Категорія: Корупція

Про це повідомила прем’єр-міністр України Юлія Свириденко за підсумками зустрічі з головою Державної аудиторської служби України Аллою Басалаєвою.

Боротьба за частку з грошей ігроманів вийшла за межі пристойності.

Коли канонада кривавих баталій відсунулася від передмість Києва, і стало більш-менш зрозуміло, що ця країна житиме, пожвавішали «схематозники». Їхня запекла боротьба за фінансові потоки відновилася з новою силою. Її відлуння дедалі частіше розходяться колами в інформаційному просторі.

Незвичайний «вкид»

Наприкінці червня, 27-го числа, на англомовному сайті Luxembourg Herald (Luxherald.com) з’явилася стаття під заголовком UKRAINE SHOULD CLOSE FIRTASH’S BANK. FROM WHICH HUNDREDS OF MILLIONS OF EUROS WERE STOLEN. Незабаром сайт став недоступним, мабуть, через хакерську атаку. Проте вже наступного дня її переклад російською мовою, а також короткі «вичавки» з тексту з’явилися у низці українських інтернет-видань.

У публікації йдеться про те, що український банк «Альянс» нібито перебуває на межі руйнування через масштабні махінації керівництва та бенефіціара фінансової установи. Таким анонімний автор безапеляційно називає опального олігарха Дмитра Фірташа, структури якого проганяли через «Альянс» астрономічні суми.

Читайте по темі: 90 мільярдів доларів через 2Rivers Group: як мережа азербайджанських трейдерів Тахіра Гараєва та Етібара Ейюба обходила санкції і торгувала російською нафтою

Банк «Альянс» вже наступного дня категорично спростував викладену у статті інформацію (щоправда, далеко не всю – ред.).

А голова правління фінустанови Юлія Фролова зробила таку заяву:

«По-перше, варто зазначити, що мистецькі перебільшення, метафори та лексика жовтої преси не доречні для професійної журналістики, а особливо – у фінансовій сфері. По-друге, звертаємо увагу на аргументацію та посилання авторів. У більшості випадків автор «викриває» неправомірні дії на основі власних домислів і посилаючись на фейкове видання Luxembourg Herald, яке вже не раз публікувало підставні новини. Команда Альянс Банку вважає фейкові новини ознакою замовленої агресії проти стратегічного зростання Альянсу Банку».

Юлія Фролова

Справді, Luxembourg Herald у колах українських медійників відомий як фейковий ресурс, через який зацікавлені особи вкидають протухлий компромат. Цю знаменитість він набув після публікації безглуздої статті про те, що нібито дружина п’ятого президента України Марина Порошенко причетна до відмивання грошей через благодійну організацію.

Проте, голова правління «Альянсу» дещо лукавить, стверджуючи, що викладене у статті – повна нісенітниця. Адже в публікації особливо наголошується, що банк «Альянс» є розрахунковим банком та емітентом електронних грошей міжнародної платіжної системи «Глобалмані» (GlobalMoney), назва якої регулярно спливає у кримінальних провадженнях. Зокрема, в судовому реєстрі вона часто згадується в контексті справ про незаконну торгівлю наркотиками та психотропними речовинами – «пушери» активно використовують її електронні гаманці (ось перші документи з реєстру – 1, 2).

Крім того, згадується давній скандал, коли випливла інформація про те, що термінали «Глобалмані» могли використовувати проросійські терористи для своїх фінансових операцій в ОРДЛО. Сюди можна додати причетність до відмивання грошей, в чому звинувачували мережу магазинів електротехніки «АЛЛО».

Як згадано вище, в «Альянсі» вважають «допис» із сайту Luxembourg Herald «замовленою агресією». В українських бізнес-колах, у масі своїй далеких від святості, давно стало звичкою прикидатися жертвою при появі претензій правоохоронних органів чи викриттів у ЗМІ. Тут не зовсім той випадок. Однак, перш ніж перейти до найцікавішого, уважніше придивимося до дійових осіб.

Справи «сімейні» та тінь Юри Єнакіївського

Читайте по темі: Підсанкційний бізнесмен із російським паспортом Сеяр Куршутов після викриттів про дронові контракти та мільярдні потоки почав зачищати Telegram

Отже.

Банк “Альянс”. Згідно з раніше опублікованими даними, цей банк відкрився в Донецьку ще 1992 року. Він залишався досить скромним навіть за українськими мірками банком (розміри активів не перевищували 10-15 мільйонів доларів), який, проте, благополучно пережив три кризи (1998, 2008 та 2014 рр.). А все тому, що його називали бандитським банком, через який здійснювалися всілякі фінансові схеми. Про «Альянс» писали, що він перебував під контролем соратника Януковича – Юрія Іванющенка (Юри Єнакіївського), а власниками банку завжди була група акціонерів, кожен з яких володів близько 10%. Після Революції Гідності банк змінив власників: ними стали донецьке ТОВ «Крамп» (ЄДРПОУ 36442702) та київське ТОВ «Укрбізнесстандарт» (ЄДРПОУ 35886746), обидва відомі як фірми Іванющенка. Зокрема, фірма «Крамп» (названа на честь боса мафії зі старої французької комедії «Укол парасолькою»), на думку низки ЗМІ, була частиною схеми, за допомогою якої Іванющенко ухилявся від податків, продаючи селітру держпідприємства «Екоантилід», а також використовувався для фіктивного банкрутства ТОВ “Чарнокіт”. Останнє стало фігурантом кримінальної справи про незаконне відшкодування ПДВ у особливо великих розмірах, після чого його збанкрутували.

