У 2026 році країни Близького Сходу зазнали одного з найінтенсивніших ударів з боку Ірану у зв’язку з початком операції Epic Fury, яка стала особистим фіаско Дональда Трампа. Це змусило деякі країни цього нестабільного регіону в найкоротші терміни вдосконалити не лише активний захист від атак, а й пасивний. І в результаті вони зробили те, чого ми не спостерігаємо в Україні на п’ятому році повномасштабної війни.
Ефективність сталевих каркасів
Наприкінці квітня в столиці ОАЕ розпочалося масштабне будівництво. По периметру нафтових резервуарів зводилися багатошарові сталеві каркаси для забезпечення пасивного захисту від ударів дронів-камікадзе Shahed-136. Станом на кінець літа в Абу-Дабі практично всі об’єкти нафтової галузі з резервуарами були забезпечені такими конструкціями.
Але наскільки вони ефективні і чи не займаються арабські шейхи дурницями, захищаючи резервуари з нафтою подібними монструозними загородженнями, що вибиваються з архітектурного ансамблю?
Відео, які зараз публікуються в мережі з Абу-Дабі з демонстрацією вже готових, повністю зведених конструкцій, дають загальне уявлення про те, що було закладено архітекторами в цей пасивний захист.
Перш за все, практично всі каркаси навколо майданчиків із резервуарами розташовані на максимальній відстані від самих вибухонебезпечних об’єктів, а не прилягають до них впритул (як часто можна було бачити на захисних спорудах у тій же Росії). Це дозволяє створити відносну зону безпеки під час детонації бойової частини дрона-камікадзе та розльоту осколків.
Також бачимо, що каркаси мають багатошарову структуру, причому вона явно відрізняється діаметром металу, що чергується як з дрібною сітчастою, так і з більш щільною арматурою. Таке чергування зумовлене тим, що під час вльоту в таку конструкцію стандартного Shahed-136 засіб ураження буде не просто уповільнений, а й зупинений, а його планер/фюзеляж – зруйнований. І це навіть у разі прориву не дасть йому продовжувати політ, і він впаде буквально одразу ж за загородженням.
Основні несучі стійки та балки (вертикальні колони, горизонтальні пояси, діагональні зв’язки), прокатні або зварні профілі (двутаври, труби, швелери), найімовірніше, з габаритом перерізу 100–300 мм і товщиною стінки/полиці 8–20 мм, необхідні як для стабільності самої конструкції, що просідає під власною вагою, так і для утримання удару дрона та стійкості під час детонації БЧ.
Вторинні елементи та сітка/решітка – тонші: прутки, труби або кутники, найімовірніше, 10–50 мм у перерізі, а товщина металу – 3-10 мм. Саме вони гальмують, утримують, розривають планер дрона-камікадзе.
До речі, аналогічна схема руйнування легких планерів/фюзеляжів ефективна й проти реактивних дронів Shahed-238 та Karar. Адже вища швидкість порівняно з поршневим Shahed-136 дозволяє їм проривати такі загородження, але руйнування корпусу повністю позбавляє їх аеродинамічних властивостей.
Крім того, укріплені сталеві шари можуть призвести до детонації бойовоъ частини під час спроби прориву загородження.
Що ж до дрібних шарів сталевого сітчастого типу, то тут передбачено захист від скидання, затримка боєприпасів, що скидаються з дронів, або навіть більше того – залежно від багатошаровості та щільності, навіть суббоєприпасів касетних БЧ.
Таким чином, Shahed-136 на швидкостях 150-185 км/год, з розмахом крила близько 2,5 м, загальною масою близько 200 кг і бойовою частиною від 50 до 90 кг, що летить на невеликій висоті та завдає удару лобовим/пікірувальним напрямком, при зіткненні з щільною, багатошаровою сталевою решіткою/каркасом фізично взаємодіє з конструкцією, розрізає фюзеляж і навіть детонує на відносно безпечній відстані від цілі.
Зазор між каркасом і резервуаром є критичним: вибух відбувається не на стінці резервуара, а на безпечній відстані, що знижує ймовірність пробою, загоряння/детонації вмісту та повного руйнування.
Але слід розуміти, що це низькотехнологічний, щоправда, відносно дешевий “останній рубіж” на додаток до ППО – як елемент пасивного, стаціонарного захисту. І якщо ми говоримо не про вкрай горючі та вибухонебезпечні нафтопродукти, а про захист трансформаторів, складів, гіперцентрів та інших об’єктів, то ефективність таких конструкцій зростає зі зниженням ризику детонації вибухонебезпечних елементів об’єкта, що потребує захисту.
