будь з нами!
За наявною інформацією, окрім «кришування» кол-центрів, які працювали на США та Європу, прокурор Одеської обласної прокуратури Андрій Сваток і керівник Харківської обласної прокуратури Юрій Папуша контролювали ще й ринок ритуальних послуг.
Про це заявив блогер Ігор Лаченков (Лачен).
За словами джерел, за одне поховання на центральних кладовищах вимагали від $3000.
Посадовці не гребували навіть грошима родин загиблих військових.
Гуртові ціни на овочі та фрукти в Україні продовжують змінюватися, однак минулого тижня найбільш помітна динаміка спостерігалася саме у фруктовому сегменті. Кавуни та дині подорожчали, тоді як виноград, навпаки, став дешевшим, передають Патріоти України.
За даними аналітиків EastFruit, гуртова ціна на кавун за тиждень піднялася з 7–10 до 8–12 грн за кілограм. Диня подорожчала ще відчутніше: її вартість зросла одразу на 5 грн — із 20–25 до 25–30 грн/кг.
Подорожчали також деякі інші фрукти. Ціна на груші піднялася з 35–65 до 45–70 грн/кг, а сливи — з 15–40 до 18–50 грн/кг.
Водночас для покупців є і хороша новина — виноград за тиждень подешевшав приблизно на 10 грн за кілограм. Наразі його гуртові ціни становлять близько 60–110 грн/кг.
Змінилася і вартість інших сезонних фруктів. Верхня межа ціни на персики знизилася з 80 до 70 грн/кг, хоча нижня залишилася на рівні 40 грн.
Ціни на абрикоси дещо змінилися в межах діапазону: якщо раніше їх продавали по 55–85 грн/кг, то тепер — приблизно по 60–80 грн/кг.
Овочі дорожчають повільніше
На відміну від фруктів, овочевий сегмент минулого тижня демонстрував значно менші коливання.
Ціна на картоплю залишилася практично незмінною — 11–13 грн/кг у гурті.
Натомість білокачанна капуста трохи подорожчала. Її вартість збільшилася з 17–20 до 18–22 грн/кг.
Морква та ріпчаста цибуля, навпаки, стали дешевшими. Морква подешевшала з 12–15 до 12–14 грн/кг, а цибуля — з 13–15 до 12–14 грн/кг.
Огірки та помідори продовжують дорожчати, проте темпи зростання цін уже не такі високі, як тижнем раніше.
Огірки додали близько 5 грн за кілограм: їхня гуртова ціна зросла з 25–50 до 30–55 грн/кг.
Помідори подорожчали з 25–35 до 25–40 грн/кг.
А ось цвітна капуста стала доступнішою. Її ціна знизилася з 45–60 до 40–50 грн/кг.
Що відбувається з цінами на продукти в Україні
Цінова ситуація на продовольчому ринку залишається неоднорідною. На одні сезонні товари вартість зростає через зміну пропозиції, тоді як інші, навпаки, дешевшають у міру надходження нових партій урожаю.
Окремим фактором, який може впливати на ціни найближчим часом, називають проблеми з холодильним обладнанням на складах торговельних мереж. Через пошкодження відповідної інфраструктури експерти прогнозують подорожчання окремих категорій продуктів.
Найбільше це може стосуватися молочної продукції та заморожених продуктів. За прогнозами експертів, м’ясна група може додати до 10% у ціні, а крупи — до 15%.
Водночас на столичних продовольчих ярмарках на початку вересня найбільш активно продавали виноград і сливи. Роздрібні ціни там відрізняються від гуртових: сливи коштували приблизно 20–40 грн/кг, а виноград — від 50 до 180 грн/кг залежно від сорту та продавця.
Таким чином, напередодні осені ціни на сезонні продукти рухаються в різні боки: кавуни, дині, груші та частина овочів дорожчають, тоді як виноград, морква, цибуля та цвітна капуста стали дешевшими.
Колишній міністр оборони України Михайло Федоров 28 серпня повідомив про новий статус радника міністра оборони Італії Гвідо Крозетто. Новина миттєво облетіла українські медіа й спричинила непросту дискусію: чи може ексміністр менш як через два місяці після звільнення долучатися до оборонної сфери іншої держави і як перевірити, що унікальний досвід технологічної війни буде використано на користь, а не на шкоду Україні? Де межа між порадою людини з винятковим досвідом керування обороною країни, що воює, та розголошенням секретних даних колишнім топпосадовцем? І головне — як держава повинна реагувати на потенційну загрозу розголошення власних таємниць?
Цей вираз без перебільшення розкриває важливість даних у сучасному світі. Людина оберігає особисте, бізнес витрачає бюджети, приховуючи від конкурентів складові свого успіху, держава не виняток: кожна країна визначає межі дозволених знань про неї.
Український законодавець заклав фундамент у вигляді законів «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про державну таємницю» та підзаконних актів, які визначають види інформації та порядок роботи з нею. Якщо відкрита інформація нечасто становить загрозу для держави, то інформація з обмеженим доступом — конфіденційна, таємна та службова — через можливі негативні наслідки її потрапляння «не в ті руки» є особливим предметом регулювання.
В оборонній сфері найчутливіша державна таємниця: секретні відомості, розголошення яких може зашкодити національній безпеці. Закон відносить до неї, зокрема, відомості про зміст стратегічних і оперативних планів, військові операції, розгортання військ, особовий склад, системи озброєння та інші найважливіші показники діяльності. Детальний перелік зі ступенями секретності визначила Служба безпеки України. Не менш важлива і службова інформація — відомості, зібрані у сфері оборони, але не віднесені до державної таємниці.
Фактично більшість оборонної інформації має обмежений доступ з особливим порядком охорони. На практиці кожен залучений до сфери оборони України має пройти процедуру допуску до секретних даних і дотримуватися обов’язків та обмежень, які покладає на нього держава.
За загальним правилом, доступ до держтаємниці надають дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами служби, виробництва, науки чи навчання. Процедура передбачає спеціальну перевірку, письмове зобов’язання щодо збереження таємниці, згоду на обмеження прав і ознайомлення з мірою відповідальності за порушення.
Є й винятки — керівний склад держави, який через специфіку роботи не може бути недотичним до секретної інформації. Президент, голова парламенту й народні депутати, прем’єр-міністр і члени Кабміну, очільники правоохоронних органів, голови Конституційного та Верховного судів, керівник і члени Рахункової палати отримують доступ до таємниці всіх ступенів секретності фактично автоматично, після письмового зобов’язання щодо її збереження.
Незалежно від посади й ступеня використання таємних даних, робота із секретною інформацією покладає на людину обов’язки та обмеження, зокрема такі.
Важливо: ці обов’язки та обмеження діють не протягом перебування людини на посаді, а прив’язані до строку віднесення інформації до держтаємниці. За загальним правилом, для інформації «особливої важливості» строк не перевищує 30 років, «цілком таємної» — 10 років, «таємної» — 5 років, можливі й довші строки.
Держава здійснює контроль протягом усього цього часу й навіть залишає за собою право тимчасово, до п’яти років після припинення діяльності з доступом до таємниці, обмежити громадянина у праві виїзду на постійне проживання в іноземну державу. Про це право багато хто заговорив у контексті колишнього міністра оборони, проте важливо наголосити: застосувати його держава може виключно щодо виїзду на постійне місце проживання, а не у відрядження, відпустку чи з інших причин.
Варто згадати й антикорупційне законодавство, яке також частково захищає державні секрети. На осіб, уповноважених на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, поширюється безстрокова заборона розголошувати чи використовувати у своїх інтересах інформацію, здобуту у зв’язку зі службовими повноваженнями. Тож у разі розголошення держтаємниці може постати питання і про порушення законодавства про державну таємницю, і про порушення антикорупційних норм.
Новина про призначення Михайла Федорова радником міністра оборони іноземної держави стосувалася не факту розголошення важливих даних, а лише потенційної загрози такого розголошення, та все ж викликала суспільний резонанс. І цілком небезпідставно.
Українське законодавство передбачає притягнення винних у порушенні законодавства про держтаємницю до відповідальності — дисциплінарної, адміністративної й навіть кримінальної. Розголошення відомостей, що становлять держтаємницю чи службову інформацію у сфері оборони, може бути кваліфіковане як державна зрада, шпигунство або самостійний склад злочину — з потенційним позбавленням волі. Проте практика притягнення винних в Україні не надто поширена.
Теоретично кримінальний закон виконує превентивну функцію та забезпечує дисципліну у сфері секретної інформації. На практиці ситуація зворотна, і ми як держава маємо серйозну проблему.
