будь з нами!
Росія атакувала Київ, ймовірно, шістьма балістичними ракетами, – Повітряні сили ЗСУ
О 22:10 російські війська завдали удару по столиці, ймовірно, шістьма балістичними ракетами. Тип ракет уточнюється.
За даними Повітряних сил ЗСУ, радіолокаційні засоби виявили балістичні цілі безпосередньо під час атаки на Київ. Інформація про пуски з території Росії не надходила.
Причини відсутності попередніх даних наразі встановлюють. Детальнішу інформацію обіцяють оприлюднити в ранковому зведенні.
Ukraine’s Security Service (SSU) is investigating the alleged raider takeover of the Stynava oil and gas field by the family of former Ecology Minister Mykola Zlochevsky.
According to investigators, the terms of a license for the neighboring Semyhynivske field may have allowed resources to be extracted beyond its boundaries without making the required payments to the state budget.
In 2011, when Zlochevsky headed the Ministry of Ecology, a company linked to him obtained a license for the Semyhynivske field without specifying the depth of extraction. According to the investigation, this omission may have created an opportunity to extract resources from the neighboring Stynava field.
The SSU estimates the potential damage to the state at more than UAH 1 billion annually. If confirmed, the findings would point to a large-scale scheme involving the exploitation of natural resources, potentially costing the state budget billions of hryvnias.
Oil fields under the cover of a license: SSU investigates the Zlochevsky family’s scheme causing losses of over UAH 1 billion annually (documents)
Oil fields under the cover of a license: SSU investigates the Zlochevsky family’s scheme causing losses of over UAH 1 billion annually (documents)
Oil fields under the cover of a license: SSU investigates the Zlochevsky family’s scheme causing losses of over UAH 1 billion annually (documents)
At the same time, it is known that representatives of Zlochevsky are currently also actively seeking “access” to the Security Service of Ukraine, which has already appealed to the State Service of Geology and Subsoil of Ukraine and the State Commission of Ukraine on Mineral Reserves demanding that decisions that could harm state interests not be adopted. In addition, a corresponding appeal has been sent to the Ministry of Economy and Environment of Ukraine requesting the establishment of a commission and the conduct of an official inspection of the available facts.
Звання Героя України з орденом “Золота Зірка” посмертно отримав підполковник Олександр Жибров — командир ескадрильї 299-ї бригади тактичної авіації. Його присвоєно за подвиг 24 лютого 2022 року, коли льотчик спрямував підбитий Су-25 на російську колону. Про це повідомляє командування Повітряних сил ЗСУ, передають Патріоти України.
Звання присвоєно указом Президента №1048/2026 підполковнику Олександру Олександровичу Жиброву (посмертно).
За даними командування, 24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення Росії, Жибров одним із перших підняв у небо свій Су-25. Він знищив частину ворожої колони й зупинив просування ворога.
Літак підбили; шансу катапультуватися чи дотягнути до аеродрому вже не було, тож льотчик, за даними військових, направив палаючу машину на окупантів.
У Повітряних силах наголошують, що головний спадок Жиброва — не лише останній бій. Він виховав цілу низку українських льотчиків: Ростислав Лазаренко, Данило Мурашко, Вадим Благовісний і Єгор Середюк, які згодом стали Героями України, вчилися саме в нього.
“За цією молоддю наше майбутнє”, — казав Жибров.
У Повітряних силах пишуть, що він не побачив найвищих нагород своїх учнів, але саме його школа зробила їх безстрашними.
Останні слова льотчика, адресовані дружині й доньці: “Я захищатиму вас і всіх українців”.
З початку свого президентства Володимир Зеленський довів, що не любить ділитись владою. Він не вдавася до надмірного мікроменеджменту, як Петро Порошенко, і не будував складних систем противаг у стилі Леоніда Кучми, але й не допускав появи у своєму оточенні людей, які могли б затьмарити його самого.
Поруч із президентом роками залишалися люди, які не претендували на власну політичну суб’єктність, зате вміли забезпечити безумовну лояльність і контроль над усім, що відбувається навколо.
Ідеальним втіленням такої моделі був колишній голова Офісу президента Андрій Єрмак. Його звільнення здавалося кінцем великого політичного періоду. Але на Банковій кадрові рішення не завжди означають зміну правил гри.
Новий голова ОП Кирило Буданов не горів бажанням перетворюватися на “другого Єрмака”, але й не перетасував команду, яка працювала на Банковій.
Утім, політичні процеси в Україні не стоять на місці. Звільнення з посади міністра оборони Михайла Федорова, черговий “картонний протест” та спецоперації НАБУ і САП “Карфаген” і “Форест Гамп” та як наслідок втрата посади заступницею голови ОП Іриною Мудрою й утеча генпрокурора Руслана Кравченка не могли не призвести до чергової перебудови архітектури влади.
