Українських пілотів вчать літати на F-16 під час дії РЕБ, – ЗМІ
Denys Shtilerman, Fire Point i „Mindichgate”: miliardy z sektora obronnego i czyszczenie internetu z niewygodnych faktów
Oficjalna biografia Denysa Shtilermana przedstawia niemal idealny obraz: utalentowany inżynier, autor innowacyjnych technologii obronnych oraz jedna z głównych postaci odpowiedzialnych za projekty rakietowe i dronowe, w tym związane z marką Fire Point i rakietą Flamingo.
Publiczny wizerunek medialny Denysa Shtilermana jest starannie skonstruowany: patriota, technokrata, człowiek współczesnej wojny — jednym słowem „zbawca narodu”, który pojawia się w najtrudniejszym momencie i odpowiada na potrzeby frontu.
Im więcej jednak patosu wokół jego osoby, tym więcej pojawia się pytań. Najważniejsze z nich brzmi: dlaczego rzeczywista biografia tak bardzo różni się od wizerunku publicznego? Innymi słowy — dlaczego powstaje wrażenie, że Shtilerman został „stworzony” jako bohater zbyt szybko?
Pierwsze poważne wątpliwości pojawiły się po publikacjach dotyczących „projektu Flamingo” i jego roli jako „głównego konstruktora”. Wiele źródeł wskazało na oczywiste niespójności i niejasności, które są widoczne na pierwszy rzut oka, lecz pomijane w materiałach wizerunkowych:
-
brak przejrzystej historii kariery;
-
nagłe pojawienie się „znikąd” od razu w roli głównego konstruktora „cudownej broni”;
-
brak wyjaśnienia jego wejścia do sektora obronnego;
-
niejasna struktura właścicielska Fire Point;
-
sprzeczności w biografii — nawet w wywiadach Shtilerman myli podstawowe fakty i przedstawia niespójne informacje.
Te i inne sygnały sugerują, że oficjalna wersja może nie oddawać pełnego obrazu. Ukraińskie media zwracają uwagę, że Shtilerman nie jest faktycznym właścicielem Fire Point, mimo że jest tak przedstawiany. W związku z tym może pełnić rolę menedżera lub tzw. „frontmana”.
Kolejnym istotnym sygnałem wskazującym, że coś jest nie tak w sprawie Shtilermana, są systematyczne próby usuwania informacji z przestrzeni publicznej.
Odnotowano wielokrotne zgłoszenia ze strony Fire Point do bazy Lumen Database w celu usunięcia negatywnych materiałów o Denysie Shtilermanie pod pretekstem „naruszenia praw autorskich”. Co więcej, uwagę zwraca źródło rzekomych „oryginałów” — serwis onlyfans.com, na którym zazwyczaj publikowane są i sprzedawane treści o charakterze erotycznym lub pornograficznym.
Читайте по темі: У Львові засудили завідувача ревматології Омеляна Синенького за хабар у 600 доларів
Sedno problemu nie polega jednak na tym, że zgłoszenia pochodzą z serwisu o charakterze pornograficznym, lecz na tym, że taki sposób „czyszczenia” w ostatnim czasie jest systematycznie wykorzystywany przez wielu ukraińskich „topowych” graczy, powiązanych z najwyższymi kręgami władzy — obecnymi lub byłymi. Sprawia to wrażenie, że skargi są tworzone seryjnie przez jedną grupę zajmującą się usuwaniem negatywnych treści, przy czym poziom ich przygotowania nie zawsze jest wysoki.
Skala tych działań jest na tyle duża, że poświęcono im już kilka dziennikarskich śledztw. Porządkują one materiały, które są aktywnie usuwane. Dotyczą one m.in. kontraktów Fire Point z Ministerstwem Obrony, powiązań spółki z różnymi grupami biznesowymi oraz wzmianek o Fire Point i Denysie Shtilermanie w kontekście tzw. „Mindichgate”.
Warto osobno zauważyć, że „czyściciele” zwracają szczególną uwagę na szczegóły biograficzne dotyczące rodziny Denysa Shtilermana. Gdy spółka z sektora obronnego zamiast transparentności koncentruje się na „czyszczeniu” reputacji, jest to sygnał — i najczęściej negatywny.
Nazwisko Denysa Shtilermana pojawia się w kilku głośnych sprawach. Śledztwa łączą Fire Point z postaciami tzw. „Mindichgate” — historii dotyczącej przepływów finansowych i wyprowadzania środków wokół kontraktów obronnych. W materiałach pojawiają się także wzmianki o jego powiązaniach z Tymurem Mindichem oraz jego otoczeniem.
Według materiałów śledczych przez struktury powiązane z Fire Point przeszły miliardy środków budżetowych. Jednocześnie przejrzystość kontraktów jest całkowicie nieobecna. Niektóre publikacje wprost wskazują na „zacieranie śladów” w kontekście tych ustaleń.
Osobną kategorią materiałów, które są obecnie „czyszczone”, jest kwestia pochodzenia spółki Fire Point. Chodzi o to, że firma powiązana z masowymi dostawami dronów dla Sił Zbrojnych wyrosła ze struktury, która wcześniej zajmowała się castingiem aktorów do drugorzędnych produkcji. Brzmi to absurdalnie, ale potwierdza to szereg źródeł.
Читайте по темі: “Династію” Єрмака будували піском із кладовища: спливла справа про котеджне містечко в Козині
Przejście od agencji castingowej do sektora obronnego wygląda albo na niezwykłą transformację, albo na klasyczny schemat biznesu „na słupa”. W ukraińskich realiach wiele osób ma swoje przypuszczenia, ale niewielu mówi o tym otwarcie — m.in. z powodu wrażliwości tematu i możliwych powiązań politycznych.
