Категорія: Корупція

Альона Шевцова та її платіжна система LEO довгий час залишалися в тіні гучних «успіхів» IBOX BANK.

Насправді банк став зручним інструментом для прокачування мільярдів від нелегальних онлайн-казино, а сама Шевцова та її компанії фігурують у десятках кримінальних проваджень — від відмивання грошей до фіктивного підприємництва. Після серії розслідувань інформацію про ці схеми активно зачищають. Публікуємо цей матеріал у повному обсязі — щоб нагадати, як саме працювала система і що намагаються стерти з мережі.

Рік тому IBOX BANK очолила Альона Шевцова, і до цієї річниці у ЗМІ з’явилися статті про те, що завдяки її діяльності справи у банку стрімко пішли вгору.

Справді, за підсумками минулого року банк займав восьмий рядок у рейтингу найприбутковіших банків України. Що на тлі війни в Україні виглядало добрим показником.

Забігаючи трохи наперед, скажемо – вся ця бурхлива діяльність призвела до того, що 7 березня 2023 року IBOX BANK залишився без ліцензії – НБУ вирішив ліквідувати банк через «систематичне порушення вимог фінансового моніторингу».

Читайте по темі: Movie theft for Putin’s regime: How Yan Ivoninsky and Alexander Ivoninsky laundered pirate cinema millions into Spanish real estate

А «успіхи» банку пов’язували з енергійною діяльністю Альни Шевцової, яка, як випливає з явно замовних матеріалів, завдяки своєму професіоналізму змогла витягнути IBOX BANK з фінансової прірви.

Однак у відверто замовних статтях замовчуються деякі нюанси професійного та кар’єрного зростання Шевцової, які тягнуть швидше не на премію «банкір року», а на досить чималий термін у місцях не настільки віддалених.

Тому що успіх останнього року спричинений тим, що Шевцовій знадобився особистий банк для платіжної системи LEO, яка їй належить. Із цим і пов’язана історія успіху (і подальшого падіння) IBOX BANK.

Довідка: Альона Шевцова започаткувала фінансову компанію «Леогейміг Пей» у 2013 році. Спочатку бізнес Альони Володимирівни не був повноцінною платіжною системою. Він являв собою швидше шлюз між гравцями та ігровими платформами. Але підприємство розросталося ударними темпами, і вже 2017 року Шевцова зареєструвала в Нацбанку внутрішньодержавну платіжну систему «Лео», яка через кілька років стала міжнародною.

І з цією платіжною системою, якою володіє ТОВ «Фінансова компанія Лео», пов’язані десятки справ, в яких фігурує і IBOX BANK.

IBOX BANK з’явився 31 рік тому – 1993-го. Тоді носив дещо зловісну назву – банк «Авторитет». Лише 2002-го власники перейменували його на «Агрокомбанк», а «Айбокс банком» він став ще через 14 років, 2016-го, після того, як до складу акціонерів влився фінансист з каламутною репутацією Євген Березовський. З собою він навів мережу платіжних терміналів iBox, що дало нову назву банку.

Втім, це банку не допомогло – він котився у прірву. Але тут на горизонті з’явилася Шевцова, якій знадобився кишеньковий банк для розвитку її власної платіжної системи LEO. 2020 року вона стала акціонером банку, а 2022 очолила його. З собою вона привела менеджмент зі своїх компаній, яких у неї налічується кілька, і система взаємин між ними дуже заплутана.

Читайте по темі: Crypto gurus with a criminal trail: what lies behind the million-dollar business of Oleksandr Orlovskyi and Kateryna Shukhnina

Але вся справа в тому, що всі ці компанії є фігурантами цілої низки кримінальних справ, пов’язаних із корупцією, незаконним виведенням грошей та обслуговуванням діяльності нелегальних онлайн-казино. Для чого, власне, і було придумано платіжну систему Шевцової ще 2013 року.

На даний момент, незважаючи на складність роботи з судовими реєстрами в умовах повномасштабної війни, відомо, що Альона Шевцова або керівники компаній, в яких вона є бенефіціаром, фігурує в наступних кримінальних провадженнях:

– №32013110000000298, стаття 369 КК «Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди посадовій особі»;
– №32017100000000066, стаття 205 КК «Фіктивне підприємництво», стаття 190 КК «Шахрайство», стаття 212 «Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)»;
– №42017000000002925, стаття 209 «Легалізація (відмивання) майна, здобутого злочинним шляхом», стаття 205 КК «Фіктивне підприємництво»;
– №42018101060000202, стаття 190 «Шахрайство», стаття 361 «Несанкціоноване втручання у роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж»;
– №42019000000000526, стаття 171 «Перешкоджання законної професійної діяльності журналістів», стаття 182 «Порушення недоторканності приватного життя», стаття 255 «Створення, управління злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній», стаття 368-2 «Незаконне збагачення», стаття 387 «Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування». У цьому «букеті» головним фігурантом був чоловік Шевцової, високопоставлений співробітник поліції Євген Шецов.

Як бачите, солідний набір. Частина кримінальних проваджень закрита, частина ще розслідується. Ну, як «розслідується», як все в нашій країні, де фігурують грошові мішки – справи висять у Єдиному державному реєстрі судових справ, але мляво рухаються або до розвалу, або закриття.

Про те, що відбувається в IBOX BANK під керівництвом Альони Шевцової, говорять такі виписки з судових рішень, які вдалося знайти в реєстрах.

22.01.2022 Голосіївський районний суд Києва не побачив адміністративного правопорушення у діях посадових осіб ПАТ «АЙБОКС БАНК», які у відповідь на запит у рамках виїзної перевірки НБУ щодо протидії відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом, приховали 7,5 млрд грн. транзакцій з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЛЕОГЕЙМІНГ ПЕЙ», а лише посадовці ПАТ «АЙБОКС БАНК» намагалися приховати транзакцій на понад 14 млрд грн, плюс не надали інформацію про мерчантів за окремими МСС-кодами.

