Категорія: Записи

Російський співак-путініст Філіп Кіркоров поділився одкровеннями про своє минуле. Про це повідомили 16 березня на сайті премії країни-агресора РФ “Муз-ТВ”, передають Патріоти України.

Кіркоров наприкінці 1980-х років під час його першої закордонної поїздки, перебуваючи в Сінгапурі, у магазині duty free наважився на крадіжку.

За словами Кіркорова, тоді він був “голий як бубон” і не мав коштів на купівлю чогось. А коли в одному з магазинів його увагу привернули срібний і золотий фломастери, він наважився на крадіжку.

“У мене були перші чорно-білі листівки, надруковані в Болгарії. Я зрозумів, що цей срібний фломастер потрібен, щоб підписувати їх для шанувальників. Це буде просто диво. Я взяв гріх на душу, я поцупив ці два фломастери, виніс із цього бутика. Думав, зараз мене спіймають”, – виправдався за злочин путініст.

18 березня (31 березня за старим стилем) віряни вшановують святого Кирила, архієпископа Єрусалимського. За юліанським календарем сьогодні день пам’яті священномученика Конона Мандонського, нагадують Патріоти України.

Святий Кирил народився близько 313-315 років в Єрусалимі. Дитинство пройшло в цьому святому місті, де він вивчав Святе Писання та світські науки. 345 року юнака було посвячено у сан пресвітера, а вже 348 року він виголосив свої катехізичні бесіди перед новохрещеними. Після смерті єпископа Максима, Кирил зайняв Єрусалимську кафедру, де виконував різні обов’язки, від місіонера до захисника православної віри. Він також написав безліч творів, які відіграли значну роль у формуванні християнської доктрини.

351 року святому Кирилу явився на небі хрест Господній, що він вважав пророчим знаком. Це надзвичайне явище відбулося 7 травня, близько 9 години ранку. Сяйво хреста перевершувало світло сонячних променів і було видиме всіма впродовж кількох годин. Жителі Єрусалима, охоплені страхом, із дружинами і дітьми поспішали в церкву віддати славу Христу. Це явлення вважається одним із найвизначніших моментів у житті святого Кирила, оскільки він бачив у цьому Божу волю і пророчі настанови.

Святий Кирил був відомий своїм талантом проповідника і відданістю православному вченню. Його життя було складним і повним випробувань, але він виявився сильним духом і глибоко віруючим чоловіком, який навчав і втілював у своєму житті мудрість Євангелія.

Прикмети на 18 березня

• На теплий початок квітня вказували квіти мати-й-мачухи, які вже розпустилися.
• Вже з’явилися мошки — чекайте на великий урожай грибів.
• В лісі багато комарів — буде багато ягід.

Що не можна робити 18 березня

Наші предки цього дня намагалися не робити необдумані придбання — вірили, що таке лише принесе проблеми з грошима і може навіть накликати бідність. Також не обговорювали за столом чужі проблеми, адже можна подавитися і отримати хвороби шлунка.

Що рекомендовано робити 18 березня

За народними повір’ями цього дня починав розважатися будинковий, тому, щоб задобрити духа оселі, йому ставили миску з молоком, шматок пирога чи хліба та цукерки. А ще селяни починали готуватися до висівання, вони перевіряли інструменти, добрива та насіннєвий матеріал.

Джерелом для вивчення історії Луцька XVII століття є актові записи міських ратуш та шляхетських судів, що фіксували кримінальні справи в так званих «чорних книгах». Через численні пожежі більшість цих документів не збереглася, тож нині історики опираються на записи міського канцеляриста Яна Томковича, датовані 1638–1640 роками. За три роки маґістрат Луцька розглянув справи п’ятьох грабіжників, передають Патріоти України з посиланням на видання «Волинські новини».

Одним із таких «порушників» став уродженець пруського села Бобовець, Матвій Вітковський. Причини його появи у Луцьку залишаються поза увагою автора. Однак особливої дивини в тому нема. Адже в ті часи Герцогство Прусія входило до складу Речі Посполитої, як і інший уламок Тевтонського ордену – Герцогство Курляндія. Й переміщення вільних від кріпацтва людей не мали суттєвих обмежень.

