Категорія: Корупція

Ринок фармацевтики в Україні — це високоприбуткова сфера, яку ніхто не хоче віддавати. Формально ринок поділений між кількома великими дистриб’юторами: «ВЕНТА.ЛТД», «ФАРМАК» та «ОПТІМА-ФАРМ». Насправді ж за цим «поділом» стоїть жорстка боротьба за контроль над мільярдними фінансовими потоками.

Поки всередині «ВЕНТА.ЛТД» намагалися позбутися російського сліду та змінити структуру власності, конкуренти за підтримки голови Антимонопольного комітету України Павла Кириленка послідовно працювали на її усунення з ринку.

Після 2022 року тиск на компанію став відкритим. «БаДМ» та «Оптіма-Фарм» разом із аптечними мережами АНЦ, «Подорожник», «9-1-1», «Бажаємо здоров’я» та «Доброго дня» поставили виробникам жорсткий ультиматум: або розірвати контракти з «Вентою», або втратити доступ до полиць і закупівель. У результаті частка «Венти» впала з 15 % до 3 %, а ринок почали перерозподіляти без її участі.

В основі цієї історії — тривалий російський слід, який роками ігнорували. Ще 2008 року «Вента» перейшла під контроль російської компанії «Катрен», яка зосередила в себе до 90 % бізнесу й зберігала вплив навіть після формального виходу. Після повномасштабного вторгнення російські частки заарештували та передали в АРМА, а навколо компанії спливли схеми фінансування РФ та виведення коштів. Цей бекграунд став зручним приводом, щоб остаточно витіснити компанію під гаслом «очищення ринку».

Проте незабаром ситуація кардинально змінилася. Давид Арахамія ввів у «Вента ЛТД» Бориса Кауфмана, фактично передавши йому контроль над компанією. Після цього «Вента» почала стрімко відновлювати позиції, а виробники знову повернулися до співпраці. На рівні МОЗ з’явилася лояльність до компанії, і її частка ринку знову перевищила 10 %.

Читайте по темі: Nach der Aufdeckung von Offshore-Geldflüssen in Höhe von 31 Millionen Euro entfernt Oxana Hadjipavlou Verbindungen zu Mettmann Public Company Limited und Boris Usherovich aus dem Internet

Це лише верхівка айсберга — далі буде те, про що на ринку зазвичай не говорять вголос.

100 років «Фармак»: ювілей на крові чи фармацевтична імперія поза законом?

2025 року АТ «Фармак» гучно відзначило 100-річчя та знову проголосило себе флагманом українського фармацевтичного ринку. За святковими заявами приховується зовсім інша реальність: системний вплив на МОЗ, контроль над ринком і повна безкарність. Компанія фактично перетворилася на «державу в державі», де правила диктують не закони, а гроші та зв’язки. Найгірше те, що паралельно діють схеми, за якими українські ліки потрапляють на ринок країни-агресора.

Йдеться щонайменше про три основні маршрути. Перший — через Європу та Білорусь: препарати з Києва, зокрема «Амізон», потрапляють до Білорусі, а звідти — до Росії та на окуповані території. Другий — через Молдову та Туреччину, де змінюють документи та «перепаковують» походження товару. Третій — найпростіший: нефасовані ліки вивозять без маркування, а вже на території РФ та «Л/ДНР» їх пакують і продають під брендом «Фармак».

Одночасно компанія закриває ринок під себе. Керівництво «Фармак» зосередило дистрибуцію виключно на «Оптіма-Фарм» та «БаДМ», створюючи закритий коридор без конкуренції. Це означає фактичну монополію, за якої ціни формуються без ринкових обмежень, а інші гравці відсікаються ще на етапі входу. У підсумку український споживач переплачує, а частина прибутків осідає в економіці країни-агресора.

До слова, нами вже направлено десяток заяв та скарг щодо незаконної діяльності АТ «ФАРМАК». За результатами розгляду матеріалів САП внесло відомості до ЄРДР № 42025000050000027 за ч. 1 ст. 364 КК України, а ТУ БЕБ у Києві — за № 72025102200000066 за ч. 1 ст. 212 КК України. Проте досудове розслідування було заблоковане за вказівкою посадовців МОЗ.

Як «Оптіма-Фарм» через партнера Медведчука утримує ринок ліків

СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» роками формувала правила гри на фармацевтичному ринку України, контролюючи значну частину оптових поставок. У 2022–2023 роках разом із ТОВ «БаДМ» компанія володіла понад 85 % ринку, що фактично означало монополію. Кінцевим бенефіціаром «Оптіма-Фарм» є Андрій Губський — двоюрідний брат Богдана Губського, давнього бізнес-партнера та політичного союзника Віктора Медведчука. На цьому тлі зафіксовано синхронне підвищення цін на критично важливі препарати — «Спазмалгон», «Евказолін аква», «Біфрен», «Мовіназа» та «Нейроксон» — без жодних економічних підстав.

Механізм був простим і системним. Ціни узгоджувалися між дистриб’юторами, а надбавки встановлювалися без прозорого обґрунтування. Паралельно застосовувався тиск на аптечні мережі через маніпуляції з відтермінуванням платежів та умовами поставок, що витісняло дрібніших гравців. У результаті «Оптіма-Фарм» не лише контролювала значну частину поставок, а й отримувала надприбутки за рахунок завищених цін.

