Інтер.Блог – Сторінка 34

Експринц Ендрю знову з’явився у файлах Епштейна з невідомою жінкою

На оприлюднених нещодавно файлах справи сексуального злочинця Джеффрі Епштейна знову фігурує молодший брат короля Великої Британії Чарльза III – Ендрю Маунтбаттен-Віндзор.

Про це повідомляє BBC

Маунтбеттен-Віндзор, раніше відомий як принц Ендрю і герцог Йоркський, був позбавлений своїх королівських титулів через зв’язки з американським фінансистом Епштейном.

На нових фото, ймовірно Ендрю, стоїть на колінах над жінкою, що лежить на землі. На зображеннях видно, як він торкається до живота невідомої. Вона при цьому повністю одягнена. Контекст цих фотографій не відомий.

Читайте по темі: Документи Епштейна виявили контакти з КДБ і секретні зустрічі з Путіним

Окремі електронні листи також свідчать про те, що Епштейн запросив колишнього принца на вечерю з 26-річною росіянкою, з якою, на думку секс-злочинця, “може бути приємно повечеряти”. Епштейн розповідав, що жінці “26 років, вона росіянка, розумна, красива, надійна і так, вона має вашу електронну адресу”.

Ще одне листування вказує на те, що Ендрю запрошував американського фінансиста до Букінгемського палацу.

“Я щойно виїжджаю зі Шотландії, повинен бути там до 18:00. Я зателефоную вам, коли приїду, якщо ви дасте мені номер, за яким можна зателефонувати. Як варіант, ми можемо повечеряти в Букінгемському палаці, де буде багато приватності“, – писав Епштейну користувач з ніком “The Duke” (в перекладі “Герцог”).

Інший документ, датований 2020 роком, є офіційним запитом від представників американської влади, які просили допитати колишнього принца, оскільки той “міг бути свідком і/або учасником певних подій, що мають значення для поточного розслідування”.

Вони заявили, що “виявили інформацію, яка свідчить про те, що принц Ендрю знав, що [Гіслейн] Максвелл вербувала жінок для сексуальних контактів з Епштейном та іншими чоловіками”, і що “є докази того, що принц Ендрю брав участь у сексуальних діях з однією з жертв Епштейна”.

У листі також йшлося, що принц Ендрю наразі не є об’єктом розслідування, слідчі на той момент не зібрали доказів того, що він скоїв будь-який злочин за законодавством США.

На Сумщині росіяни накопичують резерви і готуються до прориву у лісовий масив біля Сум, — ЗМІ

Російська армія щонайменше з осені 2025-го року щомісяця збільшує кількість свого угруповання на Сумщині – окупанти тягнуться до густого великого лісу, що розташований на північний захід від Сум.

Про це повідомляє Українська правда з посиланням на власні джерела.

Основним напрямком наступу залишається захоплена росіянами ділянка між селами Олексіївка-Яблунівка-Юнаківка. З цього боку росіяни мають одразу три “гілки”, вздовж яких тягнуться до сіл Хотінь, Писарівка, Нова Січ.

Другим, менш помітним, напрямком є Миропілля.

Перенесення війни на Сумщині з сіл, де нині українська армія тримає оборону, у ліс означатиме суттєве ускладнення української оборони. Адже бойові дії з рівнинної місцевості перейдуть у густий ліс з глибокими ярами.

Енергія для війни: як брати Клюєви через «Арктик енерго капітал» обходять санкції та працюють на російський ВПК

Енергія для конфлікту: як брати Клюєви створили механізм обходу санкцій і отримують прибуток від російського ВПК.

Сім’я Клюєвих, яка має глибокі зв’язки з українською політикою попереднього десятиліття, активно нарощує свій енергетичний бізнес у Росії, попри чинні санкції та не припинювану повномасштабну війну. Центральною ланкою цієї експансії є компанія «Арктик енерго капітал», придбана ще у 2021 році та за короткий термін перетворена на складну мережу юридичних осіб, що обслуговують російську енергетику та оборонно-промисловий комплекс.

