будь з нами!
Сьогодні 22 березня.
Триває 1488-а доба мужньої оборони України проти повномасштабної навали російських окупантів.
Російські війська змогли просунутися лише на лічені кілометри без будь-якого стратегічного прориву.
Сили оборони України продовжують вимотувати супротивника, зривати його плани та утримувати ключові напрями фронту.
Аналізуємо ситуацію на Запорізькому, Покровському, Лиманському та Куп’янському напрямах та робимо висновки про реальний стан наступу РОВ.
Докладніше дивіться онлайн
В українській мові існує багато назв одягу, які прийшли з інших мов разом із модою. Одним із таких слів є камізелька — давня назва безрукавного верхнього одягу, яку сьогодні часто замінюють більш уживаним словом «жилетка», передають Патріоти України з посиланням на посиланням на ресурс “Горох”.
Слово камізелька належить до побутової лексики української мови та означає короткий верхній одяг без рукавів, який носять поверх сорочки або блузи. Такий елемент гардероба може бути як чоловічим, так і жіночим.
У Словник української мови в 11 томах це слово тлумачать як «короткий верхній одяг без рукавів; жилетка». Подібне визначення подає і Великий тлумачний словник сучасної української мови, де камізельку описують як різновид безрукавного верхнього одягу.
Нині у повсякденному мовленні частіше використовують слово жилетка, однак «камізелька» вважається старішою та традиційною назвою.
Етимологія слова має європейське коріння. До української мови воно прийшло через польське kamizelka, що означає жилет або безрукавку.
Польська назва, своєю чергою, походить або від французького camisole, або від німецького Kamisol, а ще глибше — від латинських слів, пов’язаних із назвою сорочки чи нижнього одягу.
Подібні мовні запозичення були звичним явищем: коли новий предмет побуту приходив до країни, разом із ним часто з’являлася і його назва.
В українських говірках і літературній мові існує кілька назв для подібного елемента одягу:
У різних регіонах можна зустріти й інші написання слова — камазелька, камезелька, камзелька, камизелька.
Слово камізелька трапляється у творах українських письменників, де допомагає передати атмосферу побуту минулих епох. Наприклад, Іван Франко використовував його для опису персонажів:
«Поза будинком по городі ходив пан у камізельці».
Такі деталі роблять художні образи більш живими й допомагають відчути дух часу.
Сам елемент одягу нікуди не зник — змінився лише дизайн і спосіб використання. Сьогодні камізельки можуть бути:
Їх поєднують із джинсами, штанами, сукнями чи сорочками, створюючи як повсякденні, так і святкові образи.
Отже, камізелька — це традиційна українська назва безрукавного одягу, яка з часом поступилася популярнішому слову «жилетка», але нині дедалі частіше повертається у мовлення.
Російські війська просунулись у селі Міньківка та поблизу Федорівки Другої в Донецькій області. Про це повідомили в DeepState у неділю, 22 березня, передають Патріоти України.
Аналітики оновили мапу, позначивши просування окупантів.
17 березня DeepState також повідомляв, що росіяни просунулись поблизу сіл Оріхово-Василівка, Міньківка та Васюківка на Донеччині.
21 березня аналітичний проєкт написав, що ворог окупував Платонівку в Бахмутському районі, а також просунувся поблизу Різниківки, Закітного та в самому селі.
Підрозділ безпілотних систем Державної прикордонної служби України “Стрікс” 22 березня повідомив про збиття рідкісного російського безпілотника “Скат 450М”. Відео оприлюднили у Facebook, передають Патріоти України.
У дописі зазначено, що знищений дрон – це “ексклюзив”.
“БПЛА “Скат 450М” – російський дрон для глибокої аеророзвідки та наведення [оперативно-тактичного ракетного комплексу] ОТРК “Іскандер”. Оснащений оптикою і тепловізором. Вартість такого комплексу сягає близько $400 тис. Це вкрай рідкісна і дорога ціль, загалом їх збито не більше 20 одиниць (один на рахунку нашого підрозділу)”, – поінформувала пресслужба “Стрікс”.