Юрій Іванющенко

Більше того, у грудні 2014 року СБУ запідозрила, що у банку «Альянс» працює великий конвертаційний центр із оборотом до 600 мільйонів гривень. Бійці «Альфа» провели у банку ретельний обшук, у тому числі «пошаривши» у банківських осередках. Як потім заявив голова СБУ Валентин Наливайченко, серед вилученого «улову» знаходилися печатки установ та підприємств “ЛДНР” та контракти, за якими могло здійснюватися фінансування тероризму. Крім того, в «Альянсі» вдалося знайти майно та документи іншого банку — «Гефест», який теж перебував під контролем Іванющенка та його компаньйона Сергія Дядечка.

Ось тільки скористатися результатами обшуку СБУ не вдалось. Буквально одразу після нього було зчинено скандал: Єврейська громада Донбасу, вустами рабина Пінхуса Вишедські (колишнього лідера донецької громади «Хабад») заявила, що під час обшуку «альфівці» вкрали з осередку банку гроші та цінності, які належали якимсь «євреям-біженцям». Проти співробітників СБУ порушили кримінальну справу, їх тягали по судах. А доки тривав скандал, банк «Альянс» перепродали новому власнику. На початку 2015-го ним став колишній молодший партнер уже майже не олігарха Ахметова Олександр Сосіс.

Олександр Сосіс

Глобалмані. Дуже докладно про цю фінансову організацію ще у 2013 році писали в інтернет-виданні INSIDER журналісти Дмитро Король та Сергій Щербина.

—–

Згідно з Держреєстром, станом на 2013 рік статутний капітал GlobalMoney становив 12 мільйонів гривень, з них лише 0,5% – 48 тисяч – належали Олександру Тютюну. Серед засновників також значилися лондонська Quick Payment System Ltd та український венчурний фонд «Європейські технології», з частками 4,7 та 7,2 мільйона гривень відповідно.

За даними реєстру компаній Великобританії, директором Quick Payment System Ltd був вказаний Олександр Тютюн, але вже чомусь громадянин Ізраїлю. А володіли нею три офшорні компанії та ще одна англійська – Integrate IT Technologies Limited. Бенефіціаром останньої вказувався білоруський IT-бізнесмен Сергій Гвардійцев.

А ось з ПАТ «ЗНВК ІФ «Європейські технології» ситуація була складнішою.

Станом на вересень 2013 року єдиним її засновником із часткою 150 мільйонів гривень вважалася «Південно-Східна страхова компанія» (ЮВСК). Але, згідно з рішенням Господарського суду Донецької області, ще у червні 2010 року її було визнано банкрутом та ліквідовано.

До ліквідації до складу акціонерів ЮБСК входили компанії КУА «ДАН» та АТЗТ «Промкомбінат». Обидва підприємства належали банку «Союз» (що фігурував у кримінальній справі про фінансування тероризму), заступником голови правління якого був колишній віце-президент «Родовід Банку» Сергій Дядечко.

Сергій Дядечко(на фото праворуч)

Після ліквідації страхової компанії «Європейськими технологіями» безпосередньо керувала КУА «ДАН».

«До GlobalMoney ми жодного стосунку не маємо, а КУА «ДАН» та фонд, яким вона управляє (“Європейські технології”) ми продали ще у 2008-2009 році”, – прокоментував цю ситуацію Дядечко. Втім, він не сказав, кому саме було продано компанію.

Але є низка цікавих деталей. Перша з них – номер телефону «Європейських технологій» збігався із номером директора «ЗНВК ІФ «Нові технології», бізнесмена Івана Аврамова. Того самого, який є бізнес-партнером легендарного «регіонала» Юрія Іванющенка, більш відомого як Юра Єнакіївський та Юрець Малий. Щоправда, це може ще ні про що не казати.

Іван Аврамов (на фото зліва)

Найцікавіше те, що 2009 року мажоритарним акціонером «Європейських технологій» було ТОВ “Парфе”. Історія цієї фірми вкрай цікава. Наприклад, “Парфе” належало 100% “Апекс-Банку”. Ця фінустанова була створена того ж 2009 року.

За інформацією реєстру юридичних осіб, серед акціонерів «Парфе», зокрема, були такі люди, як Олександр Дубихвіст та Варвара Шульц.

2013-го Дубихвіст був директором департаменту управління валютними активами Нацбанку. Варвара Шульц до квітня 2013 року була членом ревізійної комісії «Апекс-Банку».

Але важливе інше. Як писало свого часу “Свідомо”, жінка з таким самим ім’ям мала спільну компанію з міністром фінансів Кабміну Азарова Юрієм Колобовим, членом угрупування, відомого як “Сім’я Януковича”.

Більше того, за інформацією журналістів, вони навіть були прописані в одній квартирі на малій батьківщині чиновника – у Павлограді на Дніпропетровщині. Інформацію про те, що Колобов, м’яко кажучи, не чужий щасливій системі електронних грошей журналістам підтвердили відразу два обізнані представники фінансових кіл. Щоправда, побажавши залишитись неназваними.

