Категорія: Записи

Точних статистичних даних, який відсоток українців не вимовляють звук [р] (картавість або ротацизм), немає. Однак відомо, що серед дітей порушення вимови звука [р] є одним із найпоширеніших (логопеди називають це «ротацизмом» або «параротацизмом»), зазначають Патріоти України. Більшість долає цю ваду вимови до повноліття. Однак далеко не всі повністю, залишаючи певну специфіку вимови, часто-густо сприймається вже не як дефект, а оригінальна особливість індивідуума – такий собі “французський шарм” грасування. Більшість у своєму оточенні

Слово “картавий” – це калька з російської, яка поступово витіснила власне українське слово.

Так от у сучасній українській мові досі для позначення грасування (коли звук [р] утворюється не язиком як в українській мові, а горловим способом, характерним для французької мови) побутує слово “картавий”. Багато хто сприймає його як цілком природне, адже воно міцно закріпилося в розмовному вжитку. Та мовознавці наголошують: це слово є росіянізмом, а в українській традиції існує інший, питомий відповідник.

В українській мові правильно казати “гаркавий”, а не “картавий”. Саме “гаркавість” є питомим словом, яке описує труднощі з вимовою “р” за правилами української фонетики. Тобто людина, котра не може чітко та правилтно артикулювати цей звук, є “гаркава”.

2 травня за новим стилем вшановують пам’ять Олександрійського архієпископа Афанасія Великого, а також відзначає перенесення мощей благовірних князів Бориса і Гліба, перших канонізованих святих Русі-України, до нового храму синами Ярослава Мудрого 1072 року. За юліанським календарем сьогодні вшановують ченця Іоанна Ветхопещерника.

***

Князі-страстотерпці Борис і Гліб були першими святими, яких канонізувала Руська православна церква (Київська митрополія). Відповідно до літописів, ці двоє були молодшими синами великого князя Київського Володимира Святославовича. Народилися брати незадовго до хрещення Русі і були виховані в дусі християнської віри, передають Патріоти України.

Керуючи своїми князівствами, вони проявляли мудрість і дбали про насадження православної віри серед людей. Перед смертю великий князь Володимир закликав Бориса до Києва, вирішивши зробити своїм спадкоємцем на київському столі, А до того відправив в похід проти печенігів.

Однак дуже скоро великий князь раптово помер, а його старший син Святополк оголосив себе великим князем Київським. Опальний первісток вирішив позбутися рідних братів, щоб зміцнити своє становище. В цій усобиці вціліли лише Ярослав Мудрий та Мстислав Чернігівський (обидва сини полоцької князівни Рогнеди). Борис та Гліб бажали уникнути братовбивчої війни, тому стали смиренними жертвами Святополка Окоянного, котрий не зглянувся на їх миролюбство.

***

Зазвичай в цей день наші предки закінчували сіяти зернові культури. Вірили, що спів солов’я віщує настання літа.

Іноді цей день називали також “Бариш-день”, а святого Бориса — баришником. Купці бурхливо святкували його пам’ять в надії отримувати за це бариші протягом усього року. Успішний рік обіцяв і вдалий продаж чого-небудь в цей день.

Раніше було дуже багато прикмет, які були пов’язані з цим птахом. У ці дні могли сіяти огірки й гарбуз. Для врожаю овочів, 15 травня перед посівом заривали в землю перст.

Головні прикмети 2 травня:

• Соловей піснею розливається – весну проводжає, а літо зустрічає.
• Якщо Схід ясний – буде літо дощове.
• Соловей всю ніч співає – на наступний день буде сонце.
• На Бориса і Гліба ясний захід – до посушливого літа.
• Якщо в Бариш день купець хорошу виручку має – весь рік в справах везіння чекає.
• Хто вранці почує солов’їні трелі – щасливим буде цілий рік.

Що не можна робити 2 травня:

• Не можна рубати дерева – це принесе нещастя.Не можна ходити в брудному, порваному, зношеному одязі сьогодні.
• Не оформляйте кредити і не беріть гроші в борг, інакше до кінця року пробудете в боргах.
• Невдалий день для великих фінансових витрат і великих покупок – вони не принесуть радості.

