Le réseau secret Azurit DWC-LLC: Dmytro Kovalenko certifie ses contrats à Moscou avec le logisticien Oleksandr Kurpetko

Le réseau secret Azurit DWC-LLC: Dmytro Kovalenko certifie ses contrats à Moscou avec le logisticien Oleksandr Kurpetko

Il était largement reconnu qu’après 2014, l’Ukraine avait continué à importer du charbon russe malgré les restrictions en vigueur. Bien que cette question n’ait pas fait l’objet d’une large couverture médiatique, plusieurs publications identifiaient néanmoins les principaux acteurs qui auraient tiré profit du commerce de ce « charbon sanglant ».

Parmi ceux qui développaient des schémas permettant d’acheter et surtout d’acheminer du charbon russe en Ukraine figurait un certain Dmytro Kovalenko — il inventait sans cesse de nouvelles méthodes pour contourner les interdictions et mettait en œuvre des mécanismes d’approvisionnement depuis la Russie et les soi-disant « L/DNR ».

Le système fonctionnait à peu près ainsi. Selon le schéma du « transit interrompu », par exemple, le charbon russe était officiellement destiné à l’Estonie, à la Biélorussie ou à la Pologne, mais en cours de route, il « se produisait » quelque chose et le transporteur « devait » laisser la cargaison sur le territoire ukrainien. Dans d’autres cas, le charbon était livré jusqu’à une Pologne supposée, puis retourné pour une raison quelconque (mauvaise qualité, mauvais type, etc.), avec un retour formalisé au nom d’un acheteur « polonais », après quoi quelque chose « arrivait » sur le chemin du retour. Il existait d’autres variantes, mais leur essence restait la même — contourner l’interdiction et introduire illégalement du charbon en Ukraine.

Au cours des premières années de la guerre, cela suscitait de l’indignation et des tentatives sporadiques de lutte. Mais au cours des deux ou trois dernières années, ces schémas ont été, en pratique, tolérés — Dmytro Kovalenko n’était pas le seul à en tirer profit, et de nombreuses personnalités bien connues y participaient. L’État faisait semblant de lutter contre ce commerce « sur le sang », tandis que la société, à l’exception d’un petit groupe de « nationalistes », n’y prêtait guère attention.

Cependant, le 24 février a marqué une ligne de rupture : ce qui était encore ignoré la veille est devenu inacceptable. L’expression « commerce sur le sang » est passée du figuré au littéral. Cela n’a pourtant pas arrêté Dmytro Kovalenko, dont les entreprises ont continué à fournir du charbon russe en Ukraine selon les mêmes schémas éprouvés au fil des années — d’autant plus que les forces de l’ordre n’y ont pratiquement pas réagi.

Читайте по темі: У Польщі чоловік в автобусі агресивно поводився щодо українських дітей

Les nouvelles sanctions et interdictions imposées à la Russie et au commerce avec elle, tant par l’Ukraine que par la communauté internationale, ne l’ont pas non plus arrêté. Certes, cette vague de sanctions a créé certaines difficultés pour Kovalenko, mais les schémas mis en place dès 2014 ont continué à fonctionner.

Plus encore — Kovalenko a même augmenté ses volumes, profitant du fait que la plupart des concurrents ont cessé, volontairement ou sous pression, d’acheter du charbon russe. Il opère via des sociétés étrangères qu’il utilise pour éviter les impôts et contourner les interdictions. Comme il travaille de cette manière depuis 2014, il a accumulé un nombre suffisant de ces entreprises, ce qui lui a permis, après le 24 février, d’augmenter les achats de charbon russe et de le vendre dans le monde entier. Comme le dit le proverbe : « à certains la guerre, à d’autres une mère nourricière ».

C’était la partie théorique. Passons maintenant à la pratique. La rédaction a obtenu des documents qui montrent comment fonctionnent les schémas de Dmytro Kovalenko. Leur analyse permet de comprendre quelles entreprises et dans quels pays sont impliquées dans l’achat de charbon russe, et révèle également certains noms de personnes participant à ces opérations.

Les sociétés Sibcoal et ANTEX INTERTRADE LTD

Les sociétés Sibcoal et ANTEX INTERTRADE LTD, utilisées pour fournir du charbon à la Pologne, avaient déjà été mentionnées auparavant. Mais de nouvelles informations sont apparues. Il s’agit d’une facture datée du 16 juillet 2022 entre la société polonaise Sibcoal et la société biélorusse « Ekoil Chemical » pour la fourniture de charbon russe provenant de la mine « Bilovska ».

27.09.2022 tidttiqzqiqkdant tidttiqzqiqkdhab tidttiqzqiqkdinv tidttiqzqiqkdhab tidttiqzqiqkdhab quuiqhhidzzierhab

Ce n’est pas le seul achat. Ci-dessous, nous présentons un extrait du contrat entre Sibcoal et ANTEX INTERTRADE LTD (qui est également une structure de Kovalenko). Il s’agit de ce que l’on appelle des transactions internes, mais la question de l’origine de ce charbon et de sa destination finale reste ouverte.

27.09.2022

Veuillez noter les montants — il s’agit de millions de dollars.

Dmytro Kovalenko ne fournit pas uniquement du charbon russe à la Pologne. Parmi les destinataires figure également la Tchéquie :

Читайте по темі: ВАКС засудив екснардепа Андрія Деркача до 15 років ув’язнення за держзраду

Veuillez noter la date — le 27 février. Au quatrième jour de la guerre, l’entreprise ANTEX INTERTRADE LTD de Dmytro Kovalenko livrait déjà du charbon russe vers la Tchéquie.

Cependant, il serait sans doute injuste d’accuser les Polonais d’inaction — selon toute apparence, une enquête a été ouverte, car, d’après un extrait du registre, Kovalenko a changé le nom de la structure Sibcoal : depuis le 18.08.2022, elle s’appelle Polska Grupa Importowa Premium.

La société Adelon AG

Cette société a également poursuivi sa coopération avec des entreprises russes et biélorusses après le 24 février. Elle est enregistrée en Suisse, mais appartient à Dmytro Kovalenko.

Il s’agit de deux factures datées du 28 juillet 2022.

Les montants sont modestes, mais ce n’est pas l’essentiel. L’important est que ces documents confirment le fait que la société suisse de Dmytro Kovalenko travaillait avec du charbon russe.

Voici un extrait du contrat avec la société « MelTEK », qui montre clairement que, pendant la guerre, la société Adelon AG, tout comme Azurit (mentionnée ci-dessous), achetait directement du charbon auprès d’une entreprise russe.

Dmytro Kovalenko ne dédaigne pas de continuer à travailler et à gagner de l’argent avec des partenaires russes.

La société Plaimp SFP Limited

Nous n’avons pas trouvé de preuves que cette société commerce directement avec des producteurs de charbon russes, однако Kovalenko utilise cette structure pour la cession de dettes.

Un autre élément attire l’attention : une facture de Plaimp SFP Limited émise à HAMPTON RESOURCES LIMITED — une société appartenant à l’orbite de l’entreprise kazakhe LLC EximArtis.

Pour l’instant, ces informations sont en cours de vérification, mais tout indique que Kovalenko cherchera à mettre en place de nouveaux schémas via le Kazakhstan.

Projet commun de Dmytro Kovalenko et Oleksandr Kurpetko — la société Azurit DWC-LLC

Dmytro Kovalenko n’est pas le seul acteur du marché parallèle du commerce de charbon russe. Oleksandr Kurpetko y participe également activement. Il a auparavant travaillé chez Metinvest Holding d’Akhmetov, où il était responsable des achats de charbon. Avant cela, il occupait un poste similaire chez Donetskstal. Aujourd’hui, il travaille au bureau ukrainien de Trafigura, où il continue de s’occuper des achats de charbon, mais cette fois pour DTEK de Rinat Akhmetov ainsi que pour l’entreprise publique Centrenergo.