Згідно з даними розслідувань журналістів, структури «Арктик енерго капітал» та пов’язані з ними підприємства постачають до Росії імпортне обладнання та матеріали, обходячи санкційні обмеження. Йдеться про продукцію стратегічного значення: газопоршневі генератори американської компанії Caterpillar, антикорозійні покриття французької MAESTRIA та інші технологічні рішення, без яких неможливо забезпечити безперебійну роботу енергетичних об’єктів. Ці постачання здійснюються через ланцюжок посередників і дочірніх компаній, що допомагає приховувати справжнє призначення товарів і кінцевих бенефіціарів.

Бізнес-модель Клюєвих виходить за рамки стандартного інжинірингу. Компанії групи не лише займаються будівництвом теплоелектроцентралей і сонячних станцій, але й інвестують у них власні кошти, а потім передають об’єкти в оренду клієнтам, забезпечуючи собі стабільний довгостроковий дохід. Яскравий приклад — будівництво електростанції для заводу «Курскрезинотехніка», який перебуває під санкціями та безпосередньо підтримує російський військово-промисловий комплекс. Продукція заводу постачається ключовим підприємствам ВПК, таким як «Уралвагонзавод», «Північна корабельня» та «Омсктрансмаш», що беруть участь у виробництві бронетехніки, кораблів і озброєння для російської армії.

Корпоративна структура групи організована таким чином, щоб формально відокремити головних бенефіціарів від операційної діяльності. Наразі головна компанія зареєстрована на Богдана Клюєва, старшого сина Андрія Клюєва, та Ірину Клюєву — дружину Сергія Клюєва. Ця схема дозволяє зберігати контроль над бізнесом, зменшуючи особисті ризики для старших членів родини та ускладнюючи роботу санкційних і правоохоронних органів.

Читайте по темі: Лавров заявив, що Європа готується до війни з Росією “чужими руками”

По суті, йдеться про добре вибудовану систему: бізнес-група з українським корінням інвестує в енергетичну інфраструктуру країни-агресора, постачає їй критично важливе імпортне обладнання та отримує дохід від обслуговування підприємств, які підтримують війну проти України. Це не разовий випадок і не «залишки минулих років», а робоча модель, адаптована до умов санкцій і поточного конфлікту.

Приклад з «Арктик енерго капітал» показує, як економічні інтереси окремих сімей і кланів ставляться вище національної безпеки, а санкційний режим — за наявності бажання та ресурсів — стає лише формальністю. В умовах війни подібний бізнес виглядає не просто аморальним, а як пряме сприяння військовій машині противника, хай і приховане за складними корпоративними структурами та номінальними власниками.

“Навіть у страшному сні не могло приснитися…”: Українка заявила, що її сина намагалися задушити в дитсадку в Німеччині

Харків’янка Ірина Мотенко, яка через війну в Україні тимчасово проживає в Німеччині, заявила 28 січня у Facebook, що її чотирирічного сина намагалися задушити в дитсадку в Мюнхені, передають Патріоти України.

“Сталося те, що просто не вкладається в голові. Коли я рятувала сина від війни, мені навіть у страшному сні не могло приснитися, що в іншій країні діти можуть бути такими жорстокими. Учора в садочку мого сина намагалися задушити. І найгірше – мені про це ніхто не повідомив”, – написала жінка.

За словами Мотенко, вона прийшла забирати з дитсадка сина Даню і побачила “повний жах”. “У мене був шок. Моє сонечко було в істериці, а я просто тримала його й намагалася заспокоїти. Я вивезла дитину з війни, щоб тут хтось із ненавистю ледь не вбив його”, – повідомила вона.

Жінка наголосила, що шукає новий дитсадок, оскільки в цей син більше не піде. Вона показала фото, на яких чітко видно червоні смуги на шиї.

Пізніше Мотенко написала, що син почувається нормально, але далеко від неї не відходить. “Він сам говорить про “поганих” і “хороших” дітей, малює їх. Чи були перші дзвіночки? Так, були. При мені один хлопчик сказав Дані: “Ідіот”. Тоді мама того хлопчика одразу втрутилася і пояснила, що так говорити не можна. […] Я розумію, що діти можуть сваритися, штовхатися, навіть битися. Але тут – зовсім інше”, – пояснила вона.

