Категорія: Політика

Серія російських ударів по Південному мосту в Києві може свідчити про зміну тактики РФ щодо української транспортної інфраструктури. Таку оцінку висловив політолог Вадим Денисенко, який вважає, що таким чином могла бути порушена одна з негласних домовленостей, що існували під час повномасштабної війни, передають Патріоти України.

За словами Денисенка, раніше діяло неформальне правило: Україна не завдавала ударів по Кримському мосту, а Росія не атакувала мости через Дніпро. На його думку, удари по Південному мосту означають відхід від цієї практики.

Російські війська почали атакувати Південний міст 1 жовтня. Протягом доби та в ніч на 2 жовтня було зафіксовано кілька влучань. Унаслідок атак рух мостом для метро та наземного транспорту призупинили. Повторні удари також завдали пошкоджень дорожньому полотну та елементам конструкції.

Денисенко припустив, що зміна тактики РФ може бути пов’язана із застосуванням реактивних «Шахедів». На його думку, Росія може перевіряти, чи здатні такі дрони завдати мосту настільки значних пошкоджень, щоб тимчасово вивести його з експлуатації.

Водночас політолог зазначив, що Південний міст є складною та міцною конструкцією, яку важко зруйнувати одним ударом. Однак систематичне ураження однієї ділянки, за його оцінкою, теоретично може мати серйозніші наслідки.

Інші експерти також звертають увагу на стратегічне значення Південного мосту. Через нього проходять важливі транспортні потоки між лівим і правим берегами Києва, а також рухається метро. Саме тому його тривале перекриття створює значні проблеми для транспортної системи столиці.

Окремо постає питання можливої відповіді України по Кримському мосту. Денисенко вважає, що російське керівництво усвідомлює такий ризик. Водночас він припускає, що Москва може розраховувати на стриманість Києва через позицію США щодо українських ударів по російській нафтовій інфраструктурі.

Політолог також вважає, що Україна має посилювати переговори зі США та домагатися впливу Вашингтона на російську сторону.

Окрему увагу Денисенко звернув на дату початку атак. Він припустив, що вибір 1 жовтня — Дня захисників і захисниць України — міг бути свідомим рішенням російської сторони. Водночас це є його оцінкою, а не встановленим фактом.

Водночас незалежні повідомлення підтверджують сам факт серії ударів по Південному мосту та масштабні транспортні наслідки для Києва. Reuters зазначав, що атаки на мости через Дніпро призвели до значних перебоїв у русі між двома берегами столиці.

Таким чином, самі удари по Південному мосту є підтвердженим фактом, тоді як версія про свідоме порушення негласної домовленості та можливий «експеримент» із реактивними дронами залишається оцінкою та припущенням експертів.

Українські військові з бригади «Хартія» показали бойове застосування чеської 155-мм самохідної артилерійської установки Dita. Артилеристи використовують її спільно з екіпажами розвідувальних та ударних безпілотників, передають Патріоти України.

У МВС України зазначили, що така взаємодія дозволяє військовим знищувати цілі противника, стримувати його просування та підтримувати піхоту.

САУ Dita Україна отримала від Чехії. Зокрема, 155-мм установку передали українським прикордонникам на початку 2025 року.

4

Що відомо про Dita

Dita — самохідна гаубиця калібру 155 мм, розроблена чеською компанією Excalibur Army. Артилерійська система побудована на повнопривідному шасі вантажівки Tatra T815-7 із колісною формулою 8×8.

За наведеними характеристиками, установка здатна уражати цілі на відстані до 39 км, а її максимальна скорострільність становить до шести пострілів на хвилину.

Однією з особливостей Dita є високий рівень автоматизації. Бойовими процесами можна керувати з броньованої кабіни екіпажу, а окремі функції — дистанційно за допомогою планшета.

Завдяки автоматизації екіпаж установки складається лише з двох військовослужбовців. Це дає змогу зменшити кількість людей, які безпосередньо перебувають біля артилерійської системи під час виконання бойового завдання.

Також Dita оснащена цифровими системами зв’язку та навігації, які дають можливість інтегрувати її до сучасних систем управління вогнем.

У бойовій роботі «Хартії» артилерійська установка діє у зв’язці з безпілотниками: дрони допомагають виявляти цілі та коригувати вогонь, після чого артилеристи завдають удару.

