Вимагали 20 тисяч доларів за переведення бійця до тилової частини у Дніпрі: затримано чотирьох фігурантів

За даними слідства, військовослужбовець вимагав 16 доларів тисяч за сприяння у переведенні бійця до тилової частини у Дніпрі. За ці гроші він обіцяв вплинути на посадовців, які ухвалюють такі рішення.

У разі відмови передати кошти військовому погрожували негативними наслідками. Згодом суму збільшили до 20 тисяч доларів. Спочатку передали 10 тисяч доларів, а пізніше до схеми долучилися ще двоє — цивільний та полковник, який, за версією слідства, пообіцяв посприяти у переведенні ще за 10 тисяч доларів.

Наприкінці серпня цивільний співучасник надав реквізити електронного гаманця для переказу грошей. Після отримання 100 доларів він зажадав сплатити решту — 9900 доларів. Після передачі коштів усіх чотирьох фігурантів затримали.

 quuiqhhidzzierhab

Читайте по темі: Суд визнав начальника Іршавського ТЦК Олексія Травова винним у п’яному скандалі: тепер він оскаржує штраф

 

Дорожня «десятина» на 30 мільйонів: НАБУ повідомило про нові підозри у схемі відкатів у Полтаві

НАБУ і САП розширили коло підозрюваних у справі про корупційну схему під час обслуговування та ремонту доріг у Полтавській області. Йдеться про колишнього заступника голови Полтавської обласної ради, депутата та посадовця Полтавської міської ради, а також двох представників підрядних компаній.

За даними слідства, службовці Управління житлово-комунального господарства Полтавської міськради у змові з колишнім заступником голови облради та двома депутатами міськради систематично вимагали від підрядників неправомірну вигоду.

За укладеними договорами на обслуговування та поточний ремонт місцевих доріг посадовці нібито вимагали 10% “відкату” від вартості робіт. Загальна сума неправомірної вигоди, за даними НАБУ, перевищила 29,9 млн грн.

У червні 2026 року НАБУ і САП уже повідомляли про підозру депутату та посадовцю Полтавської міської ради, а також двом представникам підрядних компаній у межах цього провадження.

Після нових підозр загальна кількість фігурантів справи зросла до дев’яти осіб. Наразі слідство триває. Правоохоронці встановлюють інших людей, які можуть бути причетними до корупційної схеми.

Читайте по темі: В Офісі Генпрокурора спростували обшуки НАБУ і САП у Руслана Кравченка

Раніше повідомляли: Рейдерські захоплення на 248 млн грн: НАБУ і САП повідомили про нову підозру бізнесмену

Сотні мільйонів збитків на газі: до суду передали справу ексочільниці «Чернігівгазу» Алли Ярової

До суду передали обвинувальний акт щодо колишньої голови правління АТ «Чернігівгаз» Алли Ярової. За версією слідства, вона причетна до схем із несанкціонованим відбором газу, через які підприємству та державним інтересам завдали збитків на сотні мільйонів гривень.

Кримінальне провадження розслідували на найвищому рівні, а процесуальне керівництво здійснювали прокурори Офісу Генерального прокурора. Потерпілою стороною у справі визнано АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз».

За даними слідства, посадовиця була причетна до реалізації масштабних схем із несанкціонованого відбору природного газу, призначеного для виробничо-технологічних потреб. Унаслідок цих дій підприємству та державним інтересам, як стверджують правоохоронці, завдали значних матеріальних збитків. Їхній розмір обчислюється сотнями мільйонів гривень.

Дії Алли Ярової кваліфікували за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України — привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою.

Ця стаття передбачає від 7 до 12 років позбавлення волі. Також може бути призначене позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років із конфіскацією майна.

Читайте по темі: БЕБ розслідує «енергетичну» схему: одеська фірма ввезла обладнання на 589 мільйонів гривень без ПДВ та «загубила» його

31 серпня кримінальне провадження щодо Алли Ярової почне розглядати суддя Новозаводського районного суду Чернігова Антон Діденко.

Передісторія справи

У грудні 2023 року Шевченківський районний суд Києва обрав Яровій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави понад 110 мільйонів гривень.

У січні 2024 року суму застави зменшили до 30 мільйонів гривень. Після цього ексочільниця «Чернігівгазу» вийшла із СІЗО.

За уточненими даними, заставу за неї внесло ТОВ «Твій Газзбут», кінцевим бенефіціарним власником якого є Дмитро Фірташ. «Чернігівгаз» входив до групи регіональних газорозподільних підприємств, пов’язаних із бізнес-групою Фірташа.

Раніше у повідомленнях про звільнення Ярової також згадувався «Банк “Кліринговий дім”», який пов’язували з родиною колишньої народної депутатки від ОПЗЖ Юлії Льовочкіної. Водночас подальше уточнення стосувалося саме компанії, яка внесла заставу, — ТОВ «Твій Газзбут».

За даними СБУ, справа Алли Ярової є частиною масштабного кримінального провадження щодо ймовірного привласнення газу. За версією слідства, до схеми могли бути причетні керівники 16 регіональних газових підприємств та представники фінансово-промислової групи, пов’язаної з Дмитром Фірташем.

Тіньові схеми пасажирських перевізників: БЕБ розслідує несплату 15мільйонів податків одеським перевізником

Найбільшого автобусного перевізника Одеської області — ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС» — підозрюють у навмисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.

Як повідомляє «Думська», у Бюро економічної безпеки, підприємство «нахімічило» близько 8 млн гривень ПДВ і заборгувало майже 7 млн гривень податку на прибуток.

За даними слідства, з січня 2024 року по липень 2025 року посадові особи компанії оформляли безтоварні операції з фіктивними фірмами. У документи вносилися фіктивні послуги з перевезення будматеріалів, закупівлі дизельного палива, запчастин і навіть сантехніки. Це дозволило підприємству безпідставно сформувати податковий кредит і не сплатити до бюджету відповідні податки.

 quuiqhhidzzierhab

На території автобази на 21-му кілометрі Старокиївського шосе відбулися обшуки. Там вилучили мобільні телефони керівництва та документи.

