Вищий антикорупційний суд призначив до розгляду по суті кримінальне провадження за обвинуваченням судді Західного апеляційного господарського суду Олега Матущака у незаконному збагаченні та недостовірному декларуванні.
Таке рішення 28 вересня ухвалив ВАКС, повідомляє «Слово і діло».
Раніше суддя Матущак відмовився від угоди про визнання винуватості. Тому прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури скерував справу до суду у загальному порядку.
«Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням (Матущака – ред.) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України у приміщенні ВАКС у залі судових засідань на 6 жовтня 2026 року на 11:30», – йдеться в рішенні.
Нагадаємо, НАБУ і САП повідомили про підозру судді Західного апеляційного госпсуду Олегу Матущаку. За даними слідства, дії судді кваліфіковано за ст. 368-5 Кримінального кодексу України (незаконне збагачення) та ч. 1 ст. 366-2 КК України (декларування недостовірної інформації).
Слідство встановило, що у 2020–2023 роках суддя набув елітну нерухомість у Львові – квартиру та паркомісце загальною вартістю 16,7 млн грн. Щоб приховати активи, майно було оформлене на тещу.
Правоохоронці зазначають, що офіційні доходи та заощадження судді не дозволяли здійснити таку покупку. Крім того, у деклараціях за 2022–2023 роки він не вказав інформацію про користування орендованим житлом.
Львівська влад гучно звітує про боротьбу з російським бізнесом та ухвалює пафосні постанови про тотальну перевірку підрядників, міські комунальники демонструють дива розслабленості на межі з державною зрадою. Стратегічні креслення очисних споруд мільйонного міста разом із мільйонами гривень без зайвих запитань злили фірмі, чий власник десятиліттями будує заводи в Росії, а його незмінний партнер досі катається на форуми до Москви під прапорами «Росводоканала».
Коли ж журналісти видання NGL.media поцікавилися, чому карти критичної інфраструктури під час війни опинилися в руках людей із калузьким бізнес-корінням, очільники водоканалу традиційно розвели руками — мовляв, користуватися пошуковими системами в посадові обов’язки тендерного комітету не входить.
Комунальне підприємство Львівської міськради доручило розробити проект реконструкції частини міських очисних споруд харківській компанії «Інтехінжиніринг», власник якої Михайло Тіц є багаторічним засновником російських фірм. Його давній бізнес-партнер Юрій Мешенгіссер після повномасштабного вторгнення не лише зберіг російську компанію, а й значно розширив її діяльність.
Фактично конфіденційна технічна інформація про критичну інфраструктуру мільйонного міста опинилася в руках людей, які мають тісні зв’язки з росіянами і, не виключено, зі спецслужбами РФ. І все це відбувається на тлі регулярних російських погроз знищити критичну інфраструктуру українських міст.
NGL.media стало відомо про цю ситуацію ще чотири місяці тому, але на прохання спецслужб, які також зацікавились угодами «Львівводоканалу», притримували цю публікацію. За цей час ми знайшли підтвердження того, що львівські комунальники неодноразово допускали до роботи сумнівних підрядників – масштабний проект будівництва у Львові біогазової станції реалізує компанія, давні звʼязки якої також ведуть у Росію та Білорусь.
Читайте по темі: Пандус за мільйони для Чернігівської ОДА: фірма депутата Желдака забрала підряд без конкуренції на тлі корупційних скандалів
Компанія з Харкова, завод під Москвою
Минулого року комунальне підприємство Львівської міськради «Львівводоканал» замовило три проекти реконструкції аеротенків на міських очисних спорудах . Аеротенки – це бетонні резервуари, куди після первинної очистки потрапляє вода з каналізаційних стоків. Це фактично основа всього процесу очищення стічних вод.
Як працюють очисні споруди у Львові
Очисні споруди у Львові збудували у 1960-70-х роках. Вони складаються з двох комплексів – механічної та біологічної очистки. Механічна передбачає видалення твердих часток завдяки решіткам, після чого вода потрапляє на первинні відстійники, де відділяються залишки речовин й жири.
На біологічній стадії органічне сміття розкладають мікроорганізми в аеротенках. Потім вода проходить через вторинні відстійники, де мул осідає й відділяється від води, а вже очищену воду скидають у річку Полтва.
У такий спосіб у Львові щодоби очищають приблизно 400 тис. м³ стічних вод.
В усіх трьох випадках переможцем стало приватне підприємство «Інтехінжиніринг», яке отримало підрядів на загальну суму 8,2 млн грн. Компанія зареєстрована в Харкові у 2018 році і з того часу жодного разу не брала участі в державних закупівлях. Три підряди від «Львівводоканалу» стали першими в історії компанії бюджетними замовленнями.
Директором і власником «Інтехінжинірингу» є 70-річний харківʼянин Михайло Тіц, який багато років працював у сфері водовідведення і каналізування. Він досі вказаний як один із співзасновників українського консорціуму НВФ «Екополімер» і був заступником директора цієї компанії. Серед теперішніх працівників «Інтехінжинірингу» вказані колишні співробітники «Екополімеру» – наприклад, головний інженер Денис Мартинов.
НВФ «Екополімер» понад 30 років працював паралельно як в Україні, так і в Росії. Фактично це був спільний російсько-український консорціум, при чому російська частина «Екополімеру» була значно потужніша за українську. По суті, в Україні
працювали лише інженери-проектувальники, а завод, де виготовляли обладнання для очисних споруд, працював у Калузькій області РФ. І працює там досі.
Для розділення діяльності в Україні та Росії були створені різні юридичні особи «Екополімеру», хоча вони мали спільних засновників – Михайла Тіца, Валентину Щетініну та Дмитра Галича. Основна частка у цьому бізнесі належала харківському підприємцю Юрію Мешенгіссеру.
Що відомо про діяльність «Екополімеру» в Україні
Компанія працює з 1991 року і спеціалізується на виробництві різного обладнання для водовідведення. Її засновником і багаторічним президентом є Юрій Мешенгіссер.
Компанія роками брала участь у державних закупівлях для комунальних підприємств, зокрема виготовляла проекти чи обладнання для водоканалів Києва, Броварів і Ковеля. Серед іншого, «Екополімер» постачав систему аерації для «Луцькводоканалу» та розробляв проект реконструкції очисних у Чернівцях.
