Категорія: Корупція

У серпні 2025 року Ігор Зубович обійняв посаду заступника міністра економіки, довкілля та сільського господарства. Його призначення відбулося на тлі публічних звинувачень у можливій причетності до корупційних схем разом із т.в.о. Держекоінспекції Олександром Субботенком.

У відкритих публікаціях стверджується, що Зубович і Субботенко ще з 2016 року могли бути пов’язані з операціями у сфері земельних відносин. Згодом, після переходу Зубовича до екологічної інспекції у 2017 році, співпраця продовжилася вже в межах нового відомства.

Автори звинувачень також звертають увагу на майновий стан посадовця та його родини. Йдеться про земельну ділянку площею 917 кв. м, квартири у Києві, а також автомобілі BMW X5, BMW M2 та BMW X3. Окремо згадується квартира площею 72,8 кв. м на вулиці Сікорського у Києві, яка спочатку перебувала у власності матері Зубовича, а згодом була подарована йому.

У матері Субботенка, за даними публікацій, також з’явилася квартира в Києві та паркомісця.

Окремий епізод стосується так званої історії зі «спадщиною». За твердженнями авторів матеріалів, після придбання гаража у Харкові у 2019 році нібито було заявлено про виявлення значної суми готівки — 653 тис. доларів — як спадкового майна. Приватний нотаріус відмовив у вчиненні відповідної нотаріальної дії через відсутність підтверджувальних документів. Згодом було подано заяву до суду, однак рішення на користь заявників ухвалено не було. Попри це, зазначені кошти відображалися в деклараціях Субботенка з 2021 року.

Читайте по темі: 1,4 мільярда гривень на укриття для авіації: посадовцям ПС Українцю та СБУ Компаніченку оголосили підозру у корупційній схемі

Офіційних рішень суду про визнання провини або вироків щодо Зубовича чи Субботенка станом на зараз немає. Самі посадовці публічно не коментували наведені звинувачення.

Матвій Бідний публічно створює образ реформатора, але навколо нього — 15 радників на громадських засадах з доступом до внутрішніх процесів без чітко визначених повноважень і відповідальності. Один із ключових — Юрій Скрипаль, повідомляє НОН – СТОП.

З 2017 року в Шевченківському районному суді Києва розглядається провадження №12016100100014536, де Скрипаль обвинувачується за ч.4 ст.189 КК України (вимагання, вчинене організованою групою) та ч.3 ст.289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене організованою групою). Майже дев’ять років — без вироку. Засідання переносилися через неявку обвинувачених, захист заперечував проти приводу, одна із суддів заявляла самовідвід після повідомлень про тиск і пропозиції неправомірної вигоди.

Окреме провадження щодо подій 2016 року на стоянці гіпермаркету в Києві завершилося виправданням через недоведеність вини після зміни позиції потерпілої сторони.

У 2020 році Скрипаль балотувався до Київради від партії «Наш край», співголовою якої у 2021 році був Сергій Шахов — фігурант справ НАБУ про недекларування майна та який перебував за кордоном. У 2024 році діяльність «Нашого краю» була заборонена судом у зв’язку з установленими фактами підривної діяльності її представників, після чого партія самоліквідувалася.

Паралельно Скрипаль — віцепрезидент Федерації самбо України, структури, що впливає на розподіл ресурсів у спортивній сфері. Таким чином, людина з багаторічним кримінальним провадженням і політичними зв’язками із забороненою партією отримує статус радника міністра та управлінську роль у профільній федерації.

Читайте по темі: Квартира, BMW X6 і квадроцикл: НАЗК знайшло порушення в декларації експоліцейського з Дніпра Корнійчука

Фактична картина проста: дев’ятирічна кримінальна справа за тяжкими статтями, політична орбіта забороненої партії, управлінський доступ до міністерства через статус радника. Питання вже не до минулого Скрипаля, а до кадрового вибору Матвія Бідного — і до того, за якими правилами реально функціонує відомство.

Два коментарі про керівника внутрішньої безпеки Львівської митниці, прізвище якого — Пшеничний, розійшлися в професійному середовищі як ілюстрація того, як у системі сприймають роботу цього підрозділу. Йдеться не про зовнішнє розслідування, а про прямі звинувачення зсередини — з конкретними сумами, ставками та розрахунками щомісячних потоків.

Про це повідомляє Середич.

У першому коментарі стверджується, що внутрішня безпека Львівської митниці «повністю інтегрована в процес сприяння проходженню контрабанди та кришування цього процесу». Далі наводиться арифметика. За словами автора, кожна зміна «відкашлює» керівнику по 2000 доларів, «модні» зміни — по 3000–4000 доларів. Таких змін на кордоні — 28. Тільки з прикордонних постів, за цими розрахунками, виходить близько 60 тисяч доларів.

Окремим рядком — «всім відомі бусики»: такса нібито 50 доларів з кожного. В середньому проходить близько 800 мікроавтобусів — ще близько 40 тисяч доларів. Далі — внутрішні пости та розмитнення автомобілів: по 5 доларів з авто, близько 3000 машин — мінімум 15 тисяч доларів. Плюс призначення на посади та перевірки. Підсумкова оцінка автора — від 120 до 150 тисяч доларів щомісяця.

Це — виклад звинувачень із коментаря. Офіційних підтверджень цим цифрам не надано. Однак сам масштаб заявлених сум і деталізація схеми — з розбивкою за напрямами та обсягами — свідчать про те, що всередині системи такі розмови сприймаються як щось буденне.

Читайте по темі: Понад 100 мільйонів доларів контрабанди: БЕБ провело масштабну операцію проти мережі «ЯБКО»

Другий коментар стосується вже не потоків, а зовнішніх ознак достатку. Автор з іронією описує форму та гардероб керівника внутрішньої безпеки Львівської митниці: згадуються STEFANO RICCI, LORO PIANA, колаборації MARC JACOBS і LOUIS VUITTON. Контраст проводиться з попередніми часами, коли форма закуповувалася централізовано і за державний кошт.

Якщо порівняти публічно відомий рівень офіційної заробітної плати працівника митниці з цінами на одяг перелічених брендів, виникає просте питання про співвідношення доходів і способу життя. Костюм Loro Piana або Stefano Ricci коштує тисячі євро. Колекційні позиції Louis Vuitton — порівнянні суми. При офіційній зарплаті держслужбовця подібний гардероб вимагає пояснюваних джерел коштів.

