Категорія: Записи

“Що довше триває війна в Ірані, то більше ймовірностей завершення російсько-української війни і навпаки. Чорний лебідь війни в Перській затоці і тінь глобальної кризи — це білий лебідь у частині завершення війни в Україні”, — так вважає фінансовий аналітик Олексій Кущ, зазначають Патріоти України.

“Ціла чехарда новин від саудів — то надають свою територію і повітряний простір для атак на Іран, то відкликають рішення, то знову повертають.

Причина — відбулася ключова розмова міністра закордонних справ Ірану та Саудівської Аравії.

Станом на зараз Саудівська Аравія виходить із гри проти Ірану.

Найімовірніше, за нею піде Кувейт, Катар і Оман.

Позиція Іраку аналогічна.

У коаліції США та Ізраїлю залишається Йорданія, Бахрейн і ОАЕ.

Вкрай мало для продовження війни в Затоці.

Іран тим часом переорієнтує свою критичну логістику на Каспій, про що я говорив раніше у своїх прогнозах.

Дивна ситуація із запасами китайської нафти.

Китай скоротив імпорт нафти з 11 млн бар. на день до 8 млн бар.

Водночас його запаси нафти…. зростають (збільшилися до 1,4 млрд бар. , що становить піврічний імпорт), а економіка показує зростання на рівні 5%.

Причин може бути дві: зміна споживання внаслідок трансформації енергетичного балансу (електромобілі, зелена енергетика).

Або потоки неврахованої нафти, яка не потрапляє в статистику.

Обирайте свій варіант. Я вибрав другий.

Пакистан стає “другою Туреччиною”, запускаючи формат “санкційного хаба” для Ірану. На цьому Ісламабад добре заробить.

Тим часом, у контексті дефіциту нафти, системна криза насувається на Азію, насамперед на країни АСЕАН і Південну Корею.

Індія намагається вирішити свої проблеми за кошт російської нафти.

Що стосується візиту Трампа до Китаю — судячи з інформації, служба протоколу вже почала роботу “на місці”.

Але підписаної угоди з Іраном у Трампа поки що немає. Навіть у форматі аркуша А4. А отже, і немає карт: і не просто тузів, а й валетів.

Це може активізувати Велику гру і викликати до життя “тінь” Великої угоди.

Можлива поява “дебютних ідей” США по завершенню війни в Україні.

Що довше триває війна в Ірані, то більше ймовірностей завершення російсько-української війни і навпаки.

Завдання “трьох тіл” саме так і працює.

Взагалі, Чорний лебідь війни в Перській затоці і тінь глобальної кризи — це, навпаки, Білий лебідь у частині завершення війни в Україні: і не у 2029–2030, а трохи раніше.

НАБУ або вручає в цей момент підозру Андрію Єрмаку, або проводить обшук в автомобілі, на якому пересувався колишній керівник Офісу президента.

Про це пише нардеп Железняк, передають Патріоти України з посиланням на УНІАН.

«Схоже, що НАБУ вручає підозру комусь, хто дуже нагадує одного великого мага. “Відразу зауважу, що поки що немає підтвердження про висунення підозри. Можливо, це просто обшук. Поки що низка джерел говорить саме про це”, – пише нардеп

На кадрах видно Єрмака в оточенні натовпу у цивільному одязі.

12 травня за новим стилем (25 травня за старим) вшановують пам’ять єпископа Епіфанія Кіпрського і патріарха Германа Константинопольського. За юліанським календарем ґ сьогодні вшановують пам’ять дев’яти мучеників Кизичних.

***

В народі свято 12 травня пов’язували зі збіром горобинового і калинового цвіту, який розпускається до цього часу. Наші предки вважали ці частини рослини потужним лікувальним засобом. Дівчата на гілці горобини ворожили на долю – приносили додому і ставили у вазу з водою. Якщо протягом тижня квітки не зів’яли, то цього року зустрінеться щастя.

Свято 12 травня вважається дуже вдалим для будь-якого лікування, медичних процедур, операцій. У жінок сьогодні легко проходять пологи. За прикметами, цілющими властивостями в цей день володіють колодязна і джерельна вода, ранкова роса і теплий вітер. Жінки збирали цілющі рослини і варили з них трав’яний чай.

