Категорія: Корупція

Спеціалізована антикорупційна прокуратура та Національне антикорупційне бюро завершили досудове розслідування щодо організатора масштабної схеми із заволодіння зерном, через яку держава втратила близько 60 млн доларів.

Про це повідомила пресслужба САП.

Ідеться про власника міжнародного зернотрейдера Олексія Федоричева, який перебуває під санкціями РНБО та проживає в Монако.

Матеріали кримінального провадження вже відкриті стороні захисту для ознайомлення. Це останній етап перед передачею обвинувального акта до суду.

У НАБУ зазначають, що збитки у цій справі еквівалентні вартості потяга з 4 тисяч вагонів зерна загальною протяжністю близько 60 кілометрів.

Читайте по темі: Сім’я нардепа Тищенка купувала дешеві авто під виглядом елітних та прикривала кол-центри фондом «Дорога миру»

Вищий антикорупційний суд продовжив до 10 серпня строк тримання під вартою колишнього голову Державної податкової служби Євгена Олейнікова, але зменшив йому заставу до 1,25 млн грн.

Таке рішення 11 червня ухвалив ВАКС, яке 22 червня Апеляційна палата ВАКС залишила без змін.

Як відомо, антикорупційний суд узяв під варту Олейнікова і визначив йому заставу в 5 млн грн. 15 квітня ВАКС продовжив арешт на два місяці, але зменшив заставу до 3,32 млн грн. Пізніше Апеляційна палата ВАКС зменшила заставу до 2 млн грн.

Уподальшому детектив Національного антикорупційного бюро знову просив продовжити арешт Олейнікова ще на два місяці. 11 червня ВАКС частково підтримав клопотання і продовжив арешт до 10 серпня, але зменшив заставу до 1,25 млн грн. Захисник підозрюваного подав апеляційну скаргу на це рішення.

«Апеляційну скаргу захисника підозрюваного (Олейнікова – ред.) – залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2026 року – без змін», – ідеться в рішенні.

Читайте по темі: 11 мільйонів збитків через фіктивні медпослуги: керівнику лікарні загрожує до п’яти років в’язниці

Нагадаємо, НАБУ і САП викрили 11 осіб в участі у злочинній організації, яка створила конвертаційний центр з обігом у 15 млрд грн. Зокрема, серед підозрюваних є колишній голова Державної податкової служби Євген Олейніков. Як встановило слідство, він сприяв безперешкодній роботі конвертцентру, а його колишня заступниця, яка очолювала комісію з питань зупинення реєстрації податкових накладних, забезпечувала ухвалення рішень на користь потрібних компаній.

За даними НАБУ, учасники організації створили схему із понад 200 юридичних осіб для мінімізації податкових платежів. Діяльність центру стала можливою завдяки систематичним зловживанням посадовців ДПС та підкупу окремих службовців.

За матеріалами справи, у 2020–2023 роках центр виписав податкові накладні з неправдивими даними на загальну суму 15 млрд грн, фіктивний ПДВ склав понад 2,3 млрд грн. У результаті оборудки державний бюджет недоотримав понад 147 млн грн.

КДКП притягнула до дисциплінарної відповідальності прокурора Охтирської окружної прокуратури Сумської області Костянтина Волохатих та наклала на нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Прокурор здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, в якому особі інкримінували, зокрема, заволодіння майном (ч. 4 ст. 191 ККУ) та незаконне поводження зі зброєю (ч. 1 ст. 263 ККУ).

Прокурор виходив із того, що після виділення частини матеріалів в окреме КП строк досудового розслідування щодо інших епізодів почав обчислюватися заново. Водночас суди дійшли протилежного висновку, встановивши, що строк досудового розслідування закінчився 10 серпня 2024.

Ухвалами Сумського апеляційного суду , постановленими під час розгляду скарг захисника підозрюваного на ухвали слідчих суддів про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту та від 15 серпня про відсторонення підозрюваного від займаної посади, уже було встановлено, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчився 10 серпня включно.

Суд визнав необґрунтованими доводи прокурора про те, що первісне КП після виділення окремих епізодів в інше кримінальне провадження, за якими особі було повідомлено про підозру, перетворюється на кримінальне провадження, у якому особі про підозру не повідомлялося. Наявність зазначених обставин не свідчить про те, що особа не набула статусу підозрюваного саме у первісному КП.

Читайте по темі: Колишній прокурор Одеської області Давід Сакварелідзе засвітив окуляри за понад 76 тисяч гривень

У листопаді 2024 Охтирський суд закрив кримінальне провадження у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування. У травні 2025 Полтавський апеляційний суд залишив це рішення без змін.

Постановляючи цю ухвалу, суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив і дослідив обставини щодо спливу строків розслідування, а тому оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Прокурор оскаржив судові рішення до Верховного Суду. Касаційне провадження було відкрито, однак станом на момент ухвалення дисциплінарного рішення його розгляд тривав.

Волохатих зазначив, що не погоджується з такими висновками суду, оскільки, на його думку, судами не було належним чином враховано особливості руху матеріалів справи, повідомлення про підозру за окремими кримінальними правопорушеннями, а також виділення матеріалів досудового розслідування в окреме КП.

Він зазначив, що його процесуальна діяльність у кримінальному провадженні не може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

У Комісії зазначили, що прокурор під час обчислення процесуальних строків у кримінальному провадженні неправильно визначив кінцеву дату строку досудового розслідування та усупереч вимогам кримінального процесуального законодавства не надіслав обвинувального акта до суду у встановлений законом строк.