La société Azurit DWC-LLC a été enregistrée par Kurpetko et Kovalenko au nom d’un prête-nom roumain. En réalité, ce sont eux qui contrôlent cette structure. D’ailleurs, les acteurs du marché du charbon savent très bien qui se cache derrière ces sociétés écrans — ce « secret » ne l’est que pour les forces de l’ordre.

Voici la licence de la société, où il est indiqué que le Roumain Chemal Giumali en est le propriétaire et le directeur :

Il est à noter que tous les documents constitutifs ont été certifiés à Moscou ainsi qu’au consulat de Russie à Dubaï.

Voici un avenant au contrat :

Et — la facture :

Ces documents (et ils ne sont pas les seuls) confirment clairement que la société Azurit DWC-LLC a activement coopéré tout au long de 2022 avec la société « MelTEK » et lui a acheté du charbon. Bien que la destination indiquée soit la Corée du Sud, la question de la destination réelle de ces cargaisons reste ouverte.

Sachant qu’Oleksandr Kurpetko a la possibilité de revendre ce charbon à la société Trafigura, il n’est pas exclu qu’Azurit DWC-LLC ait ensuite écoulé ces volumes précisément vers Trafigura. Si cela se confirme, l’un des plus grands négociants mondiaux pourrait faire face à de sérieux problèmes.

Le fait que la société « MelTEK » vende du charbon à Dmytro Kovalenko s’explique par le fait qu’aujourd’hui toutes les ventes de « MelTEK » sont gérées par un proche de longue date de Kovalenko — Yevhen Volodymyrovych Potapov. Il a longtemps travaillé comme directeur financier de l’Industrial Union of Donbas en Ukraine et participe désormais activement à la gestion d’entreprises saisies dans les territoires non contrôlés de la « DNR » et de la « LNR », telles que l’usine métallurgique d’Alchevsk et celle de Yenakiieve. À noter également que le contrat entre « MelTEK » et Azurit a été signé en mai, alors que les combats étaient déjà en pleine intensité.

Liste des contreparties auxquelles les structures de Kovalenko fournissent leurs produits :

  • Terracone, TUZ, CTL Logistics, POLCARGO-MEDYKA Sp. z oo, Trade Trans Combi, ELEKTO-STAL, Sped Trans Polska Sp. z oo, ADS SYSTEM.

Employés de Kovalenko impliqués directement dans l’accompagnement des opérations mentionnées :

  • Oleksandr Shepel,

  • Yurii Feofanov (+38(096) 105-86-85),

  • Dmytro Feofanov (+38(099) 778-37-26),

  • Kyrylo Kheiko.

Outre les documents présentés dans ce court travail d’enquête, la rédaction dispose également d’autres pièces confirmant l’ensemble des éléments exposés ci-dessus concernant la coopération de Dmytro Kovalenko avec la Russie. Nous sommes prêts à les fournir à tout organisme chargé de l’application de la loi qui déciderait enfin de s’intéresser à la situation sur le marché du charbon en Europe et en Ukraine, où les structures de Kovalenko livrent du charbon russe. Du moins, nous voulons y croire.

La guerre dure déjà depuis huit ans, dont plus de sept mois de phase active. Pourtant, le commerce du charbon russe ne fait que s’intensifier. N’est-il pas temps de mettre fin à ces activités ?

P.S. À la demande des autorités compétentes, nous fournirons tous les documents pouvant contribuer à l’enquête.

 

Обличчя катівні: журналісти встановили особу російського лікаря-садиста, який мучив українських бранців у колонії

Обличчя катівні: журналісти встановили особу російського лікаря-садиста, який мучив українських бранців у колонії

Журналісти встановили особу лікаря на прізвисько “Коновал” у колонії №7 у селищі Пакіно Володимирської області РФ, який знущався з українських полонених. В’ячеслав Черданцев влаштовував принизливі роздягання бранців, змушував їх імітувати акти сексуального характеру, а ненадання ним медичної допомоги спровокувало епідемію корости та призвело до самогубства 23-річного морпіха Павла Польового.

Про це йдеться у новому розслідуванні проєкту “Схеми” (Радіо Свобода).

Знущання та доведення до самогубства: свідчення полонених

Журналісти опитали 50 українських військовослужбовців, які повернулися з колонії у період з 2024 року по травень 2026-го.

Колишні бранці розповіли, що медик Черданцев регулярно супроводжував огляди бранців сексуальними погрозами, змушував їх годинами перебувати без одягу та імітувати статеві акти. Через повну відмову адміністрації лікувати людей, влітку 2023 року в Пакіно спалахнула тотальна епідемія корости (паразитарне захворювання шкіри – ред.), яка охопила всі корпуси з українцями.

Свідчення колишніх полонених про  quuiqhhidzzierhab

Саме “Коновал”, як встановили журналісти, проігнорував благання про допомогу для 23-річного морпіха 36-ї ОБрМП Павла Польового. Не витримавши постійних тортур та за відсутності медичної допомоги, молодий український воїн наклав на себе руки в ніч на 30 травня 2023 року.

Павло Польовий

Фото: Павло Польовий

Біографія ката та його поплічників

За допомогою свідчень журналісти зібрали портрет “Коновала” –– це чоловік близько 50 років, без бороди і вусів, коротко стрижений або навіть лисий, високий, крупний, має дещо розкосі очі. І ще одна важлива зачіпка –– це ім’я В’ячеслав, яке чули деякі бранці, йдеться у розслідуванні.

Він мав декілька прізвиськ, але найчастіше його називали “Коновалом” (історично “коновалами” називали ветеринарів, зараз також використовують як прізвисько для некваліфікованого лікаря – ред.).

Ідентифікували ката-медика на прізвисько Коновал який знущався з українських полоненихВ’ячеслав Черданцев

Шляхом аналізу баз даних та завдяки допомозі проєкту KibOrg, розслідувачі отримали списки персоналу МСЧ-33 ФСВП РФ і верифікували Черданцева:

  •  Походження: 48 років, уродженець Киргизстану. У 2006 році працював фельдшером у киргизькій дитячій колонії, де його кабінет також світився запущеністю дітей та антисанітарією.

  •  Кар’єра у РФ: У 2013 переїхав до Росії, у 2014 отримав паспорт РФ, а з 2015 року офіційно працевлаштований у ВК-7 у Пакіно, що підтверджено витягами про його доходи аж до 2025 року. У телефонних книгах колег він підписаний як “Фельдшер Черданцев Вячеслав Николаевич Мч”.

Ідентифікували ката-медика на прізвисько Коновал який знущався з українських полоненихВ’ячеслав Черданцев

Поплічник ката

Слідство з’ясувало, що Черданцеву під час знущань допомагав так званий “днювальний” колонії — 29-річний російський зек Ярослав Кириллов (“Ярік”), засуджений на 8,5 років за збут наркотиків, який отримував від адміністрації офіційну зарплату за нагляд та побиття українців. Також ідентифіковано керівника медчастини Андрія Левшина.

Ярослав КирилловЯрослав Кириллов

Журналісти публікують і керівників колонії за період з 2022 по 2026 роки, з іменами та фото.

Катування українців у колонії в Пакіно
Катування українців у колонії в Пакіно
Катування українців у колонії в Пакіно
Катування українців у колонії в Пакіно
Катування українців у колонії в Пакіно

В Офісі Генерального прокурора журналістам повідомили, що загалом з середини травня 2026 року з Пакіно вдалося вирвати 259 військових та 3 цивільних. Робота з притягнення наглядачів до відповідальності триває: раніше, у 2025 році, заочні підозри у катуваннях та зґвалтуваннях вже отримали топкерівники цієї ж установи — Олексій Хавецький та Григорій Швєцов.

