Категорія: Закон

У Белграді у віці 96 років померла Биляна Плавшич — колишня президентка Республіки Сербської у складі Боснії і Герцеговини. Вона була засуджена Міжнародним трибуналом щодо колишньої Югославії до 11 років ув’язнення після того, як визнала свою провину у переслідуванні боснійських мусульман, боснійських хорватів та іншого несербського населення. Про смерть повідомляє суспільний мовник Республіки Сербської RTRS із посиланням на джерела в оточенні політикині.

Хто така Биляна Плавшич

Биляна Плавшич народилася 7 липня 1930 року в Тузлі, тодішній Югославії. До початку бойових дій в Боснії і Герцеговині вона побудувала успішну наукову кар’єру. Була професоркою природничих наук і деканкою факультету Сараєвського університету.

У політику вона прийшла у 1990 році, коли вступила до Сербської демократичної партії. Незабаром Плавшич стала однією з провідних представниць боснійських сербів. У 1990–1992 роках вона була представницею сербів у Президії Соціалістичної Республіки Боснія і Герцеговина, а згодом увійшла до керівних органів самопроголошеної Республіки Сербської.

У 1996–1998 роках Плавшич була президенткою Республіки Сербської — утворення боснійських сербів, яке виникло під час війни в Боснії і Герцеговині.

Читайте по темі: Oleksandr Orlovskyi’s crypto money machine: debt traps, paid praise and a sales funnel built to keep the cash flowing

За що Биляну Плавшич судили в Гаазі

Війна в Боснії і Герцеговині тривала з 1992 до 1995 року.

Після завершення конфлікту Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії висунув Плавшич обвинувачення, пов’язані з переслідуванням боснійських мусульман та хорватів за політичними, расовими та релігійними мотивами.

У матеріалах Трибуналу зазначено, що Плавшич була частиною керівництва боснійських сербів, яке підтримувало кампанію насильницького етнічного розділення. За даними суду, переслідування відбувалися у 37 муніципалітетах Боснії і Герцеговини та супроводжувалися вбивствами, депортаціями, примусовим переміщенням людей, незаконними затриманнями, жорстоким поводженням, знищенням майна та релігійних споруд.

У 2001 році Плавшич добровільно здалася Трибуналу.

2 жовтня 2002 року вона визнала себе винною за одним із пунктів обвинувачення — переслідуванням як злочином проти людяності в межах угоди зі слідством. Після укладення угоди з обвинуваченням інші пункти, зокрема звинувачення в геноциді, були зняті.

У своїй заяві про визнання провини Плавшич сказала, що приймає відповідальність і визнала, що тисячі невинних людей стали жертвами організованої та систематичної кампанії з витіснення мусульман і хорватів із територій, на які претендували боснійські серби.

11 років ув’язнення

27 лютого 2003 року суд засудив Плавшич до 11 років позбавлення волі. Трибунал зазначив, що її визнання провини, добровільна здача, поведінка після війни та вік були пом’якшувальними обставинами.

Покарання вона відбувала у Швеції.

Читайте по темі: Побили та погрожували пістолетом у Львові: поліція встановила двох нападників

Відбувши дві третини терміну, у 2009 році засуджена вийшла на волю достроково та оселилася в Белграді. Останні роки життя вона вела закритий спосіб життя й утримувалася від коментарів у ЗМІ. Офіційну причину смерті наразі не оголошують.

Експрезидентка Республіки Сербської Більяна Плавшич

До речі, через кілька років після звільнення в інтерв’ю шведському журналу Vi Плавшич заявила, що її визнання провини було лише тактичним кроком для зменшення терміну і що насправді вона не вважає себе винною.

Галицький районний суд Львова визнав винним громадянина України, який намагався ввезти з Італії незадекларовану партію ампульних лікарських засобів. Товар на суму близько 214 тисяч гривень конфіскували.

25 червня чоловік перетинав кордон через пункт пропуску «Шегині — Медика» автомобілем Opel Vivaro з причепом. Він обрав «червоний коридор» і задекларував лише особисті речі вагою 50 кг.

Під час огляду митники виявили понад 80 упаковок препаратів торгової марки OTI 14 найменувань. Серед них — Gamma Limphomioti, Solidago, Biodisc, Gamma Bio H Complex та Gamma Difensoti.