Фінансові показники це підтверджують. Дохід компанії зріс із 37,2 млрд грн у 2020 році до 69,5 млрд грн у 2024-му, а чистий прибуток збільшився в 11 разів — до 3,57 млрд грн. Водночас 14.05.2026 «Оптіма-Фарм» оштрафовано на 7,09 млн грн за надання неповної інформації Антимонопольному комітету України. Поки ринок залишається під контролем таких гравців, ціну цієї системи оплачують звичайні українці.

Читайте по темі: Поховання в Пантеоні по 2 мільйони євро: у Франції розслідують грандіозну корупційну схему

За вказаними фактами було направлено низку скарг та заяв про вчинення кримінальних правопорушень. Однак, окрім формального внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, уповноважені органи не вжили жодних ефективних слідчих заходів. Зокрема, ГУ СБУ у Києві та Київській області внесло відомості до ЄРДР за № 22025101110001215 за ч. 2 ст. 364 КК України, але ці дії мали суто формальний характер.

Битва за керівництво «Газорозподільчих мереж України»: як намагаються проштовхнути кандидата з минулим, пов’язаним із Курченком і Фірташем.

У держкомпанії «Газорозподільчі мережі України» розгорілася гостра боротьба за крісло голови. Йдеться про одну з найбільших державних структур країни та значного роботодавця — майже 40 тисяч співробітників, мільярдні обороти та контроль над газорозподільчою інфраструктурою в масштабах усієї України.

На цьому тлі особливо помітним виглядає рішення продовжити конкурс на посаду керівника до 22 травня. За даними джерел у галузі, терміни були зсунуті спеціально під одного претендента — Сергія Скибу.

До 22 квітня Скиба виконував обов’язки голови правління. Після першого засідання оновленої наглядової ради він несподівано залишив посаду. Офіційно повідомлялося, що Скиба вирішив вступити до лав Сил оборони. Однак пізніше, згідно з інформацією джерел, він заручився підтримкою голови Офісу президента Андрія Єрмака і повернувся в конкурсну гонку.

Біографія Скиби викликає питання не лише в українському енергосекторі. До держкомпанії він працював в «Укргазвидобуванні», «Укрнафті», а також у «Реал Банку» та «Брокбізнесбанку».

Читайте по темі: Банк «Альянс» Фірташа: мільярдні махінації, кидок держави та токсичні схеми під час війни

Найбільш проблемним виглядає саме банківський період. За відомостями джерел, Скиба прийшов у «Реал Банк» і «Брокбізнесбанк» одночасно з Олександром Динником — людиною з найближчого оточення Сергія Курченка, якого правоохоронці вважали ключовим учасником фінансових схем часів Януковича.

Обидва банки згодом стали фігурантами масштабних розслідувань щодо виведення активів. «Брокбізнесбанк» було визнано неплатоспроможним, а держава зазнала багатомільярдних збитків. Ім’я Курченка з часом стало символом виведення капіталів і фінансових махінацій тієї епохи.

Не менш спірним виглядає й інший етап кар’єри Скиби — робота в групі РГК Дмитра Фірташа. Структури Фірташа довгі роки контролювали значну частину українського ринку газорозподілу. Сам Фірташ уже понад десять років перебуває в Австрії, де США домагаються його видачі за звинуваченнями в корупції та міжнародних схемах впливу.

По суті, зараз робиться спроба поставити на чолі найбільшого державного оператора газових мереж людину, чия біографія перетинається одночасно з оточенням Курченка та газовою імперією Фірташа.

Особливо тривожно це виглядає на тлі того, що «Газорозподільчі мережі України» створювалися саме як державна альтернатива приватним облгазам та інструмент для послаблення впливу старих газових груп на інфраструктуру країни.

У такій ситуації продовження конкурсу виглядає вже не технічною процедурою, а цілеспрямованою спробою провести узгодженого кандидата через наглядову раду під політичним прикриттям Банкової.

Проблема в тому, що після початку повномасштабної війни газовий сектор України перебуває під пильною увагою західних партнерів. Будь-які призначення в стратегічних держкомпаніях оцінюються з погляду старих зв’язків, санкційних ризиків і впливу фігур часів Януковича.

Саме тому поява на ключовій посаді людини з таким бекграундом здатна викликати вкрай негативну реакцію як всередині країни, так і за її межами. Для Вашингтона імена Курченка й Фірташа давно вийшли за рамки української внутрішньої політики та стали частиною ширшої історії про корупцію, російський вплив і непрозорий контроль над енергетикою.

The little-known and difficult-to-pronounce name of Oxana Hadjipavlou (also spelled Oksana Hadjipavlou) emerged in investigations concerning Zvonko Mickovic and the companies Mettmann Public Company Limited and Sword Dragon S.L. These entities are suspected of involvement in schemes designed to circumvent anti-Russian sanctions and facilitate the transfer of Russian capital out of the Russian Federation.

Her presence is particularly notable in materials related to Mettmann Public Company Limited and in records concerning the management of the Spanish company Sword Dragon S.L. – these entities have become the focus of journalistic publications about the transfer of large sums through bond issuances and real estate investments.

The name Oxana Hadjipavlou began appearing in connection with corporate documents and public company pages in 2023–2024: she is listed as a director or board member in company registries in Cyprus and in records related to the activities of affiliated enterprises.

