Травень 2026 – Сторінка 16

Як аферистка Альона Шевцова-Дегрік і її чоловік-поліцейський Євген Шевцов купують собі “чисту” репутацію через ЗМІ

Про скандал навколо родини Дегрік-Шевцових вже давно забули, але раптово ці прізвища знову з’явилися в інформаційному просторі. Але вже в зовсім іншій якості – безвинно постраждалих і обмовлених.

Причому, що характерно, на захист Альони Дегрік-Шевцової та її чоловіка Євгена Шевцова стали ті, хто п’ять років тому з піною на губах викривав цю родину в незаконному збагаченні, використанні свого становища в національній поліції (йдеться про Євгена Шевцова) з метою тиску на журналістів, банкрутстві IBOX BANK, через який обслуговувалися нелегальні букмекерські платежі, зв’язках з РФ і виведенні грошей до Росії через платіжні системи Альони Шевцової. Про все це та багато іншого – трохи згодом, а поки подивіться на ось цей скрін.

У своєму гнівному пості Альона Яхно розгромлює нинішню владу, яка внесла Альону Шевцову в санкційні списки. Розчулює пасаж про п’ятьох дітей та її чоловіка, Євгена Шевцова, який воює десь на фронті. Останнє викликає обґрунтовані сумніви, але про особу чоловіка пані Шевцової трохи пізніше. Справа в іншому. Пост, скрин якого ви бачите вище, розміщений Альоною Яхно 14 квітня 2025 року. І вона стверджує, що ніколи раніше не чула ні про Альону Шевцову, ні про Євгена Шевцова, того самого, який «воює з автоматом у руках».

Тільки справа в тому, що пані Яхно забула видалити свій же власний пост п’ятирічної давності, датований серпнем 2019 року. І тут вона вже висловлює дивовижну обізнаність про діяльність Євгена Шевцова, який змусив журналіста Дениса Іванова, що проводив розслідування щодо Євгена Шевцова, втекти за кордон.

Читайте по темі: «Нафтогаз» не може стягнути 87 мільйонів гривень із банку «Альянс» навіть після остаточного рішення Верховного суду

Напрошується сакраментальне питання: де правда, пані Яхно? Втім, це було б неважливо, якби гнівний спіч Альони Яхно щодо «беззаконня», яке чиниться щодо Альони Шевцової, не був лише верхівкою айсберга. Тому що ті ж самі видання, які писали про «подвиги» родини Шевцових, зараз з не меншим запалом пишуть про «героя з автоматом» та «матір п’ятьох дітей, скривджену злісною владою».

Що ж – доведеться нагадати, хто такі Альона Шевцова і Євген Шевцов, репутацію яких люди, що називають себе журналістами, з таким запалом взялися відбілювати. Причому акцент чомусь робиться на тих, хто ввів санкції проти Альони Шевцової та відкрив щодо неї кримінальні справи (а такі є, хоча Альона Яхно і стверджує протилежне), а не на тому, за що пані Шевцова потрапила під санкції та під кримінальне переслідування.

Але спочатку коротко про Євгена Шевцова з автоматом. Як він там і де воює – невідомо. Думалося б, відповідні довідки пан Шевцов надасть, але хотілося б почути його побратимів, якщо такі є. Згідно з декларацією за 2024 рік, Шевцов Євген Олександрович все так само служить у Національній поліції України. Звичайно, можливо, що Євген Олександрович воює у складі якогось з поліцейських підрозділів, але не будемо гадати і залишимо питання відкритим. Повернемося краще до історії п’ятирічної давності, в результаті якої журналіст Денис Іванов був змушений втекти з країни, а в його родини, в тому числі у батька, колеги Євгена Шевцова, неодноразово проводили обшуки.

Ось посилання на матеріал в «Гордоні», де розказана ця історія. До речі, це той самий «Гордон», який тепер пише про «атаку на бізнес пані Шевцової». Коротко історія така. Після зміни влади у 2019 році Євген Шевцов, заступник начальника управління Національної поліції, захотів потрапити до ДБР. Після того, як ця інформація стала публічною, Денис Іванов був одним із тих, хто публікував розслідування щодо Євгена Шевцова і його дружини Альони Шевцової (у дівоцтві – Дегрік). У цьому розслідуванні був весь набір: автівка Range Rover, розкішні квартири в дорогих районах Києва, заміський будинок поліцейського та його дружини, а також світлини ресторану в центрі Києва – Touch Café і ресторану-клубу “Золоте руно” в Одесі. ACAB також писав про звинувачення компанії Дегрік “Леогеймінг пей” у виведенні коштів букмекерських контор і онлайн-казино до Росії.

У результаті Євген Шевцов до ДБР не потрапив, але щодо Дениса Іванова почався справжній пресинґ з боку поліції. До речі, пані Яхно, яка тепер захищає Альону Шевцову і звинувачує владу у використанні правоохоронної системи у своїх інтересах, не зайве б згадати ту історію, про яку вона писала у 2019 році. І поставити собі питання – це ті ж самі правоохоронці чи інші? І влада – одна і та ж, чи ж інша?

