Як повідомив Генштаб ЗСУ, загальні бойові втрати РФ з 24.02.22 по 06.09.26 орієнтовно склали:

будь з нами!
Як повідомив Генштаб ЗСУ, загальні бойові втрати РФ з 24.02.22 по 06.09.26 орієнтовно склали:

У Рівному в райвідділі поліції пролунав потужний вибух: є загиблий та поранені
У Рівному в одному з районних відділів поліції пролунав потужний вибух, повідомляють місцеві пабліки.
За попередніми даними, загинув один правоохоронець, ще троє людей отримали поранення.
На місці працюють екстрені служби. Поліція встановлює причини та обставини вибуху.

По Києву та передмістю за 20 хвилин запустили близько 20 балістичних ракет
По Києву та прилеглих районах за 20 хвилин було запущено близько 20 балістичних ракет, повідомляють ЗМІ.
За попередніми даними, ракети запускалися з території Брянської, Ростовської та Курської областей РФ.
Частина ракет, за даними ЗМІ, була оснащена касетними бойовими частинами.
Опубліковані кадри запуску крилатих ракет з Новоросійська.
Читайте по темі: ППО знешкодила 71 із 92 російських дронів під час нічної атаки
2 вересня у Верховній Раді має відбутися засідання Тимчасової слідчої комісії (ТСК) з питань економічної безпеки. На ньому планують заслухати керівництво НБУ, Мінфіну, Держфінмоніторингу, податкової, НАБУ та САП. Одне з головних питань — як близько 150 млн грн застави Германа Галущенка пройшли через державний Sense Bank та ще три банки без належної уваги з боку фінмоніторингу.
Про це повідомив народний депутат Ярослав Железняк.
За матеріалами слідства, 25 червня компанія «Гіран Констракт» — броварська фірма, зареєстрована у 2024 році, з одним працівником та статутним капіталом у 5 тисяч гривень — провела через Sense Bank 46 млн грн. 29 червня через ПУМБ пройшов ще 41 млн грн.
Ще 54 млн грн пов’язують із компанією «Тетрас Оптима», яка проводила операцію через ОТП. «Пелет Сервіс» через Sense Bank провела 4 млн грн, а «Скайт Ритейл» через Idea Bank — ще 5 млн грн.
У матеріалах справи фігурує договір №25-06-26 на постачання «будматеріалів». Водночас виникають питання, чи існували відповідні товари та склад, а також чому подібні операції не стали підставою для додаткової перевірки компаній.
Читайте по темі: «Сейф не мій, а ноутбук не купували!»: Генпрокурор Кравченко дав розгорнуту відповідь на звинувачення з плівок
За словами Железняка, це не перший випадок, коли виникають питання до роботи фінмоніторингу Sense Bank. Ще в листопаді ТСК розглядала питання «Міндічгейту» та можливого впливу на банк. У травні Железняк, Олексій Гончаренко та Михайло Ткач оприлюднили записи розмов, після чого до комісії викликали представників наглядової ради та правління Sense Bank.
24 серпня НБУ відкрив позапланові перевірки Sense Bank, ПУМБ, Idea Bank та ОТП. Рішення ухвалили вже після того, як близько 150 млн грн опинилися на рахунку Вищого антикорупційного суду.
Окремі питання стосуються і керівництва банку. Після оприлюднення матеріалів керівника фінмоніторингу Sense Bank не звільнили, а лише відсторонили на час розслідування.
Водночас у банку продовжували виплачувати керівництву бонуси на десятки мільйонів гривень. Хто ініціював їхнє повернення, також має стати предметом розгляду ТСК.
Засідання комісії має відбутися 2 вересня. Железняк заявив, що планується трансляція, а допит посадовців може тривати до шести годин. Головне питання — чому державна система фінансового контролю не зупинила ці операції раніше.
З України лелеки відлітають у напрямку Африки, але маршрути їхньої міграції та “пункти призначення” залежать від різних факторів. Про це розповів орнітолог Віталій Грищенко, передають Патріоти України.
