Дочка народного артиста України Павла Зіброва, Діана Зіброва, працює менеджеркою у свого зіркового батька. Співак розповів, яку зарплату отримує від нього дочка. Про це пише «Главком» із посиланням на інтерв’ю артиста Аліні Доротюк, передають Патріоти України
Діана Зіброва отримала вищу освіту в університеті міжнародних відносин. Після навчання мати дівчини, Марина Зіброва запропонувала дочці стати менеджеркою батька, на що вона погодилася. «Мама каже: «Діаночко, ти виросла в такій сім’ї, що від дитинства у шоубізнесі. Ти всіх і все знаєш, чого ти підеш десь шукати якусь роботу після Інституту міжнародних відносин». І запропонувала», – пригадав співак
Згодом у дівчина почала гарно справлятися з обов’язками менеджерки. Спочатку Зібров платив дочці невелику зарплату. «Дивлюся через місяць-другий – вау! У неї там знайомства, вона там домовилась, мене підфарбувала, там причесала, вивела, провела, зайвих людей відштовхнула – ну менеджер! Ми починали з однієї зарплати невеличкої років 7–8 тому, коли вона закінчила університет», – розповів артист.
З часом зарплата Діани Зібрової зросла. За словами співака, його дочка отримує 20% від його загального прибутку. «Вона інтеграцію одну, другу, третю зробила. Рекламні пропозиції пішли, нормальні гроші, відсотки свої заробляє. У неї 20 відсотків, не 10! Хороша реклама, хороші гроші, вона їх обґрунтовано пише», – пояснив Зібров. Артист також зауважив, що дочка вправно керує його іміджем та не дає йому погоджуватися на низькі гонорари.
В Ормузькій протоці біля узбережжя Ірану місцеві рибалки намагаються дістати товари з контейнеровоза GFS Pride, який затонув 14 жовтня. Серед вантажу, що опинився у воді, — нові iPhone, французькі парфуми та інші товари. Про це повідомляє The Telegraph, передають Патріоти України.
У соціальних мережах поширюють відео, на яких рибалки на невеликих човнах маневрують між напівзатопленими контейнерами та витягують із води ящики. На одному із записів човен навіть буксирує великий морський контейнер.
«Ми збираємося і прямуємо до Ормузької протоки. Ми почули, що затонув контейнеровоз, тож збираємося забрати iPhone та парфуми», — заявив один із чоловіків на відео.
Чому затонув контейнеровоз
GFS Pride ходив під прапором Сінгапуру. За повідомленням цієї країни, судно затонуло після пожежі на борту. Усі 21 член екіпажу були евакуйовані, постраждалих немає.
Водночас військово-морські сили Корпусу вартових ісламської революції Ірану заявили, що контейнеровоз відхилився від курсу на «недозволений і небезпечний» маршрут і натрапив на морську міну. За їхньою версією, це спричинило пожежу та затоплення судна.
На борту перебувало понад 2500 контейнерів.
У регіоні затонули два комерційні судна
14 жовтня поблизу Ормузької протоки затонули два комерційні судна — контейнеровоз GFS Pride під прапором Сінгапуру та суховантаж Cape Dao під прапором Антигуа і Барбуди.
За даними опублікованого матеріалу, це перший випадок затоплення суден у цьому районі від початку березня.
Інформація про точну вартість втраченого вантажу та обсяги товарів, які вдалося дістати рибалкам, не наводиться.
Харківський окружний адміністративний суд зобов’язав Міністерство освіти і науки України виправити відомості в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО) щодо студента, який двічі не завершив навчання в коледжах, а згодом вступив до третього закладу освіти, передають Патріоти України.
У довідці студента було зазначено, що його нинішнє навчання порушує послідовність здобуття освіти. Така позначка має значення під час оформлення відстрочки від мобілізації. Про це повідомляє SUD.UA.
Чому виникла проблема з відстрочкою
Уперше чоловік вступив до Харківського комп’ютерного фахового коледжу у вересні 2017 року, де навчався за напрямом «Інженерія програмного забезпечення». У липні 2019 року його відрахували з другого курсу за власним бажанням.