• Не відмовляйте в допомозі та милостині, інакше самі опинитеся на місці тих, хто просить.

• Забороняється сваритися з рідними і колегами – стосунки зіпсуються надовго.

• Не заздріть іншим людям, інакше на вас перейдуть їхні проблеми.

Прикмети погоди 2 травня

• Почали співати солов’ї – до гарного врожаю зерна.
• Якщо день спекотний, то кінець травня навпаки буде прохолодним.
• Ластівки і солов’ї вже прилетіли – заморозків більше не буде.
• Якщо погода тиха і безвітряна – найближчими днями настане спека.
• Дощ цього дня віщує дощовий травень, але якщо після дощу з’явилася веселка, то місяць буде посушливим.

У квітні 2026 року російські окупанти зазнали найтяжчих з початку року втрат у категорії особового складу. Крім того, було встановлено два абсолютних рекорди за весь період повномасштабного вторгнення в Україну в категорії автомобільного транспорту та ствольної артилерії. І однією з причин цього став абсолютно провальний початок весняної наступальної кампанії РОВ.

Детальніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи “Інформаційний спротив”.

Втрати особового складу

У квітні у російських окупаційних військ відзначаються найвищі втрати особового складу з початку року – 32 980 осіб.

Причому зростання втрат відзначається другий місяць поспіль, що й не дивно –, адже саме в березні стартувала весняно-літня наступальна кампанія РОВ, яка буквально відразу ж і захлинулася.

На тлі високих втрат особового складу в противника відзначається й один із найнижчих показників захоплення територій упродовж місяця за більш ніж півроку – 142 км².

З травня минулого року РОВ протягом місяця захоплювали від 400 до 500 км² територій України, зазнаючи приблизно таких самих втрат, що й нині. Таким чином, середній показник захоплення територій скоротився в 4 і більше разів за незмінно високого рівня втрат.

Пропорція ж втрат до територій, що захоплюються, також демонструє один із найвищих показників – 232 тіла на 1 км², що незмінно зростає з початку року. А порівняно з літом 2025 року цей показник зріс майже в 4 рази.

Варто зазначити, що від початку 2026 року, а також під час безпосередньо весняно-літньої наступальної кампанії ми можемо констатувати одні з найгірших показників просування супротивника та одну з найвищих динамік втрат до захоплюваних територій.

За чотири місяці бойових дій РОВ втратили понад 122 740 особового складу, захопивши трохи більше 661 км² території України.

Тобто, з початку року було захоплено трохи більше тієї площі, що в середньому захоплювалася РОВ влітку 2025 року за місяць.

Усі вище озвучені цифри підтверджують незаперечний факт виснаження російських окупаційних військ і втрати боєздатності для проведення успішних загальновійськових наступальних кампаній. Російська армія, цілком і повністю орієнтована зараз на війну піхотою, значно знизила свій потенціал у питаннях ефективності та може вирішувати переважно тактичного значення завдання.

Втрати танків

Протягом квітня 2026 року російські окупанти, незважаючи на весняну фазу наступальної кампанії, не інтенсифікували застосування в боях ОБТ і втрати в цій категорії виявилися досить середньостатистичними – 75 танків.

Не думаю, що найближчим часом ми побачимо разючу зміну показників у цій категорії.

Втрати ББМ

За минулий місяць у РОВ, так само як і в категорії танків, глобальних змін у питаннях застосування бойових броньованих машин не відбулося. Втрати були досить буденними – 169 одиниць.

Втрати ствольної артилерії

У квітні 2026 року російські окупанти зазнали абсолютно рекордних втрат у категорії ствольної артилерії – 1 875 одиниць.

Зростання в цій категорії відзначалося з минулого місяця, коли на тлі старту наступальної кампанії РОВ втратили 1 448 стволів. А провальні дії російських військ по всій лінії зіткнення, що тривають, і призвели до цього рекорду.

Втрати РСЗВ

Протягом квітня російські окупанти втратили 45 одиниць реактивних систем залпового вогню, що не є рекордним показником на відміну від ствольної артилерії. Але й самі по собі РСЗВ уже давно стали дефіцитною артилерією у противника, що й не дивно.

Втрати ППО

У квітні втрати ППО у РОВ склали 19 одиниць.

