Категорія: Записи

“Путін у Санкт-Петербурзі братиме участь у щорічному січневому шоу, тупцюватиме на “пам’яті блокади Ленінграда”. Зсунувши брови будиночком, поправлятиме стрічки на вінках, запалюватиме лампадки, і що вони там ще роблять на своїх нафталінових заходах. Опереткова почесна варта махатиме шаблями і гвинтівками”, – пише журналіст Роман Попков на своїй сторінці в соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:

“І саме в ці хвилини люди в Києві й далі сидітимуть біля холодних батарей, кутаючись у всі светри й ковдри, без гарячої води, без світла. Грітимуться, обіймаючи нещасних домашніх котів.

Це наочна ілюстрація безмежної фальші й лицемірства російського культу так званої Великої вітчизняної війни. Який потрібен цій державі для того, щоб сіяти смерть, темряву й холод. Культ ВВВ – це ідеологічне обслуговування агресії й терору. Ми маємо це діагностувати правдиво, чітко”.

Розкішні аксесуари часто розповідають про своїх власників більше, ніж публічні заяви. Цього разу увагу привернув годинник Ігоря Коломойського — рідкісна модель Patek Philippe, яка входить до числа найбільш закритих і бажаних у світі високого годинникового мистецтва, передають Патріоти України з посиланням на Телеграф.

Йдеться про Patek Philippe Grand Complication 5101P-101 — модель, яку випустили обмеженим тиражем усього 500 екземплярів на весь світ.

Не просто дорогий аксесуар

Як зазначає годинниковий експерт Misha cats_and_watches, цей годинник — не «статусна іграшка», а справжній колекційний об’єкт. Його ринкова вартість сягає близько €180 000, що еквівалентно понад 9 мільйонам гривень. Вперше модель представили у 2003 році, і з того часу вона лише зросла в ціні.

Корпус виготовлений із платини — металу, який у світі люксових годинників цінується навіть вище за золото. Саме платинові версії Patek Philippe традиційно випускають найменшими серіями.

Технічна досконалість

Модель 5101P-101 вражає не лише зовнішнім виглядом. Усередині — складний механізм із двома барабанами, які забезпечують 10-денний запас ходу. Такий показник є рідкістю навіть серед так званих grand complications.

Окрему увагу привертає фірмовий «лососевий» циферблат — колір, який став візитівкою окремих знакових моделей бренду й особливо цінується серед колекціонерів.

Турбійон і ручна робота

Годинник має COSC-сертифікацію хронометра, що підтверджує виняткову точність ходу. Також він оснащений турбійоном — складним механізмом, покликаним нейтралізувати вплив земного тяжіння на точність. Для Patek Philippe турбійон — рідкісне рішення, яке застосовують лише у виняткових моделях.

Побачити його можна через прозору задню кришку, де відкривається й інша деталь — ретельно виконане ручне полірування калібру, характерне для найвищого класу годинникового мистецтва.

Вибір Коломойського вкотре демонструє: у світі великих грошей годинник — це не просто спосіб дізнатися час. Це сигнал, символ і маркер статусу, зрозумілий лише вузькому колу посвячених.

Український співак Іво Бобул в інтерв’ю українському журналісту, засновнику інтернет-видання “ГОРДОН” Дмитрові Гордону розповів, що мав добрі стосунки практично з усіма президентами незалежної України, зокрема з утікачем Віктором Януковичем, передають Патріоти України.

“Що можу сказати… Звісно, коли не було [нелегітимного президента РФ Володимира] Путіна ще при ньому, як би там не лякали ним, – це роботяга. Роботяга, він із робочих”, – розповів артист про колишнього президента.

Бобул підкреслив, що ніколи не цікавився кримінальним минулим Януковича. “Він любив сімʼю, він любив своїх синів – це я точно знаю. Його любили люди. Те, що я бачив, коли там якісь концерти були, а він запрошував, я бачив, як до нього [прихильно] ставиться народ”, – сказав він.