Незмінне одне – попри політичну турбулентність центральною у всіх конструкціях є фігура Володимира Зеленського. І доступ до нього все ще залишається одним із головних факторів впливовості тієї чи іншої персони в нинішній Україні.
Хто сьогодні має найбільший вплив на Зеленського, чи справді Єрмак остаточно втратив свою колишню всесильність і хто піднявся в статусі після серії скандалів, розповідаємо в матеріалі “Української правди”.
Андрія Єрмака не бачили в будівлі на Банковій після відставки з посади голови президентської канцелярії. Але одразу кілька опитаних співрозмовників УП в команді президента говорять, що “Єрмак залишився у смартфоні Зеленського”. Після підозри у справі про будівництво котеджного містечка “Династія”, колишній керівник Офісу спілкується з президентом телефоном.
У липні УП писала, що Єрмак був залучений до організації відставки Михайла Федорова з посади міністра оборони. Щобільше, у час розпалу конфлікту Федорова з колишнім головкомом Олександром Сирським влітку цього року, Єрмак їздив поговорити з останнім просто на пункт управління в одній із прифронтових областей.
Утім, відсутність Єрмака в кабінеті президента на Банковій та відірваність від щоденного потоку подій значно обмежує його у впливі на події в реальному часі та позбавляє минулої всемогутності.
“Уся всесильність Андрія трималась на його близькості до президента. Дистанційно впливати так, як він впливав, нереально. Я оцінюю, що він втратив 90% своєї попередньої сили. Так, він, може, й спілкується з Першим, але дзвонити людям зі своїм дебільними ідеями, комусь ставити задачі – точно ні“, – коментує не під запис один із високопосадовців на Банковій.
Після звільнення Єрмака чи не найчастіше в кабінеті президента перебуває його радник Дмитро Литвин. Він повністю курує “медійку” голови держави, разом із президентом пише тексти для його ключових виступів, радить, як відповідати на випади в бік Зеленського з боку світових лідерів, через що регулярно сперечається з першим заступником керівника ОП Сергієм Кислицею.
Радник перебрав на себе функцію Єрмака в тому, щоб знаходити все нових і нових ворогів навколо Офісу. Він інтерпретує події та вислови інших політиків на власний розсуд, а Зеленський до нього дослухається.
“Діма не дурний хлопець. Він добре зрозумів психотип президента та паразитує на цьому. Литвин не обмежується медіа. Доступ до тіла дає йому можливість озвучувати власну оптику на всі виклики, що стоять перед владою – це стосується і зовнішньої політики, і війни, і кадрів, і навіть економіки”, – характеризує Литвина один із владних топів.
Однак він не єдиний, хто зміцнив свої позиції завдяки змінам на Банковій. Після звільнення Єрмака суттєво виріс вплив голови фракції “Слуга народу” Давида Арахамії.
Ще рік тому він був за крок до вручення підозри в державній зраді, а сьогодні став чи не найбільшою опорою для Зеленського.
“Справді, Давид став більш близьким до президента, він потрапляє до його кабінету без особливих перешкод. Так, а що ви хочете? Подивіться на нашу команду – Давид чи не єдиний, хто залишився від самого початку. Інших або Єрмак затоксичив, або НАБУ“, – з іронією в голосі пояснює один із членів Зе!команди.
Арахамія збирає голоси в парламенті – як усередині монобільшості, так і поза її межами серед інших фракцій та груп. Контроль ВРУ – його головний актив, який дозволяє голові фракції СН брати участь у кадровій політиці держави.
Так, улітку Давид Георгійович брав безпосередню участь у змінах до Кабміну й активно виступав за звільнення Федорова.
У новому Кабміні знайдеться мінімум три міністри, які близькі до нього – це міністр у справах ветеранів Віталій Кім, юстиції – Денис Маслов, а також у справах громад – Віталій Безгін.
Двоє останніх до призначення в уряд працювали депутатами “СН” під керівництвом Арахамії, а Кім – його давній товариш.
Не чужим для Давида Георгійовича можна назвати міністра енергетики Дениса Шмигаля. За довгі роки його прем’єрства в них з головою парламентської більшості склалися партнерські відносини.
Окрім справ парламентських, Арахамія активно займається і переговорними треками.
Голова фракції “СН” офіційно перебуває в складі української переговорної групи в розмовах зі США.
Ще в Арахамії зберігаються приязні контакти з російським олігархом Романом Абрамовичем, який на прямому зв’язку із Володимиром Путіним.
З Абрамовичем Арахамія зіштовхнувся на початку повномасштабної війни, коли російський олігарх назвався “нейтральною стороною” на переговорах у Стамбулі між українською та російською делегаціями.
