Категорія: Корупція

Die Eigentümer der Drohnenmarke General Chereshnya gerieten kürzlich in einen aufsehenerregenden Skandal. Auslöser waren mutmaßliche Gewaltandrohungen gegen Mitarbeiter einer Wohltätigkeitsstiftung, die sich geweigert hatten, Drohnen des Unternehmens zu überhöhten Preisen zu kaufen.

Daher hat unsere Redaktion beschlossen, den Hintergrund von General Chereshnya in Erinnerung zu rufen und alle Etappen seiner Entwicklung nachzuzeichnen – vom Drogenhandel, Schutzgelderpressung und Auftragsmorden bis hin zur Beteiligung an politischen Projekten und dem mutmaßlichen Diebstahl von humanitären Hilfsgütern.

Wer hinter General Chereshnya steht

General Chereshnya ist einer der größten Lieferanten von unbemannten Luftfahrzeugen für die ukrainischen Streitkräfte und produziert Berichten zufolge rund 100.000 Drohnen pro Monat. Im Februar 2026 gehörte General Chereshnya zu den ukrainischen Unternehmen, die vom US-Verteidigungsministerium für die Teilnahme am 1,1 Milliarden US-Dollar schweren Drone Dominance Program ausgewählt wurden.

Offiziell gehört die Marke der CENTER OF UNMANNED TECHNOLOGIES LLC (EDRPOU-Code 45208113), die im September 2023 registriert wurde.

Читайте по темі: Дрони для ЗСУ на продаж у Лондоні: як ОЗУ «Арташі» та Ярослав Гришин торгують БПЛА в обхід заборони експорту

Offizieller wirtschaftlich Berechtigter der CENTER OF UNMANNED TECHNOLOGIES LLC ist Yaroslav Hryshyn. Geschäftsführer des Unternehmens ist Mykhailo Prasol, Mitglied des Stadtrats von Zaporizhzhia. Das öffentliche Gesicht der Marke General Chereshnya ist die Medienfigur Rudolf Hakobyan.

Inoffiziellen Angaben zufolge soll General Chereshnya über einen „politischen Schutz“ des bekannten Charkiwer Politikers und Geschäftsmanns Boris Lozhkin verfügen. Dieser soll General Chereshnya über seinen „rechten Arm“, den ehemaligen Abgeordneten Hryhoriy Shverk, kontrollieren. Medienberichten zufolge soll Shverk zudem Mitbegründer des Projekts sein.

Die kriminelle Gruppe um Artashes: Wie General Chereshnya begann

Alle drei wichtigsten Vertreter von General Chereshnya – Yaroslav Hryshyn, Mykhailo Prasol und Rudolf Hakobyan – sollen der in Zaporizhzhia ansässigen ethnisch armenischen kriminellen Gruppierung Antrashi angehören.

Als Anführer der kriminellen Gruppierung in Zaporizhzhia gilt der Kriminelle Artashes Avetikovich Sargsyan, gegen den der Nationale Sicherheits- und Verteidigungsrat der Ukraine 2021 Sanktionen verhängte.

Mykhailo Prasol, Artashes Sargsyan, Yaroslav Hryshyn. Eriwan, August 2021

Innerhalb der kriminellen Gruppierung um Artashes sollen den heutigen wirtschaftlich Berechtigten von General Chereshnya folgende Rollen zugewiesen worden sein:

– Yaroslav Hryshyn – rechtliche Vertretung, Unternehmensraub, Erpressung;

– Mykhailo Prasol – „Sprecher“, Unternehmensraub;

Читайте по темі: 3 мільйона доларів на місяць за «дах» від СБУ й ДБР: як ексзаступник БЕБ Гагач погорів на хабарях від Favbet

– Rudolf Hakobyan – „Medien-Killer“.

Bemerkenswert ist, dass Yaroslav Hryshyn bereits vor der Registrierung der Marke General Chereshnya nicht nur regelmäßig Fotos mit dem Anführer der kriminellen Gruppierung, Artashes Sargsyan, veröffentlichte, sondern ihn auch offiziell vor Gericht vertrat – worauf er in seinen sozialen Netzwerken selbst wiederholt stolz hinwies.

Yaroslav Hryshyn versucht, die Sanktionen gegen seinen Chef – den Anführer der Artashes-Gruppierung, Artashes Sargsyan – aufheben zu lassen

Der Beginn der Karriere von Yaroslav Hryshyn – von der Arbeit für Kadyrovs Umfeld bis zur Betreuung der kriminellen Gruppierung Artashes

Interessanterweise vertrat Yaroslav Hryshyn vor seiner Tätigkeit für den Kriminellen Artashes Sargsyan die Interessen von Kadyrovs Umfeld.

Die Karriere des Anwalts Yaroslav Hryshyn begann mit einem Vertrag mit dem bekannten tschetschenischen Kriminellen Murad Saidov, der bis 2012 einen Teil der kriminellen Szene von Zaporizhzhia kontrollierte und heute Berichten zufolge als Assistent des Vertreters des Oberhaupts der Tschetschenischen Republik, Ramzan Kadyrov, auf der Krim tätig ist.

Yaroslav Hryshyn begann seine Karriere als Anwalt und „Problemlöser“ von Murad Saidov

Yaroslav Hryshyn war ein Vertrauter von Murad Saidov und kümmerte sich um dessen gesamte Angelegenheiten – von der rechtlichen Begleitung von Unternehmensübernahmen bis hin zur Kommunikation mit den Strafverfolgungsbehörden. Murad Saidov war es, der dem damals unbekannten Anwalt aus Zaporizhzhia, Yaroslav Volodymyrovych Hryshyn, den Start seiner Karriere ermöglichte.

Nachdem Saidov gezwungen war, Zaporizhzhia in Richtung Krim zu verlassen, nahm Saidovs „Partner“ im Drogengeschäft, Artashes Sargsyan, der Anführer der kriminellen Gruppierung Artashes, Yaroslav Hryshyn unter seine Fittiche. Murad Saidov wiederum rückte in den engsten Kreis von Ramzan Kadyrov auf und wurde zunächst zum „Aufseher der Krim“. Nach der Einnahme von Enerhodar und Melitopol durch russische Truppen soll er auch in diesen beiden Städten als „Aufseher“ fungiert haben.

Yaroslav Hryshyns neuer Patron, Artashes Sargsyan, der Anführer der kriminellen Gruppierung Artashes, konnte im Gegensatz zu Murad Saidov dank der Protektion von Yuriy Yenakiyevsky in Zaporizhzhia bleiben. Die Verbindung zu ihm soll Sargsyan über den inzwischen verstorbenen prorussischen Kriminellen Armen Sargsyan (Gorlovsky) aufgebaut haben.

Armen Gorlovsky ermöglichte Artashes zudem, während der Amtszeit von Viktor Yanukovych in das „Alkoholgeschäft“ einzusteigen. Das von Yaroslav Hryshyn und Mykhailo Prasol kontrollierte Netz der Bierkioske „Leprikon“ und illegaler Trinklokale in ganz Zaporizhzhia gilt als Überbleibsel des einst mächtigen Alkoholimperiums von Artashes Sargsyan und Armen Gorlovsky.

Bemerkenswert ist, dass sich die Freundschaft zwischen den beiden Vertretern der kriminellen Welt nach dem erzwungenen Umzug des Anführers der Gruppierung Artashes nach Eriwan noch weiter vertiefte. Artashes Sargsyan und Armen Gorlovsky erhielten dadurch die Möglichkeit, sich regelmäßig in Drittstaaten zu treffen.

Bei einigen dieser Treffen war auch Yaroslav Hryshyn anwesend. Er soll für die rechtliche Seite der illegalen Geschäfte der Gruppierung Artashes in Zaporizhzhia verantwortlich gewesen sein. Was bei diesen Treffen noch besprochen wurde, insbesondere nach dem Beginn der umfassenden russischen Invasion in der Ukraine, lässt sich nur vermuten.

Dank einflussreicher Gönner wie Murad Saidov und Artashes Sargsyan fühlte sich Yaroslav Hryshyn offenbar weitgehend unangreifbar gegenüber der ukrainischen Justiz.

So überfuhr Yaroslav Hryshyn beispielsweise 2018, als er bereits mit Unterstützung der Gruppierung Artashes Abgeordneter des Regionalrats von Zaporizhzhia war, am Steuer seines Autos einen Mann auf der Strecke Simferopol–Kharkiv tödlich.

Nach dem tödlichen Unfall soll Hryshyn eine groß angelegte PR-Kampagne gegen das Unfallopfer und dessen Familie finanziert haben. Darin wurde behauptet, das Opfer sei „betrunken und nackt gewesen und selbst unter das Auto des Abgeordneten Hryshyn gesprungen“.

Gleichzeitig soll sich Yaroslav Hryshyn selbst der Justiz entzogen haben. Das ukrainische Innenministerium veröffentlichte eine offizielle Mitteilung, wonach nach ihm gefahndet wurde. Diese Mitteilung wurde später entfernt und durch einen 404-Fehler ersetzt.

Yaroslav Hryshyn wurde vom ukrainischen Innenministerium zur Fahndung ausgeschrieben, nachdem er sich angeblich der Justiz entziehen wollte. Gegen ihn wurde wegen eines Verstoßes nach Teil 2 des Artikels 286 des ukrainischen Strafgesetzbuches ermittelt – wegen der Verletzung der Verkehrssicherheits- oder Betriebsvorschriften durch eine Person, die ein Fahrzeug führt und dadurch den Tod eines Opfers verursacht.

Letztlich gelang es Hryshyn, die Strafsache im Zusammenhang mit dem tödlichen Verkehrsunfall einstellen zu lassen. Nach Angaben seiner eigenen Anwaltskanzlei wurde das Strafverfahren im Mai 2020 von der regionalen Staatsanwaltschaft eingestellt. Der Verstorbene hinterließ zwei minderjährige Kinder, denen Hryshyn den vorliegenden Angaben zufolge keinerlei Unterstützung zukommen ließ.

Mykhailo Prasol – vom gewöhnlichen Unternehmensraub zum Abgeordneten des Stadtrats von Zaporizhzhia und Generaldirektor von General Chereshnya

Mykhailo Prasol ist der engste Freund von Yaroslav Hryshyn. Beide sind in Zaporizhzhia als mutmaßliche Mitglieder der kriminellen Gruppierung Artashes bekannt.