У цих двох коментарях — звинувачення в системній корупції та демонстративній розкоші. Жодне з тверджень не підтверджено судовим рішенням. Але сама формула «орган називається — значить, і кришує» та розрахунок імовірних щомісячних зборів у 120–150 тисяч доларів формують репутаційний фон, який уже виходить за рамки побутових розмов.

Коли підрозділ внутрішньої безпеки стає об’єктом звинувачень в участі у схемах, а його керівника обговорюють через призму люксових брендів, йдеться не про плітки, а про кризу довіри. І ця криза вимагає не коментарів у соцмережах, а офіційної перевірки з фінансовою та процесуальною оцінкою викладених фактів.

Борис Кауфман та Олександр Грановський, за твердженням колишнього прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Станіслава Броневицького, досі зберігають фактичний контроль над Одеським аеропортом, попри укладену рік тому угоду зі слідством.

Броневицький, який вів розслідування у цій справі, прямо заявляє: конструкція управління стратегічним об’єктом не змінилася, а гучно озвучений «повернення мільярда гривень Одесі» — це маніпулятивна інтерпретація умов угоди.

За його словами, ключові елементи інфраструктури — земля та злітно-посадкова смуга — залишаються в довгостроковому користуванні пов’язаного з фігурантами ТОВ. Новий термінал, який є основним комерційним активом аеропорту, також переважно перебуває під контролем тих самих структур. Таким чином, попри формальне завершення кримінального переслідування, операційний контроль над об’єктом стратегічної інфраструктури у Бориса Кауфмана та Олександра Грановського, за версією колишнього прокурора, збережено.

Публічно головним аргументом на користь угоди називали «повернення Одесі мільярда гривень». Однак Станіслав Броневицький стверджує, що реальна фінансова картина геть інший вигляд. За його оцінкою, чистий дохід Одеського аеропорту за роки роботи перевищував приблизно 2,5 млрд грн, проте цей епізод в остаточній конструкції обвинувачення був фактично виключений. У суді справу звели до заволодіння активами орієнтовно на 118 млн грн — і саме від цієї суми розраховувалися збитки. Масштаб можливого збитку, таким чином, було інституційно зменшено в десятки разів.

Фінансові умови угоди виглядали наступним чином: близько 105 млн грн перераховано на державний проєкт UNITED24, близько 150 млн грн — Одеській міській раді. Крім того, передбачалося повернення місту основних засобів аеропорту або компенсація в розмірі не менше 300 млн грн. Однак, як стверджує Броневицький, Одесі фактично передали старий неробочий термінал і майно, яке він називає морально застарілим.

Читайте по темі: 2,65 мільйона гривень готівки без фінансових підстав: НАЗК знайшло ознаки злочину в декларації поліцейського Резуника

Ключове питання в цій історії — не лише обсяг перерахованих коштів, а перерозподіл реального контролю. Якщо злітно-посадкова смуга, земельні ділянки та новий термінал залишаються в орбіті структур, пов’язаних із Борисом Кауфманом та Олександром Грановським, то твердження про «повернення аеропорту місту» має декларативний характер. Юридичне закриття справи не рівнозначне зміні економічної моделі управління.

Заява колишнього прокурора САП ставить під сумнів головний політичний тезис угоди. При заявлених виплатах у 105 млн грн на UNITED24, 150 млн грн міськраді та потенційній компенсації в 300 млн грн, питання про реальний обсяг втрачених доходів — понад 2,5 млрд грн — залишається поза межами судової оцінки. І якщо справу дійсно звели до 118 млн грн, то саме ця цифра визначила рамки відповідальності.

У результаті Одеса отримала обмежені фінансові надходження та формальне врегулювання справи, тоді як контроль над ключовим інфраструктурним активом, за версією Станіслава Броневицького, залишився у тих самих гравців — Бориса Кауфмана та Олександра Грановського. Це не закриття історії, а її переформатування.

Викрили гігантську мережу з 48 підставних компаній, які допомогли Росії обійти санкції та продати нафту на суму щонайменше 90 мільярдів доларів.

Пр оце пише Financial Times. 

Схему, яка фінансує війну проти України, вдалося виявити через технічну помилку: усі ці нібито незалежні фірми використовували один спільний приватний сервер для електронної пошти.

Мережа почала діяти особливо активно після жовтня 2025 року, коли США наклали санкції на російських гігантів «Роснефть» та «Лукойл». Щоб приховати походження нафти та реальні ціни, російську сировину почали оформлювати через ланцюжок посередників. Зокрема, маловідома компанія Redwood Global Supply після запровадження обмежень раптово стала найбільшим експортером російської нафти.

Розслідувачі встановили, що за цими фірмами стоять азербайджанські бізнесмени, тісно пов’язані з керівництвом «Роснефти». Ключовими фігурами називають Тахіра Гараєва та Етібара Ейюба. Останнього в ЄС вважають наближеною особою до очільника «Роснефти» Ігоря Сєчіна. Тільки у листопаді 2024 року через цю мережу пройшло понад 80% всього морського експорту «Роснефти».

Читайте по темі: США затримали підсанкційний танкер поблизу Мальдівських островів

Схема працює за принципом «швидкої зміни»: кожна підставна фірма активна в середньому лише шість місяців, після чого її закривають, що значно ускладнює роботу санкційних органів. Попри це, вісім компаній із виявленого списку вже перебувають під санкціями США, ЄС або Британії.

Точні правові відносини між учасниками мережі незрозумілі. Проте, зважаючи на все, компанії грають різні ролі. Мережа використовує одну групу компаній для закупівлі вантажів, а іншу — для їхнього продажу на такі ринки, як Індія та Китай. Лише дві з цих компаній фігурують у документах як Індії, і Росії.

У деяких випадках постачання здійснюють через третю сторону, наприклад, ОАЕ. Більшість сирої нафти було вказано під загальними назвами, такими як «експортна суміш», без зазначення точної марки, що дозволило б відстежити поставки до джерела.