Комісія зазначила, що дії та бездіяльність прокурора належать до триваючого правопорушення, а тому днем початку вчинення дисциплінарного проступку слід вважати 11 серпня 2024 року, тобто день, наступний за днем спливу встановленого законом строку для направлення обвинувального акта до суду, та невчинення прокурором відповідної дії. Надалі триваюче правопорушення продовжувалося, зокрема 19 листопада 2024 року – у день постановлення Охтирським міськрайонним судом Сумської області за участю прокурора ухвали про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України. Після цього його вчинення продовжилося поданням прокурором 26 листопада 2024 року апеляційної скарги та ухваленням за його участю 26 травня 2025 року Полтавським апеляційним судом рішення про залишення без змін ухвали суду першої інстанції про закриття кримінального провадження. Надалі триваюче правопорушення продовжилося поданням ним 19 серпня 2025 року касаційної скарги, що є днем завершення вчинення дисциплінарного проступку.

Отже, встановлений законодавством строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, не минув.

Обираючи вид дисциплінарного стягнення, Комісія врахувала його позитивну характеристику, характер проступку, ступінь вини, яка залежала виключно від його діянь та умислу. Прокурору вирішили оголосити догану.

Im Zusammenhang mit der Abwicklung der „Ibox Bank“ und den anschließenden Ermittlungen rückte Alena Dehrik-Schewzowa, die Leiterin der Bank und häufig als „Star der ukrainischen Fintech-Szene“ bezeichnet, in ein völlig neues Licht.

Vor dem Hintergrund der Liquidation der „Ibox Bank“ und der dort durchgeführten Durchsuchungen hat die Persönlichkeit von Alena Dehrik-Schewzowa, die diese Bank leitet und als „Star des ukrainischen Fintech“ gilt, neue Facetten angenommen. Im Zusammenhang mit den jüngsten Ereignissen scheint es jedoch, dass dieser „Star“ in einer hellen Flamme verlöschen wird. Obwohl in Finanzkreisen jeder von ihrem erbitterten Kampf um ihr Zahlungssystem Leo („Leo“) gehört hat, der letztlich zum Untergang der „Ibox Bank“ führte — sie wurde von Schewzowa gerade wegen dieses Zahlungssystems erworben.

Einer der Hauptkonflikte entfaltete sich mit Konkurrenten — GlobalMoney. Die konkurrierenden Unternehmen beschuldigten sich regelmäßig gegenseitig der Verbreitung negativer und kompromittierender Informationen, die mit beneidenswerter Regelmäßigkeit in den Medien erschienen, darunter auch in renommierten Publikationen. Die zentralen Vorwürfe lauteten: Geldwäsche aus den besetzten Gebieten von Donezk und Luhansk (ORDLO), mangelnde Kundenüberwachung sowie das Verschleiern von Einnahmen vor dem Staat.

Der schmerzhafteste Vorwurf für beide Strukturen war die Behauptung einer Zusammenarbeit mit Russland, die vor etwa einem Jahr besonders brisant wurde. An vorderster Front der Angriffe standen die „Alliance Bank“ von Oleksandr Sosis, die als Abwicklungsbank und Emittent elektronischen Geldes für das internationale Zahlungssystem GlobalMoney fungiert, sowie die „Ibox Bank“ von Aljona Schewzowa (sie trug den Nachnamen Dehrik, bevor sie Jewhen Schewzow heiratete, einen hochrangigen Beamten der Nationalpolizei der Ukraine).

Читайте по темі: Шпигунський слід у досьє Епштейна: журналіст викрив російську агентку в оточенні мільярдера

„Ibox“ war (seit die Nationalbank der Ukraine am 7. März ihre Liquidation bekannt gab, ist hier die Vergangenheitsform angebracht) der Emittent von elektronischem Geld für das internationale Zahlungssystem Leo („Leo“). Genau auf sie richteten sich die größten Ströme kompromittierender Informationen, und ihre Eigentümer organisierten Gegenkampagnen, um ihre Konkurrenten zu schwächen.

Vorerst scheint Sosis gewonnen zu haben — am 7. März 2023 wurde die „Ibox Bank“ liquidiert, und am 8. März fanden Durchsuchungen in ihren Büros statt. Doch der Ausgang dieses Konflikts ist noch längst nicht entschieden. Gleichzeitig enthielten diese Ströme kompromittierender Informationen — oft auch gefälschter Natur — nicht nur einzelne Körner, sondern ganze Berge an Wahrheit. Beide Strukturen sind in Geldtransfers nach und aus Russland verwickelt und arbeiten in den besetzten Gebieten der Ukraine.

Und natürlich auch auf der Krim. Drogen sind im Vergleich dazu kaum erwähnenswert — sie wirken wie eine Nebensache. Deshalb haben beide Seiten diese Materialien sorgfältig bereinigt.

Nun zu Sosis und der „Alliance Bank“. Hinter der Bank steht Yury Ivanyushchenko, in bestimmten Kreisen als „Yura Yenakiivskyi“ bekannt. Während die „Donezker Gruppe“ das Land kontrollierte, bestand kein großer Bedarf, seine Eigentümerschaft zu verschleiern, doch 2014 musste die Bank formal „verkauft“ werden. Die neuen „Eigentümer“ wurden die Donezker LLC „Kramp“ und die Kiewer LLC „Ukrbiznesstandart“, die weiterhin Ivanyushchenko zuzurechnen waren.