Die Mitglieder der kriminellen Gruppierung Artashes, Mykhailo Prasol und Yaroslav Hryshyn

Während Yaroslav Hryshyn innerhalb der Gruppierung Artashes hauptsächlich für die rechtliche Begleitung zuständig gewesen sein soll, soll Artashes Mykhailo Prasol in den Stadtrat von Zaporizhzhia gebracht haben, um die kriminellen Interessen der Gruppierung auf regionaler Ebene durchzusetzen. Während seiner Amtszeit geriet Mykhailo Prasol in Dutzende Skandale im Zusammenhang mit Korruption, Unternehmensraub und verschiedenen Arten von „Bandenauseinandersetzungen“.

Wie First Zaporizhzhia berichtet, soll Mykhailo Prasol an der „Aneignung“ von Land lokaler Landwirte beteiligt gewesen sein. So soll Prasol im Oktober 2016, begleitet von kräftigen Männern mit Sturmhauben einer privaten Sicherheitsfirma, faktisch einen Angriff auf Mitarbeiter des Landwirtschaftsbetriebs „Shchaslyvyi I.A.“ verübt haben, die gerade Sonnenblumen ernteten. Sie sollen einen ganzen Tag lang auf dem Feld festgehalten, körperlicher Gewalt ausgesetzt und mit Waffen bedroht worden sein. Der Traktorfahrer des Betriebs wurde dem Bericht zufolge zusammengeschlagen.

Die Publikation erwähnt außerdem einen Fall, bei dem die kriminelle Gruppierung Artashes und Mykhailo Prasol an einem mutmaßlichen Angriff im Rahmen eines Unternehmensraubs auf das Zaporizhzhiaer Lokal „Beer Barrel“ beteiligt gewesen sein sollen.

Der mutmaßliche Raubzug der Gruppierung Artashes und Mykhailo Prasols gegen das Lokal „Beer Barrel“

„Wir waren einem Versuch einer echten ‚feindlichen Übernahme‘ ausgesetzt. Es gab Drohungen, Einschüchterungen und Druck. Alle unsere Unterlagen für den Betrieb der Kette entsprachen den gesetzlichen Anforderungen, aber der Abgeordnete und sein Team interessierte das überhaupt nicht“, erinnert sich der Administrator der Handelskette „Beer Barrel“.

Erwähnenswert ist auch die Geschichte rund um das Werk „Preobrazovatel“, bei der Mykhailo Prasol und Yaroslav Hryshyn angeblich versuchten, ein Kontrollpaket zugunsten eines Aktionärs des Werks namens „F.S.B. Plus“ zu übernehmen.

Bemerkenswert ist, dass Mykhailo Prasols mutmaßliche Vorliebe für Unternehmensraub den Abgeordneten des Stadtrats von Zaporizhzhia in eine äußerst unangenehme Situation brachte.

Bei einem weiteren mutmaßlichen Versuch von Mykhailo Prasol und der Gruppierung Artashes, sich in Zaporizhzhia „fremdes Eigentum anzueignen“, wurde er von Vertretern einer anderen lokalen kriminellen Gruppierung namens Tyson abgefangen, die die Interessen des betroffenen Unternehmers vertreten haben sollen, und öffentlich gedemütigt.

Wie PROBLEMATIC unter Berufung auf den Telegram-Kanal „Eto Zaporizhzhia“ berichtet, ereignete sich der Vorfall am 15. November gegen 8 Uhr morgens im Restaurant El Cafe.

„Eine Gruppe junger Männer mit sportlicher Statur, die den Volksvertreter offenbar von der Straße aus bemerkt hatte, betrat das Lokal El Cafe und ging zu dem Tisch, an dem Mykhailo Prasol und Rudolf Hakobyan saßen.

Mykhailo Prasol, der offenbar merkte, dass etwas nicht stimmte, erklärte sofort, dass er Abgeordneter sei und man ihn nicht schlagen dürfe. Daraufhin begann die etwa 20-köpfige Gruppe junger Männer aus der kriminellen Gruppierung Tyson, in Richtung Mykhailo Prasol zu spucken und gleichzeitig etwas über Unehrlichkeit und Korruption zu rufen. Dadurch wurden die Kleidung, die Frisur und die Stimmung des Abgeordneten ruiniert“, berichtet die Publikation.

Bemerkenswert ist, dass die Tätigkeit im Bereich des Unternehmensraubs für Mykhailo Prasol trotz solcher gelegentlichen öffentlichen Demütigungen offenbar recht einträglich war. So beschuldigte die Nationale Agentur zur Korruptionsprävention der Ukraine (NACP) Mykhailo Prasol 2018, nicht deklarierte Einkünfte in Höhe von fast 3,5 Millionen US-Dollar zu besitzen.

Bemerkenswert ist, dass die Veröffentlichung, wie bereits im Fall von Yaroslav Hryshyn, später von der offiziellen Website der NACP entfernt wurde und lediglich ein „404-Fehler“ zurückblieb.

Rudolf Hakobyan – ein Spezialist für schwarze PR im Dienst der kriminellen Gruppierung Artashes

Interessant ist auch die Biografie von Rudolf Hakobyan, einem Mitglied der kriminellen Gruppierung Artashes und zugleich dem öffentlichen Gesicht von General Chereshnya.

Mitglied der kriminellen Gruppierung Artashes und das öffentliche Gesicht von General Chereshnya: Rudolf Hakobyan

Rudolf Volodymyrovych Hakobyan stammt aus Zaporizhzhia. Dank seiner Jugendfreunde, den bekannten Polittechnologen Denis und Roman Pyatygor, gelangte er in die Welt der großen Politik.

Gemeinsam mit den Pyatygor-Brüdern beteiligte sich Rudolf Hakobyan an verschiedenen politischen Kampagnen und baute die erforderlichen Kontakte auf. Dies ermöglichte ihm, 2010 Abgeordneter des Stadtrats von Zaporizhzhia zu werden und gleichzeitig als politischer Berater tätig zu sein. Bemerkenswert ist, dass Hakobyan den Sitz im Stadtrat dank des Kriminellen Yevhen Anisimov erhielt, der zu dieser Zeit als „Aufseher“ der Partei der Regionen in der Region Zaporizhzhia galt.

Als sich die politische Lage jedoch zu verändern begann, schloss sich Rudolf Hakobyan der in Zaporizhzhia ansässigen ethnisch armenischen kriminellen Gruppierung „Artashes“ an, wo er enge Verbindungen zu Yaroslav Hryshyn und Mykhailo Prasol aufbaute.

Seit Januar 2018 war Rudolf Hakobyan Berater des damaligen Gouverneurs Kostiantyn Bryl und arbeitete zugleich weiterhin eng mit der kriminellen Gruppierung „Artashes“ zusammen. Wir erinnern daran, dass Kostiantyn Bryl der Gruppierung Artashes angeblich die Möglichkeit gab, Enerhodar auszuplündern. Mithilfe des von Artashes Sargsyan angeblich kontrollierten Bürgermeisters von Enerhodar, Pavlo Muzyka, sollen daraufhin große Summen aus dem Stadthaushalt verschwunden sein.

Interessant ist, dass das erste Strafverfahren und die ersten Durchsuchungen im Zusammenhang mit Rudolf Hakobyan angeblich mit seiner Beteiligung an der Gruppierung „Artashes“ verbunden waren. Im Oktober 2022 führten Ermittler Durchsuchungen bei Rudolf Hakobyan, dem Zaporizhzhiaer Anwalt Yaroslav Hryshyn und dem Abgeordneten Mykhailo Prasol durch. Im Internet tauchte ein Foto des Durchsuchungsbeschlusses auf. Darin hieß es, dass die Vorermittlungen ergeben hätten, der ehemalige Bürgermeister der Stadt, Volodymyr Buriak, habe sich mit der kriminellen Organisation „Artashes“ verschworen und das kommunale Unternehmen „Zaporizhrynok“ unter deren Kontrolle gestellt.

Das mutmaßliche Schema bestand darin, von Unternehmern auf den Märkten von „Zaporizhrynok“ Geldzahlungen zu erheben. Wer sich geweigert habe zu zahlen, sei von Vertretern der Gruppierung „Artashes“ eingeschüchtert und daran gehindert worden, auf den kommunalen Märkten der Stadt unternehmerisch tätig zu sein. Als mutmaßlich Beteiligte an dem kriminellen Schema werden Yaroslav Hryshyn, Oleh Kolomoiets, Rudolf Hakobyan und Mykhailo Prasol genannt.

Innerhalb der Struktur der kriminellen Gruppierung „Artashes“ soll Rudolf Hakobyan vollständig für die Medienarbeit verantwortlich sein. Insbesondere soll er den Zaporizhzhiaer Telegram-Kanal „Gnyla Chereshnya“ aufgebaut und beworben haben, von dem sich der Name der Drohnenmarke General Chereshnya ableitet.

Daher ist es naheliegend, dass Rudolf Hakobyan zum Mediengesicht von General Chereshnya wurde.

НАЗК виявило в декларації судді Господарського суду Львівської області Андрія Цікала недостовірні відомості на 2,86 млн грн. За висновком агентства, виявлені порушення мають ознаки кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366-2 КК України.

Одне з ключових питань — невідображення в декларації відомостей про Тетяну Щербатюк, із якою суддя одружився в січні 2025 року. НАЗК встановило, що протягом 2024-го вони тривалий час перебували разом, зокрема за адресою в Старому Яричеві, яку суддя вказував як місце свого фактичного проживання. Пояснення про окреме проживання агентство не прийняло.

Також у декларації не було зазначено автомобіль Kia Niro 2022 року випуску, придбаний Щербатюк у жовтні 2024-го за 395 тис. грн. За даними НАЗК, камери спостереження фіксували автомобіль у Львівській області, а частина його маршрутів збігалася з пересуванням Subaru Outback, яким користувався суддя. Сам Цікало стверджував, що не користувався Kia Niro.

Серед інших виявлених розбіжностей — незадекларована квартира партнерки у Вінниці, її банківські рахунки та окремі доходи. Агентство також вказало на відсутність у декларації закордонного паспорта сина та отриманих ним аліментів на суму 266,5 тис. грн.

Окремий блок перевірки стосується операцій із нерухомістю та коштами. У серпні 2024 року суддя отримав у подарунок від тітки земельну ділянку, а згодом продав її за 1,53 млн грн. За оцінкою судової експертизи, ринкова вартість землі на відповідні дати становила 197–238 тис. грн.

Читайте по темі: Das Kartell der «Großen Bau»: Wie Yuriy Holyk und Valentyn Reznichenko Haushaltsgelder in Dnipro plünderten

У жовтні того ж року Цікало взяв кредит на 2 млн грн і придбав будинок із земельною ділянкою за 3,73 млн грн. НАЗК також звернуло увагу на переказ 2 млн грн від продавчині нерухомості на рахунок його партнерки та подальше зняття й переказ частини коштів. Пояснення учасників операцій щодо походження грошей відрізнялися, а документального підтвердження окремих заяв, за матеріалами перевірки, не було.