Наприкінці того ж місяця він вступив до Харківського машинобудівного фахового коледжу на спеціальність «Автомобільний транспорт». Однак у грудні 2019 року його знову відрахували з другого курсу.
В обох випадках чоловік не завершив освітню програму й не отримав документа про здобуття відповідного освітнього рівня.
У жовтні 2025 року він вступив на денну форму навчання до Електромеханічного фахового коледжу Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова. Там він здобуває ступінь фахового молодшого бакалавра за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія».
Однак у довідці з ЄДЕБО з’явилася позначка, що таке навчання порушує послідовність здобуття освіти.
Чому МОН відмовлялося змінювати дані
Чоловік звернувся до Міністерства освіти і науки, але там вважали, що позначка є правомірною, оскільки раніше він уже навчався для здобуття рівня молодшого спеціаліста.
МОН також зазначало, що внесення та актуалізація інформації про здобувачів освіти належать до компетенції закладів освіти.
Не погодившись із такою позицією, студент звернувся до суду. Він наполягав, що попередні спроби навчання не завершилися здобуттям відповідного рівня, тому не повинні вважатися порушенням послідовності освіти.
Що вирішив суд
Під час розгляду справи суд врахував правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 29 жовтня та 7 листопада 2025 року.
Відповідно до цього підходу, для визначення раніше здобутого освітнього рівня важливий факт успішного завершення навчання, а не лише попереднє перебування в статусі студента. Незавершені спроби навчання самі по собі не означають, що людина вже здобула відповідний освітній ступінь.
Суд також зазначив, що відсутність спеціального механізму виправлення таких відомостей не повинна позбавляти людину можливості захистити свої права.
У результаті 12 жовтня 2026 року суд частково задовольнив позов і зобов’язав МОН внести до ЄДЕБО відомості про те, що нинішнє навчання чоловіка не порушує встановленої законом послідовності здобуття освіти. Крім того, суд постановив стягнути на користь позивача 532,48 грн витрат на сплату судового збору.
Чи означає це, що студент автоматично отримав відстрочку
Ні. Суд вирішував питання щодо відомостей про послідовність здобуття освіти в ЄДЕБО, а не безпосередньо щодо надання відстрочки від мобілізації.
Отже, рішення зобов’язує МОН виправити відповідні дані, але саме по собі не є рішенням про надання студенту відстрочки. Остаточне оформлення відстрочки залежить від виконання інших установлених законом вимог.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 30 днів із дня складення повного судового рішення.
Очі здаються майже незмінними за розміром від дитинства до дорослого віку. Проте насправді очні яблука активно ростуть у перші роки життя, а згодом продовжують збільшуватися. У зрілому віці змінюється вже не стільки їхній розмір, скільки функціонування. Про це розповіла офтальмологиня Еллісон Бабіуч із Cleveland Clinic, передають Патріоти України.
Наскільки виростають очі
Від народження до дорослого віку очні яблука збільшуються приблизно на 50%. Якщо при народженні їхній діаметр становить близько 16,5 міліметра, то після завершення росту — приблизно 24,5 міліметра.
Водночас очі від самого початку мають значну частину свого остаточного розміру. Саме тому їхній ріст не такий помітний, як зміни інших частин тіла.
Коли очі ростуть найшвидше
Основна частина росту очних яблук відбувається в ранньому дитинстві. До дворічного віку їхній діаметр зазвичай досягає приблизно 22,5 міліметра — близько трьох чвертей від загального приросту.
Це важливий період для розвитку зору. У перші місяці життя немовлята бачать нечітко, але в міру розвитку очей здатність розрізняти предмети поступово поліпшується.
Другий помітний період росту зазвичай починається приблизно у сім-вісім років. У цей час очі продовжують розвиватися, а система фокусування пристосовується до чіткого бачення предметів на різних відстанях. Цей процес називають еметропізацією.