В контактних даних деяких документів, які долучали до закупівель, часто фігурувала пошта з російським доменом, а патенти на певні винаходи реєстрували спільно на українських і російських інженерів.
Після російського вторгнення у 2022 році «Екополімер», схоже, почала згортати діяльність в Україні. Корпоративний сайт не працює, соцмережі не активні, а кількість офіційно зареєстрованих працівників, за даними YouControl, скоротилася зі 105 до чотирьох. Проте формально українська компанія досі не ліквідована.
Натомість у Росії в «Екополімеру» справи йдуть значно краще – наприклад, у 2024 році компанія звітувала про тестування обладнання на Липецьку, а у 2025 – монтувала обладнання для очисних споруд в Красноярську. Щоправда, тепер російська гілка «Екополімеру» дедалі частіше працює під брендом «Май проект» – дочірньої компанії, яка у 2022 році разом з «Екополімером» увійшла до групи компаній «Поліпластик» впливового російського бізнесмена Мірона Горіловського.
При цьому Михайло Тіц досі залишається спізасновником двох російських компаній «Екополімеру». Сам Михайло Тіц заявив журналістам, що з 2022 року він не є співзасновником жодних російських фірм, але дані з російських реєстрів свідчать про протилежне.
Господар консорціуму
Багаторічним бізнес-партнером Михайла Тіца є 70-річний Юрій Мешенгіссер. Йому все ще належать найбільші частки українського «Екополімеру», а також українське ТОВ «Видавничий дім “Вокруг Цвета”».
У 2022 році Київська окружна прокуратура Харкова розпочала розслідування діяльності компаній, бенефіціари яких мають російське громадянство. З ухвали Київського райсуду Харкова випливає, що Юрій Мешенгіссер має російське громадянство .
Повномасштабне вторгнення майже ніяк не вплинуло на російський бізнес Мешенгіссера. Навпаки, йому навіть вдалось масштабуватись.
До 2023 року він був зареєстрований у Москві як приватний підприємець, а також досі числиться серед засновників російського видавництва «Вокруг Цвета», що видає профільний журнал «Водоснабжение и санитарная техника».
Юрій Мешенгіссер й надалі регулярно їздить до Росії та бере участь у публічних заходах. Наприклад, у вересні 2022 року він відвідав виставку водних технологій EcwaExpo 2022 у Москві, у 2025 – засвітився на події російської спілки «Інженери живої води», а у 2026 – знову був присутній на профільній виставці.
Також стало відомо, що Мешенгіссер не лише багато років очолював російсько-український консорціум, який регулярно працював із критичною інфраструктурою російських та українських водоканалів, а й представлявся технічним директором групи «Росводоканал», що входить до складу «Альфа-Груп» , і є однією з найбільших у Росії водопостачальних компаній. Юрій Мешенгіссер не відповів на запит журналістів про коментар.
Михайло Тіц запевнив, що не спілкується з Юрієм Мешенгіссером. Він також стверджує, що зараз живе разом з сім’єю на Львівщині, проте він особистої зустрічі з журналістами відмовився. Судячи з його соцмереж, принаймні у 2024 році Михайло Тіц мешкав у Швейцарії і навіть брав участь у акції на підтримку України. NGL.media не вдалось знайти підтвердження того, що він переїхав на Львівщину.
Повірити у те, що Михайло Тіц не підтримує стосунків зі своїм близьким бізнес-партнером, складно. Він регулярно публікує у соцмережах ностальгійні фотографії та відео зі старих корпоративів «Екоплімеру», де він позує поруч із Юрієм Мешенгіссером та російськими бізнес-партнерами.
Ще один підряд любителям Росії та Білорусі
Попри те, що «Екополімер» ніколи офіційно не співпрацював з «Львівводоканалом», компанія демонструвала зацікавленість львівськими очисними спорудами ще у 2018 році. Ймовірно «Екополімер» хотів взяти участь у амбітному проекті з будівництва у Львові біогазової станції.
Що відомо про цей проект?
Ключовим проектом модернізації львівських очисних споруд є будівництво біогазової установки, яка зможе переробляти накопичений після відстійників осад та перетворювати його на електричну і теплову енергію.
Вироблена електроенергія мала б покривати 60% потреб водоканалу, а теплова енергія – 100% потреб в опаленні. На першому етапі біогазова станція має переробляти до 90 тонн мулу на добу, а згодом – до 120 тонн.
Інвестора під цей проект шукали кілька років. У 2016 році «Львівводоканал» знайшов 31,5 млн євро на його реалізацію – 15 млн євро кредитуЄБРР , 5 млн євро – від NEFCO і 7,5 млн євро ґранту від Фонду Східноєвропейського партнерства з енергоефективності. Ще 4 млн євро мала профінансувати Львівська міська рада.
Наприкінці 2020 року «Львівводоканал» уклавугоду про виконання робіт із словенсько-норвезьким консорціумом RIKO-CAMBI.
Компанія RIKO хоч і зареєстрована в Словенії, багато років працювала в Росії та Білорусі. Контракт із «Львівводоканалом» не перший для RIKO в Україні, але найбільший.
Приблизно тоді ж, коли міськрада обрала підрядником будівництва біогазової установки словенское-норвезький консорціум RIKO-CAMBI, колишній топ-менеджер «Екополімеру» Сергій Зброх перейшов на роботу в RIKO, де до 2023 року очолював біогазовий проект. Зараз Сергій Зброх є технічним радником в Україні корпорації NEFCO, яка співфінансує будівництво. На запитання журналістів Сергій Зброх не відповів.
Компанія RIKO хоч і зареєстрована в Словенії, багато років працювала в Росії та Білорусі. Контракт із «Львівводоканалом» не перший для RIKO в Україні, але найбільший.
За багаторічну активність на російському ринку ще у 2009 році засновник RIKO Янез Шкрабец отримав одну з найвищих державних нагород РФ – Орден Дружби, а у 2011 році він очолив Словенсько-Російську ділову раду. Як зʼясували незалежні білоруські журналісти-розслідувачі проекту Buro, у 2022-2023 роках RIKO та її білоруська дочка продовжували постачати обладнання в РФ.
