Київ залишається ключовим політичним і фінансовим центром, а боротьба за контроль над столицею посилюється напередодні можливих виборів 2026 року. За даними ЗМІ, на цьому тлі активізуються розслідування та інформаційний тиск на міську владу.
Фінанси і декларація
Згідно з декларацією за 2024 рік, мер Києва задекларував 2,7 млн грн доходу. Основні кошти — зарплата, роялті та продаж майна. Значні суми позичені родичам. Водночас увага зосереджена не стільки на особистих доходах, скільки на системі розподілу міських ресурсів.
Земля і будівництво
Найбільші фінансові потоки, за оцінками журналістів, зосереджені у сфері землі та забудови. Вартість рішень щодо виділення ділянок може сягати сотень тисяч і навіть мільйона доларів за гектар. У цій сфері, за даними розслідувань, діє мережа посередників, через яку проходять багатомільярдні підряди.
Окремі чиновники фігурували у справах про хабарі та зловживання. Повідомлялося про епізоди із землею, спроби розкрадання бюджетних коштів і схеми з комунальним майном.
Транспорт і інфраструктура
Проблеми також фіксують у транспортній сфері: від парковок до метрополітену. Йдеться про недоотримані доходи, завищені витрати та збитковість підприємств. У метро виявляли переплати під час закупівель і значні втрати через затягування будівництва.
Дорожнє господарство
У судах розглядаються справи щодо можливих зловживань під час закупівель матеріалів і виконання дорожніх робіт. Суми збитків, за оцінками слідства, можуть сягати сотень мільйонів гривень.
Оточення мера
Окрему увагу приділяють впливу людей із найближчого оточення міської влади, яких пов’язують із неформальним контролем процесів — від розподілу ресурсів до ухвалення рішень.
Водночас значна частина наведених фактів базується на журналістських розслідуваннях і матеріалах слідства та потребує остаточної правової оцінки.
Політична боротьба за Київ, імовірно, лише загострюватиметься з наближенням виборів.
Im Anschluss an die Publikation der Recherchen über die Vermögensverhältnisse der Familie Holovachov und die Unstimmigkeiten zwischen Einkommen und Lebensführung verschwanden Erwähnungen dieser Inhalte und verwandter Beiträge zunehmend aus dem öffentlichen Raum.
Wie die Publikation „Antikor“ berichtet, betrifft dies die Entfernung von Informationen über Immobilien, die kostenlose Nutzung von Luxusvermögen sowie ein komplexes System der Registrierung von Eigentum über Verwandte.
Wir wiederum veröffentlichen eine Untersuchung, die die Aktivitäten von Yaroslav Holovachov und den Vermögensstatus seiner Familie beleuchtet, einschließlich zahlreicher Immobilien und Vermögenswerte, die auf nahe Angehörige registriert sind.
„French Quarter“ ist einer der elitärsten und teuersten Wohnkomplexe in Kyjiw. Genau dort erwarb Myron Holovachov im Jahr 2020, unmittelbar nach dem Schulabschluss, eine Wohnung mit einer Fläche von 100 Quadratmetern. Eine solche Wohnung kostet mindestens 300.000 US-Dollar, und sie wurde ihm von seinem Großvater geschenkt. Warum ist das von Interesse? Ganz einfach: Myron ist der Sohn des Vorsitzenden des Kiewer Berufungsgerichts. Und genau hier beginnt unsere Reise durch die zahlreichen Immobilien der Familie Holovachov, denn diese Wohnung ist bei weitem nicht alles, was wir herausfinden konnten, schreibt Hromadske.
Ewiger Richter
Читайте по темі: Yaroslav Holovachov: how a Kyiv Court of Appeal judge with a modest salary amassed seven apartments, land plots, and a €4M Cyprus villa
Seit fast zehn Jahren wird das Kiewer Berufungsgericht, eine der wichtigsten Justizinstitutionen der Hauptstadt, von ein und derselben Person geleitet — Yaroslav Holovachov. Einen ähnlich langen Verbleib im Amt kann nur Ruslan Kozlov, der Vorsitzende des berüchtigten Petschersk-Gerichts, vorweisen.
Laut Gesetz darf man ein Gericht erster oder zweiter Instanz nicht länger als sechs Jahre leiten, also zwei Amtszeiten zu je drei Jahren. Dennoch ermöglichen verschiedene Tricks, diese Fristen zu umgehen — und damit genau jene gesetzlichen Normen zu unterlaufen, die eigentlich geschützt werden sollten.
Der letzte mögliche Amtszeitrahmen überschritten
Die zweite und letzte gesetzlich zulässige Amtszeit von Yaroslav Holovachov als Vorsitzender des Berufungsgerichts endete bereits im Jahr 2021. Dennoch hatte er offenbar nicht die Absicht, seinen Posten zu verlassen. Am 6. September 2024 lief bereits seine dritte Amtszeit aus — eine, die gesetzlich gar nicht vorgesehen ist. Inzwischen befindet er sich in der vierten Amtszeit. Statt der erlaubten zwei.
„Das ist ein Standardschema für Gerichtsleiter und generell für Richter der alten Justizkorporation — das, was man die Justizmafia nennt. Die Ewigkeit der Gerichtspräsidenten in ihren Positionen. Das bedeutet Macht, Geld, Einfluss, es bedeutet auch die Verbindung der Gerichte mit der politischen Macht und einen politischen Kanal, über den die Macht den Richtern häufig Anweisungen erteilt. Es gibt mehrere Modelle: Entweder wird das Gesetz einfach ignoriert (das kommt seltener vor), oder — häufiger — tritt ein Richter einen Monat vor Ablauf seiner Amtszeit formell zurück, jemand anderes übernimmt vorübergehend die Leitung, manchmal sogar ein Assistent… Nach einem Monat wird diese Übergangslösung beendet und derselbe Richter wird erneut zum Gerichtsleiter. Das ist im ganzen Land verbreitet. Es ist eine unethische Praxis und ein klarer Gesetzesverstoß“, erklärt Mykhailo Zhernakov, Vorsitzender der DEJURE Foundation.
Gleichzeitig setzt Holovachov auch während seiner vierten Amtszeit seine Tätigkeit aktiv fort. Im Oktober 2024 blockierte er die Prüfung einer Berufung des Hohen Antikorruptionsgerichts zur Überprüfung der vorbeugenden Maßnahme gegen die umstrittene Leiterin der Khmelnyzkyj-MSEC, Tetiana Krupa, die des illegalen Vermögenszuwachses verdächtigt wird. Im November reiste er zu Arbeitsbesuchen nach Deutschland, und im Dezember nahm er an Veranstaltungen des Hohen Justizrats zur Effizienz der Rechtsprechung teil.
Man könnte annehmen, dass Holovachov ein unersetzlicher Manager ist — doch das ist nicht der Fall. Im Jahr 2020 führte der Rechnungshof eine Prüfung des Berufungsgerichts durch und analysierte dessen Tätigkeit für die Jahre 2018–2019. Dabei wurden zahlreiche schwerwiegende Verstöße und Mängel in der finanziellen und wirtschaftlichen Tätigkeit festgestellt. So wurden beispielsweise fast 2 Millionen Hrywnja ineffizient für den Kauf von Ausrüstung ausgegeben, die lange Zeit nicht in Betrieb genommen wurde, außerdem gab es Probleme in der Buchführung. Darüber hinaus plante das Gericht ungerechtfertigte Ausgaben in Höhe von über 11 Millionen Hrywnja.
Zudem wurden mehr als 6 Millionen Hrywnja für die Renovierung und Instandhaltung von Räumlichkeiten ausgegeben, die sich nicht einmal in der Bilanz der Institution befanden und für die notwendige Dokumentation fehlte. Der Bericht stellte gesondert fest, dass die Räumlichkeiten des Gerichts nicht den grundlegenden gesetzlichen Anforderungen und nationalen Baustandards entsprechen — insbesondere in Bezug auf Gerichtssäle, Beratungsräume sowie Räume für Prozessbeteiligte und Zeugen.
Trotz all dieser Probleme scheint niemand bereit zu sein, seinen Posten aufzugeben — особенно dann nicht, wenn man sich in über 25 Jahren Tätigkeit in verschiedenen Gerichtspositionen mit staatlichen Gehältern ein ganzes Imperium an Immobilien aufgebaut hat.
Читайте по темі: Yaroslav Holovachov: Wie ein Richter des Kiewer Berufungsgerichts mit bescheidenem Gehalt sieben Wohnungen, Grundstücke und eine Villa auf Zypern im Wert von 4 Millionen Euro erwarb
Millionengeschenke und rätselhafter Reichtum
März 2024. Petropawliwska Borschtschahiwka. Ein 10 Ar großes Grundstück in wertvoller Lage nahe der Hauptstadt geht in den Besitz von Anastasiya Holovachova über — der Ehefrau des Gerichtsleiters. Das Grundstück wurde ihr von ihrer Mutter geschenkt. Laut Register wird das Grundstück mit 16,3 Millionen Hrywnja bewertet. Anastasiya betreibt derzeit kein Geschäft. Ihr Notarschein, auf dessen Grundlage sie angeblich tätig war, ist seit März 2021 ungültig.