Проводити переговори зараз нема про що, бо політичні позиції України та Росії відрізняються кардинально. Про це сказав ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко з приводу перемовин у США, де перебуває українська делегація, передають Патріоти України.
Він зазначив, що це повернення до того, чого хотіла РФ, коли до влади в США прийшов Дональд Трамп. За його словами, він починав з ідеї припинення вогню й Україна її підтримала, а Росія – ні, але переконала президента США, що треба йти до всеосяжної мирної угоди, а для цього почати переговори. “Фактично ми зараз робимо те, що хотіла Росія – вести війну та імітувати переговори. Зараз цей процес власне і відбувається”, – наголосив Огризко.
За його словами, військові могли домовитися про якісь параметри того, що може бути реальним лише після ухвалення політичного рішення. “А політичних рішень немає і їх не буде. Тому що тут два варіанти – або ми підписуємо капітуляцію, або цих рішень не буде в принципі. Думаю, що українське керівництво, слава Богу, схиляється до другого варіанту, тому що підписувати капітуляцію ніхто в Україні не хоче, не буде. І фактично йому цього права не дадуть”, – наголосив Огризко.
Він зазначив, що зараз відбуваються переговори заради переговорів і цей процес може бути безкінечним. При цьому він нагадав, що є приклади перемовин США і СРСР, які тривали роками.
Секретар Вищої ради національної безпеки Ірану Алі Ларіджані перед загибеллю намагався вийти на контакт із адміністрацією президента США Дональда Трампа через Москву. Про це пише The Washington Post з посиланням на джерела, передають Патріоти України.
За словами одного з європейських чиновників, він шукав можливість налагодити діалог, використовуючи неформальні канали зв’язку, які раніше підтримував через Європу.
Ларіджані загинув під час серії ізраїльських ударів, унаслідок яких лише за останній тиждень було вбито щонайменше чотирьох високопоставлених іранських чиновників. Серед них – речник Корпусу вартових ісламської революції Алі Мохаммад Наїні.
В Європі побоюються, що ліквідацій могла підірвати перспективи переговорів між Іраном і Заходом. Зокрема, Ларіджані вважався одним із небагатьох представників керівництва, які мали повноваження та канали для комунікації із США.
Співрозмовник видання зазначив, що вбивства є “стрес-тестом для системи, побудованої так, щоб вижити окремих осіб”. За його словами, у короткостроковій перспективі ці події викликають занепокоєння серед іранської еліти, однак у довгостроковій — можуть лише посилити її непоступливість.
Під час міжнародних навчань НАТО “REPMUS/Dynamic Messenger 2025”, що проходили в Португалії, український підрозділ, який оперував морськими дронами Magura V7, повністю “розгромив” групу Північноатлантичного альянсу – “потопивши” фрегат “противника” ще до того, як той зафіксував загрозу.
Це стало черговим доказом того, що країни НАТО не готові до сучасних викликів війни, класична концепція якої не працює не лише на суходолі та в повітрі, а й на морі. Своєю чергою Україна з 2022 року домоглася повного контролю в Чорному морі, не маючи в класичному розумінні флоту і навіть флотилії.
За чотири з гаком роки повномасштабної війни Україна, використовуючи можливості безекіпажних катерів (БЕК) і розширюючи їх різними модифікаціями, змусила російський Чорноморський флот втекти з Севастополя, скоротитися до розмірів флотилії і не почуватися в безпеці навіть у Новоросійську.
У ніч на 2 березня 2026 р. українські повітряні ударні дрони взагалі завдали в Новоросійську ушкоджень одразу п’ятьом російським військовим кораблям, серед яких був фрегат проєкту 11356 вартістю близько $450 млн. Але що найцікавіше – які Росія зараз будувати не має можливості.
Після втрати ракетного крейсера “Москва” у 2022 році удар по цьому фрегату, навіть без його повного затоплення, став найболючішим. Адже саме фрегати проєкту 11356 створювалися не тільки для того, щоб запускати крилаті ракети 3М14 “Калібр” і тероризувати цивільне населення, а й як морська ППО.