З Білоруссю у компанії RIKO ще міцніші звʼязки. Янез Шкрабец з 2016 року був почесним консулом Білорусі в Словенії. Він втратив цей статус у 2021 році через дії президента Лукашенка і відсутність належної реакції на ці дії від Янеза Шкрабеца. Сам він називав Білорусь своєю другою Батьківщиною.
Компанія й досі працює в Білорусі та отримує держзамовлення. Наприклад, у 2023 році RIKO будувала підстанцію в білоруському місті Гродно, а на відкритті був сам Янез Шкрабец.
Розслідувачі проекту Buro вважають, що Шкрабец особисто знайомий з Алєксандром Лукашенком, а також неодноразово виступав проти введення санкцій ЄС щодо Білорусі.
NGL.media звернулися за коментарем до компанії RIKO щодо актуальних проектів в Росії та Білорусі, та підрядників, які працюють у львівському проекті, однак на момент публікації відповіді не отримали.
Біогазова станція на львівських очисних досі не введена в експлуатацію, хоча завершити проект мали ще три роки тому. За цей час він подорожчав до 41 млн євро. За останніми обіцянками, добудувати станцію мають у 2027 році.
Львівська міська рада не відповіла на питання щодо цієї статті.
Хто мав усе це перевірити
Про сумнівні російські зв’язки «Інтехінжинірингу», якому «Львівводоканал» фактично передав інформацію про критичну інфраструктуру міста, зокрема карти та креслення очисних споруд, стало відомо на початку літа 2026 року. Тоді редакція звернулася з відповідними запитами до Львівської міської ради та керівника «Львівводоканалу» Дмитра Ваньковича.
Спочатку у Львівській міській раді запевнили, що готують відповідь на запит, і попросили більше часу. Однак зрештою відповіді так і не було отримало.
Приблизно в цей же період, справою зацікавилися співробітники департаменту контррозвідки СБУ. Вони почали перевіряти можливі зв’язки «Інтехінжинірингу», «Екополімеру» та корпорації RIKO з представниками Львівської міської ради.
Представники СБУ неофіційно попросили відкласти публікацію цього розслідування принаймні на два місяці, щоб не сполохати ймовірних спільників росіян у Львові. Проте після завершення цього терміну вони перестали виходити на контакт з NGL.media. Редакція звернулася з офіційним запитом до СБУ.
Півтора тижні тому публікація про можливі російські зв’язки «Інтехінжинірингу» з’явилася на місцевому сайті «Твоє місто». Після того директор «Львівводоканалу» Дмитро Ванькович заявив, що російський бізнес власника «Інтехінжинірингу» Михайла Тіца став для нього несподіванкою.
«В нас закупки відбуваються відповідно до тендерних процедур на Prozorro. Беруть участь всі, хто має право працювати в Україні та за кордоном. Очевидно, що російській компанії не дозволено брати участь, як і людям, які з нею повʼязані. Але це за межами нашої компетенції – дослідити або знати про це. Для цього є спеціальні служби», – сказав Дмитро Ванькович.
Утім перевіряти документи підрядника має саме уповноважений працівник замовника, в цьому випадку «Львівводоканалу». У жовтні 2022 року уряд видав постанову, яка забороняє замовникам співпрацювати з громадянами Росії та Білорусі, а також з юрособами, чиїми бенефіціарами вони є.
Крім цього, ще у 2022 році міський голова Львова Андрій Садовий закликав правоохоронців звернути увагу на зареєстровані у Львові компанії, які прямо чи опосередковано належать росіянам. А у червні 2025 року міськрада навіть затвердила окрему ухвалу, якою зобовʼязала виконавчі органи перевіряти всі компанії, які звертаються за адміністративними послугами, на будь-які звʼязки з Росією.
Тобто одразу кілька законодавчих норм зобовʼязували «Львівводоканал» ретельніше перевірити компанію, яка отримає стратегічну для життєдіяльності міста інформацію. Адже для проектування аеротенків підрядник мав би отримати вихідні технічні дані про інфраструктуру всіх очисних споруд.
За словами інженерів-проектувальників, з якими спілкувалися NGL.media, зруйнувати очисні споруди прямим ударом складно, доки невідомо, куди саме бити – а от детальна документація про обʼєкт це завдання значно спрощує. Така неуважність комунального підприємства до критичної інфраструктури міста на тлі регулярних погроз і прямих ударів по водоканалах в інших містах виглядає щонайменше як службове недбальство.
За 19 місяців через каси «Укрпошти» пройшло 11,9 млрд грн готівки. 95,8% цієї суми — 11,4 млрд грн — припало лише на шість компаній, пов’язаних із мережами платіжних терміналів. Такі дані наводяться у матеріалах перевірки НБУ.
Регулятор звернув увагу на схему руху коштів: готівку приймали у неробочий час, одна й та сама людина могла, за документами, здавати гроші у різних регіонах, а великі суми з окремих терміналів вилучали по кілька разів на день. Після зарахування коштів на рахунок «Укрпошти» вони поверталися компаніям уже у безготівковій формі.
Окреме питання — тарифи. Для шести найбільших постачальників готівки діяли ставки від 0,001% до 0,1%, тоді як стандартна комісія становила 0,2%. За наведеними розрахунками, «Укрпошта» отримала близько 8,7 млн грн замість 22,8 млн грн за стандартним тарифом — різниця становила близько 14,1 млн грн.
Ігор Смілянський пояснював, що «Укрпошта» фактично виконувала функцію інкасатора для фінансових компаній, які самі перебували під наглядом НБУ, а знижені тарифи були пов’язані з великими обсягами операцій. Водночас сам регулятор за результатами перевірок застосував до «Укрпошти» низку санкцій. У лютому 2024 року компанію оштрафували на 17,39 млн грн за неналежну організацію фінансового моніторингу. У 2026 році були нові штрафи — 255 тис. грн, 1,7 млн грн та близько 2,54 млн грн за різні порушення.
