Категорія: Записи

Ведуча “Є ПИТАННЯ” Олена Трибушна разом із публіцистом та журналістом Віталієм Портниковим ‬ обговорила нові переговори України, Росії та Америки у швейцарській Женеві, які відбулись 17 та 18 лютого.

Перед початком цих переговорів Росія завдала чергового масованого обстрілу по Україні, а у Кремлі заявили, що російську делегацію буде очолювати скандальний Володимир Мединський і знову будуть підіймати “територіальне питання” щодо Донецької області.

Віцеочільник МЗС Росії Михайло Галузін узагалі зробив заяву про “зовнішнє управління” в Україні під егідою ООН, а також про припинення вогню на 1 день.

Хоч особливих деталей підсумків переговорів немає, але у виданні The Economist стверджували, що українська делегація “розкололась” на 2 табори через розбіжності щодо термінів припинення війни, а Зеленський балансує між цими 2 групами.

Також у цьому ж виданні написали, що Москва нібито пропонує Вашингтону угоду на $12 трлн в обмін на зняття санкцій.

Більше про це дивіться у відео!

00:00 Початок

01:51 Про зустріч Зеленського з Путіним

04:13 РФ хоче “капітуляцію” нового президента?

06:25 Повернення Мединського на переговори

09:29 Трамп “влип” у хитрій пастці Путіна

13:01 Угода Путіна і Трампа про $12 трлн

16:07 З чим росіяни приїхали у Женеву?

18:34 Про референдум щодо Донбасу

31:28 Що буде з виборами до Конгресу США?

35:58 Погрози Китаю на Мюнхенській конференції

42:49 Як нам далі себе вести з переговорами?

47:37 Реакція влади на продовження війни

Джерело

Православна церква України 19 лютого за новим стилем вшановує пам’ять апостолів від 70-ти Архипа та Філімона, а також мучениці Алфії

Жили вони всі в місті Колоси (сучасна Туреччина) у I столітті. Архип був єпископом, Филимон же заможним жителем міста, який, разом з дружиною Алфією, сповідував християнство. Обоє вони сподвижниками апостола Павла і всі прийняли мученицьку смерть за Ісуса Христа. В будинку Филимона та Алфії проводилися таємні богослужіння. Саме під час одного з них їх всіх і схопили. Спочатку били камінням, довго катували. Та святі не зрадили своєї віри і померли з молитвою на вустах.

В Архипів день українці пекли в печі домашній коровай. Кожен член сім’ї мав з’їсти по шматочку, щоб залишатися здоровим. Причому хліб треба було ламати руками, а не різати ножем. Випічку робили круглою у формі сонця, щоб прискорити настання весни. Залишки крихт у це народне свято віддавали птахам.

За старим стилем у свято вшановують преподобного Вукола. Цей святий вважається покровителем корів та телят. Багато традицій і заборон сьогодні пов’язані з цими тваринами.

Що не можна робити 19 лютого

• Заборонено їсти шкідливу та жирну їжу.
• Не можна відмовляти у допомозі тим, хто її у вас попросив.
• Не рекомендується вживати алкогольні напої.
• Не варто розповідати про свої плани (не здійсняться).
• Не рекомендується робити великі покупки
• Не варто вимітати сміття з хати (разом зі сміттям можна вимести щастя).

Народні прикмети і традиції на 19 лютого

Серед наших предків існувало чимало цікавих прикмет на цей день:

• дивилися, який сьогодні день: на дорогах сидить багато птахів — чекайте на вологу та похмуру погоду;
• в небі світить місяць червоного кольору — до сирої, але теплої погоди;
• картопля почала проростати — скоро прийде весняна погода;
• вдень йде сніг до поганого урожаю;
• високо в небі літають ворони — буде снігопад і різке похолодання.

1. Сумський напрямок (Північнослобожанський)

Декілька штурмових груп зі складу передових підрозділів 1443-го мотострілецького полку (мсп) та 83-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр) противника (тактична група (ТГр) «Курск», угрупування військ (УВ) «Север») продовжували свої спроби прорватися на рубіж Писарівка — Мар’їне, діючи у наступних тактичних напрямках Андріївка — Писарівка, Варачине — Корчаківка та Юнаківка — Храпівщина. Однак, значного тактичного успіху вони не досягли.

Подібні спроби противника зайняти північно-східну частину лісового масиву в районі хутора Садки, здійснені ним у напрямках Олешня — Садки та Гуєво — Садки, також були безуспішними.

