Категорія: Записи

Керівник українського Інституту чорноморських стратегічних досліджень Андрій Клименко повідомив у Facebook, що в Середземному морі було атаковано ролкер LADY MARIIA (IMO 9220641). Дрони завдали удару по судну 6 вересня, коли воно прямувало в районі Криту в бік Сирії, передають Патріоти України з посиланням на Крим.Реалії.

Судно плаває під прапором РФ, тип — Ro-Ro, дедвейт 7184 тонни, рік побудови — 2000. Зареєстрований власник — ТОВ «МГ-Флот» (Ахти, Дагестан; колишня назва — «Трансморфлот»).

Головне управління розвідки Міністерства оборони України зазначило, що судно LADY MARIIA використовувалося для перевезення зброї з Сирії до Росії, зокрема через Босфор, і курсувало на маршруті Новоросійськ — Тартус. США внесли компанію та судна до санкційних списків ще у травні 2022 року.

Українські санкції проти LADY MARIIA введено указом президента № 426/2026 від 23 травня 2026 року строком на десять років — до 23 травня 2036 року. Клименко іронічно зазначив можливу реакцію влади країни, через води якої пролягає маршрут, і підкреслив, що формально йдеться про атаку «невідомих дронів» з території Лівії.

На аеродромі у Сочі у п’ятницю, 4 вересня, Сили оборони України уразили три ворожі гелікоптери. Два з них було знищено, ще один – пошкоджено. Про це повідомляє телеграм-канал “Абсолютно надійне джерело”, який також опублікував супутникові знімки ураження, передають Патріоти України.

За даними джерела, на супутникових фото стоянки військових гелікоптерів ідентифіковано знищені Ка-52. Крім того, супутник зафіксував один пошкоджений російський гелікоптер Мі-8.

1. Противник (російські війська) в рамках своєї Слов’янсько-Краматорської оперативно-стратегічної наступальної операції продовжує наступальні дії на Краматорському напрямку силами 3-ї, 8-ї загальновійськових армій (ЗВА), 70-ї мотострілецької дивізії (мсд) зі складу угрупування військ (УВ) «Юг», а також частиною сил 51-ї, 41-ї ЗВА та 90-ї танкової дивізії (тд) з УВ «Центр».

У попередньому огляді ми розглядали зміну ситуації безпосередньо на Костянтинівському напрямку, де діють війська (сили) російських 8-ї ЗВА та 3-го армійського корпусу (АК), тому сьогодні зосередимося на діях противника, які він веде на його флангах. Тобто, у загальних «дирекціях» Часів Яр – Дружківка (та району північніше Часів Яр), а також Софіївка – Райське.

На даний момент противник зумів досягти досить помітних тактичних результатів на цих напрямках, що за певних умов може сприяти йому у досягненні його головної оперативної мети — вийти основними силами своїх передових частин та з’єднань на ближні підступи до Краматорська з півдня та сходу.

Вагомою мірою це стало можливим завдяки кільком факторам:

– Просуванню передових російських штурмових груп на флангах Костянтинівського району оборони Збройних Сил України (ЗСУ), що дозволило російському командуванню, у свою чергу, посилити наступальні дії в напрямку Краматорська, як у районі Часів Яр (70-та мсд та частина сил 3-ї ЗВА), так і вздовж річки Казенний Торець у напрямку Райського (лівий фланг російської 8-ї ЗВА)

– Досить успішному в тактичному сенсі наступальні дії передових частин і підрозділів російської 3-ї ЗВА в напрямку Слов’янська, що, очевидно, дозволило командуванню цієї російської армії виділяти частину сил і засобів з її складу для дій безпосередньо на Краматорськ зі сходу.

– А також триваючий наступ російських військ на правому фланзі операційної зони УВ «Центру» в напрямку Добропілля, що, фактично, суттєво ускладнює українському командуванню концентрацію достатніх сил та засобів для оборони Костянтинівки та Дружківки.

Водночас слід зазначити, що наступ російських штурмових і малих піхотних груп на цих напрямках, хоча й досить помітний, у тактичному відношенні, ще не дозволяє командуванню противника досягти його головної «проміжної» мети — дістатися основними силами своїх передових частин й з’єднань ближніх підступів до Дружківського району оборони ЗСУ на широкому фронті і розпочати його безпосередній штурм. Хоча на лівому фланзі 3-ї ЗВА вони «підійшли достатньо близько», вже навіть не до Дружківки, а до самого Краматорська.

2. Поточна ситуація у вищезазначених районах характеризується наступними подіями:

– Штурмові групи зі складу передових частин і підрозділів, що діють на лівому фланзі російської 3-ї ЗВА, протягом звітного періоду спроміглися переправитися через канал Сіверський Донець-Донбас зі сходу на захід і здійснити численні «проникнення» в напрямку Краматорська. Зокрема, їм вдалося просунутися вперед і закріпитися по напрямках Федорівка — Ніканорівка, Привілля — Малинівка, Міньківка — Васютинське.

Однак ЗСУ, ймовірно, продовжують утримувати низку позицій у районі сіл Юрківка та Ніканорівка, а також по рубежу Василівська пустош — Васютинське. У цьому сенсі противник зумів увійти до Малинівки та Тихонівки, дістатися до східних околиць Васютинського, а також продовжити активні атакуючі та штурмові дії в напрямку Першомар’ївки, Василівської пустоші та Ніканорівки.

Очевидно, що позиції окремих передових малих піхотних груп противника (у районі Васютинського) вже знаходяться за 6,8-7 км на схід від Краматорського аеродрому.

– Противник також продовжує активно діяти й пвденніше, у напрямках Марково — Федорівка, ймовірно намагаючись прорватися далі до Білокузмінівки та Майське — Віролюбовка, очевидно, враховуючи вихід своїх окремих штурмових груп до Молочарки та Стінки, аби оточити українські підрозділи, які продовжують оборонятися на захід від Часів Яр (район Стінки — Миколаївка — Червоне — Подільське).

У цьому сенсі подальше утримання українськими військами рубежу Віролюбівка-Стінки матиме ключове значення. Більше того, не лише для утримання позиції на захід від Часів Яр, а й у самій Костянтинівці.

– На протилежному фланзі російські штурмові групи також змогли просунутися на північ і північний схід від Софіївки (близько 3–3,2 км), вздовж західного берега річки Казенний Торець, а окремі «надмалі» російські піхотні групи по 2-3 в/сл вже фіксуються в районі Новомиколаївки і навіть Новогригорівки.

Очевидно, що російське командування в цьому сенсі намагається дістатися основними силами своїх передових частин і підрозділів до району на південний захід від Дружківки (Новомиколаївка — Новогригорівка — Райське — Торське). Однак наразі в цьому напрямку противник зумів досягти «проникнення» лише силами кількох малих піхотних груп, а у деяких випадках — поодинокими військовиками.

3. Отже, щодо загальної оперативної ситуації на Краматорському напрямку слід відзначити наступні фактори:

– Очевидно, що загальний темп просування противника з південного заходу та півдня у напрямку Краматорська значною мірою залежить від впертих оборонних боїв ЗСУ, які вони продовжують вести у районі Костянтинівки. Російське командування змушене відволікати для цього значну частину 8-ї ЗВА та майже увесь 3-й армійський корпус, до того ж, посилюючи їх окремими силами та засобами з 51-ї та 3-ї ЗВА, замість того, аби залучити їх до охоплення Дружківки.

