Жовтень 2026 – Сторінка 10

Навіть попри дефіцит запасів: Австралія відмовилася від російського пального після домовленостей Трампа з Путіним

Австралія заявила, що не потребує російського пального та не планує долучатися до його закупівель після домовленостей щодо постачання російського дизеля на світовий ринок. Про це повідомляє Bloomberg. передають Патріоти України.

За інформацією видання, нещодавно президент США Дональд Трамп домовився з російським лідером Володимиром Путіним про постачання понад 300 тисяч тонн російського дизельного пального на світовий ринок.

Канберра дала зрозуміти, що не братиме участі в цій схемі. Це рішення ухвалюється на тлі зростання цін на пальне та занепокоєння щодо енергетичної безпеки: за наведеними даними, запасів бензину в Австралії вистачає приблизно на 43 дні.

Водночас інші західні союзники демонструють готовність зберігати обмеження проти Росії. Велика Британія пообіцяла продовжувати дотримуватися жорсткого санкційного режиму, а Німеччина заявила про подальшу роботу над новими обмеженнями проти РФ.

Таким чином, питання постачання російського пального залишається предметом міжнародних дискусій, у яких країни змушені враховувати як санкційну політику, так і власні потреби в енергоресурсах.

Steuerhinterziehung und Cosmobet: Wie Sergey Tokarevs Manager das Imperium des blockierten Cosmolot retten wollen

Das in der Ukraine blockierte Casino Cosmolot, 700 Millionen Hrywnja unter Arrest und das neue Online-Casino Cosmobet, das mit dem früheren Team des Betreibers in Verbindung gebracht wird: Nach den Problemen von Cosmolot erschien auf dem ukrainischen Markt eine neue Marke, die auf den ehemaligen Casino-Manager Mykhailo Zborovskyi registriert ist. Medienberichten zufolge waren frühere Cosmolot-Manager am Start von Cosmobet beteiligt. Das Projekt wird zudem mit dem russischen Geschäftsmann Sergey Tokarev in Verbindung gebracht.

Inzwischen beginnen Hinweise auf diese Geschichte aus dem Internet zu verschwinden. Deshalb veröffentlichen wir den Beitrag erneut, um daran zu erinnern, wie nach der Beschlagnahmung von Geldern und Ermittlungen wegen mutmaßlicher Steuerhinterziehung rund um Cosmolot eine neue Glücksspielmarke entstand, wer hinter ihrem Start stehen soll und welche Fragen die Verbindung zwischen Cosmobet und dem früheren Geschäft aufwirft.

Das in der Ukraine blockierte Cosmolot wird zu Cosmobet. So versucht der russische Geschäftsmann Sergey Tokarev, seine Casino-Einnahmen in der Ukraine zu sichern, schreibt das Medium „Antimafia“.

„Während Vbet versucht, die Beschlagnahmung seiner Konten aufheben zu lassen, hat der Russe Sergey Tokarev offenbar erkannt, dass er vor Gericht nichts erreichen wird. Deshalb baut er nun anstelle des faktisch zerstörten Cosmolot sein neues Projekt Cosmobet auf“, heißt es in dem Beitrag.

Ende März erhielt das Projekt eine Lizenz für Online-Casinospiele. Die Bezeichnung „bet“ im Namen deutet zugleich auf Sportwetten hin. Ob die Gesellschaft NeuroLink eine weitere Lizenz erwerben will oder Tokarev mit der Namensgebung lediglich die Kontinuität zum bisherigen Geschäft betonen möchte, ist bislang unklar.

Cosmobet ist auf Mykhailo Zborovskyi registriert, der zuvor Cosmolot geleitet hatte. Gemeinsam mit dem ehemaligen operativen Direktor von Cosmolot, Dmytro Diachenko, soll er bereits die wichtigsten Banken als Zahlungsdienstleister kontaktiert und dort Konten für das neue Casino eröffnet haben.

Читайте по темі: Агропідприємство на Волині повернуло до бюджету майже 42 мільйони гривень несплачених податків

Darüber hinaus sollen Vertreter von Cosmobet laut Medienquellen bereits mehrere Treffen mit Webmastern abgehalten und einen baldigen Start des Projekts angekündigt haben. Offenbar hindern weder der Krieg noch die strengen Regulierungen des Marktes neue Unternehmen daran, in der Ukraine tätig zu werden – selbst wenn sie mit russischen Geschäftsleuten in Verbindung gebracht werden.

Warum wurde Cosmolot blockiert?

Im Februar 2024 beschlagnahmte das Büro für Wirtschaftssicherheit der Ukraine (BEB) 700 Millionen Hrywnja auf Konten eines der größten Glücksspielunternehmen des Landes – Cosmolot. Gegen das Unternehmen besteht der Verdacht, Steuern in Höhe von 1,2 Milliarden Hrywnja hinterzogen zu haben. Nach Angaben der Ermittler deckten die Detektive des BEB auf, dass eine Gruppe von Unternehmensmitarbeitern nicht lizenzierte Online-Glücksspiele organisiert haben soll.