Але ми відволіклися. Євген Шевцов тоді, у 2019-му, спустив на Дениса Іванова всю міць корумпованого поліцейського апарату. У результаті, як уже говорилось, Іванову довелося втекти. Це переслідування, у свою чергу, викликало новий резонанс, але Євген Шевцов не тільки втримався на своїй посаді, а й отримав нову – він став начальником відділу Департаменту захисту інтересів суспільства і держави Національної поліції України. На цій посаді Євген Шевцов перебував, судячи з його ж декларації, як мінімум до 2024 року.

А тепер перейдемо до його дружини, Альони Дегрік-Шевцової, яку палко кинулися захищати від дій «зеленої влади» ті ж самі журналісти, які кілька років тому з не меншою лютістю викривали пані Шевцову і плескали діям тієї ж самої «зеленої влади», яка порушила проти неї п’ять кримінальних справ, у яких розслідувались, у тому числі й зв’язки з РФ та виведення грошей до Росії. Перевірити, чи є кримінальні справи щодо Альони Шевцової, можна за дві хвилини, зайшовши на портал «Судова влада».

Читайте по темі: Російські шахраї з Brandpol OOD та узбецький Octobank: як фейковими DMCA-скаргами намагалися приховати санкційні схеми і брудні гроші РФ

Детально про те, за що ж Альона Шевцова потрапила як в ці кримінальні справи, так і в санкційні списки РНБО, можна прочитати тут. Коротко ж звинувачення зводяться до обслуговування нелегальних платежів від грального бізнесу; міскодінгу, виду шахрайства, який полягає в підміні призначення платежу, чим активно займався Айбокс-банк Шевцової; систематичним порушенням Айбокс-банком вимог законодавства у сфері запобігання і протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансування тероризму і поширення зброї масового знищення; виведення грошей до Російської Федерації. Лише доведена сума відмивання грошей для онлайн-казино склала 5 мільярдів гривень. А скільки залишилося поза увагою слідства?

Що характерно, в статтях блогерів і журналістів, які кинулися відбілювати репутацію аферистки Дегрік-Шевцової, яка обікрала Україну на мільярди і втекла до Дубаю, чий чоловік знищував ці ж самі ЗМІ і кошмарив журналістів, по суті звинувачень практично нічого не повідомляється. Основний упор робиться на те, що Євген Шевцов «захищає Україну з автоматом з першого дня війни» і на наявність у «бідної і нещасної жінки п’ятьох дітей».

З приводу «захисника з автоматом» говорилось вище. А тепер – трохи про п’ятьох дітей «бідної і нещасної жінки». Ось скрин з останньої декларації «захисника Вітчизни» Євгена Шевцова. З якого випливає, що нещасна жінка з не менш нещасними дітьми проживають у скромному будиночку площею 622 квадратних метри в Об’єднаних Арабських Еміратах. Куди, до речі, і виводилася значна частина прибутків від нелегальних операцій Альони Шевцової.

Гроші, звісно, не пахнуть. Але перед тим, як з люттю і запалом кидатися на захист того, хто вам заплатив (до речі, знаючи розцінки, — це дуже невеликі гроші, особливо на фоні вкраденого родиною Шевцових), радимо хоча б поверхово вивчити особу, над долею якою ви, панове журналісти, ллєте крокодилячі сльози.

Разом з тим поцікавитись долею вашого колеги, якого знищило святе сімейство Євгена і Альони Шевцових. Ні про яку професійну солідарність тут, звісно, не йдеться. Але інстинкт самозбереження повинен все-таки бути. Хтось із вас завтра майже гарантовано опиниться на місці Дениса Іванова, якому «захисник батьківщини» влаштував весь набір ментовського беззаконня: кримінальні справи, блокування рахунків, «маски-шоу» в домах його дружини і батьків і так далі. Але, якщо вам вже так шкода дітей, то пожалійте дітей Дениса Іванова, які виїхали разом з ним не в розкішні апартаменти в Дубаї, як це зробили діти Альони Дегрік-Шевцової.

Синоптики розповіли, коли припиняться дощі в Україні

Суттєвого покращення погоди в Україні, зокрема повного припинення опадів, щонайменше до кінця другої декади травня не варто чекати. Синоптики прогнозують нестійку погоду з короткочасними дощами щонайменше до 20 травня, передають Патріоти України.

Начальник Черкаського обласного центру з гідрометеорології Віталій Постригань повідомив, що впродовж 14–15 травня збережеться нестійка погода на тлі зниженого атмосферного тиску. Це призведе до опадів у вигляді незначних короткочасних дощів.

Температура повітря у нічні години коливатиметься від 8 до 10 градусів тепла, а вдень сягне 17–19 градусів.

За попередніми прогностичними оцінками, розраховувати на стійку, суху погоду щонайменше до 20 травня не варто… Весняні дощі благодатні і необхідні, – написав синоптик.

Опади та температура по регіонах

Український гідрометеорологічний центр прогнозує: 15–16 травня короткочасні дощі та грози накриють східні та західні регіони. 15 травня опади можливі також у північно-східній частині. 17 травня нестійка погода місцями збережеться на Лівобережжі.

Температура вночі: 6–13 градусів тепла.
Температура вдень: 17–24 градуси тепла.

Прохолодніше буде в Карпатах та північно-східній частині 15 травня – удень 14–19 градусів.

Раніше синоптики обіцяли позитивні зміни наступного тижня з денними максимумами до +27 градусів.

