Категорія: Записи

5 серпня (28 серпня за старим календарем) православні віряни відзначають Успіння Пресвятої Богородиці та день пам’яті Києво-Печерської ікони Успіння Божої Матері. Також цього дня вшановують ще кілька образів Божої Матері – Ацкурський, Цилканський, Влахернський, Бахчисарайський. За юліанським календарем 15 серпня згадують первомученика Стефана, папи Римського.

***

Успіння Пресвятої Богородиці – це тихе і світле свято, воно завершує річне коло двунадесятих урочистостей і символізує закінчення земного шляху Діви Марії. Цей момент закарбований на одній із найдавніших святинь Києво-Печерської лаври – іконі Успіння Пресвятої Богородиці.

За переказами, Києво-Печерську ікону Успіння Богородиці вручила чотирьом будівельникам Успенського собору сама Богородиця, це сталося у Влахернському храмі. Ті потім передали святиню преподобним отцям Антонію і Феодосію Печерським. Довгий час, з XVII століття і до початку XX століття, ікона перебувала в Успенському соборі Києво-Печерської лаври над Царськими вратами.

До святині зверталися за заступництвом у тяжкі часи, зокрема під час облоги Чигирина турками й татарами 1677 року. Під час Другої Світової війни, у період німецько-фашистської окупації Києва, образ передали до Музею західного та східного мистецтва, а в січні 1944-го разом з іншими святинями вивезли до Східної Пруссії. Є дані, що ікона загинула в лютому 1945 року під Кенігсбергом. Зараз у Хрестовоздвиженському храмі Києво-Печерської лаври зберігається список ікони, написаний у першій половині XIX століття.

Що можна і що не можна робити 15 серпня

У свято Успіння прийнято йти до храму або ж можна помолитися Богородиці вдома – у Божої Матері просять здоров’я, благополуччя, зцілення від душевних і тілесних недуг.

Вважається, що жінкам в Успіння прощаються всі гріхи за минулий рік, але для цього потрібно щиро покаятися і помолитися. Особливим шануванням цього дня користується ікона Успіння – перед нею звертаються до Божої Матері з будь-якими проханнями, просять позбавити від згубних звичок і поганих думок. У храмах у це свято відбуваються святкові літургії, священнослужителі вбираються в блакитний одяг – це колір Богородиці.

У народі свято називають Перша Пречиста – всього їх три: Перша – 15 (28) серпня, Друга – 7 (21) вересня, Третя – 1 (14) жовтня.

Свято Першої Пречистої пов’язують із закінченням літніх польових робіт. Після закінчення Успенського посту влаштовують багаті застілля і допомагають нужденним – цей день особливо сприятливий для милосердя. Також з Успіння починається весільна пора, а сватання цього дня вважається доброю прикметою.

Церква в день Успіння Пресвятої Богородиці закликає зберігати мир у душі. Під суворою забороною сварки, злість, плітки, наклеп, заздрість, помста і відчай.

У народі вірять, що словесні перепалки цього дня можуть обернутися важкими конфліктами. Не слід цього дня метушитися, шуміти, користуватися гострими предметами без особливої потреби.

Особлива заборона стосується жіночої роботи – 15 серпня не можна прибирати, прати, готувати або займатися рукоділлям, не рекомендується цього дня і стригти волосся – кажуть, так можна “вкоротити” життя.

Патріоти України пропонують відгук на скандальне інтерв’ю співачки Ольги Полякової від журналіста, автора документальних і художніх книжок про війну, а також політичних епіграм Юрія Луканова.

“Ще раз переконуюся: ми живемо в дивовижний час, коли стало не соромно вип’ячувати власну нікчемність і навіть вимагати за неї суспільного визнання.

Ухилянство вже подають як доблесть, відвагу і громадянську сміливість. Ще трохи – і медаль за втечу від мобілізації почнуть карбувати. З написом: “Відстояв своє право обісратися”.

Я дуже сподіваюся, що це не повально в суспільстві, а лише в певних його колах. Бо я прекрасно розумію: йти туди, де тебе можуть убити, ні в кого особливого бажання нема. Особливо коли дивишся на нашу владну еліти й бачиш там не державних діячів, а, м’яко кажучи, дуже вправних юзерів держави.

