В Зугресі на Донеччині Сили оборони знищили багатоповерхівку, де проживали російські терористи. Близько 100 окупантів ліквідовано. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на допис блогера та військовослужбовця ЗСУ Віталія Овчаренка.

«Пару днів тому в Зугресі (це між Зугресом-2, на общаге ПТУ ЩебЗавода, окупована Донецька область) наші ракети знищили п’ятиповерхівку, де проживали російські солдати. Будівля з росіянами знищена під нуль. Сусідні будівлі теж сильно постраждали. За певними даними в районі 100 і більше загиблих росіян», – йдеться у повідомленні.

Серед головних умов, які забезпечать умови беззаперечної перемоги України – поширення у війську технологій, сучасне озброєння, навченість особового складу та оновлення тактики застосування підрозділів, передають Патріоти України.

Про це заявив командир 7 корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ ЗСУ бригадний генерал Євген Ласійчук під час спеціальної зустрічі Yalta European Strategy (YES), яка приурочено до четвертої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Як наголосив Євген Ласійчук, Збройні Сила України на сьогодні – це найсильніша армія світу. Майбутнє української армії – вдосконалення, масштабування технологій, інтеграція штучного інтелекту в окремі системи.

“Запорукою успішного застосування технологій є підготовлений особовий склад. Ми повинні змінювати тактику застосування підрозділів у бою, поєднуючи це з найсучаснішими засобами озброєння. Це і є умова нашої беззаперечної перемоги”, – сказав він.

Командир 7 корпусу ДШВ також відзначив трансформацію ролі десантників за останні чотири роки. Якщо у 2022 році основою успіху були насамперед характер і відвага військовослужбовців, то нині десантники керують роботизованими системами, працюють із цифровими платформами аналізу даних та ведуть операції під прикриттям технологій.

«Управління боєм відбувається завдяки впровадженню автоматизованих систем. Це забезпечує швидке ухвалення рішень і оперативну реакцію з нашого боку», – зазначив він.

Також Євген Ласійчук звернув увагу, що у смузі відповідальності 7 корпусу ДШВ на Покровському напрямку російські війська зосередили одне з найчисельніших угруповань. За його словами, мобілізаційний ресурс противника значно перевищує український. «На нашому напрямку понад 15 тисяч росіян було знищено за останні пів року. Навіть після цього противник вводить резерви й не відмовляється від виконання завдань», – заявив Євген Ласійчук.

28 лютого в православному календарі день пам’яті преподобного Василя Сповідника. Преподобний Василій був монахом і аскетом, який виступав проти іконоборчого руху, що відбувався в Візантії в 8-9 століттях. Його відстоювання права на використання ікон у культі були важливою складником боротьби за правду віри та дотримання канонів православ’я.

Під час правління імператора Льва III Ісавра іконоборство стало офіційною політикою візантійської імперії. Імператор намагався прибрати ікони з церков та заборонити їхнє використання в релігійних обрядах. Проти цього піднімалися протести вірян, а між ними були й такі, як преподобний Василій Сповідник, які брали на себе відповідальність за захист ікон і віри.

Він разом з Прокопом Декаполітом був ув’язнений через свою боротьбу і вийшов на волю лише після смерті імператора. Помер 750 року в глибокій старості.

28 лютого за новим церковним календарем (13 березня за старим стилем) згадують преподобного Василя, сповідника, який жив у VIII столітті, і преподобного Касіяна, затворника Києво-Печерського. У народі день прозвали Василь Теплий. За юліанським календарем це день пам’яті святого Онисима, одного з 70-ти апостолів Христа.

***

Василь жив у VIII столітті. Угодник Божий залишив усе мирське і вирішив стати ченцем. Це були часи царювання візантійського імператора-іконоборця Лева Ісаврянина. Сталося так, що Василь разом з учителем Прокопієм Декаполітом виступив проти імператора, за що їх схопили, піддали катуванням і ув’язнили. Лише після смерті жорстокого правителя ченці були звільнені. До кінця свого життя святий сповідник Василь мирно жив у молитві та пості, допомагаючи людям в духовних шляхах.

***

Преподобний Касіян жив у XII столітті. Про його народження нічого невідомо. Прославився він як затворник і пістник Печерський. У Печерському Патерику його описують як ченця, який перед усіма себе упокорював, був слухняний, дуже працьовитий і пісний. Затвор у печері став завершенням його подвигів. Мощі святого перебувають у замурованій келії у Феодосієвих печерах Києво-Печерської лаври.

