Категорія: Записи

Підозрювану в теракті у Львові впізнав її колишній вчитель з фізичної культури. Чоловік розповів, що в школі вона була одиначкою та не мала друзів. У коментарі Суспільному вчитель розповів, що впізнав свою ученицю, коли побачив її фото в новинах, передають Патріоти України.

«Я подивився фотографії, кажу: „Я її знаю“. Вона не змінилась, це наша учениця, колись закінчувала третю школу… Далі я почав читати інформацію, як воно сталося», — зазначив чоловік.

Він розповів журналістам, що здивувався, що його колишня учениця замішана саме в теракті. «Якби якесь інше правопорушення — це мене не здивувало б. Вона була сама по собі. Вона була такий одинак. Не пам’ятаю компаній в неї, не пам’ятаю її друзів… Як людина — була „скритною“. Це 100%. Сама по собі», — зазначив вчитель.

Він також розповів, що в школі підозрювана вчилась посередньо, однак була непоганою спортсменкою, тому він брав її на легкоатлетичні змагання.

У Рівному ТОВ “Муніципальні будівельні технології” переміг тендер на закупівлю електролізних установок для знезараження води на 22,4 млн грн, пропозиція якого на третину дорожча за конкурентів. Про це повідомили Наші Гроші, передають Патріоти України.

Закупівлю проводять у межах програми Interreg NEXT “Польща – Україна 2021–2027”, що співфінансується Євросоюзом. Йдеться про придбання обладнання для знезараження питної та стічної води.

У торгах взяли участь три компанії: ТОВ “Промтехвод Груп” запропонувало 15,89 млн грн, МПП “Гарант” — 15,90 млн грн, ТОВ “Муніципальні будівельні технології” — 22,41 млн грн.

Дві дешевші пропозиції замовник відхилив через невідповідність технічним вимогам. У першому випадку через показники концентрації гіпохлориту, споживанню солі та електроенергії, у другому замовника не задовольнили матеріали корпусу та комплектуючі.

Переможцем стало ТОВ “Муніципальні будівельні технології”, яке запропонувало обладнання німецької компанії ProMinent. Після оголошення результатів ТОВ “Промтехвод Груп” подало скаргу до Антимонопольного комітету. Скаржник заявляє про недостовірну інформацію в документах переможця, непідтверджений досвід та можливу змову із замовником.

Також у скарзі вказано на розбіжності між сумами в тексті договорів та специфікаціях, а місцем поставки обладнання була зазначена квартира в Києві.

У скарзі також згадується діяльність ProMinent на території РФ. Попри заяви про вихід із російського ринку, на офіційному сайті компанії країна “Russia”залишається доступною для вибору, а представництво продовжує роботу.

ТОВ “Муніципальні будівельні технології” зареєстроване у 2023 році в Києві. 80% компанії належить Ларисі Партакелі, співвласником також є Антон Максимович. Із 2024 року фірма отримала підрядів на 59,32 млн грн.

Компанія фігурує у кримінальному провадженні щодо можливої розтрати майна під час закупівлі насосного обладнання для МКП “Чернівцітеплокомуненерго”. За даними слідства, після відхилення першої пропозиції на 1,72 млн грн замовник оголосив повторний тендер, у якому підприємство перемогло вже з ціною 1,92 млн грн, ставши єдиним учасником.

На колишнього “народного губернатора” Донецької області Павла Губарєва склали адміністративний протокол за статтею про дискредитацію армії РФ. Як повідомляє “Медуза”, сам чоловік назвав цей інцидент “безпросвітною дурістю” та висловив упевненість, що “покарання не буде”, передають Патріоти України.

Губарєв припускає, що причиною переслідування стали його публікації. Хоча конкретні тексти не називаються, раніше він неодноразово критикував військове керівництво РФ за неефективність.

Зокрема, у 2024 році він заявляв, що масштаби реальних втрат на фронті шокують російське суспільство, а у 2025 році висловив думку, що війну “не варто було і починати”, оскільки РФ не досягла значущих результатів. Такі дії вкладаються в логіку боротьби Кремля з будь-якою внутрішньою критикою, навіть з боку радикальних прихильників вторгнення.

