A billion dollars into crypto: how Dmytro Druzhynskyi and Maryna Levkovych built a transnational money laundering machine through Pin-Up

The story involving Dmytro Druzhynskyi and Maryna Levkovych is no longer just another tale about online casinos, cryptocurrency, and payment services. It increasingly resembles a ready-made detective series: an international wanted notice, a billion dollars, dozens of searches, a bookmaker’s license used as a cover, an American passport, Ukrainian roots, Russian connections, and visibly nervous attempts to cleanse the internet of unwanted information.

Kazakhstani investigators claim: through infrastructure linked to the Pin-Up and Pinco brands, huge sums were being withdrawn from the country under the guise of legal bookmaker activities. At the center of the scheme are US citizen Dmytro Druzhynskyi and Ukrainian citizen Maryna Levkovych (Ginzburg), who were placed on the international wanted list at the beginning of the year.

But the most interesting thing in this story – is not even the amounts of money. It’s how former players from the post-Soviet gambling business, crypto processing, offshore entities, Ukrainian and Russian connections, and the traditional magic for such schemes intertwined around online betting: «we didn’t organize anything, we just provided a service».

пошта tidttiqzqiqkdant tidttiqzqiqkdhab quuiqhhidzzierhab

At the same time, a significant part of the publications regarding the case comes either from Kazakhstani official statements or from so-called «leak» platforms and investigative sites. Therefore, some of the information requires a cautious approach and has not yet been confirmed by court decisions, and it is quite difficult to piece together a picture that is more or less consistent with reality.

Читайте по темі: Alliance Bank became a rotten financial hub for the shadow schemes tied to Rostyslav Shurma, Tymur Mindich and Andriy Yermak

Why Kazakhstan?

The official part of the story was voiced by the Financial Monitoring Agency of Kazakhstan (AFM). According to the investigation, under the guise of a legal bookmaker business, a network of illegal online casinos linked to the Pin-Up and Pinco brands operated in the country.

The key element of the scheme, as investigators claim, was LLC «Bonami», which obtained an official bookmaker’s license in Kazakhstan. Formally – a legal betting market. In fact, as the AFM believes, – infrastructure for servicing online gambling and withdrawing money out of the country.

The investigation states that clients’ money was first accumulated on transit accounts, then passed through payment companies Gold Pay and Cyber Pay (later renamed Pinnacle Financial Solutions), and then converted into cryptocurrency. According to Kazakhstani law enforcement, over a billion dollars could have been withdrawn through this system. In January 2026, Druzhinsky and Levkovich were placed on the international wanted list, and then the court sanctioned their absentee arrest.

пошта

Kazakhstan itself has long become one of the key markets for post-Soviet gambling business. After tightening regulations, Kazakhstan turned out to be a convenient platform: a relatively liberal market, active development of electronic payments, high interest in online betting, and the ability to operate through a network of intermediaries.

According to Kazakhstani media and investigative publications, Druzhynskyi and Levkovych were involved precisely in organizing the payment infrastructure – that is, not so much the casinos themselves, but the most important element of any gambling business: the movement of money. And that’s already the level not of simple «IT guys», but of financial coordinators.

Judging by open publications, Maryna Levkovych also appeared under the surname Ginzburg. Dmytro Druzhynskyi is referred to in a number of publications as a US citizen of Ukrainian origin. Some materials mention that he may have previously been involved in stories related to underground gambling even before the Kazakhstani case. However, these data require additional verification.

How the scheme worked: murky traces

What’s interesting is something else: the entire structure looked not like a classic casino, but like a hybrid of fintech, a crypto exchanger, and a payment gateway. That’s why the investigation pays such attention not only to the bookmaker but also to the financial intermediaries.

Читайте по темі: В Одесі судитимуть жінку за фіктивне керівництво підприємством

If you piece together the official AFM statements and investigative resource publications, the scheme looked roughly like this. The user deposited money through the formally legal bookmaker infrastructure. After that, the funds passed through a chain of payment companies, with the purpose of payments masked as legal operations. Then the money was split and went through cryptocurrency channels. Then the funds were withdrawn beyond Kazakhstan.

пошта

It was at the processing stage that structures like Gold Pay, Cyber Pay, and Pinnacle Financial Solutions emerged. For a classic illegal casino, this is almost an ideal model: formally, you have a license and a payment service, but in fact – an international money movement machine.

Here’s where the murkiest part of the story begins. There are no publicly available legally confirmed direct proofs that the scheme was managed from Russia or by Russian structures at this time. However, several factors make it worth looking closely in that direction.

First, the Pin-Up brand itself has long been operating in the markets of the former USSR and is traditionally associated with the Russian-speaking segment of gambling.