Попри це, Смілянський залишається керівником «Укрпошти». 23 червня 2026 року НБУ офіційно визнав його таким, що не відповідає вимогам професійної придатності керівника надавача фінансових платіжних послуг, і вимагав відсторонити його протягом п’яти робочих днів.
Замість відставки Смілянський оскаржив рішення регулятора в суді. Саме це наразі дозволяє йому залишатися на посаді до вирішення спору.
Таким чином, навколо керівника державної «Укрпошти» накопичилося одразу кілька питань: мільярдні операції з готівкою, претензії НБУ до фінмоніторингу та внутрішнього контролю і безпосереднє рішення регулятора про його невідповідність вимогам до керівника платіжної установи.
Проти голови Національного банку України Андрія Пишного відкрили кримінальне провадження через можливе надання завідомо неправдивих свідчень тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради. Йдеться про його заяви щодо рекомендації призначити певну особу до керівництва «Сенс Банку».
Про це повідомив народний депутат Ярослав Железняк із посиланням на власні джерела.
На засіданні тимчасової слідчої комісії 10 вересня колишній голова наглядової ради «Сенс Банку» Шевкі Аджунер заявив, що саме Пишний особисто рекомендував призначити Веселого для покращення комунікації банку з органами державної влади після його націоналізації.
Пишний заявив, що категорично заперечує слова Аджунера.
Водночас у відповідь на запит ТСК Аджунер повторно підтвердив, що рекомендацію щодо призначення Веселого надав саме Пишний.
Після цього депутати, за словами Железняка, передали правоохоронцям інформацію щодо можливого незаконного впливу на діяльність банку та надання недостовірних відомостей тимчасовій слідчій комісії.
Раніше повідомлялося, що Веселий фігурує на записах, пов’язаних із Тімуром Міндічем. На них він нібито обговорює із Цукерманом призначення «своїх» людей до нового складу наглядової ради «Сенс Банку».
Пишного пов’язують із колишнім керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком. На цьому тлі у фінансових і політичних колах протягом кількох місяців поширювалися припущення про можливу підготовку до його відставки.
Проректор НМУ Богомольця з науково-педагогічної роботи та економічних питань Володимир Титикало з дружиною заробили 12,7 мільйона гривень. У Козині — дача, нова ділянка й Volvo XC90 за 2,55 мільйона гривень.
Живе в Києві. Дружина — Лідія Ігорівна Санжаровська. Троє синів: Єлизар, Єлисей і Владислав. Сімейний дохід за рік — близько 12,65 мільйона гривень. Його частина — 4,75 мільйона гривень, її — 7,9 мільйона гривень.
Титикало:
Зарплата в НМУ — 994,1 тисячі гривень.
Сумісництво професором у тому ж НМУ — 76,8 тисячі гривень.
Сумісництво в Київському авіаційному інституті — 37,7 тисячі гривень.
Підприємництво — 1,98 мільйона гривень.
Дивіденди ТОВ «АФ «БК Аудит» (41098278) — 480 тисяч гривень.
Зарплата в адвокатському об’єднанні «Ел Ей (Київ)» — 478 тисяч гривень.
Зарплата в ТОВ «Ел Ей Київ» — 85 тисяч гривень.
Додаткове благо від приватного садка «Хеппі Роні (Солом’янка)» — 30 тисяч гривень.
«Зелений тариф» від Київської обласної енергопостачальної компанії — 42 тисячі гривень.
Продаж рухомого майна Надії Нестерук — 850 тисяч гривень.
Автопарк оновили двічі за рік
На проректорі лишився Toyota Land Cruiser 100 (200) з 01.08.2018, без оцінки. На дружину оформлені BMW iX3 (2024), придбаний у 2024 році за 2,02 мільйона гривень під кредит у Credit Agricole, та Volvo XC90 (2024), придбаний у вересні 2025 року за 2,55 мільйона гривень.
У правочинах: 29 листопада продав транспорт, 5 грудня оформив купівлю-продаж авто, 12 грудня заплатив 1 мільйон гривень як перший внесок під кредит.
Без цінника на будинок
Читайте по темі: Фіктивні інвалідності та легалізація майна: чоловік депутатки Київради Юлії Симуніної отримав підозру
У Києві на Титикало з 06.12.2018. Вартість обох — «не застосовується».
Ділянка площею 952 м².
Домоволодіння площею 188,3 м².
У дружини в Обухівському районі з 21.04.2021 є будинок площею 259,9 м² за 3,53 мільйона гривень в Обухівській громаді та ділянка площею 1166 м² у Козині за 392 тисячі гривень.
Влітку цього року дружина взяла в оренду ще 981 м² у Козині. Оцінка — 908 тисяч гривень.
Корпоративні права
ТОВ «АФ «БК Аудит» — 100%, 5 000 гривень, з 2017-го, передано в управління.
ТОВ «Хелікс Мед» (34834058) — 10%, 4 000 гривень, з 2018-го, передано в управління.
ТОВ «МДС» (39814408) — 100% на дружині, 1 000 гривень, з 2018-го, в управління не віддано.
На рахунках гривні порівняно скромні: Приват — 264 тисячі, Ощад — 131 тисяча, Universal — 29 тисяч, ПУМБ дружини — 151 тисяча. Плюс 1 100 євро.
Читайте по темі: Україні повернули 700 тисяч євро, арештованих у Франції по справі “Поліграфкомбінату”
Окремо в дружини готівка — 87 тисяч доларів.
Проректор офіційно живе з ФОП, дивідендів аудитора й бізнесу дружини-адвоката. Університет дає мільйон. Сім’я за рік показує майже 13 мільйонів, два нові кросовери на 4,5 мільйона, дачу в Козині й 87 тисяч доларів у шухляді.
Державні документи Молдови та Польщі містять дані про зв’язки платіжного сервісу Trustee з російськими структурами. Йдеться про використання застосунку в схемах фінансування, бізнесові зв’язки оператора з РФ та діяльність його платіжного партнера.
Перше з відповідних рішень опублікувала Служба інформації та безпеки Молдови у грудні 2024 року, друге 21 травня 2026 року ухвалило Міністерство внутрішніх справ та адміністрації Польщі.