– Водночас у смузі наступу своєї 3-ї ЗВА (на її лівому фланзі) противник, очевидно, отримав можливість прорватися безпосередньо на Краматорськ зі сходу, обходячи і Костянтинівку, і Дружківку. Більше того, завдяки інтенсивному «проникненню» своїх штурмових груп по напрямку Новодмитрівка — Молочарка, він отримав можливість повністю «звернути» українську оборону на захід від Часів Яр і прискорити просування своєї 70-ї мсд у напрямку Часів Яр — Дружківка.

– Однак дії противника вздовж річки Казённий Торець, у загальному напрямку з південного заходу на Дружківку, очевидно, виявились не такими успішними. Хоча навіть й там противник продовжує здійснювати досить ефективну «інфільтрацію» своїх окремих штурмових груп. Фактично, подальше успішне утримання українськими військами рубежу Новомиколаївка — Червоний Кут і району Торецьке — Торське — Павлівка — Приют практично «гарантує» противнику не менш вперті ніж у Костянтинівці бої за Дружківку, яку йому, ймовірно, доведеться штурмувати «в лоб» зі сходу та південного сходу.

Іншими словами…

Поки українське командування на всьому Слов’янсько-Краматорському оперативному напрямку вело і продовжує вести вперту «боротьбу за фланги» (утримуючи Ліманський плацдарм і ведучи вперті оборонні бої по рубежу Добропілля – Костянтинівка), російські війська фактично змогли організувати і провести, скажімо так, відносно успішні наступальні дії у бік Слов’янсько-Краматорської агломерації безпосередньо «в лоб», тобто зі сходу (відповідно по загальним дирекціям Сіверськ-Слав’янськ і Бахмут-Краматорськ). Фактично, таким чином створюючи для себе досить очевидні передумови для успішного виконання (причому, ще цієї осені) першого етапу своєї Слов’янсько-Краматорської наступальної операції — виходу на ближні підступи як до Слов’янська, так і до Краматорська.

Проте загалом її успішне завершення, як було зазначено — «до кінця року», все ще виглядає досить проблематичним для противника. Оскільки він, поки що, так й не зміг забезпечити оперативного охоплення всієї цієї агломерації на достатню глибину. Противник зміг підійти до неї (причому, лише на деяких вузьких ділянках) виключно зі сходу. Більше того, досягнення самого цього охоплення, як ПЕРЕДУМОВИ для подальшого наступу на всю агломерацію та її штурму, наразі також залишається «дуже туманним». Тому перспектива наступу російських військ саме «в лоб» зі сходу, крім того, на досить вузьких ділянках фронту, все ще виглядає найімовірнішим сценарієм подальшого розвитку ситуації на цьому напрямку.

Джерело

Мабуть, найпоказовішою парою новин серпня стала така:

1. Головний економіст ВЕБ передбачив поразку Росії у «війні на виснаження» та неминучу соціальну кризу через нові санкції та удари ЗСУ.
2. ВЕБ звільнив головного економіста Андрія Клепача після його висловлювань щодо поразки Росії в економічній «війні на виснаження».

Саме крізь таку призму слід розглядати всі ці голослівні заяви Росстату про зростання ВВП у другому кварталі чи дефляцію в серпні та інші успіхи економіки, яких у реальному світі немає.

Зате в реальному світі є унікальний натурний експеримент: як обнулити лідера цілої ключової галузі за місяць, із дослідженням того, як це вплине на всю економіку. А ще є паливна криза №2. Плюс трохи паніки на фондовому ринку та багато паніки серед цивільного населення з масовим винесенням готівки з банків. Є аграрії, готові продавати пшеницю нижче за собівартість, бо ніхто її не купує, але не готові засівати під новий урожай. Є девелопери, які не можуть продати понад половину побудованого житла. І безліч інших свідчень успішної трансформації економіки країни-агресора.

Про це й поговоримо в сьогоднішньому огляді.

Wildberries-бінго

Попри значну кількість подій у серпні, почнімо все ж із Wildberries-бінго. Але зайдімо трохи здалеку. Пам’ятаєте, як там у відомій казці: на острові — дуб, на тому дубі висить скриня, у ній — заєць, у зайці — качка, у качці — яйце, а в яйці — голка, на кінчику якої — смерть Кощієва.

Тож погляньмо на економіку РФ, використовуючи як аналогію весь цей нехитрий фольклор.

Специфіка структури сучасної економіки, якщо дивитися на основний індикатор її вимірювання — ВВП, полягає в тому, що вона більш як на дві третини складається зі споживання. Так от, на Росії витрати на кінцеве споживання перевищують 70% ВВП. Водночас споживчий попит населення становить добрі 53–54% ВВП.

Тобто, хоч як парадоксально це звучить для багатьох на тлі всіх цих розмов про нафтогазового колоса, військову економіку тощо, але саме споживання терпил є найбільшою частиною економіки (близько 100 трлн руб. на рік).

Тому якщо ви хочете зробити боляче економіці РФ, то кращого об’єкта докладання зусиль, аніж сектор споживання, просто не існує суто арифметично.

Одним із артефактів минулого російської економіки став її високий рівень цифровізації (так, у це важко повірити в умовах нинішнього цифрового концтабору та падіння виробництва оптоволоконних кабелів на 40%). Трохи шокового контенту: частка електронної комерції в загальному обсязі роздрібних продажів РФ вища, ніж у США (!).

Загалом добра чверть роздрібної торгівлі в РФ як канал використовує електронну комерцію. І отут ми підходимо до найцікавішого. Ринок електронної комерції Росії здебільшого представлений маркетплейсами. А ринок маркетплейсів фактично складається з двох компаній: Wildberries та Ozon (ну й трохи «Яндекс Маркету»).

Wildberries контролює понад 50% ринку, а Ozon — близько 45%.

Аби було зрозуміліше, пояснимо в грошах: Wildberries — це понад 6 трлн руб. із погляду обороту. Тобто погасити Wildberries — це прибити добру половину ринку маркетплейсів і ґрунтовно копнути ключовий елемент економіки РФ.

Питання — як? Адже Wildberries — це десятки тисяч вантажівок, сотні тисяч селерів, десятки тисяч пунктів видачі товарів. Така собі гідра з мільйоном голів. Але є одне «але». Серце й основа бізнесу, його вузьке місце, його ахіллесова п’ята — склади.

Для розуміння: загальна площа складів Wildberries перевищує 5 млн кв. м, але водночас на топ-10 складів припадає майже третина цієї площі. Тобто мінус десять складів — і Wildberries стає таким собі «Титаніком» після зіткнення з айсбергом.

Так от. Невідомі добрі дрони за місяць анігілювали вісім із десяти найбільших складів, ну, або 13 із топ-20, або 18 із топ-30. За оцінками, з чату вийшло 1,2 мільйона квадратних метрів складських площ Wildberries, або понад 20% від усього фонду. Якщо ж поглянути на європейську частину, то там живих складів із топ-10, по суті, й не залишилося.

А далі запускається ланцюгова реакція. У Wildberries понад 90 тисяч (!) пунктів видачі замовлень (ПВЗ). Оскільки товари згоріли на складах, видавати нема чого. Нема чого видавати — можна закривати ПВЗ, бо дохід у них від обороту (немає обороту — немає доходів). На Wildberries зареєстровано близько 500–550 тисяч акаунтів продавців. Тобто умовній сотні тисяч бізнесменів тепер просто немає чого продавати.