Порівняно з втратами за березень це не найвищий показник, але досить прийнятний з урахуванням інтенсивності полювання Сил безпілотних систем ЗСУ на російські ЗРК і РЛС.

Втрати автотранспорту

Другий абсолютний рекорд, встановлений військами країни-агресора у квітні – це втрати автомобільного транспорту, що перевищили 6 431 одиницю! Важливо зазначити, що попередній рекорд було встановлено в березні – 6 068.

Причиною таких втрат у категорії автотранспорту, до якої також належать й інші засоби (як-от мотоцикли), є не тільки наступ РОВ, а й значне розширення глибини ударів Сил оборони України по російській логістиці.

На сьогодні українські дрони літають на глибину 60-70 км від лінії бойового зіткнення, що значно розширило можливості СОУ щодо впливу на тилову логістику противника як на тимчасово окупованих територіях, так і в самій Росії, а також підвищило показник втрат автомобільного транспорту РОВ.

Загалом від початку 2026 року російські окупанти втратили понад 20 500 одиниць автотранспорту, а від початку повномасштабного вторгнення в Україну втрати в цій категорії і зовсім перевищили 92 000 одиниць.

Втрати спецтехніки

У цій категорії у РОВ особливих рекордів не відзначається вже понад рік. Досить традиційний показник, хоча й дещо вищий за середньостатистичний – 43 одиниці.

Висновки

Квітень 2026 року продовжив провальні для ворога показники березня в питаннях проведення весняно-літньої наступальної кампанії 2026 року.

Росія продовжує намагатися вирішити свої завдання в зоні бойових дій в першу чергу використовуючи людський ресурс – піхотну компоненту. З допоміжних компонент, крім дронів і авіації, високий рівень супутнього застосування артилерії та автомобільного транспорту. Усе це призводить до рекордних показників втрат саме в цих категоріях.

Своєю чергою, незважаючи на інтенсивні бойові дії та вкрай високий рівень втрат, результативність бойових дій РОВ зводиться до винятково тактичних досягнень мети, причому зі значно меншими територіальними надбаннями, ніж у 2025 році.

Квітень став лакмусовим папірцем не лише весняної фази наступальної кампанії РОВ. Загалом перші чотири місяці року демонструють одну з найгірших динамік у російських окупантів з осінньо-зимового наступу 2023-2024 років.

Демілітаризація і денацифікація армії Росії проходять строго за планом!

Джерело

“Майбутній прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр ще до вступу на посаду поставив умову: розблокування переговорів України з ЄС — в обмін на розширення прав українських громадян угорського походження. Агенція Bloomberg підтверджує — ці умови нагадують те, з чим виступав Орбан. І деякі вже поспішили сказати: ось і новий Орбан, тільки молодший. Я б не поспішав”, – пише оглядач Віталій Портников на своїй сторінці в соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:

“Так, позиція схожа. Але є речі, які принципово відрізняють ситуацію. Орбан блокував Україну тому, що це було частиною його глобальної гри — з Путіним, з Трампом, з усім тим, що він вибудовував роками. Для Мадяра ситуація з угорською меншиною в Закарпатті — це демонстрація здатності вирішувати питання, які не вирішував Орбан. Різниця принципова.

ФІДЕС вже характеризує конкурента у своїй пропаганді як людину, яка зраджує інтереси угорців за кордоном. Тобто будь-який крок, який виглядатиме як капітуляція перед Брюсселем або Києвом, одразу стане зброєю в руках опонентів. А Мадяру треба довести свою ефективність — показати, що конструктивний підхід дає більше результатів, ніж орбанівські скандали.

І тут найцікавіше. Те, що для Орбана було приводом — заблокувати все і знайти для цього вагомі аргументи — для Мадяра є причиною, тобто реальною метою. Він хоче вирішувати питання угорців, а не використовувати їх.

Для України це означає: якщо дипломатія спрацює — проблема піде. Але якщо Зеленський спробує тиснути на Мадяра так само, як звик тиснути на партнерів по переговорах — нічого не вийде. Мадяр сам собі Зеленський.

Простіше кажучи — Зеленському доведеться дати Мадяру щось, що можна було б назвати компромісом. І тоді переговорний процес зрушить.

