Категорія: Закон

Колишній народний депутат України від «Партії регіонів» Юрій Іванющенко, якого розшукує НАБУ у справі щодо ймовірної легалізації державних земель під Києвом на понад 160 млн гривень, отримав паспорт громадянина Російської Федерації у 2004 році у Ростові-на-Дону.

Про це повідомляють «Схеми» (Радіо Свобода). Також екснардеп мав щонайменше два закордонні російські паспорти і використовував їх для поїздок до Росії. Зокрема, після початку повномасштабного вторгнення він літав туди щонайменше десять разів.

Раніше журналісти проєкту «Слідство.Інфо» повідомили, що Іванющенко регулярно літав з Дубаю до Росії і що він може проводити багато часу, зокрема, у Москві й Сочі. «Схеми» з’ясували, що декілька разів Іванющенко перетинав кордон РФ разом із російським бізнесменом Рубеном Татуляном, якого Мінфін США вніс до санкційного переліку осіб, які «надавали матеріальну підтримку «злодіям в законі», а на номер телефону бізнес-партнера Татуляна Іванющенку оформляли квитки на чемпіонат світу з футболу в РФ. В Україні Татулян – під санкціями РНБО.

Згідно з даними з верифікованих витоків із баз даних РФ, колишньому народному депутату Юрію Іванющенку російський паспорт видали 28 лютого 2004 року в Ростові-на-Дону. Станом на дату публікації, за даними російського державного порталу «Госуслуги», цей документ є чинним.

Читайте по темі: США дозволили операції з нафтою РФ на підсанкційних танкерах

Закордонні російські паспорти, які екснардеп отримував щонайменше двічі – у 2017 та 2021 роках – він використовував для поїздок до Росії.

Про те, що Юрій Іванющенко регулярно літав до Росії, раніше у своєму розслідуванні розповіли журналісти «Слідство.Інфо». «Схемам» вдалося деталізувати, що він літав туди щонайменше з 2015 року і продовжував навідуватися після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Наприклад, ввечері 24 лютого 2022 року, в день початку широкомасштабної війни, Іванющенко прилетів до Москви чартерним рейсом з Ніцци. 5 березня того ж року він залишив РФ.

«Схеми» порахували, що з початку вторгнення Іванющенко був у Росії щонайменше десять разів: із них чотири – у 2022-му, п’ять – у 2023-му й один раз – у 2024 році. Не виключено, що він продовжував літати до РФ і надалі.

У березні 2022 року Юрій Іванющенко двічі перетинав російський кордон з російським бізнесменом Рубеном Татуляном. 19 березня вони разом прилетіли чартерним рейсом з Об’єднаних Арабських Еміратів в Сочі і тим же бортом разом повернулися в ОАЕ наступного дня, 20 березня.

Також Іванющенко з Татуляном разом літали чартерним рейсом із турецького Бодруму до російського Сочі у вересні 2021 року.

Більше того, згідно з витоками даних про відвідувачів чемпіонату світу футболу в Росії 2018 року, квитки на матчі для Юрія Іванющенка були оформлені з використанням мобільного номера бізнес-партнера Татуляна – Андроніка Мумджяна. Його номер телефону й адреса електронної пошти у прив’язці до персональних даних Іванющенка міститься у витоку з бази даних клієнтів «Пошти Росії».

Читайте по темі: Підозра за брехню в суді: депутат Ковальчук став фігурантом справи про незаконне збагачення голови АМКУ Кириленка

Наприкінці 2017 року Мінфін США вніс бізнесмена Рубена Татуляна на прізвисько «Робсон» до санкційного списку разом із низкою відомих кримінальних авторитетів із країн колишнього СРСР за надання матеріальної підтримки «злодіям у законі». Татулян тоді назвав твердження про його зв’язки із кримінальним світом «фейком». У травні 2023-го щодо Татуляна запровадили українські санкції, пізніше того ж року його оголосили в розшук російські правоохоронці у справі щодо ймовірного шахрайства під час будівництва торгових і житлових комплексів у Сочі.

Аналізуючи поїздки Іванющенка до РФ, «Схеми» звернули увагу на один із чартерних рейсів. Зокрема, 15 вересня 2021 з Туреччини в Росію з ним і Татуляном літали два бізнесмени родом із нині окупованого Росією Єнакієва на Донеччині – Анатолій Зуєв й Ілля Подтинний. Крім того, Іванющенко здійснював перельоти і з кожним із бізнесменів окремо.