А якщо згадати, що ці сотні тисяч власників ПВЗ та селерів брали в банках кредити, які не зможуть повернути, оскільки, нагадаємо, все згоріло, то отримуємо ще одну потенційну проблему для економіки. До речі, заборгованість самої Wildberries — під 1,3 трлн руб. Тобто масштаби такі, що напружитися варто не тільки ВТБ (основному кредитору Wildberries), а й усій банківській системі. До речі, цікавий збіг — саме в серпні акції ВТБ знизилися до нового історичного мінімуму.

Але ж бюджет розраховував отримати податки з усіх цих продажів і прибутків. А тепер, вочевидь, не отримає. Нагадаємо, йдеться про трильйони рублів: із 5 трильйонів обороту можна було отримати сотні мільярдів ПДВ — а можна було й не отримати. Із сотень мільярдів прибутку можна отримати десятки мільярдів податку на прибуток — ну, або не отримати. І продовжувати так можна досить довго, адже сотні тисяч бізнесменів, які годувалися завдяки екосистемі Wildberries, теж сплачували податки, споживали й знову сплачували податки, а тепер це вже не факт.

Загалом виходить досить цікава ланцюгова реакція.

Підіб’ємо підсумки. Лідер ринку маркетплейсів із оборотом понад 6 трлн руб. і прибутком близько 180 млрд буквально на очах перетворюється на ніщо із цілим ланцюжком наслідків, розмір яких, як не крути, обчислюється навіть не сотнями мільярдів, а трильйонами рублів. І це лише один місяць системної роботи. Ще місяць — і ґрунтовно схудне Ozon (роз’яснювальна робота з ним уже розпочалася — три склади загальною площею понад 300 тисяч квадратів згоріли на роботі разом із товарами, капіталізація Ozon за кілька тижнів серпня втратила добру третину), а разом із ним — і ринок маркетплейсів як такий. А він, нагадаємо, був слоном у 13–15 трлн руб.

Повертаючись до казкової аналогії. Wildberries — це кінчик голки. Голка — це ринок маркетплейсів. Яйце — це електронна комерція. Качка — роздрібна торгівля. Заєць — ВВП. Ну а скриня — це економічна система РФ загалом.

Утім, є думка, що насправді кінчик голки — це переробка нафти. І якщо подивитися на «голодні ігри» на заправках неосяжної, послухати ниття аграріїв і промисловців про те, як ефективно працюється без палива, то не можна не поговорити бодай трохи про паливну кризу 2.0.

Паливна криза 2.0

Дефіцит різного пального на заправках у червні-липні 2026 року був значною мірою спровокований панікою і по суті був аналогом легендарного ажіотажного попиту на цукор, гречку чи яйця, який періодично трапляється в РФ останнім часом, але швидко сходить нанівець. Природа таких криз загалом зрозуміла: у моменті психічно неврівноважені громадяни вирішують, що потрібно купити весь бензин, який знайдуть, бо «а раптом він зникне». Що, звісно, призводить до дефіциту в моменті, який досить швидко зникає. Але з часом, у міру того, як усі істерички наповнюють свої баки, каністри та бочки в гаражі, черги природно розсмоктуються.

Версія кризи від серпня 2026 року — подія іншого порядку. Це реальний фізичний дефіцит, який може розсмоктатися або завдяки різкому зростанню пропозиції, або завдяки не менш різкому падінню споживання.

Із пропозицією виходить дуже не дуже. Навіть Росстат, зціпивши зуби, був змушений визнати, що 20% нафтопереробки кудись зникли.

Заборона експорту бензину й дизеля не допомогла. Тому дефіцит спробували ліквідувати за рахунок імпорту. Але виявилося, що Білорусь фізично не здатна залатати всю дірку, а інші країни не надто прагнуть допомагати чи активно ділитися дефіцитним на сьогодні ресурсом. Плюс згодом стало відомо про цікаві нюанси. Виявляється, імпортований бензин несподівано коштує вдвічі дорожче. Як наслідок, танкер з Індії доплив, але довго не розвантажувався, бо було незрозуміло, який дурень платитиме х2.

Водночас НПЗ і далі горять, тобто «саме не розсмокчеться». Тим більше що в серпні було зафіксовано черговий рекорд за кількістю дронів: понад 1300 дальніх безпілотників за дві доби поспіль. Тобто будь-який НПЗ у зоні досяжності, що вирішить відновити активність, гарантовано отримає з десяток дронів у бочину і знову припинить щось там випускати.

Але складами Wildberries чи НПЗ активність дронів не обмежилася. Порт Новоросійська відкрив новий розділ страждань російської економіки.

Аграрії просили передати

Мало кому відомо, що Росія посідала перше місце у світі за експортом пшениці. Ще менше людей знають, що через порт Новоросійськ відправляли більш як половину російського експорту пшениці.

Так от, одного чудового дня у серпні 2026 року два найбільші зернові термінали Новоросійська синхронно призупинили роботу. Йдеться про НЗТ (Новоросійський зерновий термінал) і НКХП (Новоросійський комбінат хлібопродуктів) потужністю 8,5 і 7,1 млн тонн на рік відповідно. Тобто половина російського експорту пшениці канула в Лету. Додамо сюди морську блокаду Азовського та Чорного морів, і виходить досить депресивна для російських аграріїв картина.

А якщо так, то ніякої тобі експортної виручки (2025 року Росія отримала понад 15 млрд дол. від цієї діяльності), а ще аграріям нема куди подіти своє зерно — його не беруть навіть нижче за собівартість. Тобто напередодні посівної фермери постали перед дилемою — сіяти чи не сіяти. Бо сенсу сіяти, виходить, немає, крім того, немає солярки, а ще грошей на посівну.

Приємним бонусом від морської блокади стало призупинення Туреччиною закупівель російської нафти через Чорне море.

І що ви думаєте? Експорт російської нафти зазнав сильного падіння від початку повномасштабного вторгнення. Ну й дивовижне поруч: видобуток на Росії падає вже вісім місяців поспіль і опустився до мінімальних позначок за останні шість років.

Замість підсумків

Серпень російська економіка пережила з відчуттям, що все дуже погано, але з упевненістю, що буде значно гірше. Компанія Wildberries формально жива, але майбутнє її дуже туманне. Ozon офіційно наступний, і вересня цілком вистачить, аби помножити і його на число, близьке до нуля. Сотні тисяч підприємців втрачають бізнеси та джерела доходів, а натомість залишаються сам на сам із боргами.

Аграрії переживають серйозну екзистенційну кризу через втрату економічного сенсу своєї активності. І не лише вони. Девелопери, які не можуть продати понад половину побудованого, розуміють, що запаси інерції та резерви вичерпуються, а борги зростають, і банкрутство є лише питанням часу.

Власне, девелоперами чи аграріями справа ж не обмежується: металургія, вугільна промисловість, машинобудування, лісова промисловість — продовжувати можна довго, але краще просто навести один факт: неплатежі в російській економіці вперше в історії сягнули позначки в 9 трлн руб.

Банки дивляться на все це і розуміють, що десятки трильйонів кредитів їм ніхто не поверне, і це загалом кінець. Вкладники, стоячи в черзі за бензином, теж починають здогадуватися, що в цьому випадку їхні вклади ніхто їм не поверне, і далі панічно тікають у кеш (від початку року вивели вже понад 2,4 трлн руб.).

А рятувати нема кому. Федеральний бюджет із діркою в 6,5 трлн руб. навіть собі допомогти не може. Дійшло до того, що Мінфін перестав розкривати оперативні дані про залишки коштів на єдиному рахунку федерального бюджету (де акумулюються «вільні залишки» бюджету), тобто все аж настільки погано.