У звіті молдовської SIS про втручання у президентські вибори та референдум 2024 року зазначено, що російські спецслужби через людей, наближених до групи Ілана Шора, використовували застосунок TRUSTEE (Trustee Plus, UAB Trustee Global, Литва) як механізм фінансування.
Ілан Шор перебуває під санкціями США, Великої Британії, ЄС, України та Швейцарії. Його партію в Молдові визнали неконституційною.
13 березня 2026 року голова Агентства внутрішньої безпеки Польщі (ABW) направив запит R-Z-1467/2026. У рішенні польського MSWiA наведено його висновок, згідно з яким Trustee Global «пов’язана бізнесово з РФ», а аналіз відкритих джерел вказує на використання компанії «російськими спецслужбами».
У документі гендиректором і співзасновником Trustee Global названо Вадима Грушу, а технічною директоркою — Ксенію Житомирську. Запроваджені щодо компанії санкції передбачають заморожування активів, заборону надання коштів та виключення з державних закупівель.
Рішення набуло чинності негайно. До запиту ABW також додали документ із грифом обмеженого доступу.
Згідно з рішенням польського відомства, за договором від 1 серпня 2023 року Trustee Global співпрацювала з Quicko sp. z o.o., яка випускала для компанії кобрендові платіжні картки.
ABW окремо встановило, що в межах цієї співпраці Quicko проводила платежі на територіях, де не мала відповідного дозволу. Про розірвання договору Quicko повідомила наглядовий орган лише 6 листопада 2025 року, а припинення співпраці набуло чинності 28 лютого 2026 року.
Того самого дня під санкції потрапило російське ООО «Квико», ОГРН 1137746383851, у якому польській Quicko належить 90%. Міністерство перевірило цю інформацію за даними російського реєстру ЄДРЮЛ.
Поруч у переліку фігурує ТОВ «Кошелек.ру», ОГРН 1107847012547, яке контролює криптобіржу Koshelek.ru. На російськомовній версії сайту quickowallet.com також були зазначені дані Quicko.
ABW назвало це «свідомим будуванням фінансового мосту між західними країнами та РФ». Серед інших партнерів Quicko у рішенні згадуються компанії бренду Mercuryo, пов’язаного з Росією капіталом і людьми.
Окремо аналітики Recoveris, на яких посилається Bankier.pl, дослідили інтеграцію функції обміну у Trustee Wallet із сервісом Kassa.cc.
За їхнім звітом, цей сервіс дає змогу миттєво обмінювати криптовалюту на рублі з подальшим переказом коштів до “Сбербанка”, ПСБ та банку «Авангард».
За даними Recoveris, дві біржі, інтегровані з Trustee, отримували кошти від санкційної російської Garantex. Одна з них, за твердженням аналітиків, робила це навіть за рік після запровадження санкцій OFAC.
Дослідники також стверджують, що BIN-номери Quicko давали російським користувачам гаманця змогу отримувати картки, які в платіжних системах Mastercard і Visa відображалися як польські.
У компанії ці твердження заперечують. У заяві від 21 травня, підписаній Вадимом Грушою, зазначено, що застосунки Trustee недоступні в Росії, компанія не працює на російському ринку та не співпрацює з підсанкційними банками.
Також у заяві йдеться, що Trustee Wallet ніколи не інтегрувався з Quicko. Водночас польське рішення про застосування санкцій було ухвалене та залишається чинним.
Таким чином, молдовська спецслужба пов’язала застосунок Trustee з фінансуванням структур Ілана Шора з боку Росії. Польська контррозвідка заявила про бізнесові зв’язки оператора з РФ, тоді як його картковий партнер, згідно з польськими документами, володіє 90% російського ТОВ «Квико».
Окремо аналітики Recoveris заявляють про можливість виведення через інтегрований у гаманець обмінник рублів до російських банків, частина з яких перебуває під санкціями. Водночас Trustee заперечує роботу на російському ринку та зв’язки з підсанкційними банками.
“Працівники ДБР за сприяння Нацполіції викрили психолога одного з медичних закладів Хмельниччини, яка за гроші обіцяла військовозобов’язаним допомогу з військовим обліком, відстрочками та бронюванням”, – ідеться в повідомленні.
Вимагала гроші за постановку на військовий облік без штрафу
Жінка посилалася на зв’язки у Шепетівському РТЦК та СП. В одному із задокументованих епізодів вона вимагала у знайомого 3 тисячі доларів США за постановку на військовий облік без штрафу за несвоєчасне оновлення персональних даних.
Із цієї суми 1 тисячу доларів вона планувала залишити собі, решту — передати посадовцям, які мали забезпечити постановку чоловіка на облік без штрафних санкцій.
За оперативною інформацією, психолог також могла за гроші сприяти в оформленні відстрочок від мобілізації та бронювання.
Психологині повідомили про підозру
Їй повідомлено про підозру в одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення службовими особами, поєднаному з вимаганням такої вигоди (ч. 3 ст. 369-2 КК України).
КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» КМДА 29 вересня за результатами тендеру замовило ТОВ «КП «Шляхбуд Інвест» будівництво Великої Окружної дороги із розв’язкою за 319,46 мільйона гривень.
У 2016 році ТОВ «Еко-Буд-Трейд» виграло підряд на будівництво Великої Окружної дороги на ділянці від проспекту Маршала Рокоссовського до вулиці Богатирської з будівництвом транспортної розв’язки в різних рівнях за 325,91 мільйона гривень. Згодом суму договору збільшили до 718,73 мільйона гривень, а в 2020 році фірмі додали на додаткові роботи 354,19 мільйона гривень. У 2021 році строк дії договору на додаткові роботи продовжували через нестачу коштів, а в 2022 та 2023 роках — через пошкодження об’єкта під час воєнних дій. Воно спричинило потребу в коригуванні проєкту. Зрештою той договір закрили в грудні 2024 року з повною оплатою.
Нинішні торги — перші на будівельні роботи по Окружній після початку повномасштабного вторгнення Росії. До 30 квітня 2027 року новий підрядник «КП «Шляхбуд Інвест» повинен виконати залишки робіт першого пускового комплексу. Йдеться про добудову підземного пішохідного переходу, шляхопроводу через залізницю і шляхопроводу через Богатирську, перекладання кабелів 10 кВ, дорожні роботи, благоустрій та організацію дорожнього руху.
