З початку свого президентства Володимир Зеленський довів, що не любить ділитись владою. Він не вдавася до надмірного мікроменеджменту, як Петро Порошенко, і не будував складних систем противаг у стилі Леоніда Кучми, але й не допускав появи у своєму оточенні людей, які могли б затьмарити його самого.
Поруч із президентом роками залишалися люди, які не претендували на власну політичну суб’єктність, зате вміли забезпечити безумовну лояльність і контроль над усім, що відбувається навколо.
Ідеальним втіленням такої моделі був колишній голова Офісу президента Андрій Єрмак. Його звільнення здавалося кінцем великого політичного періоду. Але на Банковій кадрові рішення не завжди означають зміну правил гри.
Новий голова ОП Кирило Буданов не горів бажанням перетворюватися на “другого Єрмака”, але й не перетасував команду, яка працювала на Банковій.
Утім, політичні процеси в Україні не стоять на місці. Звільнення з посади міністра оборони Михайла Федорова, черговий “картонний протест” та спецоперації НАБУ і САП “Карфаген” і “Форест Гамп” та як наслідок втрата посади заступницею голови ОП Іриною Мудрою й утеча генпрокурора Руслана Кравченка не могли не призвести до чергової перебудови архітектури влади.
Незмінне одне – попри політичну турбулентність центральною у всіх конструкціях є фігура Володимира Зеленського. І доступ до нього все ще залишається одним із головних факторів впливовості тієї чи іншої персони в нинішній Україні.
Хто сьогодні має найбільший вплив на Зеленського, чи справді Єрмак остаточно втратив свою колишню всесильність і хто піднявся в статусі після серії скандалів, розповідаємо в матеріалі “Української правди”.
Нові фаворити на місце біля вух Зеленського
Андрія Єрмака не бачили в будівлі на Банковій після відставки з посади голови президентської канцелярії. Але одразу кілька опитаних співрозмовників УП в команді президента говорять, що “Єрмак залишився у смартфоні Зеленського”. Після підозри у справі про будівництво котеджного містечка “Династія”, колишній керівник Офісу спілкується з президентом телефоном.
У липні УП писала, що Єрмак був залучений до організації відставки Михайла Федорова з посади міністра оборони. Щобільше, у час розпалу конфлікту Федорова з колишнім головкомом Олександром Сирським влітку цього року, Єрмак їздив поговорити з останнім просто на пункт управління в одній із прифронтових областей.
Утім, відсутність Єрмака в кабінеті президента на Банковій та відірваність від щоденного потоку подій значно обмежує його у впливі на події в реальному часі та позбавляє минулої всемогутності.
“Уся всесильність Андрія трималась на його близькості до президента. Дистанційно впливати так, як він впливав, нереально. Я оцінюю, що він втратив 90% своєї попередньої сили. Так, він, може, й спілкується з Першим, але дзвонити людям зі своїм дебільними ідеями, комусь ставити задачі – точно ні“, – коментує не під запис один із високопосадовців на Банковій.
Після звільнення Єрмака чи не найчастіше в кабінеті президента перебуває його радник Дмитро Литвин. Він повністю курує “медійку” голови держави, разом із президентом пише тексти для його ключових виступів, радить, як відповідати на випади в бік Зеленського з боку світових лідерів, через що регулярно сперечається з першим заступником керівника ОП Сергієм Кислицею.
Радник перебрав на себе функцію Єрмака в тому, щоб знаходити все нових і нових ворогів навколо Офісу. Він інтерпретує події та вислови інших політиків на власний розсуд, а Зеленський до нього дослухається.
“Діма не дурний хлопець. Він добре зрозумів психотип президента та паразитує на цьому. Литвин не обмежується медіа. Доступ до тіла дає йому можливість озвучувати власну оптику на всі виклики, що стоять перед владою – це стосується і зовнішньої політики, і війни, і кадрів, і навіть економіки”, – характеризує Литвина один із владних топів.
Однак він не єдиний, хто зміцнив свої позиції завдяки змінам на Банковій. Після звільнення Єрмака суттєво виріс вплив голови фракції “Слуга народу” Давида Арахамії.