Проблема російської економіки полягає не в наявності окремих криз, а в тому, що вони починають об’єднуватися між собою. Безпросвітний морок огортає економічну систему РФ. Цілком. В економічній теорії це називають системною економічною кризою.

Джерело

Сьогодні в гостях на “Є ПИТАННЯ” головний антикорупційний прокурор країни Олександр Клименко.

Поговорили про деталі останніх гучних розслідувань, колишніх і майбутніх фігурантів плівок НАБУ, масштабні схеми серед вищого керівництва держави та безпрецедентний тиск на НАБУ та САП.

Зокрема, обговорили роль Кирила Буданова в останньому корупційному скандалі за участю його заступниці Ірини Мудрої та інших топчиновників, звідки насправді велася прослушка на Банковій і чи є у НАБУ таємні агенти під прикриттям.

Що роблять детективи, якщо на записах лунає ім’я чинного президента, які сценарії можливі після завершення каденції Володимира Зеленського.

Чи дійсно Андрій Єрмак віддавав особисту вказівку посадити керівника САП.

Хто і як допомагав ліквідовувати НАБУ у 2025 році та що Михайло Федоров казав про це президенту.

Як зараз силовики залякують суддів.

Чи реально повернути в Україну Тимура Міндіча та що станеться з усіма цими справами, якщо владі таки вдасться взяти САП під ручне управління.

Про все це і не тільки дивіться в інтерв’ю Олени Трибушної з керівником САП Олександром Клименком.

00:00 Інтерв’ю з КЕРІВНИКОМ САП Олександром КЛИМЕНКО

01:36 Хто є неназваним посадовцем на Банковій, який фігурує на плівках НАБУ?

04:58 “Таємний агент” під прикриттям

07:27 Слід Буданова?

10:07 “Корупцію треба контролювати”: Клименко про відсутність політичної волі боротися зі схемами

16:42 Як посадовці виконують вказівки Банкової.

20:43 Вплив ОП на конкурсні комісії антикорупційних органів

23:41 Застава Андрія Єрмака: чи перевірятиме слідство джерела походження коштів

26:15 Прослушка в ОП та абсолютний імунітет Зеленського.

27:25 Що загрожує президенту після складання повноважень?

31:03 Чи має імунітет Перша Леді?

35:05 Швейцарські фонди Міндіча. Конфіскація застави та повернення Галущенка в СІЗО

38:44 Шокуючі деталі розслідувань проти Єрмака

45:19 Єрмак давав вказівку сфальсифікувати справу проти очільника САП?

48:49 Хто насправді стояв за атакою на НАБУ та САП минулого року

51:46 Тиск з боку СБУ. Шантаж суддів та погрози мобілізацією їхнім родичам

56:52 Чи спробує Банкова усунути керівника САП через кримінальну справу

01:03:04 Страшна корупція в оборонці

01:14:40 Офіс Генерального прокурора гальмує розслідування щодо Арахамії?

01:16:23 Фонд дискредитації НАБУ та САП

01:20:56 Якими будуть наслідки, якщо Офіс Президента візьме антикорупційну прокуратуру під контроль

Джерело

Росія п’ятий рік поспіль закриває втрати контрактниками, і щороку це дається дорожче. Питання примусової мобілізації періодично повертається в російський публічний простір, тому варто порахувати, у скільки вона обійдеться економіці. Йдеться не про військовий бік справи, а про суто господарський. Мобілізація вилучає людей із ринку праці, знижує кваліфікацію тих, хто залишається, і запускає нову хвилю виїзду. Усе це накладається на економіку, стан якої суттєво відрізняється від осені 2022 року.

Ринок праці, з якого вже нема чого взяти

Головна обставина полягає в тому, що вільної робочої сили в Росії не залишилося. Безробіття у червні 2026 року становило 2,2%, робоча сила — 76,5 мільйона людей, а зайнятість сягнула рекордних 74,8 мільйона. Голова Центробанку Ельвіра Набіулліна ще у квітні визнала, що сучасна Росія ніколи не стикалася з таким гострим дефіцитом працівників, а віцепрем’єр Алєксандр Новак у середині травня заявив, що зайнятість вийшла на пікові рівні й вільних трудових ресурсів практично немає. За оцінками з відкритих джерел, потенційний трудовий резерв країни впав до 4,4 мільйона людей — це на 40%, або на 2,6 мільйона менше, ніж 2021 року. Bloomberg Economics оцінює поточну нестачу в 1,5 мільйона працівників, а Російський союз промисловців і підприємців прогнозує дефіцит близько 3 мільйонів до 2030 року.

Люди з цього резерву вже пішли у трьох напрямках. Частину забрала війна, але статистику набору до армії не можна механічно прирівнювати до кількості людей, вилучених із цивільного ринку праці. Восени 2022 року мобілізували 300 тисяч людей. 2023 року на службу залучили близько 420 тисяч контрактників і понад 80 тисяч «добровольців», 2024 року — близько 450 тисяч контрактників і понад 40 тисяч «добровольців», 2025 року — 422,7 тисячі контрактників і близько 32 тисяч «добровольців». Частина виїхала. Решту забрала демографія, адже працездатне населення Росії скоротилося приблизно на 4,9 мільйона людей іще між 2015 і 2022 роками. Замістити ці втрати мігрантами теж не виходить. Кількість іноземців у Росії між січнем 2025 і січнем 2026 року впала на 10%, а на будівництвах у першому кварталі 2025 року їхня чисельність була на 15–20% нижчою, ніж роком раніше. У такій конфігурації кожні 100 тисяч мобілізованих доведеться забирати безпосередньо з робочих місць, бо іншого джерела просто немає.

Кадрова деградація і межі заміщення

Другий ефект стосується якості робочої сили. Центробанк фіксує найбільшу нестачу кадрів у сільському господарстві, обробній промисловості, енергетиці та водопостачанні, тобто саме в галузях із переважно чоловічою зайнятістю, звідки мобілізація й забирає людей. Промисловість уже працює на межі. У листопаді 2025 року на «Уралвагонзаводі» повідомляли про оптимізацію до 10% персоналу окремих центрів, служб та управлінь, хоча підприємство заперечувало формулювання про масові звільнення. АвтоВАЗ у вересні 2025 року перейшов на чотириденний робочий тиждень, але з січня 2026 року повернувся до п’ятиденного. Російські залізниці оголосили про скорочення близько 6 тисяч посад, насамперед в адміністративно-управлінському апараті. Водночас картина в промисловості змінилася. У липні 2026 року індекс PMI обробної промисловості збільшився до 50,7, а виробництво зростало третій місяць поспіль, хоча підприємства і далі скорочували персонал і скаржилися на дефіцит робочих рук.

Замінити мобілізованих Кремлю фактично нема ким. Ставку роблять на залучення молоді на ринок праці ще до завершення навчання, розширення праці ув’язнених і трудову міграцію. За оцінкою Foreign Policy, всі ці заходи перерозподіляють уже наявну дефіцитну робочу силу, а не збільшують її. Показовим є приклад із самої армії. У першому півріччі 2026 року Міноборони РФ заявляло про понад 8 тисяч підготовлених спеціалістів військ безпілотних систем. За розрахунками з відкритих джерел на основі оприлюдненого графіка набору, до середини року їх мало бути близько 34,4 тисячі, а річний орієнтир становив приблизно 78,8 тисячі. Механізм кадрової деградації тут очевидний. Досвідченого працівника забирають, на його місце ставлять менш кваліфікованого, продуктивність падає, а відновити її нема кому.

