Категорія: Записи

Наречена ексміністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, засновниця мережі київських секс-шопів Світлана Павелецька заробляє приблизно $10 тис. на місяць. Про це вона розповіла в інтерв’ю, яке 12 березня опублікували в YouTube українського ведучого Слави Дьоміна, передають Патріоти України.

“У мене насправді не лишається грошей на інвестування, бо в малого дорога школа, я багато працюю, тому мені потрібна няня, я допомагаю батькам, я багато доначу. І воно якось перекриває, і нема чого інвестувати. Колись у мене був досвід, і я намагалася проінвестувати в цінні папери. Я вклала $10 тис., потім із боєм забрала шість, мені здається. На цьому інвестиція скінчилася. Я не роблю того, у чому я не можу розібратися”, – розповіла вона.

Бізнесвумен додала, що могла б заробляти, купуючи і продаючи криптовалюту, але не розуміється на цьому. “Крипта – я знаю, що багато людей на цьому заробляють, але це треба сісти, вивчити. У мене немає ні часу, ні натхнення, нічого”, – сказала вона.

Павелецька зазначила, що платить за навчання свого сина щомісяця 55 тис. грн.

Наречена Кулеби також розповіла, що вони живуть в орендованому будинку, а її квартиру здають в оренду.

Кешбек на пальне, який уряд пропонує як соціальну ініціативу, може виявитися неефективним використанням бюджетних коштів, адже значна частина цих грошей піде не малозабезпеченим, а заможним громадянам. Про це в ефірі телеканалу “Апостроф” розповів економіст Олег Пендзин, передають Патріоти України.

Експерт зазначив, що у більшості країн соціальна підтримка спрямована передусім на малозабезпечені верстви населення, тоді як середній клас здебільшого виступає донором бюджету. “Слухайте, ви знаєте, це в черговий раз та сама критика, яка була тоді, коли, пам’ятаєте, ми обговорювали її зимову підтримку. Тобто логіка полягає в тому, що весь світ на сьогоднішній момент, як правило, допомагає малозабезпеченим верствам населення. Ну, тобто середній клас — це той клас, який є донором бюджету, а не навпаки. Отримують допомогу, як правило, люди, які цього потребують”, — пояснив Пендзин.

Економіст звернув увагу, що в Україні планують витратити близько 15 мільярдів гривень на програми підтримки, частина яких фактично може допомогти далеко не найбіднішим громадянам. “Ми з вами збираємося зараз 15 млрд грн витратити на те, щоб допомагати далеко небідним людям… Оцей додатковий блок кешбеку, який стосується, власне, питань паливно-мастильних матеріалів, для мене є абсолютно незрозумілий. Причому ми вже побачили від ряду народних депутатів заяви про те, що гроші, які збираються використати на цей кешбек, будуть знімати з податків, які могли би бути використані як мінімум на якісь потреби військових”, — зазначив експерт.

Пендзин наголосив на парадоксальності механізму кешбеку: що більше людина витрачає, то більшу компенсацію від держави вона отримує. Це створює ситуацію, за якої власник дорогого автомобіля може отримати значно більше виплат, ніж пенсіонер. “Особливість кешбеку полягає в тому, що чим більше ви витратили грошей, тим більше вам прийшло кешбеку. Тобто, якщо ви людина багата, багато їздите, витратили багато на паливно-мастильні матеріали, вам більше прийде коштів, ніж тому пенсіонеру, який там, можливо, проїхався з будинку на дачу. Те, що іноді я чую: наші соціальні працівники кажуть, що це складно верифікувати, — це неправда. На сьогоднішній момент всі отримувачі соціальної допомоги верифіковані”, — підкреслив фахівець.