Українка розповіла, що написала заяву в поліцію. “Багато хто пише: “Іди до кінця”. І так – я піду. Я не з тих людей, які замовчують таке. Учора постраждала моя дитина. А завтра таким чином можуть убити іншу”, – заявила Мотенко.

Німецькому виданню Amal News вона розповіла, що в дитсадку, коли вона помітила в сина смуги на шиї, їй “намагалися щось пояснити, але через сильний шок, стрес і мовний бар’єр” вона “не змогла повноцінно зрозуміти пояснення німецькою мовою”.

В окремому дописі у Facebook жінка роз’яснила, що в Німеччині син живе із двох місяців, і питання не в “адаптації” і не в “різних культурах”. “Я не публікую адресу й назву садочка, тому що зараз триває офіційне розслідування. За законами Німеччини, до його завершення це робити не можна”, – написала Мотенко.

Вона вважає, що “неважливо, яка національність чи країна, – важлива безпека кожної дитини”.

Благодійний фонд “Овід України”, у якому волонтерить Мотенко, вказав, що “лікарями зафіксовано підозру на механічне удушення”. “Ця жінка роками боролася за чужі життя. Сьогодні вона бореться за своє”, – ідеться в пості.

Блекаути назавжди: Чи зможе Україна вийти з енергетичної кризи

Поки Україна витрачала час на підготовку до поміркованих або позитивних сценаріїв зими, Росія відшліфовувала тактику ударів по українській енергетиці. У результаті потужність, якої не вистачає енергосистемі, щоб забезпечити потреби українців в електриці під час морозів, дорівнює споживанню невеликої європейської країни.

Хай нікого не втішає можливе «енергетичне перемир’я» — вже наявних проблем достатньо, щоб обтяжувати життя українців у найближчі роки. Наслідки російських атак посилюються і мультиплікуються управлінськими помилками влади. Без чесної роботи над їх виправленням Україна в найближчій перспективі ризикує не вийти з порочного кола графіків відключень, а згодом — програти «енергетичну війну» остаточно.

Четверта зима під час повномасштабної війни наочно продемонструвала, хто і як зробив «роботу над помилками». Україна, енергетика якої вже б мала стати зразком стійкості й опору російському терору, чи росіяни, що вдало використовують українські проблеми підготовки як власні військові переваги.

Правда в тому, що цієї зими «рахунок» не на користь України. Що це означає в цифрах? Українські електростанції зараз здатні виробити лише 11 ГВт за потреби не менше 18 ГВт. Ці дані в січні підтвердив президент Зеленський. Якщо врахувати технічні спроможності імпорту електрики з ЄС, то дефіцит енергії в системі на максимумі споживання може сягати близько 4–5 ГВт.

Тобто потужність, якої зараз не вистачає Україні, дорівнює піковому споживанню електрики таких країн, як Данія, Ірландія й трохи більше, ніж споживання країн Балтії. При цьому дефіцит енергії внаслідок російських обстрілів цієї зими вполовину більший, ніж під час енергетичного терору РФ узимку 2022/2023 років.

Нам досі не вдалося змусити росіян відмовитися від їхньої стратегічної мети — надовго занурити нашу країну у темряву та холод. Навіть навпаки, перші ж атаки по нашій енергетиці восени тільки запевнили ворога у правильності обраної ним тактики. Цю тактику, яку українські енергетики називають «випалена земля», росіяни почали тестувати ще з весни 2023 року — тоді їм вдалось на тривалий період «вибити» з енергосистеми Одещину — і продовжили влітку 2024 року.

Експерти Ukraine Facility Platform детально описали можливі дії росіян ще восени. Спрощено логіка дій ворога така: якщо не вдається досягти довготривалого колапсу енергосистеми України масованими «килимовими бомбардуваннями» всіх великих енергооб’єктів, то треба «відшматувати» значну частину енергосистеми, зосередившись на інфраструктурі й електростанціях окремих регіонів. Оперативна мета — перетворити Лівобережжя України включно з Києвом на дефіцитну частину системи й значно послабити технічні можливості постачати туди електрику, зокрема й з атомних електростанцій.