Крім того, агентство виявило незадекларовані грошові подарунки від батька й брата судді на загальну суму 200 тис. грн, а також порушення у відображенні кредитних операцій і залишків на рахунках.

За підсумками перевірки НАЗК визначило загальну суму недостовірних відомостей у 2,86 млн грн. Матеріали мають бути передані судді, керівнику суду та Вищій раді правосуддя.

Вищий антикорупційний суд засудив колишнього члена Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей Євгена Гетьмана до восьми років позбавлення волі за отримання хабаря у розмірі 90 тисяч доларів.

За даними справи, гроші призначалися за сприяння в отриманні дозволів і ліцензій у сфері грального бізнесу. Гетьмана викрили детективи НАБУ під час операції під прикриттям.

Окрім ув’язнення, суд заборонив йому обіймати певні посади протягом трьох років і постановив конфіскувати все належне йому майно. Зокрема, у дохід держави стягнуть 7900 доларів, а також половину часток у автомобілях BMW 530 (2005 року випуску) та Nissan Micra (2006 року).

Вирок ухвалила колегія суддів у складі Тимура Хамзіна, Катерини Широкої та Оксани Олійник. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Схему заволодіння бюджетними коштами викрили слідчі Оболонського управління поліції спільно зі співробітниками ДПСУ, за процесуального керівництва Київської спеціалізованої прокуратури у сфері Оборони Центрального регіону.

Про це повідомляє поліція Києва

Згідно із даними кримінального провадження, у вересні 2024 року військова частина Державної прикордонної служби України оголосила тендер на закупівлю засобів індивідуального обігріву. Переможцем визначили товариство, з яким було укладено договори на постачання понад 260 000 грілок для рук на загальну суму майже 5,4 мільйони гривень.

Втім, під час досудового розслідування правоохоронці встановили, що отримана продукція не відповідала вимогам технічної специфікації за температурними показниками та матеріалами, а також не мала необхідного маркування. Крім того, аби фірма виграла у процедурі публічних закупівель, було залучено підконтрольну компанію для створення штучної конкуренції.

Як наслідок, замовнику було поставлено грілки, які були виготовлені із порушенням технології та з неякісних матеріалів. Згідно із висновками експертиз, сума збитків, завданих ДПСУ, перевищує 5,4 мільйони гривень державних коштів.

Читайте по темі: Мільйони FIFA та земля у Княжичах: експосадовці УАФ купували ділянки під базу збірної з дисконтом у 2,2 мільйона доларів

У лютому поточного року слідчі повідомили про підозру підприємцю, який організував поставку неякісного товару.

Наразі правоохоронці встановили, що до злочинної схеми причетний також депутат Харківської міської ради. За даними слідства, підозрюваний контролював виробничі процеси та надавав працівникам підприємства вказівки щодо виготовлення і подальшого постачання продукції, попри те, що був обізнаний про невідповідність грілок заявленим вимогам.

Слідчі повідомили фігуранту про підозру за ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України – шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, в умовах воєнного стану, у великих та особливо великих розмірах.

За скоєне підозрюваному загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Навколо Стинавського нафтогазового родовища на Львівщині розгортається справжня детективна історія. Почалася вона давно, ще за Януковича, коли пов’язана з тодішнім міністром екології Миколою Злочевським компанія отримала ліцензію на його розробку. Згодом ліцензію відкликали й, за логікою, права на видобуток мали виставити на аукціон.

Власне, до того йшло, але після того, як державна «Укрнафта» спробувала це зробити, раптово виявилося, що Стинавське родовище перетинається межами із Семигинівським родовищем, спеціальний дозвіл на яке належить ТОВ «Парі Нафтогаз», що належить дочкам Миколи Злочевського Анні та Каріні.

Родовища не просто перетинаються межами. Ключова проблема полягає в тому, що в дозволі «Парі Нафтогазу» відсутнє обмеження за глибиною користування надрами, хоча продуктивні горизонти двох родовищ різняться всього на п’ять метрів: 2800–3600 метрів у Стинавського і 3605–4540 метрів у Семигинівського. У чинній же версії ліцензії «Парі Нафтогазу», оформленої в липні 2022 року, глибинні межі не зазначені.

Тобто виходить, що два родовища розташовані одне над одним. Суть розбіжності в ліцензіях у тому, що на поверхні два родовища частково накладаються одне на одне, але їхні відомі поклади – на різних глибинах. А в ліцензії компанії «Парі Нафтогаз» не вказана верхня і нижня глибина ділянки.

Скандал виник з цілком очевидних причин: якщо відсутність глибинних меж дозволяє трактувати ліцензію «Парі Нафтогазу» як таку, що охоплює весь вертикальний об’єм надр під суміжною територією, це можна трактувати також як право на видобуток копалин на всю глибину.

Читайте по темі: Defense contractor cartel: How Yaroslav Hryshyn weaponized influence to capture 70% of state drone orders

І ключове питання тут теж цілком очевидне: чому в дозволі не вказали глибину, якщо протокол Державної комісії із запасів корисних копалин визначає інтервал покладів Семигинівського родовища як 3 605–4 540 метрів? Відповідь напрошується сама собою, але, якщо копнути глибше й уважно дослідити не лише журналістські публікації, а й документи, картина виходить значно серйознішою, ніж це видається на перший погляд.

Геологічна інформація як окремий актив

Найцікавіші деталі виявляються в непрямих документах, що дозволяють простежити історію компанії «Парі Нафтогаз», її геологічних активів і фінансових відносин. Один із таких документів — постанова Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справі № 320/35831/24. Формально це фінансовий спір між ТОВ «Парі» та податковим органом. Але в його тексті описані корпоративні рішення, передача спеціального дозволу, купівля результатів сейсморозвідки та відносини з іншими видобувними компаніями.

У попередньому абзаці одразу впадає в око назва — ТОВ «Парі», яке в скандалі щодо так і не проведеного аукціону ніде не фігурує. А між тим ТОВ «Парі» має до нього найбезпосередніший стосунок. І з’ясовується це в ході вивчення судового спору з податковою.

Бо раптово виявляється, що 17 вересня 2021 року з ТОВ «Парі» було виділено нову компанію — ТОВ «Парі Нафтогаз». Новій юридичній особі передали спеціальний дозвіл № 5398 на користування надрами Семигинівського родовища, виданий ще 25 жовтня 2011 року.

ТОВ «Парі Нафтогаз» зареєстрували 7 грудня 2021 року. У відкритій картці компанії вказано директора Андрія Павліва, кіпрську компанію Semigin Holdings Limited як засновницю та Анну і Каріну Злочевських як кінцевих бенефіціарів.

До цього, 30 березня 2021 року, ТОВ «Парі» уклало договір з компанією «Геоюніт» на виконання сейсморозвідувальних робіт. Ці дослідження мали допомогти уточнити геологічну будову ділянки, виявити перспективні пастки вуглеводнів і підготувати рекомендації для глибокого буріння.

Коли дозвіл перейшов до нової компанії, результати робіт ще потребували окремого оформлення. У судовому документі зазначено, що 9 січня 2023 року ТОВ «Парі» та ТОВ «Парі Нафтогаз» уклали договір № 15-К/П. Його предметом стали документально оформлені результати інтерпретації сейсмічних даних і побудови структурної моделі Семигинівського родовища — звіт на паперовому носії та в електронному вигляді.

Іншими словами, спеціальний дозвіл і геологічна інформація опинилися предметами окремих юридичних операцій. Це важлива обставина для розуміння того, як формувався актив компанії, яка отримала право на користування родовищем.

І тут принципові два питання: які саме геологічні дані були передані «Парі Нафтогазу» і чи використовувалися вони під час проєктування видобутку на ділянках, що межують зі Стинавським родовищем? А також — які документи підтверджують, що фактичне використання цих даних відповідає межам і умовам спеціального дозволу?

Відповідей у цьому судовому рішенні на ці питання, звісно, немає — це був податковий спір, і ліцензія та зміна її власника суд не цікавили. Але диявол криється саме в деталях: хід цієї справи показує, що підготовка Семигинівської ділянки до освоєння включала не лише оформлення ліцензії, йшлося також про дорогі дослідження, результатами яких могла розпоряджатися окрема компанія.

Пилипівське родовище й дивна забудькуватість прокуратури

На цьому цікаві деталі не закінчуються. І вони вкрай важливі для розуміння того, як Микола Злочевський вів бізнес. У цьому ж судовому документі описані відносини ТОВ «Парі» з компанією «Бінерго», пов’язані з розробкою Пилипівського газового родовища.

Сторони уклали договір про виробничу кооперацію 16 липня 2018 року. Він передбачав спільну діяльність з буріння, облаштування та експлуатації свердловин. Спочатку чистий прибуток від реалізації видобутих вуглеводнів після сплати податків і обов’язкових платежів розподілявся між учасниками порівну, однак додатковою угодою від 2 серпня 2023 року пропорцію розподілу прибутку змінили: на період з 16 жовтня 2023 року по 15 жовтня 2024 року частка «Парі» становила 30%, а «Бінерго» — 70%. Починаючи з 16 жовтня 2024 року, договір передбачав повернення до пропорції 50 на 50.

Однак нас цікавить не розподіл грошей, а саме Пилипівське родовище. І виявляється, що в його долі теж є чимало цікавих перипетій. У 2011 році компанія «Парі» отримала спеціальний дозвіл № 5384 на видобуток газу на цьому родовищі. У 2016 році Спеціалізована антикорупційна прокуратура спробувала через суд анулювати ліцензію, стверджуючи, що під час її видачі були порушені вимоги процедури, зокрема пов’язані з погодженням з боку Івано-Франківської обласної ради.

У червні 2017 року Вищий адміністративний суд України відмовив прокуратурі в позові через пропуск строку звернення до суду. Дозвіл залишився чинним. Звичайно, нічого стверджувати не можна, але пропуск строків прокуратурою тут виглядає такою ж дисонуючою деталлю, як і дивна забудькуватість щодо зазначення глибини горизонтів на Семигинівському родовищі.

У цьому ж контексті слід нагадати, що незадовго до цього прокуратура програла апеляційну інстанцію щодо анулювання ще чотирьох спецдозволів, виданих «Парі» та ще двом фірмам Злочевського — ТОВ «Техноресурс» і ТОВ «Надрагаз». Причина та сама — САП пропустила строк подання позовів.

Спір навколо цін на газ

У цій же податковій справі фігурує спір щодо реалізації природного газу ТОВ «Парі» у 2019–2023 роках. Податковий орган стверджував, що компанія продавала газ за цінами нижче звичайних ринкових, що призвело, за його розрахунками, до заниження фінансового результату на 465,18 мільйона гривень.