Еміграція — і чим 2026 рік відрізняється від 2022-го

Досвід 2022 року дає точну шкалу. Після оголошення часткової мобілізації 21 вересня 2022 року Forbes Russia із посиланням на джерело в адміністрації президента оцінював, що за два тижні країну могли залишити близько 700 тисяч людей, хоча Кремль цю оцінку публічно заперечував. Загалом, за різними оцінками, через мобілізацію з РФ виїхало близько 2 мільйонів людей. Їхній профіль і становить головну втрату. За даними опитувань нової російської еміграції, середній вік тих, хто виїжджав, — близько 32 років, а вищу освіту мали до 86% опитаних проти приблизно 27% серед населення загалом.

Економічний слід тієї хвилі вимірюваний. Робоча сила скоротилася на 1–1,5% рік до року, а сама хвиля еміграції була непропорційно молодою й освіченою, що посилювало якісні втрати ринку праці. Гроші пішли за людьми, адже вже у вересні 2022 року лише 17% тих, хто виїхав, продовжували працювати на російську компанію, а до літа 2023 року цей показник упав до 13%. Різниця з нинішньою ситуацією полягає в подушці. Восени 2022 року безробіття трималося приблизно на 3,9%, і ринок мав із чого абсорбувати відтік. Сьогодні безробіття становить 2,2%, а сам резерв скоротився на 2,6 мільйона людей. Відтік такого самого масштабу тепер буде значно відчутнішим для економіки, у якої не залишилося запасу міцності.

Це навантаження накладатиметься на наявні макропроблеми

Тепер накладімо це на стан бюджету й економіки. За січень–липень 2026 року дефіцит федерального бюджету сягнув 6,455 трлн руб. — це приблизно на 70% більше за річний план у 3,786 трлн. Нафтогазові доходи за цей самий період скоротилися на 16,8% рік до року. Ключова ставка тримається на рівні 14%, а зростання ВВП у другому кварталі становило близько 1,3% рік до року. Регіони, які за законом роблять доплати за підписання контрактів, уже в дефіциті, у першому кварталі 2026 року дефіцит зафіксували у 56 регіонах. Корпоративний сектор теж просідає: за січень–травень 2026 року близько 22 тисяч російських організацій відзвітували про збитки, а частка збиткових компаній зросла до 34,4%. За підсумками 2025 року сукупний прибуток прибуткових організацій скоротився на 1,3%.

На цьому тлі мобілізація вдвічі підвищує навантаження на бюджет. Кожна людина, вилучена з економіки, припиняє виробляти й починає споживати бюджетні гроші, а вартість утримання армії вже й так висока.

Що з цього випливає

Головна відмінність примусової мобілізації від нинішнього вербування полягає в тому, звідки береться людина. Контрактна армія витягує значну частину людей із бідних регіонів і з нижнього сегмента ринку праці, купуючи їх грошима. Мобілізація забирає працівника просто з робочого місця, включно з підприємствами ВПК і суміжних галузей, які й без того відчувають гострий кадровий дефіцит. Економіка від цього втрачає двічі: спершу вироблену продукцію, а потім іще й бюджетні кошти на утримання того самого чоловіка в армії.

Через це ціна такого рішення для Кремля вимірюється не лише значними бюджетними витратами, а й здатністю промисловості працювати далі. Ринок праці, який 2022 року мав резерв і зміг поглинути й мобілізацію, й відтік, що, за однією з оцінок, міг сягати близько 700 тисяч людей за перші два тижні після оголошення мобілізації, сьогодні працює без запасу міцності за безробіття у 2,2% та браку близько 1,5 мільйона працівників. Нова хвиля виїзду забере тих самих освічених людей віком близько 30 років, яких економіка вже втратила чотири роки тому й не повернула. Саме тому Кремль так довго уникає цього кроку й воліє докуповувати солдатів за дедалі вищими цінниками. Момент, коли грошей на це вже не вистачатиме, а людей іще бракуватиме, і стане для російської економіки найважчим.

Джерело

1 вересня за новим церковним календарем (14 вересня за старим) – день пам’яті святого Симеона Стовпника, архімандрита Антіохійського, Собор Вінницьких святих і початок індикту, церковне Новоліття, Новий рік.

За старим календарним стилем – день пам’яті Андрія Стратилата і з ним 2593 мучеників, нагадують Патріоти України.

***

Симеон Стовпник народився в IV столітті в Каппадокії. У юному віці він був овечим пастухом. Одного разу він почув у церкві піснеспіви, вони так сподобалися Симеону, що він пішов до найближчого монастиря і за тиждень його прийняли до числа братії.

У 18 років Симеон прийняв постриг, дотримувався суворої стриманості і постійно молився. Прагнення юного ченця було таким сильним, що ігумен навіть стривожився. Він запропонував юнакові або дотримуватися міри, або піти з монастиря. Тоді монах оселився на дні висохлого колодязя. А до ігумена уві сні з’явилися ангели і веліли повернути юнака в монастир. Але й цього разу Симеон не затримався, а пішов жити в печеру. Перші 4 тижні Великого посту він жив без води та їжі, половину терміну молився стоячи, а половину – сидячи. Бог наділив святого даром зцілення і до нього потягнулися люди. Але Симеон хотів усамітнення. Тоді він побудував стовп заввишки 4 метри й оселився на ньому. Тому ченця прозвали Симеон Стовпник.

Пізніше Симеон Стовпник зробив стовп вищим – до 45 метрів і звів навколо нього огорожу. Прожив святий до 80 років, 47 із них він провів на стовпі. Поховали ченця недалеко від його стовпа, а на тому місці пізніше побудували монастир.

***

1 вересня за новим стилем Церква відзначає Собор вінницьких святих, або День усіх Святих, що в землі Вінницькій просіяли.

Святкування Собору було встановлено з благословення Священного Синоду Церкви 2015 року. До складу Собору святих Вінницької землі включено 15 подвижників, життя і подвиг яких пов’язані з Вінниччиною.

***

Новоліття – це церковне свято 1 вересня за новим церковним календарем, присвячене настанню Нового року, тобто, Нового літа від Створення світу.

Прикмети на 1 вересня

• тепла погода цього дня – зима теж буде теплою;
• гуси відлітають – буде рання зима;
• мухи кусаються – погода зіпсується;
• зранку день похмурий – осінь буде дощовою.

У народі 1 вересня – свято Семен Літопроводець, Семенів день. Вважається, що осінь уже вступає у свої права, але перед цим дарує людям бабине літо. Із завершенням літа завершувався і рік, тож розпочиналося новоліття.

Що не можна робити 1 вересня

1 вересня, як і в інший день, Церква виступає проти злості, лайки, пліток і наклепів, осуду, заздрості, жадібності, помсти і відчаю. Не можна відмовляти в допомозі нужденним.

За народними прикметами дня сьогодні не слід позичати сіль – це до негараздів, а також скаржитися на життя, інакше не минути біди.

Не прийнято цього дня починати важливі подорожі. Також забороняється підмітати чи пилососити — разом зі сміттям зметете своє щастя.

Що можна робити 1 вересня

У святих дня просять терпіння, духовних і фізичних сил, моляться про зцілення від важких захворювань. У день Новоліття також просять Бога про дарування благословення на рік, що почався.

