Категорія: Соціальне

Щороку у світі утворюється близько 150 мільйонів тонн рисового лушпиння. Але тепер цей продукт, який довго вважали відходом і забруднювачем довкілля, використовують для виготовлення будівельних матеріалів. У Штатах вже сотні нових будинків облицьовують такими панелями, а ще з лушпиння виготовляють й інші вироби – від матеріалів для веранд до обладнання дитячих майданчиків, передають Патріоти України з посиланням на ВВС.

Панелі з рисового лушпиння також уже використовують для тепло- та звукоізоляції. Наприклад, в Італії їх застосували під час реконструкції будинку Casa LH, щоб утеплити приміщення та поліпшити акустичні характеристики.

Чому люди будують із рисового лушпиння

Поки рис росте на рослині, лушпиння захищає зерна від вологи та шкідників. Однак після збирання врожаю воно стає одним із найскладніших відходів для утилізації.

Значну його частину спалюють на полях або біля доріг, що створює загрозу для здоров’я людей і довкілля. У США, де щороку вирощують близько 9 мільйонів тонн рису, лушпиння іноді використовують для виробництва енергії з біомаси.

Однак навіть у такому разі не завжди зрозуміло, що робити із золою, яка залишається після спалювання.

Дослідження свідчать, що зола рисового лушпиння може стати альтернативою цементу, на який припадає 8% світових викидів вуглецю.

Крістофер Гімонд зацікавився цією темою, коли дізнався, що рисові відходи в США залишають розкладатися в землі. Унаслідок цього в атмосферу потрапляє метан – потужний парниковий газ.

“Мене захопила ідея взяти те, що зазвичай викидають, і використати його властивості”, – каже підприємець. Після цього він заснував компанію, яка виробляє будівельні матеріали з рисового лушпиння.

За словами Гімонда, лушпиння має властивості, які роблять його придатним для використання в будівництві. Зокрема, містить багато кремнезему, завдяки чому стійке до вологи та гниття.

У 2023 році Девід Файн вирішив скористатися матеріалами з лушпиння для ремонту комплексу елітних гірських апартаментів у Парк-Сіті в штаті Юта. Чоловік розповів журналістам, що раніше апартаменти почали гнити під шаром пухкого снігу.

Об’єднання власників житла рік шукало матеріал, який міг би протистояти волозі, а також лісовим пожежам, що дедалі частіше траплялися в гірській місцевості влітку.

Серед варіантів розглядали, зокрема, екструдований алюміній. Він міг би захистити апартаменти від вогню, але мав би штучний вигляд. Дерев’яне облицювання, наприклад із кедра, мало би привабливіший вигляд, проте гірше захищало б від пожеж.

Зрештою вони знайшли рішення: панелі з рисового лушпиння – побічного продукту вирощування рису.

“Вони шукали щось схоже на дерево, красиве й трохи стійкіше до вогню, ніж традиційне дерев’яне облицювання”, – розповідає Файн. За його словами, панелі з рисового лушпиння відповідали всім цим вимогам.

У 2025 році вчені підтвердили, що в плані пожежної безпеки теплоізоляція з волокна рисового лушпиння показала кращі результати, ніж інші матеріали, оцінені в дослідженні.

“Швидкість тління зразка становила 3,40 мм/хв – менше, ніж у решти випробуваних матеріалів. Це пояснюють відносно високим вмістом кремнезему, який сприяє утворенню захисного шару вуглецевого залишку й підвищує вогнестійкість. Водночас для розширення сфери застосування матеріалу в складніших умовах потрібні подальші дослідження екологічних вогнезахисних обробок”, – йдеться у роботі.

Загалом автори назвали теплоізоляцію з волокна рисового лушпиння “перспективним матеріалом рослинного походження, який може сприяти підвищенню енергоефективності та екологічності будівництва”.

Що ще кажуть вчені

Дослідження показують, що використання залишків сільськогосподарських культур, зокрема рису, пшениці та кукурудзи, у будівництві замість спалювання може допомогти накопичувати вуглець у матеріалах протягом десятиліть.