2. Вовчанський напрямок (Південослобожанський або Харківський)

Запеклі бої тривають на південних околицях міста Вовчанськ і в районі Синельникове — Цегельне — Вілча — Лиман, де противник (ймовірно, підрозділи його 128-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 44-го армійського корпусу (АК), посилені окремими підрозділами та частинами 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) та 11-го АК зі складу ТГр «Белгород – Харьков») намагаються прорватися на південь, вздовж східного берега річки Сіверський Донець, у напрямках Синельникове – Графське та Лиман – Симинівка. Однак протягом вже 3-х тижнів успіху не мають. ЗСУ, вочевидь, утримуючи позиції в районі Лимана та Вілчі, досить ефективно перешкоджають подальшому просуванню штурмових груп противника у цьому напрямку.

Просування противника вздовж дороги Вовчанськ — Білий Колодязь, у рамках продовження російського наступу на Великий Бурлук, також не було зафіксовано. Очевидно, що передові підрозділи цієї російської ТГр, на даний момент, загрузли в боях на південних околицях міста в районі вулиць Паніна та Станичної і тому, поки-що не готові здійснити тактичний прорив у цьому напрямку.

3. Великобурлукський напрямок

Російські війська (частини та з’єднання 6-ї ЗВА) намагалися розширити своє вклинення на українську територію у районі села Мілове, зайнявши сусідне село Чугунівка, діючи (прориваючись) своїми невеликими піхотними групами по напрямках Веригівка — Чугунівка та Бутирки — Чугунівки. Після того, як українські передові підрозділи, що обороняються на цьому напрямку, виявили рух штурмових груп противника у селі Чугунівка, вони були або частково знищені, або частково відкинуті на вихідні позиції.

Спроби противника (6-а ЗВА) просунутися в напрямках Мілове — Амбарне, Красне Перше — Нововасильівка та Дворічна — Рідкодуб з метою охоплення з флангів «вузла» оборони ЗСУ в районі Колодязного також були невдалими.

4. Куп’янський напрямок

Спроби командування російських військ зі складу УВ «Запад», так би мовити, «відновити положення» в районі міста Куп’янськ, тривають. З цією метою ним було зосереджено на цьому напрямку основні сили 47-ї танкової дивізії (тд) 1-ї танкової армії (ТА) — 245-й та 272-й мотострілецькі полки (мсп), 26-й та 153-й танкові полки (тп), а також частину сил 68-ї мотострілецької дивізії (мсд) 6-ї ЗВА (з УВ «Север») — 121-й та 122-й мсп. а також 27-а омсбр з 1-ї ТА.

Противник регулярно намагається прорватися до залишків своїх штурмових груп, оточених у центральній частині міста, вздовж обох берегів річки Оскіл (як з плацдарму на західному березі, у напрямку Западне — Голубівка, так і вздовж східного берега в напрямку Лиман Перший — «Заоскілля», східна частина Куп’янська). Тут діють підрозділи зі складу 68-ї мсд противника та його 27-ї омсбр.

Окремі штурмові групи російських військ час від часу все ж-таки проникають у східну частину Куп’янська (бої ведуться в районі Ліцею No7, Молочно-консервного комбінату та на північ від оптового магазину «Амбар»), але надовго там «не затримуються». ЗСУ досить стійко утримують квартали міста, що прилягають з півночі до осьової у східній частині міста вулиці Дзержинського, а також селища Кучерівка і Петропавлівка, тому досить впевнено або знищують їх, або витісняють назад у північному напрямку.

У свою чергу, спроби російської 68-ї мсд деблокувати залишки своїх штурмових груп з півночі, зі свого плацдарму на Осколі на північ від міста, через Голубівку, також поки що були безуспішними. ЗСУ жорстко контролюють дорогу, що проходить уздовж Осколу через Голубівку з півночі на південь, тобто в місто, а також квартали у північній частині міста, у районі вулиці Мічуріна і Куп’янського парку «Екстрім»

Однак, як я й передбачав раніше, було очевидно, що з часом, російське командування, щоб «відновити положення» у районі Куп’янська, разом із очевидними спробами прорватися до оточених найкоротшим маршрутом, почне активні дії на інших ділянках українського плацдарму, розташованого на схід від міста.

Власне, так й сталося. Російська 47-ма тд, після короткого перегрупування низки власних сил і засобів, суттєво збільшила активність своїх передових підрозділів на цілому ряді ділянок та напрямків уздовж всього периметру українського плацдарму. Зокрема, противник намагався атакувати у напрямках Вільшана — Петропавлівка, Круляківка — Колесниківка тощо.

