Травень 2026 – Сторінка 29

Була негласна заборона: Як у СРСР “карали” за розлучення

Боротьба за міцні і непорушні шлюби, яка ведеться на законодавчому рівні – це практика, яка існувала і активно застосовувалась ще в СРСР. Причому формально розлучення у Країні Рад не були заборонені, але фактично перетворювалося на складне випробування з елементами покарання, передають Патріоти України.

Оскільки держава послідовно просувала модель “міцної сім’ї” на рівні ідеології, то будь-яку спробу розірвати шлюб сприймали як відхилення від норми. Через це виникла негласна заборона на розлучення, яка діяла не лише через закони, а й через суспільний тиск. OBOZ.UA пригадує, через які випробування доводилось проходити радянським громадянам, які наважувались розійтись.

На початку існування СРСР все виглядало доволі прогресивно. Перший сімейний кодекс 1918 року був вельми ліберальним: чоловіки й жінки мали рівні права, могли жити окремо та самостійно розпоряджатися доходами. Однак уже в 1930-х роках політика різко змінилася – влада почала всіляко зміцнювати інститут сім’ї, а процедуру розлучення ускладнили.

Відтоді розірвання шлюбу вимагало проходження через цілу систему контролю. Людину могли викликати на допити до прокуратури, розглядати її справу на партійних або трудових зборах, а про сам факт розлучення публічно оголошувати в газетах, вочевидь з метою піддати його громадському осуду. Така практика діяла до 1965 року. Публічність була одним із головних інструментів тиску: про намір розлучитися швидко дізнавалися сусіди, колеги й знайомі, що спричиняло осуд і стигматизацію.

Судова система також була налаштована не на розірвання, а на збереження шлюбу. Суд першої інстанції намагався “примирити” подружжя, даючи йому “час на роздуми”, а по факту затягуючи невідворотне. У разі відмови справа передавалася далі. Влада прямо вимагала “не задовольняти безвідповідальні заяви про розлучення”. Лише у 1942 році з’явилися винятки, коли процедуру спростили – наприклад, у разі психічної хвороби одного з подружжя або винесення комусь вироку з ув’язненням на понад три роки.

Окремим інструментом стримування була вартість процедури розірвання шлюбу. У 1936 році розлучення коштувало 10-200 рублів, а вже у 1944-му ціну підняли до 500-2000 рублів при середній зарплаті 230–300 рублів на місяць. Для більшості це були непідйомні суми. Додатково діяли й неформальні санкції: проблеми на роботі, позбавлення премій, тиск з боку партійних органів і навіть ризик виключення з партії.

Усе це змушувало людей залишатися в шлюбах, які фактично вже не існували. Часто причинами бажання розлучитися були алкоголізм одного з пари, домашнє насильство чи зрада, однак навіть у таких випадках держава намагалася втримати сім’ю будь-якою ціною.

Ситуація змінилася лише у 1965 році, коли процедуру спростили, на додачу скасували публічні приниження тих, хто розлучається. Наслідки були вельми показовими: уже за рік кількість розлучень зросла майже вдвічі – з 350 тисяч до 646 тисяч. Це стало доказом того, що раніше людей стримували не моральні переконання, а система тиску, яка роками робила розлучення соціально небажаним.

Ніякий не “картавий”: Як українською означити людину, яка нечітко вимовляє звук [р], уникаючи русизму

Точних статистичних даних, який відсоток українців не вимовляють звук [р] (картавість або ротацизм), немає. Однак відомо, що серед дітей порушення вимови звука [р] є одним із найпоширеніших (логопеди називають це «ротацизмом» або «параротацизмом»), зазначають Патріоти України. Більшість долає цю ваду вимови до повноліття. Однак далеко не всі повністю, залишаючи певну специфіку вимови, часто-густо сприймається вже не як дефект, а оригінальна особливість індивідуума – такий собі “французський шарм” грасування. Більшість у своєму оточенні

Слово “картавий” – це калька з російської, яка поступово витіснила власне українське слово.

Так от у сучасній українській мові досі для позначення грасування (коли звук [р] утворюється не язиком як в українській мові, а горловим способом, характерним для французької мови) побутує слово “картавий”. Багато хто сприймає його як цілком природне, адже воно міцно закріпилося в розмовному вжитку. Та мовознавці наголошують: це слово є росіянізмом, а в українській традиції існує інший, питомий відповідник.