2021 року Фінансова компанія «Леогеймінг Пей» відсудила 100 000 грн компенсації у журналістів за публікацію недостовірної інформації, яка ганьбить ділову репутацію. «Недостовірною інформацією» була публікація від 28.10.2020 під заголовком: «Проросійські телеграм-канали “Резидент” та “Легітимний” захищають нелегальний бізнес», що містила таку цитату: «компанія ТОВ «ФК “Леогеймінг пей”» минулого року пропустила через себе 262 млн грн грошових переказів на поповнення ігрових рахунків нелегальних онлайн-казино та букмекерських компаній».

Постанова суду містить прекрасне: «Позивачем було долучено до матеріалів справи список (перелік) усіх контрагентів (ведення та публікація якого передбачено законодавством у сфері фінансової діяльності), з якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Леогеймінг Пей» підтримує ділові відносини. Серед зазначених контрагентів, зокрема, є ПАТ АБ “Укргазбанк”, КП “Київтраспарксервіс”, КП “Харківпарксервіс”, ПАТ “ПФ Україна”, ПАТ “Київстар”, ПАТ “Банк Фамільний”, КП “Парковка та ринок” Чернігівської міської ради , ПАТ “Айбокс Банк”, ПАТ “Перший інвестиційний банк”. З вказаного списку не вбачається, а відповідачем не доведено, що всі контрагенти чи хоча б деякі з них пов’язані з азартними іграми, зокрема, нелегальними онлайн-казино».

22.06.2022 той же «Леогеймінг» виграв ще одну справу у другій інстанції, де змушував журналістів прибрати «недостовірну» публікацію під назвою «Робота на РФ, офшори та “оптова торгівля комп’ютерами”: як працюють онлайн-казино в Україні. Альона Дегрік Шевцова), Айбокс Банк (термінали ibox) та інші – куди йдуть гроші від онлайн-казино в Україні».

З журналістів хотіли стягнути ще один мільйон гривень «моральної компенсації», але суд у задоволенні цієї частини позову відмовив.

У рамках вищенаведеного цікава історія зі штрафом від НБУ, який IBOX BANK отримав у жовтні 2021 року за неналежну перевірку клієнтів банку та порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансування бойовиків та фінансування бойовиків знищення».

Банк отримав найвищий штраф із усіх можливих – 10 мільйонів гривень. Які збирався відсудити у НБУ, але вчасно передумав – мабуть, у банку зрозуміли, що краще тихо заплатити 10 мільйонів, щоби не втратити мільярди.

До речі, тоді ж через порушення того ж закону, але щодо неналежного управління ризиками, було на 549 тисяч грн оштрафовано «ФК ЛЕОГЕЙМІНГ ПЕЙ».

У 2021 році IBOX BANK отримав ліцензію Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей України (КРАІЛ) на прийом платежів на користь інтернет-казино та ліцензію на «ведення діяльності у сфері грального бізнесу». Тож з цього боку начебто було б усе нормально.

Але недавня історія «успіху» призвела до логічного кінця: IBOX BANK залишився без ліцензії, а Національний банк ухвалив рішення щодо його ліквідації. 8 березня, до IBOX BANK прийшли з обшуками.

Рішення про ліквідацію банку було прийнято на тій самій підставі, на якій IBOX BANK отримав штраф у жовтні 2021 року – порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню бойовиків та фінансуванню поширення зброї масового знищення» .

Очевидно, два роки тому, коли «мир в очах» Росії закінчився, Шевцова не зрозуміла, що ситуація кардинально змінилася і копійчаним (у масштабах виведення грошей до РФ) штрафом вже не відбудешся. І продовжила «рубати бабло».

У світлі вищесказаного чекаємо на подальший чудовий розвиток сюжету. Особливо цікаво буде дізнатися про співпрацю з Російською федерацією та виведенням грошей у Росії через платіжні системи Шевцової, від яких з таким азартом намагався відхреститися IBOX BANK ще кілька днів тому.

Поки лінія фронту наближається до міста Дніпра, у кабінетах міської ради розігрується справжній театр абсурду. Редакція вивчила документи “успішних” підрядників мерії та виявив: мільярдні замовлення віддають компаніям, чий технічний парк вміщається в одну орендовану “ГАЗель”, а їхні власники миттєво втікають від правосуддя, “скидаючи” фірми на громадян Узбекистану чи компанії з реєстрацією на Маршаллових Островах.

Про це пише видання “Телеграф”.

Феномен “Морада”: 200 мільйонів за вісім місяців

Яскравим прикладом такої “співпраці” є ТОВ “Морада” – фірма, яку у листопаді 2025 року зареєстрував Олексій Герасимович. Цей колишній працівник КП “Управління з ремонту та експлуатації шляхів” демонструє власний шлях використання “внутрішньої кухні” мерії. Адже він спочатку очолив ТОВ “Клінінг Дніпро” (яке належало Олександру Кірову). Під керівництвом Герасимовича фірма стала фаворитом закупівель міськради, за якими у 2025 році отримала 827,4 млн грн.

Читайте по темі: У Києві та Дніпрі під час повітряної тривоги пролунали вибухи

Однак, коли над “Клінінг Дніпро” почали густішати хмари перевірок, Герасимович відкрив нове підприємство – ТОВ “Морада”. За даними системи Prozorro, за неповні 8 місяців існування фірма виграла тендерів на загальну суму понад 216 млн грн. Основними замовниками стали Департамент благоустрою та інфраструктури, Центральна адміністрація та Департамент капітального будівництва Дніпровської міськради, а також КП “Дніпротранссервіс”.