Second, similar high-risk processing schemes have historically been built through a network of companies linked to both Russian and offshore markets. After 2022, a significant part of such structures began actively migrating to Kazakhstan, Armenia, Cyprus, UAE, and other jurisdictions.

Third, publications from a number of investigative resources mention hints of connections of individual scheme participants with influential people from Russia’s financial-political environment, who have been most actively «cultivating» Kazakhstan in the last five years. And the very logic of the business shows: without serious political and banking «cover», such billion-dollar operations cannot exist.

Because this is not about an underground casino in a basement. These are transactions through banks, licensed payment structures, crypto exchange, international transfers, and massive advertising infrastructure. Such schemes usually live exactly as long as it is beneficial for someone at the top to pretend that nothing unusual is happening.

The Ukrainian direction in this story looks no less sensitive, although in the overall summary it also leads to Russia. After the legalization of gambling business, Ukraine became one of the largest online betting markets in the region. Around it, an industry of payment services, affiliate networks, and marketing agencies quickly grew. Even at the time of adopting the relevant law in Ukraine, there were a lot of publications claiming that it was the Russians who were pushing this decision, as they needed a legal platform, and they had the corresponding capital and influence on the Ukrainian authorities.

Moreover, it’s worth noting that Pin-Up’s operations in Ukraine caused a huge scandal, as it turned out that the brand is closely linked to the RF. In connection with this scandal and against the backdrop of the full-scale war, some market players, including Pin-Up, began moving operations to safer jurisdictions – primarily Kazakhstan and the UAE.

That’s why Ukrainian surnames, Ukrainian managers, and companies linked to former participants in the local gambling market keep popping up in investigative materials. The problem is that the gambling business in the post-Soviet space has long existed as a single ecosystem without clear national borders. Today, a payment operator can be registered in Almaty, owners live in Dubai, development is in Kyiv, marketing goes through Cyprus, and money – passes through crypto and settles who knows where.

Druzhinsky and Levkovych – who stands behind them?

As for the scandal’s protagonists – Dmytro Druzhynskyi and Maryna Levkovych – there’s one more intriguing question: where did they disappear to? And the exact answer to this question is still unknown. Kazakhstan placed both on the international wanted list, but there is no information about their detention.

Investigative publications suggest that the suspects may have left Kazakhstan long before the active phase of the investigation and moved to one of the jurisdictions traditionally popular among gambling structures – UAE, Cyprus, or Eastern European countries.

There is one more important nuance in the search for Druzhinsky and Levkovich – in recent weeks, several sites have reported attempts to mass-delete publications about their case from search results and public access.

пошта

Such a fact by itself proves nothing. But in the world of gray gambling, this is considered almost a mandatory crisis management procedure. First, a stream of publications is launched. Then a stream of deletions begins. Then new companies and new brands appear. And very often the same people continue to work – just under a different name.

One can assume that Dmytro Druzhynskyi and Maryna Levkovych will safely weather the storm and receive guarantees that the case will be shelved. But for that, the scandal needs to die down and publications about their involvement in the scam need to disappear. From which two conclusions follow: someone very influential really stands behind the pair, and the services of Druzhynskyi and Levkovych are urgently needed by this person or these people.

And therefore, the main question of this story – is not Druzhynskyi and Levkovych. People of this level are usually not the ultimate beneficiaries, but operators: they build infrastructure, negotiate with banks, ensure processing, solve license issues.

And the billion-dollar flows they manage never belong exclusively to managers. That’s why the Pin-Up case in Kazakhstan looks so sensitive. If the investigation really reaches the ultimate beneficiaries, it could be not just a local criminal case, but a transnational network involving representatives of the financial, cryptocurrency, and gambling businesses of several countries.

Most investigators name Pin-Up owner Dmitriy Punin as the beneficiary of the scheme, but is that really the case? The thing is that at one time there were a lot of investigations on the web claiming that influential figures from both RF and Ukraine stand behind Punin. Therefore, there is no answer to the question of who the real beneficiary of the scheme is either.

пошта

For now, the public picture looks like this. Kazakhstani authorities are demonstrating a tough reaction. The suspects are wanted. Information about the case continues to appear in waves. Both investigative resources and platforms with dubious reputations are actively working around the topic. Parallel to this, a mass procedure of cleaning up negative information about Druzhynskyi and Levkovych is underway.

And this usually means one thing: the fight is not only in the courts, but also behind the scenes of justice and the public process. How it all ends – is still unclear. Because, on the other hand, the mass cleanup campaign is opposed by another, no less massive one – new materials with new details appear in place of the deleted ones. And this means that besides the forces standing behind Druzhynskyi and Levkovych, there are others opposing them.

And in general, the story of Dmytro Druzhynskyi and Maryna Levkovych – is a very modern post-Soviet plot. There are no suitcases of cash and underground casinos in hotels, like in the nineties.

