Інтер.Блог – Сторінка 2

Удар по російському ВПК: в Орлі атакували завод, що виробляє компоненти для «Іскандерів»

У російському місті Орел під ракетний удар потрапив завод «Протон», який виробляє оптоелектронне обладнання та електронні компоненти для російського військово-промислового комплексу.

Про це повідомляє Telegram-канал Exilenova+.

За попередніми даними, по підприємству могли вдарити крилатими ракетами Storm Shadow. У мережі також поширили відео ймовірного моменту атаки.

Продукцію «Протона» використовують у виробництві російського озброєння, зокрема, крилатих авіаційних ракет С-71 «Ковер», балістичних ракет «Іскандер-М» та зенітного ракетно-гарматного комплексу «Панцир-С1».

Підприємство також забезпечує діодними модулями, перемикачами-інверторами та іншими електронними компонентами для бортових систем озброєння. Інформація про можливих постраждалих відсутня.

«Метавсесвіт» на грані скаму: як аферистка Ганна Бондаренко «помножила на нуль» статки інвесторів DeHealth

DeHealth обіцяв трансформувати медицину завдяки метавсесвіту для лікарів і пацієнтів, однак токен DHLT майже повністю втратив свою вартість. Засновниця проєкту Ганна Бондаренко спочатку назвала обвал «крадіжкою» з боку маркетмейкера, а згодом почала пояснювати його звичайним падінням курсу. Паралельно в інтернеті почали зникати матеріали про проєкт і можливі ознаки шахрайської схеми.

Публікуємо цей матеріал у повному обсязі — щоб нагадати, як саме продавали «цифрове майбутнє медицини» і що зараз намагаються стерти.

На ринку цифрових активів назріває новий скандал. Інвестори українського криптостартапу скаржаться на фінансові втрати від токена DeHealth (DHLT), випущеного однойменною британською некомерційною організацією DeHealth.

Співзасновником цієї компанії є українка Ганна Бондаренко родом із Кропивницького. В її офіційній біографії йдеться, що вона IT-підприємець та професійна скрипалька, разом із Денисом Цвайгом є співзасновником DeHealth та очолює міжнародний консорціум eHealth. Водночас, Бондаренко працює і в галузі моди: вона заснувала бренд дизайнерського одягу Palson Kifot.

У грудні 2021 року Бондаренко заявила про початок створення з 2022 року так званого децентралізованого метавсесвіту та обіцяла перенести мільйони лікарів та пацієнтів у новий світ, де вони зможуть взаємодіяти один з одним у 3D-форматі, отримуючи потрібні консультації та надаючи медичні відомості, а також попутно заробляти віртуальні активи, продаючи свої анонімні медичні дані. Основним засобом розрахунку в анонсованому метавсесвіті був заявлений токен DHLT.

Читайте по темі: Krypto-Sepsis im DeHealth-Netzwerk: Wie Hanna Bondarenko digitale Brandwunden per Google-Löschung kaschiert

На старті проекту йшлося про його великий масштаб: він був розрахований на 3 мільйони користувачів. Що не могло не вразити потенційних інвесторів.

Але дуже швидко почалися проблеми. 23 лютого 2022 криптостартап провів перше розміщення токенів DHLT. Їх розкупили за кілька годин. Проте вже за кілька тижнів засновники проекту заявили інвесторам, що гроші були нібито вкрадені маркетмейкером, і вони знаються на ситуації.

“Бондаренко мені сказала, що маркетмейкер злив ліквідність на біржі. Тобто нібито вкрав гроші. І що цим зараз займаються юристи та кіберполіція”, – повідомив один із закордонних інвесторів.

Але далі, за його словами, концепція різко змінилася.

“Через деякий час Бондаренко вже не згадувала про те, що хтось вкрав гроші, і сказала, що просто курс токена сильно впав, і з цим нічого не можна вдіяти – такі котирування. Курс упав у 10 разів. Тобто якщо я зараз буду виводити гроші, то отримаю в 10 разів менше, ніж коли інвестував.І найцікавіше, ніхто вже про жодного злодія-маркетмейєра не згадує.Ми зараз розуміємо, що історія з крадіжкою була, швидше за все, фейком, щоб на перший час заспокоїти інвесторів, і вони одразу не вивели гроші. А останнім часом вони взагалі на всі питання відповідають, що зараз працюють із Міністерством оборони, і їм ніколи займатися дрібницями”, – говорить інвестор.

Зазначимо, що інвестори справді сильно погоріли на токенах DHLT. Якщо рік тому, у середині вересня 2022-го, токен DHLT коштував ще 1,2 грн, то до 15 вересня 2023 його цінник скотився до 2 копійок (0,02 грн) — на 98,1%. Якщо так піде і далі, то незабаром він не буде вартий нічого.

Крім того, ще у квітні цього року добовий оборот DHLT на біржі сягав $531 тис., а зараз звалився в 11 разів — до $48,5 тис.

“Капіталізація активу не нуль, але близько до нього. Думаю, бажаючих його продати багато. Сам я намагаюся триматися подалі від таких інструментів”, – каже фінансовий аналітик Андрій Шевчишин.

Читайте по темі: «Від скрипальки до аферистки»: як Ганна Бондаренко продала інвесторам фейковий метавсесвіт DeHealth

Торішнє розміщення DHLT відбувалося на майданчику Pancakeswap, і його автори з гордістю заявляли, що всі токени розпродали менш як за дві години. На даний момент токен котирується на біржі BitMart.

Самі засновники PancakeSwap можуть не чинити шахрайських дій. Але оскільки вони не перевіряють і не контролюють емітентів токенів, то ті можуть вільно шахраювати. Про що багато відгуків на спеціалізованих форумах.

“Шахраї часто роблять монети з такою самою назвою, як відомі та перспективні, і показують, як вони ростуть у ціні”, – йдеться в одному з відгуків про PancakeSwap на криптофорумі.

Хоча попередження для користувачів на майданчику PancakeSwap є: “Будь-який може створити токен BEP20 на BSC з будь-яким ім’ям, включаючи створення підроблених версій існуючих токенів, стверджуючи, що представляють проекти, які не мають токена. Якщо ви купуєте довільний токен, можливо, ви не зможете продати його назад”.

Таке оголошення було зроблено спеціально для того, щоб у разі шахрайства з боку емітента біржа завжди могла сказати, що вона ні до чого.