Зуєв є співвласником кількох компаній в Росії, які спеціалізуються на торгівлі газом, виробництві, монтажу і торгівлі спеціальним устаткуванням, у тому числі обладнання для АЗС. На сайті однієї з його фірм – «Шельф» – вказано, що серед її клієнтів є, зокрема, російські «Татнефть» і «Газпром», що контролюється державою.

Бізнес-партнером Зуєва в більшості компаній, за даними з російського реєстру юридичних осіб, є Теймураз Кечиян, який в Україні донедавна володів компаніями з групи «Шельф», які, за даними Youcontrol, так само спеціалізуються на виготовленні обладнання для АЗС. Нині групою компаній володіє його брат Армен Кечиян.

Брати Кечияни потрапили в поле зору українських правоохоронців у лютому 2024 року. Тоді Служба безпеки України запідозрила, що компанії братів здійснюють діяльність на окупованих територіях Донецької та Луганської областей і сплачують податки в окупаційний бюджет.

Ілля Подтинний, з яким теж літав Іванющенко, також володіє бізнесом у Москві й на окупованій Донеччині.

Запитання з приводу обставин відвідування РФ та зв’язків з бізнесменами Татуляном, Мумджяном, Підтинним і Зуєвим «Схеми» адресували Юрію Іванющенку через його адвоката і чекають на відповідь. Журналісти також намагалися зв’язатися з Рубеном Татуляном через колишню бухгалтерку його компаній, але вона відмовилася передати запитання бізнесмену. Мумджян, Підтинний і Зуєв дзвінки й повідомлення в месенджерах залишили без відповіді.

У вересні 2025 року НАБУ оголосило у розшук екснардепа від «Партії регіонів» Юрія Іванющенка, підозрюваного у легалізації 18 га державної землі на понад 160 млн грн. 14 жовтня 2025-го ВАКС обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Сторона захисту стверджувала, що Іванющенко наразі перебуває у Франції і періодично проходить медичні обстеження й лікування в Монако.

Іванющенку повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 191 ( Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) і ч. 3 ст. 209 (легалізація) КК України. Екснардеп й інші фігуранти цю справу публічно не коментували.

Бізнес-партнер колишнього президента України Віктора Януковича ексдепутат від «Партії регіонів» Юрій Іванющенко, ще відомий як «Юра Єнакіївський», втік з України після Революції Гідності. Він проходив у кримінальних справах, що стосувалися привласнення і розтрати майна, незаконного збагачення, співучасті у скоєнні кримінальних злочинів, через що був оголошений у розшук. У 2017 році ЄС скасував санкції проти Іванющенка через закриття кримінальних проваджень проти нього в Україні. Згодом його зняли з розшуку. У 2019 році Генеральна прокуратура України повідомила про відновлення кримінального провадження Юрія Іванющенка.

У травні 2022 року Швейцарія розпочала процедуру конфіскації активів Юрія Іванющенка на суму понад 100 мільйонів франків.

У соцмережах з’явилося відео з двома дівчатами, які під російську музику позують на меморіалі загиблих воїнів на майдані Незалежності в Рівному. Як встановила поліція, це зробили дві неповнолітні мешканки міста віком 15 і 13 років.

Про це повідомили в поліції Рівненської області.

Відео було виявлено у п’ятницю, 13 березня, під час моніторингу соціальних мереж в одному з місцевих Telegram-каналів.

Інспектори ювенальної превенції Рівненського райуправління поліції спільно із працівниками відділу кримінального аналізу та служби освітньої безпеки оперативно встановили порушниць: ними виявилися 15-ти та 13-річна рівнянки.

Батьків неповнолітніх буде притягнуто до адміністративної відповідальності.

Сергія Бородатого називають куратором шахрайських кол-центрів («дев’яток») у Кривому Розі та районі. За даними джерел, він є давнім бізнес-партнером Костянтина Гавриленка та пов’язаний із його благодійним фондом — на одному зі спортивних заходів Бородатий позував разом із нардепом Жаном Беленюком.

Бородатий родом із села Вільне Криворізького району, де проживав із дружиною Оленою Соколовською та двома доньками до 2019 року, після чого сім’я переїхала до Кривого Рогу. У 2020 році він безуспішно балотувався до Дніпропетровської облради від ОПЗЖ, після чого зосередився на бізнесі.