Доброю прикметою сьогодні вважається вжалитися кропивою – це принесе міцне здоров’я.

Наші пращури в це народне свято не виїжджали далеко з дому, оскільки дороги були вкриті брудом. Також не ходили до лісу, боячись зіткнутися з агресивними тваринами з потомством. День проводили за побутовими турботами. 12 травня – вдалий день для посівів, усе посаджене дасть багатий урожай.

Що не можна робити 12 травня

Не можна залишати брудний одяг і посуд сьогодні.

Не заздріть і не мстіть іншим людям, інакше на вас перейдуть їхні проблеми.

Не діліться своїми планами з оточуючими – задумане не збудеться.

Не можна сьогодні купатися і мити ноги у водоймах.

Стригти волосся і нігті сьогодні, проколювати вуха сьогодні не можна, інакше будуть проблеми зі здоров’ям.

Прикмети погоди 12 травня

Існують такі прикмети про погоду цього дня:

• Багато хрущів з’явилося – літо буде посушливим.
• Увечері хмари посиніли – до зміни погоди.
• Якщо птахи почали співати дуже рано, то погода покращиться.
• Дощ цього дня віщує багатий урожай грибів цього року.
• Уже зацвіла горобина – вродяться ягоди.
• Гроза або грім віщують дощовий травень.

Президент України Володимир Зеленський у квітні озвучив побоювання, що Росія продовжує тиснути на Олександра Лукашенка в питаннях втягування Білорусі у війну проти нашої країни і що на території республіки ведеться будівництво прикордонної інфраструктури. Згодом інформація про підвищену активність на території РБ неодноразово підтверджувалася. Невже Москва і справді дотиснула Мінськ і повторне вторгнення з території РБ неминуче?

Докладніше про ситуацію – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA і групи “Інформаційний спротив”.

Привид білоруської загрози

Згідно з інформацією, що публікується з другої половини квітня у ЗМІ, Олександр Лукашенко підписав указ №132 від 17.04.2026 року, згідно з яким розпочато плановий призов офіцерів запасу, який, зі свого боку, пов’язали з прихованою мобілізацією в країні і, відповідно, зростанням загрози для України.

Тим часом цього тижня речник Держприкордонслужби України Андрій Демченко підтвердив, що на території Білорусі продовжує відмічатися активність у питаннях облаштування логістики та прикордонної інфраструктури, але наголосив, що на сьогодні реальної загрози вторгнення з суміжної території – немає.

У цьому потоці інформації багатьом складно визначитися в розумінні ступеня і рівня загроз, що виходять зараз або в перспективі, з боку Білорусі, а тому постараємося розібратися в цій зростаючій напруженості. Чи варто панікувати? Або ж посипати голову попелом не просто рано, а й загалом не має сенсу?

Тему загрози з боку Білорусі ми розглядали неодноразово: починаючи з 2022 року – після того, як територію РБ залишило основне ударне угруповання російських окупаційних військ, яке тотально провалило наступ на Київ. Незважаючи на те, що в Білорусі не залишалося небезпечного для повторного вторгнення контингенту, загрози різного порядку і рівня зберігалися і зберігаються донині.

У лютому в матеріалі на OBOZ.UA “Кремль смикає за ниточки і готує нову військову кампанію: як Білорусь стала загрозою для України і Європи” я зазначав, що Росія використовує останніми роками режим Лукашенка як багатофункціональний інструмент для здійснення постійного тиску як на Україну, так і на країни ЄС.

Здебільшого для цього використовують гібридні або імітаційні методи, зокрема:

– розгортання системи ретрансляторів для управління ударними дронами;

– співпраця білоруського військово-промислового комплексу з Росією і постачання продукції, необхідної для виробництва озброєнь;

– розміщення (або його імітація) комплексу “Орєшнік”.

Але якщо говорити про військові загрози з боку Білорусі, ризики здійснення з території республіки загальновійськової наступальної операції в напрямку однієї з європейських країн або безпосередньо України, то такої загрози на сьогодні – немає.

З однієї простої причини: на території Білорусі сьогодні відсутнє ударне тактичне угруповання, здатне здійснити вторгнення з досить високими результатами, наприклад, оточення і захоплення Києва.