Так от з записів слідує, що жертвами злочинної діяльності пруськоно авантюриста Вітковського стали заможні луцькі міщани Ян та Ядвіґа Свідерські, у будинку яких він викрав скриньку зі срібним пасом та великими жіночими хустками, що на той час мали значну цінність.

Вітковський визнав провину і детально розповів під час допиту, як відбувся злочин (імовірно не без допомоги ката, без присутності котрого тоді рідко провадився допит підозрюваних.-ПУ). Того вечора Вітковський та його знайомець частувалися пивом у шинку лучанина Павла. За словами злодія, товариш по кружці начебто намовив прусака до злодійської справи.

Спочатку ця парочка спробувала обікрасти господу Данила Гайди, але непроханих гостей помітила служниця-кухарка, яка розірвала Вітковському доломан (тодішній елемент верхнього вбрання чоловіка). Це змусило непроханих гостей тікати.

Наступною ціллю став дім заможних Свідерських. Тут навчені гірким досвідом крадії діяли більш злагоджено: спільник перестрибнув через паркан і впустив Вітковського всередину. Злодюжки знайшли скриньку з коштовностями та попрямували до берега річки Стир, де після поділу здобичі спільник зник у невідомому напрямку.

Сам Вітковський шукав притулку у караїма Говші на Гнідаві (тоді село у передмісті Луцька.- ПУ), де дізнався, що міський кликун уже оголосив його в розшук. Матвія Вітковського стратили на шибениці в Луцьку 23 травня 1639 року.

Сили оборони України зупинили перший за останні три місяці російський мотоштурм села Гришине Покровського району Донецької області. Про це повідомив 7-й корпус швидкого реагування Десантно-штурмових військ ЗСУ у середу, 16 березня, передають Патріоти України.

У корпусі зазначили, що востаннє російські війська здійснили атаку із застосування мототехніки на початку 2025 року. Тоді окупанти намагались прорватися у село за допомогою багі. Цього разу російська армія використала 13 одиниць мототехніки для штурму Гришиного, зауважили у ДШВ.

Однак українські військові знищили дев’ять одиниць мототехніки на підступах до села. Ще чотири одиниці ЗСУ зупинили у Гришиному. За даними 7-го корпусу, загалом підтверджені втрати противника становлять 17 солдатів.

Туреччина готова прийняти наступний раунд переговорів між Україною та Росією для врегулювання війни. Про це повідомило агентство Reuters із посиланням на заяву міністерства закордонних справ Туреччини Хакана Фідана. Відповідну ініціативу озвучив Фідан під час телефонної розмови із російським міністром закордонних справ Сергієм Лавровим, передають Патріоти України.

У ході бесіди турецький дипломат наголосив на значних ризиках, які несе тривала війна як для країн регіону, так і для стабільності світового порядку загалом. Окрім обговорення мирного процесу, очільники зовнішньополітичних відомств порушили низку питань, пов’язаних із міжнародною енергетичною безпекою.

Туреччина вже неодноразово виступала посередником у діалозі між сторонами та заявляє про намір продовжувати зусилля для дипломатичного завершення бойових дій.

9 березня український президент Володимир Зеленський повідомив, що заплановані тристоронні переговори між делегаціями України, США та РФ не відбудуться. Зустріч перенесли на прохання американської сторони через ситуацію з Іраном.

Зеленський очікує, що наступний раунд тристоронніх переговорів відбудеться на наступному тижні в Туреччині або Швейцарії. Обговорювати планують обміни полоненими та зустріч лідерів.

Щодо тем обговорення, президент зазначив, що будуть “всі ті самі теми”, але, на його думку, головною буде обговорення продовження обмінів, а також зустрічі лідерів.

“Катування і вбивства цивільних під час окупації Бучі, розстріл українських військовополонених – це лише частина злочинів, до яких причетні десантники 76-ї дивізії. І саме цих людожерів – РПЦ зобразила на іконах, які висять тепер у російських храмах. Що це за церква така, в якій святими називають убивць і ґвалтівників?” – пише мовознавець Тарас Марусик на своїй сторінці в соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:

“РПЦ остаточно перетворила віру на засіб маніпуляції. Загиблих агресорів тепер посмертно зводять у ранг “святих”, намагаючись замаскувати воєнні злочини під релігійний подвиг. Про це повідомляє Центр протидії дезінформації Ради національної безпеки і оборони України.