There is crypto. There are payment gateways. There is a bookmaker’s license as an official facade. There is an international network of companies. There are people with multiple jurisdictions and passports. And there are huge amounts of money that disappear faster than court decisions appear.

And there is the main question that remains unanswered for now: who was the real master of this system. Because in such stories, processing organizers rarely turn out to be the last link.

Під ударом всі континенти: Вчені зʼясували, яке сміття найчастіше забруднює світові пляжі

Пластикові обгортки від продуктів є найбільш поширеним типом сміття, який забруднює узбережжя у всьому світі. Пластик знайшли на берегових лініях семи континентів, свідчать результати дослідження, опублікованого у журналі One Earth, повідомляє The Guardian, передають Патріоти України.

Науковці вивчили дані понад 5300 обстежень прибережного сміття та проаналізували 355 наявних досліджень на цю тему. Інформація охоплювала 94 країни. Крім того, дослідники зробили прогнози для ще 18 держав.

“Це речі щоденного вжитку. Навіть у країнах із досить розвиненою системою управління відходами саме ці предмети переважають на узбережжях”, – зазначає засновник Міжнародної дослідницької групи з морського сміття Плімутського університету Річард Томпсон.

З’ясувалося, що пластик, який використовують для упакування їжі та напоїв, траплявся серед прибережного сміття у 93% досліджених країн. Жоден інший вид відходів не був настільки поширеним.

У трійці лідерів – харчова плівка, кришки та пластикові пляшки. Поліетиленові пакети на четвертому місці. Недопалки притаманні для 38% країн, а рибальське спорядження – для 34%.

Вчені помітили певні регіональні відмінності. Наприклад, пластикові пакети стабільно переважали в Азії.

Дослідження також показало, що заборона пластикових пакетів не обов’язково означає, що в країні стає менше таких відходів. Серед можливих причин – слабкий контроль за дотриманням законів та вивезення сміття у невідповідні ділянки.

Томпсон вважає, що розв’язати проблему забруднення пластиком можливо. Для цього потрібно, щоб пластик використовувався лише для життєво необхідних цілей, а люди мали більше можливостей обирати багаторазову тару для їжі та напоїв.

“Сучасні економічні моделі схильні розглядати багато видів пластику виключно як одноразовий непотріб. Якби ми змінили формулювання на “втрачена цінність пластику”, нам було б легше порозумітися з можновладцями. Ми маємо надзвичайно цінний матеріал, який просто повсюдно викидаємо на смітник”, – наголосила Тамара Гелловей, професорка екотоксикології з Ексетерського університету, яка не брала участі в дослідженні.

Тисяча українських дронів на Москву: У Росії всерйоз занепокоїлися “страшною перспективою” і забили на сполох через проблеми з ППО, – Злий Одесит

Якщо рік тому в українському інформаційному просторі обговорювали вкид про “тисячу “Шахедів” щоночі”, то зараз уже в Росії обговорюють аналогічну, але набагато реалістичнішу загрозу. Спусковим гачком послужила атака безпілотників 17 травня на Москву, й сьогодні російські “експерти” стурбовані питанням, коли ж Україна зможе запускати по тисячі і більше дронів.

Незаперечний факт, що Україна з 2022 року поліпшила характеристики своїх дронів для ударів по Росії та урізноманітнила модифікації. А ще вийшла не тільки на паритетні показники за кількісним застосуванням, а й почала запускати більше цих засобів по РФ, ніж РОВ по українському тилу. Причому цей факт підтверджується навіть російськими Z-військовими і “експертами”, які б’ють на сполох.

Але варто враховувати комплексний фактор нинішніх успіхів Сил оборони України у питаннях проведення атак, а не тільки кількісний, технологічно-якісний і тактичний. І до цього комплексу входить тенденція незмінної деградації російської протиповітряної оборони, що російські “експерти” вже не можуть ні приховувати, ні ігнорувати.

Фактори деградації ППО РФ

Масований, комбінований наліт українських дронів 17 травня на Москву показав, що російська ППО зазнає серйозних проблем із перехопленням множинних малогабаритних, низьколітаючих, дозвукових цілей, чому є одразу кілька рівнозначних пояснень.

Перше – брак засобів ППО. Попри те, що навколо Москви було сформовано чотири кільця ешелонованої протиповітряної оборони, а щільність розміщення засобів протидії була найвищою по Росії, їх не вистачало для перехоплення всіх цілей. Як виявилося, в обороні було достатньо прогалин і вразливих місць для прориву створених кілець.

Друге – брак боєкомплекту. На п’ятий рік повномасштабної війни російська ППО починає відчувати гострий дефіцит боєкомплекту до ЗРК.