В українській мові правильно казати “гаркавий”, а не “картавий”. Саме “гаркавість” є питомим словом, яке описує труднощі з вимовою “р” за правилами української фонетики. Тобто людина, котра не може чітко та правилтно артикулювати цей звук, є “гаркава”.

Теракт у Києві: нападник готувався заздалегідь і відкрив масову стрілянину

Правоохоронці встановили нові подробиці теракту в Києві, що стався тиждень тому.

За даними слідства, нападник готувався до злочину заздалегідь: вдома відпрацьовував швидке приведення зброї в бойову готовність і прицільну стрільбу. Під час підготовки він виголошував агресивні монологи та використовував радикальні гасла.

Поштовхом до нападу став побутовий конфлікт біля під’їзду через домофон. Спочатку чоловік відкрив вогонь із травматичної зброї та поранив кількох людей.

Після того, як набої закінчилися, він повернувся до квартири, взяв вогнепальну зброю, підпалив помешкання та знову вийшов на вулицю, продовживши стрілянину.

За інформацією слідства, нападник вибірково попереджав окремих перехожих, щоб ті залишали місце, заявляючи, що «зараз буде стрілянина».

Читайте по темі: У Житомирі затримали агентку РФ, яка готувала теракт у будівлі ЗСУ

Обставини трагедії та мотиви злочину встановлюються.

Наступ на Бамако: ісламісти JNIM та туареги Азаваду атакують столицю Малі

Бойовики ісламістського угруповання JNIM та туареги з «Фронта освобождения Азавада» перейшли в наступ на столицю країни — Бамако.

Повідомляється про бої в передмістях столиці.

Уряд Малі підтримується Росією. У країні дислоковані підрозділи російського «Африканского корпуса».

75 мільйонів євро через офшори і крипту: як Владлен Гірін і Геннадій Гірін побудували міжнародну мережу відмивання грошей для кримінальних структур

Херсонські бізнесмени Владлен і Геннадій Гіріни донедавна належали до категорії людей, про яких найточніше кажуть: «відомі в вузьких колах».

Сумнівну міжнародну популярність їм приніс арешт Владлена Гіріна у 2024 році за запитом Інтерполу. Після цього брати опинилися під пильним прицілом медіа й стали героями численних журналістських розслідувань. У цих матеріалах фігурує весь типовий набір звинувачень: відмивання коштів, афери з нерухомістю, політичні зв’язки, наркотрафік, банальне шахрайство та складні міжнародні фінансові схеми. Для вихідців із провінційного Херсона це, без перебільшення, виглядає як масштабний «успіх» — хоч і з виразно негативним відтінком.

Почавши кар’єру в Херсоні як підприємці та місцеві не дуже успішні політики, Владлен і Геннадій Гіріни за два десятиліття вибудували структуру, яка, за даними журналістських розслідувань та матеріалів правоохоронців, могла займатися девелоперськими аферами, виводом грошей за кордон та відмиванням коштів через європейські юрисдикції.

Сьогодні ця історія отримала новий розвиток: європейські правоохоронні органи розпочали розслідування, яке завершилося гучними затриманнями та конфіскацією активів. Але, щоб зрозуміти масштаб того, що відбувається, необхідно повернутися до початку.

Владлен Наумович Гірін, старший із братів, народився в Херсоні та почав кар’єру наприкінці 1980-х років, працюючи на суднобудівному заводі та поступово переходячи в будівельний бізнес. Вже на початку 1990-х він створив власні комерційні структури, які займалися електромонтажними та будівельними роботами.

Читайте по темі: Dmitriy Punin, Redcore, and “new sign”: how a sanctioned casino continues work, looks for lawyers to pressure media, and does not lose the market

Паралельно з цим він будував політичну кар’єру – логічно зметикувавши, що без депутатського статусу, хай і місцевого рівня, вести бізнес у нових умовах буде складно. До того ж депутатів так чи інакше доведеться купувати, тож навіщо ж витрачати гроші на те, що можеш мати сам? Тому в 1998 році Владлен Гірін отримав мандат Херсонської міськради, очоливши до того ж одну з найцікавіших комісій – з питань торгівлі, захисту прав споживачів та побутового обслуговування.

Це дало необхідний поштовх до розвитку, і до середини 2000-х років брати Гіріни перетворилися на помітних гравців херсонського бізнесу. Основні напрями їхньої діяльності включали: будівництво та девелопмент, виробництво будівельних матеріалів, торгівлю нерухомістю та земельні проєкти.