Однак ріст очей не завжди відбувається так, щоб забезпечити ідеальний зір. Якщо очне яблуко стає надто довгим уздовж своєї осі, може розвинутися міопія — короткозорість, за якої віддалені предмети здаються розмитими. Її нерідко вперше виявляють саме в дитячому або шкільному віці.
Що змінюється після 40 років
У дорослому віці очі можуть уже не збільшуватися помітно, але вікові зміни тривають. Зокрема, природний кришталик поступово втрачає гнучкість, через що стає важче фокусуватися на предметах зблизька.
Цей стан називають пресбіопією, або віковою далекозорістю. Зазвичай він починає проявлятися після 40 років і може спричинити потребу в окулярах для читання.
З віком також зростає ризик деяких захворювань і порушень, серед яких:
вікова макулярна дегенерація;
катаракта;
синдром сухого ока;
глаукома.
За словами Бабіуч, припинення активного росту не означає, що очі залишаються незмінними: їхні структура та функції продовжують змінюватися з роками.
Крім того, дослідження свідчать, що кришталик із віком може ставати важчим. За наведеними даними, його маса збільшується приблизно на 1,38 міліграма на рік через накопичення білкових волокон.
Отже, очі ростуть переважно в дитинстві, але зміни не припиняються після дорослішання. У подальшому житті особливо важливими стають вікові зміни кришталика, здатності фокусуватися та загального здоров’я очей.
Коли після знеструмлення з’являється світло, одночасне ввімкнення бойлера, пральної машини, обігрівача та іншої потужної техніки може збільшити навантаження на мережу. Щоб зменшити ризик перевантаження та пошкодження приладів, фахівці радять дати напрузі стабілізуватися й підключати техніку поступово. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на рекомендації енергетиків, передають Патріоти України.
Що робити, коли з’явилося світло: покрокова інструкція
Крок 1. Зачекайте 10–15 хвилин.
Не поспішайте вмикати всю техніку відразу після відновлення електропостачання. Перевірте, чи світло не блимає та чи немає ознак нестабільної напруги. Якщо освітлення мерехтить або електропостачання переривається, відкладіть підключення приладів. У деяких рекомендаціях радять почекати довше, особливо перед запуском потужної техніки.
Крок 2. Почніть із найнеобхіднішого.
Спершу ввімкніть освітлення та зарядні пристрої для телефонів. Холодильник також потребує живлення, але не варто одночасно запускати всі прилади, які споживають багато електроенергії.
Крок 3. Вмикайте потужну техніку по черзі.
Бойлер, електрочайник, обігрівач, пральну машину, електроплиту та інші енергоємні прилади підключайте поступово, коли напруга стабілізувалася. Не запускайте кілька таких пристроїв одночасно. Якщо є можливість, розподіліть їх використання в часі, щоб не створювати різкого навантаження на мережу.
Крок 4. Подбайте про захист електроприладів.
Під час тривалого знеструмлення варто від’єднати від розеток потужну техніку, яка не повинна запускатися автоматично після повернення електроенергії. Для захисту від перепадів напруги можна встановити спеціальне реле напруги, підібране відповідно до параметрів домашньої мережі. Якщо помітили пошкоджений кабель, іскріння, запах горілої ізоляції або незвичний шум, не користуйтеся приладом і не намагайтеся ремонтувати його самостійно.
Що робити, якщо в оселі пахне газом
Після відновлення електропостачання важливо звертати увагу не лише на роботу техніки, а й на можливі ознаки небезпеки. Якщо відчули запах газу, не вмикайте й не вимикайте світло та електроприлади, не запалюйте сірники чи свічки. Якщо це безпечно, перекрийте подачу газу, відчиніть вікна вручну, залиште приміщення та зателефонуйте до аварійної газової служби за номером 104 із безпечного місця. Не повертайтеся до оселі, доки фахівці не дозволять цього. Детальні правила наведені в рекомендаціях ДСНС щодо дій у разі витоку газу.
Як підготуватися до наступного знеструмлення
Щоб після повернення світла не довелося поспіхом шукати потрібні речі, підготуйте їх заздалегідь. Зарядіть телефони, павербанки та ліхтарики, перевірте запас батарейок, питної води й продуктів, які не потребують приготування. Якщо вдома є діти, подбайте про книжки, настільні ігри чи інші заняття без електрики. Для освітлення краще мати ліхтарики або лампи на батарейках.