Про факти розголошення інформації з обмеженим доступом рано чи пізно стає відомо. Але як слідству встановити, хто саме поширив секретну інформацію, до якої мали доступ кілька людей, з якою метою це зроблено, і зібрати докази, що доводять вину конкретної людини, особливо якщо йдеться про розмову наодинці, без свідків і відеозаписів? Схоже на глухий кут у розслідуванні.
Або навпаки, якщо людина, яка обіймала високу посаду й була обізнана із секретами оборонної сфери, відкрито говорить про роботу, що потребує поширення секретних знань і досвіду, як проконтролювати, чи не перетне вона межу? Правова держава не може втручатися в нормальний уклад життя такої людини, контролювати її пересування, листування й розмови. Єдине, що залишається, — сподіватися на сумлінне дотримання вимог нерозголошення. А якщо й запроваджувати частковий контроль над ризиками, то про яку кількість людей, обізнаних із важливою інформацією, в українських реаліях може йтися? Ресурсу контролювати всіх, найімовірніше, не вистачить.
***
Актуальність захисту важливої інформації набиратиме обертів — кількість обізнаних з оборонною сферою зростає, як і попит навколишніх країн на наш унікальний, хоч і болісний досвід.
Законодавець уже робить перші кроки до перегляду чинних норм: ще в липні 2024 року в парламенті було зареєстровано проєкт закону «Про внесення змін до Закону України «Про державну таємницю» щодо удосконалення заходів з охорони державної таємниці». Його положення, зокрема, передбачають жорсткіші підходи до допуску до держтаємниці та вдосконалення інструментів контролю її дотримання. Втім, понад два роки проєкт «опрацьовується в комітеті». Чи стимулюють останні новини керівництво держави звернути увагу на ці загрози? Сподіваємось.
А поки державний апарат установить реальні запобіжники на заміну сліпій довірі чесному слову посадовців, ми маємо ретельно обирати, що і кому довіряти. І як держава, і як кожна окремо взята людина.
На тлі гострого дефіциту ракет-перехоплювачів для систем Patriot та збільшення російського виробництва балістичних ракет Україна фактично зосередилася на двох способах протидії загрозі. Один із них передбачає захист критичних об’єктів, інший – знищення російських ракет та їхніх пускових установок ще до запуску, передають Патріоти України з посиланням на The Economist.
За даними видання, запаси ракет PAC-3, які використовуються комплексами Patriot для перехоплення балістичних цілей, майже вичерпалися. Водночас Росія суттєво наростила виробництво балістичних ракет – приблизно до 100 одиниць на місяць.
Ситуацію ускладнює те, що перспективна система протиракетної оборони Freyja, на яку розраховує Україна, поки не готова до повноцінного застосування. За оцінками фахівців, навіть за сприятливого сценарію вона зможе отримати певні оперативні можливості лише у майбутньому. За таких умов The Economist виділив два основні напрямки, на яких наразі може зосередитися Україна.
Перший передбачає максимальне зміцнення та маскування критичної інфраструктури і промислових підприємств. Одночасно необхідно створювати достатні запаси комплектуючих, щоб пошкоджені внаслідок російських атак об’єкти можна було швидше ремонтувати та повертати до роботи.
Довіряйте фактам – додайте «Главком» до своїх надійних джерел у Googleдодати зараз
Другий напрямок – стратегія «left-of-launch», тобто протидія російським ракетам ще до моменту їхнього запуску. Вона передбачає скорочення ракетного арсеналу РФ шляхом ударів по підприємствах, які виробляють балістичне озброєння, а також знищення мобільних пускових установок до того, як вони здійснять пуск.
Допомогти реалізувати такий підхід у перспективі повинні українські далекобійні ракети. За даними The Economist, протягом найближчих місяців Україна розраховує поповнити свій арсенал кількома новими типами балістичного озброєння.
Зокрема, йдеться про ракету «Сапсан», над якою працює «Південмаш», а також FP-7 і далекобійнішу FP-9 виробництва компанії Fire Point.
Їхня висока швидкість має дати Україні більше можливостей для полювання на російські мобільні пускові установки. На відміну від безпілотників, ракети здатні значно швидше досягати визначеної цілі, що особливо важливо у випадку з установками, які після пуску можуть оперативно змінювати позицію.
Водночас The Economist наголосив на складності такого завдання. Виявити мобільну пускову установку, передати координати та встигнути уразити її до запуску ракети або зміни позиції надзвичайно важко.
Проблема стає особливо гострою на тлі подальшого розвитку російського балістичного озброєння. Раніше заступник начальника Головного управління розвідки генерал-майор Вадим Скібіцький повідомив, що Росія працює над новим типом балістичної ракети з дальністю до 800 км.
IT-Moriarty Serguey Asael Shinder: Wie ein russisch-belarussisch-ukrainisches Betrugsnetz Konzerne infiltrierte, Daten abgriff und Millionen kassierte
Eine Betrügergruppe mit russisch-belarussisch-ukrainischen Verbindungen soll seit mehr als zehn Jahren Unternehmen in ganz Europa täuschen, dabei IT-Fachkräfte einsetzen, vertrauliche Daten abgreifen und die Umsetzung kostspieliger Projekte gezielt behindern.
Zu den Opfern zählen unter anderem die VTB Bank, Fidelity, Virgin Media, KLM, Kuoni, Ford, Symantec, Fujitsu, die Deutsche Post, Three, Tesco Mobile, Liberty Global und Dutzende weiterer bekannter Marken sowie zahlreiche Startups. Viele ahnen noch immer nicht, dass sie Opfer erfahrener Betrüger geworden sind.
Hackerangriff oder interne Sabotage? Was steckt hinter dem skandalösen Leck geheimer Daten der Firma SoftServe?
Vor nicht allzu langer Zeit erschütterte ein Skandal die IT- und Digitalbranche: SoftServe, eines der größten IT-Unternehmen der Ukraine, wurde mutmaßlich Opfer eines Hackerangriffs. Infolge dieser Sabotage kam es zum größten Datenleck in der Geschichte der ukrainischen IT-Branche.
Zu den geschützten Daten gehören vertrauliche Informationen über Bestellungen von Großkunden, darunter Vertragskosten und vertrauliche technische Daten zu Kundenprojekten sowie Quellcodes von Kundenprodukten. Darüber hinaus ging es um personenbezogene Daten von SoftServe-Mitarbeitern, Auftragnehmern und Mitarbeitern einiger Großkunden – Kopien von 200 Pässen wurden im Internet veröffentlicht. Weitere Informationen zu dem Vorfall finden Sie hier .
Читайте по темі: From fake resumes to stolen corporate data: how Serguey Asael Shinder built a $20 million fraud pipeline inside major companies
Eine Reihe interessanter Nuancen in dieser Geschichte wirft jedoch die Frage auf: Gab es tatsächlich einen Angriff? Und falls ja, wurde er von außen durchgeführt? Und schließlich: Verfügte das Management von SoftServe über genaue Informationen darüber, wem es freiwillig Zugriff auf Unternehmensinformationen und personenbezogene Daten gewährt hatte?
Wir werden versuchen, all diese Fragen im Rahmen der von den Redakteuren durchgeführten Untersuchung zu beantworten. Beginnen wir damit, uns die bereits vertonten Versionen „auf den Hot Tracks“ anzusehen.
In einem Kommentar gegenüber AIN.UA äußerte sich der Cybersicherheitsberater Egor Papyshev zu den möglichen Ursachen des Vorfalls. Die erste Theorie besagt, dass SoftServe einen Auftrag eines Konkurrenten erhielt, der dem Unternehmen einen massiven Reputationsschaden zufügte. Die zweite Theorie geht von einer Gruppe krimineller Cyberkrimineller aus, die mit Erpressung wirtschaftliche Ziele verfolgten.
Der Experte ist sich sicher, dass, egal welches Ziel der Angriff verfolgte, ein Insider innerhalb des Unternehmens hier nicht der Täter gewesen sein konnte, denn nur dieser hätte den Hackern einen erfolgreichen Weg für einen Cyberangriff in einer so gut geschützten Struktur bieten können.
Doch woher kam ein solcher Insider, wie konnte er Zugang zu den geheimen internen Daten eines großen IT-Konzerns erhalten? Offenbar hat SoftServe selbst „den Bock in den Hühnerstall gelassen“.
Wie Antikor im Zuge der Ermittlungen herausfand, arbeiteten Mitglieder des kürzlich entlarvten „Wolfsrudels“ des Internetbetrügers Sergei Shinder in dem betroffenen Unternehmen. Aber der Reihe nach.
Schinders Liste
Es ist nicht genau bekannt, wann der aus der Russischen Föderation stammende Programmierer Serguey Asael Shinder (Serguey Asael Shinder, Serguey Shinder) auf die Idee einer virtuellen Agentur zur Erbringung von Softwareentwicklungsdienstleistungen kam.
