Українська мова протягом ХХ століття пережила кілька хвиль штучних “редакцій”, коли радянська влада вилучала питомі слова, замінювала їх кальками з російської або оголошувала “неправильними”. Через це багато природних українських слів, котрі збагачували нашу мову століттями, зникли з ужитку, а частина – навіть зі словників, констатують Патріоти України.
Сьогодні мовознавці та філологи повертають ці слова до життя, переглядаючи старі словники та архіви. Репетиторка з української мови Ірина Ваврик зібрала добірку лексики, яку більшість українців ніколи не чули – і яка колись була звичною.
Фахівці наголошують, що вилучення питомих слів було не випадковим. Радянська мовна політика прагнула уніфікувати мовний простір під російську, послабити українську ідентичність і зробити мову менш самобутньою. Під заборону потрапляли як побутові слова, так і терміни з техніки, науки чи адміністрації.
Серед лексики, яку намагаються повернути, є слова на літеру “в”, що колись мали повноцінні українські відповідники:
- було: вагало або хитун – маятник;
- було: валок – циліндр;
- було: вдача – властивість;
- було: виїмок – виняток;
- було: вигріння – вивітрювання.
Деякі з цих слів мають цікаві історії. Наприклад, “валок” у старих словниках фіксувався у кількох технічних значеннях, а від нього походить і слово “вальниця” – давня назва підшипника.
Мовознавці переконані, що повернення забутих слів – це не просто лінгвістична мода, а відновлення культурної пам’яті. Кожне слово – це ниточка до нашої історії, ідентичності та свободи.