Закупівля фінансується з місцевого бюджету Києва. На цей рік відведено 29,75 мільйона гривень, а решта — на наступний рік. Договір дозволяє аванс за рішенням головного розпорядника бюджетних коштів, а взагалі виконані роботи будуть оплачувати за наявності фінансування із відстрочкою платежу до чотирьох місяців. У разі відсутності фінансування генпідрядник має право виконувати обсяги робіт у межах своїх наявних матеріальних та фінансових ресурсів. Окремо зазначено, що розрахунки за виконані роботи можуть здійснюватися з відстрочкою платежу шість місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Договірна ціна динамічна, тобто фактично платити за матеріали можуть за цінами, що менші від кошторисних. Вона не включає коштів на покриття ризиків та інфляцію.
Найбільша сума припадає на оцинковану металеву бар’єрну дорожню огорожу типу 11ДО-280-0,8-2-1,5 по 96 000 гривень за тонну (тут і далі ціни з ПДВ). Серпневий моніторинг ДП «НІРІ» показав на Київщині найвищу з усіх областей середню ціну оцинкованої металевої бар’єрної дорожньої огорожі — 153 000 гривень за тонну; середня ціна по всій Україні — 121 149 гривень за тонну. Компанія «Garant Group LTD» пропонує огородження 11ДО-280-0,8-2-1,5 за ціною від 83 500 гривень за тонну.
Асфальтобетон щільний дрібнозернистий типу А1 марки 1 вписали по 6 600 гривень за тонну, а менший обсяг такого ж самого — по 876 гривень за тонну. Згідно з моніторингом, середня ціна асфальтобетону щільного дрібнозернистого марки 1 на бітумах БНД на Київщині вища — 7 906 гривень за тонну.
Щебенево-піщані суміші С-5 та С-7 включили по однаковій ціні 1 724 гривні за кубічний метр. Серпневі моніторингові середні ціни в області — 896 гривень за кубічний метр і 875 гривень за кубічний метр відповідно, що вдвічі дешевше.
Італійська захисна акрилова фарба Elastocolor Paint RAL 7035 коштує 691 гривню за кілограм. У відкритих джерелах фарба для басейнів Mapei Elastocolor трапляється у роздріб по 715–745 гривень за кілограм.
Річковий пісок врахували по 1 190 гривень за кубічний метр. Тоді як серпнева моніторингова середня ціна природного рядового піску на Київщині становить 535 гривень за кубічний метр, що вдвічі дешевше.
Щебінь марки М1000 і більше фракції 40–70 міліметрів включили по 1 709 гривень за кубічний метр. Серпнева моніторингова середня ціна щебеню такої фракції — 768 гривень за кубічний метр, що вдвічі дешевше.
Фірма отримала підряд без конкуренції, бо на відкриті торги більше ніхто не прийшов.
Для участі в тендері треба було принести аналогічний договір за останні п’ять років про будівельні роботи (дорожні роботи, земляні роботи, благоустрій, озеленення, облицювання та оздоблення або підземного пішохідного переходу або інших споруд, влаштування / перевлаштування інженерних мереж) у межах населених пунктів. Фірма надала виконаний на третину договір за 2025 рік із ритуальною службою СКП «Спеціалізований комбінат ПКПО» КМДА про капремонт об’єктів благоустрою на ділянках для почесних поховань Лісового кладовища на 298,53 мільйона гривень. Поліція веде справу щодо, зокрема, цього договору.
Також замовник вимагав підтвердити наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій. Більшість зазначеної у довідці техніки фірма залучає за договором надання послуг у одеського ТОВ «Ескадор 2022» Олександра Моісеєва, а склад і виробничу базу орендує у київського ТОВ ВКП «Комуншляхбуд» Артема Монастирного і Павла Бойка.
Ще був список обов’язкових працівників: сертифікований геодезист із вищою освітою, інженер-проєктувальник на інженерно-будівельне проєктування у частині кошторисної документації, щонайменше троє сертифікованих виконавців робіт із вищою освітою.
Забезпечення тендерної пропозиції у формі банківської гарантії складало 1,30 мільйона гривень, а забезпечення виконання договору у формі застави — 1% його ціни. Ще замовник вимагав перерахувати на його рахунок гарантійний платіж на забезпечення генпідрядником належного санітарного стану на будівельному майданчику в розмірі 0,5% ціни договору.
Із 2024 року «Дирекцію будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» очолює Роман Лісневський, який перед тим обіймав там посаду першого заступника директора.
Столичне «КП «Шляхбуд Інвест» належить Сергію Лимаренку з Черкащини. Він також володіє ТОВ «СБК України» сам і ТОВ «МС Інжинірінг» із Сергієм Мельником, а також є співзасновником ГО «Армклуб Барс». Як пише «КиївВлада», серед засновників останньої також є Павло Євстратенко, колишній головний спеціаліст КК «Київавтодор». Свого часу Лимаренко володів ТОВ «КП Шляхбуд», яке наразі належить Роману Антонюку з Волині.
У 2023 році «КП «Шляхбуд Інвест» виграло підряд нинішнього замовника на будівництво дороги від проспекту Валерія Лобановського до аеропорту «Київ» за 135,94 мільйона гривень. Як пише «КиївВлада», поліція розслідує справу про можливе розкрадання коштів на цьому будівництві в результаті завищення вартості матеріалів та робіт. У 2024 році наступний підряд щодо тієї дороги виграв консорціум «Мостадор Групп» за 1,47 мільярда гривень. На той момент «КП «Шляхбуд Інвест» був серед учасників консорціуму, але у 2025 році вийшов.
Із 2021 року «КП Шляхбуд Інвест» отримав підрядів на 1,06 мільярда гривень, цей — найбільший.
Журналісти знайшли сотні компаній, які можуть бути пов’язані з однією схемою: їх оформлювали на молодих людей, через них проводили багатомільйонний імпорт, а потім переписували на нових власників. У частини фірм – сайти без товарів, цін і навіть робочих телефонів.