На тлі зростання світових цін на нафту Україна опиняється у вразливому становищі через відсутність стратегічного паливного резерву. “Україна не має стратегічних запасів пального. Немає. Тобто те, що на сьогоднішній момент, наприклад, Європа викидає стратегічні запаси пального для того, щоб знизити ціни в себе на заправках, — це зрозуміло. Американці відкривають стратегічні запаси нафти, щоб знизити ціни. В Україні стратегічних запасів немає”, — зазначив Пендзин.

Він також нагадав, що Україна значною мірою залежить від міжнародної фінансової допомоги. Наприклад, нещодавно Міжнародний валютний фонд надав Україні 1,3 мільярда доларів, навіть попри те, що країна не виконала деякі попередні зобов’язання. При цьому у Верховній Раді не завжди вдається ухвалити необхідні законопроєкти, що також створює ризики для подальшого фінансування.

Українська бізнесвумен Світлана Павелецька 2006 року очолювала українську делегацію на “Євробаченні 2006”. Про враження, яке на неї справила представниця України на цьому конкурсі – співачка Тіна Кароль – Павелецька розповіла в інтерв’ю українському ведучому Славі Дьоміну. Відео опублікували 12 березня в YouTube, передають Патріоти України.

“Мені не дуже було комфортно з Тіною працювати. Тіна тоді була така молода зірка – дуже амбітна, до мене вона нормально ставилася. Я впевнена, що ми зараз, коли бачимося, вона не знає, що я це я, бо це було дуже багато років тому. У мене було інше прізвище, інший колір волосся й узагалі. Але вона тоді до людей ставилася специфічно”, – поділилася спостереженнями Павелецька.

Вона наголосила, що до неї самої артистка ставилася з повагою.

“Бо я була головою делегації. Вона, мені здається, тоді перебувала в такому стані легкої зіркової хвороби, але це був початок її шляху”, – зазначила Павелецька.

“Цієї ночі на офіційних російських пропагандистських Telegram-каналах несподівано виклали чорновий варіант запису путінського привітання жінок із 8 березня, де він має невпевнений і жалюгідний вигляд: кашляє, затинається. Відео швидко замінили відредагованим, але воно встигло розійтися мережею”, – пише російський соціолог Ігор Ейдман у своєму Телеграм-каналі, передають Патріоти України, та продовжує:

“Я думаю, що це, найімовірніше, не випадковість, а свідома провокація проти російського диктатора. Таких збігів не буває. Кілька державних структур стежить за тим, щоб не було таких провалів: адміністрація президента, спецслужби.

Про те, що Путіна зливає власне оточення, свідчить і те, що напередодні цього конфузу оприлюднили так зване спонтанне опитування ВЦВГД, яке продемонструвало рекордно низький від початку війни рейтинг Путіна – менше ніж третина. Такі опитування, де респондент має сам назвати прізвище політика, якому довіряє, проводять регулярно, але публікують рідко, оскільки, зі зрозумілих причин, дають Путіну набагато гірші результати, ніж опитування, де респонденту пропонують прямо висловити ставлення до президента.

2019 року вже був скандал, коли таке опитування продемонструвало низький рейтинг Путіна. Після цього ВЦВГД на якийсь час узагалі перестав публікувати такі дані й перейшов до опитувань із заздалегідь сформульованими варіантами відповідей. І от зараз він раптом публікує дуже погані для Путіна результати спонтанного опитування.

Я добре знаю, як працює ця організація. Без погодження з начальством із президентської адміністрації ніщо важливе в публічний простір вийти не може. Отже, хтось на самому верху дав керівництву ВЦВГД вказівку опублікувати інформацію про падіння рейтингу Путіна і про те, що росіянам набридла війна.

Ці два інформаційні приводи (ганебні відео й дані опитування) могли створити лише адміністративно на самому верху – наприклад, хтось на кшталт Кирієнка – або за великі гроші якихось олігархів.

У будь-якому разі схоже, що російська верхівка зливає Путіна. З одного боку, вона зганьбила його перед населенням, показавши слабким, старим і хворим. З іншого – продемонструвала, що його рейтинг уже далеко не такий високий і далі падає.