Ще рік тому він був за крок до вручення підозри в державній зраді, а сьогодні став чи не найбільшою опорою для Зеленського.
“Справді, Давид став більш близьким до президента, він потрапляє до його кабінету без особливих перешкод. Так, а що ви хочете? Подивіться на нашу команду – Давид чи не єдиний, хто залишився від самого початку. Інших або Єрмак затоксичив, або НАБУ“, – з іронією в голосі пояснює один із членів Зе!команди.
Арахамія збирає голоси в парламенті – як усередині монобільшості, так і поза її межами серед інших фракцій та груп. Контроль ВРУ – його головний актив, який дозволяє голові фракції СН брати участь у кадровій політиці держави.
Так, улітку Давид Георгійович брав безпосередню участь у змінах до Кабміну й активно виступав за звільнення Федорова.
У новому Кабміні знайдеться мінімум три міністри, які близькі до нього – це міністр у справах ветеранів Віталій Кім, юстиції – Денис Маслов, а також у справах громад – Віталій Безгін.
Двоє останніх до призначення в уряд працювали депутатами “СН” під керівництвом Арахамії, а Кім – його давній товариш.
Не чужим для Давида Георгійовича можна назвати міністра енергетики Дениса Шмигаля. За довгі роки його прем’єрства в них з головою парламентської більшості склалися партнерські відносини.
Окрім справ парламентських, Арахамія активно займається і переговорними треками.
Голова фракції “СН” офіційно перебуває в складі української переговорної групи в розмовах зі США.
Ще в Арахамії зберігаються приязні контакти з російським олігархом Романом Абрамовичем, який на прямому зв’язку із Володимиром Путіним.
З Абрамовичем Арахамія зіштовхнувся на початку повномасштабної війни, коли російський олігарх назвався “нейтральною стороною” на переговорах у Стамбулі між українською та російською делегаціями.
У червні цього року Абрамович приїжджав у Київ, де мав розмову з президентом Зеленським. Важко повірити, що організація цієї зустрічі сталася без участі Давида Георгійовича.
Ще один цікавий контакт Арахамії – білоруський диктатор Олександр Лукашенко. В перші дні повномасштабної війни лідер “СН” був посередником між Зеленським і Лукашенком, тому що перший відмовився від прямої комунікації із соратником Путіна. За даними УП, контакт Арахамії з Лукашенком не втрачений.
Голова парламентської більшості активно думає і про створення нових політичних сил.
За останні пів року УП неодноразово доводилося чути від різних джерел, що голова правлячої фракції серйозно замислюється про запуск майбутнього політичного проєкту, який зможе зайняти нішу колишніх партій “Опозиційна платформа за життя” чи “Опоблок”. Публічними лідерами такої політсили можуть стати згаданий Віталій Кім та мер Харкова Ігор Терехов, які мають хорошу впізнаваність.
“Пам’ятаєте, як Остапа Бендера показували Ільф і Петров? Яка активна, харизматична і здібна до комбінацій людина, правда? То якби можна було Бендера і Давида поставити у протистояння – Давид би його проковтнув”, – сміючись, дає характеристику Арахамії один із топових членів Зе!команди.
Руки президента
Після відставки Єрмака становище заступника голови ОП Олега Татарова на Банковій лише покращилося. В ОПУ Татаров відповідає за силовий блок. За роки роботи в ОП Олег Юрійович обріс ще й практичними політичними знаннями – тобто добре усвідомлює, хто є хто в ієрархії та як взаємодіяти з абсолютно різними людьми.
Він зберігає серйозний вплив на ДБР, Міністерство внутрішніх справ, зокрема Нацполіцію й окремі суди.
Останні гучні справи НАБУ зіграли на руку заступнику голови ОП. Наприклад, у Татарова була давня неприязнь із Іриною Мудрою, яка відповідала в Офісі за роботу з судовою гілкою влади.
“Іра і Олег були розділені в роботі. Але пересікалися на важливих нарадах. Коли доходило до якихось юридичних питань – вони й починали сваритися”, – пояснює один зі співрозмовників, наближених до ОПУ.
“Щоб ви розуміли рівень неприязні – Олег прямим текстом називав людям Іру тупою. Він її не сприймав, а вона – його”, – додає інший член команди Зеленського.