Потенціал Збройних сил РБ

Так, ми зараз можемо спостерігати за поліпшенням логістики біля кордону з Україною з боку Білорусі, облаштовують інфраструктуру, зводять інженерні споруди і проводять інші роботи, що викликають побоювання щодо загрози проведення наступу. Але проведення наступу ЧИМ?

На сьогодні концентрація сил і засобів ЗС РБ поблизу кордону з Україною не зазнала якихось разючих змін і має такий вигляд:

– 383 ДШБ 38-ї ОДШБр у районі с. Ужово і м. Пінськ., Брестська область;

– 5-та ОБр СпН – Іваново, Брестська обл., і Приболовичі, Гомельська обл.;

– 317 ПДБ 103-ї ОВДБр – с. Лельчиці, Брагін і Зябрівка-2, Гомельська обл.;

– 336-а РеАБр (Зябрівка);

– 51-а АБр – м. Гомель.

Крім того у ближній прикордонній зоні зосереджені підрозділи зі складу 33 СпП, 339-ї ОМБ 120-ї ОМБр, 355-ї ОТБ 120-ї ОМБр, 357-ї ДБ 336-ї РеАБр.

Сумарна кількість наявних у розпорядженні цих підрозділів одиниць техніки і зовсім не вражає своїм пробивним потенціалом:

– ОБТ – 30 одиниць;

– ББМ – 135 од.;

– ствольна артилерія – 60 од.;

– РСЗВ – 10 од.

Повторюся, такий склад, з невеликими змінами, але в прикордонній зоні перебуває вже кілька років і на постійній основі.

Загалом умовно боєздатний потенціал сухопутних військ Білорусі – це приблизно 14 тисяч осіб. Щоб довести цю кількість до рівня хоча б тактичного угруповання РОВ, яке наступало на Україну у 2022 році з території РБ, а саме – 40 тисяч, провести приховану мобілізацію просто неможливо.

У цьому питанні будь-яка активність РБ, пов’язана зі збільшенням особового складу своєї армії, привертатиме до себе увагу та підвищуватиме рівень загроз. Крім того, мобілізовані мають пройти етап базової підготовки, комплектування, формування нових підрозділів, злагодження тощо. Усе це непомітно організувати і підготувати в нинішніх умовах просто нереально. За кожним кроком і дією білоруської сторони ведеться спостереження і контроль.

Потенціал РОВ у Білорусі

Сили і засоби російських окупаційних військ у Білорусі також не зазнали якихось серйозних змін (як у кількості, так і в якості) і мають такий вигляд:

– 1450 о/с базуються на радіотехнічному вузлі “Барановичі” і 43-му вузлі зв’язку “Вілейка”;

– 530 о/с базуються на аеродромах “Барановичі”, “Зябрівка” і “Мозир”;

– 20 о/с входять до складу 313-ї військової прокуратури гарнізону і 484-го військового слідчого відділу;

– 20 о/с базуються на 1405-й базі артилерійських боєприпасів (в/ч 42707, н.п. Велика Горожа, Осиповицький р-н).

Якщо ця кількість почне збільшуватися з метою формування ударного угруповання, хоча б чисельністю понад 40 тисяч, то на цей процес може піти від одного до трьох місяців – залежно від комплектації підрозділів.

Тобто, раптового, неочікуваного вторгнення 2.0 з території Білорусі, навіть за умови проведення всіх вищезазначених робіт у прикордонній зоні, провести ані ЗС РБ, ані РОВ не зможуть.

Все впирається в одне незмінне правило – формування ударного тактичного угруповання, яке здійснити непомітно не зможе жодна з імовірних сторін вторгнення.

Гібридні сценарії

Проте, якщо на сьогодніь загальновійськова наступальна операція з боку Білорусі малоймовірна, які все ж таки можуть виходити з урахуванням нинішніх сил і засобів загрози з цієї території? Виключно гібридного, провокаційного, диверсійно-рейдового характеру.

Гібридні сценарії Білорусь під кураторством Росії вже неодноразово реалізовувала. Наприклад, міграційну кризу, яку кілька років тому Мінськ влаштував на кордоні з Польщею та Литвою. Такі варіанти не варто виключати. Крім того, вже згадувалося розміщення в прикордонні ретрансляторів для російських дронів під виглядом телекомунікаційних вишок.