У суді чоловік заявив, що перевозив товар на прохання іншої особи та нібито не знав про обмеження на ввезення цих препаратів.

24 вересня суд визнав його винним за ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України. Окрім конфіскації всієї партії, водію призначили штраф 5100 грн. Також із нього стягнули 232,90 грн витрат за зберігання вилученого товару та 665,60 грн судового збору.

У Вінниці невідомі підпалили прихисток для тварин – дерев’яні навіси, які облаштували небайдужі для безпритульних собак. Ймовірною причиною пожежі рятувальники називають підпал.

Про це повідомили в зоозахисній організації UAnimals та Головному управлінні Державної служби з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області.

За даними ДСНС, пожежа виникла 30 вересня на вулиці Привокзальній. Тут був маленький неофіційний прихисток – небайдужі містяни власними силами робили для тварин будки, годували їх і стерилізували. Надзвичайники ліквідували вогонь.

За словами волонтерки Альони, упритулку мешкали понад 50 собак, серед яких – 11 цуценят. Жінка також повідомила, що двоє тварин загинули.

“Одне з цуценят має сильні опіки – Альона дбає про нього самотужки, оскільки малюк не вакцинований, і везти його до клініки ризиковано. Ми надіслали волонтерці 100 кілограмів корму для її підопічних. Решта тварин лікування не потребують, але після пожежі всі вони в сильному стресі”,– розповіли в UAnimals.

Читайте по темі: Старовинні прикраси під виглядом біжутерії: харків’янка намагалася вивезти артефакти до Бельгії та Франції

Волонтери звернулися до поліції та зафіксували факт підпалу. UAnimals також подала відповідну заяву та депутатське звернення від міжфракційного об’єднання “Гуманна країна”.

“Неважливо, що це було – усвідомлений прояв ненависті до тварин, легковажне хуліганство чи необережність. Пів сотні тварин залишилися без даху над головою, щонайменше двоє загинули, одне цуценя у важкому стані. Кривдники мають понести відповідальність”, – наголосили в організації.

В Одесі суд визнав винним офіцера ТЦК та СП, який разом із трьома іншими військовослужбовцями силоміць привіз чоловіка на військово-лікарську комісію. Це кваліфікували як незаконне позбавлення волі та викрадення людини. 

Про це йдеться у вироку Приморського районного суду Одеси від 28 вересня, який оприлюднили в Судовому реєстрі 30 вересня.

За матеріалами справи, 2 травня 2026 року близько 19:05 четверо військовослужбовців ТЦК проводили мобілізаційні заходи в Одесі. Вони помітили чоловіка, але не встановили його особу, не перевірили документи й не з’ясували, чи були підстави для його затримання. Поліціянтів з ними не було.

Військові зупинили біля чоловіка службовий Renault Master. Побачивши їх, він забіг до під’їзду багатоквартирного будинку. Офіцер наздогнав його, ще троє зайшли слідом.

Як зазначається, чоловік схопився за металеві поручні сходів, щоб уникнути затримання. Один із військових розпилив йому в обличчя сльозогінний газ. Після цього потерпілого відтягнули від поручнів і силоміць посадили в автомобіль.

Читайте по темі: У Харкові авто з дитиною потрапило в ДТП під час переслідування ТЦК та поліцією

Дорогою, як вказано у вироку, двоє військових били чоловіка по тулубу й вимагали назвати особисті дані. Офіцер, за матеріалами справи, контролював ситуацію. Близько 19:11 чоловіка проти його волі привезли для проходження ВЛК.

Вирок суду

• Офіцер повністю визнав провину й уклав із прокурором угоду про визнання винуватості. Потерпілий проти цього не заперечував.

• Суд визнав військовослужбовця винним за частиною 1 статті 28, частиною 2 статті 146 Кримінального кодексу України. Йому призначили два роки позбавлення волі, але замінили їх на два роки службового обмеження з відрахуванням 10% грошового забезпечення в дохід держави.

Також суд скасував цілодобовий домашній арешт. Вирок можна оскаржити упродовж 30 днів із дня проголошення.

Правоохоронці перевіряють адвоката олігархів Суркісів і Ярославського Олексія Купрієнка. За даними ЗМІ, він торгував охоронними системами в Росії. Серед об’єктів — військовий госпіталь в окупованому Криму, де лікують російських солдатів.