Hinter der Marke Cosmolot steht die Gesellschaft Spaceiks. Sie erhielt im Februar 2021 ihre erste Lizenz für den Betrieb eines Online-Casinos. Im Jahr 2023 erzielte Spaceiks LLC einen Nettoumsatz von 27 Milliarden Hrywnja. Zu den Gesellschaftern gehören Sergey Potapov und der deutsche Staatsbürger Arnulf Eckehard Neumann-Damerau, der in Großbritannien registriert ist.

In einem Interview mit der Financial Times erklärte Neumann-Damerau, dass mutmaßlich korrupte Beamte ukrainischer Sicherheitsbehörden und der Präsidialverwaltung versucht hätten, von ihm Dutzende Millionen Euro zu erpressen.

In einem am 7. März 2024 veröffentlichten Beitrag des litauischen Mediums The Lithuania mit dem Titel „Sergey Tokarev: Geheimagent oder talentierter Unternehmer?“ wird Spaceiks, das unter der Marke Cosmolot tätig ist, mit dem russischen Geschäftsmann Sergey Tokarev in Verbindung gebracht. Tokarev entwickelte in Russland mehrere Projekte im Bereich Online-Glücksspiel und IT, darunter Glücksspielangebote unter den Marken Vulkan und Vulkan. Zwischen 2018 und 2020 stand er zeitweise unter Sanktionen des Nationalen Sicherheits- und Verteidigungsrats der Ukraine.

Damit stellt sich die Frage, inwieweit Glücksspielunternehmen mit Verbindungen zu russischen Geschäftsleuten trotz behördlicher Maßnahmen weiter auf dem ukrainischen Markt tätig sein können. Nachdem eine Änderung der wirtschaftlich Berechtigten offenbar keine Lösung brachte, sollen Manager aus Tokarevs Umfeld nun Cosmolot unter dem neuen Namen Cosmobet nachbilden.

Удари ЗСУ по дата-центрах створили для «Яндекса» проблему із заміною техніки

Після ударів Збройних сил України по дата-центрах “Яндекса” компанія не зможе швидко замінити пошкоджене обладнання.

Постачання нової техніки може тривати до шести місяців, повідомляє DW.

Щоб якомога швидше компенсувати втрати, “Яндекс” закуповуватиме обладнання через різні канали, зокрема за кордоном. Водночас ціни на техніку “короткостроково зростуть”.

Зростуть ціни на хмарні послуги для клієнтів “Яндекса”

У компанії-виробнику електроніки Fplus вважають, що до кінця поточного року “Яндекс” не зможе замінити пошкоджене обладнання. За словами представника Fplus, на які посилається “Комерсант”, очікувати на постачання значних обсягів техніки в найближчі місяці було б “утопією”.

На думку учасників ринку, провайдери зараз почнуть збільшувати свої обчислювальні потужності, що у четвертому кварталі неминуче призведе до зростання цін через дефіцит пропозицій.

Додаткові витрати на обладнання зрештою спричинять подорожчання хмарних послуг для клієнтів “Яндекса”.

Як повідомлялося, у сервісах російської компанії “Яндекс” тривають перебої після українських атак на три дата-центри компанії, розташовані в Сасові Рязанської області, Калузі та Владімірі.

На другу добу після останнього удару, завданого в неділю, 11 жовтня, користувачі продовжили повідомляти про проблеми в роботі “Яндекс Пей”, “Телемост”, “Директ”, “Пошта”, “Месенджер”, “Диск” та інших сервісів.

Рішення для виїзду за кордон від 3 тисяч доларів: ВРП звільнила суддю Сергія Ліпчанського

За матеріалами ДБР, колишній помічник судді Мар’їнського райсуду Донеччини Сергія Ліпчанського разом із працівниками суду за винагороду від $3 тис. забезпечував рішення, які могли давати чоловікам підстави для відстрочки та виїзду за кордон.

Йшлося про розлучення, позбавлення матерів батьківських прав і встановлення самостійного виховання дітей.

У частині епізодів, за даними ДБР, позови навіть не подавалися і судовий збір не сплачувався. ВРП встановила порушення у десяти справах Ліпчанського, дві з яких назвала фактично імітаційними: реального сімейного спору не було, а рішення було потрібне для виїзду з України. Окремі справи суддя розглядав лише за 3–14 днів. Сам суддя також отримав підозру у кримінальному провадженні.

Зимовий “план стійкості” столицею наразі не виконано: Що буде з київськими трамваями і тролейбусами під час блекауту п’ятої воєнної зими

У разі масштабного знеструмлення Київ планує частково замінити трамваї та тролейбуси автобусами, які не залежать від електропостачання. Однак реалізацію цих планів ускладнює нестача водіїв громадського транспорту. Про це заявив начальник Служби організації руху КП «Київпастранс» Тимур Костенко в коментарі телеканалу «Київ24», передають Патріоти України.

