Як зараз воює армія Росії і що буде із загальною мобілізацією: аналіз втрат, просування і можливостей ворога, – Злий Одесит

Під час одного з недавніх своїх інтерв’ю президент України Володимир Зеленський повідомив, що в Росії найближчим часом може бути проведена мобілізація, а обмеження соцмереж – це одна з ознак до підготовки її початку. Але які завдання вона має вирішити і якою має бути, щоб російські війська почали змінювати хід війни на свою користь?

У цьому матеріалі ми спробуємо розібратися, як зараз воює Росія, наскільки це успішна тактика і які інструментарії вона може реалізувати для того, щоб підвищити мобілізаційні показники.

Для розуміння, в якому зараз становищі перебуває російська армія, достатньо провести аналіз її “успіхів” на фронті від початку 2026 року і звернути увагу на кілька важливих тенденцій.

Перш за все, у РОВ значно знизилися показники захоплених територій у тижневому і місячному вираженні, при збереженні досить високого показника втрат особового складу. Прогрес російської окупації має такий вигляд у 2026 році:

Січень – лютий

Окуповано – 231 км²

Втрати – 31 710

Пропорція – 137 тіл/1 км²

Лютий – березень

Окуповано – 138 км²

Втрати – 26 090

Пропорція – 189 тіл/1 км²

Березень – квітень

Окуповано – 155 км²

Втрати – 31 960

Пропорція – 209 тіл/1 км²

Квітень – травень (на момент публікації статті)

Окуповано – 127 км²

Втрати – 26 920

Пропорція – 211 тіл/1 км²

Примітно те, що у 2025 році темпи окупації територій України, за схожих показників втрат, становили 130-150 км² на тиждень, а на місяць від 400 км² до понад 500 км². Тобто, прогрес окупації територій України в цьому році порівняно з 2025 роком скоротився майже в 4 рази.

Важливо також звернути увагу на тенденції, які мали місце під час старту весняно-літньої наступальної кампанії РОВ 17 березня.

За першу добу нової кампанії війська окупантів провели 286 бойових зіткнень на ЛБЗ, водночас втративши 1 710 вбитими і пораненими, але захопивши близько 8,2 км² території України. У наступні дні інтенсивність знизилася.

18 березня – РОВ провели 235 атак, втратили 1 520 особового складу, окупували близько 2 км²;

19 березня – РОВ провели 201 атаку, втратили 1 610 особового складу, окупували понад 2 км²;

20 березня – РОВ провели 161 атаку, втратили 1 240 о/с., окупували близько 8 км².

Як ми бачимо, навіть під час старту наступальної кампанії, якби РОВ зберегли динаміку захоплення територій України в межах 8-10 км² на добу, то на тиждень виходив би показник у межах 60 км² – за досить високих втрат.

Чим же зумовлений такий дисбаланс між втратами та результатами наступу РОВ?

Армія маршових батальйонів

У жовтні 2022 року, у самий розпал російської так званої “часткової мобілізації”, я вперше озвучив очевидний факт: російська армія не просто відмовляється від обраного багато років тому курсу на структуризацію за принципом батальйонно-тактичних груп, переходячи до формату маршового батальйону.

Російські окупаційні війська поступально, але безповоротно перетворювалися на маршові батальйони – армію піхоти. Причому піковий момент такої трансформації припав на 2025 рік.

У вересні 2024 року в статті на OBOZ.UA “Росія готує “навалу орди”: як Україні переломити ситуацію і кардинально збільшити втрати ворога” я зазначав, що 2025 рік буде роком остаточного переходу російської армії на такий формат і нам слід готуватися до протистояння з великою кількістю людського ресурсу противника.

У 2022 році російські війська здійснили повномасштабне вторгнення угрупованням чисельністю 180 тисяч особового складу. Цієї кількості виявилося критично недостатньо, щоб захопити Україну і виконати поставлені Володимиром Путіним перед армією цілі.

У перший рік повномасштабного вторгнення РОВ захопили 64 733 км² території України і зазнали втрат у 92 920 о/с. Тоді почалася авральна “часткова мобілізація”, під час якої стратегічний провал спробували заповнити людським ресурсом. Тоді ж до кінця 2022 року чисельність угруповання РОВ збільшилася до 360 тисяч.

У 2023 році втрати РОВ склали 253 290 о/с, а угруповання зросло до 490 тисяч.

У 2024 році російським окупантам вдалося захопити 3 318 км² території України, за втрат 440 790 о/с, але зростання чисельності угруповання до 600 тисяч.

У 2025 році площа окупації збільшилася на 4 329 км², за втрат у РОВ у 418 010 о/с, але й збільшенні угруповання до 710 тис.

У 2025 році відбулася найважливіша зміна в ході багаторічної війни: противник цілком і повністю перейшов на застосування піхоти, відмовившись від бронетехніки і класичних методів ведення наступальних і штурмових дій. При цьому вперше за весь час протистояння угруповання РОВ не демонструвало серйозного приросту з другої половини року.

Тактика ведення бойових дій виключно піхотою призвела до зростання безповоротних втрат при збереженні високого показника загальних втрат. При цьому досягнення глобальних цілей нинішнім складом просто неможливе, а результати 2026 року і зовсім демонструють деградацію наступальних можливостей РОВ.

Російське командування змушене буде оголошувати загальну мобілізацію, щоб розв’язати проблему з можливостями продовження війни виключно за рахунок людського. Це незаперечно.

Але скільки необхідно російській армії, щоб почати показувати не тактичного рівня бої за кущ, лісосмугу або свинарник, а хоча б системне просування?

Потреби РОВ у людському ресурсі

Візьмемо за основний показник для розрахунку найсвіжіші дані, а саме – результативність стартової фази весняно-літньої наступальної кампанії-2026 у РОВ.

Як вище було зазначено, за досить активної штурмової діяльності та втрат понад 1 700 о/с площа захоплених територій на добу може в середньому становити 10 км² і більше.

У нинішніх умовах, за середніх показників втрат на добу 2 000 л/с РОВ цілком можуть мати показник захоплених територій від 10 км² до 15 км² або 300-450 км² на місяць. Але в такому разі і втрати становитимуть від 50 до 60 тисяч, з яких близько 60% – летальні, вбиті.

За такої стабільної тенденції РОВ до кінця 2026 року (за 8 місяців) можуть у теорії мати прогрес захоплення територій від 2 400 км² до 3 600 км². Втрати в такому разі до кінця року будуть у діапазоні від 400 до 480 тис. осіб.