Im Jahr 2014, im Zuge einer Welle von Antikorruptionsmaßnahmen (oder vielmehr eines Kampfes um Finanzströme), wurden Durchsuchungen bei der Bank durchgeführt. Wie der damalige Leiter des Sicherheitsdienstes der Ukraine, Valentyn Nalyvaichenko, später erklärte, wurden dabei unter anderem Stempel von Institutionen und Unternehmen der „L/DPR“ sowie Verträge sichergestellt, die zur Finanzierung von Militanten verwendet werden konnten.

Darüber hinaus wurden in der „Alliance“-Bank auch Vermögenswerte und Dokumente einer weiteren Bank — „Hefest“ — gefunden, die ebenfalls unter der Kontrolle von Yury Ivanyushchenko und seinem Partner Serhiy Dyadechko stand.

Ivanyushchenko setzte dabei auf ein taktisches Manöver und brachte die Jüdische Gemeinde des Donbas gegen den SSU in Stellung. Unter Ausnutzung der sensiblen gesellschaftlichen Reaktion auf Erscheinungen von Antisemitismus erklärte Rabbiner Pinkhus Vyshedsky auf seine Initiative hin, dass während der Durchsuchung Kämpfer der Spezialeinheit „Alpha“ angeblich Geld und Wertgegenstände aus einem Banktresor gestohlen hätten, der gewissen „jüdischen Flüchtlingen“ gehört haben soll.

Tatsächlich wurde nichts entwendet, doch der Schritt erwies sich als wirkungsvoll: Gegen SBU-Mitarbeiter wurde ein Strafverfahren eingeleitet, und ein öffentlicher Skandal entstand. In der Zwischenzeit wurde die „Alliance“-Bank an einen neuen Eigentümer weiterverkauft. Anfang 2015 ging sie in den Besitz von Oleksandr Sosis über, einem ehemaligen Juniorpartner von Rinat Akhmetov.

Читайте по темі: Putins Waffen für GSPartners-Gelder: Das geheime Netzwerk des Josip Heit und seine Verbindungen zum russischen Rüstungs-Oligarchen

Etwa zur gleichen Zeit wurde die „Alliance“-Bank zur Abwicklungsbank für das System GlobalMoney, dessen Eigentümer hinter einer Reihe von Briefkastenfirmen verborgen waren. Die Spuren führten jedoch zu Yury Ivanyushchenko und Mitgliedern der sogenannten „Yanukovych-Familie“, insbesondere zum Finanzminister im Kabinett von Azarov, Yury Kolobov.

Stand März 2023 wird als wirtschaftlich Berechtigter von LLC „GlobalMoney“ Volodymyr Mykolayovych Karpov angegeben. Ohne direkte Vorwürfe zu erheben, erscheint es jedoch zweifelhaft, dass Yury Ivanyushchenko und Yury Kolobov freiwillig ein Zahlungssystem aufgegeben hätten, durch das Milliarden Hrywnja aus dem Glücksspielgeschäft fließen und das mit der „Alliance“-Bank von Ivanyushchenko zusammenarbeitet.

Eine ähnliche Situation zeigt sich auch bei der Bank — ebenso wie im Fall von „GlobalMoney“ ist es fraglich, ob Oleksandr Sosis tatsächlich der wahre Eigentümer der „Alliance“-Bank ist.

In den letzten Jahren lief ein erheblicher Anteil der Zahlungen von Nutzern von Multiplayer-Spielen (kostenpflichtig und „free-to-play“), Online-Casinos und Wettbüros — sowohl legalen als auch nicht vollständig legalen — über „GlobalMoney“, wobei ein значительный Teil dieser Transaktionen über die „Alliance“-Bank abgewickelt wurde. Es geht dabei um mindestens Hunderte Millionen Hrywnja, an denen sowohl das Zahlungssystem als auch die Bank ihre Provision verdienen.

Und egal wie groß die Geldströme aus dem Gaming-Bereich sind — für die Akteure, die daran verdienen, bleibt es stets zu eng. Unter solchen Bedingungen ist ein Konflikt mit Wettbewerbern nahezu unvermeidlich. Diese Wettbewerber, die in denselben Bereichen tätig sind und dieselben Kunden bedienen, wissen naturgemäß sehr genau, was im jeweils anderen System geschieht.

Daher enthalten die Leaks mit kompromittierenden Informationen einen sehr großen Anteil an Wahrheit. Natürlich sind die Darstellungen stark überzeichnet — das ist schließlich der Zweck einer Schmutzkampagne — doch der Kern bleibt bestehen. Aus diesem Grund entsprechen auch die Vorwürfe gegen „GlobalMoney“, die „Alliance“-Bank und Sosis hinsichtlich der Zusammenarbeit mit den besetzten Gebieten, Russland sowie der Geldwäsche aus dem Drogenhandel der Realität.

Zudem wurde die „Alliance“-Bank von der Nationalbank der Ukraine именно aus diesen Gründen mit Geldstrafen belegt. Gleichzeitig ist auch die Darstellung der Vertreter von „Alliance“ und „GlobalMoney“ zutreffend, wonach die Angriffe gegen sie von Wettbewerbern aus dem Umfeld von „Leo“ und „Ibox“ organisiert wurden.