Фахівець зауважує, що традиційна думка про те, що білі лелеки відлітають з України на дуже велику відстань у 10 тисяч кілометрів, не завжди є правильною.
“Загалом це так, але треба зробити важливе уточнення: на 10 тисяч вони летять не відразу й не завжди. Шлях у них може бути й удвічі коротшим”, – наголошує Грищенко.
Як зазначає він, у білого лелеки насправді цікавий тип міграції. Під час осіннього перельоту, який фактично починається ще влітку, зі Східної Європи вони майже завжди досягають Африки за одним “кидком” – летять швидко і без тривалих зупинок. “Рекордсмени” можуть дістатися Єгипту всього за 12–13 днів.
“І це при тому, що наші бузьки не летять навпростець – із півночі на південь. Шлях міграції їхній дуже вихилястий. Так, лелеки з Польщі й західної частини України летять спершу на південний схід уздовж пасма Карпат до пониззя Дунаю, далі на південь через Румунію й Болгарію до Босфору, Туреччину перетинають “по діагоналі”, біля затоки Іскендерун знову повертають на південь і через Близький Схід досягають Єгипту. Ну а далі – на південь по долині Нілу”, – розповів дослідник.
З його слів, у 2024 році один з польських лелек із передавачем з 27 липня за 12 днів долетів із Седлецького повіту до Єгипту, подолавши 3288 км. Таким чином, птах щодня проходив в середньому 274 км.
Експерт також розповів про результати спостереження за міграцією лелек з трекерами цього року. Так, словацький боцян Макс розпочав переліт 8 серпня, 19 серпня дістався Єгипту, а 24 серпня вже був у Чаді. За 17 днів він пролетів 5800 км, у середньому – 341 км щодня, максимальна дистанція за день – 487 км. Також відомо, що польська лелека Збися з 8 серпня за 17 днів долетіла до Судану, додає Грищенко.
За його даними, перша міграційна мета українських лелек – Сахель, широка смуга напівпустель і саван південніше Сахари. Вона проходить через Судан, Чад, Нігер та інші країни – від Сенегалу на заході до Судану та Еритреї на сході. Тут лелеки затримуються на тривалий час, щоб відпочити і відновити запаси “пального” – жирові резерви, які були “спалені” під час довгої подорожі.
Як зазначає орнітолог, у Сахелі лелеки можуть залишатися щонайменше на місяць, а деякі взагалі зимують тут. Саме тому вони так поспішають залишити Україну – важливо встигнути потрапити в Сахель у оптимальні терміни. Адже в тропіках клімат також сезонний.
“Пригадайте хоча б шкільний курс географії – сухий і вологий сезони. Так ось, наші лелеки прилітають у Судан і Чад якраз наприкінці сезону дощів. Сильні зливи поступово припиняються, але в ґрунті ще достатньо вологи. Рослинність буяє, а відтак є багато різноманітних дрібних тварин, якими й живляться лелеки. Ну а далі – все залежить від обставин. Причому як зовнішніх, так і внутрішніх”, – розповів Грищенко.
Обставини, що впливають на переліт
Зовнішні фактори, пояснює Грищенко, це перш за все наявність достатньої кількості їжі. Якщо її стає недостатньо, птахи перекочовують на південь – в Східну Африку (Кенія, Танзанія тощо). Якщо й там важко, летять ще далі – аж до Південної Африки. Тоді справді йдеться про 10 тисяч кілометрів, а то й більше, з урахуванням тривалих кочівель.
Внутрішні фактори – це характер самих лелек, які, як і люди, бувають різні: хтось схильний до далеких мандрівок, хтось – не дуже. Йдеться про “поведінковий поліморфізм”.