“Губернатор Псковської області Михайло Ведерніков опублікував у своєму Telegram-каналі відео з новими іконами, на яких зображені учасники війни – десантники 76-ї дивізії повітряно-десантних військ РФ, що загинули у війні проти України у 2023 році. Ці ікони були розміщені у храмі.

Розміщення на іконах образів учасників війни перетворює релігійний символ на інструмент політичної пропаганди. Це вчергове підтверджує, що російська православна церква не має нічого спільного з вірою – це лише один із державних інститутів у воєнній машині Кремля”.

До речі, трапилося мені цікаве відео 2018 року з колишнім послом Франції в Москві Клодом Бланшмезоном (так і хочеться перекласти його символічне прізвище “БілаХата”) і колишнім резидентом КДБ у Франції Сергієм Жирновим. Останній заявив: “Реальність така, що російська православна церква за кордоном є філією російської розвідки. І, на жаль, про це ніхто не говорить” (для франкомовних даю в оригіналі “La realite c’est que l’eglise orthodoxe russe a l’etranger c’est une antenne de l’espionnage russe. Et ca malheureusement personne n’en parle”).

А колишній посол висловився про споруджений у центрі Парижа за 170 млн євро “духовний і культурний центр” РПЦ, зовсім недалеко від МЗС Франції. Цей так званий культурний центр є центром прослуховування. Крім того, Сергій Жирнов розповів, що штаб-квартира Служби зовнішньої розвідки РФ в Ясеневі нині в 4 рази більша, ніж за часів СРСР.

“Путін каже, що це українці б’ються між собою в Криму і на сході України. Це неправда, він бреше. Мій двоюрідний брат, який працює в КДБ, воює там. Він росіянин, але йому дали український паспорт: “Тепер ти українець і воюватимеш проти українців”. І таких людей багато”.

Події в Ірані викликали в українців багато запитань, серед яких – як це може позначитися на нашій країні та війні? Так, відомо, що Іран допомагав Росії і постачав дрони-камікадзе Shahed-136, але ж виробництво вже давно локалізовано на території самої РФ. Однак це далеко не все.

Перш ніж детально розібрати цю тему, хочу згадати про дуже важливий аспект – морально-етичний. Нинішні удари по Ірану можна пояснити внутрішньою і зовнішньою політикою США, бажанням Дональда Трампа взяти під контроль нафтову країну Близького Сходу і багатьма іншими причинами. Але це їхня справа, а для нас удари по Ірану насамперед акт справедливості щодо країни, яка з 2022 року системно допомагала і продовжувала допомагати Росії вбивати українців.

Навряд чи б хтось із лідерів і військового керівництва Ірану опинився на лаві підсудних у Гаазі. І тому відправити їх на глибину два метри під землею – справедливо.

А тепер перейдемо безпосередньо до співпраці Ірану та Росії.

Поставки з Ірану

Коли ми говоримо про постачання зброї з Ірану в Росію, то насамперед згадуємо дрони-камікадзе Shahed-136. Вони стали не тільки головним символом терору і геноциду українців, а й своєю присутністю в інформаційному просторі затьмарили іншу допомогу Ірана країні-агресору.

Річ у тім, що ще до поставок Shahed-136 (до яких ми ще повернемося) Іран у перші місяці повномасштабної війни в Україні передавав Росії й іншу продукцію.

Екіпіровку для солдатів РОВ:

бронежилети – Rouin-3;

шоломи – NIJ II.

Снаряди:

203-мм для ствольної артилерії 2С7 “Піон”;

152-мм для ствольної артилерії Д-20;

130-мм для ствольної артилерії М-46;

125-мм танковий ОФ постріл;

122-мм для ствольної артилерії Д-30;

122-мм для реактивної артилерії БМ-21 “Град”;

120-мм для мінометів.