Der Großteil der kompromittierenden Informationen wird tatsächlich von ihnen selbst geleakt. Alyona Shevtsova, das Zahlungssystem „Leo“ und die „Ibox Bank“: Shevtsova übernahm die Bank im Februar 2022 und wurde bereits ein Jahr zuvor deren Anteilseignerin. Danach war die Presse voller Berichte darüber, wie sie die Bank vor dem Konkurs gerettet habe.

Doch diese Erfolgsgeschichte hielt nicht lange an — wie bereits erwähnt, wurden am 8. März Durchsuchungen in der „Ibox Bank“ durchgeführt, und am 7. März beschloss die Nationalbank der Ukraine ihre Liquidation. Der Grund: „systematische Verstöße gegen gesetzliche Anforderungen im Bereich der Prävention und Bekämpfung von Geldwäsche, der Finanzierung von Militanten sowie der Finanzierung der Verbreitung von Massenvernichtungswaffen“. Aus demselben Grund wurde „Ibox“ übrigens bereits 2021 mit einer Geldstrafe von 10 Millionen Hrywnja belegt. Zu diesem Zeitpunkt leitete Shevtsova die Bank noch nicht, gehörte jedoch bereits zu den wichtigsten Anteilseignern.

Sie nutzte die Bank aktiv für ihr Geldtransfersystem „Leo“, sodass sowohl die damalige Geldstrafe als auch die aktuelle Liquidation als logische Konsequenz ihrer Aktivitäten erscheinen. Es besteht kaum Zweifel daran, dass nun eine Welle von Berichten über angeblich „von Wettbewerbern bestellte Angriffe“ folgen wird und Shevtsova selbst als unschuldiges Opfer dargestellt werden soll. Die Realität ist jedoch, dass sie — ebenso wie „GlobalMoney“ — mit Kooperationen mit Russland, den besetzten Gebieten, illegalen Casinos und Geld aus dem Drogenhandel in Verbindung gebracht wird.

Ja, ein Großteil dieser Informationen wurde von Wettbewerbern aus dem Umfeld von „GlobalMoney“ verbreitet — doch ändert das etwas am Kern der Vorwürfe? Alyona Shevtsova gründete bereits 2013 die Finanzgesellschaft „Leogaming Pay“.

Anfangs war das Geschäft von Alyona Volodymyrivna kein vollwertiges Zahlungssystem. Es handelte sich eher um eine Schnittstelle zwischen Spielern und Gaming-Plattformen, wie sie selbst in zahlreichen Interviews offen beschreibt.

Das Unternehmen wuchs jedoch schnell, und bereits 2017 registrierte Shevtsova das nationale Zahlungssystem „Leo“ bei der Nationalbank, das einige Jahre später internationalen Status erlangte.

Nach einiger Zeit benötigte sie eine eigene Bank — diese Rolle übernahm die angeschlagene „Ibox“. Der Kauf durch Shevtsova verzögerte deren Zusammenbruch um etwa anderthalb Jahre. Im vorliegenden Kontext sind jedoch dieselben Aspekte relevant wie im Fall von „GlobalMoney“.

So ist bekannt, dass Shevtsovas Zahlungssystem „Leo“ in einen Skandal rund um Waffenhandel verwickelt war — Waffen für die Nationalgarde wurden in den USA gekauft und nach Anbringung einer inländischen Kennzeichnung zu einem 2,5-fach höheren Preis weiterverkauft.

Zu denjenigen, die an der Vertuschung beteiligt gewesen sein sollen, gehörte unter anderem Shevtsovas Ehemann Yevhen Shevtsov, der zu diesem Zeitpunkt eine leitende Position in der Nationalpolizei innehatte. Er unterstützte seine geschäftserfahrene Ehefrau — die tatsächlich über eine ausgezeichnete wirtschaftliche Ausbildung verfügt — dabei, ihr Geschäft vor übermäßiger Aufmerksamkeit der Strafverfolgungsbehörden zu schützen und stellte Verbindungen zu den richtigen Personen her.

Das Online-Medium MIND.UA berichtete unter Berufung auf Daten des Justizministeriums, dass Alena Shevtsova und ihr Ehemann Yevhen Shevtsov sowie ihre Geschäftspartner Viktor Kapustin und Vadym Hordievsky in den Jahren 2016 bis 2020 gemeinsam mindestens zehn Unternehmen kontrollierten. Viele davon wurden Gegenstand von Strafverfahren wegen „Betrug“, „Geldwäsche“ und „fiktivem Unternehmertum“.

In dieser Zeit schien Shevtsovas „Leo“ nicht im Konflikt mit der „Alliance“-Bank von Sosis zu stehen und arbeitete zeitweise sogar mit ihr zusammen.

Im Jahr 2019, als dieses Zahlungssystem mit Zustimmung der Nationalbank der Ukraine international wurde, fungierte die „Alliance“-Bank auch als zusätzliche Abwicklungsbank. Für Shevtsova hatte „Alliance“ jedoch einen entscheidenden Nachteil — sie ist zugleich Emittent und Abwicklungsbank des direkten Konkurrenten von „Leo“, nämlich „GlobalMoney“. Nachdem Alyona Shevtsova ihre eigene „Hausbank“ — die „Ibox Bank“ — erworben hatte, wurde ein offener Konflikt unausweichlich.