Юрій Колобов

«Варвара Шульц – це мати Юрія Колобова. А Олександр Дубихвіст – його кум. За «глобалами» стоять вони», – розповіло одне з джерел, додавши, що у структурі цієї системи працює багато екс-співробітників «Терра-Банку». Варто зазначити, що власником цієї фінустанови, до продажу навесні 2010 року, називали тодішнього міністра фінансів.

—–

Станом на липень 2022 року, згідно з даними сервісу «Опендатабот», власниками ТОВ «Глобалмані» є громадяни Карпов Володимир Миколайович та Тверітін Костянтин Юрійович.

Тобто якщо раніше банк «Альянс» та платіжну систему «Глобалмані» прямо чи опосередковано пов’язувала постать Юрія Єнакіївського, то тепер – дуже плідне партнерство. Особливо на ринку гемблінгу. Через «Глобалмані» проходить досить велика частка платежів гравців розрахованих на багато користувачів платних і умовно безкоштовних комп’ютерних ігор, інтернет-казино та букмекерських контор (як легальних, так і не зовсім), і чималу частину цих платежів обробляються в «Альянсі». Йдеться про багато мільйонів гривень, з яких платіжна система та банк мають свій відсоток.

І яким би масштабним не був грошовий потік, що йде від ігроманів, ділкам, які присмокталися до нього, все одно буде тісно. Тобто неминуча війна – епізодом якої, очевидно, є крайній (і далеко не перший) «допис» на банк «Альянс» та «Глобалмані».

Хто ж цей лютий супротивник, який люто атакує в інформаційному просторі героїв нашої розповіді?

Лютий конкурент

Натяк на нього можна знайти в цікавій статті від 08.09.2020-го на порталі delo.ua, присвяченій «знаку українських інформаційних воєн». Якщо точніше – у матеріалі розвінчуються абсолютно неправдиві (на думку анонімного автора публікації) звинувачення у відмиванні грошей та інших поганих справах на адресу засновниці фінансової компанії «Леогеймінг Пей» та міжнародної платіжної системи LEO Альони Шевцової (у дівоцтві Дегрик), а також її Євгена, колишнього високопоставленого поліцейського начальника. У ній читача підштовхують до думки, що за поширенням нібито нісенітниці про Шевцову-Дегрік та її бізнес стоять конкуренти в особі платіжної системи «Глобалмані».

Найсмішніше, що такий висновок ґрунтується також на аналізі статті автора цих рядків «Небезпечні зв’язки «Зброяра»: хто продає зброю українським військовим», написаної для інтернет-видання «ОРД». Анонімний колега наголошує, що в тому тексті вашого покірного слуги згадується Альона Дегрік-Шевцова, Євген Шевцов та їхній бізнес, але немає жодного слова про «Глобалмані». І товсто натякає, що саме «Глобалмані» замовив авторові цей «наклеп».

На своє виправдання перед Альоною Шевцовою змушений заявити, що за всіх моїх старань знайти зв’язок «Глобалмані» зі збройовою компанією, про яку йшлося у статті, мені не вдалося. А ось зв’язок її бенефіціарів із Шевцовими лежав на самій поверхні.

Звичайно, цей епізод вказує на участь Шевцових в інформаційній війні проти «Глобалмані» та банку «Альянс» лише побічно. Втім, є прямі докази, закріплені документально. Але перш ніж ми до них перейдемо, освіжимо пам’ять читача на рахунок протиборчої команди.

Євген Шевцов та Альона Дегрік-Шевцова

Альона Дегрік-Шевцова започаткувала фінансову компанію «Леогейміг Пей» у далекому 2013 році. Спочатку бізнес Альони Володимирівни не був повноцінною платіжною системою. Він являв собою швидше шлюз між гравцями та ігровими платформами. Але підприємство розросталося ударними темпами, і вже 2017 року Шевцова зареєструвала в Нацбанку внутрішньодержавну платіжну систему «Лео», яка через кілька років стала міжнародною.

На жаль, під час свого зльоту Дегрік-Шевцова обростала не лише активами, а й кримінальними справами. Інтернет-видання MIND.UA посилаючись на дані Мін’юсту писало, що з 2016 по 2020 рік Альона Шевцова та її чоловік Євген Шевцов, а також їхні ділові партнери Віктор Капустін та Вадим Гордієвський «сумарно керували як мінімум десятьма компаніями, багато з яких стали фігурантами кримінальних проваджень за статтями «Шахрайство», «Відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом» та «Фіктивне підприємництво».

Кримінальні справи, фігурантами яких є компанії Євгенія Шевцова, Альона Дегрік Шевцова, Віктор Капустін, Вадим Гордієвський та їхні компанії

Альона Дегрік vs Олександр Сосіс: інформаційна війна за фінансові потоки

*за даними правоохоронних органів та витягів з Єдиного державного реєстру судових справ

«Лео» Шевцової з банком «Альянс» начебто не воював, а подекуди навіть дружив. 2019-го, коли ця платіжна система з благословення НБУ вийшла на міжнародний рівень, «Альянс» став її додатковим розрахунковим банком. Але у «Альянсу» була вкрай неприємна для Шевцова-Дегрік властивість – він є емітентом і розрахунковим банком заклятого конкурента «Лео» – згаданого вище «Глобалмані». До того ж, незабаром у Альони Володимирівни з’явився свій «кишеньковий» банк – «iBox банк» (Айбокс банк).