Одночасно з різних соціологічних джерел починають ширитися сигнали про те, що суспільство втомилося від війни. Усе це схоже на інформаційну підготовку до зміни курсу режиму.

Більшість еліти, ймовірно, хотіла б прийняти пропозиції Трампа щодо заморожування війни, але Путін, схоже, не збирається зупинятися. До того ж на тлі викрадення Мадуро й убивства Хаменеї його становище стає дедалі слабшим і вразливішим, і це у Кремлі чудово розуміють. Можливо, усі ці дивні конфузи Путіна є лише першими ознаками підготовки до усунення його від влади”.

Росіянин із позивним Чорний, який на початку повномасштабного вторгнення воював у складі армії РФ, після полону перейшов на бік України та нині захищає її у складі Російського добровольчого корпусу. Про це йдеться у сюжеті «Суспільного», передають Патріоти України.

Чоловік розповів, що до російських окупаційних військ долучився на початку 2022 року. У грудні того ж року його підрозділ відправили до тимчасово окупованого Енергодара на Запоріжжі. За його словами, російським військовим обіцяли, що місцеві жителі нібито підтримують армію РФ.

«Нам говорили, що нас там мало не з розкритими обіймами зустрінуть. Що всі раді й задоволені. А дивишся на людей – звичайні цивільні просто своїми тілами блокували техніку, яка намагалася туди зайти», – розповів росіянин.

Побачивши реальну ситуацію та дії командування, чоловік вирішив залишити російську армію. Однак його разом із п’ятьма іншими військовими покарали та перекинули на Донецький напрямок.

Там підрозділ, за його словами, фактично залишили без підтримки. «Нас і відправили для цього – щоб ми побули маячком, щоб було зрозуміло, є противник чи ні, ліквідують нас чи ні», – пояснив Чорний.

Зрештою він вирішив здатися українським військовим. Чоловік каже, що навіть думав про смерть, адже повертатися до російської армії не збирався. «Я, здається, сказав охоронцю, щоб він мене пристрелив. Була така думка. Бо назад я теж не збирався», – розповів він.

Після двох місяців у полоні росіянин долучився до Російського добровольчого корпусу і почав воювати на боці України. За його словами, досвід служби в армії РФ допомагає передавати важливу інформацію про розташування російських сил. «В Енергодарі – місця скупчення противника, де він може перебувати, де розташована техніка… дуже багато різної інформації», – зазначив боєць.

Він також розповів, що після переходу на бік України від нього відмовилися рідні. Попри це, чоловік каже, що не хоче воювати разом із російськими військовими. «Я не хочу брати участь у цьому разом із ними… Я для себе прийняв рішення – краще буду захищати», – підсумував він.

Українські війська досі перебувають на півночі Покровська та Мирнограда, стримуючи російських окупантів від продовження наступу на північ та північний захід. Про це в ефірі “Київ24” сказав військовослужбовець на позивний Гусь, пілот батальйону безпілотників “Шершні Довбуша” 68-ї окремої єгерської бригади, передають Патріоти України.

Відповідаючи на запитання щодо ситуації довкола Покровська та Мирнограда, він зауважив, що “ми досі перебуваємо на півночі, на околицях цих міст”. “Це позиції і нашої бригади, і наших суміжників. І продовжуємо там стримувати ворога, щоб він не вийшов за межі міста, не продовжив свій наступ на північ та на північний захід”, — сказав Гусь.

За його словами, ворог дуже тисне, зокрема, на Гришине вже не перший тиждень. “Скажімо так, накати там постійно відбуваються, то не випускаємо ворога з міста і б’ємося за Гришине і за Родинське”, — наголосив військовослужбовець.

Він додав, що якщо окупанти захоплять Гришине та Родинське, то можуть накопичуватися там.Стосовно заяви про те, що фронт швидко просунеться на 5-10 кілометрів, якщо ворог повністю захопить Покровськ, Гусь підкреслив, що “про ці 5-10 кілометрів — підготовані, скажімо так, сюрпризи для ворога”. “І як по маслу ні в кого просуватися не вийде”, — сказав військовослужбовець.