Ми вже розповідали про те, як компанії з ознаками сумнівного імпорту могли використовуватися для виведення грошей за кордон. Йдеться про “Блек Аудит”, мережу компаній, які надають послуги конвертцентру та допомагають переміщати кошти в інші країни.
У 2024-му в Україні на трьох 18-20- річних хлопців оформили кілька десятків компаній. Фірми отримували статутний капітал приблизно по 200 тис. грн, декларували оптову торгівлю, починали імпортувати товар на сотні мільйонів, а потім змінювали назви та власників.
Іноді на цьому ланцюжок не закінчувався. Перший герой цієї історії – Ілля Гриценко.
У 2024 році, коли йому було лише 18 років, на нього офіційно зареєстрували десять компаній. П’ять – у березні. Ще п’ять – у червні. Назви різні: “Ентоблаун”, “Панська мода”, “Квадросфера”, “Фаузеропт”, “Трейдлот”, “Лаудер торг”, “Модна хвиля”, “Гейтсвіт”, “Пріамтрай оптимал”, “Дистрибконтакт”.
А ось конструкція – майже однакова. Компанії займалися оптовою торгівлею, мали невеликий штат, статутний капітал переважно у межах 200-220 тис. грн та проводили імпортні операції.
Ця схема схожа на те, як працює “Блек Аудит”. Ба більше, деякі компанії, які оформили на хлопців, також фігурували у заявах до правоохоронців про діяльність “Блек Аудиту”. Зокрема, ТОВ “Планета Речей” раніше належала Юрію Ярошу. Детальніше про це читайте тут.
За даними YouControl, сукупний обсяг заявленого імпорту за цими компаніями вимірюється більш ніж мільярдом гривень. Виникає просте питання: що саме продавали ці фірми?
У частини з них є сайти, де можна було б поцікавитися асортиментом… І саме тут починається найцікавіше. Це не схожі на повноцінні інтернет-магазини ресурси. Немає каталогу, конкретних товарів, цін, фотографій продукції, інформації про постачальників. Подекуди немає навіть робочого номеру телефону.
Наприклад, одна з компаній Гриценка – ТОВ “Модна хвиля”. За даними YouControl, за два роки вона імпортувала товар приблизно на 400 млн грн.
У документах зазначено, що з Китаю завозили трикотажні полотна та текстильні матеріали. Постачальником виступала компанія Soltera Trade Limited (запам’ятайте цю назву).
Митне оформлення відбувалося через Одеську митницю. Китайський постачальник теж має сайт. Його створили у березні 2025 року. Інтернет-сторінка фактично становить собою імітацію візитівки, без нормального переліку продукції, цін та іншої інформації, якої очікуєш від компанії, що позиціює себе як міжнародний постачальник.
Дані про власника домену приховані через Withheld for Privacy.
А сайт “Модної хвилі” має схожу концепцію.
Його створили у листопаді 2025 року. І тут знову використали Withheld for Privacy.
Тобто маємо українського імпортера, іноземного постачальника, сотні мільйонів гривень товарних операцій – і два максимально непоказні сайти, які практично не дають потенційному клієнту можливості зрозуміти, що саме продають ці компанії.
Але ще цікавіше те, що сталося з самими фірмами.
Сьогодні компаній, які б “висіли” на 18-річному Гриценкові, вже немає.
Їх переписали на інших людей. Серед нових власників – громадянин Узбекистану Усаров Мухаммаджон Егамберді Огли, на якого, за даними відкритих реєстрів, оформлено понад 40 компаній.Цей сценарій повторюється і в іншій групі підприємств.
21-річний хлопець із села та ще 16 компаній
Юрій Ярош – мешканець села Стара Чортория Житомирської області. У 2024 році, коли йому був 21 рік, на нього почали оформлювати компанії. Загалом – 16.
“Хвиляопт”, “Сінтексред”, “Ліндеріо”, “Екобудія”, “Кінгстаропт”, “Візіонпром”, “Денісопт”, “Торгсток”, “Орігент Світ”, “Торгрух”, “Торгімпакт”, “Глобаверс”, “Хатній смак”, “Товарний шлях”, “Асортітрейд” та інші.
Знову бачимо знайомий набір:
Оптова торгівля.
Невеликий штат.
Статутний капітал приблизно у 200 тис. грн у частини компаній.
Імпорт.
А потім – зміна назв та власників.
Частину компаній згодом переписали на громадянина Узбекистану Турсунходжієва Абдурауфхона Боходірхон огли. За даними з реєстрів, на нього оформлено понад 70 компаній.
Найбільш показовою в цій історії є компанія, яка сьогодні називається “Хвиляопт”.
Спочатку вона мала назву “Хозпортал”. Її Юрій Ярош створив 7 березня 2024 року. Потім фірма стала “Центром Покупок”. А згодом – “Хвиляопт”.
Власники теж змінювалися: спочатку Ярош, потім Василь Цалко, а пізніше – той самий громадянин Узбекистану Усаров Мухаммаджон Егамберді Огли.
За даними YouControl, компанія імпортувала товарів приблизно на 400 млн грн. А далі трапилася історія, яка вже не вкладається лише в статистику реєстрів.
У серпні минулого року вантаж компанії зупинили на митному посту “Мостиська” у Львівській області. У митній декларації було зазначено понад 1,7 тис. парових очищувачів.
Але під час огляду митники побачили інше. У вантажі були речі з маркуванням Gucci, Hermès, Louis Vuitton, Dior, Montblanc, Boss, Tommy Hilfiger, Prada, Loro Piana, Yves Saint Laurent, Celine. І ще 398 Apple AirPods Pro.
Митники склали протокол про адміністративне правопорушення за переміщення товарів через кордон із приховуванням від митного контролю. Але, за даними, які вдалося встановити “Телеграфу”, ця історія не переросла у кримінальне провадження щодо компанії.
Навіщо мільйонному імпортеру сайт, на якому нічого не можна купити?
Повернімося до “Хвиляопт”. У компанії є сайт, який створили 18 листопада 2025 року.
Дані про власника домену приховали через Withheld for Privacy. Він, як і сайти інших компаній, дуже схожий на сайт для прикриття. Так:
Сам сайт складається фактично з однієї сторінки.