За його словами, у разі блекауту місто планує організовувати автобусні маршрути, які дублюватимуть маршрути електротранспорту, а також збільшувати кількість автобусів на напрямках, що вже працюють.

«Рухомого складу у нас достатньо, є резерв автобусів для забезпечення перевезень, але є проблема з водійським складом», — зазначив Костенко.

Він пояснив, що розроблений на випадок блекауту план передбачає залучення до керування автобусами водіїв електротранспорту, які мають відповідну категорію водійського посвідчення.

У разі звільнення ЗСУ району Шевченко – Бурлацьке – Привільне – Вільне Поле, ворог отримає труднощі з утриманням позицій уздовж річки Мокрі Яли… – Костянтин Машовець

Противник (російські війська) продовжує вести активну оборону в смугах своїх 29-ї загальновійськової армії (ЗВА) зі складу угрупування військ (УВ) «Восток» та 90-ї танкової дивізії (тд) УВ «Центр», аби запобігти подальшому просування передових підрозділів Збройних сил України (ЗСУ) на північ і південь від дороги N-15 Запоріжжя — Донецьк по напрямках Новопавлівка — Новоукраїнка, Піддубне — Відрадне та Маліївка — Велика Новосілка.

З цією метою противник намагається утримати свої позиції вздовж річки Мокрі Яли на ділянці від села Перебудова до села Бурлацьке, а також намагається контратакувати по напрямках Дачне — Філія та Горіхове — Новопавлівка. Крім того, російське командування прагне утримати низку позицій у бойових порядках передових підрозділів ЗСУ силами своїх залишкових малих піхотних груп на захід, південь і схід від села Філія.

У звітний період противник так й не зміг повністю виконати це завдання. У низці районів, очевидно, передові українські підрозділи змогли просунутися в тактичній зоні. Однак з оперативної точки зору ці результати навряд чи можна вважати значущими чи навіть суттєвими, хоча вони все ж мали певний оперативно-тактичний ефект.

У цьому напрямку противник діє наступними силами та засобами (приблизно):

+ 29-а ЗВA

– 36-та окрема мотострілецька бригада (омсбр)

– 39-та омсбр зі складу 68-го армійського корпусу (АК)

– Зведена тактична група (TГр) 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії (кулад) 68-го АК

– 430-й мотострілецький полк (мсп)

– 200-та артилерійська бригада (абр)

– Також, ймовірно, тут фіксуються й окремі підрозділи 120-ї дивізії морської піхоти (дмп) зі складу Балтійського флоту (БФ)

– Частина сил 90-ї танкової дивізії — ймовірно, підрозділи її 6-го танкового полку (тп) та 228-го мсп

+ 90-а тд

– 6-й, 80-й і 239-й танкові полки (тп), перший з них, ймовірно, перегрупований у смугу 29-ї ЗВА

– 228-й і 428-й мсп, перший, очевидно, також діє основними силами в смузі 29-ї ЗВА

– 400-й самохідний артилерійський полк (сап)

Крім того, близько півтора місяця тому, в смугах російської 51-ї ЗВА УВ «Центр» та 8-ї ЗВА УВ «Юг», які діють в напрямку міста Дружківка, вздовж річки Казенний Торець, також було зафіксовано низку підрозділів 90-ї тд противника. Що стосується 120-ї дмп, найімовірніше, її основні сили діють на стику 29-ї та 36-ї ЗВА. Водночас, ймовірно, більша частина цієї дивізії досі розгорнута в смузі 36-ї ЗВА противника.

2. Поточна ситуація на цьому напрямку характеризується досить впертими зустрічними боями на північ і південь від автодороги Запоріжжя – Донецьк, зокрема вздовж річки Мокрі Яли, з тактично мінімальним просуванням передових українських підрозділів, а також їхнім поступовим, але досить наполегливим просуванням по напрямку Шевченко — Бурлацьке. Зокрема:

– Діючи по напрямках Новопавлівка — Котлярівка та Новопавлівка — Горіхове, ЗСУ змогли не лише утримати частину Донецької області на ділянці між Котлярівкою та Горіховим, а й досягти відстані 2,6 км з північного заходу до першого і дістатися майже до північно-західних околиць другого.

У свою чергу, противник періодично здійснює контратаки в напрямку Новопавлівки з боку Горіхове, намагаючись витіснити передові українські підрозділи на захід від адміністративного кордону між Донецькою та Дніпропетровською областями України, а також продовжує вести активні «інфільтраційні» дії в напрямку Новопавлівки з боку Котлярівки.