Співак наголосив, що в якийсь момент тодішній президент України змінився, і винне в цьому, на думку Бобула, – оточення. Він пригадав, як одного разу Янукович запросив його на свій день народження. Проте інший російський артист, виходець з України Ігор Крутий привіз наскільки багато співаків, що Бобул просто не встиг заспівати для Януковича.

Підрозділи Десантно-штурмових військ продовжують утримувати позиції у місті Покровську на Донеччині, яке вже 18 місяців намагається захопити російська окупаційна армія. Однак, для повного визволення міста потрібні значно більші ресурси. На цьому наголосив командувач ДШВ бригадний генерал Олег Апостол в інтерв’ю виданню «Новинарня», передають Патріоти України.

За його словами, підрозділи Десантно-штурмових військ контролюють певну частину міста, ведуть вуличні бої та не дозволяють окупантам повністю захопити Покровськ. «Нашим завданням було відкинути противника від міста. Нам це вдалося, і ми зараз займаємо певні райони й рубежі, — зазначив генерал Апостол.

Водночас він додав, що про повне відновлення контролю над Покровськом наразі не йдеться. «Щоб повністю відновити контроль над Покровськом, потрібні величезні ресурси. Ми наразі не можемо собі цього дозволити», — сказав Апостол.

Командувач ДШВ зазначив, що на цьому напрямку є певний успіх Сил оборони і покращення ситуації у Покровській агломерації можливе, але не такими швидкими темпами, як хотілося б.

Він додав, що Сили оборони можуть покращити наявну ситуацію в контексті оборони Покровської агломерації. Але не настільки помітними темпами, як хотілося б. «Зараз перевага на боці противника, але ми стараємося цю перевагу нівелювати технічними засобами, а також за рахунок нашої підготовки. Плюс відіграє роль наша сильна командна ланка, яка збереглася — маю на увазі командирів взводів, рот, батальйонів, бригад. Саме за рахунок цих факторів ми і тримаємося», — наголосив Апостол.

При цьому генерал нагадав, що підрозділи ДШВ уже перемололи російську морську піхоту на Добропіллі і раніше неодноразово розбивали резерви росіян.

Нафтовий термінал в Краснодарському краї РФ уразили вночі 22 січня дрони Служби безпеки України. Про це повідомили джерела видання “ГОРДОН” у спецслужбі, передають Патріоти України.

Про те, що саме сили оборони України нанесли удар по терміналу “Таманьнефтегаз” у російському селищі Волна, повідомив сьогодні Генштаб ЗСУ.

Джерела в СБУ кажуть, що операцію провів їхній Центр спецоперацій “Альфа” СБУ. “СБУ продовжує системно бити по ключових енергетичних та експортних артеріях РФ, які забезпечують надходження коштів до бюджету країни-агресора і напряму фінансують війну проти України. Ураження таких об’єктів має критичне значення для послаблення економічних і логістичних можливостей ворога”, – наголосив співрозмовник видання.

За його словами, порт у Волні є одним із найбільших у Чорноморському регіоні та забезпечує перевалку нафти, газу й аміаку, а обсяг його резервуарів становить понад 1 млн м³.

У спецслужбі повідомляють, що внаслідок атаки пошкоджені технологічні трубопроводи на причалах, низка резервуарів із вакуумним газойлем і резервуари з мазутом. Запірна арматура ємностей вийшла з ладу, через що нафтопродукти почали витікати й загорілися. “Загальна площа пожежі становила близько 7 тис. м². Орієнтовні збитки, за попередньою оцінкою, становлять близько $50 млн”, – уточнило джерело “ГОРДОН” в СБУ.

Видання також отримало ексклюзивне відео, зняте під час спецоперації.

Давоська промова Володимира Зеленського місцями разюче нагадувала спіч Дональда Трампа, що лунала напередодні, й викликала асоціації з риторикою нинішньої американської адміністрації. Принаймні так вважає кореспондент BBC News Україна з політичних питань Святослав Хоменко, передають Патріоти України.

Основною темою виступу президента України стала критику Європи за її слабкість, пасивність і безвольність — ті самі акценти, які зробив на головній сцені Давосу американський лідер, зазначає журналіст.