Суди не погодилися з підходом податкової, а Верховний Суд залишив відповідні висновки нижчих інстанцій у силі.

Цей епізод не можна подавати як доказ ухилення від сплати податків: результат судового розгляду був на користь компанії з відповідних спірних питань. Тим не менше він показує масштаб фінансових операцій видобувного бізнесу й необхідність аналізувати не лише ліцензії, а й договори реалізації газу, структуру контрагентів і рух грошових потоків.

Трохи про гроші

У фінансовій звітності ТОВ «Парі Нафтогаз» видно показники, які заслуговують окремої перевірки: за 2025 рік у компанії відображені активи на 174,5 мільйона гривень, зобов’язання на 217,9 мільйона і чистий збиток у 12,5 мільйона. При цьому за 2026 рік зазначені суттєво змінені квартальні показники: активи — 417,8 мільйона гривень, зобов’язання — 501,3 мільйона, збиток за відображуваний період — 40 мільйонів гривень.

Ці цифри самі по собі не свідчать про порушення, але викликають нові питання. За рахунок яких коштів фінансувалися геологорозвідувальні роботи? Які позики, внутрішньогрупові розрахунки та зобов’язання сформували баланс? Як відображалися права на геологічну інформацію та результати сейсморозвідки? Як змінювалися активи після передачі спецдозволу та корпоративних змін?

Окремо важливо встановити, що саме стоїть за зростанням активів у 2026 році: нові інвестиції, переоцінка, внутрішньогрупова передача майна чи інший фактор. Але для цього потрібна фінансова звітність і первинні документи, до яких мають доступ лише державні органи.

Ліцензія 2011 року

А тепер повернемося до ліцензії, яка й викликала скандал. І в контексті викладеного вище версія про «забудькуватість» когось із виконавців щодо зазначення глибини горизонту розробки викликає, м’яко кажучи, обґрунтовані сумніви.

Якби це була не Україна, виконавець уже давно пішов би на угоду зі слідством і розповів потрібні деталі. Зокрема, чому за наявності різних інтервалів залягання запасів спір про ділянки розглядається переважно через перетин їхніх меж на поверхні.

При цьому слід розуміти, що різниця в п’ять метрів за глибиною між зазначеними інтервалами сама по собі не доводить відсутності будь-яких геологічних зв’язків між покладами і не дозволяє без вивчення проєктної документації зробити висновок про неможливість впливу однієї розробки на іншу.

Якщо в документах не визначена нижня межа ділянки, виникає питання про те, як саме регулятор трактує межі наданого права і які обмеження випливають із документів, на підставі яких дозвіл видавався.

Тут виявляється найважливіша суперечність усієї історії. З одного боку, геологічні запаси, на які посилаються матеріали розслідування, мають конкретний інтервал залягання. З іншого — формулювання чинного бланка дозволу не містить відповідного обмеження за глибиною.

Читайте по темі: Справу ексзаступника начальника Київської митниці Тупальського про легалізацію 2 мільйонів доларів передали до суду

Якщо ці відомості підтверджуються повним комплектом документів, виникає питання про те, чи не створює розбіжність між геологічним обґрунтуванням і текстом ліцензії невиправдано широке тлумачення прав приватного надрокористувача. Спойлер: створює. З усіма наслідками.

Бюро економічної безпеки передало до суду справу про ймовірну розтрату майже 14,5 млн грн бюджетних коштів під час закупівлі дроту для фортифікаційних загороджень «Єгоза» в Запорізькій області.

За даними слідства, до схеми причетні троє осіб: колишній директор державного підприємства пенітенціарної системи, товарознавець і керівник приватної компанії.

Слідчі стверджують, що учасники схеми штучно завищували в документах вартість сировини, а різницю між ринковою ціною та сумою закупівлі переказували підконтрольним структурам.

За версією БЕБ, упродовж лютого–грудня 2024 року таким чином могли привласнити майже 14,5 млн грн державних коштів. Остаточну правову оцінку діям фігурантів має надати суд.

Around the Stynavskyi oil and gas field in Lviv region, a real detective story is unfolding. It began long ago, back during Yanukovych’s time, when a company linked to then-Minister of Ecology Mykola Zlochevskyi received a license for its development. Later, the license was revoked, and logically, the rights to extraction should have been put up for auction.

That was indeed the direction things were heading, but after the state-owned Ukrnafta attempted to do so, it suddenly emerged that the Stynavske field overlaps in boundaries with the Semyhynivske field, the special permit for which belongs to LLC “Pari Naftogaz,” owned by Mykola Zlochevskyi’s daughters Anna and Karina.

The fields do not merely overlap in boundaries. The key issue is that the permit held by “Pari Naftogaz” contains no depth restriction on subsoil use, even though the productive horizons of the two fields differ by only five meters: 2,800–3,600 meters for Stynavske and 3,605–4,540 meters for Semyhynivske. In the current version of the “Pari Naftogaz” license, issued in July 2022, no depth limits are specified.

In other words, the two fields lie one above the other. The discrepancy in the licenses stems from the fact that on the surface the two fields partially overlap, yet their known deposits lie at different depths. The license of “Pari Naftogaz” does not indicate the upper and lower depth boundaries of the area.

The scandal arose for entirely obvious reasons: if the absence of depth limits allows “Pari Naftogaz’s” license to be interpreted as covering the entire vertical volume of subsoil beneath the adjacent territory, this can also be read as the right to extract minerals at any depth.

Читайте по темі: Вихід із бізнесу чи зміна фасаду? Сім газових спецдозволів ексміністра-втікача Злочевського переписали на нові структури

And the key question here is equally obvious: why was depth omitted from the permit when the protocol of the State Commission on Mineral Reserves defines the interval of the Semyhynivske field deposits as 3,605–4,540 meters? The answer suggests itself, but if one digs deeper and carefully examines not only journalistic publications but also official documents, the picture turns out to be far more serious than it first appears.

Geological information as a separate asset

The most interesting details appear in indirect documents that allow tracing the history of “Pari Naftogaz,” its geological assets, and financial relations. One such document is the Supreme Court ruling of 18 December 2025 in case No. 320/35831/24. Formally, it concerns a financial dispute between LLC “Pari” and the tax authority. Yet its text describes corporate decisions, the transfer of a special permit, the purchase of seismic survey results, and relations with other extraction companies.

In the previous paragraph, the name LLC “Pari” immediately stands out, as it does not appear anywhere in the scandal over the auction that was never held. Meanwhile, LLC “Pari” has the most direct connection to it. This becomes clear during the study of the tax dispute.

It turns out that on 17 September 2021, a new company — LLC “Pari Naftogaz” — was spun off from LLC “Pari.” The new legal entity received special permit No. 5398 for subsoil use at the Semyhynivske field, originally issued on 25 October 2011.

LLC “Pari Naftogaz” was registered on 7 December 2021. The company’s public record lists Andriy Pavliv as director, the Cypriot company Semyhynivske Holdings Limited as founder, and Anna and Karina Zlochevskyi as ultimate beneficiaries.

Earlier, on 30 March 2021, LLC “Pari” signed a contract with “Geoyunit” for seismic survey work. These studies were intended to clarify the geological structure of the area, identify prospective hydrocarbon traps, and prepare recommendations for deep drilling.

When the permit was transferred to the new company, the results of the work still required separate formalization. The court document states that on 9 January 2023, LLC “Pari” and LLC “Pari Naftogaz” concluded contract No. 15-K/P. Its subject was the documented results of seismic data interpretation and the construction of a structural model of the Semyhynivske field — a report on paper and in electronic form.

In other words, the special permit and geological information became objects of separate legal transactions. This is an important circumstance for understanding how the asset of the company that obtained the right to use the field was formed.

And here two fundamental questions arise: what specific geological data were transferred to “Pari Naftogaz” and whether they were used in designing extraction on areas adjacent to the Stynavskyi field? Also — what documents confirm that the actual use of these data complies with the boundaries and conditions of the special permit?

Of course, answers to these questions are not found in this court ruling — it was a tax dispute, and the license and change of its owner were of no interest to the court. But the devil is in the details: the course of this case shows that preparing the Semyhynivske area for development included not only obtaining the license but also costly research, the results of which could be managed by a separate company.

The Pylypivske field and the strange forgetfulness of the prosecutor’s office

The interesting details do not end there. They are extremely important for understanding how Mykola Zlochevskyi conducted business. The same court document describes relations between LLC “Pari” and the company “Binengo” related to the development of the Pylypivske gas field.

The parties concluded a production cooperation agreement on 16 July 2018. It provided for joint activities in drilling, equipping, and operating wells. Initially, net profit from the sale of extracted hydrocarbons after taxes and mandatory payments was to be divided equally between the participants; however, an additional agreement of 2 August 2023 changed the profit-sharing ratio: for the period from 16 October 2023 to 15 October 2024, “Pari’s” share was 30% and “Binengo’s” — 70%. Starting from 16 October 2024, the agreement provided for a return to a 50-50 ratio.

However, what interests us is not the distribution of money but the Pylypivske field itself. And it turns out that its fate also contains many interesting twists. In 2011, the company “Pari” received special permit No. 5384 for gas extraction at this field. In 2016, the Specialized Anti-Corruption Prosecutor’s Office attempted to annul the license through the courts, claiming that procedural requirements had been violated during its issuance, particularly regarding approval by the Ivano-Frankivsk Regional Council.

In June 2017, the Higher Administrative Court of Ukraine dismissed the prosecutor’s claim due to missing the deadline for filing the lawsuit. The permit remained in force. Of course, nothing can be asserted with certainty, but the missed deadlines by the prosecutor’s office here appear just as dissonant a detail as the strange forgetfulness regarding the indication of horizon depths at the Semyhynivske field.

In this same context, it should be recalled that shortly before this, the prosecutor’s office lost an appeal regarding the annulment of four more special permits issued to “Pari” and two other Zlochevskyi companies — LLC “Technoresurs” and LLC “Nadragaz.” The reason was the same — SAPO missed the deadline for filing the claims.

Dispute over gas prices

The same tax case also involves a dispute over the sale of natural gas by LLC “Pari” in 2019–2023. The tax authority claimed that the company sold gas at prices below ordinary market levels, which, according to its calculations, resulted in an understatement of the financial result by UAH 465.18 million.

The courts disagreed with the tax authority’s approach, and the Supreme Court upheld the conclusions of the lower courts.

This episode cannot be presented as evidence of tax evasion: the outcome of the court proceedings favored the company on the relevant disputed issues. Nevertheless, it illustrates the scale of financial operations in the extraction business and the need to analyze not only licenses but also gas sales contracts, the structure of counterparties, and cash flows.