Але сталося так, що на нас напав хижий довбанутий сусід. Першими пішли добровольці. Потім, коли стало зрозуміло, що війна не закінчиться через три дні, довелося проводити мобілізацію.

І тут почалася наша улюблена українська традиція: непопулярне питання краще не чіпати. Верховний головнокомандувач мобілізацією особливо не переймався, політичної відповідальності за неї не брав, пояснювати суспільству очевидні, але неприємні речі не поспішав. Мобілізаційні процеси значною мірою пустили на самоплив. А коли держава самоусувається від складної роботи, вакуум дуже швидко заповнюють скандали, зловживання і Telegram.

І так, я чудово розумію, чому після всього цього мотивація захищати країну у багатьох падає. Коли бачиш чиновника на позашляховику, який розповідає тобі про патріотизм, виникає природне запитання: а може, спочатку ти?

Але є одна маленька, неприємна деталь, яку чомусь старанно виносять за дужки: якщо Україну не захистити, тут буде Росія.

І тоді ні Полякова, ні її прихильники вже не зможуть розповідати, що Україна – “концтабір”. Не тому, що раптом усвідомлять свою неправоту. Просто в Росії ніхто не питатиме їхньої думки. А якщо роззявиш пащеку – тобі її швидко заткнуть. Чоловіків мобілізують до російської армії без особливих дискусій, а решті пояснять, як правильно любити батьківщину. Тобто російську. Дуже демократично. Майже як у нас, тільки без Facebook-дискусій.

Слід відзначити, що як зараз, так і, не дай, Боже, у випадку успіху Путіна Поляковій буде глибоко по фіг. Бо ілюстрація до цього тексту є дещо метафоричною, адже за “концтабором”, який її так налякав, вона стежить з-за кордону.

Тому так: про проблеми ТЦК, незаконні дії, зловживання і несправедливість говорити треба. Обов’язково. Держава не має права принижувати людину навіть тоді, коли вона просить цю людину захищати державу.

Але перетворювати тему мобілізації на шоу “дивіться, яка я смілива – я втекла і тепер називаю Україну концтабором” – це вже трохи інший жанр. Особливо якщо ти сама голосувала за Зеленського і свого часу агітувала за нього.

Нічого дивного, що попзірки скандалізують тему, аби нагадати про себе. Я, вибачайте, взагалі не знав, хто така Полякова. Тепер знаю – після того, як чи не кожен другий у Facebook почав її цитувати. Піар, як то кажуть, вдався.

Але є проблема серйозніша за черговий зірковий хайп. Робити шоу з мобілізації, сидячи за кордоном, – це вже вершина цинізму. Бо скандалізація цієї теми не просто б’є по українському суспільству. Вона об’єктивно працює на продовження війни. Путіну саме й треба переконуватися, що в Україні нікому воювати, що суспільство розколоте, а мобілізація перетворилася на фарс. Для російської пропаганди важко придумати кращий подарунок.

І тут є ще одна маленька незручність. Пані Полякова, якщо вже розмірковувати про те, хто довів країну до такого життя, не варто забувати: за Зеленського – артиста без жодного політичного досвіду – ви теж голосували.

Тож якщо сьогодні Україна здається вам “концтабором”, можете принаймні згадати, хто поставив галочку в тому бюлетені.

Одним словом, Полякова досягла свого: про неї тепер знають навіть ті, хто раніше не знав, хто така Полякова. А от Україна отримала ще один гучний подарунок російській пропаганді.”

Сили оборони України в ніч на 15 серпня завдали серії далекобійних ударів по військових об’єктах Росії. За інформацією від компанії Fire Point, однією з цілей став ракетно-космічний центр “Прогрес” у Самарі – ключове підприємство російської космічної галузі, зазначають Патріоти України

Близько 4:00 за місцевим часом у Самарській області оголосили ракетну небезпеку. Приблизно о 3:40 місцеві джерела повідомили про звук прольоту літального апарата, потужний вибух і масштабну пожежу. На деяких відео можна припустити, що було здійснено два пуски, пише Defense Express..

За одним із доступних знімків дослідники намагаються визначити точне місце влучання. Попередньо воно може відповідати території ракетно-космічного центру “Прогрес”. Водночас остаточно підтвердити масштаби ураження можна буде після появи супутникових знімків.