Авіабомби – Ghaem-5.

ПТРК – Dehlaviyeh.

Що ж до БПЛА, то Росія отримувала від Ірану крім Shahed-136 його полегшену версію Shahed-131 і розвідувальний дрон Mohajer-6.

Протягом кількох років постійно з’являлися повідомлення про те, що Росія отримала від Ірану балістичні ракети, зокрема, йшлося про нібито постачання Fateh-110, Zolfaghar, Dezful, а також Fath-360. При цьому на сьогодні немає жодного верифікованого факту застосування країною-агресором іранської балістики, як і безпосередньо отримання цих ракет.

Але це не означає, що якби Іран продовжував безперешкодно виробляти цю продукцію, він не розгорнув би прямі поставки балістики в Росію. Яскравий приклад – Північна Корея, що поставляє балістичні ракети KN-23, які є копією російських 9М723.

Росія протягом 2025 року значно масштабувала виробництво балістичних ракет типу 9М723 (“Іскандер – М”), а застосування балістики по тиловій Україні стало пріоритетним.

Якщо в січні 2025 року РОВ за місяць застосували 28 балістичних ракет по Україні, то в січні 2026-го вже 91, а в лютому було встановлено абсолютний рекорд – 121.

Тож поява іранських балістичних ракет у Росії та удари ними по Україні було лише питанням часу.

Таким чином війна в Ірані послаблює серйозного і перспективного союзника Росії в питаннях виробництва і постачання озброєнь. Але не менш цікавою є і співпраця в питаннях обміну технологіями.

Еволюція Shahed-136

Під час масованих ударів по країнах Арабської затоки із застосуванням балістичних засобів ураження і дронів-камікадзе було завдано ударів і БПЛА з російським маркуванням “Герань-2”. Тоді одразу ж виникло питання: невже Росія постачає аналог іранського ж Shahed-136 “Герань-2” Ірану для того, щоб той завдавав ударів по сусідах?

Відповідь – і так, і ні.

Річ у тім, що з моменту отримання перших Shahed-136 Росія не тільки почала їх активно застосовувати для терору України, а й намагалася постійно поліпшити, підвищити характеристики, зробити ефективнішими під час прориву ППО і більш убивчими.

Насамперед росіяни намагалися поліпшити управління і точність Shahed-136 додаванням блоків ГЛОНАСС. Потім теплолюбні дрони зіткнулися з проблемою паливної системи за низьких температур – її доопрацювали, покращили якість матеріалів і вузлів. Так само на дрон встановили російські блоки управління польотом B-101 і навігаційні модулі “Комета” в комплексі з блоком супутникової навігації “Б-105”. Саме російські виробники переглянули концепцію фюзеляжу Shahed-136, зокрема – його міцності, що реалізується за принципом сот.

Намагалися підвищити руйнівний ефект постійними експериментами з бойовими частинами – від класичних осколково-фугасних, різної маси (від 40 до 90 кг), до термобаричних запального типу, тандемних тощо.

Росія постійно модифікувала дрони-комікадзе Shahed-136. І не просто застосовувала їх для терору України, а й передавала деякі зразки Ірану для вивчення та інтегрування корисних поліпшень у виробництві своїх версій. Такий самий обмін був і з боку Ірану, а тому нерідко серед збитих російських версій Shahed-136 з маркуванням “Герань-2” в Україні знаходили й іранського виробництва, які продовжували постачати до РФ.

Тільки за минулий рік Росія застосувала по Україні понад 30 різновидів Shahed-136. І обмін технологіями між Іраном і РФ можна собі тільки уявити.

Тому навіть на цьому етапі удари по Ірану – це не тільки руйнування виробництва Shahed-136, вичерпання запасів країни-терориста, а й обмеження технологічної взаємодії.

Але і це ще не все.

Три інші вигоди для України

Удари по країнах Близького Сходу показали, наскільки вони вразливі в питаннях раціональної, збалансованої ППО. Саме війна в регіоні привернула увагу до українських дронів-перехоплювачів. У них сьогодні бачать дешеву альтернативу коштовним засобам перехоплення Shahed-136, які швидко закінчуються.