A bit about money

The financial statements of LLC “Pari Naftogaz” show figures that deserve separate verification: in 2025, the company reported assets of UAH 174.5 million, liabilities of UAH 217.9 million, and a net loss of UAH 12.5 million. Meanwhile, for 2026, significantly changed quarterly indicators are reported: assets — UAH 417.8 million, liabilities — UAH 501.3 million, loss for the reported period — UAH 40 million.

These figures do not in themselves indicate violations, but they raise new questions. From what sources were the geological exploration works financed? What loans, intra-group settlements, and liabilities formed the balance sheet? How were rights to geological information and seismic survey results reflected? How did assets change after the transfer of the special permit and corporate changes?

Separately, it is important to establish what lies behind the growth of assets in 2026: new investments, revaluation, intra-group transfer of property, or another factor. But this requires financial statements and primary documents accessible only to state authorities.

The 2011 license

Now let us return to the license that triggered the scandal. And in the context of the above, the version of “forgetfulness” by someone involved in indicating the depth of the development horizon raises, to put it mildly, well-founded doubts.

If this were not Ukraine, the executor would long ago have struck a deal with the investigation and revealed the necessary details. In particular, why, given the different intervals of deposit occurrence, the dispute over the areas is considered mainly through the overlap of their boundaries on the surface.

At the same time, it should be understood that the five-meter difference in depth between the indicated intervals does not in itself prove the absence of any geological connections between the deposits and does not allow, without studying the design documentation, to conclude that one development cannot affect the other.

If no lower boundary of the area is defined in the documents, the question arises as to how exactly the regulator interprets the boundaries of the granted right and what restrictions follow from the documents on the basis of which the permit was issued.

Here emerges the most important contradiction of the entire story. On the one hand, the geological reserves referenced in the investigation materials have a specific interval of occurrence. On the other — the wording of the current permit form does not contain a corresponding depth restriction.

Читайте по темі: Mykola Zlochevskys Unternehmen im Visier ukrainischer Öl- und Gasvorkommen

If this information is confirmed by a complete set of documents, the question arises whether the discrepancy between the geological justification and the text of the license creates an unjustifiably broad interpretation of the rights of a private subsoil user. Spoiler: it does. With all the consequences.

У Києві тривають скандали навколо реконструкції “колишнього” кафе “Гімалаї” на вул. Хрещатик, 23-Б під торговий центр. Нещодавно суд за клопотанням Генпрокуратури наклав арешт на цю будівлю та землю під нею в рамках кримінального провадження – Нацполіція розслідує можливі порушення при видачі дозволу на проведення цих робіт.

Йдеться про те, що ДАБІ видала погодження на проєктну документацію, яка не була схвалена Мінкультом. Втім, арешт тривав недовго – через півтора місяця його було знято за клопотанням ТОВ “Олімп-ЛТД”, яке є власником будівлі та бенефіціарами якого є родина одіозного бізнесмена Михайла Бродського (на колажі). Підставою для цього став той факт, що ця компанія в судовому порядку оскаржила приписи і штрафи, винесені ДІАМ у 2023 році через ймовірні порушення містобудівного законодавства. Паралельно Генпрокуратура подала позов щодо оскарження містобудівних умов та обмежень (МУО) на проєктування цієї реконструкції та все того ж дозволу на проведення робіт від ДАБІ. У свою чергу мешканці сусідніх будинків б’ють на сполох – тріщини через проведення робіт, на які вони скаржилися ще три роки тому, нікуди не ділися.

Голова громадської ради при Київській міськдержадміністрації (КМДА) Геннадій Кривошея днями на своїй сторінці у Facebook повідомив, що нещодавно суд в рамках кримінального провадження за фактами можливих порушень при проведенні цих робіт (про цю справу мова йтиме нижче. – КВ) спочатку наклав арешт на вищезгадану будівлю та землю під нею, а потім – скасував його. 

За словами активіста, в ухвалі про скасування арешту суд посилався на звіт щодо геодезичного моніторингу від 2 липня 2026 року, який здійснив ДП «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» (ДП НДІБК). І в цьому документі, як підкреслив Кривошея, робиться висновок про відсутність негативної динаміки для сусідніх багатоповерхівок. Втім, за словами голови громадської ради, геодезичний моніторинг за реперами та осадовими марками — це одне, а реальний технічний стан квартир і будинків, де мешканці продовжують повідомляти про тріщини — зовсім інше. 

“За словами мешканців, квартири, в яких є тріщини, належним чином ніхто не обстежував. КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району” мали б як мінімум залучити до цих обстежень також. Однак мешканці про це нічого не знають. Тому виникає ще одне просте питання: як можна робити висновок про відсутність ризиків для сусідніх будинків, не провівши повноцінного незалежного обстеження саме тих приміщень, де люди фіксують пошкодження? Я не хочу давати оцінку законності судових рішень — це компетенція відповідних органів. Але як представник громадськості я маю право поставити питання про послідовність підходів судової влади. Якщо спочатку суд бачить достатні підстави для арешту та зупинення робіт, у тому числі через питання погодження документації та можливі ризики для пам’яток і сусідніх будинків, то суспільство має розуміти, що саме принципово змінилося, коли цей арешт скасували. Бо в центрі цієї історії — не лише інтереси забудовника”, – написав Геннадій Кривошея.

Читайте по темі: У Дарниці замовили реконструкцію двох шкільних стадіонів за 95,84 мільйона гривень

Що передувало забудові

Ще 13 лютого 1996 року Київська міськдержадміністрація (КМДА) розпорядженням №196 (відсутнє у публічному доступі) погодила передачу ділянки на вул. Хрещатик, 23 площею 0,05 га в постійне користування ТОВ “Олімп-ЛТД” для експлуатації та обслуговування кафе “Чай-кава”, яке на той час вже належало йому. Мова йде про відому з радянських часів “наливайку”, де у тому числі збиралася столична “богема”. 

Більш ніж через десятиріччя, 5 квітня 2012 року, Київрада рішенням №431/7768 надала дозвіл на приватизацію частини цієї ділянки та зміну її цільового призначення. Так, міська влада погодила продаж вказаній компанії 0,033 га землі за 2,6 млн гривень для “реконструкції, експлуатації та обслуговування закладу громадського харчування” (нинішній кадастровий номер – 8000000000:76:032:0040) – з 2008 року це вже був ресторан “Гімалаї”. Іншу частину ділянки, площею 0,016 га (нинішній кадастровий номер – 8000000000:76:032:0003) Київрада залишила у постійному користування ТОВ “Олімп-ЛТД”. 

Орієнтовна пляма майбутньої забудови 

У цей же період тривали активні суперечки навколо даного землевідводу та потенційної забудови цієї території.  

Зокрема, проти такого освоєння землі в серці столиці активно виступало об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) “Центр”, яке створене мешканцями житлової багатоповерхівки за цією ж адресою – вул. Хрещатик, 23. Серед іншого, кияни звинувачували ТОВ “Олімп-ЛТД” у тому, що воно “здійснило незаконне самозахоплення та будівництво нежитлових приміщень на частині лівої тераси житлового будинку на Хрещатику, 23 без дозволу та за відсутністю проектної документації на будівництво”. У свою чергу, окремі депутати Київради та громадські активісти обурювалися тим, що бізнесмен Михайло Бродський, з яким пов’язували вказану компанію, в обмін на цей землевідвід пообіцяв встановити напроти ресторану “Гімалаї” фонтан і пам’ятник українському та радянському актору театру та кіно Богдану Ступці. 

Ресторан “Гімалаї” декілька років тому (фото з відкритих джерел)

Втім, фактично ці звинувачення не принесли жодного результату. Вже у лютому 2014 року в Київраді було представлено проєкт реконструкції ресторану “Гімалаї” під ТЦ. Тоді заявлялося, що на місці існуючої одноповерхової будівлі буде зведена нова – чотириповерхова (наразі вже є попередні дані про 5 поверхів). Тоді заявлялося, що на верхньому поверху планується облаштувати кафе, а на решті – торгові та виставкові зали. При цьому, два поверхи повинні були б бути надземними, ще два – напівпідземні, які мали б розміщуватися на рівні нинішньої кам’яної стіни та сходів (з нижньої тераси вул. Хрещатик на верхню). Надалі, 27 вересня 2017 року Міністерство культури України погодило ТОВ “Олімп-ЛТД” проєктну документацію щодо цієї реконструкції.

Читайте по темі: Партнери не попередили про запуск п’яти балістичних ракет по Києву, — Зеленський

1 лютого 2019 року голова ОСББ “Центр” Володимир Апушкін зареєстрував на сайті Київради петицію щодо будівництва торгового центру на вул. Хрещатик, 23-Б. Автор звернення попросив керівництво КМДА і Київраду скасувати рішення щодо відведення землі у власність ТОВ “Олімп-ЛТД” “через суттєві порушення законодавства”, а також зобов’язати КП “Київблагоустрій” здійснити перевірку будівлі за вказаною адресою і “винести відповідні рішення щодо відновлення її до належного стану або ж знесення, як такої, що псує історичний вигляд Хрещатика”.

Так, Володимир Апушкін вказав на те, що значну частину землі на вул. Хрещатик, 23-Б згаданій компанії вдалось приватизувати шляхом шахрайства. За даними голови ОСББ “Центр”, задля цього ще в 1998 році ТОВ “Олімп-ЛТД” самовільно провело реконструкцію павільйону “Чай-Кава” в нежитловий будинок (ресторан “Гімалаї”.- КВ) – це саме те будівництво, на яке мешканці багатоповерхівки скаржилися в 2014 році. 

При цьому, як зазначив голова згаданого ОСББ, існують розбіжності між фактичною площею цієї будівлі та тією, що вказана в технічному паспорті на цей об’єкт нерухомості. Ця різниця, мовляв, пов’язана, з тим, що власники ТОВ “Олімп-ЛТД” “записали” в площу будівлі  ресторану “Гімалаї” ще й приміщення кафе “Київське”, яке розташовувалось поруч, під сходами. Вказані факти, за інформацією Володимира Апушкіна, навіть розслідувалися правоохоронними органами (результати відповідного кримінального провадження голова ОСББ не уточнив). 

Також, що важливо, Апушкін вказав на те, що земельна ділянка за вказаною адресою входить до меж Центрального історичного ареалу Києва і розташована на території пам’ятки містобудування місцевого значення “Вулиця Хрещатик”. Тому, на його думку, будівництво ТЦ на цьому місці є незаконним. Разом з тим, залишати все, як є, на переконання голови ОСББ, не можна, адже будівля колишнього ресторану “протягом останніх декількох років перебуває у занедбаному стані і вже стала пристанищем для людей низької соціальної орієнтації”.