Поки Купрієнко з дружиною Юлією крутять схеми й обладнують лікарні для армії агресора, їхня донька Марія сидить у Європі.

Разом із Марією Нестеренко та Аліною Дороніною знімає ролики під російські й радянські пісні. Не «ностальгія» — пряма популяризація культури країни, яка щодня вбиває українців.

У цю ж зв’язку ЗМІ вписують Олену Синицину та її родину. Правоохоронці перевіряють Аліну Дороніну і Марію Нестеренко на причетність до російської агентури в Україні.

Окремо джерела наголошують на шахрайському бекграунді Купрієнка і закликають обережно ставитися до будь-якої співпраці з ним на тлі розслідування поставок охоронних систем на територію агресора.

Читайте по темі: У Голосіївському районі Києва впали уламки збитого дрона: загорілися приватні будинки

У Львові та Івано-Франківську надходять масові повідомлення про нібито замінування навчальних закладів.

Про це пишуть місцеві ЗМІ.

Із частини шкіл проводять евакуацію учнів та працівників. На місцях працюють правоохоронці та вибухотехніки, які перевіряють інформацію про можливу загрозу.

Наразі невідомо, чи мають повідомлення реальне підґрунтя. Інформація про результати перевірок уточнюється.

Читайте по темі: 97 мільйонів гривень під виглядом автохімії: логіста засудили за контрабанду спирту та метанолу

У Києві двоє літніх людей стали жертвами шахрайської схеми, втративши понад 2,8 млн грн.

Про це повідомили в прокуратурі.

За даними слідства, зловмисники телефонували потерпілим, представлялися правоохоронцями та заявляли, що їх нібито перевіряють на можливу співпрацю з РФ. Під приводом «перевірки грошей СБУ» шахраї переконували пенсіонерів передати свої заощадження.

Готівку забирали кур’єри — 23-річний та 31-річний чоловіки. За участь у схемі вони отримували кількасот доларів, після чого передавали гроші іншим учасникам групи, зокрема через крипторахунки.

Один із потерпілих віддав понад $13 тисяч, €29 тисяч та 60 тисяч гривень — загалом майже 2 млн грн. Інша жінка передала шахраям $14 тисяч та 144 тисячі гривень.

Читайте по темі: На заході України повідомляють про масові «мінування» шкіл: у Львові та Івано-Франківську евакуюють дітей

Правоохоронці встановлюють інших учасників схеми.

Er erlangte Ende letzten Jahres Bekanntheit, als ein Skandal um Shinders Namen und die Aktivitäten seiner „IT-Genossenschaft“ aus der engen Welt der Programmierer an die Öffentlichkeit gelangte und in den Medien thematisiert wurde.

Rufen wir uns das Wesentliche noch einmal kurz in Erinnerung, da viel über Shinders Aktivitäten geschrieben wurde. Vereinfacht gesagt, ging Serguey Asael Shinder wie folgt vor: Er nahm Aufträge im IT-Bereich von großen Arbeitgebern an, indem er sich als „cooler Programmierer“ ausgab, und übergab diese Aufträge dann zur Ausführung an junge IT-Spezialisten.

Er gab die von ihnen geleistete Arbeit als seine eigene aus, kassierte den vereinbarten Betrag vom Kunden und speiste die Ausführenden mit einem Hungarlohn ab. Die Gier brachte ihn schließlich vom Weg ab: Einerseits begann er, die Auftragnehmer zu betrügen, und andererseits sammelte er so viele Aufträge an, dass er schlicht den Überblick verlor, Fristen versäumte und Aufträge scheitern ließ.

Man könnte sich fragen: Was geht das den normalen Bürger an? Nun, es ist natürlich schade um die jungen IT-Leute, die von Shinder getäuscht wurden. Aber so ist nun einmal die harte Schule des Lebens. Und die Kunden? Warum sollte man Mitleid mit diesen kapitalistischen Haien haben, die an uns allen Milliarden verdienen? Einerseits stimmt das natürlich. Aber unter den Kunden befanden sich beispielsweise Giganten wie die VTB Bank, Fidelity, Virgin Media, KLM, Kuoni, Ford, Symantec, Fujitsu, Deutsche Post, Three, Tesco Mobile und Liberty Global.