Бізнес поступово розширювався, а разом з ним росли й політичні амбіції родини. Владлен Гірін почав брати участь у місцевій політиці, спонсорував різноманітні політичні сили та регулярно балотувався на посаду мера Херсона, щоправда, без помітного успіху.

Паралельно з цими безуспішними спробами брати Гіріни активно розвивали свій бізнес, де успіхи були куди помітніші – станом на сьогодні молодший із братів, Геннадій, володіє офіційними статками майже в пів мільярда гривень і є бенефіціаром кількох успішних компаній..

Що цікаво на цьому тлі – старший, Владлен Гірін, будучи співвласником у тих же компаніях, числиться в рядах «жебраків» – його дохід становить 2 867 гривень. Це – за рік, якщо хтось не зрозумів. Як живе Владлен Гірін, до того ж перебуваючи в бігах, на ці гроші – загадка.

Втім, зрозуміло, що ці дані – чистої води обман, і з’явилися вони в результаті фальшивої звітності. Бо навіть поверховий аналіз діяльності братів Гіріних на ниві девелопменту свідчить про те, що і в першого, і в другого Гіріна доходи набагато вищі, ніж вони це показують у документації.

В активі обох братів є ТОВ «Строй Сити», з яким пов’язаний один з найбільших скандалів у Херсонській області. Компанія розпочала будівництво елітного котеджного комплексу на території археологічної пам’ятки національного значення — Олешківської Січі. В результаті робіт було знищено близько 3,5 гектара культурного шару історичного об’єкта.

Читайте по темі: LeoGaming Альони Шевцової та GlobalMoney Олександра Сосіса: як через платіжні системи прокачують гральні мільярди і працюють схеми відмивання

Характерно, що одним із співвласників ТОВ «Строй Сити» був Олексій Журавко, колишній народний депутат від Партії регіонів. Хоча він і не числився в документах як власник, але саме він забезпечував прикриття, і завдяки йому Владлен і Геннадій Гіріни не мали проблем із законом після знищення частини Олешківської Січі.

Що характерно у зв’язку з ТОВ «Строй Сити» та іншими компаніями, які засвітилися в гучних скандалах і нажили після них проблеми, то брати Гіріни виходили з числа їхніх власників і оперативно переоформляли ці фірми на своє оточення. У випадку з ТОВ «Строй Сити» номінальними власниками компанії є Гіріна Нелла Григорівна та Гіріна Ванесса Геннадіївна, а компанія зараз потопає в судових справах та позовах.

Що стосується політичних зв’язків, то брати Гіріни, особливо старший, Владлен, ніколи не зневажали їхнім значенням. Окрім регулярних і безуспішних спроб очолити Херсон, він успішно корумпував частину депутатського корпусу міста та інших впливових людей. Окрім уже згаданого «регіонала» Журавка, серед найвищих покровителів Владлена Гіріна слід відзначити народну депутатку від «Слуги народу» Людмилу Буймістер. Саме вона проштовхнула Владлена Гіріна до списків кандидатів у депутати Київської міськради в 2020 році від «Слуги народу». Що характерно, пані Буймістер не завадив той факт, що компаньйон Гіріна Журавко був відверто проросійським депутатом.

Втім, з Київською міськрадою у Владлена Гіріна теж не склалося – не допоміг навіть оперативно піднятий «зелений» прапор. Зате склалося з бізнесом: на чому ж зійшлися Гірін і Буймістер – невідомо, але у братів Гіріних з’явилися об’єкти в Київській області.

Після того, як Владлен Гірін потрапив в орбіту «Слуги народу», через ТОВ «Гістіон» (Gistion), що належить йому та такому собі Олегу Володимировичу Лебеденку, був придбаний великий логістичний комплекс Amtel під Києвом площею в понад 100 тис. м². Угода оцінювалася приблизно в 40 мільйонів доларів. У цьому зв’язку вельми цікавими виглядають фінансові показники ТОВ «Гістіон» – воно не те щоб банкрот, але й недалеко від цього втекло.

У зв’язку з фінансами – згадайте доходи Владлена Гіріна – викликає питання ще одна угода. У 2021 році Владлен Гірін придбав 100 квартир у новому житловому комплексі в Софіївській Борщагівці, що в Бучанському районі Київської області. По суті, він придбав цілий сектор житлового комплексу «Щасливий» приблизно за 1,5 мільйона доларів.