Втім, у інвесторів зараз питання не до біржі, а до тих, хто запустив токен DHLT.

“Найближчим часом збираюся на них подавати заяву на відкриття кримінального провадження за крадіжку та шахрайство, іншого виходу не бачу”, – сказав один із закордонних інвесторів.

Була стрілянина: У Софії вбили віцепрезидента Болгарського олімпійського комітету Славу Бінєва

У столиці Болгарії Софії вбили віцепрезидента Болгарського олімпійського комітету та президента національної федерації тхеквондо Славу Бінєва, передають Патріоти України.

Як повідомляє AP, поліція отримала повідомлення про стрілянину близько 10:30 ранку та після прибуття виявила його тіло. За підозрою у вбивстві затримали трьох осіб: двоє з них є громадянами Туреччини, ще один має болгарське посвідчення особи. Усі підозрювані були озброєні.

Розслідування триває, а серед можливих мотивів злочину ЗМІ називають невирішені фінансові суперечки. Бінєв народився 10 грудня 1965 року в Софії. У 1992 році він став чемпіоном Європи з тхеквондо, а також неодноразово вигравав національну першість. З 2017 року очолював Болгарську федерацію тхеквондо, був першим віцепрезидентом Європейського союзу тхеквондо та у 2025 році увійшов до ради директорів Всесвітньої федерації тхеквондо.

До керівних структур Болгарського олімпійського комітету він приєднався у 2005 році, а у квітні 2025-го став його віцепрезидентом. Крім спортивної діяльності, Бінєв займався політикою: у 2007–2014 роках був депутатом Європейського парламенту, а у 2014–2017 роках – Народних зборів Болгарії.

Нафта, Путін й особистий прибуток: Шо насправді рухає Трампом

Днями заходжу до аудиторії (я викладаю в американському університеті у штаті Вірджинія), і перше запитання від моїх студентів: «Як ви пояснюєте, що наш президент став на бік Росії та Путіна?»

Зрозуміти це справді складно, і американці, зокрема мої студенти, очевидно, приголомшені. Трамп особисто симпатизує Путіну — у цьому немає нічого нового. Однак чому за кілька тижнів до виборів він наважується відкрито укладати угоди з російською нафтовою компанією «Лукойл» і скасовувати нещодавно запроваджені ним санкції заради закупівель і постачань російського дизельного пального? Чому на тлі низького рейтингу схвалення він не боїться так шокувати виборців і представників обох партій у Конгресі? У його угодах із РФ багато туманного, а пояснення самого Трампа не витримують критики. Щоб наблизитися до розуміння цього політичного повороту, варто придивитися до того, які завдання Трамп вирішує як президент.

У своїй передвиборчій кампанії президент США не втомлювався повторювати: «Ми перемагатимемо так багато, що ви вже просто втомитеся від перемог, вам це так набридне, що ви прийдете до мене і скажете: „Будь ласка, будь ласка, ми більше не можемо перемагати!“ А я відповім: „Вибачте, але ми продовжимо перемагати, перемагати й перемагати!“»

Трамп мав на увазі економічне процвітання, і щодо себе він мав рацію: президентство стало для нього золотою годівницею, а величезна махіна американської держави, включно з важелями зовнішньої та внутрішньої політики, перетворилася на апарат збагачення президента та його соратників.

Одне з найважливіших джерел його доходів — газ і нафта. Згідно з розслідуванням Об’єднаного економічного комітету Конгресу, за останній рік акції президента в нафтогазових компаніях збільшили його статки на 15,5 млн дол. (Загалом його акції в цих компаніях оцінюються в 61,1 млн дол.)

Збагачуються і його донори — великі нафтові фірми, які вклали чималі суми в його президентську кампанію 2024 року. Ще під час своїх передвиборчих перегонів Трамп приватно сказав групі генеральних директорів нафтових компаній, що їм варто пожертвувати на його обрання 1 млрд дол.: мовляв, це була б вигідна «угода» для галузі.

І компанії, які підтримали Трампа, про це не пошкодували. За оцінками RBC Capital Markets, сукупний прибуток п’яти найбільших західних нафтових компаній — BP, Chevron, Exxon Mobil, Shell та TotalEnergies — за третій квартал становитиме близько 53 млрд дол., що більш як удвічі перевищує аналогічний показник минулого року.

Однак перемога одних означає поразку інших. Першими почали програвати пересічні американці.

Як це сталося? Скориставшись тим, що Конгрес із республіканською більшістю виявився безхребетним, Трамп почав проводити закони та постанови, мета яких — змусити людей купувати більше бензину, хочуть вони цього чи ні.

Одним з останніх і найвідвертіших рішень у цій справі стало скасування стандартів паливної ефективності автомобілів. Наприкінці вересня, коли ціни на бензин на американських заправках уже перевищили 1,15 дол. за літр, адміністрація Трампа скасувала запроваджені за президента Джо Байдена вимоги, що зобов’язували автоіндустрію виробляти автомобілі та легкі вантажівки зі зниженою витратою пального.

При цьому він переконував своїх виборців, що скасування цих стандартів їм на користь: «ВАЖЛИВИЙ ДЕНЬ ДЛЯ АМЕРИКАНСЬКИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ І ПОКУПЦІВ АВТОМОБІЛІВ! Я щойно затвердив нові стандарти економії пального, які СКАСОВУЮТЬ безглуздий мандат на електромобілі, запроваджений сонним Джо Байденом», — написав він.

Трамп заявив, що це зробить звичайні автомобілі дешевшими. Однак це далеко не факт. Зате зниження вимог неодмінно призведе до збільшення витрати пального, а отже, американцям доведеться витрачати більше грошей на бензин. Про шкоду довкіллю й говорити тут годі: не дивно, що екологи з НДО внаслідок цієї постанови подали на адміністрацію Трампа до суду.