Дані з трекерів показують, що чимало східноєвропейських чорногузів зимують у центральній частині Африки – для чого летіти дуже далеко, коли й тут комфортно. До того ж птахам, які далеко відлетіли, і повертатися довше. Однак частина лелек переміщуються далі на південь, а деякі птахи взагалі мають свої улюблені місця для зимівлі. Наприклад, німецький лелека Боб протягом 10 років прилітав зимувати на одну й ту ж ферму в Зімбабве (тоді це була Південна Родезія). Завдяки кільцю його впізнавали і зустрічали так само радісно, як лелек біля гнізд.
Крім того, багато чого залежить від погодних умов. Тривала посуха в зоні Сахелю в минулому змушувала лелек мігрувати далі на південь. Наразі ситуація зовсім інша.
“У лютому лелеки з різних кінців Африки починають рухатися на північ і поступово вливаються у потужний міграційний потік, який іде у зворотному напрямку: по долині Нілу, через Близький Схід, Туреччину, Босфор, Балкани. А далі він розтікається потічками і струмочками по всій Східній і Центральній Європі”, – додав Грищенко.
Зараз міграція лелек підходить до завершення, зазначає спеціаліст. Прольотні зграї трапляються все рідше, хоча їх ще можна зустріти до жовтня.
Раніше повідомлялося, що зграї птахів здіймаються в небо над рідними краями, виконуючи вражаючий прощальний танець перед початком сезонної міграції у теплі краї.
На аеродромі у Сочі у п’ятницю, 4 вересня, Сили оборони України уразили три ворожі гелікоптери. Два з них було знищено, ще один – пошкоджено. Про це повідомляє телеграм-канал “Абсолютно надійне джерело”, який також опублікував супутникові знімки ураження, передають Патріоти України.
За даними джерела, на супутникових фото стоянки військових гелікоптерів ідентифіковано знищені Ка-52. Крім того, супутник зафіксував один пошкоджений російський гелікоптер Мі-8.
У Данії представили новий підводний морський дрон Shadowfin, який розробили з урахуванням потреб України. Апарат призначений для ураження російських кораблів та об’єктів морської й берегової інфраструктури, передають Патріоти України.
Однією з головних особливостей нової розробки називають її відносно низьку вартість. Орієнтовна ціна одного Shadowfin становить близько 50 тисяч євро, що суттєво дешевше за багато інших морських безпілотних систем.
Дрон презентувала данська компанія Søens Tech на міжнародній оборонній виставці DALO Industry Days 2026.
Shadowfin має довжину близько 7 метрів, діаметр корпусу — 50 сантиметрів, а масу — приблизно 1,5 тонни. Бойове навантаження апарата може становити до 300 кг.
Конструкція передбачає спеціальну щоглу, верхня частина якої виступає над поверхнею води. На ній можуть встановлюватися GPS-антена, камери та інші сенсори.
Через цю ж щоглу за необхідності можна вивести шноркель для дизельного двигуна. За задумом розробників, це потенційно може збільшити дальність роботи підводного апарата.
Особливу увагу творці приділили здешевленню виробництва. Основою конструкції стала стандартна склопластикова труба діаметром 500 мм. Використання доступних матеріалів має дозволити виробляти такі апарати за відносно невисокою ціною.
Для порівняння, у матеріалі зазначається, що вартість російського «Шахеда» минулого року оцінювали приблизно у 70 тисяч доларів залежно від модифікації, тоді як український FP-1 оцінювали приблизно у 55 тисяч доларів.
Розробники позиціонують Shadowfin як засіб для ураження російських кораблів та інших об’єктів морської інфраструктури.
Водночас 300-кілограмове бойове навантаження не обов’язково означає, що один такий апарат зможе самостійно зруйнувати великий міст чи потужний портовий об’єкт.
Перевагою системи розробники вважають поєднання низької вартості та підводного способу пересування. Це потенційно дозволяє застосовувати такі апарати групами, а їхнє виявлення може бути складнішим порівняно з надводними безпілотниками.
Саме можливість відносно недорогого масштабування може стати однією з ключових переваг концепції Shadowfin.