Україна відправляє своїх фахівців і дрони-перехоплювачі в країни Близького Сходу. Що це нам дає?

По-перше – інвестиції в наш оборонно-промисловий комплекс (ОПК). Не виключений і обмін технологіями, а також надання одній із близькосхідних країн виробничих потужностей для локалізації виробництва. Інвестиції та розширення технологічних можливостей – це саме те, чого потребує наша галузь.

По-друге – підвищення експортних можливостей як українського ОПК, так дронів-перехоплювачів на міжнародному ринку загалом. Українська зброя і техніка вже давно довели свою якість і затребуваність у реальному бою, а експортні можливості для неї тільки почали відкриватися. Але одна справа актуалізація військової продукції на основі однієї війни, а зовсім інша – інтерес, що проявляється на тлі іншої. Україна – законодавець методів протидії таким загрозам, як Shahed-136. І це необхідно монетизувати.

По-третє – країни Близького Сходу здебільшого ставилися до війни в Україні досить абстраговано або, відверто кажучи, зовсім її ігнорували. При цьому регіон залишався відкритим для Росії, а ОАЕ і зовсім є найбільшим на Близькому сході офшорним хабом російського ВПК. Російська продукція продовжує брати участь у виставках IDEX 2025 в Еміратах і World Defense Show 2026 в Саудівській Аравії. Зі свого боку нинішні події, можливо, не кардинально, але все ж таки певним чином змусять ці країни переглянути своє ставлення до війни в Україні.

Це можливість Україні на дипломатичній і політичній арені в такому непростому регіоні підвищити свою репутацію, вийти на новий рівень взаємодії.

Як бачимо, від подій, що відбуваються в Ірані, для України більше плюсів – від відновлення справедливості до ослаблення серйозного союзника Росії в регіоні, а також можливостей, що відкриваються в низці сфер.

Джерело

3 червня 1968 року в студії на Мангеттені пролунали постріли. Художник, який уже став символом нової епохи, дивом вижив. Світ знав його як Енді Воргола— зірку Нью-Йорка, провокатора і майстра перетворення буденності на культ. Але народився він як Андрій Воргола — син русинських емігрантів із карпатського села Мікова, передають Патріоти України з посиланням на ESPRESO.TV.

Дитинство між традицією і маскультурою

Майбутній митець з’явився на світ 6 серпня 1928 року в Піттсбург у родині вихідців із Підкарпатської Русі (нині територія Словаччини). У домі говорили карпаторусинською говіркою, дотримувалися греко-католицьких традицій і берегли народну культуру.

У дитинстві Андрій тяжко хворів — ускладнення після інфекції надовго прикували його до ліжка. Саме тоді мати приносила йому журнали, комікси, фотографії. Хлопчик копіював зображення, вирізав картинки, збирав колажі. Інтерес до масових образів — реклами, газетних фото, кінозірок — сформувався задовго до того, як він назве це поп-артом.

Від Ворголи до Воргола

Після навчання в Carnegie Institute of Technology (нині Carnegie Mellon University) він у 1949 році переїхав до Нью-Йорка. Там і з’явився «Енді Воргол» — без останньої літери «а» у прізвищі. Зміна імені була радше прагматичною, ніж драматичною: простіша вимова й звучання для американської публіки.

Спершу він працював ілюстратором, оформлював рекламу, співпрацював із модними журналами Harper’s Bazaar і Vogue. У 1950-х Воргол став одним із найзатребуваніших комерційних художників міста — і ніколи не соромився поєднувати мистецтво з бізнесом.

Банка супу, що змінила правила гри

1962 року серія робіт із зображенням банок супу Campbell’s спричинила резонанс. Звичайний товар із супермаркету перетворився на арт-об’єкт. Використовуючи шовкографію, Воргол тиражував образи, ніби доводячи: в епоху масового виробництва мистецтво теж може бути серійним.

Одна з робіт — «Велика банка супу Кемпбелл» — була продана на аукціоні Christie’s за 23 мільйони доларів. Відтоді його твори стабільно входять до переліку найдорожчих у світі.