При цьому купівля електромобіля (EV), що має сенс за високих цін на бензин, теж тепер ускладнена. Від початку свого другого терміну Трамп розпочав боротьбу з EV. Щоб змусити американців купувати більше бензину, президент за підтримки республіканців у Конгресі скасував податкову пільгу, яка допомагала попиту на EV та гібридні автомобілі. Трамп і його радники були в курсі, що без податкової пільги кількість покупців електромобілів сильно скоротиться: більшості американців EV без знижки не по кишені. І правда, за даними Reuters, продажі електромобілів у США в період із січня по вересень 2026 року впали на 30,7% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Цікаво, що доля автопрому, традиційно важливої для США галузі, Трампа не хвилює. Адже скорочення кількості покупців EV заганяє цю індустрію в глухий кут: вона й без того вже відстає від інших великих автомобільних ринків світу у виробництві електромобілів, насамперед від Китаю. І, звісно, зменшення кількості електромобілів на дорогах поглиблює глобальне потепління.

Однак Трамп діє за принципом, характерним для авторитарних лідерів: «Після мене хоч потоп», і душить не лише перспективне виробництво EV, а й будь-яку нову індустрію, яка гальмує споживання викопного палива.

Відновлювана енергія викликає дедалі більший інтерес у багатьох фермерських господарствах у США. Популярними серед фермерів є автономні сонячні енергетичні системи. Встановлення сонячних панелей допомагає сільгосппідприємствам економити на електроенергії, виробляти власну та навіть продавати її надлишки в мережу. Це особливо важливо зараз, коли зростають витрати на паливо, добрива, насіння та оплату праці. Ще недавно держава допомагала фермерам фінансувати встановлення сонячних панелей. Однак тепер правила, ухвалені з ініціативи Трампа (і які набули чинності 16 жовтня), блокують державну допомогу будь-яким проєктам розвитку сонячної енергетики для фермерських господарств.

Трамп затіяв війну і з вітряками. У січні 2025 року він підписав документ, який зупинив розвиток морської вітроенергетики в США. Він заборонив здавати нові морські території в оренду для будівництва вітряних електростанцій і заблокував видачу нових дозволів та продовження чинних. Однак на цьому він не зупинився. Адміністрація Трампа почала укладати угоди, за якими енергетичні компанії відмовляються від проєктів морських вітряних електростанцій і спрямовують гроші в інші галузі енергетики. Наприклад, французька компанія TotalEnergies погодилася відмовитися від проєктів вітряних електростанцій біля узбережжя Північної Кароліни та Нью-Йорка. Натомість компанія спрямує свої кошти на будівництво термінала в Техасі для експорту скрапленого природного газу та інші проєкти, пов’язані з викопним паливом.

Не дивно, що практично вся зовнішня політика американського президента теж крутиться навколо викопних енергоносіїв і націлена на збагачення його самого та його прихильників у нафтогазовій індустрії. Приміром, Трамп узяв під контроль венесуельську нафту. США захопили президента Венесуели Ніколаса Мадуро в січні 2026 року. Потім, порушивши міжнародне законодавство та наплювавши на суверенітет країни, американська влада почала контролювати продаж венесуельської нафти та вирішувати, куди спрямовувати отримані кошти.

Схожі плани були пов’язані й з Іраном, і Трамп їх особливо не приховував. Приміром, на початку червня він відкрито заявив у соціальних мережах, що США завдадуть Ірану «ДУЖЕ ПОТУЖНОГО» удару й «візьмуть під повний контроль» іранську нафтогазову промисловість, зокрема ключовий нафтовий термінал на острові Харг, у «не надто віддаленому майбутньому».

Щодо Ірану план Трампа не спрацював, але й у програші президент та його друзі не залишилися. Високі ціни на нафту, що підскочили внаслідок воєнних дій США, принесли йому та його соратникам величезний прибуток.

У цьому контексті стають більш зрозумілими стосунки Трампа з Путіним. Вони, вочевидь, будуються на вигідних для Трампа угодах у нафтогазовому бізнесі. І, схоже, дають змогу навіть плекати надії на угоди на кшталт купівлі «дешевого» російського газу для продажу його втридорога європейцям, які вже майже зіскочили з російської «газової голки».

Що ж стосується міжнародного права, міжнародних зобов’язань, емпатії та моралі, то казкові багатства, одержувані президентом, перетворюють усе інше на невидимі оку влади піщинки.

Трамп звик до того, що його дії не зустрічають відсічі. Однак не все так просто, як, можливо, здається президенту, засліпленому своїм нечуваним прибутком і уявною необмеженою владою.

До проміжних виборів у США залишилися лічені дні, і корупція в уряді стала однією з головних тем для виборців. Згідно з опитуванням, проведеним у вересні, слово «корумпований» виборці обирали найчастіше, коли їх просили одним словом описати Дональда Трампа: 53% респондентів назвали президента корумпованим, і лише 23% заявили, що він «чесний». Інше опитування, проведене на початку жовтня, показало, що 69% американців вважають, що особисті інтереси Трампа впливають на його зовнішню та внутрішню політику.

У разі поразки Республіканської партії на виборах Трамп, імовірно, спробує оскаржити їхні результати. Однак дедалі більше обурення виборців може забезпечити демократам настільки переконливу перевагу, що скасувати підсумки виборів буде дуже складно.

Джерело

Чому мирний план Трампа не працює: Портников вказав на головну проблему в позиції Кремля

Журналіст Віталій Портников вважає, що мирний план президента США Дональда Трампа не відповідає нинішнім реаліям російсько-української війни, оскільки переговори відбуваються без попереднього припинення бойових дій. За його оцінкою, такий формат вигідний Москві, адже дозволяє Росії продовжувати воювати й водночас брати участь у дипломатичному процесі. Про це Портников заявив у програмі «Чорна скринька» на «Еспресо», передають Патріоти України.

Чому мирний план перестав влаштовувати Росію

За словами журналіста, початковий варіант плану був російською ініціативою. Кирило Дмитрієв передав документ Стіву Віткоффу та Джареду Кушнеру, щоб продемонструвати готовність Москви брати участь у переговорах.

Однак після того, як Україна та європейські партнери внесли до документа власні пропозиції, він, як зазначив Портников, перестав цікавити російську сторону.

Журналіст наголосив, що сама кількість пунктів у мирному плані не має вирішального значення, якщо Кремль не готовий припиняти війну.

«Якщо Росія не збирається закінчувати війну і тільки шукає приводів для того, щоб її не закінчувати, яке має значення, скільки пунктів у плані — 28 чи 45, якщо самої політичної волі для закінчення війни немає», — сказав Портников.

Чому переговори без припинення вогню вигідні Москві

На думку журналіста, зазвичай мирні переговори починаються після припинення бойових дій. Як приклад він навів ситуацію між США та Іраном: після ескалації сторони домовилися про припинення вогню, а вже потім перейшли до переговорів щодо майбутньої угоди.