Однак, найбільш наполегливо російські війська розпочали діяти в напрямку Піщане — Курилівка та Піщане — Ківшарівка, де штурмові групи 153-го танкового полку 47-й тд і можливо одного з мотострілецьких полків цієї дивізії (245-го або 272-й мсп) почали активно «просочуватися», намагаючись прорватися до Куп’янська Вузлового зі сходу.

Незважаючи на активний опір передових підрозділів ЗСУ, окремі дрібні піхотні групи противника (у більшості випадків по 2-3 всл) змогли «зачепитися» за кілька окремих будинків Курілівки (у районі місцевого ставка/штучного озера на річці Лозоватка), а також дістатися до північно-східних околиць Ківшарівки. Однак ворог не зміг просунутися далі. Ні за Куп’янськ Вузловий, ні за Ківшарівку противник не зміг, навіть, «зачепитися», не кажучи вже про якісь «зачистки», за словами генерала герасимова.

Наразі, очевидно, командування противника намагається перемістити достатню кількість штурмової піхоти через Степову Новоселівку до району Піщаного та на схід від Курилівки, щоб накопичити її там, а потім її силами продовжити наступ на Куп’янськ Вузловий зі сходу, таким чином намагаючись розсікти увесь український плацдарм на схід від Куп’янська.

Від початку активних наступальних дій противника на сам український плацдарм (близько місяця тому) йому вдалося просунутися лише на одному напрямку: Степова Новоселівка — Піщане — Курилівка, причому на відстань – до 4,5 км.

5. На завершення, кілька слів про напрямок на Борову.

За останні кілька тижнів противник здійснив низку досить інтенсивних атакуючих дій у напрямках Кругляківка — Загризове, Борівська Андріївка — Борова та Борівська Андріївка — Новоплатонівка силами окремих підрозділів 2-ї мотострілецької дивізії та 4-ї танкової дивізії (1-а ТА).

Очевидно, метою цих дій є не лише бажання блокувати зв’язок (у сенсі наземну комунікацію) із «вузлом» оборони ЗСУ в районі Загризове якомога «щільніше» (вздовж дороги Р-79 Ізюм – Куп’янськ), а й прагнення прорватися до північних та північно-східних околиць самої Борової.

У цьому сенсі окремі малі піхотні групи противника, очевидно, вже змогли дістатися до дороги Р-79 між Новоплатонівкою та Богуславкою, а також отримали дрібний тактичний успіх у районі Загризове, просунувшись на 1 км на південь, вздовж Осколу та залізниці, що проходить між селом і річкою. Однак, очевидно, їм так й не вдалося прорватися безпосередньо до самої Борової.

Очевидно, з цього приводу, варто відзначити, що місцеве російське командування має досить очевидний тактичний задум щодо витіснення українських підрозділів, що обороняються на східному березі Осколу в районі Загризове, Богуславка та Нова Кругляківка, через річку. А саме — шляхом переривання будь-якого зв’язку цього «вузла» оборони з районом Борової і одночасного тиску на нього з півночі та півдня.

У цьому контексті, здається, що йому вдалося завести у посадки між Новоплатонівкою і Богуславкою, які протяглися уздовж «залізниці» та сусідньої дороги P-79, лише окремі невеликі піхотні групи,. Однак особисто я не сумніваюся, що найближчим часом вони спробують збільшити свою присутність там. Й лише потім почнеться класичне «стискання» з флангів.

Цей варіант наразі виглядає більш імовірним, ніж повноцінний, але негайний «прорив у Борову» та її подальший штурм (оскільки, очевидно, не потребуватиме різкого й значного посилення ТГр 1-ї ТА, яка діє в цьому районі, на відміну від останнього).

Джерело

Російські окупанти почали активно застосовувати оновлені протипіхотні міни ПМД-6, адаптовані до зимових умов. Про це у своєму Телеграм-каналі пише військовий оглядач Олександр Коваленко, передають Патріоти України.

Він зазначає, що відпочатку ПМД-6 – це радянська протипіхотна міна натискної дії, створена в 1930-х роках. В СРСР її виготовляли в дерев’яному корпусі і начиняли 200 грамами вибухової речовини. Однак росіяни модернізували стару міну.

Тепер ПМД-6 виготовляється в білому пластиковому корпусі, що робить її візуально непомітною на снігу. Крім того, пластиковий корпус гранично ускладнює виявлення міношукачами. При цьому невелика маса виробу (менше 300 грамів) дозволяє скидати такі міни навіть з FPV-дронів, буквально “засіваючи” ними територію.