Вказана петиція набрала більш ніж 10 тис. голосів, необхідних для того, щоб її в обов’язковому порядку розглянула міська влада. 4 квітня 2019 року міський голова Віталій Кличко “розписав” цю петицію для розгляду “в установленому порядку” – її мали б вивчити комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування та з питань культури, туризму та інформаційної політики, а також заступники голови КМДА Вячеслав Непоп, Олександр Спасибко та Петро Пантелеєв. Втім, як це часто буває з такими петиціями, надалі її слід “загубився” – на відповідному сайті навіть не зазначено, які рішення були прийняті депутатами та чиновниками в результаті  розгляду даного звернення.

31 березня 2020 року Державна архітектурно-будівельна інспекція (ДАБІ) видала ТОВ “Олімп-ЛТД” дозвіл №ІУ113200911914 на реконструкцію кафе по вул. Хрещатик, 23-Б з надбудовою. Що цікаво, в даному документі відсутня інформація про більшість вихідних показників запланованої реконструкції – наприклад, щодо площі будівлі до реконструкції та після, її поверховості тощо. Фактично, в дозволі було лише зазначено, що підрядником цих робіт мало б стати ТОВ “Інжинірингова компанія (ІК) “Інекобуд”. Разом з тим, в документі уточнюється, що в квітні 2023 року ТОВ “Олімп-ЛТД” подало до ДАБІ запит щодо зміни підрядника, але інспекції не погодила це у зв’язку з неподанням деяких документів.

У липні 2020 року голова ОСББ “Центр” Володимир Апушкін звернувся до Печерського районного суду Києва із позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитловий будинок на вул. Хрещатик, 23-Б. Також позивач попросив суд зобов’язати здійснити демонтаж прибудови на лівій терасі між житловими будинками №21 та №23 на вул. Хрещатик та повернути в попередній стан павільйон “Кофе-чай”. Відповідачами у цій справі були визначені ТОВ “Олімп-ЛТД” та Департамент комунальної власності КМДА.

В обґрунтування своїх вимог позивач навів вже знайомі аргументи – що будівля ресторану “Чай-кава” була “перебудована” без необхідних дозволів, а тому Головне управління майном КМДА (колишня назва Департаменту комунальної власності) не мало підстав для того, щоб у листопаді 1999 року видавати свідоцтво на право власності на це майно компанії ТОВ “Олімп-ЛТД”. Також Володимир Апушкін вказав на те, що площа даної будівлі була незаконно збільшена, а тому, мовляв, “добудовані квадратні метри” потрібно знести. При цьому, мешканці будинку на вул. Хрещатик, 23, виступаючи на суді в якості свідків, повідомили, що внаслідок спірної добудови у їхній багатоповерхівці з’явилися тріщини.

Також на розгляд суду було подано довідку Головного управління охорони культурної спадщини КМДА від 25 листопада 2010 року, у якій чиновники повідомили, що будинок на вул. Хрещатик, 23, згідно з рішенням Київського міськвиконкому від 21 січня 1986 року №49, перебуває на обліку, як пам’ятка архітектури місцевого значення. Це було повязано з тим, що він зводився у 1950-х роках за проектом відомих українських архітекторів (їхні прізвища не уточнюються). Також у Головному управлінні охорони культурної спадщини КМДА тоді зазначили, що “елементи благоустрою вищеназваної пам`ятки (підпірні стіни, гранітні сходи тощо) є невід`ємною частиною “сусідньої пам`ятки” – ансамблю споруд по Хрещатику, 21-27. 

17 липня 2022 року Печерський районний суд Києва повністю задовольнив позов голови ОСББ “Центр”. Зокрема, згідно з цим рішенням, ТОВ “Олімп-ЛТД” було зобов’язано здійснити демонтаж прибудови до колишнього ресторану “Гімалаї” площею 77,4 кв.м. – саме стільки “зайвих” квадратних метрів з фактичної площі ресторану 261,6 кв. м. нарахували служителі Феміди. Однак, надалі 17 листопада того ж року Київський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу “Олімп-ЛТД” на рішення суду першої інстанції. Так, колегія суддів залишила в силі наказ про оформлення права власності на вказану будівлю та свідоцтво про право власності, видані КМДА у 1999 році. Тобто, вимоги голови ОСББ “Центр” щодо демонтажу залишилися в силі.

Скандали продовжилися і надалі. Так, Наприкінці весни 2023 року мешканці будинків №21 та №23 на вул. Хрещатик били на сполох через те, що при будівництві підземних поверхів може бути пошкоджений фундамент, адже буроін’єкційні палі забурюются на глибину 12 метрів. Також вони вказували на те, що багатоповерховий ТЦ будують у підпірній стіні вказаних двох житлових будинків, які є пам’ятками архітектури та містобудування, охоронні номери 486-Кв та 163-Кв.

Надалі, на початку літа того ж року, будівельними роботами на вул. Хрещатик, 23-Б зацікавилися в Державній інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ). Тоді цей орган здійснив позапланову перевірку цього будівництва і, серед іншого, встановив факт самочинних робіт, про що повідомлялося на офіційному сайті інспекції. Йшлося про те, що забудовник захопив майже 40 кв.м. сусідньої ділянки чужої власності. У ДІАМ тоді повідомили, що роботи проводить неназване ТОВ, яке свого часу отримало дозвіл на реконструкцію будівлі давно непрацюючого ресторану “Гімалаї” (його було знесено у січні 2023 року) під п’ятиповерховий торговий центр з трьома “технічними” підземними поверхами. За результатами перевірки було винесено приписи – про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, а також про зупинення підготовчих та будівельних робіт. Крім того, інспектори винесли постанови щодо накладення на забудовників штрафів на суму майже 5 млн гривень.

Примітно, що надалі ТОВ “Олімп-ЛТД” в судовому порядку добилося визнання низки даних у публікації на сайті ДІАМ про цю перевірку “недостовірними і такими, що порушують особисте немайнове право та недоторканість ділової репутації”. Зокрема, у компанії переконали суд у тому, що “захоплення ще майже 40 кв.м. сусідньої ділянки чужої власності (згідно з рішенням суду) не було предметом перевірки і не фіксувалося в приписі. Також ДІАМ не надала вищезгадане рішення суду, яким встановлено факт захоплення позивачем частини сусідньої землі. Крім того, мовляв, не був предметом перевірки і факт того, що, за інформацією ДІАМ, в рамках іншої справи суд зобов`язав власників повернути будівлю до її первинного вигляду – йшлося про вищезгаданий судовий спір за участі ОСББ “Центр”. Тобто, ймовірно, на переконання юристів “Олімп-ЛТД”, інспекція “забагато на себе взяла” і “розповіла навіть те, що не повинна була розповідати”. 

Невдовзі після цього вказана компанія подала позов до Київського окружного адмінсуду з вимогою визнати протиправними та скасувати вищезгадані два приписи ДІАМ від 12 червня 2023 року. Крім того, у ТОВ Олімп-ЛТД” висунули вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови ДІАМ щодо накладення на цю компанію штрафу в розмірі 2,4 млн гривень за порушення Закону України “Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності”.

Так, у компанії підкреслили, що, мовляв, так як ТОВ “Олімп-ЛТД” є суб`єктом малого підприємництва, то, згідно з вимогами законодавства, перевірка ДІАМ могла тривати не більше 2 робочих днів, тоді як по факту вона тривала майже два тижні. Також представники забудовника стверджували, що ними був отриманий дозвіл від ДІАМ на проведення будівельних робіт на “сусідній” ділянці. Ба більше – мовляв, у грудні 2011 року “Олімп-ЛТД” отримало містобудівні умови та обмеження (МУО) на проєктування вказаної забудови, і до цього документу увійшли дві ділянки.

У КОАС такі аргументи “не пройшли” – 13 серпня 2024 року цей суд відмовив компанії в задоволенні позову. Серед іншого, підставою для цього стало те, МУО насправді видавалися на ділянку площею 0,5 га. Тобто, насправді ділянка площею 0,03 га, до забудови якої мали претензії в ДІАМ, до цього документу не “увійшла”, адже вона “з’явилася” вже після поділу все тієї ж землі площею 0,5 га – якраз після вищезгаданого поділу в 2012-ому.

Втім, надалі ТОВ “Олімп-ЛТД” вдалося добитися успіхів. 26 листопада 2024-го Шостий апеляційний адмінсуд задовольнив скаргу компанії на рішення суду першої інстанції, скасувавши останнє. Крапку в цій справі поставив Касаційний адмінсуд – 18 квітня 2025 року він залишив у силі рішення апеляційного суду і таким чином визнав протиправними приписи і постанову про накладення штрафу.

Примітно, що у цей період штраф від ДІАМ вдалося оскаржити й генпідряднику будівництва ТОВ “ІК “Інекобуд” – саме на цю компанію була “виписана друга половина фінансових санкцій”. Йшлося про суму в 2,4 млн гривень. Компанія спочатку виграла в КОАС, а 11 червня 2024 року відповідне рішення суду залишив у силі Шостий апеляційний адмінсуд. 

Але у липні 2026 року до КОАС надійшов ще один позов, від якого залежить доля забудови на Хрещатику, 23-Б. Його подав Офіс Генерального прокурора – правоохоронці вимагають скасувати вищезгадані МУО від 2011 року і дозвіл на будівництво від 2020 року. Втім, поки що позов залишений судом без руху – у зв’язку з тим, що Генпрокуратура не обґрунтувала, чому вона висунула ці вимоги “настільки пізно”. Справа в тому, що для оскарження різних документів є передбачені законодавством строки, які в даному випадку вже, схоже, порушені, але в деяких ситуаціях на це можна “заплющити очі” – особливо у резонансних історіях.

Крім того, улітку 2026 року роботами на вул. Хрещатик, 23-23-Б зацікавилося і Печерське управління Нацполіції Києва (по факту відповідне кримінальне провадження №42023102060000034 було відкрито ще 24 лютого 2023-го, але раніше, схоже, активного розслідування не здійснювалося. – КВ). 

Правоохоронці встановили, що ДАБІ в 2020 році, ймовірно, не мала права видавати вищезгаданий дозвіл на реконструкцію. Йшлося про те, що, як зазначалося вище, ще у вересні 2017 року Міністерство культури України погодило для ТОВ “Олімп-ЛТД” розроблену у тому ж році на замовлення цієї компанії проєктну документацію (розробник – ТОВ “АВС-Білд”). Але в 2020 році на затвердження Мінкульту надійшла нова проєктна документація по цим роботам від “Олімп-ЛТД”, яку в 2019-ому розробило ТОВ “Едельбург Архітектс”. І в погодженні цієї документації власнику будівлі на Хрещатику, 23-Б тоді було відмовлено “з огляду на коригування проєктних показників в частині підвищення граничної висоти та з інших питань”. Втім, за інформацією слідства, “Олімп-ЛТД” задля отримання дозволу в ДАБІ подало до інспекції “нову” проєктну документацію і “старе” погодження від Мінкульту – і врешті-решт отримало дозвіл. 