Ця тактика росіян — результат виваженого розрахунку ворога, який базується на «слабкостях» України. Тут врахована і відсутність в енергосистемі Запорізької АЕС, і дефіцитність київського енерговузла, й окуповані, знищені або пошкоджені в попередні періоди електростанції. Ставка на дрони, яких за одну атаку застосовується більше, ніж за всю першу зиму повномасштабної війни. Розширена й мапа цілей — під ударом не тільки теплові, гідроелектростанції та високовольтні підстанції, а й газова, електрична інфраструктура областей, а також системи теплопостачання.

А який розрахунок був у нас?

Урядовці, місцеві влади, а відповідно й енергетичний сектор, готувалися до поміркованих, якщо не позитивних сценаріїв. Влада звітувала про успішну підготовку до опалювального сезону, появу в системі нових гігаватів нової генерації. Результат добре відомий: місцеві органи влади не готові до кризи й не мають ані генераторів, ані пропрацьованих сценаріїв дій, фізичний захист автотрансформаторів від дронів так і залишився побудованим лише на підстанціях «Укренерго», а гігавати нової генерації, які начебто вже є в системі, чомусь не рятують Київ та інші міста від відключень світла і відсутності опалення.

На чому базуються ці помилки державного управління галуззю? Україна досі готується до опалювального сезону за алгоритмами мирного часу. А в мирний час Україна десятиліттями скорочувала споживання природного газу та електроенергії. Ці тенденції досі беруться до уваги при формуванні запасів палива, енергоресурсів та обладнання напередодні опалювального періоду: склади формуються впритул до потреб, без спроби розрахувати їх на випадок постійних масованих російських атак.

Простіше кажучи, урядовці досі щороку вирішують короткострокове завдання — як пройти прийдешню зиму, а не як підготувати країну до всіх наступних зимових періодів з постійною загрозою з боку Росії. Якщо це помножити на очікування поміркованих обстрілів, то питання розбудови фізичного захисту на енергооб’єктах і нової генерації поступаються місцем значно «цікавішим» речам. На кшталт як зберегти ручний контроль над державними енергетичними підприємствами і їхніми грошовими потоками, як поставити «своїх» людей у наглядові ради цих компаній, як встановити «шлагбауми» для бізнесу, який працює з державними підприємствами.

Ці управлінські прорахунки лише мультиплікують наслідки російських обстрілів. Приватний бізнес не отримує від уряду чітких сигналів, куди інвестувати кошти. Відповідно не зацікавлений будувати нові електростанції та підключати їх до мережі. Якщо сьогодні країна обирає стратегією децентралізації генерації — будувати невеликі електростанції по країні, а завтра намагається витратити 600 млн дол. на закупівлю старих російських атомних реакторів в Болгарії для масштабної розбудови Хмельницької АЕС, то бізнес отримує лише один сигнал — такій системі довіряти не можна. Результат — за даними Міненерго, на п’ятому році війни є лише 800 МВт «швидкої» маневрової генерації, яка підключена до магістральних мереж. Потреба лише для балансування пікових навантажень в системі становить 3 ГВт, за даними оператора «Укренерго».

Регіони, які пожинають плоди своєї підготовки до зими, виходячи з позитивних або помірно кризових сценаріїв, виявилися не готовими до швидкого переходу в режим виживання. Місцева влада досі очікує рішень і ресурсів від центру, не має сталих механізмів роботи з бізнесом, не розуміє, як структуровано залучати фінансування, і не володіє практикою підготовки інвестиційно придатних проєктів. Публічні інвестиції, фактично сконцентровані в системі DREAM, поки так і залишаються «мріями»: у ній зареєстровано понад 600 заявок від громад на енергетичні проєкти, але лише чотири з них у реалізації.

Сумнозвісні обухівські турбіни — когенераційні установки, передані місцевій владі міста Обухів міжнародними партнерами з повним комплектом устаткування, які досі залишаються не підключеними до мережі — вирок системі державного управління, децентралізації та політиці регіонального розвитку.

Які у нас перспективи, якщо наша стратегія розраховувати на потужності енергосистеми, закладена ще з радянських часів, не зміниться?