Наразі розробка має пройти необхідні випробування. Після завершення тестування компанія планує передати перший Shadowfin Україні.
Уже в Україні апарат має пройти польові випробування, які повинні показати його реальні можливості та ефективність у практичних умовах.
Поява Shadowfin є ще одним прикладом розвитку морських безпілотних технологій, які Україна та її партнери розглядають як важливий інструмент протидії російському флоту та військовій інфраструктурі.
При цьому головною особливістю данської розробки залишається її заявлена ціна — близько €50 тисяч за апарат, що потенційно відкриває можливість створення значно більшої кількості таких підводних дронів.
Blood money in St John’s Wood: NCA zeroes in on Azim Novruzov’s £7M London mansion funded by Alkagesta trade
As pressure on Russia’s shadow fleet continues to mount, scrutiny is increasingly extending beyond its operators to the individuals and networks associated with them. Adnan Akhmedzade, a SOCAR executive detained in Azerbaijan last year, is reportedly cooperating with investigators and providing information about members of his inner circle — a development that could have significant consequences for those involved.
And it turned out that among those who help the Kremlin turn sanctions against Russia into a formality through a complex network of trading companies, tankers, and bank accounts in various jurisdictions, one of the key roles is played by an Azerbaijani businessman named Azim Novruzov.
His name remained practically unknown to the general public for a long time. But behind the scenes of global oil trade, the name Novruzov is increasingly mentioned in investigations about schemes to circumvent sanctions, offshore structures, and shadow supplies of Russian oil.
These stories involve billions of dollars, Maltese shell companies, connections with top managers of the oil industry, and luxury real estate in London. Novruzov himself, of course, denies all this. But the chain of coincidences around his business is getting longer.
A bit of history
Читайте по темі: Від відмивання грошей до ключового партнера США: скандальний мільярдер Бетанкур добуватиме нафту для Америки
Before the full-scale conflict of Russia into Ukraine in 2022 and the subsequent global sanctions that hit the Russian “oil industry” hard, Novruzov’s name was known only to a narrow circle of businessmen and oil market specialists.
But, like any “small victorious conflict” that failed with a bang, Russia’s conflict against Ukraine triggered a chain of events that quickly turned into an avalanche, in which some saw a catastrophe, others – wide opportunities. Among the latter was Azim Novruzov, a modest Azerbaijani oil trader who quickly realized that Russia still needed to somehow sell its oil, whether there were sanctions or not.
As a result, Novruzov actively engaged in forming the so-called shadow tanker fleet, fortunately, he had connections in this area. It was at this moment that the names of several Azerbaijani entrepreneurs began to appear in investigations, including Tahir Garayev, Ettibar Eyub, Anar Madatly, and Azim Novruzov. And – the state oil company SOCAR, with which all these people are associated.
According to analysts and journalists, they are an active part of a network of intermediaries servicing oil flows associated with Russian companies.
Who is Azim Novruzov
As already mentioned, the persona of Azim Novruzov was unknown to the general public. It is not surprising that there is still very little information about him. Judging by everything, Novruzov worked in the “gray zone” of the oil market even before his active participation in the work of the “shadow fleet,” where excessive popularity is extremely undesirable.
It is known that Azim Novruzov is a citizen of Azerbaijan and has a residence permit in the UK (according to some reports, he has already obtained citizenship here, but there is no confirmation). In official registers, the name Azim Novruzov appeared only a few times.
There is little public information about Novruzov. From open corporate registers, it is known that he was born in October 1977 and had Azerbaijani citizenship. In British registers, he appeared as a director of Enviroinvest Ltd, registered in London in 2014, the company existed for less than a year and was liquidated in February 2015.

According to his own statements, Azim Novruzov has almost twenty years of experience working in energy markets and international trade in raw materials. At the beginning of his career, he worked at Union Grand Energy, after which he moved to the UK around 2013.