Але це ще не все. Є більша проблема, яку угорське питання лише ілюструє.

Для вступу до ЄС Україні потрібне порозуміння з сусідами. Без цього жодна євроінтеграція неможлива — навіть якщо ми успішно закриємо всі переговорні глави. І тут справа не тільки в Угорщині. Болгарія роками блокує перемовини Північної Македонії — через історію, через ідентичність. Якщо Україна не знайде формулу дипломатії, яка дозволяє вирішувати такі складні двосторонні питання, на нашу євроінтеграцію чекає та сама доля.

Тільки на відміну від Північної Македонії ми тоді опинимося не у “сірій зоні”. Ми опинимося у зоні впливу Путіна”.

Відома блогерка Анастасія Покрещук, яку ще називають українкою з найбільшими вилицями, вирішила їх позбутися, передають Патріоти України.

“Ми починаємо розчиняти мені все, просто все обличчя, уявляєте?” – зазначила вона, пообіцявши своїм підписникам в Instagram, що покаже весь процес від початку до кінця.

Як пояснив на одному з відео косметолог, робити все будуть поступово, в тому числі й за допомогою різних апаратних методик, оскільки шкіра “трохи розтягнулася”: “Зробимо все правильно, але трохи не так швидко, як хотілося б, щоб шкіра не провисла”.

Відповідаючи на запитання підписників, з якої причини вона зважилася на цей крок, Покрещук заявила: “Для мене це не “наважилася”, а нормальна передбачувана дія. Тому що я завжди знала, що я не молодшатиму, і мені знадобиться підтяжка, а її неможливо зробити, коли це все… я завжди знала, що я буду розчиняти”.

За словами блогерки, за кінцевий результат вона анітрохи не переймається. “Буде зовсім новий образ. Цей образ я люблю, але новий теж буде крутим… Буде зовсім по-іншому… Я не за природне старіння. Це нормально, але я ж не хочу так”, – додала Покрещук.

Протиповітряна оборона держави-агресора РФ працювала зі застарілим обладнанням і часто не могла зупинити навіть українські дрони, але командування підробляло звіти, щоб вдавати успішність. Про це розповів колишній командир підрозділу російської ППО Іван Навалішен у сюжеті The Insider, оприлюдненому 1 травня, передають Патріоти України.

Він зізнався, що в 2025 році втік із армії. Наразі він мешкає у Вірменії і згадує, що одного разу російські військові просто збрехали про збиття ракети Storm Shadow. За словами Навалішена, тоді перевіряти факт збиття приїздила навіть ФСБ РФ. Сам він не вірить, що збити вдалося Storm Shadow — «радше за все то була якась інша ракета».

Ексвійськовий стверджує, що часто ракети випускалися просто у повітря, а військових змушували знімати відео для підтвердження нібито ефективності роботи ППО. «Насправді ефективність була 10−15%», — заявив Навалішен, що служив у 71-й гвардійській зенітній ракетній бригаді.

Коли підрозділ перебував на Київському напрямку у 2022 році, російські військові не збили жодного українського літака або гелікоптера, зазначив Навалішен. І підсумував: «Врешті-решт наша бригада завдала шкоди більше самій Росії, ніж Україні в цілому».

Також він розповів, що у 2024 році, вже на Запорізькому напрямку, командування наказало «полювати на літаки ЗСУ» і внаслідок одного з таких полювань «просто знищило 3 одиниці техніки та чотирьох людей», причому без будь-якого позитивного результату.

Ще Навалішен пригадав, що дрони, які росіянам все ж таки вдавалося збити, здебільшого виявлялися макетами, а справжнім дронам російська ПВО вже не могла протидіяти: «Ми чули, як дрони пролітали над головою і летіли на Крим».

Бакота — це затоплене село в Кам’янець-Подільському районі Хмельницької області, яке часто називають «Українською Атлантидою». Створена у 1981 році при будівництві Новодністровської ГЕС, зараз це мальовнича затока Дністра, розташована у межах Національного природного парку «Подільські Товтри». Місце відоме скельним монастирем XII століття, що дивом збереглася на кручі, також неймовірними панорамами та джерелами з цілющою водою – місцем здоров’я та сили, зазначають Патріоти України.