Читайте по темі: У Києві затримали ексміліціонера, який продавав «білий квиток» за 20 тисяч доларів

Примітно, що на вимогу надати бухгалтерську документацію підприємство заявило, що вся електронна база нібито була знищена під час однієї з нічних атак дронів на Одесу.

Нагадаємо, компанія «ПІВНІЧ ТРАНС» (правонаступник ПАТ «Севертранс») — найбільший перевізник області. Обслуговує до двадцяти міських маршрутів.

Компанія з’явилася ще в далекому 1997 році. Її заснував бізнесмен Сурен Сардарян, якому, серед іншого, належить центральний автовокзал Одеси, десятки автостанцій в Одеській області та інших регіонах, мережа автозаправок «Веста» і навіть де-факто парк Марка Твена (колишній Горького).

Транспортна імперія Сардаряна контролює значну частину міських пасажирських перевезень в Одесі, регіоні та за його межами.

Після «Великого будівництва» — ветеранські мільярди: Юрій Голик намагається прибрати з Google згадки про своє минуле

Юрій Голик, який народився в Луганську у 1977 році, свого часу працював у медіа та рекламі. У 2015 році він опинився в Дніпропетровській ОДА, де працював разом із Валентином Резніченком. Згодом Голик почав відповідати за інфраструктурний напрямок, а у 2019 році став одним із публічних координаторів президентської програми «Велике будівництво».

Згодом його ім’я з’явилося у кримінальних провадженнях. НАБУ розслідувало справу щодо можливого заволодіння бюджетними коштами під час будівництва та ремонту доріг. У червні 2024 року Голик залишив Україну та, ймовірно, виїхав до Австрії.

Майже 2 роки про нього було небагато публічної інформації. Але наприкінці червня 2026 року ситуація змінилася.

ЗМІ почали повідомляти про хвилю скарг до Google щодо нібито порушення авторських прав у публікаціях, де згадується Голик. За даними «Укррудпрому», під такі скарги потрапили матеріали, опубліковані ще з 2022 року.

Механізм цікавий: сторінку можна прибрати з пошукової видачі, навіть не спростовуючи факти, викладені в матеріалі.

Читайте по темі: ВАКС відмовився зменшувати заставу Ірині Мудрій із 20 до 5 мільйонів гривень

За даними «СтопКору», жоден з оскаржених матеріалів не містив запозиченого контенту, який порушував би авторські права. Тобто йшлося про оригінальні журналістські тексти.

Паралельно з 2024 року Голик через адвокатів намагається домогтися відкриття кримінального провадження щодо детективів НАБУ за ст. 387 ККУ — «Розголошення даних оперативно-розшукових заходів». Апеляційна палата ВАКС у відкритті провадження відмовляла.

Але є ще один цікавий момент.

У квітні NGL.media опублікувало розслідування про масштабну державну програму створення ветеранських просторів. У 2025 році Мінветеранів запустило програму будівництва таких об’єктів за єдиним проєктом.

Йдеться про одноповерхові будівлі площею 1500 кв. м зі спортзалом, кімнатами для консультацій і психологічної підтримки, конференц-залами та невеликим кафе.

На створення 22 просторів із бюджету вже виділили 1,55 млрд грн. Тобто близько 75 млн грн на одну будівлю. Якщо реалізувати плани щодо 160 об’єктів, загальна сума може сягнути приблизно 12 млрд грн.

За даними розслідування, земельну ділянку під будівництво у Луцьку виділили 28 травня 2025 року — за 3 тижні до того, як уряд ухвалив відповідну постанову.

Адаптовані проєкти експертизували ТОВ «УК Експертиза» та ТОВ «Нова-Експерт». На кожен об’єкт витрачали менш як місяць.

Не менш цікаво проходили й тендери. У всіх 7 проєктах у 2025 році участь у торгах брав лише один підрядник, який і отримував замовлення. Умови тендерів, за даними розслідування, фактично унеможливлювали участь інших компаній.

Будівництво 7 просторів розпочалося восени. Пізніше з’ясувалося, що у кошторисах суттєво завищували вартість матеріалів. Автори розслідування пов’язують цю історію з Юрієм Голиком.

Читайте по темі: САП вимагає конфіскувати ще два авто у екскерівниці податкової Полтавщини Рябкової

І тут варто подивитися на бізнес самого екскуратора «Великого будівництва».

Голик володів 25% ТОВ «Креативна країна», яке займається консультаціями з питань комерційної діяльності та управління і має статутний капітал лише 1000 грн. Компанія організовувала низку коворкінгів.

У 2023 році її виручка зросла майже до 39 млн грн проти 1,8 млн грн у 2022 році. Чистий прибуток становив 10,2 млн грн. Але за підсумками 2025 року чистий прибуток скоротився майже у 20 разів — до 588 тисяч грн.

Ще гірша ситуація, судячи з відкритих даних, у ТОВ «Креативний штат Гулівер». Через «Креативну країну» Голик володіє у ньому 10%. Компанія перебуває у стані банкрутства.

Один зі співвласників «Гулівера» також позивається до інших засновників через борг перед однією зі своїх компаній у розмірі 10,4 млн грн.

Чи пов’язані ці фінансові проблеми з інтересом Голика до багатомільярдної програми ветеранських просторів — питання відкрите. Але перехід від коворкінгів для фрілансерів до будівництва об’єктів за мільярди бюджетних гривень справді виглядає примітно.

Є й інша історія, яка не дає забути про минуле Голика.

Йдеться про будівництво водопроводу до Кривого Рогу після підриву Каховської ГЕС. Вартість проєкту становила 7,7 млрд грн. За версією слідства, його вартість могла бути завищена приблизно на 3 млрд грн.

Крім того, слідство встановило, що учасники схеми легалізували товарно-матеріальні цінності на 187 млн грн та занизили сплату ПДВ ще на 20,5 млн грн.