Однією з ключових компаній є ТОВ «РЕНЕС-КАПІТАЛ», де Бородатому належить 50%. Співвласником і директором виступає депутат облради від ОПЗЖ Олексій Лавриненко — також уродженець села Вільне. Компанія, зареєстрована у вересні 2023 року, показала різке зростання доходів: понад 9,6 млн грн за перші чотири місяці роботи, понад 221 млн грн у 2024 році та понад 286 млн грн у 2025-му, а на 2026 рік прогнозує близько 1,2 млрд грн.

Бородатий і Лавриненко також спільно володіють ТОВ «ДМ “РЕНЕС-ВВ”», яке займається орендою нерухомості. Тут фінансові показники значно скромніші — близько 1,1–1,3 млн грн доходу на рік.

Читайте по темі: Чиновниця податкової із Сумщини Дядченко, яка отримала підозру за хабар, має сотні тисяч на рахунках і значні земельні активи

У декларації Лавриненко вказав близько 68 млн грн готівки в іноземній валюті та придбання старих автомобілів, зокрема ВАЗ-2121 (1979) і Renault Midlum (2002). Водночас його зарплата в «РЕНЕС-КАПІТАЛ» за 2024 рік становила лише близько 253 тис. грн при багатомільйонних оборотах компанії.

Наприкінці 2025 року депутат також створив власний благодійний фонд «ЛАВР А».

В Об’єднаних Арабських Еміратах затримали десятьох людей за публікацію в інтернеті відео з нібито повітряними атаками.

Про це повідомляє місцеве видання Khaleej Times.

За даними прокуратури, затримані поширювали ролики, створені за допомогою штучного інтелекту. На цих відео були зображені удари по відомих будівлях у Дубаї.

Правоохоронці вважають, що такі публікації могли вводити людей в оману та викликати паніку.

Обставини справи та можливі покарання для затриманих наразі уточнюються.

Читайте по темі: Одеса перебуває під атакою дронів: у місті працює ППО

У єврейській школі в Амстердамі стався потужний вибух.

Про це повідомляють ЗМІ.

Як пише The Times of Israel, відповідальність за інцидент взяла на себе новостворена екстремістська група, яка називає себе «Ісламський рух правої молоді».

Чому до цього криптопроповідника варто ставитися з великою обережністю.

Інфоциганство як соціальне явище є продуктом сучасної інформаційної епохи, коли доступ до знань і технологій дозволяє кожному пропонувати себе як експерта. Як пише Олекса Штучний в огляді, одним із яскравих прикладів цього явища є Олександр Орловський – самопроголошений криптогуру, засновник Financial Freedom Academy (FFA-спільнота) та затятий інфоциган. Його діяльність і критика, яка її супроводжує, ілюструють основні загрози, які несе інфоциганство для суспільства.

Олександр Орловський позиціонує себе як експерт із криптовалют і фінансових ринків. Його FFA-спільнота об’єднала тисячі людей, які прагнуть досягти фінансової свободи. Орловський Олександр активно проводить тренінги, семінари й інші освітні заходи, часто використовуючи агресивний маркетинг та образ «успішного підприємця».

Курси Олександра Орловського, як і багато інших інфоциганських курсів, мають характерні ознаки, що допомагають розпізнати їх як небезпечні. Як правило, такі курси обіцяють швидке та легке досягнення успіху, зокрема в бізнесі або особистісному розвитку.

Тривожні моменти, які можна помітити в курсах Орловського

Читайте по темі: ОЗУ «Дев’ятки» під контролем «Наріка» Петровського та «Умки» Олійніка створило транснаціональну імперію шахрайських кол-центрів із мільярдними оборотами

Маркетинг через ілюзії. Орловський Олександр активно створює образ успішної людини, що здобула свої статки завдяки знанням про криптовалюти. Цей образ включає розкішний спосіб життя, подорожі, дорогі автомобілі та інші символи багатства. Для багатьох людей це виглядає як доказ ефективності його методів, хоча реальні джерела доходів залишаються невідомими.

Обіцянки швидкого успіху. Олександр Орловський просуває свої курси, як можливість швидко досягти фінансового успіху, не витрачаючи багато часу чи зусиль. Це одна з найбільш розповсюджених ознак інфоциганства — обіцянка, що за кілька тижнів чи місяців можна значно змінити своє фінансове становище.