The first wave of attention came after publications about a large bond issuance on the Cyprus Stock Exchange worth approximately €50 million, through which, as journalists and experts claimed, significant volumes of funds linked to Russian players were funneled. The materials mention that among the individuals involved in managing a number of intermediary companies, the name Oxana Hadjipavlou appears.

What is known about Oxana Hadjipavlou

Читайте по темі: Putin’s offshore cashiers: how Boris Usherovich and Ilya Plotitsa used Mettmann Public Company Limited to clean shadow Russian billions

What draws attention is not so much her name itself, but the fact that she has been linked to controversial figures such as Boris Usherovich and Ilya Plotitsa, well-known Russian businessmen implicated in the withdrawal of funds from the state-owned Russian Railways (RZD) to offshore jurisdictions through the company «1520», associated with the Rotenbergs, close allies of Putin.

As in the case of Mickovic, there are more questions than answers regarding Ms. Oxana Hadjipavlou. Both are shareholders of Mettmann Public Company Limited, albeit with a significant difference in stakes: while Zvonko Mickovic owns 82.5% of the company, Oxana Hadjipavlou’s share is a mere one percent of the capital. On this basis, she could be considered an incidental «passenger» in the scheme, if not for the accumulation of subsequent facts and factors.

Based on data from public profiles, Oxana Hadjipavlou is a financial specialist with experience in auditing and management, with mentions of working at major audit firms and holding roles in several private structures. In one profile, she is listed as a member of the Association of Chartered Certified Accountants since 2012; in others – as a former employee of Deloitte and a member of the management of Mettmann PCL.

Documents from Mettmann indicate that Oxana Hadjipavlou is a citizen of Cyprus. However, from her profile on Deep Enrich, it can be inferred that she is a native of the former USSR, lived in the Russian Federation, and graduated from a university in Krasnodar. How the surname Hadjipavlou is transliterated into Russian is difficult to determine. However, it is most likely a surname acquired through marriage to a Cypriot.

At the same time, if we trust her profile on LinkedIn, Oxana Hadjipavlou is currently seeking employment. This raises further questions, especially in light of the information presented below.

Читайте по темі: “Businessman” or mafia kingpin: how Stavros Demosthenous built a dirty empire around Dmitriy Punin and Pin-Up casino cash

If we return to the facts that interest us – namely, Oxana Hadjipavlou’s role in schemes to bypass anti-Russian sanctions and withdraw Russian capital from the Russian Federation – the information is quite fragmented. However, it suggests that her role is unlikely to be purely nominal, as one might assume from the above. Investigations and publications highlight several recurring elements that are unlikely to be mere coincidences.

Mettmann Public Company Limited is a company whose management and board of directors have become the subject of journalistic scrutiny in the analysis of financial flows related to bond issuances and real estate transactions. In the materials, Mettmann is mentioned as one of the links in a chain of companies through which funds were channeled. Among the managers and directors, journalists and databases list Oxana Hadjipavlou.

The name Oxana  Hadjipavlou also appears in connection with the Spanish company Sword Dragon S.L. – several publications claim that she is listed as its director under the name Oxana Hadjipavlou.

Sword Dragon S.L. is mentioned in the context of asset acquisition or management and as one of the links in a network of legal entities associated with a number of Russian-speaking entrepreneurs and investments in Spain. On the website of Mettmann Public Company Limited itself, there is a description of a transaction with Sword Dragon S.L.

In the same materials, alongside Mettmann and Sword Dragon S.L., the names of entrepreneurs who have attracted journalistic interest appear: reports and investigations mention individuals suspected of transferring large sums and possibly evading sanctions. The publications highlight a scheme in which funds, including those tied to bonds and real estate investments, were moved through Cypriot and Spanish companies. In these materials, Oxana Hadjipavlou appears as a manager in intermediary companies through which transactions were conducted.

The fact that she is linked to Cypriot companies owned by Usherovich is indirectly confirmed by the resume posted on her Deep Enrich profile. Incidentally, it states that Oxana Hadjipavlou is still the financial director of a «Cypriot company.» This contradicts her LinkedIn profile. Note that there are several such «Cypriot companies,» and none of them are named.

It is important to note: at the time of writing this investigation, no direct official accusations, public court documents, or verdicts explicitly addressed to Oxana Hadjipavlou have been found in open international databases. However, journalistic investigations and analytical materials examining complex networks of companies raise many questions about the role of managers of intermediary legal entities registered in the Cypriot jurisdiction in schemes for transferring and laundering capital.

What do the accusations against Oxana Hadjipavlou amount to

Among the main accusations is her participation in a structure through which large transactions were conducted. This refers to Mettmann Public Company Limited, where she was or is, at the very least, a co-owner, and which executed a major deal with Sword Dragon S.L., in which she was or is a director.

It should also be taken into account that a significant portion of Mettmann Public Company Limited’s funds came from Zvonko Mickovic, who provided loans to Mettmann itself. Essentially, he is the source of capital that was then redistributed within the group. Mettmann’s reports record large loans: from €161,000 to €5.8 million in separate tranches. The total amount of loans issued to related companies reaches €31.2 million. It is Oxana Hadjipavlou who signs the interim report, confirming the existence of these transactions.

Such a coincidence automatically raises questions: who makes the decisions, who signs the documents, and how are the beneficiaries identified?

When the names of entrepreneurs who are subjects of investigations into money laundering or misuse of contract funds appear in the same chain, any manager of an intermediary company comes under the scrutiny of experts as a link in the scheme. Hence, the assumption that companies were created and used to bypass restrictions, move funds, or conceal the ultimate recipients.