Однак, це не призвело до суттєвих тактичних змін у положенні сторін, проте противник, очевидно, все ж утримує одну невелику піхотну групу (ймовірно, до 5-6 піхотинців) у межах Новопавлівки. Вони ховаються в районі ТОВ «Чугуєво» (вулиця Комунарівська), на північній околиці Новопавлівки, за річкою Солена. Також противнику наразі поки що вдається контролювати половину однієї з посадок за 1,5 км на південь від Новопавлівки. Таким чином, можна впевнено сказати, що Новопавлівка фактично майже повністю «зачищена» ЗСУ від присутності російських військ.

– У напрямку Дачне — Філія російські війська досить вперто намагаються утримати низку своїх позицій у районі останнього, час від часу навіть контратакуючи з боку Дачне у цьому напрямку. Внаслідок цього, очевидно, кілька російських піхотних груп продовжують «сидіти» в лісі на південний захід від села Філія (район злиття річок Солена і Вовча), у південній частині самого села та у кількох посадках на південь від нього.

Однак у тактичному сенсі ситуація для противника на цій ділянці виглядає не надто сприятливою. Оскільки передові українські підрозділи на південний схід від села Філія вже просунулися вздовж річки Вовча по напрямку Ялта (село) — Дачне на понад 2,5 км і вже знаходяться за 2,3 км на захід від самого Дачного. Крім того, з півночі, з боку Новопавлівки, куди веде дорога з Дачного, українські підрозділи також просунулися вперед (на південь) і знаходяться не далі ніж 4,5 км від Дачного.

Таким чином, стає зрозуміло, що противник має можливість забезпечувати та підтримувати свої піхотні групи в районі села Філія виключно з напрямку Дачного і через досить вузький коридор. Якщо ЗСУ зможуть наблизитися до Дачного впритул (а це цілком ймовірно), положення цих російських піхотних груп у районі Філія, очевидно, погіршиться до «критичного» рівня.

До речі, командування противника це добре розуміє, тому фактично, час від часу, намагається контратакувати по напрямку Дачне — Новопавлівка, аби розширити цей коридор.

– Ще південніше (між річкою Вовча та дорогою Запоріжжя — Донецьк) ЗСУ продовжують розширювати свій плацдарм на річці Мокрі Яли. Вони повністю звільнили район Грушевське — Ялта (село) — Запоріжжя (село) — Зірка і продовжують досить активні дії по напрямку Запоріжжя (село) — Новоукраїнка (просунувшись на 2 км на схід від Запоріжжя).

Однак вони розширюють цей плацдарм не лише на схід, а й на півдні, тобто з півночі на південь, вздовж східного берега річки Мокрі Яли, діючи по напрямку Зірка — Перебудова та Запоріжжя — Перебудова. Більше того, очевидно, що це відбувається досить скоординовано з їхніми активними діями із західного берега річки по напрямках Піддубне — Перебудова та Мирне — Комар.

Внаслідок цього, за низкою повідомлень, українські штурмові групи вже закріпилися в Перебудові і активно ведуть бої у західній частині села Комар (в районі вулиць Зарічна та Нагірна). Очевидно, що російському командуванню вже досить важко утримувати позиції вздовж річки Мокрі Яли, на північ від Федорівки. Оскільки передові українські підрозділи також прорвалися до річки між нею і Комарем, перерізавши дорогу 00509.

– Однак найнеприємніше для командування російської 29-ї ЗВА, очевидно, відбувається ще далі на південь, де передові українські підрозділи звільнили село Шевченко і просунулися відповідно у бік села Бурлацьке (досягнувши відстані 1,5 км від нього), а також водночас просунулися на південь від Шевченко, до села Вільне Поле, наблизившись до нього менш ніж на 1 км.

3. Тепер трохи про перспективи.

Я вже писав раніше, що у разі повного звільнення українськими військами району Шевченко — Бурлацьке — Привільне — Вільне Поле (а вони вже досить близькі до цього), російське командування отримає досить очевидні труднощі не лише з утриманням позицій уздовж річки Мокрі Яли на північ від Федорівки, а й на південь від неї — аж до Новоочеретуватого.

Однак у цьому сенсі слід пам’ятати, що ЗСУ фактично вже знаходяться на північних околицях Федорівки і досить глибоко просунулися від адміністративного кордону Дніпропетровської та Донецької областей в останню, діючи по дирекції Маліївка — Бурлацьке (до 7,5 – 8 км).

І хоча, безпосередньо на південь від Новопавлівки (між річкою Вовча та автомагістраллю Запоріжжя-Донецьк), за дирекцією Іванівка — Запоріжжя (село в Донецькій області), цей показник ще більш значний (ЗСУ просунулися по цьому напрямку від адміністративного кордону Дніпропетровської області в Донецьку область майже на 15 км), саме наступ до Бурлацького (а можливо, й далі на схід, до річки Мокрі Яли) має більш оперативно-тактичне значення ніж дії ЗСУ північніше дороги Запоріжжя – Донецьк. З однієї простої причини — це дає ЗСУ цілком реальні шанси дістатися з півночі та північного заходу безпосередньо ближніх підступів до самої Великої Новосілки. Більше того, «по дорозі», ще й згорнувши всю оборону противника вздовж річки Мокрі Яли.