Одразу зазначу, що на цю динаміку може впливати величезна кількість чинників, тому я беру для демонстративних розрахунків чисті показники – без впливу погодних умов, рельєфно-ландшафтних особливостей місцевості, ймовірності контратак СОУ, складність ведення бойових дій у міських умовах та багато іншого. Просто – чисті цифри, без безлічі кореляцій.

Нагадаю, що на сьогодні українські війська контролюють у Донецькій області територію площею близько 5 300 км². Тобто, така активізація, навіть якщо цілком і повністю буде сконцентрована на Донецькій області, не дасть змоги її захопити супротивнику до кінця року.

Своєю чергою, з урахуванням вищезазначених цифр, у Росії має проводитися мобілізація, яка даватиме змогу щомісяця поповнювати ресурс не тільки для компенсації регулярних втрат, а й для формування обов’язкових резервів – понад 60 тисяч.

Умовно, мобілізаційні заходи (за умови старту вже завтра), мають до кінця року залучити для потреб РОВ до 600 тисяч особового складу і понад або від 70 до 80 тис. осіб на місяць.

Без оголошення загальної мобілізації або її гібридного аналога цих показників досягти буде просто неможливо.

Гібридна мобілізація

Не думаю, що президент Росії, воєнний злочинець Володимир Путін, наважиться на оголошення відкритої загальної мобілізації. Адже це юридичне визнання ведення війни, а не якоїсь “СВО”. Тому мобілізаційні заходи в РФ матимуть виключно гібридний характер. І підготовка до цього велася ще з 2025 року.

Для початку кілька цікавих фактів про мобілізацію в Росії з 2022 року.

У жовтні 2023 року Дмитро Медведєв заявляв про мобілізацію 305 тисяч контрактників і близько 80 тис. добровольців.

У грудні 2024 року Медведєв на засіданні Радбезу Росії повідомив, що від початку року контракт із МО РФ підписали приблизно 450 тис. осіб і приблизно 40 тисяч вступили в добровольчі формування.

У січні 2026 року Дмитро Медведєв на засіданні Радбезу вже надав дані за 2025 рік, згідно з якими російська армія поповнилася 422 704 контрактниками і 32 тис. добровольців.

При цьому з кінця 2025 року і на початок 2026-го відзначається кількісне падіння мобілізації, що також вказує на необхідність застосування репресивних методів.

У 2025 році в Росії почалося кілька процесів, що передують посиленню мобілізаційних заходів.

Перший – торік Путін підписав закон про внесення змін до ФЗ від 28 березня 1998 р. № 53-ФЗ “Про військовий обов’язок і військову службу”, згідно з якими з 1 січня 2026 року в Росії призов громадян, які не перебувають у запасі, стає цілорічним.

Наразі в Держдумі обговорюють можливість розгляду законопроєкту, згідно з яким строковиків зрівняють в обов’язках щодо “захисту батьківщини” з кадровими військовими – контрактниками. Іншими словами, це дасть змогу відкрито застосовувати строковиків у зоні бойових дій в Україні, абсолютно законно.

Другий – через Держдуму було розширено функції резервістів, що дозволяє їх використовувати на тимчасово окупованих територіях з метою охорони. У 2026 році функції застосування резервістів буде також розширено.

Третій – у Росії реалізується масштабна програма із залучення до мобілізації так званих “натуралізованих” громадян – мігрантів, які отримали російське громадянство.

Четвертий – Росія вкладає значні кошти в рекрутинг найманців у країнах третього світу, Африці, Центральній Азії та Латинській Америці.

Проблема всіх цих методів полягає в тому, що вони мають неспішний характер і швидко, в максимально стислі терміни, не зможуть вирішити гостру потребу у великій кількості людського ресурсу.

Таку потребу в будь-якому разі зможе вирішити саме загальна мобілізація, але піднесена під зовсім іншою, гібридною назвою: наприклад, “Часткова мобілізація 2.0”, або якась там “Сталінська мобілізація”, що суті не змінює.

Для продовження війни з Україною у форматі повзучого, але безперервного наступу Росії необхідно мобілізувати на місяць до 80 тисяч осіб. І без комплексного підходу, зокрема з оголошенням загальної гібридної мобілізації, з цим завданням російська влада не впорається.

Іншими шляхами, технічного, технологічного або тактичного характеру, Росія не зможе вирішувати навіть мінімальні поставлені завдання. Її армія давно перетворилася на деградуючу подобу одного великого маршового батальйону, що існує виключно за рахунок припливу людського ресурсу і без будь-яких інших альтернатив.

Джерело

Пропаганда Кремля вигадала новий фейк про капеланів ЗСУ (відео)

Російська пропаганда посилила кампанію з дискредитації Збройних Сил України. Цього разу головною мішенню стала Служба військового капеланства, яку звинуватили у створенні каральних підрозділів. Про чергову хвилю дезінформації повідомив Центр протидії дезінформації, інформують Патріоти України.

У чому суть російського фейку

Пропагандистські медіа Росії поширюють відеоролики з абсурдними заявами. За версією окупантів, українські капелани:

  • Беруть безпосередню участь у формуванні «загороджувальних загонів» у Збройних Сил України.
  • Є «вихідцями з нацбатальйонів» та діють за таємними «інструкціями НАТО».

Як «речові докази» у пропагандистських сюжетах демонструють релігійну літературу, нагороди та внутрішню документацію, намагаючись надати вигадкам вигляду достовірності.

Чому це брехня

У Центрі протидії дезінформації зазначають що ці заяви не мають нічого спільного з реальністю і є частиною інформаційно-психологічної операції:

  • Законний статус: Діяльність капеланів регулюється законом і спрямована виключно на духовну та психологічну підтримку бійців.
  • Військові священники не мають зброї, не беруть участі в боях і не володіють повноваженнями формувати будь-які військові чи поліцейські підрозділи.
  • Міф про «загородзагони»: Сама концепція «загороджувальних загонів» в українській армії є давнім вимислом Кремля, який неодноразово спростовувався фактами.

Мета ворога

Росія намагається посіяти недовіру до військового керівництва та духівництва, дискредитувати капеланство як інституцію та деморалізувати особовий склад Збройних Сил України. Використання релігійної теми є спробою окупантів прикрити власні військові злочини та створити образ «ворога віри».

У Центрі протидії дезінформації закликають громадян довіряти лише перевіреним джерелам і не піддаватися на провокації ворога.