А ви це знали? Чому пляшки для пива коричневі або зелені

Колір пивної пляшки – це не просто візуальний вибір, він насправді відіграє важливу роль, і, як виявилося, без нього ваше пиво може мати зовсім інший смак, передають Патріоти України.

Покупці лише зараз усвідомлюють, що колір пивної пляшки – це не лише питання бренду. Від насиченого бурштинового до темно-зеленого, це тоноване скло насправді виконує життєво важливу функцію, і без нього ваше пиво може мати зовсім інший смак, пише Express.

Дивовижне пояснення кольору зводиться до того, як пиво реагує на світло. Хміль, інгредієнт, що відповідає за значну частину характерного смаку та аромату пива, дуже чутливий до ультрафіолетового та синього світла.

Під впливом цього світла він починає розщеплюватися та утворювати нові сполуки, які можуть надавати пиву неприємного, злегка “підступного” запаху.

Щоб боротися з цим, більшість пива продається в темніших пляшках, зокрема з бурштинового скла, яке допомагає фільтрувати довжини хвиль світла, що викликають реакцію. Зелені пляшки пропонують певний ступінь захисту, хоча й значно менший, тоді як прозоре скло робить пиво майже повністю вразливим.

Незважаючи на це, пиво все ще продається у прозорому або світлішому склі, часто тому, що воно виглядає привабливіше на полиці або підкреслює колір напою.

Це також пояснює, чому одне й те саме пиво може мати дещо інший смак залежно від того, де і як воно зберігалося.

Пляшка, що стоїть під прямими сонячними променями, чи то у вітрині магазину, чи на літньому барбекю, значно більше схильна до розвитку цих неприємних присмаків, ніж та, що зберігається в прохолодному, затіненому місці.

Сталась масштабна пожежа: Сили оборони знову уразили нафтопереробний завод у російській Рязані (відео)

Сили спеціальних операцій уразили Рязанський нафтопереробний завод у спільній операції з Силами безпілотних систем та іншими складовими Сил безпеки та оборони в ніч проти 15 травня, передають Патріоти України.

Рязанський нафтопереробний завод державної компанії “Роснефть” розташований за понад 500 кілометрів від кордону України. Це одне з найпотужніших нафтопереробних підприємств ворога, основна частина продукції якого йде на експорт.

Українські безпілотники вже неодноразово уражали Рязанський НПЗ, що виробляє авіаційне, автомобільне та дизельне пальне для армії ворога. На території об’єкта зафіксовано масштабну пожежу. Детальні наслідки ураження уточнюються.

На Чернігівщині браконьєри застрелили лося з Червоної книги

У Чернігівській області зафіксували випадок браконьєрства – невідомі незаконно вбили самця лося європейського, який занесений до Червоної книги України.

Про це повідомляє Державна екологічна інспекція у Чернігівській області.

Інцидент стався 16 травня на території Чернігівського району. Про можливе браконьєрське полювання інспекторам повідомила єгерська служба одного з мисливських господарств Городнянської територіальної громади.

Після отримання інформації державні інспектори виїхали на місце події, де підтвердили факт незаконного добування лося європейського.

На місце викликали слідчо-оперативну групу поліції. Правоохоронці вже проводять слідчі дії для встановлення всіх осіб, причетних до браконьєрства.

У Державній екологічній інспекції наголосили, що лось європейський занесений до Червоної книги України та перебуває під особливою охороною держави.

Там також нагадали, що полювання на тварин, занесених до Червоної книги, заборонене та передбачає кримінальну відповідальність.

Читайте по темі: РФ вдарила по Запорізькому району: двоє поранених і пошкоджене авто

“Особливе обурення викликає той факт, що в умовах воєнного стану, у прикордонній Чернігівській області, є особи, які заради легкої наживи свідомо знищують рідкісних диких тварин. Подібні дії не лише порушують закон, а й завдають непоправної шкоди природному середовищу та ставлять під загрозу збереження унікальної української фауни”, – йдеться в повідомленні.

В екоінспекції окремо підкреслили, що рішення про відкриття сезону полювання у Чернігівській області у 2026 році не ухвалювали. Через це будь-яке полювання на території області наразі вважається незаконним.

РФ вдарила по Запорізькому району: двоє поранених і пошкоджене авто

Ввечері 17 травня російські війська атакували Запорізький район. Двоє людей зазнали поранень, пошкоджено автомобіль.

Про це повідомив очільник Запорізької ОВА Іван Федоров.

Двоє постраждалих

Ворожий удар прийшовся по дорозі на виїзді з одного з населених пунктів.

28-річна жінка та 27-річний чоловік дістали поранення. Також пошкоджено автомобіль.

Перед цим Федоров повідомляв про загрозу російських ударних БпЛА в Запорізькій області.

Між двох вогнів: як олігархи Жеваго та Крючков розривають Полтавський ГЗК на шматки під час війни

Мало Полтавському ГЗКу (гірничо-збагачувальний комбінат) російських обстрілів, через які підприємство змушене періодично зупиняти роботу. Зараз воно опинилося між двох вогнів в олігархічній війні. З одного боку — нинішній власник Костянтин Жеваго, структури якого мають перед комбінатом справді шалений борг. З іншого — «кредит-хантер» Леонід Крючков, який зараз банкрутує Полтавський ГЗК і може мати зв’язки з проросійським олігархом Павлом Фуксом.