«Тільки Володимир Зеленський у своєму спічі був значно конкретнішим (ясна річ, він на відміну від Трампа не міг дозволити собі виступ понад годинної тривалості), значно емоційнішим (війна в його країні цілком давала йому на це право), його жарти на цю тему були значно гострішими (досвід актора-коміка вкотре в політичній кар’єрі став Зеленському в пригоді). Але була між цими спічами і ще одна відмінність — принципова», — пише Хоменко.

Європа справді слабка, і це визнає навіть сама Європа, однак меседж у лідерів різний, додав він.

Трамп, звертаючись до європейців, заявляє: ви занепадаєте, тому я можу вас принижувати, погрожувати вам і вимагати від вас Гренландію, бо мені так хочеться.

Натомість меседж Зеленського інший: «Годі нюні розпускати!» — каже він Європі. Президент України наголошує, що тільки динамічна, готова до боротьби Україна може стати шансом для Європи оновити свою велич і повернутися до геополітики як один з провідних центрів сили.

«Не хочете, щоб велич Європа залишилася лише у підручниках історії, — уже зараз активніше допомагайте Україні, не на словах, а на ділі зробіть її частиною Європи, іншого виходу у вас просто немає. Важко сказати, чи слова Володимира Зеленського були почуті Давосом», — зауважив журналіст.

Тривалі овації, якими завершився його виступ, свідчать про те, що його послання залишило слід, вважає Хоменко. Поживу для роздумів щодо майбутнього Європи український президент точно дав, додає журналіст.

2-й Західний окружний військовий суд, розташований у Москві, виніс вирок у справі про потоплення крейсера “Москва”. Командира 406-ї артилерійської бригади ВМС України Андрія Шубіна заочно засудили до довічного ув’язнення за статтею про міжнародний тероризм. Про це повідомляє російське медіа “Медиазона”, передають Патріоти України.

Пресслужба суду видалила новину невдовзі після публікації, однак текст зберігся у “Медіазони”.

За версією російського слідства, Шубін віддав накази завдати ракетних ударів по крейсеру “Москва”, затопленому 14 квітня 2022 року в Чорному морі поблизу острова Зміїний, а також по фрегату “Адмірал Ессен”, атакованому 2 квітня 2022 року. Російський суд також постановив стягнути з українського військового 2,2 млрд рублів.

У пресрелізі суд уперше визнав, що по “Москві” було завдано ракетного удару. Міністерство оборони РФ стверджувало, що на крейсері сталася пожежа, яка призвела до детонації боєзапасу. Українська влада повідомляла, що крейсер був атакований двома протикорабельними ракетами “Нептун”.

Там також наводяться офіційні дані про жертви. Згідно з матеріалом, внаслідок вибуху, пожежі та диму загинуло 20 членів екіпажу крейсера, двадцяти чотирьом членам екіпажу було завдано тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, а вісім осіб — зникли безвісти, зокрема під час боротьби за живучість корабля, що тривала понад шість годин”. Через атаку на “Адмірал Ессен”, за даними суду, було поранено одну людину.

Україна і США хочуть запропонувати країні-агресору РФ енергетичне перемир’я на тристоронніх переговорах в Абу-Дабі, котрі, як очікують, відбудуться 23-го і 24 січня. Про це поінформувала Financial Times із посиланням на джерела, передають Патріоти України.

Про першу тристоронню зустріч в ОАЕ у форматі Україна – РФ – США після переговорів із президентом США Дональдом Трампом 22 січня в Давосі заявив глава Української держави Володимир Зеленський. Він висловив сподівання, що “Емірати про це знають”.

“Іноді в нас є такі сюрпризи від американської сторони”, – додав президент.

Він зазначив, що росіяни “повинні бути готові до компромісів” – “не лише Україна”.

Сама РФ поки не підтвердила своєї участі в зустрічі, повідомив FT американський високопосадовець. Українська й американська сторони чекають відповіді Москви, уточнили в коментарі ЗМІ в ОП України.