За словами Коваленка, поки що росіяни мінували за допомогою ПМД-6 переважно лінію бойового зіткнення і прилеглі тилові зони. “Але це не означає, що окупанти не почнуть застосовувати їх на дронах дальньої дії, Shahed-136, для скидання над глибоким тилом, як це вже робиться з протитанковими мінами ПТМ-3. Думаю, зайве пояснювати, що наближатися і тим більше чіпати такі предмети суворо заборонено, адже це і так зрозуміло”, – додав військовий оглядач.

“НATO побачило майбутнє війни очима українців. І воно їм не сподобалося. У The Wall Street Journal вийшла стаття про навчання НАТО в Естонії, які відбулися ще минулого травня за участі 16 тис. військових із 12 країн НАТО, до яких приєдналися українські військові – оператори дронів, частина з яких приїхала безпосередньо із фронту”, – пише ексголова Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України Мустафа Найєм на своїй сторінці в соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:

“Сценарій навчань моделював високоінтенсивну війну на “перевантаженому” полі бою – з масовим застосуванням безпілотників. У результаті команда з приблизно 10 українців, діючи як противник, за пів дня умовно знищила 17 одиниць бронетехніки і завдала 30 ударів по інших цілях.

Інша група, близько 100 осіб, розгорнула понад 30 дронів на площі менше ніж 10 км². І це при тому, що насиченість дронами була приблизно вдвічі меншою, ніж сьогодні на реальному українському фронті, – організатори навіть змушені були зараховувати частину ударів як “подвійні”, щоб змоделювати реальну щільність ураження.

Фактично за один день умовно були “виведені з гри” два батальйони. Для класичних підрозділів НАТО участь дронів створило проблему не лише технічну, а й ментальну. Бойові групи рухалися і розгорталися за стандартними процедурами, які десятиліттями працювали в умовах, коли поле бою мало “туман війни”, затримку виявлення, можливість маневрувати непоміченим.

Виявилося, що коли над полем бою одночасно працює така кількість безпілотників, лінія зіткнення перестає бути простором маневру і перетворюється на середовище тотального спостереження – техніка, намети, колони, навіть окремі машини швидко фіксуються і будь-яка концентрація сил майже миттєво стає ціллю.

Українська система Delta в навчаннях дозволяла інтегрувати розвіддані в реальному часі, формувати картину бою і координувати удари практично без довгих погоджень.

Українці звикли швидко ділитися великими обсягами даних між різними рівнями командування, натомість структури Альянсу намагаються обмежити доступ до інформації, зафіксувати, погодити, передати по вертикалі і лише потім діяти, у світі дронів це означає неминучу втрату темпу й ресурсів.

Виявилося, що велика частина доктрин і процедур НАТО, і навіть культури обміну інформацією не відповідають новій реальності. Один із командирів після цього сказав фразу, яку авторка наводить у тексті без прикрас: “Ми в дупі”. Ну хоч так”.

Український співак MELOVIN розійшовся з нареченим-військовим Петром, з яким заручився в листопаді минулого року. Про розрив із коханим артист оголосив в Instagram-stories, передають Патріоти України.

Виконавець опублікував фото, на якому тримав у руці обручку. Водночас співак звернувся до колишнього коханого та подякував йому за пройдений разом досвід.

MELOVIN не став коментувати розрив та називати причини такого рішення. Натомість музикант попросив поважати їхню приватність та не ставити зайвих запитань. “Дякую за досвід. Шановні медіа, задля мого спокою та спокою Петра я нічого не коментуватиму”, – коротко написав артист.

Зазначимо, про стосунки MELOVIN з військовим Петром мало що відомо. Артист розсекретив їх торік 23 листопада. Саме тоді Петро освідчився співаку на Майдані Незалежності. Щоправда, не всі щиро вірили в їхній роман та підозрювали пару в “піарі”.

Російська оборонна промисловість не змогла виконати урядове завдання зі створення власного виробництва мікросхем для криптографічного захисту інформації, призначених для військових потреб, повідомляють Патріоти України.

Міністерство промисловості і торгівлі РФ наклало штраф у розмірі понад 800 тисяч доларів на концерн “Автоматика”, який мав організувати випуск відповідної продукції, однак не впорався з контрактними зобов’язаннями.

Державне замовлення на суму 2,85 млн доларів компанія отримала ще у 2017 році. Згідно з умовами договору, дослідні зразки мікросхем мали бути виготовлені до листопада 2019 року. Проте станом на кінець січня 2026 року проєкт так і не був завершений.

Субпідрядниками виступали “НИИМА “Прогресс” та концерн радіобудування “Вега”, відповідальні за постачання електронних компонентів. Причини зриву строків офіційно не розголошуються.