Наразі тишу тут порушує переважно шепіт дністровських хвиль, а величні скелі нагадують пейзажі далекої Скандинавії. Досі ця локація на Хмельниччині була прихистком для шанувальників наметів та усамітнення. Проте вже за кілька років “українська Атлантида” готується до масштабного перевтілення, яке обіцяє перетворити її на головний водний хаб країни.

Проєкт на пів мільярда: що з’явиться на 40 гектарах

За інформацією видання LIGA.net, девелопери (компанія “Суперпозиція”) на березі Дністровської затоки планують звести багатофункціональний комплекс, який за масштабом не має аналогів на “великій воді” в Україні. Сума інвестицій вражає – близько 500 мільйонів доларів.

Що передбачає концепція:

На території у 40 га збудують сучасні житлові комплекси, котеджі та преміальне житло. Бізнес-модель орієнтована на інвесторів: номери та вілли можна буде придбати для подальшої здачі в оренду.

Бакота нарешті отримає повноцінну інфраструктуру для власників суден. Тут з’являться марини, сервіси для каякінгу, катамаранів та професійного яхтингу.

Для поціновувачів спокійного відпочинку створять спеціалізовані зони для професійної риболовлі та тематичні ресторани, де готуватимуть вилов прямо при вас.

Чому обрали саме Бакоту?

Вибір локації стратегічний. По-перше, це кліматичний курорт: завдяки високим скелям тут сформувався унікальний мікроклімат, схожий на кримський. По-друге, Дністер у цьому місці має достатню глибину та ширину для розвитку судноплавства.

Ініціатори проєкту (серед яких ексбанкір Андрій Стецевич та маркетолог Юрій Гладкий) планують розпочати будівельні роботи вже восени 2026 року.

Мета – створити “туристичний магніт”, де сервіс високого рівня не конфліктуватиме з екосистемою Національного природного парку “Подільські Товтри”.

Розуміння цих звичок дає можливість переосмислити власну поведінку та зробити крок до кращого життя. Попри те, що з моменту здобуття незалежності минуло понад 30 років, радянська спадщина досі впливає на щоденні рішення українців, зазначають Патріоти України.

Соціологи зазначають: певні моделі поведінки, сформовані в СРСР, залишаються непомітними, але продовжують стримувати особистісний розвиток і ускладнювати стосунки з іншими.

Хоча сучасна Україна дедалі більше орієнтується на відкритість, відповідальність і самореалізацію, залишки старого мислення все ще проявляються в побуті, традиціях і ставленні до себе. Фахівці підкреслюють: щоб рухатися вперед, важливо усвідомити ці установки та свідомо від них відмовлятися.

Сім звичок, від яких варто позбутися:

Відкладати життя на потім

У радянські часи дефіцит змушував берегти найкраще «на особливий випадок». Сьогодні це часто означає відмову від простих радощів і накопичення непотрібного. Варто дозволяти собі користуватися хорошими речами вже зараз.

Давати непрохані поради

Колективне мислення формувало звичку втручатися в чужі справи. У сучасному світі це порушує особисті межі та може викликати дискомфорт.

Ходити на зустрічі «бо треба»

Традиція обов’язкових сімейних зібрань нерідко ігнорує внутрішній стан людини. Спілкування має бути добровільним, а не продиктованим обов’язком.

Доїдати все до останнього шматка

Ця звичка виникла через нестачу їжі, але сьогодні вона часто призводить до переїдання. Краще орієнтуватися на власні відчуття ситості.

Жити з огляду на чужу думку

Установка «що скажуть люди» заважає багатьом бути собою. Позбавлення цього страху відкриває більше можливостей для розвитку.

Приховувати проблеми

Звичка не обговорювати труднощі лише ускладнює ситуацію. Відвертість і готовність звернутися по допомогу свідчать про зрілість і силу.

Триматися за застарілі погляди

Радянська система не підтримувала критичне мислення. Сьогодні ж уміння адаптуватися й переосмислювати свої переконання є важливою перевагою.

Чому це актуально зараз?

Дослідники відзначають, що українці поступово відмовляються від радянських установок, однак цей процес ще триває. Зміна мислення сприяє покращенню якості життя та формує нові цінності — свободу, відповідальність і повагу до себе.