Маркетинг, побудований на емоціях. Курси Орловського часто використовують агресивний маркетинг, який ґрунтується на відчутті терміновості, страху та жадібності. Тобто, «якщо не зараз, то вже ніколи» або «ти втратиш шанс змінити своє життя, якщо не приєднаєшся прямо зараз».

Простота. Олександр Орловський обіцяє прості, але суперефективні методи, які нібито дозволяють досягти результату за короткий час. Такі методики часто є поверховими і не враховують всі складнощі реального бізнесу чи розвитку. Через це паства Орловського вже втрачала чималі гроші.

Техніки маніпулювання через соціальні докази. Олександр Орловський активно використовує відгуки та «історії успіху» своїх учасників, де часто є маловідомі або вигадані особи, чиї досягнення важко перевірити.

Висока ціна. Вартість його курсів часто завищена в порівнянні з реальним змістом, який надається. Як і багато інших інфоциган, Орловський Олександр може пропонувати кілька варіантів курсів з різними цінами, де найдорожчий виглядає найпривабливішим, але насправді він може не містити значно більше корисної інформації.

Проблеми з прозорістю. Олександр Орловський заявляє про значні пожертви на благодійність, але перевірка виявила, що кошти були перераховані іншими особами (докладніше читайте у розслідуванні «Криптопроповідник Олександр Орловський зацікавив контролюючі органи».)

Читайте по темі: Фунт Михайло Зборовський відмиває російські гроші через Cosmobet, прикриваючи гральну імперію Сергія Токарєва

Є свідчення про його співпрацю з російськими компаніями, що викликає занепокоєння щодо етичності його бізнесу.

13 листопада минулого року підпорядкована президенту України Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) внесла до списку сумнівних інвестиційних проектів відразу три «відгалуження» Financial Freedom Academy – FFA Crypto, FFA Crypto RISE та FFA Crypto Capitalist.

Уже наступного дня попередження про небезпеку співробітництва із проектами Орловського випустила Міжнародна організація комісій з цінних паперів (IOSCO).

Олександр Орловський і криптобіржа Binance

Нещодавно Олександр Орловський повідомив у своєму телеграм-каналі, що залишив криптобіржу Binance зокрема через те, що вона повідомляла про його фінансові операції українським правоохоронним органам (аудіо ми скопіювали і про всяк випадок зберегли).

Зазначимо, що Binance як глобальна криптобіржа працює у межах міжнародних норм і співпрацює з правоохоронними органами для боротьби з шахрайством, відмиванням коштів або фінансуванням тероризму. Передача даних правоохоронцям є стандартною практикою, якщо є запити, обґрунтовані підозрою в незаконній діяльності.

Заява Орловського може свідчити про те, що його операції привернули увагу правоохоронців. Це не обов’язково означає, що Орловський Олександр став фігурантом кримінального провадження, але така увага викликає питання. Однак це підсилює ризики для людей, які взаємодіють із його проєктами. Зокрема, їхні операції також можуть зацікавити правоохоронців, що може призвести до вкрай неприємних наслідків.

Олександр Орловський може використовувати цю інформацію для того, щоб відвернути увагу від інших проблем. Заява Орловського про вихід із Binance, ймовірно, є складовою його спроб управління своєю репутацією в умовах скандалів, що супроводжують його діяльність. Для послідовників Орловського це ще одна причина критично оцінювати його слова та уникати поспішних фінансових рішень, пов’язаних із його проєктами.

Чим небезпечне інфоциганство

Економічні втрати

• Завищена вартість курсів. Інфоцигани, такі як Олександр Орловський, часто продають свої програми за завищеними цінами. У результаті покупці втрачають кошти, отримуючи сумнівну або марну інформацію.

• Інвестиційні шахрайства. Інфоцигани можуть пропонувати фальшиві інвестиційні можливості, обіцяючи високий прибуток. Люди, які довіряють таким обіцянкам, ризикують втратити свої гроші.

Психологічний тиск і маніпуляції

• Емоційне виснаження. Інфоцигани майстерно використовують страх, відчуття терміновості, комплекс неповноцінності та надію на краще життя. Людей спонукають вірити, що цей «унікальний шанс» змінить їхню долю.

• Відчуття провини. Якщо учасники курсів не досягають успіху, їм прищеплюють думку, що причина невдачі — їхні власні зусилля, а не неякісний продукт. У подібних маніпуляціях був помічений і Орловський Олександр.