Про це пише «Телеграф».

У підсумку ця історія б’є по самому комбінату, його працівниках і державі, яка недоотримує податки.

Ударити в найважчий момент

Останні кілька років Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат, ще кілька років тому вважався одним із лідерів галузі та провідним підприємством Полтавщини за податками, відчутно «штормить». У травні 2025-го комбінат змушений був перейти на триденний робочий тиждень, ходили навіть чутки про страйк.

Читайте по темі: The son of sanctioned oligarch Vadym Yermolayev, convicted in a €100 million fraud scheme, maintains ties with former Versobank banker Volodymyr Fogel

А за останні пів року Полтавський ГЗК через ворожі обстріли двічі надовго зупиняв діяльність — восени 2025-го, коли російські атаки вивели енергетичну інфраструктуру в регіоні, і в січні 2026-го, знову-таки через проблеми з енергетикою. У березні підприємство відновило роботу, але лише однієї з ліній з виробництва окатишів.

Саме цей непростий період обрала для атаки на підприємство компанія «Максі Капітал Груп», за якою стоїть широко відомий у вузьких ділових колах Леонід Крючков.

Про цього «кредит-хантера» «Телеграф» нещодавно писав у розрізі його атаки на інші активи Жеваго — фармацевтичні. Нагадаємо, компанія «Скай-Девелопмент», де Крючков є одним зі співвласників, у травні минулого року запустила банкрутство корпорації «Артеміум» Жеваго, яка володіє успішними фармпідприємствами АТ «Київмедпрепарат» та АТ «Галичфарм». Після початку процедури банкрутства Крючков фактично ініціював зміну менеджменту компанії і через суд домігся арешту активів «Артеміуму».

Момент був обраний вдало — Нацполіція приблизно в той самий час оголосила про відкриття кримінального провадження щодо Жеваго та ще восьми осіб через викриття фармацевтичних схем, пов’язаних із Росією.

Борг, якого може й не бути

Що стосується Полтавського ГЗКу, то ТОВ «Максі Капітал Груп» (Крючков є власником 25 %, інші співвласники — Котинкевич Василь, Грачов Сергій та Глухенький Сергій) придбало його боргові зобов’язання ще 2020 року. Вірніше, йшлося не про прямі зобов’язання, а про залишкові активи виведеного 2015 року з ринку банку «Фінанси та кредит» (ФІК). Серед них, зокрема, були й права вимоги банку до низки підприємств за кредитними договорами, де поручителем виступав Полтавський ГЗК.

Голландський аукціон з активів ФІК на 6 млрд грн (4,7 млрд із яких — зобов’язання Полтавського ГЗКу) тоді завершився зі смішною ціною — 85,6 млн грн за початкової вартості 191 млн грн.

У січні 2023 року компанія «Максі Капітал Груп» подала до суду на Полтавський ГЗК із вимогою виплатити їй 4,7 млрд грн. Але справа затягнулася на кілька років. Адже виявилося, що банк «Фінанси та кредит» уже стягував із ПГОКу 2015 року частину коштів за тими самими договорами поруки — 3,4 млрд грн.

2019 року Полтавський ГЗК домігся в суді рішення про протиправність такого стягнення, але, попри те, що суд зобов’язав банк повернути ці кошти, той, схоже, цього так і не зробив. Крім того, наполягають у ПГОКу, строк давності у цій справі давно минув, тому підприємство вважає всі свої зобов’язання за договорами поруки виконаними в повному обсязі.

Уся ця історія зі стягненням вдруге коштів із підприємства, погодьтеся, якось недобре пахне. Особливо зважаючи на те, що ФГВФЛ, який займався активами банку «Фінанси та кредит» ще з 2015 року, не міг про неї не знати, продаючи за безцінь 2020 року права вимоги до підприємства фірмі Крючкова.

Читайте по темі: Офшор на 50 мільйонів євро: як Mettmann Public Company Limited перетворилася на “пральню” російського капіталу в Європі

Наразі справа за позовом «Максі Капітал Груп» на 4,7 млрд грн до Полтавського ГЗКу перебуває на фінальній стадії у Верховному господарському суді. Останнє доступне в судових реєстрах рішення у справі — від 4 травня 2026 року — про збільшення кількісного складу колегії ВС для розгляду справи до 17 суддів.

Якщо є судовий позов про стягнення боргу, навіщо банкрутство?

Попри наявність судового спору про стягнення коштів за договорами поруки, у травні 2025 року ТОВ «Максі Капітал Груп» ініціює ще один позов до Полтавського ГЗКу — про відкриття провадження у справі про банкрутство комбінату. У лютому 2026 року суд позов задовольнив і відкрив таке провадження. Після цього акції власника ПГОКу — Ferrexpo на Лондонській біржі обвалилися на 28 %.

Виникає логічне питання — навіщо кредитору створювати очевидні проблеми підприємству, від якого він вимагає гроші? Щоб що? Щоб їх важче було повернути?

Але відповідь криється в специфіці процедури банкрутства. Вона, зокрема, полягає у введенні процедури розпорядження майном боржника та призначенні арбітражного керуючого, який у подібних випадках має справді фантастичні повноваження.