Губарєв був одним із лідерів проросійських протестів у Донецьку навесні 2014 року та обіймав посади в самопроголошеній “ДНР”. Після початку повномасштабного вторгнення він приєднався до “Клубу розсерджених патріотів”, учасники якого підтримують війну, але виступають проти методів її ведення чинним режимом.

У 2023 році Губарєва вже затримували під час акції на підтримку його соратника Ігоря Стрєлкова, якого засудили за звинуваченнями в екстремізмі.

Говорити про неминучий і швидкий колапс російської економіки наразі передчасно, однак вона вже перебуває в зоні крихкості й рухається траєкторією системного виснаження. Про це заявив президент Центру глобалістики Стратегія ХХІ Михайло Гончар, коментуючи поширені оцінки щодо здатності Росії тривалий час вести війну, передають Патріоти України.

«Сьогодні існують дві протилежні тези: що економіка РФ ось-ось завалиться, і що Росія здатна воювати роками. Насправді правди не знає ніхто», — зазначив експерт.

За його словами, відповідь слід шукати не лише в макроекономічних показниках. «Економіка має об’єктивні закони, але в рух її приводять люди. І тут ключове — стан російського суспільства», — наголосив Гончар.

Він зауважив, що масових антивоєнних настроїв у РФ не спостерігається. «Ми не фіксуємо там системного спротиву війні. Навпаки, зберігається доволі висока підтримка того, що в Росії називають СВО. Саме тому, попри важку ситуацію, економіка РФ продовжуватиме функціонувати», — сказав експерт.

Водночас Гончар підкреслив, що теза про швидкий крах є маніпулятивною. «Потрібно чітко розуміти, що означає це „ось-ось“: тижні, місяці чи роки? Якщо згадати Радянський Союз, то його „ось-ось“ тривало майже шість років», — нагадав він.

На думку експерта, для сучасної Росії відлік цього процесу варто вести не з 24 лютого 2022 року. «Я вважаю, що радше з 2023-го. Бо 2022 рік був для РФ роком потужного фінансового допінгу», — пояснив Гончар.

Він зазначив, що Росія тоді отримала рекордні нафтогазові доходи: «Це були небачені надприбутки — значною мірою через власноруч розкручену цінову ескалацію, передусім на європейському газовому ринку». Санкційна політика Заходу тоді лише розгорталася, зауважив Гончар.

«Фактично весь 2022 рік став для агресора потужним фінансовим імпульсом. Поки Україна боролася й відбивалася в найважчі місяці, Росія заробляла гроші і вбивала нас. Війна для неї стала джерелом надприбутків», — наголосив експерт.

Після провалу бліцкригу, за його словами, РФ перейшла до перелаштування економіки на воєнні рейки. «У короткостроковій перспективі це дало певний ефект, але в довгостроковій — це вбивча модель», — заявив він.

Він пояснив, що інвестиції у військово-промисловий комплекс не створюють доданої вартості. «Те, що виробляється, згорає на полі бою — разом із грошима, працею, часом і ресурсами. Це не товар, а чисті втрати», — вважає Гончар.

За його оцінкою, у 2024 році економічні проблеми РФ стали більш очевидними, а у 2025-му — ще більше загострилися: «Світова цінова кон’юнктура на нафту стійко пішла вниз. Це означає суттєві недоотримані доходи».

Окремо експерт звернув увагу на зростання дисбалансу між доходами та видатками на війну. «2025 рік став першим за пострадянську історію Росії, коли нафтові доходи вже не покривали воєнні витрати. Це і є траєкторія падіння», — підкреслив Гончар.

Водночас він застеріг від очікування швидкого обвалу. «Російська економіка вже в зоні крихкості. Питання лише в тому, де саме вона трісне і чи спричинить це ланцюгову реакцію», — зазначив експерт.

За словами Гончара, режим у РФ залишається стійким саме в умовах війни. «Вони не можуть зупинитися, доки їх не зупинять. Тому питання не в тому, чекати, коли все „лусне“, а в тому, як це прискорити», — наголосив він.

Експерт також критично оцінив ефективність санкцій. «Можна ухвалити хоч 20-й, хоч 120-й пакет санкцій, але без контролю за їх виконанням і без закриття лазівок для обходу ефект буде обмеженим», — підсумував Гончар.