Ми вже не маємо спроможностей для її балансування. Цілісність та контрольованість системи підтримується переважно за рахунок відключення споживачів. Усі великі теплові та гідроелектростанції, ключові високовольтні підстанції щонайменше пошкоджені російськими обстрілами. При збереженні їх інтенсивності зберігатимуться і графіки відключень впродовж весни, й точно діятимуть, якщо на Україну чекає спекотне літо.

У той же час Росія продовжує стратегію війни на виснаження, на якій добре знається. Тому застосовує такі інструменти заколисування суспільної уваги, як так зване тижневе енергетичне перемир’я. Мета — створити ілюзію стабілізації, водночас знижуючи й без цього повільний темп рішень в Україні щодо реального посилення захисту та стійкості енергосистеми.

Як вийти з порочного кола?

Перший крок — уряду потрібно на стратегічному рівні визнати: швидко й масштабно будувати нову розподілену генерацію, здатну підтримати регіони у години максимально споживання, сьогодні здатен лише приватний бізнес у партнерстві з громадами. Спроби запускати нові мегавати через директиви державним енергокомпаніям не дали системного результату. Для цього уряд має визначити реальну потребу системи: скільки нової генерації потрібно для проходження піків споживання, скільки — для живлення критичної інфраструктури, де вона має з’явитися і який технологічний мікс є оптимальним.

Другий крок — почати нарешті помічати «слона у кімнаті». Лише від спрощення дозвільних процедур і організації чергового координаційного штабу у інвестора не з’явиться впевненість, що вироблена ним електрика буде оплачена, а правила гри не зміняться черговим політичним рішенням. Тому уряду доведеться шукати непопулярні рішення складних проблем, які нагорі звикли ігнорувати, а саме: зупинити накопичення боргів на енергоринку, відмовитися від вибіркового адміністративного ціноутворення, разом з донорами запустити механізми страхування інвестиційних ризиків.

Третій крок — робота з громадами. Мери мають ресурс цікавий бізнесу — вони можуть запропонувати землю для нової електроустановки, технічну інфраструктуру, швидкі дозвільні процедури та гарантований відбір тепла й електроенергії. Донори й міжнародні партнери можуть направляти фінансову допомогу на конкретні проєкти, підготовлені на місцях.

Головне — слід усвідомити, що Росія біля українських кордонів назавжди. У нас має бути реалістична середньострокова стратегія, як обіграти ворога в енергетичній війні. Це вимагає відповіді на запитання: як зробити так, щоб темпи відновлення переважали темпи руйнації, як синхронізувати розбудову захисту енергетичних об’єктів із розбудовою нової розподіленої генерації, яка здатна підтримувати регіони. Без цих відповідей ми ризикуємо «без бою» подарувати росіянам найцінніший для них приз — знеструмлений тил і ослаблений фронт.

Джерело

“Росія працює над забезпеченням миру в Україні”: Віткофф зробив заяву після зустрічі з Дмитрієвим у Флориді

Після чергової російсько-американської консультації щодо втілення так званого мирного плану Дональда Трампа, що проводилася в суботу, 31 січня 2026 року, у Флориді (США), спецпредставник американського президента Стів Віткофф підвів її підсумки. Про це перемовник написав в мережі X (колишня Twitter), передають Патріоти України.

“Сьогодні у Флориді спеціальний посланець Росії Кирило Дмитрієв провів продуктивні та конструктивні зустрічі в рамках посередницьких зусиль США щодо просування мирного врегулювання українського конфлікту”, – зазначив Віткофф.

За його словами, до складу американської делегації входили спеціальний посланник Стів Віткофф, міністр фінансів Скотт Бессент, зять президента Джаред Кушнер та старший радник Білого дому Джош Грюнбаум. “Ця зустріч підбадьорює нас тим, що Росія працює над забезпеченням миру в Україні”, – наголосив Віткофф.

Конкретний зміст консультацій та досягнуті результати, якщо такі були, він розкривати не став.

Хто такий Джош Грюнбаум

Фаховий оптимізатор урядових витрат.

Жорсткий фінансист. До переходу на держслужбу займався скуповуванням підприємств-банкрутів, подальшим їх дрібленням та розпродажем за безцінь.