Втрата часу

• Марна трата ресурсів. Курси часто наповнені очевидними або не практичними порадами. Люди втрачають цінний час, який могли б використати на реальне навчання або пошук перевірених знань.

Суспільна шкода

• Підрив довіри до легітимних експертів. Інфоцигани дискредитують навчальні програми, курси та тренерів, які надають реальні знання, створюючи негативне ставлення до ринку освітніх послуг. Олександр Орловський на своїх семінарах відкрито дискредитує вищу освіту, заявляючи, що він краще вчить заробляти гроші, ніж університети.

• Фінансування небезпечних структур. У випадках, коли діяльність інфоциган пов’язана зі схемами, що мають міжнародний або кримінальний характер, це може підривати економічну стабільність держави або навіть сприяти фінансуванню небезпечних організацій. Олександр Орловський нав’язує послідовникам співпрацю із бот-платформою, за якою стоять росіяни.

Затримка особистого розвитку

• Фальшиві обіцянки. Люди, які покладаються на курс, такий як пропонує Олександр Орловський, можуть втратити мотивацію шукати реальні шляхи саморозвитку, оскільки не бачать результатів обіцяних стратегій.

• Недовіра до майбутнього. Негативний досвід може сформувати у людей скептичне ставлення до освіти чи інвестицій загалом.

Інфоциганство, особливо у сфері фінансів та криптовалют, становить значну загрозу для людей, які прагнуть швидко змінити своє життя. Діяльність таких осіб, як Олександр Орловський, підкреслює важливість обачності та критичного мислення. Щоб уникнути фінансових і моральних втрат, потрібно ретельно аналізувати пропозиції, не довіряти обіцянкам легкого успіху та навчатися на перевірених джерелах.

Верховний суд залишив у силі вирок колишньому міністру освіти і науки України Дмитру Табачнику, якого засудили за державну зраду та співпрацю з Росією. Суд також підтвердив вироки іншим посадовцям часів експрезидента Віктора Януковича.

Йдеться про співпрацю з окупаційною владою та допомогу державі-агресору після початку повномасштабної війни. Про це повідомляє Офіс Генерального прокурора.

Касаційний кримінальний суд 4 березня 2026 року підтвердив вирок Дмитру Табачнику, якого раніше засудили до 15 років позбавлення волі. Також суд постановив конфіскацію майна та заборону обіймати посади в органах державної влади строком на 15 років.

Колишнього міністра визнали винним у державній зраді, пособництві державі-агресору та порушенні законів і звичаїв війни. Слідство встановило, що після початку повномасштабного вторгнення Росії він активно допомагав країні-агресору.

За даними правоохоронців, Табачник поширював антиукраїнські матеріали та виступав у медіа із заявами, спрямованими на дискредитацію української влади.

Читайте по темі: Апеляційна палата ВАКС скасувала підозру гендиректору «Лісів України» Болоховцю

Крім того, він підшуковував в Україні людей із проросійськими поглядами, яких російські спецслужби могли використати для створення агентурної мережі та збору інформації.

Також встановлено, що Табачник координував діяльність окупаційних адміністрацій на захоплених територіях Запорізької та Херсонської областей. Перебуваючи на тимчасово окупованій території Криму, він організував семінар під назвою “Нові стандарти освіти та навчання”, метою якого було допомогти окупаційній владі перевести освітню систему на захоплених територіях на російські стандарти.

Зокрема, йшлося про впровадження нових навчальних програм, зміну освітніх стандартів та фінансової документації перед початком навчального року 2022–2023.

Крім того, за даними слідства, Табачник разом із заступником так званого “постійного представника глави Чеченської Республіки в Криму” Муслімом Саїдовим та російськими військовими організував вивезення до окупованого Криму викраденої сільськогосподарської техніки українського підприємства з Мелітополя. Загальна вартість техніки становила понад 3,5 мільйона гривень.

Окремо Верховний суд підтвердив вирок Дмитру Вороні, який добровільно обійняв посаду так званого радника голови окупаційної “Запорізької військово-цивільної адміністрації” та допомагав реалізовувати рішення російської влади на тимчасово окупованій території.

Згідно з вироком суду, Дмитро Ворона отримав 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Такий самий строк — 12 років ув’язнення – призначено і Мусліму Саїдову.

У Верховному суді погодилися з доводами прокурорів та зазначили, що вина засуджених доведена, правова кваліфікація їхніх дій є правильною, а призначене покарання є справедливим.