“Як і очікували, Мединський чудово впорався з поставленим завданням. Переговори провалено й завершено. Українська сторона терпляче вислухала пихату маячню про перевагу російської раси над іншими народами і про її право “топити у крові” всіх, хто викликає роздратування в РФ”, – пише російський публіцист Олександр Нєвзоров у своєму Телеграм-каналі, передають Патріоти України, та продовжує:

“Немає сумнівів у тому, що кожен акт миротворчого спектаклю “переговорів” наближає світ до великої європейської війни.

Знову, уп’ятисоте, Мединський повторив вимогу Путіна “просто так”, на забій і пограбування, віддати російським оркам міста Краматорськ, Слов’янськ та їхні агломерації, а також усе те, що в Росії немає особливої надії окупувати й перетворити на смітник.

Переговори швидко перетворилися на “театр одного кретина”, і їх припинили.

Оскільки обачні швейцарці частину стільців прикріпили до підлоги, голова Мединського залишилася непроломленою, а мозок – не розбризканим.

Цей факт, звісно, дав змогу офігілим американцям визнати переговори “конструктивними” й такими, що “вселяють надії”.

Утім, навіть Віткофф був спантеличений дедалі більшою російською тупістю, брехливістю й упертістю.

Американці-свідки й учасники “переговорів” шаліли від того, з якою легкістю росіяни брешуть і перебріхують абсолютно все. Їм невтямки те, що брехня є базовим принципом і стилем путінізму”.

Виконавча директорка Центру протидії корупції Дарія Каленюк розповіла, що корупційні схеми в Енергоатомі існували до того, як на компанію став впливати ексміністр юстиції та ексміністр енергетики Герман Галущенко — їх організував обвинувачений у держзраді екснардеп Андрій Деркач, який зараз є російським сенатором, передають Патріоти України.

«Схема „шлагбаум“ або дерибан грошей на Енергоатомі працювала ще і до Галущенка насправді. Схеми в Енергоатомі розбудовував Андрій Деркач. Це державний зрадник, російський сенатор. Людина прожила в Києві, в Україні все своє життя, але потім втекла до Росії і там стала героєм Росії», — заявила Каленюк.

Вона нагадала, що Деркач був агентом ФСБ і розбудовував в Україні агентурну мережу, яка б визначала державну політику в секторі енергетики, зокрема електроенергії і атомної електроенергії. «Галущенко — це один з менеджерів Деркача. І недарма розкрадалися гроші з Енергоатому через, зокрема, квартиру Андрія Деркача, яка знаходиться на вулиці Володимирській. Тобто там сиділи цей Рокет і хто там ще — Миронюк, Басов. Всі ці персонажі, „чорні“ бухгалтери Міндіча, які носили в пакетах готівку. Вони носили цю готівку на квартиру до Андрія Деркача, звідти вже через крипту заганяли за кордон в різні офшорні фонди», — зазначила виконавча директорка ЦПК.

Каленюк наголосила, що справа Мідас пов’язана не лише з корупцією, а й з агентурною роботою РФ з метою послабити українську енергетику до та під час російського повномасштабного вторгнення.

Ведуча “Є ПИТАННЯ” Олена Трибушна разом із публіцистом та журналістом Віталієм Портниковим ‬ обговорила нові переговори України, Росії та Америки у швейцарській Женеві, які відбулись 17 та 18 лютого.

Перед початком цих переговорів Росія завдала чергового масованого обстрілу по Україні, а у Кремлі заявили, що російську делегацію буде очолювати скандальний Володимир Мединський і знову будуть підіймати “територіальне питання” щодо Донецької області.

Віцеочільник МЗС Росії Михайло Галузін узагалі зробив заяву про “зовнішнє управління” в Україні під егідою ООН, а також про припинення вогню на 1 день.

Хоч особливих деталей підсумків переговорів немає, але у виданні The Economist стверджували, що українська делегація “розкололась” на 2 табори через розбіжності щодо термінів припинення війни, а Зеленський балансує між цими 2 групами.

Також у цьому ж виданні написали, що Москва нібито пропонує Вашингтону угоду на $12 трлн в обмін на зняття санкцій.

Більше про це дивіться у відео!

00:00 Початок

01:51 Про зустріч Зеленського з Путіним

04:13 РФ хоче “капітуляцію” нового президента?