Провокації теж уже здійснювалися – і не раз. Це можуть бути провокаційні дії білоруських силовиків біля кордону, без його перетину. Проліт військових вертольотів або проїзд військової техніки в безпосередній близькості від кордону, запуск повітряних куль з куточковими відбивачами тощо.

Диверсійно-рейдового характеру дії можуть носити характер як терористичної діяльності, наприклад, замінування основних доріг і маршрутів патрулювання прикордонної зони з українського боку, так і сценарій захоплення прикордонних сіл – як це роблять РОВ у Сумській і Харківській областях.

Упродовж усіх 1 084 кілометрів кордону України з РБ є близько сотні українських сіл, які розташовані як на відстані від нього в 1-3 км, так і безпосередньо розміщені на ньому, навіть формуючи агломерації з білоруськими н.п..

Безумовно, третій сценарій може призвести до того, що білоруський диктатор повною мірою на собі відчує, що таке відповідні дії України.

За нинішніх умов будь-яка дія Білорусі, яку можна буде розцінити як вступ країни у війну проти України, не залишиться без відповіді як у 2022 році. І до такого розвитку подій Мінськ як не був готовий раніше, так і не готовий сьогодні.

Висновки

Росія продовжує використовувати Білорусь для відволікання уваги від інших, важливіших напрямків – особливо на фронті. Кордон протяжністю понад тисячу кілометрів перетворився на зону сковування і потенційних ризиків. Але на сьогодні загрози загальновійськової наступальної операції з території РБ – немає.

З іншого боку це не означає, що вже завтра до Білорусі не почнуть звозити з Росії підрозділи для формування тактичного угруповання військ, яке і буде здійснювати вторгнення в Україну з півночі 2.0.

До більш імовірних загроз належать гібридні, провокаційні та диверсійно-рейдові операції, які може проводити Білорусь під тиском Росії. Ось тільки третій сценарій може закінчитися для самого режиму Лукашенка вкрай плачевно, оскільки це розв’яже Україні руки в питаннях дій у відповідь.

Джерело

Чоловік, якого звуть Роман, після еміграції назвав найкращу, на його думку, країну для спокійного та розміреного життя. Попри досить холодний клімат, там високі соціальні стандарти, чудова інфраструктура та високі заробітні плати. Роман живе у Швеції уже два з половиною роки. За цей час на його шляху не трапилося жодної людини, якій би не сподобалося там жити, передають Патріоти України.

За словами чоловіка, є українці, які вимушено опинилися у Швеції. Їм там нелегко й хочеться повернутися додому. Зокрема, він зауважив, що в цій країні досить складно вести бізнес через низку об’єктивних факторів.

Найкраща країна для життя

“Це одна з найкращих країн для життя, якщо не враховувати клімат, на який люди скаржаться, але і на нього немає що нарікати, бо він дуже-дуже схожий до українського”, – розповідає Роман у своєму відео, опублікованому на сторінці в TikTok (@roma.ne.vdoma).

Він каже, що побутує стереотип, що для переїзду в Швецію потрібно мати чималий бюджет на перший час, але це не так, за його словами. Достатньо заплатити лише за дорогу.

“При великому бажанні сюди можна дістатися за доларів 100. Можливо, і дешевше. Автобусом до Польщі, а звідти – з Варшави до Мальмо є квитки вартість 150 крон, тобто десь 700 грн. Це літак. Уявляєте? І все”, – додає він.

Приймають всіх

Роман стверджує, що навіть якщо в українців немає ані копійки, то їм дадуть всю необхідну допомогу на перший час. “Дають все. Приютять, дадуть поїсти, дадуть кімнату. Будеш вчитися. В цей час держава буде про тебе дбати. Повір, голодним не будеш і матимеш дах над головою”, – додав чоловік.

За його словами, багато переваг є для дітей – безплатне навчання, багато медичних послуг, розваг тощо. Хоча в коментарях йому заперечили. Мовляв, дитячі садочки там платні.

“Країна, де є все. Навіть, я би сказав, забагато”, – резюмував Роман, який у Швеції працює прибиральником на кладовищі.

Отже, у першій частині ми відповіли на питання «чому» і «де» противник (російські війська) може спробувати провести масштабний (принаймні оперативного рівня) наступ цього літа і, можливо, протягом першої половини осені. Для тих, хто забув або не читав, нагадаю, що це Слов’янсько-Краматорський і так званий «великий» Запорізький оперативні напрямки.