Після підозри Мудрій Татаров автоматично позбувся і зайвої конкуренції на Банковій.
Значно серйозніший конфлікт у заступника голови ОПУ був з уже колишнім генпрокурором Русланом Кравченком.
УП раніше писала, що Кравченко показово зачищав людей Татарова з ОГПУ, відмовлявся координувати з ним свою роботу та цілеспрямовано рухався у відкритий конфлікт.
Операція “Карфаген” цілковито вибила генпрокурора з гри. Перед своєю втечею до Відня він оголошував підозри керівникам САП та НАБУ. Але одразу вони були скасовані його заступником Максимом Кримом. До їх анулювання, за інформацією УП, був причетний особисто Татаров.
Після скандалів із Кравченком заступник голови ОПУ загалом зміцнив свої позиції в ОГПУ.
“Щоб не було зайвих запитань і проблем, Олег уникає спілкування з в.о. керівника генпрокурора і не розставляє там людей. Натомість комунікує по робочих питаннях із заступниками – в першу чергу з Хоменком (Олександр Хоменко, заступник генпрокурора – УП). Загалом у прокуратурі Татарова зараз чують“, – розповідає один із топових силовиків.
Інший важливий силовик для Зеленського – це в.о. керівника Служби безпеки України Олександр Поклад.
Він проявив свою ефективність і підкреслену лояльність до президента та Єрмака ще на посаді керівника Департаменту контррозвідки СБУ. Колишній голова ОП був одним із лобістів подальшого кар’єрного просування Поклада.
Про особливе ставлення Зеленського до Олександра Валентиновича може свідчити той факт, що, коли Поклад працював першим заступником голови СБУ, президент надавав йому особливі доручення в обхід тодішнього в.о. керівника Служби Євгена Хмари.
Співрозмовники УП, які перетиналися в роботі з Покладом, описують його як досить жорстку, а місцями навіть жорстоку людину.
Джерела УП у владній команді називають голову СБУ “сторожем політичної системи Зеленського”, який застосовує абсолютно різні методи для досягнення поставлених президентом цілей.
Прикладом того, на які речі здатен в.о. керівника СБУ, є історія з поверненням в Україну депутата Федора Христенка, підозрюваного в державній зраді. За інформацією видання “Дзеркало тижня”, Поклад особисто їздив затримувати його в ОАЕ.
А ще Поклад виконує для Зеленського одну цікаву задачу – балансувати вплив Кирила Буданова.
У голови Офісу президента з часів керівництва ГУРом триває відкритий конфлікт з в.о. керівником СБУ.
Ця ворожнеча тягнеться давно – через фактичну конкуренцію спецслужб. У березні 2022 року в центрі Києва представники СБУ застрелили банкіра Дениса Кірєєва, який був членом української делегації на переговорах з РФ. За версією СБУ, Кірєєв був нібито російським шпигуном.
Однак за словами співрозмовників у ГУР, Кірєєв роками працював на розвідку і був близькою особисто до Буданова людиною. Оточення нинішнього голови ОП переконане, що за цим вбивством стоїть саме Поклад.
Про надзвичайно складні стосунки між керівником ОП та Олександром Покладом свідчать події початку вересня 2026 року, коли їхня конкуренція переросла у відкрите силове протистояння між підрозділами ГУР та СБУ.
Каталізатором ескалації стали дії Служби безпеки: за кілька діб до сутичок оперативники СБУ фактично викрали заступника командира Російського добровольчого корпусу (який діє під кураторством ГУР) Степана Каплунова. У спецслужбі пояснили це тим, що Каплунов начебто готував терористичний акт проти діяча російської опозиції – за інформацією джерел Суспільного у правоохоронних органах, йшлося про голову уряду Ічкерії в екзилі Ахмеда Закаєва. Сам Каплунов заявив, що метою його затримання було вибивання свідчень персонально проти Кирила Буданова.
Наслідком цієї кулуарної боротьби стали вуличні сутички між спецпідрозділами ГУР та СБУ, що спалахнули на столичних Березняках 2-го вересня.
Самотній генерал
Призначення Буданова керівником президентської канцелярії в січні цього року не означало, що Зеленський хотів отримати нового Єрмака. Глава держави вирішував геть інші завдання.