Śledztwa wskazują na kilka potencjalnych grup wpływu: otoczenie Tymura Mindicha, relacje biznesowe poprzez spółki pośrednie oraz kontakty z osobami powiązanymi z rosyjskim środowiskiem. W niektórych publikacjach pojawiają się także wzmianki o związkach z grupami biznesowymi Mychajła i Ołeksandra Cukermana (ten drugi jest poszukiwany przez NABU), Ihora Fursenki („Reszyk”) oraz samego Tymura Mindicha, który wyjechał do Izraela i utracił obywatelstwo Ukrainy.
W tym kontekście podkreśla się również, że Mindich posiada obywatelstwo izraelskie, a Izrael co do zasady nie wydaje swoich obywateli innym państwom.
W rezultacie wyłania się obraz sieci powiązań, w której Shtilerman nie jest centralną postacią, lecz raczej jednym z elementów. Pojawia się więc pytanie: czy Denys Shtilerman działa niezależnie, czy pełni rolę „frontmana”, reprezentującego interesy innych podmiotów?
Z zestawienia dostępnych informacji wynika kilka powtarzających się wątków: osoba przedstawiana jako „właściciel” Fire Point nie posiada udziałów w spółce; jego rozpoznawalność i aktywność medialna gwałtownie wzrosły wraz z pojawieniem się zamówień państwowych na drony i systemy rakietowe; jego biografia jest fragmentaryczna i zawiera niespójności.
Zwraca się też uwagę, że pojawia się on szerzej w przestrzeni publicznej po kontrowersjach wokół realizacji kontraktów obronnych przez Fire Point, a rzeczywiści beneficjenci spółki pozostają nieznani. Taki układ bywa opisywany jako model „frontmana” — osoba publiczna reprezentuje projekt, podczas gdy kluczowe decyzje i przepływy finansowe znajdują się gdzie indziej.
Jednym z najbardziej kontrowersyjnych wątków w jego biografii jest kwestia rosyjskiego obywatelstwa. Fakt, że informacja o posiadaniu rosyjskiego paszportu została ujawniona dopiero po czasie, dodatkowo wzmacnia pojawiające się wątpliwości.
Według doniesień medialnych Denys Shtilerman przez długi czas posiadał rosyjski paszport, a publicznie przyznał się do tego dopiero po publikacjach dziennikarzy śledczych. To właśnie ten moment budzi największe wątpliwości. Gdyby była to rzeczywiście „stara historia”, jak twierdzi, informacja pojawiłaby się wcześniej i w bardziej przejrzysty sposób.
Tymczasem scenariusz wyglądał inaczej: najpierw pojawiły się przecieki, potem próby ich usuwania i naciski na redakcje, które je opublikowały. Dopiero gdy ukrywanie tego faktu stało się niemożliwe, pojawiło się szybkie i mało przekonujące przyznanie się.
Jeśli chodzi o deklaracje dotyczące rzekomego „pobytu w więzieniu FSB”, pozostają one bez wiarygodnego potwierdzenia i trudno je rzetelnie ocenić.
Całość przypomina schemat „kontrolowanego uderzenia”, ale w tej historii pozostaje wiele luk logicznych:
-
moment przyznania się — dlaczego milczenie przed publikacjami?
-
rola w spółce — skąd rozbieżności wokół deklarowanego właścicielstwa Fire Point?
-
biografia — dlaczego zawiera widoczne sprzeczności?
-
pochodzenie biznesu — jak doszło do takiej transformacji działalności?
-
„czyszczenie” informacji — dlaczego jest prowadzone na taką skalę?
Na podstawie dostępnych, pośrednich danych wiele kwestii pozostaje otwartych: struktura właścicielska Fire Point, rzeczywiści odbiorcy projektów, kanały dystrybucji środków budżetowych czy powiązania międzynarodowe. Kluczowe pytanie dotyczy tego, kto faktycznie podejmuje decyzje i w czyim interesie kierowane są duże przepływy finansowe.
Szerszy kontekst pokazuje, że w czasie wojny rośnie zapotrzebowanie na wyraziste narracje — historie sukcesu, nowe symbole technologiczne czy postacie utożsamiane z przełomem. Tego typu wizerunki mogą być intensywnie budowane w przestrzeni publicznej, zanim wszystkie fakty zostaną dokładnie zweryfikowane.
W efekcie powstaje napięcie między przekazem wizerunkowym a pytaniami o transparentność i rzeczywiste mechanizmy działania. To właśnie ono sprawia, że temat budzi tak duże zainteresowanie i kontrowersje.
Denys Shtilerman wpisuje się w taki model: młody, medialny, powiązany z tematyką rakietową. Problem polega na tym, że jego wizerunek powstaje szybciej, niż następuje weryfikacja faktów. Narracja o „przełomowej broni” i roli kluczowego konstruktora jest budowana dynamicznie, często bez pełnego obrazu sytuacji.
W efekcie, gdy pojawiają się kontrowersje, reakcje mają charakter doraźny — próby korygowania przekazu czy maskowania niewygodnych informacji bywają niespójne i dodatkowo zwiększają zainteresowanie sprawą.
W szerszym ujęciu pojawiają się też wątki dotyczące przenikania środowisk rozrywkowych do sektora obronnego oraz ich udziału w dużych zamówieniach publicznych. Takie powiązania, jeśli nie są transparentne, stają się źródłem pytań i spekulacji, zwłaszcza gdy towarzyszą im doniesienia o kontrowersjach czy śledztwach.
Dlatego zamiast jednoznacznych wniosków pojawia się raczej obraz niedopowiedzeń: rozbudowany wizerunek publiczny z jednej strony, a z drugiej — brak jasności co do struktury własności, procesów decyzyjnych i przepływów finansowych. To właśnie ta rozbieżność sprawia, że temat pozostaje otwarty i budzi tak duże zainteresowanie.