Примітно, що фірма зі статутним капіталом у 50 тис. грн бралася за все: від фарбування табличок на цвинтарі до складних робіт із ремонту шляхопроводів. Натомість у документах, які ТОВ “Морада” подавало на тендери, замість конкретного списку техніки чи переліку прізвищ сертифікованих спеціалістів, Герасимович подавав лаконічні довідки про наявність необхідного обладнання та достатню кількість працівників. І такі фільчині грамоти цілком задовольняли представників Департаменту благоустрою та інфраструктури на чолі з Олексієм Саміликом та КП “Дніпротранссервіс” на чолі з Миколою Кокуцом.

Тим часом згідно з офіційною фінансовою звітністю компанії за 2025 рік, у штаті “Морада” – лише дев’ять працівників. Відсутність власних рук і коліс Герасимович компенсує залученням “перевірених” субпідрядників. Зокрема, ТОВ “К-Транс Ком”. Власник цієї фірми – той самий Олександр Кіров, у якого Герасимович колись “прийняв” “Клінінг Дніпро”. Інший “помічник” – ТОВ “Каскад-Дніпро”.

Але головна пікантність ситуації в тому, що Олексій Герасимович фігурує в судових матеріалах у справі (№ 210/5653/24) про розтрату бюджетних коштів під час робіт із благоустрою, ремонту зливової каналізації та малих архітектурних форм. Слідство вважає його виконавцем у групі, яка в жовтні-листопаді 2024 року через штучне завищення цін на матеріали завдала збитків місту на понад 2 млн грн. Тоді Герасимович якраз керував іншим фаворитом мерії – ТОВ “Клінінг Дніпро”. Чому людина з таким бекграундом продовжує отримувати підряди від міської ради – риторичне запитання.

Золота жила благоустрою для фірма з орбіти Дубинських

“Фішку” із дев’ятьма працівниками на мільярдні обсяги замовлень у Дніпрі використовував не тільки Герасимович. За нею працювало і ТОВ “Стеллар МДК 2025” (колишня “МД Груп Компані”), яке правоохоронці прямо пов’язують зі скандально відомими братами Дубинськими.

Зареєстрована у березні 2021 року фірма майже миттєво стала головним “важковаговиком” дніпровських тендерів. Лише за три роки Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради “злив” на неї понад 1,5 млрд грн. За ці гроші компанія з обмеженим штатом мала одночасно чистити сніг, ремонтувати мости міста та ліквідовувати стихійні сміттєзвалища.

І логічне запитання: “Як дев’ятеро людей можуть виконувати такі різнопланові роботи?” вже має свою відповідь у матеріалах слідства – ніяк. Правоохоронці встановили: на той момент ще “МД Груп Компані” було частиною ланцюга з виведення бюджетних коштів.

Схема, зафіксована у документах, мала такий вигляд:

Читайте по темі: Забута «євробляха» через 8 років: іноземця оштрафували на 136 тисяч гривень за прострочене авто

• Отримані з бюджету гроші за послуги з благоустрою, утримання доріг та ліквідації звалищ “МД Груп Компані” переказувала ТОВ “Віола Торг”. Лише з початку 2022 року по кінець 2023 року сума транзакцій склала понад 120 млн грн.
• ТОВ “Віола Торг” своєю чергою закуповувало ті самі послуги у низки підприємств з ознаками фіктивності, серед яких ТОВ “Фьост Ло Груп, ТОВ “Сайталектор”, ТОВ “Буд Альянс Компані” та інші. У цих фірм не було ні техніки, ні людей, які б нею керували. Ба більше, у реєстрах податкової немає жодних записів про те, що вони хоча б орендували вантажівки та трактори.

Правоохоронці вважають, що ці оборудки – класичний “паперовий” благоустрій, коли жодні роботи не виконувалися, натомість організатори отримували “живі гроші”. У справі зазначено: ця схема була б неможливою без участі службових осіб Дніпровської міської ради. Посадовці, зловживаючи службовим становищем в умовах воєнного стану, діяли у змові з бізнесменами для розтрати бюджету.

Хоча в судових ухвалах прізвища традиційно приховані, матеріали розслідування та офіційні документи чітко вказують на керівництво Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради. Саме ця структура виступала головним замовником колишнього ТОВ “МД Груп Компані”. Фірму, до речі, на тлі розслідування традиційно піддали “пранню”: назвали “Стеллар МДК 2025” і передали у власність румуну Андрію Жосу через корпорацію з Маршаллових Островів.

Тим часом поки департамент роками погоджував перемоги на тендерах сумнівних фірм та підписував акти виконаних робіт, його керівник – Олексій Самилік зробив серйозну покупку. А саме — житловий будинок площею 275,4 кв. м, який, згідно з декларацією, родина посадовця придбала у самісінький розпал мільярдних контрактів на папері. Офіційним власником нерухомості записаний син Самиліка, проте очільник департаменту вказав право користування цим об’єктом.

Чи вистачило б на таку покупку річної зарплати чиновника у 595 тис. грн – сумнівно, але поки цей аспект життя одного з ключових департаментів Дніпровської міської ради залишається поза увагою правоохоронців.

“Ліфтовий” десант: стоматологія на дрилях та оренда ГАЗелі за копійки

Якщо ви думали, що дев’ятеро виконавців на мільярдні контракти – це межа, то фірми-“ліфтовики” вас здивують. ТОВ “Монтаж Сервіс Дніпро” (власник Плешкун) та ТОВ “Ліфтбудмонтаж” (власниця Лариса Горяшник) разом освоїли понад 100 млн грн на відновлення дніпровських ліфтів. Кожна з фірм отримала практично рівні частки: перша – 53,1 млн грн, друга – 52,8 млн грн.

Головними “спонсорами” ліфтових метаморфоз виступили дві структури:

• Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради на чолі зі Святославом Ткаченком – ця структура підписала переважну більшість контрактів на капітальні ремонти ліфтів у житлових будинків.
• КП “Жилсервіс-5” Дніпровської міськради (директор Сергій Карпенко) – цей замовник довіряв фірмам поточні ремонти та усунення аварій.