Wer zuerst kompromittierende Informationen veröffentlichte, ist heute weder klar noch entscheidend. Wichtig ist, dass infolge dieses Kampfes um Finanzströme — durch beide Zahlungssysteme fließen Berichten zufolge Milliarden Hrywnja — Details über die Aktivitäten beider Seiten ans Licht kamen, die sie lieber verborgen gehalten hätten.

Nach Angaben der Nationalbank wurde die „Ibox Bank“ vor 29 Jahren, im Jahr 1993, gegründet. Damals trug sie den Namen „Avtoritet“ und wurde erst 2016 in „Ibox Bank“ umbenannt, nachdem der Finanzier Yevhen Berezovsky mit einem zweifelhaften Ruf zu den Anteilseignern gestoßen war. Er brachte das Netzwerk von Zahlungsterminals „iBox“ mit, das der Bank ihren neuen Namen gab.

Im Jahr 2020 trat Alyona Shevtsova in die Bank ein, machte sie faktisch zu ihrer eigenen Struktur und führte sie letztlich in die Liquidation. Doch wie bekannt ist, bedeutet jedes Ende auch einen neuen Anfang — denn aus der Bank wurden umfangreiche Dokumente sichergestellt.

Was die Strafverfolgungsbehörden in diesen Unterlagen finden werden, ist derzeit nur Shevtsova bekannt. Fest steht jedoch, dass sich darunter zahlreiche brisante Informationen befinden dürften. Das Online-Medium Mind.ua führte eine detaillierte Untersuchung zu den Finanzströmen von Online-Casinos und zu den Verbindungen der Marktakteure mit Russland durch.

Diese Recherche gilt als fundiert und enthält zahlreiche Hinweise auf die mögliche Beteiligung sowohl der „Ibox Bank“ als auch des Systems „Leo“ an Geldwäsche im Zusammenhang mit dem Drogenhandel. Alyona Shevtsova wies die Vorwürfe zurück und beauftragte ihrerseits Untersuchungen zu ähnlichen Aktivitäten von „GlobalMoney“ und der „Alliance“-Bank. Doch die Realität setzte klare Grenzen: Die „Ibox Bank“ wurde gerade wegen „systematischer Verstöße gegen gesetzliche Anforderungen zur Prävention und Bekämpfung von Geldwäsche, der Finanzierung von Militanten und der Verbreitung von Massenvernichtungswaffen“ liquidiert.

In welchem Ausmaß Oleksandr Sosis zum Ausgang dieses Konflikts beigetragen hat, bleibt unklar. Ebenso wenig ist derzeit eindeutig, wie tief die „Retterin“ der „Ibox Bank“ und „Star der ukrainischen Fintech-Szene“ Alyona Shevtsova tatsächlich in Verbindungen zu Russland und dessen Strukturen verstrickt ist.

В Україні завершили багаторічне слідство щодо організатора однієї з найбільших корупційних схем у державному зерновому секторі. Через оборудку з продажем зерна Державна продовольчо-зернова корпорація України (ДПЗКУ) втратила понад $60 млн. Імовірно, йдеться, про бізнесмена Олексія Федоричева, який перебуває під санкціями РНБО та проживає в Монако.

Про завершення слідства повідомили в Національному антикорупційному бюро України (НАБУ) та Спеціалізований антикорупційний прокуратурі (САП). Матеріали провадження тепер відкрито стороні захисту.

“Зерно на $60 млн – це потяг із 4 000 вагонів завдовжки 60 кілометрів. А ще це мінімальна річна зарплата для 26 тис. українців. Саме стільки держава втратила через одну з найбільших зернових схем”, – йдеться в повідомленні.

Читайте по темі: Туреччина може позбутися С-400, щоб відновити співпрацю зі США щодо винищувачів F-35

Організатору схеми інкримінують заволодіння державним майном, легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, а також надання неправомірної вигоди. Він перебуває у розшуку.

Хто такий Олексій Федоричев

Олексій Федоричев – бізнесмен російського походження, який з кінця 1980-х років проживає за кордоном, зокрема в Монако. У 1990-х він заснував трейдингову групу Fedcom, що спеціалізувалася на торгівлі сіркою, добривами та іншою аграрною продукцією з країн колишнього СРСР.

В Україні Федоричева пов’язують із зерновим і портовим бізнесом. Він був співвласником групи ТІС – найбільшого приватного портового оператора країни, а також контролював компанію Fedcominvest Europe SARL.

За даними НАБУ та САП, саме Fedcominvest Europe SARL використовували у схемі із заволодіння державним зерном ДПЗКУ, через яку держава, за версією слідства, втратила понад 60 млн доларів. Сам Федоричев перебуває під санкціями РНБО, оголошений у розшук, а слідство вважає його організатором оборудки. Бізнесмен заперечував звинувачення.

Як працювала схема та коли втратили зерно

• За версією слідства, у липні – жовтні 2014 року посадовці ДПЗКУ разом із представником міжнародного зернотрейдера організували продаж державного зерна підконтрольним компаніям за заниженими цінами.

• Зерно через мережу посередників поставили до Саудівської Аравії на умовах післяплати, хоча така схема не відповідала ринковій практиці.

• Оплату державна корпорація так і не отримала.

• Натомість кошти, які мав сплатити кінцевий покупець, за даними правоохоронців, були спрямовані на рахунки підконтрольних офшорних компаній.