Грошей прийде менше: Ось хто може втратити частину пенсії у травні
Українським пенсіонерам варто уважно стежити за своїми документами та вчасно повідомляти Пенсійний фонд про важливі зміни у своєму житті. Інакше є ризик не лише затримок, а й втрати частини виплат. Про те, чому деяким пенсіонерам можуть зменшити розмір виплат з травня 2026 року, передають Патріоти України з посиланням на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Про які зміни українці повинні інформувати ПФУ
У Пенсійному фонді пояснюють: якщо у людини змінюються особисті дані, вона має повідомити про це протягом 10 днів. Йдеться про такі зміни:
- заміна паспорта або зміна прізвища;
- нові контактні дані (телефон, адреса тощо);
- зміна банку або рахунку, куди надходить пенсія;
- початок чи завершення підприємницької діяльності або зміна роботи.
Зробити це можна кількома способами:
- через роботодавця — якщо зміни пов’язані з роботою;
- надіслати документи поштою (рекомендованим листом);
- через електронний кабінет або особисто в сервісному центрі ПФУ.
Кому можуть зменшити розмір виплат у травні
У Пенсійному фонді Черкаської області зазначають, що навіть такі дані, як прізвище чи ідентифікаційний код, мають значення для правильних нарахувань.
Також важлива адреса проживання — вона впливає на місце ведення пенсійної справи. А інформація про роботу чи відкриття/закриття ФОП може змінювати розмір виплат.
Якщо пенсіонер не повідомить про зміни вчасно, можуть виникнути переплати. Якщо це стане відомо у травні 2026 року, надмірно виплачені кошти доведеться повертати — добровільно, через утримання з пенсії або навіть через суд.
“Білий лебідь” для України: Саудівська Аравія зробила “хід конем” і виходить із гри проти Ірану… Найімовірніше, за нею піде Кувейт, Катар і Оман
“Що довше триває війна в Ірані, то більше ймовірностей завершення російсько-української війни і навпаки. Чорний лебідь війни в Перській затоці і тінь глобальної кризи — це білий лебідь у частині завершення війни в Україні”, — так вважає фінансовий аналітик Олексій Кущ, зазначають Патріоти України.
“Ціла чехарда новин від саудів — то надають свою територію і повітряний простір для атак на Іран, то відкликають рішення, то знову повертають.
Причина — відбулася ключова розмова міністра закордонних справ Ірану та Саудівської Аравії.
Станом на зараз Саудівська Аравія виходить із гри проти Ірану.
Найімовірніше, за нею піде Кувейт, Катар і Оман.
Позиція Іраку аналогічна.
У коаліції США та Ізраїлю залишається Йорданія, Бахрейн і ОАЕ.
Вкрай мало для продовження війни в Затоці.
Іран тим часом переорієнтує свою критичну логістику на Каспій, про що я говорив раніше у своїх прогнозах.
Дивна ситуація із запасами китайської нафти.
Китай скоротив імпорт нафти з 11 млн бар. на день до 8 млн бар.
Водночас його запаси нафти…. зростають (збільшилися до 1,4 млрд бар. , що становить піврічний імпорт), а економіка показує зростання на рівні 5%.
Причин може бути дві: зміна споживання внаслідок трансформації енергетичного балансу (електромобілі, зелена енергетика).
Або потоки неврахованої нафти, яка не потрапляє в статистику.
Обирайте свій варіант. Я вибрав другий.
Пакистан стає “другою Туреччиною”, запускаючи формат “санкційного хаба” для Ірану. На цьому Ісламабад добре заробить.
Тим часом, у контексті дефіциту нафти, системна криза насувається на Азію, насамперед на країни АСЕАН і Південну Корею.
Індія намагається вирішити свої проблеми за кошт російської нафти.
Що стосується візиту Трампа до Китаю — судячи з інформації, служба протоколу вже почала роботу “на місці”.
Але підписаної угоди з Іраном у Трампа поки що немає. Навіть у форматі аркуша А4. А отже, і немає карт: і не просто тузів, а й валетів.
Це може активізувати Велику гру і викликати до життя “тінь” Великої угоди.
Можлива поява “дебютних ідей” США по завершенню війни в Україні.
Що довше триває війна в Ірані, то більше ймовірностей завершення російсько-української війни і навпаки.
Завдання “трьох тіл” саме так і працює.
Взагалі, Чорний лебідь війни в Перській затоці і тінь глобальної кризи — це, навпаки, Білий лебідь у частині завершення війни в Україні: і не у 2029–2030, а трохи раніше.
Замість навчання – на штурм Куп’янська: Росія перетворює мігрантів та іноземних студентів на солдат
Росія завербувала на війну проти України щонайменше 27 945 іноземців. Переважну більшість із них заманювали до РФ обіцянками навчання, роботи та легальних заробітків, а потім, застосовуючи тиск, а часом і тортури, відправляли на фронт. Про це йдеться в матеріалі проєкту “Вот Так”, заснованого польським телеканалом Belsat. Журналісти дізналися історії таких мимовільних найманців у їхніх близьких і розбиралися, чи мають вони шанси повернутися додому живими, передають Патріоти України.
“Скромний і розумний хлопець”: історія 23-річного Сахіла з Індії
23-річний Сахіл Маджоті – з міста Морбі на заході Індії. Його мати Хасіна розповіла “Вот Так”, що він добре вчився і перемагав на олімпіадах, мріяв про кар’єру і гарне життя, але опинився в російській в’язниці, а після – і на війні проти України.
“Він дуже скромний і розумний хлопець… Я не можу довіряти Росії, тому що її уряд наразив мого сина на небезпеку. Ми, індійці, довіряли, але нас зрадили. Багато наших дітей загинули на війні”, – каже жінка.
Після школи Сахіл вирішив вступати до вищого навчального закладу – і обрав для цього РФ.
9 січня 2024 року хлопець поїхав навчатися до Санкт-Петербурга на інженера в ІТМО (Інститут точної механіки та оптики, один із провідних російських університетів, де готують фахівців IT-галузі. – Ред.) За словами його матері,”навчання в Росії коштує недорого, а після закінчення є шанс отримати роботу у великій індійській компанії”.