«Айбокс банк», за даними Нацбанку, з’явився 29 років тому – 1993-го. Тоді носив дещо зловісну назву «Авторитет» (у 1990-х це слово частіше асоціювалося зі словом «кримінальний», ніж, наприклад, «моральний»). Лише 2002-го власники перейменували його на «Агрокомбанк». «Айбокс банком» він став ще через 14 років, у 2016-му, після того як до складу акціонерів влився фінансист з «каламутною» репутацією Євген Березовський. З собою він «привів» мережу платіжних терміналів «iBox», яка дала «конторі» нову назву.

Втім, змінивши назву та обзавівшись платіжними терміналами, банк не зміг поправити свої справи і стрімко рухався до банкрутства та ліквідації. Але наприкінці 2019-го на горизонті з’явилася Альона Шевцова. Альоні Володимирівні потрібен був підконтрольний банк обслуговування її фінансових потоків, а основним власникам банку – доступ до цих самих потоків. І вже 2020-го вона стала акціонером «Айбокс банку» (на даний момент Альона Шевцова зосередила трохи менше 25% його акцій; напередодні повномасштабного вторгнення російських агресорів також стала головою його наглядової ради), а ключові посади в ньому обійняли вихідці з підконтрольного “Лео”.

З того часу, якщо вірити іміджевим публікаціям, справи у «Айбокса» пішли вгору. Водночас у регулятора почали накопичуватись питання до банку щодо його участі у відмиванні грошей. Восени минулого року за порушення фінансового моніторингу та закону про протидію легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом (фінустанова нібито не здійснювала належної перевірки нових та діючих клієнтів), НБУ вліпив «iBox банку» штраф у 10 млн грн. Зазначимо, що це найбільший штраф, передбачений таким порушенням. Вже у червні цього року у Нацбанку з’явилися подібні претензії до «Айбоксу» знову. Але суть не в цьому.

2020 року трапилася ще одна важлива подія: з’явився Закон України «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор». Тобто, фінансові потоки грального бізнесу, що вийшов з тіні, стають легальними з перспективою їх збільшення. Що означає посилення гризні за доступ до них.

Ставки зростають

І вона почалася. В інтернет-виданні Mind.ua з’являється скрупульозне розслідування фінансових потоків інтернет-казино та зв’язків гравців цього ринку з країною-агресором. Розслідування це виглядає вкрай якісним, якщо не брати до уваги одне “але”: у ньому практично ніяк не згадуються “Глобалмані” і банк “Альянс”, зате перетрушуються всі скелети в шафі “Айбокс банку” та “Лео” Дегрік-Шевцової. Втім, цю «прогалину» відразу заповнили публікації інших видань, у яких, наприклад, звинуватили «Альянс» та «Глобалмані» у причетності до фінансування проросійських терористів. Водночас «запоребриканська» ділова преса пізніше стверджувала, що гроші від українських гравців у російські нелегальні онлайн-казино стабільно йдуть через «Айбокс банк» Шевцової.

Протистояння набирало обертів наступного, 2021 року, причому, «Альянс» та «Глобалмані» опинилися в ролі тих, хто обороняється. До тиску на них залучили активістів-громадських працівників і навіть колишніх підлеглих чоловіка Альони Шевцової (Євген Шевцов на той момент працював заступником начальника Головного слідчого управління Нацполіції). Тоді ж Українська асоціація платіжних систем (УАПС) із ганьбою вигнала зі своїх лав «Глобалмані» нібито через негативну репутацію останньої.

Репутацію «Глобалмані», звісно, бездоганною назвати важко. Але обструкція з боку УАПС виглядає комічно, оскільки, згідно з реєстраційними даними, спільно з фінкомпанією «Бізнес Орбіта Груп» засновником Асоціації виступає ТОВ «Леогеймінг Пей» Дегрік-Шевцової. А Галина Хейло, яка очолює УАПС з дня її заснування, нещодавно працювала головою правління «Айбокс банку», що нині входить в орбіту Альони Шевцової.

Але, мабуть, «найзашкваристіший» епізод у цій «війнушці» – коли клерки «Айбокс банку» розсилали до установ офіційні листи зі звинуваченнями «Глобалмані» у відмиванні грошей, співпраці з ворогом та в інших смертних гріхах. Антимонопольний комітет визнав такі «манси» проявом нечесної конкуренції та оштрафував банк Шевцової на 68 тис. грн. Втім, наскільки відомо, «Глобалмані» жадало суворішої кари для «Айбокса» і навіть намагалося добитися її через суд.

Важливо відзначити, що з 2021 року структури, пов’язані із Шевцовою, стали офіційно декларувати свою участь у гральному бізнесі. Зокрема, у травні минулого року LeoGaming купила ліцензію на облаштування казино та/або букмекерської контори в одеському готелі Alice Place. За кілька місяців «Айбокс банк» отримав ліцензію Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей України (КРАЇЛ) на прийом платежів на користь інтернет-казино. Вже цього року “Айбокс” отримав ліцензію на “ведення діяльності у сфері грального бізнесу”.

Тобто тепер банк з орбіти Шевцової може запускати свої казино і облаштовує букмекерські контори. Враховуючи, що на цьому ринку у нас вже до того тісно, що його «старі» учасники невпинно поливають один одного помиями, з появою настільки темпераментного гравця, як Альона Шевцова, тут стає не те, що млосно, а душно.