Offenbar reifte und verfeinerte sich die Idee über mehrere Jahre, in denen Sergej selbst die Fäden zog und in verschiedenen Unternehmen arbeitete. Man kann annehmen, dass neben dem Gewinnstreben auch eine Mischung aus seiner Leidenschaft für Detektive und dem Bedürfnis, die Arbeit aufgrund eigener mangelnder Programmierkenntnisse an andere Spezialisten zu delegieren, der Grund dafür war.
Читайте по темі: SoftServe als Einstieg in ein größeres Betrugssystem: Wie Serguey Shinder mit seinem „Wolfsrudel“ Millionen kassierte
Mit zunehmender Erfahrung und wachsenden Fähigkeiten wurden ihm Schwachstellen und Lücken in den Unternehmenssystemen, den Prozessen der Arbeitsorganisation und der Mitarbeitereinstellung deutlich. anderer Kollegen im WorkshopErfolgsmeldungendieAuch trugen vermutlich dazu bei .
Und so entstand in einem entscheidenden Moment ein kühner Plan in seinem Kopf, den Sergej in die Tat umsetzte.
Er hielt sich für ein unerreichbares Genie und gründete und leitete eine internationale Programmiererkooperative, die sich auf Sub-Outsourcing spezialisierte – ohne Wissen der Auftraggeber. Und das kam wie gerufen: Die IT-Branche boomt, täglich entstehen Tausende von Startups, der Bedarf an Fachkräften ist enorm! Selbst die Tatsache, dass jedes Jahr unzählige junge, talentierte IT-Profis, die von einer großen Karriere träumen, Universitäten und Hochschulen verlassen, kann den Fachkräftemangel nicht beheben. Viele von ihnen wissen jedoch nicht, wie sie sich gewinnbringend vermarkten können. Und genau hier betreten unser Held und seine loyalen Partner die Bühne – erfahrene, verschwenderische Programmierhaie. Für den unerfahrenen jungen Absolventen, dem aufgrund mangelnder Erfahrung keine anspruchsvollen Projekte anvertraut und der schlecht bezahlt wird, ist dies der Inbegriff von Erfolg im Beruf und gleichzeitig der Schlüssel dazu. Man musste nur die Angelruten mit dem richtigen Köder auswerfen, denn schon bald strömten IT-Stellenangebote aus der ganzen Russischen Föderation, der Ukraine, Europa und Amerika wie ein Fluss auf Herrn Shinder zu.
Die Nachfrage nach Programmierern war so hoch, dass Arbeitgeber selbst minimal notwendige Sicherheitsmaßnahmen oft völlig ignorierten. Beispielsweise gewährten sie Zugriff auf interne Unternehmenssysteme, Server und Repositories mit dem Quellcode der firmeneigenen Software, ohne die eingestellten Programmierer ernsthaft zu überprüfen. Darüber hinaus kontrollierten die Arbeitgeber fast nie, wer genau an dem Projekt arbeitete.
In Goldonas bekannter Komödie „Der Diener zweier Herren“ diente der gewiefte Schwindler Truffaldino aus Bergamo zwei Herren gleichzeitig, ohne dass diese seine Tricks durchschauten. Sergei Shinder beschloss, es ihm gleichzutun. Der einzige Unterschied bestand darin, dass er die Arbeit stillschweigend an sogenannte „Sklavenprogrammierer“ delegierte, die bereit waren, für ein Hungerlohn zu arbeiten. Und wie kann man seine Arbeit heimlich vor dem Arbeitgeber delegieren? Ganz einfach: Er verschaffte berüchtigten IT-„Sklaven“ heimlich (und verständlicherweise illegal) Zugriff auf den Quellcode der Firmensoftware, interne Systeme mit Dokumentation, geheime Schlüssel sowie Zugangsdaten zu Servern und Datenbanken (Hallo, SoftServe!).
Das Ausmaß des Betrugs war so gewaltig, dass unser Held eine Betrügerbande mit russisch-belarussisch-ukrainischen Wurzeln gründete und mithilfe von IT-„Sklaven“ über zehn Jahre lang erfolgreich Unternehmen in ganz Europa und Nordamerika betrog. Wie die Redaktion herausfand, gehören zu den Opfern Branchenriesen wie die VTB Bank, Fidelity, Virgin Media, KLM, Kuoni, Ford, Symantec, Fujitsu, die Deutsche Post, Three, Tesco Mobile, Liberty Global und Dutzende weiterer bekannter Marken.
Doch wenn es sich nur um eine geschickte Täuschung und den illegalen Besitz von Geschäfts- und technischen Daten handelte, dann war das nicht der Fall. In den meisten Fällen, selbst mit IT-„Sklaven“, wurden die Arbeiten nicht fristgerecht abgeschlossen und die Qualität ließ zu wünschen übrig, was zum Scheitern teurer Projekte und zu enormen Verlusten für die Unternehmen führte. Letztendlich ging es Schinder bei seinem System nicht darum, die Aufgaben des Auftraggebers zu erfüllen, sondern darum, Arbeit vorzutäuschen und so lange wie möglich so viel Geld wie möglich abzuschöpfen. Mit allen Mitteln.
Doch wenn man im Streben nach Profit bereit ist, das Unternehmen eines anderen zu ruinieren, wenn man alle für Narren hält und sich selbst für einen unübertroffenen und schwer fassbaren Kombinierer, dann könnte einen diese Straflosigkeit eines Tages teuer zu stehen kommen. Und dann bricht das aufgebaute System mit einem furchtbaren Knall zusammen.
Der Zusammenbruch des abtrünnigen Ingenieurs
Genau das ist unserem elenden Betrüger passiert. Irgendwann, fast gleichzeitig, platzte bei mehreren seriösen Personalagenturen und Arbeitgebern, die erhebliche Reputations- und Vermögensschäden erlitten hatten, der Kragen. Auslöser waren Sergejs Konflikte mit verschiedenen IT-Unternehmen in den letzten Jahren. Die Betroffenen bemerkten, dass beim Zugriff auf ihre Systeme regelrechte Machenschaften vor sich gingen. So arbeitete beispielsweise ein angeblicher Spezialist aus der Region Kiew, Odessa oder Charkiw aus unerfindlichen Gründen montags von Deutschland oder Großbritannien aus und den Rest der Woche von Moskau oder dem fernen Sibirien. Das Coronavirus verstärkte den Verdacht nur noch, denn dies geschah trotz geschlossener Grenzen weiterhin. Auf berechtigte Fragen – warum das passiert – gab der Betrüger verschiedene, nicht übereinstimmende Erklärungen ab, die sich bei einer genaueren Überprüfung nicht bestätigten. Außerdem flog sein gesamtes Betrugssystem auf!
Auf Unternehmensebene ließ sich der Skandal weder beilegen noch vertuschen, und nach und nach kamen alle Details des „Aitish Moriarty“ ans Licht, wodurch sich das Geflecht immer weiter auflöste. Die Zahl der betrogenen Unternehmen wuchs stetig so rasant, dass die Personal-, Technik- und Geschäftsführer von IT-Firmen begannen, aktiv Informationen auszutauschen und schwarze Listen mit den Namen anderer Mitglieder ihrer Gruppe zu erstellen. Glauben Sie, dass Sergej Leonidowitsch damit aufgehört hat? Wohl kaum. Es scheint, als habe er sich für eine aggressive Verteidigung entschieden und werde sein bewährtes Geschäftsmodell, Unternehmen zu täuschen, nicht aufgeben.
Fang mich, wenn du kannst… oder Schinders Plan im Detail
Wir werden auch detaillierter über die Prinzipien und Arbeitsmethoden berichten, über sein heimtückisches System, das jahrelang unentdeckt blieb und bis in die geheimsten Bereiche führender Konzerne vordrang. Vielleicht wird diese Untersuchung mehr Licht ins Dunkel bringen, was genau bei SoftServe und anderen betroffenen Unternehmen geschah und warum. Der Rest wird vor gefährlichen Verbindungen geschützt.
Im ersten Teil unseres Artikels gingen wir davon aus, dass die Gruppe des IT-Betrügers Sergey Shinder wahrscheinlich hinter dem groß angelegten Datenleck bei SoftServe steckt. Darüber hinaus ähnelt das Geschehene stark seinem üblichen Vorgehen, sich von einem Arbeitgeber zu trennen, der sich nicht an die Regeln der Genossenschaft halten wollte. Doch was sind das für Shinders Regeln, der seit Jahren von führenden Unternehmen Steuern eintreibt? Und wie gelang es ihm, Dutzende von Topmanagern und Personalverantwortlichen in ganz Europa, der GUS und sogar Nordamerika hinters Licht zu führen?