Прикмети на 28 лютого

У народному календарі 28 лютого – свято Василь Теплий, Василів день або Василь Капельник, оскільки цього дня часто настає відлига. За прикметами дня можна судити про погоду і врожай:

• дощ пішов – літо буде теплим, але дощовим;
• дзвінка крапель – буде гарний урожай;
• сніг на даху вже розтанув – чекай відлигу, а якщо ще є довгі бурульки – потепління буде не скоро;
• сонячний день – рік буде родючим, а якщо похмурий – вночі чекай заморозки.

За народною прикметою, якщо сьогодні видався сонячний день, потрібно вийти на вулицю і подихати на повні груди – повітря в цей час вважається особливо цілющим.

Що не можна робити 28 лютого

За народними прикметами вважається, що цього дня не варто підмітати і мити підлогу, щоб не вимести щастя і здоров’я за поріг. Також за старих часів намагалися на Василя не виходити ввечері з дому без зайвої потреби – день вважався непростим і невдалим. Входити в дім з порожніми руками вважалося веде до бідності.

Що можна робити 28 лютого

До святого Василя прийнято просити зцілитися від недуг, зміцнення віри, сприяння родинному щастю й добробуту. Вважають, що святий Василь любить трудівників, тому ті, хто багато працює цього дня, можуть бути впевнені – удача не пройде повз.

На Василя в дім прийнято приносити гілки хвої, їх вішають на стіни і ставлять на стіл. У народі вірять, що вони приносять здоров’я домочадцям і очищають повітря.

Незвичний експеримент поставив під сумнів доцільність витрат на наддорогі аудіокабелі. Модератор форуму diyAudio під ніком Pano вирішив перевірити, чи справді преміальні кабелі суттєво впливають на якість звуку, передають Патріоти України з посиланням на Futurism.

Як повідомляє Futurism, він пропустив аудіосигнал високої якості через різні «провідники»: професійний дорогий кабель, старий мікрофонний дріт, звичайний зелений банан і навіть бруд. Після цього учасникам спільноти запропонували прослухати записи та визначити, який саме «кабель» використовувався у кожному випадку.

Результати виявилися несподіваними: більшість слухачів не змогли розрізнити записи. Із 43 спроб правильними виявилися лише шість. За словами автора експерименту, записи звучали напрочуд схоже.

Аудіофіли роками дискутують про те, чи дають кабелі з «надчистої» міді зі срібним покриттям, складною ізоляцією та багатожильними конструкціями відчутну перевагу. Деякі з них коштують десятки тисяч доларів. Виробники переконують, що саме такі дроти дозволяють розкрити потенціал дорогого обладнання.

Втім, з точки зору фізики, ключовими параметрами залишаються опір постійному струму та якість екранування. Pano зазначив, що банан і бруд хоч і передають сигнал, але спричиняють втрати рівня та не забезпечують рівної частотної характеристики. Тобто використовувати їх на практиці не варто — однак сам факт подібності звучання змушує замислитися.

На думку експериментатора, матеріал провідника в більшості випадків не має критичного впливу на звук. «Старий добрий мідний дріт впорається із завданням», — підсумував він. Один із користувачів жартома припустив, що, можливо, «існують банани преміум-класу».

Експеримент швидко став вірусним у нішевих аудіоспільнотах, викликавши хвилю іронічних коментарів на адресу виробників дорогих кабелів і знову розпаливши давню суперечку про те, за що саме платять аудіофіли.

Серед тінистих лісів України можна натрапити на дерево, яке зачаровує з першого погляду. Щільна темно-зелена хвоя, глянцеві гілки й яскраво-червоні плоди надають йому майже казкового вигляду. Та за цією привабливою зовнішністю ховається серйозна небезпека. Йдеться про Тис ягідний — рідкісну, красиву й водночас отруйну рослину, передають Патріоти України.

У народі тис із давніх-давен називали “деревом смерті”. І небезпідставно. Майже всі його частини — хвоя, кора, деревина та насіння — містять токсичні алкалоїди, зокрема таксин. Ця речовина впливає на серцево-судинну систему: навіть невелика кількість насіння може спричинити тяжке отруєння. Єдиною відносно безпечною частиною вважається м’ясиста червона оболонка плоду, проте насінина всередині — смертельно небезпечна.

Особливу увагу фахівці радять звернути батькам: дітей часто приваблюють яскраві “ягідки”, які виглядають апетитно. Саме тому важливо пояснювати, що куштувати їх не можна категорично.

Попри токсичність, тис ягідний є надзвичайно цінним видом. Він росте повільно, може жити сотні років і має міцну, довговічну деревину. Через масові вирубки в минулому та зменшення природних ареалів вид занесли до Червона книга України. Сьогодні його знищення заборонене законом.