Дмитро Коваленко, Олег Пахніц і БЕБ: як вугільний бізнесмен із сепаратистським шлейфом міг «поставити під контроль» власні справи

Дмитро Коваленко, Олег Пахніц і БЕБ: як вугільний бізнесмен із сепаратистським шлейфом міг «поставити під контроль» власні справи

У середині березня в інтернеті з’явилися повідомлення про нібито затримання Національним антикорупційним бюро власника аграрних і видобувних компаній Дмитра Коваленка.

Офіційного підтвердження цієї інформації поки немає, однак вона привернула увагу до його зв’язків, які, за повідомленнями, ведуть з одного боку до сепаратистських та підсанкційних осіб, а з іншого — до високопосадовців у правоохоронних органах України.

Дмитро Коваленко не надто публічний бізнесмен. В минулому ЗМІ підозрювали його в закупівлі вугілля на окупованих територіях. Втім він через суди намагається вичистити мережу від цих згадок. З 2023 року Коваленко різко змінив сферу діяльності та став власником аграрного холдингу «Гранова». Далі він подався у видобувний бізнес і нарешті орендував землю на Закарпатті під будівництво індустріального парку.

Саме на Закарпатті, в Ужгороді, за інформацією журналіста Віталія Глаголи, правоохоронці затримали Дмитра Коваленка.

У 2024 році Свалявська міська рада підтримала створення в регіоні індустріального парку «Енерджі груп». ТОВ «ВДЛ» отримало 10 гектарів землі під його будівництво. Співзасновниками цієї компанії є Леонід Іванов, Дмитро Коваленко та його кіпрська офшорка Afki investments limited.

Читайте по темі: $1 billion through casinos: how Dmitriy Punin’s Pin-Up and Redcore network was shut down in Kazakhstan—and relaunched in Poland under Stablex Solution

Сепаратисти, тіньові потоки і БЕБ: як Дмитро Коваленко може «гасити» справи проти власних компаній tidttiqzqiqkdhab tidttiqzqiqkdhab quuiqhhidzzierhab

Цей же Іванов є співзасновником ТОВ «ІДЛ Гласс», яке побудувало на території парку завод з виробництва склопакетів «EDL Glass». Разом з Івановим фірмою володіє син Дмитра Коваленка Даниїл.

Сепаратисти, тіньові потоки і БЕБ: як Дмитро Коваленко може «гасити» справи проти власних компаній

 

Леонід Іванов виявився дуже цікавою особистістю з широкими бізнес-зв’язками. У 2018 році він разом із чинним керівником Бюро економічної безпеки Полтавської області Олегом Пахніцем заснували адвокатське об’єднання «Де-факто».

Сепаратисти, тіньові потоки і БЕБ: як Дмитро Коваленко може «гасити» справи проти власних компанійЗ приходом на посаду в БЕБ у 2022 році Пахніц показав разючу декларацію, в якій десятки тисяч квадратних метрів землі, купа нежитлових приміщень, квартири, численні автівки. В нього навіть був невеличкий приватний літак. Більшість земельних ділянок Пахніца розташовані в селі Микільське-на-Дніпрі Дніпропетровської області. В цьому ж населеному пункті, до речі, розташований розкішний маєток олігарха Ігоря Коломойського.

Сепаратисти, тіньові потоки і БЕБ: як Дмитро Коваленко може «гасити» справи проти власних компаній

До того, як прийти в БЕБ, Пахніц з 2014 року займався бізнесом, який зараз продовжує вести його дружина. Разом зі згаданим бізнес-партнером Коваленка Леонідом Івановим, Світлана Пахніц є співзасновницею Торгового дому «Релакс» та ПП «Релакс».

Сепаратисти, тіньові потоки і БЕБ: як Дмитро Коваленко може «гасити» справи проти власних компаній

Сепаратисти, тіньові потоки і БЕБ: як Дмитро Коваленко може «гасити» справи проти власних компаній

Читайте по темі: “Shadow empire” of Timur Rokhlin: how a figure in an international scam worth tens of millions of euros is scrubbing the media and launching new schemes

З кінця 90-х і до 2014 року Пахніц працював в органах прокуратури. І це вже традиційна історія для українських правоохоронців, коли вони після служби різко стають успішними бізнесмени. Але так, щоб після бізнесу очолити обласне Бюро економічної безпеки, буває доволі рідко.

В контексті зв’язку Дмитра Коваленка та бебівця Олега Пахніца є цікава деталь. Полтавський БЕБ веде розслідування можливих зловживань холдингу «Гранова». Компанії Коваленка підозрюють в махінаціях для зменшення податкового навантаження. Зокрема слідство з’ясувало, що «Гранова» купувала зерно за готівку, потім «малюючи» фіктивні податкові накладні.

«В провадженні детективів Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області знаходиться кримінальне провадження №42024170000000045 від 19.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, за фактом того, що групою осіб на території Полтавської, Дніпропетровської та Запорізької областей на постійній основі здійснюється придбання сільськогосподарської продукції за готівкові кошти, без відображення по бухгалтерському обліку та податковій звітності, з подальшим її оформленням на реквізити суб`єктів господарювання з ознаками ризиковості та реалізацією в режимі експорт, без повернення валютного виторгу, внаслідок чого ухиляються від сплати податків в особливо великих розмірах», – говориться в матеріалах судової справи.

В ході оперативного супроводження кримінального провадження детективами було отримано оперативну інформацію щодо придбання сільськогосподарських культур за готівкові кошти посадовими особами пов`язаних між собою підприємств групи «Гранова» до якої входять: ТОВ «Гранова Прилуки», ТОВ «Гранова Краснопавлівка», ТОВ «Гранова Миргород», ТОВ «Гранова Україна».

Восени 2024 року на підприємствах були проведені обшуки та вилучені документи, які доводили ймовірне ухилення від сплати податків. Втім в грудні 2024 року суд відмовив в арешті майна, вилученого в компаніях групи «Гранова».

Сепаратисти, тіньові потоки і БЕБ: як Дмитро Коваленко може «гасити» справи проти власних компаній

Ситуація виглядає дещо дивно, адже фактично начальник полтавського БЕБу Пахніц пов’язаний з бізнесменом Коваленком, щодо компаній якого бюро веде розслідування. В цьому вбачається явний конфлікт інтересів.

77% ТОВ «Гранова Україна» записано на Сергія Тіглого. Як можна дізнатись із судового документа, він є начальником служби безпеки Дмитра Коваленка. Цей же охоронець у 2019 році був серед співзасновників ТОВ «Атем-плюс», учасницею якого також була Наталія Старовойтова.

Ця жінка була співзасновницею ТОВ «Ексімсіль», яке масово виграє державні тендери на постачання солі. Також вона фігурує у документах ТОВ «Гроферт», де засвітився син Коваленка Даниїл та ще одна його кіпрська офшорка Afex investments limited.