Однак ПОКИ що ЗСУ явно НЕ мають такої можливості. З низки причин, зокрема:

– Противник досить вперто обороняється, місцями контратакує. Тому темпи просування українських передових підрозділів у згаданих районах і напрямках фактично мінімальні. Наприклад, їх вихід до Бурлацького та Вільного Поля відбувся щонайменше кілька тижнів тому. Однак поки що їм так й не вдалося звільнити ці села. Український плацдарм на річці Мокрі Яли, на північ від Комара в східному та південно-східному напрямках, також розширюється дуже і дуже повільно, російські війська вперто утримують позиції на південний схід від Запоріжжя (села).

– Окрім цього, очевидно, що ЗСУ ведуть наступальні дії в смугах російських 29-ї ЗВА та 90-ї тд досить обмеженими силами та засобами. Фактично, діючи в цих окремих районах силами не більше ніж 1-2 бригади (нехай, навіть, посилених і спеціально виділених для цього). Внаслідок чого українське командування змушене своїм війська ставити досить обмежені за масштабом завдання. Крім того, їх доводиться виконувати поступово і поетапно, що, у свою чергу, дає російському командуванню певний часовий лаг для відповідної реакції, наприклад, для маневру власними силами та засобами. Фактично, ЗСУ проводили і на деяких ділянках продовжують проводити наступальні дії на цьому напрямку, не маючи перед противником вирішальної переваги у силах і засобах.

– Крім того, цілком очевидно, що російське командування, яке діє на цьому напрямку (і, очевидно, не лише воно), повністю усвідомлюють можливі оперативно-тактичні наслідки для себе та підпорядкованих їм військ, якщо вони не зможуть повністю стабілізувати ситуацію на цьому напрямку або, принаймні, суттєво уповільнити тут просування передових українських підрозділів. І саме тому вони, у цьому сенсі, діють повністю відповідно до ситуації і досить швидко. Перегрупування частин і підрозділів 90-ї тд та 120-ї дмп в смугу 29-ї ЗВА щонайменше місяць тому є достатньо наочним та чітким підтвердженням цього.

Крім того, існує ще низка об’єктивних і суб’єктивних факторів, які безпосередньо впливають на ситуацію в цій сфері. У цьому сенсі я назвав лише основні.

Щодо оперативно-стратегічного масштабу (тобто ситуації в усій Південній стратегічній операційній зоні), то цілком можливо стверджувати, що наступальні дії ЗСУ на Новопавлівському — Великоновоселівському напрямку, поки що, не отримали на нього значного впливу. Адже противник продовжує наступ на лівому фланзі свого УВ «Восток» (у смугах 5-ї та 35-ї ЗВА на Гуляйпільскому напрямку, відрізок між Добропіллями та Білогір’ям) і досягає там певних тактичних успіхів. Крім того, він досить активно намагається відновити наступ на правому фланзі своєї 58-ї ЗВА УВ «Днепр», аби ліквідувати найближчим часом Оріхівський район оборони ЗСУ, й також не без певного результату для себе.

Очевидно, що в цьому сенсі наступальні дії ЗСУ, тим більше, обмежені за своїм розмахом і масштабом, у смугах російських 29-ї та 36-ї ЗВА, недостатні. Для досягнення суттєвих змін ситуації в усій Південній стратегічній операційній зоні на користь українських військ (я маю на увазі в рамках Стратегічної оборонної операції ЗСУ) потрібне поєднання щонайменше двох факторів:

– Значного нарощування їхніх зусиль у наступальних діях на правому фланзі російського УВ «Восток» (Новопавлівський-Великоновоселівський та Олександрівський напрямки, смуги російських 36-ї та 29-ї ЗВА)

– Підвищення рівня стабільності та стійкості системи оборони ЗСУ у тактичній зоні на Гуляйпільському та Оріхово-Запорізькому напрямках (смуги наступу російських 5-ї, 35-ї та 58-ї ЗВА).

Поки, така комбінація (ну або, поєднання) – не простежується …

Джерело

Гонка технологій у небі: Скільки часу потрібно Україні для посилення боротьби з реактивними “Шахедами”

Україні може знадобитися ще 3–4 місяці, щоб налагодити масове виробництво дронів-перехоплювачів, призначених для боротьби з російськими реактивними безпілотниками типу «Шахед». Водночас навіть після запуску масштабного виробництва Росія може знову модернізувати свої БпЛА, намагаючись знизити ефективність української протиповітряної оборони. Про це пише The Guardian, передають Патріоти України.

Російські військові постійно змінюють характеристики безпілотників, пристосовуючи їх до української ППО. Зокрема, йдеться про коригування швидкості, висоти польоту та маршрутів атак.