Чому “Прогрес” є важливою ціллю

РКЦ “Прогрес” виробляє ракети-носії сімейства “Союз”, зокрема “Союз-2.1б”. Саме за допомогою цих ракет Росія вже двічі виводила на орбіту супутники “Рассвет”, які мають стати основою російського аналога супутникової системи Starlink.

Водночас “Союз-2.1б” використовується і для запуску інших російських військових супутників. Тому серйозне пошкодження підприємства потенційно може вплинути одразу на кілька космічних програм РФ.

Підприємство розташоване на території авіаційного заводу “Авіакор” у Самарі. Це фактично єдиний великий виробничий комплекс із цехів загальною довжиною близько 1 кілометра, де проходять різні етапи виготовлення ракет-носіїв “Союз”.

Попередньо передбачається, що удар міг припасти на західну частину комплексу, де відбуваються фінальні етапи виробництва. Якщо це підтвердиться, могли бути пошкоджені не лише виробничі потужності та обладнання, а й ракети-носії, які перебували на різних стадіях складання.

Росія може залишитися без можливості швидко запускати супутники

Після початку повномасштабної війни Росія здійснювала приблизно 6–8 запусків “Союз-2.1б” на рік. Їх використовували для різних космічних програм, зокрема для запуску супутників Міністерства оборони РФ.

Якщо масштаби пошкоджень “Прогресу” виявляться значними, Росія може зіткнутися з серйозними проблемами з подальшими космічними запусками. У такому разі в її розпорядженні залишаться вже виготовлені ракети, доставлені на космодроми, яких може бути лише кілька.

Альтернативою є ракети сімейства “Ангара”, які виробляють в Омську на заводі “Політ”. Однак їхні темпи запусків поки значно нижчі: з 2022 року Росія здійснила лише дев’ять запусків “Ангари” – дві важкі “Ангара-А5” і сім легких “Ангара-1.2”.

У давнину зовнішні особливості людини часто ставали приводом для її унікального родового імені. Якщо предки вирізнялися приємними рисами обличчя, особливою привабливістю або світлим, чистим виглядом, це назавжди закріплювалося в їхніх прізвищах, передають Патріоти України.

Тисячі людей в Україні, як і раніше, є носіями давніх прізвищ, які виникли на основі зовнішніх особливостей. OBOZ.UA розповідає, які прізвища в давнину давали дуже привабливим людям.

Прізвища, що підкреслювали красу

Багато з давніх українських прізвищ походять від слів, що позначали привабливу зовнішність, особливу статуру або непереборну чарівність:

Хорошун – найпоширеніший серед красивих прізвищ (сьогодні в Україні налічується 1 902 носії).

Хорошко – це милозвучне ім’я носять 1 084 особи.

Гожий – вказує на привабливість і гарну зовнішність. Налічує 233 носії (за даними генеалогічного товариства “Рідні”).

Хороший – пряма оцінка привабливості власника, зустрічається у 145 осіб.

Чистик – прізвище, що вказує на охайність, свіжість і благородні риси обличчя (149 носіїв).

Принада – рідкісне й інтригуюче родове ім’я, що натякає на природний шарм і чарівність (61 особа).

Форемний – походить від слова “форменний”, тобто такий, що має витончену, гармонійну фігуру або риси обличчя (31 носій).

Мелодійні прізвища за версією мовознавців

Відомий мовознавець Юліан Редько також зазначав, що саме естетична привабливість предків ставала головною причиною появи багатьох рідкісних і поетичних прізвищ:

Міленко – тепле й приємне на слух родове ім’я, яке сьогодні носять 355 осіб.

Миловидов – вказувало на “милий вигляд” і приємний вираз обличчя. Належить до рідкісних — усього 26 носіїв.

Сонячний – прізвище, яким наділяли людей із зовнішністю, що випромінює світло, або “сонячною” посмішкою. В Україні залишилося всього 2 її носії.

Красенюк –абсолютний ексклюзив. Це прізвище походить безпосередньо від слова “красень”, і на сьогодні відомо лише 1 його офіційний носій.

9 серпня за новим церковним календарем (22 серпня за старим) – день пам’яті апостола Матфія. За старим календарним стилем – що можна і не можна робити в день пам’яті великомученика Пантелеймона, цілителя.