Сепаратисти, тіньові потоки і БЕБ: як Дмитро Коваленко може «гасити» справи проти власних компаній

Син Дмитра Коваленка Даниїл до грудня минулого року також володів компанією, яка займається реалізацією солі – ТОВ «Солт індастрі». Його компаньйоном у ній був колишній начальник державного підприємства «Артем-сіль» Віктор Юрін.

Сепаратисти, тіньові потоки і БЕБ: як Дмитро Коваленко може «гасити» справи проти власних компаній

Старовойтова пов’язана з Коваленком і ще однією фірмою – «Навігатор інвест». В ній бізнесмен співпрацює з групою колишнього нардепа Віталія Данілова та Сергія Пробилова. А от фірму зі схожою назвою «Навігатор Майницьке» бізнесмен перекупив у скандального бізнесмена Ігоря Мазепи. Ця компанія займається видобутком газу на Майницькій площі.

Сепаратисти, тіньові потоки і БЕБ: як Дмитро Коваленко може «гасити» справи проти власних компаній

І хоча зараз Коваленка допустили до розробки газового родовища, в минулому правоохоронці підозрювали його в незаконному видобутку корисних копалин. До весни 2025 року він був одним зі співзасновників ТОВ «Древстецкомпанія». У 2022 році Служба безпеки України викрила фірму на тому, що замість дослідження родовища вона розпочала промисловий видобуток бурштину на Житомирщині. Були проведені обшуки та вилучені десятки кілограмів незаконно видобутого бурштину-сирцю, розфасованого залежно від фракції, попередньо оціненого у понад 2,5 мільйони гривень. Тобто підозрюваного в нелегальному видобутку бурштину зараз допустили знову до видобування, хоча й іншого ресурсу – газу.

Повертаюсь до охоронця Сергія Тіглого, на якого записані деякі фірми Дмитра Коваленка, з’ясувалась цікава деталь. Його дружина Наталія Андрушина працює старшим оперуповноваженим Національної поліції в Дніпропетровській області. В декларації вона вказала, що її чоловік працює в ТОВ «Гранова Україна», щоправда, його заробітну плату вказано не було.

Сепаратисти, тіньові потоки і БЕБ: як Дмитро Коваленко може «гасити» справи проти власних компаній

В групі компаній «Гранова» працює ще одна цікава особистість – Анастасія Тіманова. Ця жінка очолювала дубайську фірму Коваленка Plaimp SFP limited. «АНТИКОР» раніше писав, що по суті це кредитний союз, який скуповує борги. Одним боржників була компанія російського мільярдера Костянтина Струкова «МелТЭК».

До 2021 року Тіманова також була в ТОВ «Агрофірма Ясенівська», якою керував Юрій Фесенко з санкційних списків Ради національної безпеки та оборони. Фірма займається видобутком вугілля і раніше в ній світився і сам Дмитро Коваленко.

Сепаратисти, тіньові потоки і БЕБ: як Дмитро Коваленко може «гасити» справи проти власних компаній

Також Коваленко був співзасновником ТОВ «ГОФ Даріївська», яка у 2012 році перейшла до племінника колишнього заступника міністра так званої «ЛНР» Олександра Мельничука. Хоча станом на 2025 рік фірма продовжує належати пособнику окупантів Мельничуку, вона прописана у Києві. У 2021 році «Слідство.Інфо» повідомляло, що Мельничук-молодший з окупованої Луганщини заробляє мільйони на торгівлі вугіллям в Україні.

Отже, як би Коваленко намагався вичистити мережу від згадок про роботу з окупантами, факти беззаперечно вказують на це. Тим більше дивно, що серед розгалуженої мережі зв’язків він пов’язаний з певними фігурами у правоохоронних органах. Якщо виявиться, що саме Коваленко просунув на посаду голови полтавського БЕБу свого товариша з Дніпра, то це буде дуже небезпечним прецедентом. Адже в такому випадку виявиться, що той, хто співпрацює із сепаратистами, має вплив на правоохоронний орган в Україні.

Дрони атакували Тамбовську область: під ударом опинилася ЛВДС «Нікольське»

Дрони атакували Тамбовську область: під ударом опинилася ЛВДС «Нікольське»

До Тамбовської області РФ прилетіли “невідомі дрони”.

Поблизу Мічурінська в Тамбовській області зафіксовано активність невідомих дронів. Мешканці повідомляють про вибухи, роботу протиповітряної оборони та пожежу за містом.

У цьому районі розташовано важливий об’єкт — ЛВДС «Никольское», що транспортує паливо. На станції перекачують і контролюють потоки: сюди надходить продукція з інших великих об’єктів Росії, звідси її розподіляють як на внутрішній ринок, так і на експорт до Білорусі.

Наслідки “візиту дронів” ще уточнюються.

Денис Штілерман, Fire Point і «Flamingo»: герой оборонки чи фасад для великих грошей?

Офіційна біографія Дениса Штілермана нині виглядає майже бездоганною: видатний інженер, розробник інновацій у сфері оборони, ключова фігура у створенні ракетних і дронових проєктів, зокрема пов’язаних із брендом Fire Point та ракетами Flamingo.

Публічний медіаобраз Дениса Штілермана вибудувано чітко й красиво: патріот, технократ, людина сучасної війни, коротко кажучи, – рятівник нації, який закриває критичні потреби фронту, виринувши нізвідки в найстрашніший момент для країни.

Але що більше навколо нього з’являється пафосу — тим більше питань. І головне з них: чому реальна біографія так сильно розходиться з публічною картинкою? Можна цей запит перефразувати дещо інакше: чому створюється стійке враження, що Штілерман – герой, якого занадто швидко зробили героєм?

Перші серйозні сумніви почали з’являтися після публікацій про «проєкт Flamingo» та роль у ньому Дениса Штілермана як «головного конструктора». Одразу кілька джерел звернули увагу на явні невідповідності та дивності, які лежать на поверхні, але, тем не менш, ретельно замовчуються в «парадних» матеріалах про Дениса Штілермана:- відсутність прозорої історії кар’єри; – Штілерман виникає раптово, нізвідки, і одразу – як головний конструктор «вундервафлі», яка «зітре Москву в пил»; – ніхто не пояснює настільки різке появлення Штілермана в оборонному комплексі країни – нікому невідома людина стає обличчям найамбітнішого та найрозпіаренішого проєкту Банкової часів великої війни; – неясна структура власності Fire Point, головного виробника чудесної української «зброї відплати»; – суперечності в біографії – навіть у власних інтерв’ю Денис Штілерман плутається в елементарних деталях про своє життя та говорить явну нісенітницю.