Для розуміння: Полтавський ГЗК навіть зараз, у кризові для нього часи, генерує доходи на рівні десятків мільярдів гривень на рік (20,7 млрд за результатами 2025 року. — Ред.). Тобто навіть у разі негативного для нього рішення про стягнення боргу в 4,7 млрд грн він зміг би досить швидко покрити ці кошти. При цьому вартість активів самого підприємства оцінюється в сотні мільйонів доларів (це, зауважимо, на тлі війни, раніше йшлося взагалі про понад мільярд доларів).

І тут право впливати на діяльність підприємства фактично через пов’язаного керуючого (про це нижче) отримує фірма, яка купила його боргові зобов’язання за 85 млн гривень, або трохи більше ніж за 2 млн доларів…

Самостійною особою є Крючков?

Втім, на це можна було б заплющити очі, якби в ініціатора банкрутства була бездоганна репутація. Але бекграунд Леоніда Крючкова дає всі підстави в цьому сумніватися.

Ми раніше вже писали, що він свого часу засвітився в багатьох бізнес-скандалах. Так, на 2015 рік припав скандал із закупівлею «Укрінмашем» фіктивних агентських послуг, якраз коли Крючков був там заступником гендиректора. Незадовго до цього — він потрапив в історію з виведенням коштів ексміністра часів Януковича Едуарда Ставицького на белізький офшор «Бейрок Файненс Лімітед». Ще раніше разом зі своїм братом Дмитром фігурував у різних будівельних скандалах.

Ну а останнім часом ЗМІ пишуть, що в справах, подібних до атаки на бізнеси Жеваго, Крючков насправді може представляти аж ніяк не власні інтереси. За даними Espreso, аналіз переліку осіб, задіяних у «кредитних атаках» з боку Крючкова, показує, що це ті самі люди, яких раніше активно використовував у подібних схемах російський олігарх Павло Фукс, до того як щодо нього в Україні ввели санкції.

«У даних судового реєстру можна побачити, що після заміни в схемах компаній Фукса на компанії Крючкова, всі основні діючі особи залишилися прежоними. Одні й ті самі юристи Дмитро Кучерявий, Антон Забарін, Ілля Комлік, Олександр Ткачук, Наталія Потупало в різних статусах беруть участь у справах, ініційованих компаніями обох цих осіб», — зазначають, зокрема, журналісти Espreso.

Зауважимо, що згаданий тут Дмитро Кучерявий якраз призначений судом арбітражним керуючим у справі про банкрутство Полтавського ГЗКу.

Як Жеваго виводив гроші з підприємства, або Куди там Міндичу

Виходячи з усієї цієї історії про «поганого Крючкова», який атакує чужі бізнеси, може скластися враження, що нинішній власник Полтавського ГЗКу — втікач підсанкційний олігарх Костянтин Жеваго — є в ній жертвою. Аж ніяк.

Бо дуже схоже, що саме Жеваго своїми діями міг довести підприємство до стану, коли воно з лідерів галузі перетворилося на аутсайдера і фактично жебрака з мільярдними збитками. Йдеться про грандіозну суму неповернутих коштів, які материнська компанія Полтавського ГЗКу — FERREXPO AG (на 49,3 % належить Жеваго. — Ред.) — за останні три роки заборгувала підприємству.

Напевно, якби йшлося про державне підприємство, про цю справу говорили б не менше, ніж про справу Міндича. Нагадаємо, у справі «Мідас» йдеться про збитки порядку $100 млн.

Отже: сума неповернутих коштів компаніями Жеваго коштів Полтавському ГЗКу становить $620 млн, або понад 25 млрд грн.

І в цьому випадку це не конспірологія — така цифра фігурує в офіційних документах компанії. Щобільше, як можна зрозуміти з офіційного звіту Полтавського ГЗКу за 2024 рік, існує рішення арбітражу, яке зобов’язує FERREXPO AG Жеваго повернути ці кошти. Щоб не бути голослівними, наводимо скріншот цього звіту.

Рішення арбітражу. Скріншот офіційного звіту Полтавського ГЗК

«Станом на 31 грудня 2024 року сума основної дебіторської заборгованості за прийнятими арбітражними провадженнями становить 584 325 тисяч доларів США, а сума заборгованості за нарахованими 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України (за період від дати виникнення заборгованості до звітної дати 31 грудня 2024 року) — 42 108 тисяч доларів США», — йдеться, зокрема, у звіті.

Отже, йдеться про 584 + 42 млн доларів, або $626 млн, які на кінець 2024 року материнська фірма мала повернути Полтавському ГЗКу. Але, як свідчать дані YouControl, так і не повернула.

Звідки взявся борг Жеваго перед власною фірмою

Для розуміння ситуації трохи заглибимося в структуру власності Полтавського ГЗКу. Отже, зараз 100 % акцій ЧАО «Полтавський ГЗК» належать швейцарській FERREXPO AG, яка на 100 % належить британській Ferrexpo plc.

Своєю чергою 49,3 % у британській фірмі через The Minco Trust і Fevamotinico Sarl належать Костянтину Жеваго та ще двом членам його родини, записаним «контролюючими акціонерами» британської Ferrexpo plc.