Загалом, за даними НАБУ, до кінця 2014 року ДПЗКУ відвантажила за схемою понад 270 тис. тонн ячменю та ще 22 тис. тонн пшениці. Зерно фактично потрапило до кінцевого покупця в Саудівській Аравії, однак державна корпорація грошей за нього так і не отримала.

Слідство також встановило, що лише за першим контрактом понад 16 млн доларів замість рахунків ДПЗКУ опинилися на рахунках офшорної компанії у латвійському банку. Загалом, за даними САП, понад 40,9 млн доларів були легалізовані через іноземні компанії, зареєстровані на Кіпрі, під виглядом оплати інформаційних та агентських послуг, які фактично не надавалися.

Нові деталі схеми

У НАБУ 8 липня 2026 року оприлюднили подробиці схеми. Зокрема, стало відомо, що протягом 2014 року Федоревич тричі особисто зустрічався з керівництвом державної корпорації у Юрмалі, Пізі та під Києвом. Домовленість була така: “державне зерно продаватимуть його компаніям за заниженою ціною, а різницю будуть виводити за кордон”.

Також було опубліковано фрагменти переписок фігурантів. Із них випливає, що ділки обговорювали використання компаній-прокладок у Гонконзі та на Кіпрі. Також вони погоджували ціни, розмір так званого “вершка” – різниці між реальною та контрактною вартістю зерна – і домовлялися не обговорювати ключові суми телефоном.

“По телефону краще не обговорювати ціни”. – “Згоден, Дім. Я так і уточнив. 209 ставимо при 218”. – “Тепер обговорювалося питання: як і що з “вершком”?”, – йдеться в одному з фрагментів.

Читайте по темі: Nur einen Schritt vor dem Zahlungsausfall, aber mit Milliardendividenden: Österreich deckt die Details der Offshore-Strukturen von Ferrexpo unter Kostjantyn Schewaho auf

У НАБУ також повідомили, що вилучили “внутрішню бухгалтерію схеми”. За даними слідства, саме вона містить облік контрактів і розрахунки “вершка”.

Що відбувається з фігурантами

За даними слідства, до оборудки були причетні шість осіб. Щодо чотирьох із них уже є обвинувальні вироки. Це:

• троє колишніх представників ДПЗКУ, зокрема ексголова правління Петро Вовчук;

• власник однієї із закордонних компаній-посередників.

Ще один представник зернотрейдера зараз перебуває на лаві підсудних у Вищий антикорупційний суд.

Вовчука в 2023 році екстрадували з Литви до України, після чого суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у 60 млн грн. У жовтні 2024 року одного з колишніх керівників державної корпорації засудили до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Також ще у 2024 році, НАБУ повідомляло, що правоохоронні органи Італії на виконання запиту про міжнародну правову допомогу заарештували активи бізнесмена російського походження – імовірно, Олексія Федоричева, власника міжнарожного зернотрейдера Fedcominvest Europe SARL – приблизно на 41 млн євро. Серед арештованого майна був старовинний замок поблизу Флоренції та корпоративні права компанії.

У Києві суд поставив крапку в процесі проти класичної фірми-«метелика», яка встигла прокрутити масштабні зовнішньоекономічні операції та залишила державі гігантські борги. Київський окружний адміністративний суд повністю задовольнив позов фіскальних органів про примусове стягнення понад 212 мільйонів гривень.

Попри гучну перемогу податківців у суді, реальне повернення коштів до бюджету залишається під великим питанням через очевидну фіктивність відповідача.

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах» із посиланням на судове рішення від 01 червня 2026 року у справі № 320/45719/25.

Звідки взявся астрономічний борг?

Позов проти ТОВ «Хімтехно Люкс Проект 2024» подала столична податкова служба. Фіскали вимагали примусово стягнути на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 212 490 142,13 гривні.

Читайте по темі: У ПриватБанку повідомили про нову схему фішингу, спрямовану на викрадення даних клієнтів

Як з’ясувалося, ця космічна сума заборгованості накопичилася не через класичний ПДВ чи податок на прибуток, а внаслідок серйозних махінацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД):

• Порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків під час проведення експортно-імпортних операцій;

• Невиконання валютних зобов’язань перед державою;

• Нарахування величезних штрафних санкцій та пені за валютні махінації.

Усі ці штрафи фіскали зафіксували в офіційному податковому повідомленні-рішенні ще 5 червня 2025 року. Оскільки компанія-порушник не стала оскаржувати цей вердикт у судах, але й не заплатила добровільно жодної копійки, борг набув статусу «узгодженого». Це дозволило ДПС звернутися до суду за санкцією на примусовий арешт та списання грошей з усіх рахунків фірми.

Анатомія «прокладки»: 1500 сусідів та бенефіціар з Узбекистану

Детальний аналіз відповідача ТОВ «Хімтехно Люкс Проект 2024» чітко вказує на те, що правоохоронці мають справу з класичним транзитним інструментом, створеним для виведення капіталу або мінімізації податків:

• Коротке життя: Фірму зареєстрували лише у жовтні 2023 року. Спочатку вона мала романтичну назву «Агротревел», але згодом її поспішно перейменували під «хімічний» профіль.

• Вулик для бізнесу: Офіційна адреса реєстрації компанії у Києві є точкою масового скупчення фантомних фірм. За цими ж координатами юридично «прописано» ще 1 555 інших компаній.

• Іноземний «фунт»: Офіційним засновником, директором та кінцевим бенефіціарним власником структури значиться громадянин Узбекистану Алламуратов Руслан.