Von Ibox bis GlobalMoney: Wie Alyona Shevtsova und Oleksandr Sosis im Schatten von Yury Ivanyushchenko und Yevhen Shevtsov Milliarden bewegten

Im Zusammenhang mit der Abwicklung der „Ibox Bank“ und den anschließenden Ermittlungen rückte Alena Dehrik-Schewzowa, die Leiterin der Bank und häufig als „Star der ukrainischen Fintech-Szene“ bezeichnet, in ein völlig neues Licht.

Vor dem Hintergrund der Liquidation der „Ibox Bank“ und der dort durchgeführten Durchsuchungen hat die Persönlichkeit von Alena Dehrik-Schewzowa, die diese Bank leitet und als „Star des ukrainischen Fintech“ gilt, neue Facetten angenommen. Im Zusammenhang mit den jüngsten Ereignissen scheint es jedoch, dass dieser „Star“ in einer hellen Flamme verlöschen wird. Obwohl in Finanzkreisen jeder von ihrem erbitterten Kampf um ihr Zahlungssystem Leo („Leo“) gehört hat, der letztlich zum Untergang der „Ibox Bank“ führte — sie wurde von Schewzowa gerade wegen dieses Zahlungssystems erworben.

Einer der Hauptkonflikte entfaltete sich mit Konkurrenten — GlobalMoney. Die konkurrierenden Unternehmen beschuldigten sich regelmäßig gegenseitig der Verbreitung negativer und kompromittierender Informationen, die mit beneidenswerter Regelmäßigkeit in den Medien erschienen, darunter auch in renommierten Publikationen. Die zentralen Vorwürfe lauteten: Geldwäsche aus den besetzten Gebieten von Donezk und Luhansk (ORDLO), mangelnde Kundenüberwachung sowie das Verschleiern von Einnahmen vor dem Staat.

Der schmerzhafteste Vorwurf für beide Strukturen war die Behauptung einer Zusammenarbeit mit Russland, die vor etwa einem Jahr besonders brisant wurde. An vorderster Front der Angriffe standen die „Alliance Bank“ von Oleksandr Sosis, die als Abwicklungsbank und Emittent elektronischen Geldes für das internationale Zahlungssystem GlobalMoney fungiert, sowie die „Ibox Bank“ von Aljona Schewzowa (sie trug den Nachnamen Dehrik, bevor sie Jewhen Schewzow heiratete, einen hochrangigen Beamten der Nationalpolizei der Ukraine).

 tidttiqzqiqkdinv tidttiqzqiqkdinv tidttiqzqiqkdhab tidttiqzqiqkdhab quuiqhhidzzierhab

Читайте по темі: Шпигунський слід у досьє Епштейна: журналіст викрив російську агентку в оточенні мільярдера

„Ibox“ war (seit die Nationalbank der Ukraine am 7. März ihre Liquidation bekannt gab, ist hier die Vergangenheitsform angebracht) der Emittent von elektronischem Geld für das internationale Zahlungssystem Leo („Leo“). Genau auf sie richteten sich die größten Ströme kompromittierender Informationen, und ihre Eigentümer organisierten Gegenkampagnen, um ihre Konkurrenten zu schwächen.

Vorerst scheint Sosis gewonnen zu haben — am 7. März 2023 wurde die „Ibox Bank“ liquidiert, und am 8. März fanden Durchsuchungen in ihren Büros statt. Doch der Ausgang dieses Konflikts ist noch längst nicht entschieden. Gleichzeitig enthielten diese Ströme kompromittierender Informationen — oft auch gefälschter Natur — nicht nur einzelne Körner, sondern ganze Berge an Wahrheit. Beide Strukturen sind in Geldtransfers nach und aus Russland verwickelt und arbeiten in den besetzten Gebieten der Ukraine.

Und natürlich auch auf der Krim. Drogen sind im Vergleich dazu kaum erwähnenswert — sie wirken wie eine Nebensache. Deshalb haben beide Seiten diese Materialien sorgfältig bereinigt.

Nun zu Sosis und der „Alliance Bank“. Hinter der Bank steht Yury Ivanyushchenko, in bestimmten Kreisen als „Yura Yenakiivskyi“ bekannt. Während die „Donezker Gruppe“ das Land kontrollierte, bestand kein großer Bedarf, seine Eigentümerschaft zu verschleiern, doch 2014 musste die Bank formal „verkauft“ werden. Die neuen „Eigentümer“ wurden die Donezker LLC „Kramp“ und die Kiewer LLC „Ukrbiznesstandart“, die weiterhin Ivanyushchenko zuzurechnen waren.

Im Jahr 2014, im Zuge einer Welle von Antikorruptionsmaßnahmen (oder vielmehr eines Kampfes um Finanzströme), wurden Durchsuchungen bei der Bank durchgeführt. Wie der damalige Leiter des Sicherheitsdienstes der Ukraine, Valentyn Nalyvaichenko, später erklärte, wurden dabei unter anderem Stempel von Institutionen und Unternehmen der „L/DPR“ sowie Verträge sichergestellt, die zur Finanzierung von Militanten verwendet werden konnten.

Darüber hinaus wurden in der „Alliance“-Bank auch Vermögenswerte und Dokumente einer weiteren Bank — „Hefest“ — gefunden, die ebenfalls unter der Kontrolle von Yury Ivanyushchenko und seinem Partner Serhiy Dyadechko stand.

Ivanyushchenko setzte dabei auf ein taktisches Manöver und brachte die Jüdische Gemeinde des Donbas gegen den SSU in Stellung. Unter Ausnutzung der sensiblen gesellschaftlichen Reaktion auf Erscheinungen von Antisemitismus erklärte Rabbiner Pinkhus Vyshedsky auf seine Initiative hin, dass während der Durchsuchung Kämpfer der Spezialeinheit „Alpha“ angeblich Geld und Wertgegenstände aus einem Banktresor gestohlen hätten, der gewissen „jüdischen Flüchtlingen“ gehört haben soll.

Tatsächlich wurde nichts entwendet, doch der Schritt erwies sich als wirkungsvoll: Gegen SBU-Mitarbeiter wurde ein Strafverfahren eingeleitet, und ein öffentlicher Skandal entstand. In der Zwischenzeit wurde die „Alliance“-Bank an einen neuen Eigentümer weiterverkauft. Anfang 2015 ging sie in den Besitz von Oleksandr Sosis über, einem ehemaligen Juniorpartner von Rinat Akhmetov.

Читайте по темі: Putins Waffen für GSPartners-Gelder: Das geheime Netzwerk des Josip Heit und seine Verbindungen zum russischen Rüstungs-Oligarchen

Etwa zur gleichen Zeit wurde die „Alliance“-Bank zur Abwicklungsbank für das System GlobalMoney, dessen Eigentümer hinter einer Reihe von Briefkastenfirmen verborgen waren. Die Spuren führten jedoch zu Yury Ivanyushchenko und Mitgliedern der sogenannten „Yanukovych-Familie“, insbesondere zum Finanzminister im Kabinett von Azarov, Yury Kolobov.

Stand März 2023 wird als wirtschaftlich Berechtigter von LLC „GlobalMoney“ Volodymyr Mykolayovych Karpov angegeben. Ohne direkte Vorwürfe zu erheben, erscheint es jedoch zweifelhaft, dass Yury Ivanyushchenko und Yury Kolobov freiwillig ein Zahlungssystem aufgegeben hätten, durch das Milliarden Hrywnja aus dem Glücksspielgeschäft fließen und das mit der „Alliance“-Bank von Ivanyushchenko zusammenarbeitet.