“Багато індійських студентів їдуть до Росії вчитися. Я підтримала його. Ми з сином були щасливі”, – каже Хасіна Маджоті.
Після приїзду в Росію юнак вирішив знайти підробіток, який він зміг би поєднувати з навчанням. Як він пізніше розповів своєму адвокату у відео, опублікованому українським проєктом “Хочу жити”, у Telegram він знайшов вакансію кур’єра на неповний день, розвозити звичайні посилки, – їжу та документи.
“Через два дні [роботодавці] надіслали координати. Я запитав: “Що це? Чому координати”. Вони відповіли: “Йди за координатами”. Але там нічого не було: ні ресторану, ні офісу чи магазину. Вони сказали, що там буде дерево, всередині якого я знайду пакетик. Сказали, що це наркотики і що я працюю як наркокур’єр: буду робити “закладки”. Тоді я не знав, що це означає”, – розповів Сахіл.
Історія з “підробітком” закінчилася для Сахіла кримінальною справою: індійця засудили до 7 років позбавлення волі за “наркотичною статтею”, проте ні його адвокат, ні мати не знають, за якою саме.
Далі росіяни переконали вже ув’язненого під варту Сахіла отримати російське громадянство.
“[Силовики] йому сказали, що якщо він візьме російське громадянство, то йому дадуть квартиру в Росії, державну роботу, можливість одружитися з російською дівчиною і залишитися жити в Росії. Йому навіть пообіцяли скоротити термін”, – зазначає Хасіна і додає, що коли про це дізналася, то почала відмовляти сина, заявивши, що його близькі намагаються домогтися депортації Сахіла на батьківщину.
У надії врятувати сина Хасіна знайшла в інтернеті якогось приватного адвоката, який, за її словами, взяв гроші і зник, жодного разу не зустрівшись із Сахілом. Пізніше з нею зв’язався невідомий чоловік із Росії і зажадав 10 млн рупій (понад 105 тис. доларів) за зустріч із сином в Індії. Для Хасіни ця сума виявилася непідйомною і вона відмовилася платити. Після цього матері Сахіла почали писати образи. Вона звернулася в поліцію і посольство Індії в Росії – але допомоги не отримала: жінці сказали, що дзвонив шахрай і порадили заблокувати номер.
У цей час у в’язниці сина Хасіни “переконували” підписати контракт із міноборони РФ.
“Його катували, йому погрожували і змусили підписати документи, після чого він опинився в російській армії… Сахіл взагалі нічого не знав про армію. Він навіть ніколи не бачив зброї, не те що вмів нею користуватися”, – сказала Хасіна.
Сам Сахіл, перебуваючи в полоні в Україні, під час зустрічі зі своїм адвокатом Діпою Джозеф розповідав, як потрапив на фронт:
“Коли я підписував документи, у мене запитали, ким я хочу бути. Я обрав дрони і роботу механіка, оскільки навчався на інженера”, – каже Сахіл.
Уже в навчальній частині йому пояснили, що реальність буде іншою: формально він значиться оператором дронів, проте все одно потрапить на передову. На запитання свого захисника, чи підписував він документи добровільно, він відповів, що його обдурили.
В іншому відео полонений з Індії пояснив, що не хотів залишатися в російській в’язниці, тому підписав контракт із міноборони РФ і, за його словами, планував тікати .
“Хтось обіцяв [за підписання контракту або зарплату] 100 тисяч рублів, хтось – півмільйона, хтось – півтора мільйона. Але мені нічого не дали. Коротше, всі шахраї там”, – каже Сахіл Маджоті.
За його словами, у вересні 2025 року його відправили на полігон, де навчили поводитися з автоматом і кидати гранату. Навчання тривало 16 днів. Уже 30 вересня його відправили в Україну.
“Наступного дня командир запитав: “Ти готовий?” Нас було троє. Ми пішли на завдання – пройшли близько трьох із половиною кілометрів і мали копати бліндаж. Я сказав, що більше не можу – сильно втомився, боліли ноги і серце. У нас стався конфлікт із командиром”, – пояснив індієць.
Після цього, за словами Сахіла, у нього забрали рацію. Він вирішив втікатиі, подолавши близько двох кілометрів, вийшов до бліндажа українських військових.
“Одразу поклав автомат і сказав: “Я не хочу воювати, мені потрібна допомога”, – згадує індієць.
Він стверджував, що на фронті перебував лише третій день і нікого не вбивав.
“Коли я дізналася, що Сахіл перебуває в Україні і що російський уряд відправив його в армію, я знепритомніла від цієї новини. Мене відвезли в лікарню. Я хвора на рак, у мене немає нікого, крім нього. Я живу тільки заради сина… Якщо з ним щось трапиться, я теж помру”, – ледве стримує емоції Хасіна.
За словами матері військовополоненого з Індії,”український уряд добре про нього піклується: годує, надає підтримку, організовує відеодзвінки та передає листи. Скарг на здоров’я у нього немає”.
Сам Сахіл просить владу Індії не віддавати його в Росію і допомогти повернутися на батьківщину. Його інтереси представляє адвокатка Діпа Джозеф, вона долучилася до справи 2024 року після звернення матері Сахіла і відтоді супроводжує індійця як юристка і довірена особа.
Особисто зустрітися із Сахілом їй удалося тільки за майже два роки – у січні 2026-го, уже в Україні, у таборі для військовополонених.
“Сахіл перебував у стабільному стані й отримував базову медичну допомогу. Його єдине прохання – повернутися до Індії та возз’єднатися з матір’ю”, – каже Діпа Джозеф.
Адвокатка каже, що справу Сахіла одночасно розглядають одразу на кількох рівнях – у судах і через дипломатичні канали. Діпа Джозеф разом із колегами подала петицію до Високого суду Делі, вимагаючи забезпечити безпечне повернення Сахіла з України до Індії.