Der Weg eines Betrügers
Vielleicht könnte Genosse Shinder ein genialer Vermittler werden, der Stellenangebote von Dutzenden Arbeitgebern besetzt, fähige Arbeitskräfte findet, die termingerechte und qualitativ hochwertige Ausführung der Arbeiten sicherstellt und seine Provision erhält, die er mit seinen Assistenten teilt. Vielleicht wären dann alle zufrieden und die Genossenschaft könnte ewig florieren. Vielleicht… Doch leider klaffen Talent und Tugend oft auseinander, und wenn Gier, ein unstillbarer Durst nach Profit um jeden Preis und Straflosigkeit im Spiel sind, führt dies unweigerlich zur Tragödie.
So hat sich unsere Geschichte zugetragen. Durch den Vergleich aller Informationen aus den Interviews der Redakteure mit den betroffenen Unternehmen und Personalverantwortlichen konnten wir das Schema rekonstruieren, das die Arbeitsweise der Genossenschaft detailliert nachzeichnet. Es scheint sehr wahrscheinlich, dass alles auf Folgendes hinauslief: Man nahm so viele Projekte wie möglich an, oft weit über die praktischen Kapazitäten der Genossenschaft und ihrer IT-Mitarbeiter hinaus, und kassierte so lange wie möglich ein bedingtes Gehalt vom Arbeitgeber – bis man wegen schlechter Ergebnisse oder mangelndem Ehrgeiz rausgeworfen wurde.
Üblicherweise lief das System so ab: Wenn beispielsweise drei bis vier hochqualifizierte „Elite“-Entwickler unter der Leitung eines Teamleiters als Vollzeitkräfte eingestellt und vom Arbeitgeber für eine Vollzeitstelle bezahlt wurden, arbeiteten ein bis zwei IT-Mitarbeiter der mittleren Ebene in Teilzeit an dem Projekt. Jeder dieser Mitarbeiter war gleichzeitig in mehrere Projekte involviert. Dieses heillose Treiben ging so lange weiter, bis der verärgerte, verwirrte oder verzweifelte Arbeitgeber die Mitglieder der Kooperative einfach entließ. Bis dahin war die Kasse für die unerledigte Arbeit leergeräumt, und das Team widmete sich neuen Projekten. Laut Redaktion wird diese Version derzeit von ausländischen Ermittlungsbehörden mit höchster Priorität bearbeitet.
Als sich das Gewirr entwirrte, sahen die Augen der von Sergei Shinders Handlungen Betroffenen und der Öffentlichkeit ein nahezu perfekt konstruiertes Netz, in dem jedem eine Rolle zugewiesen war, in dem alle Prozesse von einem einzigen Zentrum aus koordiniert wurden und die Fäden sich in alle Winkel und Ecken des Netzwerks verflochten.
Es gab auch eine eigene „Elite“ – die sogenannten „Jäger“ aus dem engsten Umfeld des Chefs. Diese wurden von ihm auf offene Stellen eingestellt und leiteten die Arbeit der sogenannten IT-„Sklaven“. Unter den Jägern befanden sich erfahrene Programmierer mit Fremdsprachenkenntnissen, die durchaus ehrlich arbeiten und bescheiden leben könnten, sich aber leider für den Weg der Täuschung entschieden. Es gab viele IT-„Sklaven“ – hauptsächlich junge Programmierer –, die, vor allem aufgrund von Versprechungen über Aufstiegschancen und materiellen Wohlstand, so lange für das System arbeiteten, wie sie Kraft und Geduld hatten. Einige „Sklaven“ wurden durch andere ersetzt. Und diese ganze Armee konnte sich ständig verändern, obwohl laut Vertrag angeblich nur Sergei Shinder oder jemand aus seinem Elitekreis an dem Projekt arbeitete. Lediglich die Zugangsdaten zu den Firmensystemen und der Quellcode der Kundensoftware blieben unverändert. Kurz gesagt: ein Lauffeuer.
Glatzköpfe im Hühnerstall – da ist Ärger zu erwarten
Es handelt sich hier nicht um einen banalen Diebstahl von Mitarbeiterdatenbanken, kein spaßiges Hacking einer Regierungswebsite oder des Twitter-Accounts eines Prominenten und nicht einmal um einen langweiligen Bitcoin-Diebstahl. Unsere Betrüger erlangten Zugriff auf alle wichtigen Unternehmenssysteme, Quellcodes, Dokumentationen, Datenbanken, geheime Konten, Passwörter und Schlüssel zu den Servern der jeweiligen Unternehmen. Ohne Wissen des Kunden übertrugen die Betrüger diese gesamte Datenmenge auf ihre virtuellen Maschinen bei verschiedenen Hosting-Anbietern, wo sie den Anschein von Arbeit erweckten. Dies diente als Absicherung gegen besonders gierige Kunden. Bislang ermöglichte es der Bande auch, ihre wahren Standorte zu verschleiern.
Wir stellen fest, dass sich der große Boss selbst keineswegs auf seinen Lorbeeren ausruhte und die Gewinne zählte, sondern sich aktiv und umfassend in die operative Arbeit einbrachte. Wie die Ermittlungen ergaben, ließ sich Sergej Schinder bis zum Zusammenbruch des Systems gerne gleichzeitig bei mehreren Firmen anstellen, indem er geschickt Lebensläufe, Profile in sozialen Netzwerken und Jobportalen sowie andere Informationen über sich selbst manipulierte. Auch der Standort der Firmen in verschiedenen Ländern stellte für ihn nie ein Hindernis dar. Mit einem israelischen und mehreren anderen visafreien Pässen konnte er sich vor dem Krieg nahezu ungehindert in der Welt bewegen.
Methoden und Verfahren zur Bearbeitung von Opfern
Laut Aussagen von Personalverantwortlichen und Managern der Unternehmen, in denen Schinder bekannt wurde, war er ein wahrer Virtuose der psychologischen Druckausübung und Manipulation. Auf unvorstellbare Weise, unter Einsatz des gesamten Arsenals an Techniken und Tricks, schuf er sich Arbeitsbedingungen, die es ihm erlaubten, möglichst lange den Anschein von Arbeit zu erwecken, ohne die gewünschten Ergebnisse zu liefern. Gelegentlich griff er dabei jedoch auch zu völlig banalen Methoden – Schmiergeldzahlungen an die richtigen Vorgesetzten.
Bei der Abwicklung seiner Betrügereien schreckte er vor nichts zurück. Seine bevorzugte Methode, um Zeitverzögerungen oder den Wechsel ins Homeoffice – wo ursprünglich Büroarbeit erforderlich war – zu erklären, war beispielsweise die Nachricht von einer schweren Krankheit eines nahen Verwandten und der damit verbundene Bedarf, in seiner Nähe zu bleiben. Dieser „kranke“ Verwandte des großen Kombinators war oft seine Frau Viktoria Georgievna Shinder (Victoria Shinder, auch bekannt als Victoria Sulakova) – eine treue Vertraute, deren Rolle im Netzwerk unschätzbar war.
Natürlich folgten die meisten Arbeitgeber dem Beispiel des Betrügers und ließen sich lange Zeit von ihm an der Nase herumführen. So konnte ein schlauer Geschäftsmann mehrere Monate gleichzeitig in einem Dutzend Firmen „arbeiten“ und überall ein beträchtliches Gehalt beziehen. Bei Betrugsverdacht oder -vorwürfen konnte Shinder sich einerseits als beleidigtes „Opfer von Willkür“ inszenieren, das von herzlosen Kapitalisten unfair behandelt wurde, andererseits aber auch als gefährlicher Schläger auftreten, der die Firma mit Klagen wegen angeblicher Vertragsverletzung bedrohte. Auch die Drohung, den Quellcode der Software öffentlich zugänglich zu machen, kam häufig vor. Und von Geheimhaltungsvereinbarungen war keine Rede. Selbstverständlich waren die meisten betrogenen Firmen froh, die Sache zu vertuschen, um keinen weiteren Skandal auszulösen und Reputationsverluste bei Kunden und Partnern zu vermeiden. Aber wer würde es schon riskieren, sich mit einem „erfahrenen“ IT-Spezialisten anzulegen, der „alles gesehen hat“, alle Passwörter kennt, Zugriffsrechte besitzt und Kopien von Datenbanken und Quellcodes hat? Sie werden es vorziehen, eine solche Person stillschweigend und ohne Konfrontation loszuwerden, und wären sogar bereit, selbst eine „Strafe“ zu zahlen. Wahrscheinlich hat SoftServe, nachdem sie sich in einer ähnlichen Situation befanden, versucht, den Betrüger zur Rechenschaft zu ziehen, wofür sie bezahlt haben.