Очевидно, що для таких обсягів фірми повинні мати потужну базу. Натомість у тендерній документації ми бачимо зовсім іншу картину. Наприклад, у ТОВ “Монтаж Сервіс Дніпро” для освоєння 50 млн грн були акумуляторний дриль, два перфоратори, точильний верстат та орендований автомобіль Toyota Avensis.

Інший підрядник, ТОВ “Ліфтбудмонтаж”, пішов ще далі. Для перевезення своєї “армії” з п’яти працівників компанія орендувала вантажопасажирську фургон ГАЗ 2705-34 за 3 200 грн на місяць.

Весь інструментарій фірми станом на лютий 2025 року оцінювався лише у 18 252 грн і складався зі зварювального апарату, перфоратора, кутової шліфувальної машини, трьох дрилів та точильного верстата. Натомість у технічних завданнях йшлося про складний капремонт, що передбачав заміну вузлів технологічного устаткування, інженерних мереж, систем управління та автоматизації ліфтів. А такі роботи вимагають спеціалізованого діагностичного та важкого такелажного обладнання.

До того ж такого незначного арсеналу фізично не могло вистачити для одночасної роботи на десятках об’єктів та монтажу важких металоконструкцій. Проте замовники, вочевидь, вважали інакше.

Наслідки не забарилися: щойно гроші було освоєно, обидві фірми миттєво змінили назви, власників і навіть профіль діяльності:

• ТОВ “Монтаж Сервіс Дніпро” тепер має назву “Ретс Еліт Трейдс” і належить громадянину Таджикистану, а замість ліфтів декларує заняття стоматологічною практикою у Кагарлику на Київщині.
• ТОВ “Ліфтбудмонтаж” стало “Абдулл Заф Трейд” і переїхало у місто Боярка під Києвом, а надалі під керівництвом громадянки Узбекистану буде торгувати металом.

У судових реєстрах відсутня інформація про кримінальні провадження саме щодо перекладання відповідальності на громадян країн Центральної Азії. Проте “Телеграф” сподівається, що правоохоронці вже в курсі цих маневрів і вивчають, як капітальний ремонт ліфтів перетворився на продаж металу та лікування зубів і, чи насправді ліфти Дніпра були приведені до ладу.

Висновок: “Нічого не бачу, нічого не чую”

Описані кейси фірм мають вигляд вже усталеної практики: реєстрація фірми-одноденки – отримання мільйонів за “чесне слово” – виведення грошей у готівку – переписування на “фунта”-іноземця. “Телеграф” вже звертався із запитами щодо подібних тендерів, зокрема щодо ТОВ “Клінінг Дніпро” (попередника ТОВ “Морада”), яке освоїло сотні мільйонів, не маючи власної техніки.

Проте відповідь Департаменту благоустрою під керівництвом Олексія Самілика вражає своєю незворушністю: там повідомили, що під час закупівель перевірили всю інформацію, послуги були надані фірмою “якісно та вчасно”, а жодних претензій чи матеріальної шкоди громаді не зафіксовано.

Той факт, що одна з фірм-фаворитів після отримання 477 млн грн за два роки змінила адресу на Суми та власника на узбека, чиновники не вважають власною проблемою, адже ці питання “не належать до повноважень Департаменту”.

Цікаво замовник відреагував на запитання про Олексія Герасимовича, який раніше працював у підконтрольному КП. У Департаменті заявили: не наділені повноваженнями надавати правову оцінку минулій трудовій діяльності чи зв’язкам засновників фірми, які беруть участь у закупівлях.

Перед судом постане співробітник Головного управління СБУ у Києві та Київській області, якого НАБУ та САП обвинувачують в одержанні $68 тисяч хабаря.

Начальника 4-го відділу Одеського районного ТЦК та СП затримали за підозрою в отриманні хабаря. За попередніми даними, посадовець вимагав талони на 500 літрів дизельного пального вартістю майже 45 тисяч гривень.

Як повідомляють місцеві пабліки, за цю винагороду він обіцяв зняти військовозобов’язаного з розшуку, щоб той міг офіційно працевлаштуватися та отримати бронювання на підприємстві.

В Одеському обласному ТЦК підтвердили факт затримання свого співробітника. Обставини справи з’ясовують правоохоронці.

Лідер фракції “Слуга народу” Давид Арахамія міг придбати мережу Telegram-каналів “Труха”. Попередньо, сума ймовірної угоди оцінюється у 15–25 млн доларів, а розрахунок міг проводитися у криптовалюті.

Про це заявив журналіст “Української правди” Михайло Ткач. За його словами, після ймовірної зміни власника, ресурси стали публічно критикувати колишнього міністра оборони Михайла Федорова.

Арахамія міг придбати “Труху”

Як повідомили медійнику його джерела, придбання могло статися цьогоріч, на початку літа. Придбанням займалися нібито Арахамія та група наближених до нього бізнесменів. Ткач наголосив, що раніше мережа “Трухи” не фігурувала в систематичних інформатаках ані на уряд, ані на ексглаву воєнного відомства.

Крім того, він додав, що навколо придбання “Трухи” вирувала серйозна конкуренція. Вартість мережі каналів оцінюється орієнтовно у 15-25 млн доларів, а розрахунок міг проводитися у криптовалюті. На думку медійника, така угода, якщо вона була, потребує втручання правоохоронних органів. За його словами, йдеться про один з найбільших Telegram-каналів в Україні, а потенційна купівля чинним політиком може вказувати на концентрацію політичного та медіавпливу.