Водночас Саббі Міллер, професорка цивільної та екологічної інженерії Каліфорнійського університету, зауважує, що оцінити вплив будівельного матеріалу на довкілля можна лише після детального аналізу його життєвого циклу.

Дослідники також вивчають можливість використання золи рисового лушпиння замість цементу або як добавки до цементних сумішей. Це могло б зменшити потребу в цементі, виробництво якого пов’язане зі значними викидами вуглецю.

Також торік науковці запропонували поєднати золу рисового лушпиння, деревну золу та рисову солому, щоб створити недорогий матеріал із негативним вуглецевим балансом, який міг би замінити цемент.

Такі рішення можуть бути особливо актуальними для країн Глобального Півдня, де рисові відходи часто спалюють, а мільярди людей не мають належного житла.

Водночас необхідно враховувати вартість матеріалів, можливість їхнього масового виробництва та потреби місцевих громад. Також важливо не випробовувати нові технології на найбільш вразливих людях, вважає Аріана Карамаліс, директорка з міжнародної взаємодії житлової організації Build Change.

Теорії про те, чому неандертальці вимерли, нерідко відображають не лише наукові пошуки, а й страхи сучасного суспільства, передають Патріоти України з посиланням на livescience.

Автор досліджує, як пояснення зникнення неандертальців формувалися під впливом суспільних побоювань певної епохи. За його спостереженнями, повідомлення в медіа могли підлаштовувати наукові дані так, щоб вони відповідали тривогам сучасників.

Чому зникнення неандертальців досі цікавить науковців

Причини вимирання неандертальців залишаються предметом численних досліджень. Серед можливих пояснень — поширення хвороб, кліматичні зміни та інші чинники, які могли вплинути на виживання давніх людських популяцій.

У книзі «Неандертальці серед нас» Пітер Салінс звертає увагу на те, що теорії про долю неандертальців можуть відображати не тільки наукові гіпотези, а й страхи суспільства, яке їх обговорює.

У ніч проти 22 жовтня 2026 року українці зможуть спостерігати пік метеорного потоку Оріоніди, передають Патріоти України з посиланням на Space.

За сприятливих погодних умов та ідеальної видимості на небі можна буде побачити від 10 до 20 метеорів на годину.

За даними NASA, частинки метеорного потоку рухаються зі швидкістю близько 66 км/с. За сприятливої погоди Оріоніди можуть спостерігати жителі Північної та Південної півкуль.

Назва потоку пов’язана із сузір’ям Оріона: із Землі здається, що метеори розлітаються саме звідти. Сузір’я розташоване на небесному екваторі й видиме в усьому світі.

В Україні триває воєнний стан і загальна мобілізація. Під час дії воєнного стану правоохоронці та військові можуть розгортати тимчасові блокпости залежно від оперативної ситуації. На таких пунктах можуть перевіряти документи та транспорт, а представники ТЦК та СП — вручати повістки, передають Патріоти України.

Водночас повноваження різних представників на блокпостах відрізняються. ТСН.ua розповідає, чи мають права затримувати людей або примусово доставляти їх до ТЦК.

Де можуть встановлювати мобільні блокпости

Мобільні блокпости є тимчасовими пунктами контролю, які за необхідності можна переміщувати. Їх встановлюють для запобігання диверсійній діяльності, контролю транспортних потоків і перевірки документів громадян.

Відповідно до постанови Кабміну №1455 від 29 грудня 2021 року та законодавства про правовий режим воєнного стану, такі контрольні пункти можуть розташовуватися на в’їздах і виїздах із населених пунктів.

Також військові адміністрації спільно з Національною поліцією можуть встановлювати їх біля об’єктів критичної інфраструктури, на межах адміністративних територій та внутрішніх автомобільних дорогах стратегічного значення.

Роботу таких пунктів регламентують, зокрема, закон «Про Національну поліцію» та закон «Про Збройні Сили України».