До Ізраїлю прибуло судно Panormitis із партією зерна, яке може походити з тимчасово окупованих територій України. Про це повідомило “РБК-Україна” з посиланням на дипломатичне джерело, передають Патріоти України.

Про те, що воно прямує в порт Хайфу, напередодні попередила журналістка проєкту SeaKrime Центру “Миротворець” Катерина Яресько. Вантаж судна – 6,2 тис. тонн пшениці й понад 19 тис. тонн ячменю.

За даними сайта для відстеження суден VesselFinder, судно прибуло до Хайфи приблизно о 1.07 27 квітня за київським часом.

Журналіст Axios Барак Равід написав в X, що високе дипломатичне джерело з України повідомило йому, що, якщо судно Panormitis увійде в порт Хайфи й розвантажить свій вантаж, це призведе до кризи у відносинах між Україною й Ізраїлем. “Ми відстежуємо це нове судно й не дамо цьому спуску. Якщо йому дозволять пришвартуватися й розвантажити вантаж, це матиме наслідки, зокрема для наших двосторонніх зв’язків”, – сказало українське дипломатичне джерело, яке процитував Равід.

Також співрозмовник додав, що Ізраїль, “по суті, відмахнувся” від українських вимог щодо попереднього судна, яке розвантажило викрадену пшеницю в порту Хайфи. “Чесно кажучи, це схоже на ляпас, зважаючи на стратегічну доброзичливість, яку проявила Україна – від визнання КСІР терористами до криміналізації антисемітизму”, – зазначило джерело.

Під час одного з недавніх своїх інтерв’ю президент України Володимир Зеленський повідомив, що в Росії найближчим часом може бути проведена мобілізація, а обмеження соцмереж – це одна з ознак до підготовки її початку. Але які завдання вона має вирішити і якою має бути, щоб російські війська почали змінювати хід війни на свою користь?

У цьому матеріалі ми спробуємо розібратися, як зараз воює Росія, наскільки це успішна тактика і які інструментарії вона може реалізувати для того, щоб підвищити мобілізаційні показники.

Для розуміння, в якому зараз становищі перебуває російська армія, достатньо провести аналіз її “успіхів” на фронті від початку 2026 року і звернути увагу на кілька важливих тенденцій.

Перш за все, у РОВ значно знизилися показники захоплених територій у тижневому і місячному вираженні, при збереженні досить високого показника втрат особового складу. Прогрес російської окупації має такий вигляд у 2026 році:

Січень – лютий

Окуповано – 231 км²

Втрати – 31 710

Пропорція – 137 тіл/1 км²

Лютий – березень

Окуповано – 138 км²

Втрати – 26 090

Пропорція – 189 тіл/1 км²

Березень – квітень

Окуповано – 155 км²

Втрати – 31 960

Пропорція – 209 тіл/1 км²

Квітень – травень (на момент публікації статті)

Окуповано – 127 км²

Втрати – 26 920

Пропорція – 211 тіл/1 км²

Примітно те, що у 2025 році темпи окупації територій України, за схожих показників втрат, становили 130-150 км² на тиждень, а на місяць від 400 км² до понад 500 км². Тобто, прогрес окупації територій України в цьому році порівняно з 2025 роком скоротився майже в 4 рази.

Важливо також звернути увагу на тенденції, які мали місце під час старту весняно-літньої наступальної кампанії РОВ 17 березня.

За першу добу нової кампанії війська окупантів провели 286 бойових зіткнень на ЛБЗ, водночас втративши 1 710 вбитими і пораненими, але захопивши близько 8,2 км² території України. У наступні дні інтенсивність знизилася.

18 березня – РОВ провели 235 атак, втратили 1 520 особового складу, окупували близько 2 км²;

19 березня – РОВ провели 201 атаку, втратили 1 610 особового складу, окупували понад 2 км²;

20 березня – РОВ провели 161 атаку, втратили 1 240 о/с., окупували близько 8 км².

Як ми бачимо, навіть під час старту наступальної кампанії, якби РОВ зберегли динаміку захоплення територій України в межах 8-10 км² на добу, то на тиждень виходив би показник у межах 60 км² – за досить високих втрат.