Eine beliebte Vorgehensweise bestand darin, die eigenen Leute in ein großes Projekt einzuschleusen und dabei jegliche Verbindung zwischen den Mitgliedern der Untergrundszene zu verschleiern. So konnte man den Auftraggeber nach Belieben an der Nase herumführen. Denn wenn ein Programmierer die Arbeit verzögerte, versicherten die übrigen Mitarbeiter stets, alles liefe gut, obwohl es in Wirklichkeit große Schwierigkeiten gab, die mit aller Kraft bewältigt werden mussten. In einer solchen Situation war es besser, nicht einzugreifen, damit das gesamte Projekt nicht scheiterte.
Um mit ihren Betrügereien Erfolg zu haben, mussten die Aktionen der Bande, zumindest anfangs, natürlich durch die tatsächliche Ausführung von Arbeitsaufgaben untermauert werden. Und die Aufgaben wurden auch erledigt, aber nur solange die Qualifikationen der von Shinder angeheuerten IT-„Sklaven“ ausreichten oder bis Shinder die Zahlungen an diese Programmierer einstellte.
Es bleibt lediglich festzuhalten, dass aufgrund einer solch gleichgültigen Haltung gegenüber ihren „Auftragnehmern“ – gewöhnlichen Programmierern – Dutzende talentierter freiberuflicher Entwickler äußerst negative Erfahrungen machten, was zu einem Anstieg von Misstrauen und gegenseitigem Argwohn auf dem Arbeitsmarkt führte.
Darüber hinaus bestätigten redaktionelle Quellen in Strafverfolgungsbehörden, dass bereits eine Reihe internationaler Rechtshilfeersuchen von ausländischen Ermittlungsbehörden im Zusammenhang mit den Mitgliedern von Shinders Untergrundorganisation und ihrem Anführer eingegangen sind.
Unser Jugendteam
Nun ist es an der Zeit, alle Teilnehmer von Sergej Schinders Kooperative namentlich zu nennen. Ebenso Anwesenheitslisten, Passwörter und weitere Informationen aus öffentlich zugänglichen Quellen.
Leiter der Genossenschaft: Shinder Sergey Asael Leonidovych , Geburtsdatum: 22.04.1975, Staatsangehörigkeit: Ukraine, Russische Föderation, Irland, Israel, Bulgarien
Der genaue Ort lässt sich aufgrund widersprüchlicher Angaben zu den betroffenen Unternehmen nur schwer bestimmen. Mal in Kiew, mal im Ausland, mal in einem ganz anderen Land. Den Informationen der betroffenen Unternehmen zufolge ist er ständig unterwegs (flieht er, solange er Erfolge erzielt, oder sucht er nach neuen Opfern? Sogar während einer Pandemie?).
Besondere Merkmale: Sehr selbstbewusst, schätzt sich selbst sehr ein. Im Gespräch kommt es häufig zu kurzen Aussetzern, die von einigen Sekunden bis zu einer Minute dauern und einer Kommunikationsstörung oder einem Stottern ähneln. Oftmals führt er Vorstellungsgespräche, indem er Antworten bei Google sucht und dabei seinen „Kater“ ausnutzt. Gegenüber Kollegen und Vorgesetzten verhält er sich sehr aggressiv. Wird er durch eine Kritik an der Qualität seiner Arbeitsergebnisse oder dem allgemeinen Mangel an Ergebnissen beleidigt, beschwert er sich sofort bei seinen Vorgesetzten oder wendet heimlich andere Methoden an, um den Störenfried loszuwerden. Dazu gehört auch das Anwerben von „Helfern“, um die unangenehme Person zumindest zu diffamieren oder ganz zu beseitigen. Videokonferenzen meidet er mit allen Ausreden.
Kontakt:
E-Mail: serguey.shinder@gmail.com
Skype: sshinder
Telegram: @sshinder
Viber, WhatsApp, Telegram:
+380682830314
+380678135889
+380919191406
+79632998154
+353876338384
+359877005478
+359877005477
Daten zur Ukraine : Shinder Serhiy Asael Leonidovich, ausländischer Pass: FE519721
FOP Shinder Serhiy Asael Leonidovich, Steuernummer: 2750526234
https://5140.org/
Daten für die Russische Föderation: Shinder Sergey Asael Leonidovych, Reisepass der Russischen Föderation: 2720846899, im Ausland. Reisepass der Russischen Föderation: Serguey Shinder Asael (756149761),
IP Shinder Sergey Asael Leonidovich, TIN 100131126539,
aktive IP (er scheint russischer Staatsbürger zu sein, gemeldet unter der Adresse Mussorgskogo-Straße 10a, Kaliningrad):
https://egrinf.com/ip11980689
Liquidierter IP (es ist ersichtlich, dass er israelischer Staatsbürger ist und in Petrosawodsk, ul. Moskowskaja, Hausnummer 12a, gemeldet war):
https://egrinf.com/ip5434653
Gleiches Unternehmen, Irland:
Serguey Asael Shinder, Reisepass: PE5150978,
Firma Lynxoft Technologies Limited, Firmennummer: 550297, Adresse: 14 Shackleton Square, Lucan, Co. Dublin, Irland.
https://app.duedil.com/
Verfügbar im Handelsregister: https://search.cro.ie/
Gleiches Unternehmen, Tschechische Republik:
Firma: SIMAREX s.r.o.
https://www.podnikatel.cz/
Aus dem Register geht hervor, dass Shinder und seine Ehefrau im Zeitraum vom 18.05.2015 bis zum 19.05.2019 Geschäftsführer von SIMAREX s.r.o. waren.
Die für die Registrierung verwendete Adresse lautet: Pitkjarantskaja 16, Wohnung 107, Petrosawodsk, Karelien, Russische Föderation.
Profile im Netzwerk:
https://www.linkedin.com/in/serguey-shinder-4487882/
https://www.linkedin.com/in/serguey-shinder-a198505/ (wurde bis zur Untersuchung entfernt)
https://www.xing.com/profile/Serguey_Shinder
https://www.xplace.com/u/sshinder
https://rocketreach.co/serguey-shinder-email_61262672
https://gust.com/companies/golfmiles (angeblich als CTO)
https://people.bayt.com/serguey-shinder-23129384/
https://github.com/selshin
Shinder Victoria Georgievna (Sulakova Victoria, Shinder Victoria).
Die Ehefrau, treue Mitarbeiterin und Begleiterin des Chefs. Geburtsdatum: 04.03.1972. Staatsangehörigkeiten: Ukraine, Russische Föderation, Irland, Bulgarien.
Ort: Aufgrund der widersprüchlichen Angaben in der Legende, die Sergej Schinder seinen Arbeitgebern mitteilt, lässt sich dieser schwer bestimmen. Mal lebt sie in Kiew, dann im Ausland oder in einem ganz anderen Land. In der Ukraine ist sie unter dem Namen Viktoria Georgievna Sulakova bekannt (ihren Nachnamen hat sie dort offenbar absichtlich nicht geändert).
Besondere Merkmale: Offenbar fungiert er als Schatzmeister. Er tritt lediglich als Empfänger von Zahlungen für die „Arbeit“ von Sergei Shinder in Erscheinung.
Kontakt:
Viber, WhatsApp, Telegram: +380678135889
Daten für die Ukraine: Sulakova Viktoriya Georgievna, ausländischer Pass FE519806,
Einzelunternehmerin Sulakova Viktoriya Georgievna, Zahlercode: 2639122703,
https://5140.org/
Daten für die Russische Föderation: Viktoria Georgievna Sulakova, im Ausland. Reisepass von Shinder Victoria (754460744, 754396259), Sulakova Victoria (753286255, 724307415)
Profile in Netzwerken: Es scheint keine zu geben.
Die sogenannten „Jäger“ (ähnlich wie S. Shinder) sind fähige Entwickler, die Vorstellungsgespräche erfolgreich meistern und mit den betroffenen Unternehmen kommunizieren, wobei sie die Arbeit teilweise oder vollständig an IT-„Sklaven“ delegieren. Auch die Kommunikation in den Firmenchats können sie an die talentiertesten dieser „Sklaven“ delegieren.
Darüber hinaus können sie beliebige Namen und Lebensläufe aus öffentlich zugänglichen Quellen verwenden, was Probleme für diejenigen verursacht, die nicht wissen, wer und wie ihre Lebensläufe und Namen verwendet werden. Die betroffenen Unternehmen meldeten Fälle, in denen dieselben „Ansager“ unter verschiedenen Namen auftraten, beispielsweise als Sergey Shinder ihnen unter dem Deckmantel der Personalabteilung Entwickler-Suchdienste anbot oder sich als Vertreter eines großen IT-Unternehmens ausgab, mit dem er in Wirklichkeit in keinerlei Verbindung stand.
Polunin Andrey Yuryevich (Andrii Polunin, Andrew Polunin), Geburtsdatum: 25.04.1986
Staatsangehörigkeit: Ukraine.