Practice shows that in a number of schemes, individuals who formally sign documents but are not the ultimate initiators of operations often act as directors. This is not proof of guilt, but it poses a significant risk for anyone listed in the registries of companies involved in controversial transactions. Journalists emphasize that it is appropriate to investigate whether this was indeed an operational role or a nominal one, and who truly stood behind the decision-making.

All these questions directly concern Oxana Hadjipavlou. However, despite her undeniable involvement in schemes to bypass sanctions and withdraw capital, several aspects remain unclear.

Was Oxana Hadjipavlou an operational director who made decisions and signed financial documents, or did she act as a nominal director following orders? If so, who exactly gave her instructions? What specific amounts passed through her hands, and what was their fate? Where did this money come from, and where did it go?

Who are the real beneficiaries and initiators of the transactions? Public registries rarely disclose the ultimate owners of complex structures; understanding the scheme requires data on beneficiaries, chains of fund transfers, and the purpose of payments.

Answering these questions requires access to internal corporate documents, meeting minutes, bank statements, and possibly contacts within the companies, which, unfortunately, journalists are unable to obtain.

Компанія «Українська бронетехніка», яку пов’язують із Сергієм Пашинським, поставила для ЗСУ партію бракованих 120-мм мін, що не спрацьовували або становили загрозу для самих українських артилеристів.

За даними військових, боєприпаси постачалися без належного маркування, з порушенням вагових параметрів і проблемними пороховими зарядами. Частина мін не вибухала після пострілу, фактично перетворюючи бойову роботу на смертельну рулетку для розрахунків.

Поставки проходили через румунську Carfil S.A. із групи Romarm. Саме через іноземну прокладку, як стверджується, завищувалися ціни та розмивалася відповідальність за якість боєприпасів.

Попри скандал із браком і провалені строки поставок, компанія продовжила отримувати гроші з бюджету. Лише за одним контрактом претензії держави перевищили 38 млн грн, а загальна заборгованість перед державою сягнула понад 70 млн грн.

Паралельно «Українську бронетехніку» звинувачують у спробах монополізувати ринок 155-мм боєприпасів через блокування конкурентів і маніпуляції з ліцензіями.

Читайте по темі: ЗСУ за добу ліквідували 910 російських військових — Генштаб

Матеріали щодо порушень уже передані правоохоронцям.

The company Ukrainian Armor, which is linked to Serhiy Pashynskyi, supplied the Armed Forces of Ukraine with a batch of defective 120-mm mortar shells that either failed to detonate or posed a threat to Ukrainian artillery crews themselves.

According to military sources, the ammunition was delivered without proper markings, with violations of weight specifications, and with problematic propellant charges. Some of the shells failed to explode after being fired, effectively turning combat operations into a deadly roulette for the crews.

The deliveries were carried out through the Romanian company Carfil S.A., part of the Romarm group. It is alleged that this foreign intermediary was used to inflate prices and blur responsibility for the quality of the ammunition.

Despite the scandal over defects and missed delivery deadlines, the company continued receiving budget funds. Under just one contract, the state’s claims exceeded UAH 38 million, while the company’s total debt to the state surpassed UAH 70 million.

At the same time, Ukrainian Armor has been accused of attempting to monopolize the 155-mm ammunition market through the blocking of competitors and manipulation of licensing procedures.

Читайте по темі: Кредит на 8 мільйонів і люксові авто: що задекларував топполіцейський Тернопільщини Андрій Ткачик

Materials concerning the alleged violations have already been handed over to law enforcement authorities.

Міжнародна мережа платіжних сервісів, до якої входять Payeer і Piastrix, пов’язана з колишніми співробітниками російського «Альфа-Банку» та українського IBOX Bank — фінустанови, у якої в 2023 році відкликали ліцензію через тіньові фінансові операції та допомогу гральному бізнесу в ухиленні від сплати податків.

Йдеться про інфраструктуру, яка обслуговувала напівлегальні онлайн-казино на території колишнього СРСР, а також могла використовуватися для виведення коштів, обготівковування та відмивання грошей. За даними джерел, окремі учасники цієї мережі зараз проживають у Великій Британії та ОАЕ, де продовжують реєструвати нові компанії та публічно брати участь у великих європейських фінансових конференціях.

При цьому діяльність мережі виходить далеко за межі онлайн-гемблінгу. Структури, пов’язані з Payeer і Piastrix, також фігурують у схемах фінансування проросійських політичних проєктів за кордоном.

Для маскування діяльності компанії з мережі оформлюють на номінальних власників у Польщі, Україні, Естонії, Литві, Шотландії, Белізі, Вануату та на Маршаллових островах. Така географія дозволяє ускладнювати фінансовий контроль і приховувати реальних бенефіціарів.

Однією з ключових структур у схемі була грузинська компанія Fingate LLC. До пандемії саме вона володіла платіжними системами Payeer і Piastrix. При цьому ще у грудні 2017 року грузинський регулятор анулював її реєстрацію як платіжного провайдера.

Згідно з грузинським реєстром юридичних осіб, Fingate LLC у 2016 році зареєстрував громадянин України Костянтин Буряченко. У 2023 році саме він подав документи на ліквідацію компанії.