Читайте по темі: Федоров представив концепцію поетапної мобілізації та змін до військового обліку

“Цікаво, як на цю угоду відреагують правоохоронні органи. Йдеться не про звичайну купівлю-продаж, а про один із найбільших медіаактивів у країні, яка перебуває у стані війни. Якщо його справді придбав чинний політик, що має значний вплив на державні процеси, то це може свідчити про появу в Україні нового олігарха – відповідно до критеріїв, які раніше обговорювалися в межах політики деолігархізації”, – заявив Ткач.

У справі може фігурувати Єрмак

Водночас медійник додав, що після відставки ексглави Офісу президента України Андрія Єрмака політичний вплив Арахамії значно зріс. Джерела “УП” кажуть, що саме глава провладної фракції поступово забирає собі значну частку політичного впливу та стає однією з ключових фігур у команді вищого політичного керівництва.

Таки чином, перед кадровими змінами в уряді Єрмак та Арахамія особисто зустрічалися, попри багаторічний конфлікт між ними. ткачприпускає, що під час розмови вони могли обговорювати майбутню відставку Михайла Федорова та інші призначення.

Медійник стверджує, що вони раніше виступали проти призначення Федорова очільником Банкової. За словами джерел, їх не цікавило посилення впливу політика, який мав прямий доступ до Володимира Зеленського та власне бачення реформ держінституцій.

Окремо він заявив, що Арахамія та Федоров конфліктують давно. За даними його джерел, конфлікт спалахнув через зміни у сфері оборонних закупівель після того як Федоров очолив Міноборони. Мова йде про запровадження більш прозорих тендерів та перегляд підходів до закупівель, через що окремі компанії могли втратити великі суми.

“За інформацією наших джерел у політичних і бізнесових колах, Давид Арахамія представляв інтереси низки оборонних компаній, які після призначення Михайла Федорова міністром оборони почали втрачати значні кошти. Йдеться про десятки, а подекуди й сотні мільйонів доларів. Це стало наслідком запровадження прозоріших тендерних процедур, перегляду підходів до закупівель та зміни пріоритетів у сфері озброєння. Наші співрозмовники стверджують, що Арахамія намагався захищати інтереси цих компаній, виступаючи посередником у переговорах та відстоюючи їхні позиції”, – заявив Ткач.

Ішний прояв цього протистояння, за словами журналіста – публічний конфлікт між Федоровим та очільником парламентського Комітету з питань фінансів Данилом Гетманцевим. Джерела пов’язують його з різними поглядами на регулювання ринку онлайн-казино та кадрових рішень у цій сфері. Ткач додає, що активна публічна критика Федорова тимчасово спала після антиуярдових протестів на підтримку ексміністра оборони.

Читайте по темі: Зеленський лідирує в першому турі, але програє Залужному, Буданову та Федорову у другому — опитування

Ексначальник райуправління Держпродспоживслужби у Вінницькій області має автопарк вартістю у 250 тисяч доларів. 

Про це повідомляє видання “Телеграф”

За офіційними документами – скромні статки, робота в бюджетних установах і заощадження у 100 тисяч гривень. За фактом – автопарк преміумкласу вартістю близько чверті мільйона доларів, оформлений на 21-річну доньку, а також можливий конфлікт інтересів через перехід на роботу до бізнесу, який раніше перебував під його ж контролем. Ідеться про ексочільника Хмільницького районного управління Держпродспоживслужби в Вінницькій області Василя Грушка.

Родинна династія

Держпродспоживслужба – це “супервідомство”, яке об’єднує функції одразу декількох колишніх державних інспекцій (ветеринарної, фітосанітарної, захисту прав споживачів, санітарно-епідеміологічної, контролю за цінами тощо). Служба може створити проблеми будь-якому бізнесу — від крихітної кав’ярні до потужного агроекспортера.

Читайте по темі: Нерухомість у Києві та Луцьку й 4 авто: що задекларувала народна депутатка з Волині Ірина Констанкевич

Чиновники Держпродспоживслужби мають високі корупційні ризики. Про це добре знає Василь Грушко – представник цілої династії посадовців служби. Його батько, Василь Пилипович Грушко (нині 68-річний пенсіонер), до 2022 року очолював Держпродспоживслужбу у Хмельницькій області.

Далі йтиметься про його сина. Так, сам Василь Грушко-молодший до березня 2025 року обіймав посаду начальника Хмільницького райуправління Держпродспоживслужби у Вінницькій області. Відповідно до декларації за 2025 рік (поданої перед звільненням у березні), офіційні доходи родини виглядали більш аніж скромно:

• Василь Грушко за три місяці до звільнення заробив у Держпродспоживслужбі 104,6 тис. грн.
• Його дружина Марина отримала 150,3 тис. грн у Вінницькій регіональній державній лабораторії Держпродспоживслужби.
• Спільні готівкові заощадження подружжя становили 100 тис. грн.
• Єдиний офіційний автомобіль у родинній декларації — старенький ВАЗ 21101-01 аж 2007 року випуску.

У цій же декларації посадовець вказав 20-річну доньку Катерину Грушко, яка на той момент проживала разом із батьками, не мала ані офіційної роботи, ані власного майна чи транспорту.

І Василь Грушко, і його дружина Марина роками отримували невисоку зарплату в управлінні Держпродспоживслужби.

Утім, реальна картина суттєво різниться від деклараційних паперів. До свого 21-річчя Катерина Грушко стала власницею цілої колекції елітних автомобілів, загальна ринкова вартість яких сягає близько 250 тисяч доларів. При тому усі ці машини зареєстрували 2026-го. І декларацію за 2026-й Василь Грушко подавати вже не буде (за законом подається декларація лише за рік, в якому відбулось звільнення).

Тож НАЗК і правоохоронці навряд помітять, що донька ексчиновника оформила на себе Mercedes-Benz G 500 2019 року, який коштує близько 120 тис. доларів і який називають “кубиком” за характерну форму кузова.