***

Матфій народився в I столітті у Вифлеємі. З малих років він вивчав Закон Божий, наставником у нього був святий Симеон Богоприємець, який у всьому був прикладом для Матфія.

Коли Ісус Христос проповідував про прихід Царства Божого у світ, то Матфій разом з іншими приєднався до Христа і став його учнем. Спочатку Матвій був один із 70 молодших апостолів, але після того, як Юда зрадив Христа, він зайняв місце зрадника.

Після того, як на Матфія, як і на інших апостолів, зійшов святий дух, він почав проповідувати християнську віру різними мовами світу. Також від Бога апостол отримав дар чудотворення: Матфій міг зцілювати від хвороб, виганяти бісів і навіть воскрешати мертвих. Але так само, як і інші учні Христа, він зазнавав гонінь за свої проповіді. Легенда свідчить, що одного разу Господь зробив його невидимим для язичників. Але апостола все-таки звинуватили в недотриманні законів Мойсея – Матвій був засуджений до страти. Мощі святого, згідно з переказами, перебувають у храмі Святого Матфія в Трірірі (Німеччина).

Прикмети на 9 серпня

За прикметами дня можна судити, якими будуть осінь і зима:

• вітер холодний дме – до сніжної зими;
• ясний день видався – осінь буде погожою, а зима теплою;
• дощ іде 9 серпня – тепла більше не чекай.

У народному календарі 9 серпня – Зміїний день. Українці здавна вважали, що цього дня не можна виганяти корів на пасовища – змії присмоктуються до вимені та випивають їхнє молоко і кров.

Що не можна робити 9 серпня

9 серпня, як і в інший день, церква не схвалює і виступає проти лихослів’я, лайки, пліток, злості та заздрості, жадібності, помсти, відчаю. Забороняється відмовляти в допомозі.

Триває Успенський піст – до свята Успіння Богородиці 15 серпня. Тим, хто дотримується посту, в цей час не можна їсти продукти тваринного походження.

Традиція не радить цього дня чимось хвалитися – у майбутньому можете втратити, не варто розпочинати важливі справи, а також у жодному разі не можна йти до лісу – цього дня змії найнебезпечніші, вони виходять на полювання і стають дуже агресивними.

Що можна робити 9 серпня

У молитвах до святого Матвія, який володів даром зцілення, звертаються з проханнями допомогти в лікуванні різних хвороб.

У народі на Матвія вирушали на ярмарки – день вважається сприятливим для укладення угод і заробітку. Господині цього дня займаються заготівлею сушених яблук, груш.

Політичний оглядач Іван Яковина вважає, що чинний режим у Росії впаде під вантажем інфляції. Як стверджує Іван Яковина, російська економіка рано чи пізно не витримає тиску, що наростає на тлі війни, санкцій і ударів по нафтовій галузі, передають Патріоти України. Все це призведе до інфляції, яка і буде “чорним лебедем” для Путіна та його режиму.

Свій погляд на перспективи обвалу російської економіки та пов’язані з цим наслідки журналіст висловив на каналі YouTube.

“Правду кажучи, зараз черги не такі великі, як були у самий розпал бензинової кризи, але вони швидко зростають, і, я думаю, якщо удари по НПЗ триватимуть, черги знову будуть дуже серйозними. Певний час російський ринок бензину рятував масовий імпорт палива, але це лише тимчасовий захід, оскільки імпортувати необхідну кількість бензину Росія не здатна.

Для цього довелося б весь російський тіньовий флот перенаправити з експорту нафти на імпорт бензину”, — висловив свою думку щодо подій у Росії Яковина. Також політичний оглядач спрогнозував подію, яка буде доленосною для Росії та Путіна:

“Без відновлення повноцінної роботи НПЗ дефіцит палива у Росії нікуди не зникне та тим самим завдаватиме шкоди російській економіці, бо постійне зростання цін на бензин, спричинене дефіцитом, означає постійне зростання інфляції, а інфляція, я абсолютно впевнений, одного прекрасного дня покінчить із режимом Путіна. Зараз усе йде до того, що у Росії починає розкручуватися маховик інфляції, та, мабуть, зупинити це вже неможливо”.

Відмова від сніданку здається найпростішим способом скоротити добову калорійність раціону для швидкого скидання ваги, передають Патріоти України.

