1. Війська (сили) російської 3-ї загальновійськової армії (ЗВА) угрупування військ (УВ) «Юг» продовжують наступальну операцію вздовж південного берега річки Сіверський Донець, у загальному напрямку Сіверськ — Слов’янськ та південніше Сіверська.
У наступі беруть участь наступні сили та засоби 3-ї ЗВА:
– 6-та окрема мотострілецька бригада (омсбр)
– частина сил 123-ї омсбр
– 127-ма омсбр
– 85-та омсбр
– 88-ма омсбр
А також до 5-6 формувань «мобілізаційного резерву» (МР) або територіальних військ (ТрВ) рівня «полк-батальйон», які введені до штату частин і з’єднань 3-ї ЗВА або придані їм у оперативне підпорядкування для їх підсилення.
Основні зусилля російського командування в смузі 3-ї ЗВА зосереджені на її флангових ділянках, зокрема:
– По обидва боки дороги Слов’янськ – Бахмут у загальному напрямку Оріхово-Василівка – Привілля,
– А також у проміжку між дорогою Свято-Покровське — Каленники та південним берегом Сіверського Донця, у загальному напрямку Сіверськ — Крива Лука.
Наступ російської 3-ї ЗВА в напрямку Слов’янськ на її суміжних флангах активно підтримується відповідно військами російської 25-ї ЗВА, що просуваються в напрямку Лиману, вздовж північного берега річки Сіверський Донець та частиною сил тактичної групи (ТгР) «Бахмут» з того ж УВ «Югь», що ведуть активні бойові дії в районі Часів Яру та на північ від нього.
Очевидно, що безпосереднім завданням російської 3-ї ЗВА є прорив її передових частин і з’єднань на ближні підступи до Слов’янська зі сходу та південного сходу й досягнення наступних районів:
– Миколаївка – Стародубівка – Піскунівка – Миколаївка, ймовірно, визначена силам та засобам зі складу 6-ї та 127-ї омсбр, підсилених частиною сил 85-ї та 88-ї омсбр
– Оріхуватка — Федорівка Друга — Малинівка — Ніканорівка, ймовірно, визначена силам і засобами 123-ї омсбр, підсилених також частиною сил 85-ї та 88-ї омсбр
Найближчим завданням російської 3-ї ЗВА, ймовірно, є вихід її передових частин і підрозділів основними силами на рубіж Миколаївка-Ніканорівка, а потім подальше просування у район Селезнівки (Семенівка) і Маньки.
2. Поточна ситуація на цьому напрямку характеризується як досить складна для ЗСУ, оскільки російські війська мають тут очевидні тактичні успіхи, зокрема:
– Штурмові підрозділи (групи) противника (ймовірно, зі складу його 127-ї та 6-ї омсбр), діючи з боку Дронівки, яку вони раніше захопили, змогли прорватися до району Закітного і зав’язати за нього бої. Крім того, деякі дрібні російські піхотні групи, ймовірно, змогли просунутися на південь від дороги Закітне-Сіверськ і намагаються обійти Закітне з півдня у напрямку від Платонівки до Кривої Луки. У самому Закітному тривають запеклі бої — російська штурмова піхота змогла прорватися до центральної частини села, але ЗСУ продовжують утримувати позиції на його північно-західній та південно-східній околицях, фактично блокуючи подальше просування російських підрозділів від самого Закітного до Кривої Луки.
– Вперті бої тривають і в районі Свято-Покровського, де противник, діючи на північ від села, вздовж річки Суха, намагається повністю витіснити українські підрозділи з нього і прорватися до Резніковки. Поки що бої тут йдуть з перемінним успіхом, проте бажання місцевого російського тактичного командування прорватися на захід вздовж хребта висот на північ від самого Свято-Покровського очевидне.
– На південний захід від Сіверська передові підрозділи 123-ї омсбр, можливо підсилені підрозділами 85-ї та 88-ї омсбр, намагаються прорватися до рубежу Нікіфорівка — Привілля, для чого активно атакують у напрямках Пазено — Нікіфорівка та Бондарне — Нікіфорівка. Проте, противник ще не зміг взяти саму Нікіфорівку, але його окремі невеликі піхотні групи на південь від неї вже змогли дістатися дороги Нікіфорівка-Привілля.
Що стосується власне Привілля, то російські штурмові групи, що діють по обидва боки дороги Слов’янськ-Бахмут, змогли тут просунутися вперед, закріпитися в Міньківці та зав’язати бої за саме Привілля.