Співзасновник компанії «Генерал Черешня» Гришин наголосив, що протистояння між українськими засобами перехоплення та російськими дронами перетворилося на постійну технологічну гонку.

«Кремль постійно адаптує дрони під українську ППО, змінюючи швидкість, висоту та маршрути. Це гонка не на життя, а на смерть», — зазначив він.

Розроблення та масштабування виробництва дронів-перехоплювачів має посилити можливості України у протидії реактивним безпілотникам. Однак ефективність таких засобів залежатиме не лише від кількості вироблених апаратів, а й від того, наскільки швидко українські розробники зможуть реагувати на нові модифікації російських БпЛА.

Таким чином, найближчі місяці можуть стати важливим етапом у розвитку українських засобів протидії повітряним атакам. Водночас технологічне вдосконалення російських дронів залишатиметься одним із ключових викликів для української ППО.

Морозильники замість холоду видавали +50°C: хакери атакували французькі супермаркети

Невідомі хакери атакували мережі супермаркетів у Франції, підвищивши температуру в морозильних камерах до 50 градусів за Цельсієм. Це призвело до пожеж та масового псування продуктів.

Про це пише агентство Reuters.

Компанія Les ⁠Mousquetaires, яка володіє роздрібною мережею Intermarché, заявила, що під атакою опинилися приблизно 150 її магазинів. Компанія Carrefour повідомила, що атаці піддалися 80 її супермаркетів, а в Monoprix заявили, що від атаки хакерів постраждали 5% її магазинів.

Атака сталася в ніч з 11 на 12 жовтня. Хакери підвищили температуру холодильників та морозильних камер до 50 градусів за Цельсієм. Це спричинило масове псування продуктів, а в деяких супермаркетах було зафіксовано загоряння.

Прем’єр-міністр Франції Себастьєн Лекорню доручив Національному агентству з кібербезпеки Франції (ANSSI) провести розслідування.

Читайте по темі: Франція затримала танкер тіньового флоту DF Peak біля острова Реюньйон

Влада країни також заявила, що Париж координує свої дії з європейськими партнерами, оскільки в результаті атаки постраждали й інші країни. Старший аналітик з кіберзагроз у компанії Sekoia Threat Detection and Research Фелікс Еме заявив, що від хакерської атаки також постраждали Іспанія, Португалія, Польща, Німеччина та Бельгія.

Обладнання в супермаркетах, як правило, керується панелями управління, які контролюють усі холодильники та морозильні камери. До них можна отримати доступ через Інтернет, що дозволяє сервісним компаніям налаштовувати обладнання з будь-якого місця.

За інформацією Reuters, фахівці ANSSI виявили вразливість у програмному забезпеченні, що постачається данською компанією Danfoss.

Компанія повідомила, що знає про інциденти у Франції, і заявила, що уражені пристрої працювали на застарілій прошивці. У Danfoss додали, що клієнтам давно рекомендували оновити системи до останньої версії.

У центрі Рівного дрон влучив у будівлю навчального закладу: є постраждалі

У центрі Рівного безпілотник влучив у будівлю навчального закладу. Внаслідок удару є постраждалі, а споруда зазнала значних пошкоджень.

Про це повідомили в Рівненській обласній військовій адміністрації.

Внаслідок удару будівля зазнала значних пошкоджень.

Дірки в ліцензіях і мільйонні махінації: як структури ексміністра-втікача Злочевського захоплюють нафтогазові надра України

Навколо Стинавського нафтогазового родовища на Львівщині розгортається справжня детективна історія. Почалася вона давно, ще за Януковича, коли пов’язана з тодішнім міністром екології Миколою Злочевським компанія отримала ліцензію на його розробку. Згодом ліцензію відкликали й, за логікою, права на видобуток мали виставити на аукціон.

Власне, до того йшло, але після того, як державна «Укрнафта» спробувала це зробити, раптово виявилося, що Стинавське родовище перетинається межами із Семигинівським родовищем, спеціальний дозвіл на яке належить ТОВ «Парі Нафтогаз», що належить дочкам Миколи Злочевського Анні та Каріні.

Родовища не просто перетинаються межами. Ключова проблема полягає в тому, що в дозволі «Парі Нафтогазу» відсутнє обмеження за глибиною користування надрами, хоча продуктивні горизонти двох родовищ різняться всього на п’ять метрів: 2800–3600 метрів у Стинавського і 3605–4540 метрів у Семигинівського. У чинній же версії ліцензії «Парі Нафтогазу», оформленої в липні 2022 року, глибинні межі не зазначені.

Тобто виходить, що два родовища розташовані одне над одним. Суть розбіжності в ліцензіях у тому, що на поверхні два родовища частково накладаються одне на одне, але їхні відомі поклади – на різних глибинах. А в ліцензії компанії «Парі Нафтогаз» не вказана верхня і нижня глибина ділянки.