Воргол також створив культові портрети Мерилін Монро, Елвіс Преслі, Елізабет Тейлор та Мао Цзедун, перетворивши знаменитостей на символи епохи споживання.

«Фабрика» і нова естетика

У 1963 році він відкрив студію під назвою «Фабрика» — простір, де народжувалися картини, фільми, журнали і нові культурні сенси. Там знімалися експериментальні стрічки Sleep, Empire, Chelsea Girls, збиралася богема й працювали асистенти.

Воргол співпрацював із гуртом The Velvet Underground, займався продюсуванням і поступово перетворився на культурного менеджера нової хвилі.

Постріли і тиша

3 червня 1968 року письменниця Валері Соланас вистрелила у художника в його студії. Він вижив, але поранення позначилися на здоров’ї назавжди. Після цього Воргол став стриманішим і дистанціювався від хаотичного життя «Фабрики».

У 1980-х він активно працював над портретними замовленнями та створив серію робіт на тему «Таємної вечері», що відображала його глибоку, хоч і непублічну релігійність.

Карпатський слід у світовому мистецтві

Попри світову славу, Воргол залишався людиною з чіткою внутрішньою опорою — родиною та вірою. Він регулярно відвідував греко-католицьку церкву й підтримував зв’язок із матір’ю, яка жила з ним у Нью-Йорку.

Після смерті митця 22 лютого 1987 року його спадщина лише зросла в ціні та значенні. У словацькому місті Медзилаборце відкрили музей родини Ворголів, а велика колекція зберігається в музеї в Піттсбурзі.

Русинський хлопець із робітничого кварталу став обличчям поп-арту й довів, що межа між рекламою та «високим» мистецтвом — умовна. Його знамените передбачення про «15 хвилин слави» стало пророчим: для самого Воргола вони тривають уже десятиліттями.

“США відміняють нафтові санкції проти Росії. Скільки заробляє Росія на війні в Ірані?” – пише політолог Вадим Денисенко на своїй сторінці в соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:

“Відміна нафтових санкцій до 11 квітня 2026 року де-юре узаконює те, що й так працювало де-факто.

1. Після відміни санкцій щодо Індії стало зрозумілим, що ці самі санкції просто непотрібні. У ситуації, коли 90% російської нафти продається в Китай та Індію, а санкції проти Китаю не працюють, санкції перетворилися на комічну формальність. США, на жаль, розписалися у власному безсиллі.
2. Експерти берлінського центру Карнегі порахували, що зростання ціни на нафту на $10 дає російському бюджету плюс приблизно $1,6 млрд. Зараз ціна зросла на плюс-мінус $40. Тому по місяцю це може принести додаткові $6 млрд. Виходячи з того, що війна в затоці не закінчиться завтра, а відтак і ціна на нафту не буде падати ще відносно довгий проміжок часу, ми можемо з упевненістю говорити, що російський бюджет буде точно отримувати додаткові кошти ще відносно довгий проміжок часу. Точні цифри спрогнозувати поки практично неможливо. Але, за самого оптимістичного для нас сценарію, протягом трьох місяців Росія додатково заробить як мінімум $10–15 млрд. І, повторюся, це найоптимістичніший для нас сценарій.
3. Чи багато це? Дефіцит російського бюджету за січень – лютий складає приблизно $44 млрд. Тут, звичайно, не можна лінійно підходити, бо Росія завжди має можливість запустити станок, але, в цілому, виключно нафтовими доходами можна зробити лише одну-єдину річ: помʼякшити стрес для макрофінансової системи й надати посильну допомогу тим галузям, які вже стоять у черзі за субсидіями (будівництво, вугільна, машинобудівна галузі й ряд критичних інфраструктурних проєктів). Якщо російська влада піде цим шляхом, це не вирішить структурні проблеми російської економіки, але точно знизить соціальну напругу в ряді регіонів. Простіше кажучи, системна криза, яка визрівала на 2027 рік, схоже, відкладається.
4. Окремо хочу наголосити, навіть якби нічого цього б не було – ВПК все одно б отримав своє фінансування.
5. Окремо хочу звернути увагу на геополітичну гру росіян щодо Європи. Кремль резонно вважає, що затягування війни в Перській затоці призведе не лише до росту цін на енергоносії, але й до дефіциту цих самих енергоносіїв. І тому Москва розпочала інформаційну кампанію про те, що Україна планує знищити “Турецький” і “Голубий потік”, з однієї сторони, а з іншої просувається наратив, що Європа не виживе без російського газу. І тут ми можемо отримати спільну позицію РФ і США щодо “Північного потоку”, яка, схоже, активно обговорюється.
6. Війна в Ірані привідкриває перед росіянами вікно можливостей для гри в Європі лише в одному випадку: якщо ця сама війна триватиме довго (три місяці й більше).
7. Для нас уся ця ситуація може стати критичною, якщо США і Європа почнуть домовлятися за нашою спиною. І виключати цього не варто”.