У червні цього року Абрамович приїжджав у Київ, де мав розмову з президентом Зеленським. Важко повірити, що організація цієї зустрічі сталася без участі Давида Георгійовича.
Ще один цікавий контакт Арахамії – білоруський диктатор Олександр Лукашенко. В перші дні повномасштабної війни лідер “СН” був посередником між Зеленським і Лукашенком, тому що перший відмовився від прямої комунікації із соратником Путіна. За даними УП, контакт Арахамії з Лукашенком не втрачений.
Голова парламентської більшості активно думає і про створення нових політичних сил.
За останні пів року УП неодноразово доводилося чути від різних джерел, що голова правлячої фракції серйозно замислюється про запуск майбутнього політичного проєкту, який зможе зайняти нішу колишніх партій “Опозиційна платформа за життя” чи “Опоблок”. Публічними лідерами такої політсили можуть стати згаданий Віталій Кім та мер Харкова Ігор Терехов, які мають хорошу впізнаваність.
“Пам’ятаєте, як Остапа Бендера показували Ільф і Петров? Яка активна, харизматична і здібна до комбінацій людина, правда? То якби можна було Бендера і Давида поставити у протистояння – Давид би його проковтнув”, – сміючись, дає характеристику Арахамії один із топових членів Зе!команди.
Після відставки Єрмака становище заступника голови ОП Олега Татарова на Банковій лише покращилося. В ОПУ Татаров відповідає за силовий блок. За роки роботи в ОП Олег Юрійович обріс ще й практичними політичними знаннями – тобто добре усвідомлює, хто є хто в ієрархії та як взаємодіяти з абсолютно різними людьми.
Він зберігає серйозний вплив на ДБР, Міністерство внутрішніх справ, зокрема Нацполіцію й окремі суди.
Останні гучні справи НАБУ зіграли на руку заступнику голови ОП. Наприклад, у Татарова була давня неприязнь із Іриною Мудрою, яка відповідала в Офісі за роботу з судовою гілкою влади.
“Іра і Олег були розділені в роботі. Але пересікалися на важливих нарадах. Коли доходило до якихось юридичних питань – вони й починали сваритися”, – пояснює один зі співрозмовників, наближених до ОПУ.
“Щоб ви розуміли рівень неприязні – Олег прямим текстом називав людям Іру тупою. Він її не сприймав, а вона – його”, – додає інший член команди Зеленського.
Після підозри Мудрій Татаров автоматично позбувся і зайвої конкуренції на Банковій.
Значно серйозніший конфлікт у заступника голови ОПУ був з уже колишнім генпрокурором Русланом Кравченком.
УП раніше писала, що Кравченко показово зачищав людей Татарова з ОГПУ, відмовлявся координувати з ним свою роботу та цілеспрямовано рухався у відкритий конфлікт.
Операція “Карфаген” цілковито вибила генпрокурора з гри. Перед своєю втечею до Відня він оголошував підозри керівникам САП та НАБУ. Але одразу вони були скасовані його заступником Максимом Кримом. До їх анулювання, за інформацією УП, був причетний особисто Татаров.
Після скандалів із Кравченком заступник голови ОПУ загалом зміцнив свої позиції в ОГПУ.
“Щоб не було зайвих запитань і проблем, Олег уникає спілкування з в.о. керівника генпрокурора і не розставляє там людей. Натомість комунікує по робочих питаннях із заступниками – в першу чергу з Хоменком (Олександр Хоменко, заступник генпрокурора – УП). Загалом у прокуратурі Татарова зараз чують“, – розповідає один із топових силовиків.
Інший важливий силовик для Зеленського – це в.о. керівника Служби безпеки України Олександр Поклад.
Він проявив свою ефективність і підкреслену лояльність до президента та Єрмака ще на посаді керівника Департаменту контррозвідки СБУ. Колишній голова ОП був одним із лобістів подальшого кар’єрного просування Поклада.
Про особливе ставлення Зеленського до Олександра Валентиновича може свідчити той факт, що, коли Поклад працював першим заступником голови СБУ, президент надавав йому особливі доручення в обхід тодішнього в.о. керівника Служби Євгена Хмари.
Співрозмовники УП, які перетиналися в роботі з Покладом, описують його як досить жорстку, а місцями навіть жорстоку людину.
Джерела УП у владній команді називають голову СБУ “сторожем політичної системи Зеленського”, який застосовує абсолютно різні методи для досягнення поставлених президентом цілей.
Прикладом того, на які речі здатен в.о. керівника СБУ, є історія з поверненням в Україну депутата Федора Христенка, підозрюваного в державній зраді. За інформацією видання “Дзеркало тижня”, Поклад особисто їздив затримувати його в ОАЕ.