Головне правило: після відновлення електропостачання не поспішайте вмикати все одразу. Дайте мережі стабілізуватися, перевірте роботу освітлення та підключайте прилади поступово.
Звання Героя України з орденом “Золота Зірка” посмертно отримав підполковник Олександр Жибров — командир ескадрильї 299-ї бригади тактичної авіації. Його присвоєно за подвиг 24 лютого 2022 року, коли льотчик спрямував підбитий Су-25 на російську колону. Про це повідомляє командування Повітряних сил ЗСУ, передають Патріоти України.
Звання присвоєно указом Президента №1048/2026 підполковнику Олександру Олександровичу Жиброву (посмертно).
За даними командування, 24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення Росії, Жибров одним із перших підняв у небо свій Су-25. Він знищив частину ворожої колони й зупинив просування ворога.
Літак підбили; шансу катапультуватися чи дотягнути до аеродрому вже не було, тож льотчик, за даними військових, направив палаючу машину на окупантів.
У Повітряних силах наголошують, що головний спадок Жиброва — не лише останній бій. Він виховав цілу низку українських льотчиків: Ростислав Лазаренко, Данило Мурашко, Вадим Благовісний і Єгор Середюк, які згодом стали Героями України, вчилися саме в нього.
“За цією молоддю наше майбутнє”, — казав Жибров.
У Повітряних силах пишуть, що він не побачив найвищих нагород своїх учнів, але саме його школа зробила їх безстрашними.
Останні слова льотчика, адресовані дружині й доньці: “Я захищатиму вас і всіх українців”.
Сьогодні, 20 жовтня, минає 67 років від дня похорону Степана Бандери – провідника Організації українських націоналістів революційного крила, якого радянський агент убив у Мюнхені, нагадують Патріоти України
1.Похорон, який зафіксували на кіноплівку2.Хто зняв фільм про похорон Бандери3.Відкрита труна, церковна відправа і тисячі людей4.Чому ці кадри важливі для історії української еміграції5.Де поховали Степана Бандеру і чим можуть перенести в пантеон до столиці
Мало хто знає, що збереглися унікальні кінокадри прощання з ним: на них можна побачити відкриту труну, церковну відправу, похоронну процесію та численних людей, які прийшли віддати останню шану українському політичному діячеві. Цей фільм – не просто документальна хроніка події 1959 року, а й свідчення того, яким було українське еміграційне середовище, що продовжувало боротьбу за незалежність далеко від батьківщини. Більше про це розповість Еспресо.
Похорон, який зафіксували на кіноплівку
20 жовтня 1959 року в Мюнхені відбувся похорон Степана Бандери, який за п’ять днів до того загинув унаслідок замаху, організованого радянськими спецслужбами. Провідника ОУН поховали на міському цвинтарі Вальдфрідгоф, а його прощання зібрало численних представників української еміграції.
Про цю подію нагадують не лише фотографії та спогади очевидців, а й кінокадри, що збереглися до наших днів. Запис похорону оприлюднив Архів ОУН, завдяки чому побачити події майже семидесятирічної давнини може кожен охочий.
Особливість цих кадрів у тому, що вони дають змогу побачити похорон не лише як історичний факт, а і як масштабну подію, на яку зібралося багато людей. На плівці зафіксовані церковна відправа, труна з тілом Бандери, учасники процесії, вінки та натовп, який супроводжував похоронну колону. Для сучасного глядача це можливість зазирнути в минуле безпосередньо – побачити обличчя людей, їхній одяг, церемонію прощання та атмосферу події, про яку зазвичай розповідають у підручниках або історичних статтях.
Хто зняв фільм про похорон Бандери
Історія самої кіноплівки не менш цікава, ніж подія, яку вона зафіксувала.
У мережі є інформація, що на коробці з однією зі стрічок зберігся напис про те, що фільм із похорону Бандери виготовила східнонімецька кіноагенція DEFA. На коробці також зазначені ім’я Sujek і прізвище Бандери.