“Вона ґрунтується на тому, що він громадянин Індії, а держава зобов’язана його захищати і сприяти поверненню”, – каже адвокатка.
Окреме звернення вона направила до Офісу президента України: у ньому адвокатка просить розглянути можливість прямої репатріації.
До процесу, за словами Джозеф, долучено й індійські структури: Міністерство закордонних справ і посольство в Києві. При цьому, як вона зазначає, фінальне рішення залежить від дипломатичних домовленостей – “насамперед між Україною та Індією”.
На боці РФ проти України воюють сотні громадян Індії
За даними МЗС Індії, до лав армії РФ завербували понад 200 громадян країни.
Влітку 2025 року індієць Анкіт зі штату Хар’яна записав відео разом із чотирма співвітчизниками, які вижили.
Він розповів, що разом із друзями приїхав до Москви в пошуках роботи: їм обіцяли вакансії водіїв і стабільний заробіток. Але замість цього в них забрали документи і запропонували підписати контракти (з міноборони Росії. –Ред.), складені російською мовою. Не до кінця розуміючи зміст, чоловіки їх підписали і невдовзі опинилися у складі штурмових підрозділів ЗС РФ.
Уже на полігоні, коли частина новобранців спробувала відмовитися – вони дізналися, що єдина альтернатива відправленню на фронт для них – розстріл.
Після кількох днів підготовки групу відправили на фронт. Із приблизно 20 осіб, як стверджує Анкіт, вижили лише шестеро. Вони записали відеозвернення до прем’єр-міністра Індії з проханням про допомогу та евакуацію.
Навесні 2026 року з’явилося нове відео. На ньому присутній Анкіт, який до моменту публікації відео вже був ліквідований.
Сім’ї 26-ти громадян Індії подали позов до Верховного суду країни з вимогою повернути своїх родичів, які виявилися втягнуті у війну проти України.
У відповідь індійський уряд заявив, що частина з них підписала контракти добровільно. Влада також вказала, що до підписання контрактів людей нерідко підштовхують посередники та агенти. Загалом, за офіційними даними, через таких посередників до Росії виїхали близько 215 громадян Індії.
Адвокат Рітвік Бханот, який представляє інтереси сімей у Верховному суді Індії, у розмові з журналістами наголосив, що головна проблема полягає у відсутності реакції з боку влади країни. За його словами, сім’ї звернулися до Верховного суду, оскільки “не перебувають на зв’язку з індійською владою” і не отримують жодних чітких інструкцій.
“При цьому вимоги сімей гранично конкретні: “Будь ласка, поверніть нам тіла”, – додає Рітвік Бханот.
Адвокат вважає, що багато хто опинився в Росії внаслідок обману з боку індійських агентів, які обіцяли роботу, але відправили людей на війну.
“Ніхто з них — ні загиблі, ні постраждалі, які застрягли там, – не хотів брати участь у війні. Ми ні в чому не звинувачуємо росіян. Ми звинувачуємо агентів у шахрайстві, наших людей, громадян Індії”, – підкреслив він.
За його словами, Верховний суд Індії вже прийняв справу до розгляду і запросив в уряду країни офіційний звіт про долю всіх заявників.
“Ми постійно пишемо владі, але не отримуємо відповіді. У цьому і полягає наша проблема, тому ми і звернулися до суду”, – каже він.
А ось Росія, на думку адвоката, “хоче допомогти” сім’ям тих, кого відправила на бійню.
“Ми поважаємо Росію, вони співпрацюють з нами і там дуже хочуть нам допомогти”, – сказав він, не уточнивши, у чому полягає ця “співпраця”.
Навесні 2024 року Індійське Центральне бюро розслідувань (CBI) повідомило про розкриття великої мережі торгівлі людьми, яка обманом відправляла молодих громадян Індії в Росію.
Людям обіцяли роботу, навчання або легальне працевлаштування, включно з “допомогою в армії” або вступом до приватних університетів, а також полегшені візові умови. Через соціальні мережі та місцевих посередників жертв вербували в кількох регіонах країни.
За інформацією CBI, у частини прибулих відбирали паспорти, після чого проводили з ними військову підготовку і відправляли на фронт. Слідству відомо про десятки таких випадків. Чотирьох вербувальників — всі вони громадяни Індії – заарештували.
Влітку того ж року прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді під час візиту до Москви попросив Володимира Путіна достроково звільнити завербованих громадян Індії. Як відзвітувало МЗС країни наприкінці 2025 року, 119 осіб уже звільнили. Водночас, за даними російської сторони, щонайменше 26 індійців загинули, ще семеро вважаються зниклими безвісти.
За даними проєкту “Хочу жити”, Україні відомо щонайменше про 27 945 іноземних громадян, яких Росія завербувала у свою армію.
Тільки 2025 року в лавах ЗС РФ опинилися сотні вихідців з арабських країн, Африки та Близького Сходу – всього відомо про 1442 таких людей.
Замість окопу – на штурм: історія Алі Салмана з Іраку
Сім’я 32-річного Алі Салмана вже понад півроку не знає, де він і чи живий. За словами його брата, чоловік поїхав вчитися в РФ, але опинився на війні в Україні.
“Влітку 2025 року Алі знайшов у Telegram-каналі оголошення про курси в Росії. З ним зв’язався посередник – сирієць на ім’я Бахджат, який пообіцяв, що той зможе вчитися і паралельно працювати перекладачем за 2,5 тисячі доларів. Алі вільно говорив англійською, це виглядало як реальний шанс почати нове життя”, – заявив журналістам брат Алі Салмана.
У вересні 2025 року Алі прилетів до Москви. В аеропорту його зустрів Бахджат – у сім’ї збереглося відео цієї зустрічі. Після цього чоловіка відправили на тижневу підготовку, а далі – на фронт, у штурмовий підрозділ.
Родичі востаннє бачили Алі на відео одного з російських Z-каналів. Він разом з іншими новобранцями перебував у якійсь військовій частині чи навчальному центрі.