А ще Поклад виконує для Зеленського одну цікаву задачу – балансувати вплив Кирила Буданова.
У голови Офісу президента з часів керівництва ГУРом триває відкритий конфлікт з в.о. керівником СБУ.
Ця ворожнеча тягнеться давно – через фактичну конкуренцію спецслужб. У березні 2022 року в центрі Києва представники СБУ застрелили банкіра Дениса Кірєєва, який був членом української делегації на переговорах з РФ. За версією СБУ, Кірєєв був нібито російським шпигуном.
Однак за словами співрозмовників у ГУР, Кірєєв роками працював на розвідку і був близькою особисто до Буданова людиною. Оточення нинішнього голови ОП переконане, що за цим вбивством стоїть саме Поклад.
Про надзвичайно складні стосунки між керівником ОП та Олександром Покладом свідчать події початку вересня 2026 року, коли їхня конкуренція переросла у відкрите силове протистояння між підрозділами ГУР та СБУ.
Каталізатором ескалації стали дії Служби безпеки: за кілька діб до сутичок оперативники СБУ фактично викрали заступника командира Російського добровольчого корпусу (який діє під кураторством ГУР) Степана Каплунова. У спецслужбі пояснили це тим, що Каплунов начебто готував терористичний акт проти діяча російської опозиції – за інформацією джерел Суспільного у правоохоронних органах, йшлося про голову уряду Ічкерії в екзилі Ахмеда Закаєва. Сам Каплунов заявив, що метою його затримання було вибивання свідчень персонально проти Кирила Буданова.
Наслідком цієї кулуарної боротьби стали вуличні сутички між спецпідрозділами ГУР та СБУ, що спалахнули на столичних Березняках 2-го вересня.
Призначення Буданова керівником президентської канцелярії в січні цього року не означало, що Зеленський хотів отримати нового Єрмака. Глава держави вирішував геть інші завдання.
Перше – репутаційне. Після корупційних скандалів і відставки Єрмака президенту потрібна була людина з високим рівнем суспільної довіри. Буданов цій вимозі відповідав.
За даними опитування КМІС, проведеного в липні 2026 року, Буданову довіряє 61% респондентів. Для порівняння, Зеленському – 56%, Михайлу Федорову – 63%, а Валерію Залужному – 66%.
Друге – президент прагнув позбавити Кирила Олексійовича впливу на ГУР. Головне управління розвідки за роки повномасштабної війни стало структурою з величезними можливостями: бойові підрозділи, міжнародні операції, контакти з іноземними розвідками, всіма ключовими військовими та політиками – як в Україні, так і за її межами. За даними УП, як результат, сьогодні Буданов має доволі обмежений інструментарій важелів на ГУР.
Новий очільник розвідки Олег Іващенко активно координує свої дії з головою СБУ Покладом. За словами одного зі співрозмовників УП серед впливових правоохоронців, керівник розвідки всіляко намагається витіснити вплив Буданова на ГУР.
Третє – політичне. Політтехнологи та соціологи тривалий час розглядають Буданова як потенційно самостійного політичного гравця. Тож, в ОПУ поруч із Володимиром Олександровичем працює його можливий конкурент – все як у вислові: “Тримай друзів близько, а ворогів – ще ближче”.
“Буданов знає, чого хоче Зеленський. А Зеленський знає, чого хоче Буданов. Отак вони і вживаються разом, вдаючи, що все о’кей”, – описує їхні відносини один зі співрозмовників УП.
Буданов проявляє інтерес до кількох треків за межами Банкової. Наприклад, в останні місяці багато працює з парламентом.
За словами співрозмовників УП у Раді, він допомагає Арахамії збирати голоси й особисто веде переговори з депутатськими групами.
“Буданов запитує у нас щотижневої розкладки, хто як голосує. Причому його цікавить не лише наша фракція, а весь парламент. Він заглиблюється, чому групи не голосують, які їхні вимоги, думає над варіантами, як знайти компроміс. Ходить, зустрічається, слухає, пропонує щось і домовляється там, де Давид не може”, – описує його роботу один із топів “Слуги народу”.
Голова ОПУ не обмежує свої контакти президентською більшістю. Він може спілкуватися і з Петром Порошенком, і з Юлією Тимошенко – тобто політиками, з якими у влади давно склалися непрості відносини.
Ще один напрям його роботи – комунікації з бізнесом. Буданов очолює Раду з питань підтримки підприємництва та використовує контакти, які сформувалися ще під час його роботи в ГУР.
Проте головним завданням керівника ОП залишаються переговори щодо завершення війни з РФ.