У Варшаві 39-річного чоловіка підозрюють у серії шахрайств у ресторанах — він замовляв їжу, але не оплачував рахунки. Загальні збитки оцінюють більш ніж у 12 тисяч злотих.

За даними поліції району Воля, після трапези чоловік просив додати суму до рахунку готельного номера, нібито зайнятого його батьком. Насправді жодної оплати з готелю не надходило, і заклади залишалися без грошей.

Схема повторювалася в багатьох ресторанах, переважно у районах Воля та Середмістя. Після звернення одного із закладів поліція затримала підозрюваного та встановила інші подібні випадки.

Загалом чоловікові висунули 25 звинувачень у шахрайстві. За рішенням прокурора він перебуває під поліцейським наглядом, а максимальне покарання за такі злочини у Польщі — до 8 років позбавлення волі.

«Чоловік замовляв їжу, а під час оплати просив додати рахунок до номера готелю його батька. Виявилося, що це була не поодинока ситуація», — повідомила представниця поліції Марта Суловська.

Після недовгого періоду мовчання ім’я Дмитра Рукіна знову спливло в публікаціях про його причетність до сумнівних фінансових операцій.

Цього разу йдеться не про платіжні системи 4Bill і SettlePay, після скандалу з якими Дмитро Рукін був змушений покинути Україну, а про його новий фінтех-проєкт – іспанську компанію Victo Postanova SL, де він виступає директором і бенефіціаром.

Формально компанія займається рекламними послугами для онлайн-бізнесу. Сам Рукін стверджує, що його мета – будувати міжнародний фінтех-бізнес і розробляти продукти для онлайн-платежів. Продукт поки що не помічений у яких-небудь скандалах, подібних до історії з 4Bill і SettlePay, після якої Дмитро Рукін став фігурантом кримінальної справи в Україні, але питання все ж викликає.

Дмитро Рукін виступає бенефіціаром і директором Victo Postanova SL, яка базується в Іспанії, але веде свою діяльність у Латинській Америці. Основні операційні країни – Бразилія та Перу.

Також привертають до себе увагу інші дивності. Victo Postanova SL зареєстрована як рекламне агентство, але її філії та дочірні компанії працюють у сфері платіжних операцій, причому далеко від материнської компанії – на іншому кінці світу, причому Бразилія не є тісним партнером чи союзником Іспанії, навпаки – відносини між країнами досить прохолодні.

Читайте по темі: How multimillionaire Yevhen Shevtsov lives: Nasirov’s lover Alyona Dehrik shaping the SBI

Така комбінація – класичний сигнал для аналітиків фінансового ринку: європейська компанія з нейтральним видом діяльності та фінансові структури в менш регульованих юрисдикціях.

Але, крім цього сигналу, є ще одна деталь, яка просто не може залишитися без уваги – Дмитро Рукін відкрив свій європейсько-американський бізнес після втечі з України.

Нагадаємо, у 2023 році навколо платіжної системи 4Bill розгорівся великий корпоративний конфлікт. На той момент Дмитро Рукін обіймав посаду керівника продажів у структурі Digital Finance, яка працювала з платіжними сервісами 4Bill, SettlePay, BetterBro та іншими пов’язаними проєктами.

У публічну площину конфлікт вийшов після того, як після внутрішнього аудиту були виявлені масштабні фінансові порушення. Як заявили бенефіціари інфраструктури 4Bill, група менеджерів – Дмитро Рукін, Назар Янко та Сергій Ганін – організували схему виведення коштів платіжної системи.

Ключовим фігурантом цієї схеми називали Дмитра Рукіна, а зводилася вона до маніпуляцій з тарифами платіжних операцій, унаслідок яких кошти клієнтів виводилися з 4Bill через банківські карти родичів Рукіна, Янка та Ганіна.

Крім того, Дмитро Рукін створив мережу компаній-прокладок, через які викрадені кошти перераховувалися на приховані рахунки в різних юрисдикціях. Саме ці компанії використовувалися для виведення коштів з платіжної інфраструктури 4Bill та подальшого руху фінансових потоків через закордонні юрисдикції.

Схема виглядала досить типово для фінтех-сірого ринку: платіжний сервіс обслуговує високоризиковий онлайн-бізнес; транзакції проходять через мережу компаній-посередників; гроші розподіляються через кілька юрисдикцій.