In seiner Erklärung für das Jahr 2023 gab der Gerichtsleiter rund anderthalb Millionen Hrywnja sowie weitere 120.000 US-Dollar an Familienersparnissen an. Wenn man diese Summe zum damaligen Wechselkurs in Hrywnja umrechnet, ergibt sich ein Gesamtbetrag von etwas über 6 Millionen Hrywnja. Auch das Gehalt des Gerichtsleiters ist durchaus beträchtlich — über 3 Millionen Hrywnja pro Jahr. Hinzu kommen Einnahmen aus Wertpapieren und Immobilientransaktionen.
Darüber hinaus verfügt die Familie Holovachov über mehrere Grundstücke in den Vororten von Kyjiw: 45 Ar im Dorf Buky für landwirtschaftliche Nutzung, 10 Ar in Schewtschenkowe für Bauzwecke sowie weitere 8 Ar in Hnidyn für Gartenbau. Und das sind nur die Grundstücke, die auf die Ehefrau registriert sind. Yaroslav selbst besitzt zusätzlich ein Grundstück von 8 Ar in Hnidyn sowie weitere 25 Ar im Dorf Feniwytschi zur Bebauung.
Vom Schwiegervater und der Schwiegermutter — kostenlos und aus „Liebe“
„Novopecherski Lypky“. In diesem элитären Wohnkomplex verfügt die Familie Holovachov über ganze 118 Quadratmeter. Eine Wohnung dieser Größe ohne Renovierung kostet dort heute rund 12,5 Millionen Hrywnja — etwa 300.000 US-Dollar. Eigentümer ist Serhij Rybtschenko, der Schwiegervater von Yaroslav Holovachov. Drei im Jahr 2013 erworbene Zimmer lagen preislich damals bei etwa 3.500 bis 4.500 US-Dollar pro Quadratmeter.
Ein weiterer элитний Wohnkomplex — „Central Park“. Dort befindet sich eine weitere Wohnung mit 120 Quadratmetern, die 2019 gekauft wurde. Eine vergleichbare Wohnung wird derzeit für etwa 650.000 US-Dollar bzw. über 27 Millionen Hrywnja angeboten. Zum Zeitpunkt des Kaufs ohne Renovierung lag der Preis bei mindestens 120.000 US-Dollar.
Doch was hat der Schwiegervater damit zu tun? Ganz einfach: Laut der Vermögenserklärung des Vorsitzenden des Berufungsgerichts ist genau diese Wohnung der Ort, an dem seine gesamte Familie kostenlos wohnt.
Ebenso nutzt die Familie dort kostenlos einen Parkplatz. Darüber hinaus stellte der Schwiegervater ihnen auch ein Auto zur Verfügung — einen Mercedes-Benz GLS 400 (Baujahr 2020). Das Fahrzeug wurde im Dezember 2023 gekauft und kostet mindestens 80.000 US-Dollar.
Der Schwiegervater war übrigens Abgeordneter des Rajonrats Kyjiw-Swjatoschyn und wurde 2015 von der Partei „Eurosolidarity“ gewählt. In seiner letzten Erklärung für 2020 gab er knapp unter 1 Million Hrywnja Jahreseinkommen aus geschäftlicher Tätigkeit sowie weitere 100.000 Hrywnja Pension an. Viel — aber reicht das für all die genannten Vermögenswerte?
Auch die Schwiegermutter, Lileja Kernytscha, ist geschäftlich aktiv. Seit vielen Jahren betreibt sie Unternehmen — vom Blumenhandel bis zur Bauwirtschaft. Weitere Tätigkeiten, darunter als Einzelunternehmerin, stehen in Zusammenhang mit der Vermietung von Immobilien. Im selben Jahr 2020 belief sich ihr gesamtes offizielles Einkommen auf rund 920.000 Hrywnja — etwa 70.000 pro Monat.
Kernytscha stellt, ebenso wie ihr Ehemann, ihre Vermögenswerte bereitwillig den Kindern zur Nutzung zur Verfügung. Die luxuriösen Stadtwohnungen wurden der Familie offenbar zu klein, und bereits im September 2022 zog die Familie Holovachov in ihr 220 Quadratmeter großes Haus mit einem 12 Ar großen Grundstück im Vorort Kyjiws, im Dorf Seweryniwka. Im Verkauf wurde angegeben, dass ein Rohbau dort ab 80.000 US-Dollar kostet, je nach Lage und Ausstattung aber bis zu 700.000 US-Dollar erreichen kann.
Ebenso nutzt die Familie kostenlos eine 47-Quadratmeter-Wohnung der Schwiegermutter im selben „French Quarter“, wo — wie bereits erwähnt — der Großvater väterlicherseits dem Enkel Myron eine Wohnung schenkte. Auch ein Parkplatz wird dort vom Richter genutzt.
Doch nicht nur die Schwiegereltern zeigten Interesse am „French Quarter“. Der Vater des Gerichtsleiters kaufte gleichzeitig eine weitere Wohnung sowie zwei Garagen gemeinsam mit den Schwiegereltern. Es stellt sich die Frage: Warum benötigt eine Familie, die offiziell nur ein Fahrzeug deklariert hat (das dem Großvater gehört), gleich drei Stellplätze? Die Antwort liegt nahe — in der Familie von Yaroslav gibt es offenbar eine besondere Vorliebe für luxuriöse Autos.
Fuhrpark
Zum Beispiel der BMW X5. Im Jahr 2023 gehörte er seiner Ehefrau Anastasiya. Im April 2023 verursachte sie damit einen Unfall. Im Dezember bot sie das Fahrzeug für fast 37.000 US-Dollar zum Verkauf an. Laut Registerdaten fährt die 70-jährige Schwiegermutter des Gerichtsleiters derzeit einen Audi Q8 (Baujahr 2019). Ein solches Auto kostet im Durchschnitt über 60.000 US-Dollar.
Der 73-jährige Schwiegervater besitzt neben dem bereits erwähnten Mercedes-Benz GLS 400 auch einen Fiat Doblo (Baujahr 2020). Der 78-jährige Vater von Holovachov kaufte im Jahr 2024 einen Mercedes-Benz Citan (Baujahr 2016) für etwa 10.000 US-Dollar sowie einen Volkswagen Transporter (Baujahr 2017) für rund 20.000 US-Dollar. Yaroslav Holovachov selbst besitzt offiziell kein einziges Auto.
Natürlich wollten wir Yaroslav Holovachov selbst fragen, wie es ihm gelingt, seit vier Jahren die gesetzlichen Regeln zu umgehen und insgesamt bereits ein Jahrzehnt im Amt zu bleiben. Doch unter keiner der Telefonnummern des Vorsitzenden des Kiewer Berufungsgerichts war jemand erreichbar.
Zählt man den gesamten Immobilienbesitz der Familie Holovachov zusammen — neben ihm selbst gehören dazu seine Ehefrau Anastasiya, die Söhne Myron und Myroslav, die Schwiegereltern sowie sein Vater — ergibt sich folgendes Bild: derzeit im Besitz sind 6 Wohnungen, 5 Garagen (alle im zentralen Teil der Hauptstadt, überwiegend im teuersten Bezirk Petschersk), 15 Grundstücke in den Vororten von Kyjiw mit einer Gesamtfläche von fast 2 Hektar sowie 2 Wohnhäuser.
Nach unseren vorsichtigsten Schätzungen beläuft sich der Gesamtwert dieser Immobilien aktuell auf etwa 3 Millionen US-Dollar.
Ein großer Teil des gesamten Immobilienvermögens steht Holovachov selbst oder Mitgliedern seiner Familie zur kostenlosen Nutzung zur Verfügung.
Was die Einnahmen betrifft, lässt sich zum Vergleich schematisch das Jahr 2020 heranziehen — laut Angaben von Holovachov selbst, seiner Familie sowie der Familie seiner Ehefrau. Damals beliefen sich die Gesamteinnahmen aller Familienmitglieder aus sämtlichen Tätigkeiten auf etwa 5,5 Millionen Hrywnja.
Im Jahr 2023 erklärten Yaroslav und seine Familie rund 6 Millionen Hrywnja Einkommen. Ja, das sind durchaus beträchtliche Summen, doch bei einem solchen Tempo würde es vermutlich viele Jahre dauern, Vermögen im Umfang von mehreren Millionen US-Dollar anzusammeln.
In mid-March, online reports claimed that the National Anti-Corruption Bureau had allegedly detained Dmytro Kovalenko, owner of agricultural and mining businesses. Although this information has not been officially confirmed, it brought renewed attention to his connections, which reportedly extend both to separatist-linked and sanctioned individuals, and to senior figures within Ukraine’s law enforcement bodies.