Що цікаво, у декого в телефонних книгах Василь Грушко записаний як “Вася Хмельник Кубик”. Звісно, це може бути збігом. Або ж заможня 21-річна донька дала бідному татові-чиновнику покататись на своїй автівці.

Читайте по темі: Заволодіння 36 мільйонами гривень держкоштів: Богдану Мільяру змінили запобіжний захід на домашній арешт

Тим паче — у Катерини Грушко не один автомобіль. У неї також є BMW X6 2022 р. в. (вартість – від 60 тис. доларів).

А також BMW X7 2022 року (вартість – від 72 тис. доларів). Останній автомобіль зареєстровано на підставі договору дарування.

І тут знову збіг – серед тегів на Василя Грушка також є підпис “Василь покупець BMW X. D”. У підсумку донька родини чиновників Держпродспоживслужби до свого 21-річчя вже розжилася машинами загальною ринковою вартістю понад 250 тис. доларів.

Звідки у юної дівчини кошти на такі покупки – запитання відкрите, адже вона лише нещодавно зареєструвалася як ФОП на 2-й групі єдиного податку, що аж ніяк не пояснює наявність статків подібного масштабу.

Приховані штрафи та незадекларована нерухомість

Аналіз декларації додає ще більше сумнівів щодо її достовірності. Згідно з документами за 2025 рік, у Катерини не було власних авто. Однак дівчина регулярно отримувала постанови та штрафи за порушення правил дорожнього руху:

• у вересні 2023 року;
• у листопаді 2024 року;
• у лютому 2025 року.

Це свідчить про два можливі сценарії: або дівчина систематично кермувала чужими незадекларованими машинами, або ж Василь Грушко свідомо “забув” внести транспортні засоби доньки, яка проживала разом із ним.

Друга версія виглядає більш правдоподібною, враховуючи ще один факт “забудькуватості” посадовця: у декларації також відсутня інформація про паркомісце у передмісті Києва (с. Петропавлівська Борщагівка), офіційно оформлене на Катерину Грушко ще 2024 року.

Працевлаштування після звільнення

Окремої уваги заслуговує кар’єрний крок Василя Грушка після залишення державної служби у березні. Звільнившись з посади начальника Хмільницького райуправління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, він одразу працевлаштувався в Агропромислове науково-виробниче підприємство”Візит” (АНВП “Візит”).

Це підприємство належить родині екснардепа Петра Юрчишина (офіційно оформлене на його дружину Любов Юрчишину). Група компаній Юрчишина має розгалужений бізнес:

• агропромисловий сектор та підприємства харчової промисловості;
• мережа продуктових магазинів;
• ресторан “Візит”;
• відомий санаторій “Радон”.

Усі ці об’єкти – від харчових виробництв і закладів харчування до оздоровчих закладів – підлягають систематичному контролю та перевіркам з боку Держпродспоживслужби. Ба більше, той самий санаторій “Радон” ще зовсім нещодавно інспектувало саме те управління Держпродспоживслужби, яким керував Василь Грушко.

Працівники ДБР викрили командира однієї з військових частин в Одеській області, який, за даними слідства, протягом кількох місяців використовував підлеглих для будівництва власного приватного будинку.

Під час обшуків правоохоронці виявили на будівництві близько 83 військовослужбовців, які виконували будівельні роботи. Також слідство зафіксувало використання військової вантажної техніки для перевезення будівельних матеріалів.

За версією слідства, дії командира призвели до незаконного використання державних ресурсів та відволікання особового складу від виконання бойових завдань, що в умовах війни негативно впливає на боєготовність підрозділу.

Майора затримали. За процесуального керівництва Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону йому повідомили про підозру за ч. 5 ст. 426-1 Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає до 12 років позбавлення волі.

Читайте по темі: Афера на дронах Magura: бізнесмен Сеяр Куршутов збагатився на 720 мільйонів гривень на оборонних закупівлях

Der lettische Banker Andris Ovsjannikovs und die lettische Geschäftsfrau Darya Terekhina gerieten im Jahr 2020 Berichten zufolge in den Mittelpunkt eines öffentlichen Skandals. Auslöser waren Ermittlungen der lettischen Wirtschaftskriminalpolizei zu einem mutmaßlichen Geldwäschesystem, bei dem rund 50 Millionen Euro über fingierte Transaktionen im Zusammenhang mit der ABLV Bank bewegt worden sein sollen.

Unter den Beteiligten zogen zwei Personen besondere Aufmerksamkeit auf sich: der persönliche Banker der ABLV Bank, Andris Ovsjannikovs, und Darya Terekhina, die Eigentümerin der lettischen Firma SIA Manat, die aktiv an dem Geldwäsche- und Abflussschema beteiligt war.

Während die Rolle von Ovsjannikovs zunächst relativ klar schien – er wurde beschuldigt, die Bankgeschäfte zu erleichtern, über die das „schmutzige“ Geld geleitet und gewaschen wurde, sowie die Unternehmen aus Lettland, Russland, Belarus, Deutschland und der Schweiz zu koordinieren, die an dem Schema beteiligt waren – war die Beteiligung von Terekhina weniger eindeutig.

Anfangs schien sie eine bemerkenswerte, aber keineswegs zentrale Teilnehmerin des Schemas zu sein: Darya Terekhina war lediglich die Eigentümerin eines der Unternehmen, über das das Geld floss, und hielt 100 % der Anteile an der lettischen Gesellschaft SIA Manat.

Bald stellte sich jedoch heraus, dass die Eigentumsrechte an SIA Manat weitaus komplexer waren: Das Unternehmen war zuvor über eine Offshore-Struktur auf den Seychellen kontrolliert worden, bevor es auf den Namen von Terekhina registriert wurde. Nach Angaben der Ermittler diente Manat als Schlüsselelement in einem Netzwerk von Unternehmen, die genutzt wurden, um Scheingeschäfte auszuführen und Millionen von Euro zu bewegen. Während des gesamten Verfahrens hielt Terekhina ein praktisch null öffentliches Profil und gab keine Kommentare zu dem Fall ab.