Суд у Лондоні визнав винним сина російського бізнесмена у справі про напад на дівчину: свідком став син Дональда Трампа

Суд у Лондоні визнав винним сина російського бізнесмена у справі про напад на дівчину: свідком став син Дональда Трампа

Лондонський суд визнав винним 22-річного Матвія Румянцева — сина російського бізнесмена — у справі про напад на дівчину. У матеріалах процесу фігурує Баррон Трамп, молодший син колишнього президента США Дональда Трампа, повідомляють західні медіа.

Інцидент стався у січні 2025 року в квартирі потерпілої в Лондоні. За даними суду, Румянцев напав на свою дівчину на ґрунті ревнощів. У момент конфлікту жінка перебувала на відеозв’язку FaceTime з Барроном Трампом, який фактично став очевидцем нападу.

Як повідомляє Associated Press, побачивши побиття, Баррон Трамп, перебуваючи у США, зв’язався з екстреними службами Великої Британії та повідомив про те, що відбувається. Після цього британська поліція розпочала офіційне розслідування.

Суд установив, що Румянцев схопив дівчину за волосся, повалив на підлогу, ображав її та завдавав ударів. За версією обвинувачення, яку наводить The Guardian, причиною агресії стала ревнощі до спілкування потерпілої з Барроном Трампом.

За інформацією The Independent, Румянцева визнали винним за кількома епізодами, пов’язаними з фізичним насильством, водночас за окремими тяжчими обвинуваченнями його виправдали. Баррон Трамп особисто у судових засіданнях участі не брав, однак його дзвінок до екстрених служб був долучений до матеріалів справи.

Читайте по темі: Трамп доручив підготувати плани швидкого удару по Ірану, — WSJ

Матвій Румянцев є сином Сергія Румянцева — засновника російської мережі кав’ярень One Price Coffee, уточнює Associated Press.

Окупанти атакували Харків дроном “Молнія”

Війська РФ ударили по Харкову безпілотником “Молнія”.

Про це повідомив у Телеграмі міський голова Ігор Терехов.

“Маємо інформацію про влучання БПЛА типу “Молнія” на околиці міста. Відповідні служби виїхали на місце для перевірки та уточнення наслідків”, – йдеться у дописі.

Невдовзі Терехов уточнив, що, за даними Ситуаційного центру, дрон ударив по гаражному кооперативу у Салтівському районі. Без постраждалих, повідомив мер.

Обшук на світанку як метод тиску: CEO Archer Яременко звинуватив ДБР і прокуратуру в залякуванні бізнесу

Обшук як спосіб тиску: як силові структури навідалися до співробітника Archer.

Генеральний директор компанії Archer Олександр Яременко відкрито заявив про застосування силового тиску на бізнес після ранкового обшуку в одного зі співробітників компанії. За його словами, у суботу близько 7 ранку представники прокуратури Київської області разом зі слідчими ДБР з’явилися додому до працівника відділу логістики Archer. Як зазначає Яременко, обшук проводився в стилі відвертого «маски-шоу» та більше нагадував показову акцію залякування, ніж законні слідчі заходи.

За твердженням керівника компанії, силовики прийшли з кувалдою, поводилися зухвало і замість суворого дотримання процесуальних норм дозволяли собі провокаційні висловлювання та психологічний тиск. Як заявляється, головною метою було не вилучення доказів, а спроба змусити співробітника дати свідчення, потрібні слідству. Яременко наголошує, що жодних чітких роз’яснень щодо суті претензій до співробітника надано не було, а сам обшук супроводжувався погрозами та пресингом.

Олександр Яременко прямо пов’язує те, що сталося, не з об’єктивним розслідуванням, а з імовірним втручанням конкурентів. Зокрема, він згадує виробника оптики ATN, з яким в Archer склалися конкурентні відносини. На його думку, силові органи могли бути залучені як інструмент тиску на компанію через звичайних співробітників, не пов’язаних із прийняттям ключових рішень.