Журналісти The Insider викрили новий надсекретний підрозділ спецслужб країни-агресора РФ Центр 795, призначений для «найбільш важливих операцій» — зокрема, військових операцій в Україні, політичних убивств і викрадень за кордоном. Розслідування The Insider і Der Spiegel було опубліковано в п’ятницю, 13 березня, передають Патріоти України.

Розслідувачі називають Центр 795 найбільш засекреченим із російських підрозділів, який створили переважно з елітних офіцерів ГРУ і Центру спецпризначень ФСБ (Альфа і Вимпел).

The Insider пише, що зміг встановити практично всіх співробітників Центру 795, його місце дислокації, спонсорів, а також операції, що проводяться. Розслідувачі вирішили оприлюднити інформацію після того, як у лютому в столиці Колумбії Боготі було затримано одного з ключових офіцерів Дениса Алімова, який займався організацією вбивств і викрадень за кордоном. Алімов очікує на екстрадицію в США за запитом федеральних прокурорів у Нью-Йорку і обвинувачується в організації замаху на двох «критиків путінського режиму», які виїхали з РФ.

Як сказано в розслідуванні, Центр 795 з’явився після початку повномасштабної війни, у грудні 2022 року, і до червня 2023-го був майже повністю укомплектований. Журналісти пояснюють, що Центр 795 створювали як альтернативний в/ч 29155 (відома отруєнням Скрипалів і диверсіями за кордоном) підрозділ із «суперсекретними завданнями», а його голова відповідає безпосередньо перед начальником генштабу країни-агресора Валерієм Герасимовим або заступником міністра оборони.

За даними The Insider, Центр 795 базується на території навчального центру концерну Калашников, який належить до Ростехнологій Сергія Чемезова — друга і товариша по службі в КДБ російського диктатора Путіна. У фінансуванні проєкту також бере участь олігарх і співвласник Калашникова Андрій Бокарєв, який раніше потрапив під міжнародні санкції. Останній «відкочує» частину отриманих грошей на «особливі державні потреби», а в обмін отримує унікальний доступ до держконтрактів, як раніше це робив Євгеній Пригожин. При цьому журналісти звертають увагу, що контракти на постачання харчування для міноборони РФ після вбивства Пригожина перейшли до людини, пов’язаної з Бокарєвим, і він же отримав маєток колишнього ватажка ПВК Вагнер у Геленджику.

Розслідувачі з’ясували, що в Центрі 795 служить близько 500 офіцерів, розділених на три управління: розвідувальне, штурмове і бойового забезпечення.

Розвідувальне управління, що складається з дев’яти відділів, займається, зокрема, моніторингом соцмереж, розвідкою за комерційними супутниковими знімками, роботою з агентурними мережами за кордоном, перехопленням сигналів, оптичною розвідкою з дронами Орлан і Елерон. До складу управління також входить снайперський відділ, завдання якого, ймовірно, — проводити адресні ліквідації, пише The Insider.

У штурмове управління входить чотири відділи бойового застосування, до кожного з яких входить чотири автономні ударні групи, і жодна з груп не знає про дії інших. Журналісти припускають, що в підрозділу є можливість «закидання з повітря», судячи з присутності десантників із ФСО (Федеральної служби охорони) і ГРУ РФ.

