“Ідея цього тексту народилася, або виникла, або з’явилася, або навіть вигулькнула 2-3 тижні тому, коли я отримав запрошення завітати на конференцію з приводу майбутнього України. Після офіційної частини була і не офіційна, тобто розслаблена, несерйозна і навіть жартівлива, або легка. Люди гуртувалися біля столиків з напоями та наїдками й обмінювались думками, як також іноді ідеями”, – пише журналіст та телеведучий Микола Вересень у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:
“До одного такого гуртка приєднався і я. В цей час жіночий голос якраз промовляв, або вимовляв мій псевдонім Вересень : “А Вересень, — вів далі жіночий голос, — теж 3-4 роки тому брехав. Мовляв, надовго війна не затягнеться, бо росіянам все це швидко набридне, повернуться з фронту мертві у трунах, почнуться різноманітні нестачі та дефіцити, грошей стане менше, бо більше підуть на війну“.
Ну, назагал слова, що їх тоді, тобто 3-4 роки тому промовляли різні ліберальні діячі України, як, до речі, і деякі росіяни. Цитувала мене одна журналістка, яка колись була моєю студенткою і на відміну від мене, брехуна, вона якраз сказала правду. Я дійсно так стверджував, звертаючись до народу свого, в перші місяці та роки Великої війни, а вона, навпаки, казала правду. Тут ідея цього тексту і вигулькнула. Еврика!
Чому ж я так жахливо помилився, — спитав я себе? Де корінь, основа, підмурок цієї помилки? Мерців до Російської Федерації українські воїни постачають регулярно і беззупинно. Нестачі й дорожнечі стають рутиною. Аварії в багатоповерхівках, на залізницях і заводах теж стають нормою. Але, пори це, народу-богоносцю все подобається, або принаймні, народ цей не дуже звертає увагу на побутові дрібниці.
Будь-який інший народ, не богоносець, якось би, мабуть, відреагував. Як у вас в Мурманську огірки, наприклад, коштують дорожче за м’ясо, а на м’ясо у вас грошей вже давно нема, світла та опалення в хаті теж нема, а під під’їздом стоїть труна з тілом вашої дитини, то якась реакція має бути. А її нема, або вона, ця реакція непомітна неозброєним оком. Це якась антропологічна загадка, таємниця людства, ребус.
Чи можливо уявити собі великий Китай в Азії, або невеликий Габон в Африці, або європейську Францію з американським Еквадором, де б люди не реагували на голод, холод і смерть. Мабуть, у мене уява поганенька, я уявити не можу. Вчені люди вважають, що на земній кулі, окрім іншого, мешкають люди, тобто примати, тобто ссавці, тобто хордові, тобто тварини, — і все це разом має назву людина розумна. І таких людей на земній кулі близько 8,5 мільярдів. Ці тварини відрізняються від інших тварин наявністю раціональності та емоційності. Вони, наприклад, не вбивають один одного без крайньої потреби, або необхідності. Коли їм весело, вони сміються, коли сумно, вони плачуть. В разі, як холодно, люди одягаються, а коли спека — знімають одяг тому, що це не просто люди, а люди розумні. Так виходить, що росіянам не притаманні риси Homo Sapienc. Може якісь і притаманні, але якісь точно — ні. Тобто, росіяни не зовсім люди, або зовсім не люди.
Колись дуже давно я з родиною, відпочиваючи в Туреччині, вирішив злітати до ізраїльського Єрусалиму на екскурсію. Серед екскурсантів були 5-6 українців, багато росіян, білорусів, казахстанців і трошки балтів, або як їх тоді називали, прибалтів. І маючи таке різнобарвне сусідство, я заходився вивчати людей навколо. Що і як говорять, куди й на що дивляться, що їм цікаве, які сувеніри купують на згадку про Єрусалим. А купити можна було багато чого і єврейського, і мусульманського, і християнського, і багато чого іншого, адже Єрусалим.
Ніколи не здогадаєтесь що саме купив один росіянин. Він придбав в центрі трьох світових релігій величезне мексиканське сомбреро і гавайську гітару яскраво синього кольору. Він такий високий і середньо-вгодований гордовито крокував старим містом, маючи на голові величезне сомбреро, а в руках маленьку гавайську гітару. Треба віддати йому належне, він не грав на гітарі й не співав сумних мексиканських пісень.
Я негайно зателефонував до Києва старому приятелю Лесику Подерв’янському й описав поведінку сусідніх з Україною росіян, як також того легіня в сомбреро. Висновок, який ми тоді зробили дуже короткий і водночас дуже змістовний: “Кацапи — не люди“.
Ця проста формула переслідує мене вже не одне десятиліття. І значно інтенсивніше переслідує після 24 лютого 2022 року. Вже повернувшись додому, якось ввечері мені зателефонував Лесик і з притаманними йому інтонаціями доповів: “Я вдався до антропологічної розвідки. Люди, тобто Homo Sapiens, мільйони років перетворювались з австралопітеків на людину вмілу, потім на неандертальців і т.д. і т.п. Вчені вважають, що назагал людство вийшло з північної-східної Африки. А росіяни пішли з печери Дєнісова. Вони, тобто росіяни, в якійсь печері на Алтаї знайшли палео-мізинець, якому декілька мільйонів років і сильно цим тепер пишаються“.
Так виходить, що всі люди мають одне спільне коріння, а росіяни мають корінь, окремий від решти людства. Мені здається тут є логіка і я занурився в розумні книжки. Я з’ясував, що ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота) шимпанзе, найближчого до людини примата, на 98-99% схожа на ДНК людини Homo Sapiens, отже, роблю я висновок, росіяни розташувались між людиною і шимпанзе, і ДНК людини та росіянина збігаються на 99-99,5%. Тобто все ж таки росіяни не зовсім люди. Я б навіть сказав для розуміння росіянами російською: “Русские – не вполне люди“.
P.S. Але дуже схожі.
P.P.S. Не переплутайте”.