Чим же зумовлений такий дисбаланс між втратами та результатами наступу РОВ?

Армія маршових батальйонів

У жовтні 2022 року, у самий розпал російської так званої “часткової мобілізації”, я вперше озвучив очевидний факт: російська армія не просто відмовляється від обраного багато років тому курсу на структуризацію за принципом батальйонно-тактичних груп, переходячи до формату маршового батальйону.

Російські окупаційні війська поступально, але безповоротно перетворювалися на маршові батальйони – армію піхоти. Причому піковий момент такої трансформації припав на 2025 рік.

У вересні 2024 року в статті на OBOZ.UA “Росія готує “навалу орди”: як Україні переломити ситуацію і кардинально збільшити втрати ворога” я зазначав, що 2025 рік буде роком остаточного переходу російської армії на такий формат і нам слід готуватися до протистояння з великою кількістю людського ресурсу противника.

У 2022 році російські війська здійснили повномасштабне вторгнення угрупованням чисельністю 180 тисяч особового складу. Цієї кількості виявилося критично недостатньо, щоб захопити Україну і виконати поставлені Володимиром Путіним перед армією цілі.

У перший рік повномасштабного вторгнення РОВ захопили 64 733 км² території України і зазнали втрат у 92 920 о/с. Тоді почалася авральна “часткова мобілізація”, під час якої стратегічний провал спробували заповнити людським ресурсом. Тоді ж до кінця 2022 року чисельність угруповання РОВ збільшилася до 360 тисяч.

У 2023 році втрати РОВ склали 253 290 о/с, а угруповання зросло до 490 тисяч.

У 2024 році російським окупантам вдалося захопити 3 318 км² території України, за втрат 440 790 о/с, але зростання чисельності угруповання до 600 тисяч.

У 2025 році площа окупації збільшилася на 4 329 км², за втрат у РОВ у 418 010 о/с, але й збільшенні угруповання до 710 тис.

У 2025 році відбулася найважливіша зміна в ході багаторічної війни: противник цілком і повністю перейшов на застосування піхоти, відмовившись від бронетехніки і класичних методів ведення наступальних і штурмових дій. При цьому вперше за весь час протистояння угруповання РОВ не демонструвало серйозного приросту з другої половини року.

Тактика ведення бойових дій виключно піхотою призвела до зростання безповоротних втрат при збереженні високого показника загальних втрат. При цьому досягнення глобальних цілей нинішнім складом просто неможливе, а результати 2026 року і зовсім демонструють деградацію наступальних можливостей РОВ.

Російське командування змушене буде оголошувати загальну мобілізацію, щоб розв’язати проблему з можливостями продовження війни виключно за рахунок людського. Це незаперечно.

Але скільки необхідно російській армії, щоб почати показувати не тактичного рівня бої за кущ, лісосмугу або свинарник, а хоча б системне просування?

Потреби РОВ у людському ресурсі

Візьмемо за основний показник для розрахунку найсвіжіші дані, а саме – результативність стартової фази весняно-літньої наступальної кампанії-2026 у РОВ.

Як вище було зазначено, за досить активної штурмової діяльності та втрат понад 1 700 о/с площа захоплених територій на добу може в середньому становити 10 км² і більше.

У нинішніх умовах, за середніх показників втрат на добу 2 000 л/с РОВ цілком можуть мати показник захоплених територій від 10 км² до 15 км² або 300-450 км² на місяць. Але в такому разі і втрати становитимуть від 50 до 60 тисяч, з яких близько 60% – летальні, вбиті.

За такої стабільної тенденції РОВ до кінця 2026 року (за 8 місяців) можуть у теорії мати прогрес захоплення територій від 2 400 км² до 3 600 км². Втрати в такому разі до кінця року будуть у діапазоні від 400 до 480 тис. осіб.

Одразу зазначу, що на цю динаміку може впливати величезна кількість чинників, тому я беру для демонстративних розрахунків чисті показники – без впливу погодних умов, рельєфно-ландшафтних особливостей місцевості, ймовірності контратак СОУ, складність ведення бойових дій у міських умовах та багато іншого. Просто – чисті цифри, без безлічі кореляцій.

