держава, яка відмовляється відшкодовувати підприємству ПДВ. Нагадаємо, підприємства, афілійовані з підсанкційними особами (проти Жеваго ввели санкції в лютому 2025 року), позбавляються права на таке відшкодування.

Дійсно, йдеться про немалу суму неповерненого ПДВ – порядку $90 млн. Але важко не погодитися, що $620 млн це все-таки майже в 7 разів більше. І якби ці гроші були у підприємства, проблеми з відшкодуванням ПДВ навряд чи навіть були б помітні.

Що зараз відбувається навколо ПГЗК у судовій площині

Станом на сьогодні кількість судових справ, пов’язаних із Полтавським ГЗК, сягнула вже двохсот. Предметом судових розглядів стали зокрема й кримінальні провадження, серед яких, нагадаємо, справа про хабар від самого Костянтина Жеваго голові Верховного Суду Всеволоду Князєву. Щодо одних обвинувачених у цій справі вже винесено вироки, щодо інших (як і самого Князєва) судові слухання тривають досі.

Що стосується Жеваго, то досудове розслідування щодо нього в цій справі, як зазначав ВАКС, було завершено у жовтні 2025 року. Україна подавала запит на екстрадицію олігарха, але Франція, де він перебував, у цьому відмовила, тож виходить, що в Україні олігарх поки уникає покарання.

На початку березня 2026 року стало відомо, що активи Жеваго, зокрема корпоративні права на 49,5% Полтавського ГЗК, ДБР передало АРМА. У повідомленні зазначалося, що майно олігарха та пов’язаних із ним юридичних осіб, зокрема акції його підприємств на сотні мільйонів гривень, корпоративні права товариств, 26 об’єктів нерухомості, були арештовані, як і майно пов’язаних із ним юридичних осіб, зокрема 14 майнових комплексів, 21 частина майнових комплексів, 30 нежитлових приміщень, 10 квартир і яхта.

Але фахівці зазначають, що, попри цей крок, АРМА поки не вдається взяти активи під контроль, зважаючи на те, що вони належать Жеваго не на 100%.

І в цьому контексті те, як компанія Леоніда Крючкова фактично змогла це зробити через банкрутство та арбітражного керуючого, виглядає доволі симптоматично з погляду можливостей держави.

Поки Жеваго, Крючков і держава в особі АРМА буквально «розривають» Полтавський ГЗК на шматки, якось поза увагою залишається найголовніше — доля працівників комбінату. А він, на секундочку, є містоутворюючим підприємством для міста Горішні Плавні, на ньому офіційно працевлаштовані майже 4,5 тисячі осіб.

І поки в судах ділять акції, борги та корпоративні права, реальну ціну цих конфліктів щодня платять не акціонери і не чиновники — її платять люди, для яких Полтавський ГЗК не актив, а робота і майбутнє.

Оскільки великий бізнес перетворюється на поле війни олігархів і держави, першими ризикують залишитися ні з чим саме ті, хто цю промислову імперію насправді створював.

Представник ВО «Батьківщина» Олександр Кізляр достроково складає свої повноваження. Відповідний проєкт рішення вже підготували до розгляду.

Кізляр входив до постійної комісії з питань ЖКГ, приватизації та використання майна територіальної громади. Але запам’ятався не роботою в комісії, а гучним антикорупційним скандалом. Наприкінці минулого року НАЗК завершило повну перевірку його декларації за 2024 рік і виявило недостовірні дані на 38,85 млн грн.

За висновками НАЗК, депутат не зміг підтвердити законність походження понад 25 млн грн готівкових коштів, а також не задекларував ще понад 12 млн грн власного доходу, який був використаний на придбання майна. Матеріали перевірки були направлені до правоохоронців.

Уже в березні цього року під час ще однієї перевірки у декларації його сина Олександра Кізляра теж знайшли невідповідності — цього разу на понад 8,6 млн грн. Йшлося про незадекларовані паркомісця в Києві, корпоративні права та вартість автомобіля Toyota Land Cruiser 2022 року.

Наступним депутатом від ВО «Батьківщина» може стати Віктор Савчук, місцевий підприємець.

Анатолій Ковальчук уже вдруге за час своєї прокурорської кар’єри втратив посаду через корупційний скандал підлеглого. Минулого року прокурора Романа Поповича затримали, коли він взяв хабар нібито для свого керівника – очільника прокуратури Закарпатської області Ковальчука.