З 448 доменів, виявлених Financial Times, 19 пов’язані з російським бізнесом, включаючи енергетичні та девелоперські підприємства, деякі з яких очолюють громадяни Азербайджану.

Крім того, аналіз судноплавних маршрутів показує, що компанії з доменного списку часто використовують судна, пов’язані з «Роснефтю», наприклад, ті, які раніше експлуатувалися компанією «Гатік Шипменеджмент», зареєстрованою в Індії і яка ненадовго з’явилася 2023 року як власник 58 тіньових танкерів.

Міністерка закордонних справ Латвії Байба Браже наголосила, що такі схеми роблять контроль над цінами на нафту майже неможливим, і закликала накласти санкції на всю екосистему цих посередників, щоб припинити фінансування агресії. Очікується, що дані розслідування стануть основою для нових пакетів міжнародних санкцій.

When the thunder of fighting in the suburbs of Kyiv subsided and it became evident that the country would endure, the previously subdued “schemers” began resurfacing and resuming their activities.

Their persistent struggle for financial resources has resumed with new energy. The echo of this struggle is increasingly heard throughout the information space.

An unusual ‘throw-in’

At the end of June, on the 27th, an article titled UKRAINE SHOULD CLOSE FIRTASH’S BANK, FROM WHICH HUNDREDS OF MILLIONS OF EUROS WERE STOLEN appeared on the English-language website Luxembourg Herald (Luxherald.com). The site soon became unavailable, presumably due to a hacker attack. However, the very next day, its translation into Russian, as well as short excerpts from the text, appeared in a number of Ukrainian online publications.

The publication talks about the fact that the Ukrainian bank ‘Alliance’ is allegedly on the verge of bankruptcy due to large-scale machinations of the management and beneficiary of the financial institution. And the anonymous author categorically names the disgraced oligarch Dmytro Firtash, whose structures ran astronomical sums through ‘Alliance’.

Читайте по темі: Хто платить за Монако: Коханка Юри Єнакієвського Анна Андрес відпочиває з Сантой Дімопулос на елітному курорті

The very next day, ‘Alliance’ Bank categorically denied the information presented in the article (though not all of it – editor’s note).

And the head of the board of the financial institution, Yuliia Frolova, made the following statement:

‘Firstly, it is worth noting that artistic exaggerations, metaphors and the vocabulary of the yellow press are not appropriate for professional journalism, and especially in the financial sector. Secondly, we draw attention to the arguments and references of the authors. In most cases, the author ‘exposes’ illegal actions based on his own speculations and referring to the fake publication Luxembourg Herald, which has repeatedly published fake news. The ‘Alliance’ Bank team considers fake news to be a sign of ordered aggression against the strategic growth of ‘Alliance Bank’’.

Yuliia Frolova

Indeed, the Luxembourg Herald is known in Ukrainian media circles as a fake resource through which interested parties throw in rotten dirt. It gained this notoriety after publishing a delusional article about how the wife of the fifth president of Ukraine, Maryna Poroshenko, was allegedly involved in money laundering through a charitable organization.

However, the head of the board of ‘Alliance’ is being somewhat disingenuous, claiming that what is stated in the article is complete nonsense. After all, the publication specifically emphasizes that the ‘Alliance’ bank is a settlement bank and issuer of electronic money of the international payment system ‘GlobalMoney’, the name of which regularly appears in criminal proceedings. In particular, in the court register it is often mentioned in the context of cases of illegal trade in drugs and psychotropic substances – ‘pushers’ actively use its electronic wallets (here are the first documents from the register that came up – 1, 2).

In addition, a long-standing scandal is mentioned, when information surfaced that GlobalMoney terminals could have been used by pro-Russian terrorists for their financial transactions in ORDLO. Here we can also add involvement in money laundering, of which the ‘ALLO’, a chain of electrical appliance stores, was accused.

As mentioned above, the ‘Alliance’ considers the “throw-in” from the Luxembourg Herald website to be ‘ordered aggression’. In Ukrainian business circles, which are generally far from saintly, it has long been a habit to pretend to be a victim when law enforcement agencies make claims or media exposes them. This is not quite the case. However, before we get to the most interesting part, let’s take a closer look at the actors.

‘Family’ Affairs and the shadow of Yura Yenakiyevskyi

Читайте по темі: Escape to Dubai after billion-dollar schemes: how IBOX Bank owner Alyona Shevtsova, suspected of money laundering and involvement in the gambling business, is hiding in the UAE

So. ‘Alliance’ Bank. According to previously published data, this bank opened in Donetsk back in 1992. It remained a rather modest bank even by Ukrainian standards (its assets did not exceed 10-15 million dollars), which, nevertheless, successfully survived three crises (1998, 2008 and 2014).

And all because it was called a ‘bandit bank’ through which all sorts of financial schemes were carried out. It was written about ‘Alliance’ that it was under the control of an associate of the fugitive Yanukovych – Yuriy Ivanyushchenko (Yura Yenakiyevskyi), and the owners of the bank were always a group of shareholders, each of whom owned about 10%. After the Revolution of Dignity, the bank changed owners: they became Donetsk LLC ‘Kramp’ (EDRPOU 36442702) and Kyiv LLC ‘Ukrbiznesstandart’ (EDRPOU 35886746), both known as Ivanyushchenko’s firms.

In particular, the firm ‘Kramp’ (named after the mafia boss from the old French comedy ‘Umbrella Shot’), according to some media, was part of a scheme by which Ivanyushchenko evaded taxes by selling saltpeter of the state enterprise ‘Ekoantylid’, and was also used for the fictitious bankruptcy of LLC ‘Charnokit’. The latter became a defendant in a criminal case on illegal VAT refunds in especially large amounts, after which it was declared bankrupt.

Yuriy Ivanyushchenko

Moreover, in December 2014, the SSU suspected that a large conversion center with a turnover of up to 600 million hryvnia was operating in the ‘Alliance’ bank. The ‘Alpha’ fighters conducted a thorough search of the bank, including ‘rummaging’ through the safe deposit boxes. As the head of the SSU Valentyn Nalyvaichenko later stated, among the confiscated ‘catch’ were the seals of the LDPR institutions and contracts that could be used to finance terrorism. In addition, property and documents of another bank, ‘Gefest’, which was also under the control of Ivanyushchenko and his partner Serhyi Dyadechko, were found in ‘Alliance’.