Структура власності британської Ferrexpo plc

Загалом діяльність Полтавського ГЗК побудована таким чином, що його материнські компанії — FERREXPO AG та Fevamotinico Sarl є фактично і його закордонними агентами. Саме через них здійснюються основні поставки продукції, яку виробляє комбінат, за кордон. У 2024 році це було, наприклад, близько 85% усієї продукції.

FERREXPO

Простіше кажучи, ПГЗК постачає окатиші або концентрат на адресу материнських фірм, ті продають її клієнтам і, за ідеєю, потім мали б повернути на комбінат виручені кошти. Але це в ідеалі. На практиці контрольовані Жеваго закордонні фірми в останні роки продукцію отримували, продавали за валюту, а гроші, схоже, акумулювали у себе, практично нічого не повертаючи виробнику.

Ось як це відобразилося на фінансових показниках Полтавського ГЗК за останні п’ять років – цифри говорять самі за себе.

Фінансові показники Полтавського ГЗК

Зауважимо, що сам Жеваго через медіа намагається транслювати меседж, що проблеми для ПГЗК створив зовсім не він своїм боргом, а нібито держава, яка відмовляється відшкодовувати підприємству ПДВ. Нагадаємо, підприємства, афілійовані з підсанкційними особами (проти Жеваго ввели санкції в лютому 2025 року), позбавляються права на таке відшкодування.

Дійсно, йдеться про немалу суму неповерненого ПДВ – порядку $90 млн. Але важко не погодитися, що $620 млн це все-таки майже в 7 разів більше. І якби ці гроші були у підприємства, проблеми з відшкодуванням ПДВ навряд чи навіть були б помітні.

Що зараз відбувається навколо ПГЗК у судовій площині

Станом на сьогодні кількість судових справ, пов’язаних із Полтавським ГЗК, сягнула вже двохсот. Предметом судових розглядів стали зокрема й кримінальні провадження, серед яких, нагадаємо, справа про хабар від самого Костянтина Жеваго голові Верховного Суду Всеволоду Князєву. Щодо одних обвинувачених у цій справі вже винесено вироки, щодо інших (як і самого Князєва) судові слухання тривають досі.

Що стосується Жеваго, то досудове розслідування щодо нього в цій справі, як зазначав ВАКС, було завершено у жовтні 2025 року. Україна подавала запит на екстрадицію олігарха, але Франція, де він перебував, у цьому відмовила, тож виходить, що в Україні олігарх поки уникає покарання.

На початку березня 2026 року стало відомо, що активи Жеваго, зокрема корпоративні права на 49,5% Полтавського ГЗК, ДБР передало АРМА. У повідомленні зазначалося, що майно олігарха та пов’язаних із ним юридичних осіб, зокрема акції його підприємств на сотні мільйонів гривень, корпоративні права товариств, 26 об’єктів нерухомості, були арештовані, як і майно пов’язаних із ним юридичних осіб, зокрема 14 майнових комплексів, 21 частина майнових комплексів, 30 нежитлових приміщень, 10 квартир і яхта.

Але фахівці зазначають, що, попри цей крок, АРМА поки не вдається взяти активи під контроль, зважаючи на те, що вони належать Жеваго не на 100%.

І в цьому контексті те, як компанія Леоніда Крючкова фактично змогла це зробити через банкрутство та арбітражного керуючого, виглядає доволі симптоматично з погляду можливостей держави.

Поки Жеваго, Крючков і держава в особі АРМА буквально «розривають» Полтавський ГЗК на шматки, якось поза увагою залишається найголовніше — доля працівників комбінату. А він, на секундочку, є містоутворюючим підприємством для міста Горішні Плавні, на ньому офіційно працевлаштовані майже 4,5 тисячі осіб.

І поки в судах ділять акції, борги та корпоративні права, реальну ціну цих конфліктів щодня платять не акціонери і не чиновники — її платять люди, для яких Полтавський ГЗК не актив, а робота і майбутнє.

Оскільки великий бізнес перетворюється на поле війни олігархів і держави, першими ризикують залишитися ні з чим саме ті, хто цю промислову імперію насправді створював.

Науковці досі досліджують те, що сталося понад 80 років тому. “Екстремальний” кристал із першого в історії ядерного вибуху не схожий ні на що відоме раніше

Темного липневого ранку 1945 року американські вчені та військові підірвали першу в світі ядерну бомбу у віддаленому районі Нью-Мексико. Вибух вивільнив енергію, еквівалентну 25 000 тонн тротилу, повністю випарувавши вежу, на якій була встановлена бомба, і перетворивши пустельний пісок у радіусі 300 метрів на скло, зазначають Патріоти України.

Пізніше вчені назвали це блідо-зелене і червоне, слабко виражене радіоактивне скло “тринітітом” на честь місця випробувань – Трініті. Тепер, понад 80 років потому, дослідники виявили, що в деяких зразках червоного тринітіту містяться унікальні кристали, які більше ніде в природі не зустрічаються, пише Live Science.

Вони детально описали знахідку в дослідженні, опублікованому 11 травня в журналі PNAS.

Приводом для дослідження став інший мінерал: незвичайний квазікристал, раніше ідентифікований у зразках червоного тринітіту. На відміну від більшості квазікристалів, що складаються в основному з алюмінію, цей квазікристал багатий на кремній. Його існування навіяло думку, що в склі Трініті можуть ховатися й інші химерні кристали.