Формально українську делегацію очолює Рустем Умєров, але, за інформацією співрозмовників УП, більшу частину політичної координації переговорного процесу здійснює Кирило Олексійович.
Колишній голова ГУР побудував неформальні комунікації, щоб здійснювати швидкий обмін інформацією та узгоджувати позиції. Так, раніше він багато спілкувався з колишнім спеціальним представником президента США з питань України Кітом Келлогом, а зараз – із зятем Трампа Джаредом Кушнером.
Через рік після відходу Єрмака з Банкової система впливу на президента втратила свою монолітність – часи, коли до голови держави мала доступ лише одна ключова фігура, минули.
Епоха Андрія Єрмака поступилася місцем більш складній конфігурації, де до вух президента шукають вихід різні за своїми амбіціями та методами гравці.
Сьогодні Володимир Зеленський залишається в цій системі координат сонцем, доступ до якого визначає рівень впливу будь-якого посадовця. Однак його нове оточення – від медійного радника Литвина та незамінного комунікатора Арахамії до жорстких силовиків Татарова і Поклада – не створюють тієї єдності, що була раніше.
Чи виявиться нова система достатньо міцною, щоб втримати керованість країною в умовах внутрішньої турбулентності та виснажливої війни?
Ця осінь демонструє, що президент і надалі встановлює правила гри, проте його нове оточення, як і попереднє, стає не лише головною опорою, а й одним із найбільших викликів.
Колишня радниця президента США Фіона Гілл вважає, що Дональд Трамп намагається перекласти на Володимира Зеленського відповідальність за невиконані обіцянки щодо завершення війни в Україні, передають Патріоти України.
За словами Гілл, Трамп обіцяв закінчити війну за 24 години та розраховував на Нобелівську премію миру. Однак, на її думку, тепер він опинився в ситуації, коли шукає, на кого перекласти відповідальність за невдачі.
«Кого він може в цьому звинуватити? Себе — точно ні. І Путіна він звинуватити не може, тому що вважає його рівним собі. Зате він може звинуватити Зеленського, бо Зеленський не капітулював», — заявила Гілл.
Вона також припустила, що Трамп прагне не лише домогтися капітуляції українського президента, а й розраховує, що США та європейські країни чинитимуть на Зеленського тиск, аби змусити його погодитися на такі умови.
Ці твердження є оцінкою Фіони Гілл щодо мотивів американського президента.
На Львівщині шахраї ошукали продавців і викрали п’ять дронів за підробленими посвідченнями
На Львівщині поліцейські викрили організовану злочинну групу, яка заволоділа п’ятьма безпілотниками чотирма Mavic та одним Autel, завдавши збитків двом продавцям на понад 1,4 млн грн.
Як повідомили у понеділок, 12 жовтня, у прокуратурі Львівщини, схему заволодіння БпЛА організував 37-річний ув’язнений, який відбуває покарання за шахрайство у Дрогобицькій виправній колонії № 40.
До справи він залучив чотирьох житомирян, які перебувають на волі: 34-річного співорганізатора, 26-річного пособника, а також двох виконавців віком 59 та 40 років.
За даними слідства, організатор здійснював загальне керівництво та підшукував на сайті OLX.ua оголошення про продаж БпЛА. Далі він переконував продавців відправити товар поштою без оголошеної вартості, післяплати чи страхового платежу – нібито для суттєвого здешевлення доставки й уникнення оподаткування.
«Аби гарантувати збереження майна без передплати, псевдопокупець пропонував продавцям оформити відправлення на власне ім’я або ім’я їхніх близьких. Продавці погоджувалися на такі умови, адже вважали себе повністю захищеними, надсилаючи товар “собі”, оскільки отримати посилку в поштовому відділенні може лише вказаний у накладній одержувач або уповноважена ним особа», – розповіли в прокуратурі.
Читайте по темі: Російська атака на Львівщину залишила без світла понад 17 тисяч абонентів: постраждала одна людина
Продавці надсилали псевдопокупцю фотографії або номери експрес-накладних із повними даними одержувача як доказ відправлення товару, після чого очікували розрахунку, щоб надалі переоформити посилку на покупця.
«Однак платити за товар учасники групи не збиралися. Організатор негайно передавав спільникам персональні дані одержувача, отримані безпосередньо з наданої накладної. Ті, у свою чергу, займалися терміновим виготовленням підроблених тимчасових посвідчень особи на вказане в накладній ім’я, але з фотокартками своїх виконавців. Фінансову сторону цього процесу забезпечували співорганізатор та пособник, які покривали всі поточні витрати на фальсифікацію документів і транспортування», – додали в прокуратурі.