У публікаціях журналістів регулярно згадуються чотири ключові структури, якими прямо чи опосередковано володіє Дмитро Рукін: Victo Postanova Sociedad Limitada (Іспанія), Softintegra Holding Limitada (Бразилія), La Finteca Instituicao de Pagamento LTDA (Бразилія) та Pagos Nacionales S.A.C (Перу).

Однак на поверхні лежить очевидне питання: чому в Іспанії, яка є членом Євросоюзу і, хоча й дивляться на походження грошей досить ліберально, все ж не зацікавилися походженням капіталів Дмитра Рукіна? Відповіді на це питання поки що немає, але щось явно сталося після того, як рекламне агентство Victo Postanova SL налагодило обмін фінансовими потоками зі своїми партнерами та «дочками» в Латинській Америці – з’явилися матеріали, у яких інсайдери стверджують, що до Дмитра Рукіна виникли питання у податкової служби (Agencia Tributaria) та Цивільної гвардії (Guardia Civil) Іспанії.

Чи так це, чи ні – поки що не відомо, але в Україні Дмитро Рукін точно залишив проблеми: після публікацій та внутрішнього розслідування компанії було відкрито кримінальне провадження. Слідство кваліфікувало його дії за частинами 3 та 4 ст. 190 КК України (шахрайство з використанням електронних систем і в особливо великих розмірах).

Читайте по темі: Оборона на папері: ТОП‑5 корупційних скандалів із фортифікаціями для ЗСУ

Однак подальша доля справи залишається неясною. У судових реєстрах практично немає інформації про її розвиток. З цього випливає, що Дмитро Рукін всякими способами намагається питання «вирішити». Удасться це йому чи ні – велике питання, оскільки за компаніями, які він «кинув» на вельми немалу суму, теж стоять впливові люди.

І спускати Дмитру Рукіну крадіжку грошей та обвал репутації компанії вони явно не мають наміру. Ігор Бокій та Андрій Савченко, на гроші яких і відкрив свій іспано-перуансько-бразильський бізнес Дмитро Рукін, зовсім-бо не є людьми, яких можна обдурити безкарно.

Можливо, саме завдяки їм і почалися проблеми у Рукіна в Іспанії. Втім, це поки що лише одна з версій. Іспанія, нагадаємо, член ЄС, тому її правоохоронні органи могли самостійно зацікавитися явно дивною для рекламного агентства діяльністю, оскільки Victo Postanova SL, формально рекламна структура, стала центром нової мережі компаній, які здійснюють великі фінансові операції. Та й походження капіталів теж викликає питання.

Хай там як, але Дмитро Рукін, який ще буквально пару років тому активно розміщував іміджеві матеріали про свою персону та свій новий бізнес в Іспанії та Латинській Америці, причому робив це чомусь в українських виданнях, знову зник з радарів.

Де він зараз – достеменно невідомо. Victo Postanova SL продовжує діяльність, як і її дочки в Бразилії та Перу. Можливо, що й сам Дмитро Рукін перемістився туди ж, подалі від рук іспанського правосуддя, з яким куди важче домовитися, ніж з українським та перуанським.

P.S. Відшукати у відкритому доступі договір про взаємну екстрадицію злочинців та підозрюваних у кримінальних злочинах між Іспанією та Перу не вдалося. Скоріше за все, такого не існує. Хіба не в цьому криється відповідь на питання, куди саме зник Дмитро Рукін?

After a short period of silence, the name of Dmytro Rukin has once again surfaced in publications about his involvement in dubious financial operations.

This time, it’s not about the payment systems 4Bill and SettlePay, after the scandal with which Dmytro Rukin was forced to leave Ukraine, but about his new fintech project – the Spanish company Victo Postanova SL, where he acts as director and beneficiary.

Formally, the company is engaged in advertising services for online business. Rukin himself claims that his goal is – to build an international fintech business and develop products for online payments. The product has not yet been noticed in any scandals similar to the story with 4Bill and SettlePay, after which Dmytro Rukin became a figure in a criminal case in Ukraine, but it still raises questions.

Dmytro Rukin acts as the beneficiary and director of Victo Postanova SL, which is based in Spain but conducts its activities in Latin America. The main operational countries are Brazil and Peru.

Other oddities also attract attention. Victo Postanova SL is registered as an advertising agency, but its branches and subsidiaries operate in the field of payment operations, far from the parent company – on the other side of the world, and Brazil is not a close partner or ally of Spain; on the contrary, relations between the countries are quite cool.