However, the SSU failed to take advantage of the search results. A scandal was raised immediately after it: the Jewish community of Donbas, through the mouth of Rabbi Pinkhas Vyshedsky (former leader of the Donetsk Chabad community) stated that during the search, the ‘Alpha’ members stole money and valuables from the bank’s safe deposit box that belonged to some ‘Jewish refugees’. A criminal case was opened against the SSU employees, and they were dragged through the courts. And while the scandal was going on, the ‘Alliance’ bank was resold to a new owner. In early 2015, it became the former junior partner of the almost non-oligarch Akhmetov, Oleksandr Sosis.

Oleksandr Sosis

GlobalMoney. Journalists Dmytro Korol and Serhii Shcherbyna wrote about this financial organization in great detail back in 2013 in the online publication INSIDER.

According to the State Register, as of 2013, the authorized capital of GlobalMoney was 12 million hryvnia, of which only 0.5% – 48 thousand – belonged to Oleksandr Tiutiun. Among the founders were also listed the London Quick Payment System Ltd and the Ukrainian venture fund ‘European Technologies’, with shares of 4.7 and 7.2 million hryvnia, respectively.

According to the UK company register, Oleksandr Tiutiun was listed as the director of Quick Payment System Ltd, but for some reason as an Israeli citizen. It was owned by three offshore companies and another English one – Integrate IT Technologies Limited. The beneficiary of the latter was listed as Belarusian IT businessman Sergei Gvardeytsev.

But with PJSC ‘ZNVK IF ‘European Technologies’’ the situation was more complicated.

As of September 2013, its sole founder with a share of 150 million hryvnia was the SouthEast Insurance Company (SEIC). However, according to the decision of the Donetsk Regional Commercial Court, it was declared bankrupt and liquidated back in June 2010.

Before the liquidation, the shareholders of SEIC included the companies AMC ‘DAN’ and CJSC ‘Promkombinat’. Both enterprises belonged to the ‘Soiuz’ bank (which figured in the criminal case on financing terrorism), the deputy chairman of which was the former vice-president of ‘Rodovid’ Bank Serhiy Dyachenko.

Serhyi Dyadechko (pictured on the right)

After the liquidation of the insurance company, European Technologies was managed directly by AMC ‘DAN’.

‘We have nothing to do with GlobalMoney, and we sold the AMC ‘DAN’ and the fund it manages (‘European Technologies’) back in 2008-2009’, Dyadechko commented on this situation. However, he did not say to whom exactly the company was sold.

But there are a number of interesting details. The first of them is that the phone number of ‘European Technologies’ coincided with the number of the director of ‘ZNVK IF ‘New Technologies’’, businessman Ivan Avramov. The same one who is a business partner of the legendary ‘regional’ Yuri Ivanyushchenko, better known as Yura Yenakiyevskyi and Yurets Maloi. However, this may not mean anything.

Ivan Avramov (pictured left)

The most interesting thing is that in 2009, the majority shareholder of European Technologies was LLC ‘Parfe’. The history of this company is extremely interesting. For example, ‘Parfe’ owned 100% of ‘Apeks’ Bank. This financial institution was created in the same year, 2009.

According to information from the register of legal entities, among the shareholders of ‘Parfe’, in particular, were people such as Oleksandr Dubykhvist and Varvara Shultz.

In 2013, Dubykhvist was the director of the department for managing foreign exchange assets at the National Bank. Varvara Shultz was a member of the audit commission at ‘Apeks’ Bank until April 2013.

But something else is important. As ‘Svidomo’ wrote at the time, a woman with the same name had a common company with the Minister of Finance of the Azarov Cabinet, Yurii Kolobov, a member of the group known as the ‘Yanukovych Family’.

Moreover, according to journalists, they were even registered in the same apartment in the official’s small homeland – in Pavlograd, Dnipropetrovskyi region. The information that Kolobov, to put it mildly, is not alien to the happy system of electronic money was confirmed to journalists by two informed representatives of financial circles. However, they wished to remain anonymous.

Yurii Kolobov

‘Varvara Shultz is Yurii Kolobov’s mother. And Oleksandr Dubykhvist is his godfather. They are behind the ‘globals’, one of the sources said, adding that many former employees of ‘Terra-Bank’ work in the structure of this system. It is worth noting that the owner of this financial institution, before its sale in the spring of 2010, was said to be the then Minister of Finance.

As of July 2022, according to the Opendatabot service, the owners of Globalmoney LLC are citizens Volodymyr Mykolaiovych Karpov and Kostiantyn Yuriievych Tveritin.

That is, if earlier the ‘Alliance’ bank and the ‘Globalmoney’ payment system were directly or indirectly linked by the figure of Yura Yenakiyevskyi, now it is a very fruitful partnership. Especially in the gambling market. A fairly large share of payments from players of multi-user paid and conditionally free computer games, online casinos and bookmakers (both legal and not quite) goes through ‘Globalmoney’, and a considerable part of these payments are processed in ‘Alliance’. We are talking about many millions of hryvnias, from which the payment system and the bank receive their percentage.

And no matter how large the cash flow coming from gamblers is, the dealers who have latched onto it will still be cramped. That is, a war is inevitable – an episode of which is obviously the latest (and far from the first) ‘attack’ on the ‘Alliance’ Bank and ‘GlobalMoney’.

Who is this fierce enemy, furiously attacking the heroes of our story in the information space?

Fierce competitor

A hint of it can be found in an interesting article from September 8, 2020 on the delo.ua portal (by the way, recently featured in one of our funny stories), dedicated to the ‘underside of Ukrainian information wars’. To be more precise, the material debunks absolutely false (according to the anonymous author of the publication) accusations of money laundering and other bad deeds against the founder of the financial company ‘Leogaming Pay’ and the international payment system ‘LEO’, Alyona Shevtsova (née Dehrik), as well as her dear husband Yevhenii, a former high-ranking police chief. In it, the reader is pushed to the idea that competitors in the form of the ‘Globalmoney ‘payment system are behind the spread of alleged nonsense about Shevtsova-Dehrik and her business.