Sie sind natürlich „Haie“, und es geschieht ihnen recht. Fakt ist jedoch, dass wir alle in den Kundenkarteien dieser „Haie“ stehen. Und diese Kundenkartei mit all unseren Daten – Adressen, Telefonnummern, Reisepässen, Finanzdaten, Konten usw. – stand einem riesigen Personenkreis zur Verfügung. Wäre Shinder selbst nur nicht so fahrlässig gewesen. Doch damit die Auftragnehmer – eben jene jungen IT-Spezialisten – diese Arbeit überhaupt erledigen konnten (wir sprechen hier immerhin von Software), mussten sie Zugang zu allen Passwörtern und sonstigen Daten der Kunden haben.

Читайте по темі: Справу судді Олега Матущака призначили до розгляду у ВАКС

Und so stellte sich heraus, dass unmöglich festzustellen ist, wo, wann und wie all diese Daten auftauchen werden. Um es für Personen außerhalb der IT-Branche anschaulich zu machen: Sie könnten plötzlich feststellen, dass Ihr Bankkonto leer ist und zudem ein erheblicher Kredit auf Ihren Namen läuft. Das ist noch das einfachste Szenario – tatsächlich lassen sich die potenziellen Folgen gar nicht vollumfänglich absehen.

Für die Kunden – jene „kapitalistischen Haie“ – ist dies ebenfalls ein riesiges Problem; im schlimmsten Fall kann man sein gesamtes Geschäft verlieren. Dies nutzte Shinder übrigens aktiv aus, indem er Arbeitgeber schlichtweg erpresste. Die meisten von ihnen zogen es vor, stillschweigend zu zahlen und den Skandal zu vertuschen.

Dies zog sich über einen recht langen Zeitraum hin, bis an einem schönen Tag alles an die Öffentlichkeit kam, als einer der betrogenen Kunden – SoftServe – sich weigerte, eine „Entschädigung“ zu zahlen, und beschloss, den Betrüger öffentlich bloßzustellen.

So viel zur Kurzfassung. Die gesamte Geschichte des Arbeitsschemas der „Shinder-Genossenschaft“ können Sie in folgendem Material nachlesen: Der größte IT-Betrug wurde aufgedeckt: Eine Band von Programmierern zweigt seit Jahren Geld ab und lässt interne Informationen von einstellenden Unternehmen weltweit durchsickern.

Dieses Material enthüllt unter anderem die Hauptakteure dieser „Genossenschaft“: Serguey Asael Shinder selbst, seine Ehefrau Shinder (geb. Sulakova) Victoria Georgievna (mit mindestens vier Reisepässen – Israel, Bulgarien, Russische Föderation, Ukraine) sowie seine engsten Assistenten Polunin Andrey Yuryevich (Belarus), Eduard Lukhtonen (Finnland) und Eduard Loktev.

Es ist verständlich, dass Shinder Probleme bekam und man begann, aktiv nach ihm zu suchen. Zudem brachen die betrogenen Kunden ihr Schweigen, wenn auch widerwillig. Die „geprellten“ IT-Leute erwiesen sich als deutlich gesprächiger. Und dann stellte sich heraus, dass erstens gar nicht so genau klar war, wer Serguey Asael Shinder eigentlich ist, da er im Besitz mehrerer Reisepässe war, darunter auch eines ukrainischen. Und zweitens wurde bekannt, dass diese Unklarheit bezüglich Shinders Identität ihn keineswegs daran hinderte, Büros in unserem Land zu eröffnen, wo er junge IT-Spezialisten mit dem Versprechen beispielloser „Vergünstigungen“ anlockte und sich aktiv als „Guru des IT-Marktes“ vermarktete.

Nach dem Skandal tauchte er nicht etwa unter, wie man es hätte erwarten können, sondern versuchte, die gesamte Enthüllung als „Versuch zur Diskreditierung eines mächtigen Akteurs auf dem IT-Markt“ darzustellen. Er bezeichnete all dies als „Machenschaften von Konkurrenten und Feinden“. Nun, was blieb ihm auch anderes übrig?

