Появу чергового віртуального 1 гігавату генерації сьогодні оголосила прем’єрка Свириденко. Це якась магічна цифра, яка періодично збурює уяву посадовців і нагадує кота Шредінгера.
Водночас вона не має нічого спільного з реальністю і не збільшує обсяги світла і тепла в оселях українців. Тільки створює інформаційний шум та враження бурхливої активності зі створення чергових координаційних штабів.
Зрозуміло, що спробами сильно «махати руками» зараз прикривається повний провал у підготовці до зими на всіх рівнях та відсутність злагодженої роботи різних інституцій: уряду, регулятора, місцевої влади. Але реальність виринає на поверхню: великими генераторами, які стоять просто неба без підключення та величезними бурульками від розірваних батарей у помешканнях киян. А на це вже неможливо заплющити очі та зробити вигляд, що це виключно наслідки обстрілів, а не системна дупа в управлінні.
Перекладання провини та спроба гри у безпорадність є тільки поверхневими проявами глибокої ворожнечі між усіма керівниками, відповідальними за державну та місцеву політику. Загалом складається враження, що на наших очах розгортається сучасна українська версія Гри Престолів (Game of Thrones) – «Пісні льоду та полум’я».
До фіналу наближається 4 сезон. Білі ходоки проломили Стіну. Зима прийшла надовго, Король мертвих здаватися не збирається. А шляхетні роди продовжують міжусобну боротьбу за трон, незважаючи на спільну загрозу. Так мені сьогодні виглядає наша реальність.
В енергетиці ми дійшли до межі власної слабкості, коли звичні заяви, плани клаптикових ремонтів і спорадичних поставок обладнання, а також мегаломанські проєкти, на кшталт закупівлі болгарських (російських) атомних реакторів, остаточно показали: це не працює. Щорічне відновлення зруйнованих в -надцятий раз ТЕЦ та ТЕС лише зʼїдає ресурс та заспокоює керівництво численних урядових штабів відсотками відновлення.
Попередні роки нас рятувала тепла погода і побоювання Путіна отримати «ответку» від США. Але ситуація цього року різко змінилася. Погода нагадала, що сценарії проходження зими мають враховувати не тільки сприятливі погодні умови, а й довгі екстремально холодні періоди. А про «ответку» від США за президентства Трампа і мріяти не варто.
Можливо саме комбінація всіх негативних факторів та інстинкт самозбереження сприятимуть наведенню фокусу у наших очільників та змусять, нарешті, шукати способи реально готуватися до наступних зим.
Проте, це вимагатиме роботи над помилками і… реального зʼясування, хто за них відповідає. Не для політичних розборок, а для того, щоб некомпетентність і непрофесійність не прикривали відсутністю повноважень, а управління галуззю не зводилося до формального заслуховування керівництва держпідприємств та безглуздою комунікацією щодо нескінченної дерегуляції, яка без вирішення фундаментальних проблем не дасть позитивного результату.
Прості рішення більше не працюють. Бо для побудови нової генерації потрібно вирішувати не тимчасові, а засадничі проблеми, які відлякують інвесторів. Проблеми боргів і неплатежів на ринку, проблеми підключень і топорність single project pipeline, який не здатен «перетравити» жодну інноваційну ідею.
Спершу варто було б почати рахувати на рівні міст: де, що і в яких обсягах потрібно будувати, та ще позбутися очікувань, що децентралізована генерація – це панацея. Натомість почнемо серйозно оцінювати потреби та можливості технологій і створювати умови для появи нових потужностей.
Можливо, на рівні великих міст-мільйонників ми нарешті почнемо системно планувати розвиток агломерацій – самого міста, приміських районів і громад з урахуванням енергетики – замість нескінченних суперечок про те, «можна чи не можна будувати міні-котельні на Троєщині». А політики, які впроваджують реформу децентралізації, зрештою усвідомлять очевидне: обрані мери працюють ефективніше, ніж призначені намісники, для яких «сюзерени» важливіші за громаду.
А може, станеться диво, і ми перестанемо чекати, що все це зробить «хтось». Почнемо з себе – з ОСББ. Там, де люди співпрацюють і домовляються, – тепло є частіше й довше. А якщо міська влада зробить свою роботу – спланує розвиток і проведе обговорення – ми будемо це підтримувати, а не кричати: «Заберіть цю станцію куди подалі!», як це було з установками Inzhur, які так і не змогли запуститися.
А ще почнемо ставитися до планів серйозно. Київ, наприклад, ще у 2020 році затвердив план розвитку теплопостачання з новим будівництвом. Щоправда, мер у своїх інтерв’ю про нього не сказав жодного слова. З інтерв’ю я так і не зрозуміла – він прикидається, що не розуміє власної відповідальності, чи справді не розуміє.
Можливо, зима й білі ходоки зрештою змусять нас позбутися корупційних схем, що відлякують інвесторів. І на рівні країни, де прізвища змінювалися, а шлагбауми залишалися. І на рівні міст, де вже намагаються зарезервувати землю, щоб «продати енергетикам подорожче».
Білі ходоки та Король мертвих – очевидне і цинічне зло. Зима вже знову стала очевидною і наступна – насправді “вже близько”. Шансів “пропетляти” не залишилося. Всі політики, шляхетні роди, торговці та вільні лицарі мають зробити роботу над помилками і нарешті підготуватися. Щоб вижити. Бо альтернативи – немає.