Православна церква України 9 березня за новим стилем вшановує пам’ять сорока севастійських мучеників і праведного Тарасія. У народі торжество називають Сороки. За старим стилем сьогодні відзначають Набуття голови Іоанна Предтечі, нагадують Патріоти України.

Зазвичай 9 березня стояла ясна погода, пригрівало сонце. Цього дня люди виходили на вулицю і насолоджувалися довгоочікуваним теплом. Співали пісні – веснянки і сподівалися на швидке потепління.

Українці в це свято випікали дріжджові булочки або печиво у формі птахів. Вірили, що таким чином можна прискорити прихід весни та сонячного тепла. Якщо свято випадало на звичайний день, то тісто замішували на молоці або кефірі, а якщо на Великий піст, то частування робили пісним.

В цей день також було прийнято поминати покійних родичів, відвідували могили рідних на кладовищах, прибирали і приносили квіти. Не забували також пом’янути померлих добрим словом під час трапези.

Вважається, що в цю дату повертається багато перелітних птахів – ластівки, дрозди, лелеки, жайворонки, шпаки. Самці починають співати пісні для самок. Дуже гарною прикметою в свято 9 березня вважається, якщо пташки почали вити гніздо у дворі. Щоб привернути птахів до дому, для них вішали шпаківні із зерном.

Сьогоднішній день вважається вдалим для риболовлі. У рибалок буде хороший улов.

Що не можна робити 9 березня

У цей день не варто пити алкоголь, інакше будуть проблеми зі шлунком.

Не можна ображати тварин, бити і кричати на них, виганяти з дому.

Сваритися, ображати один одного цього дня – до постійних конфліктів у сім’ї.

Не можна передаровувати іншим свої подарунки в цей день.

Забороняється різати щось гострим ножем (особливо капусту чи круглі предмети), бо це асоціювалося з усікновенням голови святого.

Не бажано працювати в полі чи займатися важкою працею, щоб не накликати біду на господарство.

Прикмети погоди 9 березня

• Якщо день морозний, то ще протягом 40 днів буде холодно.
• Птахи риються в землі – до потепління, сидять на деревах – до морозів.
• Якщо на землі з’явилося багато куп від кротячих нір, то скоро погода покращиться.
• Пішов сніг або дощ – до сирого березня.
• Якщо птахи в’ють гнізда на сонці, то літо буде прохолодним, а якщо в тіні, то спекотним.
• Подув легкий і теплий вітер – чекайте потепління.
• Качки й гуси ховають під крило голову – скоро похолодає.

На Запоріжжі оператор 73-го центру ССО врятував своє життя завдяки короткоствольній зброї, опинившись буквально впритул до російського солдата, передають Патріоти України.

«Ми закріпилися в одному з будинків, які раніше вже зачистили. Наступного дня побачили ворога, який забирав посилку, доставлену дроном. По ньому спрацювали наші БпЛА», — розповідає командир бойової групи «Сарат».

Коли український боєць відкрив вікно для виставлення антени, він раптом почув шурхіт. Через пів метра перед ним вискочив військовий РФ і почав піднімати автомат.

«Я зробив три постріли — один у груди і два в шию. Він упав. Якби я потягнувся за автоматом, що стояв за метр від мене, — не встиг би», — згадує боєць. Цей інцидент підтвердив ефективність короткоствольної зброї на війні та її здатність рятувати життя в критичні моменти.

1. Противник (російські війська) продовжує наступ на правому фланзі свого угрупування військ (УВ) «Днепр», намагаючись прорватися до рубежу оборони ЗСУ вздовж річки Конка (на ділянці Малокатеринівка — Комишувака), а також охопити Оріхівський район оборони ЗСУ з заходу та південного заходу, просуваючись своїми передовими підрозділами у напрямку Малі Щербаки — Новопавлівка.