За старих часів на Новоліття традиційно влаштовували гуляння і накривали щедрий стіл. День вважається сприятливим для переїзду, а у тих, хто зробить пропозицію або зіграє весілля 1 вересня, шлюб буде довгим і міцним.

У 2026 році країни Близького Сходу зазнали одного з найінтенсивніших ударів з боку Ірану у зв’язку з початком операції Epic Fury, яка стала особистим фіаско Дональда Трампа. Це змусило деякі країни цього нестабільного регіону в найкоротші терміни вдосконалити не лише активний захист від атак, а й пасивний. І в результаті вони зробили те, чого ми не спостерігаємо в Україні на п’ятому році повномасштабної війни.

Ефективність сталевих каркасів

Наприкінці квітня в столиці ОАЕ розпочалося масштабне будівництво. По периметру нафтових резервуарів зводилися багатошарові сталеві каркаси для забезпечення пасивного захисту від ударів дронів-камікадзе Shahed-136. Станом на кінець літа в Абу-Дабі практично всі об’єкти нафтової галузі з резервуарами були забезпечені такими конструкціями.

Але наскільки вони ефективні і чи не займаються арабські шейхи дурницями, захищаючи резервуари з нафтою подібними монструозними загородженнями, що вибиваються з архітектурного ансамблю?

Відео, які зараз публікуються в мережі з Абу-Дабі з демонстрацією вже готових, повністю зведених конструкцій, дають загальне уявлення про те, що було закладено архітекторами в цей пасивний захист.

Перш за все, практично всі каркаси навколо майданчиків із резервуарами розташовані на максимальній відстані від самих вибухонебезпечних об’єктів, а не прилягають до них впритул (як часто можна було бачити на захисних спорудах у тій же Росії). Це дозволяє створити відносну зону безпеки під час детонації бойової частини дрона-камікадзе та розльоту осколків.

Також бачимо, що каркаси мають багатошарову структуру, причому вона явно відрізняється діаметром металу, що чергується як з дрібною сітчастою, так і з більш щільною арматурою. Таке чергування зумовлене тим, що під час вльоту в таку конструкцію стандартного Shahed-136 засіб ураження буде не просто уповільнений, а й зупинений, а його планер/фюзеляж – зруйнований. І це навіть у разі прориву не дасть йому продовжувати політ, і він впаде буквально одразу ж за загородженням.

Основні несучі стійки та балки (вертикальні колони, горизонтальні пояси, діагональні зв’язки), прокатні або зварні профілі (двутаври, труби, швелери), найімовірніше, з габаритом перерізу 100–300 мм і товщиною стінки/полиці 8–20 мм, необхідні як для стабільності самої конструкції, що просідає під власною вагою, так і для утримання удару дрона та стійкості під час детонації БЧ.

Вторинні елементи та сітка/решітка – тонші: прутки, труби або кутники, найімовірніше, 10–50 мм у перерізі, а товщина металу – 3-10 мм. Саме вони гальмують, утримують, розривають планер дрона-камікадзе.

До речі, аналогічна схема руйнування легких планерів/фюзеляжів ефективна й проти реактивних дронів Shahed-238 та Karar. Адже вища швидкість порівняно з поршневим Shahed-136 дозволяє їм проривати такі загородження, але руйнування корпусу повністю позбавляє їх аеродинамічних властивостей.

Крім того, укріплені сталеві шари можуть призвести до детонації бойовоъ частини під час спроби прориву загородження.

Що ж до дрібних шарів сталевого сітчастого типу, то тут передбачено захист від скидання, затримка боєприпасів, що скидаються з дронів, або навіть більше того – залежно від багатошаровості та щільності, навіть суббоєприпасів касетних БЧ.

Таким чином, Shahed-136 на швидкостях 150-185 км/год, з розмахом крила близько 2,5 м, загальною масою близько 200 кг і бойовою частиною від 50 до 90 кг, що летить на невеликій висоті та завдає удару лобовим/пікірувальним напрямком, при зіткненні з щільною, багатошаровою сталевою решіткою/каркасом фізично взаємодіє з конструкцією, розрізає фюзеляж і навіть детонує на відносно безпечній відстані від цілі.

Зазор між каркасом і резервуаром є критичним: вибух відбувається не на стінці резервуара, а на безпечній відстані, що знижує ймовірність пробою, загоряння/детонації вмісту та повного руйнування.

Але слід розуміти, що це низькотехнологічний, щоправда, відносно дешевий “останній рубіж” на додаток до ППО – як елемент пасивного, стаціонарного захисту. І якщо ми говоримо не про вкрай горючі та вибухонебезпечні нафтопродукти, а про захист трансформаторів, складів, гіперцентрів та інших об’єктів, то ефективність таких конструкцій зростає зі зниженням ризику детонації вибухонебезпечних елементів об’єкта, що потребує захисту.

Критика

Я чув чимало критики на адресу такої конструкції, і здебільшого вона стосується того, що такі загородження не врятують від удару балістичної ракети. Звісно, не врятують, адже це протидроновий захист. Дивно звинувачувати такі каркаси в неможливості стримувати балістичні ракети, тоді як вони призначені для захисту від дронів-камікадзе.

Це все одно що сказати: “Навіщо бронеавтомобілю протимінний захист, якщо на нього прилетить FPV-дрон?” Або, наприклад: “Навіщо нам ЗРК NASAMS, якщо вони не збивають балістичні ракети?”

А тепер про факти для тих, хто любить критикувати все “погане” в ім’я всього “хорошого” і при цьому нічого не робити.

Вище я згадав, що до багатошарового сталевого каркаса також входять сітчасті шари, здатні стримувати скидання з дронів та суббоєприпаси касетних бойових частин ракет. Касетна балістична ракета 9М723К1 оснащена 54 суббоєприпасами 9Н730 масою 7,5 кг кожен, наповненими близько 1,5 кг вибухової речовини. За наявності 3-4 і більше сітчастих шарів усередині більш щільного багатошарового захисту товщиною 3-4 метри у 3-4 шарах самого каркаса утримує суббоєприпас і змушує його детонувати на безпечній від цілі відстані.

У 9М723К1 найважчі суббоєприпаси серед російських ракет з касетними бойовими частинами. Наприклад, у крилатих Х-101 суббоєприпаси мають масу 4 кг, а вибухової речовини в них – 400 грамів.

Отже, від ракет із касетними БЧ такі каркаси повинні захищати. Але тут головне не порушувати технологію багатошаровості.

Звісно, одразу пролунає аргумент критиків каркасного пасивного захисту – а що щодо осколково-фугасних (ОФ) бойових частин, чи зупинить їх?

Сперечатися навіть не буду – такий каркас не врятує від БЧ масою 450–500 і навіть 180 кг. Але ось питання: а скільки ударів завдається балістичними ракетами, а скільки дронами-камікадзе? Звісно, відповідь на це питання я знаю.

З січня по липень (включно) 2026 року російські окупаційні війська застосували проти України 699 балістичних ракет, з яких було збито 185, а удари завдали 514 засобів ураження.

За той самий період РОВ було задіяно 40 232 дрони-камікадзе, з яких 36 766 було збито, а 3 651 завдали ударів.

Дрони-камікадзе завдають у 7 разів більше ударів, ніж балістичні ракети противника.

Саме “камікадзе” атакували торговий центр у Кривому Розі, де загинули 16 осіб і близько 140 отримали поранення. Саме “камікадзе” завдали удару по “Епіцентру” в Одесі. Чи вдалося б уникнути таких жертв, якби ТЦ був захищений вищеописаним багатошаровим сталевим пасивним захистом? Питання риторичне.