Одним із ключових фігурантів у цій історії називали Юрія Голика — публічного координатора «Великого будівництва».

Але найбільш проблемною для нього залишається справа ТОВ «Будінвест Інжиніринг», яке займається будівництвом доріг та автострад і має статутний капітал 1,05 млн грн.

За версією слідства, у 2022 році посадовці Дніпропетровської ОДА передали компанії контракти на будівництво та ремонт доріг на 1,5 млрд грн. Частину грошей, як вважає слідство, могли вивести під виглядом оплати товарів та послуг на рахунки фіктивних компаній.

Підозрюваним у цій справі є Валентин Резніченко, який двічі очолював Дніпропетровську ОДА.

І тепер повертаємося до головного питання.

Чому після майже 2 років відносної тиші Юрій Голик раптом почав так активно боротися з публікаціями, у яких згадується його ім’я?

Можливо, відповідь варто шукати не лише у питанні репутації, а й у грошах, державних програмах та кримінальних провадженнях, які досі залишаються у фокусі уваги правоохоронців і журналістів.

Одеська митниця виплатить понад 460 тисяч гривень за рік зволікання з поновленням посадовця

Одеський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов колишнього керівника підрозділу Одеської митниці С. С. Колеснікова та ухвалив стягнути з держоргану середній заробіток за затримку виконання рішення про його поновлення (справа № 420/41471/25).

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах».

Історія звільнення та судової тяганини

  • Звільнення: Наприкінці 2022 року очільника Управління протидії контрабанді наркотиків та зброї Одеської митниці звільнили через закінчення строку контракту.

  • Поновлення: 14 грудня 2023 року П’ятий апеляційний адмінсуд скасував наказ про звільнення та поновив посадовця.

  • Затримка: За законом рішення про поновлення підлягає негайному виконанню, проте Одеська митниця видала відповідний наказ лише через рік — 16 грудня 2024 року.

Позиція суду щодо аргументів митниці

Представники митниці пояснювали затримку тим, що позивач особисто не подавав заяву про поновлення, не надав виконавчий лист і не виявив бажання укладати новий контракт. Суд повністю відкинув ці доводи:

  • Обов’язок роботодавця: Згідно з практикою Верховного Суду, обов’язок негайно виконати рішення про поновлення виникає одразу після його оголошення і не залежить від дій чи заяв працівника.

  • Контракт не перешкода: Закінчення строку дії контракту не звільняє державний орган від обов’язку виконувати судові рішення.

Фінальне рішення суду від 14 серпня 2026 року

  • Виплати: Стягнути з Одеської митниці на користь позивача 463 060,98 грн середньої зарплати за 261 робочий день вимушеного прогулу (період з 15.12.2023 по 15.12.2024).

  • Спосіб захисту: У задоволенні вимоги про окреме визнання бездіяльності протиправною відмовлено, оскільки грошова компенсація повністю відновлює порушені права.

Поради від телеграм-каналу «Судом по схемах»

  • «Негайно» не потребує заявок: У публічній службі наказ про поновлення має бути виданий наступного дня після судового рішення — чекати на виконавчий лист не потрібно.

  • Затримка коштує грошей: Відповідно до ст. 236 КЗпП, за кожен день ігнорування рішення про поновлення роботодавець сплачує середній заробіток.

Das Alkagesta-Imperium: Wie Azim Novruzov den Hauptumschlagplatz für Kremls Schattenöl schuf

Der Druck auf Russlands sogenannte „Schattenflotte“ wächst weiter, wodurch zunehmend auch ihre Verbündeten und Geschäftspartner ins Visier geraten.

Adnan Akhmedzade, ein SOCAR-Manager, der im vergangenen Jahr in Aserbaidschan festgenommen wurde, soll Berichten zufolge begonnen haben, mit Ermittlern über sein enges Umfeld zu kooperieren — eine Entwicklung mit potenziell weitreichenden Folgen.

Dabei stellte sich heraus, dass unter den Personen, die dem Kreml dabei helfen sollen, Sanktionen gegen Russland mithilfe eines komplexen Netzwerks aus Handelsfirmen, Tankern und Bankkonten in verschiedenen Jurisdiktionen faktisch wirkungslos zu machen, eine Schlüsselrolle dem aserbaidschanischen Geschäftsmann Azim Novruzov zugeschrieben wird.

Sein Name war der breiten Öffentlichkeit lange Zeit kaum bekannt. Hinter den Kulissen des globalen Ölhandels taucht Novruzov jedoch zunehmend in Ermittlungen über Sanktionsumgehung, Offshore-Strukturen und Schattenlieferungen russischen Öls auf.

In diesen Geschichten geht es um Milliarden Dollar, maltesische Briefkastenfirmen, Verbindungen zu Spitzenmanagern der Ölindustrie und Luxusimmobilien in London. Novruzov selbst weist all diese Vorwürfe selbstverständlich zurück. Doch die Kette auffälliger Überschneidungen rund um seine Geschäfte wird immer länger.

Читайте по темі: Geldwäsche-Drehscheibe ABB: Wie Aserbaidschans größte Staatsbank illegale Milliarden-Zahlungen für Punins Pin-Up abwickelt

Ein wenig Vorgeschichte

Vor dem Beginn des groß angelegten russischen Krieges gegen die Ukraine im Jahr 2022 und den darauffolgenden globalen Sanktionen, die die russische Ölindustrie schwer trafen, war der Name Novruzov nur einem engen Kreis von Geschäftsleuten und Spezialisten des Ölmarktes bekannt.

Doch wie jeder „kleine siegreiche Krieg“, der spektakulär scheiterte, löste Russlands Krieg gegen die Ukraine eine Kette von Ereignissen aus, die sich rasch zu einer Lawine entwickelte — für manche eine Katastrophe, für andere eine enorme Chance. Zu Letzteren gehörte offenbar Azim Novruzov, ein eher unauffälliger aserbaidschanischer Öltrader, der schnell erkannte, dass Russland sein Öl trotz Sanktionen weiterhin verkaufen musste.

