У липні російські окупаційні війська посилили концентровані атаки дронами на Одесу та область, а також почали надзвичайно активно застосовувати тактичну авіацію для ракетних обстрілів регіону. З чим це пов’язано, які засоби ворог застосовує зараз – у рамках нової фази атак, а також як з цим боротися? Давайте розберемося.
Останній масштабний і концентрований терор проти Одеси та області РОВ здійснювали в грудні 2025 – січні 2026 р. Тоді супротивник системно завдавав ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури, створивши ефект блекауту на кілька тижнів, а також намагався порушити логістику на Паланку через Маякський міст. Для цих цілей активно застосовувалися дрони-камікадзе Shahed-136 і наносилися удари балістичними ракетами 9М723 з осколково-фугасними та касетними бойовими частинами.
Варто зазначити, що РОВ регулярно систематизують свої удари по різних регіонах України та обласних центрах з незмінним пріоритетом на столиці – Києві. Тобто ворог не може постійно й одночасно підтримувати максимальну інтенсивність ударів по Харкову, Запоріжжю, Одесі чи Сумах, а лише у форматі “гойдалки” та з певною черговістю. Що стосується безпосередньо Одеси, то зростання кількості ударів відбувається в середньому один раз на квартал, і нинішня хвиля терору була цілком очікуваною після зимової фази, але має низку особливостей.
Липневий терор
У період з 11 по 13 липня, у розпал ударів по Одесі та області, РОВ застосували загалом понад 170 дронів-камікадзе, 26 ракет Х-59/69, 6 ракет Х-31П та одну 9М723.
З урахуванням застосування ракетної компоненти такий масштаб одночасно задіяних засобів ураження був порівнянний із “зерновим терором” 2023 року. Нюанс полягає в тому, що РОВ зараз завдають ударів переважно дронами та авіаційними ракетами Х-59/69 і Х-31П, які запускаються з тактичної авіації.
Тобто не Х-101 і 3М14 “Калібр” або П-800 “Онікс”, а також 9М723 ОТРК “Іскандер-М”, а саме авіаційні Х-59/69 та Х-31П, що змушують противника застосовувати фронтову авіацію у вигляді Су-30СМ, Су-34, Су-35 і навіть Су-57, що “не має аналогів у світі”.
У цьому випадку йдеться не лише про застосування носіїв, які вичерпують свій ресурс, а й про загрозу їхнього ураження – незважаючи на те, що пуски здійснюються в повітряному просторі тимчасово окупованого півострова Крим. Знищення повітряної цілі типу винищувача за певних умов – це набагато більш гарантований результат, ніж із наземної мобільної пускової установки.
Засоби, які застосовує ворог
Для ударів по Одесі та області РОВ почали активно задіювати багатофункціональні винищувачі Су-30СМ, Су-35 і майже п’ятого покоління Су-57, а також фронтовий бомбардувальник Су-34. Вони використовуються для запуску ракет Х-59/69, а також Х-31П, одночасно забезпечуючи прикриття один одного. Особливо ця функція прикриття покладається на Су-35.
Ці бойові літаки (для запусків по Одесі та області) використовують переважно повітряний простір тимчасово окупованого півострова Крим із максимальним наближенням у районі мису Тарханкут, зона Чорноморське – Оленівка, а це близько 100 км до Одеси. На такій відстані наявні засоби ураження у Повітряних сил ЗСУ поки що (саме поки що) не можуть запобігти терору РОВ.
Багато чого зможуть змінити винищувачі JAS 39 Gripen з ракетами METEOR, що мають дальність ураження цілі до 200 км і найкращу у своїй категорії ракет “повітря-повітря” – “no escape zone”. Але це в майбутньому, а поки що… ні.
Насамперед такі удари агресора вирішують питання тактичного характеру. Але з огляду на задіяння унікальних для ПКС РФ Су-57, які вважаються найсучаснішими у бойовому складі військ, можна говорити або про надмірну увагу командування до таких ударів, або про обмежені можливості використовуваного ресурсу – не стільки для виконання завдань, що вирішують важливі питання на полі бою, скільки для продовження реалізації незмінної концепції терору цивільних.
Привертає увагу й те, що Су-57, які російська пропаганда позиціонує як літаки-невидимки п’ятого покоління, що конкурують із F-22 та F-35, дуже добре помітні всіма радарними системами. Про їхнє входження в повітряний простір акваторії Азовського моря повідомляють практично всі моніторингові канали. Ось такі “невидимки”…
Що ж до засобів ураження, то, як я зазначив, їх є кілька видів, а саме – Х-59/69 та Х-31П.
Ракета середньої дальності Х-59М “Овод-М”, а також модифікація Х-59М2/МК2 має дальність ураження цілі за характеристиками до 285–290 км, але чим більша дальність – тим нижча точність. Оптимальна дальність ураження цілей – 100-150 км. Бойова частина, залежно від модифікації, варіюється від 150 до 320 кг.
Відомо, що до повномасштабного вторгнення в Україну запас ракет Х-59 у Росії оцінювався в 500 одиниць, а їхнє активне застосування розпочалося з 26 березня 2022 року – по 4-16 ракет на добу.
Ракету розробили ще в 1975 році, а прийняли на озброєння в 1980-му. Її основним носієм спочатку були Су-17, а після їх виведення з експлуатації – Су-24. Наразі ракети модифікації Х-59 застосовують винищувачі Су-30, Су-35, Су-57 та фронтовий бомбардувальник Су-34.