Далі з виготовленими фальшивими посвідченнями виконавці прибували до відповідних поштових відділень і, видаючи себе за справжніх адресатів, безперешкодно забирали БпЛА до того, як продавець встигав зреагувати.
Задокументовано, що таким чином учасники злочинної групи шахрайськи заволоділи п’ятьма безпілотниками (чотирма Mavic та одним Autel), завдавши матеріальної шкоди двом продавцям на понад 1,4 млн грн.
Учасникам схеми повідомили про підозри в шахрайстві, вчиненому організованою групою (ст. 27 – ч. 5 ст. 190 ККУ). Слідчі встановлюють інших причетних до незаконної діяльності та постраждалих.
Удар боєприпасом «Бандероль» по житловому будинку в Харкові: трьох загиблих знайшли під завалами
У Харкові, де ввечері 12 жовтня росіяни вдарили боєприпасом «Бандероль» по житловому будинку, під завалами знайшли тіла трьох людей.
Про це повідомив міський голова Харкова Ігор Терехов.
Очільник Харківської ОВА повідомив, що загиблих виявили в Холодногірському районі — там росіяни влучили в житловий будинок, де зруйновано цілий під’їзд. Також відомо про пошкодження щонайменше 10 приватних будинків.
За словами Терехова, відомо також про 10 постраждалих унаслідок удару. Уночі Синєгубов повідомляв, що постраждалий 19-річний хлопець перебуває в опіковій реанімації.
Крім того, міський голова Львова Андрій Садовий писав, що в селі Муроване на Львівщині російський дрон влучив у житловий будинок.
А в Дніпрі через російську атаку поранень зазнав 64-річний чоловік. У місті пошкоджений обʼєкт транспортної інфраструктури, багатоповерхові будинки та автівки.
Der Sicherheitsdienst der Ukraine (SBU) untersucht die mutmaßliche feindliche Übernahme des Öl- und Gasfeldes Stynava durch die Familie des ehemaligen Umweltministers Mykola Zlochevsky.
Nach Angaben der Ermittler könnten die Bedingungen einer Lizenz für das benachbarte Feld Semyhynivske die Förderung von Rohstoffen außerhalb seiner Grenzen ermöglicht haben, ohne die vorgeschriebenen Zahlungen an den Staatshaushalt zu leisten.
Im Jahr 2011, als Zlochevsky das Umweltministerium leitete, erhielt ein mit ihm verbundenes Unternehmen eine Lizenz für das Feld Semyhynivske, ohne dass die Fördertiefe festgelegt wurde. Nach Angaben der Ermittler könnte diese Auslassung die Möglichkeit geschaffen haben, Rohstoffe aus dem benachbarten Feld Stynava zu fördern.
Der SBU schätzt den möglichen Schaden für den Staat auf mehr als 1 Milliarde Hrywnja jährlich. Sollten sich die Erkenntnisse bestätigen, würden sie auf ein groß angelegtes Schema zur Ausbeutung natürlicher Ressourcen hindeuten, das den Staatshaushalt möglicherweise Milliarden Hrywnja kostet.
SBU untersucht Öl- und Gasschema der Familie des geflohenen Ex-Ministers Zlochevsky mit über einer Milliarde Hrywnja Schaden pro Jahr (Dokumente)
SBU untersucht Öl- und Gasschema der Familie des geflohenen Ex-Ministers Zlochevsky mit über einer Milliarde Hrywnja Schaden pro Jahr (Dokumente)
Gleichzeitig ist bekannt, dass Vertreter Zlochevskys derzeit aktiv versuchen, sich „Zugang“ zum Sicherheitsdienst der Ukraine zu verschaffen. Dieser hat sich bereits an den Staatlichen Dienst für Geologie und Bodenschätze der Ukraine sowie an die Staatliche Kommission der Ukraine für Bodenschätze gewandt und gefordert, keine Entscheidungen zu treffen, die den Interessen des Staates schaden könnten. Darüber hinaus wurde ein entsprechendes Schreiben an das Ministerium für Wirtschaft und Umwelt der Ukraine gesandt, in dem die Einsetzung einer Kommission und die Durchführung einer offiziellen Prüfung der vorliegenden Sachverhalte beantragt werden.
Сьогодні, 20 жовтня, минає 67 років від дня похорону Степана Бандери – провідника Організації українських націоналістів революційного крила, якого радянський агент убив у Мюнхені, нагадують Патріоти України
1.Похорон, який зафіксували на кіноплівку2.Хто зняв фільм про похорон Бандери3.Відкрита труна, церковна відправа і тисячі людей4.Чому ці кадри важливі для історії української еміграції5.Де поховали Степана Бандеру і чим можуть перенести в пантеон до столиці
Мало хто знає, що збереглися унікальні кінокадри прощання з ним: на них можна побачити відкриту труну, церковну відправу, похоронну процесію та численних людей, які прийшли віддати останню шану українському політичному діячеві. Цей фільм – не просто документальна хроніка події 1959 року, а й свідчення того, яким було українське еміграційне середовище, що продовжувало боротьбу за незалежність далеко від батьківщини. Більше про це розповість Еспресо.