Kazakh authorities acknowledge that Samruk-Kazyna, with the assistance of ATFBank, enabled the diversion of billions. However, anti-corruption agencies have been slow to take action against individuals linked to Galimzhan Yessenov and his father-in-law, Akhmetzhan Yessimov.

At the same time, Tokayev intends, sooner or later, to take back from the corrupt Akhmetzhan Yessimov and his front son-in-law Galimzhan Yessenov the billions of stolen dollars, euros, tenge, and rubles.

The investigation has already clearly overcome the “psychological barrier” of prosecuting direct relatives of the Leader of the Nation, as Kairat Satybaldy and Kairat Boranbayev are currently detained. The arrest of Akhmetzhan Yessimov and his accomplice—a relative and former “owner” of ATFBank, Galimzhan Yessenov—would seem to be a done deal, if it weren’t for their absence from the country.

Tokayev has instructed the investigation to prepare comprehensive evidence of Akhmetzhan Yessimov’s and Galimzhan Yessenov’s guilt in corruption, embezzlement of state property, fraud using official positions, and legalization of income obtained through criminal means. All of these documents must be submitted to Western prosecutors to initiate the process of imposing sanctions, seizing assets, and/or extraditing suspects to Kazakhstan.

As we remember, the Samruk-Kazyna fund was created as a result of Nursultan Nazarbayev’s trip to Singapore. There he picked up the idea of uniting monopolies into a single structure. With the appropriate solemnity and experts’ praises about the wisdom of the ruler, the experience of the island, which could be covered with a copper basin, was transferred to feudal-capitalist Kazakhstan.

Читайте по темі: Maltese Alkagesta caught running shadow routes for sanctioned Russian oil disguised as legal Kazakh shipments

The result was a complete failure. But the Leader of the Nation is not a fool: thanks to this scheme, all the huge super-profits of the monopolies ended up being concentrated under his undivided power. That’s why Samruk-Kazyna was initially headed by Nazarbayev’s son-in-law, and then his nephew. Now is the time not to fix this sick creation, but to twist its neck, acknowledging it as a foolish and ineffective nest of corruption named after Akhmetzhan Yessimov, whose spirit cannot be extinguished even with a hydrogen bomb.

Through Samruk-Kazyna, the most desperate operations for looting the country were carried out. The huge size of the “enterprise” allowed for reducing profitability through internal tenders and expenses. If under Kulibayev, the main way to deceive Kazakhstan was “self-service” in the form of buying one’s own enterprises at inflated prices, then under Akhmetzhan Yessimov, the scheme of constant theft—via horizontal and vertical connections—became popular.

How Galimzhan Yessenov’s ATFBank siphoned money from the NWF

An additional and significant systemic means of theft became ATFBank, whose actual owner was Akhmetzhan Yessimov. His son-in-law, Galimzhan Yessenov, did not have the means for its “purchase,” which is well known. ATF Bank, a real center of a web of thieves, was bought from the Italian UniCredit using money that Akhmetzhan Yessimov had stolen earlier.

ATF Bank was a bank that the Leader of the Nation established specifically for the unhindered transfer of money outside Kazakhstan, the creation of self-serving loans, non-refundable losses, and more. Initially, it was led by the closest accomplice to Nazarbayev—Bulat Utemuratov. Through ATFBank, funds received from selling raw materials abroad were dissipated without a trace on grounds written on a whim: for services, for loans, for good behavior. This was written about in his deathbed revelations by the fugitive Rakhmet Mukhtarovich Aliyev.

As we know, ATF Bank, once important not only for corrupt officials but also for ordinary retail customers, ceased to exist the day after Akhmetzhan Yessimov was dismissed from Samruk-Kazyna. This was preceded by certain interesting events.

The dismissal of Akhmetzhan Yessimov and the schemes of ATFBank

Akhmetzhan Yessimov and Galimzhan Yessenov began particularly intensively stuffing their pockets in the last six months of their reign. The scam involving the turnover of Samruk-Kazyna’s funds through the family bank spilled out to the public and even by the cynical standards of Nursultan Nazarbayev’s power, it was too blatant. Several additional stories of ridiculous Samruk-Kazyna expenses and constant scandals with sports teams only added to this picture.

The NWF Samruk-Kazyna, considered owned by the government, allocated as “profit” negligible crumbs. Things reached an open embarrassment: Akhmetzhan Yessimov blatantly told Tokayev off in response to the demand to pay dividends in full. It is clear that while Nursultan Nazarbayev, through his relatives, controls the NWF—nothing will change. The closer the end of the “Nazarbayevites” was, the more their appetites grew.

The crisis and the fate of Akhmetzhan Yessimov and his pocket pound Galimzhan Yessenov

Читайте по темі: Akhmetzhan Yesimov turned Kazakhstan’s Samruk-Kazyna into a channel for moving state money into ATF Bank owned by his son-in-law Galimzhan Yessenov

The pandemic brought about additional expenses and sharply decreased revenues. Tokayev requested full account of income from the NWF Samruk-Kazyna. It became evident that Yessimov had to be “beaten out” of the NWF, like dust from a carpet. Ultimately, this was achieved with his replacement by a compromise, but figure close to the clan. After the January events, there are no grounds for compromises.

Akhmetzhan Yessimov and his relatives themselves are abroad, where they have already prepared hundreds of offshore caches. They are unattainable for Kazakhstan. Even in the process of liquidation, Akhmetzhan Yessimov and Galimzhan Yessenov managed to steal three hundred billion tenge in the form of writing off bad loans in ATF Bank.