Український журналіст і політичний оглядач Віталій Портников заявив, що капітуляція України перед Росією, на його думку, не гарантувала б припинення небезпеки для цивільного населення. Він припустив, що в разі встановлення російського контролю над українськими територіями можуть виникнути масштабні репресії та насильство. Свою позицію Портников висловив у відеоефірі, коментуючи можливі наслідки російської окупації, передають Патріоти України.

За словами журналіста, у такому сценарії українці могли б загинути не лише безпосередньо внаслідок бойових дій, а й через дії окупаційних сил.

«Спробуєш капітулювати перед таким злом і перед такою жорстокістю, загинеш не від безпілотника, а від кулі розгвардійця», — заявив Портников.

Він також згадав злочини, скоєні російськими військовими на Київщині після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Йдеться, зокрема, про Бучу та інші населені пункти регіону.

Портников висловив припущення, що в разі нової окупації подібні злочини можуть повторитися в значно більших масштабах.

Окремо журналіст звернув увагу на можливе використання Росією так званої «фільтрації населення». На його думку, її могли б подавати як спосіб боротьби з опором, водночас використовуючи для переслідування та репресій проти українців.

Таким чином, Портников розглядає можливу капітуляцію не як автоматичне припинення загроз для населення, а як сценарій, за якого небезпека для цивільних може перейти від безпосередніх бойових дій до репресій та насильства з боку окупаційної влади.

Народний депутат Олексій Гончаренко 2 жовтня заявив, що, на його думку, Україна програє війну, і закликав шукати можливості для домовленостей. Його заяви спричинили дискусію всередині фракції «Європейська солідарність» та серед інших політиків і громадських діячів, передають Патріоти України.

Гончаренко пов’язав свою оцінку з втратами людей, економічними проблемами та наслідками російських ударів. Він заявив, що Україна має домагатися миру та намагатися покращити свої позиції.

Що запропонував Гончаренко

У наступних публікаціях депутат зазначив, що швидко домовитися про повне завершення війни неможливо, тому, на його думку, варто обговорювати окремі питання.

Зокрема, Гончаренко запропонував допустити переговори щодо нейтрального статусу України. Також він висловився за можливі поступки у питаннях мови та релігії.

Окремо депутат назвав одним із найскладніших питання Донбасу. Серед можливих варіантів він згадав припинення ударів по цивільній інфраструктурі, зупинку бойових дій по лінії зіткнення, створення нейтральної зони, відведення українських і російських військ та можливий контроль зони з боку ООН.

Як відреагували у «Європейській солідарності»

Колега Гончаренка по фракції Володимир В’ятрович розкритикував його пропозиції, заявивши, що депутат нібито пропонує не домовлятися, а просити Росію про пощаду. Це є оцінкою В’ятровича, а не встановленим фактом.

Згодом свою позицію оприлюднила вся фракція «Європейська солідарність». У заяві зазначено, що мир не може означати капітуляцію української державності та ідентичності. Фракція наголосила на важливості збереження української армії, мови та свободи віросповідання.

Водночас у заяві йдеться про необхідність дипломатичної роботи та формування українського плану завершення війни. Фракція виступила за всеохопне припинення вогню та подальші переговори щодо гарантій безпеки України.

У «Європейській солідарності» також зазначили, що заяву було одноголосно ухвалено повним складом фракції.

Яка позиція Росії щодо переговорів

Водночас офіційні заяви російської сторони, наведені у матеріалі, свідчать про те, що Москва не погоджується на окреме перемир’я щодо конкретних видів ударів.

1 жовтня Володимир Путін відкинув пропозицію про взаємне припинення ударів по енергетичній інфраструктурі та цивільних суднах. 2 жовтня речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Москва виступає за комплексну мирну угоду, а не окремі домовленості.

Російська влада також продовжує наполягати на територіальних та інших вимогах, які Україна не визнає. Зокрема, російський міністр закордонних справ Сергій Лавров раніше заявляв про вимоги щодо нейтрального статусу України та територіальних поступок.