Тож якщо під час прогулянки лісом ви побачите це ефектне дерево з червоними плодами — помилуйтеся ним здалеку. Краса тиса вражає, але повага до його небезпечної природи має бути ще більшою.

Піп Іван (Піп Іван Чорногірський) — одна з найвідоміших вершин Українських Карпат. Її висота — 2028 метрів, і за цим показником вона поступається лише Говерла та Бребенескул.

Походження назви гори й досі викликає суперечки та має кілька цікавих версій, передають Патріоти України з посиланням на Gorgany.

За однією з найпоширеніших легенд, колись на вершині була скеля, яка нагадувала постать священника в рясі. Саме ця «кам’яна фігура» нібито й дала горі назву.

Сьогодні цієї скелі вже немає, тож перевірити правдивість переказу неможливо.

Інша легенда пов’язує назву з конкретною людиною.

Розповідають, що в ніч на Івана Купала люди підіймалися на вершину для молитви. Дорогу їм показував місцевий священник на ім’я Іван. На його честь гора й отримала назву — Піп Іван. Версія 3: «Попіван» і спів вітру

Існує й поетичне пояснення. Гуцули нібито називали вершину Попіван, бо вітер між кам’яними брилами «попівав» — наспівував. З часом ця форма трансформувалася в сучасну назву.

Гору також іноді називають Чорною Горою — за належність до масиву Чорногора.

На вершині розташована знаменита обсерваторія Білий Слон, збудована поляками у 1930-х роках. Через суворий клімат — сильні вітри, густі тумани та морози до -25°C — споруда швидко отримала романтичну назву «Білий Слон».

Маршрут із села Дземброня на вершину займає приблизно 8–10 годин і вважається складним, але надзвичайно мальовничим.

Єдиної підтвердженої версії походження назви немає. Найімовірніше, вона сформувалася на перетині легенд, народної етимології та місцевих особливостей ландшафту.

Саме ця невизначеність і додає Піпу Івану особливого шарму — гора залишається не лише природною, а й культурною загадкою Карпат.

Перші російські FPV-дрони на оптоволокні вперше долетіли до північних околиць Харкова. Яку небезпеку становлять для обласного центру ці засоби терору і як з ними боротися, а також чому ворог став застосовувати їх саме зараз? Спробуймо розібратися.

Зона ризику

Для розуміння зони ризику спочатку потрібно визначитися, на яких відстанях ворог може застосовувати FPV-дрони на оптоволокні. І ось тут вкрай неприємна новина для адміністрацій тих міст, які розташовані до 40 км від лінії бойових зіткнень або кордону з Росією. На сьогодні ці дрони мають можливість долати саме таку відстань, хоча є дуже рідкісні екземпляри з оптоволоконними бобінами на 50 км.

А тепер відповімо на запитання, на якій відстані розташований Харків від кордону з РФ або від найближчої лінії зіткнення. Це 25 км (Нехотєєвка Бєлгородського району РФ) і 20 км (тимчасово окуповане Глибоке).

Тобто оператори РОВ навіть із буфером безпеки для себе в 10 км уже давно могли дозволити собі атакувати північні околиці Харкова, починаючи знову тероризувати Північну Салтівку і не тільки.

Але чому вони цього не робили раніше, застосовуючи інші засоби терору?

Нові завдання з терору

На мій погляд, причин тому кілька і кожна має також супутні фактори.

Якщо говорити про технічний аспект, то незважаючи на близькість до російського кордону і ЛБЗ, ми говоримо про досить жваві райони, а тому втратити менш маневрений дрон через пошкодження оптоволокна шанс набагато вищий, ніж у польових умовах фронтової лінії.

Проте у РОВ на півночі Харківської області, у районі Вовчанська, давно виникла тупикова ситуація. Розпочавши в травні 2024 року наступ на Вовчанськ (однією з цілей якого був прорив до Великого Бурлука і вихід у тил Куп’янського угруповання Сил оборони України), російські війська загрузли в цьому невеликому містечку ось уже майже як два роки!

Вовчанська операція з тріском провалилася, а фланг на Липці й ще гірше – впав у конвульсуючу стагнацію для угруповання військ “Бєлгород”.

Через це РОВ намагаються здешевити засоби терору Харкова, виводячи його в цілодобовий режим, а також перерізаючи логістику вздовж основних трас і рокадних доріг.

По суті, завдання для командування окупаційних військ – перетворити Харків у контексті терору на Херсон, влаштовуючи цілодобове полювання за цивільними та військовими по дорогах довкола обласного центру та вулицях самого міста.