“Ми хотіли детальніше вивчити ці продукти екстремального формування, – підкреслив Лука Бінді, мінералог із Флорентійського університету в Італії та провідний автор нового дослідження.

Бінді та його команда використовували електронний мікрозонд і рентгенівську дифракцію для вивчення рідкісного “бичачого крові” варіанту червоного тринітіту. Вражаючий пурпуровий колір цього зразка з’явився завдяки зруйнованій випробувальній вежі та металевому обладнанню, що її оточувало.

Краплі металу з цих конструкцій опинилися замкнені всередині розплавленого кремнієвого скла в момент вибуху, змінивши його відтінок із сіро-зеленого на червоний.

У цьому зразку дослідники виявили кристал-клатрат, який раніше ніколи не зустрічався. Клатрати – це тип кристалічної структури, в якій один елемент утворює “клітку”, що утримує всередині інші атоми. У даному випадку атоми кремнію ув’язнили мідь і кальцій всередині пов’язаних 12- і 14-гранних кристалічних решіток. Такий тип розташування рідко зустрічається в природі, особливо для неорганічних сполук, як заявила команда вчених.

Це перший випадок, коли кристали-клатрати були знайдені як побічний продукт ядерного вибуху. Під час вибуху “Трініті” температура перевищила 1500 градусів Цельсія, а тиск на короткий час піднявся до 8 гігапаскалів, що можна порівняти з тиском глибоко під земною корою. Настільки екстремальні умови змусили атоми прийняти конфігурації, які вони зазвичай не здатні прийняти.

Команда також вивчила можливість того, що новий клатрат міг бути попередником раніше описаних квазікристалів тринітиту. Математичний аналіз показав, що це малоймовірно. Однак дослідження цього взаємозв’язку допомагає розширити наші знання про верхні межі мінералоутворення, що виходять далеко за межі того, що можна відтворити в лабораторії.

“Екстремальні події, такі як ядерні вибухи, удари блискавки або зіткнення, можуть породжувати нові мінеральні фази та структури, які розширюють наше розуміння того, як організовується матерія в екстремальних умовах”, – пояснив Бінді.

Найзахищеніша “фортеця” Росії пропускає удари: Що сталося з російською ППО і чому лихоманить Кремль, – Злий Одесит

Для проведення 9 травня параду російське командування стягнуло до Москви засоби протиповітряної оборони з інших регіонів – по суті, оголивши більшу частину не тільки європейської частини РФ, а й глибоко тилової. І це на тлі того, що сама по собі столиця країни-агресорки і Московська область ще з часів СРСР вважалися найзахищенішими в питаннях ППО зонами. Але станом на 2026 рік у цьому вже є великі сумніви.

У ніч проти 4 травня буквально за 6 км від Кремля український дрон, пригнічений російською системою РЕБ, влетів у багатоповерхову будівлю. При цьому він подолав російську ешелоновану ППО, яка посилено формувалася навколо Москви напередодні параду – для чого в область і саму столицю стягнули десятки одиниць засобів малого, середнього і великого радіусу дії.

По суті, той одиничний наліт найяскравішим чином і продемонстрував, що сформовані навколо Москви кільця протиповітряної оборони не гарантують достатнього рівня безпеки від слова зовсім.

У чому причина? У нестачі саме засобів протидії чи їхньої технологічної відсталості? Можливо і те, і інше разом узяте. Але це відомо виключно вищому російському військово-політичному керівництву. Середньостатистичному ж плебсу просто кажуть, що “все під контролем”.

Мляві кільця Москви

Ще у 2023 році з’явилася інформація про те, що ППО навколо столиці Росії посилюється додатковими засобами. Їх розміщували не тільки на баштах, що зводяться в області та околицях Москви, а й безпосередньо на дахах адміністративних будівель.

Що примітно, це були переважно комплекси малого радіусу дії “Панцир-С1”. Він розроблявся як сучасна і високотехнологічна заміна радянського, морально і технічно застарілого ЗРГК 2С6 “Тунгуска”, а за результатом виявився значно менш ефективним. Але давайте докладніше.

У 2015 році перші ЗРГК “Панцир-C1” з пафосом і широкою рекламою були поставлені в Сирію для забезпечення прикриття російського угруповання на базі Хмеймім, де вони зганьбилися за всіма категоріями.

Під час першого ж нальоту на базу дронів (дозвукових малогабаритних цілей, для боротьби з якими і були створені ці комплекси) “Панцир-С1” знищив три дрони, використавши 13 зенітних керованих ракет. Тобто, навіть не гарматні засоби, а саме – дорогі ЗКР.

Зі свого боку. зенітний ракетний комплекс”Тор-М2У” того дня знищив чотири дрони, використавши п’ять ЗКР.

У відкритих джерелах є статистика, згідно з якою з квітня по жовтень 2018 року ЗРК “Тор-М2У” знищив 80 дронів противника в Сирії для прикриття бази Хмеймім, використавши 100 ЗКР. А ось “Панцир-С1” збив лише 19% цілей.

З досвіду бойових дій у Сирії якраз і з’ясувалося, що цей комплекс значно менш ефективний за стару радянську 2С6 “Тунгуску”, а його автоматична гармата 2А38М не справляється з високоточним ураженням навіть дозвукових цілей, що летять низько, і переважно доводиться покладатися на ракетне озброєння.

