Категорія: Записи

Після того, як компанія «ДС Пром Груп», пов’язана з народним депутатом України Віталієм Бортом, у 2023 році потрапила до «чорного списку» Антимонопольного комітету через антиконкурентні узгоджені дії, інша пов’язана з ним фірма – «Шляхове ремонтно-будівельне управління №82» – продовжила вигравати підряди на ремонт та утримання доріг. Відтоді вона отримала близько 300 мільйонів гривень державних коштів. Ця компанія взяла в оренду у «ДС Пром Груп» офісне приміщення, матеріально-технічну базу та виконує підряди на її техніці. Про це повідомляють «Схеми» (Радіо Свобода), передають Патріоти України.

Раніше журналісти встановили зв’язок між народним депутатом, обраним від нині забороненої «ОПЗЖ», Віталієм Бортом та компанією «ДС Пром Груп», яка з його приходом до Верховної Ради в 2019 році почала отримувати мільярдні контракти на будівництво і ремонт автодоріг, у тому числі в межах президентської програми «Велике будівництво». Відтоді вона отримала підряди на 5,5 мільярдів гривень. Фірму зрештою у 2023 році оштрафував Антимонопольний комітет, який вніс її до «чорного списку» за антиконкурентні дії.

Журналісти виявили факти, що вказують на пов’язаність Віталія Борта та «ДС Пром Груп» з іншою фірмою, яка продовжила вигравати бюджетні підряди на ремонти та утримання доріг на сотні мільйонів гривень.

Мова про зареєстроване на Чернігівщині акціонерне товариство «Шляхове ремонтно-будівельне управління №82». Його кінцевим бенефіціарним власником вказаний Олександр Богатиренко. Однак чоловік тісно пов’язаний із родиною депутата Борта. Зокрема, разом із донькою, дружиною, зятем та тестем депутата він значиться співзасновником іншої компанії зареєстрованої у столиці – «Стандарт Девелопмент», які тримають тут свою частку, зокрема через Кіпр.

Також, як встановили «Схеми», Олександр Богатиренко, дружина нардепа Ольга Борт та її батько Анатолій Трандафілов (тесть депутата) користувалися однією і тією ж електронною скринькою на домені gmail.com. Витоки з баз даних свідчать, що Олександр Богатиренко використовував цю пошту під час отримання медичних послуг, ця ж скринька вказана у реєстрі юридичних осіб як контактні дані фізичних осіб-підприємців Ольги Борта і Анатолія Трандафілова.

Журналісти також з’ясували, що «ШРБУ №82» під час виконання робіт за державними тендерами тепер користується обладнанням «ДС Пром Груп». Договір про оренду був укладений менше, ніж через місяць, відколи «ДС Пром Груп» потрапив до «чорного списку» АМКУ.

Так, починаючи з 15 січня 2024 року, «ШРБУ № 82» орендує у «ДС Пром Груп» офісне приміщення та матеріально-технічну базу в Броварах площею 500 квадратних метрів.

У тендері від березня 2026 року на майже 10 мільйонів гривень на капітальний ремонт проїздів та тротуарів у Броварах «ШРБУ № 82» повідомило, що для виконання робіт використовуватиме матеріально-технічну базу, техніку та виробничі потужності, які належать «ДС Пром Груп».

У ще одному тендері на майже 13 мільйонів гривень від 2025 року – на експлуатаційне утримання дороги державного значення – ПрАТ «ШРБУ № 82» повідомляло, що використовує техніку, надану саме ТОВ «ДС Пром Груп». Так само під час ще двох тендерів на Кіровоградщині.

«Схеми» наприкінці травня звернулися із запитами до «ШРБУ № 82» та «Дс Пром Груп» і чекають на відповідь. Журналісти також звернулися із проханням про коментар до народного депутата Віталія Борта і оприлюднять відповідь, щойно отримають.

Віталій Борт, обраний від «ОПЗЖ» – нині член депутатської групи «Платформа за життя і мир». Був депутатом чотирьох скликань (останнє – з 2019-го). Голосував за так звані «диктаторські закони» 16 січня 2014 року. У квітні того ж року Борт був на засіданні Макіївської міськради, на якому місцеві депутати проголосували за так званий «референдум про долю Донбасу». Борт публічно це підтримав.

У 2024 році депутат увійшов в тимчасову слідчу комісію ВР щодо використання коштів на будівництво фортифікацій і закупівлю дронів, але через публічний розголос його виключили зі її складу. Його спричинило розслідування «Схем» про те, що у квітні та у липні 2023 року Віталій Борт виїжджав за кордон у триденні службові відрядження за погодженням голови Верховної Ради, але обидва рази не повертався вчасно, а залишався за межами України ще на місяць. Після публікації в ОГП повідомили, що розслідують кримінальне провадження за фактом вчинення службового підроблення чинним народним депутатом України. Минуло понад два роки, з того часу – ніяких публічних результатів. На запит «Схем» у ДБР повідомили: «досудове розслідування триває».