Водночас на бобіні іншої копії є опис “Фільмовий репортаж, озвучений з похорону сл. п. Степана Бандери”. У ньому вказані оператор Тарас Процик, людина, яка опрацювала матеріал, Борель, а також спікер Дебрицький, якого в окремих джерелах ідентифікують як Романа Дебрицького – діяча української еміграції та колишнього голову Крайової управи Спілки української молоді в Німеччині.
Ці написи свідчать, що могли існувати різні матеріали або версії похоронної хроніки. Тому не варто автоматично вважати, що всі копії мають однакове походження. Оригінал однієї з кіноплівок зберігався в Музеї визвольної боротьби імені Степана Бандери в Лондоні. Оцифрування здійснив Роман Павлюк.
Найранніше відео у Ютуб цього похорону опублікував історик Геннадій Іванущенко у 2015 році. Також відео завантажене у 2020 році на сторінку Архів ОУН.
Відкрита труна, церковна відправа і тисячі людей
Степан Бандера загинув 15 жовтня 1959 року в Мюнхені. Його вбив радянський агент Богдан Сташинський, який застосував спеціальну зброю з отруйною речовиною. Обставини злочину згодом стали предметом судового розгляду у Західній Німеччині.
Похорон відбувся через п’ять днів, 20 жовтня, у греко-католицькому соборі Івана Хрестителя в Мюнхені. Богослужіння очолив владика Платон. На церемонії були присутні родина Бандери, найближчі соратники та представники українського духовенства Західної Німеччини.
За даними Українського інституту національної пам’яті, обличчя померлого залишили відкритим, щоб охочі могли попрощатися з ним.
Саме цей момент згадував і його вбивця Сташинський. У матеріалі Українського інституту національної пам’яті про загибель Бандери наведено його свідчення про те, як він побачив кадри похорону в кінохроніці. Агент розповідав, що найбільше його вразило зображення Бандери у відкритій труні серед людей. За його словами, побачене стало для нього безпосереднім усвідомленням наслідків власного злочину. Тому коли він втік на Захід і почався судовий процес, він зізнався у скоєному наприкінці 1962 року.
Цей епізод додає історії кіноплівки особливого виміру: документальні кадри не лише зберегли пам’ять про похорон, а й стали частиною історії самого вбивці.
Після завершення церковної відправи труну винесли з храму під спів “Вічная пам’ять” і накрили українським синьо-жовтим прапором. Далі похоронна процесія рушила до цвинтаря Вальдфрідгоф.
похорон Бандери, фото: скрін з відео
На відео можна роздивитися, як люди йдуть за труною, несуть квіти та вінки. Учасники процесії рухаються організованими групами, а за ними тягнеться велика кількість людей. Навіть без точного підрахунку учасників зрозуміло, що мова може йти про тисячі людей. В цьому й полягає цінність хроніки, адже вона дозволяє побачити масштаб події.
Чому ці кадри важливі для історії української еміграції
Похорон Бандери відбувався в Західній Німеччині, за межами України, яка тоді перебувала під владою СРСР. Для української політичної еміграції Мюнхен був одним із важливих центрів діяльності, а вбивство провідника ОУН стало подією, що сколихнула українські громади за кордоном.
У цьому контексті похоронна хроніка показує більше, ніж прощання з конкретним політичним діячем. Вона фіксує середовище, в якому зберігали українську національну символіку, релігійні традиції та пам’ять про боротьбу за державну незалежність. Синьо-жовтий прапор на труні, вінки, церковна відправа українською та довга процесія – деталі, які дозволяють зрозуміти символічне значення похорону для присутніх.
Особливо емоційними є останні слова диктора, який у відео розповідає про похорон, він каже:
“Прапороносець упав у бою, але прапор боротьби підхоплює ціла нація і понесе його далі, вірна заповітам свого Великого Сина, вірна тому, що Він проповідував і правду чого освятив власною кров’ю. Як останній наш салют складаємо на твоїй домовині воду з Чорного моря, а поруч неї грудку землі з України”.