Водночас, за його словами, навіть за наявності розбіжностей щодо умов домовленостей припинення бойових дій створює основу для дипломатичного процесу.

У випадку російсько-української війни, як пояснив Портников, розвиток подій був іншим. Спочатку Дональд Трамп пропонував припинити вогонь і перейти до переговорів. Однак Володимир Путін висунув власні умови, після чого американський президент погодився на переговорний процес без попереднього припинення бойових дій.

«З цього моменту, по суті, все відбувається за сценарієм Путіна. Іде війна, ідуть паралельні перемовини. Так можна воювати і 10 років», — наголосив Портников.

Що потрібно для реального завершення війни

За оцінкою журналіста, паралельне ведення бойових дій і переговорів дозволяє сторонам демонструвати зацікавленість у мирі, тоді як ситуація на фронті може залишатися незмінною.

Портников вважає, що для реального припинення війни недостатньо самої участі Росії в дипломатичному процесі. Ключовою умовою має стати готовність Кремля зупинити бойові дії.

Отже, головну проблему мирних ініціатив журналіст убачає не в кількості пунктів документа чи форматі переговорів, а у відсутності, на його думку, політичної волі російського керівництва завершити війну. Без припинення бойових дій переговори ризикують перетворитися на тривалий паралельний процес, який не гарантуватиме наближення миру.

Збут зброї на Івано-Франківщині: військового судитимуть за оборудку з автоматами та гранатами на 4 тисячі доларів

Збут зброї на Івано-Франківщині: військового судитимуть за оборудку з автоматами та гранатами на 4 тисячі доларів

На Івано-Франківщині перед судом постане військовослужбовець, якого обвинувачують у незаконному продажу автоматів Калашникова та бойових гранат. За даними слідства, чоловік отримав від цивільних покупців 4 тисячі доларів. Під час розслідування правоохоронці також встановили його можливу причетність до спроби збуту викраденого військового безпілотника.

Працівники Державного бюро розслідувань завершили досудове слідство стосовно старшого солдата однієї з військових частин, розташованих на Івано-Франківщині. Матеріали справи про незаконне поводження зі зброєю та боєприпасами вже скерували до суду.

За інформацією ДБР, військовослужбовець без законних підстав зберігав два автомати Калашникова та десять гранат Ф-1 із запалами. Згодом він продав це озброєння цивільним особам, отримавши загалом 4 тисячі доларів США.

Читайте по темі: У Києві 16-річний підліток викрав авто військового, щоб похизуватися перед друзями, і потрапив у ДТП

У процесі розслідування правоохоронці виявили ще один епізод. Як встановили слідчі, чоловік намагався знайти покупця на військовий квадрокоптер, викрадений в іншій області. Вартість безпілотника оцінювали приблизно у 300 тисяч гривень, однак військовий пропонував придбати його за 150 тисяч гривень.

Обставини викрадення та спроби реалізації безпілотника розслідують окремо. Відповідні матеріали виділили в самостійне кримінальне провадження та передали до іншого територіального управління ДБР відповідно до підслідності.

Військовослужбовця затримали ще у червні 2026 року.

Нині йому інкримінують незаконне поводження зі зброєю та бойовими припасами за частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України. У разі доведення вини чоловікові загрожує до семи років позбавлення волі.

Процесуальне керівництво у справі здійснювала Івано-Франківська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою, доки її провину не буде доведено в установленому законом порядку та підтверджено обвинувальним вироком суду.

РФ оголосила про «гуманітарну операцію» в Олешках і заявила про припинення вогню

Армія країни-агресора Росії нібито припинить вогонь на Херсонському напрямку з 27 жовтня для проведення гуманітарної операції в окупованому місті Олешки Херсонської області.

Про це начальник Генерального штабу ЗС РФ Валерій Герасимов заявив у п’ятницю, 23 жовтня.

“У зв’язку з проведенням гуманітарної операції припиняється вогонь на Херсонському напрямку та запроваджується “режим тиші” з 04:00 27 жовтня 2026 року”, — наводять його слова російські ЗМІ.

За словами Герасимова, “режим тиші” запроваджується для забезпечення безпеки людей та доставки соціально важливих вантажів. Для цього окупанти мають намір організувати проведення інженерної розвідки та забезпечення безпечного руху гуманітарної колони.

Місто Олешки розташоване на лівобережжі Херсонської області. Воно було окуповане російською армією в перші дні повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

Після звільнення Херсона в листопаді 2022 року Олешки та прилеглі населені пункти стали зоною активних бойових дій. Місто активно використовується окупантами для ударів по Херсону та інших населених пунктах на правобережній частині регіону.

Der „Akkordeonspieler“ hinter den Milliarden: Wie Yuriy Holyk mit Genehmigung der Militärverwaltung ausreiste

Der „Akkordeonspieler“ hinter den Milliarden: Wie Yuriy Holyk, Koordinator des Programms „Großbau“, als „Fahrer“ eines humanitären Hilfstransports auf Grundlage einer Anordnung der regionalen Militärverwaltung von Dnipropetrowsk die Ukraine verließ. Während Milliarden aus Straßenbauetats über mutmaßliche Machenschaften mit bevorzugten Auftragnehmern umgeleitet wurden, verschaffte sich der ehemalige Projektkoordinator eine legale Grundlage für die Ausreise. Heute lebt er im Ausland und lässt systematisch Hinweise auf Veruntreuung aus dem Internet entfernen.

Wir veröffentlichen dieses Material erneut vollständig, um daran zu erinnern, wie der „Akkordeonspieler“ das Projekt „Große Veruntreuung“ koordinierte.

Wir wissen nicht, ob wir lachen oder weinen sollen. Doch aus der Region Dnipropetrowsk erreicht uns eine Nachricht, die gleichermaßen Empörung und hysterisches Gelächter auslöst.