У новому розслідуванні журналісти з’ясували, що Віталій Борт у період з 2024 по лютий 2026 року продовжив їздити за кордон у відрядження, але більшість часу відпочивав з родиною у Маямі. Ці поїздки депутат поки не прокоментував. У ДБР зазначили, що долучили ці нові дані з розслідування «Схем» до матеріалів кримінального провадження.

8 червня за новим календарним стилем (21 червня – за старим) – день пам’яті великомученика Феодора Стратилата. У народі день прозвали Федір Колодязник, зазначають Патріоти України. 2025 року на сьогодні припадає й день Святої Трійці. 8 червня за юліанським календарним стилем – день пам’яті апостолів від 70-ти Карпа і Алфея.

***

Феодор жив у III-IV століттях у місті Євхаїт (Мала Азія). Сам він був воїном і сповідував християнську віру. Згідно з переказами, чоловік був дуже красивий і талановитий. Прославився він після того, як переміг величезного змія – той жив у прірві біля міста і пожирав людей і тварин. За ці заслуги Феодор став воєначальником – стратилатом міста Гераклеї. Але воїн не тільки був на військовій службі, а й проповідував. Згодом майже всі жителі Гераклеї стали християнами.

Коли при владі був імператор Лікіній, то Феодор впав у немилість. За переказами, воєначальник пообіцяв імператору принести жертви богам і попросив зібрати в Гераклеї всі їхні золоті та срібні статуї. Після цього Феодор розбив усі статуї на шматки, а срібло і золото роздав жебракам. Стратилата було велено схопити – городяни встали на захист свого воєначальника проти солдатів імператора. Але Феодор добровільно віддав себе в руки мучителів і загинув.

Прикмети на 8 червня

Прикмети цього дня говорять про те, якою буде погода:

• грім зранку – чекай дощу після обіду;
• вночі випало багато роси – день буде погожий;
• сонце сідає на заході сонця в хмарах – вночі може бути дощ;
• гроза на Федора – дощі триватимуть довго.

У народному календарі 8 червня – свято Федір Колодязник. У цей час за старих часів було заведено рити колодязі, наші предки вірили, що вода в таких колодязях завжди буде чистою і зможе вберегти від пристріту.

Що не можна робити 8 червня

8 червня, як і в будь-який інший день, церква виступає проти сварок, лайки, наклепів, образ, жадібності, заздрощів, розпачу і зневіри. Не слід відмовляти в допомозі тим, хто просить.

Народні прикмети дня забороняють критикувати інших, пліткувати і розпускати чутки, байдикувати, а також не радять ухвалювати важливі рішення, які можуть вплинути на майбутнє.

Що можна робити 8 червня

Феодора Стратилата вважають покровителем православних воїнів – у святого просять дати військовим силу, витривалість і допомоги в перемозі над ворогом. Цього дня потрібно помолитися і попросити захисту для всіх, хто воює за нашу країну і незалежність.

За народними повір’ями в цей день слід позбутися непотрібних речей – викинути або, якщо вони в хорошому стані, то віддати нужденним. Також прийнято просити вибачення і відпускати образи. Колодязна вода цього дня вважається цілющою – наші предки у Федоров день набирали воду із семи колодязів, пили її та вмивалися, щоб зміцнити тіло і душу.

Влада Китаю оголосила про початок “спеціальної морської операції” поблизу Тайваню у відповідь на зближення Японії та Філіппін. Паблік “Быть Или” по викладає свій аналіз, що означає крок китайської сторони, передають Патріоти України.

1. У Філіппінському морі на схід від Тайваню існує ексклюзивна економічна зона, на яку претендують одразу три держави: Японія, Філіппіни та Китай.

2. Минулого тижня Японія та Філіппіни розпочали переговори про делімітацію кордону у цій економічній зоні, щоб розмежувати інтереси один одного та зміцнити безпеку.

3. Японія та Філіппіни не визнають претензії Китаю на економічну зону на схід від Тайваню, посилаючись на Конвенцію ООН з морського права.

4. Японія та Філіппіни проводять ширші переговори про перший острівний пояс безпеки у зв’язку з постійними загрозами Китаю.

5. Китай постійно загрожує Японії. Дійшло до того, що на Мюнхенській конференції з безпеки у лютому Ван Ї вперше пригрозив Токіо війною.

6. Китай постійно розширює діяльність біля берегів Філіппін: намиває штучні острови, повідомляє про свій суверенітет над ними, а також будує військові бази на захоплених рифах.

7. Побоювання Японії та Філіппін щодо агресивної діяльності Китаю абсолютно обґрунтовані та виправдані.