Це – тільки найпомітніші придбання Гіірина. Питання в тому, на які гроші він їх придбав. І тут відповідь стала зрозумілою після того, як брати Гіріни раптово втекли з України. В 2022 році вони оселилися на Кіпрі.

У цьому зв’язку є кілька цікавих збігів. «Пробивати» Кіпр як можливе місце проживання Гіріни почали в 2019 році. Якраз у той момент, коли в їхнього покровителя Олексія Журавка виникли проблеми через фінансування «незалежних республік» Донбасу.

У цей же момент Владлен Гірін знайшов підходи до «слуг», але спроба в’їхати до Київської міськради на їхніх плечах була безуспішною. До того ж його нова покровителька Людмила Буймістер незабаром теж нажила великі проблеми – в 2021 році вона вийшла з фракції «Слуга народу», а незабаром з’ясувалося, що обслуговує Буймістер інтереси Ріната Ахметова. Це окрема історія, але суть у тому, що Владлен Гірін раптово втратив той дах, у який вклався після тріумфального заходу «слуг» до влади.

А ще через кілька місяців брати Гіріни втекли з України. Усі ці події пов’язані між собою – після того, як родина втратила політичне прикриття, бізнес Гіріних почали «рвати» сильніші гравці. І цей бізнес аж ніяк не обмежувався девелопментом. Оскільки подальші події навколо Гіріних дали відповідь як на питання про походження капіталів, так і на питання, чому їм терміново довелося тікати.

Бо одним з ключових елементів бізнесу Владлена і Геннадія Гіріних була міжнародна фінансова мережа, в якій відмивалися гроші найрізноманітнішого походження – від банальних бюджетних «розпилів» до наркотрафіку.

За інформацією журналістів, операції проводилися через Кіпр, країни ЄС та криптовалютні платформи. Правоохоронці вважають, що через цю мережу могли проходити кошти, отримані від кримінальних структур, включно з наркокартелями. У рамках розслідування європейські органи з’ясували, що через структури, пов’язані з братами, було відмито понад 75 мільйонів євро.

Однак втеча на Кіпр була явно невдалою ідеєю, що довела операція Європолу в 2024 році. У ході міжнародного розслідування були затримані ключові учасники фінансової мережі. Серед арештованих опинився і Владлен Гірін, а також члени його родини. Щоправда, молодший брат, Геннадій Гірін, зумів уникнути арешту і нині перебуває в бігах. Як стверджують джерела в Європолі, він нині перебуває на території однієї з країн ЄС.

Однак, за неперевіреними чутками, молодший Гірін перебрався до РФ – не дарма ж серед обвинувачень на його адресу є й участь у фінансуванні «ЛДНР» в компанії з уже покійним Журавком. Втім, джерела інформації про перебування Геннадія Гіріна на території Росії дуже ненадійні. Та й сам він повинен розуміти, що колишні заслуги з фінансування «Новоросії» тепер там уже нікого не цікавлять – поки буде що з нього «доїти», залишать у спокої. А далі – на фронт, за «російський Херсон».

Але це версії. Поки ж фактичне місцеперебування молодшого Гіріна невідоме, невідомо, чи живий він взагалі – наркомафія, яку він обслуговував, теж аж ніяк не зацікавлена в тому, щоб Геннадій Гірін давав свідчення поліції. Так само, як і інші гравці тіньового ринку, чиї гроші йшли через канали Гіріних.

Бо не треба бути вкрай розумним, щоб розуміти – арешт Владлена Гіріна та тривалий розшук його брата Геннадія можуть стати лише початком масштабного розслідування, яке здатне викрити набагато ширшу систему фінансових зв’язків між українським регіональним бізнесом та міжнародними кримінальними структурами.

Народні прикмети на 2 травня: Що забороняється, а що заохочується на день пам’яті перших українських Бориса та Гліба

2 травня за новим стилем вшановують пам’ять Олександрійського архієпископа Афанасія Великого, а також відзначає перенесення мощей благовірних князів Бориса і Гліба, перших канонізованих святих Русі-України, до нового храму синами Ярослава Мудрого 1072 року. За юліанським календарем сьогодні вшановують ченця Іоанна Ветхопещерника.

***

Князі-страстотерпці Борис і Гліб були першими святими, яких канонізувала Руська православна церква (Київська митрополія). Відповідно до літописів, ці двоє були молодшими синами великого князя Київського Володимира Святославовича. Народилися брати незадовго до хрещення Русі і були виховані в дусі християнської віри, передають Патріоти України.