Виробництво зенітних керованих ракет на російських підприємствах значно відстає від можливостей України виробляти ударні дрони. У результаті, навіть російські Z-воєнкори змушені визнати, що часом деякі системи ППО стоять “мовчки”, тому що вони порожні.

Третє – технологічна відсталість. Зокрема, йдеться про якість деяких засобів протиповітряної оборони, які мають проблеми з системою управління вогнем, наведенням, радарами, фіксацією, супроводом і знищенням цілі.

Насамперед це дефективний ЗРПК “Панцир-С1”, який вкрай погано справляється з поставленими завданнями через множинні технологічні проблеми, вирішити які через санкції неможливо. Частково їх намагаються “розрулити” розміщенням цього найпоширенішого і основного засобу для боротьби з дронами в малому радіусі – на баштах і дахах будинків, але поліпшення ефективності від таких заходів незначне.

Четверте – скорочення засобів ППО. Сили безпілотних систем України влаштували справжнє полювання на російські системи протиповітряної оборони і переслідують їх як на тимчасово окупованих територіях України, так і в тилових зонах РФ.

Наразі російські окупаційні війська втрачають щомісяця десятки одиниць ППО – в той час як виробляти можуть одиниці. Компенсація втрат критично не встигає за рівнем самих втрат, і щомісяця засобів ППО в Росії стає все менше.

Це чотири основні причини, через які удари по Росії українськими дронами стають дедалі ефективнішими. Але що ж до побоювань росіян, що незабаром нальотів на територію РФ буде тисячею і більше БПЛА щодня?

Потенціал СБС України

Російські оглядачі та пропагандисти регулярно скаржаться на те, що Україна системно збільшує нальоти на Росію, встановлюючи раз у раз як кількісні рекорди, так і підвищуючи успішність завдання ударів по декількох об’єктах одночасно.

При цьому, офіційні українські особи, уповноважені робити подібні заяви, ніколи не надавали детальної статистики того, скільки ударних дронів застосовується для нальотів по Росії. А тому для розуміння масштабів можна використовувати тільки приблизні дані, засновані на маніпулятивних звітах Міноборони РФ.

Поясню, що я маю на увазі.

Наприклад, 9 березня російське МО повідомило, що Україна здійснила на той момент рекордний наліт, унаслідок якого було перехоплено 754 українські безпілотники.

Зрозуміло, цим цифрам вірити не варто, адже російське командування постійно бреше – завищуючи дані і перебільшуючи свої досягнення. Але будь-яке перебільшення базується на вихідних, реальних даних. Питання тільки в тому, який відсоток цього перебільшення?

Наприклад, згідно з даними МО РФ, Україна у війні втратила понад 28 тисяч танків і ББМ, тоді як сумарно в нас ніколи й не було такої кількості ОБТ та ББМ, навіть з урахуванням поставок техніки партнерами. Сумарно, з урахуванням верифікованої інформації щодо втрат СОУ, яку публікують моніторингові майданчики, завищення реальних втрат може бути в 3-4 рази!

Ще один приклад. Навесні 2025 року російське МО звітувало про перехоплення 524 українських дронів. Тобто, з березня 2025-го по березень 2026-го приріст у звітності Міноборони країни-агресорки становив 50%. Таким чином, вкрай обережно інтерполюючи цю інформацію, можна сказати, що в березні по Росії прилетіло понад 250 дронів, а рік тому понад 170. Приріст же добового нальоту в 50% склав 80 дронів.

Але, знову-таки, це варіативне припущення.

Загалом, якщо простежити тенденцію звітності МО РФ щодо перехоплень українських дронів, то можна так оцінити їхню статистику:

– 1 вересня 2024 року РОВ звітували про перехоплення 158 українських дронів;

– 11 березня 2025 року у звітності МО РФ уже фігурувало 337 дронів;

– 7 травня 2025 року був різкий стрибок до 524 дронів, а 13 травня – 572;

– 9 березня 2026 року до звіту включено 724 перехоплених дрони;

– 17 травня 2026 року МО РФ заявило про 1 054 перехоплені українські дрони.

Навіть виходячи з цих даних очевидно, що за півтора року тенденція приросту “перехоплених” дронів (а у звітах МО РФ завжди фігурують тільки “перехоплені”), зросла в 6,6 раза! І навіть якщо варіативно припустити, що 17 травня по Москві було застосовано понад 350 засобів ураження, то до кінця року цей показник цілком може досягти системної 1 000.

Але найстрашніше для російської реальності припустити, що звітність МО РФ дійсно правдива або максимально наближена до правди. Тоді це означає, що системні нальоти по Росії українських дронів у кількості тисячі і більше матимуть місце вже цього літа.