Про це пише “Телеграф”

Попович отримав умовний термін, а Ковальчук – лише змінив місце роботи. Тепер він працює в уповноваженого з прав людини.

Віддав хабар на ЗСУ і залишився на свободі

Вищий антикорупційний суд кілька тижнів тому оголосив вирок колишньому прокурору Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області Роману Поповичу. Правоохоронець зобов’язався переказати 1,2 млн грн на допомогу ЗСУ та отримав умовний термін.

Читайте по темі: 4.8 billion diverted from the state budget: how Ibox Bank owner Alyona Shevtsova built an underground gambling empire for money laundering

Прокурор мав спільника – йому допомагав уже колишній оперуповноважений Нацполу в Києві Іван Вайнагій. Як жертву обрали підприємця, якому минулого року погрожували кримінальним провадженням у разі відмови платити. Бізнесмен спочатку погрози проігнорував, тоді їх реалізували: він став фігурантом справи, а розмір хабаря зріс до 30 тис. доларів (1,2 млн грн в еквіваленті).

Гроші вимагали начебто для керівника Закарпатської обласної прокуратури. На той момент цю посаду обіймав Анатолій Ковальчук. У нього НАБУ проводило обшуки, через скандал посадовець втратив крісло. Однак зараз НАБУ не має питань до Ковальчука, адже його підлеглий запевнив, що обласний прокурор не знав про схему.

Роман Попович у межах угоди із САП пожертвував на ЗСУ 1,2 млн грн. Стільки ж він отримав як хабар.

“Суд також бере до уваги факт добровільного зобов’язання обвинуваченого внести 1 242 240 грн на рахунок, відкритий благодійною організацією “Міжнародний благодійний фонд “Повернись живим” для допомоги Збройним Силам України, що, своєю чергою, позитивно сприяє реалізації державних інтересів, особливо в умовах воєнного стану”, – йдеться в рішенні суду.

Крім того, Попович допомагав військовозобов’язаним чоловікам незаконно перетинати кордон з Угорщиною.

Скільки загалом хабарів за час роботи в прокуратурі вдалося зібрати Поповичу, яким чином він відкривав кримінальні провадження щодо бізнесменів, а потім за гроші їх непомітно для очільника прокуратури та свого безпосереднього керівництва закривав – загадка.

Ймовірно, Попович буде єдиним прокурором у цій справі, провину якого вдасться довести. Його керівник Ковальчук уже знайшов нову роботу та переїхав до іншої області – Вінницької: у жовтні 2025-го, після обшуків та скандалу, уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець призначив Ковальчука своїм представником у Вінницькій області. “Акцентую, що робота в областях безпосередньо спрямована на оперативну реакцію на порушення прав людини. Кожен і кожна може звернутися до моїх представників”, – заявив Лубінець.

Народний депутат Ігор Негулевський, який наприкінці 2025-го отримав підозру від НАБУ та САП у справі про оплату депутатських голосувань “конвертами”, незадовго до цього переїхав у величезний 800-метровий маєток в найдорожчій частині Козина. Нардеп стверджує, що орендує його з величезним дисконтом, але журналісти знайшли реальну вартість маєтку і показали його зсередини.

Про це йдеться у сюжеті Bihus.Info.

Ігор Негулевський – нардеп від “Слуги народу”, який входить у парламентський комітет Верховної Ради з питань автомобільного транспорту та інфраструктури. У кінці грудня 2025-го Негулевський отримав підозру від НАБУ і САП у справі роздачі депутатам “конвертів” в обмін на парламентські голосування. За даними слідства, група нардепів координувала які проєкти законів і постанов треба підтримати, а які ні. За це народні обранці нібито отримували від 2 000 до 20 000 доларів.

За два тижні до отримання підозри, Негулевський почав орендувати маєток у Козині, у закритому котеджному містечку з виходом до води. У декларації нардепа за 2025 рік вказано, що площа будинку складає майже 800 квадратних метрів,  але при цьому жодних витрат на оренду нардеп не задекларував.