Керуючи своїми князівствами, вони проявляли мудрість і дбали про насадження православної віри серед людей. Перед смертю великий князь Володимир закликав Бориса до Києва, вирішивши зробити своїм спадкоємцем на київському столі, А до того відправив в похід проти печенігів.

Однак дуже скоро великий князь раптово помер, а його старший син Святополк оголосив себе великим князем Київським. Опальний первісток вирішив позбутися рідних братів, щоб зміцнити своє становище. В цій усобиці вціліли лише Ярослав Мудрий та Мстислав Чернігівський (обидва сини полоцької князівни Рогнеди). Борис та Гліб бажали уникнути братовбивчої війни, тому стали смиренними жертвами Святополка Окоянного, котрий не зглянувся на їх миролюбство.

Подвиг смирення, послуху і лагідності зробив Бориса і Гліба воістину народними святими. Тіло страстотерпця Бориса привезли до Вишгорода і в таємниці від усіх поклали в храмі в ім’я святого Василія Великого.
Пізніше великий князь Ярослав Мудрий знайшов мощі святого Гліба і поклав їх поруч з мощами брата, святого князя Бориса. Останки братів прославилися численними чудесами.

***

Зазвичай в цей день наші предки закінчували сіяти зернові культури. Вірили, що спів солов’я віщує настання літа.

Іноді цей день називали також “Бариш-день”, а святого Бориса — баришником. Купці бурхливо святкували його пам’ять в надії отримувати за це бариші протягом усього року. Успішний рік обіцяв і вдалий продаж чого-небудь в цей день.

Раніше було дуже багато прикмет, які були пов’язані з цим птахом. У ці дні могли сіяти огірки й гарбуз. Для врожаю овочів, 15 травня перед посівом заривали в землю перст.

Головні прикмети 2 травня:

Соловей піснею розливається – весну проводжає, а літо зустрічає.
Якщо Схід ясний – буде літо дощове.
Соловей всю ніч співає – на наступний день буде сонце.
На Бориса і Гліба ясний захід – до посушливого літа.
Якщо в Бариш день купець хорошу виручку має – весь рік в справах везіння чекає.
Хто вранці почує солов’їні трелі – щасливим буде цілий рік.

Що не можна робити 2 травня:

Не можна рубати дерева – це принесе нещастя.Не можна ходити в брудному, порваному, зношеному одязі сьогодні.
Не оформляйте кредити і не беріть гроші в борг, інакше до кінця року пробудете в боргах.
Невдалий день для великих фінансових витрат і великих покупок – вони не принесуть радості.

Не відмовляйте в допомозі та милостині, інакше самі опинитеся на місці тих, хто просить.

Забороняється сваритися з рідними і колегами – стосунки зіпсуються надовго.

Не заздріть іншим людям, інакше на вас перейдуть їхні проблеми.

Прикмети погоди 2 травня

Почали співати солов’ї – до гарного врожаю зерна.
Якщо день спекотний, то кінець травня навпаки буде прохолодним.
Ластівки і солов’ї вже прилетіли – заморозків більше не буде.
Якщо погода тиха і безвітряна – найближчими днями настане спека.
Дощ цього дня віщує дощовий травень, але якщо після дощу з’явилася веселка, то місяць буде посушливим.

Росіяни просунулися біля Голубівки на Харківщині, – Трегубов

Ситуація на Куп’янському напрямку загострилася: російські війська посилили наступальні дії і продовжують тиск на українські позиції. Про це у п’ятницю, 1 травня, повідомив спікер Об’єднаних сил Віктор Трегубов, передають Патріоти України.

За його словами, Куп’янський напрямок залишається однією з найгарячіших точок на фронті. Трегубов зазначив, що в останні місяці ситуація тут ускладнилася через постійні атаки з боку російських сил, які намагаються наблизитися до міста та витіснити українські підрозділи за річку Оскіл.

Ворог застосовує тактику невеликих піхотних груп і намагається приховано просуватися, використовуючи інженерні споруди, зокрема намагаючись проникнути через трубопроводи. Однак більшість таких спроб зупиняються ще на підступах до українських позицій.

Ключовими точками залишаються сам Куп’янськ і правий берег Оскола. Російські війська намагаються просуватися з північного напрямку, де їм вдалося трохи просунутись в районі Голубівки. Також тривають атаки на північні околиці міста, а також спроби тиску на лівобережжя, де українські сили утримують плацдарм.