The funniest thing is that this conclusion is also based on the analysis of the article by the author of these lines, ‘Dangerous Connections of ‘Zbroyar’: Who Sells Weapons to the Ukrainian Military’, written for the online publication ‘ORD’. An anonymous colleague emphasizes that in that text by your humble servant, Alyona Dehrik-Shevtsova, Yevhenii Shevtsov and their business are mentioned, but there is not a word about ‘Globalmoney’. And he strongly hints that it was ‘Globalmoney’ that ordered this ‘slander’ from the author.

 

 

In my defense before Alyona Shevtsova, I have to say that despite all my efforts to find a connection between ‘Globalmoney’ and the arms company mentioned in the article, I was unable to do so. But the connection between its beneficiaries and the Shevtsovs was obvious.

Naturally, this episode points to the Shevtsovs’ participation in the information war against ‘Globalmoney’ and the ‘Alliance’ bank only indirectly. However, there is also direct evidence, documented. But before we get to that, let’s refresh the reader’s memory about the, so to speak, opposing team.

Yevhenii Shevtsov and Alyona Dehrik-Shevtsova

Alyona Dehrik-Shevtsova founded the financial company ‘LeoGameig Pay’ back in 2013. Initially, Alyona Volodymyrivna’s business was not a full-fledged payment system. It was more of a gateway between players and gaming platforms. But the enterprise grew at a rapid pace, and already in 2017, Shevtsova registered the domestic payment system ‘Leo’ with the National Bank, which a couple of years later became international.

Unfortunately, during her rise, Dehrik-Shevtsova not only acquired assets, but also criminal cases. The online publication MIND.UA, citing data from the Ministry of Justice, wrote that from 2016 to 2020, Alyona Shevtsova and her husband Yevhenii Shevtsov, as well as their business partners Viktor Kapustin and Vadym Hordiievskyi, ‘in total managed at least ten companies, many of which became defendants in criminal proceedings under the articles ‘Fraud’, ‘Laundering of proceeds from crime’, and ‘Fictitious entrepreneurship’’.

Criminal cases involving the companies of Yevhenii Shevtsov, Alyona Dehrik-Shevtsova, Viktor Kapustin, Vadym Hordiievskyi and their companies

*according to data from law enforcement agencies and extracts from the Unified State Register of Court Cases.

Shevtsova’s ‘Leo’ did not seem to be at war with the ‘Alliance’ bank, and in some places even made friends. In 2019, when this payment system, with the blessing of the NBU, entered the international arena, ‘Alliance’ became its additional settlement bank. But ‘Alliance’ had an extremely unpleasant property for Shevtsova-Dehrik – it is the issuer and settlement bank of ‘Leo’s sworn competitor – the above-mentioned ‘Globalmoney’. In addition, Alyona Volodymyrivna soon had her own ‘pocket’ bank – ‘iBox Bank’.

According to the National Bank, ‘iBox Bank’ appeared 29 years ago – in 1993. At that time, it had a somewhat ominous name ‘Authority’ (in the 1990s, this word was more often associated with the word ‘criminal’ than, for example, ‘moral’). Only in 2002 did the owners rename it ‘Ahrokombank”. It became ‘iBox Bank’ 14 years later, in 2016, after a financier with a ‘murky’ reputation, Yevhenii Berezovskyi, joined the shareholders. He ‘brought’ with him the ‘iBox’ network of payment terminals, which gave the ‘office’ a new name.

However, having changed its name and acquired payment terminals, the bank was unable to improve its affairs and was rapidly moving towards bankruptcy and liquidation. But at the end of 2019, Alyona Shevtsova appeared on the horizon. Alyona Volodymyrivn needed a bank under her control to service her financial flows, and the main owners of the bank needed access to these very flows. And already in 2020, she became a shareholder of ‘Ibox Bank’ (at the moment, Alyona Shevtsova has concentrated slightly less than 25% of its shares; from the very beginning of the Russian invasion of Ukraine also became the head of its supervisory board), and key positions in it were occupied by people from ‘Leo’, which she controlled.

Since then, if we are to believe the image publications, ‘iBox’s business has been on the rise. At the same time, the regulator began to accumulate questions about the bank regarding its participation in money laundering. Last fall, for violating financial monitoring and the law on combating the legalization of proceeds from crime (the financial institution allegedly did not carry out proper verification of new and existing clients), the NBU slapped ‘iBox Bank’ with a fine of 10 million UAH. It should be noted that this is the largest fine provided for such a violation. Already in June of this year, the National Bank had similar claims against ‘iBox’ again. But that is not the point.

In 2020, another important event occurred: the Law of Ukraine ‘On state regulation of activities related to the organization and conduct of gambling’ appeared. That is, the financial flows of the gambling business that has emerged from the shadows are becoming legal with the prospect of increasing them. Which means that the fight for access to them is getting tougher.

The stakes are rising

And it began. The online publication Mind.ua published a meticulous investigation into the financial flows of online casinos and the connections of players in this market with Russia. This investigation looks extremely high-quality, if you don’t take into account one ‘but’: it practically doesn’t mention ‘Globalmoney’ and the ‘Alliance’ bank, but shakes up all the skeletons in the closet of Dehrik-Shevtsova’s ‘Ibox Bank’ and ‘Leo’. However, this ‘gap’ was immediately filled by publications in other publications, which, for example, accused ‘Alliance’ and ‘Globalmoney’ of involvement in financing pro-Russian terrorists. At the same time, the russian business press later claimed that money from Ukrainian players to Russian illegal online casinos was consistently going through Shevtsova’s ‘Ibox Bank’.

The confrontation gained momentum in the following year, 2021, with ‘Alliance’ and ‘Globalmoney’ finding themselves in the role of defenders. Activists and even former subordinates of Alyona Shevtsova’s husband (at that time, Yevhenii Shevtsov worked as deputy head of the Main Investigation Department of the National Police) were brought in to put pressure on them. At the same time, the Ukrainian Association of Payment Systems (UAPS) shamefully expelled ‘Globalmoney’ from its ranks, allegedly because of the latter’s negative reputation.