Зі свого боку, наведення зенітних керованих ракет у “Панцир-С1” також мало свої недоліки. Наприклад, в умовах багатоповерхової забудови ракета насилу захоплювала ціль і часто вражала саме верхні поверхи будівель, що дуже добре проявилося у 2022–2023 роках під час відбиття нальотів українських дронів – і проявляється досі.

Саме через це ЗРГК “Панцир-С1” почали встановлювати на пагорби – на вежі та дахи будівель. А для Москви навіть приволокли “Панцир-СА”, спеціально спроектований для несення служби в Арктиці. Це давало змогу не тільки компенсувати брак комплексів, а й завдяки розміщенню 18 напрямних ЗКР підвищувало ймовірність перехоплення цілі.

Загалом же для прикриття Москви і області були залучені як старі радянські засоби, так і сучасні російські, що створюють ешелоновану оборону малого, середнього і великого радіусу дії.

До складу захисту столиці РФ, крім уже згаданих вище 2С6 “Тунгуска”, ЗРГК “Панцир-С1” і ЗРК “Тор-М2”, входили і комплекси ЗРК 9К33 “Оса”, 9К35 “Стріла-10”, ЗРК середнього радіусу дії “Бук-М1/2/3”, а також ЗРК великого радіусу дії С-300/400.

Для забезпечення цього прикриття довелося оголити більшу частину європейської частини РФ й ті регіони, де на 9 травня було скасовано парад – і вони залишилися без протиповітряної оборони на догоду безпеці Москви.

І навіть попри такі безпрецедентні заходи безпеки і насиченість окремо взятої локації засобами ППО, впевненості в безпеці у російського військово-політичного керівництва не було.

Грубо кажучи, Росія навіть у найідеальнішому випадку, використовуючи всі наявні в неї засоби ППО, не здатна забезпечити собі достатньо високий захист від ударів із повітря. І усвідомлення Кремля, а також побоювання з цього приводу були яскраво продемонстровані саме напередодні 9 травня.

Але як би це дивно не звучало, систем протиповітряної оборони у РФ з кожним днем стає насправді не більше, а все менше і менше.

Сніжний ком втрат

Від початку повномасштабного вторгнення в Україну російські війська втратили знищеними, пошкодженими і затрофеєними понад 1 370 засобів ППО – таких як зенітні установки, ЗРГК, ЗРК, РЛС, РЕБ та інші системи.

Загалом, втрати РОВ на сьогодні сягнули рівня абсолютного невідшкодування навіть у разі настання миру на наступні 10 років! Все вірно, навіть через цей час Росія не зможе відновити той потенціал, що був нею втрачений за чотири з гаком роки.

Нині ж РОВ щомісяця втрачають від 20 до 30 засобів ППО, переважно малого радіусу дії, за якими українські Сили безпілотних систем влаштували масштабне полювання з практично щоденною результативністю – як на тимчасово окупованих територіях, так і в російському прикордонні.

Щонайменше одна російська система ППО уражається за 1-2 дні.

При цьому показники виробництва нової продукції в Росії далекі від темпів втрат.

Наприклад, ЗРГК “Панцир-С1” виробляються приблизно 1-2, максимум 3 одиниці готової продукції на місяць – або від 12 до 24 на рік. Аналогічно, але більш енерговитратно, ЗРК “Тор-М2” і ЗРК “Бук-М3”.

Тобто, на місяць Сили оборони України сумарно знищують річний потенціал виробництва одного з типів російських засобів ППО.

Виходячи з таких показників і загальної динаміки, до кінця 2026 року в Росії залишиться засобів ППО, яких ледь вистачить для захисту Москви і низки резиденцій Володимира Путіна – без абсолютної гарантії надійності такого захисту.

Йшов п’ятий рік війни.

Пробивають дно: Економіка Росії пішла на спад і потягнула за собою Білорусь

Економіка Росії скоротилася на 0,3% за підсумками першого кварталу 2026 року, Білорусі – на 0,4%. Обидві країни йшли в рік з оптимістичними прогнозами зростання, але результат виявився протилежним, передають Патріоти України з посиланням на допис Служби зовнішньої розвідки України.

Чому економіки падають

Ключова причина – боротьба Центробанку Росії з інфляцією. Підвищення облікової ставки різко здорожчало кредити для бізнесу та промисловості, що загальмувало виробництво.

Оскільки Білорусь міцно прив’язана до російського ринку, кризу вона відчуває разом із сусідом – і без власних інструментів виходу з неї.

Стагфляція замість зростання

Амбітний білоруський п’ятирічний план зростання на 15% тепер виглядає як фікція. Натомість країні загрожує стагфляція: економіка падає, ціни ростуть.

За минулий рік польський продуктовий кошик коштував лише на 8% дорожче за білоруський – тоді як кілька років тому розрив сягав 30%. Якщо тенденція збережеться, білоруські магазини можуть стати дорожчими за польські.

Що буде після війни

Навіть завершення війни не дасть Росії швидкого відновлення – надто глибокі структурні проблеми. Для Білорусі наслідки можуть виявитися ще болючішими: поки Росія підтримує білоруську економіку під час війни, після неї вона шукатиме компенсації – насамперед людський капітал і частку білоруського ринку, витісняючи місцевий бізнес на користь російського.