06:25 Повернення Мединського на переговори

09:29 Трамп “влип” у хитрій пастці Путіна

13:01 Угода Путіна і Трампа про $12 трлн

16:07 З чим росіяни приїхали у Женеву?

18:34 Про референдум щодо Донбасу

31:28 Що буде з виборами до Конгресу США?

35:58 Погрози Китаю на Мюнхенській конференції

42:49 Як нам далі себе вести з переговорами?

47:37 Реакція влади на продовження війни

Джерело

Православна церква України 19 лютого за новим стилем вшановує пам’ять апостолів від 70-ти Архипа та Філімона, а також мучениці Алфії

Жили вони всі в місті Колоси (сучасна Туреччина) у I столітті. Архип був єпископом, Филимон же заможним жителем міста, який, разом з дружиною Алфією, сповідував християнство. Обоє вони сподвижниками апостола Павла і всі прийняли мученицьку смерть за Ісуса Христа. В будинку Филимона та Алфії проводилися таємні богослужіння. Саме під час одного з них їх всіх і схопили. Спочатку били камінням, довго катували. Та святі не зрадили своєї віри і померли з молитвою на вустах.

В Архипів день українці пекли в печі домашній коровай. Кожен член сім’ї мав з’їсти по шматочку, щоб залишатися здоровим. Причому хліб треба було ламати руками, а не різати ножем. Випічку робили круглою у формі сонця, щоб прискорити настання весни. Залишки крихт у це народне свято віддавали птахам.

За старим стилем у свято вшановують преподобного Вукола. Цей святий вважається покровителем корів та телят. Багато традицій і заборон сьогодні пов’язані з цими тваринами.

Що не можна робити 19 лютого

• Заборонено їсти шкідливу та жирну їжу.
• Не можна відмовляти у допомозі тим, хто її у вас попросив.
• Не рекомендується вживати алкогольні напої.
• Не варто розповідати про свої плани (не здійсняться).
• Не рекомендується робити великі покупки
• Не варто вимітати сміття з хати (разом зі сміттям можна вимести щастя).

Народні прикмети і традиції на 19 лютого

Серед наших предків існувало чимало цікавих прикмет на цей день:

• дивилися, який сьогодні день: на дорогах сидить багато птахів — чекайте на вологу та похмуру погоду;
• в небі світить місяць червоного кольору — до сирої, але теплої погоди;
• картопля почала проростати — скоро прийде весняна погода;
• вдень йде сніг до поганого урожаю;
• високо в небі літають ворони — буде снігопад і різке похолодання.

1. Сумський напрямок (Північнослобожанський)

Декілька штурмових груп зі складу передових підрозділів 1443-го мотострілецького полку (мсп) та 83-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр) противника (тактична група (ТГр) «Курск», угрупування військ (УВ) «Север») продовжували свої спроби прорватися на рубіж Писарівка — Мар’їне, діючи у наступних тактичних напрямках Андріївка — Писарівка, Варачине — Корчаківка та Юнаківка — Храпівщина. Однак, значного тактичного успіху вони не досягли.

Подібні спроби противника зайняти північно-східну частину лісового масиву в районі хутора Садки, здійснені ним у напрямках Олешня — Садки та Гуєво — Садки, також були безуспішними.

2. Вовчанський напрямок (Південослобожанський або Харківський)

Запеклі бої тривають на південних околицях міста Вовчанськ і в районі Синельникове — Цегельне — Вілча — Лиман, де противник (ймовірно, підрозділи його 128-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 44-го армійського корпусу (АК), посилені окремими підрозділами та частинами 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) та 11-го АК зі складу ТГр «Белгород – Харьков») намагаються прорватися на південь, вздовж східного берега річки Сіверський Донець, у напрямках Синельникове – Графське та Лиман – Симинівка. Однак протягом вже 3-х тижнів успіху не мають. ЗСУ, вочевидь, утримуючи позиції в районі Лимана та Вілчі, досить ефективно перешкоджають подальшому просуванню штурмових груп противника у цьому напрямку.

Просування противника вздовж дороги Вовчанськ — Білий Колодязь, у рамках продовження російського наступу на Великий Бурлук, також не було зафіксовано. Очевидно, що передові підрозділи цієї російської ТГр, на даний момент, загрузли в боях на південних околицях міста в районі вулиць Паніна та Станичної і тому, поки-що не готові здійснити тактичний прорив у цьому напрямку.