Таким чином, у дискусії навколо заяв Гончаренка йдеться про різні підходи до можливих переговорів: сам депутат пропонує розглядати окремі поступки та формати домовленостей, тоді як його фракція наголошує на збереженні державного суверенітету, армії та інших визначених нею принципів.

Російські найбагатші громадяни у 2026 році перерахували до державного бюджету 471 млрд рублів — понад $5,6 млрд. Ці так звані “добровільні внески” забезпечили більш як 1% усіх державних видатків РФ цього року, свідчать бюджетні документи, на які посилається Reuters, передають Патріоти України.

Ініціативу щодо таких платежів обговорювали під час закритої зустрічі президента РФ Володимира Путіна з представниками великого бізнесу в березні. Більшість учасників зустрічі перебувають під західними санкціями, а повний список присутніх Кремль не оприлюднив.

За версією Кремля, ідею запропонував неназваний бізнесмен. Він заявив, що багато заможних росіян свого часу сформували статки завдяки зв’язкам із державою, а тому тепер мають допомогти бюджету. Путін підтримав пропозицію, після чого обсяги таких надходжень суттєво зросли.

Водночас фінансове становище російського бюджету залишається напруженим. За прогнозом, дефіцит федерального бюджету РФ у 2026 році становитиме 3,2% ВВП, або 7,3 трлн рублів ($87 млрд). Це вдвічі більше за початковий план у 1,6% ВВП. Без “добровільних” внесків багатіїв дефіцит міг би зрости до 3,4% ВВП.

Reuters також зазначає, що російська влада збільшує податкові надходження та запозичення, шукаючи додаткові джерела фінансування. Окремо уряд планує отримати 385 млрд рублів від продажу активів, вилучених у приватного бізнесу.

Водночас витрати на оборону та безпеку залишаються однією з найбільших статей російського бюджету. За даними Reuters, у 2026 році на них планують спрямувати близько 38% усіх державних видатків.

Таким чином, внески російських багатіїв стали помітним джерелом доходів бюджету РФ на тлі зростання дефіциту та значних державних витрат.

Під час поїздки російського диктатора Володимира Путіна на військові навчання в Челябінську область його кортеж супроводжував військовий гелікоптер. Раніше в його охороні помітили систему РЕБ і зенітний кулемет, передають Патріоти України з посиланням на The Moscow Times.

Під час поїздки водіїв зупиняли перед виїздом на трасу, якою на великій швидкості проходила довга колона машин. Над нею тримався військовий гелікоптер.

Росавтодор закрив для всього транспорту федеральні траси Челябінської області з 2 до 5 жовтня, пославшись на навчання та приїзд Путіна.

Охорона російського диктатора помітно посилюється від поїздки до поїздки. Ще навесні, в Астані, спостерігачі звернули увагу на машину з комплексом РЕБ та броньований автомобіль, на даху якого облаштували позицію для кулеметника.

Лімузин Путіна тоді супроводжували близько двадцяти автівок і 14 мотоциклістів, а казахстанська держохорона підтвердила залучення військової авіації.

Восени арсенал супроводу поповнився. Під час вересневого візиту до Владивостока в колоні їхав пікап із зенітним кулеметом, а тепер до наземної охорони додався і повітряний супровід.

Кремль посилює охорону диктатора не лише в дорозі. Наприкінці серпня стало відомо, що Путін учетверте збільшив штат охоронців: тепер його охороняють понад 800 співробітників Федеральної служби охорони. За чотири роки їхня кількість зросла майже на сотню.

Серйозні зміни в охороні Путіна, за даними Financial Times, сталися після того, як США ліквідували верховного лідера Ірану Алі Хаменеї. У Кремлі занепокоїлися, що сучасні інструменти штучного інтелекту здатні аналізувати мільйони годин відео й вираховувати потрібні цілі, тож охорону Путіна довелося перебудувати.

В окупованих Олешках на Херсонщині панує повне безвладдя, а місцеві жителі потерпають від російського терору, голоду та нестачі питної води. Про це заявив народний депутат від «Слуги народу», ексголова Херсонської ОДА (2020-2021 рр.) Сергій Козир в коментарі «Главкому», передають Патріоти України.