Найгарячіші бої тривають у районі Ківшарівки, де атаки російських підрозділів йдуть відразу з кількох напрямків, додав речник УОС.

27 квітня він повідомляв, що російські окупанти намагаються просуватися на всіх напрямках фронту, зокрема тиснуть на околицях Куп’янська.

24 квітня Трегубов сказав, що росіяни відновили спроби прорватися до Куп’янська через Голубівку, розташовану на північ від міста, а також використовують газові труби для просування.

«Зараз передзвонить кум»: як водій Porsche у Миколаєві намагався «вирішити питання» з патрульними

У Корабельному районі міста Миколаєва водія Porsche Cayenne суд визнав винним у відмові пройти огляд на стан сп’яніння. Йдеться про Кучеренка Артура Олександровича, якого патрульні зупинили ввечері 02.09.2025 на проспекті Богоявленському, 255. Постанову в справі виніс 15.01.2026 Корабельний районний суд міста Миколаєва.

За матеріалами справи, патрульні помітили у водія ознаки алкогольного сп’яніння: запах алкоголю з рота, почервоніння обличчя та поведінку, що не відповідала обстановці. Поліцейські запропонували йому пройти перевірку спочатку на місці зупинки за допомогою Drager, а також у медичному закладі, однак чоловік від цього відмовився. Саме ця відмова і стала підставою для притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

У суді Кучеренко Артур Олександрович вини не визнав. Він стверджував, що алкоголю не вживає взагалі, а з патрульним, який його зупинив, нібито має особистий конфлікт, що триває вже близько двох років. Також водій пояснював, що одразу не виходив з машини, бо хвилювався, що це можуть бути працівники ТЦК. Його адвокат просив суд закрити справу через відсутність складу правопорушення.

Втім, суд дослідив відеозапис із бодікамери патрульних і описав поведінку водія досить детально. З постанови випливає, що після зупинки чоловік спілкувався з поліцейськими через трохи опущене скло, показував документи, не поспішав виходити з авто, а замість проходження перевірки почав телефонувати комусь зі знайомих. Саме тоді, як зафіксовано у рішенні суду, пролунала фраза, що “вам зараз передзвонить кум з вашого батальйону”.

Далі, як встановив суд, водій кілька разів просив патрульних зачекати “дві хвилини”, говорив, що зараз набере Михайлевський, і що хтось має їм подзвонити. Тобто замість того, щоб одразу пройти огляд і зняти всі питання, чоловік намагався затягнути процедуру телефонними дзвінками та посиланнями на якихось знайомих. Суд сприйняв це як частину поведінки, спрямованої на ухилення від перевірки.

Читайте по темі: У Євросоюзі зафіксували стрімке зростання сексуальних злочинів

У постанові окремо описано, що спочатку водій на словах погодився на огляд, але фактично його так і не пройшов. Він виходив із машини, продовжував говорити телефоном, рухався біля свого авто, потім знову сідав усередину й зачиняв двері. Зрештою, від проходження огляду відмовився повністю. Після цього патрульні повідомили йому, що складатимуть протокол за ст.130 КУпАП, а також відсторонюють його від керування транспортним засобом.

Суд також звернув увагу, що доводи про страх перед ТЦК не підтверджуються відео. На записі, за оцінкою судді, Кучеренко Артур Олександрович поводився спокійно, ходив біля автомобіля, підходив до патрульної машини, вільно користувався телефоном і не виглядав людиною, яка реально боїться затримання. Саме тому цю версію суд визнав непереконливою.

Цікавий нюанс у цій справі полягає в тому, що службове розслідування щодо одного з патрульних виявило певні процедурні порушення з боку поліцейського. Зокрема, у внутрішньому висновку йшлося, що водієві не все було пояснено належним чином. Але суд прямо зазначив: цей документ не є автоматичною підставою для закриття справи, а оцінюється разом з іншими доказами. Вирішальним залишився сам факт відмови від огляду, який підтвердило відео.

У результаті суд визнав Кучеренка Артура Олександровича винним у вчиненні адміністративного правопорушення та призначив йому штраф у розмірі 17 000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Окрім цього, з нього стягнули ще 665,60 грн судового збору.

Фактично ця історія закінчилася для водія так: спроба “вирішити питання” дзвінками, згадками про “кума” та Михайлевського не спрацювала. Суд у Миколаєві став на бік патрульних і визнав, що відмова від огляду сама по собі є достатньою підставою для покарання.