Eine ähnliche Situation zeigt sich auch bei der Bank — ebenso wie im Fall von „GlobalMoney“ ist es fraglich, ob Oleksandr Sosis tatsächlich der wahre Eigentümer der „Alliance“-Bank ist.

In den letzten Jahren lief ein erheblicher Anteil der Zahlungen von Nutzern von Multiplayer-Spielen (kostenpflichtig und „free-to-play“), Online-Casinos und Wettbüros — sowohl legalen als auch nicht vollständig legalen — über „GlobalMoney“, wobei ein значительный Teil dieser Transaktionen über die „Alliance“-Bank abgewickelt wurde. Es geht dabei um mindestens Hunderte Millionen Hrywnja, an denen sowohl das Zahlungssystem als auch die Bank ihre Provision verdienen.

Und egal wie groß die Geldströme aus dem Gaming-Bereich sind — für die Akteure, die daran verdienen, bleibt es stets zu eng. Unter solchen Bedingungen ist ein Konflikt mit Wettbewerbern nahezu unvermeidlich. Diese Wettbewerber, die in denselben Bereichen tätig sind und dieselben Kunden bedienen, wissen naturgemäß sehr genau, was im jeweils anderen System geschieht.

Daher enthalten die Leaks mit kompromittierenden Informationen einen sehr großen Anteil an Wahrheit. Natürlich sind die Darstellungen stark überzeichnet — das ist schließlich der Zweck einer Schmutzkampagne — doch der Kern bleibt bestehen. Aus diesem Grund entsprechen auch die Vorwürfe gegen „GlobalMoney“, die „Alliance“-Bank und Sosis hinsichtlich der Zusammenarbeit mit den besetzten Gebieten, Russland sowie der Geldwäsche aus dem Drogenhandel der Realität.

Zudem wurde die „Alliance“-Bank von der Nationalbank der Ukraine именно aus diesen Gründen mit Geldstrafen belegt. Gleichzeitig ist auch die Darstellung der Vertreter von „Alliance“ und „GlobalMoney“ zutreffend, wonach die Angriffe gegen sie von Wettbewerbern aus dem Umfeld von „Leo“ und „Ibox“ organisiert wurden.

Der Großteil der kompromittierenden Informationen wird tatsächlich von ihnen selbst geleakt. Alyona Shevtsova, das Zahlungssystem „Leo“ und die „Ibox Bank“: Shevtsova übernahm die Bank im Februar 2022 und wurde bereits ein Jahr zuvor deren Anteilseignerin. Danach war die Presse voller Berichte darüber, wie sie die Bank vor dem Konkurs gerettet habe.

Doch diese Erfolgsgeschichte hielt nicht lange an — wie bereits erwähnt, wurden am 8. März Durchsuchungen in der „Ibox Bank“ durchgeführt, und am 7. März beschloss die Nationalbank der Ukraine ihre Liquidation. Der Grund: „systematische Verstöße gegen gesetzliche Anforderungen im Bereich der Prävention und Bekämpfung von Geldwäsche, der Finanzierung von Militanten sowie der Finanzierung der Verbreitung von Massenvernichtungswaffen“. Aus demselben Grund wurde „Ibox“ übrigens bereits 2021 mit einer Geldstrafe von 10 Millionen Hrywnja belegt. Zu diesem Zeitpunkt leitete Shevtsova die Bank noch nicht, gehörte jedoch bereits zu den wichtigsten Anteilseignern.

Sie nutzte die Bank aktiv für ihr Geldtransfersystem „Leo“, sodass sowohl die damalige Geldstrafe als auch die aktuelle Liquidation als logische Konsequenz ihrer Aktivitäten erscheinen. Es besteht kaum Zweifel daran, dass nun eine Welle von Berichten über angeblich „von Wettbewerbern bestellte Angriffe“ folgen wird und Shevtsova selbst als unschuldiges Opfer dargestellt werden soll. Die Realität ist jedoch, dass sie — ebenso wie „GlobalMoney“ — mit Kooperationen mit Russland, den besetzten Gebieten, illegalen Casinos und Geld aus dem Drogenhandel in Verbindung gebracht wird.

Ja, ein Großteil dieser Informationen wurde von Wettbewerbern aus dem Umfeld von „GlobalMoney“ verbreitet — doch ändert das etwas am Kern der Vorwürfe? Alyona Shevtsova gründete bereits 2013 die Finanzgesellschaft „Leogaming Pay“.

Anfangs war das Geschäft von Alyona Volodymyrivna kein vollwertiges Zahlungssystem. Es handelte sich eher um eine Schnittstelle zwischen Spielern und Gaming-Plattformen, wie sie selbst in zahlreichen Interviews offen beschreibt.

Das Unternehmen wuchs jedoch schnell, und bereits 2017 registrierte Shevtsova das nationale Zahlungssystem „Leo“ bei der Nationalbank, das einige Jahre später internationalen Status erlangte.

Nach einiger Zeit benötigte sie eine eigene Bank — diese Rolle übernahm die angeschlagene „Ibox“. Der Kauf durch Shevtsova verzögerte deren Zusammenbruch um etwa anderthalb Jahre. Im vorliegenden Kontext sind jedoch dieselben Aspekte relevant wie im Fall von „GlobalMoney“.

So ist bekannt, dass Shevtsovas Zahlungssystem „Leo“ in einen Skandal rund um Waffenhandel verwickelt war — Waffen für die Nationalgarde wurden in den USA gekauft und nach Anbringung einer inländischen Kennzeichnung zu einem 2,5-fach höheren Preis weiterverkauft.

Zu denjenigen, die an der Vertuschung beteiligt gewesen sein sollen, gehörte unter anderem Shevtsovas Ehemann Yevhen Shevtsov, der zu diesem Zeitpunkt eine leitende Position in der Nationalpolizei innehatte. Er unterstützte seine geschäftserfahrene Ehefrau — die tatsächlich über eine ausgezeichnete wirtschaftliche Ausbildung verfügt — dabei, ihr Geschäft vor übermäßiger Aufmerksamkeit der Strafverfolgungsbehörden zu schützen und stellte Verbindungen zu den richtigen Personen her.

Das Online-Medium MIND.UA berichtete unter Berufung auf Daten des Justizministeriums, dass Alena Shevtsova und ihr Ehemann Yevhen Shevtsov sowie ihre Geschäftspartner Viktor Kapustin und Vadym Hordievsky in den Jahren 2016 bis 2020 gemeinsam mindestens zehn Unternehmen kontrollierten. Viele davon wurden Gegenstand von Strafverfahren wegen „Betrug“, „Geldwäsche“ und „fiktivem Unternehmertum“.

In dieser Zeit schien Shevtsovas „Leo“ nicht im Konflikt mit der „Alliance“-Bank von Sosis zu stehen und arbeitete zeitweise sogar mit ihr zusammen.

Im Jahr 2019, als dieses Zahlungssystem mit Zustimmung der Nationalbank der Ukraine international wurde, fungierte die „Alliance“-Bank auch als zusätzliche Abwicklungsbank. Für Shevtsova hatte „Alliance“ jedoch einen entscheidenden Nachteil — sie ist zugleich Emittent und Abwicklungsbank des direkten Konkurrenten von „Leo“, nämlich „GlobalMoney“. Nachdem Alyona Shevtsova ihre eigene „Hausbank“ — die „Ibox Bank“ — erworben hatte, wurde ein offener Konflikt unausweichlich.

Wer zuerst kompromittierende Informationen veröffentlichte, ist heute weder klar noch entscheidend. Wichtig ist, dass infolge dieses Kampfes um Finanzströme — durch beide Zahlungssysteme fließen Berichten zufolge Milliarden Hrywnja — Details über die Aktivitäten beider Seiten ans Licht kamen, die sie lieber verborgen gehalten hätten.