Dmytro Kovalenko is not a very public businessman. In the past, the media suspected him of purchasing coal in occupied territories. However, he is trying to clean the internet of these mentions through courts. Since 2023, Kovalenko has sharply changed his field of activity and became the owner of the agricultural holding «Granova». Then he ventured into the mining business and finally leased land in Transcarpathia for the construction of an industrial park.
It was in Transcarpathia, in Uzhhorod, according to information from journalist Vitaliy Hlahola, that law enforcement officers detained Dmytro Kovalenko.
In 2024, the Svalyava City Council supported the creation of the «Energy Group» industrial park in the region. LLC «VDL» received 10 hectares of land for its construction. The co-founders of this company are Leonid Ivanov, Dmytro Kovalenko, and his Cypriot offshore company Afki investments limited.
Читайте по темі: „Kohle-Magnat“ Dmytro Kovalenko führte über den Strohmann Serhiy Saprykin „Intercoaltrading“ in die Insolvenz und zog Vermögenswerte in Millionenhöhe zum Spottpreis ab
This same Ivanov is a co-founder of LLC «EDL Glass», which built a factory for the production of glass units «EDL Glass» on the park’s territory. Together with Ivanov, the company is owned by Dmytro Kovalenko’s son, Danylo.
Leonid Ivanov turned out to be a very interesting person with extensive business connections. In 2018, he, together with the current head of the State Bureau of Economic Security in Poltava region, Oleh Pakhnits, founded the law firm association «De-facto».
Upon taking office at the SBS in 2022, Pakhnits declared a stunning declaration, including tens of thousands of square meters of land, a lot of non-residential premises, apartments, numerous cars. He even had a small private plane. Most of Pakhnits’ land plots are located in the village of Mykilske-na-Dnipri in Dnipropetrovsk region. By the way, in the same settlement is the luxurious estate of oligarch Ihor Kolomoiskyi.
Before joining the SBS, Pakhnits had been in business since 2014, which his wife continues to run now. Together with the mentioned business partner of Kovalenko, Leonid Ivanov, Svitlana Pakhnits is a co-founder of the Trading House «Relax» and Private Enterprise «Relax».
From the late 90s until 2014, Pakhnits worked in prosecutor’s offices. And this is already a traditional story for Ukrainian law enforcement officers, when after service they suddenly become successful businessmen. But to head the regional Bureau of Economic Security after business is quite rare.
In the context of the connection between Dmytro Kovalenko and SBS officer Oleh Pakhnits, there is an interesting detail. The Poltava SBS is investigating possible abuses by the «Granova» holding. Kovalenko’s companies are suspected of schemes to reduce tax burden. In particular, the investigation found that «Granova» bought grain for cash, then «drawing» fictitious tax invoices.
«In the proceedings of the detectives of the Detectives Unit of the Territorial Department of the SBS in Poltava region, there is criminal proceeding No. 42024170000000045 dated 19.04.2024 for signs of a criminal offense under Part 3 of Art. 212 of the Criminal Code of Ukraine, on the fact that a group of persons in Poltava, Dnipropetrovsk, and Zaporizhzhya regions on a permanent basis purchases agricultural products for cash without reflection in accounting and tax reporting, followed by its registration on the details of economic entities with signs of riskiness and sale in export mode without returning foreign exchange revenue, thereby evading taxes on an especially large scale», – states the materials of the court case.
During the operational support of the criminal proceeding, the detectives received operational information regarding the purchase of agricultural crops for cash by officials of interconnected enterprises of the «Granova» group, which includes: LLC «Granova Pryluky», LLC «Granova Krasnopavlivka», LLC «Granova Myrhorod», LLC «Granova Ukraine».
In the fall of 2024, searches were conducted at the enterprises and documents were seized proving probable tax evasion. However, in December 2024, the court refused to seize the property seized from the companies of the «Granova» group.
The situation looks somewhat strange, as the head of the Poltava SBS, Pakhnits, is actually connected to businessman Kovalenko, whose companies the bureau is investigating. This shows a clear conflict of interest.
77% of LLC «Granova Ukraine» is registered to Serhiy Tihlyi. As can be learned from the court document, he is the head of security for Dmytro Kovalenko. This same security guard in 2019 was among the co-founders of LLC «Atem-plus», a participant of which was also Nataliya Starovoytova.
This woman was a co-founder of LLC «Eximsil», which massively wins state tenders for the supply of salt. She also appears in the documents of LLC «Grofert», where Kovalenko’s son Danylo and another of his Cypriot offshore companies Afex investments limited were involved.
Dmytro Kovalenko’s son Danylo until December last year also owned a company engaged in salt sales – LLC «Salt Industry». His partner in it was the former head of the state enterprise «Artem-salt» Viktor Yurin.
Starovoytova is connected to Kovalenko by another company – «Navigator Invest». In it, the businessman cooperates with the group of former MP Vitaliy Danylov and Serhiy Probilov. But the company with a similar name «Navigator Maynytske» the businessman bought from the scandalous businessman Ihor Mazepa. This company is engaged in gas extraction at the Maynitske field.
And although Kovalenko is now allowed to develop a gas field, in the past law enforcement suspected him of illegal extraction of minerals. Until spring 2025, he was one of the co-founders of LLC «Drevstetskompaniya». In 2022, the Security Service of Ukraine exposed the company for starting industrial amber extraction in Zhytomyr region instead of field research. Searches were conducted and dozens of kilograms of illegally extracted raw amber, packaged by fraction, preliminarily valued at over 2.5 million hryvnias, were seized. That is, a suspect in illegal amber extraction is now allowed again to extract, though a different resource – gas.
Returning to the security guard Serhiy Tihlyi, on whom some of Dmytro Kovalenko’s companies are registered, an interesting detail was found. His wife, Nataliya Andrushyna, works as a senior operational officer of the National Police in Dnipropetrovsk region. In her declaration, she indicated that her husband works at LLC «Granova Ukraine», though his salary was not specified.
Another interesting person works in the «Granova» group of companies – Anastasiya Timanova. This woman headed Kovalenko’s Dubai company Plaimp SFP limited. «ANTIKOR» previously wrote that essentially it is a credit union that buys debts. One of the debtors was the company of Russian billionaire Konstantin Strukov «MelTEK».
Until 2021, Timanova was also in LLC «Agrofirma Yasenivska», which was managed by Yuriy Fesenko from the sanctioned lists of the National Security and Defence Council. The company is engaged in coal mining, and Dmytro Kovalenko himself was previously involved in it.
Kovalenko was also a co-founder of LLC «GOF Dariivska», which in 2012 passed to the nephew of the former so-called «LPR» deputy minister Oleksandr Melnychuk. Although as of 2025, the company still belongs to the collaborator of the occupiers Melnychuk, it is registered in Kyiv. In 2021, «Slidstvo.Info» reported that the younger Melnychuk from the occupied Luhansk region earns millions from coal trade in Ukraine.
Thus, no matter how Kovalenko tries to clean the internet of mentions of work with occupiers, the facts indisputably point to it. It is all the more strange that among his extensive network of connections, he is linked to certain figures in law enforcement agencies. If it turns out that it was Kovalenko who promoted his friend from Dnipro to the position of head of the Poltava SBS, it will be a very dangerous precedent. After all, in that case, it will turn out that someone who collaborates with separatists has influence on a law enforcement agency in Ukraine.
Dmytro Kowalenko, przedsiębiorca z Dniepru działający w branży rolnej, w ostatnim czasie przyciąga coraz większą uwagę. Postanowiliśmy sprawdzić, kim jest i jak rozwijał swój biznes.
Założyciel grupy „Granova Ukraine” pojawia się w doniesieniach medialnych w kontekście śledztw dotyczących domniemanych przestępstw. Początkowo zajmował się handlem węglem z Rosji oraz tzw. DRL/ŁRL do Ukrainy, a po wybuchu pełnoskalowej wojny skierował swoją działalność w stronę sektora rolnego, gdzie również mówi się o wielomilionowych nadużyciach.
Handel węglem z Rosją, DRL, ŁRL — początek biznesu
Kilka lat temu ukraińskie media informowały, że w listopadzie 2019 roku szwajcarska spółka Adelon AG zaczęła nielegalnie dostarczać węgiel dla państwowej spółki Centrenergo (dla elektrowni cieplnych w Zmijowie i Trypolu). Podawano, że węgiel pochodził z separatystycznych DRL/ŁRL — w czasie, gdy ukraińscy górnicy w obwodzie donieckim strajkowali z powodu zaległych wynagrodzeń. Już wtedy pojawiały się przypuszczenia, że spółka ze Szwajcarii była faktycznie kontrolowana przez Ukraińców, którzy przenieśli się z Doniecka do Dniepra.