Як би там не було, з певною впевненістю вже можна стверджувати: Україна вийшла не на паритетний рівень протистояння з Росією в питаннях застосування ударних дронів, а й випереджає її. І розрив у кількісному показнику продовжує стрімко збільшуватися.

При цьому якщо Україна впродовж понад чотирьох років орієнтувалася на посиленні засобів ППО та пошуку дешевих і масових засобів протидії дронам-камікадзе, то в Росії навпаки. ППО було категорією найчутливіших, важко компенсованих втрат, що зараз призвело не тільки до явної нестачі цих засобів по країні, а й фатального виснаження боєкомплекту до поки що наявних.

З урахуванням усього вищевикладеного можна констатувати: побоювання російських “експертів” не безпідставні. І цілком ймовірно, що ті, хто тішився блекаутами в Україні, скоро роз’їжджатимуть на метро (через брак бензину на АЗС) і шукатимуть по Москві місце, де б підзарядити телефон або павербанк.

Джерело

Замість штурвалу – джойстик Xbox: У ДПСУ показали унікальний комплекс ППО (відео)

Українські прикордонники використовують модернізований мобільний комплекс ППО для знищення ворожих безпілотників у темну пору доби. Особливістю установки є дистанційне керування за допомогою звичайного ігрового джойстика, передають Патріоти України.

Модернізація та керування джойстиком

У ДПСУ показали бойову роботу мобільної вогневої групи відділу прикордонної служби ППО “Оберіг”, що входить до складу прикордонної бригади “Помста”. На озброєнні групи перебуває потужний комплекс із потужного спареного кулемета Browning калібру 12,7 мм та 7,62-мм ПКТ.

Завдяки сучасним інженерним рішенням класична зброя в кузові пікапа отримала значну модернізацію. Мобільний комплекс обладнаний електронною системою наведення та тепловізійною оптикою, що дозволяє ефективно виявляти повітряні цілі вночі.

Пошук цілей та керування вогнем здійснюються повністю дистанційно – оператор використовує звичайний ігровий джойстик Xbox та монітор ноутбука.

“Такий модернізований комплекс дозволяє оперативно реагувати на загрози з неба та прицільно знищувати ворожі ударні дрони”, – зазначають у Держприкордонслужбі.

Безпека екіпажу та нічне чергування

Підготовка до чергування вимагає максимальної злагодженості розрахунку – швидке розгортання установки з-під тенту, заряджання стрічок із великокаліберними боєприпасами та налаштування електроніки. Уся підготовка та бойова робота відбуваються у сутінках та вночі.

Головною перевагою оновленого комплексу є підвищений захист військових. Дистанційне керування гарантує максимальну безпеку для екіпажу, який може вести вогонь із захищеного місця, не перебуваючи безпосередньо біля кулемета.

Суд у Нью-Йорку втретє не зміг винести вирок у справі Вайнштейна

Суд у Нью-Йорку втретє не зміг винести вирок у справі Вайнштейна

Суд у Нью-Йорку вже третій раз оголосив анульованим розгляд кримінальної справи проти колишнього голлівудського продюсера Гарві Вайнштейна за звинуваченням у зґвалтуванні та примушуванні жінок до інтимних стосунків. 

Як пише BBC, цього разу справа розвалилася на етапі ухвалення рішення присяжними. За американським законодавством, визнати людину винною або невинною можна лише одностайним рішенням колегії, натомість ті, хто мали вирішувати долю Вайнштейна, повідомили судді, що не здатні дійти згоди. 

Адвокати експродюсера заявили, що частина присяжних хотіли визнати їхнього клієнта невинним, але “не змогли це сказати, бо відчувають соціальний тиск та упередженість”. Вони також закликали обвинувачення припинити раз за разом безуспішно повторювати розгляд справи, зосередившись на “справжніх насильницьких злочинах та викликах для громадської безпеки”.

У 2017 році Вайнштейна вперше публічно звинуватили у сексуальному насильстві та використанні свого впливу у Голлівуді для інтимних зв’язків з акторками. З того часу обвинувачення підтримали понад 100 жінок, а справа дала поштовх популярному руху “MeToo”.

Навіть попри провал суду у Нью-Йорку, Вайнштейн навряд чи колись вийде на свободу, адже за зґвалтування його також судять і в Каліфорнії. 

На Херсонщині дрон РФ вбив 36-річного чоловіка

На Херсонщині дрон РФ вбив 36-річного чоловіка

У селі Інгулець на Херсонщині внаслідок атаки російського дрона загинув 36-річний чоловік.

Про це в Телеграмі повідомила Херсонська обласна прокуратура.

«За даними слідства, 17 травня близько 07:00 військові РФ скинули вибухівку з дрона в с. Інгулець Херсонського району. Унаслідок атаки загинув 36-річний чоловік», – ідеться у повідомленні.