Критика
Я чув чимало критики на адресу такої конструкції, і здебільшого вона стосується того, що такі загородження не врятують від удару балістичної ракети. Звісно, не врятують, адже це протидроновий захист. Дивно звинувачувати такі каркаси в неможливості стримувати балістичні ракети, тоді як вони призначені для захисту від дронів-камікадзе.
Це все одно що сказати: “Навіщо бронеавтомобілю протимінний захист, якщо на нього прилетить FPV-дрон?” Або, наприклад: “Навіщо нам ЗРК NASAMS, якщо вони не збивають балістичні ракети?”
А тепер про факти для тих, хто любить критикувати все “погане” в ім’я всього “хорошого” і при цьому нічого не робити.
Вище я згадав, що до багатошарового сталевого каркаса також входять сітчасті шари, здатні стримувати скидання з дронів та суббоєприпаси касетних бойових частин ракет. Касетна балістична ракета 9М723К1 оснащена 54 суббоєприпасами 9Н730 масою 7,5 кг кожен, наповненими близько 1,5 кг вибухової речовини. За наявності 3-4 і більше сітчастих шарів усередині більш щільного багатошарового захисту товщиною 3-4 метри у 3-4 шарах самого каркаса утримує суббоєприпас і змушує його детонувати на безпечній від цілі відстані.
У 9М723К1 найважчі суббоєприпаси серед російських ракет з касетними бойовими частинами. Наприклад, у крилатих Х-101 суббоєприпаси мають масу 4 кг, а вибухової речовини в них – 400 грамів.
Отже, від ракет із касетними БЧ такі каркаси повинні захищати. Але тут головне не порушувати технологію багатошаровості.
Звісно, одразу пролунає аргумент критиків каркасного пасивного захисту – а що щодо осколково-фугасних (ОФ) бойових частин, чи зупинить їх?
Сперечатися навіть не буду – такий каркас не врятує від БЧ масою 450–500 і навіть 180 кг. Але ось питання: а скільки ударів завдається балістичними ракетами, а скільки дронами-камікадзе? Звісно, відповідь на це питання я знаю.
З січня по липень (включно) 2026 року російські окупаційні війська застосували проти України 699 балістичних ракет, з яких було збито 185, а удари завдали 514 засобів ураження.
За той самий період РОВ було задіяно 40 232 дрони-камікадзе, з яких 36 766 було збито, а 3 651 завдали ударів.
Дрони-камікадзе завдають у 7 разів більше ударів, ніж балістичні ракети противника.
Саме “камікадзе” атакували торговий центр у Кривому Розі, де загинули 16 осіб і близько 140 отримали поранення. Саме “камікадзе” завдали удару по “Епіцентру” в Одесі. Чи вдалося б уникнути таких жертв, якби ТЦ був захищений вищеописаним багатошаровим сталевим пасивним захистом? Питання риторичне.
Крім того, дальність польоту балістичних ракет не перевищує 500 км, тоді як у реактивного дрона-камікадзе – 1 000 км, а у поршневого – залежно від модифікації – до 2 200 км. Тобто дронами-камікадзе РОВ можуть завдавати ударів там, куди балістичні ракети не долітають.
Висновки
За перші півроку напруженості на Близькому Сході ОАЕ інтенсивно масштабували те, до чого Україна не дійшла навіть на п’ятий рік повномасштабної війни.
Перша поява у РОВ на озброєнні Shahed-136 у серпні 2022 року та удари не тільки по військових цілях, а й по цивільних об’єктах, мали б у питаннях планування майбутніх загроз і засобів захисту підштовхнути до необхідності проектування та спорудження пасивних загороджень.
Причому ці заходи мали охоплювати не лише об’єкти енергозабезпечення, складські центри, а й багато інших – зокрема гіпермаркети та торговельні центри.
Вжиті заходи виявилися недостатніми й не масштабувалися, що зараз призводить до набагато більших фінансових втрат, ніж ті, які противник витрачає на здійснення терористичних ударів, або ніж було б витрачено на спорудження пасивного каркасного захисту. Але найжахливіше те, що кожен такий удар призводить до втрати людських життів.
Джерело