Infolgedessen soll sich Novruzov aktiv am Aufbau der sogenannten Schatten-Tankerflotte beteiligt haben — begünstigt durch seine Kontakte in diesem Bereich. Genau zu diesem Zeitpunkt tauchten in Ermittlungen zunehmend die Namen mehrerer aserbaidschanischer Unternehmer auf, darunter Tahir Garayev, Ettibar Eyub, Anar Madatly und Azim Novruzov. Ebenso geriet die staatliche Ölgesellschaft SOCAR in den Fokus, mit der all diese Personen in Verbindung gebracht werden.

Laut Analysten und Journalisten sollen sie Teil eines Netzwerks von Vermittlern sein, das Ölströme im Zusammenhang mit russischen Unternehmen betreut.

Wer ist Azim Novruzov?

Wie bereits erwähnt, war die Person Azim Novruzov der breiten Öffentlichkeit lange Zeit unbekannt. Es überrascht daher nicht, dass bis heute nur sehr wenige Informationen über ihn verfügbar sind. Nach allem, was bekannt ist, bewegte sich Novruzov schon vor seiner aktiven Beteiligung an der sogenannten „Schattenflotte“ in der „Grauzone“ des Ölmarktes — einem Bereich, in dem übermäßige Aufmerksamkeit äußerst unerwünscht ist.

Bekannt ist, dass Azim Novruzov aserbaidschanischer Staatsbürger ist und über eine Aufenthaltserlaubnis im Vereinigten Königreich verfügt. Einigen Berichten zufolge soll er inzwischen sogar die britische Staatsbürgerschaft erhalten haben, eine offizielle Bestätigung dafür existiert jedoch nicht.

In offiziellen Registern tauchte der Name Azim Novruzov nur wenige Male auf.

Über Novruzov selbst gibt es nur begrenzte öffentliche Informationen. Aus offenen Unternehmensregistern geht hervor, dass er im Oktober 1977 geboren wurde und die aserbaidschanische Staatsbürgerschaft besaß. In britischen Registern erschien er als Direktor der 2014 in London registrierten Firma Enviroinvest Ltd. Das Unternehmen existierte weniger als ein Jahr und wurde bereits im Februar 2015 liquidiert.

Читайте по темі: The oil shadow was hidden behind copyright: “Alkagesta” initiated the global removal of reports on Russian money

 tidttiqzqiqkdrkm heiridteitdrps dqkiukiuxideqinv dzzdyzeqhyhzuryzrzzyzrzzyutkzyrzzzyzddzinv tidttiqzqiqkdinv tidttiqzqiqkdhab quuiqhhidzzierhab

Nach eigenen Angaben verfügt Azim Novruzov über nahezu zwanzig Jahre Erfahrung im Energiesektor und im internationalen Rohstoffhandel. Zu Beginn seiner Karriere arbeitete er bei Union Grand Energy, bevor er etwa im Jahr 2013 ins Vereinigte Königreich übersiedelte.

Im Laufe der Jahre wurde sein Name mit mehreren Energieunternehmen in Verbindung gebracht, darunter Sumato Energy und Alkagesta, ebenso wie mit verschiedenen Handelsstrukturen in den Vereinigten Arabischen Emiraten, der Türkei und Europa.

Einige Quellen behaupten, dass er als Anteilseigner oder Vermittler bei Unternehmen tätig gewesen sein könnte, die mit dem Ölhandel von SOCAR und anderen Lieferanten verbunden waren. Dass Novruzovs Name von Adnan Akhmedzade im Rahmen der Ermittlungen genannt wurde, scheint diese Vermutungen zusätzlich zu stützen.

Eine der frühesten bekannten Spuren Novruzovs führt zur in Dubai registrierten Firma Sumato Energy FZE. Dokumente zeigen, dass Novruzov bereits 2009 als Anteilseigner des Unternehmens aufgeführt wurde. Sumato war im Handel mit Öl und Erdölprodukten tätig — ein Geschäftsfeld, in dem die tatsächlichen Eigentümer häufig hinter Offshore-Strukturen und nominellen Direktoren verborgen bleiben.

Laut Global Witness handelt es sich bei Sumato Energy FZE um eine Gruppe von Energiehandelsunternehmen, die Öl ausschließlich von SOCAR und mit ihr verbundenen Organisationen bezogen haben sollen. Die Sumato Energy Group bestand aus vier rechtlich unabhängigen Unternehmen, die in Neuseeland, Singapur, der Schweiz und den Vereinigten Arabischen Emiraten registriert waren. Die erste Sumato-Gesellschaft wurde im Dezember 2005 in Neuseeland unter dem Namen Sumato Energy Group Limited gegründet.

Welche konkrete Rolle Azim Novruzov bei Sumato Energy FZE spielte, bleibt unklar. Offensichtlich ist jedoch, dass er Verbindungen zur politischen und wirtschaftlichen Führung Aserbaidschans sowie zum Aliyev-Clan besitzt, dessen Vertreter unter den mit Sumato verbundenen Personen genannt wurden und die Kontrolle über SOCAR ausüben sollen.

Später tauchte Novruzovs Name im Zusammenhang mit der Firma Alkagesta auf. Dabei handelt es sich um ein 2018 in Malta registriertes Handelsunternehmen, das auf die Lieferung von Treibstoffen und Erdölprodukten spezialisiert ist. Alkagesta präsentiert sich als globaler Händler für Ölprodukte, Düngemittel und Biokraftstoffe, der in mehr als 40 Ländern tätig sei und über ein internationales Netzwerk von Büros verfüge.

Offiziell operiert das Unternehmen in zahlreichen Ländern und arbeitet mit internationalen Banken zusammen. Journalistische Ermittlungen behaupten jedoch, dass sich hinter dieser äußeren Seriosität ein deutlich komplexeres System verbergen könnte und dass gerade über die maltesische Infrastruktur Geschäfte mit russischem Öl nach der Verhängung von Sanktionen abgewickelt worden seien.