Хто має право зупиняти автомобілі та перевіряти документи

Право зупиняти транспорт і вимагати документи на блокпостах мають не всі представники, які там перебувають.

Перевіряти документи та встановлювати особу можуть військовослужбовці Збройних сил України. Такі повноваження передбачені законодавством про ЗСУ та правовий режим воєнного стану.

Також відповідні повноваження мають працівники Національної поліції. До контролю транспорту та громадян можуть залучати й сили територіальної оборони.

Крім того, такі права мають військовослужбовці Національної гвардії України відповідно до законодавства.

Чи можуть представники ТЦК вручати повістки на блокпостах

Представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки можуть вручати військовозобов’язаним повістки безпосередньо на блокпостах.

Закон дозволяє оповіщати громадян про виклик за місцем їхнього фактичного перебування. Тому повістка може бути вручена не лише у приміщенні ТЦК та СП, а й у громадському місці або на блокпосту.

Водночас перевірка документів і встановлення особи під час таких дій має відбуватися за участю працівників поліції або військовослужбовців ЗСУ.

Повноваження представників ТЦК під час оповіщення обмежуються врученням належним чином оформленої повістки.

Що має бути у повістці

У повістці повинні бути зазначені:

• прізвище, ім’я, по батькові та дата народження громадянина;

• найменування ТЦК та СП, який видав документ;

• мета виклику — взяття на військовий облік, проходження ВЛК, уточнення облікових даних або призов на військову службу;

• місце, день і час явки;

• підпис посадової особи, яка видала повістку;

• реєстраційний номер;

• роз’яснення про наслідки неявки та обов’язок повідомити про причини неявки.

Правильно врученою вважається повістка, яку передали особисто під підпис або надіслали поштою з дотриманням передбачених законом умов.

Хто може входити до групи оповіщення

Відповідно до постанови Кабміну №560, до груп оповіщення можуть входити представники районних і міських державних або військових адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, ТЦК та СП і поліцейські.

Під час оповіщення мешканців багатоквартирних будинків до таких груп також можуть включати цивільних осіб. Це, зокрема, можуть бути керівники або голови правління ОСББ, представники роботодавців та закладів освіти.

Чи можуть представники ТЦК бути у цивільному

ТЦК та СП є органами військового управління, а їхні штатні посади комплектуються військовослужбовцями, державними службовцями та працівниками Збройних сил України.

Якщо до групи оповіщення входить військовослужбовець ТЦК та СП, під час виконання службових обов’язків він повинен бути у військовій формі.

Цивільний одяг можуть носити цивільні особи, які входять до групи оповіщення, зокрема представники ОСББ, роботодавців, закладів освіти чи виконавчих органів місцевих рад.

Які документи має пред’явити представник ТЦК

Під час оповіщення уповноважена особа групи повинна повідомити громадянину мету зупинки, прибуття та спілкування.

На вимогу громадянина вона має пред’явити паспорт громадянина України, посвідчення офіцера, військовий квиток, службове посвідчення, а також посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки.

Таке посвідчення має бути засвідчене керівником відповідного органу або установи та скріплене гербовою печаткою.

Чи повинні ТЦК використовувати бодікамери

Від 1 вересня 2025 року працівники ТЦК та СП, які входять до груп оповіщення, повинні носити нагрудні бодікамери.

Фото- та відеофіксація передбачена під час пред’явлення і перевірки документів, вручення повісток та інших адміністративних процедур. Представник ТЦК, який використовує камеру, повинен повідомити громадянина про здійснення зйомки.

Запис має вестися безперервно від початку виконання службових обов’язків щодо оповіщення і до завершення відповідних заходів. Камера повинна бути закріплена на форменому одязі — на грудях або іншим способом, який забезпечує фіксацію подій.

Учасникам груп оповіщення заборонено видаляти чи змінювати записи, вимикати камеру, перешкоджати фіксації або передавати відео стороннім особам.

Чи можуть ТЦК забрати людину до військкомату

Представники ТЦК та СП не мають законних повноважень самостійно затримувати громадян і примусово доставляти їх до ТЦК.

