Інтер.Блог

У липні російські окупаційні війська посилили концентровані атаки дронами на Одесу та область, а також почали надзвичайно активно застосовувати тактичну авіацію для ракетних обстрілів регіону. З чим це пов’язано, які засоби ворог застосовує зараз – у рамках нової фази атак, а також як з цим боротися? Давайте розберемося.

Останній масштабний і концентрований терор проти Одеси та області РОВ здійснювали в грудні 2025 – січні 2026 р. Тоді супротивник системно завдавав ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури, створивши ефект блекауту на кілька тижнів, а також намагався порушити логістику на Паланку через Маякський міст. Для цих цілей активно застосовувалися дрони-камікадзе Shahed-136 і наносилися удари балістичними ракетами 9М723 з осколково-фугасними та касетними бойовими частинами.

Варто зазначити, що РОВ регулярно систематизують свої удари по різних регіонах України та обласних центрах з незмінним пріоритетом на столиці – Києві. Тобто ворог не може постійно й одночасно підтримувати максимальну інтенсивність ударів по Харкову, Запоріжжю, Одесі чи Сумах, а лише у форматі “гойдалки” та з певною черговістю. Що стосується безпосередньо Одеси, то зростання кількості ударів відбувається в середньому один раз на квартал, і нинішня хвиля терору була цілком очікуваною після зимової фази, але має низку особливостей.

Липневий терор

У період з 11 по 13 липня, у розпал ударів по Одесі та області, РОВ застосували загалом понад 170 дронів-камікадзе, 26 ракет Х-59/69, 6 ракет Х-31П та одну 9М723.

З урахуванням застосування ракетної компоненти такий масштаб одночасно задіяних засобів ураження був порівнянний із “зерновим терором” 2023 року. Нюанс полягає в тому, що РОВ зараз завдають ударів переважно дронами та авіаційними ракетами Х-59/69 і Х-31П, які запускаються з тактичної авіації.

Тобто не Х-101 і 3М14 “Калібр” або П-800 “Онікс”, а також 9М723 ОТРК “Іскандер-М”, а саме авіаційні Х-59/69 та Х-31П, що змушують противника застосовувати фронтову авіацію у вигляді Су-30СМ, Су-34, Су-35 і навіть Су-57, що “не має аналогів у світі”.

У цьому випадку йдеться не лише про застосування носіїв, які вичерпують свій ресурс, а й про загрозу їхнього ураження – незважаючи на те, що пуски здійснюються в повітряному просторі тимчасово окупованого півострова Крим. Знищення повітряної цілі типу винищувача за певних умов – це набагато більш гарантований результат, ніж із наземної мобільної пускової установки.

Засоби, які застосовує ворог

Для ударів по Одесі та області РОВ почали активно задіювати багатофункціональні винищувачі Су-30СМ, Су-35 і майже п’ятого покоління Су-57, а також фронтовий бомбардувальник Су-34. Вони використовуються для запуску ракет Х-59/69, а також Х-31П, одночасно забезпечуючи прикриття один одного. Особливо ця функція прикриття покладається на Су-35.

Ці бойові літаки (для запусків по Одесі та області) використовують переважно повітряний простір тимчасово окупованого півострова Крим із максимальним наближенням у районі мису Тарханкут, зона Чорноморське – Оленівка, а це близько 100 км до Одеси. На такій відстані наявні засоби ураження у Повітряних сил ЗСУ поки що (саме поки що) не можуть запобігти терору РОВ.

Багато чого зможуть змінити винищувачі JAS 39 Gripen з ракетами METEOR, що мають дальність ураження цілі до 200 км і найкращу у своїй категорії ракет “повітря-повітря” – “no escape zone”. Але це в майбутньому, а поки що… ні.

Насамперед такі удари агресора вирішують питання тактичного характеру. Але з огляду на задіяння унікальних для ПКС РФ Су-57, які вважаються найсучаснішими у бойовому складі військ, можна говорити або про надмірну увагу командування до таких ударів, або про обмежені можливості використовуваного ресурсу – не стільки для виконання завдань, що вирішують важливі питання на полі бою, скільки для продовження реалізації незмінної концепції терору цивільних.