Однак, перш ніж розглядати аргументи «за» і «проти» вибору кожного з них, варто розглянути (і водночас зрозуміти), чи наступатиме противник на одному з них (очевидно, обмежуючись допоміжними діями на іншому), чи все ж-таки спробує «ломанутися» на двох одночасно (ймовірно, забезпечуючи певний часовий «проміжок» між цими спробами). Крім того, варто визначити, чи можливі наступальні дії (і в якому масштабі) противника на інших оперативних напрямках.

Це важливо для розподілу власних сил і засобів на стратегічному рівні, щоб відбити і нейтралізувати чергову спробу кремля «вийти з війни на своїх умовах».

У цьому сенсі два фактори, очевидно, будуть ключовими з них, а саме:

– Рівень «громадья» цілей і завдань, які кремль сформулює(вав) для своїх військових на літо-осінь цього року, що, відповідно, спонукатиме останніх до реальних практичних дій.

– Наявність у них і стан необхідного для цього «інструментарію» (іншими словами, наявність відповідної кількісті військ, потрібної «якості»).

Звісно, ми не зможемо дати однозначних і чітких відповідей на обидва ці питання, особливо підтверджених конкретною інформацією. Ні ви, ні я, на жаль, не маємо доступу до документів стратегічного планування «гш вс рф». Отже, ми можемо зробити деякі висновки щодо вищезазначених факторів — лише й виключно умоглядно. Так би мовити, через опосередковані ознаки та власні розміркування. У цьому контексті я можу висловити лише власну, виключно і глибоко суб’єктивну точку зору, і ви маєте повне право погодитися з нею або ні.

Отже, на основі принципів і положень оперативного мистецтва, які нині сповідують і дуже активно використовуються російськими «планувальниками» (так звана радянська/російська «військова школа»), якщо «політичне керівництво» ставить своїм військовим цілі та завдання військово-політичного (стратегічного) характеру та масштабу, то й військові планують свої дії саме на цьому рівні і в цьому ключі. Іншими словами, як зазвичай пишуть у радянських «першоджерелах», вони повинні прагнути — «досягнення рішучого та остаточного розгрому» військ противника саме на стратегічному рівні.

Як ми визначили в попередній частині нашого огляду, ці цілі та завдання, на сьогоднішній день, просто не можуть бути якимось іншими ніж стратегічного рівня. Подальше затягування «війни на виснаження» для кремля сповнено ризиком появи цілого переліку, скажімо так, несподіванок і «сюрпризіві» вже у середині самої ри-фи, причому, в багатьох аспектах — від бюджетного сектору до соціально-політичних настроїв населення.

Тому, ймовірно, кремль вимагатиме від своїх «кутузових і жукових» досягнення стратегічних цілей протягом саме цього року. І відповідно, вони плануватимуть якусь «глибоку оперативну наступальну операцію» (ну, або серію подібних), щоб «рішуче і остаточно» досягти стратегічного ефекту (розгрому принаймні одного-двох оперативно-стратегічних угрупувань ЗСУ, або, скажімо так, завдання їм такої поразки, щоб вона стала «важко сумісної» з їхнім подальшим повноцінним функціонуванням).

Виходячи з вищесказаного, здається, що вони намагатимуться наступати, принаймні, на двох цих напрямках одночасно (нехай і з можливою певною часовою затримкою), і навіть «розбавити» ці дії, ймовірно, серією оперативно-тактичних конвульсій «допоміжного» характеру на низці інших напрямків, щоб «відвернути увагу» та «розтягнути стратегічні резерви ЗСУ».

Але, не варто поспішати з остаточним висновком щодо цього питання. Адже тут вступає «у справу» другий пункт — наявність і обсяг резервів, доступних російському командуванню для цього (переважно стратегічного рівня), без використання яких, стане майже неможливим досягти бажаного результату, визначених параметрів (тобто саме стратегічного рівня).

Адже, з цим, очевидно, у російського «гш», на даний момент – не все, «слава богу». Я не розкрию таємницю: приблизно з середини осені минулого року вони, спостерігаючи за ходом і змістом своєї «осінньо-зимової стратегічної наступальної операції», швидко зрозуміли, що вона може закінчитися не так, як планувалося. Відповідно, виникла потреба «продовжувати війну» протягом наступного 2026 року, що, у свою чергу, означало необхідність якнайшвидше почати формувати та розгортати стратегічні резерви.