The NWF Samruk-Kazyna of Yessimov and the new authorities: should the shop be closed?

One should not equate Singapore and Kazakhstan. The model is unacceptable and has the sole purpose in our reality—corruption. The quasi-state sector should be completely destroyed, and state and private organizations should be clearly separated. In a normal country, there is no place for Samruk-Kazyna or other quasi-state monsters, like Atameken.

Will the president take this step? If the path of proclaimed reforms is followed, he should. If the plan is to replace one Leader of the Nation with two, then of course, Samruk-Kazyna could be left in its current form, putting a reliable person at the helm.

Заступник керівника податкової Одещини Дмитро Хандусенко збрехав у декларації про купівлю кільця для другої дружини за 520 тис. гривень

Задекларовано золоте кільце дружини (2,72 г, 750 проба, діамант 1 ct D/IF GIA, сер. №7498899803) за 520 тис. грн (набуття 15 вересня 2024). Хандусенко  пояснив, що вказаний ювелірний виріб Дар’я отримала у подарунок до реєстрації їхнього шлюбу, дату отримання член сімʼї (дружина) не памʼятає, назвавши під час заповнення декларації орієнтовно 15 вересня 2024.

Відповідно до інформації та підтверджених документів, отриманих від поліції в Одеській області за фактом звернення дружини)11 грудня 2024 щодо викрадення кільця, Кочуріна надала на підтвердження права власності копію договору на виготовлення ювелірних виробів від 24 серпня укладеного з ФОП Настенком Кирилом Ігоровичем, акта приймання-передачі виконаних робіт від 15 вересня, а також сертифікат Геологічного інституту Америки (GIA), на діамант вагою 1 карат найвищої категорії чистоти. При цьому Настенко Кирило Ігорович повідомив, що розрахунок за вказаним договором здійснено Качуріною частинами по 40 тис. гривень.

Водночас варто зауважити, що відповідно до світлин, які розмістила сама Кочуріна, повідомляючи історію знайомства Хандусенком, публікує фото із дописом «Кільце я забрала… щось пробурчала… сказала, що момент взагалі не підходящий, все не так і не те…», та на якому зображено текст із підписом, який подібний підпису субʼєкта декларування, а також кільце з каменем, яке відповідає вищезазначеному опису. Крім того, вона 15 вересня на власній сторінці в соціальній мережі публікує фото із дописом «Рівно рік тому ти зробив мені пропозицію, я, звичайно не погодилася, тому що не так хотіла…».

Це може свідчити про подарунок, отриманий дружиною у звітному періоді від субʼєкта декларування, та понесені, ним витрати для його придбання.

Читайте по темі: Приховав нерухомість під Києвом: колишньому керівнику Держлікслужби Ісаєнку повідомили про підозру

У серпні 2025 року Ігор Зубович обійняв посаду заступника міністра економіки, довкілля та сільського господарства. Його призначення відбулося на тлі публічних звинувачень у можливій причетності до корупційних схем разом із т.в.о. Держекоінспекції Олександром Субботенком.

У відкритих публікаціях стверджується, що Зубович і Субботенко ще з 2016 року могли бути пов’язані з операціями у сфері земельних відносин. Згодом, після переходу Зубовича до екологічної інспекції у 2017 році, співпраця продовжилася вже в межах нового відомства.

Автори звинувачень також звертають увагу на майновий стан посадовця та його родини. Йдеться про земельну ділянку площею 917 кв. м, квартири у Києві, а також автомобілі BMW X5, BMW M2 та BMW X3. Окремо згадується квартира площею 72,8 кв. м на вулиці Сікорського у Києві, яка спочатку перебувала у власності матері Зубовича, а згодом була подарована йому.

У матері Субботенка, за даними публікацій, також з’явилася квартира в Києві та паркомісця.

Окремий епізод стосується так званої історії зі «спадщиною». За твердженнями авторів матеріалів, після придбання гаража у Харкові у 2019 році нібито було заявлено про виявлення значної суми готівки — 653 тис. доларів — як спадкового майна. Приватний нотаріус відмовив у вчиненні відповідної нотаріальної дії через відсутність підтверджувальних документів. Згодом було подано заяву до суду, однак рішення на користь заявників ухвалено не було. Попри це, зазначені кошти відображалися в деклараціях Субботенка з 2021 року.

Читайте по темі: 1,4 мільярда гривень на укриття для авіації: посадовцям ПС Українцю та СБУ Компаніченку оголосили підозру у корупційній схемі

Офіційних рішень суду про визнання провини або вироків щодо Зубовича чи Субботенка станом на зараз немає. Самі посадовці публічно не коментували наведені звинувачення.

Матвій Бідний публічно створює образ реформатора, але навколо нього — 15 радників на громадських засадах з доступом до внутрішніх процесів без чітко визначених повноважень і відповідальності. Один із ключових — Юрій Скрипаль, повідомляє НОН – СТОП.

З 2017 року в Шевченківському районному суді Києва розглядається провадження №12016100100014536, де Скрипаль обвинувачується за ч.4 ст.189 КК України (вимагання, вчинене організованою групою) та ч.3 ст.289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене організованою групою). Майже дев’ять років — без вироку. Засідання переносилися через неявку обвинувачених, захист заперечував проти приводу, одна із суддів заявляла самовідвід після повідомлень про тиск і пропозиції неправомірної вигоди.