Привертає увагу й те, що Су-57, які російська пропаганда позиціонує як літаки-невидимки п’ятого покоління, що конкурують із F-22 та F-35, дуже добре помітні всіма радарними системами. Про їхнє входження в повітряний простір акваторії Азовського моря повідомляють практично всі моніторингові канали. Ось такі “невидимки”…

Що ж до засобів ураження, то, як я зазначив, їх є кілька видів, а саме – Х-59/69 та Х-31П.

Ракета середньої дальності Х-59М “Овод-М”, а також модифікація Х-59М2/МК2 має дальність ураження цілі за характеристиками до 285–290 км, але чим більша дальність – тим нижча точність. Оптимальна дальність ураження цілей – 100-150 км. Бойова частина, залежно від модифікації, варіюється від 150 до 320 кг.

Відомо, що до повномасштабного вторгнення в Україну запас ракет Х-59 у Росії оцінювався в 500 одиниць, а їхнє активне застосування розпочалося з 26 березня 2022 року – по 4-16 ракет на добу.

Ракету розробили ще в 1975 році, а прийняли на озброєння в 1980-му. Її основним носієм спочатку були Су-17, а після їх виведення з експлуатації – Су-24. Наразі ракети модифікації Х-59 застосовують винищувачі Су-30, Су-35, Су-57 та фронтовий бомбардувальник Су-34.

Су-57 також використовує модифікацію Х-69, яка є тією самою Х-59, але не округлої форми, а прямокутної, створеної спеціально для розміщення у внутрішніх відсіках цього винищувача. Також ракета Х-69 отримала дещо більший запас ходу та масу бойової частини завдяки формі, але в іншому це “квадратна копія” Х-59.

Також ракети сімейства Х-59 показали себе вкрай погано під час війни в Чечні, продемонструвавши не тільки низьку точність, а й повну залежність від погодних умов.

Х-59/69 досить ефективно перехоплюються практично всією номенклатурою ЗРК малого та середнього радіусу дії, і на сьогодні це єдиний спосіб мінімізації збитків та загроз, що виходять від них.

Що стосується Х-31П – це стара радянська протирадіолокаційна ракета, прийнята на озброєння в 1989 році. Її ефективна дальність ураження становить близько 70 км, хоча максимальна вказана як 110 км. Маса бойової частини – до 100 кг.

Незважаючи на те, що це продукт радянського ВПК, вона навіть зараз залишається у противника найефективнішим засобом прориву ешелонованої ППО та нанесення високоточних ударів. Х-31П не застосовують просто так, щоб покошмарити мирне населення, а цілеспрямовано випалюють ними або елементи ППО, такі як РЛС і ПУ, командні пункти тощо, або для високоточного ураження об’єктів іншого типу, де потрібен гарантований результат з обходом усіх захисних засобів противника.

Ракети Х-31П мають один із найнижчих показників перехоплення порівняно з усіма іншими ракетними засобами ураження, у чому й полягає їхня основна небезпека.

Отже, можна стверджувати, що Росія значно посилила ракетний терор Одеси та області, застосовуючи засоби тактичного рівня та мінімізувавши оперативно-тактичну компоненту, але при цьому збільшивши знос авіації, особливо унікальних (з чим я категорично не згоден за якісним принципом) Су-57, паралельно створюючи загрози для їх збиття.

Але нинішній терор відрізняється не лише активізацією ракетної складової.

Реактивні випробування

Реактивні дрони-камікадзе на базі Shahed-238 під назвами “Герань-2” та “Герань-3” протягом другого тижня липня максимально активно поодинокими та парними групами діяли в напрямку Одеси, часом із періодичністю запусків “нон-стоп”.

Очевидно, що Росія вкотре випробовувала в регіоні комплекс нових тактик застосування реактивних дронів, пріоритет у виробництві яких зараз поступово виділяється у РОВ.