Є й інші ознаки, що з Денисом Штілерманом щось зовсім не так, як показує офіціоз. Так, українські медіа відзначають, що Штілерман не є власником Fire Point, попри офіційне позиціювання як такого. А отже, він або найманий менеджер, або фігура прикриття – те, що заведено називати терміном «фунт».

Читайте по темі: Організатор шахрайських кол-центрів і схем на 100 мільйонів євро Артур Єрмолаєв відкупився від естонського суду та уникнув реального строку

Денис Штілерман і Fire Point: «головний конструктор Flamingo» чи публічний фасад для мільярдних потоків tidttiqzqiqkdhab quuiqhhidzzierhab

Ще одним із ключових маркерів, які вказують на те, що зі Штілерманом явно щось не так, є систематичні спроби видалення інформації з публічного поля.

Так, зафіксовано неодноразові звернення від Fire Point до Lumen Database на видалення негативу про Дениса Штілермана у зв’язку з «порушенням авторських прав». Причому привертає до себе увагу джерело нібито «оригіналів»: це ресурс onlyfans.com, на якому зазвичай публікується «полуничка» або відвертий порноконтент, що продається підписникам за гроші.

Денис Штілерман і Fire Point: «головний конструктор Flamingo» чи публічний фасад для мільярдних потоків

Але суть не в тому, що скарги йдуть від порноресурсу, а в тому, що таким методом зачистки останнім часом системно користуються багато українських «топів», так чи інакше пов’язаних з вищим керівництвом ОПУ – нинішнім чи минулим. Таке враження, що скарги штампує одна й та сама команда з зачистки негативу, причому не дуже кваліфікована.

Спроби зачистки є настільки масовими, що їм навіть було присвячено кілька журналістських розслідувань. У них систематизовано матеріали, які активно чистять. Вони стосуються контрактів Fire Point з Міноборони, зв’язків компанії з бізнес-групами, згадок про Fire Point і Дениса Штілермана в контексті «Міндічгейта».

Денис Штілерман і Fire Point: «головний конструктор Flamingo» чи публічний фасад для мільярдних потоків

Окремо варто вказати, що особливу увагу «чистильники» приділяють біографічним деталям щодо сім’ї Дениса Штілермана. Коли компанія оборонного сектору замість прозорості займається репутаційним клінінгом, це завжди сигнал, причому в більшості випадків – дуже негативний.

Ім’я Дениса Штілермана спливає одразу в кількох гучних історіях. Розслідування пов’язують Fire Point з фігурантами так званого «Міндічгейта» — історії про обнал і фінансові потоки навколо оборонних контрактів. Зазначається про його зв’язки з Тимуром Міндічем і його оточенням.

Денис Штілерман і Fire Point: «головний конструктор Flamingo» чи публічний фасад для мільярдних потоків

Читайте по темі: Зеленський продовжив мобілізацію та воєнний стан ще на три місяці

За даними розслідувань, через структури, пов’язані з Fire Point, проходили мільярдні бюджетні кошти. При цьому прозорість контрактів відсутня повністю. Деякі видання прямо заявляють про «замітання слідів» на тлі цих розслідувань.

Денис Штілерман і Fire Point: «головний конструктор Flamingo» чи публічний фасад для мільярдних потоків

Перехід від кастинг-агентства до оборонки це або неймовірний кейс трансформації, або класична схема проксі-бізнесу. В українських реаліях усі розуміють, про що йдеться насправді, але лише небагато наважуються це озвучити. Причина такої гри в мовчанку проста – за Fire Point стоять найближчі друзі Зеленського. І ніхто не хоче перетворитися на чергового «чорта», яким за дорученням президента займатиметься СБУ.

Розслідування вказують на кілька ключових груп впливу: оточення Тимура Міндіча, бізнес-зв’язки через проксі-компанії та, найголовніше, – на контакти з фігурами з російського середовища. Частина видань також згадує зв’язки з бізнес-групами Михайла та Олександра Цукерманів (останнього активно шукає НАБУ), Ігоря Фурсенка (відомого як «Решик») та, звісно, Тимура Міндіча, який дивним чином утік до Ізраїлю і якого президент негайно позбавив українського громадянства. У цьому контексті варто згадати, що Тимур Міндіч є власником ізраїльського паспорта, а Ізраїль, як відомо, своїх громадян нікому та ніколи не видає. Висновки робіть самі.

Денис Штілерман і Fire Point: «головний конструктор Flamingo» чи публічний фасад для мільярдних потоків

У сумі виходить мережа, в якій Штілерман — не центр, а другорядний вузол. І виникає закономірне питання: чи самостійна  фігура Денис Штілерман, чи ж це звичайний «фунт», який закриває собою когось, про кого говорити не можна?

Якщо зібрати все «до купи», то виходить така картина: «власник» Fire Point Денис Штілерман не володіє жодною, навіть найменшою часткою в Fire Point; публічність його фігури та піар навколо неї зросли експоненційно з появою держзамовлень на виробництво дронів і ракет; біографія Штілермана надто фрагментарна та насичена явними суперечностями.

І взагалі він виникає в публічному просторі після гучного скандалу навколо оборонних замовлень, які отримала й провалила Fire Point. До того ж реальні бенефіціари Fire Point невідомі точно досі. Це типова модель класичного «фунта»: публічне обличчя – одна людина, а реальні гроші — у зовсім інших.

Щодо біографії Дениса Штілермана, то один із найтоксичніших епізодів — історія з російським громадянством. І той факт, що визнання про наявність у «головного конструктора» українських ракет російського паспорта сталося занадто пізно, тільки посилює підозри щодо його особи.

Денис Штілерман і Fire Point: «головний конструктор Flamingo» чи публічний фасад для мільярдних потоків

За даними ЗМІ, Денис Штілерман довгий час мав російський паспорт, але публічно визнав це тільки після публікацій розслідувачів. І це насправді – ключовий момент. Якби це була «давня історія», як він заявляє, її б розкрили одразу. Але сталося навпаки: спочатку інформація витікає, її спочатку намагаються зачистити, починається тиск на видання, які її розмістили. А потім, коли стає зрозуміло, що наявність російського громадянства у Штілермана вже не приховати, з’являється нашвидкуруч зліплене визнання, яке явно не тримається купи. Щодо його нібито «відсидки в тюрмі ФСБ», то тут навіть коментувати нічого.