Читайте по темі: How multimillionaire Yevhen Shevtsov lives: Nasirov’s lover Alyona Dehrik shaping the SBI

Such a combination is a classic signal for financial market analysts: a European company with a neutral type of activity and financial structures in less regulated jurisdictions.

But besides this signal, there is another detail that simply cannot go unnoticed – Dmytro Rukin opened his European-American business after fleeing Ukraine.

Recall that in 2023, a major corporate conflict erupted around the 4Bill payment system. At that time, Dmytro Rukin held the position of sales director in the Digital Finance structure, which worked with the 4Bill, SettlePay, BetterBro payment services, and other related projects.

The conflict entered the public sphere after an internal audit revealed large-scale financial violations. As stated by the beneficiaries of the 4Bill infrastructure, a group of managers – Dmytro Rukin, Nazar Yanko, and Sergey Ganin – organized a scheme to withdraw funds from the payment system.

Dmytro Rukin was named the key figure in this scheme, which involved manipulations with payment operation rates, as a result of which client funds were withdrawn from 4Bill through bank cards of relatives of Rukin, Yanko, and Ganin.

In addition, Dmytro Rukin created a network of shell companies through which the stolen funds were transferred to hidden accounts in various jurisdictions. These companies were used to withdraw funds from the 4Bill payment infrastructure and further move financial flows through foreign jurisdictions.

The scheme looked quite typical for the fintech gray market: the payment service serves high-risk online business; transactions pass through a network of intermediary companies; money is distributed through several jurisdictions.

Journalists’ publications regularly mention four key structures directly or indirectly owned by Dmytro Rukin: Victo Postanova Sociedad Limitada (Spain), Softintegra Holding Limitada (Brazil), La Finteca Instituicao de Pagamento LTDA (Brazil), and Pagos Nacionales S.A.C (Peru).

However, an obvious question lies on the surface: why in Spain, a member of the European Union and, although they look quite liberally at the origin of money, have they not become interested in the origin of Dmytro Rukin’s capital? There is no answer to this question yet, but something clearly happened after the advertising agency Victo Postanova SL established the exchange of financial flows with its partners and «subsidiaries» in Latin America – materials appeared in which insiders claim that questions arose for Dmytro Rukin from the Spanish tax authority (Agencia Tributaria) and the Civil Guard (Guardia Civil).

Whether this is true or not is still unknown, but in Ukraine, Dmytro Rukin definitely left problems behind: after the publications and internal investigation of the companies, a criminal proceeding was opened. The investigation qualified his actions under Parts 3 and 4 of Article 190 of the Criminal Code of Ukraine (fraud using electronic systems and on a particularly large scale).

Читайте по темі: Oleksandr Orlovskyi and FFA under regulators’ scrutiny: three crypto projects of the “academy” added to the list of suspicious investments with a high risk of losing funds

However, the further fate of the case remains unclear. There is almost no information about its development in the court registers. This suggests that Dmytro Rukin is trying by all means to «resolve» the issue. Whether he will succeed or not is a big question, since behind the companies he «left high and dry» for a very substantial amount, there are also influential people.

And they clearly do not intend to let Dmytro Rukin get away with stealing money and ruining the company’s reputation. Ihor Bokiy and Andriy Savchenko, whose money Dmytro Rukin used to open his Spanish-Peruvian-Brazilian business, are not people who can be deceived with impunity.

Perhaps it was thanks to them that Rukin’s problems in Spain began. However, this is just one version so far. Spain, we remind you, is an EU member, so its law enforcement agencies could independently become interested in the clearly unusual activity for an advertising agency, since Victo Postanova SL, formally an advertising structure, became the center of a new network of companies conducting large financial operations. And the origin of the capital also raises questions.

Be that as it may, Dmytro Rukin, who just a couple of years ago actively placed image materials about himself and his new business in Spain and Latin America, and for some reason did this in Ukrainian publications, has once again disappeared from the radar.

Where he is now is not exactly known. Victo Postanova SL continues its activities, as do its subsidiaries in Brazil and Peru. Perhaps Dmytro Rukin himself has moved there too, away from the hands of Spanish justice, which is much harder to negotiate with than Ukrainian or Peruvian.

P.S. It was not possible to find in the public domain an agreement on the mutual extradition of criminals and suspects in criminal offenses between Spain and Peru. Most likely, no such agreement exists. Isn’t this the answer to the question of where exactly Dmytro Rukin has disappeared?