Перше – репутаційне. Після корупційних скандалів і відставки Єрмака президенту потрібна була людина з високим рівнем суспільної довіри. Буданов цій вимозі відповідав.
За даними опитування КМІС, проведеного в липні 2026 року, Буданову довіряє 61% респондентів. Для порівняння, Зеленському – 56%, Михайлу Федорову – 63%, а Валерію Залужному – 66%.
Друге – президент прагнув позбавити Кирила Олексійовича впливу на ГУР. Головне управління розвідки за роки повномасштабної війни стало структурою з величезними можливостями: бойові підрозділи, міжнародні операції, контакти з іноземними розвідками, всіма ключовими військовими та політиками – як в Україні, так і за її межами. За даними УП, як результат, сьогодні Буданов має доволі обмежений інструментарій важелів на ГУР.
Новий очільник розвідки Олег Іващенко активно координує свої дії з головою СБУ Покладом. За словами одного зі співрозмовників УП серед впливових правоохоронців, керівник розвідки всіляко намагається витіснити вплив Буданова на ГУР.
Третє – політичне. Політтехнологи та соціологи тривалий час розглядають Буданова як потенційно самостійного політичного гравця. Тож, в ОПУ поруч із Володимиром Олександровичем працює його можливий конкурент – все як у вислові: “Тримай друзів близько, а ворогів – ще ближче”.
“Буданов знає, чого хоче Зеленський. А Зеленський знає, чого хоче Буданов. Отак вони і вживаються разом, вдаючи, що все о’кей”, – описує їхні відносини один зі співрозмовників УП.
Буданов проявляє інтерес до кількох треків за межами Банкової. Наприклад, в останні місяці багато працює з парламентом.
За словами співрозмовників УП у Раді, він допомагає Арахамії збирати голоси й особисто веде переговори з депутатськими групами.
“Буданов запитує у нас щотижневої розкладки, хто як голосує. Причому його цікавить не лише наша фракція, а весь парламент. Він заглиблюється, чому групи не голосують, які їхні вимоги, думає над варіантами, як знайти компроміс. Ходить, зустрічається, слухає, пропонує щось і домовляється там, де Давид не може”, – описує його роботу один із топів “Слуги народу”.
Голова ОПУ не обмежує свої контакти президентською більшістю. Він може спілкуватися і з Петром Порошенком, і з Юлією Тимошенко – тобто політиками, з якими у влади давно склалися непрості відносини.
Ще один напрям його роботи – комунікації з бізнесом. Буданов очолює Раду з питань підтримки підприємництва та використовує контакти, які сформувалися ще під час його роботи в ГУР.
Проте головним завданням керівника ОП залишаються переговори щодо завершення війни з РФ.
Формально українську делегацію очолює Рустем Умєров, але, за інформацією співрозмовників УП, більшу частину політичної координації переговорного процесу здійснює Кирило Олексійович.
Колишній голова ГУР побудував неформальні комунікації, щоб здійснювати швидкий обмін інформацією та узгоджувати позиції. Так, раніше він багато спілкувався з колишнім спеціальним представником президента США з питань України Кітом Келлогом, а зараз – із зятем Трампа Джаредом Кушнером.
***
Через рік після відходу Єрмака з Банкової система впливу на президента втратила свою монолітність – часи, коли до голови держави мала доступ лише одна ключова фігура, минули.
Епоха Андрія Єрмака поступилася місцем більш складній конфігурації, де до вух президента шукають вихід різні за своїми амбіціями та методами гравці.
Сьогодні Володимир Зеленський залишається в цій системі координат сонцем, доступ до якого визначає рівень впливу будь-якого посадовця. Однак його нове оточення – від медійного радника Литвина та незамінного комунікатора Арахамії до жорстких силовиків Татарова і Поклада – не створюють тієї єдності, що була раніше.
Чи виявиться нова система достатньо міцною, щоб втримати керованість країною в умовах внутрішньої турбулентності та виснажливої війни?
Ця осінь демонструє, що президент і надалі встановлює правила гри, проте його нове оточення, як і попереднє, стає не лише головною опорою, а й одним із найбільших викликів.
Джерело