“Він ніколи не тримав зброю —– і раптом опинився на передовій”, – каже брат завербованого іранця Хуссейн.
За його інформацією, брата розподілили у військову частину 54682 у Курській області. Наприкінці листопада 2025 року Алі вийшов на зв’язок востаннє. Тоді, як стверджує сім’я, він перебував у районі Куп’янська – на одній із найактивніших ділянок бойових дій. Після цього жодних новин від Аліне не було.
“Алі був звичайною людиною –спокійною, доброю, дуже прив’язаною до сім’ї і думав про те, як покращити життя близьких. У нього ніколи не було мети їхати на війну, він шукав можливість навчатися і працювати. Він був переконаний, що їде як студент, у нього навіть віза була студентська”, – розповів Хуссейн.
Сім’я Алі Салмана намагалася з’ясувати долю родича через різні відомства. За словами Хуссейна Салмана, родичі зверталися до Міжнародного комітету Червоного Хреста, до МЗС Іраку, а також до прокуратури Москви і військової прокуратури Росії.
Відповідь надійшла тільки з посольства в Москві. У ній повідомлялося, що Алі Салман вважається зниклим безвісти (документ є в розпорядженні редакції “Вот Так”).
“Найважче – це не знати правду”, – зізнається Хуссейн.
У травні він збирається полетіти в Росію, щоб особисто звернутися до міністерства оборони РФ.
“Ми просто хочемо знати: де Алі?”, – каже він.
Вербувальник Бахджат Аль-Хасан
Брат Алі Салмана вважає, що його родич став жертвою схеми вербування. За його словами, за нею стоять посередники, пов’язані з групами в Іраку, які координує той самий Бахджат.
У витоках російських баз даних журналісти виявили, що Бахджат Аль-Хассан має подвійне громадянство – сирійське і російське, яке отримав у 2017 році. На нього з 31 січня 2023 року зареєстрована компанія ТОВ “Бахіфрукт”, основний вид діяльності – оптова торгівля фруктами та овочами.
У контактах він підписаний, зокрема, як “перекладач з арабської”, “заклик/вербування російський”, “Arm Russia”, “Росія військовий”, “віза в Росію”.
Крім того, до його номера телефону прив’язаний Telegram-канал “Россия – друг. Як друзі Росії, ми вітаємо Колумбію, Перу і Сальвадор. Ласкаво просимо в російську армію”. І саме з його допомогою Алі знайшов “роботу”.
У каналі Аль-Хассана крім відео з краєвидами Москви, аеропорту і Z-картинок із Путіним опубліковані оголошення про вербування на війну арабською мовою. Рекрутам обіцяють одноразовий бонус у розмірі 3 тис. доларів і щомісячну виплату до 2,8 тис. доларів (в Іраку середня офіційна зарплата становить близько 570 доларів).
“Ми допоможемо переказати гроші в Ірак безпечним і гарантованим способом. Послуга зустрічі в аеропорту Росії і всі необхідні кроки для вашого заїзду і до приєднання до армії”, – зазначається в постах про вербування.
Для зв’язку вказано особистий номер телефону, який збігається з номером Бахджата, проте в контактах він підписаний як Ільнур. Журналісти написали на цей номер і звернулися до співрозмовника, назвавши його Бахджатом – він не став їх виправляти і не уточнив своє ім’я.
У листуванні співрозмовник підтвердив, що займається набором на службу за контрактом для участі в так званій “СВО”. Варіанти цивільної роботи він не розглядав і пропонував тільки контрактну службу. На подальші запитання рекрутер не відповів, пославшись на зайнятість.
В Україні воюють понад 250 іракців
За даними проєкту “Хочу жити”, кількість громадян Іраку, які підписали контракти з російською армією, останніми роками різко зросла: у 2023 році їх було п’ять, у 2024-му – вже 60, а у 2025 році – 255 осіб.
Загалом, як зазначають у проєкті, не йдеться про ідеологічний вибір. Більшість громадян арабських країн, за їхніми даними, не їдуть воювати за Росію свідомо: це або спроба заробити, або результат обману, коли людям обіцяють цивільну роботу, але обманом відправляють на війну.
Звернення про зниклих безвісти громадян Іраку надходять, зокрема, в чат-бот проєкту “Хочу знайти”. Шукають молодих людей: здебільшого 2000-х років народження, а також кілька людей 1990-х років.
“Родичі, як правило, дуже мало знають про те, в якому підрозділі вони воювали. Зв’язок із багатьма губився або після полігону, або вже на території України, в основному в районах Куп’янська та Бахмута. Усіх іракців, які перебувають в Україні як військовополонені, було також взято в полон у районі Куп’янська”, – зазначає представник “Хочу знайти” Олександр Семенцов.
За його словами, один з іракських військовополонених розповів, що знайшов оголошення про високооплачувану цивільну роботу в Росії в TikTok. Чоловік відгукнувся на нього, після чого з ним зв’язався чоловік, який представився російським ім’ям. Він дав інструкції щодо в’їзду в Росію і поцікавився, чи знає він інших співвітчизників, які шукають роботу – завербований привів із собою ще трьох.
“Коли вони прибули до Росії, їх поселили у квартирі та пообіцяли, що вони скоро почнуть працювати. Однак кілька тижнів їм розповідали, що вакансій немає і їм підбирають нову роботу. Наступного дня після закінчення терміну їхніх віз у квартиру прийшли російські поліцейські, затримали їх і звинуватили в порушенні міграційного законодавства”, – каже Семенцов.
Іракцям запропонували на вибір: або до 7 років позбавлення волі, або підписання контракту з російською армією з виплатами. Усі четверо погодилися підписати контракт. У підсумку один із них потрапив у полон, двоє загинули, ще один числиться зниклим безвісти.