8. Китай скористався приводом, що його не покликали на переговори, й оголосив у цій зоні “спеціальну морську операцію”, щоб забезпечити “адміністративну морську юрисдикцію та національні інтереси”. Мовляв, Японія та Філіппіни “загрожують його територіальному суверенітету”.

9. У суботу Китай направив на спірні території свої патрульні кораблі. Але окремі кораблі берегової охорони були направлені у сектор ще у понеділок, 1 червня, як реакцію початку переговорів Японії та Філіппін.

10. Берегова охорона Тайваню направила свої кораблі у відповідь на операцію Китаю. У той же час Тайвань повідомляє, що китайські кораблі не входили до забороненої зони біля його берегів, а морський трафік у секторі триває у нормальному режимі.

11. Поширюється відео, на якому берегова охорона Тайваню робить попередження китайському кораблю: “Це не ваші води. Вас тут не має бути. Розгорніться та покиньте територію зараз”.

12. Так ось, цей інцидент стався в іншому місці: це архіпелаг Пратас (китайська назва – Дунша) за 450 км на південний захід від Тайваню, та не має відношення до “спеціальної морської операції” Китаю на схід від Тайваню.

13. Китайський корабель ідентифікований як CCG-3501. Це 5500-тонний патрульний корабель берегової охорони. Після попередження берегової охорони Тайваню CCG-3501 залишив заборонену територію, повідомляє ексглава МЗС Тайваню Джозеф Ву.

14. Німецький професор і автор бестселера Der Spiegel “Що якщо Китай нападе?” Андреас Фульда вважає, що Китай своїми діями відпрацьовує сценарій морської блокади Тайваню.

15. Але поки що це не вторгнення на Тайвань і не морська блокада – це агресивна реакція Китаю на переговори Японії та Філіппін. Сценарії морської блокади Тайваню Китай постійно відпрацьовує. Якихось змін статус-кво на сьогодні не відбулося.

Навіть на федеральному ТБ РФ уже говорять про проблему: українські дрони домінують на фронті та тиснуть на російську піхоту.

У російському ефірі почали відкрито визнавати критичне відставання армії РФ від ЗСУ. У Мережі з’явився фрагмент програми “60 хвилин”, де пропагандист Євген Попов (чоловік Скабеєвої) запитав військора Олександра Сладкова про ситуацію на фронті. Відповідь виявилася жорсткою для кремлівського телебачення, зазначають Патріоти України.

Сладков заявив, що ситуація для російських військ важка через брак безпілотників. За його словами, з фронту надходять оцінювання, що російські підрозділи мають близько 17 дронів на кілометр, тоді як українська армія — до 10 дронів на кожного російського піхотинця.

Ці цифри помітно вразили навіть учасників пропагандистського ефіру. Фактично у студії федерального каналу прозвучало визнання того, про що давно пишуть російські військові канали: українські дрони контролюють поле бою, дороги, логістику та підходи до позицій.

Ще зовсім недавно російська пропаганда говорила про неминучий наступ і “перемелювання” України. Тепер навіть в ефірі державних телеканалів доводиться обговорювати незручну реальність: російська піхота все частіше опиняється під постійним прицілом і ударами БПЛА. Активно йде зміна риторики. Кремлівські канали вже не можуть повністю приховувати технологічну перевагу України на фронті, бо її наслідки є надто помітними навіть з Москви.

В Інституті вивчення війни опублікувалипередають Патріоти України звіт щодо ситуації на фронті станом на 1 червня,

Яка ситуація на фронті?

• 1 червня російські війська продовжили наступальні операції на північ та південний схід від міста Суми, але не просунулися вперед.
• Українські війська утримують позиції у Вовчанську на Харківщині, попри заяви Росії про повне захоплення міста.
• 1 червня росіяни продовжували обмежену наземну активність на південний схід від Великого Бурлука, але не просунулися вперед.
• Вони також проводили місії з інфільтрації на північний схід та південний схід від Куп’янська. Геолокаційні кадри, опубліковані 1 червня, показують, що українські війська завдають ударів по російських позиціях на захід від Фиголівки та в західній Курилівці після того, що, за оцінками ISW, було місією російської інфільтрації.
• 1 червня у ЗСУ повідомили, що нещодавно очистили Новоплатонівку на північ від Борової від російських диверсантів.

• Ворожі війська продовжили наступальні операції на Слов’янському напрямку 1 червня, але не досягли підтвердженого прогресу. Командир роти українських безпілотників, що діяла на цьому відтинку фронту, 1 червня повідомив, що окупанти продовжують проводити інфільтрацію невеликими групами для накопичення сил поблизу українських позицій.
• 1 червня російські війська продовжили інфільтрацію в Костянтинівці та поблизу неї, але не досягли підтвердженого просування. Геолокаційні кадри, опубліковані 31 травня, показують український авіаудар по російських позиціях у західній Костянтинівці після того, що, за оцінкою ISW, було місією інфільтрації.