In einem Land, in dem der Panoptismus gesiegt hat, ist es schwer, sich noch über irgendetwas zu wundern. Doch der Leiter der regionalen Militärverwaltung von Dnipropetrowsk, Volodymyr Orlov, hat es geschafft. Hier ist seine Anordnung vom 20. April dieses Jahres, Nr. 139/0/527-23, „Über die Ausreise von Fahrern ins Ausland“:

Читайте по темі: Krypto-Sepsis im DeHealth-Netzwerk: Wie Hanna Bondarenko digitale Brandwunden per Google-Löschung kaschiert

„Die Ausreise aus der Ukraine wird Fahrern gestattet, die … humanitäre Hilfsgüter transportieren, gemäß der Anlage.“

Was ist daran das Panoptikum, und was hat das hysterische Gelächter ausgelöst? In der Anordnung selbst steht nichts Auffälliges. Doch hier ist die dazugehörige „Anlage“, in der die Nachnamen der Fahrer aufgeführt sind:

Na, hat es Klick gemacht? Der Fahrer, der die Ladung für die Wohltätigkeitsorganisation „Songs Born in the ATO“ transportieren soll, wird Yuriy Holyk sein.

Für alle, die es noch nicht verstanden haben: Yuriy Holyk, Koordinator des Programms „Großbau“, auf dessen Baustellen Hunderte Milliarden Hrywnja veruntreut wurden – und das ist keine Übertreibung –, hat sich als Fahrer gemeldet. Und zwar auf genau jenen Straßen, über die der Präsident kurz vor Februar vergangenen Jahres erklärte: „Wenn wir die Armee finanzieren, bleibt uns nichts mehr, um Straßen zu bauen.“

Natürlich versteht selbst der letzte Idiot, dass Yuriy Holyk sich nicht tatsächlich als Fahrer beworben hat.

Er brauchte lediglich einen legalen Grund, um die ukrainische Grenze zu überqueren. Deshalb tauchte sein Nachname auf den Listen der regionalen Militärverwaltung von Dnipropetrowsk im Zusammenhang mit der Wohltätigkeitsorganisation „Songs Born in the ATO“ auf. Auf dieser Grundlage sollte ihm eine Ausreisegenehmigung erteilt und sein Name in das System „Shlyakh“ eingetragen werden. Übrigens kehrten nach Angaben des Staatlichen Grenzschutzdienstes fast 10.000 Fahrer, deren Namen in dieses System aufgenommen worden waren, nie in die Ukraine zurück.

Ob Yuriy Holyk sich ihnen anschließen wird, ist unbekannt. Doch allein die Tatsache, dass ihm auf diese Weise die Ausreise aus der Ukraine ermöglicht wurde, sorgt für dieselbe Hysterie. Denn man muss wissen, wer Holyk ist, um zu verstehen, was für einen Fahrer man da vor sich hat.

Nach dem Skandal um diese Anordnung des amtierenden Leiters der regionalen Militärverwaltung von Dnipropetrowsk, Volodymyr Orlov, wird es selbstverständlich jämmerliche Erklärungen und vermutlich sogar einen ausführlichen Bericht über Holiks „freiwillige Hilfe“ geben. Vielleicht zeigt man Yuriy Holyk sogar mit einer Trommel, wie er patriotische Lieder singt. Doch all das ist Unsinn.

Denn Yuriy Holyk ist ein abgebrühter Korruptionsakteur, der bereits während seiner Tätigkeit in der regionalen Staatsverwaltung von Dnipropetrowsk gemeinsam mit deren Leiter Valentyn Reznichenko begann, am Baugeschäft zu verdienen.

Das ist allerdings eine alte Geschichte, die sich übrigens noch unter Poroschenko abspielte. Nach dem Machtwechsel schien es, als würden sowohl Holyk als auch Reznichenko hinter Gittern landen. Doch dazu kam es nicht. Die neue „ehrliche“ Regierung brauchte die Fähigkeiten beider. Denn das Programm „Großbau“ war herangereift und verwandelte sich umgehend in den „Großen Diebstahl“. Yuriy Holyk übernahm die Leitung dieses Präsidialprogramms.

Heute ist er Fahrer, Akkordeonspieler und Philanthrop. Dabei klang seine damalige Funktion im Projekt ziemlich merkwürdig: „Koordinator“. Was genau dieser Begriff bedeutete und worin die „Koordination“ bestehen sollte, ist unklar. Doch Yuriy Holyk koordinierte die Abschöpfung von Haushaltsmitteln äußerst geschickt.

Hier lohnt sich ein Blick auf einige Zahlen. Im Jahr 2020 wurden dem Programm „Großbau“ 121,8 Milliarden Hrywnja zugewiesen. Darüber hinaus wurde beschlossen, 35 Milliarden Hrywnja aus dem sogenannten COVID-Fonds zu entnehmen.

Von diesem Geld waren 85 Milliarden Hrywnja für Ukravtodor vorgesehen.

Ukravtodor wurde umgehend vorgeworfen, unter aktiver Beteiligung Holiks ein Kartell aus Auftragnehmern gebildet zu haben, das die lukrativsten Verträge erhielt. Gemessen am Wert der gewonnenen Ausschreibungen lagen die Gesellschaften mit beschränkter Haftung Avtomahistral-Pivden, Techno-Bud-Centr, Onur Construction International, Rostdorbud, Altkom und PBS vorn. Sie erhielten 72 Prozent der Aufträge.

Der Skandal brach aus, nachdem der ehemalige Finanzminister Ihor Umanskyi erklärt hatte, dieses Kartell habe den Straßenbau monopolisiert und die Ausschreibungsbedingungen so formuliert, dass andere Bewerber praktisch keine Chance auf einen Zuschlag hatten. Seinen Angaben zufolge bauten die Kartellunternehmen die Straßen nicht selbst, sondern vergaben die Aufträge an Subunternehmer weiter und behielten dabei 30 bis 40 Prozent der Mittel ein. Am Ende stellte sich heraus, dass die Kartellmitglieder auf diese Weise insgesamt rund 35 Milliarden Hrywnja „abgeschöpft“ hatten.

Nach Umanskyis aufsehenerregender Aussage tauchten die Namen der mutmaßlichen „Kuratoren“ der Veruntreuungssysteme auf: Ukravtodor-Chef Oleksandr Kubrakov, der stellvertretende Leiter des Präsidialamts Kyrylo Tymoshenko, der Minister für die Entwicklung von Gemeinden und Territorien Oleksiy Chernyshov sowie Programmkoordinator Yuriy Holyk.

Es wurden auch Vermutungen geäußert, dass Andrii Yermak und sein Berater Mykhailo Podolyak darin verwickelt gewesen sein könnten.