Денис Штілерман і Fire Point: «головний конструктор Flamingo» чи публічний фасад для мільярдних потоків

Усе це – класична схема «контрольованого удару». Але в цій історії є кілька логічних розривів: – Таймінг визнань: чому мовчав до публікацій? – Роль у компанії: чому Штілерман уперто бреше, що він володіє Fire Point? – Біографія: чому вона кишить суперечностями, які видно неозброєним оком? – Походження бізнесу: як кастинг-структура стала оборонним підрядником? – Зачистка: чому так агресивно видаляють інформацію?

Судячи з масиву непрямих даних, залишаються відкритими питання: структура володіння Fire Point; реальні замовники проєктів; канали розподілу бюджетних коштів; міжнародні зв’язки. І найголовніше – хто приймає рішення, і на чию користь перерозподіляються величезні потоки грошей?

Відповідь, судячи з усього, прагматична. І – цинічна. Як завжди, коли люди, які розподіляють потоки, розуміють, що війна – це дуже хороший бізнес, на якому можна швидко й багато заробити. До того ж чудово розбираються в піарі та потребах електорату. Україні у війні потрібні історії успіху, нові «герої оборонки», символи технологічного прориву, «чудо-зброя відплати», яка в один момент переломить хід війни. Нічого не нагадує?

Денис Штілерман для цієї схеми підходить ідеально: молодий, медійний, пов’язаний з ракетною тематикою. Але проблема в тому, що його образ формується швидше, ніж перевіряються факти. І формують цей образ та історію з «вундерваффе» люди, які поспішають виконати замовлення, але не прораховують при цьому очевидні ризики та не володіють повнотою інформації про свого героя.

У підсумку виходить черговий скандал, на який творці чергового образу «рятівника Вітчизни» змушені реагувати реактивно, тобто оперативно намагатися замаскувати факти, про які вони навіть не здогадувалися. Виходить досить кострубато, що тільки підливає масла у вогонь.

Що, власне, відбувається завжди, коли за справу беруться представники «Кварталу 95». А зв’язок з ним очевидний: відверто розважальна структура раптово вривається в оборонку й отримує величезні замовлення на високотехнологічну продукцію. Ця ж структура пов’язана зі співвласником компанії Студія «Квартал-95». Ціла низка фігур з індустрії розваг виявляється залученим до оборонних замовлень. Коли виникають корупційні скандали навколо цих людей, їх гасять найжорсткішим чином на самому верху. Коли загасити не вдається – ключові фігури розслідувань загадковим чином вислизають з рук правоохоронців.

Якщо хтось досі впевнений, що все це – чистий збіг, то хай вірить і далі. Щодо Дениса Штилермана, то точно не є істинною та версія, яку з нього активно намагаються зліпити останніми тижнями: образ «одинака-генія», який раптово рятує вітчизняну оборонку та Батьківщину.

Скоріше за все, Денис Штілерман – публічний фасад чергового проєкту з розпилу грошей, які йдуть у мережу компаній, близьких до медіасередовища влади. А в загальному підсумку його образ сильно нагадує «рятівника Вітчизни» з відомого фільму про вчителя, який раптово стає президентом. Авторства тих же сценаристів.

Водій у авто поруч ледь врятувався: Буревій у Харкові зірвав дах із багатоповерхівки (відео)

Під час негоди, яка супроводжується поривами шквального вітру, у Харкові зірвало шматок даху з багатоповерхового будинку. Він ледь не влетів в автівку, яка рухалась дорогою. Цей момент потрапив на запис відеореєстратора автомобіля, який проїжджав проспектом Науки – однією з центральних магістралей Харкова, інформують Патріоти України.

Як видно на опублікованих кадрах, фрагмент даху перелетів через широку проїжджу частину проспекту із кількома смугами для руху транспорту.

При цьому водій автівки вчасно загальмував і врятувався від удару конструкції, яка, приземлилася на тротуар із протилежного боку вулиці. У місцевих пабліках повідомили, що внаслідок стихії у Харкові повалено понад 30 дерев.

Скоро буде “в гостях” у диктатора: Нафтова пляма з Туапсе наближається до палацу Путіна в Геленджику (фото)

Нафтова пляма, що з’явилася в Чорному морі після атаки БпЛА на морський термінал Роснефть в Туапсе, просунулася на північ. На супутниковому знімку, зробленому 26 квітня, її помітили за 30 км від палацу російського диктатора Володимира Путіна на мисі Ідокопас. Край плями на знімку виявився на відстані 50 км від Туапсе. Про це повідомляє проєкт екологічного моніторингу Прозорий світ, передають Патріоти України.

Забруднення зафіксували біля села Архипо-Осиповка, яке входить до складу Геленджика. На знімку, зробленому 25 квітня, північний край плями був біля селища Новомихайлівський за 25 км від Туапсе.

Знімок за 26 квітня (Фото: Прозрачный Мир/Telegram)

Прозрачный Мир/Telegram

Агентство. Новости з посиланнням на еколога пише, що забруднення схоже на нафтова, але з домішками інших нафтопродуктів.

27 квітня оперативний штаб Краснодарського краю звітував, що з трьох ділянок пляжів міста зібрали 4 165 кубометрів забрудненої нафтопродуктами ґрунту та «водомазутної суміші». За даними оперативного штабу, роботи тривають на території морського термінала, звідки сталася витік, та в гирлі річки Туапсе.

26 квітня місцеві жителі опублікували відео, на якому видно, як мазут з пляжів Туапсе прибирали лопатами. Повідомлялося, що не вистачає людей та техніки.

Подарунок для Сі: Чому Китай став головним переможцем у війні США проти Ірану

Війна в Ірані та тривала блокада Ормузької протоки, яка перекрила п’яту частину світових поставок вуглеводнів, змусили країни по всьому світу шукати термінову альтернативу нафті та газу, передають Патріоти України із посиланням на CNN.

Головним переможцем у цій ситуації виявився Китай, чий експорт «нової трійки» технологій – сонячних панелей, акумуляторів та електромобілів – у березні досяг історичних максимумів. За даними аналітичного центру Ember, шок поставок викопного палива став потужним каталізатором для глобального переходу на відновлювану енергію, особливо в Азії та Африці, які найбільш вразливі до цінових коливань.

Лише за березень Китай експортував сонячних технологій загальною потужністю 68 гігават, що на 50% перевищило попередній рекорд. П’ятдесят країн світу встановили нові максимуми імпорту китайських панелей, розглядаючи сонячну генерацію вже не просто як екологічний вибір, а як основу національної енергетичної безпеки. Експерти наголошують, що ера безпеки викопного палива остаточно завершилася, і нинішні волатильні ціни роблять сонячну енергію та акумулятори єдиним логічним вибором для споживачів. Зокрема, експорт китайських акумуляторів у березні сягнув 10 мільярдів доларів, продемонструвавши стрімке зростання на ринках ЄС, Індії та Австралії.