Як зазначає “Мілітарний”, мікросхеми криптографічного захисту є апаратними засобами, що забезпечують конфіденційність та цілісність інформації ефективніше за програмні аналоги. Хоча в цьому випадку йшлося про розробку для військової сфери, подібні технології широко застосовуються і в цивільному секторі.

“Я не сміялася майже чотири роки. Посміхалася, але не сміялася. Просто забула, як це. Найкраще про причини сказала Аляска: неможливо жити щасливо, усвідомлюючи той абсолютно нелюдський біль і несправедливість навколо. Вона говорила, а я думала, як добре, що я така не одна. Думаю, таких людей, насправді, дуже багато”, – пише журналістка Катерина Коберник на своїй сторінці в соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:

“Уперше з лютого 2022 року я засміялася, редагуючи текст про тварин, які в 2025-му народилися в українських зоопарках. Мене насмішила гуанако Санчо. Почала сміятися й це перейшло майже в істерику зі сльозами. Саме в той момент я усвідомила, що м’язи лиця не пам’ятають, як це.

День Валентина – прекрасне свято мирного життя. Його можна захопливо святкувати і так само натхненно стібати. Але любов – єдине, що тримає людей навколо живими. Один до одного, країни, батьків, дітей, сторонніх людей. Непогано тримає ненависть, але любов – сильніше. Ненависть урешті роз’їдає зсередини. Любов робить вразливими, але додає сили.

Казарін казав, що кожен день життя країни після весни 2022-го – це як плюс один день для людини, яка мала померти, але якимось дивом вижила. Я добре знаю це відчуття. І дуже хочу, щоб у нас лишилася здатність любити. Щоб вона не зникла, як навичка голосно і від душі сміятися. Не певна, що любов урятує світ чи конкретно нас. Нас урятує ядерна зброя. Любов допоможе протриматися, доки якась добра душа її зробить”.

Лідер угорської опозиційної партії «Тиса» Петер Мадяр на полях Мюнхенської безпекової конференції провів переговори з польським прем’єр-міністром Дональдом Туском, в ході яких, зокрема йшлося про Україну. Про це Мадяр написав на своїй сторінці в Facebook, передають Патріоти України.

Під час цього спілкування трапився курйоз, політики отримали нагоду продемонструвати своє почуття гумору.

Так, Петер Мадяр представив Туску свою колегу та майбутню міністерку закордонних справ Угорщини Аніту Орбан.

«Прізвище пані Орбан – це лише збіг обставин», – сказав Мадяр.

«Усе гаразд, мене звати Дональд», – відреагував Туск.

Мадяр, який є ключовим суперником прем’єра Угорщини Віктора Орбана на майбутніх виборах, назвав «дружніми» переговори з очільником уряду Польщі. «Ми погодилися, що і Угорщина, і Польща повинні зробити все можливе для якнайшвидшого укладення миру між Росією та Україною. Ми домовилися, що після зміни уряду негайно відновимо політичні, економічні та культурні відносини між Угорщиною та Польщею і надамо нового імпульсу співпраці Вишеградської четвірки», – зазначив лідер партії «Тиса».

Ніяких мирних перемовин немає, йде процес затягування Путіним часу. Січень 2029 року – завершення президентства Дональда Трампа. Про це розповів журналіст Віталій Портников, передають Патріоти України.

“Я з самого початку кажу, що ніяких мирних перемовин немає, не треба плекати ілюзій. Йде процес затягування часу Путіним. Ми знаємо точну дату, що він хоче дотягнути до певного календарного моменту – січень 2029 року. Навіть вигадувати не потрібно, ця дата є в політичному календарі. Січень 2029 року – завершення епохи Дональда Трампа. Принаймні, так може вважати Путін, ми не знаємо, що ще буде намагатися втнути Трамп, щоб вона продовжилася. Хоча ми не знаємо, що буде після листопада 2026 року. Але сьогодні ця дата є такою”, – зауважив Віталій Портников.

За його словами, реальні мирні перемовини відбуваються тільки тоді, коли є мир, перемир’я, немає вогню. Проведення перемовин під час війни є їхньою імітацією. Ось ця імітація зараз спостерігається.

“До цього була імітація на рівні військових генералів, які обговорювали якісь технічні деталі миру. Навіть якщо технічні деталі миру обговорюють генерал Буданов та адмірал Костюков, то вони не можуть працювати без політичного рішення щодо завершення війни. Якщо війна продовжується, то яке значення має те, про що вони домовилися? Ніякого значення немає”, – прокоментував журналіст.