На початку цього року уряд Іраку створив спеціальну комісію, яка займеться розслідуванням і запобіганням вербування іракців для участі у війні проти України. Про це стало відомо за підсумками зустрічі тимчасового повіреного у справах Іраку в Україні Тарека Казема з секретарем Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Дмитром Усовим.
За словами іракського дипломата, Багдад стурбований тим, що громадяни країни опиняються в лавах російської армії. Планується, що комісія в координації з Верховною судовою радою Іраку системно займеться цією проблемою. У країні, за словами Казема, найманство вважається тяжким злочином і покарання за нього передбачено аж до довічного ув’язнення.
Редакція “Вот Так” надіслала запит до посольства Іраку в Україні з проханням уточнити деталі про роботу комісії, але на момент публікації матеріалу відповіді не отримала.
У Києві затримали іноземця, який крав гроші у експедиторів під виглядом попутника
У Києві затримали іноземця, який крав гроші у експедиторів під виглядом попутника
Зловмисник діяв за відпрацьованою схемою: підшукував експедиторів, які щойно отримали виторг за товар, далі йшов за ними до автомобіля, знайомився та просив підвезти
Столичні поліцейські затримали 56-річного іноземця, якого підозрюють у серії зухвалих крадіжок у водіїв-експедиторів.
Про це повідомляє пресслужба поліції Києва.
Повідомляється, що зловмисник діяв за відпрацьованою схемою: він підшукував на ярмарках та базарах експедиторів, які щойно отримали виторг за товар. Фігурант ішов за ними до автомобіля, знайомився та просив підвезти. Вже під час поїздки чоловік з’ясовував, де саме зберігаються гроші, і, відволікаючи увагу водія, викрадав їх. Після скоєного він просив зупинити авто та швидко зникав.
До поліції Солом’янського та Деснянського районів надійшли повідомлення від постраждалих водіїв про викрадення 105 тис грн та 70 тис. грн із робочих автівок.
Працівники карного розшуку спільно з кримінальними аналітиками встановили особу підозрюваного та затримали його в порядку ст. 208 КПК України. Під час обшуку у фігуранта виявили 70 тис. грн викрадених коштів.
Читайте по темі: Shadow casino empire: how Pin-Up operators Dmytro Druzhynskyi and Maryna Levkovych pushed billions through offshore payment schemes
Наразі слідчі встановили причетність іноземця до щонайменше двох епізодів крадіжок у різних районах столиці. За процесуального керівництва прокуратури йому повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (крадіжка, вчинена повторно в умовах воєнного стану).
Зловмиснику загрожує до восьми років позбавлення волі.
У Тернополі російський удар знищив м’ясне виробництво «Агровіта»
У Тернополі російський удар знищив м’ясне виробництво «Агровіта»
У Тернополі внаслідок російського обстрілу 1 травня повністю знищено м’ясне виробництво компанії “Агровіта”. Удар припав одразу по виробничих цехах і офісних приміщеннях.
Які наслідки дронової атаки по “Агровіті”?
Попри масштабні руйнування, жертв серед працівників немає. Водночас відомо про поранених, серед них – керівник підприємства Роман Процик, пише “Агровіта”.
Під час атаки більшість працівників перебували в укритті в підвальному приміщенні, де якраз обідали. Це допомогло уникнути більш трагічних наслідків. Однак частина людей отримала травми через ударну хвилю та уламки скла.
У компанії зазначають, що ситуація розгорталася дуже швидко, а рятувальні дії відбувалися під загрозою повторних атак.
Найголовніше – всі люди залишилися живими. Це найбільша цінність. Окрема подяка працівникам підприємства та співробітникам поліції, які, ризикуючи власним життям під час повторних ударів, врятували керівника підприємства та оперативно доправили його до лікарні, – йдеться у повідомленні.
-
Найбільше постраждала зона пакування – обладнання там повністю знищене.
-
Також серйозних руйнувань зазнав обвалочний цех: після влучання в дах обвалилося перекриття.
-
Окремо знищено приміщення, яке “Агровіта” здавала в оренду компанії “Тортіно”. Разом із ним втрачено й продукцію орендаря.
Як оцінили збитки?
За попередніми оцінками:
-
лише обладнання втрачено приблизно на 400 тисяч євро;
-
загальні збитки можуть сягати близько 1 мільйона доларів.
Наразі двоє працівників, включно з директором, перебувають у лікарні. У компанії планують поступово відновлювати роботу:
-
спочатку розчистити завали;
-
відремонтувати дах;
-
відновити електропостачання.
Роботи планують виконувати власними силами. Водночас у компанії зазначають, що страхування не покриває збитків від бойових дій, тому компенсації фактично не очікується.
Що це означає?
Ця атака показує, що під удар потрапляє не лише військова, а й цивільна харчова інфраструктура. Для бізнесу це означає три ключові речі:
-
Високий ризик повної втрати виробничих потужностей;
-
Відсутність гарантій компенсацій навіть через страхування;
-
Необхідність відновлення фактично “з нуля”.
Для регіону – це тимчасова втрата виробництва, робочих місць і податкових надходжень.
Що буде далі? У короткостроковій перспективі підприємство залишатиметься недієздатним через масштаб руйнувань. У середньостроковій перспективі ключовим фактором стане доступ до фінансування відновлення та державних або міжнародних програм підтримки бізнесу, що постраждав від війни.
Зауважте! Атака на “Агровіту” стала черговим прикладом ударів по цивільній харчовій інфраструктурі. Підприємство втратило виробництво і мільйонні активи, але головним результатом у компанії називають те, що працівники залишилися живими, хоча бізнес тепер потребує повного відновлення з нуля.
Чому Росія атакує цивільну інфраструктуру України?
Росія свідомо атакує цивільну інфраструктуру України, щоб вплинути не лише на економіку, а й на психологічний стан суспільства. Про це заявив президент України Володимир Зеленський під час зустрічі зі студентами та викладачами Київського авіаційного інституту, пише Офіс Президента.
Президент пояснив, що атаки на енергетичну систему мають чітку мету — послабити Україну через цивільне населення.