Я неодноразово зазначав, що Одеса та область для російських окупантів є досить зручним полігоном для випробування як нових видів терору, наприклад, тієї самої ерзац-ракети “Бандероль” або нинішніх Shahed-238, так і апробування тактики їхнього застосування. За неповний тиждень ми мали змогу зафіксувати щонайменше дюжину різних тактичних експериментів із реактивними дронами.

На сьогодні саме Одеса та область є найінтенсивнішими напрямками застосування противником реактивних дронів-камікадзе, а також ракет типу Х-59/69 та Х-31П.

Терор, що відволікає увагу, та висновки

Нинішній сплеск терору щодо Одеси та регіону в цілому можна пояснити як прагненням противника випробувати нові реактивні засоби ураження та тактику їх застосування, так і спробою відвернути увагу від катастрофи РОВ у Південній оперативній зоні – як на материковій, півострівній, так і морській частині.

На сьогодні можна говорити про повний провал весняно-літньої наступальної кампанії РОВ, нездатність командування окупантів вирішити проблему логістичного локдауну, що набирає обертів на материковому півдні, та вивести з ізоляції півострів Крим, а також деблокувати Азовське море. Ба більше, удари по комерційному флоту РФ з Азовського моря поширилися на Чорне.

У зв’язку з цим, як бачимо, причин щонайменше дві. Практична військова мета – відточування застосування реактивних дронів-камікадзе, які в не такому вже й далекому майбутньому стануть більш масовим, якщо не основним інструментом терору. Пропагандистська – поодинокими ударами по суховантажах в українських водах відволікати увагу від катастрофи російського флоту в Азовському морі. А також пусками авіаційних ракет зміщувати акцент з ізольованого Криму та, загалом, кризи Південної оперативної зони.

На окрему увагу заслуговує саме різке зростання застосування авіаційних ракет і тактичної авіації, що може бути також пов’язано з дефіцитом на Кримському півострові боєкомплекту до ОТРК “Іскандер-М”, а також страхом виводити у відкрите море носії 3М14 “Калібр”. У цьому випадку можу порівняти це з частішим застосуванням РОВ зенітних керованих ракет 5В55 і 48Н6ДМ комплексів С-300 і С-400 замість 9М723 ОТРК “Іскандер-М”.

Також привертає увагу те, що в терорі бере участь стабільно обмежена кількість авіаційних засобів, зазвичай це по два Су-30СМ і Су-34, а також по одному Су-35 і Су-57. Загалом у одному терористичному вильоті бере участь шість бортів. І жодного разу не фіксувалося в повітрі, наприклад, 15 або 20 бойових літаків для масштабування ракетного удару, або одночасне повторення подібної інтенсивної практики ударів на інших напрямках. При цьому не можна сказати, що у ПКС РФ дефіцит цих бойових машин.

З огляду на все вищевикладене зазначу, що причиною інтенсифікації ударів по Одесі є як практична необхідність, так і демонстративні судоми від безпорадності. Проте без отримання відповідних засобів протидії, конкретних авіаційних і ракетних комплексів, оперативно нейтралізувати цей терор наразі не здається можливим. Єдине – це мінімізація збитків за допомогою активного застосування ЗРК малого та середнього радіусу дії.

Джерело

Сьогодні 18 липня.

Триває 1606 доба мужньої оборони України проти повномасштабної навали російських окупантів.

Сили оборони України продовжують контратакувальні дії на Запорізькому напрямку.

За повідомленнями російських воєнкорів, українські підрозділи просунулися в районі Плавнів, взяли під контроль важливу розв’язку та створюють загрозу для позицій окупантів у Степногірську.

Чому росіяни вже закликають командування 58-ї армії залишити Плавні та відійти зі Степногірська?

Чи можуть підрозділи РОВ опинитися в оточенні та звідки з’явилися у росіян побоювання щодо загрози Василівці й Енергодару?

Докладніше дивіться онлайн