Ort: Odessa, Ukraine
Besondere Merkmale: sehr selbstbewusst, spricht gut Englisch, feilscht wie auf dem Basar um das Gehalt und treibt den Preis in die Höhe. Laut den Aussagen der Opfer kann er, je nach persönlichem Interesse, das Projekt verstehen und die IT-Mitarbeiter kontrollieren.
Kontakt :
Viber, WhatsApp, Telegram: +380674819383,
E-Mail: apolunin@gmail.com
, Skype: aypolunin
Daten für die Ukraine:
Einzelunternehmer Polunin Andriy Yuriyovych, Steuernummer: 3152619191
https://5140.org/
Netzwerkprofile:
https://www.linkedin.com/
https://angel.co/u/andrii-polunin
Loktev Eduard Mykhailovych (Edvard Loktev, Eduard Loktev)
Geburtsdatum: 02.06.1990, Staatsangehörigkeit: Belarus, Russische Föderation
Ort: Minsk, Belarus oder verschiedene Städte der Ukraine.
Besondere Merkmale: Laut Zeugenaussagen der Opfer kann er, je nach persönlichem Interesse, das Projekt verstehen und die IT-„Sklaven“ kontrollieren. Gute Englischkenntnisse. Interviews werden teilweise mithilfe von Google-Recherchen geführt. In der Ukraine kommt er praktisch nicht vor.
Kontakt:
E-Mail: edvardloktev@gmail.com
Skype: edvard.loktef
Daten für Belarus:
Selbstständige (Belarus, UNP 192752145):
https://statuspro.by/
https://www.bizinspect.by/
Selbstständige (Belarus, Ehefrau, UNP 193386657): https://statuspro.by/service/unp/193386657
Daten für die Russische Föderation: Loktev Eduard Mykhailovych, Reisepass der Russischen Föderation: 6610540831, im Ausland. Russischer Reisepass: Loktev Eduard (531001411)
Netzwerkprofile:
https://www.linkedin.com/in/ed-qa-auto/ https://stackoverflow.com
https://vk.com/loktevem
Eduard Luhtonen
Staatsangehörigkeit: Finnland, Russische Föderation. Geburtsdatum: 07.05.1968
Ort: Aargau, Schweiz oder Helsinki, Finnland oder verschiedene Städte der Ukraine.
Besondere Merkmale: Wirkt und spricht eher unsicher. Gute Englischkenntnisse. Die Interviews scheinen mithilfe von Google-Suchen geführt zu werden. Minimale Beteiligung am Projekt und Kontrolle über die IT-Mitarbeiter, wie aus Informationen betroffener Unternehmen hervorgeht. In der Ukraine kommt dies praktisch nicht vor.
Kontakt:
Viber, WhatsApp, Telegram: +358452320895
E-Mail: edufinn@gmail.com
Skype: luhtonen
Daten für Finnland:
Firma Infro Oy (liquidiert am 6. April 2020), Firmennummer 2360535-2.
https://vainu.io/
Netzwerkprofile:
https://www.linkedin.com/
https://vk.com/luhtonen
https://luhtonen.github.io/about/
https://twitter.com/eluhtonen
https://medium.com/@eluhtonen/about
https://stackoverflow.com/
https://ok.ru/eduard.luhtonen
Wie konnte das möglich werden?
In den Massenmedien tauchen gelegentlich Beiträge über hochrangige Betrüger auf.
Die Entlarvung der Bande von Sergei Shinder sorgte für großes Aufsehen, und zwar nicht nur in der IT-Welt. Dies ist ein wichtiges und weitreichendes Ereignis für die Entwicklungsperspektiven des gesamten IT-Sektors sowie für die Grundsätze der Beschäftigung, die Ansätze zur internen Sicherheit und die Arbeitsmethoden im Personalwesen.
Das Beispiel von Schinders Gruppe, die ihre Opfer jahrelang ausbeutete, verdeutlichte, wie verwundbar und hilflos selbst die größten und fortschrittlichsten Konzerne gegenüber dem Geschick und der Gerissenheit von Betrügern sein können. Nach ersten Schätzungen beliefen sich die Verluste der Unternehmen durch die Zusammenarbeit mit Betrügern auf über 20 Millionen US-Dollar.
Das Beispiel des bedauerlichen Datenlecks bei SoftServe, unter dem weltweit führende Marken litten, hat gezeigt, dass Fahrlässigkeit und Unachtsamkeit bei der Einstellung von Mitarbeitern mit Zugriff auf vertrauliche Daten inakzeptabel sind! Denn der Zugriff der „falschen Person“ auf Quellcode und Unternehmenssysteme kann nicht nur zu Image-, Zeit- und Geldverlusten führen, sondern auch zum vollständigen Ruin und Zusammenbruch des gesamten Unternehmens.
Die Ermittlungen gewinnen an Dynamik…
Wir setzen unsere Ermittlungen fort und versuchen, so vielen Opfern wie möglich, darunter auch SoftServe, zu helfen, die Geschehnisse zu rekonstruieren. Allein in der Ukraine sind bereits über ein Dutzend Unternehmen betroffen! Falls Sergey Shinder und seine Bande auch Ihr Unternehmen in die Hände bekommen haben, Sie zu deren hilflosen IT-„Sklaven“ geworden sind oder unter den Machenschaften dieser Betrüger gelitten haben, schreiben Sie bitte an: shgnginvestigation@protonmail.com
Kateryna Tokareva, Vitaly Chigletsky, für Antikor
Achtung: Wir raten Ihnen, die im Zuge der Ermittlungen gewonnenen Daten zu sichern, da Betrüger alles daransetzen, die Spuren ihrer Machenschaften zu verwischen. Alle Fotos, Daten und Profile stammen aus öffentlich zugänglichen Quellen.
Shinder Sergey Asael Leonidovych (Serguey Asael Shinder, Serguey Shinder)
Shinder Victoria Georgievna (Sulakova Victoria, Shinder Victoria)
Polunin Andrey Yuryevich (Andrii Polunin, Andrew Polunin)
Loktev Eduard Mykhailovych (Edvard Loktev, Eduard Loktev)
Eduard Luhtonen
Antrag für Unternehmen
Sicherheitshinweis: Wie Sie sich vor IT-Betrügern schützen
Wer bereits Opfer von Betrügern geworden ist, hat Regeln und Verhaltensweisen entwickelt, die man befolgen muss, um sich zu schützen und nicht selbst Betrügern zum Opfer zu fallen. Diese Regeln sind detailliert aufgeführt. Wer sich strikt an jeden einzelnen Punkt hält, schützt sich zu 90 % davor, Betrügern zum Opfer zu fallen.
Regeln für das Vorstellungsgespräch mit einem IT-Kandidaten
1. Profile in sozialen Netzwerken (Facebook, Instagram, VKontakte, Klassenkameraden, Twitter usw.), beruflichen Netzwerken (LinkedIn, Xing, My Circle usw.) und Freelance-Plattformen (Upwork, Freelancehunt usw.) werden auf Unstimmigkeiten hinsichtlich des Standorts, des Arbeitsplatzes und der im Lebenslauf beschriebenen beruflichen Fähigkeiten überprüft.
2. Wenn die Qualifikationen im Lebenslauf des Kandidaten die Anforderungen der Stelle übersteigen, sollten Sie sich dafür interessieren, warum der Kandidat bereit ist, eine solche Stelle anzunehmen und nicht ein seinen Qualifikationen entsprechendes Gehalt anstrebt. Es besteht eine hohe Wahrscheinlichkeit, dass der Kandidat ausreichend Zeit für Ihr Projekt haben wird.
3. Achten Sie im Vorstellungsgespräch genau darauf, wie der Kandidat antwortet. Wenn er bei allgemeinen und technischen Fragen häufig auflegt, das Mikrofon ausschaltet oder Unsinn redet, während man gleichzeitig ein Klopfen auf der Tastatur hört (vermutlich, um bei Google nach Antworten zu suchen), und die Antwort dann von Unsinn in eine praktische umformuliert wird, sollten Sie einen solchen Kandidaten besser ablehnen.
4. Sollte sich im Laufe der Kommunikation herausstellen, dass der Kandidat (oder bereits Mitarbeiter) zufällig mehrere Bekannte hat, die sofort einsteigen könnten, ist Vorsicht geboten. Prüfen Sie die anderen Kandidaten sorgfältig auf die Kompatibilität ihrer bisherigen Werdegänge: Wie kennen sie sich, in welchen Projekten haben sie zusammengearbeitet usw. Seien Sie besonders vorsichtig, wenn dies wiederholt vorkommt.
5. Falls der Bauträger die Zahlung auf das Konto seiner Ehefrau oder eines Verwandten verlangt, sollten die tatsächlichen Verbindungen sorgfältig geprüft und entsprechende Nachweise angefordert werden. Achten Sie außerdem auf den in den Details angegebenen Bankstandort.