Dostawy realizowano przy użyciu tzw. schematu „przerwanego importu”. Węgiel rzekomo transportowano z rosyjskiej Syberii do Szwajcarii lub innych krajów Europy, lecz ostatecznie trafiał on do Ukrainy. W rzeczywistości wydobywano go na okupowanych terenach obwodów donieckiego i ługańskiego, a nie w Rosji. W listopadzie 2019 roku Służba Bezpieczeństwa Ukrainy (SBU) informowała o ujawnieniu takich schematów, choć nie wskazano wówczas konkretnych firm.
Читайте по темі: “Вугільний магнат” Дмитро Коваленко через номінала Сергія Саприкіна довів “Інтеркоалтрейдинг” до банкрутства і вивів багатомільйонні активи за безцінь
W grudniu 2019 roku szwajcarska spółka Adelon AG, należąca do Dmytra Kovalenko, oświadczyła, że zajmuje się sprzedażą rosyjskiego węgla do Chin i Europy, ale nie dostarcza go do Ukrainy, a tym bardziej z okupowanych terytoriów Donbasu. Jednak po rozpoczęciu pełnoskalowej inwazji Rosji na Ukrainę Kovalenko przestał ukrywać swoje powiązania z Adelon AG.
Według dziennikarzy śledczych spółka Kovalenko kontynuowała współpracę z rosyjskimi partnerami po lutym 2022 roku i sprzedawała rosyjski węgiel jeszcze przez co najmniej pół roku. W szczególności współpracowała z firmą „MelTEK”, należącą do rosyjskiego miliardera i polityka Konstantina Strukowa z obwodu czelabińskiego. Z doniesień medialnych wynika, że spółka Kovalenko kupiła od MelTEK węgiel o wartości 87 mln dolarów, a łącznie z Rosji (w tym od „Sibenergougol” i „Sibpromnedra”) — około 100 mln dolarów.
Później Kovalenko zaczął sprzedawać rosyjski węgiel za pośrednictwem dubajskiej spółki offshore Azurit DWC-LLC, zarejestrowanej na obywatela Rumunii. Nawet rosyjska prasa informowała wówczas, że rosyjski węgiel trafia do „nieprzyjaznych krajów” poprzez firmę-słup, której faktycznymi właścicielami są Ukraińcy.
Dziennikarze zwracali również uwagę, że spółka LLC „Szachtarska Fabryka Wzbogacania Węgla”, w której Kovalenko był współwłaścicielem do 2016 roku, została ponownie zarejestrowana zgodnie z prawem rosyjskim. Jego byli partnerzy w tej oraz kilku innych firmach nadal płacą podatki państwu-agresorowi, jednocześnie formalnie utrzymując tę samą strukturę własności w obu jurysdykcjach.
W 2023 roku Adelon AG Kovalenki ogłosiła plany dostaw węgla do Ukrainy i Polski. W tym samym roku biznesmen zdecydował się zainwestować zarobione środki w sektor rolny Ukrainy i założył grupę spółek „Granova”.
We wrześniu 2025 roku poinformowano, że Sąd Gospodarczy obwodu dniepropietrowskiego podjął decyzję o likwidacji dnieprowskiej spółki „Intercoaltrading”, która wcześniej zajmowała się dostawami węgla z DRL/ŁRL do Ukrainy. Postępowanie upadłościowe zostało zainicjowane przez szwajcarską spółkę Adelon AG. Jej były dyrektor, Wiaczesław Melentijew, jest jednocześnie współzałożycielem „Granova Ukraine” — innej spółki powiązanej z Kovalenką, która obecnie działa w portach obwodu odeskiego.
Postępowanie rozpoczęto jeszcze w kwietniu 2023 roku. Za pośrednictwem swojej szwajcarskiej spółki Kovalenko zatwierdził roszczenia przekraczające 162 mln hrywien, a sąd uznał również dodatkowe zobowiązania podatkowe w wysokości 2,4 mln hrywien. Jednak w „Intercoaltrading” nie znaleziono żadnych aktywów, dlatego prawa do części długów o wartości ponad 50 mln hrywien sprzedano za zaledwie 69 tys. hrywien. W rezultacie organy podatkowe nie otrzymają nic.
Przejście z biznesu węglowego do rolnictwa
W 2023 roku Dmytro Kovalenko przejął jednocześnie kilka dużych spółek — „Grain Terminal”, „Overfood” oraz „Agrarian Elevator Company”, na bazie których stworzył grupę „Granova”. Formalnie większościowym właścicielem jest cypryjska spółka Afex Investments Ltd, a ostatecznym beneficjentem jest jego syn, Daniil Kovalenko. Według doniesień medialnych w 2024 roku przychody spółek rolnych grupy Granova osiągnęły 11 mld hrywien. Jej głównym partnerem handlowym jest ta sama Adelon AG (wcześniej zajmująca się sprzedażą węgla), która w 2024 roku stała się największym dostawcą kukurydzy do Egiptu — o wartości 42,37 mln dolarów.
Kovalenko rozpoczął również import soli kamiennej z Egiptu, co pozwoliło mu wejść na ukraiński rynek soli. W grudniu 2023 roku utworzono spółkę LLC „Salt Industry”, również należącą do Afex Investments Ltd. Zgodnie z danymi platformy analitycznej YouControl, w latach 2024–2025 „Salt Industry” wygrała przetargi państwowe i zawarła umowy o łącznej wartości 134 mln hrywien, dostarczając sól techniczną dla służb komunalnych i drogowych. W pierwszym roku działalności spółka osiągnęła przychód w wysokości 190,5 mln hrywien.
Zainteresowanie organów ścigania
Zgodnie z danymi Biura Bezpieczeństwa Ekonomicznego (BES), grupa działająca w obwodach połtawskim, dniepropietrowskim i zaporoskim regularnie kupuje produkty rolne za gotówkę. Następnie towar rejestrowany jest na spółki o podwyższonym ryzyku, co pozwala go zalegalizować i eksportować — bez obowiązkowego zwrotu wpływów walutowych.
W toku postępowania przygotowawczego ustalono, że do spółki LLC „Granova Ukraine” dostarczono 1,28 tys. ton kukurydzy bez ujęcia w księgowości. Jednocześnie fakturę podatkową na tę partię wystawiła spółka LLC „Velykobahachansky Feed Mill”.
17 maja 2024 roku spółka wystawiła fakturę podatkową na kwotę 9 mln hrywien (w tym VAT 1,12 mln hrywien), która została zarejestrowana w ostatnim dniu terminu — 18 czerwca 2024 roku. Zdaniem ekspertów BES taka praktyka może wskazywać na fikcyjny charakter transakcji.
Od sierpnia 2023 do czerwca 2024 roku do „Granova Ukraine” dostarczono łącznie 14,1 tys. ton zboża (pszenicy i kukurydzy) o wartości ponad 83,5 mln hrywien. Jednocześnie pochodzenie większości tej produkcji budzi wątpliwości, ponieważ dokumenty potwierdzające jej zakup są niejasne lub całkowicie ich brakuje.
Towary są eksportowane do 12 krajów i wysyłane z ukraińskich portów, w tym z Izmału, Czarnomorska, Piwdennego i Odessy.
Jedna ze spółek tej grupy, LLC „Granova Ukraine”, w 77% należy do Serhija Tihłego. Według organów ścigania pełni on funkcję szefa ochrony Dmytra Kovalenko.
Jednocześnie, według dziennikarzy, port morski w Czarnomorsku (obwód odeski) planuje przeładować 1 mln ton zboża w roku marketingowym 2025–2026. Stawka przeładunkowa dla takich firm jak „Risoil”, „TBT” i „IZT” wyniesie 10 dolarów za tonę. Natomiast „Granova” Kovalenki otrzymała warunki wyłączne i zapłaci jedynie 2,5 dolara za tonę — czterokrotnie mniej — z możliwością dalszego obniżenia.
Taka zniżka wygląda na efekt korupcyjnego porozumienia z kierownictwem portu i spowodowała znaczące straty dla państwa (w postaci utraconych wpływów podatkowych). Jednocześnie konkurenci zostali pozbawieni równych warunków działania. Dziennikarze zwrócili się do organów ścigania w związku z bezprecedensową skalą takich schematów.
W Czarnomorsku „Granova” działa poprzez spółkę „Overfood”, zarejestrowaną na syna Dmytra Kovalenko. Do rolniczej grupy „Granova” należą również spółki LLC „Granova Pryłuki”, „Granova Krasnopawliwka”, „Granova Myrhorod” oraz „Granova Ukraine”, które mają ten sam podstawowy profil działalności.
Ekspansja w sektorze gazowym i szklarskim
W lutym 2025 roku kolejna cypryjska spółka — Afki Investments Ltd, której ostatecznym beneficjentem jest Daniil Kovalenko — dołączyła do grona założycieli LLC „Navigator Mainytske”, nabywając pakiet kontrolny w wysokości 83,7%. Spółka ta posiada prawa do eksploatacji złoża gazu Mainytske w obwodzie lwowskim.