14 липня 2026 року в цій справі за клопотанням Генпрокуратури Печерський районний суд наклав арешт на вищезгадану будівлю і обидві ділянки – із забороною проведення будівельних робіт на цій території та здійснення реєстраційних дій щодо цього нерухомого майна. Втім, 27 серпня той же суд задовольнив клопотання ТОВ “Олімп-ЛТД” щодо скасування цього арешту. Окрім даних геодезичного моніторингу, про який згадував Геннадій Кривошея, підставою для цього фактично стало те, що компанія в судовому порядку добилася скасування приписів та постанови про накладення штрафу від ДІАМ, а тому, мовляв, ні про які порушення при проведенні робіт на Хрещатику, 23-Б мова йти не може.

Впливові забудовники

За даними аналітичної системи Youcontrol, столичне ТОВ “Олімп-ЛТД” (власник будівлі на вул. Хрещатик, 23-Б та замовник її реконструкції) було зареєстроване у березні 1994 року. Його керівником є Сергій Рог, кінцевими бенефіціарами – подружжя Михайло та Світлана Бродські (зареєстровані у селі Віта-Поштова Київської області) та їхній син Юрій Бродський (“прописаний” у Києві).

Система Youcontrol відносить цю компанію до т.зв. “групи родини Бродських”, яка об’єднує понад шість десятків суб’єктів господарювання, зайнятих у сферах будівництва та нерухомості, ресторанного бізнесу, виробництва меблів, харчової промисловості тощо. Ключовими особами цієї групи є вищезгаданий український бізнесмен, президент Федерації баскетболу України та ексголова Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва (2010-2011 рр.) Михайло Бродський, а також Світлана і Юрій Бродські.

Примітно, що у 2010-2016 роках одним із співзасновників вказаної компанії був Вячеслав Черепаня – особа із оточення Нестора Шуфрича. Останній відомий як нардеп III, IV, VI-IX скликань (“Соціально-демократична партія України”, “Партія регіонів”, “Опозиційний Блок”, “Опозиційна платформа – За життя”), ексміністр з надзвичайних ситуацій України та ексзаступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України. На цей зв’язок натякає той факт, що Вячеслав Черепаня був помічником Шуфрича у VIII скликанні Верховної Ради, а його мати Наталія Черепаня є керівницею та засновницею підприємств, що входять до бізнес-групи цього нардепа.

Нагадаємо, наразі Шуфрич є підозрюваним у держзраді та фінансуванні окупаційних структур і лише нещодавно вийшов з СІЗО. Так, за даними Служби безпеки України цей політик тісно співпрацював і виконував завдання колишнього заступника секретаря РНБО Володимира Сівковича, якого слідство вважає агентом ФСБ. Зокрема, народний депутат начебто на замовлення ФСБ “вів підривну діяльність в інформаційній сфері”. Крім того, Шуфрич підозрюється в тому, що начебто платив гроші Росгвардії за воєнізовану охорону своєї нерухомості на території окупованого Криму.

ТОВ “ІК “Інекобуд” (підрядник будівництва ТЦ на вул. Хрещатик, 23-Б) було зареєстроване в Києві у лютому 2012 року. Керівником цієї компанії вказано Ігоря Гнатюка, засновниками – мешканця міста Вишгород Київської області Дмитра Рубана і киянина Олексія Заїку. Ці двоє громадян є керівниками та підписантами низки юридичних осіб, які система Youcontrol відносить до групи компаній Андрія Вавриша, зокрема ГС “Міжрегіональна містобудівні асоціація”, ТОВ “КП Підземшляхбуд”, ТОВ “Алпекс Транс”, ТОВ “Андріївська” тощо. 

Нагадаємо, Андрій Вавриш свого часу був чиновником столичної мерії (заступником директора Департаменту архітектури та містобудування КМДА у 2010-2015 роках), а у останні десять з гаком років є забудовником. Саме з його персоною традиційно пов’язують столичного девелопера “Saga Development”, який бере участь у реалізації низки проєктів з будівництва висотного житла у Києві. Що цікаво, ТОВ “ІК “Інекобуд” свого часу було зазначено генпідрядником будівництва житлового комплексу (ЖК) “OZON House” на вул. Вільшанській та вул. Професора Підвисоцького у Києві, який зводиться саме під прапорами вказаного девелопера. Втім, наразі у цього комплекса інший генпідрядник.

Примітним є і те, що тандем Бродського-Шуфрича-Вавриша раніше вже фігурував у різних “забудовницьких скандалах”. Зокрема, компанії з їхнього оточення збираються будувати ЖК “Новий Поділ” на вул. Набережно-Хрещатицькій (на землях “Київського річкового порту”). Як повідомляла КВ, завадити цій забудові намагалася Київська міська прокуратура – у зв’язку з тим, на переконання правоохоронців, забудовники незаконно проводять роботи в прибережній захисній смузі Дніпра, що реалізація цього проєкту загрожує будівництву Подільсько-Воскресенського мостового переходу тощо. Втім, добитися успіхів прокурори не змогли.

Департамент земельних ресурсів КМДА з 29 червня 2021 року очолює Валентина Пелих (виконувала обов’язки керівника цієї структури з 2 квітня 2021 року). Вона наразі є підозрюваною в рамках справи щодо ймовірного захоплення земельної ділянки під колесом огляду на Контрактовій площі. Посаду директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА з 1 листопада 2016 року, не зважаючи на повний містобудівний хаос в столиці, “спокійно” обіймає Олександр Свистунов.

Наразі сферу земельних відносин столиці контролює заступник голови КМДА Владислав Андронов, а за діяльність “містобудівного” департаменту відповідальний інший заступник Віталія Кличка – вищезгаданий Вячеслав Непоп.

ДІАМ з 7 березня 2023 року очолює Олександр Новицький (до 9 червня керував інспекцією як “в.о.” голови). Раніше, з 20 травня 2021 року по 6 березня 2023 року, цим держорганом керував Семен Кривонос, який наразі очолює Національне антикорупційне бюро.

Джерело: КиївВлада

Rund um das Stynawske Öl- und Gasfeld in der Region Lviv spielt sich ein regelrechter Krimi ab. Die Geschichte begann bereits unter Präsident Viktor Yanukovych, als ein mit dem damaligen Umweltminister Mykola Zlochevskyi verbundenes Unternehmen eine Förderlizenz erhielt. Später wurde diese Lizenz entzogen. Folglich hätten die Förderrechte versteigert werden müssen.

Zunächst schien es auch darauf hinauszulaufen. Doch als das staatliche Unternehmen Ukrnafta eine entsprechende Auktion vorbereitete, stellte sich plötzlich heraus, dass sich das Stynawske Feld mit dem Semihynivske Feld überschneidet. Die Sondergenehmigung für Letzteres gehört der LLC „Pari Naftogaz“, die den Töchtern von Mykola Zlochevskyi, Anna und Karina, gehört.

Die beiden Felder überschneiden sich nicht nur geografisch. Entscheidend ist, dass die Genehmigung von „Pari Naftogaz“ keine Tiefenbegrenzung für die Nutzung der Bodenschätze enthält, obwohl sich die produktiven Lagerstätten nur fünf Meter voneinander unterscheiden: Das Stynawske Feld liegt in einer Tiefe von 2.800 bis 3.600 Metern, das Semihynivske zwischen 3.605 und 4.540 Metern. In der aktuellen, im Juli 2022 ausgestellten Fassung der Lizenz fehlen Angaben zu den Tiefengrenzen.

Mit anderen Worten: Die beiden Felder liegen übereinander. An der Oberfläche überschneiden sich ihre Gebiete teilweise, während die bekannten Vorkommen in unterschiedlichen Tiefen liegen. Die Lizenz von „Pari Naftogaz“ legt jedoch weder die obere noch die untere Tiefengrenze des genehmigten Gebiets fest.

Der daraus entstandene Skandal hat einen offensichtlichen Hintergrund: Wenn die fehlende Tiefenbegrenzung so ausgelegt werden kann, dass die Lizenz von „Pari Naftogaz“ das gesamte vertikale Erdvolumen unter dem angrenzenden Gebiet umfasst, könnte sie auch als Recht zur Förderung von Bodenschätzen in beliebiger Tiefe interpretiert werden.

Читайте по темі: Licensing loopholes and multimillion-dollar schemes: How Zlochevsky’s companies seek to seize Ukraine’s oil and gas reserves

Die zentrale Frage lautet daher: Warum wurden die Tiefengrenzen aus der Genehmigung gestrichen, obwohl das Protokoll der Staatlichen Kommission für Mineralreserven die Lagerstätten des Semihynivske Feldes eindeutig auf eine Tiefe von 3.605 bis 4.540 Metern festlegt? Die Antwort scheint naheliegend. Wer jedoch nicht nur Medienberichte, sondern auch offizielle Dokumente genauer untersucht, erkennt, dass die Angelegenheit deutlich schwerwiegender sein könnte als zunächst angenommen.

Geologische Daten als eigenständiger Vermögenswert

Besonders aufschlussreiche Details finden sich in indirekten Dokumenten, anhand derer sich die Geschichte von „Pari Naftogaz“, dessen geologische Vermögenswerte und finanzielle Beziehungen nachvollziehen lassen. Dazu gehört ein Urteil des Obersten Gerichtshofs vom 18. Dezember 2025 im Verfahren Nr. 320/35831/24. Formal betrifft der Fall einen Finanzstreit zwischen der LLC „Pari“ und der Steuerbehörde. Der Urteilstext beschreibt jedoch auch Unternehmensentscheidungen, die Übertragung einer Sondergenehmigung, den Erwerb seismischer Untersuchungsdaten und Beziehungen zu anderen Förderunternehmen.

Dabei fällt zunächst der Name LLC „Pari“ auf, der in der Affäre um die ausgebliebene Auktion bislang kaum auftauchte. Tatsächlich besteht eine direkte Verbindung zu dem Fall, wie aus den Unterlagen zum Steuerstreit hervorgeht.

Am 17. September 2021 wurde aus der LLC „Pari“ die neue Gesellschaft LLC „Pari Naftogaz“ ausgegliedert. Sie erhielt die Sondergenehmigung Nr. 5398 zur Nutzung der Bodenschätze im Semihynivske Feld, die ursprünglich am 25. Oktober 2011 ausgestellt worden war.