У наступі задіяні сили та засоби 58-ї загальновійськової армії (ЗВА) та частини і з’єднання повітряно-десантних військ (пдв) зс рф, придані їй для підсилення. Зокрема:

58-а ЗВA

– 19-та мотострілецька дивізія (мсд) – 392-й, 503-й та 429-й мотострілецькі полки (мсп)

– 42-га мотострілецька дивізія – зафіксовані підрозділи щонайменше трьох її полків – 70-го, 291-го мсп та 78-го моторизованого полку спеціального призначення (мтп СпП) «Ахмат-Север»

– 136-та окрема мотострілецька бригада (омсбр)

– Зведені полкові тактичні групи зі складу 4-ї військової бази (ВБ) з Південної Осетії (Цхінвал) та 201-ї ВБ з Таджикистану (Душанбе, Куляб, Бохтар)

повітряно-десантні війська

– 7-ма десантно-штурмова дивізія (дшд) – фіксуються підрозділи її двох десантно-штурмових полків (дшп) – 108-го та 247-го дшп.

– 76-та десантно-штурмова дивізія – ймовірно, діє своїми головними силами (104-й, 234-й і 237-й дшп, хоча, можливо, без одного з них, «дуже зайнятого» на Сумському напрямку).

Окрім згаданих вище сил і засобів, цілком можливо, що в смузі російської 58-ї ЗВА також задіяна низка формувань зі складу УВ «Днепр», зокрема 47-ма мсд 18-ї ЗВА (найімовірніше, один-два полки з її основного складу — 1152-й, 1153-й і 1154-й мсп) або кілька батальйонів 104-ї десантно-штурмової дивізії.

Також на тому ж напрямку, у смузі 58-ї ЗВА, діють низка підрозділів 100-ї окремої розвідувальної бригади (орвбр) та 45-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП) повітряно-десантних військ.

Іншими словами, за звітний період бойовий та чисельний склад (БЧС) російського угрупування, яке веде наступ безпосередньо в напрямку Запоріжя, суттєво не змінився.

2. Поточна ситуація

За останній місяць, внаслідок низки контратак, проведених ЗСУ на цьому напрямку, вона до певної міри змінилася. Головним чином це стосується темпів просування (наступу) передових частин і підрозділів російських військ. Вони різко впали, а на деяких ділянках навіть взагалі «обнулилися». Більше того, на певних відтінках противник був змушений тактично відступати зі своїх передових позицій. Зокрема:

– Очевидно, контратаки передових підрозділів ЗСУ за напрямком Річне — Приморське призвели до того, що російські малі піхотні групи були змушені відступити з північних і центральних районів Приморського, проте їм вдалося закріпитися в його південній частині (район вулиць Залізничної та Дачної)

– Діючи по напрямках Запасне — Новояковлівка та Новобойківське — Новояковлівка, ЗСУ, очевидно, змогли «зачистити» саму Новояковлівку від російських «інфільтрантів» і навіть відтіснити противника значно південніше Павлівки. Хоча російське командування намагалося запобігти цьому наполегливи зустрічними атаками з боку Степового.

– У районі міста Степногірськ і села Лук’янівське, ймовірно, протягом двох тижнів, відбувалися запеклі зустрічні бої, внаслідок яких ЗСУ змогли витіснити російські підрозділи з північної частини міста та зайняти кілька передових позицій противника на південний захід від Лук’янівського.

Наразі, очевидно, противник (російські війська) продовжує утримувати район Степногірської дитячої музичної школи (так званий район «висоток» у південній частині міста) та кілька кварталів на західній околиці (район Аграрної вулиці та перехрестя Таврійської та Радянської). Хоча, очевидно, українські передові штурмові групи вже змогли просунутися впритул до району «висоток».