• Ворог продовжував обмежені наступальні операції в тактичному районі Добропілля 1 червня, але не просунувся вперед.
• Повідомляється, що активність українських безпілотників на передовій у Покровському напрямку перешкоджає зусиллям Росії щодо накопичення військ у Покровську та блокує ротацію російських військ. Також ЗСУ нещодавно просунулися на цьому напрямку, а саме на північний схід від Родинського.
• 1 червня російські війська продовжували обмежену наземну активність на Новопавлівському напрямку, але не просунулися.

• Вони продовжували обмежені неуспішні наступальні операції й на Олександрівському напрямку.
• Росіяни вели наступальні операції й на Гуляйпільському напрямку 1 червня, але не досягли підтвердженого просування. В ISW зауважили, що деякі російські мілблогери продовжують значно перебільшувати просування Росії на цьому напрямку. Так, один із них стверджував, що російські війська досягли околиць Любицького, яке насправді розташоване приблизно за 11 кілометрів від найдальшої точки російського проникнення та приблизно за 15 кілометрів від найдальшої точки російського просування.
• Російські війська продовжили наступальні операції на захід та південний захід від Оріхова 1 червня, але теж не просунулися.
• Окупанти провели обмежені наступальні операції також на схід від Херсона поблизу Антонівського мосту, але безуспішно.

У 1826 році щасливий випадок, а можливо звичайна незграбність назавжди змінили спосіб, як ми отримуємо вогонь. Англійський фармацевт Джон Вокер експериментував, змішував хімічні речовини, намагаючись створити вибухові суміші. У цей момент паличка, вкрита цією сумішшю, випадково вдарилася об камінь біля його вогнища і раптово спалахнула. Патріоти України пропонують історичний екскурс підготовлений журналістами ВВС

Вокер народився 1781 року в портовому місті Стоктон-он-Тіс у графстві Дарем, у розпал промислової революції. Її рушійною силою була парова машина Джеймса Ватта, яку вперше використали комерційно в 1776 році. А перша громадська залізниця з паровими локомотивами дійшла до Стоктона у 1825-му.

Чотири роки по тому “Ракета” Джорджа Стефенсона довела, що паротяги можуть тягнути пасажирські поїзди зі швидкістю 50 км/год. І незабаром відстані, які раніше долали верхи протягом 12 днів, можна було проїхати лише за вісім годин.

Але щоб розпалити вогонь, який давав цю енергію, люди все ще змушені були користуватися кресалом і сталлю або постійно підтримувати жар у вогнищі. І так тривало до того моменту, поки випадковий винахід Вокера не революціонізував спосіб отримання, використання та перенесення вогню.

Вокер вчився на хірурга, але його відштовхнула кривава атмосфера операційних XVIII століття, і він перекваліфікувався на аптекаря.

До 1826 року він переважно виготовляв ліки – для людей, а також для коней, худоби й навіть курей, за словами Алана Міддлтона, автора книги “Оповідь про надію і відчай: Компанія сірників Північної Англії, Вест-Гартлпул, 1932–1954”.

Але, що важливо, Вокер також експериментував із хімічними речовинами.

“Вокер був розумною і дуже доброю людиною, а дехто каже – можливо, навіть своєрідним нонконформістом”, – зазначає Міддлтон
“Однією з його пристрастей була хімія, і він змішував речовини, щоб робити ударні капсулі (пристрої, за допомогою яких рушниці стріляли. – Ред.) для своїх друзів-фермерів”.
Якось він приготував певну суміш і залишив її сохнути. Коли вона висохла, він вдарив дерев’яною паличкою із сумішшю об камінь біля каміна – і вона спалахнула.
Це був той самий геніальний момент, якого ніхто в цілому світі до нього не зробив.
Він зрозумів комерційні можливості цього. Це сталося десь у 1826 році – точну дату ми не знаємо, але перший продаж відбувся у квітні 1827-го
Він назвав свій винахід “вогниками тертя”, і спочатку їх продавали сотнями в бляшанках
“Вогниками тертя” Вокера були дуже тонкими плоскими дерев’яними паличками, один кінець яких занурювали в пасту з хлорату калію, сульфіду сурми, гуміарабіку та води. Якщо провести по ним складеним шматком наждачного паперу, сірники одразу спалахували.

Вокер зберігав свою формулу в таємниці, але так і не запатентував її. Його продукт був доступним за ціною, і винахідник міг задовольнити попит у межах Стоктона.
Однак, за даними Фармацевтичного журналу, “сірники Вокера не були досконалими. Сірчане покриття під час горіння іноді відпадало з палички, що створювало ризик пошкодження підлоги або одягу користувача”.
До 1829 року Семюел Джонс із Лондона випустив своїх “Люциферів” – точну копію “вогників тертя” Вокера, які стали першими сірниками, що вироблялися масово.
І невдовзі, як розповідає президент Британського товариства етикеток сірникових коробок Дерек Джадд BBC News, інші почали вдосконалювати формулу.