Якщо людина не має документів або є ознаки правопорушення, адміністративне затримання здійснюють виключно правоохоронці. При цьому має бути дотримана відповідна процедура, зокрема складений протокол адміністративного затримання.

ТЦК не можуть самостійно здійснювати таке затримання — незалежно від того, використовується службовий чи цивільний автомобіль.

Чи можуть ТЦК забрати телефон або інші особисті речі

Законодавство не надає представникам ТЦК та СП повноважень застосовувати фізичний чи психологічний примус, силоміць затримувати громадян, утримувати їх у приміщенні або забирати особисті речі, документи чи засоби зв’язку.

Такі насильницькі дії можуть мати кримінальні наслідки для посадових осіб ТЦК та СП.

Чи можна знімати представників ТЦК на телефон

У разі сумнівів щодо належної відеофіксації громадянин може самостійно знімати правопорушення. Такі матеріали можуть використовуватися як докази з дотриманням процесуальних норм.

Водночас існують обмеження щодо публічного поширення фото та відео із представниками ЗСУ та інших військових формувань, блокпостами, територіями військових частин і військовою технікою.

Якщо ж людина фіксує можливе перевищення службових повноважень або інше правопорушення з боку представників ТЦК, такі матеріали можуть бути передані слідчому або прокурору в межах кримінального провадження.

Що робити у разі перевищення повноважень

У разі неправомірних дій представників ТЦК та СП їх можна фіксувати та подавати заяву до правоохоронних органів.

За словами адвокатки Марини Бекало, такі відеоматеріали варто вимагати долучити до матеріалів відповідного провадження як докази.

Водночас під час фото- та відеофіксації потрібно враховувати обмеження щодо публічного поширення матеріалів із представниками військових формувань, блокпостами, територіями військових частин та військовою технікою.

У Радянському Союзі харчова промисловість часом випускала доволі незвичайні продукти. Одним із таких експериментів стало томатне морозиво, яке через специфічний смак так і не здобуло масової популярності, передають Патріоти України.

Як пише OBOZ.UA, десерт виготовляли на основі томатної пасти з додаванням компонентів, необхідних для отримання потрібної консистенції. За однією з версій, до складу могли входити молочна або фруктова основа, томатна паста та агар-агар.

Продавали таке морозиво, зокрема, у вафельних стаканчиках. Його смак поєднував характерну солодкість морозива з кислуватим і специфічним томатним присмаком.

Саме незвичайне поєднання не припало до душі більшості покупців. Для багатьох томатне морозиво залишилося радше кулінарною дивиною, ніж десертом, який хотілося купувати регулярно.

Існує також менш приваблива версія походження продукту. Деякі дослідники припускають, що для його виробництва могли використовувати томатну пасту, яку списували та повторно спрямовували на переробку. Водночас ця версія не подається як достовірно встановлений факт.

У результаті томатне морозиво так і залишилося одним із найбільш незвичних експериментів радянської харчової промисловості. Сьогодні про нього згадують переважно як про гастрономічну особливість тієї епохи.

Посеред Північної Атлантики, на південь від Гренландії, вода тримається помітно холоднішою, ніж мала б. Дослідники прозвали цю ділянку “холодною плямою”, і дехто з них вважає, що вона може свідчити про серйозні зміни в океані, від яких залежить клімат усього континенту, передають Патріоти України з посиланням на The Telegraph.

Як пояснює видання, в Атлантиці працює велетенська система течій, яку науковці називають Атлантичною меридіональною перекидною циркуляцією (скорочено AMOC). Вона переносить теплу воду з тропіків на північ і таким чином гріє Європу.

Саме завдяки цьому механізму в Лондоні немає таких лютих зим, як у канадській Оттаві, хоча британська столиця лежить приблизно на 675 кілометрів північніше. Ця ж система рятує Ісландію та скандинавські країни від сибірських морозів.