Масована атака на Дніпро тривала понад 20 годин: 6 загиблих та десятки поранених

Упродовж дня російські війська кількома хвилями атакували Дніпро, унаслідок чого є загиблі та поранені.

Про це повідомив голова ОВА Олександр Ганжа.

Що відомо

Як зазначається, окупанти били ракетами та безпілотниками. Били цілеспрямовано – по житлових кварталах.

“Вбили 6 людей, поранили – 47. Двоє постраждалих – “важкі””, – зазначив Ганжа.

Унаслідок атак понівечене житло, зруйновані будівлі, вигорілі автівки.

“Люди втратили дім. Люди втратили рідних. Це усвідомлений терор. Це злочин проти людей”, – наголосив голова ОВА.

Повідомляється, що на місцях ударів від ночі працюють усі служби.

Удар по підприємству

Також зазначається, що ввечері ворог знову атакував Дніпро. Пошкоджене підприємство. Наслідки уточнюються.

Що передувало

У ніч проти 25 квітня російські загарбники масово атакували Дніпро ракетами та дронами.
Удень 25 квітня російські війська повторно атакували Дніпро, внаслідок чого постраждали мирні жителі та зазнав пошкоджень житловий будинок.
Станом на 15:30 повідомлялося про п’ятьох загиблих. 46 людей дістали поранення, серед них п’ятеро дітей.
Міський голова Дніпра Борис Філатов заявив, щоросійські війська застосовують тактику повторних ударів по цивільній інфраструктурі та екстрених службах, що працюють на місцях влучань.
Повідомлялося, що Кабінет Міністрів України надасть необхідну підтримку Дніпру, який зазнав масованого комбінованого обстрілу 25 квітня.

Наслідки атак

Oleg Tsyura and Phoenix Resources AG: the scheme behind “redrawing” Russian-origin metals via Vardhman Ferro Alloys and MBR Metals

Following journalists’ reports on Oleg Tsyura’s alleged involvement in sanctions-evasion and re-export schemes benefiting Russia, he reportedly launched an aggressive campaign to remove investigative materials describing these activities from the public domain.

We are publishing the materials he is trying to erase — factual evidence showing how the fraud was organized, who benefited, and why this information is dangerous for him to remain public.

The Prosecutor General’s Office of Ukraine has initiated criminal proceedings against Swiss businessman Oleg Tsyura. He is accused of aiding an aggressor state, in particular, creating a scheme to circumvent sanctions for the Russian military – industrial complex through the re-export of ferrochrome.

Accusation: “redrawing” the product passport

According to the Prosecutor General’s Office, criminal proceedings No. 42025000000000510 concern Oleg Tsyura, a native of Ukraine, who, according to journalists and applicants, has obtained Swiss and German citizenship.

Читайте по темі: Handel mit Russland, fiktiver Export und „Vergünstigungen“ in Häfen: Wie Dmytro Kovalenko über Adelon AG und „Granova“ milliardenschwere Schemen durchführte

Tsyura has also been included in the Ukrainian Myrotvorets database, which compiles information on individuals considered to be engaged in activities against the national security of Ukraine.

He is accused of organizing a transit “corridor” for Russian ferrochrome and metallic chromium produced by the MidUral group (the world’s largest producer of metallic chromium, owned by Russian businessman Sergey Gilvarg). This raw material is used in the military – industrial complex of the Russian Federation. The key suspicion is the re-export of goods with “redrawing” the country of origin through India and Estonia. Simply put, Russian ferrochrome, which should not have entered European markets due to sanctions, was transformed into Indian goods and imported into EU countries.

How does “gray logistics” work? Oleg Tsyura?

Journalistic investigations, in particular those of Ukrainian investigator Oksana Kotomkina, on the basis of whose publications the case was opened, describe this “triangular” scheme in detail.

Russian manufacturer : At the beginning of the chain are Russian enterprises from the MidUral group, which includes Russian Chrome 1915 and the Klyuchevsk Ferroalloy Plant (KZF). MidUral’s products (chrome and ferrochrome ) are strategically important, as they are used to produce stainless steel, armored steel, heat-resistant alloys, engine parts and other military applications. Therefore, MidUral’s revenues directly finance the Russian defence industry and the war in Ukraine.