Фрегат проєкту 11356 мав у розпорядженні кілька радарних постів, систему фіксації та супроводу повітряних цілей (ПЦ), з подальшим наведенням флотської ППО (теж під назвою “Фрегат”), радари ТК-25 – які забезпечували радіоелектронне придушення ПЦ, а також систему управління вогнем “Орєх”, зокрема вона розпізнає низьколітаючі та малогабаритні об’єкти.
Але насправді все це виявилося абсолютно марним в умовах добре спланованої операції, що призвела до одного з найрекордніших уражень морських цілей у Чорному морі протягом одного удару – за весь період повномасштабної війни в Україні.
Своєю чергою схожі проблеми на собі відчувають і учасники близькосхідної “пісочниці”.
Операція США та Ізраїлю проти Ірану “Epic Fury”, що розпочалася 28 лютого, протягом менш ніж двох тижнів повністю позбавила ВМС ІРІ значення флоту, а згодом і флотилії. На сьогодні військово-морські сили Ірану (як і російський Чорноморський флот) – не більше ніж човнова станція або суднобудівний гурток.
Проте Іран продовжує опір, погрожує мінуванням Ормузької протоки, атакує повітряними дронамі не тільки сусідні країни, а й авіаносні ударні групи США.
На другий тиждень проведення операції “Epic Fury” атомний авіаносець USS Abraham Lincoln ВМС США (водотоннажністю 97 тис. тонн) був атакований іранським БЕК у зоні ходової частини. Жодних подробиць і офіційних заяв про цю атаку не робили, але вже 13 березня авіаносець узяв неспішний курс на вихід із регіону в супроводі кораблів охорони.
15 березня USS Abraham Lincoln ВМС США вже перебував у районі Оману, або приблизно за 1100 км від Ірану, хоча попередньо його зона оперування була за 350 км від берега ІРІ.
Одночасно атомний авіаносець USS Gerald R. Ford також відійшов у зону оперування в південній частині Червоного моря до узбережжя в район Джидди.
Офіційних повідомлень від США щодо причин виведення із зони бойових дій основної “робочої конячки”, ну або точніше “робочої русалки” операції “Epic Fury”, якою була авіаносна ударна група Abraham Lincoln, досі так і не прозвучало. Хоча очевидно, що потенційного боєкомплекту в авіаносця ще щонайменше на два тижні і його виведення – це явно не вичерпання ударного потенціалу!
Тобто, дешевий безекіпажний катер (вартістю від $100 до $200 тис.) і справді вивів з ладу молот ударного морського кулака США, побудований свого часу за $4,5 млрд, а сьогодні оцінюваний у $7,5 млрд?
Не потопив, зрозуміло, і потопити настільки великий корабель він не зміг би, але за наявності бойової частини масою від 500 кг до 1 тонни навіть такий потужний корабель, як авіаносець Abraham Lincoln, є вразливим у зоні ходової частини.
Війна в Україні ще у 2022 році показала, що великі кораблі водотоннажністю понад 1-2 тисячі тонн перетворилися на пережиток минулого. Дорогі, вразливі, неповороткі, вони фактично не вирішують у внутрішніх водах, акваторіях завдань, вищих за тактичний рівень.
Всі вони знищуються або досить серйозно уражаються в зоні ходової частини, а також у районі радарних надбудов (чого достатньо щонайменше для втрати боєздатності) протикорабельними ракетами, засобами ураження класу повітря-поверхня, а також дешевими БЕК і повітряними ударними дронами.
Ракетний крейсер “Москва” (вартість станом на 2022 рік оцінювали в $1 млрд) потопили двома ракетами Р-360 ПКРК “Нептун” вартістю близько $1 млн кожна. Вище наведено ще більш шокуючий приклад співвідношення цін засобу ураження і цілі на прикладі атомного авіаносця Abraham Lincoln.
Звичайно, може здатися, що для розв’язання стратегічних завдань в океані та більших територіальних водах (а не замкнутих акваторіях, таких як Чорне море) авіаносні ударні групи можуть відігравати вирішальну роль, але насправді – ні.
Якби обороною Ірану займалися не іранці та росіяни, а українські фахівці, то Abraham Lincoln змушений був би покинути близькосхідний регіон ще до того, як наблизився б до зони оперування. І не факт, що покинув би.