Двигун течії розташований на півночі Атлантики: там холодна солона вода опускається на глибину й “підтягує” за собою теплу воду з півдня. Проте через потепління Гренландія тане, опадів стає більше, і в океан потрапляє багато прісної води. Вона легша, тож тоне гірше, а отже, циркуляція слабне.

За даними видання, тут виникає замкнене коло: слабша течія приносить на північ менше солі, вода стає ще прісніша, і система гальмує ще сильніше.

Як у кіно

Багатьом такий сценарій нагадає фільм-катастрофу “Післязавтра” 2004 року, де зупинка течій миттєво занурює планету в льодовиковий період. Однак у матеріалі наголошують: доказів того, що щось настільки різке й швидке можливе, немає.

Повний колапс AMOC, ймовірно, розтягнувся б на десятиліття і навряд чи стався б раніше кінця цього століття. Але, на думку науковців, окремі частини системи можуть почати давати збій значно раніше.

“Частини AMOC можуть почати руйнуватися ще на шляху до повного колапсу. Це процес, який супроводжуватиметься збуреннями”, – сказав Лорі Лейборн, науковий співробітник аналітичного центру Chatham House.

Особливе занепокоєння викликає субполярний круговорот – кругова течія на південь від Гренландії, яка “живить” усю систему. Деякі дослідження припускають, що вона може почати вимикатися вже у 2040-х роках, а серйозні зміни настануть протягом якихось десяти років. Це не заморозить усю Північну Європу, але може принести відчутно холодніші зими та посухи.

“Коли саме – сказати важко, але я вважаю, що існує суттєвий ризик того, що це може статися протягом найближчих 20 років. По суті, це означає, що планувати треба вже зараз”, – зазначила Свінда Фалкена з Утрехтського університету.

Де саме лежить так звана точка неповернення для всієї течії, досі ніхто не знає. Оцінки дуже різняться: від потепління на 1,4 градуса порівняно з доіндустріальним рівнем (а світ щойно до нього дійшов) до 8 градусів. Втім, у тому, що течія слабшатиме, науковці одностайні. Ще у 2023 році Міжурядова група експертів зі зміни клімату дійшла висновку, що до кінця століття вона дуже ймовірно ослабне на 24-39%.

Каналами Амстердама можна буде ходити

Дослідники вже малюють, якою могла б бути Європа після зупинки течії. Взимку континент шматували б потужні шторми через різкий контраст між замерзлою північчю та теплим півднем.

Арктичний лід міг би спуститися до берегів Шотландії та скандинавських фйордів, а на Балтиці знадобилися б криголами. Канали Амстердама замерзали б намертво: у Нідерландах морози сягали б мінус 20, а у Скандинавії – мінус 40 градусів.

Літо при цьому залишалося б спекотним, але дощів стало б менше, тож гостріше відчувалася б нестача води. Підвищення рівня моря загрожувало б повенями на атлантичному узбережжі та засоленням низинних полів. Як ідеться в одному з досліджень, у Великій Британії частка землі, придатної для вирощування зернових, скоротилася б із нинішніх 32% до 7%.

Наслідки відчула б і Африка: посуха на заході континенту могла б погнати мігрантів на північ. А Ісландію, за сценарієм, підготовленим для Північної ради міністрів, чекав би економічний крах через зникнення рибних запасів.

Уряди вже реагують

За наявними даними, загрозу дедалі серйозніше сприймають на державному рівні. Ісландія оголосила можливий колапс AMOC ризиком для національної безпеки. Фінляндія та Нідерланди оцінюють наслідки для себе, причому голландці насамперед перевіряють свої захисні споруди від моря. Британія виділила 81 млн фунтів на систему раннього попередження, яка стежитиме за льодовим щитом Гренландії та субполярним круговоротом.

“Безвідповідально чекати абсолютної впевненості, перш ніж готуватися. Адже на той момент, коли наслідки стануть незаперечними, запобігти їм може бути вже запізно”, – заявив міністр клімату Ісландії Йоуганн Пауль Йоуганнссон.