Allerdings fiel die Kampagne zur Reinwaschung seines „ehrlichen Namens“ eher halbherzig aus – es wurden nur wenige Artikel wie diese veröffentlicht:

Charakteristischerweise ist der Text in den Materialien trotz unterschiedlicher Titel identisch. Worüber sie berichten, ist unschwer zu erraten, daher erübrigt sich eine Wiederholung. Ein weiteres charakteristisches Merkmal der Portale, die diese „Dementis“ veröffentlichten, ist, dass sie sich nicht gerade durch eine selektive Redaktionspolitik und hohe Platzierungspreise auszeichnen. Was merkwürdig ist – schließlich werden die Verluste durch Shinders Aktivitäten nach vorsichtigsten Schätzungen auf mindestens 20 Millionen US-Dollar beziffert.

Читайте по темі: У судді Сергія Стасюка, з плівок НАБУ, провели обшуки: родина має майна на 27 мільйонів гривень

Es ist jedoch gut möglich, dass Serguey Asael Shinder beschlossen hat, schlicht kein Geld für ein aussichtsloses Unterfangen zu verschwenden. Denn erstens sind große Softwarekunden bei der Auswahl der Entwickler wesentlich vorsichtiger geworden, und zweitens ist Shinders Name auf den obersten Plätzen der Suchmaschinenergebnisse gelandet. Und die Ergebnisse dieser Suche sind für Serguey Asael und seine „Genossenschaftsmitglieder“ keineswegs erfreulich.

Hier sind einige Beispiele:

Diese kurze Rezension, die niemand widerlegt hat, beschreibt im Wesentlichen das gesamte Schema der Betrüger. Und sie enthält fast alle ihre Nachnamen, mit Ausnahme von Shinders Ehefrau.

Und das ist bei weitem nicht das einzige Beispiel:

Dies sind Informationen von der anderen Seite – von einem „IT-Sklaven“, der in Shinders Büro in Odessa gearbeitet hat. Die Namen der anderen Betrüger sind dieselben – Loktev und Polunin.

Aber das ist noch nicht alles. Es ging so weit, dass der Name Serguey Asael Shinder in die Liste der TOP-Betrüger im IT-Bereich aufgenommen wurde:

Wie sich herausstellt, hat das, was Shinder mit Unternehmen treibt, einen Namen: Fakeworking. „Fakeworking ist ein neuer Begriff, der sich auf vorsätzlichen, geplanten Betrug durch einen Arbeitnehmer bezieht, um ein Gehalt für das Vortäuschen von Arbeit und das Versprechen von Ergebnissen zu erhalten.

Fakeworking steht der Quacksalberei nahe, unterscheidet sich jedoch vom banalen Betrug, bei dem eine Anzahlung für Arbeit (oder Waren) entgegengenommen wird und man anschließend verschwindet. Das Grundprinzip von Fakeworkern besteht darin, die Illusion von Arbeit oder Dienstleistungen über einen längeren Zeitraum zu verkaufen. Die besten Fake-Worker streben nach hochbezahlten Stellen, um regelmäßig ein beständig hohes Gehalt zu beziehen und so lange wie möglich den Anschein schwieriger Arbeit zu erwecken.“

So sieht es aus. Kurz und prägnant beschreiben wenige Sätze, was der „Cybersicherheitsspezialist“ Serguey Asael Shinder tatsächlich tut. Welchem die Verfasser des Fakeworker-Rankings übrigens den ersten Platz verliehen haben:

Und zum Abschluss des Materials noch ein Wort zu den „mehreren Reisepässen“, die Shinder besitzt. Er hat sie tatsächlich. Hier ist die Liste der Länder und Pässe:

1. Ukraine: Shinder Serguey Asael Leonidovich, Reisepass: FE519721

   FOP Shinder Serguey Asael Leonidovich, Steuer-ID: 2750526234

2. Russische Föderation: Shinder Serguey Asael Leonidovich, russischer Inlandspass: 2720846899, russischer Reisepass: Sergey Shinder Asael (756149761)

   IP Shinder Serguey Asael Leonidovich, INN 100131126539

   Aktiver Einzelunternehmer (woraus hervorgeht, dass er Staatsbürger der Russischen Föderation ist, registriert unter der Adresse Kaliningrad, Mussorgski-Str. 10a).