Прокуратура розпочала досудове розслідування за фактом вчинення воєнного злочину, що призвів до загибелі людини (ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України).

4.8 billion diverted from the state budget: how Ibox Bank owner Alyona Shevtsova built an underground gambling empire for money laundering

Alyona Shevtsova (Dehrik), the owner of Ibox Bank, has been placed on the international wanted list in connection with a case involving the alleged organization of illegal online gambling operations and the laundering of more than 4.8 billion hryvnias in illicit proceeds.

This became known from the criminal proceedings of the Bureau of Economic Security №72023000500000071.

According to the investigation, the suspects, among whom the key role was played by the shareholder of Ibox Bank Alyona Shevtsova, along with the Director of the E-commerce Business Department Iryna Tsyhanok and the Financial Monitoring Manager Zoya Nesterovska, organized a criminal group from April 30, 2021, to March 7, 2023.

 uriqzeiqqiuhant tidttiqzqiqkdhab tidttiqzqiqkdhab tidttiqzqiqkdhab tidttiqzqiqkdhab quuiqhhidzzierhab

Since 2022, the women, together with other unidentified individuals, using controlled companies LLC «Pay-Pay», LLC «Polister», LLC «Dzega», LLC «Cygir», LLC «Dastsan», LLC «Rekna», LLC «Kendvit», LLC «Centing», LLC «Spat Tre», LLC «Mitar Stars», LLC «Gamerton», LLC «Ubervald», LLC «Flavon Sport», LLC «Amerton Construction», LLC «Aiking», LLC «Skein Corp», LLC «Zerenpay», conducted online gambling without the appropriate license. The suspects carried out financial operations to legalize the criminal proceeds, totaling 4.81 billion hryvnias.

Читайте по темі: Мільйони у санкційних банках РФ та будинок біля моря: одеський суддя Дмитро Тішко намагається приховати сумнівні активи

This is confirmed by the NBU Act №В/25-0014/2660/БТ dated 06.01.2023, which was a result of the audit of JSC «Ibox Bank», revealing that during the establishment of business relations and maintenance of bank accounts of companies that provided information about conducting activities in organizing and holding cybersport and sports poker tournaments, the documents provided by their representatives and further cooperation with the banking institution indicated activities related to organizing gambling, which was known to the employees of JSC «Ibox Bank» and no actions were taken.

The Lychakiv District Court of Lviv decided in March to grant permission for a special pre-trial investigation (in absentia) regarding Shevtsova, Tsyhanok, and Nesterovska.

Zoya Nesterovska

The investigating judge established that the suspects deliberately evade the investigation, having left Ukraine through the «Yahodyn» checkpoint in March 2023. Since August 2023, they have been internationally wanted, and their whereabouts remain unknown. The court rejected the petition of the suspects’ defenders to establish procedural deadlines for closing the proceedings, indicating that the prosecutor has the right to appeal previous decisions to suspend the investigation at the stage of preparatory judicial proceedings. At the end of April, law enforcement officers in Poland detained Tsyhanok. The issue of her extradition is being resolved.

Iryna Tsyhanok

The court’s decision allows for the investigation to continue in the absence of the suspects, however, if they voluntarily appear before law enforcement, the proceedings will continue under the general rules of the Criminal Procedure Code of Ukraine. The court order cannot be separately appealed but can be challenged during the preparatory judicial proceedings.

Чи прийде в Україну аномальна спека з Європи: Синоптики дали прогноз

Хвиля аномальної спеки, яку прогнозують для Західної Європи, Україну омине. Синоптики пояснили, яке повітря натомість визначатиме погоду в країні до кінця травня. Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на Український гідрометеорологічний центр, передають Патріоти України.

Якою буде погода в Україні

Синоптики наголошують: прогнози для країн Західної Європи не можна переносити на Україну. Найближчими днями погода в країні буде переважно комфортною – у межах +21…+27°С, подекуди пройдуть короткочасні дощі та грози.Наприкінці місяця ситуація зміниться. Температура знизиться і буде нижчою за кліматичну норму для цієї пори року.

В УкрГМЦ закликали українців орієнтуватися саме на офіційні прогнози гідрометцентру та не хвилюватися через гучні заголовки про погоду в інших країнах Європи.

Що було з Одесою до приходу росіян: ​У Перлині біля моря презентували 3D-реконструкцію фортеці Кочубіїв-Ходжабей, розкриваючи історію міста глибше в часі за імперські наративи (фотофакти)

Вже десятиліттями день міста в Одесі святкують 2 вересня. Ця дата була визнана днем заснування – як початок будівництва порту за наказом Катерини ІІ у 1794 році. Втім, деякі сучасні українські історики наголошують, що Одеса, як стале поселення, насправді має набагато довшу історію, а спроби нівелювати її значення – це лише один з класичних проявів імперської політики, зазначають Патріоти України.