Після цього учасники прощання з Бандерою заспівали гімн України.
Де поховали Степана Бандеру і чим можуть перенести в пантеон до столиці
похорон Бандери, фото: скрін з відео
Після похоронної процесії Степана Бандеру поховали на мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф, на 43-му полі. Могила згодом стала місцем вшанування пам’яті українського діяча. Водночас вона неодноразово зазнавала актів вандалізму.
В Україні вже обговорюють можливість перепоховання Степана Бандери в Києві – в Українському національному пантеоні. У травні 2026 року голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров заявив про плани перепоховати провідника ОУН в Україні. За повідомленнями медіа, родина Бандери не заперечує проти такого рішення, однак залишаються питання щодо організації перепоховання.
Сьогодні, через 67 років після похорону, архівні кадри з похорону Бандери залишаються одним із найнаочніших свідчень тієї події. Ця кіноплівка повертає історію з площини дат і прізвищ у площину людських облич, жестів і вчинків. А заодно нагадує, що навіть події, які відбулися далеко від України, стали частиною її складної історії боротьби за незалежність.
Археологи, що займаються розкопками давнього фракійського міста на півдні Болгарії, виявили дивний бронзовий механізм всередині храму. Об’єкт з кільцем та чотирма ретельно виготовленими гачками був знайдений неподалік від села Васил Левський, де дослідники вивчають укріплене поселення, яке, можливо, стало першою столицею Одриського царства, передають Патріоти України з посиланням на Arkeo News.
Поселення датується переважно VI та V століттями до нашої ери та містить монументальну кам’яну архітектуру, оборонні стіни та релігійні споруди. Розкопки проводить доцент Костадін Кісьов, директор Регіонального археологічного музею в Пловдіві, який періодично досліджує цю місцевість вже приблизно три десятиліття.
В інтерв’ю болгарському телеканалу bTV Кісьов описав знахідку як бронзовий механізм, що не має аналогів серед предметів, з якими його команда зустрічалася раніше. Знайдений у вхідній камері, або пронаосі, храму, він складається з кільця, що підтримує чотири гачки з ретельно сформованими зубцями, що спрямовані назад і нагадують рибальські гачки.
Кісьов підкреслив точність його виготовлення та припустив, що механізм міг спочатку бути призначений для підтримки підвісних ламп. Таке розташування могло б вміщати лампи, виготовлені з глини, бронзи або скла. Проте археологи не знайшли ланцюгів, необхідних для їх підвішування. Інша версія полягає в тому, що механізм міг бути пов’язаний з риболовлею. Кісьов зазначив, що помітні бородки нагадують ті, що застосовуються на рибальських гачках, хоча їхній надзвичайно великий розмір ускладнює інтерпретацію.
Поселення розташоване поблизу річки Стряма, притоки Мариці, проте механізм, ймовірно, не підходив для риболовлі на відносно невеликих водних шляхах. Кісьов висловив припущення, що обладнання такого розміру могло використовуватися на більших річках, таких як Мариця або Дунай, чи в морі. Жодна з інтерпретацій не була підтверджена, і первісне призначення предмета залишається загадкою.
Кісьов також акцентував увагу на масштабах і витонченості стародавнього поселення, яке займає гірську терасу вздовж південного підніжжя Балканських гір. За даними муніципалітету Карлово, археологічний комплекс охоплює понад три гектари та включає укріплену цитадель і ранню фракійську храмову архітектуру.
Цю місцевість іноді називають Золотим містом фракійців – сучасним поняттям, пов’язаним з незвичайно оздобленою черепицею на даху. Кісьов пояснив, що черепиця має кілька захисних шарів, включаючи червоні та чорні покриття та золотисту поверхню, виготовлену з використанням мінерального пігменту. Деякі з них вражаюче добре збереглися, незважаючи на близько 2500 років впливу навколишнього середовища.