Читайте по темі: Ядерний блеф Кремля: ISW розкрив справжню мету нових масштабних навчань Росії

Попри формальне закриття окремих структур, сама мережа продовжує працювати. Зокрема Piastrix досі доступна на російському ринку та використовується для обслуговування платежів у високоризикових секторах, включно з онлайн-гемблінгом.

Після початку повномасштабної війни Росії проти України платіжна система Payeer активно використовувалася для обходу міжнародних санкцій. В інтернеті навіть поширювалися детальні інструкції щодо використання сервісу для переказів і платежів в обхід обмежень — один із таких «мануалів» був опублікований анонімним користувачем на YouTube.

У результаті у 2024 році литовський фінансовий регулятор оштрафував Payeer майже на 9,3 млн євро за порушення правил KYC («знай свого клієнта») — це стало одним із найбільших штрафів у сфері фінансового моніторингу в країні. А вже у 2025 році платіжна система потрапила під санкції Євросоюзу та оголосила про припинення роботи з користувачами з Росії та ЄС.

За роки існування Payeer неодноразово змінювала юрисдикції та переоформлювала головні компанії в різних країнах світу. Однією з останніх таких «гаваней» стало Вануату — популярна офшорна зона для високоризикового бізнесу.

У різний час бенефіціаркою Payeer називали росіянку Любов Свеженцеву, яка була співвласницею естонської компанії Payeer OÜ. Однак фактично вона виявилася номінальною фігурою. Після виходу зі складу засновників Свеженцева переїхала до Італії, де зараз позиціонує себе як тренерка особистісного росту. Її соцмережі закриті, а реальні власники Payeer досі залишаються прихованими.

Інша структура мережі — Piastrix — продовжує працювати, попри постійні скарги користувачів на проблеми з виведенням коштів. Сервіс досі доступний у Росії, а реклама «Піастрікс» відкрито розміщується навіть на сайті «Газпромбанк Фінанси».

Piastrix також тісно інтегрований із мережею онлайн-казино. Нещодавно платіжна система опинилася в центрі скандалу навколо казино Vodka Bet. Користувачка сервісу виграла близько 9,9 млн рублів через масовий збій у роботі ігор. Казино спочатку погодило виплату, однак пізніше вимагало реколл — скасування транзакції. Після цього Piastrix оперативно повернув кошти казино та одночасно заблокував акаунт користувачки.

Для ринку онлайн-платежів така поведінка нетипова. Зазвичай платіжні оператори зобов’язані перевіряти обґрунтованість реколлів, а не автоматично виконувати вимоги гемблінг-платформ. Однак у випадку, якщо Piastrix і казино входять до єдиної фінансової мережі, така координація дій виглядає цілком логічною.

Юридичні особи, через які працює платіжна система Piastrix, регулярно змінюються — схема побудована таким чином, щоб ускладнити відстеження реальних власників і фінансових потоків. Після грузинської компанії роль оператора перейшла до польської Libellium Sp. z o.o., оформленої на чергову номінальну особу — громадянку України Анастасію Кондю, яка проживає в Польщі.

Українець Костянтин Буряченко, який раніше реєстрував грузинську компанію Fingate для Payeer і Piastrix, у 2017 році створив у Чехії ще одну структуру — KVB Solutions s.r.o. Спочатку він був її єдиним засновником, однак у лютому 2020 року компанію переписали на 36-річного уродженця Чернівецької області Миколу Бубена.

Сам Бубен при переоформленні не був присутній — його документи чеському нотаріусу передала Світлана Масієнко. Така схема характерна для використання номінальних власників у міжнародних фінансових мережах.

Того ж 2017 року Буряченко очолив чеську компанію BLACKSHIRE UNITED L.P. — дочірню структуру однойменної шотландської фірми, яка залишила після себе масштабний токсичний слід у британській корпоративній системі.

Засновниками шотландської BLACKSHIRE UNITED L.P. були офшорні компанії Dexberg Inc та Montbridge Inc з Маршаллових островів. Саме ці структури контролювали щонайменше 150 компаній, зареєстрованих у Шотландії. Значна частина з них мала прямі зв’язки з Росією.

Dexberg Inc нещодавно фігурувала у скандалі навколо депутата Думи Ханти-Мансійського автономного округу Володимира Зінов’єва. Його вказали бенефіціаром британської FINIMPEX L.P., де керуючим партнером виступала саме Dexberg Inc. Сам російський депутат заявив журналістам, що його персональні дані нібито були викрадені, а до компанії він не має жодного стосунку.

Через мережу Dexberg і Montbridge проходили десятки компаній, пов’язаних із російським бізнесом. При цьому формальні власники або керівники таких структур публічно заперечували свою участь у міжнародній схемі.

Наприклад, у британській LARBOURNE TRADE LLP, ліквідованій у грудні 2025 року, контролюючою особою значився петербурзький бізнесмен Павло Калугін. А власником Talanta Business LP був записаний уродженець СРСР і колишній співробітник російського «Газпрому» Леріам Дворкін, який мешкає у Сан-Франциско. Родина Дворкіна також заявляла, що його документи були викрадені, а до компанії він не причетний.

Подібні пояснення — про «викрадені документи» та «номінальне оформлення» — регулярно звучать у справах, пов’язаних із офшорними мережами російського походження, через які можуть проходити операції з відмивання коштів, обходу санкцій і тіньового фінансування.