Розмір і форма упаковки також змінювалися – але саме у шведській версії 1844 року сірникова коробка в сучасному вигляді стала популярною.

“Це була перша сірникова коробка, яку справді запатентували”, – каже Джадд.

У багатьох регіонах сірники стали домашньою промисловістю. Їх виготовляли вдома, що забезпечувало сім’ям додатковий, хоча й певною мірою ризикований, дохід.
“Жінки й діти, які жили біля фабрики, робили коробки на відрядній оплаті (тобто отримували гроші за кількість виробленого, а не за фіксовану зарплату. – Ред.), – каже Джадд. – Потім з’явилися машини, і це перетворилося на багатомільйонний бізнес”.
Однак згодом інший винахід – запальничка – призвів до помітного спаду.
“За роки бізнес фактично скоротився, – каже Джадд. – Компанії зникали”.

Попри це, сірники залишаються повсюдними. І хоча вони й досі є необхідною річчю, сьогодні вони також стали модним аксесуаром, каже Міддлтон. Персоналізовані коробки продають навіть за 250 доларів.

Однак їхній винахідник і досі залишається маловідомим – і Міддлтон та Джадд погоджуються, що Вокер, через 200 років, заслуговує на значно більше визнання.
“Вокер був людиною в історії, яка не прагнула просувати свій винахід, – каже Джадд. – Якби він це зробив, міг би стати дуже відомим”.

На щастя, мешканці Стоктона поділяють цю думку. І багато хто сподівається, що святкування 200-річчя міста – які розпочнуться 29 травня, у день народження Вокера – нарешті дадуть цьому надзвичайному місцевому винахіднику належне визнання.
“Ми сподіваємося, що завдяки заходам, які відбуватимуться цього року і наступного, більше людей дізнаються про його роль у створенні звичайних сірників, які ми всі знаємо сьогодні”, – каже голова міської ради Ліза Еванс.

“Винахід сірника, що запалюється тертям, означав, що полум’я можна було отримати миттєво, з невеликими зусиллями”.
“Поява сірників зробила повсякденні завдання як у промислових, так і в побутових умовах набагато простішими та швидшими”.

“Іскра, яку він запалив, продовжує надихати людей і сьогодні”.

У травні 2026 року російські окупаційні війська зазнали рекордних втрат за низкою категорій. Останній місяць весни став для РОВ не просто найгіршим у завершальній фазі їхньої весняної наступальної кампанії, яку без перебільшення можна називати не тільки найпровальнішою з 2023 року, а й найгіршим місяцем за масштабами втрат за останні три роки.

Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи “Інформаційний спротив”.

Втрати особового складу

У травні у російських окупаційних військ втрати були максимальними від початку 2026 року і становили 33 760 осіб.

З одного боку, це не рекордний показник за весь час повномасштабної війни, але він заслуговує на увагу. І ось чому.

Річ у тім, що в травні 2026 року у РОВ була відзначена найгірша за весь час пропорція втрат особового складу на 1 км² захоплених територій. І гірше становище в окупантів у цих питаннях було тільки тоді, коли вони відступали у 2022-му.

На сьогодні чистий показник захоплених територій в Україні у РОВ за травень становить 20 км². Так, унаслідок наступу російські війська захопили в минулому місяці приблизно 88 км² територій України, але протягом цього періоду СОУ контратакували по всій лінії зіткнення і звільнили близько 68 км².

Таким чином, за втрат у 33 760 осіб і чистого приросту захоплених територій 20 км² ми отримуємо абсолютно рекордну, негативну пропорцію втрат супротивника 1 688 тіл/ 1 км².

Нагадаю, що буквально рік тому за приблизно таких самих показників втрат ворог захоплював від 400 до 500 км² територій України на місяць.

Таким чином, місячний показник захоплення територій знизився в 5,6 разів – якщо враховувати сумарне захоплення територій у 88 км², або в 25 разів – якщо враховувати чистий приріст окупованих територій у 20 км². За незмінно високих втрат особового складу.

Втрати танків

У травні РОВ зазнали найнижчих за весь час повномасштабного вторгнення в Україну втрат у категорії ОБТ – 63 одиниці.

Це чергове підтвердження того, що окупанти так і не змогли адаптувати свої танки до сучасних викликів динамічної та високоадаптивної війни. І в результаті вони практично зникли з поля бою, з’являючись по ЛБЗ лише зрідка.

Це не означає, що у противника закінчилися танки, зовсім ні, але й не скасовує факту високого рівня дефіциту цієї техніки та її технологічну деградацію, зумовлену застосуванням застарілих, радянського часу зразків.

Втрати ББМ

Втрати в категорії бойових броньованих машин у РОВ були в травні середньостатистичними і кардинальних змін з середини минулого року не зазнали – 163 одиниці.