«Там відсутнє будь-яке командування, навіть окупаційне військове. Ті ж російські військові просто кинуті напризволяще, у них немає забезпечення, продуктів харчування, і вони тероризують місцеве населення, виставляючи його як «живий щит». Замінували все, що тільки можна: під вікнами житлових будинків валяються протипіхотні міни «пелюстки». Запаси їжі та питної води за роки окупації вичерпалися повністю. Дійшло до того, що люди збирають дощову воду, а навесні спускали технічну воду з систем опалення, щоб використовувати її бодай для якихось побутових потреб і для пиття. Якщо в тилових містах біля будинків саджають квіти, то в Олешках – картоплю чи зелень, аби просто не вмерти з голоду. Дуже багато людей померли, і їхні тіла валяються просто на вулицях або в домівках», – зазначив нардеп.

Козир наголосив, що попри численні звернення до міжнародних журналістів, омбудсмана та Червоного Хреста, домовитися про евакуаційний коридор або доставку гуманітарної допомоги до Олешок досі не вдалося.

«Рішення зараз одне: Червоний Хрест та ООН мають нарешті втрутитися не на папері, а на ділі – примусити Росію дати людям можливість виїхати та забезпечити бодай мінімальні гуманітарні потреби тих, хто там залишається, – закликав нардеп. – Або нехай росіяни взагалі вийдуть звідти, повернуть наші землі, і ми самі забезпечимо своїх людей».

Китай готовий і надалі відігравати «конструктивну роль» у пошуку шляхів політичного врегулювання війни Росії проти України. Про це заявив віцепрезидент КНР Хань Чжен під час загальних дебатів 81-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку 26 вересня, передають Патріоти України.

За словами представника китайської влади, підхід Пекіна до українського питання ґрунтується на чотирьох положеннях, які раніше сформулював китайський лідер Сі Цзіньпін. У КНР називають їх основою для подальшої участі Китаю у спробах досягти політичного врегулювання.

Які принципи назвав Китай

Пекін виступає за:

• пріоритет миру та стабільності;
• охолодження ситуації та зниження напруженості;
• недопущення подальшої ескалації;
• створення умов для діалогу та переговорів.

У своїй промові Хань Чжен також закликав вирішувати міжнародні суперечки шляхом діалогу та консультацій і заявив про необхідність відмовитися від блокового протистояння.

Водночас у заяві китайського представника не йдеться про конкретний механізм припинення російської агресії проти України, строки можливого перемир’я чи умови виведення російських військ.

Китай продовжує заявляти, що не є безпосередньою стороною війни та виступає за політичне врегулювання. Водночас Пекін зберігає тісні економічні зв’язки з Москвою, зокрема у сфері торгівлі та енергетики.

Україна та західні держави раніше звинувачували Китай у підтримці російського військово-промислового комплексу через постачання товарів подвійного призначення. Сам Пекін такі звинувачення відкидає та наполягає на своїй ролі як прихильника політичного врегулювання.

Заява Хань Чжена пролунала на тлі роботи 81-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, загальні дебати якої тривають у Нью-Йорку.

Громадянин Аргентини вперше потрапив у полон в Україні після того, як підписав контракт із російською армією. 37-річний Ібрахім Роберто Яміль, батько двох дітей, стверджує, що погодився на роботу після реклами в Facebook, де йому обіцяли високу оплату, передають Патріоти України.

У квітні 2026 року чоловік побачив оголошення та залишив заявку. Після цього його додали до групи у WhatsApp. Там, за його словами, стало зрозуміло, що йдеться про вербування іноземців для участі у війні на боці Росії.

В Ібрахіма не було закордонного паспорта. Однак вербувальники, як він розповідає, самостійно організували необхідні документи, візу та авіаквитки. Йому залишалося лише сісти в літак.

Через Рим і Стамбул аргентинець вирушив до Москви, куди прибув 11 квітня. Там його зустрів російський вербувальник разом із групою громадян Колумбії. Після цього іноземців відправили на полігон у Воронезькій області.

За словами Яміля, військова підготовка була короткою. Уже в травні його направили на Лиманський напрямок як рядового 272-го мотострілецького полку.

6 липня аргентинець отримав поранення і ледь не загинув. Після цього його доправили до госпіталю, де він провів близько трьох тижнів.

Після лікування Яміля перевели до іншого підрозділу — 347-го мотострілецького полку. Уже в середині серпня він потрапив у полон.