Of course, it is difficult to call ‘Globalmoney’s reputation impeccable. But the obstruction on the part of UAPS looks comical, since, according to registration data, the founder of the Association, together with the financial company ‘Business Orbita Group’, is Dehrik-Shevtsova’s LLC ‘Leogaming Pay’. And Halyna Kheilo, who has headed UAPS since its foundation, recently worked as the head of the board of ‘Ibox Bank’, which is now part of Alyona Shevtsova’s orbit.

But perhaps the most ‘shameful’ episode in this ‘war’ was when the clerks of ‘iBox Bank’ sent official letters to institutions accusing ‘GlobalMoney’ of money laundering, collaborating with the enemy and other mortal sins. The Antimonopoly Committee considered such ‘manses’ to be a manifestation of unfair competition and fined Shevtsova’s bank 68 thousand UAH. However, as far as is known, ‘GlobalMoney’ was thirsty for a more severe punishment for ‘iBox’ and even tried to achieve it through the courts.

It is important to note that since 2021, structures associated with Shevtsova have begun to officially declare their participation in the gambling business. In particular, in May last year, ‘LeoGaming’ bought a license to set up a casino and/or a bookmaker’s office in the ‘Alice Place’ hotel in Odesa. A few months later, ‘Ibox Bank’ received a license from the Ukrainian Commission for Regulation of Gambling and Lotteries (CRGL) to accept payments in favor of online casinos. This year, ‘Ibox’ received a license to ‘carry out activities in the gambling business’.

That is, now a bank from Shevtsova’s orbit can launch its own casinos and set up bookmakers. Considering that this market is already so crowded that its ‘old’ participants tirelessly pour slop on each other, with the appearance of such a temperamental player as Alyona Shevtsova, it becomes not just languid, but stuffy.

After the investigations into the role of Shurma and Shcherban in the schemes of Alliance Bank emerged, a targeted cleanup began: critical publications are disappearing, mentions are being massively contested, and search results are being rewritten.

We, however, are publishing the material that bothers them so much — with facts, names, and schemes they are trying to wash their hands of.

Recently, the media has regularly mentioned scandals involving the small Alliance Bank. The loudest of them is connected to a bribe that was allegedly offered on behalf of the bank to detectives of NABU and SAPO prosecutors by Oleksiy Nosov, a lawyer from Miller law firm, in a case concerning damages to Ukrenergo. Additionally, the media reported on numerous fines imposed by the National Bank for violations of financial monitoring rules, failure to fulfill guarantee obligations to state companies, and submission of false financial reports.

Yet, the bank remains afloat. Why? The reason may lie in a secret patron — Deputy Head of the Office of the President Rostyslav Shurma. Thanks to close ties with Pavlo Shcherban, the Chairman of the Supervisory Board of the bank, Shurma may be fending off “attacks” from the NBU on Alliance and providing protection for the bank from law enforcement agencies.

The Real Master

Читайте по темі: Schemer Alyona Degrik-Shevtsova vs banker Oleksandr Sosis: how the war for billions in the gambling market turned Ukraine into a battlefield of financial clans

Formally, according to the data from the Unified Register of Enterprises and Organizations, as well as information on ultimate beneficial owners submitted by Alliance Bank to the National Bank, the main shareholder (“owner of substantial participation”) of the financial institution is Oleksandr Sosis, the former chairman of the board of ASKA insurance company owned by Rinat Akhmetov. However, in reality, the identity of the person who makes truly important decisions in the bank has long been known to the market. It is the Chairman of the Supervisory Board, 40-year-old Pavlo Shcherban.

According to data from open sources, Shcherban has been working in the banking sector for about 18 years. He started at a branch of Prominvestbank in Kremenchuk as a senior economist in the individual lending sector. Later, he became the head of the dealing operations sector (stock market operations) at the shady Volodymyrskyi Bank. After the 2008-2009 crisis, Shcherban headed the dealing operations department at CB Pivdenkombank, owned by Ruslan Tsyplakov, a friend of Viktor Yanukovych Jr. in car racing.

After the Revolution of Dignity, when “Yuzhok” was sent to banking oblivion, Shcherban took the position of head of the interbank operations department at another “pocket laundry” — Apex Bank, and later briefly worked as the head of treasury at the money-laundering Standard Bank. In 2016, Shcherban first joined Alliance Bank as a treasury dealer, but then moved to Tascombank, owned by Serhiy Tihipko, as deputy head of treasury.

Since mid-2018 and up to the present, Pavlo Shcherban has been directly associated with Alliance — he served as deputy chairman and acting chairman of the board, and since August 2021, he has been heading the Supervisory Board. At the same time, Shcherban is also a major shareholder of the bank: in July 2023, the Antimonopoly Committee allowed him to acquire over 25% of the institution’s shares, with the deal set to be finalized in the coming weeks when the share issuance is conducted.

Sources in the banking market are convinced that, despite Oleksandr Sosis holding an undisputed majority stake in the bank, the real decisions within the structure are made by Pavlo Shcherban. Moreover, he is also effectively the “political roof” that protects the institution from numerous claims by the regulator as well as from potential interest by law enforcement agencies in the not always “clean” activities of Alliance, particularly those related to servicing a significant portion of the gambling business, which is not always legal.

Shcherban’s confidence in life is bolstered by his close ties with Deputy Head of the Office of the President Rostyslav Shurma. It is Shurma, with whom Shcherban likely became acquainted about ten years ago during the structuring of several shady deals, who guarantees the de facto untouchability of Alliance Bank in conditions where other financial institutions would have long been removed from the market. Failure to meet guarantee conditions, chronic disregard for NBU standards, especially regarding the level of risk per client, corruption scandals, and fines for violating financial monitoring rules — collectively, all these factors should have long triggered temporary administration for the bank.

Yet, this “business for insiders” somehow holds together. According to market participants, Alliance may be a key shady bank for shadow cash flows, much like the state-owned Ukrgasbank was at one time. However, unlike the state institution, which was cleansed of corrupt officials and returned to decent operation, no one is doing this for Alliance.

A Jack-of-All-Trades Partner

What does Shurma have to do with this — besides his close ties with Shcherban? One might assume that the answer lies in other, much more diversified business areas of Shcherban. Surprisingly, behind these ventures, one can see the influence of Rostyslav himself.