Втім, у матеріалі зауважують, що мережа спостереження за океаном досі хитка: частина приладів працює на короткострокові гранти, які закінчуються вже до 2028 року. Єврокомісія цього літа виділила на спостереження 92 млн євро, а у вересні сума зросла до 220 млн, проте, на думку науковців, для надійної системи по всій Атлантиці цього замало.

Головним способом зменшити ризик дослідники називають скорочення викидів парникових газів. Цю думку поділяють і в урядах країн, які першими відчули б наслідки.

Схильність людського характеру відчувати задоволення від чужих неприємностей називають злорадством, однак у тваринному світі це явище залишається під великим питанням. Власники домашніх улюбленців нерідко помічають у поведінці своїх вихованців знаки, які нагадують глузування чи насолоду від чужого болю, передають Патріоти України.

Втім, фахівці застерігають від поспішних висновків і закликають відрізняти реальні емоційні реакції від банального надання тваринам людських рис. Наукові дослідження свідчать про те, що емоційна сфера тварин влаштована інакше і для прояву таких складних почуттів потрібен зовсім інший рівень свідомості, пише видання Live Science.

Феномен імітації та людське сприйняття

Приклади поведінки, що нагадують злорадство, часто стають вірусними в мережі, як-от історія папуги Жако, який активно копіював кашель хворої людини. Спостерігачам здається, що птах свідомо глузує з чужих страждань, однак зоологи пояснюють подібні прояви прагненням привернути до себе увагу господарів або отримати винагороду. Те саме стосується котів чи собак: коли вони роблять капості або реагують на падіння людини, за цим стоїть гра, цікавість або раніше закріплені рефлекси, а не підступні наміри.

Складність вивчення тваринних емоцій

Головна перешкода у дослідженні тваринного “шаденфройде” (радість від чужого горя) полягає у відсутності словесного контакту, адже тварини не можуть розповісти про свої внутрішні переживання. Дослідники змушені орієнтуватися лише на зовнішні сигнали, мову тіла, рівень гормонів і нейронну активність, що дає лише загальне уявлення про позитивний чи негативний стан особини.

“Дослідження складних емоцій є неймовірно важким, коли йдеться про тварину, яка не може повідомити про свої почуття за допомогою мови”, – зазначає Закарі Сільвер, асистент професора психології та керівник лабораторії собачого інтелекту в Оксидентал-коледжі.

Теорія розуму та когнітивні бар’єри

Щоб відчути справжнє злорадство, істота повинна володіти так званою “теорією розуму” – здатністю розуміти не лише власні емоції, а й усвідомлювати ментальний стан, наміри та біль іншого індивіда.

Наразі науковці зазначають, що навіть у собак такі здібності проявляються вкрай елементарно і лише в окремих ситуаціях. Навіть якщо в ієрархічних групах тварин невдача конкурента вигідна іншій особині, це зумовлено еволюційною вигодою, а не злорадством.

“Дещо в стилі Макіавеллі – це суто людська річ,” – підкреслює дослідник поведінки тварин Девід Штальман з Університету Мері Вашингтон.

Хоча наразі наука заперечує наявність злорадства у тварин, це не означає, що їхній емоційний світ бідний. Спостереження за високосоціальними ссавцями та людиноподібними мавпами, а також за представниками родини воронових підтверджують наявність у них емпатії, відчуття справедливості та розпізнавання емоцій. Наука про емоційний інтелект тварин продовжує розвиватися, і майбутні відкриття можуть значно поглибити наше розуміння їхніх психічних процесів.

Російські окупанти присвоїли співаку Джанго, справжнє ім’я якого Олексій Піддубний, звання «заслуженого артиста ДНР». «Нагороду» йому вручили під час заходу з нагоди так званого «Дня возз’єднання Донбасу та Новоросії з РФ». Про це повідомляють російські медіа, передають Патріоти України.

За даними джерела, звання Піддубному присвоїли за дорученням ватажка окупаційної адміністрації Дениса Пушиліна. Під час заходу співак також виступив із промовою, у якій повторював російські пропагандистські тези про війну проти України.