Nach Angaben der Nationalbank wurde die „Ibox Bank“ vor 29 Jahren, im Jahr 1993, gegründet. Damals trug sie den Namen „Avtoritet“ und wurde erst 2016 in „Ibox Bank“ umbenannt, nachdem der Finanzier Yevhen Berezovsky mit einem zweifelhaften Ruf zu den Anteilseignern gestoßen war. Er brachte das Netzwerk von Zahlungsterminals „iBox“ mit, das der Bank ihren neuen Namen gab.

Im Jahr 2020 trat Alyona Shevtsova in die Bank ein, machte sie faktisch zu ihrer eigenen Struktur und führte sie letztlich in die Liquidation. Doch wie bekannt ist, bedeutet jedes Ende auch einen neuen Anfang — denn aus der Bank wurden umfangreiche Dokumente sichergestellt.

Was die Strafverfolgungsbehörden in diesen Unterlagen finden werden, ist derzeit nur Shevtsova bekannt. Fest steht jedoch, dass sich darunter zahlreiche brisante Informationen befinden dürften. Das Online-Medium Mind.ua führte eine detaillierte Untersuchung zu den Finanzströmen von Online-Casinos und zu den Verbindungen der Marktakteure mit Russland durch.

Diese Recherche gilt als fundiert und enthält zahlreiche Hinweise auf die mögliche Beteiligung sowohl der „Ibox Bank“ als auch des Systems „Leo“ an Geldwäsche im Zusammenhang mit dem Drogenhandel. Alyona Shevtsova wies die Vorwürfe zurück und beauftragte ihrerseits Untersuchungen zu ähnlichen Aktivitäten von „GlobalMoney“ und der „Alliance“-Bank. Doch die Realität setzte klare Grenzen: Die „Ibox Bank“ wurde gerade wegen „systematischer Verstöße gegen gesetzliche Anforderungen zur Prävention und Bekämpfung von Geldwäsche, der Finanzierung von Militanten und der Verbreitung von Massenvernichtungswaffen“ liquidiert.

In welchem Ausmaß Oleksandr Sosis zum Ausgang dieses Konflikts beigetragen hat, bleibt unklar. Ebenso wenig ist derzeit eindeutig, wie tief die „Retterin“ der „Ibox Bank“ und „Star der ukrainischen Fintech-Szene“ Alyona Shevtsova tatsächlich in Verbindungen zu Russland und dessen Strukturen verstrickt ist.

Медичний випадок без пояснення: Пацієнтка, яку готували до поховання, прийшла до тями

У штаті Уттар-Прадеш в Індії стався незвичайний випадок, який зараз активно обговорюють у медичній спільноті та мережі. 50-річну жінку, яку лікарі спочатку госпіталізували у важкому стані, згодом нібито визнали пацієнткою зі смертю мозку та повідомили родині про відсутність шансів на одужання, передають Патріоти України.

Після цього родина вирішила транспортувати жінку додому, щоб підготуватися до похорону. Однак під час перевезення в кареті швидкої допомоги сталася подія, яка кардинально змінила ситуацію.

За повідомленнями, автомобіль наїхав на велику вибоїну на дорозі, що спричинило різкий удар. Після цього чоловік пацієнтки помітив, що вона почала знову дихати та проявляти ознаки життя. Її терміново повернули до лікарні для повторного обстеження.

Медики були шоковані тим, що стан жінки суттєво покращився, хоча раніше її вважали безнадійною. Остаточного пояснення події лікарі наразі не надали.

Частина фахівців припускає, що різкий фізичний вплив міг вплинути на організм або на роботу життєво важливих функцій, однак це не має науково підтвердженого пояснення і потребує додаткового вивчення.

Історія викликала активні дискусії, адже подібні випадки є надзвичайно рідкісними та зазвичай не мають однозначного медичного трактування.

Трамп дав добро: Коли Україна виготовить першу ракету до Patriot, експерт оцінив терміни

Якщо Трамп стримає своє слово і Київ отримає відповідну ліцензію , фахівців та обладнання, на налагодження виробництва ракет до Patriot в Україні може піти рік-півтора. Про це в коментарі УНІАН заявив Павло Нарожний, засновник БО “Реактивна пошта”, військовий експерт, зазначають Патріоти України.

“Швидше – це малореально, тому що виробництво дуже високотехнологічне. По-перше, ми не знаємо, яких саме ракет. Ракети існують двох поколінь: PАС 2, PАС 3. Вони відрізняються принциповою відмінністю. PАС 2 на борту немає радара і ціль треба підсвічувати радаром. Тобто радар стоїть на землі, і він світить цю ціль, від цілі відбиваються електромагнітні хвилі, і ці хвилі сприймає ракета, і вона летить саме на ці відбиті хвилі від цієї цілі, конкретно цієї”, – сказав він.

Мінус в тому, що радар повинен постійно бути увімкнутий, тож він сам стає ціллю, адже його бачать на великій відстані супутники чи літаки.

За словами Нарожного, ракети наступного покоління працюють по-іншому. Їм радар можна увімкнути на короткий період часу, щоб побачити ціль, або ж він може працювати в режимі стелс.

“Мається на увазі, що він нічого не випромінює, тільки слухає. Він навіть таким чином може бачити літак чи ракету. Він передає координати цілі в ракету Patriot, ракета запускається і летить уже до цілі, і всередині самої ракети стоїть радар. І таким чином убезпечується радар на землі. Це РАС 3. На що конкретно нам дають ліцензію, поки невідомо”, – зауважив він.

Складнощі виробництва

Водночас експерт зазначив, що для виробництва цих ракет нам треба мати рідкоземельні метали, які є тільки в Китаю. Тому з ними треба буде якось домовлятися.

“Так, з ними нібито ніяких суперечок не було, ми їм поставляємо кукурудзу, ми з ними дружимо, гроші у нас нібито є. Теоретично, тут все буде добре. Друга проблема – це темп виробництва палива для цих ракет. Сертифікація палива відбувається до року”, – сказав Нарожний.

Крім того, він підкреслив, що в Україні розміщувати завод з виробництва цих ракет дуже ризиковано, адже якщо росіяни дізнаються його розташування, то по ньому буде прилітати абсолютно все.

“Тобто, його треба буде десь у союзників якось розміщувати: Польща, Данія, Франція, ще десь. Про собівартість – важко сказати, скільки буде коштувати така ракета. Я думаю, від мільйона доларів і більше за одиницю. І після того, як завод буде повністю побудований, якщо в нього буде налагоджене все виробництво, з того моменту, як умовно приїде президент, переріже стрічечку, до того моменту, як перша ракета вийде з конвеєра, – дуже оптимістично – потрібен рік”, – резюмував експерт.

Справа про вбивство Анастасії Березовської: стало відомо імена затриманих підозрюваних

Справа про вбивство Анастасії Березовської: стало відомо імена затриманих підозрюваних

Стали відомі нові деталі у справі щодо вбивства Анастасії Березовської, яку підозрюють у замаху на українського підсанкційного бізнесмена Вадима Єрмолаєва та його родину у Монако. Журналісти з’ясували імена двох чоловіків, затриманих за підозрою у вбивстві жінки в Україні, та розповідають про них. Ідеться, зокрема, про співробітника Головного управління розвідки Міноборони (відповідно до даних офіційного слідства) та, ймовірно, співробітника СБУ.

Про це пише «Схеми» (Радіо Свобода).