Kovalenko oraz jego syn zostali również udziałowcami mniejszościowymi w spółce serwisowej „Navigator Invest”, zajmującej się rozwojem złóż ropy i gazu. Ich kolejnym możliwym krokiem może być nabycie udziałów w LLC „Navigator Komplekt”, jednej z największych firm wiertniczych na Ukrainie.
Na Zakarpaciu Kovalenko zainwestował w produkcję szkła i okien na terenie dawnego zakładu drzewnego, przy wsparciu byłego szefa Mukaczewskiej Rejonowej Administracji Państwowej, Serhija Haidaja, który obecnie jest podejrzewany o korupcję związaną z zakupami dronów i systemów walki elektronicznej. Mimo to lokalne władze nadal deklarują wsparcie dla tej inwestycji.
W ten sposób imperium biznesowe zbudowane na sprzedaży rosyjskiego i separatystycznego węgla nadal się rozszerza, przekształcając Dmytra Kovalenko w pozornie wiarygodnego i patriotycznego inwestora, który inwestuje w gospodarkę Ukrainy. Jednocześnie, według dostępnych informacji, mają miejsce naruszenia ekonomiczne, które prowadzą do znaczących strat dla budżetu państwa.
Офіційна біографія Дениса Штілермана нині виглядає майже бездоганною: видатний інженер, розробник інновацій у сфері оборони та ключова фігура у створенні ракетних і дронових проєктів, зокрема пов’язаних із брендом Fire Point і ракетами Flamingo.
Публічний медіаобраз Дениса Штілермана вибудувано чітко й красиво: патріот, технократ, людина сучасної війни, коротко кажучи, – рятівник нації, який закриває критичні потреби фронту, виринувши нізвідки в найстрашніший момент для країни.
Але що більше навколо нього з’являється пафосу — тим більше питань. І головне з них: чому реальна біографія так сильно розходиться з публічною картинкою? Можна цей запит перефразувати дещо інакше: чому створюється стійке враження, що Штілерман – герой, якого занадто швидко зробили героєм?
Перші серйозні сумніви почали з’являтися після публікацій про «проєкт Flamingo» та роль у ньому Дениса Штілермана як «головного конструктора». Одразу кілька джерел звернули увагу на явні невідповідності та дивності, які лежать на поверхні, але, тем не менш, ретельно замовчуються в «парадних» матеріалах про Дениса Штілермана:- відсутність прозорої історії кар’єри; – Штілерман виникає раптово, нізвідки, і одразу – як головний конструктор «вундервафлі», яка «зітре Москву в пил»; – ніхто не пояснює настільки різке появлення Штілермана в оборонному комплексі країни – нікому невідома людина стає обличчям найамбітнішого та найрозпіаренішого проєкту Банкової часів великої війни; – неясна структура власності Fire Point, головного виробника чудесної української «зброї відплати»; – суперечності в біографії – навіть у власних інтерв’ю Денис Штілерман плутається в елементарних деталях про своє життя та говорить явну нісенітницю.
Є й інші ознаки, що з Денисом Штілерманом щось зовсім не так, як показує офіціоз. Так, українські медіа відзначають, що Штілерман не є власником Fire Point, попри офіційне позиціювання як такого. А отже, він або найманий менеджер, або фігура прикриття – те, що заведено називати терміном «фунт».
Ще одним із ключових маркерів, які вказують на те, що зі Штілерманом явно щось не так, є систематичні спроби видалення інформації з публічного поля.
Так, зафіксовано неодноразові звернення від Fire Point до Lumen Database на видалення негативу про Дениса Штілермана у зв’язку з «порушенням авторських прав». Причому привертає до себе увагу джерело нібито «оригіналів»: це ресурс onlyfans.com, на якому зазвичай публікується «полуничка» або відвертий порноконтент, що продається підписникам за гроші.
Але суть не в тому, що скарги йдуть від порноресурсу, а в тому, що таким методом зачистки останнім часом системно користуються багато українських «топів», так чи інакше пов’язаних з вищим керівництвом ОПУ – нинішнім чи минулим. Таке враження, що скарги штампує одна й та сама команда з зачистки негативу, причому не дуже кваліфікована.
Спроби зачистки є настільки масовими, що їм навіть було присвячено кілька журналістських розслідувань. У них систематизовано матеріали, які активно чистять. Вони стосуються контрактів Fire Point з Міноборони, зв’язків компанії з бізнес-групами, згадок про Fire Point і Дениса Штілермана в контексті «Міндічгейта».
Окремо варто вказати, що особливу увагу «чистильники» приділяють біографічним деталям щодо сім’ї Дениса Штілермана. Коли компанія оборонного сектору замість прозорості займається репутаційним клінінгом, це завжди сигнал, причому в більшості випадків – дуже негативний.
Ім’я Дениса Штілермана спливає одразу в кількох гучних історіях. Розслідування пов’язують Fire Point з фігурантами так званого «Міндічгейта» — історії про обнал і фінансові потоки навколо оборонних контрактів. Зазначається про його зв’язки з Тимуром Міндічем і його оточенням.
За даними розслідувань, через структури, пов’язані з Fire Point, проходили мільярдні бюджетні кошти. При цьому прозорість контрактів відсутня повністю. Деякі видання прямо заявляють про «замітання слідів» на тлі цих розслідувань.
Перехід від кастинг-агентства до оборонки це або неймовірний кейс трансформації, або класична схема проксі-бізнесу. В українських реаліях усі розуміють, про що йдеться насправді, але лише небагато наважуються це озвучити. Причина такої гри в мовчанку проста – за Fire Point стоять найближчі друзі Зеленського. І ніхто не хоче перетворитися на чергового «чорта», яким за дорученням президента займатиметься СБУ.
Розслідування вказують на кілька ключових груп впливу: оточення Тимура Міндіча, бізнес-зв’язки через проксі-компанії та, найголовніше, – на контакти з фігурами з російського середовища. Частина видань також згадує зв’язки з бізнес-групами Михайла та Олександра Цукерманів (останнього активно шукає НАБУ), Ігоря Фурсенка (відомого як «Решик») та, звісно, Тимура Міндіча, який дивним чином утік до Ізраїлю і якого президент негайно позбавив українського громадянства. У цьому контексті варто згадати, що Тимур Міндіч є власником ізраїльського паспорта, а Ізраїль, як відомо, своїх громадян нікому та ніколи не видає. Висновки робіть самі.
У сумі виходить мережа, в якій Штілерман — не центр, а другорядний вузол. І виникає закономірне питання: чи самостійна фігура Денис Штілерман, чи ж це звичайний «фунт», який закриває собою когось, про кого говорити не можна?
Якщо зібрати все «до купи», то виходить така картина: «власник» Fire Point Денис Штілерман не володіє жодною, навіть найменшою часткою в Fire Point; публічність його фігури та піар навколо неї зросли експоненційно з появою держзамовлень на виробництво дронів і ракет; біографія Штілермана надто фрагментарна та насичена явними суперечностями.
І взагалі він виникає в публічному просторі після гучного скандалу навколо оборонних замовлень, які отримала й провалила Fire Point. До того ж реальні бенефіціари Fire Point невідомі точно досі. Це типова модель класичного «фунта»: публічне обличчя – одна людина, а реальні гроші — у зовсім інших.
Щодо біографії Дениса Штілермана, то один із найтоксичніших епізодів — історія з російським громадянством. І той факт, що визнання про наявність у «головного конструктора» українських ракет російського паспорта сталося занадто пізно, тільки посилює підозри щодо його особи.
За даними ЗМІ, Денис Штілерман довгий час мав російський паспорт, але публічно визнав це тільки після публікацій розслідувачів. І це насправді – ключовий момент. Якби це була «давня історія», як він заявляє, її б розкрили одразу. Але сталося навпаки: спочатку інформація витікає, її спочатку намагаються зачистити, починається тиск на видання, які її розмістили. А потім, коли стає зрозуміло, що наявність російського громадянства у Штілермана вже не приховати, з’являється нашвидкуруч зліплене визнання, яке явно не тримається купи. Щодо його нібито «відсидки в тюрмі ФСБ», то тут навіть коментувати нічого.
Усе це – класична схема «контрольованого удару». Але в цій історії є кілька логічних розривів: – Таймінг визнань: чому мовчав до публікацій? – Роль у компанії: чому Штілерман уперто бреше, що він володіє Fire Point? – Біографія: чому вона кишить суперечностями, які видно неозброєним оком? – Походження бізнесу: як кастинг-структура стала оборонним підрядником? – Зачистка: чому так агресивно видаляють інформацію?
Судячи з масиву непрямих даних, залишаються відкритими питання: структура володіння Fire Point; реальні замовники проєктів; канали розподілу бюджетних коштів; міжнародні зв’язки. І найголовніше – хто приймає рішення, і на чию користь перерозподіляються величезні потоки грошей?