Розкопки також виявили сліди значного релігійного комплексу. Дослідники виявили дві архітектурно схожі будівлі, причому другий храм все ще підлягає дослідженню. Їхній тісний структурний зв’язок свідчить про можливу належність до більшого священного району. Кісьов припустив, що будівлі могли бути присвячені різним божествам, хоча археологи ще не встановили, яким богам там поклонялися.
Київські ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 та Дарницька ТЕЦ повністю втратили можливість виробляти електроенергію. Про це повідомляє «Економічна правда», передають Патріоти України.
Раніше ці станції могли забезпечувати столицю генерувальними потужностями загальним обсягом до 1,3 ГВт. Їхня зупинка означає, що Київ утратив значну частину власних можливостей виробництва електроенергії.
Водночас це не означає, що столиця повністю залишилася без електропостачання: електроенергія може надходити до міста з інших регіонів через об’єднану енергосистему України.
Втрата місцевої генерації посилює навантаження на енергомережі та може ускладнити проходження опалювального сезону, особливо в періоди пікового споживання й нових російських атак. Подальша ситуація залежатиме від стану енергосистеми, можливостей резервного постачання та відновлення пошкодженого обладнання.
В Україні загострився дефіцит працівників комунальної сфери через низьку привабливість професій, складність підвищення зарплат, старіння персоналу та виїзд українців за кордон. За останні пів року можливості бронювання працівників галузі скоротилися на 20%, що додатково посилило нестачу ремонтників та інших технічних спеціалістів. Про це розповів голова Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко в коментарі Київ24. За його словами, кадрові проблеми в комунальному господарстві накопичувалися роками, однак останнім часом до них додалися нові чинники, передають Патріоти України.
Особливо гостро нестача персоналу відчувається серед робітничих і технічних спеціальностей. Саме ці працівники забезпечують обслуговування інженерних мереж, ремонт обладнання, ліквідацію аварій та щоденну роботу комунальних підприємств.
На думку експерта, без розв’язання системних проблем ситуація може лише погіршуватися. Адже комунальна сфера не може швидко замінити досвідчених фахівців, а підготовка нових кадрів потребує часу.
Чому в Україні виник гострий дефіцит комунальників
За словами Мірошниченка, кадрова криза в комунальному господарстві не виникла раптово. Вона формувалася протягом багатьох років через проблеми, які залишалися невирішеними навіть до початку повномасштабного вторгнення.
Експерт виділив три основні системні чинники – непрестижність професій, складність підвищення заробітних плат та старіння працівників. Першою проблемою є недостатня привабливість роботи в комунальному господарстві. Попри важливість таких професій для функціонування міст і громад, підприємствам складно залучати нових спеціалістів, особливо молодь.
Комунальна сфера потребує працівників із практичними навичками, технічною освітою та відповідною кваліфікацією. Частина робіт передбачає значне фізичне навантаження, складні умови праці та необхідність оперативно реагувати на аварійні ситуації.
Водночас потенційні кандидати можуть обирати інші галузі, де є можливість отримувати вищу зарплату або працювати в комфортніших умовах. Другою проблемою є обмежені фінансові можливості комунальних підприємств. На відміну від багатьох приватних компаній, вони не завжди можуть оперативно підвищувати оплату праці, щоб конкурувати за спеціалістів.
Причина полягає в особливостях фінансування галузі та формування тарифів на комунальні послуги. “Друга проблема – ми бачимо складність підняття заробітних плат. Особливо це важливо в комунальній сфері, тому що будь-яке підняття заробітних плат рано чи пізно призводить до підняття тарифів”, – пояснив Мірошниченко.
Водночас, підвищення зарплат не обов’язково автоматично означає збільшення тарифів, оскільки це залежить від джерел фінансування конкретного підприємства та механізму встановлення вартості послуг.
Комунальна сфера старіє
Третьою системною проблемою Мірошниченко назвав старіння персоналу. За його спостереженнями, у комунальному господарстві працює значна кількість людей віком від 50 років. Підприємства дедалі більше залежать від фахівців старшого покоління, які мають багаторічний досвід роботи.