– Крім того, низка джерел стверджує, що окремі штурмові групи ЗСУ навіть спроміглися прорватися між Степногірськом і Приморським (до того ж, на техніці), «зачепившись» за північні околиці Плавнів. Хоча я ще не бачив реального підтвердження цієї інформації, тому не схильний їй сильно довіряти.

– На протилежному фланзі, в районі Оріхова (у смузі 76-ї дшд), російські війська ведуть наполегливі атакуючіштурмові дї в районі Білогоір’я та Малої Токмачки (за загальною дирекцією Новопокровка — Червона Криниця), намагаючись прорватися з південного сходу на ближні підступи до Оріхова. Поки що — без особливого успіху.

Кілька спроб провести подібні дії на південь від Оріхова (напрямок Роботіно — Новоданилівка) та на південний захід від міста (напрямок Малі Щербаки — Новопавлівка) також не принесли успіху російським військам.

Отже, можна констатувати, що наразі наступ російської УВ «Днепр» практично вкрай сповільнився. І хоча його командування, очевидно, навряд чи відмовиться від подальших наступальних дій (про це свідчить продовження ним наполегливих атакуючих дій у низці районів та на цілому ряді ділянок, зокрема в районі Оріхова, вздовж дороги Е-105, на захід від Степногірська та в районі Приморського), наразі підрозділи та формування російської 58-ї ЗВА, а також сили й засоби, придані їй зі складу пдв, змушені, фактично відбити контратаки ЗСУ, замість того, щоб продовжувати власний наступ.

3. Щодо майбутніх перспектив

Як на мене, то загальна оперативна ситуація на Запорізькому напрямку сьогодні визначається парою ключових факторів, а саме:

– Здатністю командування російського УВ «Днепр» знайти додаткові сили та засоби для цього напрямку зі свого ВЛАСНОГО складу, при цьому, не звертаючись за ними до свого «вищого командування», яке, очевидно, у цьому плані схильне більше допомагати УВ «Восток» ніж УВ «Днепр».

Для цього генерал Теплінський, звісно, може й надалі «препарувати» свій другорядний Придніпровський (він же – Херсонський) напрямок (18-та ЗВА), але все, що можна було звідти забрати (47-ма та 70-та мсд, а також 104-та дшд), значною мірою вже взято. Наприклад, найбільш боєздатна дивізія 18-ї ЗВА (а саме, 70-та мсд) була у терміновому порядку перегрупована для наступу на Костянтинівку і Дружківку, ще раніше, «тотально мобілізаційна» 47-ма мсд («им. Аксёнова-Гоблина») вже була активно задіяна у атаках/штурмах саме на Запорізькому напрямку тощо.

До того ж, лівий берег Дніпра, у його нижній течії, теж має чимось утримуватися. Скорочувати ці сили та засоби до критичного рівня може стати дорожче для самого себе. Більше того, а як ОДНОЧАСНО, з контратаками на Запорізькому та Гуляйпільскому напрямках, ЗСУ знову «перестрибнуть» Дніпро у східному напрямку?

– Другий фактор стосується МОЖЛИВОГО рішення командування УВ «Днепр», зокрема його 58-ї ЗВА, щодо переходу від спроб широкого оперативного охвату Оріхівського району оборони ЗСУ із заходу, особливо, з необхідністю наступати на широкому фронті в смузі 19-ї мсд (приблизно від Приморського до Степового) до більш «приземленого» варіанту тактичного масштабу — тактичних проривів до Новопавлівки та в напрямку Червоної Криниці через Малу Токмачку і Білогір’я.

Судячи з низки крайніх заяв полковника В. Волошина, речника СОУ у Південній операційній зоні, щодо певної «розвідувальної інформації» про існування намірів російського командування прорватися до околиць Оріхова і закріпитися там, така можливість, принаймні у відповідних російських штабах і органах управління, таки розглядається.