Однак відсутність ранкового прийому їжі призводить до тривалого голодного періоду, під час якого рівень цукру в крові падає нижче норми. Це викликає сильний голод у другій половині дня, що майже завжди закінчується переїданням увечері.

Повноцінний сніданок із білками та складними вуглеводами запускає обмін речовин і забезпечує стабільний рівень енергії без стрибків апетиту.

Український викладач та аналітик Валерій Пекар вважає, що Росія не здатна швидко досягти фізичного виснаження українців або забезпечити вирішальний прорив на фронті. Натомість противник намагається морально виснажити суспільство та довести людей до стану, коли вони будуть готові погодитися на будь-які умови заради припинення війни, передають Патріоти України.

За словами Пекара, головна небезпека полягає у тому, що люди можуть почати думати за принципом «краще жахливий кінець, ніж нескінченний жах». Водночас він наголошує: поступки агресору не гарантують завершення проблем, а можуть стати лише початком нового етапу.

Аналітик закликав українців не чекати, що держава вирішить усі проблеми замість них, а готувати власні плани дій та підтримувати одне одного.

Пекар дав українцям 10 порад:

1. Не розраховувати на повний захист від балістичних атак. За словами Пекара, світ наразі не виробляє протиракети у кількості, достатній для повного перекриття російських ракетних ударів, а швидко змінити цю ситуацію неможливо.
2. Не покладатися виключно на державу. Аналітик радить українцям самостійно подбати про власну безпеку та заздалегідь продумати дії у разі небезпеки.
3. Скласти особистий план дій. Пекар закликає не виходити з позиції, що «нічого не можна зробити». За його словами, навіть під час війни можна підвищити шанси на виживання, якщо заздалегідь підготуватися та скористатися доступними рекомендаціями.
4. Допомагати тим, кому важче. На думку аналітика, турбота про інших допомагає не лише людям, які потребують підтримки, а й самому суспільству переживати складні періоди.
5. Не залишатися осторонь. Пекар зазначив, що війна стосується всіх, а допомагати можна не лише безпосередньо у Силах оборони, а й у волонтерських рухах, де потрібні люди та їхні професійні навички.
6. Вимагати від влади антикризових рішень для економіки. Бізнес та аналітичні центри, на його думку, мають спільно наполягати на швидких заходах для підтримки економіки, яка також потерпає від воєнного шоку.
7. Купувати українські товари. Пекар закликав підтримувати місцевих виробників, ветеранський бізнес, незалежні медіа, культурні проєкти та українське книговидавництво.
8. Фільтрувати інформацію. Аналітик радить щодня очищати інформаційний простір від російської пропаганди та маніпуляцій, які можуть посилювати страх і безпорадність.
9. Не дозволяти собі впадати у відчай. Пекар наголошує, що саме цього, на його думку, прагне досягти Росія — змусити українців опустити руки та втратити віру у власні сили.
10. Бути частиною рішення. Аналітик закликав кожного шукати спосіб бути корисним — навіть невеликий внесок, за його словами, допомагає суспільству вистояти.

Таким чином, Пекар вважає моральну стійкість одним із ключових чинників виживання України у війні. На його думку, Росія прагне не лише завдати фізичних втрат, а й сформувати в українців відчуття безпорадності та переконати їх, що опір більше не має сенсу.

Водночас аналітик закликає не піддаватися цьому тиску, а зосередитися на тому, що кожна людина, громада та бізнес можуть зробити вже зараз для власної безпеки та підтримки країни.

Командир 3-ї мотопіхотної роти 43-ї окремої механізованої бригади Олексій із позивним «Гіря» захищає Харківщину — край, де народився та виріс. Історію офіцера оприлюднила на своїй сторінці 43 окрема механізована бригада, передають Патріоти України.

Для нього оборона рідної землі стала не лише військовим обов’язком, а й особистою справою честі.

«В мріях — очистити від нечисті не тільки рідну Харківщину, а й всю Україну», — говорить військовий.

У березні 2026 року на базі бійців 3-ї мотопіхотної роти сформували ударно-пошукову групу «Альфа».

Від перших днів вона виконувала складні бойові завдання на Куп’янському напрямку.

Під постійною загрозою ворожого вогню військові проводили розвідку, штурмували будівлі, зачищали квартали та брали російських військових у полон.