Причина аналогічна зниженню втрат ОБТ – обмеження їх застосування на фронті через відсутність адаптивності до сучасних умов. Але в низці випадків втрати в цій категорії зумовлені неминучою необхідністю застосування ББМ при штурмових діях, а також як наслідок ударів СОУ по середній тиловій зоні.

Втрати ствольної артилерії

У травні 2026 року російські окупанти зазнали чергових абсолютно рекордних втрат у категорії ствольної артилерії – 1 993 одиниці.

Причиною цього стала необхідність надання вогневої підтримки штурмовим підрозділам РОВ під час їхнього наступу (в рамках весняної кампанії). Але оскільки в окупантів зараз у користуванні переважно стара, радянська, буксирувана артилерія або різного роду кустарні вироби – гомункулуси, ці засоби мають малу дальність стрільби і низьку мобільність. Що робить їх високодоступною метою для ураження.

Такі високі показники втрат ствольної артилерії РОВ – це не тільки свідчення провальності весняної наступальної кампанії противника, а й зниження якості та мобільності застосовуваних засобів.

Втрати РСЗВ

У травні РОВ зазнали одних із найвищих втрат у категорії реактивних систем залпового вогню – 63 одиниці.

Гірші показники у ворога були лише під час контрнаступу СОУ в липні 2023 року – 67 одиниць техніки, а також уже під час наступу РОВ у листопаді 2023-го – 66 од.

Причиною травневих втрат також є провальна за всіма параметрами наступальна кампанія армії Росії в цьому сезоні та застосування військами супротивника кустарних або буксируваних північнокорейських 107-мм РСЗВ Type 75.

Втрати ППО

У травні втрати в протиповітряній обороні у РОВ також стали доволі високими – 42 одиниці.

Це найвищий показник з червня 2024 року, коли противник втратив 59 од.

Причиною травневих втрат ворога є системна робота Сил безпілотних систем ЗСУ в питаннях полювання на російські ЗРК та РЛС. Українські війська перетворили російські системи ППО з мисливців на потенційну здобич.

Втрати автотранспорту

У цій категорії у ворога в травні вийшов абсолютний і беззаперечний рекорд з початку повномасштабного вторгнення в Україну – 8 612 одиниць.

Причиною таких високих втрат стало явище, яке сьогодні отримало назву “логістичний локдаун”. Сили оборони України взяли під свій контроль логістику на низці ділянок середньої тилової зони противника на тимчасово окупованих територіях Запорізької та Херсонської областей.

Варто зазначити, що на сьогодні під контроль узяті не всі доступні сектори, а тому масштабування цієї роботи по логістиці в середній тиловій зоні РОВ ще буде.

І я впевнений, що це не останній рекорд у категорії знищення автомобільного транспорту.

Втрати спецтехніки

У травні РОВ втратили 89 одиниць спецтехніки – і це найвищий показник з жовтня 2024 року.

Не буду оригінальним, якщо поясню, що причиною таких втрат також стали удари СОУ вглиб тимчасово окупованих територій, по середній тиловій зоні (логістичний локдаун).

Дуже багато спеціальної техніки було знищено та пошкоджено саме такими ударами вздовж логістичних артерій тимчасово окупованих територій на півдні України.

Зростання порівняно з квітнем (43) – удвічі, порівняно з березнем (32) – утричі, з лютим і січнем – більш ніж у чотири рази.

Висновки

У травні завершилася російська весняна наступальна кампанія, що перетекла в літню фазу наступу. За результатами дій РОВ цю фазу можна сміливо назвати найпровальнішою з 2023 року, а травень, як найяскравіший показник цього фіаско, – найгірший місяць у ворога за показниками пропорції втрат до захоплених територій.

Сформовану кризу для армії країни-агресора на полі бою вже неможливо приховати і ціла низка російських Z-воєнкоров стали про це говорити і панікувати.

У травні РОВ зазнали цілої низки або рекордних втрат, або близьких до таких за багатьма категоріями. Важливу роль у цих показниках зіграв наростаючий логістичний локдаун, завдяки якому було встановлено абсолютний рекорд втрат автомобільного транспорту у противника.

Очевидно, що російські війська входять у літню наступальну кампанію 2026 року з найгіршою диспозицією, яку командування окупантів тільки могло собі уявити.

Джерело

“Кількість і купчастість балістичних ракет, що Путін кидає на Київ протягом однієї ночі, прямо пропорційна кількості заголовків у західних медіа про військову та економічну слабкість Росії й обернено пропорційна “успіхам” російської армії на фронті”, – пише у своєму блозі Сергій Фурса, передають Патріоти України.

“Дивно, що цього разу без “Орєшніка”. Бо Путіну потрібна була максимальна гучність. Щоб заглушити голоси в його голові. Голоси західної преси, шепіт поплічників і мовчазні ремствування підданих.