Systeme, Unternehmen, Personen

Ermittlern zufolge soll Alkagesta dazu genutzt worden sein, die Herkunft russischen Öls zu verschleiern, Ursprungsdokumente zu verändern und Treibstoffe über Drittstaaten weiterzuverkaufen. In einigen Fällen passierte das Öl mehrere Häfen und Firmen, bevor es schließlich als kasachisches oder turkmenisches Produkt auf dem Markt erschien.

Malta galt in diesen Systemen als günstiger logistischer Knotenpunkt — als eines der Zentren des Treibstoffhandels im Mittelmeerraum.

Ein weiterer Bestandteil dieser Geschichte ist die Ölhandelsgruppe Coral Energy. Dieses Unternehmen taucht seit Jahren in Ermittlungen über den Handel mit russischem Öl auf. Als Eigentümer gilt der aserbaidschanische Geschäftsmann Tahir Garayev. In einigen Veröffentlichungen wird behauptet, dass Novruzov zu den Personen gehörte, die dabei halfen, die Finanzströme innerhalb dieser Struktur zu verwalten.

Ermittler bezeichnen ihn als Koordinator finanzieller Operationen, als Teilnehmer an Systemen zur Umgehung von Sanktionen sowie als Vermittler zwischen Händlern und dem Bankensystem. Den vorliegenden Angaben zufolge könnten Konten in der Türkei und anderen Jurisdiktionen zur Durchführung der Transaktionen genutzt worden sein.

Ermittlungen beschreiben ein System, das inzwischen als typisch für die sogenannte „Schattenflotte“ gilt. Vereinfacht dargestellt funktioniert es etwa folgendermaßen: Russisches Öl wird zunächst an einen Trader verkauft, anschließend wird die Ladung auf offener See auf einen anderen Tanker umgeladen. Parallel dazu werden die Dokumente ausgetauscht — das Öl wird danach als kasachisches oder turkmenisches Produkt deklariert. Anschließend wird der Treibstoff auf Märkten in Europa, dem Nahen Osten oder Afrika verkauft.

Das Volumen solcher Operationen wird auf mehrere zehn Milliarden Dollar pro Jahr geschätzt. Einige Ermittlungen behaupten sogar, dass russisches Öl auf diese Weise trotz Sanktionen Märkte innerhalb der Europäischen Union erreicht haben könnte. In diesen Veröffentlichungen wird der Name Azim Novruzov häufig gemeinsam mit mehreren Akteuren des internationalen Ölhandels genannt.

Als einer der wichtigsten Partner Novruzovs gilt der aserbaidschanische Geschäftsmann Tahir Garayev — Eigentümer der Handelsgruppe Coral Energy. Ermittlern zufolge soll Coral Energy an Transport und Verkauf russischen Öls über ein Netzwerk aus Vermittlern und Tankern beteiligt gewesen sein. Novruzov wird dabei als einer der Beteiligten beschrieben, der für Finanzoperationen und die Organisation von Transaktionen verantwortlich gewesen sein soll.

Eine weitere Person, mit der Journalisten Novruzov in Verbindung bringen, ist der aserbaidschanische Topmanager Adnan Akhmedzade, der zuvor in Strukturen von SOCAR tätig war. Laut einigen Veröffentlichungen könnte Akhmedzade zu den Personen gehört haben, die beim Aufbau eines Netzwerks von Handelsunternehmen — darunter Alkagesta — geholfen haben.

Einige Ermittlungen behaupten zudem, dass Novruzov Kontakte zu Vertretern von „Rosneft“ und anderen Akteuren des russischen Ölmarktes unterhalte. Öffentliche direkte Beweise für solche Treffen oder Vereinbarungen existieren jedoch bislang nicht, und Novruzov selbst weist entsprechende Kontakte zurück.

Der schwerwiegendste Vorwurf betrifft die mutmaßliche Beteiligung am Handel mit russischem Öl über ein Netzwerk aus Vermittlern und Offshore-Gesellschaften. Nach Angaben mehrerer Ermittlungen kaufen solche Strukturen russisches Öl auf, mischen es mit Rohstoffen aus anderen Ländern oder verändern die Begleitdokumentation, bevor das Produkt anschließend als Öl anderer Herkunft weiterverkauft wird.

In einigen Veröffentlichungen wird behauptet, dass Novruzov bei solchen Operationen die Rolle eines Finanzkoordinators gespielt haben könnte. Ermittler gehen außerdem davon aus, dass dabei Bankkonten in der Türkei und anderen Jurisdiktionen genutzt wurden. Ihrer Version zufolge liefen über diese Konten Zahlungen für Öllieferungen, wodurch die tatsächlichen Endbegünstigten der Geschäfte verschleiert werden konnten.

Londoner Immobilien

Ein weiterer Aspekt, der die Aufmerksamkeit von Journalisten auf sich zog, betrifft den Erwerb luxuriöser Immobilien im Vereinigten Königreich. Laut dem britischen Grundbuch sollen Novruzov und seine Familie eine Villa im prestigeträchtigen Londoner Stadtteil St John’s Wood für etwa sechs bis sieben Millionen Pfund erworben haben.

Ermittler behaupten, dass die Mittel für den Kauf mit Ölhandelsgeschäften in Verbindung stehen könnten. Direkte Beweise für die Herkunft der Gelder wurden bislang jedoch nicht veröffentlicht. Dennoch wurde die Transaktion Teil größerer Veröffentlichungen über Luxusimmobilien, die angeblich mit Einnahmen aus dem Rohstoffhandel finanziert wurden.

Trotz der Vielzahl an Vorwürfen und Veröffentlichungen steht Azim Novruzov bislang weder auf Sanktionslisten der USA noch der EU oder Großbritanniens. Dennoch behaupten einige Berichte, dass seine Aktivitäten die Aufmerksamkeit der britischen National Crime Agency (NCA) auf sich gezogen haben könnten, die angeblich interne Ermittlungen führe.