Під час свого виступу 17 березня в британському парламенті президент України Володимир Зеленський зазначив, що найближчим часом в українських військових з’явиться можливість завдавати ударів за допомогою морських дронів навіть у відкритому океані.
Це значною мірою погіршує становище Росії в міжнародних водах – по суті перетворюючи її військові кораблі, а також тіньовий танкерний флот на абсолютно законну цціль в будь-якій точці на світовій карті.
Сучасний морський бій – це такий самий злам стереотипів і класичних методичок, які нав’язували поколіннями і які на сьогодні не становлять жодної цінності для вивчення. Сучасна війна – це смерть динозаврів. Дорогих, енерговитратних, неповоротких. І проти країни з правильно поставленою оборонною стратегією – збиткових і ганебних.
Так, країни, які звикли десятиліттями і поколіннями ганяти високотехнологічними винищувачами, що злітають з авіаносних платформ, пустелями бедуїнів, будуть до останнього триматися за фактор авіаносця, ракетного есмінця, а решта – чіплятися за фрегати і крейсери.
Але нова реальність морського бою, що почала своє формування у 2022 році, викреслює ці пережитки минулого із сучасної історії, диктуючи нові правила і вимоги до адаптивності.
“Як розвиватиметься ураження БПЛА найближчим часом? Що я бачу зараз”, – пише офіцер ЗСУ Мирослав Гай на своїй сторінці в соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:
“Літатимуть БПЛА-“матки” із примітивною GPS-навігацією: куди долетіли – уже добре.
Подібно до того, як японці під час Другої світової війни запускали повітряні кулі в бік Америки.
Ці “матки” – уже відпрацьована технологія. Вони несуть дрони із примітивними засобами машинного зору, які уражають запрограмовані об’єкти.
Причому росіянам байдуже, що саме буде уражено: цивільний об’єкт, автомобіль чи навіть дитина.
Рухалося – уразило – доповідь.
Саме так це зараз працюватиме по всій Україні.
Наразі ми вже маємо підтверджені факти застосування противником такого типу ураження”.
Китайські аерокосмічні дослідники заявляють, що, можливо, виявили потенційні аеродинамічні недоліки в стелс-бомбардувальнику наступного покоління B-21 Raider ВПС США, використовуючи складну систему симуляції. Ця заява походить від вчених з Китайського центру аеродинамічних досліджень і розробок (CARDC), які, за повідомленнями, використовували платформу цифрового моделювання PADJ-X для імітації льотних характеристик бомбардувальника на основі загальнодоступних зображень і конструктивних припущень. Про це пише 19fortyfive, передають Патріоти України.
Дане дослідження показує, що військові все частіше використовують інструменти цифрового проектування для аналізу авіації конкурентів без доступу до секретних даних, що істотно змінює динаміку сучасної війни. Однак варто зазначити, що таке моделювання має значні обмеження, особливо для малопомітних літаків, чиї реальні характеристики залежать від секретних особливостей конструкції, які системи ШІ просто не можуть знати.
Щоб зрозуміти суть претензій Китаю, необхідно зробити крок назад і розглянути кілька моментів: чим насправді є B-21 Raider, як проводилося китайське моделювання і чому до його результатів слід ставитися з обережністю.
B-21 Raider – новітній дальний стелс-бомбардувальник ВПС США, що розробляється компанією Northrop Grumman у рамках зусиль з модернізації застарілого парку бомбардувальників.
Літак призначений для поступової заміни як стелс-бомбардувальника B-2 Spirit, так і B-1B Lancer, стаючи основою майбутніх бомбардувальних сил Америки.
Вперше публічно представлений на об’єкті Northrop Grumman у Палмдейлі в грудні 2022 року, B-21 є першим новим проектом американського бомбардувальника за більш ніж три десятиліття. Очікується, що літак надійде на озброєння наприкінці 2020-х років, при цьому ВПС планують закупити не менше 100 одиниць.
Як і його попередник B-2, B-21 використовує конфігурацію “літаюче крило”. Така конструкція знижує аеродинамічний опір при мінімізації радіолокаційних відбиттів, допомагаючи літаку залишатися важковиявним для систем радарів противника.