Читайте по темі: Ahmadzada’s family oil scheme: cousin Kamran Agayev used “Alkagesta’s” offshore companies to whitewash the Russian origin of the oil
In different years, his name was associated with several energy companies, including Sumato Energy and Alkagesta, as well as with a number of trading structures in the UAE, Turkey, and Europe.
Some sources claim that he could act as a shareholder or intermediary in companies related to oil trading with SOCAR and other suppliers. The latter, judging by the fact that Novruzov’s name was given to the investigation by Adnan Akhmedzade, corresponds to the truth.
One of the early traces of Novruzov was the company Sumato Energy FZE, registered in Dubai. Documents show that Novruzov was listed as its shareholder back in 2009. Sumato was engaged in trading oil and oil products – a business where the real owners of companies are often hidden behind offshore and nominal directors.
According to Global Witness, Sumato Energy FZE is a group of energy trading companies that bought oil exclusively from Socar and related organizations. Sumato Energy Group consists of four legally independent companies registered in New Zealand, Singapore, Switzerland, and the UAE, the first Sumato company was registered in New Zealand in December 2005 as Sumato Energy Group Limited.

What role Azim Novruzov played in Sumato Energy FZE is unclear, but it is obvious that he is connected with the top leadership of Azerbaijan and the Aliyev clan, members of which were listed among the persons affiliated with Sumato, and who control Socar.
After that, Novruzov’s name appeared in connection with the company Alkagesta. This is a trading firm registered in Malta in 2018 and specializing in the supply of fuel and oil products. Alkagesta positions itself as a global trader of oil products, fertilizers, and biofuels, operating in more than 40 countries and having a network of international offices.
Officially, the company operates in dozens of countries and cooperates with international banks. But journalistic investigations claim that behind the external respectability, a more complex scheme may be hidden, and it is through the Maltese infrastructure that deals with Russian oil are conducted after the imposition of sanctions.
Schemes, companies, people
According to investigators, Alkagesta was used to disguise the origin of Russian oil, change documents about its origin, and resell fuel through third countries. In some cases, the oil passed through several ports and companies, after which it appeared on the market as Kazakh or Turkmen.
Malta in these schemes was considered a convenient logistical hub – one of the centers of fuel trade in the Mediterranean.
Another element of this story is the oil trading group Coral Energy. This company has long been featured in investigations about trading Russian oil. Its owner is considered to be Azerbaijani businessman Tahir Garayev. In some materials, it is claimed that Novruzov was one of the people who helped manage financial flows within this structure.
Investigators call him a coordinator of financial operations, a participant in schemes to circumvent sanctions, and an intermediary between traders and the banking system. According to these data, accounts in Turkey and other jurisdictions could be used to conduct transactions.
Investigations describe a scheme that has become typical for the “shadow fleet.” It looks something like this: Russian oil is sold to a trader, then the cargo is transshipped at sea to another tanker. At the same time, documents are substituted – the oil is declared Kazakh or Turkmen. After that, the fuel is sold on the markets of Europe, the Middle East, or Africa.
Such operations are estimated at tens of billions of dollars a year. In some investigations, it is claimed that it is through such schemes that Russian oil could even reach EU markets. In investigations, Azim Novruzov’s name is most often mentioned alongside several figures from international oil trade.
One of Novruzov’s key partners is called Azerbaijani businessman Tahir Garayev – the owner of the trading group Coral Energy. According to investigators, Coral Energy is involved in the transportation and sale of Russian oil through a network of intermediaries and tankers. Novruzov is called one of the participants in this structure, responsible for financial operations and organizing transactions.
Another figure with whom journalists associate Novruzov is Azerbaijani top manager Adnan Akhmedzade, who previously worked in SOCAR structures. According to some publications, Akhmedzade could be one of the people who helped build a network of trading companies, including Alkagesta.
Some investigations also claim that Novruzov maintains contacts with representatives of “Rosneft” and other participants in the Russian oil market. However, there is no direct evidence of these meetings or agreements in the public domain, and Novruzov himself denies such contacts.