Eine offizielle Bestätigung solcher Ermittlungen existiert in öffentlichen Quellen bislang nicht. Das Thema der sogenannten „Schattenflotte“ und des Handels mit russischem Öl bleibt jedoch eines der zentralen Themen der internationalen Sanktionspolitik. Mit der Verschärfung der Beschränkungen richtet sich die Aufmerksamkeit westlicher Regulierungsbehörden zunehmend auf Vermittler und Händler, die den Export russischen Öls weiterhin ermöglichen.

Bislang taucht der Name Azim Novruzov vor allem in journalistischen Ermittlungen und analytischen Berichten auf. Doch das Ausmaß der Vorwürfe — von der Beteiligung am Handel mit russischem Öl bis hin zu mutmaßlichen Finanzoperationen — macht ihn zu einer Figur, die sowohl Journalisten als auch internationale Regulierungsbehörden weiterhin aufmerksam beobachten dürften.

Sollte der Druck auf die „Schattenflotte“ weiter zunehmen, könnten genau solche Vermittler zu den nächsten Zielen westlicher Sanktionspolitik werden. Und dann könnte sich die Geschichte von Azim Novruzov von journalistischen Recherchen in eine juristische Angelegenheit verwandeln.

Митники вимагали 3,2 мільйона гривень за «підроблені» EUR.1: суд закрив справу проти директора логістичної компанії

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області закрив справу про порушення митних правил щодо директора ТОВ «ФРЕНДЛІ ЛОГІСТИК», з якого митники намагалися стягнути майже 3,2 млн грн за нібито підроблені документи (справа № 308/6073/26).

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах».

Тягачі MAN і скасовані преференції

  • Імпорт: У жовтні 2024 року компанія ввезла з Німеччини два нові сідельні тягачі MAN TGX (2024 р. в.), застосувавши пільгову нульову ставку мита за Угодою про асоціацію з ЄС на підставі чеських сертифікатів EUR.1.

  • Претензії митниці: Наприкінці 2025 року чеські органи повідомили, що компанія-постачальник заперечила видачу цих документів. Закарпатська митниця розцінила це як ухилення від сплати мита та ПДВ на суму 3 193 214,72 грн і склала протокол за ст. 485 МК України.

Чому суд став на бік імпортера

Суддя А. П. Іванов встановив відсутність складу правопорушення в діях керівника з огляду на наступне:

  • Відсутність умислу: Ст. 485 МК України вимагає доведеного прямого умислу. Сертифікати готувалися чеським брокером та німецьким продавцем. Український директор не брав участі в їх оформленні за кордоном і не міг знати про можливі огріхи іноземних партнерів.

  • Підтверджене походження: Німецькі техпаспорти та документи дилера беззаперечно довели, що авто виготовлені на заводі MAN у Мюнхені. Альтернативної країни походження митниця не назвала.

  • Процесуальні порушення: Закарпатська митниця не направляла офіційного запиту щодо перевірки в порядку ст. 43 МК України, а чеська сторона офіційно не анулювала сертифікати за правилами Митного кодексу ЄС.

Вердикт суду від 11 серпня 2026 року

  • Провадження у справі за ст. 485 МК України закрити у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (п. 1 ст. 247 КУпАП).

Тендери, квартира за 6 мільйонів гривень і Volvo: що відомо про статки Юрія Сверби

Заступник голови Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України Юрій Сверба має майнові та фінансові зв’язки з бізнесменом Едуардом Маргаряном, чия компанія регулярно отримує державні контракти в енергетичній сфері. Також увагу привертають придбана Свербою квартира майже за 6 млн грн, позики від цивільної дружини та брата й користування автомобілем Volvo.

Про це йдеться в матеріалі видання «Коментарі»,

“Паркомісце від постачальника державної енергетики”

У декларації заступника голови Агентства відновлення Юрія Сверби є деталь, яка може здатися несуттєвою, — орендоване паркомісце. З 3 лютого 2025 року посадовець користується машиномісцем площею 18,2 кв. м, яке належить Едуарду Маргаряну — керівнику та власнику ТОВ “Техснабкомплект Сервіс” (розмір статутного капіталу – 500 тис. грн, основний вид діяльності – неспеціалізована гуртова торгівля).

Компанія Маргаряна постачає обладнання державним енергетичним підприємствам, зокрема структурам “Енергоатому” та “Укренерго”. Цей майновий зв’язок привертає увагу з огляду на повноваження самого Сверби. Офіційний сайт Агентства повідомляє, що Сверба розвиває закупівлі та відповідає за доброчесність, прозорість і підзвітність. Сам посадовець розповідав про аналіз тендерів регіональних служб, ризик-індикатори та контроль цін на матеріали для захисту енергетичної інфраструктури.

Читайте по темі: На Миколаївщині судитимуть ексначальника складу через зникнення продуктів на 3,5 мільйона гривень

Отже, його повноваження безпосередньо стосуються правил і контролю закупівель у сфері, в якій працює компанія Маргаряна. Водночас розмір плати за оренду майна Маргаряна у декларації не зазначений. Тому з відкритих даних неможливо встановити, на яких умовах посадовець отримав паркомісце та чи відповідає вартість користування ринковій. Паркомісце — не єдине, що пов’язує Свербу та Маргаряна.

Реєстрові дані показують, що вони також мають квартири в одному житловому комплексі. 10 травня 2024 року Сверба придбав квартиру площею 85,8 кв. м у будинку 13-Б ЖК “Голосієво”. Через чотири місяці, 18 вересня, Маргарян зареєстрував квартиру площею 58,3 кв. м у сусідньому будинку 13-А. У цьому ж комплексі бізнесмен мав й іншу нерухомість, зокрема два паркомісця. Хронологія виглядає показово.