У загальному (оперативному) сенсі можна стверджувати, що поки що ЗСУ не можуть повністю зупинити, хоча і дуже повільне, але все ж просування військ 3-ї російської ЗВА у напрямку Слов’янська. Насправді, ні вздовж Сіверського Донця, ні вздовж дороги Слов’янськ-Бахмут. Так, ця армія зазнає значних втрат під час свого наступу, так, вона просувається досить повільно (з приблизним середнім темпом 1,5-2 км за 1-2 тижні), але все одно продовжує «повзти» до Слов’янська зі сходу.
3. Очевидно, що безпосередньо на Слов’янському напрямку ми маємо справу з наслідками відносно швидкого захоплення противником потенційно потужного вузла оборони ЗСУ, яким могло би стати місто Сіверськ і прилеглі до нього райони, а також швидкого тактичного прориву рубежу оборони ЗСУ вздовж річки Бахмутівка.
Війська російської 3-ї ЗВА в цьому сенсі, змогли не лише форсувати достатньо значними силами саму Бахмутівку під час свого одночасного просування зразу на кількох ділянках (на захід і південь від Сіверська), а отже, створити тактичний плацдарм на ділянці від Сіверська до Васюківки, що було досить зручно для подальших активних дій, а й продовжити свої атакуючіштурмові дії з нього у загальному напрямку на Слов’янськ, майже без будь-яких перерв і пауз.
Якщо розглядати ситуацію у Слов’янському напрямку в ширшому (оперативно-тактичному) сенсі, то варто зазначити, що на даний момент російське угрупування військ «Юг», зокрема його 3-тя ЗВА, які, очевидно, створюють умови для подальшого проведення гіпотетичної наступальної операції відповідного рівня щодо Слов’янсько-Краматорської агломерації (приблизно кінець весни — початок літа), серед всіх трьох оперативно-тактичних угруповань противника, залучених до цього, явно досягли найбільших успіхів.
Лиманське угрупування (20-та та 25-та ЗВA), очевидно, достатньо щільно загрузло в тактичних боях на околицях самого Лиману.
Костянтинівське угрупування (8-ма ЗВА і 3-й АК), очевидно, досі «по вуха» зайняті, фактично самою Костянтинівкою та Дружківкою, стикнувшись із достатньо впертою обороною ЗСУ на цьому напрямку.
Але Сіверське угрупування (3-тя ЗВA) все ще просувається. Хоч і повільно і з втратами, але воно стає все ближче і ближче до Слов’янська зі сходу та південного сходу. І чим ближче воно опиняється до Слов’янська, тим інтенсивнішим стає вплив противника на логістичну систему ЗСУ в районі всієї Слав’янсько-Краматорської агломерації. У цьому сенсі, ймовірно, дорога Слов’янськ-Ізюм вже перебуває під «пильною» увагою командування противника.
У контексті вищесказаного, на мою думку, слід очікувати продовження активних (наступальних) дій російських військ на наступних ділянках (напрямках) найближчим часом:
– Противник, очевидно, продовжить інтенсивні штурмові дії своїх передових підрозділів на ділянці від Сіверського Донця до Свято-Покровського, намагаючись виконати своє найближче тактичне завдання (дістатися до рубежу Крива Лука-Каленики і захопити Різниківку).
– Крім того, слід очікувати продовження російських атак по обидва боки дороги Слов’янськ-Бахмут. У цьому сенсі ймовірні штурмові дії противника з метою захоплення Нікіфорівки, прориву до Федорівки Другої, а також спроби прорватися до рубежу Малинівка-Васютинське.
Загальний напрямок наступу російської 3-ї армії, на мою думку, навряд чи зміниться найближчим часом. Вона й надалі «повільно, але впевнено повзтиме» до Слов’янська зі сходу та південного сходу. Єдиною «імпровізацією» з боку її командування може бути подальше виокремлення частини сил і засобів з її складу на Краматорський напрямок для прориву на його східні околиці (досягнення рубежу Василівська пустош — Первомар’ївка).
Це цілком може трапитись, враховуючи, що поступове просування військ (сил) 3-ї ЗВА в напрямку Слов’янська, об’єктивно призводить до звуження її смуги наступу і, відповідно, до появи у російського командування можливості розподілити частину сил і засобів зі складу цієї армії для вирішення додаткових завдань або для виводу у резерв, для відновлення (підвищення) рівня їхньої боєздатності напередодні гіпотетичної оперативної наступальної операції проти Слов’янсько-Краматорської агломерації.
Джерело