Окреме провадження щодо подій 2016 року на стоянці гіпермаркету в Києві завершилося виправданням через недоведеність вини після зміни позиції потерпілої сторони.

У 2020 році Скрипаль балотувався до Київради від партії «Наш край», співголовою якої у 2021 році був Сергій Шахов — фігурант справ НАБУ про недекларування майна та який перебував за кордоном. У 2024 році діяльність «Нашого краю» була заборонена судом у зв’язку з установленими фактами підривної діяльності її представників, після чого партія самоліквідувалася.

Паралельно Скрипаль — віцепрезидент Федерації самбо України, структури, що впливає на розподіл ресурсів у спортивній сфері. Таким чином, людина з багаторічним кримінальним провадженням і політичними зв’язками із забороненою партією отримує статус радника міністра та управлінську роль у профільній федерації.

Читайте по темі: Квартира, BMW X6 і квадроцикл: НАЗК знайшло порушення в декларації експоліцейського з Дніпра Корнійчука

Фактична картина проста: дев’ятирічна кримінальна справа за тяжкими статтями, політична орбіта забороненої партії, управлінський доступ до міністерства через статус радника. Питання вже не до минулого Скрипаля, а до кадрового вибору Матвія Бідного — і до того, за якими правилами реально функціонує відомство.

Два коментарі про керівника внутрішньої безпеки Львівської митниці, прізвище якого — Пшеничний, розійшлися в професійному середовищі як ілюстрація того, як у системі сприймають роботу цього підрозділу. Йдеться не про зовнішнє розслідування, а про прямі звинувачення зсередини — з конкретними сумами, ставками та розрахунками щомісячних потоків.

Про це повідомляє Середич.

У першому коментарі стверджується, що внутрішня безпека Львівської митниці «повністю інтегрована в процес сприяння проходженню контрабанди та кришування цього процесу». Далі наводиться арифметика. За словами автора, кожна зміна «відкашлює» керівнику по 2000 доларів, «модні» зміни — по 3000–4000 доларів. Таких змін на кордоні — 28. Тільки з прикордонних постів, за цими розрахунками, виходить близько 60 тисяч доларів.

Окремим рядком — «всім відомі бусики»: такса нібито 50 доларів з кожного. В середньому проходить близько 800 мікроавтобусів — ще близько 40 тисяч доларів. Далі — внутрішні пости та розмитнення автомобілів: по 5 доларів з авто, близько 3000 машин — мінімум 15 тисяч доларів. Плюс призначення на посади та перевірки. Підсумкова оцінка автора — від 120 до 150 тисяч доларів щомісяця.

Це — виклад звинувачень із коментаря. Офіційних підтверджень цим цифрам не надано. Однак сам масштаб заявлених сум і деталізація схеми — з розбивкою за напрямами та обсягами — свідчать про те, що всередині системи такі розмови сприймаються як щось буденне.

Читайте по темі: Понад 100 мільйонів доларів контрабанди: БЕБ провело масштабну операцію проти мережі «ЯБКО»

Другий коментар стосується вже не потоків, а зовнішніх ознак достатку. Автор з іронією описує форму та гардероб керівника внутрішньої безпеки Львівської митниці: згадуються STEFANO RICCI, LORO PIANA, колаборації MARC JACOBS і LOUIS VUITTON. Контраст проводиться з попередніми часами, коли форма закуповувалася централізовано і за державний кошт.

Якщо порівняти публічно відомий рівень офіційної заробітної плати працівника митниці з цінами на одяг перелічених брендів, виникає просте питання про співвідношення доходів і способу життя. Костюм Loro Piana або Stefano Ricci коштує тисячі євро. Колекційні позиції Louis Vuitton — порівнянні суми. При офіційній зарплаті держслужбовця подібний гардероб вимагає пояснюваних джерел коштів.

У цих двох коментарях — звинувачення в системній корупції та демонстративній розкоші. Жодне з тверджень не підтверджено судовим рішенням. Але сама формула «орган називається — значить, і кришує» та розрахунок імовірних щомісячних зборів у 120–150 тисяч доларів формують репутаційний фон, який уже виходить за рамки побутових розмов.

Коли підрозділ внутрішньої безпеки стає об’єктом звинувачень в участі у схемах, а його керівника обговорюють через призму люксових брендів, йдеться не про плітки, а про кризу довіри. І ця криза вимагає не коментарів у соцмережах, а офіційної перевірки з фінансовою та процесуальною оцінкою викладених фактів.

Борис Кауфман та Олександр Грановський, за твердженням колишнього прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Станіслава Броневицького, досі зберігають фактичний контроль над Одеським аеропортом, попри укладену рік тому угоду зі слідством.

Броневицький, який вів розслідування у цій справі, прямо заявляє: конструкція управління стратегічним об’єктом не змінилася, а гучно озвучений «повернення мільярда гривень Одесі» — це маніпулятивна інтерпретація умов угоди.

За його словами, ключові елементи інфраструктури — земля та злітно-посадкова смуга — залишаються в довгостроковому користуванні пов’язаного з фігурантами ТОВ. Новий термінал, який є основним комерційним активом аеропорту, також переважно перебуває під контролем тих самих структур. Таким чином, попри формальне завершення кримінального переслідування, операційний контроль над об’єктом стратегічної інфраструктури у Бориса Кауфмана та Олександра Грановського, за версією колишнього прокурора, збережено.