Відповідь, судячи з усього, прагматична. І – цинічна. Як завжди, коли люди, які розподіляють потоки, розуміють, що війна – це дуже хороший бізнес, на якому можна швидко й багато заробити. До того ж чудово розбираються в піарі та потребах електорату. Україні у війні потрібні історії успіху, нові «герої оборонки», символи технологічного прориву, «чудо-зброя відплати», яка в один момент переломить хід війни. Нічого не нагадує?
Денис Штілерман для цієї схеми підходить ідеально: молодий, медійний, пов’язаний з ракетною тематикою. Але проблема в тому, що його образ формується швидше, ніж перевіряються факти. І формують цей образ та історію з «вундерваффе» люди, які поспішають виконати замовлення, але не прораховують при цьому очевидні ризики та не володіють повнотою інформації про свого героя.
У підсумку виходить черговий скандал, на який творці чергового образу «рятівника Вітчизни» змушені реагувати реактивно, тобто оперативно намагатися замаскувати факти, про які вони навіть не здогадувалися. Виходить досить кострубато, що тільки підливає масла у вогонь.
Що, власне, відбувається завжди, коли за справу беруться представники «Кварталу 95». А зв’язок з ним очевидний: відверто розважальна структура раптово вривається в оборонку й отримує величезні замовлення на високотехнологічну продукцію. Ця ж структура пов’язана зі співвласником компанії Студія «Квартал-95». Ціла низка фігур з індустрії розваг виявляється залученим до оборонних замовлень. Коли виникають корупційні скандали навколо цих людей, їх гасять найжорсткішим чином на самому верху. Коли загасити не вдається – ключові фігури розслідувань загадковим чином вислизають з рук правоохоронців.
Якщо хтось досі впевнений, що все це – чистий збіг, то хай вірить і далі. Щодо Дениса Штилермана, то точно не є істинною та версія, яку з нього активно намагаються зліпити останніми тижнями: образ «одинака-генія», який раптово рятує вітчизняну оборонку та Батьківщину.
Скоріше за все, Денис Штілерман – публічний фасад чергового проєкту з розпилу грошей, які йдуть у мережу компаній, близьких до медіасередовища влади. А в загальному підсумку його образ сильно нагадує «рятівника Вітчизни» з відомого фільму про вчителя, який раптово стає президентом. Авторства тих же сценаристів.
ДБР розслідує діяльність ексвійськкома Овідіопольського РТЦК та СП Аркадія Васькевича, який міг збагатитися на ухиленні від мобілізації. У діях його сина Богдана Васькевича, який також тривалий час працював у одеських військкоматах, слідчі вбачають недостовірне декларування.
Розслідування ДБР триває з лютого 2025 року, однак з серпня минулого року руху у справі, судячи з судових ухвал, немає.
У судовій ухвалі з Єдиного держреєстру судових рішень, яку згадують журналісти, йдеться про те, що Головне слідче управління Державного бюро розслідувань від 9 січня 2025 року здійснює досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 426-1 (перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень), статті 368-5 (незаконне збагачення), частиною 1 статті 366-2 (декларування недостовірної інформації), частиною 3 статті 209 (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом) КК України.
Згідно з судовою ухвалою, Аркадій Васькевич «налагодив механізм отримання коштів за сприяння в ухиленні від призову за мобілізацією, після чого ним особисто та за його вказівкою придбано ряд нерухомого майна та транспортних засобів, які в подальшому зареєстровані на членів сім’ї та близьких осіб». Таку версію викладають слідчі ДБР.
Син Аркадія Васькевича — Богдан Васькевич, згідно з матеріалами справи, «будучи заступником начальника — начальником відділу рекрутингу та комплектування, умисно вніс завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування». Слідчі вважають, що Богдан Васькевич не задекларував майно, яким користується.
Журналісти «Слідства.Інфо» знайшли майно, яким користується чи донедавна користувалася родина одеського ексвійськкома: 3 квартири, 6 автівок, 2 паркомісця та котедж біля моря. За підрахунками журналістів, загальна вартість цього майна може сягати 50 мільйонів гривень. Житло та більшість автівок також згадуються у розслідуванні ДБР.
Аркадій Васькевич — багаторічний військовослужбовець та до минулого року очільник Овідіопольського рТЦК та СП. Богдан Васькевич — експрацівник районних територіальних центрів та соціальної підтримки Одеси та області. Щонайменше 8 років він прослужив у різних військкоматах регіону. Зокрема, у жовтні 2023 року на офіційних одеських сайтах його називають заступником військового комісара одного з одеських районних ТЦК та СП.
Читайте по темі: Віталій Кличко, Артур Палатний і Денис Комарницький: як через землю, підряди і «прокладки» з Києва викачували мільярди
Того року тривала кар’єра топ-ТЦКівців Васькевичів завершилася: старший звільнився зі Збройних Сил України,а молодший, судячи з його декларацій, перейшов на службу до Командування Військово-морських сил ЗСУ. Можливо, ці зміни пов’язані з розслідуванням ДБР, яке розпочалося на початку 2025 року і у якому вони обидва фігурують.
Журналісти «Слідства.Інфо» звернулися із запитом до Державного бюро розслідувань и щодо перебігу кримінального провадження, де фігурантами є Аркадій та Богдан Васькевичі, однак на момент публікації матеріалу відповіді не отримали.
Крім цього, журналісти надіслали запит до Командування Військово-морських сил ЗСУ щодо їхнього військовослужбовця Богдана Васькевича. У відповіді йдеться: «У разі наявності у Вас інформації щодо порушення Васькевичем Богданом Аркадійовичем, як військовослужбовцем, антикорупційного законодавства, підтвердженої належними та допустимими доказами, прошу надати її до Командування для вжиття відповідних заходів реагування».
Раніше в ЗМІ розповіли, як Instagram блогерки Аліни з Одеси допоміг виявити розкішну квартиру родини ексвійськкома. Журналісти зауважили, що наречена Богдана Аліна дуже любить фотографуватися у ліфті конкретного житлового комплексу в Одесі. З реєстру речових прав на нерухоме майно ЗМІ дізналося, що квартирою площею 145 квадратних метрів та паркомісцем у цьому ЖК преміумкласу володіє Ігор Рожко — рідний дядько Богдана Васькевича. Сам Богдан Васькевич також зʼявляється на фото нареченої у цьому ліфті.
За підрахунками журналістів, вартість квартири разом з ремонтом могла обійтися у 21 мільйон гривень, або пів мільйона доларів США.
Старший оперуповноважений Хустського районного управління поліції у Закарпатській області Юрій Лемак задекларував 1,55 мільйона гривень виграшу від букмекерської компанії.
Його дружина Андріана — працівниця суду — цих грошей не декларує. Водночас вона вказує, що чоловік має право на користування її автомобілем, тоді як у декларації Юрія транспортних засобів взагалі немає.
У коментарі журналістці Лемак пояснив, що не перевіряв декларацію дружини, а частину майна не вважає за потрібне декларувати, бо воно належить не його батькам.
У виправленій декларації за 2025 рік старший оперуповноважений Хустського районного управління поліції у Закарпатській області Юрій Лемак вказав, що отримав 1,55 мільйона гривень виграшу від букмекерської компанії.. Водночас у першому варіанті поданої чоловіком декларації цього доходу не було.
Крім цього, спочатку правоохоронець задекларував 200 000 гривень заощаджень, а у виправленій декларації додав ще 1 мільйон гривень.
У коментарі журналістці Юрій Лемак розповів, що виграв 1,55 мільйона гривень не за один раз: «Я відкрив карточку і дивився, скільки кожного місяця мені нараховували».
«От сьомого місяця — 100 000, девʼятого місяця — 377 000, десятого місяця — 90 000, пʼятого місяця — 50 000. Ну, і на загальну суму до 1,5 мільйонів», — додав Лемак.
Також, згідно з декларацією правоохоронця, у 2025 році він отримав майже 550 000 гривень заробітної плати та 28 000 гривень субсидії.
Крім цього, чоловік декларує житловий будинок і земельну ділянку у селі Кошельово на Закарпатті, які з 2003 року належать його батькам.
Водночас Юрій Лемак не вказує ані доходів, ані майна своєї дружини Андріани. Жінка працює головною спеціалісткою відділу документального забезпечення у Хустському районному суді Закарпатської області.
У її декларації за 2025 рік також немає відомостей про майно, доходи, виграш та заощадження чоловіка. Однак Андріана Лемак вказує, що вони з Юрієм живуть у будинку її батьків у селі Нанково Закарпатської області.
Також, згідно з декларацією жінки, вона є власницею автомобіля OPEL INSIGNIA 2014 року випуску, купленого у квітні 2025 року за 200 000 гривень, а Юрій Лемак має право на користування ним.