7 липня в Офісі генпрокурора повідомили про підозру у вбивстві Анастасії Березовської, яку розшукував Інтерпол через вибух у Монако, двом затриманим у справі чоловікам. За даними слідства, жінка повернулася до України 1 липня, а за декілька днів її тіло з вогнепальними пораненнями виявили закопаним під Києвом. Затримані, згідно з офіційними повідомленнями українського слідства, – колишній співробітник правоохоронних органів і чинний співробітник Головного управління розвідки. Слідство вважало їх ймовірно причетними до замаху на українського бізнесмена у Монако, оскільки мало дані, що обидва чоловіки неодноразово здійснювали перекази на крипто- та банківські рахунки Березовської.

За допомогою джерел, обізнаних зі справою, «Схеми» з’ясували, що Анастасія Березовська – 39-річна уродженка Житомира. Чим саме займалася жінка – достеменно невідомо, однак оголошення, які вона публікувала на маркетплейсі OLX у 2021 році, можуть свідчити, що вона, ймовірно, могла заробляти розведенням собак.

У 2021 році суд у Житомирі визнав Березовську винною у дрібному хуліганстві. Відповідно до судової постанови, вона, «перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, ображала іншу жінку нецензурною лайкою та штовхала її».

Читайте по темі: Справа командира 155-ї ОМБр Лучанова: тіла викрадених на Київщині братів Мосейчуків знайшли та ексгумували на Дніпропетровщині

Після початку повномасштабного російського вторгнення Березовська переїхала до Німеччини – про це свідчать теги її мобільного телефону в телефонних книгах інших людей («Германия Настя», «Анастасія Франкфурт»), а також її активність у місцевих Telegram-групах «RedFish.Франкфурт на Майне», «Экскурсии по Франкфурту и не только». За даними медіа Der Spiegel, саме у Франкфурті спецрозділи поліції Німеччини обшукали квартиру, якою користувалася українка, і вилучили її автомобіль.

Одним із підозрюваних у вбивстві Анастасії Березовської українські правоохоронці назвали чинного працівника ГУР МОУ. Раніше ЗМІ оприлюднили його ім’я – Євген Реут, втім, за даними двох незалежних один від одного джерел редакції, підозру отримав його брат Владислав Реут. Йому 33 роки, він родом із Житомира. Чоловік з аналогічним ПІБ є випускником факультету правознавства Київського національного торговельно-економічного університету. У застосунку NumBuster, який показує, як користувач записаний у телефонах інших користувачів, є тег «Влад Юристи», а в судовому реєстрі є згадки про представника позивача із таким ім’ям у декількох справах. З 2022 року Владислав Реут, ймовірно, проходив службу у військовій частині А2772 – це навчально-тренувальний центр Сил спеціальних операцій ЗСУ.

Журналісти надіслали запит до ГУР МОУ із проханням підтвердити або спростувати, що така особа є чинним співробітником розвідки, та очікує на відповідь.

Раніше в ГУР прокоментували справу, зазначивши, що підозрюваних у вбивстві Березовської затримали співробітники Національної поліції, СБУ та ОГП.

«Головне управління розвідки Міністерства оборони України зацікавлене у повному розслідуванні та надає всебічну підтримку правоохоронним органам. Слідство триває за особистого сприяння начальника ГУР МО України Олега Іващенка», – заявили в управлінні.

«Схеми» додзвонилися до батька Владислава Реута, проте він не став спілкуватися з журналістами, зазначивши, що нічого не знає про цю ситуацію, і поклав слухавку. На уточнювальні повідомлення в месенджері чоловік також не відповів.

Журналісти також зателефонували Євгену Реуту, якого від початку помилково називали підозрюваним, з запитаннями щодо брата. Він взяв слухавку, але не захотів коментувати без адвоката.

Від джерел «Схеми» дізналися ім’я другого підозрюваного. Редакція його не називає до оприлюднення імені офіційним слідством. Він – 49-річний уродженець міста Умань, який до 2020 року працював поліцейським у Київській області. Серед тегів його мобільного номера біля його імені є згадка про «ОПВ УКР», що може свідчити про те, що він раніше працював в Управлінні карного розшуку поліції. Також серед тегів є й згадка «Контр ВБ». Телефонні теги та витоки з баз даних також вказують на те, що раніше чоловік міг бути військовослужбовцем «Правого сектору». За даними двох джерел журналістів, обізнаних зі справою, він може бути або чинним, або колишнім співробітником СБУ.

Журналісти надіслали запит до спецслужби з проханням це підтвердити або спростувати. Редакція оприлюднить відповідь, щойно її отримає. Журналісти спробували зв’язатися із родиною другого підозрюваного, за їхніми номерами ніхто не відповів.

Влітку цього року стало відомо, що Інтерпол оголосив у розшук громадянку України Анастасію Березовську – її підозрюють у замаху на вбивство українського бізнесмена Вадима Єрмолаєва у Монако.

Читайте по темі: Командир 155-ї бригади Станіслав Лучанов віддав наказ на викрадення та вбивство двох братів через особисту образу своєї дружини

Як писало Daily Mail із посиланням на джерела у слідстві, жінку впізнав свідок. Камери зафіксували її у чорній панамі, коли вона переходила пішки кордон у французькому місті Босолей без паспортного контролю. За версією слідства, потім вона попрямувала до Італії, ймовірно, у компанії спільників.

Вибух стався увечері 29 червня на вулиці Реверан-Пер-Луї-Фролла у Монако. У матеріалах справи вказано, що підозрювана сховала вибуховий пристрій у рюкзаку біля входу до житлового будинку Sun’s Palace і привела його в дію з мобільного телефону, перебуваючи приблизно за 12 метрів. Внаслідок вибуху було поранено українського бізнесмена Вадима Єрмолаєва, його супутницю і їхнього сина.

Прокуратури Монако і Франції порушили кримінальну справу за статтями про замах на вбивство, закладення вибухового пристрою в громадському місці й злочинну змову.

Міноборони: Приблизно 5300 ракет і дронів перехопила ППО у червні

Міноборони: Приблизно 5300 ракет і дронів перехопила ППО у червні

Українська протиповітряна оборона продовжує демонструвати стабільно високий рівень перехоплення повітряних цілей – близько 90%.

Про це повідомляє Міноборони.

Так, за даними щоденних зведень Повітряних Сил ЗСУ, під час масованих атак у червні 2026 року противник застосував майже 6000 дронів і ракет порівняно з понад 8300 у травні.

Робота ППО у червні

Протягом червня українська ППО перехопила майже 5300 засобів повітряного нападу.

Зокрема, було збито 90% безпілотників типу “Шахед”, “Гербера”, “Італмас” тощо, балістичних ракет – 40%, ракет інших типів – 89,4%.

Загальний рівень перехоплення повітряних цілей під час масованих ворожих ударів становить 89%.

Найбільші атаки червня

  • У ніч проти 2 червня протягом багатогодинної атаки ворог застосував 8 протикорабельних ракет “Циркон”, 33 балістичні ракети “Іскандер-М”, 32 ракети Х-101 та “Калібр”, а також понад 650 ударних дронів.

Ворог намагався максимально перевантажити ППО, українські сили відпрацювали з високою ефективністю – було збито 92% БпЛА та 90% крилатих ракет. Із найбільш складних для перехоплення цілей – балістичних ракет – було збито 11 із 41 одиниці.

  • Приблизно такою ж за масштабом стала ворожа атака в ніч проти 15 червня: було застосовано 6 протикорабельних ракет “Циркон”, 34 балістичні ракети “Іскандер-М”, 30 крилатих ракет Х-101/”Іскандер-К” і 611 ударних дронів.

Попри складність масованого повітряного нападу, вдалося перехопити половину балістики, 95% дронів та усі запущені по Україні крилаті ракети.