Водночас, залучення молодих спеціалістів залишається складним завданням. Для багатьох технічних посад недостатньо лише пройти коротке навчання. Працівники повинні знати особливості обладнання, розуміти принципи роботи інженерних систем, дотримуватися правил безпеки та вміти оперативно усувати несправності.
Особливо це важливо для підприємств водопостачання, теплопостачання, обслуговування житлового фонду та інших об’єктів міської інфраструктури. Якщо досвідчені спеціалісти виходять на пенсію, а нові працівники не приходять їм на заміну, підприємства можуть втрачати не лише персонал, а й накопичені професійні знання.
Крім того, скорочення кількості кваліфікованих працівників збільшує навантаження на тих, хто залишається працювати. Зазначається, це може призводити до більшої кількості понаднормових змін, складнощів із формуванням ремонтних бригад та збільшення часу, необхідного для виконання робіт.
Скорочення бронювання на 20% погіршило ситуацію
Окрему увагу голова Конфедерації роботодавців України звернув на зміни, пов’язані з бронюванням військовозобов’язаних працівників. За його словами, протягом останніх шести місяців до вже наявних проблем додалося скорочення кількості працівників, яких можна бронювати в комунальній сфері.
Мірошниченко стверджує, що можливості бронювання скоротилися на 20%, і називає це суттєвим ударом по кадровому забезпеченню галузі. Бронювання дозволяє підприємствам, які відповідають установленим законодавством критеріям, зберігати необхідних військовозобов’язаних спеціалістів для виконання критично важливих завдань.
Для комунального господарства цей механізм має особливе значення, оскільки робота багатьох підприємств безпосередньо пов’язана із забезпеченням життєдіяльності населених пунктів. У разі скорочення можливостей бронювання підприємствам стає складніше планувати роботу та гарантувати наявність необхідної кількості спеціалістів.
Мірошниченко наголосив, що для комунального господарства навіть часткова втрата кваліфікованих працівників може створювати значні труднощі. Адже замінити досвідченого ремонтника, слюсаря чи іншого технічного спеціаліста не завжди можливо за короткий час.
Яких працівників найбільше не вистачає
За словами експерта, найбільші труднощі виникають із пошуком працівників робітничих і технічних спеціальностей. Насамперед ідеться про ремонтників та фахівців, які забезпечують справність комунального обладнання й інженерних мереж.
Саме вони виконують значну частину практичної роботи, без якої неможливо підтримувати стабільне функціонування підприємств. Залежно від специфіки комунального господарства до таких спеціальностей можуть належати слюсарі, електромонтери, сантехніки, працівники аварійно-ремонтних бригад, оператори обладнання та інші технічні фахівці.
Крім того, комунальні підприємства повинні виконувати не лише аварійні, а й планові роботи. Коли працівників недостатньо, підприємствам доводиться перерозподіляти наявні ресурси між поточними завданнями та терміновими роботами.
Виїзд українців за кордон посилив кадрову кризу
Ще одним чинником, який негативно впливає на комунальну сферу, Мірошниченко назвав виїзд населення за кордон. За його словами, міграція працівників стала додатковою проблемою для підприємств, які й раніше відчували нестачу персоналу.
Через повномасштабну війну значна кількість українців змінила місце проживання. Частина людей виїхала за кордон, інші переїхали до відносно безпечніших регіонів України. Для роботодавців це означає скорочення доступного кадрового резерву, особливо в громадах, які втратили значну частину населення.
Додатковою складністю є те, що частина технічних професій потребує спеціальної підготовки та практичного досвіду. Тому навіть за наявності охочих працевлаштуватися роботодавці не завжди можуть швидко закрити вакансії.
Нестача працівників у комунальному господарстві може мати наслідки не лише для самих підприємств, а й для мешканців міст і громад. Насамперед кадровий дефіцит здатний впливати на швидкість виконання ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт.
Якщо підприємство має обмежену кількість ремонтних бригад, одночасне виникнення кількох несправностей може ускладнювати оперативне реагування. Особливо важливо це в умовах війни, коли комунальна інфраструктура зазнає додаткових навантажень і пошкоджень унаслідок російських атак.