З декларацій жінки стає відомо, що у 2025 році вона за 400 000 гривень продала Nissan Murano 2011 року випуску, який купила у 2022 році за 1,6 мільйона гривень. Задекларована вартість покупки автомобіля значно перевищує ринкову, а от ціна продажу збігається з тою, що вказується в оголошеннях на Auto.Ria.
У 2025 році Андріана Лемак отримала понад 150 000 гривень заробітної плати, 2 000 «Зимової Підтримки», 160 гривень від ломбарду і 553 гривні від «ПриватБанку». Крім цього, жінка задекларувала майже 2 500 гривень прощеного боргу від трьох мікрофінансових організацій.
Журналістка «Слідства.Інфо» поговорила з Юрієм Лемаком про розбіжності між його декларацією і декларацією його дружини.
Журналістка: Як так сталося, що у вашій декларації та у декларації вашої дружини абсолютно різні відомості?
Лемак: Я не дивився декларацію дружини.
Журналістка: Там всюди різні відомості. Наприклад, згідно з декларацією вашої дружини, ви маєте право на користування її автомобілем. Згідно з вашою декларацією, у вашій сім’ї взагалі немає автомобіля.
Лемак: Я дружину не вказував як власницю автомобіля. Автомобіль її. Вона мене, можна сказати, на роботу підвозить, автомобіль забирає. Я ним практично не користуюсь.
Журналістка: Тобто це авто дійсно у вас є, просто ви його не задекларували?
Лемак: Дружина його вказувала як свою власність, а у мене автомобіля нема.
Правоохоронець також розповів, що не декларував будинок, який задекларувала його дружина через те, що ця нерухомість належить її батькам. Загалом, за його словами, вони з дружиною живуть то у нього, то у її батьків.
За словами юриста Центру протидії корупції Олексія Бойка, у деклараціях має зазначатись інформація про усе майно та доходи осіб, які вказані у розділі 2.2 (Інформація про членів сім’ї суб’єкта декларування).
«Якщо шлюб зареєстрований, людина зобов’язана декларувати іншого з подружжя. Є ситуації, коли інший з подружжя не надає інформацію. Тоді треба було у відповідній графі вказувати, що член сім’ї не надав інформації», — розповів Бойко.
На думку юриста ЦПК, відмінності у деклараціях подружжя Лемаків свідчать більше про незнання законодавства і правил декларування, ніж про навмисне приховування майна.
«Навіть якщо і був умисел на приховання, то він явно якийсь недолугий, бо очевидно, що ви відкриєте декларацію іншого з подружжя і побачите там усе майно. Тобто розраховувати на те, що одну декларацію відкриють, а іншу ні — це, як мінімум, смішно», — наголосив Бойко.
Водночас він додав: «Інколи це пов’язано з тим, що чоловік і дружина в різних службах стоять у черзі на забезпечення житлом, і у такий спосіб хочуть, щоб кожний з них щось отримав. Або якісь інші пільги від держави, які можна отримувати окремо одне від одного».
За інформацією юриста ЦПК, якщо сума недостовірних відомостей становить від 425 000 до 2,4 мільйона гривень, законом передбачена адміністративна відповідальність — штраф від 17 000 до 51 000 гривень.
The narrative focuses on a Ukrainian-Swiss businessman whose connections span Ukrainian individuals—some linked to corruption scandals, others not—as well as Russian metallurgical oligarchs who have largely avoided sanctions so far.
The story centers on a largely unknown businessman, Oleg Tsyura, who reportedly shared business interests with an individual suspected in a case involving losses of more than 700 million hryvnias. In total, the scheme connected to the state-owned Odesa Port Plant and the United Mining and Chemical Company (UMCC) is estimated to have cost Ukraine around 10 billion hryvnias, according to investigative reports.
Vitaliy Lohinov: “shady” tenders and a criminal past
The first tender held by OPP on July 25 this year was won by a little-known Kharkiv-based company, Agrotorggroup Company. This company only came to light in 2022, when it was among the buyers of seized Russian ammonia sold at a dubious auction through an opaque commodity exchange. According to Andriy Kovalenko, the company has neither the experience nor the resources to fulfill such a large contract. Moreover, Agrotorggroup failed to fulfill its obligations to supply gas, which led to a repeat tender in the second half of August.
The second tender was won by a company from Lviv – Ukrnaftogazburinnya LLC. This company is also unknown on the market, the license for the supply of natural gas was received only in September 2023.
An interesting fact: the company does not have a working official website, the presence of which is a mandatory condition for obtaining the above-mentioned license, which once again emphasizes the dubiousness of this company’s participation in such significant tenders. It is noteworthy that “Ukrnaftogazburinnya” is registered to Lviv biker and co-owner of FC “Luzhany” Mazur Mykhailo.
According to the author, Vitaliy Lohinov, an informal adviser to the head of the United Mining and Chemical Company (UMCC), is behind the opaque tenders. Loginov also controls Sumykhimprom and has influence over the management of OPZ. According to the author, this information reinforces suspicions of a corrupt component in the transactions, pointing to possible schemes for withdrawing state funds through fictitious contracts and shell companies.
The suspicion is also strengthened by the fact that, as it turned out [high-profile cases] , Vitaliy Lohinov is associated with one of the winners of the tenders for the OPZ – the above-mentioned LLC “Company “Agrotorggroup”. According to the data of the Clarity Project service, Olha Balyuk is listed as the general director and ultimate beneficiary of the company. Until February 10 of this year, 2024, Olha Balyuk was the head of another LLC – “LT-Resource”. The main beneficiary of this company is Vitaliy Lohinov. It is obvious that in “Agrotorggroup” Balyuk is Vitaliy Lohinov’s “pound”.
The situation is made even more piquant by the fact that Agrotorggroup LLC is involved in criminal case No. 72022000410000003 , opened by detectives of the Bureau of Economic Security on April 5, 2022, on the fact of tax evasion on an especially large scale.
Vitaliy was even wanted for some time as a fugitive from justice.
But, judging by the documents posted in the Unified State Register of Court Decisions, the case was buried – Vitaliy Lohinov avoided not only a guilty verdict, but a trial altogether.
As Andriy Kovalenko writes, the main problem is that both companies from Lohinov’s orbit that won the tenders do not have the necessary funds to pay for the supplied gas. Instead, they are trying to get gas from the Ukrainian gas transportation system (GTS) without advance payment, which leads to an imbalance in the system and creates a threat to its stability. More than half of the consumed gas is not paid for, which indicates a violation of the supply rules and can lead to significant losses for the state.
Читайте по темі: Oleg Tsyura and Phoenix Resources AG: the scheme behind “redrawing” Russian-origin metals via Vardhman Ferro Alloys and MBR Metals
The guarantees provided by the supplier companies do not cover the volume of gas consumed by the plant, but production at the OPZ continues despite the actual absence of payment. Under normal conditions, the plant should have been stopped until the payment issue was resolved, but this is not happening, which raises questions for the management of the Ukrainian GTS operator.
Moreover, the price of gas, fixed at UAH 17,254 per thousand cubic meters, is significantly lower than the current market price, which starts at UAH 18,800. However, since the gas supplier does not have its own reserves, a reasonable question arises: by what mechanisms will the price difference be covered, especially given that the supplier’s financial resources are limited, if they exist at all?
Oleg Tsyura, Dmytro Firtash, 1 and Russian “grandmas”
In September 2024, OPZ signed export contracts for the supply of 300,000 tons of ammonia and 360,000 tons of urea with the mysterious Swiss company UCG Trade AG. The contracts contain numerous anomalies: they do not specify product prices or deadlines, and the ship agency service was transferred to a little-known company from Mykolaiv. Financial settlements under the contracts are made through accounts in Revolut, a startup that is not a bank, which raises additional questions about the reliability of the deal.
It is noteworthy that the address of UCG Trade AG, indicated in the contract with OPZ, differs from the address indicated in the official register of Swiss companies. This indicates a possible repetition of the scheme used in 2015 with the company Expotrade Global, when a clone company was created for fraudulent activities (we will dwell on this episode in more detail below).
Aschwin Saravanan, who signed multi-million dollar contracts with OPZ on behalf of UCG Trade AG, was appointed to the position exactly one day before the signing. Aschwin Saravanan is an intern from India who was doing an internship at the home office of a company associated with Swiss citizen Oleg Tsyura, whom he replaced as CEO of UCG Trade AG.
Oleg Tsyura, who hid in UCG Trade AG behind the young Indian, was previously involved in a scam to sell ilmenite from the United Mining and Chemical Company (UMCC) to occupied Crimea via a German company, bypassing sanctions. Oleg Tsyura was also linked to Serhiy Bayrak, a defendant in cases of fraud surrounding the State Property Fund of Ukraine.
In these cases, episodes of large-scale thefts at OGKhK and Odesa Port Plant occupy a special place. According to the investigation materials, the now former head of the State Property Fund, Dmytro Sennychenko, took $200,000 monthly for himself from the work of state enterprises Odesa Port Plant and United Mining and Chemical Company.