Загроза і протидія

На прикладі героїчного і стражденного Херсона ми знаємо, що це таке – терор цивільного населення не просто обстрілами артилерією і ракетними ударами, а застосування малопомітних FPV-дронів. Причому ситуація для Херсона погіршується тим, що відстань від потенційних позицій операторів РОВ до самого міста менше ніж 5 км і тут навіть не потрібно оптоволокно.

З іншого боку, звичайні FPV-дрони можуть бути придушені РЕБ, а ось проблемою протидії оптоволоконним є їхній захист від радіоелектронного впливу.

Також складно фіксувати настільки малорозмірні об’єкти класичними методами, хоча є комплекс заходів, що попереджають про небезпеку. Крім того, досить активно можна застосовувати акустичні засоби фіксації. Особливо для тих локацій, де противнику доводиться долати до цілі не 5 км, а 20 і більше.

Але на сьогодні найдієвішим методом протидії є пасивний захист уздовж доріг і вулиць, що потрапляють у зону ризику, а саме – сітки.

Абсолютного методу, що дає 100% гарантію безпеки від FPV-дронів, немає, але сітчастий пасивний захист, розтягнутий уздовж доріг у зонах ризику, зокрема й у самих містах – це робоча схема, яка довела свою ефективність часом.

Ось тільки виникає запитання: а чому не всі дороги і вулиці в містах, які розташовані в зоні в межах 40 км від кордону з Росією або лінії боєзіткнення, або нехай навіть за 20-25 км, не мають уже давно зведених пасивних сітчастих засобів пасивного захисту?

Крім Харкова, поява FPV-дронів у Запоріжжі, Сумах, Ізюмі та інших містах, до яких може дотягнутися дрон на оптоволокні, – це питання часу. Як багато з цих населених пунктів мають хоча б такий елементарний захист уздовж трас і доріг, що ведуть до них, а також перетягнуті сітками основні вулиці? Питання, на жаль, риторичне.

Висновки

Російські окупаційні війська, як і завжди, свої провали в зоні бойових дій компенсуватимуть каталізацією терору проти цивільного населення.

На жаль, абсолютно ефективного методу протидії цьому терору немає. Можна виставляти патрулі з гладкоствольними рушницями на кшталт мобільних вогневих груп, а також вести контрбатарейну боротьбу по зонах розміщення операторів дронів, але все це не дає 100% гарантії захисту.

Втім, тільки комплексне застосування всіх методів, як активних, так і пасивних, особливо натягування сіток уздовж доріг, зможе мінімізувати ту шкоду, що несуть FPV-дрони. І якщо вже зараз не масштабувати ці пасивні методи захисту, що мало бути зроблено ще вчора в містах, які потрапляють під зону ризику, то завтра вже буде надто пізно.

Джерело

Місяць тому ми зʼясували, кому ймовірно належать топові анонімні телеграм-канали з аудиторією понад 9 млн – і чому всі вони синхронно «мочили» НАБУ/САП та відбілювали Банкову.

А тепер готові розказати, хто стоїть за цими каналами.

Як адміни каналів перетворилися на спецагентів?

Хто забезпечує їм бронювання в обмін на пости для Банкової?

Хто з правоохоронців координує ці медіасітки?

І як замовні пости по $2-4 тис. перетворюються на інструмент політичного піару, тиску та ризик для безпеки країни?

Про все це і не тільки розповідає Ярослав Железняк, на каналі «Залізний нардеп».

Дивіться розслідування до кінця.

Поширюйте, коментуйте і не мовчіть – тільки дія і розголос можуть протистояти безкарності.

00:00 Топ-5 анонімних телеграм-каналів: кого джерела називають власниками?

04:57 «Гарант спокою»: співпраця з яким правоохоронним органом «світиться» в контенті каналів?

07:24 Бронювання за пости для Банкової: хто дає відстрочку ймовірним власникам анонімних ТГ-каналів

10:01 Хто саме в СБУ координує Telegram-“сітку” Банкової

12:27 Гроші з «джинси» та звʼязки з росією

13:44 Як працює «відбілювання» через Telegram-канали: кейс Галущенка

Анонімні телеграм-канали — це «народний голос» чи керована спецоперація?

Ми показали власників топ-каналів і те, як вони опинились під «бронюванням» та контролем СБУ — і це тільки початок скандалу.

Куди йдуть гроші з реклами й “заказухи”?

Хто нарізає задачі на дискредитацію НАБУ/САП?

Всі відповіді у відео.

00:00 – Хто стоїть за анонімними телеграм-каналами та який їх зв’язок із СБУ?

04:05 – Синхронні атаки на НАБУ і САП: випадковість чи централізована команда?