Журналісти Bihus.Infо знайшли оголошення про здачу в оренду цього будинку. У ньому йдеться, що в будівництві будинку використані лише натуральні матеріали: мармур, граніт, дерево. У будинку є більярдна, спортзал, спальня зі своїм санвузлом та вбиральня, три спальні, чотири санвузли, СПА зона з сауною, басейн із джакузі. Окрім основного маєтку на території в 35 соток є гостьовий будинок 90 м2 зі своєю кухнею, трьома спальнями, двома санвузлами та приміщенням для персоналу з окремим входом. А ще – зона барбекю та елінг з системою спуску яхти на воду. Також в оголошенні зазначена вартість оренди на місяць – 5000 доларів. Здачу маєтку за таку суму в розмові з журналістами підтвердив і рієлтор. 

Читайте по темі: «Міндічгейт» та енергетичний мародерство: як Ростислав Шурма через банк «Альянс» вивів 100 мільйонів доларів, виділених на захист «Укренерго»

При цьому у телефонній розмові з журналістами Негулевський запевнив, що житло йому дісталося за набагато меншу вартість, назвати яку відмовився. Не назвав він і ймовірну причину, через яку міг би отримати якусь знижку. Також нардеп запевняє, що сплачує цю суму із заощаджень, а сам будинок взяв від безвиході. 

“Так попало, що на 800, я не хотів 800. Просто на той момент нічого не було, та й я взяв 800, бо була нормальна ціна. Там у батареях все сонячних. Тому з комунальними там все в порядку” – каже нардеп. 

Нагадаємо, в справі “конвертів” окрім Негулевського підозри отримали ще четверо “Слуг”: Ольга Савченко, Михайло Лаба, Євген Пивоваров та Юрій Кісєль. Всі нардепи вийшли під заставу та продовжують відвідувати засідання Верховної Ради.

Перший заступник голови Деснянської РДА Олександр Циба, згідно з декларацією, виглядає як успішний бізнесмен. Втім, чомусь обирає державну службу у команді Бахматова, де у 2025 році заробив 234 492 грн.

Про це пише Викривач.

Торік Циба разом із дружиною придбали нерухомість на 6,7 млн грн. Окрім того, він отримав 2 млн грн у подарунок від батьків — і це при тому, що сімейний бізнес пари приніс близько 10 млн грн доходу. У готівці зберігає $285 000, €60 000 та ще 3 млн грн.

Є такий тип чиновників, яких можна назвати “вічними”. Вони роками засіли в системі, часто фігурують у кримінальних справах, ховають майно за родичами, але при цьому залишаються у своїх кріслах. Однією з таких представниць бюрократії є Леся Іванівна Верес, заступниця керівника апарату КМДА.

До речі, того самого керівника, який без жодних проблем приватизував службову квартиру, засвітився на “банкеті під час чуми”, а ще, так само як і його батько-чиновник, записує майно і бізнес на дружину. І про керівника апарату КМДА Дмитра Загуменного ми детально писали в попередньому матеріалі.

Про Лесю Верес точно можна сказати, що персона вона неоднозначна. Адже попри високу посаду та понад 1,2 млн грн річної зарплати в апараті КМДА, задекларовані активи чиновниці відносно скромні на вигляд. Водночас неподалік від Києва вона зводить чималий будинок, який вдалося знайти нашим журналістам. А діяльність апарату, в якій вона бере безпосередню участь, неодноразово піддавалася критиці в медіа за недоцільне використання бюджетних коштів, як-от купівля дорогих подарунків та “золоті” відрядження.

Тож, як кажуть, у тихому болоті… Точніше, розповісти завжди є про що.

Хто така Верес?

Читайте по темі: У Києві під час атаки жінка сховалася у ванній — там її й знайшли рятувальники

Кар’єра Лесі Іванівни Верес з 2007 року розвивається суто в стінах КМДА. Починала вона начальницею відділу правової експертизи законопроєктів та проєктів інших нормативно-правових актів юридичного управління апарату виконавчого органу КМДА. Потім було ще кілька керівних посад, а з 5 травня 2015 року вона стала заступницею керівника апарату та одночасно начальницею юридичного управління КМДА.

На порталі “Громадське” у листопаді 2014 року в матеріалі про “кузню кадрів для Кличка” Леся Верес згадується як начальниця юридичного управління апарату КМДА, призначена ще розпорядженням Макеєнка від 20.02.2014 року — тобто як чиновниця, що зберегла посаду в перехідний постмайданний період, коли новий мер замінив більшість керівників апарату.