Але, як я писав ще взимку (7 січня та 5 лютого), російському командуванню, у цьому сенсі, довелося переглянути «прекрасні» та «дуже значущі» плани формування досить довгого й вражаючого списку нових власних частин і з’єднань (на період 2026-2030 років планувалося одночасно розгорнути 17 формувань рівня «дивізія» і 9 окремих бригад). Однак, за весь 2025 рік їм вдалося сформувати та розгорнути фактично лише 4 нових таких формування — 68-му мотострілецьку дивізію (мсд) у складі 6-ї загальновійськової армії (ЗВA), 71-шу мсд у складі 14-го армійського корпусу (АК) та дві дивізії морської піхоти (дмп) — 55-ту та 120-ту дмп. І чому? А тому, що залучений «мобресурс» довелося використовувати переважно не для резерву, а для відновлення боєздатності частин і з’єднань, які вже були розгорнуті та введені в бій.

Більше того, навіть ті, що були сформовані та розгорнуті у 2025 році, і ті, що завершили формування на початку 2026 року, довелося також «тягнути» на фронт і «вводити у бій». Наприклад, обидві сформовані дивізії морської піхоти (дмп) — 55-та та 120-та дмп — довелося «кинути» взимку та на початку весни на Костянтинівку (безуспішно), а тепер тягнути до Південної операційної зони. Або, та сама 71-ша мсд, фактично «розшматована» командуванням угрупування військ (УВ) «Север» на Сумському та Вовчанському напрямках.

Очевидно, що в таких умовах формування та розгортання нових частин і з’єднань із статусом стратегічних резервів, які в реальності зовсім недовго затримувались у їхньому складі, було якимось «нервовим, непередбачуваним» і навіть можна сказати, що в деяких випадках достатньо «хаотичним». І тому наразі можна стверджувати, що «гш вс рф», на даний момент, таки має певну кількість резервів, але їхній обсяг і стан, у контексті потрібної росіянам «глибокої оперативної наступальної операції», скажімо так, породжують більше питань, ніж відповідей.

Ситуацію можна було би покращити наступним етапом, так званої «часткової мобілізації» (яку кремль навіть не збирається скасовувати), але, як би він був об’явлений та проведений своєчасно. Адже для літньої наступальної операції цього року він ВЖЕ спізнився. Щоб суттєво поповнити стратегічний резерв, його потрібно було б оголосити та провести наприкінці минулого року.

Отже, відповідь на питання — чи наступатимуть російські війська цього літа на одному оперативному напрямку, чи на двох, як на мене, наразі виглядає в такому співвідношенні — 60% («головний удар» буде завдано на одному напрямку) і 40% (вони спробують одночасно на двох напрямках). Однак у другому випадку, найімовірніше, російське командування не буде одразу вводити більшість своїх стратегічних резервів «у бій» і чекатиме, намагаючись визначити, де у нього «виходить», а де — не дуже. Щоб направити їх саме туди, де у нього «виходить». Саме так вони поводилися раніше, причому, неодноразово.

Так, я говорю про стратегічні «гойдалку» Ржев-Сталінград, яку тодішній гш вс срср прокрутив проти німців у 1942–1943 роках. Схоже, враховуючи звички та образ мислення нинішніх російських «планувальників», вони явно збираються зробити щось подібне й зараз.

І, як і тоді, вони ризикують помилитися у виборі «напрямку основного удару». Більше того, вони явно не враховують той факт, що обсяг стратегічних резервів, які мав тоді Сталін (і які дозволили йому, після найкривавішої і дуже невдалої для нього «м’ясорубки» під Ржевом, таки успішно провести «Сталінградську стратегічну наступальну операцію») і ті, які «командири» бункерного щура можуть залучити саме на даний момент, — це значення зовсім різного порядку і бойових спроможностей. Причому, навіть у суто «формальному» математичному сенсі.