Бої точилися, зокрема, у Ківшарівці, Куп’янську-Вузловому та Курилівці.

За півтора місяця бойової роботи група знищила 14 російських військовослужбовців, ще 12 взяла в полон. Особисто «Гіря» за цей період знищив шістьох окупантів та взяв у полон сімох.

Після поранення військовий не відмовився від наміру повернутися до побратимів і продовжити виконувати бойові завдання.

Його історія є прикладом мужності та відданості українських військових, які щодня продовжують боротьбу за свободу України.

Гра Туреччини — це не про закінчення війни. Як мінімум, на цьому етапі. І всі подальші дії Анкари полягатимуть в створенні пулу держав, які вимагатимуть розблокування моря. А закінчення війни — це вторинне і не обовʼязкове завдання, цитують Патріоти України допис політолога Вадима Денисенка і продовжують.

Наразі нема відповідей на два головних питання: по-перше, чи це самостійна гра Анкари, чи вона вже зараз працює у звʼязці з кимось. І, по-друге, кого Туреччина запросить у ролі додаткових посередників.що бути формально точним, то Анкара нічого не блокує, просто бюрократична тяганина ускладнює проходження суден, які прямують до Новоросійська та Одеси. Але сам факт появи таких обмежень та бюрократична тяганина з оформлення суден, яка вже розпочалася, стає вагомим фактором тиску.

Тут варто відразу зазначити, що блокада Чорного моря суттєво вдарить по переробній галузі самої Туреччини. Я не знайшов дані за 2025 рік, але у 2024 була така картина:

• Туреччина імпортувала близько 5,61 млн тонн пшениці. З них: з Росії – 4, 72 млн тонн, а з України 0,79 млн тонн. Тобто Росія та Україна — це 98,4% імпорту пшениці Туреччини. І ця пшениця йде на переробку та експорт борошна під турецьким прапором.
• У 2024 році Туреччина імпортувала з України — 525 тис. тонн сирої соняшникової олії на $484 млн; з Росії — 797 тис. тонн на $758. Це не просто імпорт для внутрішнього споживання. Турецька модель значною мірою полягає в тому, що сиру олію імпортують, рафінують і частину потім реекспортують

Звичайно, замінити українську та російську пшеницю можна (олію навряд). Але ціна навряд чи порадує турецьких борошномелів. Тому, з великою часткою імовірності ми можемо говорити, що заяви про обмеження — це політичне рішення, де головною ціллю є не стільки закінчення війни, скільки розблокування Чорного моря і зупинка ескалації саме на морі.

В цьому контексті ми маємо памʼятати дві важливі речі: Туреччина зацікавлена в максимальному ослабленні Росії й довга війна їй вигідна.

По-друге, важливо завжди тримати в памʼяті, що для Туреччини важливо і вона кілька років цього добивається, щоб Верховна рада прийняла закон про Крим як національну автономію кримських татар.

Наскільки критичною може бути блокада Новоросійська?

Почати потрібно з того, що Туреччина, багато в чому грає на випередження. Річ у тому, що упродовж наступного місяця Україна має всі шанси заблокувати Новоросійськ так само, як Росія заблокувала нашу Одесу.

Блокада Новоросійська — це безумовно дуже серйозний удар по економіці РФ. І питання не тільки й не стільки в грошах, скільки в логістичному колапсі, на вирішення якого піде кілька місяців. Плюс, деградація економіки цілого макрорегіону.

Путін навряд чи буде приймати рішення відразу. Він розуміє, що в нього є, як мінімум, кілька тижнів, які не стануть критичними. Критичним стає лише сценарій довготривалої блокади.

І тут ми повертаємося до головного питання: це самостійна гра Туреччини, чи Анкара має можливість створити потужний пул тиску на обидві сторони (Росію та Україну). Я впевнений, що Туреччина зараз буде пробувати створити такий пул. Але повторюся: ціль Туреччини – не закінчення війни, а розблокування моря. Успіх цієї історії залежатиме від того, хто крім Туреччини буде посередником.

Чи може успішне розблокування моря стати прологом до ширших переговорів? Теоретично так. Але повторю те, що говорив багато разів: без вагомого зовнішнього впливу питання миру є невирішуваним. І США самі по собі не можуть це питання вирішити.