Також вона фігурує ще в кількох матеріалах у медіа. Зокрема, у матеріалі “Наші гроші” Лесю Верес згадують як чиновницю, яка погоджувала проєкти рішень щодо скандальних детальних планів територій. Водночас журналісти звертають увагу на підозрілі невідповідності в датах: згідно з документами, Верес нібито погодила проєкти 10 жовтня, хоча вони посилалися на листи від 11 жовтня. Автори матеріалу вказують, що це має вигляд маніпуляції з датами, адже за змістом зауважень ідеться про норми закону, який набув чинності лише 12 жовтня. Крім того, у сканах документів помітні ознаки виправлення дати, що, на думку журналістів, може свідчити про її зміну заднім числом. У цьому контексті Верес згадується як одна з посадових осіб, дії якої могли бути частиною схеми з “підганяння” документів під потрібні строки, аби обійти вимоги нового законодавства і забезпечити ухвалення вигідних забудовникам рішень.

Ще кілька видань писали про Верес у контексті блокування проведення загальнонаціональної хвилини мовчання на Хрещатику та рішень щодо систем мобільних укриттів. Зокрема, у матеріалі “Київщина 24/7” начальник Київської міської військової адміністрації Тимур Ткаченко заявив, що чиновниця замість сприяння повернула документ на доопрацювання, незважаючи на те, що раніше КМДА подавала цю ініціативу як власну перемогу. Вже у публікації “Kashtan NEWS” від 29 жовтня 2025 року Леся Верес прямо названа серед чиновників, які “саботують” ініціативи з безпеки та вшанування загиблих під час воєнного стану. Видання зазначає, що Верес підпорядковувалася Дмитру Загуменному — керівнику апарату КМДА, щодо якого розпочато кримінальне провадження, — а після його фактичного усунення опинилася під керівництвом Петра Пантелеєва.

Чим насправді займаються чиновники?

Апарат КМДА, який з 2018 року очолює Дмитро Загуменний і де Леся Верес вже тривалий час сидить у кріслі заступника, фігурує у понад сотні виконавчих проваджень і десятку судових справ різних юрисдикцій. За даними аналітичних систем, апарат КМДА, зокрема, виступає відповідачем у справах щодо оскарження кадрових рішень та виплат, пов’язаних із поновленням на посадах.

Крім того, діяльність апарату КМДА неодноразово ставала предметом критики в медіа. Йдеться про сумнівні витрати бюджетних коштів, зокрема закупівлі дорогих подарунків, “золоті” відрядження та інші рішення, які викликали питання щодо доцільності під час війни.

Так, у медіа писали про так звані “золоті” відрядження та “фейкові” туристично-інформаційні центри, які викликали питання щодо ефективності використання коштів. Окремі публікації стосувалися і перевірок у сфері благоустрою, де аудитори виявляли проблеми з контролем та витрачанням ресурсів. Крім того, у фокусі журналістів опинялися і кримінальні провадження. Зокрема, повідомлялося про розслідування Нацполіції щодо можливих розкрадань під час ремонтів мереж “Київміськсвітла”, а також про справи, пов’язані з діяльністю “Київміськбуду” та іншими комунальними підприємствами.

Окрему увагу привертали і питання бюджетних витрат на другорядні потреби під час війни — від закупівель сувенірної продукції до дорогих подарунків, як-от 1500 іменних годинників міського голови марки Kleynod на суму 3,69 млн грн. Очікувано, такі кейси викликали суспільний резонанс і підсилювали дискусію щодо пріоритетів міської влади.

Читайте по темі: У Києві по житловому будинку, ймовірно, вдарила ракета Х-101 — Зеленський

Будинок під Києвом

І хоч посада Лесі Верес далеко не остання, а її заробітна плата становить 1,2 мільйона гривень на рік, її активи видаються доволі скромними. Не можна виключати високу ймовірність того, що чиновниця, яка вкорінилася в КМДА з 2007 року, надійно ховає майно на родичів, яких не вдалося ідентифікувати.

Наразі, за даними YouControl та НАЗК, сама Леся Іванівна має 2 об’єкти нерухомості:

• ділянку за адресою: Київська область, Обухівський район, Трипільська/с. Трипілля, вулиця Лесі Українки **. Площа 0.1104 га. Дата реєстрації 26.09.2020 р.

Важливий момент: Леся Верес зазначає у декларації, що це спільна власність із чоловіком, однак у реєстрі нерухомості вона вказана як єдиний власник. Варто зазначити, що земля має обмеження — “охоронна зона навколо інженерних комунікацій”. Та найцікавіше, що вказана у декларації та в реєстрах вартість на дату набуття права становить усього 105 958 грн (це орієнтовно 3,7 тис. доларів за курсом).