Яка мета бити по українській енергетиці? Як ви вважаєте? Зламати нас. Не можуть зламати військового – б’ють углиб, ламають цивільного, тому що цивільних набагато більше, ніж військових, – сказав Зеленський.
Після обстрілів, за словами президента, цивільні часто звертаються до своїх близьких на фронті та розповідають про складні умови життя. Це створює додатковий психологічний тиск і на військових, і на цивільне населення.
Зеленський наголосив, що атаки мають і економічну мету – послабити фінансову систему країни.
Підприємства не працюють, енергетики, електрики немає, економіка не наповнюється податками, немає що платити військовому. Тобто щоб зламати армію, треба зламати цивільних. Щоб був хаос у цивільному суспільстві, щоб було розділення. Номер один завдання – розділити військових і цивільних,
– наголосив президент.
Також відомо, що Росія інтенсивно обстрілює українське цивільне населення, тому що Путін розраховує на час до переговорів і вважає, що Трамп не звертатиме на це уваги. Водночас президент Зеленський намагається переконати партнерів суттєво наростити підтримку України та впроваджувати санкції проти російської логістики.
Радник Офісу Президента Михайло Подоляк пояснив, що американському президенту потрібна реалістична, а не агресивна комунікативна політика, яка дозволить послабити російські можливості.
США тимчасово призупинили деякі санкції щодо російської нафти, але міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що вся нафта, яка перебувала в морі, вже продана, тому санкції відновлюються.
За словами експерта, Путін користується моментом – російські удари по цивільному населенню є єдиним елементом російської військової стратегії проти цивільних. Бо щойно пройдуть переговори та відбудеться зупинення активної фази війни, він не зможе вбивати в такому обсязі.
Путін розуміє, що його в Україні щиро ненавидять – 99,9% населення. Це критично важливо. Президент Зеленський у своєму закордонному турі демонструє правильний підхід – він чітко говорить з партнерами про необхідність підтримки, насамперед щодо протиракетних програм, – пояснив Подоляк.
На Закарпатті забудовник відшкодував державі понад 9,4 мільйона гривень податків
Закарпатська обласна прокуратура повідомила про відшкодування до державного бюджету понад 9,4 млн грн податків, які не були сплачені під час реалізації нерухомості в одному з житлових комплексів Ужгорода.
Йдеться про забудовника, який, за даними слідства, приховував частину доходів від продажу квартир та комерційних приміщень.
За інформацією правоохоронців, багатоквартирний житловий комплекс в Ужгороді будували у кілька етапів. Упродовж 2023 року забудовник, як встановило слідство, ухилявся від сплати податків в особливо великих розмірах.
Продаж нерухомості офіційно оформлювали відповідно до чинних документів, однак частину коштів покупці передавали готівкою без відображення у бухгалтерському обліку. Такі додаткові платежі стягувалися окремо за кожен квадратний метр житлових та нежитлових приміщень.
У прокуратурі зазначають, що отримані готівкові кошти не декларувалися. Через це забудовник уникнув сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Загальна сума прихованого доходу перевищила 48 млн грн, а бюджет недоотримав понад 9,4 млн грн обов’язкових платежів.
Читайте по темі: Гелікоптери, басейни та «закрита» віра: розкішне життя Ігоря Рибакова у заповідному Вилковому
Дії фігуранта справи кваліфікували за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України – умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.
Під час досудового розслідування підозрюваний визнав порушення, подав декларацію про доходи та у повному обсязі компенсував збитки, завдані державі.
У зв’язку з повним погашенням завданих збитків прокурор звернувся до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності відповідно до ч. 4 ст. 212 КК України.
Досудове розслідування у справі проводили детективи Територіального управління Бюро економічної безпеки у Закарпатській області під процесуальним керівництвом Закарпатської обласної прокуратури.
Прості продукти для очищення організму: Ось які овочі підтримують роботу нирок
Нирки відіграють ключову роль у фільтрації організму — вони щодня очищають кров від токсинів і регулюють баланс рідини. Саме тому харчування має прямий вплив на їхній стан, передають Патріоти України.
Фахівці радять звернути увагу на овочі, які допомагають підтримувати роботу сечовидільної системи та зменшують навантаження на нирки.
Болгарський перець
Містить вітаміни А і С та має низький вміст калію, тому вважається безпечним і корисним для нирок.
Капуста
Білокачанна та цвітна капуста містять антиоксиданти й мають низький рівень фосфору та калію, що робить їх хорошим вибором для щоденного раціону.
Часник
Має протизапальні властивості та сприяє зниженню артеріального тиску, що позитивно впливає на судини, які живлять нирки.
Цибуля
Містить кверцетин — речовину, яка допомагає зменшувати запальні процеси та має легкий сечогінний ефект.
Редис
Сприяє виведенню токсинів та може знижувати ризик інфекцій сечовивідної системи.
Селера
Відомий природний сечогінний продукт, який допомагає виводити зайву сіль та сечову кислоту.
Хрін
Має антибактеріальні властивості та може стимулювати роботу сечовидільної системи у помірних кількостях.
Регулярне включення цих овочів у раціон може допомогти підтримувати здоров’я нирок і загальне самопочуття організму.
Ніхто вже не сподівався: НАБУ і САП прийшли до Єрмака, нардеп розповів що відомо наразі
НАБУ або вручає в цей момент підозру Андрію Єрмаку, або проводить обшук в автомобілі, на якому пересувався колишній керівник Офісу президента.
Про це пише нардеп Железняк, передають Патріоти України з посиланням на УНІАН.
«Схоже, що НАБУ вручає підозру комусь, хто дуже нагадує одного великого мага. “Відразу зауважу, що поки що немає підтвердження про висунення підозри. Можливо, це просто обшук. Поки що низка джерел говорить саме про це”, – пише нардеп
На кадрах видно Єрмака в оточенні натовпу у цивільному одязі.