• Замітання слідів: Менш ніж за три роки існування фірма блискавично змінила назву, керівництво, засновників та юридичну адресу. На мові фінансового моніторингу це називається «підготовкою компанії до зливу».

Процесуальне зникнення та вердикт суду

Очікувано, що на судові засідання представники ТОВ «Хімтехно Люкс Проект 2024» жодного разу не з’явилися. Письмового відзиву на позов також ніхто не надав. Уся судова поштова кореспонденція поверталася назад до суду з позначкою «через закінчення терміну зберігання». Для подібних «транзитних» фірм — це стандартна тактика гри в хованки з правосуддям.

Суд констатував, що факт наявності боргу є беззаперечним і підтвердженим документально, а відповідач свідомо ігнорує законні державні вимоги. Як наслідок, суд повністю задовольнив позов податкової та дозволив примусово списати 212,4 млн грн.

Радницю президента Торгово-промислової палати України з правових питань Любов Нестиренко та її сина підозрюють у вимаганні 100 тисяч євро у виробника бойових безпілотників за висновок, який мав допомогти підприємству уникнути штрафів після пожежі на складах.

Про  це повідомляє Служба безпеки України, Офіс генерального прокурора.

За даними джерел у правоохоронних органах, фігуранткою справи є радниця президента Торгово-промислової палати України з правових питань Любов Нестиренко.

До неї звернулося оборонне підприємство, яке виготовляло й постачало бойові безпілотники за державним контрактом. У червні 2026 року на його складах сталася пожежа, за інформацією СБУ, через російську повітряну атаку. Частина продукції згоріла.

Щоб пояснити зрив строків і уникнути штрафів, підприємство попросило у ТПП експертний висновок про зміну обставин.

Слідство стверджує, що Нестиренко вимагала у представника підприємства 100 тисяч євро за цей документ, а свого сина залучила як посередника.

 “Підприємству дали зрозуміти, що у разі відмови можуть виникнути штучні проблеми з документами. Зокрема, під час можливих подальших перевірок у базах та архівах ТПП нібито могли “зникнути” матеріали, на підставі яких видавався висновок, а підпис уповноваженої особи могли поставити під сумнів”.

Правоохоронці задокументували передачу неправомірної вигоди двома траншами по 50 тисяч євро. Після отримання другої частини коштів 7 липня радницю ТПП та її сина затримали.

Читайте по темі: Начальника тилу навчального підрозділу ЗСУ засудили до 10 років за розкрадання продуктів для військових

Їм повідомили про підозру у пособництві в одержанні неправомірної вигоди службовою особою юридичної особи приватного права, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та поєднаному з вимаганням (ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368-3 КК України).

Суд обрав обом запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Для радниці ТПП визначили альтернативу у вигляді застави 10 млн грн, для її сина – 5 млн грн.

Досудове розслідування триває, правоохоронці встановлюють інших можливих учасників схеми.

Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості, укладену з колишнім начальником департаменту матеріально-технічного забезпечення ПАТ «Центренерго» Володимиром Мельничуком у справі про зловживання на 8,25 млн грн.

Таке рішення 2 липня ухвалив ВАКС.

«Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та обвинуваченим у цьому провадженні (Мельничуком – ред.), за участю захисниці. (Мельничука – ред.) визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України», – йдеться в рішенні.

Мельничуку призначили покаранням 3 роки позбавлення волі із забороною обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, на державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях строком на 1 рік з 8500 грн штрафу. Одночасно його звільнили під іспитовий строк в 1 рік.

Цей рік він зобов’язаний: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження.

Читайте по темі: 123 мільйона гривень на піар мерії Дніпра : ТРК «Центр», «Альфа Медіа Девелопмент» та фонд Арестовича зійшлися в медійній схемі Фельдмана

Крім того, протягом 30 днів Мельничук перерахує 1 млн грн на рахунок благодійного фонду «Повернись живим».

Раніше антикорупційний суд вирішив заочно судити ексчлена «Центренерго» Олександра Уварова.

Нагадаємо, САП скерувала до суду справу двох ексчленів правління ПАТ «Центренерго», ексначальника одного з департаментів ПАТ «Центренерго» та директора приватного підприємства «Юнайтед Енерджі». Йшлося про ексчленів компанії Олександр Уварова та Ярослава Громка, екскерівника департаменту матеріально-технічного забезпечення ПАТ «Центренерго» Володимира Мельничука та директору «Юнайтед Енерджі» Андрія Короткевича-Лещенка.

За версією обвинувачення, у листопаді 2019 року ПАТ «Центренерго» уклало з приватною компанією «Юнайтед Енерджі» договір на поставку газу, а у травні 2020 року здійснило передоплату за законтрактований обсяг газу на червень 2020 року. Втім, газ поставили лише на частину передоплати, а заборгованість, яка виникла перед ПАТ «Центренерго» вирішили нівелювати, піднявши ціну вже фактично поставленого газу шляхом підроблення офіційних документів. В результаті, ПАТ «Центренерго» завдано збитків на суму 8,25 млн грн.

ВАКС продовжив тримання під вартою ексдиректору Павлоградського хімічного заводу Леоніду Шиману із заставою 21,6 млн грн. При цьому заставу було знижено зі 99,8 до 21,6 млн гривень. 