Бомбардувальник призначений для місій з проникнення та нанесення ударів на великі відстані по сильно захищених цілях. Він буде здатний нести як звичайну, так і ядерну зброю, включаючи високоточні бомби та крилаті ракети великої дальності, і діятиме як частина мережевої структури разом із супутниками, винищувачами та іншими платформами.
Згідно зі звітами, вчені з китайського CARDC використовували цифрове середовище симуляції, відоме як PADJ-X, для оцінки аеродинамічних характеристик B-21. Оскільки технічні деталі бомбардувальника залишаються суворо засекреченими, дослідники спиралися на те, що їм відомо, і на ту інформацію, яка була у них у розпорядженні, – зокрема, на комбінацію зображень з відкритих джерел, публічно опубліковані специфікації та інженерні припущення, які можна зробити на основі цієї інформації.
Система PADJ-X, як повідомляється, дозволяє інженерам аналізувати поведінку повітряних потоків, аеродинамічну ефективність і характеристики стійкості за допомогою високоточних обчислювальних симуляцій, а не традиційних випробувань в аеродинамічній трубі.
Використовуючи цей метод, дослідники прагнули оцінити, як конструкція “літаюче крило” B-21 може поводитися на різних траєкторіях польоту та в різних умовах, вивчаючи такі фактори, як структура повітряних потоків та аеродинамічна стійкість.
Хоча цифрове моделювання літаків супротивника не є чимось незвичайним, воно стає дедалі точнішим завдяки появі штучного інтелекту. Аерокосмічні інженери давно намагаються провести зворотну розробку конкуруючих платформ, використовуючи загальнодоступні дані. Наприклад, західні аналітики також вивчали майбутній китайський стелс-бомбардувальник H-20, використовуючи комбінацію супутникових знімків, патентів та офіційних заяв.
Недавнє китайське дослідження нібито показало, що невеликі корективи конфігурації B-21 теоретично могли б поліпшити аеродинамічні характеристики – але ці висновки базуються на моделюванні і можуть містити абсолютно невірні припущення.
Ця новина цікава, але, як зазначалося раніше, висновки, засновані на припущеннях, не тотожні висновкам, заснованим на спостережуваних і підтверджених фактах. Більш того, конструкції стелс-літаків часто здаються аеродинамічно нестійкими при аналізі виключно їх зовнішньої геометрії. На початку проектування малопомітних бомбардувальників ці літаки були відомі своєю фактичною нестабільністю і вимагали виняткової майстерності пілота для безпечної експлуатації. Сучасні стелс-платформи тепер сильно покладаються на комп’ютеризовані системи управління польотом, які постійно вносять корективи під час польоту для підтримки стійкості.
Ці системи, як і багато інших аспектів B-21, залишаються засекреченими. Таким чином, зовнішні спостерігачі не можуть бачити точну внутрішню структуру літака, розуміти, як працює програмне забезпечення його управління, або повністю усвідомити властивості його радіопоглинаючих матеріалів чи деталі аеродинамічної форми.
Навіть невеликі особливості конструкції, які здаються незначними зовні, можуть кардинально впливати на малопомітність і стійкість. Це означає, що моделі, побудовані виключно на основі публічних фотографій або художніх рендерів, можуть пропускати критичні елементи дизайну і, отже, приводити до неправильних висновків про їхні характеристики.
Незважаючи на свої обмеження, дослідження доводить одне: у військовому аерокосмічному проектуванні намітився новий і зростаючий тренд. Інструменти цифрового проектування швидко змінюють способи розробки та випробувань літаків сьогодні. Сучасні середовища симуляції дозволяють інженерам проводити тисячі ітерацій проекту в програмному забезпеченні перед створенням фізичного прототипу.
ВПС США вже широко впровадили цей підхід у рамках своїх зусиль з цифрового проектування, включаючи такі програми, як винищувач наступного покоління (NGAD). Китай переслідує аналогічні цілі, вкладаючи значні кошти у високопродуктивні обчислення та інструменти симуляції, які дозволяють інженерам аналізувати зарубіжні проекти літаків і вдосконалювати вітчизняні програми.