По суті, йдеться про типову схему: силовий візит на світанку, показова жорсткість, психологічний вплив і спроба нав’язати слідству зручну версію подій. За оцінкою Яременка, такі дії спрямовані не на пошук істини, а на підрив діяльності компанії та створення атмосфери страху серед співробітників.

Читайте по темі: Енергія для війни: як брати Клюєви через «Арктик енерго капітал» обходять санкції та працюють на російський ВПК

Заява голови Archer відображає тривожну тенденцію, коли кримінально-процесуальні механізми стають інструментом конкурентної боротьби та тиску на бізнес. У цьому випадку ключовим залишається питання не лише про законність дій прокуратури Київської області та ДБР, а й про те, хто виступив ініціатором такого «розслідування» і в чиїх інтересах воно здійснюється.

“Можна нормально готувати їжу на Достоєвському і Толстому”: Боснійська журналістка згадала, як виживала без світла та тепла в окупованому Сараєво

Під час війни на Балканах у 1990-х роках столиця Боснії і Герцеговини Сараєво перебувала в облозі майже чотири роки – без електрики, газу, стабільного водопостачання та опалення. Боснійська журналістка Аїда Черкез, яка прожила весь цей час у заблокованому місті, розповіла «Суспільному» про повсякденний побут цивільних та психологічні наслідки життя в умовах постійної небезпеки, передають Патріоти України.

За словами Аїди Черкез, електрики в Сараєво не було від самого початку облоги – і вона так і не з’явилася до її завершення. «Коли зникло світло, першими розморозилися холодильники. За кілька днів ми з’їли все м’ясо й продукти з морозилок. Але електрика не повернулася, і ми зрозуміли: доведеться адаптуватися», – згадує журналістка.

Спочатку мешканці використовували свічки, згодом почали виготовляти олійні лампи з підручних матеріалів. Для опалення люди робили печі з будь-якого металу, який могли знайти, а згодом – навіть із великих бляшанок. У перший рік облоги в місті вирубали дерева в парках і дворах, щоб мати паливо для обігріву. Сараєво – гірське місто, де взимку температура опускається дуже низько, тож кожна наступна зима ставала дедалі важчою.

За словами Аїди Черкез, із часом мешканці почали спалювати меблі, книжки, полиці, а згодом – навіть паркет у квартирах. «На другу зиму ви почнете цінувати російську класику. Росіяни писали товсті книжки. Ви можете нормально готувати їжу на Достоєвському і Толстому. Тож спершу в хід йдуть книжки. Далі – полиці, на яких ці книжки стояли. Потім – інші меблі. Так минає друга зима. На третю ви беретеся за паркет. А на четверту зиму вам просто стає байдуже», – розповіла журналістка.

Окремою проблемою була відсутність інформації. Люди виймали акумулятори з автомобілів, щоб живити радіо – інакше не було жодного способу дізнатися, що відбувається в місті та за його межами. Газети друкували на друкарських машинках у кількох примірниках і передавали з будинку в будинок. Це був єдиний спосіб отримати новини.

У хід ішли навіть автомобільні шини: їх різали на частини та використовували як паливо для приготування їжі. Гума горіла довше за дерево, хоча й мала нестерпний запах. Попри це, в місті з’явилася сильна солідарність. Родини жили в одній опалюваній кімнаті, проводили багато часу із сусідами, ділилися їжею й прихистком під час обстрілів. «Ці люди ставали вашими братами й сестрами», – згадує журналістка.

Аїда Черкез проводить паралелі між облогою Сараєва та сучасною війною в Україні, зокрема подіями в Маріуполі. Вона переконана: українці витримають. «Якщо ви хочете перемогти – ви переможете. Ви сильніші, ніж були ми тоді, і вас підтримує весь світ. Це не закінчиться швидко, але люди не загинуть з голоду – бо завжди піклуються одне про одного», – зазначає вона.

За її словами, в умовах війни зникає саме поняття майбутнього: люди думають лише про завтра й післязавтра. Відчуття часу змінюється, а планування далі ніж на кілька днів стає неможливим. Проте після війни приходить інше усвідомлення – цінності життя і кожної прожитої хвилини. «Після того, як вам вдалося вижити, усе сприймається як подарунок», – підсумовує журналістка.