Нафтова криза також прискорила поширення електротранспорту, що дозволило суттєво знизити світове споживання нафти. Китайські виробники електромобілів звітують про вибухове зростання закордонних продажів – експорт у березні зріс на 140% порівняно з минулим роком. Прикладом успішної адаптації став Пакистан, який завдяки масовому впровадженню дешевих китайських сонячних панелей зміг заощадити мільярди доларів, що раніше витрачалися на імпорт дорогущої нафти.

Хоча частина березневого стрибка експорту була зумовлена накопиченням запасів перед зміною податкового законодавства в Китаї, аналітики переконані, що конфлікт на Близькому Сході сформував довгостроковий тренд. Державні інвестиції Пекіна в «зелені» галузі не лише забезпечили йому енергетичну самодостатність, а й перетворили країну на ключового геополітичного партнера для держав, що прагнуть захистити свою економіку від наслідків війн за викопні ресурси. Таким чином, чиста енергія стає не лише інструментом екологічної політики, а й головним фактором економічної виживаності в умовах глобальної нестабільності.

Billions from casinos bypassing the budget during the war: how the Cosmolot case of Russian Sergey Tokarev and “frontman” Zborovskyi “dissolved” without verdicts or confiscations

Billions from casinos bypassing the budget during the war: how the Cosmolot case of Russian Sergey Tokarev and “frontman” Zborovskyi “dissolved” without verdicts or confiscations

Billions appear in BES press releases, but there is little mention of what ultimately reaches the state budget. As Ukraine endures its fifth year of full-scale war, every cent matters for national survival. Even as the government increases taxes, encourages the public to buy war bonds, and appeals for international aid, one domestic industry continues to prosper, with revenues running into the tens of billions.

We are talking about online casinos, where, according to YouControl analytics, the official turnover in 2023 alone exceeded 55.6 billion UAH.

This is reported by StopCor.

However, behind the shiny banners and promises of easy wins lies another reality: billion-dollar tax evasion schemes, the use of “miscoding” schemes, and close ties with the aggressor country. One of the most telling examples of this “gray” zone is the case of the company Cosmolot (LLC “SpaceX”), which was once the first licensee in the market but later found itself at the center of a major scandal.

 tidttiqzqiqkdinv quuiqhhidzzierhab

Читайте по темі: Номінал із кредитом у 2 тисячі гривень і фабрика на мільйони: як Сергій Саприкін став “ширмою” у злочинній схемі вугільного махінатора Дмитра Коваленка

A billion in headlines — zero in the budget

In February 2024, the Bureau of Economic Security (BES) reported on exposing one of the largest market players in evading 1.2 billion UAH in taxes. According to the investigation, the scheme was classic for the gambling “underground”: the use of over 30 “mirror” sites and substitution of payment purposes (miscoding) — a scheme under which payouts to players were recorded not as winnings, but as deposit refunds, allowing to avoid paying PIT and military levy.

According to the investigation’s calculations, the company paid out 4.5 billion UAH in winnings, without paying 1.1–1.2 billion UAH in taxes to the budget. As part of the case, about 700 million UAH were seized on the company’s accounts. The company’s name was not mentioned in the official press release, but sources in law enforcement confirmed to the media: it was precisely Cosmolot.

But then unfolds, unfortunately, a typical scenario for this market.

In April 2024, the BES officially confirmed the criminal proceedings. Meanwhile, Cosmolot co-owner, German investor Arnulf Damerau, in an interview with the Financial Times stated that “corrupt officials in law enforcement agencies” are trying to extort tens of millions of euros from him, promising in return to lift all legal issues. According to him — this is “raiding, not a real law enforcement investigation.”

Who is right — the court was supposed to find out. But Themis suddenly tipped the scales in favor of the gambling giant. Because in September 2025 the Shevchenkivskyi District Court of Kyiv lifted the arrest from the accounts of LLC “SpaceX” after the company, according to the case materials, “voluntarily remedied the harm and fully paid all taxes and levies in accordance with the examination conducted by the pre-trial investigation body.”

Without a verdict. Without confiscation. Without a public report on what amount actually went to the budget.

As of 2026, the high-profile case seems to have completely turned into an informational “fizzle.” While in cases of other operators, such as Pin-Up (2.6 billion UAH recovered) or Parimatch (1 billion UAH), there are concrete results (although questions remain regarding Parimatch, as the company hid not one, but 15 billion from taxation), in the case of Cosmolot, there are no final court verdicts or reports of actual funds entering the budget at all!

Читайте по темі: Fake “designer” for $50,000: Denys Shtilerman-Danilov played the role of a Fire Point expert for years

This raises an uncomfortable question: is the Cosmolot issue being “resolved” outside the criminal proceedings, converting into sums with many zeros in the pockets of specific officials, instead of state accounts?

Russian trail and “Crimean vacations” of beneficiaries

However, the tax issue is just the tip of the iceberg. The national security problem may turn out to be much sharper. According to numerous journalistic investigations and documents that came into the possession of the media, the actual controller of Cosmolot may be Russian citizen Sergey Tokarev.

Officially, until the fall of 2024, the ultimate beneficiary of LLC “SpaceX” was listed as Serhiy Potapov. Later, Arnulf Damerau appeared in the register. But a number of media — 368.media, Argument, Antikor, Spilno — suggest: Potapov is a front man, and the real owner is Tokarev.

Sergey Tokarev is the co-founder of the investment group Roosh, formerly an active player in the Russian gambling market. In Russia, he, according to journalists, promoted the “Vulcan” casino and Vulkan.bet — in the networks of Konstantin Malofeyev, one of the ideologues of the “Russian world.” Casinos in Russia are banned and under strict FSB control, but according to the media, this did not hinder Tokarev — precisely thanks to the patronage of Maloofeyev, who controlled a stake in Rostelecom.

In 2016, Tokarev was sanctioned by the NSDC on suspicion of financing the militants of the “DPR” and “LPR.” Ten restrictions were imposed, including asset blocking and prohibition of financial transactions.

In 2020, the sanctions were lifted early. It was right after that that Tokarev, according to the media, intensified his presence in Ukraine. In 2022, the Minister of Digital Transformation Mykhailo Fedorov, in an interview with LB.ua, reported that Tokarev had been trying to obtain Ukrainian citizenship for almost two years. Later, the text of this interview disappeared from the media’s website.