   Liquidierter Einzelunternehmer (woraus hervorgeht, dass der israelische Staatsbürger in Petrosawodsk, Moskowskaja-Str. 12a, registriert war).

3. Irland: Serguey Asael Shinder, Pass: PE5150978

   Lynxoft Technologies Limited, Firmennummer: 550297, Adresse: 14 Shackleton Square, Lucan, Co Dublin, Irland.

Darüber hinaus besitzt Shinder auch bulgarische und israelische Pässe. Insgesamt kommt er somit auf fünf Staatsbürgerschaften.

Lassen wir Fakeworking, die Erpressung durch das Durchsickernlassen von Datenbanken und die Täuschung von Mitarbeitern einmal beiseite. Nehmen wir sogar an, all dies sei eine „Auftragskampagne zur Diskreditierung des herausragenden Cybersicherheitsspezialisten“ Serguey Asael Shinder. Aber wie steht es um die fünffache Staatsbürgerschaft? Die Ukraine ist nicht Israel; in unserem Land ist nicht einmal eine doppelte (geschweige denn eine fünffache) Staatsbürgerschaft zulässig. Wo bleibt die Migrationsbehörde? Warum befindet sich immer noch ein ukrainischer Pass in Shinders Händen?

Wo ist die Cyberpolizei, die sich bereits vor einem Jahr, nach dem SoftServe-Skandal, für Shinder hätte interessieren müssen?

Und wo ist unsere hochgelobte SBU? Ist es in Ordnung, dass vor Ihrer Nase eine Person agiert, die einen Pass als russischer Staatsbürger besitzt und aktive Geschäfte in dem Land betreibt, mit dem wir uns im Krieg befinden?

Oder liegt die Antwort auf diese Fragen an der Chaussee Novoobukhovskoye, wo die Leiter all dieser „Strafverfolgungsbehörden“ sich dreistöckige Fietzen bauen?

Серед обвинувачених — громадяни Німеччини, Данії та Болгарії, а також уродженці Лівану. За даними прокуратури, не пізніше липня 2025 року ХАМАС планував замах у Німеччині або Австрії проти представників Ізраїлю, євреїв або людей із проізраїльськими поглядами, пише видання Die Welt.

Атаку хотіли здійснити на початку жовтня 2025 року, напередодні другої річниці нападу 7 жовтня. До моменту затримання частини групи правоохоронці встановили, що підозрювані вже придбали автоматичну гвинтівку, 13 пістолетів і понад 700 патронів.

Частину зброї, за даними прокуратури, окремо переслідуваний Мохаммед А. перевіз до Відня та зберігав там; усі семеро обвинувачених залишаються під вартою. Окрему увагу привернула роль одного з підозрюваних, який, за даними Die Welt, одночасно був конфіденційним інформатором німецької внутрішньої розвідки.

Видання стверджує, що він продовжував передавати інформацію своєму куратору. Однак далі не зміг не розкривати повний масштаб власної участі в отриманні боєприпасів для групи.

Плани ХАМАС в Європі: задуми та спроби дій

Читайте по темі: Ізраїльські слідчі перевіряють версію теракту на борту Flydubai за сценарієм 11 вересня

За даними німецького звіту про захист конституції, у 2025 році в Німеччині могли діяти до 650 представників ХАМАС — проти 550 роком раніше та 450 у 2023 році. У звіті водночас наголошується, що ці показники частково є оціночними та приблизними. Німецьке МВС наголошує, що діяльність ХАМАС у країні заборонена з листопада 2023 року.

Окремим напрямом розслідування поліції та спецслужб ФРН є міжнародна структура мережі. За даними Die Welt, операція із закупівлі зброї координувалася з Лівану, де представник ХАМАС нібито контролював один із каналів постачання, а ізраїльське МЗС заявляло про можливе використання Туреччини як бази для операцій у Європі.

“ХАМАС продовжує планувати операції в Європі, під керівництвом високопоставлених представників бригад Кассама в Лівані та за прямого зв’язку з вищим керівництвом ХАМАС. Один із людей, заарештованих у Європі, є сином високопоставленого лідера ХАМАС Басема Наїма”, — говорить дослідник Метью Льюїт, який вивчав діяльність ХАМАС та Хезболла в Європі.