Джанго заявив, що його перший концерт у Луганську відбувся 23 лютого 2015 року. Він назвав події на окупованих територіях «частиною російської історії».

Окремо співак заявляв, що ще з 2013 року виступав проти Євромайдану та європейського курсу України. Він також поширював твердження про нібито бажання Заходу використати Україну проти Росії.

Олексій Піддубний народився 8 січня 1969 року в Києві. На початку 2000-х він заснував гурт «Джанго». Після 2014 року музикант почав публічно поширювати проросійські наративи, виступав на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей і потрапив до бази «Миротворця».

Після початку повномасштабного вторгнення Джанго продовжив використовувати свою публічність для підтримки російської пропаганди та виправдання війни проти України. У 2024 році він був довіреною особою Володимира Путіна на так званих президентських виборах у Росії.

СБУ повідомила Піддубному про підозру, а у 2025 році Вінницький міський суд заочно засудив його до 12 років позбавлення волі за діяльність, пов’язану із заохоченням до війни.

Після початку повномасштабної війни кількість громадян Росії з чинними посвідками на проживання та дозволами на постійне проживання в країнах Євросоюзу зросла більш ніж на 105 тисяч осіб, передають Патріоти України.

За даними Eurostat, наприкінці 2021 року такі документи в країнах ЄС мали близько 771,8 тисячі росіян. До кінця 2025 року їхня кількість зросла до 876,6 тисячі. Таким чином, приріст становив близько 13,6%.

Найбільше громадян Росії з ВНЖ або ПМЖ проживає в Німеччині — близько 218 тисяч.

Далі за кількістю таких резидентів:

• Іспанія — 116,8 тисячі;
• Естонія — 78,4 тисячі;
• Франція — 66,8 тисячі;
• Італія — 50,5 тисячі;
• Кіпр — 44,8 тисячі;
• Чехія — 36,4 тисячі.

Найменше росіян із посвідками на проживання та постійне проживання зареєстровано в Румунії — 1,5 тисячі, Хорватії — 1,7 тисячі та Мальті — 1,9 тисячі.

Водночас наведена статистика стосується саме громадян РФ із чинними дозволами на проживання або постійне проживання і не означає, що всі вони переїхали до ЄС саме після початку повномасштабної війни.

У СРСР протягом 11 років не існувало спільного для всіх вихідного дня в неділю. Експеримент із робочим календарем розпочався наприкінці 1920-х і завершився лише у 1940 році, передають Патріоти України.

Остання загальна вихідна неділя припала на 29 вересня 1929 року. Після цього влада запровадила так звану безперервну роботу підприємств. Спочатку тиждень скоротили до п’яти днів, а кожному працівникові визначали індивідуальний вихідний. Його позначали одним із п’яти кольорів.

Пізніше систему змінили, але спільного для всіх дня відпочинку все одно не було.

Однією з головних причин реформи була економіка. Радянська влада прагнула, щоб заводи та обладнання не простоювали, а виробництво працювало безперервно. Прихильники системи стверджували, що це дозволить збільшити обсяги виробництва без придбання додаткового обладнання.

Водночас дослідники вказують і на ідеологічний аспект. Неділя традиційно була пов’язана з релігійними традиціями та відвідуванням храмів, а в СРСР у цей період активно проводилася антирелігійна кампанія.

Однак на практиці новий календар створив чимало проблем. Через постійну зміну працівників обладнання швидше зношувалося, а підприємства стикалися з труднощами під час ремонту та організації роботи.

Не менш серйозними виявилися соціальні наслідки. Вихідний одного члена родини міг припадати, наприклад, на вівторок, тоді як інші члени сім’ї працювали або навчалися. Через це людям було складно проводити час разом.

У березні 1930 року влада навіть намагалася синхронізувати вихідні членів однієї сім’ї, однак проблему це повністю не вирішило.

Зрештою експеримент припинили. 26 червня 1940 року Президія Верховної Ради СРСР повернула семиденний робочий тиждень, а неділя знову стала загальним днем відпочинку.