І це я не враховую рівень і ступінь можливого опору цьому гіпотетичному російському «глибокому» наступу з боку ЗСУ. А він явно буде далеко не слабким, адже насправді СОУ (і ЗСУ, зокрема) ще не використали більшу частину власних стратегічних резервів…

Джерело

Прикордонники бригади «Форпост» продовжують знищувати живу силу противника на Південно-Слобожанському напрямку, в районі міста Вовчанськ. FPV-дрони працюють по руху і на підходах до позицій, не даючи ворогу навіть наблизитися. Водночас важкі бомбери накривають укриття та місця скупчення особового складу, передають Патріоти України.

Противник постійно намагається просунутись уперед і накопичує сили для штурмових дій. Але завдяки злагодженій роботі операторів безпілотників ці спроби зриваються ще до контакту з позиціями українських захисників.

7 травня за новим стилем вшановують пам’ять преподобного Іоанна Зедазнійського та його учнів. За старим стилем сьогодні вшановують мучеників Саву Стратилата та Євсевія.

7 травня українці присвячували посіву овочів та зернових культур, насамперед – вівса. За повір’ями, посіяні сьогодні рослини обов’язково дадуть багатий урожай.

Власники худоби у це свято виганяли тварин пастись у полі. Коней гнали скупатися у річці. Вірили, що підігріті весняним сонцем річкові води принесуть конячці міцне здоров’я.

Дата 7 травня давно вважається успішною для музикантів. У цю дату народ виходив у людні місця та грав на чому вмів. Вважалося, що гра на музичних інструментах допомагає прискорити настання літа.

Свято 7 травня добре для ворожіння. Увечері цієї дати дівчата збиралися вдома у найстаршої подруги і ворожили на суджених і долю. І хоч церква такі захоплення засуджує, у народі вони завжди були дуже популярними.

Загалом дата здавна вважається не дуже щасливою, як і весь початок травня. Торішні запаси продуктів та борошна добігали кінця або псувалися, а новий урожай ще не дозрів. У травні часто влаштовувалися ярмарки, де селяни купували сезонні овочі та зелень, щоб поповнити запаси. Також на ярмарках продавали одяг ручної роботи, літнє взуття та скатертини.

Що не можна робити 7 травня

Якщо 7 травня пішов дощ, то не можна нічого сіяти на городі, інакше влітку буде багато бур’янів.

У цей день не можна ловити рибу, оскільки у неї триває сезон нересту.

Не варто сумувати, плакати, ображатися на близьких і занурюватися в конфлікти 7 травня, інакше такий настрій затягнеться надовго.

Не впускайте непрошених гостей в будинок сьогодні, інакше вони принесуть біду в дім.

Невдалий день для фінансових справ, різних угод і грошових вкладень.

Поганою прикметою вважається готувати і їсти страви з житнього борошна 7 травня.

Прикмети на 7 травня

• Сонце весь день ховається за хмарами – до грозового травня.
• Якщо з’явилися крилаті мурахи, то скоро прийде спека.
• Вночі зірок не видно – до дощу.
• Зоря жовтого кольору ввечері – до сухої погоди.
• Багато комарів ввечері з’явилося – до хорошого врожаю зернових в цьому році.
• Якщо птахи в’ють гнізда в тіні, то літо буде дуже спекотним.

Фінансові реалії за останні десятиліття суттєво змінилися. Деякі речі, що раніше вважалися майже недоступними, сьогодні є більшості людей. І навпаки, чимало речей, які колись вважалися буденними, нині дедалі частіше виглядають атрибутом розкішного життя, зазначають Патріоти України.

Видання Yourtango наводить список з 9 речей, які пів століття тому (тобто у 1970-х роках), були загальнодоступними, а сьогодні вже більше нагадують щось із життя багатіїв. І хоча автори публікації описують реалії США, в багатьох пунктах ті самі тенденції спостерігаються і в Україні.

Квитки на концерти та спортивні події. Вартість розваг різко зросла: якщо у 2010 році середній квиток на концерт в США коштував близько 60 доларів, то у 2025 році – вже понад 130. У публікації зазначається, що подорожчання торкнулося не лише музики, а й спорту та комедійних шоу. Для України тенденція загалом схожа, хоча не можна сказати, що квитки стали аж надто недоступними для широких мас.

Дитячий спорт. Як пише видання, навіть масові види спорту для дітей – наприклад, футбол чи плавання – стають занадто дорогими. Витрати американських сімей на дитячий спорт за п’ять років зросли майже на 50%.