Сьогодні вже відомо, що перша писемна згадка про Кочубіїв датується 19 травня 1415 року. До річниці цієї події в Одесі відбулася презентація 3D-моделі «Фортеця Кочубіїв-Ходжабей на берегах Чорного моря». Захід відвідала журналістка видання «Південь сьогодні».

3D-модель була створена у взаємодії між істориками, вченими та керівниками Оперативного командування «Південь». Створила її Валерія Кравцова – здобувачка освіти Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Серед істориків до заходу доєдналися професорка та професор ОНУ ім. І.І. Мечникова Олена Бачинська та Тарас Гончарук, а також представник Оперативного командування «Південь», капітан ЗСУ Сергій Гуцалюк.

Як зазначають організатори, захід був націлений зокрема на популяризацію української мілітарної історії та деконструкції імперських російських міфів про Південь України.

Отже, роками одеситам і не тільки навіювалася думка про те, що до Катерини ІІ Одеса була ледь не диким полем чи то селом. Втім, досліджуючи архівні документи, історики знаходили дедалі більше тверджень про те, що це не відповідає дійсності. Зокрема, Олена Бачинська згадала інформацію, знайдену в архівах головного сховища історичних документів Османської імперії – Başbakanlık Osmanlı Arşivi:

«Останні дослідження і знахідки в османському архіві Başbakanlık Osmanlı Arşivi кінця 16 століття, які були опубліковані у 2025 році, довели, що навіть у султанських фірманах згадується саме фортеця і згадується місто. Тобто це різні поняття для османсько-турецької мови, і саме ці поняття вживаються щодо нашого міста в кінці 16 століття. Місто, яке було зруйновано частково походами самих українських козаків. Але потім воно було відновлено вже як порт, який був важливим для перевезення саме зерна з Хаджибею до Стамбулу. Тому це є перш за все місто і фортеця».

Аби довести це остаточно, було вирішено створити 3Д-модель, яка дозволить наочно побачити потужність фортеці, додала професорка:

«Всі ці дискусії підштовхнули до ідеї: а як же відтворити цю фортецю, як вона виглядала, щоб довести один раз і назавжди, що це не село? Це фортеця, яка мала свої мури, свою структуру, порт. І це можна довести тільки тим, щоб показати, як вона виглядала. Інший момент – в кінці 18 століття фортецю штурмували українські козаки у складі російської армії. Але теж штурм був достатньо великий, і виникає запитання: якщо це було село, то що тоді штурмували російські вояки і українські козаки? Якщо це село, нащо його штурмувати? Власне, всі ці моменти підштовхнули створити оцю фортецю на кінець 18 століття по тих планах, які у нас є, – у 3Д-моделі для того, щоб люди, які стверджують, що це село, могли «походити», покрутити, «зайти» всередину цієї фортеці, подивитися, як вона була влаштована, який там був двір, які були казарми, мури, мечеть і так далі».

(Скриншот 3-Д моделі Валерії Кравцової)

Наразі у 3Д-моделі представлена лише фортеця, однак у подальших планах – додати інфраструктуру, яка її оточувала. Крім того, є сподівання, що проєкт підтримає міська рада Одеси.

(Скриншоти 3-Д моделі Валерії Кравцової)

Важливим у цьому процесі став внесок ректора педагогічного університету ім. Ушинського Андрія Красножона. До слова, нагадаємо, влітку минулого року на Приморському бульварі в Одесі тривали археологічні розкопки студентів Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського спільно з фахівцями Інституту археології Національної академії наук України. Саме завдяки цьому було остаточно поставлено крапку в дискусіях щодо локалізації Хаджибейського замку.
Зі слів авторки 3Д-моделі Валерії Кравцової, під час розробки використовувались плани, взяті здебільшого з монографії Андрія Красножона, який також надавав свою рекомендаційну допомогу.

(Скриншоти 3-Д моделі Валерії Кравцової)

Неодноразово, за словами істориків, в архівних джерелах згадується функціонування порту. І, зауважують вони, йдеться не про дрібні вантажі, а серйозні об’єми. Найдавніша згадка про порт Кочубіїв за часів Великого князівства Литовського належить польському історику Яну Длугошу.

«Крім того, у той час прибули до польського короля Владислава посли патріарха і грецького імператора з листом та олов’яними буллами, які їх удостоювали, а турки їх всіляко мучили і гнобили; їм потрібна щедра допомога зерном. Владислав же, польський король у святому співчутті, документально засвідчує допомагати. Він дає і щедро дарує прохану кількість зерна, яке їм потрібно отримати в його королівському порту Кочубеїв», – Ян Длугош «Історія Польщі» про події 19 травня 1415 р. в м. Снятині.