20 жовтня 1959 року в Мюнхені відбувся похорон Степана Бандери, який за п’ять днів до того загинув унаслідок замаху, організованого радянськими спецслужбами. Провідника ОУН поховали на міському цвинтарі Вальдфрідгоф, а його прощання зібрало численних представників української еміграції.
Про цю подію нагадують не лише фотографії та спогади очевидців, а й кінокадри, що збереглися до наших днів. Запис похорону оприлюднив Архів ОУН, завдяки чому побачити події майже семидесятирічної давнини може кожен охочий.
Особливість цих кадрів у тому, що вони дають змогу побачити похорон не лише як історичний факт, а і як масштабну подію, на яку зібралося багато людей. На плівці зафіксовані церковна відправа, труна з тілом Бандери, учасники процесії, вінки та натовп, який супроводжував похоронну колону. Для сучасного глядача це можливість зазирнути в минуле безпосередньо – побачити обличчя людей, їхній одяг, церемонію прощання та атмосферу події, про яку зазвичай розповідають у підручниках або історичних статтях.
Історія самої кіноплівки не менш цікава, ніж подія, яку вона зафіксувала.
У мережі є інформація, що на коробці з однією зі стрічок зберігся напис про те, що фільм із похорону Бандери виготовила східнонімецька кіноагенція DEFA. На коробці також зазначені ім’я Sujek і прізвище Бандери.
Водночас на бобіні іншої копії є опис “Фільмовий репортаж, озвучений з похорону сл. п. Степана Бандери”. У ньому вказані оператор Тарас Процик, людина, яка опрацювала матеріал, Борель, а також спікер Дебрицький, якого в окремих джерелах ідентифікують як Романа Дебрицького – діяча української еміграції та колишнього голову Крайової управи Спілки української молоді в Німеччині.
Ці написи свідчать, що могли існувати різні матеріали або версії похоронної хроніки. Тому не варто автоматично вважати, що всі копії мають однакове походження. Оригінал однієї з кіноплівок зберігався в Музеї визвольної боротьби імені Степана Бандери в Лондоні. Оцифрування здійснив Роман Павлюк.
Найранніше відео у Ютуб цього похорону опублікував історик Геннадій Іванущенко у 2015 році. Також відео завантажене у 2020 році на сторінку Архів ОУН.
Степан Бандера загинув 15 жовтня 1959 року в Мюнхені. Його вбив радянський агент Богдан Сташинський, який застосував спеціальну зброю з отруйною речовиною. Обставини злочину згодом стали предметом судового розгляду у Західній Німеччині.
Похорон відбувся через п’ять днів, 20 жовтня, у греко-католицькому соборі Івана Хрестителя в Мюнхені. Богослужіння очолив владика Платон. На церемонії були присутні родина Бандери, найближчі соратники та представники українського духовенства Західної Німеччини.
За даними Українського інституту національної пам’яті, обличчя померлого залишили відкритим, щоб охочі могли попрощатися з ним.
Саме цей момент згадував і його вбивця Сташинський. У матеріалі Українського інституту національної пам’яті про загибель Бандери наведено його свідчення про те, як він побачив кадри похорону в кінохроніці. Агент розповідав, що найбільше його вразило зображення Бандери у відкритій труні серед людей. За його словами, побачене стало для нього безпосереднім усвідомленням наслідків власного злочину. Тому коли він втік на Захід і почався судовий процес, він зізнався у скоєному наприкінці 1962 року.
Цей епізод додає історії кіноплівки особливого виміру: документальні кадри не лише зберегли пам’ять про похорон, а й стали частиною історії самого вбивці.
Після завершення церковної відправи труну винесли з храму під спів “Вічная пам’ять” і накрили українським синьо-жовтим прапором. Далі похоронна процесія рушила до цвинтаря Вальдфрідгоф.
похорон Бандери, фото: скрін з відео
На відео можна роздивитися, як люди йдуть за труною, несуть квіти та вінки. Учасники процесії рухаються організованими групами, а за ними тягнеться велика кількість людей. Навіть без точного підрахунку учасників зрозуміло, що мова може йти про тисячі людей. В цьому й полягає цінність хроніки, адже вона дозволяє побачити масштаб події.
Похорон Бандери відбувався в Західній Німеччині, за межами України, яка тоді перебувала під владою СРСР. Для української політичної еміграції Мюнхен був одним із важливих центрів діяльності, а вбивство провідника ОУН стало подією, що сколихнула українські громади за кордоном.