Дуже купно пішли статті в західній пресі про те, що у Путіна швах з економікою. Навіть попри подарунок від Трампа у вигляді дорогої нафти та частково знятих санкцій. Тут тобі і бізнес, який наголошує, що для порятунку економіки потрібно зупиняти війну. І чутки чи факти про те, що Центробанк і Мінфін наважились прийти до Путіна в бункер і заявити йому, що грошей на війну немає.

В останнє віриться дуже важко. Бо якось все скоріш буде нагадувати старий анекдот про сина, який буде менше їсти на тлі здорожчання алкоголю. Та й рідко коли російські чиновники виявляли таку хоробрість і не виходили потім через відкриті вікна. Хоча, може, коли це відбувається в бункері, де немає жодного віконечка, через який міг би залетіти український дрон, то наважитись легше.

Проте купчастість статей говорить про те, що відчуття кризи, що невідступно насувається на російську економіку, присутнє. І ті, у кого воно з’являється, почали дуже охоче ділитись цим відчуття із західними журналістами. І якщо відкинути традиційну параною і підозрілість, присутню щоразу, коли справа стосується Москви, то це не може не радувати. Особливо на тлі надприбутків, що отримує російський бюджет від війни в Затоці. Тим більше, що повністю ще всі доходи бюджету поки не відображались. Бо є часовий лаг з податків, і деякі податки платяться раз на квартал. І ми не бачимо всієї картини. Але міністр фінансів, що приходить до Путіна і наважується заговорити про завершення війни, бачить.

То що ж сталось? Все дуже просто. Війна — це дуже дорого. І поки в тумбочці було багато грошей, накопичених за 25 років дорогої нафти, Путін мав гроші на війну. Але гроші в тумбочці закінчуються. І треба робити вибір, як фінансувати війну. Бо лишилось зовсім мало.

Насправді, те що відбувається, є цілком очікуваним. Російська економіка вже рік як почала стагнувати, що також було пов’язано з витратами на війну. Вони розігнали інфляцію. Щоб приборкати інфляцію, підняли облікову ставку, — єдиний можливий вибір для раціонального економіста. А висока ставка не тільки придушила інфляцію, але й задушила економіку.

Плюс санкції. Плюс загальний настрій. Плюс останні проблеми з інтернетом. Це все наклалось після. І от в результаті в країні-агресорці реальні доходи населення у 2026 році почали падати. В той час як в Україні вони продовжують зростати. Хоча війна неймовірно більше вдарила по економіці України.

Насправді, Путін упустив момент виходу, коли Трамп, тільки но обраний президентом, запропонував йому золотий міст. Що для всіх навколо зробило б Путіна переможцем. Навіть після провалу 2022 року.

Але він не взяв пропозицію, від якої не можна було відмовлятись. І тепер ситуація кожен день погіршується. І він просто не може виступати з позиції сили. І мова не тільки про стагнацію російської армії на фронті і дефіцит палива в Криму. Знов таки, в першу чергу, про економіку, яка дуже часто є результатом очікувань. І коли криза погіршує очікування, вони самі по собі поглиблюють кризу. І все рухається вниз у пошуках дна. Але дна немає, поки йде війна.

В Україні часто тиражують помилкову тезу, що Путіну потрібна війна, щоб тримати економіку на плаву. Бо є якась економіка воєнного часу. І є витрати на виробництво зброї та гроші російським солдатам. І без цього російська економіка заглухне. Але тут важливе не “війна”, а “витрати”. Власне, коли у вас є гроші і ви волієте їх витрачати, не принципово на що. Ви можете стимулювати економіку неефективно, спалюючи гроші у війні. А можете, якщо ці гроші у вас є, вкладати в інфраструктуру, робити масштабні проєкти, зменшити податки, і набагато краще ту саму економіку стимулювати. Не кажучи вже про те, що завершення війни поверне надію на “нормальність” у росіян. А ці надії підживлять інвестиційну активність.

Але знову ж таки. Ключове – наявність грошей. У випадку України – є ЄС. І можливість підвищувати чек. Причому поки ЄС не використовує всі свої можливості. Навіть в контексті заморожених російських активів. Але гроші є. А якщо їх немає? У звичайному світі тоді ви обмежуєте дефіцит бюджету, скорочуєте витрати. Але з війною так не працює. Війна завжди голодна. Завжди потребує нових грошей. І виходить, що єдиний варіант тоді – це запускати друкарський верстат. Що стане дуже гучним сигналом для всієї економіки, що ситуація буде погіршуватись і далі. І ще швидше. А ці очікування спровокують прискорення падіння.

Чи означає це, що Путін зараз точно зупиниться?