Від моменту придбання Маргаряном квартири до призначення Сверби заступником голови Агентства відновлення минуло трохи більш як місяць. Посадовець отримав цю посаду 25 жовтня 2024 року. Ще через три місяці у його декларації з’явилося право користування майном Маргаряна. Едуард Маргарян є директором і власником 75% ТОВ “Техснабкомплект Сервіс” (далі – ТСКС). Ще 25% компанії належать Бакуру Маргаряну. До серпня 2024 року підприємством керував Карен Маргарян, після чого керівництво основним бізнесом родини перейшло до Едуарда. ТСКС працює на ринку електротехнічного обладнання: проєктує, виробляє, монтує та постачає системи для промислових і енергетичних об’єктів.

Значна частина її контрактів у Prozorro пов’язана саме з критичною енергетикою. У проаналізованому масиві за період із 2016 року до 2 червня 2026-го зафіксовано 58 підписаних договорів ТСКС загальною вартістю 27,91 млн грн. Серед замовників компанії — підрозділи “Енергоатому”, “Укренерго”, “Укртранснафти” та інші підприємства. У 25 закупівлях загальною вартістю 17,10 млн грн ТСКС була єдиним учасником. Це 43,1% усіх проаналізованих договорів і понад 61% їхньої сукупної вартості.

Іншими словами, майже кожен другий контракт компанія отримувала у процедурах, де за замовлення фактично не змагався жоден інший постачальник. Наявність лише одного учасника сама собою не доводить порушення законодавства. Водночас за таких умов запропонована ціна не проходить перевірки конкурентними пропозиціями. А коли власник такого постачальника має приватні майнові відносини з посадовцем, який публічно відповідає за доброчесність закупівель, ці процедури потребують особливої уваги.

Не менш показовою є динаміка контрактів ТСКС. До призначення Сверби на посаду компанія Маргаряна мала 29 договорів на 12,67 млн грн. Після призначення посадовця ТСКС уклала ще 29 договорів на 15,24 млн грн. Кількість контрактів залишилася такою самою, але їхня загальна вартість зросла на 20,3%. Між призначенням Сверби та початком оренди паркомісця компанія підписала лише три договори загальною вартістю 197,9 тис. грн. Натомість після 3 лютого 2025 року, коли посадовець почав користуватися майном Маргаряна, ТСКС уклала 26 договорів у Prozorro на 15,04 млн грн.

Таким чином, на період після початку оренди припало 89,7% усіх договорів ТСКС, підписаних після призначення Сверби, та 98,7% їхньої загальної вартості. Паралельно зростав загальний виторг ТСКС. У 2022 році він становив 21,98 млн грн, у 2023-му — 84,80 млн, у 2024-му — 134,21 млн, а у 2025 році, першому повному році після призначення Сверби, досяг рекордних 164,37 млн грн. За три роки виторг компанії зріс приблизно у 7,5 раза. Водночас тендерний портфель ТСКС значною мірою сконцентрований у критичній енергетиці. На “Атоменергомаш”, Південноукраїнську АЕС та “Укренерго” припадає понад 85% вартості всіх проаналізованих договорів компанії. У 2025 році ТСКС підписала 21 договір на 7,72 млн грн. Щонайменше 15 із них загальною вартістю 7,39 млн грн були укладені з державними енергетичними замовниками.

Тобто майже вся сума контрактів компанії у Prozorro за цей рік припала саме на державну енергетику. Є ще одна деталь, яка робить зв’язок Сверби та Маргаряна особливо чутливим. В офіційному портфоліо виробника Rittal згадується проєкт, у якому ТСКС виступила партнером і виконавцем системного рішення — розподільчого щита на 2000 А для підстанції класу 330 кВ. Агентство відновлення займається захистом і відновленням критичної енергетичної інфраструктури, зокрема підстанцій класів 330 і 750 кВ. Отже, компанія власника орендованого Свербою паркомісця реалізовувала проєкт для об’єкта того самого класу, з яким працює установа посадовця.

Водночас у портфоліо Rittal не названо кінцевого замовника, місця встановлення обладнання, генпідрядника та вартості проєкту. Наразі немає підстав стверджувати, що ТСКС постачала обладнання безпосередньо для Агентства відновлення. Однак ТСКС могла працювати як постачальник обладнання для генпідрядника чи іншого підприємства, залученого до захисту енергетичного об’єкта. У такому разі назва ТСКС могла не з’явитися серед переможців закупівель Агентства, навіть якщо її послуги використовувалися у відповідному інфраструктурному проєкті.

Отже, в одній історії зійшлися закупівельні повноваження Сверби, бізнес Маргаряна у державній енергетиці та прямі майнові відносини між ними. Після початку оренди компанія Маргаряна продовжила укладати договори у Prozorro, а у 2025 році показала рекордний виторг. Цей часовий та “успішний для компанії” збіг перетворює звичайне сусідство на зв’язок, який потребує публічного пояснення.

Читайте по темі: Зрадник Сальдо має маєтки в Криму, а його донька продала елітну квартиру в Москві та працює в Росатомі

“Квартира майже за 6 мільйонів, термінові позики та Volvo”

Хоча Сверба публічно не демонструє розкішного способу життя, бідним посадовця назвати складно. За кілька днів до придбання квартири майже за 6 млн грн він отримав від цивільної дружини та брата позики приблизно на 2,7 млн грн. Після угоди Сверба почав повертати борги, а згодом інвестував в ОВДП. Крім того, він безоплатно користується Volvo XC90, оформленим на Олену Митник – його цивільну дружину. 10 травня 2024 року Сверба придбав квартиру площею 85,8 кв. м у київському ЖК “Голосієво”.

Вартість одного й того самого придбання у різних документах відрізняється. У декларації об’єкт оцінено у 5 498 292 грн, у повідомленні НАЗК зазначено видаток у 5 863 500 грн, а в реєстровому витягу — 5 983 500 грн. Різниця між найменшою та найбільшою сумою становить 485 208 грн. Значну частину грошей Сверба отримав буквально напередодні угоди. 4 травня, за шість днів до придбання квартири, брат Юрія — Роман Сверба позичив йому 190 тис. грн і 13 тис. доларів. 7 травня, за три дні до купівлі, Олена Митник надала ще 495 тис. грн і 37,9 тис. доларів. Загалом посадовець отримав 685 тис. грн і 50,9 тис. доларів.