Нагадаю, що на сьогодні українські війська контролюють у Донецькій області територію площею близько 5 300 км². Тобто, така активізація, навіть якщо цілком і повністю буде сконцентрована на Донецькій області, не дасть змоги її захопити супротивнику до кінця року.

Своєю чергою, з урахуванням вищезазначених цифр, у Росії має проводитися мобілізація, яка даватиме змогу щомісяця поповнювати ресурс не тільки для компенсації регулярних втрат, а й для формування обов’язкових резервів – понад 60 тисяч.

Умовно, мобілізаційні заходи (за умови старту вже завтра), мають до кінця року залучити для потреб РОВ до 600 тисяч особового складу і понад або від 70 до 80 тис. осіб на місяць.

Без оголошення загальної мобілізації або її гібридного аналога цих показників досягти буде просто неможливо.

Гібридна мобілізація

Не думаю, що президент Росії, воєнний злочинець Володимир Путін, наважиться на оголошення відкритої загальної мобілізації. Адже це юридичне визнання ведення війни, а не якоїсь “СВО”. Тому мобілізаційні заходи в РФ матимуть виключно гібридний характер. І підготовка до цього велася ще з 2025 року.

Для початку кілька цікавих фактів про мобілізацію в Росії з 2022 року.

У жовтні 2023 року Дмитро Медведєв заявляв про мобілізацію 305 тисяч контрактників і близько 80 тис. добровольців.

У грудні 2024 року Медведєв на засіданні Радбезу Росії повідомив, що від початку року контракт із МО РФ підписали приблизно 450 тис. осіб і приблизно 40 тисяч вступили в добровольчі формування.

У січні 2026 року Дмитро Медведєв на засіданні Радбезу вже надав дані за 2025 рік, згідно з якими російська армія поповнилася 422 704 контрактниками і 32 тис. добровольців.

При цьому з кінця 2025 року і на початок 2026-го відзначається кількісне падіння мобілізації, що також вказує на необхідність застосування репресивних методів.

У 2025 році в Росії почалося кілька процесів, що передують посиленню мобілізаційних заходів.

Перший – торік Путін підписав закон про внесення змін до ФЗ від 28 березня 1998 р. № 53-ФЗ “Про військовий обов’язок і військову службу”, згідно з якими з 1 січня 2026 року в Росії призов громадян, які не перебувають у запасі, стає цілорічним.

Наразі в Держдумі обговорюють можливість розгляду законопроєкту, згідно з яким строковиків зрівняють в обов’язках щодо “захисту батьківщини” з кадровими військовими – контрактниками. Іншими словами, це дасть змогу відкрито застосовувати строковиків у зоні бойових дій в Україні, абсолютно законно.

Другий – через Держдуму було розширено функції резервістів, що дозволяє їх використовувати на тимчасово окупованих територіях з метою охорони. У 2026 році функції застосування резервістів буде також розширено.

Третій – у Росії реалізується масштабна програма із залучення до мобілізації так званих “натуралізованих” громадян – мігрантів, які отримали російське громадянство.

Четвертий – Росія вкладає значні кошти в рекрутинг найманців у країнах третього світу, Африці, Центральній Азії та Латинській Америці.

Проблема всіх цих методів полягає в тому, що вони мають неспішний характер і швидко, в максимально стислі терміни, не зможуть вирішити гостру потребу у великій кількості людського ресурсу.

Таку потребу в будь-якому разі зможе вирішити саме загальна мобілізація, але піднесена під зовсім іншою, гібридною назвою: наприклад, “Часткова мобілізація 2.0”, або якась там “Сталінська мобілізація”, що суті не змінює.

Для продовження війни з Україною у форматі повзучого, але безперервного наступу Росії необхідно мобілізувати на місяць до 80 тисяч осіб. І без комплексного підходу, зокрема з оголошенням загальної гібридної мобілізації, з цим завданням російська влада не впорається.

Іншими шляхами, технічного, технологічного або тактичного характеру, Росія не зможе вирішувати навіть мінімальні поставлені завдання. Її армія давно перетворилася на деградуючу подобу одного великого маршового батальйону, що існує виключно за рахунок припливу людського ресурсу і без будь-яких інших альтернатив.

Джерело