Немає нормального каталогу.
Немає конкретного переліку товарів.
Немає цін.
Немає фотографій продукції.
Немає інформації про постачальників.
Немає даних про засновника та керівника.
Третій герой публікації – 20-річний Дмитро Гнатюк з Білої Церкви. У 2024-му на нього оформили близько десятка компаній. І знову – знайомий сценарій.
Компанії створювали протягом кількох місяців, декларували оптову торгівлю, проводили значні імпортні операції, а потім переходили до інших власників.Одна з них – “Мейден Сейл”.
Її сайт має інший вигляд, але принцип той самий. Замість повноцінного каталогу – іконки. Замість конкретних товарів – загальні категорії.
Немає цін, нормальних описів, інформації про постачальників чи керівництво.
“Телеграф” спробував зателефонувати за номерами, які були вказані на сайтах таких компаній. Майже жоден із мобільних номерів не виявився робочим.
І знову – Withheld for Privacy для приховування даних про реєстранта домену.
Якщо розглядати кожну компанію окремо, усі ці деталі можна списати на недбалий маркетинг, молодий бізнес або невдалий сайт.
Схожий сайт має й іноземний постачальник “Модної хвилі”. Це важливо, адже якщо компанія справді купує товар у Китаї на сотні мільйонів гривень, її постачальник має бути реальною комерційною структурою з відповідним масштабом діяльності.
А тут ми бачимо сайт, який практично не містить інформації про продукцію.
Питання – хто створює ці компанії, навіщо їх десятками оформлюють на молодих людей і хто фактично контролює їх після переписування?
“Телеграф” не стверджує, що кожна з цих компаній є частиною “Блек Аудиту”. Це можуть довести лише слідчі. Але занадто велика кількість однакових деталей змушує замислитися: чи не маємо ми справу з єдиною мережею, яка штампує фірми за однаковим шаблоном?
Ось що насторожує найбільше:
Десятки компаній відкрили за дуже короткий час;
У засновниках – зовсім молоді люди, які навряд чи є представником реального бізнесу;
У всіх майже однаковий розмір статутного капіталу і ті самі види діяльності;
Мільйонний імпорт йде через примітивні сайти, які нашвидкуруч створили в один період;
Контактних телефонів, нормальних каталогів товарів та цін немає, а дані про власників сайтів приховані;
Компанії постійно змінюють назви і переписуються на людей, на яких повішено ще з десяток таких же фірм.
Окремі питання викликають і самі вантажі: на митниці оформлюють одне, а всередині раптом опиняються брендовий одяг чи дорогих AirPods. Коли таке трапляється з однією фірмою – це дивно. Але коли це ціла система, нею мають зайнятися правоохоронці. І тут ми знову повертаємося до “Блек Аудиту”.
ТОВ «Родео Капітал» (ЄДРПОУ 37769432) — київська фінансова компанія. Юридична адреса: вул. Іоанна Павла II, 4/6, корпус А, кімната 406-б. Статутний капітал — 10 млн грн. КВЕД — «інші види грошового посередництва», а також лізинг, кредитування та інші фінансові послуги.
Наразі директором і єдиним бенефіціаром є Максим Сергійович Лисенко (з 28.02.2023). До нього керівниками були Юрій Чиж та Олександр Максимюк. У червні 2024 року серед засновників нетривалий час фігурував Костянтин Котенко.
НБУ чотири рази застосовував санкції до компанії:
23.08.2023 — штраф за несвоєчасну звітність;
19.09.2024 та 23.10.2024 — анулювання ліцензій за власними заявами;
12.08.2025 — відкликання ліцензії на факторинг і кредитування коштами та банківськими металами (причина — недопуск інспекторів НБУ до перевірки).
Ще в червні 2025-го регулятор вимагав до 7 липня усунути недоліки в документах для авторизації. Компанія перевірку зірвала, після чого ліцензію відкликали. Показники з реєстру однак не схожі на «мертву» компанію.
2022-й — активи – 5 млн грн;
2023-й — дохід – 23,5 млн грн, прибуток – 3,8 млн грн, активи – 125 млн грн;
2024-й — дохід зріс до 91,6 млн грн при 5 працівниках;
2025-й — дохід впав до 33,7 млн грн, прибуток — лише 198 тис. грн (0,59 %), активи роздуто до 754 млн грн за зобов’язань 727 млн грн і 7 співробітників.
Маржа мінімальна, баланс нагадує транзитну структуру.
26 мільйонів застави за Марченко
НАБУ та САП підозрюють депутатки Київради від «Батьківщини» Олену Марченко (членкиню комісії з архітектури, містопланування та земельних відносин) у справі Дениса Комарницького («Чисте місто»). За версією слідства, група контролювала розподіл київської землі під забудову.
ВАКС взяв її під варту з альтернативою у 50 млн грн. Гроші внесли, і її звільнили. Пізніше суд дозволив виїзд до Ізраїлю на лікування. Майно Марченко та її чоловіка Івана арештовували.
Частину застави внесли не з її особистого рахунку. «Родео Капітал» через рахунок в АТ «Оксі Банк» переказав 26 млн грн чотирма платежами. Це більше половини загальної суми застави.
Звідки в фінансовій компанії з сімома співробітниками та відкликаною ліцензією з’явилися 26 млн грн «під депутатку» — питання не риторичне. Ще у 2025 році журналісти зазначали, що Марченко публічно не пояснила походження всієї суми.
Чому саме «Оксі Банк»
Банк у цій схемі не випадковий. Голова правління «Оксі Банку» брав 0,15 % від обороту клієнтських компаній за швидке відкриття рахунків, «непомічання» операцій і подальше супроводження бізнесу. Підтвердження йшли в Telegram, винагороду передавали переказами або готівкою. Фактично це платний обхід фінмоніторингу: банк мав би перевіряти джерела та мету коштів, але за відсоток від потоку цього не робив.
Ті самі реквізити «Оксі Банку» тепер фігурують у 26 мільйонах застави за фігурантку земельної справи Києва. Фінкомпанія без чинної ліцензії НБУ, рахунок у банку з вироком за підкуп за «небажання реагувати», депутатка з орбіти Комарницького.