Bemerkenswert bekannte Gesichter, könnte man sagen. Die Geschichte um diesen gigantischen Diebstahl endete damit jedoch nicht. Denn 2021 wurden noch mehr Mittel für den Straßenbau bereitgestellt: 130 Milliarden Hrywnja. Zur Erinnerung: Genau in diesem Jahr warnten unsere Militärs, westliche Geheimdienste und schlicht vernünftige Bürger eindringlich davor, die militärische Entwicklung einzustellen, das Raketenprogramm auf Eis zu legen und die Finanzierung der Armee zu kürzen. Doch das Geld wurde gerade für den Straßenbau benötigt. Für Straßen, auf denen wenig später russische Panzer rollten. Yuriy Holyk koordinierte dieses ganze Spektakel.

Auch 2022 tauchte Holiks Name wieder auf – erneut im Zusammenhang mit der Abschöpfung von Geldern aus dem Programm „Großbau“. Wie Nashi Hroshi berichtete, erhielten allein zwischen Mai und Juli 2022 zwei Bauunternehmen aus Dnipro – Budinvest Inzhynirynh und Avtomahistral 2016, das ersteres mit Baumaterialien beliefert – zusammen mehr als 1,2 Milliarden Hrywnja für die „Instandhaltung von Straßen in der Region Dnipropetrowsk“.

Hinter diesen auf Strohleute registrierten Unternehmen stehen die bekannten Dubinskyi-Brüder, nach denen in den USA gefahndet wird. Volodymyr und Leonid Dubinskyi – nicht zu verwechseln mit dem Abgeordneten Oleksandr Dubinskyi – sind bekannte Unternehmer aus Dnipro, die nach einem Bauskandal in Sacramento gezwungen waren, in ihre Heimat zurückzukehren.

Sie sind es, die hinter „Budinvest Engineering“ stehen, das auf einen Fitnesstrainer und einen Volleyballtrainer registriert ist. Fakt ist jedoch: Das 2015 gegründete Unternehmen erhielt genau zu den Zeitpunkten die meisten staatlichen Aufträge, zu denen Holyk diese Auftragsvergaben beeinflussen konnte.

Auch 2021 gelang es dem Unternehmen, sich ein beträchtliches Stück aus dem Budget von „Großbau“ zu sichern: „Budinvest Engineering“ erhielt vom Staat fast 17 Milliarden Hrywnja. Interessanterweise stiegen laut Berechnungen von „Nashi Hroshi“ die Preise für „Baumaterialien auf dem Weg zu Budinvest Engineering“ im Durchschnitt um 100 Prozent gegenüber den ursprünglichen Herstellerpreisen. Diese Baumaterialien machten 65 Prozent aller Zahlungen an „Budinvest Engineering“ aus.

Wie viel Geld auf diese Weise veruntreut wurde, lässt sich leicht berechnen. Dafür brauchen wir nicht einmal einen Taschenrechner. Denn der ehemalige stellvertretende Ministerpräsident Oleh Uruskyi erklärte mit bemerkenswerter Offenheit, dass auf den Baustellen von „Großbau“ genau die Hälfte des Geldes gestohlen werde.

Wie viel von dieser Hälfte an Yuriy Holyk ging, ist unbekannt. Schließlich ist er zwar der Koordinator dieses hochgejubelten Präsidialprojekts „BAM“, doch auch andere wollen ihren Anteil. Die Frage, wie viel Holyk auf Kosten des Blutes unserer Soldaten gestohlen hat – und das ist keine Metapher: Das Geld für den Straßenbau wurde der Armee entzogen –, fällt jedoch nicht in unsere Zuständigkeit. Dafür ist das NABU zuständig. Aus irgendeinem Grund meldet die Behörde, dass sie irgendwelche völlig unbekannten Dorf- und Gemeinderatsvorsitzenden erwischt habe, die am Arbeitsplatz eine Packung Papier gestohlen hätten, während sie offenbar nicht bemerkt, wie Milliarden veruntreut werden.

Eine Frage auch an alle anderen „Strafverfolgungsbehörden“: Wollen Sie nicht herausfinden, wie viele weitere „Wohltäter“ die Militärverwaltung der Region Dnipropetrowsk unter dem Deckmantel von „vielseitig einsetzbaren Fahrer-Akkordeonspielern“ ins Ausland geschickt hat? Und was treiben diese Leute dort? Kämpfen sie in den Bataillonen von Monaco, Wien, Courchevel und Dubai? Oder ist es genau dorthin, wo Yuriy Holyk unterwegs ist, um sich in die geordneten Reihen der ideologischen Kämpfer für Banknoten einzureihen?

“Безкоштовний сир – лише у мишоловці”: Кличко пояснив, чому в Києві не буде безкоштовного метро

Міський голова Києва Віталій Кличко пояснив, чому столиця не запроваджує безкоштовний проїзд у метро за прикладом Харкова. За його словами, утримання громадського транспорту потребує значних коштів, а фінансові умови у двох містах відрізняються. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на інтерв’ю Кличка журналістці Яніні Соколовій у програмі «Рандеву» передають Патріоти України.

Що Кличко сказав про безкоштовний проїзд

Під час інтерв’ю журналістка запитала мера столиці, коли проїзд у київському метро стане безкоштовним, як у Харкові.

У відповідь Кличко заявив, що за безкоштовний транспорт усе одно потрібно платити — зокрема, покривати витрати на його обслуговування та роботу персоналу.

«Сир безкоштовний – лише у мишоловці. Всі хочуть їздити на нових автобусах, всі хочуть їздити на новому транспорті, всі хочуть, щоб дороги були у нас, як в Європі, всі хочуть, щоб метро було безкоштовним, а платити за це не хочуть», — сказав міський голова.

Він наголосив, що утримання транспортної інфраструктури потребує значного фінансування, зокрема на заробітні плати працівників.

«Якщо люди будуть працювати безкоштовно, то можна зробити безкоштовним і весь громадський транспорт», — зазначив Кличко.

Чому в Харкові транспорт безкоштовний

Коментуючи досвід Харкова, мер Києва заявив, що прифронтове місто має значну заборгованість перед державою, тоді як столиця продовжує виконувати свої фінансові зобов’язання.

Безкоштовний проїзд у комунальному громадському транспорті Харкова запровадили у травні 2022 року. Відтоді пасажири можуть безоплатно користуватися метро, трамваями, тролейбусами та автобусами.