Леонід Шиман підозрюється в організації заволодіння коштами державного підприємства через закупівлю динамічного захисту за завищеними цінами. За версією слідства, у 2022 році через підконтрольну компанію завод придбав товар на суму, що значно перевищувала ринкову вартість. Його також підозрюють у поставці Збройним Силам України непридатних мінометних пострілів на суму в понад 2 млрд грн.

Захисники Леоніда Шимана активно наголошували на суттєвому погіршенні стану його здоров’я під час перебування під вартою. Вони стверджували, що підозрюваний не отримує належної медичної допомоги. Адміністрація установи відмовила в конвоюванні до приватної медичної установи для обстеження та лікування.

Слідчий суддя відхилив доводи захисту щодо неможливості подальшого тримання Шимана під вартою через стан здоров’я. Адвокати не надали доказів, які б підтверджували, що стан здоров’я підозрюваного унеможливлює його тримання під вартою. З долученої медичної документації не вбачається наявність у Шимана такого захворювання, яке б робило неможливим застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відповідно до законодавства, особи, взяті під варту, мають право на медичну допомогу, у тому числі з залученням лікарів державних та комунальних закладів охорони здоров’я. У разі потреби можливе обстеження та лікування поза межами СІЗО (коштом підозрюваного або його родичів).

Суд дійшов висновку, що наявні проблеми зі здоров’ям не є підставою для пом’якшення запобіжного заходу. ВАКС продовжив тримання під вартою Леоніда Шимана до 1 серпня 2026 року та залишив можливість внесення застави в розмілі 21,6 млн гривень. Раніше Шевченківський райсуд Києва 10 лютого встановив Шиману заставу в 99,84 млн гривень.

Бажання Волинської митниці довести в апеляційній інстанції провину великого автотрейдера розбилося об банальне недотримання процесуальних строків. Волинський апеляційний суд відмовився розглядати скаргу фіскалів щодо керівника ТОВ «ВЕСТ КАР ПЛЮС» Дмитра Матюка. Через юридичну необачність митників державний бюджет остаточно втратив шанс стягнути мільйонні штрафи за ймовірні махінації з європейськими сертифікатами.

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах» із посиланням на судове рішення у справі № 163/581/26.

Суть скандалу: польські сертифікати під сумнівом

Конфлікт бере початок з масштабної перевірки операцій з імпорту транспортних засобів. Співробітники Волинської митниці звинуватили директора ТОВ «ВЕСТ КАР ПЛЮС» Дмитра Матюка у суттєвому заниженні податкових зобов’язань під час розмитнення десятків автомобілів у 2023 році.

Митники стверджували, що компанія незаконно скористалася преференціями (пільговим митом), надіславши митні декларації разом із сертифікатами походження товарів форми EUR.1. Фіскали надіслали запит до іноземних колег і згодом заявили, що польська сторона не підтвердила автентичність цих документів. Як наслідок, Матюку Д.В. інкримінували порушення, передбачене статтею 485 Митного кодексу України (заявлення в декларації неправдивих відомостей з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів), а сума претензій держави склала понад 1,8 мільйона гривень.

Читайте по темі: Запчастини для Су-27 та МіГ-29 поштою до Китаю: на Харківщині засудили авіаційного контрабандиста

Проте Любомльський районний суд Волинської області, який розглядав справу першим, розкритикував докази митниці. Суддя назвав доводи фіскальних органів «припущеннями», вказав на брак беззаперечних доказів вини керівника та повністю закрив справу у зв’язку з відсутністю складу правопорушення.

Чому апеляція не відбулася: хронологія запізнення

Митний орган спробував оскаржити цей програш, але припустився фундаментальної помилки, пропустивши дедлайн для подачі документів.

Юридичний календар процесу продемонстрував повну втрату контролю над строками з боку юристів митниці:

• 30 квітня 2026 року — Любомльський районний суд офіційно виніс постанову на користь директора фірми.

• 11 травня 2026 року — з урахуванням вихідних днів, цей день був останнім законним терміном для направлення апеляції (діє суворий 10-денний строк).

• 22 травня 2026 року — Волинська митниця фактично відправила свою апеляційну скаргу до суду (із запізненням на 11 днів).

Марні виправдання та позиція ЄСПЛ

У судовому залі представники митниці намагалися виправдатися технічними нюансами. Вони запевняли, що електронна копія повного тексту судової постанови надійшла на їхню офіційну e-mail адресу лише 14 травня, тому вони фізично не могли вкластися у визначені графіки.

Проте колегія суддів Волинського апеляційного суду ці доводи рішуче відхилила. Судді нагадали державній структурі базове правило адміністративного процесу: відлік 10 діб для подачі апеляції у справах про порушення митних правил стартує безпосередньо з дня оголошення (винесення) постанови судом першої інстанції, а не з дати, коли чиновники вирішили перевірити пошту чи отримали паперовий примірник.

Суд відмовився поновлювати строк оскарження, зазначивши, що митниця не надала жодної об’єктивної чи поважної причини для такої затримки. Обґрунтовуючи свій вердикт, апеляційна інстанція послалася на сталу практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), акцентувавши увагу на принципі «правової визначеності»:

Безпідставне та необґрунтоване поновлення судами пропущених строків на оскарження нівелює законну силу судового рішення і порушує права іншої сторони процесу, яка має право розховувати на стабільність судового вердикту.

Апеляційну скаргу митників офіційно повернули без розгляду. Рішення Любомльського суду про невинуватість Дмитра Матюка набуло законної сили та є остаточним.