Насправді, якщо цей варіант буде успішно реалізований, це дозволить російському командуванню зекономити власні сили та засоби, й одночасно продемонструвати певну власну «ефективність наступальних дій». Хоча насправді з точки зору оперативної цінності це буде набагато гірше, ніж гіпотетичний прорив російських військ на широкому фронті в смузі їхньої 19-ї мсд до рубежу оборони ЗСУ вздовж річки Конка.

Так, з політичної точки зору це виглядатиме успішно — «ми прорвалися до ще одного більш-менш великого населеного пункту». Російські генерали навіть можуть отримати, з цього приводу, купу різних медалек, ніштяків тощо.

Адже нинішнє військово-політичне керівництво ри-фи (або те, що ми називаємо кремлівським режимом) навряд чи здатне належним чином насправді оцінити та порівняти значення обох варіантів з оперативної точки зору. І той факт, що спроба лобового штурму Оріхівського району оборони ЗСУ (це, якщо вона все ж буде успішною для російських військ, але ж, цілком можливо, що й не стане такою), фактично означає зрив їхнього великого оперативного наступу в напрямку Запоріжжя цього літа, для них явно – незрозумілий. Водночас для будь-якого військового, який знайомий із основами (навіть не з нюансами) оперативного планування дій військ, ця дилема – цілком зрозуміла.

Простіше кажучи, те, що могло і мало би наступати на Запоріжжя літом нинішнього року, у цьому випадку, російському командуванню доведеться витратити переважно на Оріхів. І, схоже, на сьогоднішній день, ніхто в генеральному штабі зс ри-фи не особливо поспішає «прояснити» власному військово-політичному керівництву це питання, обираючи простіший і дешевший варіант з «проривом на Оріхів».

Ну, як кажуть — краще Оріхівська синиця в руках, ніж якийсь недоступний Запорізький журавель у небі. Єдина проблема для російського військового командування полягає в тому — що йому цієї весни буде дуже і дуже важко «спіймати» й саму Оріхівську синицю …

Джерело

“У Білому домі настає момент «А біс його знає, що далі робити». Порівняйте два висловлювання, зроблені в перший тиждень двох різних воєн”, – пише політичний оглядач Іван Яковина на своїй сторінці в соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:

“Ось це кілька днів тому:

«Закликаємо іранських дипломатів по всьому світу запросити притулку та допомогти нам у формуванні нового, кращого Ірану, у якого є величезний потенціал», — сказав Трамп на заході в Білому домі.

І ось це ось чотири роки тому:

«Ще раз звертаюся до військовослужбовців збройних сил України. Беріть владу у свої руки! Схоже, нам із вами буде легше домовитися, ніж із цією зграєю наркоманів і неонацистів, яка засіла в Києві і взяла в заручники весь український народ», — сказав Путін у Кремлі.

В обох випадках явно присутня розгубленість: початковий план не спрацював, доводиться на ходу придумувати якісь екзотичні субститути з надією «а раптом вийде?».

Ні, не вийде. Змінити владу в чужій країні — це суперскладна операція, яку потрібно довго і ретельно готувати.

Насправді, дивних паралелей ще більше. Американські ліберали називають усе це «війною Трампа». Російські — «Путінською війною». (Мовляв, народ ні до чого).

Міністр оборони США Піт Хегсет заявив, що «не ми почали цю війну, але ми її закінчимо». Приблизно те ж саме часто можна чути в Москві щодо вторгнення в Україну.

Ну, і найсмішніше: прихильникам Трампа настійно рекомендували не називати війну війною. Тепер у США в Ірані «Обмежена (limited) військова операція». ЛВО, так би мовити.

У мене нуль симпатій до іранської влади — країною там керують релігійні фанатики, садисти і психопати. Але я не перестаю дивуватися тому, що США та Ізраїль виявилися не готовими до того, що буде після перших ударів із повітря. У них же взагалі ніякого виразного плану дій немає! Таке враження, що ними всіма там Шойгу командує. Навіть на рівні слів і формулювань”.