Скандал виник з цілком очевидних причин: якщо відсутність глибинних меж дозволяє трактувати ліцензію «Парі Нафтогазу» як таку, що охоплює весь вертикальний об’єм надр під суміжною територією, це можна трактувати також як право на видобуток копалин на всю глибину.

Читайте по темі: Defense contractor cartel: How Yaroslav Hryshyn weaponized influence to capture 70% of state drone orders

І ключове питання тут теж цілком очевидне: чому в дозволі не вказали глибину, якщо протокол Державної комісії із запасів корисних копалин визначає інтервал покладів Семигинівського родовища як 3 605–4 540 метрів? Відповідь напрошується сама собою, але, якщо копнути глибше й уважно дослідити не лише журналістські публікації, а й документи, картина виходить значно серйознішою, ніж це видається на перший погляд.

Геологічна інформація як окремий актив

Найцікавіші деталі виявляються в непрямих документах, що дозволяють простежити історію компанії «Парі Нафтогаз», її геологічних активів і фінансових відносин. Один із таких документів — постанова Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справі № 320/35831/24. Формально це фінансовий спір між ТОВ «Парі» та податковим органом. Але в його тексті описані корпоративні рішення, передача спеціального дозволу, купівля результатів сейсморозвідки та відносини з іншими видобувними компаніями.

У попередньому абзаці одразу впадає в око назва — ТОВ «Парі», яке в скандалі щодо так і не проведеного аукціону ніде не фігурує. А між тим ТОВ «Парі» має до нього найбезпосередніший стосунок. І з’ясовується це в ході вивчення судового спору з податковою.

Бо раптово виявляється, що 17 вересня 2021 року з ТОВ «Парі» було виділено нову компанію — ТОВ «Парі Нафтогаз». Новій юридичній особі передали спеціальний дозвіл № 5398 на користування надрами Семигинівського родовища, виданий ще 25 жовтня 2011 року.

ТОВ «Парі Нафтогаз» зареєстрували 7 грудня 2021 року. У відкритій картці компанії вказано директора Андрія Павліва, кіпрську компанію Semigin Holdings Limited як засновницю та Анну і Каріну Злочевських як кінцевих бенефіціарів.

До цього, 30 березня 2021 року, ТОВ «Парі» уклало договір з компанією «Геоюніт» на виконання сейсморозвідувальних робіт. Ці дослідження мали допомогти уточнити геологічну будову ділянки, виявити перспективні пастки вуглеводнів і підготувати рекомендації для глибокого буріння.

Коли дозвіл перейшов до нової компанії, результати робіт ще потребували окремого оформлення. У судовому документі зазначено, що 9 січня 2023 року ТОВ «Парі» та ТОВ «Парі Нафтогаз» уклали договір № 15-К/П. Його предметом стали документально оформлені результати інтерпретації сейсмічних даних і побудови структурної моделі Семигинівського родовища — звіт на паперовому носії та в електронному вигляді.

Дірки в ліцензіях і мільйонні махінації: як структури ексміністра-втікача Злочевського захоплюють нафтогазові надра України

Іншими словами, спеціальний дозвіл і геологічна інформація опинилися предметами окремих юридичних операцій. Це важлива обставина для розуміння того, як формувався актив компанії, яка отримала право на користування родовищем.

І тут принципові два питання: які саме геологічні дані були передані «Парі Нафтогазу» і чи використовувалися вони під час проєктування видобутку на ділянках, що межують зі Стинавським родовищем? А також — які документи підтверджують, що фактичне використання цих даних відповідає межам і умовам спеціального дозволу?

Відповідей у цьому судовому рішенні на ці питання, звісно, немає — це був податковий спір, і ліцензія та зміна її власника суд не цікавили. Але диявол криється саме в деталях: хід цієї справи показує, що підготовка Семигинівської ділянки до освоєння включала не лише оформлення ліцензії, йшлося також про дорогі дослідження, результатами яких могла розпоряджатися окрема компанія.

Пилипівське родовище й дивна забудькуватість прокуратури

На цьому цікаві деталі не закінчуються. І вони вкрай важливі для розуміння того, як Микола Злочевський вів бізнес. У цьому ж судовому документі описані відносини ТОВ «Парі» з компанією «Бінерго», пов’язані з розробкою Пилипівського газового родовища.

Сторони уклали договір про виробничу кооперацію 16 липня 2018 року. Він передбачав спільну діяльність з буріння, облаштування та експлуатації свердловин. Спочатку чистий прибуток від реалізації видобутих вуглеводнів після сплати податків і обов’язкових платежів розподілявся між учасниками порівну, однак додатковою угодою від 2 серпня 2023 року пропорцію розподілу прибутку змінили: на період з 16 жовтня 2023 року по 15 жовтня 2024 року частка «Парі» становила 30%, а «Бінерго» — 70%. Починаючи з 16 жовтня 2024 року, договір передбачав повернення до пропорції 50 на 50.