07:30 – Хто реально може дати вказівку СБУ і чому це політичне рішення?

09:45 – Чому тепер кожен пост проти антикорупційних органів – це відповідальність конкретних посадовців?

12:44 – Фейки про мобілізацію і конфлікт інтересів навколо блокування Telegram: що це означає для держави?

Країна-агресор Росія сформувала «чорний список» країн, звідки заборонено привозити найманців для війни проти України. Про це пише видання “Важные истории” в понеділок, 23 лютого, передають Патріоти України.

За інформацією видання, на початку січня 2026 року вербувальники почали поширювати список 36 країн, громадянам яких із цього року не можна укладати контракти з окупаційною армією. Як стверджується, до списку потрапили переважно африканські, арабські та інші «дружні» країни, зокрема Китай, Індія, Бразилія, ПАР, Туреччина, Куба, Афганістан, Венесуела, Іран.

Як пишуть Важные истории, невідомо, хто і на якому рівні ухвалював рішення про список — можливо, він став результатом дипломатичних контактів Кремля з іншими країнами.

Із середини 2024 року Непал, Індія і Шрі-Ланка зверталися до кремлівського режиму з проханнями і вимогами припинити вербування їхніх громадян, після чого Росія пообіцяла не заманювати на війну індійців і ланкійців. У листопаді 2025-го така вимога надійшла і від Йорданії, і країна незабаром увійшла до списку заборонених для вербування, стверджують Важные истории.

Також у чорному списку опинилася Кенія, яка, як пише видання, є важливим джерелом найманців для країни-агресора. «Уряд Кенії публічно закликав Росію припинити вербувальну кампанію в лютому цього року. Однак британський інструктор Бен Стімсон, який готує африканських найманців у лавах російської армії, ще в січні говорив про заборону набирати кенійців і нігерійців», — ідеться в матеріалі.

У лютому до списку могли потрапити ще кілька країн, крім відомих 36. Розширений список публікував іракський блогер Мустафа аль-Ясарі, який викриває російські мережі вербування в країні. Він із посиланням на російського офіцера заявив, що під заборону потрапили також Аргентина, Ірак, Ємен, Камерун, Колумбія, Лівія та Сомалі.

Однак, за даними Важных историй, в одному з російських регіональних центрів відбору на контракт продовжують вербувати найманців із Колумбії. Український проєкт Хочу жить повідомляв, що до осені 2025 року країна-агресор завербувала понад 10 тисяч іноземних найманців.

Лідер Північної Кореї Кім Чен Ин призначив свою 13-річну доньку, Кім Чжу Е, на керівну посаду в управлінні, яке відповідає за розробку ракет. Про це повідомляє Newsweek, передають Патріоти України.

Зазначається, що цей крок вказує на те, що Кім Чен Ин готує свою доньку до ролі наступниці на чолі збройних сил Північної Кореї — Корейської Народної армії. За даними розвідки, в деяких випадках генерали Північної Кореї вже звітують безпосередньо перед Кім Чжу Е. Відтепер накази в управлінні ракетної програми видає саме вона, а не Чжан Чан Га, який очолював це управління з 2023 року, пишуть південнокорейські медіа.

12 лютого Yonhap із посиланням на дані Національної розвідки Південної Кореї (NIS) повідомляв, що південнокорейська розвідка вважає, що диктатор КНДР Кім Чен Ин, ймовірно, готує свою доньку Чжу Е до призначення наступницею.

Раніше розвідка оцінювала доньку північнокорейського диктатора як «найімовірнішу наступницю», але тепер вважає, що вона вже перебуває на стадії офіційного визначення наступника. За даними NIS, одним із доказів цього є те, що Кім Чжу Е вже висловлює власну позицію щодо окремих аспектів політики Північної Кореї.

2 січня повідомлялось, що дочка Кім Чен Ина, Кім Чжу Е, вперше відвідала державний мавзолей Кумсусан разом із батьками, що аналітики розцінюють як можливий сигнал її підготовки до ролі наступниці.

Її поява на важливих державних заходах та у медіа останніми роками може свідчити про формування образу «стабільної родини» та поступове введення її в політичне життя КНДР. Втім, експерти застерігають, що офіційно про спадкоємність говорити зарано через її юний вік та відсутність посад у партії.

11 вересня 2025 року повідомлялось, що донька Кім Чен Ина Кім Чжу Е, за оцінками південнокорейської розвідки, зміцнила свій статус ймовірної наступниці після поїздки до Китаю. Вважається, що візит був частиною її підготовки до майбутньої ролі, без публічної уваги, але «з отриманням важливого закордонного досвіду».