Die LLC „Pari Naftogaz“ wurde am 7. Dezember 2021 registriert. In den Unternehmensangaben werden Andriy Pavliv als Geschäftsführer, die zypriotische Gesellschaft Semyhynivske Holdings Limited als Gründerin sowie Anna und Karina Zlochevskyi als wirtschaftlich Berechtigte genannt.

Bereits am 30. März 2021 hatte die LLC „Pari“ einen Vertrag mit „Geoyunit“ über seismische Untersuchungen abgeschlossen. Ziel der Arbeiten war es, die geologische Struktur des Gebiets genauer zu bestimmen, aussichtsreiche Kohlenwasserstofffallen zu identifizieren und Empfehlungen für Tiefbohrungen auszuarbeiten.

Nach der Übertragung der Genehmigung auf die neue Gesellschaft mussten die Ergebnisse dieser Arbeiten noch gesondert dokumentiert werden. Dem

Mit anderen Worten: Sowohl die Sondergenehmigung als auch die geologischen Daten wurden zum Gegenstand eigenständiger Rechtsgeschäfte. Dies ist ein wichtiger Umstand, um nachzuvollziehen, wie das Vermögen des Unternehmens entstand, das die Nutzungsrechte für das Feld erhielt.

Читайте по темі: Дірки в ліцензіях і мільйонні махінації: як структури ексміністра-втікача Злочевського захоплюють нафтогазові надра України

Damit stellen sich zwei grundlegende Fragen: Welche konkreten geologischen Daten wurden an „Pari Naftogaz“ übertragen, und wurden sie bei der Planung der Förderung in Gebieten genutzt, die an das Stynawske Feld angrenzen? Außerdem stellt sich die Frage, welche Dokumente belegen, dass die tatsächliche Nutzung dieser Daten den Grenzen und Bedingungen der Sondergenehmigung entspricht.

Antworten auf diese Fragen finden sich naturgemäß nicht im Gerichtsurteil. Gegenstand des Verfahrens war ein Steuerstreit; die Lizenz und der Wechsel ihres Inhabers waren für das Gericht nicht relevant. Doch der Teufel steckt im Detail: Der Verlauf des Verfahrens zeigt, dass die Vorbereitung des Semihynivske Feldes auf die Erschließung nicht nur den Erwerb einer Lizenz umfasste, sondern auch kostspielige Untersuchungen, deren Ergebnisse von einem separaten Unternehmen verwaltet werden konnten.

Das Pylypivske Gasfeld und das merkwürdige Vergessen der Staatsanwaltschaft

Die aufschlussreichen Details enden hier nicht. Sie sind für das Verständnis der Geschäftspraktiken von Mykola Zlochevskyi von besonderer Bedeutung. Dasselbe Gerichtsdokument beschreibt die Geschäftsbeziehungen zwischen der LLC „Pari“ und dem Unternehmen „Binengo“ im Zusammenhang mit der Erschließung des Pylypivske-Gasfeldes.

Am 16. Juli 2018 schlossen die Parteien eine Vereinbarung über die Zusammenarbeit bei der Förderung. Sie sah gemeinsame Aktivitäten bei der Bohrung, Ausstattung und dem Betrieb von Förderbohrungen vor. Ursprünglich sollte der Nettogewinn aus dem Verkauf der geförderten Kohlenwasserstoffe nach Abzug von Steuern und verpflichtenden Abgaben zu gleichen Teilen zwischen den Beteiligten aufgeteilt werden.

Eine Zusatzvereinbarung vom 2. August 2023 änderte jedoch die Gewinnverteilung: Für den Zeitraum vom 16. Oktober 2023 bis zum 15. Oktober 2024 entfielen 30 Prozent auf „Pari“ und 70 Prozent auf „Binengo“. Ab dem 16. Oktober 2024 sah die Vereinbarung wieder eine Aufteilung im Verhältnis 50 zu 50 vor.

Doch uns interessiert nicht die Gewinnverteilung, sondern das Pylypivske Gasfeld selbst. Und auch dessen Geschichte hält einige bemerkenswerte Wendungen bereit.

Im Jahr 2011 erhielt das Unternehmen „Pari“ die Sondergenehmigung Nr. 5384 zur Gasförderung in diesem Feld. 2016 versuchte die Spezialisierte Antikorruptionsstaatsanwaltschaft (SAPO), die Lizenz auf gerichtlichem Weg annullieren zu lassen. Sie argumentierte, dass bei der Erteilung Verfahrensvorschriften verletzt worden seien, insbesondere im Hinblick auf die erforderliche Zustimmung des Regionalrats von Ivano-Frankivsk.

Im Juni 2017 wies das Oberste Verwaltungsgericht der Ukraine die Klage der Staatsanwaltschaft ab, weil die Frist für die Klageerhebung versäumt worden war. Die Genehmigung blieb somit in Kraft.

Natürlich lässt sich daraus nichts mit letzter Sicherheit ableiten. Doch die versäumten Fristen der Staatsanwaltschaft wirken in diesem Fall ebenso auffällig wie das merkwürdige Fehlen von Angaben zu den Tiefen der geologischen Horizonte in der Genehmigung für das Semihynivske Feld.

In diesem Zusammenhang ist auch daran zu erinnern, dass die Staatsanwaltschaft kurz zuvor in einem Berufungsverfahren zur Aufhebung von vier weiteren Sondergenehmigungen gescheitert war, die an „Pari“ und zwei weitere Unternehmen aus dem Umfeld von Zlochevskyi vergeben worden waren: die LLC „Technoresurs“ und die LLC „Nadragaz“. Der Grund war derselbe: Die Spezialisierte Antikorruptionsstaatsanwaltschaft hatte die Frist für die Klageerhebung versäumt.

Streit um Gaspreise

Im selben Steuerverfahren ging es auch um den Verkauf von Erdgas durch die LLC „Pari“ in den Jahren 2019 bis 2023. Die Steuerbehörde warf dem Unternehmen vor, Gas zu Preisen unterhalb des üblichen Marktniveaus verkauft zu haben. Ihren Berechnungen zufolge führte dies zu einer zu niedrigen Ausweisung des Finanzergebnisses in Höhe von 465,18 Millionen Hrywnja.

Die Gerichte folgten der Argumentation der Steuerbehörde nicht. Der Oberste Gerichtshof bestätigte die Entscheidungen der Vorinstanzen.

Dieser Fall lässt sich nicht als Beleg für Steuerhinterziehung anführen: In den strittigen Punkten fiel die gerichtliche Entscheidung zugunsten des Unternehmens aus. Dennoch verdeutlicht die Episode das Ausmaß der Finanzgeschäfte im Fördersektor und zeigt, warum nicht nur Lizenzen, sondern auch Gaslieferverträge, die Struktur der Geschäftspartner und die Geldströme untersucht werden sollten.

Ein Blick auf die Zahlen

Die Finanzberichte der LLC „Pari Naftogaz“ enthalten Kennzahlen, die einer gesonderten Überprüfung bedürfen. Für 2025 wies das Unternehmen Vermögenswerte von 174,5 Millionen Hrywnja, Verbindlichkeiten von 217,9 Millionen Hrywnja und einen Nettoverlust von 12,5 Millionen Hrywnja aus.

Für 2026 werden dagegen deutlich veränderte Quartalskennzahlen gemeldet: Vermögenswerte in Höhe von 417,8 Millionen Hrywnja, Verbindlichkeiten von 501,3 Millionen Hrywnja und ein Verlust von 40 Millionen Hrywnja im Berichtszeitraum.

Diese Zahlen belegen für sich genommen keine Verstöße, werfen jedoch neue Fragen auf. Aus welchen Quellen wurden die geologischen Erkundungsarbeiten finanziert? Welche Kredite, konzerninternen Verrechnungen und Verbindlichkeiten prägten die Bilanz? Wie wurden die Rechte an geologischen Informationen und die Ergebnisse seismischer Untersuchungen bilanziert? Und wie veränderten sich die Vermögenswerte nach der Übertragung der Sondergenehmigung und den gesellschaftsrechtlichen Veränderungen?

Gesondert muss geklärt werden, was hinter dem Vermögenszuwachs im Jahr 2026 steckt: neue Investitionen, Neubewertungen, konzerninterne Vermögensübertragungen oder andere Faktoren. Dafür sind allerdings Finanzberichte und Primärunterlagen erforderlich, die nur den staatlichen Behörden zugänglich sind.

Die Lizenz von 2011

Kehren wir nun zu jener Lizenz zurück, die den Skandal ausgelöst hat. Vor dem Hintergrund der geschilderten Umstände weckt die Erklärung, jemand habe bei der Angabe der Tiefengrenzen des Förderhorizonts etwas „vergessen“, gelinde gesagt erhebliche Zweifel.

Wäre dies nicht die Ukraine, hätte die zuständige Person längst eine Vereinbarung mit den Ermittlern getroffen und die erforderlichen Details offengelegt. Insbesondere wäre zu klären, warum die Auseinandersetzung um die Fördergebiete trotz unterschiedlicher Tiefenlagen der Lagerstätten vor allem anhand der Überschneidung ihrer Grenzen an der Oberfläche geführt wird.

Gleichzeitig muss berücksichtigt werden, dass der Tiefenunterschied von fünf Metern zwischen den angegebenen Intervallen für sich genommen weder das Fehlen geologischer Verbindungen zwischen den Lagerstätten beweist noch ohne Prüfung der Planungsunterlagen den Schluss zulässt, dass sich die Erschließung des einen Feldes nicht auf das andere auswirken kann.

Wenn in den Unterlagen keine untere Grenze des genehmigten Gebiets festgelegt ist, stellt sich die Frage, wie die Aufsichtsbehörde den Umfang der erteilten Nutzungsrechte genau auslegt und welche Beschränkungen sich aus den Dokumenten ergeben, auf deren Grundlage die Genehmigung erteilt wurde.

Hier zeigt sich der zentrale Widerspruch der gesamten Geschichte: Einerseits weisen die in den Rechercheunterlagen genannten geologischen Vorräte ein klar definiertes Tiefenintervall auf. Andererseits enthält der Wortlaut der aktuellen Genehmigung keine entsprechende Tiefenbegrenzung.

Sollte sich dieser Sachverhalt anhand sämtlicher Unterlagen bestätigen, stellt sich die Frage, ob die Diskrepanz zwischen der geologischen Grundlage und dem Lizenztext eine ungerechtfertigt weite Auslegung der Rechte eines privaten Nutzers von Bodenschätzen ermöglicht. Der Spoiler vorweg: Genau das ist der Fall – mit allen daraus folgenden Konsequenzen.