Крім того, дальність польоту балістичних ракет не перевищує 500 км, тоді як у реактивного дрона-камікадзе – 1 000 км, а у поршневого – залежно від модифікації – до 2 200 км. Тобто дронами-камікадзе РОВ можуть завдавати ударів там, куди балістичні ракети не долітають.

Висновки

За перші півроку напруженості на Близькому Сході ОАЕ інтенсивно масштабували те, до чого Україна не дійшла навіть на п’ятий рік повномасштабної війни.

Перша поява у РОВ на озброєнні Shahed-136 у серпні 2022 року та удари не тільки по військових цілях, а й по цивільних об’єктах, мали б у питаннях планування майбутніх загроз і засобів захисту підштовхнути до необхідності проектування та спорудження пасивних загороджень.

Причому ці заходи мали охоплювати не лише об’єкти енергозабезпечення, складські центри, а й багато інших – зокрема гіпермаркети та торговельні центри.

Вжиті заходи виявилися недостатніми й не масштабувалися, що зараз призводить до набагато більших фінансових втрат, ніж ті, які противник витрачає на здійснення терористичних ударів, або ніж було б витрачено на спорудження пасивного каркасного захисту. Але найжахливіше те, що кожен такий удар призводить до втрати людських життів.

Джерело

Війна, що триває в Україні понад чотири роки, змінила майже все, навіть структуру схем уникнення оподаткування. Ба більше, постійна потреба у фінансуванні оборони (знову говорять про потребу ще трильйона гривень) чи не вперше вимушено зробила детінізацію одним із ключових завдань держави. Це відображено як в оновленому Меморандумі з МВФ, так і в проєкті постанови про Програму діяльності Кабінету міністрів України від 17 серпня 2026 року №15521.

Мейнстримом серед найбільших схем мінімізації податків стали зарплати в конвертах (МЗП — мінімальна зарплата) — втрати бюджету 237–262 млрд грн (рік тому — 200–265 млрд) та безлад на митниці (порушення митних правил, сіра контрабанда й корупція) — втрачаємо 110–125 млрд грн (рік тому — 105–120 млрд).

Водночас зарплатна схема («сірий носоріг») другий рік поспіль утримує першість за наслідками для бюджету — розрахунки експертів та економетрична оцінка аномалій розподілу зарплат 2025 року виявили повністю неофіційні зарплати на суму 246 млрд грн, із яких мало б бути сплачено 127,5 млрд грн податків (включно з ЄСВ). Як і потенційно незадекларовані доходи самозайнятих осіб, що уникали податків на суму близько 77 млрд грн. Водночас сховані в тінь податки підривають обороноспроможність нашої країни, захист від ударів по енергетиці, людях.

Оцінка також показала збереження величезної аномалії поблизу офіційних виплат на рівні МЗП (мінімальна зарплата, дохід у діапазоні 7900–9400 грн на місяць), що охоплює понад 532 тисячі працівників та вартує 72 млрд грн. Зазначене свідчить про стійке існування в країні такого явища, як доплати в конвертах (коли фактично виплачують середню зарплату, тоді як офіційно — мінімальну). Останнє є майже природним з огляду на те, що втеча в тінь — це закономірна відповідь на податковий тиск (пам’ятаємо про зростання ставки військового збору в 3,3 раза з 1 січня 2025 року).

Водночас держава отримала певні бонуси від збільшення розміру офіційних зарплат — близько 18 млрд грн, зокрема завдяки вимушеному намаганню бізнесу забронювати необхідний персонал (вимога забезпечити середню зарплату не нижче, ніж 2,5 МЗП), що дало змогу торік додатково зібрати близько 8 млрд грн податків.

Цікавим прикладом того, як працює мінімізація податків на працю, стала роздрібна торгівля продуктами харчування. 2025 року середня зарплата в цій сфері, згідно з податковою звітністю компаній, становила 7,6 тис. грн, проте в 10 найбільших мережах цей показник набагато вищий — діапазон 26–45 тис. грн. Тобто потенційний недобір зарплатних податків лише в цій галузі сягнув близько 37,2 млрд грн, що зіставно з усіма підакцизними втратами бюджету (схема контрафакт, нелегальна торгівля підакцизними товарами).

Справжнім завданням із зірочкою цього року став обрахунок уникнення сплати податків через порушення митних правил, контрабанду та корупцію на кордоні. Річ у тім, що Держстат досі не опублікував офіційних даних щодо експорту-імпорту України за 2025 рік, що зробило всі розрахунки попередніми та умовними. Водночас міждержавне порівняння дзеркальним методом даних митної статистики взаємної торгівлі за 2024 і 2025 роки виявило рекордні розриви у 21,5 млрд дол. США (2024 року — 17,24 млрд дол.), найімовірніше, зумовлені не лише випадками митних зловживань, а й об’єктивними розбіжностями у статистичних даних унаслідок впливу вантажів гуманітарного та військового призначення.

Подальший аналіз дзеркальної статистики щодо країн-партнерів за товарними групами, кількісними та вартісними параметрами дав змогу визначити найризиковіші товари, що потребують додаткового глибшого вивчення з боку держави.

Приклади митних аномалій

Легкові автомобілі (код 8703): минулого року Україна імпортувала легкових автомобілів на 6,07 млрд дол. загальною вагою 676 тис. тонн. Імпорт із чотирьох країн (Німеччини, Польщі, США й Японії) становив 3,14 млрд дол. і 415,8 тис. тонн, тобто більшу частину загального обсягу.

Водночас експорт цих країн в Україну, за їхніми митними даними, становив лише 1,8 млрд дол. і 224 тис. тонн.

Смартфони (код 851713): із території Польщі в Україну імпортовано 118 тисяч смартфонів (92% китайських), що на 86 тисяч більше, ніж експортувала Польща. Експортували переважно дві компанії — польська та зареєстрована в ОАЕ. Водночас ціна імпортного китайського смартфона, експортованого польською компанією, становила 618 дол./штука, а компанією з ОАЕ — 82 дол./штука.

Вітрогенератори (код 850231): 2025 року, за статистикою України, імпортували 65 548 тонн обладнання на 551,6 млн дол., зокрема з території п’яти країн (Румунії, Польщі, Німеччини, Нідерландів, Данії) — 65,52 тис. тонн на 550,38 млн дол. За митними даними цих країн, лише три з них експортували обладнання в Україну — Данія (8,65 тис. тонн), Польща (2,06 тис. тонн) та Німеччина (178 тонн). Водночас ані Румунія, ані Нідерланди, за їхніми митними даними, вітрогенераторів в Україну взагалі не експортували.

Літій-іонні акумулятори (код 850760): Україна імпортувала з території шести країн (Нідерландів, Чехії, Польщі, Туреччини, Німеччини, Гонконгу) 29,94 тис. тонн акумуляторів на 797,46 млн дол. Водночас експорт із цих країн становив 11,78 тис. тонн на 273,32 млн дол. Зникнення дорогою 18 тис. тонн на 0,5 млрд дол. пояснити об’єктивними причинами важко.

Квіти (група 0603): «втрачений» експорт Нідерландів становив 1956 тонн на суму 24 млн дол. Така статистика спостерігається давно: 2023 року «загубилося» 1848 тонн на 18,58 млн дол., 2024-го — 1712 тонн на 19,58 млн дол. Зокрема 2025 року дорогою в Україну зникло 8,6 млн троянд на 4,14 млн дол. та 11,4 млн хризантем на 8 млн дол. Крім того, заниження вартості українського імпорту щодо троянд становило 1,7 млн дол., щодо хризантем — 1,5 млн дол.