Історія аргентинця вкотре привертає увагу до вербування іноземців для участі у війні на боці Росії. За повідомленнями української сторони, громадян різних країн залучають до російських підрозділів, зокрема для виконання бойових завдань на фронті.

Сам Яміль, за наведеними у матеріалі словами, після пережитого вже не вважає отримані за контракт близько $10 тисяч достатньою компенсацією за наслідки такого рішення.

Стратегічні цілі російського керівництва, на думку професора стратегічних досліджень Університету Флориди та старшого наукового співробітника Атлантичної ради Ендрю Міхти, виходять далеко за межі війни проти України, передають Патріоти України.

В ефірі «Еспресо» та Slawa.TV він заявив, що Москва прагне послабити позиції США в Європі, відновити власний вплив у регіоні та змінити нинішній баланс сил.

Яку мету Кремля бачить Міхта

Міхта вважає, що частина західних урядів недостатньо оцінює політичні цілі російського керівництва та масштаб протистояння між Москвою і Заходом.

За його словами, Путін розглядає конфлікт значно ширше, ніж лише війну в Україні. Професор пов’язує політику Кремля з прагненням відновити вплив, який Радянський Союз мав у Центральній та Східній Європі.

Одним із ключових завдань російського керівництва Міхта назвав послаблення американської присутності в регіоні.

Україна та Центральна Європа

За оцінкою професора, Москва може прагнути витіснити США з Центральної Європи та Балтійського регіону, одночасно намагаючись ізолювати Україну.

На його думку, кінцевим результатом такого підходу міг би стати новий розподіл сфер впливу в Європі.

У такому сценарії окремі країни могли б формально зберігати державну незалежність, але Москва намагалася б отримати важелі впливу на їхню зовнішню політику, оборонну сферу та енергетику.

Це є оцінкою Міхти щодо можливих стратегічних цілей Кремля, а не підтвердженим планом російського керівництва.

Ядерні погрози як інструмент тиску

Окремо професор звернув увагу на використання Москвою ядерної риторики.

За словами Міхти, у 2022–2023 роках російське керівництво регулярно робило заяви про можливість ядерної ескалації на тлі дискусій західних держав щодо військової та фінансової допомоги Україні.

Водночас сам експерт оцінює ризик реального застосування ядерної зброї як відносно низький, попри регулярні погрози з боку Росії.

Він зазначив, що ключове питання для Заходу полягає у тому, наскільки далеко Москва готова зайти та чи готові західні держави перевіряти межі російських погроз.

Яку роль відіграє Китай

Міхта також окремо охарактеризував позицію Китаю. На його думку, Пекін не зацікавлений у ядерній ескалації, однак водночас не прагне поразки Росії у війні.

Професор припускає, що затяжний конфлікт відволікає частину ресурсів США та створює для Китаю додатковий простір для посилення власних позицій в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Таким чином, за оцінкою експерта, Пекін може бути зацікавлений у збереженні нинішньої ситуації без переходу до неконтрольованої ескалації.

Європа не однаково готова до загострення

Ще однією проблемою Міхта назвав ставлення європейських суспільств до потенційного погіршення безпекової ситуації.

Він зазначив, що, на його думку, населення країн східного флангу НАТО краще усвідомлює потенційні ризики, тоді як у частині інших європейських держав готовність до масштабного загострення залишається нижчою.

Професор також звернув увагу на інформаційні операції та пропаганду. За його оцінкою, Москва використовує їх для поглиблення політичних і суспільних суперечностей у західних країнах.

Спроба роз’єднати Захід

Міхта вважає, що одним із центральних елементів російської стратегії може бути послаблення єдності між США та європейськими державами.

За його оцінкою, Кремль прагне створювати розбіжності між західними країнами, послаблювати трансатлантичні зв’язки та поступово збільшувати власний політичний вплив у Європі.

Саме тому експерт розглядає нинішнє протистояння не лише як війну за українські території, а й як ширше суперництво навколо майбутньої системи безпеки та розподілу впливу в Європі.

Водночас наведені Міхтою сценарії є його експертною оцінкою російських цілей і можливого розвитку подій. Вони не свідчать самі по собі про існування офіційно оголошеного плану Кремля щодо конкретних європейських держав.