Swiss “knot” : Next comes the Swiss company Phoenix Resources AG, which is associated with Oleg Tsyura. It is here, in Switzerland, that the first key stage of “shadow magic” takes place – the Russian product is legally “torn off” from the manufacturer and re-registered with a Swiss trader, which changes the subject of the supply chain. Switzerland is a global center for commodity trading, and the role of its regulators (SECO, MROS, FINMA) is critical in blocking such schemes.

Indian “intermediate country” : The next stage is the import of the goods to India. The publications mention the Indian importer Vardhman Ferro Alloys. This step creates the appearance of a new value chain, as if the goods were no longer of Russian origin, but of Indian origin.

Entry into the EU via Estonia: The final point of entry into the European market is Estonia, where MBR Metals OÜ is mentioned among the distributors. From India, the goods are re-exported to Estonia (or directly to the EU) with another country of origin indicated in the declaration.

Ukrainian businessman with Swiss citizenship Oleg Tsyura organized dzzdyzeqhyhzuryzrzzyttkzyuuzryezqzyzzkkant

Ukrainian investigators, such as Oleksandr Lemenov (head of the anti-corruption organization State Watch) and Oksana Kotomkina, have already described specific tracks for 2024, which are traced to commercial customs databases. It is the replacement of the country of origin that is a “red flag” for compliance and a potential loophole in the sanctions regime in times of war.

Why is this investigation so important for Europe ?

This matter is of great importance not only for Ukraine, but also for European partners :

Destroying sanctions credibility : If “re-export under another flag” schemes continue to operate, it undermines the credibility of the entire sanctions architecture built by the EU, the US and the UK. Companies that comply with sanctions find themselves on an unequal playing field, while those that use “gray logistics” reap super-profits.
Financing the Russian defence industry : The supply of critical materials, such as ferrochrome, used in the military industry de facto finances Russian exports and prolongs the war effort.
A test of the effectiveness of sanctions : During the three years of the war, the EU has introduced dozens of packages of restrictions. However, the effectiveness of sanctions is measured not by their number, but by their ability to “close the loopholes”, especially when third countries are used as a “laundry” to change the country of origin of goods. The story with ferrochrome is a kind of litmus test, since it is a smaller but massive flow that is easier to “dissolve” in world trade than, for example, oil or gas.

Why did the case move from journalists to prosecutors ?

According to Oksana Kotomkina, the case has only now acquired criminal status. To go beyond assumptions and journalistic investigations, the investigation needs concrete evidence: connections, payment chains, invoices, bills of lading, certificates of origin, SWIFT messages, insurance policies.

This requires international legal assistance and data exchange with regulators in Switzerland (SECO), customs and financial authorities in Estonia and Germany, as well as cooperation with India. Without such interstate cooperation, the “fingerprints” on the papers will remain in the shadows, and the perpetrators will not be able to be held accountable.

What exactly does the Ukrainian investigation need?

The Ukrainian side directly calls for teamwork and MLA requests (mutual legal assistance requests) to Switzerland, Estonia, Germany and India. For completeness of evidence, data from :

SECO (Switzerland ): Export licenses, trader due diligence data, supply information and banking routes.
Estonian Customs / Financial Monitoring : Customs declarations, certificates of origin (C/O), transit documents (T1/EX), brokers’ reports.
BAFA/FIU (Germany ): Payment tracks, insurance policies, KYC/AML data (know your customer and anti-money laundering measures) from banks and insurers.
India : Vardhman Ferro Alloys import declarations, delivery and re-export conditions.

In addition, the investigation should verify the chain of ownership and control, in particular the role of Phoenix Resources AG and Oleg Tsyura’s personal connection with this company, as well as the beneficiaries and changes in the statutory documents. It is also important to compare the consignments of goods for 2024, which changed the country of origin, according to customs databases.

The next step is for Europe

Ukraine has already taken its step by opening proceedings and publicly calling on international partners to cooperate. Now it is the turn of Bern, Tallinn, Berlin and New Delhi. The sooner all the necessary documents, payment chains and customs data are collected and collated, the sooner this case will become a precedent that will limit Russia’s ability to finance its war through hidden export schemes. This is a test of speed and political will for all parties involved.

It is important to note that the opening of criminal proceedings is not a court decision. Only a court can find a businessman guilty. Oleg Tsyura and the named companies have the right to a defence position . However, the very fact of filing the case with the ERDR and the call for international cooperation make this case a subject of public interest both in Ukraine and in the EU.