Очікують, що спецпосланник президента США Дональда Трампа Стів Віткофф і зять глави Білого дому Джаред Кушнер обговорять цю ідею з нелегітимним російським президентом Володимиром Путіним у Москві 22 січня.

Віткофф заявив, що після зустрічі з Путіним він і Кушнер вирушать одразу до Абу-Дабі.

Як розповів співрозмовник FT, цього тижня РФ повідомила США, що Путін відкритий до проведення паралельних переговорів з Україною, за яких посередники курсуватимуть між делегаціями, проте Москва не погоджувалася на тристоронній формат переговорів.

Якщо Путін погодиться на пропозицію США, ця зустріч стане першою з моменту повернення Трампа в Білий дім, коли американські чиновники одночасно сядуть за стіл переговорів із російськими й українськими представниками, наголосив ЗМІ.

Делегації США й України обговорили можливість запропонувати Росії обмежене припинення вогню, у межах якого країна-агресор припинила б удари по українській енергетиці в обмін на припинення Києвом атак на російські НПЗ і танкери “тіньового флоту”, поінформували два джерела FT.

Переговори на ранній стадії, але Путін навряд чи погодиться на таку пропозицію, оскільки вважає тиск на енергетичну інфраструктуру України важливим важелем впливу, додав співрозмовник ЗМІ.

З обережністю до енергетичного перемир’я ставляться й у Києві. Далекобійні дрони успішно уражають російські нафтогазові об’єкти, а останнім часом і нафтові танкери в Чорному й Середземному морях, які підживлюють воєнну машину Кремля, вказала FT.

На президента США Дональда Трампа, який погрожує взяти під американський контроль автономну територію Данії Гренландію, Європа може вплинути бойкотом чемпіонату світу з футболу, котрий має відбутися у США. Про це йдеться в матеріалі Politico, який опублікували 21 січня, передають Патріоти України.

Фінальна частина чемпіонату світу відбудеться з 11 червня до 19 липня у США, Мексиці й Канаді, і деякі політики вважають, що на Трампа можна вплинути бойкотом американської частини змагань чотириріччя, пише видання.

Медіа називає такий розвиток подій ударом “по найболючішому місцю” Трампа.

Автор матеріалу зазначає, що майбутній турнір є важливим інструментом “м’якої сили” Трампа, але бойкот із боку Європи може статися, незважаючи на те, що він стане “безпрецедентним” і завдасть “непоправної шкоди” цьому змаганню.

Politico нагадує, що участь у фінальній частині ЧС 2026 від Європи вже забронювало 12 збірних, ще чотири європейські команди (серед них може опинитися й Україна) стануть відомі після завершення відбору.

Експерти, яких опитали журналісти, звертають увагу, що рішення про ймовірний бойкот великих спортивних заходів можуть ухвалювати тільки спортивні організації, а не політики, проте низка європейських політиків висловлювалася за бойкот.

Наприклад, французький депутат Ерік Кокерель не уявляє, як його збірна гратиме на турнірі у країні, “яка нападає на своїх сусідів”, загрожує вторгненням у Гренландію, порушує міжнародне право, “хоче зірвати роботу ООН”, “створює фашистське й расистське ополчення”, нападає на опозицію, а також забороняє вболівальникам із “приблизно 15 країн” відвідувати турнір і планує заборонити на стадіонах символи ЛГБТ.

А німецькому політику Родеріху Кізеветтеру “важко уявити” участь країн Європи в ЧС 2026 у разі, якщо Трамп виконає свої погрози щодо Гренландії й розпочне торговельну війну з Європейським союзом.

Politico пише, що футбольні чемпіонати світу поки обходилися без бойкотів, хоча про нього говорили перед турніром 2018 року в РФ (у зв’язку з анексією Криму) і перед турніром 2022 року в Катарі (у зв’язку із “жахливою ситуацією” в цій країні з правами людини).

Видання також нагадало позицію турецьких футбольних функціонерів, які закликають виключити із ЧС 2026 збірну Ізраїлю, котра, як і збірна Туреччини, і далі бореться за путівку на світове змагання.