The businessman, according to investigations, maintains close ties with the RF: at least three apartments in Izhevsk and Udmurtia, cars with Moscow government plates, 172 flights to Moscow since 2016 — and documented trips to occupied Crimea. In 2023, i.e., already after the start of the full-scale invasion, as evidenced by documents available to the editorial office, he signed a power of attorney for the sale of a parking space in Moscow.

While the BES was conducting a “quiet” investigation, Cosmolot distinguished itself with aggressive and sometimes dubious behavior in the market. At the beginning of 2024, the company got into a conflict with monobank, creating a clone app “Monoban Casino” using someone else’s styling. The bank’s co-founder Oleg Gorokhovsky publicly called it an attempt to illegally use the brand and blocked payments in favor of the casino, offering the company to pay 10 million hryvnias for the needs of the Armed Forces as an “apology.”

COSMOLOT “died.” Long live COSMOBET?

But the real apotheosis of this story happened after the BES investigation gained public attention.

In October 2024, the Telegram channel Insider and a number of media reported: Tokarev, apparently realizing that the legal fate of Cosmolot was becoming unpredictable, resorted to the classic trick of “changing shoes” — and launched a new online casino Cosmobet.

The scheme is simple and at the same time cynical. Back in March 2024 — simultaneously with the unfolding of the BES investigation — LLC “NeuroLink” obtained a KRAIL license to operate an online casino. The official launch of the Cosmobet platform took place in early June 2024.

According to From-UA, Cosmobet was registered to Mykhailo Zborovskyi, who previously managed Cosmolot, and former operational director of “cosmo” Dmytro Dyachenko was involved in the work. The money, according to journalists, was withdrawn through Cypriot offshore companies — and further to Russia.

The irony of the situation is in the names: LLC “SpaceX” (Cosmolot) and LLC “NeuroLink” (Cosmobet). SpaceX and Neurolink — companies of Elon Musk. The person behind these casinos is obviously a fan of the world’s richest businessman. But the methods of operation differ somewhat.

And although LLC “NeuroLink” officially denied any connection with Tokarev and LLC “SpaceX,” emphasizing that it is an independent operator. However, the coincidence of the management staff, the similarity of the brand name, and the launch timeline — right in the midst of the high-profile scandal around Cosmolot — leave the question open.

Moreover, the technical infrastructure of Cosmolot turned out to be closely intertwined with another sanctioned giant — Parimatch. Domains of both companies were hosted on shared servers (lottery-cloud.com), which may indicate coordinated gambling projects that for years withdrew funds from Ukraine to offshore and to the RF.

Where are the law enforcers looking?

The question is rhetorical, but the answer requires specifics. Ukraine’s law enforcement agencies — both BES, SSU, and KRAIL — formally respond to market problems. Criminal proceedings are indeed opened. Searches are conducted. Statements for the media are made.

But there are several systemic problems pointed out by journalists and analysts.

First, financial intelligence and sanctions legislation often exist in parallel planes. Sergey Tokarev was sanctioned in 2016 for financing militants — and exited sanctions in 2020. Since then, his business in Ukraine has grown rapidly. At the same time, ties with Russia — real estate, trips, business contacts — according to the media, have not disappeared anywhere. Question: did the competent authorities systematically check these ties?

Second, the “label re-gluing” scheme — from Cosmolot to Cosmobet — worked without interference. The then regulator KRAIL issued a license to the new company with the same management.

Third, April 2024 was marked by a decree from Zelenskyy, under which the SSU was obliged to check all licensed gambling operators for compliance with sanctions legislation — i.e., ties with the RF. Cosmobet received the license a month before this decree. What the SS

U found as a result of the check is publicly unknown.

There is another dimension to this story that cannot be ignored.

Online casinos in Ukraine actively monetize an audience that includes military personnel. The problem of pathological gambling addiction among the Armed Forces personnel has become so serious that in April 2024, the NSDC introduced restrictions on online gambling specifically with this wording.

Against the backdrop of this decision — the fact that a casino suspected of billion-dollar tax evasion, including the military levy, continued to operate, and its likely owner with a Russian passport was launching new projects — acquires a particularly bitter taste.

The military levy, recall, is a direct contribution to army funding. The same Ukrainian army that is fighting the country with which businessman Tokarev is linked.

Instead of a conclusion: questions without answers

This article is not a verdict. Tokarev’s connection with Cosmolot is not officially proven. The company itself denies all accusations and insists on its integrity. Cosmobet officially denies any relation to Cosmolot and Tokarev.

But there are questions that Ukrainian society — and first of all the law enforcement system — is obliged to answer publicly.

How did a company with a 27-billion annual revenue quietly settle a billion-dollar tax dispute without a verdict and public accountability?

Why does a Russian citizen who, during a full-scale war, signs documents for the sale of Moscow real estate and maintains close ties with the aggressor country, continue to do business in Ukraine?

And most importantly: if the gambling market generates over 55 billion UAH per year, why does the share of these funds that actually goes to the budget of a warring country remain a matter of “quiet” judicial settlement rather than transparent public reporting?

The online casino market during the war is not a question of morality or public condemnation. It is a question of state finances, sanctions control, and whether the rule of law really exists in Ukraine.

The answer to this question can be seen not in press releases of law enforcement agencies. But in the line of budget revenues. Society awaits the answer: how much money will actually return to the budget, and who will be held accountable for years of “blindness” of the controlling structures?

РФ атакувала портову інфраструктуру Одещини: пошкоджено торгове судно

РФ атакувала портову інфраструктуру Одещини: пошкоджено торгове судно

Вночі 26 квітня 2026 року війська РФ знову атакували портову інфраструктуру Одещини.

Про це віцепрем’єр-міністр із відновлення – міністр розвитку громад та територій Олексій Кулеба повідомив у телеграм-каналі.

Як зазначається, внаслідок атаки пошкоджено об’єкти портової та логістичної інфраструктури, складські приміщення, технічне обладнання, резервуари для зберігання вантажів, адміністративні будівлі, а також вантажний транспорт.

Пошкоджено цивільне судно

Зафіксовано пошкодження цивільного судна під прапором Палау, яке перебувало в порту під завантаженням. Серед членів екіпажу, за попередньою інформацією, постраждалих немає.

На місці працюють пожежні підрозділи та всі відповідальні служби.

“Росія продовжує цілеспрямовано бити по цивільній інфраструктурі, яка забезпечує роботу економіки, експорт та продовольчу безпеку світу”, – наголосив український міністр.