Звісно, що ні. Погіршення в російській економіці йде поступово. Завтра трохи гірше, ніж сьогодні. А через місяць буде не сильно й гірше, ніж завтра. І Путін завжди може думати, що в нього ще є час зірвати стоп-кран. Але це і є пастка. Бо найкращий момент для виходу він вже упустив. Але Путін може так не думати. По-перше, тому що вірить, що Україна може не витримати першою. Вірить на основі карт, які йому малюють його посіпаки. По-друге, тому що Трамп, який постійно дарує щось Путіну. Минулого року подарував шанс вийти переможцем. Цього року подарував дорогу нафту. З таким Санта-Клаусом завжди чекаєш наступного Різдва в надії на диво. А поки надія є, Путін буде продовжувати. Щоб йому там не розповідали нудні фінансисти.

Але ці голоси його непокоять. І він буде намагатися їх приглушити. Як вміє. Як вміє терорист. Вибухами”.

3 червня за новим календарним стилем (16 червня – за старим) – день пам’яті мучеників Лукілліана та інших. У народі – Лук’ян Вітряк. Цього дня за юліанським стилем згадують рівноапостольних царя Костянтина і матір його царицю Олену, нагадують Патріоти України

Лукілліан жив у Нікомідії, у III столітті. Він до самої старості був язичницьким жерцем, але потім переконався в хибності цієї віри та навернувся до християнства. Лукілліан охрестився і став проповідувати – під його впливом християнами стали й інші земляки.

Але незабаром на колишнього жерця донесли правителю міста – той викликав старця до себе і став примушувати повернутися в язичництво. Лукілліан відмовився і його кинули в темницю. Там старець зустрів чотирьох отроків-християн – Клавдія, Іпатія, Павла і Діонісія. Усіх їх Лукілліан наставляв – учив вірити і не боятися тортур. Коли мучеників хотіли спалити в печі, то полум’я згасло і чудесним чином мученики залишилися неушкодженими. Тоді правитель, щоб вони не розбурхували народ, відіслав їх усіх до Візантії на страту. У тамтешній в’язниці християн відвідувала діва Павла, приносила їжу та лікувала. Саме Павла підтримувала отроків і старця перед стратою, а незабаром і сама, як сповідниця Христа, пішла на страту.

Прикмети на 3 червня

У народному календарі 3 червня – свято Лук’ян Вітряк, Луки Вітряника. Назву святу дали вітри, які зазвичай супроводжували цей час, а цього дня наші предки стежили за тим, куди дме вітер.

За прикметами погоди судять про майбутній урожай:

• вранці туман стоїть низько над водою – до ясної та погожої погоди;
• іде проливний дощ – до багатого врожаю грибів;
• гроза почалася – сінокіс буде поганим.

Якщо 3 червня дме південний вітер 3 червня – до врожаю ярих, північно-західний – до сирої погоди, північно-східний – до затяжних дощів, а східний – до хвороб.

Що не можна робити 3 червня

Сьогодні, як і в будь-який інший день, церква виступає проти лайки та сварок, наклепу, жадібності, заздрості, зневіри. Не можна відмовляти в допомозі тому, хто просить.

За народними прикметами не варто позичати або давати в борг гроші – будеш довго ходити в боргах і купувати дорогі речі – пустиш гроші на вітер. Не радять носити із собою багато грошей – до втрати готівки.

Що можна робити 3 червня

У святого Лукілліана просять просити сил подолати життєві труднощі.

Сьогодні радять відчинити вікна і провітрити дім – протягом видує все недобре. Вважається, що якщо вивісити на вулицю прання і речі хворої людини, то вітром віднесе хворобу. Якщо цього дня вітер південний, то незаміжнім дівчатам потрібно стати до нього спиною і розкинути руки – “надує” хорошого нареченого.

Українська сімейна пара не змогла перетнути кордон і змушена була повернутися додому після тривалої дороги. Попри наявність усіх необхідних документів у чоловіка, завадила поїздці прикра неуважність, передають Патріоти України.

Про цей інцидент розповіла блогерка Алла Німащук на своїй сторінці в Instagram (нік alla.nimashchuk). За її словами, вони з чоловіком змарнували купу часу та сил на дорогу, прокинувшись о пів на шосту ранку. Жінка зазначила, що за п’ять років спільного життя це була їхня перша спроба виїхати кудись разом, яка закінчилася абсолютно неочікуваним розчаруванням.

Причиною, через яку прикордонники відмовили парі у виїзді, виявилася відсутність автомобільного страхування.

“Нас не пустили на кордоні. В мене просто немає слів. Це ми даремно прокатались 5 годин в дорозі, встали в 5:30 ранку. Ніколи не вгадаєте, яка тупа причина того, що нас не пустили, тупєйша. Ми не зробили страхівку на авто”, — емоційно поділилася Алла.

Вона також додала, що до самої поїздки вони з чоловіком готувалися ретельно і зібрали важливі папери. Зокрема, чоловік мав при собі офіційну відстрочку від мобілізації, а також довідку про відсутність заборгованості зі сплати аліментів. Проте міжнародний страховий поліс для машини подружжя оформити забуло.