3. Великобурлукський напрямок

Російські війська (частини та з’єднання 6-ї ЗВА) намагалися розширити своє вклинення на українську територію у районі села Мілове, зайнявши сусідне село Чугунівка, діючи (прориваючись) своїми невеликими піхотними групами по напрямках Веригівка — Чугунівка та Бутирки — Чугунівки. Після того, як українські передові підрозділи, що обороняються на цьому напрямку, виявили рух штурмових груп противника у селі Чугунівка, вони були або частково знищені, або частково відкинуті на вихідні позиції.

Спроби противника (6-а ЗВА) просунутися в напрямках Мілове — Амбарне, Красне Перше — Нововасильівка та Дворічна — Рідкодуб з метою охоплення з флангів «вузла» оборони ЗСУ в районі Колодязного також були невдалими.

4. Куп’янський напрямок

Спроби командування російських військ зі складу УВ «Запад», так би мовити, «відновити положення» в районі міста Куп’янськ, тривають. З цією метою ним було зосереджено на цьому напрямку основні сили 47-ї танкової дивізії (тд) 1-ї танкової армії (ТА) — 245-й та 272-й мотострілецькі полки (мсп), 26-й та 153-й танкові полки (тп), а також частину сил 68-ї мотострілецької дивізії (мсд) 6-ї ЗВА (з УВ «Север») — 121-й та 122-й мсп. а також 27-а омсбр з 1-ї ТА.

Противник регулярно намагається прорватися до залишків своїх штурмових груп, оточених у центральній частині міста, вздовж обох берегів річки Оскіл (як з плацдарму на західному березі, у напрямку Западне — Голубівка, так і вздовж східного берега в напрямку Лиман Перший — «Заоскілля», східна частина Куп’янська). Тут діють підрозділи зі складу 68-ї мсд противника та його 27-ї омсбр.

Окремі штурмові групи російських військ час від часу все ж-таки проникають у східну частину Куп’янська (бої ведуться в районі Ліцею No7, Молочно-консервного комбінату та на північ від оптового магазину «Амбар»), але надовго там «не затримуються». ЗСУ досить стійко утримують квартали міста, що прилягають з півночі до осьової у східній частині міста вулиці Дзержинського, а також селища Кучерівка і Петропавлівка, тому досить впевнено або знищують їх, або витісняють назад у північному напрямку.

У свою чергу, спроби російської 68-ї мсд деблокувати залишки своїх штурмових груп з півночі, зі свого плацдарму на Осколі на північ від міста, через Голубівку, також поки що були безуспішними. ЗСУ жорстко контролюють дорогу, що проходить уздовж Осколу через Голубівку з півночі на південь, тобто в місто, а також квартали у північній частині міста, у районі вулиці Мічуріна і Куп’янського парку «Екстрім»

Однак, як я й передбачав раніше, було очевидно, що з часом, російське командування, щоб «відновити положення» у районі Куп’янська, разом із очевидними спробами прорватися до оточених найкоротшим маршрутом, почне активні дії на інших ділянках українського плацдарму, розташованого на схід від міста.

Власне, так й сталося. Російська 47-ма тд, після короткого перегрупування низки власних сил і засобів, суттєво збільшила активність своїх передових підрозділів на цілому ряді ділянок та напрямків уздовж всього периметру українського плацдарму. Зокрема, противник намагався атакувати у напрямках Вільшана — Петропавлівка, Круляківка — Колесниківка тощо.

Однак, найбільш наполегливо російські війська розпочали діяти в напрямку Піщане — Курилівка та Піщане — Ківшарівка, де штурмові групи 153-го танкового полку 47-й тд і можливо одного з мотострілецьких полків цієї дивізії (245-го або 272-й мсп) почали активно «просочуватися», намагаючись прорватися до Куп’янська Вузлового зі сходу.

Незважаючи на активний опір передових підрозділів ЗСУ, окремі дрібні піхотні групи противника (у більшості випадків по 2-3 всл) змогли «зачепитися» за кілька окремих будинків Курілівки (у районі місцевого ставка/штучного озера на річці Лозоватка), а також дістатися до північно-східних околиць Ківшарівки. Однак ворог не зміг просунутися далі. Ні за Куп’янськ Вузловий, ні за Ківшарівку противник не зміг, навіть, «зачепитися», не кажучи вже про якісь «зачистки», за словами генерала герасимова.