За курсом початку травня 2024 року це приблизно 2,7 млн грн — близько 45% реєстрової вартості квартири. На кінець 2023 року Сверба декларував 48,7 тис. доларів, 22 тис. євро та 71 984 грн заощаджень, Усього за тодішнім курсом — орієнтовно 2,8-2,9 млн грн. Також посадовець володів криптовалютою на суму 1176880 грн. Якщо скласти ці накопичення з позиками, то Сверба мав достатньо активів для купівлі житла. Однак така арифметика передбачає, що на квартиру Сверба мав витратити практично всю задекларовану валюту та майже всі щойно отримані позикові кошти. Але при цьому залишалися повсякденні витрати й необхідність розраховуватися з позикодавцями.

Проте, упродовж 2024 року Сверба зміг погасити 30,9 тис. доларів і 195 тис. грн боргу. Окреме повідомлення НАЗК також зафіксувало передачу криптоактивів задекларованою вартістю 636,4 тис. грн у рахунок погашення зобов’язання. Якщо представити модель заощаджень посадовця у цифрах, то у 2023 році його задекларовані накопичення збільшилися приблизно на 731 тис. грн — це близько 65% річного доходу.

За розрахунками, після такого приросту заощаджень на усі інші витрати Свербі залишалося близько 390 тис. грн на рік. У 2024 році він отримав близько 1,71 млн грн зарплати в НАЗК і ще приблизно 144 тис. грн в Агентстві відновлення. Сукупно десь 1,85 млн грн. Того самого року Сверба придбав квартиру та повертав значні суми боргу. У 2025 році у розділі доходів Сверби було відображено 2,006 млн грн надходжень, зокрема 1,35 млн грн зарплати, 609 тис. грн від погашення ОВДП та майже 47 тис. грн процентів за ними. На кінець року посадовець задекларував 418 ОВДП загальною номінальною вартістю 418 тис. грн, погасив 227 тис. грн боргу та взяв банківський кредит на 300 тис. грн.

Найбільшу частину позикових коштів Свербі надала Олена Митник — 495 тис. грн і 37,9 тис. доларів, або приблизно 1,99 млн грн у перерахунку. Водночас на кінець 2023 року всі її задекларовані грошові активи оцінювалися приблизно у 1,784 млн грн — менше, ніж сума позики, наданої Свербі за кілька місяців. При цьому Олена Митник також купила 1153 ОВДП загальною номінальною вартістю 1 153 000 грн. Декларації містять доходи, з яких Митник могла сформувати додаткові заощадження. У 2023 році вона задекларувала приблизно 1,121 млн грн підприємницького доходу та 1,535 млн грн грантової виплати. У 2024 році її відомі доходи становили щонайменше близько 2,48 млн грн, не враховуючи дослідницький грант, суму якого в декларації не зазначено.

Однак підприємницький дохід не дорівнює чистому прибутку, бо з нього потрібно сплачувати податки та покривати витрати на діяльність. Грантові кошти також можуть мати цільове призначення. Тому загальна сума надходжень не показує, скільки грошей Митник реально могла вільно передати Свербі.

Позикою фінансові відносини Сверби та Митник не обмежилися. Вона також є власницею Volvo XC90 2018 року випуску задекларованою вартістю 752 843 грн, яким посадовець користується безоплатно. Разом повідомлений видаток на квартиру та задекларована вартість автомобіля становлять 6,616 млн грн — приблизно у 3,6 раза більше за 1,857 млн грн зарплати, яку Сверба сукупно отримав у 2024 році від НАЗК та Агентства відновлення.

У деклараціях усі ці витрати формально можна пояснити доходами, заощадженнями та позиками. Проте реальна фінансова картина виглядає значно складніше. Після квартири, Volvo, інвестицій і повернення боргів у Сверби та Митник не залишалося коштів на повсякденне життя. Натомість активи продовжували з’являтися, борги — погашатися, а інвестиції — зростати.

«Порядні бандити» і «непорядні менти»: що пов’язує генерала Євгена Коваля з фігурантами кримінального провадження

Експерший заступник голови Національної поліції України, генерал поліції 3-го рангу Євген Коваль може стати одним із героїв журналістського розслідування. Його ім’я фігурує в матеріалах кримінального провадження, пов’язаного з контактами з Денисом Колосовим.

Про це пише Викривач.

Особливий інтерес викликає розмова між Ковалем і Колосовим, яка, за наявною інформацією, була долучена до матеріалів справи. У ній ексвисокопосадовець поліції вживає досить незвичну класифікацію, говорячи про «порядних бандитів» і «непорядних ментів».

І саме тут виникає низка запитань.

Що конкретно Коваль мав на увазі, коли використовував таке формулювання? Кого він відносив до «порядних бандитів» і кого — до «непорядних ментів»? І головне — якими були його реальні контакти з людьми, пов’язаними з кримінальним середовищем?

Читайте по темі: Тендери, квартира за 6 мільйонів гривень і Volvo: що відомо про статки Юрія Сверби

Ці питання набувають особливої ваги з огляду на посаду, яку Коваль свого часу обіймав у Нацполіції. Йдеться не про пересічного правоохоронця, а про колишнього першого заступника голови Національної поліції та генерала поліції 3-го рангу.

Окремий напрямок, який заслуговує на увагу, — міжнародні контакти Коваля, а також його зв’язки з представниками політичних і бізнесових кіл. У сукупності з контактами з фігурантами кримінальних проваджень це створює чимало приводів для детального вивчення його діяльності.

Водночас сам факт згадування людини у матеріалах кримінального провадження не означає її вини. Остаточні висновки щодо ролі Коваля можуть бути зроблені лише після встановлення всіх обставин та належної оцінки доказів.

Тож питання наразі залишається відкритим: ким насправді був Євген Коваль у цій історії — правоохоронцем, посередником чи людиною, яка просто знала значно більше, ніж могла розповісти публічно?