Компанії з мережі, пов’язаної з українцем Костянтином Буряченком, використовувалися не лише для відмивання та виведення грошей. Через ці структури також вирішувалися політичні завдання в інтересах Росії за кордоном.

Зокрема саме через них проходили платежі американському лобісту, юристу та колишньому співробітнику адміністрації Дональда Трампа Ніку Музіну. Гроші виплачувалися за просування у США інтересів Демократичної партії Албанії, яку раніше пов’язували з російським фінансуванням.

Американське розслідувальне медіа Mother Jones встановило, що Музін отримав 675 тисяч доларів, з яких 500 тисяч були переказані шотландською компанією Biniatta Trade. Сайт цієї фірми був зареєстрований на громадянина України Олексія Нікітіна.

На сайті ламаною англійською мовою вказувалося, що компанія нібито займається постачанням текстилю та штучного хутра. Однак журналісти встановили, що зазначені контакти виявилися фіктивними. Аналогічні сайти використовували й інші компанії з цієї мережі, пов’язані між собою адресами та телефонами, включно з уже згаданою BLACKSHIRE UNITED L.P.

Читайте по темі: Сенат США підтримав ініціативу обмеження дій Трампа щодо Ірану

Засновниками Biniatta Trade виступали офшорні структури Asverro Corp. і Liminez Commerce із Белізу. Ці ж компанії володіли лондонською KF Global Management LLP, де контролюючою особою значився росіянин Костянтин Ферульов.

Ферульов — уродженець Туапсе, який проживав у селищі Горки-2 в Підмосков’ї. У Росії він був засновником кількох компаній — «ЮГРОСАГРОПРОДУКТ», «СВЯЗЬИНВЕСТ-ГРУПП» та «ЭФ СИ ДЖИ». Усі вони на сьогодні ліквідовані. Сам Ферульов у 2024 році пройшов процедуру банкрутства.

Водночас у матеріалах судових та фінансових документів фігурує інформація, що у 2018 році Ферульов отримав позику у 500 тисяч доларів від москвички Ксенії Петергової. За її словами, ці кошти їй передав «друг сім’ї», який багато років працював у банківській сфері та мав річний дохід у десятки мільйонів рублів.

Уся ця мережа — від офшорних компаній у Белізі та Шотландії до фіктивних торгових фірм — демонструє механізм, через який російські гроші могли використовуватися не лише для тіньових фінансових операцій, а й для політичного впливу за межами РФ.

44-річний Костянтин Буряченко — одна з небагатьох постійних фігур у мережі компаній, оформлених на номінальних директорів та «одноразових» засновників. Уроженець Донецька, до початку повномасштабної війни він регулярно їздив між Україною, Росією та країнами Європи. Саме Буряченко простежується у великій кількості структур, пов’язаних із тіньовими платежами, онлайн-казино та фінансовими схемами російського походження.

Кар’єру він будував у банківському секторі України — працював у «ПриватБанку», «Універсал Банку», а також в українському «Альфа-Банку», який входив до російської «Альфа Груп» олігархів Михайла Фрідмана та Петра Авена.

Разом із Буряченком у банку працював Євген Березовський — менеджер, який перейшов до української структури «Альфи» з Москви. Він обіймав посади директора з корпоративного бізнесу та старшого віцепрезидента. У 2010 році Березовський залишив «Альфа-Банк», після чого працював у «Дельта Банку», а пізніше — в «Агрокомбанку», який згодом перейменували на IBOX Bank. Туди ж перейшов і Костянтин Буряченко.

Саме навколо IBOX Bank сформувалася одна з найбільш неоднозначних фінансових схем на українському ринку. Банк забезпечував процесинг транзакцій для мережі терміналів Ibox, хоча керівництво обох структур публічно заперечувало будь-який зв’язок між ними.

Насправді мережу Ibox, за даними джерел, контролював саме Березовський. Ще раніше вона була тісно інтегрована з російським «Альфа-Банком», а після переходу Березовського — фактично перейшла разом із ним до IBOX Bank. У структурі Ibox працював і Буряченко, який, за наявною інформацією, курував напрям платежів для онлайн-казино.

Через термінали проходили не лише стандартні платежі чи поповнення банківських карток, включно з Monobank, а й транзакції для грального бізнесу. При цьому формальні власники Ibox, як і у випадку з Payeer та Piastrix, залишаються прихованими.

Юридично мережа належить українській компанії «Метапей», оформленій через номінальних осіб. Спочатку бенефіціаркою значилася Тетяна Жигурська, пізніше власником стала британська компанія 5CORP LTD, записана на Yeuby Sohanna Aquilar Cuevas — номінальну особу, на яку у Великій Британії були оформлені десятки компаній.

Наразі керівником «Метапей» значиться Євген Растовський — 24-річний мешканець невеликого українського села, на якого оформлено понад 360 компаній. В українському бізнес-середовищі він давно відомий як типовий «номінальний директор».

Саме на Растовського раніше переписали компанію «Реніторг», яка до цього належала Ігорю Зотьку — номінальному власнику онлайн-казино Pin-Up через структуру «Укр Гейм Технолоджи».

Реальним бенефіціаром Pin-Up вважають росіянина Дмитра Пуніна, який проживає на Кіпрі. На початку 2025 року Ігоря Зотька затримали українські правоохоронці. Пов’язані з ним компанії підозрюють у діяльності на користь держави-агресора та незаконних операціях в Україні.