Ця цифрова конкуренція особливо актуальна, оскільки обидві країни розробляють стелс-бомбардувальники наступного покоління. Широко поширена думка, що Китай розробляє Xi’an H-20 – дальний стелс-бомбардувальник, який, як очікується, відіграватиме роль, аналогічну B-21, у майбутній повітряній стратегії Китаю.
Хоча H-20 ще не був офіційно представлений публіці, він, ймовірно, матиме аналогічну конфігурацію “літаюче крило”, оптимізовану для прихованих операцій і місій із нанесення ударів на великі відстані. Це означає, що обидві сторони ретельно вивчають проекти одна одної – навіть якщо аналіз ґрунтується лише на фрагментах доступної інформації.
Російська компанія Квалітет, яка забезпечує російську зброю і техніку спеціальними мастилами, продовжує отримувати високотехнологічну сировину та обладнання від західних хімічних гігантів, таких як Chevron, Exxonmobil, Tannas, BASF і Lanxess. Про це йдеться у розслідуванні Схем (проєкту Радіо Свобода), передають Патріоти України.
Зазначається, що компанія використовує посередників у Туреччині та ОАЕ. Попри мільярдні державні контракти з підсанкційними російськими збройними заводами, ані ланцюжок постачання західних компонентів через треті країни, ані сама компанія не потрапили під санкції США та ЄС.
Інформація про оборонні закупівлі в Росії є засекреченою, однак Схеми отримали дані від джерел, що мають доступ до російських податкових баз, про фінансові транзакції однієї з ключових компаній оборонного сектору — групи Квалітет. Після виходу західних конкурентів з російського ринку ця компанія стала фактично монополістом у виробництві авіаційних, гідравлічних і моторних мастил зі спеціальними присадками для військової техніки.
У розслідуванні йдеться, лише за останні два роки НВП Квалітет та Квалітет-Авіа здійснили 487 поставок для підприємств російського військово-промислового комплексу на суму близько мільярда рублів (понад 12 мільйонів доларів США). Серед замовників — основні російські виробники зброї, яка використовується у війні проти України: Курганмашзавод (виробник бойових машин піхоти), Уралвагонзавод (виробник танків), Казанський вертолітний завод і Воткінський завод (виробник балістичних комплексів Іскандер-М).
Експерти, з якими спілкувалися журналісти, зазначають, що без спеціальних технічних мастил і присадок Квалітету двигуни та інші механізми російської військової техніки швидко виходили б з ладу через зношення та перегрів.
Виробництво продукції компанії Квалітет залежить від іноземних складових, постачання яких до Росії заборонено західними урядами. Однак, як встановили Схеми, компанія продовжує систематично імпортувати підсанкційні присадки та лабораторне обладнання від американських брендів, таких як Chevron, Exxonmobil, Tannas, а також німецьких BASF і Lanxess.
Схеми зазначають, що за допомогою дубайської компанії IPU Trading та її турецького партнера Özçinarlar, поставки здійснюються в обхід санкцій. Аналіз митних декларацій в системі ImportGenius показав, що за останні три роки сума таких імпортів склала понад 650 мільйонів рублів (близько 8,5 мільйонів доларів США).
Експерти з санкційної політики, коментуючи ситуацію для Радіо Свобода, пояснили, що це типовий випадок «схеми реекспорту», за яку компанії-посередники з третіх країн можуть бути включені до санкційних списків.
Запити журналістів до компаній-посередників з ОАЕ та Туреччини залишилися без відповіді. Зокрема, відреагувала лише американська компанія Tannas, яка заявила, що не давала дозволу на постачання своєї продукції до Росії і після звернення Схем розпочала внутрішнє розслідування. Вони також планують впровадити додаткові перевірки для ідентифікації кінцевих споживачів продукції.
Попри те, що всі російські оборонні заводи, які закуповують продукцію Квалітету, вже давно перебувають під західними санкціями, сама група компаній досі не потрапила під економічні обмеження США та ЄС, йдеться в розслідуванні Схем. Санкції проти одного з основних підприємств групи — НВП Квалітет — були введені лише Україною у 2025 році.