Regeln für die Einstellung eines IT-Spezialisten für einen Unternehmensleiter
1. Fordern Sie zur Überprüfung die entsprechenden Unterlagen an (Passkopie, Kopie der Registrierung, IP-/FOP-/Firmenregisterauszug). Dies ist ratsam, auch wenn der Bauträger für Ihren Bauunternehmer arbeitet. Andernfalls besteht ein hohes Risiko, in Schwierigkeiten zu geraten, falls Ihr Bauunternehmer die Dokumente nicht selbst anfordert.
2. Der Vertrag muss mindestens mit einer elektronischen digitalen Signatur unterzeichnet werden. Eine lediglich eingescannte Kopie mit Unterschriften ist im Falle eines Betrugs seitens des Bauträgers völlig nutzlos und verschärft die Situation nur.
3. Er überwacht sorgfältig die Fristen, den Fortschritt der Aufgaben und die Arbeitsergebnisse. Wenn der Entwickler die Fertigstellung von Aufgaben ständig ohne triftigen Grund verzögert, besteht ein Problem.
4. Falls der Entwickler oder ein Angehöriger plötzlich erkrankt, sollten Dokumente, die die Erkrankung und die familiären Bindungen bestätigen, angefordert und geprüft werden. Dies ist insbesondere für Unternehmen relevant, die Mitarbeiter für die Arbeit im Büro beschäftigen, falls der Entwickler wiederholt und beharrlich um eine vorübergehende oder dauerhafte Versetzung ins Homeoffice bittet.
5. Wenn der Entwickler ständig notwendige Anrufe verpasst, sich weigert, das Video einzuschalten, sehr langsam auf Nachrichten reagiert, sein Englisch in der mündlichen Kommunikation das Niveau der schriftlichen Kommunikation übersteigt und er sich auch bei den kleinsten Bemerkungen unverschämt und aggressiv verhält und die Existenz von Problemen nicht anerkennt – dann haben Sie sehr große Probleme.
Regeln für IT-Entwickler – „Wie man nicht zum IT-Sklaven wird“ von einem Betrüger
1. Das Fehlen einer schriftlichen Vereinbarung über Zusammenarbeit und gegenseitiges Vertrauen birgt erhebliche Risiken und finanzielle Folgen. Finden Sie im Internet bei Recherchen zu einer Person, mit der Sie kommunizieren, Informationslücken oder widersprüchliche Angaben, ist die Wahrscheinlichkeit hoch, dass Sie es mit einem Betrüger zu tun haben. Überprüfen Sie daher bei Vertragsabschluss stets die Passdaten der Person (bei Privatpersonen) bzw. die Unternehmensdokumente (bei juristischen Personen).
2. Wenn Sie aufgefordert werden, unter fremdem Namen Firmenkonten zu nutzen, oder wenn im Gegenteil Ihre Dokumente und Ihr Name verwendet werden sollen, um die Arbeit selbstständig auszuführen, sollten Sie die Rechtmäßigkeit dieses Vorgehens und die Folgen einer Beihilfe hinterfragen.
3. Wenn ein neuer Kollege Sie durch Tricks dazu bringt, für ihn zu arbeiten, oder Ihren Vorgesetzten über die wahren Verhältnisse belügt, sollten Sie sich über die möglichen Konsequenzen Gedanken machen. Ein Betrüger könnte versuchen, Sie gegen seine Kollegen und insbesondere gegen seine Vorgesetzten aufzubringen.
4. Betrüger neigen dazu, die Wachsamkeit ihrer Opfer zu trüben. Fallen Sie nicht auf die Versprechungen der Nachtigall herein, die Ihnen schnellen Reichtum, Hilfe beim Umzug in Industrieländer oder eine Anstellung in einem großen ausländischen Unternehmen verspricht.
5. Sollten Sie Betrügern zum Opfer gefallen sein und dies erst später bemerken, sollten Sie das Geschäft unter allen Umständen verlassen. Dokumentieren Sie unbedingt die gesamte Kommunikation mit Ihren Kunden. Bei Drohungen oder Andeutungen von Drohungen sollten Sie umgehend die Polizei verständigen und das betroffene Unternehmen informieren.
Російська атака знищила склади українських брендів Buromax, Zibi та Buroclean
Внаслідок російської атаки 11 вересня повністю знищено приміщення, логістичну інфраструктуру та товарні запаси компанії “Імпорт-Офіс Україна”.
Про це повідомляє Forbes Ukraine.
Вогонь знищив продукцію українських брендів Buromax, Zibi та Buroclean. Крім того, згоріли товари світових брендів Bic, Maped, Fellowes, Uni та багатьох інших, офіційним дистриб’ютором яких є компанія.
Знищені складські запаси та логістична інфраструктура призначалися для забезпечення українських офісів, виробництв, шкіл, дитячих садків і родин.
Попри масштабні втрати, підприємство продовжує діяльність. Компанія акумулює асортимент, який перебував у дорозі та на виробництвах, відновлює операційні процеси й працює над стабілізацією постачань.
Засновники підприємства Вадим Зібров та Оксана Філонова наголосили, що мають намір відновити бізнес.
“Боляче. Не сприймає ні розум, ні серце. Знищено те, що ми разом із командою створювали протягом десятиріч. Але ми не здаємося! Встоїмо! Відновимося!” – заявили вони.
Завдяки завчасному відвантаженню частина товарів Buromax і Zibi залишається доступною у торговельних мережах та інтернет-магазинах партнерів. При цьому офіційні сайти buromax.ua та zibi.ua тимчасово призупинили роботу.
Що відомо про “Імпорт-Офіс Україна”
Підприємство працює на ринку з 1994 року і є одним із провідних постачальників канцтоварів, товарів для творчості та офісного приладдя в Україні.
У портфелі компанії нараховується понад 12 000 найменувань продукції. Підприємство має власні склади й автопарк, співпрацює з понад 1500 оптовими клієнтами, а його штат становить понад 300 працівників.
АОЗ закупило 600 пікапів за 686,64 млн грн: 400 машин «Булава» на китайському шасі BAW Warrior у «Трейд Граніт Інвест» по 1,09–1,2 млн грн і ще 200 на JAC T8 у «Протект інжиніринг» по 1,15–1,17 млн. Тендер відбувся з другої спроби — попередні переможці відмовилися підписувати договори. При повторних торгах від учасників не вимагали підтвердженого досвіду аналогічних постачань, забезпечення пропозицій також відсутнє.
Про це повідомляє Bankova Mail.
Головний переможець — «Трейд Граніт Інвест» Юлії Павліченко. Компанія отримала 400 із 600 автомобілів, хоча раніше бюджетних контрактів на постачання машин у неї не було. Міжнародний код виробника автотехніки WMI фірма оформила 30 липня 2026 року — уже після оголошення тендера і приблизно за тиждень до закінчення приймання пропозицій. До цього основною спеціалізацією компанії були продукти. З 2023 року вона отримала державних замовлень приблизно на 18,3 млрд грн.
Саме «Трейд Граніт Інвест» постачав армії скандальну тушкованку. Військовим відправили майже 11 тисяч банок, продукція не відповідала ДСТУ, а в досліджених зразках замість належних 59% м’яса виявили 22,4%. ДОТ виявив проблеми з документами про якість, розірвав контракт вартістю понад 2 млрд грн і відсторонив постачальника від торгів на рік. Компанія сплатила понад 1,4 млн грн штрафу, через суд домоглася дострокового зняття обмежень і повернулася до армійських закупівель. Після цього отримала ще 3,3 млрд грн контрактів на харчування, причому в одному з конкурсів її пропозиція була найдорожчою серед чотирьох учасників.
У Павліченко тягнеться і старий тендерний шлейф. Її попередня компанія «Максмед Інтернешнл» блокувала закупівлі «Укрзалізниці» скаргами в АМКУ. Павліченко пов’язували з колишнім чиновником часів Януковича Владиславом Якубовським, а адреси її бізнесу перетиналися зі структурами з оточення екснардепа Олександра Грановського, оголошеного в розшук у іншій корупційній справі.
Читайте по темі: Суд у Львові покарав працівницю медзакладу за схему з фіктивною інвалідністю
Другому переможцю — «Протект інжиніринг» — дісталися 200 китайських JAC. YouControl раніше відносив компанію до групи «Укрпромінвест» Олексія Порошенка. Нинішнє замовлення приблизно на 232 млн грн фактично стало найбільшим державним контрактом компанії.