Отже, зауважують наші історики, «щедрий подарунок» та «королівський порт», вочевидь, свідчать про потребу у людях та відповідної інфраструктури.

«Куди ще могло бути відправлено, як не в Константинополь. А в цей час на них турки часто нападають, ситуація погана в Константинополі. І він їм дарує щедру кількість зерна зі свого порту Кочубеїв… Яка може бути щедра допомога зерном Константинополю? Колосальному місту! Маленьке якесь судно – це образа була б. Це серйозна кількість зерна. Щоб її завантажити – скільки потрібно було людей? Це село? Ясно, що це свідчення про те, що місто – і тут важливо не тільки населення, а саме спрямування. Якщо є порт – це не село, це місто. І це непоодинока згадка. Воно згадується кожні 20-30 років. Це нам відомо в документах. Якщо покопатись в краківських архівах, воно буде далі і далі згадуватись», – сказав Тарас Гончарук.

Наприкінці 18 століття Хаджибей опинився в епіцентрі двох російсько-турецьких воєн. Внаслідок другої з них фортецю було зруйновано. Тарас Гончарук запропонував звертати увагу й на такі деталі, як склад гарнізону фортеці у ті часи:

«У кінці 18 століття дві російсько-турецькі війни, і козаки двічі брали штурмом фортецю. Перший раз взяли, потім вона за договором знову до османів відійшла. У другий раз її зруйнували. В одному штурмі брав участь безпосередньо наш святий Української православної церкви Петро Калнишевський. В описі цих подій є згадка про те, що в гарнізоні фортеці, окрім артилеристів, піхотинців і моряків ще була сотня турецької кавалерії. Що таке сотня турецької кавалерії – це майже двісті вершників. Двісті коней, плюс на ремонт так званий, запасних, 30-50 коней. У нас навіть зараз в Одесі стільки коней немає. І коли кажуть, що це маленька фортечка…»

Водночас Тарас Гончарук зазначив про нелогічність ідеї заснування міста після, безпосередньо, його завоювання, за що Йосип Дерибас був нагороджений Орденом Святого Георгія ІІІ ступеня.

Символічно, що кілька століть потому, у перші дні сучасної повномасштабної війни, на місці фортеці знову стояла військова техніка. Одеса готувалася до оборони від ворожого десанту. Про це сказав Сергій Гуцалюк:

«Ми пам’ятаємо 24 лютого 2022 року. Через декілька днів після початку повномасштабного вторгнення з’являються ці фотографії. Дуже символічно вийшло, що місце, де розташовувалась фортеця всі ті попередні віки, після того, як кацапи напали, через 233 роки, – знову стало фортецею завдяки оцій броньованій техніці (…)».

Втім, до усіх колишніх міст-фортець Одещини ворог так і не дістався завдяки військовим, а також звичайним людям, які добровільно взяли у руки зброю, аби захищати свої землі.

«Хочу наголосити, що ми фактично і зараз є фортецею. Бо ці щоденні обстріли – це перша війна, яка переживається містом, під час якої такі довготривалі постійні обстріли», – підсумував Сергій Гуцалюк.
Сьогодні історики продовжують шукати правду й боротися проти російських наративів. Тож, ймовірно, слід очікувати подальших відкриттів забутих сторінок історії Одеси.

Росіяни збирають дрони з трофеїв ЗСУ: Окупанти створюють FPV-“франкенштейнів”

Російські окупанти почали активно збирати власні FPV-дрони з деталей захоплених або пошкоджених українських безпілотників. Для цього на тимчасово окупованій території Донецької області працює спеціальна лабораторія у складі угруповання «Південь», передають Патріоти України.

За даними російських джерел, у майстерні кожні два тижні виготовляють до 400 бойових дронів. Щоб створити один робочий FPV-апарат, окупанти використовують запчастини одразу з п’яти або шести українських БПЛА.

Загалом за 15 днів росіяни розбирають близько 1500 трофейних дронів. Найчастіше з української техніки знімають материнські плати, друковані схеми, двигуни, корпуси та інші придатні для повторного використання елементи.

Схема роботи лабораторії побудована поетапно. Спочатку українські дрони намагаються перехопити за допомогою систем радіоелектронної боротьби, після чого їх доставляють до майстерні для розбору.

Одна група окупантів займається демонтажем деталей, інша — перепрошивкою техніки під російські частоти. Після цього окремі команди збирають готові безпілотники та навіть навчають операторів працювати з ними.

За оцінками, армія РФ щотижня застосовує понад тисячу ударних дронів. Якщо заявлені обсяги виробництва цієї лабораторії відповідають дійсності, вона може забезпечувати близько чверті потреб російських військ у FPV-дронах.