Однак найдешевші землі під забудову у селі Трипілля продають від 700 дол. за сотку. З великою ймовірністю, вартість земельної ділянки, вказана під час оформлення землі, занижена щонайменше удвічі.

• за цією ж адресою: Київська обл., Обухівський р., с. Трипілля, вулиця Лесі Українки, будинок ** – чиновниця має будинок. За даними декларації, будинок обійшовся Лесі Верес всього у 134 247 тис. грн.

Згідно з архівними знімками, ще у 2019 році тут була стара хатина, яку, очевидно, знесли, і на її місці почали будувати домоволодіння. Нашим журналістам вдалося знайти його, і наразі, у квітні 2026 року, можемо говорити про те, що будинок і гараж поруч уже зведені. Далі на чиновницю, вочевидь, чекають оздоблення фасаду та внутрішні роботи.

До речі, половина будинку розташована на іншій земельній ділянці, що у власності особи на імʼя Поночевний Петро Михайлович. Ким останній доводиться Лесі Верес – наразі невідомо.

І якщо зараз чиновниця зводить будинок, то раніше вона разом з чоловіком володіла ще й квартирами у нових ЖК, які згодом продали. Згідно з архівними деклараціями, Леся Верес у 2021 продала свою квартиру у ЖК “Богатирський”, яку придбала у 2014 році.

Ще одну квартиру, яка була записана на чоловіка Лесі Верес Олександра Петухова, продали у 2023 році. Йдеться про квартиру у ЖК “Місто квітів”, яку чоловік чиновниці придбав 29.01.2021 за 1 024 650 грн і продав за 1 461 000 грн. Та чи дійсно ці квартири були продані або ж просто переписані на довірених осіб, щоб офіційно пояснити походження коштів, – питання відкрите.

І такі питання виникають через сумнівне декларування Верес. Адже попри вже згадану доволі високу заробітну плату, жінка не має грошових збережень. Точніше, в такому розділі декларації вона обирає вказати “не застосовується”.

Можливо вона витратила решту коштів на автомобіль, щоб їздити на роботу, скажете ви? Однак і тут не вгадали. Адже “автопарк” сім’ї чиновниці, принаймні офіційно, є доволі скромним.

Її чоловік Олександр Пєтухов, який, до речі, працює у комунальній організації “КИЇВМЕДСПЕЦТРАНС”, володіє кількома транспортними засобами. Зокрема, у його власності є легковий автомобіль ЗАЗ 1102 1993 року випуску, набутий у 2016 році. Вартість – близько 1 тис. дол.

Також чоловік декларує водний засіб “Прогрес-2” 1972 року випуску, який він придбав у 2017 році. Вартість – близько 4500 тис. дол.

Крім того, у спільній сумісній власності з Лесею Верес є автомобіль Opel Omega 2003 року випуску, вартість якого на момент набуття у 2021 році становила 58 877 гривень.

Вартість – від 4 тис. доларів.

 

У Полтавській області правоохоронці ліквідували схему ухилення від сплати податків, пов’язану з діяльністю місцевого виробника харчової продукції. Під час досудового розслідування вдалося забезпечити повне відшкодування збитків, яких зазнав державний бюджет.

Детективи Територіального управління БЕБ у Полтавській області встановили факти масштабного ухилення від сплати податків одним із підприємств регіону, що спеціалізується на виробництві продуктів харчування.

За інформацією слідства, головна бухгалтерка компанії внесла недостовірні дані до податкової звітності за 2025 рік. Зокрема, у документах не були відображені реальні доходи підприємства в повному обсязі. Через такі дії державний бюджет недоотримав понад 15 мільйонів гривень податкових надходжень.

Правоохоронці повідомили фігурантці про підозру в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.

У БЕБ зазначили, що кримінальне провадження відкрили на основі аналітичних матеріалів та напрацювань співробітників підрозділу стратегічного захисту економіки Територіального управління БЕБ у Полтавській області.

Читайте по темі: ТОВ «Спешлтех» програло суд: Львівський адмінсуд визнав законним штраф для мережі гаджетів «Ябко»

Матеріали справи вже передані до суду. Слідчі також подали клопотання щодо звільнення підозрюваної від кримінальної відповідальності у зв’язку з повним відшкодуванням завданих державі збитків.