Схеми уникнення податків на кордоні

Ще один із поширених інструментів уникнення податків на кордоні — зловживання пільгами, передбаченими міжнародними договорами та податковим законодавством. Зокрема це ввезення промислових партій товарів під виглядом поштових або кур’єрських відправлень, для яких передбачено пільгу (вартість до 150 євро не оподатковується), а також спрощений процес декларування й оформлення. Транскордонні маркетплейси, бізнес-модель яких побудовано на експлуатації відповідної пільги, отримують значно кращі фіскальні та регуляторні умови порівняно з офіційними імпортерами й національними виробниками. Так, судячи з даних Міністерства фінансів, за сім місяців цього року загальна вартість міжнародних посилок становила 136,3 млрд грн, із яких 56,8 млрд грн, або 42%, не оподатковувалися ПДВ через пільгу. З огляду на ці дані та динаміку зростання вартості відправлень 2026 року, збереження пільги для міжнародних посилок (а її скасування вимагають і МВФ, і ЄС) потенційно матиме наслідком втрати доходів бюджету щонайменше 10 млрд грн на рік.

Тренди останніх років

Водночас потреби економіки (насамперед її сірого та чорного складників) у готівці, необхідність уникнення фінмоніторингових заборон і валютних обмежень, а також надання послуг зі спотворення / маніпуляції первинними документами та податковими накладними створили умови, коли найзатребуванішими виявилися схеми «для внутрішнього використання». Саме тому трендом останніх років став своєрідний ренесанс індустрії транзитно-конвертаційних центрів та схем із використанням дропів / мулів, що вибухнули до обсягів у 250–320 млрд грн на рік (НБУ оцінює діяльність одного дропа в середньому до 2,5 млн грн на рік). Потужність цих схем пов’язана з корупцією в правоохоронній системі, наглядових і контрольних органах, незавершеністю процесів перезапуску БЕБ і митниці.

Але новини не лише погані. Так, безумовні антипереможці довоєнних років — офшорні схеми та транскордонне переміщення прибутку — внаслідок валютних обмежень і високої початкової вартості обслуговування, зумовленої новими світовими стандартами податкової прозорості (antiBEPS, FATCA, ATAD, BEPS 2.0, КІК та іншими), перебувають на історично низькому рівні (55–65 млрд грн, втрати податку на прибуток — від 12 до 14 млрд грн), залишаючись доступними тільки окремим великим українським компаніям і заможним українцям.

Проте ця тенденція може змінитися з поступовим послабленням вимог валютного контролю (валютною лібералізацією) та появою нових підстав для виведення валютних цінностей за кордон.

Непоганими є й результати роботи контрольних і правоохоронних органів із протидії «скруткам» ПДВ (обсяги в межах 85–95 млрд грн із втратами бюджету близько 14–16 млрд грн на рік). Спостерігається поступове відновлення контролю держави над повнотою збирання податку, а обсяги блокування податкових накладних зменшилися майже вдвічі.

Не виправдовується нервування держави щодо велетенських бюджетних втрат через зловживання спрощеною системою оподаткування. Втрати хоч і є (дроблення — 15–26 млрд, ФОП замість найму — 17–18 млрд, готівка через ФОП — 26–28 млрд), але за масштабом на порядок менші за дві топ-схеми (чорних зарплат і контрабанди), кожна з яких може, іноді по кілька разів, повністю замінити собою той-таки «ПДВ для спрощенців».

Отже, найімовірніше, справжній прорив у детінізації буде пов’язаний не з посиленням податкового тиску й фактичним знищенням спрощеної системи оподаткування, а з поверненням державою належного контролю над збиранням податків через завершення процесів перезавантаження БЕБ, податкової та митної служб, фінмоніторингу, посилення якості адміністрування та інституційної спроможності державних органів.

Джерело

2 вересня в православному календарі день пам’яті святого мученика Маманта, А також святого преподобного Івана Постника, патріарха Царгородського (15 вересня за старим стилем).

Мамант – християнський святий III століття. Народився в Пафлагонії (сучасна Туреччина) у сім’ї знатних і побожних християн Феодота і Руфіни, які були ув’язнені за віру в Христа. Мати Маманта померла під час пологів, а батько помер через кілька днів після її смерті. Хлопчика виховала християнська вдова Амія.

З дитинства Мамант відзначався великою побожністю і мудрістю. В юному віці він вирішив проповідувати християнську віру, і його діяльність швидко привернула увагу місцевої влади. Мамант був заарештований і підданий тортурам за відмову відректися від віри. Його доставили до імператора Авреліана, але святий залишився непохитним у своїй вірі.

Після багатьох мук Маманта відправили в гори Кесарії Каппадокійської (сучасна Туреччина), де він влаштувався у печері і продовжував жити як пустельник. За переказами, він мав здатність приручати диких звірів, які приходили до нього, і навіть годував їх молоком своєї кози.

Згодом угодника божого знову захопили і піддали новим тортурам, після чого його стратили близько 275 року.

***

Святий преподобний Іван Постник, патріарх Царгородський (Константинопольський), був видатною постаттю у Візантійській імперії та Церкві в VI столітті. Він народився в Константинополі приблизно 510 року в родині благочестивих християн.

Іван з раннього віку відчував покликання до духовного життя. Він вступив до монастиря, де присвятив себе строгому аскетизму, молитві та посту, за що й отримав прізвисько “Постник”. Його аскетичне життя, поєднане з глибоким смиренням і любов’ю до ближнього, швидко здобуло йому авторитет серед духовенства і вірян.

582 року Іван був обраний патріархом Константинопольським, наступником патріарха Євтіхія. Його патріаршество припало на часи правління імператора Маврикія. Як патріарх, він продовжив жити в строгому пості й молитві, навіть незважаючи на високу посаду. Його називали “постником” через суворе дотримання посту, яке він зберігав протягом усього свого життя.

Іван Постник був відомий як активний церковний реформатор. Він проводив сувору дисципліну серед кліру, прагнучи утвердити моральні принципи серед священиків і ченців. Він також ініціював численні благодійні заходи для підтримки бідних і нужденних, виявляючи християнське милосердя у своїх діях.

Іван Постник зіткнувся з численними викликами у богословських питаннях, зокрема щодо монофелітства, єресі, яка стверджувала, що у Христі є лише одна воля — божественна, а не дві — божественна і людська. Він прагнув зберегти церковну єдність і зміцнити православну віру.

Іван також відомий тим, що вперше прийняв титул “Вселенський патріарх”, що викликало певне невдоволення в Римській Церкві. Однак цей титул згодом став визнаним у Православній Церкві і є традиційним для патріархів Константинопольських донині.

Святий Іван Постник помер 2 вересня 595 року.

Прикмети на 2 вересня

• Дощ — осінь буде сухою.
• Хмари низько пливуть до поганої погоди.
• Захід сонця червоний — чекайте на швидкі заморозки.

Що не можна робити

2 вересня

Цього дня дуже важливо не жалітися на свою долю та не плакати — інакше з проблемами у житті буде дуже важко впоратися. Не починайте нові справи — на вас чекатиме провал.

Що можна робити

2 вересня

В цей період селяни копали пізню картоплю. А ще святого Маманта вважали покровителем кіз і овець, тому в народі йому молилися за здоров’я цих домашніх тварин.