Управління бойового забезпечення складається з п’яти відділів — бронетанковий, артилерійський, медичний, вибухотехнічний і ППО, а також спеціалізованих відділів, що займаються протитанковими операціями, техобслуговуванням, фортифікацією і логістикою. На озброєнні у них перебувають танки Т-90А і реактивні системи залпового вогню Смерч калібру 300 мм.

Як повідомляє The Insider, Центр 795 отримав право переманювати офіцерів з інших підрозділів армії країни-агресора, ГРУ, ФСБ і ФСО, що вказує на його вищий статус у внутрішньовідомчій ієрархії. Журналісти також виявили у складі центру ветеранів групи Альфа КДБ Білорусі.

За інформацією розслідувачів, заарештований у Колумбії Денис Алімов раніше служив в ОМОНі та спецпідрозділі Альфа ЦСН ФСБ і підтримував особисті стосунки з чеченським диктатором Рамзаном Кадировим. Після переходу до Центру 795 він «продовжив працювати по чеченській темі», а одним із його завдань стало викрадення політичного противника Кремля. Як пише The Insider, йдеться про членів сім’ї Ахмеда Закаєва, глави уряду Чеченської Республіки Ічкерія за кордоном, який живе в Британії.

За даними федеральної прокуратури США, для операції проти Закаєва Алімов завербував Дарко Дуровіча, який розмовляє сербохорватською мовою і проживає у США. Він пообіцяв йому приблизно $1,5 млн «за кожну успішно „депортовану“ ціль», а за третю людину в разі успіху запропонував винагороду понад $10 млн.

У розслідуванні сказано, що Центр 795 спроектували як захищений від електронного проникнення, а його співробітники спілкуються за допомогою зашифрованих застосунків для обміну повідомленнями, використовують псевдоніми і розмежований зв’язок. Однак у підрозділі не врахували мовну несумісність власних агентів, пише The Insider.

Алімов говорив російською, а Дурович — сербохорватською. Останній також вільно володіє англійською, але, «мабуть, вимоги знати англійську не було серед умов для найму в найелітнішу команду ГРУ». Для перекладу польових доповідей Дуровича та оперативних інструкцій Алімова вони використовували Google Translate.

«Самі повідомлення передавалися через зашифровані застосунки, які вони вважали безпечними. Але переклад тексту проходив через сервери, що належать американській технологічній компанії, — сервери, які підпадали під дію ордера ФБР на стеження. Маючи судовий ордер, слідчі змогли отримати доступ до журналів цих перекладів безпосередньо від постачальника послуг, читаючи в режимі реального часу вміст усього оперативного листування у відкритому вигляді, навіть попри те, що Алімов і Дурович вважали себе захищеними наскрізним шифруванням», — розповідають розслідувачі.

Зрештою слідчі ФБР змогли стежити за тим, як Дуровіч займався розвідкою в Західній Європі, відстежуючи першу ціль (за даними журналістів, члена сім’ї Закаєвих). «Арешт Алімова в аеропорту Ель-Дорадо 24 лютого, судячи з усього, став результатом збігу кількох напрямів розслідування. Колумбійська міграційна влада, діючи за координацією з Інтерполом, затримала його після прибуття рейсом Turkish Airlines зі Стамбула. За словами джерел, знайомих із перебігом розслідування, його поїздку було підготовлено в останній момент: вивчені слідчими документи свідчать, що лише за день до від’їзду він намагався придбати в Росії передплачений одноразовий телефон», — ідеться в матеріалі.

Алімову, окрім обвинувачень у вбивстві та змові з метою викрадення, також висунули обвинувачення в наданні матеріальної підтримки терористичній організації та змові з метою фінансування тероризму. За кожним з основних обвинувачень йому може загрожувати довічне ув’язнення.

«Свого часу підрозділ 29155 був частково скомпрометований, тому що його співробітники використовували свої справжні паспорти, подорожували під власними іменами і залишали цифрові сліди в європейських готельних реєстрах і базах даних авіакомпаній. Центр 795 намагався виправити ці недоліки за допомогою корпоративного маскування і поділу на автономні підрозділи. Але все це протрималося недовго через низку інших помилок — однією з яких було використання Google Translate», — підбиває підсумок The Insider.