Якісний одяг. Автор звертає увагу на домінування “швидкої моди”: дешевий одяг із синтетики витісняє якісні речі з натуральних матеріалів. У результаті менш забезпечені люди змушені купувати менш довговічний одяг, який швидко зношується, тоді як більш заможні мають доступ до екологічніших і якісніших варіантів.

Перше житло. Ринок нерухомості став майже недосяжним для нових покупців. Як ідеться у матеріалі, якщо ще кілька років тому житло могли дозволити собі люди з доходом близько 40 тисяч доларів на рік, то нині ця планка зросла майже вдвічі. Це створює серйозні бар’єри для молодих сімей. Якщо порівнювати це з Україною, то ситуація не така однозначна. З одного року у 1970-х роках житло в УРСР купити було неможливо в принципі. Теоретично його давали безкоштовно, але на власну квартиру можна було очікувати десятиліттями. З іншого боку у сучасній Україні квартири у великих містах є захмарно дорогими, але молоді сім’ї можуть скористатися пільговою іпотечною програмою, а інфляція з роками зробить обслуговування кредиту цілком доступним.

Відпочинок далеко від дому. Через подорожчання транспорту та пального багато американських сімей відмовляються від подорожей. Для України ситуація і тут не така однозначна. У 1970-х подорожувати по СРСР справді було не так вже й дорого, але виїхати за кордон просто так громадяни не могли. Зараз закордонні відпустки стали нормою (якщо не брати до уваги воєнні обмеження для чоловіків), але це справді коштує досить значних грошей.

Здорове харчування. Як зазначає видання, дедалі більше родин не можуть дозволити собі якісні продукти. Свіжі овочі, м’ясо та цільнозернові продукти перетворюються на розкіш, що позначається на здоров’ї населення, особливо дітей.

Медичні витрати. Охорона здоров’я стає дедалі дорожчою. Через це люди скорочують лікування або відмовляються від нього, навіть ризикуючи власним здоров’ям.

Комунальні платежі. Значна частина населення США змушена відмовлятися від інших витрат, щоб оплатити комунальні послуги. Зростання тарифів робить базові потреби дедалі важчими для покриття. Для України цей пункт не настільки коректний. З одного боку в СРСР комуналка була майже безкоштовною, але оплачувалося це загалом дуже низьким рівнем життя населення. З іншого боку, сьогодні тарифи на комуналку в Україні є доступними для більшості пересічних родин, які не перебувають у скрутному життєвому становищі як такому.

Автомобіль. Володіння авто також подорожчало: зросли не лише ціни на машини, а й витрати на страхування, пальне та обслуговування. У результаті, як зазначається, дедалі більше людей ніколи не купують новий автомобіль протягом життя. Для України цей пункт працює лише частково. У 1970-х автомобіль був справжньою розкішшю, яку ще й неможливо було просто купити, доводилося стояти в черзі роками. Сьогодні нове авто справді є недешевою забавкою, але завдяки “китайцям” нові машини все ж є більш доступними, ніж пів століття тому.

Увечері 6 травня на території Росії збили 347 українських безпілотників. Про це йдеться в повідомленні Міноборони РФ. Це максимальна кількість БПЛА, збитих за ніч, з 25 березня, коли російське Міноборони звітувало про знищення 389 дронів, передають Патріоти України.

У повідомленні сказано, що в період із 21:00 середи до 7:00 четверга ППО перехопила дрони над Бєлгородською, Брянською, Волгоградською, Воронезькою, Калузькою, Курською, Липецькою, Новгородською, Орловською, Пензенською, Ростовською, Рязанською, Смоленською, Тамбовською, Тверською, Тульською областями, московським регіоном, Краснодарським краєм, Адигеєю, Калмикією, Кримом і над акваторіями Азовського, Каспійського та Чорного морів.

Мер Москви Сергій Собянін повідомив, що над російською столицею сили ППО збили 13 дронів. Telegram-канали повідомили про вибухи в місті Наро-Фомінськ Московської області.

Губернатор Брянської області Олександр Богомаз заявив, що над регіоном збили 121 український безпілотник. Пошкоджено два багатоквартирні будинки, понад 20 квартир і 40 машин.

Голова Тверської області Віталій Корольов повідомив про атаку дронів на місто Ржев.