Наразі, очевидно, командування противника намагається перемістити достатню кількість штурмової піхоти через Степову Новоселівку до району Піщаного та на схід від Курилівки, щоб накопичити її там, а потім її силами продовжити наступ на Куп’янськ Вузловий зі сходу, таким чином намагаючись розсікти увесь український плацдарм на схід від Куп’янська.

Від початку активних наступальних дій противника на сам український плацдарм (близько місяця тому) йому вдалося просунутися лише на одному напрямку: Степова Новоселівка — Піщане — Курилівка, причому на відстань – до 4,5 км.

5. На завершення, кілька слів про напрямок на Борову.

За останні кілька тижнів противник здійснив низку досить інтенсивних атакуючих дій у напрямках Кругляківка — Загризове, Борівська Андріївка — Борова та Борівська Андріївка — Новоплатонівка силами окремих підрозділів 2-ї мотострілецької дивізії та 4-ї танкової дивізії (1-а ТА).

Очевидно, метою цих дій є не лише бажання блокувати зв’язок (у сенсі наземну комунікацію) із «вузлом» оборони ЗСУ в районі Загризове якомога «щільніше» (вздовж дороги Р-79 Ізюм – Куп’янськ), а й прагнення прорватися до північних та північно-східних околиць самої Борової.

У цьому сенсі окремі малі піхотні групи противника, очевидно, вже змогли дістатися до дороги Р-79 між Новоплатонівкою та Богуславкою, а також отримали дрібний тактичний успіх у районі Загризове, просунувшись на 1 км на південь, вздовж Осколу та залізниці, що проходить між селом і річкою. Однак, очевидно, їм так й не вдалося прорватися безпосередньо до самої Борової.

Очевидно, з цього приводу, варто відзначити, що місцеве російське командування має досить очевидний тактичний задум щодо витіснення українських підрозділів, що обороняються на східному березі Осколу в районі Загризове, Богуславка та Нова Кругляківка, через річку. А саме — шляхом переривання будь-якого зв’язку цього «вузла» оборони з районом Борової і одночасного тиску на нього з півночі та півдня.

У цьому контексті, здається, що йому вдалося завести у посадки між Новоплатонівкою і Богуславкою, які протяглися уздовж «залізниці» та сусідньої дороги P-79, лише окремі невеликі піхотні групи,. Однак особисто я не сумніваюся, що найближчим часом вони спробують збільшити свою присутність там. Й лише потім почнеться класичне «стискання» з флангів.

Цей варіант наразі виглядає більш імовірним, ніж повноцінний, але негайний «прорив у Борову» та її подальший штурм (оскільки, очевидно, не потребуватиме різкого й значного посилення ТГр 1-ї ТА, яка діє в цьому районі, на відміну від останнього).

Джерело

Російські окупанти почали активно застосовувати оновлені протипіхотні міни ПМД-6, адаптовані до зимових умов. Про це у своєму Телеграм-каналі пише військовий оглядач Олександр Коваленко, передають Патріоти України.

Він зазначає, що відпочатку ПМД-6 – це радянська протипіхотна міна натискної дії, створена в 1930-х роках. В СРСР її виготовляли в дерев’яному корпусі і начиняли 200 грамами вибухової речовини. Однак росіяни модернізували стару міну.

Тепер ПМД-6 виготовляється в білому пластиковому корпусі, що робить її візуально непомітною на снігу. Крім того, пластиковий корпус гранично ускладнює виявлення міношукачами. При цьому невелика маса виробу (менше 300 грамів) дозволяє скидати такі міни навіть з FPV-дронів, буквально “засіваючи” ними територію.

За словами Коваленка, поки що росіяни мінували за допомогою ПМД-6 переважно лінію бойового зіткнення і прилеглі тилові зони. “Але це не означає, що окупанти не почнуть застосовувати їх на дронах дальньої дії, Shahed-136, для скидання над глибоким тилом, як це вже робиться з протитанковими мінами ПТМ-3. Думаю, зайве пояснювати, що наближатися і тим більше чіпати такі предмети суворо заборонено, адже це і так зрозуміло”, – додав військовий оглядач.