Колишній голова комітету з управління ФІФА Мігель Мадуро зазначив, що в разі бойкоту з боку Європи чемпіонат світу буде “неактуальним” з погляду спорту (більшість претендентів на потрапляння до першої десятки – європейські збірні) і – як наслідок – стане “серйозним фінансовим ударом” для ФІФА.

У Радянському Союзі економія не була модним трендом чи усвідомленою філософією — вона просто була частиною повсякденного життя. Дефіцит товарів, скромні зарплати й обмежений вибір змушували людей використовувати все до останнього. Речі не викидали, продукти не пропадали, а кожна дрібниця мала свою цінність і другий шанс, передають Патріоти України з посиланням на OBOZ.UA.

Те, що сьогодні назвали б «розумним споживанням», тоді було елементарною необхідністю. Радянські родини вміли рахувати витрати, берегти ресурси й знаходити несподівані рішення навіть у найпростіших побутових питаннях.

Одним із символів тієї економії були домашні заготівлі. Літо й осінь перетворювалися на сезон банок, кришок і паруючих каструль. Огірки, помідори, гриби, компоти, варення — усе закочували про запас. Особливо вигідно це було для тих, хто мав город або родичів у селі. Узимку такі полиці з консервацією рятували сімейний бюджет і дозволяли майже не витрачатися на овочі.

Навіть без дачі люди намагалися мати щось свіже. Підвіконня перетворювалися на міні-городи: зелена цибуля у склянці з водою, кріп, петрушка, м’ята. Це не вимагало великих зусиль, але додавало смаку до страв і відчуття достатку. Надлишки сушили або заморожували — нічого не пропадало.

Окремим мистецтвом була кухня. З одного продукту вміли приготувати одразу кілька страв. Одна курка ставала і бульйоном, і другою стравою, і начинкою для пиріжків. Кістки йшли на холодець, а бульйон заморожували «на потім». Таке мислення дозволяло розтягнути запаси на кілька днів і зменшити витрати без відчуття нестачі.

Побутова хімія була розкішшю, тож її роль виконували сода й оцет. Содою чистили посуд, плити й сантехніку, оцтом знімали накип і дезінфікували поверхні. Один-два дешеві засоби замінювали цілу полицю сучасних мийних продуктів. Сьогодні ці методи знову повертаються — вже як екологічна альтернатива.

Їжу намагалися використати повністю. Черствий хліб перетворювався на сухарі або панірування, фрукти з дефектами — на компоти чи пироги, скисле молоко — на млинці й оладки. Викидати продукти вважалося майже гріхом, і до смітника потрапляло лише те, що справді вже не можна було врятувати.

Одяг носили роками. Його латали, перешивали, передавали від старших до молодших. Уміння шити й лагодити було життєво необхідним. Навіть капронові колготки зашивали до останнього, а потім використовували в господарстві. Старі речі отримували друге, а то й третє життя.

Поліетиленові пакети ніхто не викидав. Їх мили, сушили й складали акуратною стопкою. Скляні пляшки здавали у пункти прийому, отримуючи невелику, але приємну винагороду. А пакети з іноземними написами взагалі вважалися предметом гордості й ознакою «закордонного» життя.

Навіть старі газети не пропадали. Ними мили вікна, застеляли підлогу під час ремонту, загортали речі. Макулатуру здавали, отримуючи копійки, але з відчуттям користі. Папір працював до останнього аркуша.

Електроенергію теж берегли. Каструлі з напівготовою їжею загортали в ковдри, використовуючи залишкове тепло. Плиту вимикали заздалегідь, дозволяючи страві «дійти». Воду економили не менш винахідливо — навіть клали цеглу в зливний бачок, щоб зменшити об’єм змивання.

Багато з цих звичок сьогодні виглядають несподівано сучасними. Вони повертаються не лише як спосіб заощадити, а й як відповідь на виклики надмірного споживання. Можливо, радянська економія була вимушеною, але вона навчила цінувати ресурси — урок, який і досі не втратив актуальності.