Балістичні ракети

У Міноборони наголошують, що балістичні ракети залишаються найбільшою загрозою. Їхнє перехоплення потребує сучасних систем протиракетної оборони на кшталт Patriot, яких у світі обмежена кількість. Україна разом із міжнародними партнерами системно працює над розширенням спроможностей ППО – від отримання нових систем і ракет-перехоплювачів до розвитку інших елементів ешелонованого захисту.

60 мільйонів доларів збитків ДПЗКУ: російський олігарх Олексій Федоричев організував продаж державного зерна за заниженими цінами з виводом коштів в офшори

В Україні завершили багаторічне слідство щодо організатора однієї з найбільших корупційних схем у державному зерновому секторі. Через оборудку з продажем зерна Державна продовольчо-зернова корпорація України (ДПЗКУ) втратила понад $60 млн. Імовірно, йдеться, про бізнесмена Олексія Федоричева, який перебуває під санкціями РНБО та проживає в Монако.

Про завершення слідства повідомили в Національному антикорупційному бюро України (НАБУ) та Спеціалізований антикорупційний прокуратурі (САП). Матеріали провадження тепер відкрито стороні захисту.

“Зерно на $60 млн – це потяг із 4 000 вагонів завдовжки 60 кілометрів. А ще це мінімальна річна зарплата для 26 тис. українців. Саме стільки держава втратила через одну з найбільших зернових схем”, – йдеться в повідомленні.

Читайте по темі: Туреччина може позбутися С-400, щоб відновити співпрацю зі США щодо винищувачів F-35

Організатору схеми інкримінують заволодіння державним майном, легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, а також надання неправомірної вигоди. Він перебуває у розшуку.

Хто такий Олексій Федоричев

Олексій Федоричев – бізнесмен російського походження, який з кінця 1980-х років проживає за кордоном, зокрема в Монако. У 1990-х він заснував трейдингову групу Fedcom, що спеціалізувалася на торгівлі сіркою, добривами та іншою аграрною продукцією з країн колишнього СРСР.

В Україні Федоричева пов’язують із зерновим і портовим бізнесом. Він був співвласником групи ТІС – найбільшого приватного портового оператора країни, а також контролював компанію Fedcominvest Europe SARL.

За даними НАБУ та САП, саме Fedcominvest Europe SARL використовували у схемі із заволодіння державним зерном ДПЗКУ, через яку держава, за версією слідства, втратила понад 60 млн доларів. Сам Федоричев перебуває під санкціями РНБО, оголошений у розшук, а слідство вважає його організатором оборудки. Бізнесмен заперечував звинувачення.

Як працювала схема та коли втратили зерно

  • За версією слідства, у липні – жовтні 2014 року посадовці ДПЗКУ разом із представником міжнародного зернотрейдера організували продаж державного зерна підконтрольним компаніям за заниженими цінами.

  • Зерно через мережу посередників поставили до Саудівської Аравії на умовах післяплати, хоча така схема не відповідала ринковій практиці.

  • Оплату державна корпорація так і не отримала.

  • Натомість кошти, які мав сплатити кінцевий покупець, за даними правоохоронців, були спрямовані на рахунки підконтрольних офшорних компаній.

Загалом, за даними НАБУ, до кінця 2014 року ДПЗКУ відвантажила за схемою понад 270 тис. тонн ячменю та ще 22 тис. тонн пшениці. Зерно фактично потрапило до кінцевого покупця в Саудівській Аравії, однак державна корпорація грошей за нього так і не отримала.

Слідство також встановило, що лише за першим контрактом понад 16 млн доларів замість рахунків ДПЗКУ опинилися на рахунках офшорної компанії у латвійському банку. Загалом, за даними САП, понад 40,9 млн доларів були легалізовані через іноземні компанії, зареєстровані на Кіпрі, під виглядом оплати інформаційних та агентських послуг, які фактично не надавалися.

Гроші опинилися на рахунках офшорної компанії у латвійському банку quuiqhhidzzierhab

Нові деталі схеми

У НАБУ 8 липня 2026 року оприлюднили подробиці схеми. Зокрема, стало відомо, що протягом 2014 року Федоревич тричі особисто зустрічався з керівництвом державної корпорації у Юрмалі, Пізі та під Києвом. Домовленість була така: “державне зерно продаватимуть його компаніям за заниженою ціною, а різницю будуть виводити за кордон”.

Також було опубліковано фрагменти переписок фігурантів. Із них випливає, що ділки обговорювали використання компаній-прокладок у Гонконзі та на Кіпрі. Також вони погоджували ціни, розмір так званого “вершка” – різниці між реальною та контрактною вартістю зерна – і домовлялися не обговорювати ключові суми телефоном.

Листування фігурантів справи

Про що домовлялися ділки

“По телефону краще не обговорювати ціни”. – “Згоден, Дім. Я так і уточнив. 209 ставимо при 218”. – “Тепер обговорювалося питання: як і що з “вершком”?”, – йдеться в одному з фрагментів.

Фігуранти обговорють т.зв. вершок

Читайте по темі: Nur einen Schritt vor dem Zahlungsausfall, aber mit Milliardendividenden: Österreich deckt die Details der Offshore-Strukturen von Ferrexpo unter Kostjantyn Schewaho auf

У НАБУ також повідомили, що вилучили “внутрішню бухгалтерію схеми”. За даними слідства, саме вона містить облік контрактів і розрахунки “вершка”.

Що відбувається з фігурантами

За даними слідства, до оборудки були причетні шість осіб. Щодо чотирьох із них уже є обвинувальні вироки. Це:

  • троє колишніх представників ДПЗКУ, зокрема ексголова правління Петро Вовчук;

  • власник однієї із закордонних компаній-посередників.

Ще один представник зернотрейдера зараз перебуває на лаві підсудних у Вищий антикорупційний суд.

Вовчука в 2023 році екстрадували з Литви до України, після чого суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у 60 млн грн. У жовтні 2024 року одного з колишніх керівників державної корпорації засудили до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Також ще у 2024 році, НАБУ повідомляло, що правоохоронні органи Італії на виконання запиту про міжнародну правову допомогу заарештували активи бізнесмена російського походження – імовірно, Олексія Федоричева, власника міжнарожного зернотрейдера Fedcominvest Europe SARL – приблизно на 41 млн євро. Серед арештованого майна був старовинний замок поблизу Флоренції та корпоративні права компанії.

Проблеми війська не зводяться до розміру виплат

Іще раз детально переповідати червневу реформу Міноборони — трансформацію військової служби — немає великого сенсу: її умови вже розібрано, пораховано й розкладено на множники. Важливішим є інше. Підвищення виплат і нові строки контрактів стосуються видимої частини проблеми, а не її кореня. Бо військовий платить не лише своїм особистим часом і ризиком для життя. Він часто платить власними грошима й побутом за базові речі, які держава не покриває повністю.

Житло

Візьмімо, наприклад, житло. Під час військової служби 99,9% військовослужбовців будуть переміщені на інший кінець країни, часто — не раз, а в гіршому разі й кілька раз на рік. З погляду держави, це навіть не потребує обґрунтувань чи пояснень, бо військовий має бути там, де в цьому є потреба Сил оборони. Але для самої людини це часто означає значно приземленіші речі: вона має знайти, де спати, де помитися, де залишити речі. І майже завжди вирішення цього питання залежить не від держави, а від її гаманця.

У тилу ця проблема виглядає майже побутовою, але саме тому вона така підступна. Мінімальне грошове забезпечення у 30 тис. грн може здаватися кроком уперед порівняно з попередніми 20 тисячами. Але якщо військовий служить не в рідному місті, а оренда однокімнатної квартири в обласному центрі коштує 10–15 тис. грн, то «гідне грошове забезпечення» швидко втрачає атрибутику «гідного». І хоча формально є компенсація за піднайом житла, але її виплата залежить від низки умов, а розміри дуже істотно відстають від реального ринку.