Дірки в ліцензіях і мільйонні махінації: як структури ексміністра-втікача Злочевського захоплюють нафтогазові надра України

Однак нас цікавить не розподіл грошей, а саме Пилипівське родовище. І виявляється, що в його долі теж є чимало цікавих перипетій. У 2011 році компанія «Парі» отримала спеціальний дозвіл № 5384 на видобуток газу на цьому родовищі. У 2016 році Спеціалізована антикорупційна прокуратура спробувала через суд анулювати ліцензію, стверджуючи, що під час її видачі були порушені вимоги процедури, зокрема пов’язані з погодженням з боку Івано-Франківської обласної ради.

У червні 2017 року Вищий адміністративний суд України відмовив прокуратурі в позові через пропуск строку звернення до суду. Дозвіл залишився чинним. Звичайно, нічого стверджувати не можна, але пропуск строків прокуратурою тут виглядає такою ж дисонуючою деталлю, як і дивна забудькуватість щодо зазначення глибини горизонтів на Семигинівському родовищі.

У цьому ж контексті слід нагадати, що незадовго до цього прокуратура програла апеляційну інстанцію щодо анулювання ще чотирьох спецдозволів, виданих «Парі» та ще двом фірмам Злочевського — ТОВ «Техноресурс» і ТОВ «Надрагаз». Причина та сама — САП пропустила строк подання позовів.

Спір навколо цін на газ

У цій же податковій справі фігурує спір щодо реалізації природного газу ТОВ «Парі» у 2019–2023 роках. Податковий орган стверджував, що компанія продавала газ за цінами нижче звичайних ринкових, що призвело, за його розрахунками, до заниження фінансового результату на 465,18 мільйона гривень.

Суди не погодилися з підходом податкової, а Верховний Суд залишив відповідні висновки нижчих інстанцій у силі.

Цей епізод не можна подавати як доказ ухилення від сплати податків: результат судового розгляду був на користь компанії з відповідних спірних питань. Тим не менше він показує масштаб фінансових операцій видобувного бізнесу й необхідність аналізувати не лише ліцензії, а й договори реалізації газу, структуру контрагентів і рух грошових потоків.

Трохи про гроші

У фінансовій звітності ТОВ «Парі Нафтогаз» видно показники, які заслуговують окремої перевірки: за 2025 рік у компанії відображені активи на 174,5 мільйона гривень, зобов’язання на 217,9 мільйона і чистий збиток у 12,5 мільйона. При цьому за 2026 рік зазначені суттєво змінені квартальні показники: активи — 417,8 мільйона гривень, зобов’язання — 501,3 мільйона, збиток за відображуваний період — 40 мільйонів гривень.

Ці цифри самі по собі не свідчать про порушення, але викликають нові питання. За рахунок яких коштів фінансувалися геологорозвідувальні роботи? Які позики, внутрішньогрупові розрахунки та зобов’язання сформували баланс? Як відображалися права на геологічну інформацію та результати сейсморозвідки? Як змінювалися активи після передачі спецдозволу та корпоративних змін?

Окремо важливо встановити, що саме стоїть за зростанням активів у 2026 році: нові інвестиції, переоцінка, внутрішньогрупова передача майна чи інший фактор. Але для цього потрібна фінансова звітність і первинні документи, до яких мають доступ лише державні органи.

Ліцензія 2011 року

А тепер повернемося до ліцензії, яка й викликала скандал. І в контексті викладеного вище версія про «забудькуватість» когось із виконавців щодо зазначення глибини горизонту розробки викликає, м’яко кажучи, обґрунтовані сумніви.

Якби це була не Україна, виконавець уже давно пішов би на угоду зі слідством і розповів потрібні деталі. Зокрема, чому за наявності різних інтервалів залягання запасів спір про ділянки розглядається переважно через перетин їхніх меж на поверхні.

При цьому слід розуміти, що різниця в п’ять метрів за глибиною між зазначеними інтервалами сама по собі не доводить відсутності будь-яких геологічних зв’язків між покладами і не дозволяє без вивчення проєктної документації зробити висновок про неможливість впливу однієї розробки на іншу.

Якщо в документах не визначена нижня межа ділянки, виникає питання про те, як саме регулятор трактує межі наданого права і які обмеження випливають із документів, на підставі яких дозвіл видавався.

Тут виявляється найважливіша суперечність усієї історії. З одного боку, геологічні запаси, на які посилаються матеріали розслідування, мають конкретний інтервал залягання. З іншого — формулювання чинного бланка дозволу не містить відповідного обмеження за глибиною.

Читайте по темі: Справу ексзаступника начальника Київської митниці Тупальського про легалізацію 2 мільйонів доларів передали до суду

Якщо ці відомості підтверджуються повним комплектом документів, виникає питання про те, чи не створює розбіжність між геологічним обґрунтуванням і текстом ліцензії невиправдано широке тлумачення прав приватного надрокористувача. Спойлер: створює. З усіма наслідками.