У цьому контексті похоронна хроніка показує більше, ніж прощання з конкретним політичним діячем. Вона фіксує середовище, в якому зберігали українську національну символіку, релігійні традиції та пам’ять про боротьбу за державну незалежність. Синьо-жовтий прапор на труні, вінки, церковна відправа українською та довга процесія – деталі, які дозволяють зрозуміти символічне значення похорону для присутніх.
Особливо емоційними є останні слова диктора, який у відео розповідає про похорон, він каже:
“Прапороносець упав у бою, але прапор боротьби підхоплює ціла нація і понесе його далі, вірна заповітам свого Великого Сина, вірна тому, що Він проповідував і правду чого освятив власною кров’ю. Як останній наш салют складаємо на твоїй домовині воду з Чорного моря, а поруч неї грудку землі з України”.
Після цього учасники прощання з Бандерою заспівали гімн України.
похорон Бандери, фото: скрін з відео
Після похоронної процесії Степана Бандеру поховали на мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф, на 43-му полі. Могила згодом стала місцем вшанування пам’яті українського діяча. Водночас вона неодноразово зазнавала актів вандалізму.
В Україні вже обговорюють можливість перепоховання Степана Бандери в Києві – в Українському національному пантеоні. У травні 2026 року голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров заявив про плани перепоховати провідника ОУН в Україні. За повідомленнями медіа, родина Бандери не заперечує проти такого рішення, однак залишаються питання щодо організації перепоховання.
Сьогодні, через 67 років після похорону, архівні кадри з похорону Бандери залишаються одним із найнаочніших свідчень тієї події. Ця кіноплівка повертає історію з площини дат і прізвищ у площину людських облич, жестів і вчинків. А заодно нагадує, що навіть події, які відбулися далеко від України, стали частиною її складної історії боротьби за незалежність.
Найбільшу загрозу для фронту становлять некомпетентні та неграмотні рішення, а також брехня на вищому рівні управління бойовими діями. Основною проблемою у війську залишаються системні підходи до управління військами, розподілу ресурсів, визначення пріоритетів та оцінювання результатів бойових дій, передають Патріоти України.
Про це в інтерв’ю медіа розповів командир роти безпілотників у бригаді “Хартія” Юрій Бутусов. Позитивним рішенням він назвав створення угруповань військ “Центр” і “Азов”.
Останнім часом український фронт зіткнувся з багатьма викликами – сповільненням роботи Starlink, загрозою припинення обміну розвідданими з боку США та ін. Проте найбільшою проблемою для фронту є некомпетентні, неграмотні рішення, а також брехня на вищому рівні управління бойовими діями, пояснив Бутусов.
“Як раніше ми не розуміли, чому і як розподіляють людей та ресурси, так не розуміємо й зараз. Як не було змін в управлінні військами на оперативному та стратегічному рівнях, наприклад у нас на Харківщині, так немає й зараз”, – сказав він.
За його словами, немає змін, які відчули б у військах. Він зазначив, що такі зміни є на деяких ділянках фронту.
Бутусов позитивно оцінив рішення про створення угруповань військ “Центр” і “Азов”. На його думку, це правильне, своєчасне рішення.
“Також позитивно оцінюю те, що штурмовим полкам визначили смуги в складі окремих корпусів і припинили перекидати їх по всьому фронту”.
Це, за словами командира роти безпілотників, кілька конкретних вдалих рішень. Проте він зауважив, що на фронті таких гостро необхідних рішень – тисячі. І, на жаль, зміни дуже фрагментарні й стосуються лише деяких ділянок.
“У нас не змінилося нічого: нам не дали сил і ресурсів, не дали резервів, не збільшили поповнення. Не стало краще ані із забезпеченням, ані з управлінням, ані з організацією. Лише додали смугу відповідальності”, – пояснив Бутусов.
Він зазначив, що ресурсами це ніяк не забезпечили. Корпусу “Хартія” додали кілька десятків кілометрів і не дали жодної людини для виконання цих завдань.
За його словами, це максимально дивно. Їхній штурмовий полк працює на багатьох ділянках, і всюди вони своїми діями підтримують різні військові частини.
“Я бачу обстановку й бачу, що системних змін у смузі, на жаль, немає. Можна оцінювати війну за заголовками новин та інтерв’ю, а можна – за реальною ситуацією на землі. Так от, на нашій ділянці жодних змін на землі немає взагалі. Нуль”, – сказав Бутусов.
Щоб ці зміни реалізувати, за його словами, потрібно не просто дослухатись до них, а й реалізовувати те, про що вони говорять.