First, there is the gas production company Viva Exploration, which Shcherban formally owns together with geologist Serhiy Dumenko through the Cypriot firm I. F. Exploration Company Limited. According to data from specialized media, the company holds a license for geological exploration, including pilot-industrial development with subsequent extraction of oil, natural gas, and condensate at the Staromizunska area in Ivano-Frankivsk region, valid until 2033. Before the full-scale invasion, plans were in place to restore old wells for oil and gas extraction. However, the search for resource-rich wells was unsuccessful. According to financial reports in the YouControl system, the company shows deep losses — about $1 million as of the end of 2023. But why does the company continue to invest? The answer may lie in the fact that the real investor in this business is not Shcherban, but his close associate Rostyslav Shurma.

Читайте по темі: Схемниця Альона Дегрік-Шевцова проти банкіра Олександра Сосіса: як війна за мільярди ігрового ринку перетворила Україну на поле розборок фінансових кланів

The second interesting asset under Shcherban’s control, potentially backed by the Deputy Head of the Office of the President, is a recently acquired elevator in the town of Khorol, Poltava region (LLC Alliance Elevator). Despite its relatively small size and the need for reconstruction, Shcherban and Shurma view this business as a starting point for greater integration into the agricultural sector, as the demand for grain and other agricultural product storage grows every year.

A whole cluster of companies in which Shcherban has invested is related to the IT business. Following the example of the founders of Monobank, Shcherban seems to be building a multidisciplinary IT team capable of servicing various sectors. Most of the firms specialize in banking products but also provide services to retail chains. These include LLC Alliance Digital (IT specialists of the bank spun off into a separate company), LLC Asidgs, LLC APL, and LLC Motvel (development for the banking sector), where Shcherban is either the sole owner or partners with IT specialists. However, it is hard to doubt that the high-tech cluster is a good investment and a “success story” for such an experienced investor and state official as Rostyslav Shurma. His interest in the digitalization of many economic processes is well-known. But so is his constant desire to “undermine” Deputy Prime Minister for Digital Transformation Mykhailo Fedorov. Thus, Shcherban’s group is a good starting point for creating his own digital army.

In several other sectors, Shcherban and Shurma seem undecided. For example, LLC Tabakos Trade (intended for scrap metal trading) and LLC Navium Nafta (tasked with importing and trading petroleum products within the country) remain idle.

***

All this diversity in business interests does not align with the role of the Chairman of the Supervisory Board of a bank that has been in turmoil for months. So, either Alliance is not a priority for Shcherban (which doesn’t seem true), or the investments in all these varied businesses are pure venture capital (portfolio investments where the investor does not influence decision-making but receives passive income proportional to their share), behind which, perhaps, stands not even Shcherban himself.

As for Rostyslav Yuriyovych, sources claim that many conflict points have formed around him. For journalists, this could become new topics for investigations, and for law enforcement agencies — new open cases.

Ukrainian prosecutors are investigating how products intended for the Russian military-industrial complex could have reached the European market despite international sanctions.

Criminal case No. 42025000000000510 (entered into the Register of Pre-trial Investigations on June 23, 2025) has been registered by the Office of the Prosecutor General of Ukraine under Article 111-2 of the Criminal Code (assistance to the aggressor state). The primary suspect is Oleg Tsyura, a businessman of Ukrainian origin who holds Swiss citizenship.

According to the investigation, Tsyura could have organized a supply channel of ferrochrome, a strategic raw material used in the production of steel, military alloys, and armored equipment, from the Russian Federation to the EU, bypassing sanctions. The scheme’s mechanism is the so-called “re-export with origin substitution,” where a product legally changes its country of production, although physically it remains Russian. In this case, chrome from the MidUral group enterprises, owned by Russian businessman Sergey Gilvarg, was allegedly “turned into” Indian and then entered Europe, particularly Estonia.

What is “gray logistics”?

Читайте по темі: Tahir Garayev’s Coral Energy ecosystem spans UAE trading hubs and shell companies moving large volumes of Russian oil globally

Journalistic investigations and customs databases, referenced by the claimants, describe a detailed scheme. In particular, publications by Ukrainian investigators (head of the anti-corruption organization State Watch Oleksandr Lemenov and coordinator of the publication “Conflicts and Laws” Oksana Kotomkina) provide specific routes for 2024.

Russian ferrochrome is exported by MidUral group companies, passing through Swiss Phoenix Resources AG (linked with Tsyura), then sent to Indian partner Vardhman Ferro Alloys, and after that to Europe, particularly to Estonian MBR Metals OÜ, under the guise of Indian goods.

Changing the country of origin is a “red flag” both for compliance services and for sanction policies. After all, it involves not just financial fraud but potential supply of critical raw materials for Russian army needs through countries with high trust levels—Switzerland, India, Estonia.

Why does this concern all of Europe?

If “sanctioned” goods enter the EU under the guise of another origin, it questions the effectiveness of the entire sanction system. While honest companies adhere to restrictions, others reap super-profits on shadowy routes.

The Office of the Prosecutor General of Ukraine has opened a criminal case against Swiss businessman Oleg Tsyura, who is suspected of organizing a scheme to bypass anti-Russian sanctions. Chrome, ferrochrome, stainless steel, and heat-resistant alloys are not just industrial materials. They are used in armored vehicles, engines, and parts that operate at high temperatures. Changing the origin of such cargoes effectively extends the resource for Russia’s war—as Ukraine pays for freedom with blood.

Ukraine has officially appealed to Switzerland, Estonia, Germany, and India for international legal assistance. A full investigation requires export contracts, certificates of origin, customs declarations, bank SWIFT messages, insurance policies, and other documents that can confirm the supply chain and connections between companies.

In particular, it is necessary to verify:

Читайте по темі: Drug cartels use iBox terminals and software controlled by Alyona Shevtsova to process payments and move illicit cash undetected

• The role of Phoenix Resources AG and Tsyura’s personal connection to the company;

• Contracts between Russian producers and traders;

• Financial operations and supply insurance;

• Declarations from customs officials in India, Estonia, Switzerland.

Who is Oleg Tsyura and who is behind the raw materials?

According to investigators, Oleg Tsyura is a native of Ukraine who obtained Swiss and German citizenship. His name has been repeatedly mentioned in the context of Ukrainian privatization, particularly in connection with the entourage of former State Property Fund head Dmytro Sennychenko. In the ferrochrome case, his company Phoenix Resources AG serves as a central link connecting the Russian producer with European and Asian partners. He is also a suspect in the criminal case now.