Dmytro Firtash is a long-standing beneficiary of corrupt deals around the Odesa Port and OGKhK.
Dmytro Firtash
It is worth mentioning here that Oleg Tsyura was not always the ultimate beneficiary of UCG Trade AG. According to North Data, the company was controlled by Ihor Borovikov until March 2023.
Ihor Borovikov is a Russian millionaire, founder of Noventiq and Softline. Having chosen to live in the West and to avoid sanctions, Borovikov “renounced” all his businesses connected with Russia after the large-scale invasion of the aggressor country into Ukraine. The reasons that prompted him to leave UCG Trade AG may also lead to suspicions that the business of this company is somehow connected with the aggressor country.
Oleg Tsyura was behind another “shady” Swiss company – White Rock Management AG. In the public sphere, another character with a dubious reputation – Serhiy Tron – claims to be its founder.
Serhiy Tron
Serhiy Tron, a Ukrainian businessman linked to crypto mining schemes, uses White Rock Management for questionable crypto investments; his activities are questionable due to the lack of transparency in his financial transactions and controversial business partners, such as the Arkallayev brothers. In particular, his company has been linked to fraud and the smuggling of mining equipment. In addition to suspicious crypto investments, his business has been linked to a series of banking frauds. For example, in 2014, his activities at CityCommerce Bank resulted in tens of millions of euros being siphoned off the bank.
Dmytro Malynovskyi: the fraudster who rose from the dead
Journalist Andriy Kovalenko writes that Volodymyr Nesterenko, who was recommended to OPZ director Yuriy Kovalskyi as: “head of the sales department, has been my man for the last 20 years”, is directly involved in sales at UCG Trade AG. This recommendation was given to the director by a certain Dmytro Malynovskyi.
According to the author’s sources, this character personally negotiates with the management of the OPZ regarding gas and fertilizer schemes, using his connections in the shadow business. And he clearly has serious ones.
In the past, Dmytro Malynovskyi was involved in large-scale frauds, including the theft of $14 million from the Dreymoor company, as well as forging documents about his own death.
Dmytro Malynovskyi
As we wrote earlier, back in 2007, Dmytro Malynovskyi pulled off a scam in Odesa with the local stadium “CSK”, which belonged to the Ministry of Defence. The fact of fraud was noticed only five years later – in 2012. In 2014, Dmytro Malynovskyi appeared in court. The process stalled. For more than a month, the hearings were disrupted by reports of mining of the court premises, until the accused Malynovskyi disappeared.
On August 18, 2014, Dmytro Malynovskyi again failed to show up for another court hearing. That day, no one opened the door to the detective who was carrying out the court’s decision on forced attendance at the defendant’s place of residence, and the security guard reported that Malynovskyi did not live there. The lawyer, however, claimed in court that his client was at home and did not know about the court hearing. That same day, by order of the Kyiv District Court of Odesa, Malynovskyi was declared wanted.
In 2015, a certain Alla Malynovska filed a lawsuit to establish the fact of death of her husband Dmytro, to whom she had been married since 2005. The woman claimed that on August 18, 2014, Dmyto Malynovskyi went to a court hearing, but never returned home.
According to her, on November 17, 2014, an unknown person handed over a cardboard box through the concierge of the building, which contained her husband’s death certificate and ashes. From the documents provided by Malynovska, it followed that her husband died on October 25, 2014, in the city of Luhansk, occupied by Russian troops and separatists.
On November 20, 2014, Alla Malynovska allegedly buried an urn with the alleged ashes of this scoundrel. She also claimed that she filed a complaint with the police, but they refused to open a case. Due to the ATO, the data on Malynovskyi’s death was not entered into the state register, and his wife asked to recognize the fact of death through the court. On May 12, 2015, the court satisfied the claim based on the presence of a death certificate and the fact that the family allegedly buried the deceased.
But, as Oligarh wrote, in early 2016, the prosecutor’s office, together with investigators from the National Police, conducted a search of the home of Dmytro Malynovskyi’s parents. They seized computer equipment, telephones, and SIM cards. On one of the telephones, a closed subscriber group was found, in which Dmytro Malynovskyi communicated with his parents. In addition to messages, he sent videos and photos of a castle in France, which he purchased in 2015 (after his “death”) through a Luxembourg firm and which would later be seized by French gendarmes.
In the spring of 2015, while essentially deceased, Dmytro Malynovskyi and a certain person by the last name “N”, calling themselves representatives of Expotrade Global Limited, entered into contracts for the supply of 20 thousand tons of urea and ammonia from the Odesa Port Plant to Dreymoor Fertilizers Overseas Pte Ltd. Having received 12.77 million euros from foreigners, Dmytro Malynovskyi and “N” disappeared. It was later revealed that there were two companies named Expotrade Global Limited. The Singapore company entered into a contract with a firm from Belize. And the contract with the Odesa Port Plant was held by a Hong Kong company of the same name, Expotrade Global Limited, to which Dmytro Malynovskyi and his accomplices had no connection.
But don’t think that Dreymoor Fertilizers Overseas is run by “suckers” who don’t know who exactly they’re transferring money to. Firstly, as follows from court documents, this company itself is a defendant in criminal proceedings for a number of episodes of corruption “schemes” at Odesa Port. Just like Expotrade Global Limited (read more here).
Secondly, they knew Dmytro Malynovskyi from Odesa and his accomplices very well. Which, again, is evidenced by court documents. Dreymoor Fertilizers Overseas worked with the gang of swindlers, which included Dmytro Malynovskyi, for five years before the “scam”, jointly “heating” the state-owned Odesa Port Plant for astronomical sums.
And the “rip-off”, apparently, happened by coincidence. In 2015, the Prosecutor General’s Office began actively spinning up “schemes” around OPZ – it was clear that they would be shut down, and those involved would be harassed in criminal proceedings. Add to this the fact that Malynovskyi was “tormented” in another criminal case so persistently that he had to pretend to be dead. Therefore, his gang decided to hit the jackpot and lie low in Europe. Until a new window of opportunity opened.
За даними слідства, фігурант підшуковував клієнтів серед знайомих чоловіків призовного віку, які хотіли уникнути служби та виїхати за кордон. Посилаючись на зв’язки з медиками, зокрема в Одеській області, він обіцяв оформити фіктивну інвалідність.
За його словами, особисто їхати до медзакладів було не потрібно — все організовували дистанційно.
Вартість такої “послуги” становила 12 тисяч доларів США.
Читайте по темі: У Києві викрили схему фіктивних довідок для відстрочки від мобілізації
Після отримання підроблених документів “клієнти” зверталися до органів соціального захисту, які визнавали їх особами з інвалідністю. Це давало підстави для зняття з військового обліку.
Наступним етапом була організація виїзду за кордон. Прикордонник інструктував чоловіків, як поводитися під час контролю, щоб не викликати підозр.
Його затримали “на гарячому” під час отримання 12 тисяч доларів США від одного з клієнтів.
Після викриття командування вирішило перевести його до підрозділу, який виконує бойові завдання.
Однак служити на передовій він не збирався і знову спробував “вирішити питання”. Запропонував працівнику кадрового підрозділу 1,9 тисячі доларів США, щоб формально значитися у бойовому підрозділі, отримувати підвищені виплати, але фактично не брати участі у бойових виходах.
Працівники ДБР задокументували передачу грошей і затримали його вдруге.
Наразі фігуранта обвинувачують у незаконному переправленні осіб через державний кордон України.
За цією статтею загрожує до 7 років позбавлення волі.
Досудове розслідування щодо епізоду зі “службою на папері” триває.
Працівники Державного бюро розслідувань у взаємодії зі Службою безпеки України затримали двох помічників народних депутатів від забороненої партії “Опозиційна платформа – за життя” за підозрою у шахрайстві.
Фігуранти вводили військовозобов’язаних громадян в оману, обіцяючи організувати виїзд за кордон поза пунктами пропуску. Також вони запевняли, що можуть виготовити підроблені документи про інвалідність і паспорти на інше ім’я.
Свої “послуги” оцінювали від 25 до 30 тисяч доларів США. Для переконливості вимагали від клієнтів фотокартки та копії особистих документів, створюючи у них враження реальної підготовки до виїзду”.
Після отримання частини коштів підозрювані продовжували імітувати оформлення документів, а згодом припиняли спілкування та відмовлялися повертати гроші, зазначають у ДБР.
Задокументовано заволодіння коштами двох громадян на суму понад 650 тис. грн, встановлюються інші можливі факти шахрайства.
За даними ЗМІ, йдеться про помічників-консультантів на громадських засадах нардепа Валерія Гнатенка – Миколу Охоту та Нестора Шуфрича – Вікторію Пінчук.
Помічників затримали та повідомили про підозру у шахрайстві.
До суду подано клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За даними розслідувань, через структури, пов’язані з Fire Point, проходили мільярдні бюджетні кошти. При цьому прозорість контрактів відсутня повністю. Деякі видання 