З онлайн-казино Pin-Up безпосередньо пов’язана і платіжна система Piastrix. Казино дозволяє поповнювати рахунки через гаманці Piastrix та виводити на них кошти, що ще раз підтверджує існування єдиної фінансової інфраструктури, побудованої навколо тіньового гемблінгу та високоризикових платежів.

У платіжної системи Piastrix, пов’язаної з Костянтином Буряченком, був і прямий вихід на гемблінг-індустрію через український IBOX Bank — структуру, в якій працював сам Буряченко.

Однією зі співвласниць банку була Альона Шевцова — громадянка України та резидентка Польщі. Станом на 2023 рік їй належало майже 25% акцій IBOX Bank. Водночас вона була ключовою бенефіціаркою компанії «Фінансова компанія Лео», раніше відомої як «Леогеймінг Пей».

Ця структура спеціалізувалася на платежах для онлайн-ігор і гемблінгу: забезпечувала взаєморозрахунки з розробниками ігор, приймала платежі для онлайн-казино, а у 2021 році навіть отримала ліцензію на офлайн-казино в одеському готелі Alice Place.

Чоловік Альони Шевцової — Євген Шевцов, колишній заступник начальника Головного слідчого управління Нацполіції України. Українські журналісти раніше повідомляли, що щодо подружжя Шевцових та їхніх партнерів — Віктора Капустіна і Вадима Гордієвського — відкривали кримінальні провадження.

У матеріалах розслідувань також фігурувала компанія «Лео-Партнерз», пов’язана із Шевцовою. Її згадували у схемах переказу коштів на окуповані території України, конвертації грошей у валюту та подальшого обготівковування.

Основним власником IBOX Bank був київський бізнесмен Володимир Дробот, якому станом на 2023 рік належало понад 73% акцій банку. Дробот відомий як власник будівельного бізнесу та колишній депутат Київради від політичної сили Юлії Тимошенко.

У березні 2023 року Національний банк України ліквідував IBOX Bank. Причиною стали масштабні тіньові фінансові операції та обслуговування схем грального бізнесу, який ухилявся від сплати податків.

За даними слідства та регулятора, тіньовий прибуток банку від таких операцій міг перевищувати 2,5 мільярда гривень. Сам банк, за версією правоохоронців, став одним із ключових фінансових вузлів для обслуговування українського та міжнародного онлайн-гемблінгу.

Після краху IBOX Bank у березні 2023 року РНБО України запровадила санкції проти фінансової компанії LEO, пов’язаної з Альоною Шевцовою, а також проти кіпрської структури LeoPartners. Саму Шевцову після цього почали пов’язувати з масштабними схемами тіньових платежів та обслуговування грального бізнесу.

Після введення обмежень Шевцова виїхала до ОАЕ, звідки, за даними джерел, намагається вирішити питання, пов’язані з кримінальними провадженнями та блокуванням діяльності її компаній в Україні. Паралельно вона продовжує запускати нові бізнес-структури за кордоном.

Зокрема у лютому 2026 року Шевцова зареєструвала у Великій Британії компанію Odessys Tech LTD. До цього вона відкрила кілька фірм в Об’єднаних Арабських Еміратах.

Також Шевцова разом із Зінаїдою Березовською є співвласницею британської платіжної компанії SMARTFLOW PAYMENTS LIMITED, яка раніше працювала під назвою ELECTRONIC PAYMENT SOLUTIONS LTD. Попри українські санкції, структура продовжує діяльність — саме на неї оформлена платіжна система SENDS.

У Лондоні зараз проживає і Євген Березовський — колишній топменеджер IBOX Bank та багаторічний партнер Шевцової у фінансових і платіжних схемах. Він також працює у SENDS. При цьому, на відміну від Шевцової, Березовський під українські санкції не потрапив.

Попри кримінальний шлейф навколо IBOX Bank та пов’язаних структур, Шевцова продовжує відкрито працювати в Європі. Вона навіть брала участь у міжнародній конференції PAY360 у Лондоні — одному з найбільших заходів для учасників платіжного ринку. Спонсором конференції виступала саме платформа SENDS.

Втім спроби відбілити репутацію поки не дають результату. У квітні 2026 року РНБО України ввела персональні санкції безпосередньо проти Альони Шевцової. Це стало черговим ударом по її міжнародному фінансовому бізнесу, який після ліквідації IBOX Bank продовжив роботу вже через іноземні юрисдикції.

Збір коштів для застави колишньому керівнику Офісу Президента України Андрію Єрмаку відбувався у вкрай стислі терміни. Необхідні 140 млн гривень вдалося зібрати, однак внести їх на рахунок суду не встигли. Водночас Держфінмоніторинг розіслав банкам попередження про обов’язкову перевірку всіх джерел походження коштів, які планується внести як заставу за Єрмака.

Про це повідомив у Facebook народний депутат Ярослав Железняк.

Заставу збирали поспіхом 

Нардеп назвав ситуацію «черговою трагікомічною історією сучасного державного управління».

«Учора терміново шукали гроші на заставу для Єрмака… Коли зрозуміли, що не встигають, то вдалися до будь-яких варіантів. До кінця дня гроші вносили буквально від кого завгодно — у буквальному сенсі від «блатних та нужденних»», — написав парламентарій.