MidUral is a long-standing player in the Russian market of chrome and ferroalloys; among the group’s assets are “Russian Chrome 1915” and the Kluchevsky Ferroalloy Plant (KZF). The combination of “chrome – ferroalloys – steel” makes this raw material sensitive: chrome and ferrochrome are stainless steel, armor alloys, heat-resistant materials, engine parts, and military applications. Thus, MidUral’s income is a resource for Russian defence industry.

Sanctions should work, not create an illusion

Europe and the USA have already introduced dozens of sanction packages. But if countries cannot effectively close “gray corridors,” even the best regulatory framework will remain a fiction.

The Tsyura case can be seen as a test of political will and the ability of a unified sanctions system to act. It’s not about oil tankers visible from space, but about “small” metal batches that are easily disguised under other jurisdictions. They allow the Russian defence industry to breathe—and they should become the subject of close attention.

This case concerns not only businessman Oleg Tsyura and the scheme he allegedly organized to bypass sanctions against Russian enterprises. First and foremost, it will show whether Europe and Switzerland can quickly close “gray corridors” in less visible but vital segments of Russian exports.

Ukraine has taken the first step—opened a criminal case. Now it awaits the reaction of partners from other countries. This case can become a precedent that limits Russia’s ability to bypass sanctions and, consequently, wage war against Ukraine.

18 лютого 2026 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі за позовом чеського постачальника зброї AKM GROUP-CZ, a.s. до ТОВ «Європейська Медіа Група» (видання «Апостроф»).

Компанія намагалася через суд реалізувати право на відповідь щодо публікації про сумнівні закупівлі для Міноборони, але суд підтримав позицію медіа.

Суть конфлікту

Приводом для судового розгляду стала стаття під назвою: «Гвинтівки втридорога, “відновлені” патрони та арешт коштів: експерт розповів про схеми чесько-української “AKM Group-CZ”», опублікована на сайті «Апостроф» у лютому 2024 року.

У матеріалі, з посиланням на блог офіцера ЗСУ та екснардепа, йшлося про те, що:

Читайте по темі: Понад півмільярда гривень збитків: директор Департаменту фінансів КМДА Репік розтратив бюджет Києва на власний розсуд

• Міноборони нібито закуповувало у чеської компанії снайперські гвинтівки за ціною, яка втричі перевищує реальну.
• Поставлялися цивільні «відновлені» патрони, які не придатні для використання у військах як бронебійні.
• У Чехії було заарештовано приблизно 39 млн доларів українських коштів на рахунках компанії.

Позивач заявляв, що ця інформація є спотвореною, викладеною неповно та завдає шкоди його діловій репутації. AKM GROUP-CZ вимагала зобов’язати видання опублікувати їхній текст відповіді та забезпечити його вільний доступ протягом двох років.

Позиція суду та аргументи медіа

Суддя Валерій Князьков, розглянувши матеріали справи № 910/12520/25, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Основними факторами стали:

1. Пропуск строків: Згідно із Законом «Про медіа», заява про реалізацію права на відповідь має бути подана протягом 20 днів з моменту публікації. Позивач звернувся до редакції лише в липні 2025 року — майже через півтора року після публікації матеріалу.

2. Джерело інформації: Суд встановив, що видання «Апостроф» лише передавало інформацію, яка вже була оприлюднена іншим медіа (порталом «Обозреватель») та офіційними особами. Відповідно до ст. 117 Закону «Про медіа», суб’єкти не несуть відповідальності за дослівне відтворення матеріалів інших зареєстрованих ЗМІ.

3. Свобода слова: Суд врахував аргументи відповідача про те, що висловлювання у статті є оціночними судженнями, які мають фактичну основу, а втручання у діяльність медіа в цьому випадку стало б порушенням свободи вираження думок.

Результат

Господарський суд міста Києва повністю відмовив у задоволенні позову. Судовий збір покладено на чеську компанію. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів.

13 лютого 2026 року Славутицький міський суд Київської області затвердив угоду про визнання винуватості щодо Сергія Мартинова, який у 2024 році виконував обов’язки генерального директора ДСП «Чорнобильська АЕС».

Його визнано винним у службовій недбалості, що спричинила багатомільйонні збитки підприємству.

Суть справи: премії всупереч закону

Згідно з матеріалами справи № 377/1085/25, у червні 2024 року Сергій Мартинов, обіймаючи посаду в.о. гендиректора ЧАЕС, видав наказ №903 про преміювання персоналу. Співробітникам було виплачено одноразову премію в розмірі 9,87% від посадового окладу «за успішне виконання планових завдань».

Проте слідство встановило, що умови для таких виплат не були передбачені ні Колективним договором підприємства, ні Галузевою угодою.

Читайте по темі: Скандал довкола оборонних закупівель: AKM GROUP‑CZ програє суд через статтю про гвинтівки та арешт 39 мільйонів доларів

Наслідки для бюджету:

• 4 258 675 грн — сума безпідставно виплачених премій;
• 927 461 грн — сума надмірно сплаченого єдиного соціального внеску (ЄСВ);
• Загальна сума збитків: понад 5,18 млн гривень.

Позиція обвинуваченого та угода з прокурором

Сергій Мартинов повністю визнав свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки). 13 лютого 2026 року він уклав угоду про визнання винуватості з прокурором.

Суд врахував пом’якшувальні обставини:

• Щире каяття;
• Статус ліквідатора аварії на ЧАЕС 1987 року;
• Похилий вік та відсутність попередніх судимостей;
• Добровільний внесок на потреби Збройних Сил України у розмірі 100 000 гривень.

Вирок суду

Суддя затвердила угоду та призначила колишньому посадовцю таке покарання:

1. Позбавлення волі на строк 2 роки (зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік).

2. Позбавлення права обіймати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими функціями, на строк 1 рік.

3. Обов’язок періодично з’являтися для реєстрації до органів пробації та не виїжджати за межі України без погодження.

Також засуджений зобов’язаний сплатити на користь держави понад 25 тисяч гривень витрат на проведення експертиз. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту було скасовано в залі суду.