Закупівлю пікапів публічно просував тодішній міністр оборони Михайло Федоров. У травні 2026 року він оголосив тендер одразу на 5 тисяч автомобілів, називаючи нову модель способом посилити конкуренцію і мінімізувати корупцію. Член антикорупційної ради при Міноборони Віктор Прудковських пізніше стверджував, що технічні вимоги формувало міністерство, а відсутність передплати створила умови, за яких нормальні постачальники не могли зайти в закупівлю.
Окреме питання — китайське походження техніки. Ізраїль почав обмежувати китайські автомобілі на військових об’єктах через ризик збору інформації вбудованими камерами, мікрофонами, датчиками та комунікаційними системами. Україна тим часом закуповує китайські BAW і JAC безпосередньо для армії.
У підсумку дві третини замовлення АОЗ — 400 із 600 пікапів — отримала фірма без історії державних постачань автомобілів, яка оформила код автовиробника вже після старту тендера. До цього вона годувала армію тушкованкою з 22,4% м’яса, втратила контракт понад 2 млрд, потрапила під річне відсторонення, повернулася через суди до контрактів на 3,3 млрд — і тепер отримала ще сотні мільйонів уже на машини для фронту.
Правоохоронці викрили трьох колишніх поліцейських, яких підозрюють в організації провокації проти екскомандира батальйону 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» Олександра Ширшина. Про це повідомляє Офіс генпрокурора, передають Патріоти України.
Як встановило слідство, підозрювані, які зараз є військовослужбовцями окремого штурмового полку, діючи у змові з іншими невстановленими особами, організували незаконне приховане стеження за Ширшиним.
У ніч з 27 на 28 серпня вони незаконно проникли до його автомобіля, припаркованого у Харкові, та помістили туди близько 30 полімерних пакетів із канабісом та особливо небезпечною психотропною речовиною PVP.
28 серпня, використовуючи свої службові звʼязки, підозрювані передали співробітникам патрульної поліції завідомо неправдиве орієнтування про те, що екскомбат нібито перевозить заборонені речовини. Це стало підставою для зупинки його автомобіля на вулиці Кооперативній у Харкові. Під час огляду транспортного засобу правоохоронці виявили підкинуті наркотики.
Проте військовослужбовець одразу заявив про фальсифікацію та повідомив про тривале стеження за ним. У ході ретельної перевірки цих заяв слідство відновило весь ланцюг подій: від незаконного збору конфіденційної інформації та встановлення маршрутів пересування потерпілого до безпосереднього підкидання речовин у салон авто.
Наразі трьом особам повідомлено про підозру у незаконному проникненні до володіння особи, незаконному збиранні та використанні конфіденційної інформації, незаконному збуті наркотичних засобів, а також пособництві у замаху на притягнення завідомо невинуватого до кримінальної відповідальності, поєднаному зі штучним створенням доказів.
При плануванні весняних посадок на городі більшість дачників звертають увагу лише на освітленість ділянки та склад ґрунту. Проте мало хто враховує фактор алелопатії — здатності рослин виділяти хімічні речовини, які впливають на сусідів, передають Патріоти України.
Неправильне сусідство на грядках може призвести до того, що рослини почнуть пригнічувати ріст одна одної, частіше хворітимуть і в результаті дадуть бідний урожай або взагалі загинуть.
Класичним прикладом найгіршого сусідства є посадка огірків поруч із томатами. Ці дві популярні культури мають абсолютно різні вимоги до вологості повітря, поливу та підживлення.
Огірки полюбляють високу вологість і частий полив, тоді як томати від надмірної вологості повітря миттєво уражаються фітофторозом та грибковими хворобами. Крім того, вони виснажують з ґрунту однакові поживні речовини.
Ще одна небезпечна пара — це картопля та баклажани. Обді дві рослини належать до родини пасльонових, тому миттєво приваблюють колорадських жуків та обмінюються спільними інфекціями.
Щоб отримати багатий та здоровий урожай, ретельно вивчайте сумісність культур перед посадкою та дотримуйтеся правил сівозміни на своїй ділянці.
Російські війська продовжують повільно просуватися Донецькою областю, поступово наближаючись до Слов’янська та Краматорська. Саме ці міста залишаються ключовими елементами українського оборонного «поясу фортець», передають Патріоти України.
На тлі цього військові аналітики попереджають про можливе різке загострення ситуації восени. Вересень і жовтень можуть стати періодом одних із найінтенсивніших боїв 2026 року. Про це пише Reuters із посиланням на військових експертів.
За оцінками аналітиків, російські підрозділи вже перебувають менш ніж за 15 кілометрів від Слов’янська та Краматорська. Одночасно з наземним просуванням посилюються удари по самих містах. Росія дедалі частіше застосовує безпілотники та керовані авіабомби.
Аналітик Фонду Карнегі за міжнародний мир Майкл Кофман вважає, що найбільш небезпечним періодом можуть стати саме вересень і жовтень.
Одним із чинників здатна стати зміна погодних умов. Погіршення погоди може вплинути на ефективність безпілотних систем, які сьогодні відіграють величезну роль у бойових діях. Якщо можливості розвідки та ураження за допомогою дронів частково знизяться, російське командування може спробувати скористатися цим для активізації механізованих атак.
Йдеться про можливе збільшення застосування бронетехніки та спроби прорвати українські оборонні позиції на окремих напрямках.
Водночас експерти наголошують, що попередні наступальні дії Росії не завжди давали очікуваний результат. Зокрема, літня спроба російських військ просунутися в районі Добропілля не призвела до масштабного прориву.
Тому потенційний осінній наступ може перетворитися на серію важких локальних боїв, а не на стрімке захоплення великих територій.
Для Росії контроль над усією територією Донецької області залишається одним із ключових завдань війни. Кремль вимагає від України передачі територій Донеччини, які російські війська не змогли окупувати, однак Київ категорично відкидає такі вимоги.
Саме тому Слов’янськ і Краматорськ мають стратегічне значення. Їхня оборона є частиною системи укріплень, яка протягом тривалого часу стримує російське просування на заході Донеччини.
Російські військові намагаються діяти поступово, зокрема використовуючи невеликі піхотні групи для проникнення в українські позиції. Одночасно збільшується інтенсивність ударів по населених пунктах, що можуть стати наступними цілями.
Однак швидкого прориву російській армії досягти досі не вдалося. Українські сили продовжують утримувати оборонні рубежі, а широке використання безпілотних систем створює серйозні проблеми для російських підрозділів.
Військовий аналітик Еміль Кастехельмі зазначає, що ситуація може розвиватися за різними сценаріями. На його думку, Росія поки не знайшла способу ефективно подолати українську оборону та досягти результату, значно більшого за тактичні успіхи.
Можливе осіннє загострення на Донеччині стане одним із перших великих випробувань для нового військового керівництва України.
У липні головнокомандувачем ЗСУ став генерал Михайло Драпатий, який змінив на цій посаді Олександра Сирського. Після призначення він почав перебудову системи управління військами, зокрема з акцентом на розширення повноважень командирів оперативного рівня.
На ключових напрямках Донеччини командування отримали досвідчені українські військові. Третій армійський корпус очолює Андрій Білецький, а Першим корпусом Національної гвардії «Азов» командує Денис Прокопенко.
Їхні підрозділи вважаються одними з найбільш підготовлених та технологічно оснащених формувань української армії.
Корпус під командуванням Білецького раніше допоміг стабілізувати ситуацію на окремій ділянці фронту поблизу Слов’янська. Сили під керівництвом Прокопенка також відіграли важливу роль у стримуванні російських атак у районі Добропілля.
До оборони ключових міст залучений і 11-й армійський корпус під командуванням полковника Еміля Ішкулова. Його зона відповідальності включає Слов’янськ і Краматорськ.
Військовий радник президента Павло Паліса назвав кадрові рішення закономірними, наголосивши на бойовому досвіді та авторитеті призначених командирів.
Попри повільне просування, Москва не відмовляється від мети встановити повний контроль над тією частиною Донецької області, яка залишається під контролем України.
Водночас нинішня ситуація не свідчить про те, що російські війська гарантовано зможуть здійснити масштабний прорив восени. На результат можливого наступу впливатимуть погодні умови, забезпечення армій, кількість особового складу, здатність України утримувати оборонні рубежі та ефективність застосування безпілотників.
Однією з найбільш серйозних проблем для України залишається дефіцит особового складу. Система мобілізації також продовжує стикатися з труднощами, що безпосередньо впливає на можливості комплектування підрозділів.
Таким чином, осінь може стати критичним періодом для Донеччини. Російська армія намагатиметься використати зміни на полі бою та погодні умови для посилення тиску, тоді як українське командування має втримати ключову лінію оборони навколо Слов’янська та Краматорська.
Наскільки масштабним буде російський наступ і чи зможе Москва вийти за межі тактичних успіхів, значною мірою залежатиме від розвитку бойових дій протягом найближчих тижнів.