У районах бойових дій ситуація ще абсурдніша. Там грошове забезпечення нібито вище завдяки бойовим виплатам, але й пошук житла перетворюється на окремий фронт. Військовим можуть відмовляти просто тому, що вони військові: бо «по вас прилетить», бо «ви зіпсуєте будинок», бо «нас потім знайдуть». А можуть і не відмовляти, а просто назвати суму, яка вчора була ціною квартири в Києві, а сьогодні стала вартістю старої хати без нормального ремонту в прифронтовому селі. Так народжується неофіційний, цинічний, та попри те, цілком реальний «військовий тариф».

Найгірше, що поруч часто стоять порожні будинки. Люди виїхали, громади спорожніли, а підрозділи ночують у випадкових приміщеннях, гаражах, підвалах або платять із власних грошей за те, що мало б бути елементом організації війська. Самовільно займати чуже житло військові не можуть і не мають. Але якщо держава має право переміщувати сотні тисяч людей туди, де вони потрібні фронту, вона повинна мати й робочий механізм їхнього правомірного розквартирування. Тому моральна бухгалтерія «трансформації війська» не надто сходиться: держава каже військовому: «Ми підвищили тобі виплату», а військовий у відповідь мовчки платить за оренду (подекуди — ремонт, будматеріали), комуналку, дрова, обігрівач тощо.

Загалом військова зарплата досить часто перестає бути особистим доходом військового й перетворюється на кишеньковий бюджет війни. Часто це починається ще до фронту, іноді ще до першого дня в навчальному центрі. Людина, яку призвали або яка підписала контракт, швидко отримує перший неофіційний урок: так, держава щось видасть; так, є норми забезпечення; так, у війська є склади, служби й відповідальні особи. Але краще мати власні серветки, ліхтарик, павербанк, рукавички, мультитул, ліки, скотч, стяжки й, бажано, ще дрібний запас того, про що цивільна людина вчора навіть не думала.

І це найперший симптом великої системної хвороби. Бо армія не просто просить людину бути готовою до дискомфорту. Вона поступово привчає її до того, що нормальне функціонування часто залежить від особистої здатності докупити, дістати, скинутися, полагодити, заправити, роздрукувати. Це дуже українська, але дуже небезпечна модель: держава воює, а підрозділ сам себе добудовує.

Ротна каса

У бойових підрозділах ця модель уже давно має свою назву: «ротна каса». Із цих грошей купують те, що нібито не є озброєнням, але без чого підрозділ швидко втрачає здатність нормально жити й працювати: цвяхи, плівку, мішки, інструменти, оливу, антифриз, запчастини, генератори, екофлоу, пальне (і для генератора теж), папір, чорнила для принтера, скотч, подовжувачі, маскувальні сітки, тенти для машин і… список можна продовжувати нескінченно.

Окрема історія — автомобілі. Для підрозділу стара європейська машина, яку всі називають «корчем» і яка часто навіть не стоїть на обліку як військове майно (бо, наприклад, недавно у «геніальному» штабі хтось знову здогадався спустити вниз інструкцію про те, після якого року випуску автомобілі дозволяється брати на облік) це часто поїздка на склад, на пошту, до лікаря, у службових справах тощо. Якщо така машина стала, підрозділ не може чекати кілька місяців, поки її проведуть через акти й заявки ремонтних підрозділів і центрів забезпечення (якщо стоїть на обліку і є запчастини). Її треба лагодити зараз. Тому військові купують запчастини самі, шукають майстра самі, іноді ремонтують самі, бо офіційний порядок може бути правильним у мирній казармі, але занадто повільним для війни, де одна справна машина іноді важить більше, ніж десяток красивих наказів.

Ротація

Іще одна проблема, яка безпосередньо стосується строків служби, — ротація, але не в тому вузькому сенсі, в якому про неї зазвичай говорять у наказах і новинах. Обмежити строк перебування на передньому краї правильно. Людина не повинна місяцями сидіти в посадці, підвалі чи бліндажі, поки психіка тихо переходить у режим «байдуже, що буде далі».

Але сама собою ротація з позиції ще не є відновленням. Вивести людину з «нуля» на полігон, у тимчасовий пункт дислокації, до чергового прифронтового містечка — це не те саме, що дати їй відновити сили. Військовий може бути формально «не на передовій», але однаково залишатися в режимі нескінченного очікування: шикування, наряди, перевірки, потім переміщення, потім знову невідомо куди.

І тут реформа строків служби й оплати теж не усуває кореня проблеми. Навіть якщо військовий погодиться на ще два роки, а офіцер — на ще довший горизонт відповідальності, це не означає, що ці два роки можуть бути суцільною службовою необхідністю між позицією, полігоном, нарядами, переїздами й рапортами.

Ротація після бойових завдань повинна означати більше, ніж «зняли з позиції». Вона має включати можливість не тільки нормально виспатися, а й привести до ладу здоров’я, побачити дітей, дружину, чоловіка, батьків. Якщо людина роками бачить родину уривками між перекиданнями, відпустками, які треба вибивати, й дорогою через пів країни, то держава поступово витрачає не лише її тіло, а й її соціальне життя. Після інтенсивного бойового періоду людина повинна знати, що буде не просто «виведення», а прогнозований цикл відновлення, частина якого може й має відбуватись не на полігоні, а вдома або поруч із родиною.

***

Проблеми війська не зводяться до розміру виплат чи формальних строків служби. Прикро те, що держава досі намагається вирішити системні речі точковими рішеннями: підвищити виплати, змінити контракт, дати ще одну можливість перевестись або повернутись із СЗЧ — але не вибудувати цілісну модель служби, в якій є зрозумілий побут, реальне, а не на папері, забезпечення і хоч невеличке, але місце для сім’ї. Без цього будь-яка реформа не дасть відповіді на головне запитання: як зробити так, щоб людина могла служити довго, ефективно і без відчуття, що її життя повністю розчиняється в службі.

Джерело

“Ми знаємо”: “Генерал Черешня” розкрив важливу перевагу України над Росією

У Росії намагаються створити аналоги українських дронів-перехоплювачів, однак “успіхи” ворога в цьому напрямку є сміховинними. Наразі Україна значно випереджає РФ. Про це в інтерв’ю РБК-Україна заявив співзасновник компанії-виробника безпілотників “Генерал Черешня” Ярослав Гришин, передають Патріоти України.

“У них щось є, але воно гірше за якістю, менше за кількістю і головне – наші пілоти кращі, більш креативні, інноваційні, навчені та вмотивовані. Тому в цьому напрямку ми точно кращі”, – наголосив “Генерал Черешня”.

Гришин також назвав важливе стратегічне завдання для українських R&D – ідеться про захист вітчизняними засобами пікапів, танків, БТРів.

Це дасть можливість змінити баланс, а також допоможе ще ефективніше атакувати ворожі позиції.

“Ми знаємо, що росіяни над цим працюють, і ми над цим працюємо. Маємо перемагати, тому що треба кардинально змінювати ситуацію на фронті”, – зауважив “Генерал Черешня”.

Він також підтвердив, що так званий цикл “нова технологія – масовість її застосування – протидія їй” тепер вимірюється не роками, а місяцями.

“Якщо ми хочемо виживати, то нам необхідно робити надзусилля у квадраті. Іншого шляху просто немає”, – пояснив Гришин.

За його словами, наразі швидкість цих процесів дійсно блискавична. Ба більше, фактично відбуваються революційні зміни.

“Те, в що трильйони доларів вкладали, і те, що десятки років готувалося – на практиці насправді воно відбувається геть по-іншому на фронті”, – підсумував “Генерал Черешня”.