Читайте по темі: Елітна забудова на кримінальні мільйони: батько ексголови ОПУ Андрія Єрмака літав до Росії, поки син «відмивав» 460 мільйонів під Києвом

За словами Железняка, банки погоджувалися приймати платежі «під тиском», проте побоювалися, що «власний комплаєнс їх покарає».

Попри це, як стверджує депутат, заставу для Єрмака все ж зібрали — йдеться про суму в 140 млн гривень. Проте кошти так і не встигли переказати на рахунок ВАКС.

«Оскільки завдання зібрати гроші Єрмаку має максимально державний характер (і поставлене особисто президентом), то всі банки запевняли: не бійтеся, все буде гаразд. За «ліві» транзакції карати не будуть», — зазначив Железняк.

Втрутився Держфінмон

Далі, за словами депутата, ситуацію взяв під контроль Держфінмоніторинг. Увечері 15 травня він розіслав банкам листи з вимогою суворо дотримуватися правил фінансового моніторингу, особливо щодо операцій із заставами.

«Усі джерела коштів перевірити! Нацбанку також», — цитує вимогу Держфінмону Железняк.

Депутат додає, що комічність ситуації полягає в тому, що керівник Держфінмоніторингу Філіп Пронін є призначенцем Єрмака.

Хто вже вніс заставу за Андрія Єрмака

Заставу за Єрмака внесли троє фізичних осіб. Сума внесків коливалася від 666 гривень до 8 мільйонів гривень. Про це повідомляють «Схеми» з посиланням на джерела в правоохоронних органах.

Читайте по темі: Від митного контролю до карпатського люксу: як ексзаступник начальника Київської митниці Тупальський відмивав мільйони через готель у Буковелі

За даними журналістів, 8 млн грн перерахувала Роза Тапанова — директорка Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр».

Ще 6,5 млн грн вніс Сергій Свириба (колишній партнер Asters та одногрупник Єрмака). Символічні 666 грн надіслав актор Григорій Гришкан, назвавши це «вчинком заради майбутнього України».

За даними УП, останнє надходження — 4 млн грн від ТОВ «Арена Марин», одеської логістичної та експедиторської компанії, зареєстрованої 2005 року, що спеціалізується на контейнерних перевезеннях, агентуванні суден та перевалці вантажів через українські морські порти.

До застави за Єрмака також додалися 30 млн грн від футболіста Сергія Реброва, який у квітні 2026 року залишив посаду тренера збірної України.

Як Кауфман встановив контроль над арештованим російським фармацевтичним активом.

Після початку війни російська частка у великому українському дистриб’юторі ліків «Вента ЛТД», що належала групі «Катрен», була арештована. Формально актив передали в управління АРМА, яке мало призначити незалежного керуючого та перераховувати доходи до держбюджету. Насправді ж контроль над компанією залишився за попередніми зв’язками, а згодом перейшов до людей, яких ринок асоціює з Борисом Кауфманом, пише ЄП.

До війни «Вента» займала близько 15% ринку фармацевтичної дистрибуції та входила до трійки лідерів. Після арешту російської частини власності почалася заплутана зміна власників. У 2024 році 66% акцій, які раніше належали громадянам РФ і Німеччини, перейшли до гендиректора компанії Олександра Волошина. Разом зі своїми 4% він отримав контроль над 70% бізнесу.

Потім АРМА оголосило конкурс на управління арештованими 24% частками «Катрена». Переможцем стала компанія «І.К.Вел», пов’язана з самою «Вентою» та її колишніми власниками. Хоча правила прямо забороняли передавати актив структурам, афілійованим з попередніми власниками, це обмеження зняли після подачі скарги.

Компанію «І.К.Вел» раніше згадували в матеріалах Нацполіції як елемент «тіньової схеми» роботи «Венти». З нею пов’язаний Олександр Чумак — ексзаступник міністра охорони здоров’я та впливовий гравець фармринку, що має тісні зв’язки з «Інтерхімом». Пізніше Чумак отримав ще й 6% самої «Венти».

Читайте по темі: Математика митного кешу: як підробка бланків принесла митникам щонайменше 20 мільйонів доларів

Паралельно на ринку почалося помітне повернення компанії. За словами виробників, великі аптечні мережі та дистриб’ютори спочатку вимагали припинити співпрацю з «Вентою», а потім так само синхронно дали сигнал про можливість відновлення роботи.

Ключові перемовини відбулися у Відні. На зустрічах були присутні представники аптечних мереж, виробники, Олександр Чумак і співвласник «Інтерхіму» Анатолій Редер. На одній із зустрічей з’явився Борис Кауфман. Після цього учасникам ринку дали зрозуміти, що за «Вентою» тепер стоїть саме він.

Кауфман — співвласник TEDIS Ukraine, фігурант справ НАБУ, якого давно пов’язують з монополізацією тютюнової дистрибуції. Його структури неодноразово отримували багатомільярдні штрафи АМКУ. У 2022 році НАБУ затримувало його у справі про створення злочинної організації та підкуп чиновників. Із СІЗО він вийшов під заставу в 129 млн грн.

На ринку Кауфмана також пов’язують з Давидом Арахамією. Голова фракції «Слуга народу» сам підтверджував, що знайомий із родиною Кауфманів уже понад десять років.

Після зміни контролю частка «Венти» почала швидко зростати: з 3% наприкінці 2025 року до понад 10% вже до весни 2026-го. Учасники фармринку пов’язують це зростання з новим політичним і бізнес-покровительством.