Публічно головним аргументом на користь угоди називали «повернення Одесі мільярда гривень». Однак Станіслав Броневицький стверджує, що реальна фінансова картина геть інший вигляд. За його оцінкою, чистий дохід Одеського аеропорту за роки роботи перевищував приблизно 2,5 млрд грн, проте цей епізод в остаточній конструкції обвинувачення був фактично виключений. У суді справу звели до заволодіння активами орієнтовно на 118 млн грн — і саме від цієї суми розраховувалися збитки. Масштаб можливого збитку, таким чином, було інституційно зменшено в десятки разів.

Фінансові умови угоди виглядали наступним чином: близько 105 млн грн перераховано на державний проєкт UNITED24, близько 150 млн грн — Одеській міській раді. Крім того, передбачалося повернення місту основних засобів аеропорту або компенсація в розмірі не менше 300 млн грн. Однак, як стверджує Броневицький, Одесі фактично передали старий неробочий термінал і майно, яке він називає морально застарілим.

Читайте по темі: 2,65 мільйона гривень готівки без фінансових підстав: НАЗК знайшло ознаки злочину в декларації поліцейського Резуника

Ключове питання в цій історії — не лише обсяг перерахованих коштів, а перерозподіл реального контролю. Якщо злітно-посадкова смуга, земельні ділянки та новий термінал залишаються в орбіті структур, пов’язаних із Борисом Кауфманом та Олександром Грановським, то твердження про «повернення аеропорту місту» має декларативний характер. Юридичне закриття справи не рівнозначне зміні економічної моделі управління.

Заява колишнього прокурора САП ставить під сумнів головний політичний тезис угоди. При заявлених виплатах у 105 млн грн на UNITED24, 150 млн грн міськраді та потенційній компенсації в 300 млн грн, питання про реальний обсяг втрачених доходів — понад 2,5 млрд грн — залишається поза межами судової оцінки. І якщо справу дійсно звели до 118 млн грн, то саме ця цифра визначила рамки відповідальності.

У результаті Одеса отримала обмежені фінансові надходження та формальне врегулювання справи, тоді як контроль над ключовим інфраструктурним активом, за версією Станіслава Броневицького, залишився у тих самих гравців — Бориса Кауфмана та Олександра Грановського. Це не закриття історії, а її переформатування.

Викрили гігантську мережу з 48 підставних компаній, які допомогли Росії обійти санкції та продати нафту на суму щонайменше 90 мільярдів доларів.

Пр оце пише Financial Times. 

Схему, яка фінансує війну проти України, вдалося виявити через технічну помилку: усі ці нібито незалежні фірми використовували один спільний приватний сервер для електронної пошти.

Мережа почала діяти особливо активно після жовтня 2025 року, коли США наклали санкції на російських гігантів «Роснефть» та «Лукойл». Щоб приховати походження нафти та реальні ціни, російську сировину почали оформлювати через ланцюжок посередників. Зокрема, маловідома компанія Redwood Global Supply після запровадження обмежень раптово стала найбільшим експортером російської нафти.

Розслідувачі встановили, що за цими фірмами стоять азербайджанські бізнесмени, тісно пов’язані з керівництвом «Роснефти». Ключовими фігурами називають Тахіра Гараєва та Етібара Ейюба. Останнього в ЄС вважають наближеною особою до очільника «Роснефти» Ігоря Сєчіна. Тільки у листопаді 2024 року через цю мережу пройшло понад 80% всього морського експорту «Роснефти».

Читайте по темі: США затримали підсанкційний танкер поблизу Мальдівських островів

Схема працює за принципом «швидкої зміни»: кожна підставна фірма активна в середньому лише шість місяців, після чого її закривають, що значно ускладнює роботу санкційних органів. Попри це, вісім компаній із виявленого списку вже перебувають під санкціями США, ЄС або Британії.

Точні правові відносини між учасниками мережі незрозумілі. Проте, зважаючи на все, компанії грають різні ролі. Мережа використовує одну групу компаній для закупівлі вантажів, а іншу — для їхнього продажу на такі ринки, як Індія та Китай. Лише дві з цих компаній фігурують у документах як Індії, і Росії.

У деяких випадках постачання здійснюють через третю сторону, наприклад, ОАЕ. Більшість сирої нафти було вказано під загальними назвами, такими як «експортна суміш», без зазначення точної марки, що дозволило б відстежити поставки до джерела.

З 448 доменів, виявлених Financial Times, 19 пов’язані з російським бізнесом, включаючи енергетичні та девелоперські підприємства, деякі з яких очолюють громадяни Азербайджану.

Крім того, аналіз судноплавних маршрутів показує, що компанії з доменного списку часто використовують судна, пов’язані з «Роснефтю», наприклад, ті, які раніше експлуатувалися компанією «Гатік Шипменеджмент», зареєстрованою в Індії і яка ненадовго з’явилася 2023 року як власник 58 тіньових танкерів.

Міністерка закордонних справ Латвії Байба Браже наголосила, що такі схеми роблять контроль над цінами на нафту майже неможливим, і закликала накласти санкції на всю екосистему цих посередників, щоб припинити фінансування агресії. Очікується, що дані розслідування стануть основою для нових пакетів міжнародних санкцій.