The most serious accusation concerns participation in the trade of Russian oil through a network of intermediaries and offshore companies. According to a number of investigations, such structures purchase Russian oil, mix it with raw materials from other countries or change documentation, after which they sell it as oil of another origin.
In some publications, it is claimed that Novruzov could play the role of a financial coordinator of such operations. Investigators also claim that bank accounts in Turkey and other jurisdictions could be used in such operations. According to their version, payments for oil passed through them, allowing the concealment of the ultimate beneficiaries of the deals.
London real estate
A separate episode that attracted journalists’ attention is the purchase of elite real estate in the UK. According to the British land registry, Novruzov and his family acquired a mansion in the prestigious St John’s Wood area in London for approximately 6-7 million pounds.

Investigators claim that the money for the purchase could be linked to oil trading operations. Direct evidence of the origin of the funds has not been published, but the deal itself became part of broader publications about luxury real estate bought with income from raw material trading.
Despite the flow of accusations and publications, Azim Novruzov is still not under sanctions by either the US, the EU, or the UK. Nevertheless, some materials claim that his activities could have attracted the attention of the British National Crime Agency (NCA), which is allegedly conducting an internal investigation.
There is no confirmation of an official investigation in open sources yet. The topic of the “shadow fleet” and the trade of Russian oil remains one of the key issues in international sanctions policy. As restrictions tighten, the attention of Western regulators increasingly shifts to intermediaries and traders who help maintain the export of Russian oil.
So far, Azim Novruzov’s name appears only in journalistic investigations and analytical reports. But the scale of the accusations – from participation in the trade of Russian oil to possible involvement in financial schemes – makes him a figure that both journalists and international regulators are likely to closely monitor.
If the pressure on the “shadow fleet” continues to intensify, such intermediaries may become the next targets of Western sanctions policy. And then the story of Azim Novruzov may move from the realm of journalistic investigations to the legal one.
Через атаку російських дронів на Київ постраждали двоє дітей, — КМВА
У Солом’янському районі Києва внаслідок атаки російських ударних дронів постраждали четверо людей, серед них — двоє дітей, повідомили в КМВА.
Інформація щодо стану постраждалих та наслідків атаки уточнюється.
Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову ТОВ «ІМПОРТМАКС» (мережа магазинів «Цитрус»), яке намагалося скасувати штрафні санкції ДПС за реалізацію нелегальної техніки (справа № 420/7236/26).
Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах».
Нестача айфонів у Кропивницькому
Привід для перевірки: Податківці провели фактичну перевірку в магазині «Цитрус» у Кропивницькому на підставі оперативної інформації про торгівлю необлікованою продукцією Apple.
Суть порушення: Під час інвентаризації виявлено відсутність первинних документів на 122 смартфони Apple (17 серії та Air) загальною вартістю 7,75 млн грн.
Висновки ДПС: Податкова кваліфікувала це як продаж техніки «повз касу» без застосування ПРРО та наклала штрафні санкції.
Аргументи компанії та позиція суду
ТОВ «ІМПОРТМАКС» намагалося оскаржити рішення ДПС, але суд відхилив усі доводи позивача:
Щодо «незаконності» перевірки: Суд роз’яснив, що ДПС не зобов’язана деталізувати оперативні дані в наказі про проведення ревізії.
Щодо дотримання процедури: Скарги на передчасне винесення рішення відхилено, оскільки ДПС витримала передбачений законом 15-денний строк після складання акта.
Щодо «наданих пізніше» документів: Накладні від вересня 2025 року суд визнав неналежними доказами. Первинні документи мають знаходитися на точці безпосередньо під час перевірки, а не надаватися через кілька місяців у суді.
Рішення суду від 28 липня 2026 року
Суддя Одеського окружного адмінсуду Аракелян М.М. повністю відмовила у задоволенні позову ТОВ «ІМПОРТМАКС», визнавши штрафи ДПС законними та обґрунтованими.