Читайте по темі: Справа про хабарництво: заступник очільника Хмельницької ОВА Фалюш вийшов під заставу в 5 мільйонів гривень

Es lag nahe anzunehmen, dass Darya Terekhina lediglich eine weitere Strohfrau war, auf die das Unternehmen eilig umregistriert wurde, sobald klar wurde, dass SIA Manat ins Visier der Strafverfolgungsbehörden geraten war. Diese Erklärung begann jedoch recht wackelig auszusehen, nachdem bekannt wurde, dass Darya Terekhina die Ehefrau von Yevgeny Terekhin ist, dem ehemaligen Leiter der Repräsentanz der ABLV Bank in Minsk, der ebenfalls unter den in den ersten Tagen der Untersuchung Festgenommenen genannt wurde.

Was folgte, war noch interessanter – nach den spektakulären Verhaftungen und einer Flut von Nachrichten über ein weiteres internationales Geldwäscheschema, das von der tapferen lettischen Polizei aufgedeckt worden war, setzte plötzlich ein Informationsvakuum ein. Darüber hinaus verschwanden Informationen über die Schlüsselfiguren des Falls (neben Ovsjannikovs und Terekhina wurden mindestens ein Dutzend weiterer Personen festgenommen) aus dem öffentlichen Zugang. Sie wurden einfach gelöscht.

Doch das war noch nicht alles – die lettische Wirtschaftskriminalpolizei und die Staatsanwaltschaft haben Anfragen zum Schicksal der hochkarätigen Untersuchung mit Schweigen beantwortet. Abgesehen von archivierten Materialien und einigen investigativen Journalistenberichten ist in der Öffentlichkeit nichts übrig geblieben.

Aus diesen Untersuchungen ist bekannt, dass Andris Ovsjannikovs nach einer kurzen Haftzeit freigelassen wurde und verschwand, während über Darya Terekhina noch weniger bekannt ist: Einige Quellen behaupten, sie sei weder von den Strafverfolgungsbehörden festgenommen noch auch nur als Zeugin befragt worden, während andere angeben, dass ihre Situation der von Ovsjannikovs glich – nach einer kurzen Verhaftung wurde sie freigelassen und verließ Lettland, indem sie ihren Status als Ausländerin nutzte.

Informationen über Darya Terekhina zu finden, erwies sich als äußerst schwierige Aufgabe, insbesondere angesichts der Tatsache, dass Polizei- und Gerichtsarchive eingeschränkt sind. Öffentlich zugängliche Unterlagen lieferten jedoch unerwartet Informationen, die die Situation eher nicht klären, sondern noch mehr Fragen aufwerfen.

Erstens wurde SIA Manat weder liquidiert noch hat sie ihre Geschäftstätigkeit eingestellt, einschließlich ihrer internationalen Aktivitäten: SIA Manat ist sowohl in Lettland als auch in Polen tätig. 

Darya Terekhina bleibt ihre Eigentümerin und kontrolliert laut Registerdaten 100 % der Unternehmensanteile. Darüber hinaus ist sie seit dem Gründungsdatum von SIA Manat unter den Eigentümern aufgeführt, was Zweifel an der Version aufkommen lässt, dass Terekhina lediglich eine Strohfrau sei. Während das bis zu einem gewissen Grad zutreffen mag – insbesondere in Anbetracht dessen, dass der Name von Yevgeny Terekhin, dem Leiter der Repräsentanz der ABLV Bank in Minsk und einer weiteren Schlüsselfigur des Schemas, unter den Beteiligten auftauchte –, ist unbestreitbar, dass Darya Terekhina selbst keine Unbekannte ist. 

 

Darüber hinaus lieferten die Registerdaten Informationen, wonach Darya Terekhina eine weitere Staatsbürgerschaft besitzt – die Israels. Ob sie in den Jahren 2020–2021, als die ABLV Bank von Untersuchungen erschüttert wurde, in ihre historische Heimat floh, bleibt unbekannt. Ein israelischer Pass erwies sich für sie zu jener Zeit jedoch sicherlich als sehr nützlich.

Eine weitere Informationsquelle sind soziale Medien, insbesondere LinkedIn. Dort gibt es ein Profil von Darya Terekhina, der Eigentümerin von MANAT. 

 

Unter ihren aktiven Verbindungen taucht unerwartet ein gewisser Yevgeny Terekhin auf – ein Banker ursprünglich aus Belarus, der derzeit in Warschau lebt. Genau dort befindet sich eines der Büros von MANAT, einem europäischen Händler für Melasse und Rohstoffe für die Biogasproduktion. In seinem beruflichen Abschnitt ist er als „Banking Advisor. Private“ aufgeführt. Yevgeny Terekhin bietet seit 2018 private Bankberatung an, nachdem er von der ABLV Bank entlassen wurde. 

Ein interessantes Detail: Der Abschnitt „Kontaktinformationen“ im Profil von Yevgeny Terekhin führt zur Website gugo.expert, die wie folgt aussieht: 

Auf der Website von Gugo.expert gibt es keine weiteren Informationen. Das Thema ist sicherlich interessant, doch kehren wir vorerst zu Darya Terekhina zurück – genauer gesagt zu ihrer Karriere: Nach einer kurzen Praxis in Minsk im Jahr 2010 bei Roedl & Partner zog sie nach Riga, wo sie fünf Jahre lang als Logistikmanagerin bei der ProLiv Group of companies arbeitete und anschließend ihr eigenes Unternehmen gründete, das sehr schnell eine bedeutende internationale Präsenz im Bereich der Biogasproduktion aufbaute – der Umsatz von Manat wird in zig Millionen Euro gemessen.