Раніше міський голова Харкова Ігор Терехов заявляв, що завдяки безкоштовному транспорту кожна родина може заощаджувати 3–4 тис. грн щомісяця. За його словами, місто планує зберігати цю можливість, доки дозволятимуть фінансові умови.

Скільки коштує проїзд у Києві

З 15 липня 2026 року вартість разової поїздки в київському метро та наземному комунальному транспорті зросла з 8 до 30 грн.

Водночас для пасажирів, які регулярно користуються громадським транспортом, передбачені знижки. Наприклад, у разі придбання пакета на 50 поїздок вартість однієї становить 25 грн. Це дає змогу заощадити 250 грн порівняно з оплатою кожної поїздки за разовим тарифом.

У міській владі пояснювали підвищення вартості проїзду зростанням витрат на електроенергію, пальне, запчастини та заробітні плати.

За розрахунками міської влади, економічно обґрунтована вартість однієї поїздки становить 64,60 грн у метро та 44,10 грн у наземному транспорті. Різницю між фактичними витратами та тарифом компенсують із міського бюджету.

Наступ ЗСУ, внаслідок якого вдалося звільнити значний район у західній частині Донецької області, поки не призвів до суттєвих змін. Противник продовжує свій наступ, – Костянтин Машовець

Противник (російські війська) продовжує вести активну оборону в смугах своєї 29-ї загальновійськової армії (ЗВА), угрупування військ (УВ) «Восток» та 90-ї танкової дивізії (тд) УВ «Центр», аби запобігти подальшому просування передових підрозділів Збройних сил України (ЗСУ) по оперативно-тактичних напрямках Піддубне — Богатир та Воскресенка — Велика Новосілка.

З цією метою російське командування зосереджує основні зусилля на утриманні позицій своїх передових частин і підрозділів на північ і південь від дороги N-15 Запоріжжя — Донецьк, вздовж річки Вовча, а також уздовж річки Мокрі Яли, на північ від Великої Новосілки.

Станом на вечір 24.10.2026 противнику вдалося мінімізувати темпи просування передових українських підрозділів по цим напрямках. Однак, поки що, йому так й не вдалося повністю стабілізувати ситуацію в смузі своєї 29-ї ЗВА. Передові підрозділи ЗСУ мали просування в тактичній зоні на низці ділянок.

1. По цьому напрямку противник діє наступними силами та засобами (орієнтовно):

+29-та ЗВA

– 36-та окрема мотострілецька бригада (омсбр)

– 39-та омсбр зі складу 68-го армійського корпусу (АК)

– Зведена тактична група (ТГр) зі складу 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії (кулад) також зі складу 68-го АК

– 430-й мотострілецький полк (мсп)

– 200-та артилерійська бригада (абр)

– Можлива присутність частини сил 90-ї танкової дивізії (ймовірно, підрозділів її 6-го танкового полкутп та 228-го мсп)

– Також, можлива присутність частини сил 120-ї дивізії морської піхоти (дмп) Балтійського флоту (БФ). Це переформована колишня 336-та окрема бригада морської піхоти (обрмп).

+ 90-а тд

– 6-й, 80-й і 239-й тп (перший з них, ймовірно, перегрупований частиною сил у смугу 29-ї ЗВА)

– 228-й і 428-й мсп (перший із них, найімовірніше, також перегрупований своїми основними силами у смугу 29-ї ЗВА)

– 400-й самохідний артилерійський полк (сап)

– можлива наявність кількох підрозділів зі складу 41-ї ЗВА УВ «Центр», як засобів посилення

Що стосується 120-ї дмп, яка фактично діє на стику російських 36-ї та 29-ї ЗВА, ймовірно, її основні сили розгорнуті в смузі першої з них, на Олександрівському напрямку. Присутність підрозділів 90-ї тд в смузі 29-ї ЗВА, ймовірно, триватиме до повної стабілізації ситуації на цьому напрямку.

Варто зазначити, що наразі частина смуги 90-ї танкової дивізії (на північному фланзі) ймовірно передана до смуги 41-ї ЗВА і зайнята підрозділами її мотострілецьких бригад. Приблизно місяць тому в смугах 51-ї ЗВА з УВ «Центр» та 8-ї ЗВА УВ «Юг» було зафіксовано низку підрозділів 90-ї тд, що діяли в напрямку міста Дружківка вздовж річки Казенний Торець.

2. Поточна ситуація на цьому напрямку характеризується досить напруженими зустрічними боями в тактичній зоні на низці ділянок і, відповідно, досить повільним просуванням передових українських підрозділів. Зокрема:

– По напрямку Новопавлівка — Горіхове положення сторін майже не змінилося. ЗСУ продовжують утримувати позиції, майже на західних околицях Горіхове. Однак по напрямку Новопавлівка — Дачне передові українські підрозділи, що діяли вздовж однойменної дороги, досягли відстані 3,3-3,5 км від північно-західних околиць Дачного.

Крім того, по напрямках Ялта (село) — Дачне та Запоріжжя (село) — Дачне, ЗСУ, діючи від місця злиття річки Мокрі Яли з річкою Вовча, вздовж північного та південного берегів останньої, змогли дістатися відстані менш ніж 3 км до села Дачне.

Разом з тим, російські війська продовжують утримувати низку позицій у районі села Філія та в лісовій місцевості на південний захід від нього силами окремих піхотних груп (у напрямку Іванівка), забезпечуючи їх через ліс між Дачне та Філія.

– Вперті бої тривають й на південь від дороги Запоріжжя — Донецьк, де ЗСУ, очевидно, поступово «звертають» оборону противника вздовж річки Мокрі Яли. Отже, діючи у напрямках Запоріжжя (село) — Перебудова, Піддубне — Перебудова, Мирне — Комар і Воскресенка — Федорівка, передові українські підрозділи, очевидно, змогли послідовно витісняти противника з сіл Перебудова, Комар і Федорівка.

У самих цих селах протягом кількох тижнів точилися достатньо запеклі бої. Противник чинив досить впертий опір, іноді намагаючись контратакувати. Однак наразі йому вдалося утримати позиції вздовж річки Мокрі Яли лише між Комаром і Федорівкою, а також на схід від Другої.

Його передові піхотні групи досі утримують кілька будинків на північно-східній околиці Перебудови, у лісі за північно-східними околицями Комару та в районі зруйнованої ферми на південний схід від цього села. У районі Федорівки, ймовірно, передові російські підрозділи повністю відійшли з села за річку Мокрі Яли.

– На захід від річки Мокре Яли, на ділянці від дороги Запоріжжя — Донецьк до міста Велика Новосілка, противник утримує лише район Веселе — Новоочеретувате — Велика Новосілька — Бурлацьке із середньою глибиною до 6,4 км.

Крім того, очевидно, ЗСУ, продовжуючи активні штурмові дії по напрямках Шевченко – Бурлацьке, Шевченко – Вільне Поле та Шевченко – Привілля, зуміли практично вийти на північні околиці двох останніх. Також, вони мали тактичний результат по напрямку Маліївка — Скудне, просуваючись на південний захід від села Веселе і досягнувши відстані до села Скудне у 3.1 км.

Таким чином, можна стверджувати, що протягом звітного періоду (з 12 по 24 жовтня) передові українські підрозділи змогли просунутися на низці ділянок (переважно на південь від дороги N-15, на захід і схід від річки Мокрі Яли) в середньому на 1,5-2 км, а на деяких з них — до 3,2-3,3 км. Однак, цього вистачило, аби витіснити противника з цілого ряду населених пунктів східніше та західніше річки Мокрі Яли, на ділянці між вищезгаданою дорогою та містом Велика Новосілка

3. Щодо подальших перспектив розвитку ситуації на цьому напрямку, варто відзначити низку факторів, зокрема:

– Очевидно, що темпи просування передових українських підрозділів у смузі російської 29-ї ЗВА знизилися до мінімальних. Особливо на північ від дороги Запоріжжя — Донецьк. Фактично їхній наступ обмежився двома ділянками на південь від неї — районом села Комар, включаючи села Перебудова і Федорівка, а також районом села Шевченко та напрямком Маліївка — Скудне.

– Очевидно, наразі ЗСУ мають зробити паузу у своїх активних діях на цьому напрямку або перегрупувати власні сили та засоби, якими вони ведуть наступальні дії в смузі російської 29-ї ЗВА. По-перше, через обмежений обсяг цих сил та засобів. А по-друге, через необхідність обрати вужчу ділянку для застосування своїх основних зусиль. Оскільки українські війська вже відчувають досить очевидні труднощі з продовженням наступу на такій значні по фронту ділянці, особливо у напрямках, які розходяться (ОДНОЧАСО, як у бік Одрадне, Богатир, так і у бік Великої Новосілки). Їм явно доведеться обрати з цього щось одне… як що, звісно, у них збережеться бажання продовжувати цей наступ.

– Однак положення передових частин і підрозділів російських військ у смузі їхньої 29-ї ОА у тактичному сенсі все ще виглядає досить вразливим для подальших наступальних дій ЗСУ. Принаймні на двох тактичних ділянках — у районі села Дачне (з урахуванням того, що українські підрозділи вже знаходяться біля Горіхове, тобто досить глибоко ЗА їхнім правим флангом, а також зуміли наблизитись до самого Дачного по обох берегах річки Вовча) та по напрямку Шевченка — Бурлацьке (з урахуванням активних дій ЗСУ у бік Скудне та Дніпроенергія).

Звісно, всі ці міркування стануть актуальними лише за однієї умови, якщо українське командування все ж вирішить продовжувати наступальні дії в смузі російської 29-ї ЗВА більш-менш значними силами. Поки що такої готовності воно не демонструє.

В оперативному сенсі згасаючий наступ ЗСУ в смузі російської 29-ї ЗВА УВ «Восток», внаслідок якого їм вдалося звільнити досить значний район у західній частині Донецької області (Зелений Гай — Запоріжжя (село) — Шевченко — Комишуваха), поки що не призвів до суттєвих змін. Противник продовжує наступ на лівому фланзі УВ «Восток» у загальній дирекції Гуляйполе — Оріхів і в операційній зоні УВ «Центр» у бік Добропілля.

Однак було б досить наївно вважати, що це зовсім не вплинуло на дії російського командування. У цьому сенсі ситуація могла б стати набагато складнішою для ЗСУ, ніж та, яка є зараз. Наприклад, поява російської 120-ї дмп на стику 36-ї та 29-ї ЗВА явно початково не була запланована російським командуванням, а стала вимушеною.

Враховуючи, що російське командування розглядає частини та з’єднання морської піхоти як своєрідний «високомобільний» компонент своїх стратегічних резервів, поява цього з’єднання замість Гуляйпільского напрямку (разом із 40-ю обрмп) на Олександрівському напрямку була явно незапланованою і сталася, явно саме через український наступ у смугах російських 36-ї та 29-ї ЗВА.

У цьому сенсі варто також відзначити перегрупування частини сил 90-ї танкової дивізії у смугу 29-ї ЗВА. Хоча, очевидно, спочатку планувалося перегрупувати її основні сили на правий фланг УВ «Центр», аби радикально посилити наступ на Дружківку. Натомість там з’явилися лише окремі її підрозділи, а значна частина опинилася в смузі саме 29-ї ЗВА.

Однак слід пам’ятати, що загальне оперативне значення українського наступу по вищезазначених напрямках може значно зрости, однак, лише за умови його успішного продовження. Якщо ЗСУ зможуть наблизитися до Великої Новосільки з північного заходу і одночасно фізично перетнуть дорогу Гуляйполе — Велика Новосілка більш-менш значними силами (наприклад, на ділянці від Успенівки до Новоіванівки, про це більше в наступному огляді), тоді командування російського УВ «Восток» просто буде змушене розгорнути частину сил і засобів своєї 5-ї ЗВА фронтом із заходу на північ для забезпечення стійкості її правого флангу. Більше того, це може статися, навіть, незалежно від того, хоче воно цього чи ні…

А якщо ЗСУ взагалі «стрибнуть вище своєї голови» і почнуть повертати фланги своїх ударних оперативно-тактичних груп «всередину», тобто у міжріччі річок Мокрі Яли та Янчур (навіть ціною відмови від свого гіпотетичного прориву до Великої Новосілки), то ситуація в усій операційній зоні російського УВ «Восток» загалом почне набувати «особливої гостроти». Але про це – трохи пізніше…

Джерело