Су-57 також використовує модифікацію Х-69, яка є тією самою Х-59, але не округлої форми, а прямокутної, створеної спеціально для розміщення у внутрішніх відсіках цього винищувача. Також ракета Х-69 отримала дещо більший запас ходу та масу бойової частини завдяки формі, але в іншому це “квадратна копія” Х-59.
Також ракети сімейства Х-59 показали себе вкрай погано під час війни в Чечні, продемонструвавши не тільки низьку точність, а й повну залежність від погодних умов.
Х-59/69 досить ефективно перехоплюються практично всією номенклатурою ЗРК малого та середнього радіусу дії, і на сьогодні це єдиний спосіб мінімізації збитків та загроз, що виходять від них.
Що стосується Х-31П – це стара радянська протирадіолокаційна ракета, прийнята на озброєння в 1989 році. Її ефективна дальність ураження становить близько 70 км, хоча максимальна вказана як 110 км. Маса бойової частини – до 100 кг.
Незважаючи на те, що це продукт радянського ВПК, вона навіть зараз залишається у противника найефективнішим засобом прориву ешелонованої ППО та нанесення високоточних ударів. Х-31П не застосовують просто так, щоб покошмарити мирне населення, а цілеспрямовано випалюють ними або елементи ППО, такі як РЛС і ПУ, командні пункти тощо, або для високоточного ураження об’єктів іншого типу, де потрібен гарантований результат з обходом усіх захисних засобів противника.
Ракети Х-31П мають один із найнижчих показників перехоплення порівняно з усіма іншими ракетними засобами ураження, у чому й полягає їхня основна небезпека.
Отже, можна стверджувати, що Росія значно посилила ракетний терор Одеси та області, застосовуючи засоби тактичного рівня та мінімізувавши оперативно-тактичну компоненту, але при цьому збільшивши знос авіації, особливо унікальних (з чим я категорично не згоден за якісним принципом) Су-57, паралельно створюючи загрози для їх збиття.
Але нинішній терор відрізняється не лише активізацією ракетної складової.
Реактивні випробування
Реактивні дрони-камікадзе на базі Shahed-238 під назвами “Герань-2” та “Герань-3” протягом другого тижня липня максимально активно поодинокими та парними групами діяли в напрямку Одеси, часом із періодичністю запусків “нон-стоп”.
Очевидно, що Росія вкотре випробовувала в регіоні комплекс нових тактик застосування реактивних дронів, пріоритет у виробництві яких зараз поступово виділяється у РОВ.
Я неодноразово зазначав, що Одеса та область для російських окупантів є досить зручним полігоном для випробування як нових видів терору, наприклад, тієї самої ерзац-ракети “Бандероль” або нинішніх Shahed-238, так і апробування тактики їхнього застосування. За неповний тиждень ми мали змогу зафіксувати щонайменше дюжину різних тактичних експериментів із реактивними дронами.
На сьогодні саме Одеса та область є найінтенсивнішими напрямками застосування противником реактивних дронів-камікадзе, а також ракет типу Х-59/69 та Х-31П.
Терор, що відволікає увагу, та висновки
Нинішній сплеск терору щодо Одеси та регіону в цілому можна пояснити як прагненням противника випробувати нові реактивні засоби ураження та тактику їх застосування, так і спробою відвернути увагу від катастрофи РОВ у Південній оперативній зоні – як на материковій, півострівній, так і морській частині.
На сьогодні можна говорити про повний провал весняно-літньої наступальної кампанії РОВ, нездатність командування окупантів вирішити проблему логістичного локдауну, що набирає обертів на материковому півдні, та вивести з ізоляції півострів Крим, а також деблокувати Азовське море. Ба більше, удари по комерційному флоту РФ з Азовського моря поширилися на Чорне.
У зв’язку з цим, як бачимо, причин щонайменше дві. Практична військова мета – відточування застосування реактивних дронів-камікадзе, які в не такому вже й далекому майбутньому стануть більш масовим, якщо не основним інструментом терору. Пропагандистська – поодинокими ударами по суховантажах в українських водах відволікати увагу від катастрофи російського флоту в Азовському морі. А також пусками авіаційних ракет зміщувати акцент з ізольованого Криму та, загалом, кризи Південної оперативної зони.
На окрему увагу заслуговує саме різке зростання застосування авіаційних ракет і тактичної авіації, що може бути також пов’язано з дефіцитом на Кримському півострові боєкомплекту до ОТРК “Іскандер-М”, а також страхом виводити у відкрите море носії 3М14 “Калібр”. У цьому випадку можу порівняти це з частішим застосуванням РОВ зенітних керованих ракет 5В55 і 48Н6ДМ комплексів С-300 і С-400 замість 9М723 ОТРК “Іскандер-М”.
Також привертає увагу те, що в терорі бере участь стабільно обмежена кількість авіаційних засобів, зазвичай це по два Су-30СМ і Су-34, а також по одному Су-35 і Су-57. Загалом у одному терористичному вильоті бере участь шість бортів. І жодного разу не фіксувалося в повітрі, наприклад, 15 або 20 бойових літаків для масштабування ракетного удару, або одночасне повторення подібної інтенсивної практики ударів на інших напрямках. При цьому не можна сказати, що у ПКС РФ дефіцит цих бойових машин.
З огляду на все вищевикладене зазначу, що причиною інтенсифікації ударів по Одесі є як практична необхідність, так і демонстративні судоми від безпорадності. Проте без отримання відповідних засобів протидії, конкретних авіаційних і ракетних комплексів, оперативно нейтралізувати цей терор наразі не здається можливим. Єдине – це мінімізація збитків за допомогою активного застосування ЗРК малого та середнього радіусу дії.
Джерело