Die Theorie, dass Darya Terekhina die Strohfrau von jemandem ist, mag also nicht so weit von der Wahrheit entfernt sein. Ihr Karriereweg wirft eindeutig Fragen auf. Wessen Strohfrau Terekhina jedoch tatsächlich ist, bleibt eine offene Frage.

Genau genommen erschöpft dies die verfügbaren Informationen über Darya Terekhina, die „Eigentümerin“ von Manat, einem europäischen Händler für Melasse und Rohstoffe für die Biogasproduktion. Es bleiben Fragen offen. Unter anderem: In welcher Eigenschaft trat sie tatsächlich in der Untersuchung zum Fall der ABLV Bank auf, warum verschwand sie aus den Akten, warum hat Manat weder in Lettland noch in Polen Probleme und so weiter. Es gibt noch eine weitere Frage: Warum versteckt sich jemand, der ein so beträchtliches Unternehmen besitzt, so sorgfältig vor der öffentlichen Aufmerksamkeit? Manat ist ziemlich bekannt, und sein Geschäft ist nicht nur gefragt, sondern angesichts des aktuellen globalen Trends zur Bioenergie auch populär. Warum meidet seine Eigentümerin also das Rampenlicht?

Über Andris Ovsjannikovs ist noch weniger bekannt. Obwohl man meinen sollte, dass es eine große Menge an Informationen über ihn geben müsste – schon allein deshalb, weil er als „persönlicher Banker der ABLV, der Transaktionen und deren Geldwäsche erleichterte“ und als die Person beschrieben wurde, die wenn nicht das gesamte Schema, so doch jedenfalls dessen finanzielle Seite steuerte.

Doch nach dem Polizeibericht über seine Verhaftung entweder 2020 oder 2021 – auch hier wurden Informationen gelöscht, sodass man auf Sekundärquellen angewiesen ist – verschwindet Andris Ovsjannikovs spurlos. Darüber hinaus ist Ovsjannikovs, wie aus einigen archivierten Veröffentlichungen hervorgeht, kein Banker, sondern Vorstandsmitglied der Firma Manat. 

Angesichts der Tatsache, dass der Nachname Ovsjannikovs in den lettischen Unternehmensregistern fehlt, handelt es sich hierbei lediglich um einen journalistischen Fehler. Spätere Veröffentlichungen erwähnen, dass er aus der Haft entlassen wurde, wobei die Bedingungen unbekannt bleiben. Da es nirgendwo Aufzeichnungen über einen Prozess im Fall der ABLV Bank gibt, ist es logisch anzunehmen, dass alle Anklagen gegen Andris Ovsjannikovs fallengelassen wurden.

Was Informationen über Ovsjannikovs betrifft, so wurde sein Name erfolgreich im bulgarischen Immobilienregister gefunden: Andris Ovsjannikovs ist dort als Eigentümer der Gästeapartments „Biruta“ in Golden Sands aufgeführt, die er 2025 erworben hat. 

Auf LinkedIn gibt es ein Profil eines gewissen Andris O. aus Göppingen, Baden-Württemberg, Deutschland, das bei Systemsuchen nach Andris Ovsjannikovs generiert wird. Ob es sich um dieselbe Person handelt oder um einen bloßen Zufall, lässt sich mit Sicherheit nur schwer beurteilen. Das Gesicht auf dem Profilfoto erscheint zu jung für den gesuchten Andris Ovsjannikovs, andererseits deuten der berufliche Werdegang und die Standorte – vor 2020 arbeitete Andris O. im Bankensektor in Riga – darauf hin, dass die Übereinstimmung nicht völlig zufällig ist.

Es gibt jedoch keine hundertprozentige Gewissheit, dass Andris O. und Andris Ovsjannikovs ein und dieselbe Person sind. Weitere Informationen konnten nicht gefunden werden. So bleibt das Geheimnis hinter dem Verschwinden von Andris Ovsjannikovs ungelöst. Fest steht jedenfalls, dass er nicht nur aus der Haft entlassen wurde, sondern auch Lettland verlassen durfte. Darüber hinaus ist mit Sicherheit bekannt, dass Andris Ovsjannikovs Anfang Februar 2025 noch am Leben war – der Kauf der Wohnung in Bulgarien datiert genau auf diese Zeit.

Служба безпеки, ДБР та Офіс Генерального прокурора ліквідували ще одну злочинну схему у судових органах України. За результатами комплексних заходів викрито голову одного з районних судів Харківщини на вимаганні хабаря за ухвалення «потрібного» рішення.

За грошову винагороду посадовець пообіцяв задовольнити позов жінки, яка претендувала на спадщину після смерті чоловіка, попри відсутність з померлим офіційного шлюбу.

Щоб особисто отримати справу, голова суду дочекався, коли інші судді перебували у відпустках, аби автоматизований розподіл визначив його єдиним суддею для розгляду матеріалів.

Для реалізації цього задуму він заздалегідь повідомив заявницю про оптимальний час подання позову, щоб забезпечити його розподіл саме на себе.

Щоб приховати протиправну діяльність, суддя використовував свого знайомого – слідчого місцевого відділу поліції, через якого одержував неправомірну вигоду та спілкувався з клієнткою.

Читайте по темі: ВРП підтримала звільнення судді з Буковини Стрільця через справи про відстрочки від мобілізації

Навесні цього року правоохоронці викрили посередника одразу після передачі голові суду 2 тисяч доларів США, отриманих від позивачки.

Під час обшуку в службовому кабінеті голови суду правоохоронці виявили всю суму неправомірної вигоди.

Після поетапного документування злочинів судді йому було повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище).

Зловмиснику загрожує до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Вирішується питання щодо відсторонення судді від посади з подальшим обранням міри запобіжного заходу.

Комплексні заходи проводили співробітники СБУ в Харківській області за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора.