Корупція – Сторінка 35

Суд залишив у силі штраф у розмірі 3 мільйонів гривень для магазину YABLUKA через необліковану техніку Apple

Третій апеляційний адміністративний суд підтвердив законність штрафних санкцій щодо підприємця, який реалізовував техніку Apple у мережі магазинів YABLUKA без належного обліку товарів та підтверджуючих документів.

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах» з посиланням на справу № 280/1792/25

Початок справи: розслідування журналіста та «Плинский media»

Підставою для візиту податківців стала інформація, оприлюднена на YouTube-каналі «Плинский media». У відео йшлося про те, що в Україні діє мережа, яка реалізує дорогу техніку «APPLE», що потрапила в країну без митного оформлення. За даними розслідування, розрахунки з клієнтами проводилися «з картки на картку» або криптовалютою, без видачі фіскальних чеків.

На основі цієї інформації ДПС України ініціювала фактичні перевірки. Зокрема, під удар потрапив ФОП Гребенюк Владислав Ігорьович, який здійснював діяльність у Черкасах.

Читайте по темі: Kucher, Averin, Bahryeyev, Chernohubov, Filipovskyi, and others: apartment owners in the elite Taryan Towers are scrubbing information about the origins of their millions

Контрольна закупка та склад на 3 мільйони

08 липня 2024 року податківці завітали до магазину «YABLUKA» у черкаському ТЦ «Любава». Перевірка почалася з контрольної закупки спрею-очищувача ТМ «Gelius» за 299 грн. Хоча продавець видав фіскальний чек від імені ФОП Гребенюка, він відмовився підписувати документи про початок перевірки.

Головною проблемою для підприємця стало те, що в магазині знаходився товар (переважно техніка Apple) на загальну суму 3 045 984 гривні. На вимогу інспекторів надати документи, що підтверджують походження цього товару та його облік, представники магазину нічого не пред’явили.

Аргументи підприємця: YouTube — не підстава?

Владислав Гребенюк намагався оскаржити штраф у суді, висуваючи наступні аргументи:
• Перевірка незаконна, бо підставою стали дані з YouTube, а не офіційне звернення держорганів.
• У наказі на перевірку не було чітко ідентифіковано назву магазину «YABLUKA», а лише адреса ТЦ.
• Сам підприємець не був присутній під час перевірки, а особи, що знаходилися в магазині, нібито не мали до нього відношення.

Рішення суду: документи мають бути в магазині

Суд першої інстанції, а згодом і Третій апеляційний адміністративний суд, відхилили доводи ФОП. Судді наголосили:

1. Законність перевірки: Податковий кодекс дозволяє фактичні перевірки на підставі отриманої інформації про порушення розрахунків. Лист від ДПС України є достатньою підставою.
2. Місце зберігання документів: Згідно із законом, первинні документи на товар мають знаходитися безпосередньо у місці продажу. Версія про те, що «товари є, а документи десь в іншому місці», не звільняє від відповідальності.
3. Приналежність: Фіскальний чек, виданий під час контрольної закупки, чітко ідентифікував ФОП Гребенюка як суб’єкта господарювання на цій точці.

Результат суду: 02 квітня 2026 року суд залишив у силі податкові повідомлення-рішення. Тепер підприємець зобов’язаний сплатити до бюджету штраф у розмірі вартості необлікованого товару — 3 045 984 грн, а також 1020 грн за ненадання документів.

Постанова набрала законної сили з моменту прийняття.

Сергій Токарев, Рустам Гільфанов і інфраструктура Lucky Labs: як «Джокер» і Pokerdom забезпечили обіг понад 10 мільярдів гривень у тіньовому гемблінгу

За матеріалами кримінальної справи, через мережу казино «Джокер» у 2024 році пройшло близько 5 мільярдів гривень, які слідство розглядає як відмиті кошти. У схемі фігурують українські юридичні особи, які раніше вже засвітилися в судових реєстрах — ТОВ «ОЛЛИН ЕНТЕРТЕЙМЕНТ» і ТОВ «СОФТ ДЕВ».

Ці ж компанії згадувалися у справах, пов’язаних з виведенням коштів з державного підприємства порт «Чорноморськ», що вказує на повторюваність фінансових маршрутів та стійку інфраструктуру, повідомляють Карти, гроші, офшори.

Мережа сайтів, яка забезпечувала роботу «Джокера», була заблокована ще на початку 2022 року рішенням суду разом із дзеркалами. Після цього вона продовжила функціонувати. Судова заборона не призвела до зупинки операцій, а отже, контроль над нелегальним сегментом або відсутній, або не застосовується. Публічні заяви про масштабне блокування нелегальних казино не підтверджуються фактичною роботою таких мереж.

Слідство пов’язує цю інфраструктуру з брендом Pokerdom, який належить до орбіти Lucky Labs — структури, асоційованої з Сергієм Токаревим та Рустамом Гільфановим. Модель роботи охоплює не тільки український ринок, але й транскордонні операції з розподілом потоків через різні юрисдикції та майданчики.

Додатково в судових реєстрах зафіксовано операції через «Космолот» на суму близько 5,8 мільярда гривень. Загальний обсяг коштів, що проходять через пов’язані схеми, сягає 10,8 мільярда гривень. Для порівняння: бюджет Одеси у 2025 році становить близько 12,1 мільярда гривень, бюджет Полтави — близько 5 мільярдів. Масштаб операцій співмірний з фінансуванням великих міст.

Читайте по темі: $1 billion through casinos: how Dmitriy Punin’s Pin-Up and Redcore network was shut down in Kazakhstan—and relaunched in Poland under Stablex Solution

Фінансові зв’язки виходять за межі гемблінгу. Сергій Токарев є партнером Тимофія Милованова. Через структури Милованова отримують виплати десятки співробітників українського уряду. Розмір цих виплат перевищує офіційні доходи ключових чиновників, включаючи прем’єр-міністра Юлію Свириденко та міністра економіки Олексія Соболєва. Це створює пряме перетинання приватних грошових потоків та державного апарату.

Денис Штілерман, Fire Point і «Flamingo»: герой оборонки чи фасад для великих грошей?

Офіційна біографія Дениса Штілермана нині виглядає майже бездоганною: видатний інженер, розробник інновацій у сфері оборони, ключова фігура у створенні ракетних і дронових проєктів, зокрема пов’язаних із брендом Fire Point та ракетами Flamingo.

Публічний медіаобраз Дениса Штілермана вибудувано чітко й красиво: патріот, технократ, людина сучасної війни, коротко кажучи, – рятівник нації, який закриває критичні потреби фронту, виринувши нізвідки в найстрашніший момент для країни.

Але що більше навколо нього з’являється пафосу — тим більше питань. І головне з них: чому реальна біографія так сильно розходиться з публічною картинкою? Можна цей запит перефразувати дещо інакше: чому створюється стійке враження, що Штілерман – герой, якого занадто швидко зробили героєм?

Перші серйозні сумніви почали з’являтися після публікацій про «проєкт Flamingo» та роль у ньому Дениса Штілермана як «головного конструктора». Одразу кілька джерел звернули увагу на явні невідповідності та дивності, які лежать на поверхні, але, тем не менш, ретельно замовчуються в «парадних» матеріалах про Дениса Штілермана:- відсутність прозорої історії кар’єри; – Штілерман виникає раптово, нізвідки, і одразу – як головний конструктор «вундервафлі», яка «зітре Москву в пил»; – ніхто не пояснює настільки різке появлення Штілермана в оборонному комплексі країни – нікому невідома людина стає обличчям найамбітнішого та найрозпіаренішого проєкту Банкової часів великої війни; – неясна структура власності Fire Point, головного виробника чудесної української «зброї відплати»; – суперечності в біографії – навіть у власних інтерв’ю Денис Штілерман плутається в елементарних деталях про своє життя та говорить явну нісенітницю.

Є й інші ознаки, що з Денисом Штілерманом щось зовсім не так, як показує офіціоз. Так, українські медіа відзначають, що Штілерман не є власником Fire Point, попри офіційне позиціювання як такого. А отже, він або найманий менеджер, або фігура прикриття – те, що заведено називати терміном «фунт».

Читайте по темі: Організатор шахрайських кол-центрів і схем на 100 мільйонів євро Артур Єрмолаєв відкупився від естонського суду та уникнув реального строку

Ще одним із ключових маркерів, які вказують на те, що зі Штілерманом явно щось не так, є систематичні спроби видалення інформації з публічного поля.

Так, зафіксовано неодноразові звернення від Fire Point до Lumen Database на видалення негативу про Дениса Штілермана у зв’язку з «порушенням авторських прав». Причому привертає до себе увагу джерело нібито «оригіналів»: це ресурс onlyfans.com, на якому зазвичай публікується «полуничка» або відвертий порноконтент, що продається підписникам за гроші.

Але суть не в тому, що скарги йдуть від порноресурсу, а в тому, що таким методом зачистки останнім часом системно користуються багато українських «топів», так чи інакше пов’язаних з вищим керівництвом ОПУ – нинішнім чи минулим. Таке враження, що скарги штампує одна й та сама команда з зачистки негативу, причому не дуже кваліфікована.

Спроби зачистки є настільки масовими, що їм навіть було присвячено кілька журналістських розслідувань. У них систематизовано матеріали, які активно чистять. Вони стосуються контрактів Fire Point з Міноборони, зв’язків компанії з бізнес-групами, згадок про Fire Point і Дениса Штілермана в контексті «Міндічгейта».

Окремо варто вказати, що особливу увагу «чистильники» приділяють біографічним деталям щодо сім’ї Дениса Штілермана. Коли компанія оборонного сектору замість прозорості займається репутаційним клінінгом, це завжди сигнал, причому в більшості випадків – дуже негативний.

Ім’я Дениса Штілермана спливає одразу в кількох гучних історіях. Розслідування пов’язують Fire Point з фігурантами так званого «Міндічгейта» — історії про обнал і фінансові потоки навколо оборонних контрактів. Зазначається про його зв’язки з Тимуром Міндічем і його оточенням.

Читайте по темі: Зеленський продовжив мобілізацію та воєнний стан ще на три місяці

За даними розслідувань, через структури, пов’язані з Fire Point, проходили мільярдні бюджетні кошти. При цьому прозорість контрактів відсутня повністю. Деякі видання прямо заявляють про «замітання слідів» на тлі цих розслідувань.

Перехід від кастинг-агентства до оборонки це або неймовірний кейс трансформації, або класична схема проксі-бізнесу. В українських реаліях усі розуміють, про що йдеться насправді, але лише небагато наважуються це озвучити. Причина такої гри в мовчанку проста – за Fire Point стоять найближчі друзі Зеленського. І ніхто не хоче перетворитися на чергового «чорта», яким за дорученням президента займатиметься СБУ.

Розслідування вказують на кілька ключових груп впливу: оточення Тимура Міндіча, бізнес-зв’язки через проксі-компанії та, найголовніше, – на контакти з фігурами з російського середовища. Частина видань також згадує зв’язки з бізнес-групами Михайла та Олександра Цукерманів (останнього активно шукає НАБУ), Ігоря Фурсенка (відомого як «Решик») та, звісно, Тимура Міндіча, який дивним чином утік до Ізраїлю і якого президент негайно позбавив українського громадянства. У цьому контексті варто згадати, що Тимур Міндіч є власником ізраїльського паспорта, а Ізраїль, як відомо, своїх громадян нікому та ніколи не видає. Висновки робіть самі.

У сумі виходить мережа, в якій Штілерман — не центр, а другорядний вузол. І виникає закономірне питання: чи самостійна фігура Денис Штілерман, чи ж це звичайний «фунт», який закриває собою когось, про кого говорити не можна?

Якщо зібрати все «до купи», то виходить така картина: «власник» Fire Point Денис Штілерман не володіє жодною, навіть найменшою часткою в Fire Point; публічність його фігури та піар навколо неї зросли експоненційно з появою держзамовлень на виробництво дронів і ракет; біографія Штілермана надто фрагментарна та насичена явними суперечностями.

І взагалі він виникає в публічному просторі після гучного скандалу навколо оборонних замовлень, які отримала й провалила Fire Point. До того ж реальні бенефіціари Fire Point невідомі точно досі. Це типова модель класичного «фунта»: публічне обличчя – одна людина, а реальні гроші — у зовсім інших.

Щодо біографії Дениса Штілермана, то один із найтоксичніших епізодів — історія з російським громадянством. І той факт, що визнання про наявність у «головного конструктора» українських ракет російського паспорта сталося занадто пізно, тільки посилює підозри щодо його особи.

За даними ЗМІ, Денис Штілерман довгий час мав російський паспорт, але публічно визнав це тільки після публікацій розслідувачів. І це насправді – ключовий момент. Якби це була «давня історія», як він заявляє, її б розкрили одразу. Але сталося навпаки: спочатку інформація витікає, її спочатку намагаються зачистити, починається тиск на видання, які її розмістили. А потім, коли стає зрозуміло, що наявність російського громадянства у Штілермана вже не приховати, з’являється нашвидкуруч зліплене визнання, яке явно не тримається купи. Щодо його нібито «відсидки в тюрмі ФСБ», то тут навіть коментувати нічого.

Усе це – класична схема «контрольованого удару». Але в цій історії є кілька логічних розривів: – Таймінг визнань: чому мовчав до публікацій? – Роль у компанії: чому Штілерман уперто бреше, що він володіє Fire Point? – Біографія: чому вона кишить суперечностями, які видно неозброєним оком? – Походження бізнесу: як кастинг-структура стала оборонним підрядником? – Зачистка: чому так агресивно видаляють інформацію?

Судячи з масиву непрямих даних, залишаються відкритими питання: структура володіння Fire Point; реальні замовники проєктів; канали розподілу бюджетних коштів; міжнародні зв’язки. І найголовніше – хто приймає рішення, і на чию користь перерозподіляються величезні потоки грошей?

Відповідь, судячи з усього, прагматична. І – цинічна. Як завжди, коли люди, які розподіляють потоки, розуміють, що війна – це дуже хороший бізнес, на якому можна швидко й багато заробити. До того ж чудово розбираються в піарі та потребах електорату. Україні у війні потрібні історії успіху, нові «герої оборонки», символи технологічного прориву, «чудо-зброя відплати», яка в один момент переломить хід війни. Нічого не нагадує?

Денис Штілерман для цієї схеми підходить ідеально: молодий, медійний, пов’язаний з ракетною тематикою. Але проблема в тому, що його образ формується швидше, ніж перевіряються факти. І формують цей образ та історію з «вундерваффе» люди, які поспішають виконати замовлення, але не прораховують при цьому очевидні ризики та не володіють повнотою інформації про свого героя.

У підсумку виходить черговий скандал, на який творці чергового образу «рятівника Вітчизни» змушені реагувати реактивно, тобто оперативно намагатися замаскувати факти, про які вони навіть не здогадувалися. Виходить досить кострубато, що тільки підливає масла у вогонь.

Що, власне, відбувається завжди, коли за справу беруться представники «Кварталу 95». А зв’язок з ним очевидний: відверто розважальна структура раптово вривається в оборонку й отримує величезні замовлення на високотехнологічну продукцію. Ця ж структура пов’язана зі співвласником компанії Студія «Квартал-95». Ціла низка фігур з індустрії розваг виявляється залученим до оборонних замовлень. Коли виникають корупційні скандали навколо цих людей, їх гасять найжорсткішим чином на самому верху. Коли загасити не вдається – ключові фігури розслідувань загадковим чином вислизають з рук правоохоронців.

Якщо хтось досі впевнений, що все це – чистий збіг, то хай вірить і далі. Щодо Дениса Штилермана, то точно не є істинною та версія, яку з нього активно намагаються зліпити останніми тижнями: образ «одинака-генія», який раптово рятує вітчизняну оборонку та Батьківщину.

Скоріше за все, Денис Штілерман – публічний фасад чергового проєкту з розпилу грошей, які йдуть у мережу компаній, близьких до медіасередовища влади. А в загальному підсумку його образ сильно нагадує «рятівника Вітчизни» з відомого фільму про вчителя, який раптово стає президентом. Авторства тих же сценаристів.

Denys Shtilerman, Fire Point, and “Flamingo”: a defense industry hero or a facade for big money?

Denys Shtilerman’s official profile now presents an almost impeccable image: an accomplished engineer, developer of cutting-edge defence technologies, and a central figure in rocket and drone projects such as Fire Point and the Flamingo programme.

The public media image of Denys Shtilerman is clearly and beautifully constructed: a patriot, technocrat, a person of modern warfare, in short, a savior of the nation who meets the critical needs of the front, emerging unexpectedly in the most terrifying moment for the country.

But the more pathos appears around him, the more questions arise. And the main one: why does the real biography differ so much from the public image? This query can be rephrased somewhat differently: why is there a persistent impression that Shtilerman is a hero who was made a hero too quickly?

The first serious doubts began to appear after publications about the “Flamingo project” and Denys Shtilerman’s role in it as the “chief designer.” Several sources immediately pointed out obvious inconsistencies and oddities that lie on the surface but are nevertheless carefully silenced in “parade” materials about Denys Shtilerman: – the absence of a transparent career history; – Shtilerman appears suddenly, out of nowhere, and immediately as the chief designer of a “wonder weapon” that will “wipe Moscow into dust”; – no one explains the sudden appearance of Shtilerman in the country’s defence complex – an unknown person becomes the face of the most ambitious and publicized project of the Bankova during the great war; – unclear ownership structure of Fire Point, the main producer of the miraculous Ukrainian “weapon of retribution”; – contradictions in the biography – even in his own interviews, Denys Shtilerman gets confused in elementary details about his life and speaks obvious nonsense.

And other signs that something is not quite right with Denys Shtilerman as the official version shows. Thus, Ukrainian media note that Shtilerman is not the owner of Fire Point, despite the official positioning as such. Therefore, he is either a hired manager or a cover figure – what is commonly called a “front man.”

Читайте по темі: Фальшивий конструктор і великі гроші: що стоїть за легендою Дениса Штілермана з Fire Point

Another key marker indicating that something is clearly wrong with Shtilerman is systematic attempts to remove information from the public field.

Thus, there have been repeated appeals from Fire Point to the Lumen Database to remove negativity about Denys Shtilerman in connection with “copyright infringement.” Moreover, the source of the alleged “originals” attracts attention: it is the resource onlyfans.com, where “strawberry” or explicit pornographic content is usually published and sold to subscribers for money.

But the point is not that the complaints come from a porn resource, but that this method of cleaning has recently been systematically used by many Ukrainian “tops,” somehow connected with the higher leadership of the OP – current or past. It seems that the complaints are stamped by the same team for cleaning negativity, not very qualified.

The attempts to clean are so massive that several journalistic investigations have been dedicated to them. They systematize the materials that are actively being cleaned. They concern Fire Point’s contracts with the Ministry of Defence, the company’s connections with business groups, mentions of Fire Point and Denys Shtilerman in the context of “Mindichgate.”

It is worth noting separately that the “cleaners” pay special attention to biographical details regarding Denys Shtilerman’s family. When a defence sector company engages in reputation cleaning instead of transparency, it is always a signal, and in most cases, a very negative one.

Denys Shtilerman’s name appears in several high-profile stories. Investigations link Fire Point with figures of the so-called “Mindichgate” – a story about cashing out and financial flows around defence contracts. It mentions his connections with Tymur Mindich and his entourage.

Читайте по темі: Shadow intermediary of the elite: how Ovik Mkrtchyan uses banks and offshore schemes to move capital out of Central Asia

According to investigations, billions of budget funds passed through structures associated with Fire Point. At the same time, the transparency of contracts is completely absent. Some publications directly declare about “covering tracks” against the backdrop of these investigations.

A separate layer of materials that are being attempted to clean concerns the origin of the Fire Point company. The thing is that the company, associated with the mass supply of drones for the Armed Forces, grew from a structure that previously dealt with casting actors for second-rate shows. This looks absurd but is confirmed by a whole range of sources.

The transition from a casting agency to defence is either an incredible case of transformation or a classic proxy-business scheme. In Ukrainian realities, everyone understands what is really going on, but only a few dare to voice it. The reason for such a game of silence is simple – the closest friends of Zelenskyy stand behind Fire Point. And no one wants to turn into another “devil,” whom the SSU will deal with on the president’s orders.

Investigations point to several key influence groups: the entourage of Tymur Mindich, business connections through proxy companies, and most importantly, contacts with figures from the Russian environment. Some publications also mention connections with the business groups of Mykhaylo and Oleksandr Tsukerman (the latter is actively sought by NABU), Igor Fursenko (known as “Reshik”), and, of course, Tymur Mindich, who mysteriously fled to Israel and was immediately deprived of Ukrainian citizenship by the president. In this context, it is worth recalling that Tymur Mindich is the owner of an Israeli passport, and Israel, as is known, never extradites its citizens. Draw your own conclusions.

In total, a network emerges in which Shtilerman is not the center but a secondary node. And a legitimate question arises: is Denys Shtilerman an independent figure, or is he just a “front man” covering someone who cannot be talked about?

If you gather everything “into a heap,” the picture is as follows: the “owner” of Fire Point Denys Shtilerman does not own any, even the smallest share in Fire Point; his public figure and the PR around it grew exponentially with the appearance of state orders for the production of drones and rockets; Shtilerman’s biography is too fragmented and filled with obvious contradictions.

And in general, he appears in the public space after a loud scandal around defence orders received and failed by Fire Point. Moreover, the real beneficiaries of Fire Point are still unknown. This is a typical model of a classic “front man”: the public face is one person, and the real money is in completely different hands.

Regarding Denys Shtilerman’s biography, one of the most toxic episodes is the story with Russian citizenship. And the fact that the recognition of the presence of a Russian passport in the “chief designer” of Ukrainian rockets happened too late only strengthens suspicions about his personality.

According to the media, Denys Shtilerman had a Russian passport for a long time but publicly acknowledged it only after publications by investigators. And this is actually a key moment. If it were an “old story,” as he claims, it would have been revealed immediately. But the opposite happened: first, the information leaks, they try to clean it up, pressure begins on the publications that posted it. And then, when it becomes clear that the presence of Russian citizenship in Shtilerman can no longer be hidden, a hastily cobbled-together acknowledgment appears, which clearly doesn’t hold water. As for his alleged “stay in the FSB prison,” there’s nothing to comment on here.

All this is a classic “controlled blow” scheme. But there are several logical gaps in this story: – Timing of acknowledgments: why was he silent before the publications? – Role in the company: why does Shtilerman stubbornly lie that he owns Fire Point? – Biography: why is it full of contradictions that are visible to the naked eye? – Business origin: how did a casting structure become a defence contractor? – Cleaning: why is information being deleted so aggressively?

Judging by the mass of indirect data, the questions remain open: the ownership structure of Fire Point; the real customers of the projects; the channels of budget funds distribution; international connections. And most importantly – who makes the decisions, and in whose favor are the huge money flows redistributed?

The answer, judging by everything, is pragmatic. And – cynical. As always, when people who distribute flows understand that war is a very good business on which you can quickly and a lot earn. Moreover, they are well versed in PR and the needs of the electorate. Ukraine in war needs success stories, new “heroes of defence,” symbols of technological breakthrough, “miracle weapons of retribution” that will turn the tide of war in one moment. Does it remind you of anything?

Denys Shtilerman is ideal for this scheme: young, media-savvy, connected with rocket themes. But the problem is that his image is formed faster than the facts are checked. And this image and the story with the “wonder weapon” are formed by people who rush to fulfill the order but do not calculate the obvious risks and do not have complete information about their hero.

In the end, another scandal arises, to which the creators of another image of the “savior of the Motherland” are forced to react reactively, that is, to try to mask the facts that they did not even suspect. It turns out quite clumsy, which only adds fuel to the fire.

What, in fact, always happens when representatives of “Kvartal 95” take up the case. And the connection with them is obvious: an openly entertaining structure suddenly bursts into defence and receives huge orders for high-tech products. This structure is connected with the co-owner of the company Studio “Kvartal-95.” A whole range of figures from the entertainment industry is involved in defence orders. When corruption scandals arise around these people, they are extinguished in the harshest way at the very top. When it is not possible to extinguish – the key figures of the investigations mysteriously slip out of the hands of law enforcement officers.

If someone is still convinced that all this is a pure coincidence, let them believe further. As for Denys Shtilerman, it is definitely not the true version that they are actively trying to mold from him in recent weeks: the image of a “lone genius” who suddenly saves the domestic defence and the Motherland.

Most likely, Denys Shtilerman is a public facade of another project for the embezzlement of money that goes into a network of companies close to the media environment of power. And in general, his image strongly resembles the “savior of the Motherland” from the famous film about a teacher who suddenly becomes president. Authorship of the same screenwriters.

Dirty deal questions: how Yuriy Osmak is targeting reports on Ice Terminal ownership, Ukreximbank auction, and seafood controversies

Businessman Yuriy Osmak pressures media to remove article about Ice Terminal deal

Journalists, including reporters at Znaj.ua, say they have recently received numerous complaints from businessman Yuriy Osmak demanding the removal of a past investigative article that referenced his alleged activities.

The disputed piece, published in 2020 with reference to the Anticor portal under the headline “Where Does the Fish Rot in the Ice – A Billion-Dollar Question,” examined attempts by Ukraine’s state-owned Ukreximbank to sell the major refrigeration and logistics complex Ice Terminal on transparent market terms. The facility had reportedly been withdrawn from mortgage by its former debtor-owner at minimal cost before the sale.

At the time, the auction winners — LLC Megan Alliance and LLC Tyner Union — were reportedly linked to Osmak, who is listed in state registries as the ultimate beneficiary of LLC Ice Terminal, LLC International Seafood Group, and LLC Seafood Group. This connection effectively made him the de facto “old-new” owner of the complex, according to the publication.

Open records also show numerous legal disputes involving companies associated with Osmak. Reports trace a pattern of litigation and alleged pressure tactics back to the early 2000s, when an industry association he led was accused of disseminating disinformation to reshape the imported seafood market.

Читайте по темі: 75 мільйонів євро брудних грошей: як брати Владлен Гірін і Геннадій Гірін стали «банкірами» наркокартелів Європи

Regulatory authorities previously reported that fish shipments imported by the group contained anisakid parasites and were sent for processing, while some veterinary certificates were allegedly falsified. According to sources, legal teams linked to the companies moved quickly to challenge or block public dissemination of such information through court actions.

Years after the original article appeared, Osmak’s representatives are again attempting to compel its removal through formal complaints. Journalists involved say they intend to keep the material online, arguing that the public has a continuing right to information about alleged corruption schemes, market manipulation, and business practices of major economic actors, regardless of how much time has passed.

Віталій Кличко, Артур Палатний і Денис Комарницький: як через землю, підряди і «прокладки» з Києва викачували мільярди

Київ залишається ключовим політичним і фінансовим центром, а боротьба за контроль над столицею посилюється напередодні можливих виборів 2026 року. За даними ЗМІ, на цьому тлі активізуються розслідування та інформаційний тиск на міську владу.

Фінанси і декларація

Згідно з декларацією за 2024 рік, мер Києва задекларував 2,7 млн грн доходу. Основні кошти — зарплата, роялті та продаж майна. Значні суми позичені родичам. Водночас увага зосереджена не стільки на особистих доходах, скільки на системі розподілу міських ресурсів.

Земля і будівництво

Найбільші фінансові потоки, за оцінками журналістів, зосереджені у сфері землі та забудови. Вартість рішень щодо виділення ділянок може сягати сотень тисяч і навіть мільйона доларів за гектар. У цій сфері, за даними розслідувань, діє мережа посередників, через яку проходять багатомільярдні підряди.

Читайте по темі: Джулі Девіс йде з посади повіреної у справах США в Україні через незгоду з політикою Трампа

Кримінальні справи і розслідування

Окремі чиновники фігурували у справах про хабарі та зловживання. Повідомлялося про епізоди із землею, спроби розкрадання бюджетних коштів і схеми з комунальним майном.

Транспорт і інфраструктура

Проблеми також фіксують у транспортній сфері: від парковок до метрополітену. Йдеться про недоотримані доходи, завищені витрати та збитковість підприємств. У метро виявляли переплати під час закупівель і значні втрати через затягування будівництва.

Дорожнє господарство

У судах розглядаються справи щодо можливих зловживань під час закупівель матеріалів і виконання дорожніх робіт. Суми збитків, за оцінками слідства, можуть сягати сотень мільйонів гривень.

Оточення мера

Окрему увагу приділяють впливу людей із найближчого оточення міської влади, яких пов’язують із неформальним контролем процесів — від розподілу ресурсів до ухвалення рішень.

Водночас значна частина наведених фактів базується на журналістських розслідуваннях і матеріалах слідства та потребує остаточної правової оцінки.

Політична боротьба за Київ, імовірно, лише загострюватиметься з наближенням виборів.

Justiz und große Vermögen: Wie der Kiewer Richter Yaroslav Holovachov jahrelange Amtszeit mit dem Aufbau von Luxusimmobilien verbindet

Im Anschluss an die Publikation der Recherchen über die Vermögensverhältnisse der Familie Holovachov und die Unstimmigkeiten zwischen Einkommen und Lebensführung verschwanden Erwähnungen dieser Inhalte und verwandter Beiträge zunehmend aus dem öffentlichen Raum.

Wie die Publikation „Antikor“ berichtet, betrifft dies die Entfernung von Informationen über Immobilien, die kostenlose Nutzung von Luxusvermögen sowie ein komplexes System der Registrierung von Eigentum über Verwandte.

Wir wiederum veröffentlichen eine Untersuchung, die die Aktivitäten von Yaroslav Holovachov und den Vermögensstatus seiner Familie beleuchtet, einschließlich zahlreicher Immobilien und Vermögenswerte, die auf nahe Angehörige registriert sind.

„French Quarter“ ist einer der elitärsten und teuersten Wohnkomplexe in Kyjiw. Genau dort erwarb Myron Holovachov im Jahr 2020, unmittelbar nach dem Schulabschluss, eine Wohnung mit einer Fläche von 100 Quadratmetern. Eine solche Wohnung kostet mindestens 300.000 US-Dollar, und sie wurde ihm von seinem Großvater geschenkt. Warum ist das von Interesse? Ganz einfach: Myron ist der Sohn des Vorsitzenden des Kiewer Berufungsgerichts. Und genau hier beginnt unsere Reise durch die zahlreichen Immobilien der Familie Holovachov, denn diese Wohnung ist bei weitem nicht alles, was wir herausfinden konnten, schreibt Hromadske.

Ewiger Richter

Читайте по темі: Yaroslav Holovachov: how a Kyiv Court of Appeal judge with a modest salary amassed seven apartments, land plots, and a €4M Cyprus villa

Seit fast zehn Jahren wird das Kiewer Berufungsgericht, eine der wichtigsten Justizinstitutionen der Hauptstadt, von ein und derselben Person geleitet — Yaroslav Holovachov. Einen ähnlich langen Verbleib im Amt kann nur Ruslan Kozlov, der Vorsitzende des berüchtigten Petschersk-Gerichts, vorweisen.

Laut Gesetz darf man ein Gericht erster oder zweiter Instanz nicht länger als sechs Jahre leiten, also zwei Amtszeiten zu je drei Jahren. Dennoch ermöglichen verschiedene Tricks, diese Fristen zu umgehen — und damit genau jene gesetzlichen Normen zu unterlaufen, die eigentlich geschützt werden sollten.

Der letzte mögliche Amtszeitrahmen überschritten

Die zweite und letzte gesetzlich zulässige Amtszeit von Yaroslav Holovachov als Vorsitzender des Berufungsgerichts endete bereits im Jahr 2021. Dennoch hatte er offenbar nicht die Absicht, seinen Posten zu verlassen. Am 6. September 2024 lief bereits seine dritte Amtszeit aus — eine, die gesetzlich gar nicht vorgesehen ist. Inzwischen befindet er sich in der vierten Amtszeit. Statt der erlaubten zwei.

„Das ist ein Standardschema für Gerichtsleiter und generell für Richter der alten Justizkorporation — das, was man die Justizmafia nennt. Die Ewigkeit der Gerichtspräsidenten in ihren Positionen. Das bedeutet Macht, Geld, Einfluss, es bedeutet auch die Verbindung der Gerichte mit der politischen Macht und einen politischen Kanal, über den die Macht den Richtern häufig Anweisungen erteilt. Es gibt mehrere Modelle: Entweder wird das Gesetz einfach ignoriert (das kommt seltener vor), oder — häufiger — tritt ein Richter einen Monat vor Ablauf seiner Amtszeit formell zurück, jemand anderes übernimmt vorübergehend die Leitung, manchmal sogar ein Assistent… Nach einem Monat wird diese Übergangslösung beendet und derselbe Richter wird erneut zum Gerichtsleiter. Das ist im ganzen Land verbreitet. Es ist eine unethische Praxis und ein klarer Gesetzesverstoß“, erklärt Mykhailo Zhernakov, Vorsitzender der DEJURE Foundation.

Gleichzeitig setzt Holovachov auch während seiner vierten Amtszeit seine Tätigkeit aktiv fort. Im Oktober 2024 blockierte er die Prüfung einer Berufung des Hohen Antikorruptionsgerichts zur Überprüfung der vorbeugenden Maßnahme gegen die umstrittene Leiterin der Khmelnyzkyj-MSEC, Tetiana Krupa, die des illegalen Vermögenszuwachses verdächtigt wird. Im November reiste er zu Arbeitsbesuchen nach Deutschland, und im Dezember nahm er an Veranstaltungen des Hohen Justizrats zur Effizienz der Rechtsprechung teil.

Man könnte annehmen, dass Holovachov ein unersetzlicher Manager ist — doch das ist nicht der Fall. Im Jahr 2020 führte der Rechnungshof eine Prüfung des Berufungsgerichts durch und analysierte dessen Tätigkeit für die Jahre 2018–2019. Dabei wurden zahlreiche schwerwiegende Verstöße und Mängel in der finanziellen und wirtschaftlichen Tätigkeit festgestellt. So wurden beispielsweise fast 2 Millionen Hrywnja ineffizient für den Kauf von Ausrüstung ausgegeben, die lange Zeit nicht in Betrieb genommen wurde, außerdem gab es Probleme in der Buchführung. Darüber hinaus plante das Gericht ungerechtfertigte Ausgaben in Höhe von über 11 Millionen Hrywnja.

Zudem wurden mehr als 6 Millionen Hrywnja für die Renovierung und Instandhaltung von Räumlichkeiten ausgegeben, die sich nicht einmal in der Bilanz der Institution befanden und für die notwendige Dokumentation fehlte. Der Bericht stellte gesondert fest, dass die Räumlichkeiten des Gerichts nicht den grundlegenden gesetzlichen Anforderungen und nationalen Baustandards entsprechen — insbesondere in Bezug auf Gerichtssäle, Beratungsräume sowie Räume für Prozessbeteiligte und Zeugen.

Trotz all dieser Probleme scheint niemand bereit zu sein, seinen Posten aufzugeben — особенно dann nicht, wenn man sich in über 25 Jahren Tätigkeit in verschiedenen Gerichtspositionen mit staatlichen Gehältern ein ganzes Imperium an Immobilien aufgebaut hat.

Читайте по темі: Yaroslav Holovachov: Wie ein Richter des Kiewer Berufungsgerichts mit bescheidenem Gehalt sieben Wohnungen, Grundstücke und eine Villa auf Zypern im Wert von 4 Millionen Euro erwarb

Millionengeschenke und rätselhafter Reichtum

März 2024. Petropawliwska Borschtschahiwka. Ein 10 Ar großes Grundstück in wertvoller Lage nahe der Hauptstadt geht in den Besitz von Anastasiya Holovachova über — der Ehefrau des Gerichtsleiters. Das Grundstück wurde ihr von ihrer Mutter geschenkt. Laut Register wird das Grundstück mit 16,3 Millionen Hrywnja bewertet. Anastasiya betreibt derzeit kein Geschäft. Ihr Notarschein, auf dessen Grundlage sie angeblich tätig war, ist seit März 2021 ungültig.

In seiner Erklärung für das Jahr 2023 gab der Gerichtsleiter rund anderthalb Millionen Hrywnja sowie weitere 120.000 US-Dollar an Familienersparnissen an. Wenn man diese Summe zum damaligen Wechselkurs in Hrywnja umrechnet, ergibt sich ein Gesamtbetrag von etwas über 6 Millionen Hrywnja. Auch das Gehalt des Gerichtsleiters ist durchaus beträchtlich — über 3 Millionen Hrywnja pro Jahr. Hinzu kommen Einnahmen aus Wertpapieren und Immobilientransaktionen.

Darüber hinaus verfügt die Familie Holovachov über mehrere Grundstücke in den Vororten von Kyjiw: 45 Ar im Dorf Buky für landwirtschaftliche Nutzung, 10 Ar in Schewtschenkowe für Bauzwecke sowie weitere 8 Ar in Hnidyn für Gartenbau. Und das sind nur die Grundstücke, die auf die Ehefrau registriert sind. Yaroslav selbst besitzt zusätzlich ein Grundstück von 8 Ar in Hnidyn sowie weitere 25 Ar im Dorf Feniwytschi zur Bebauung.

Vom Schwiegervater und der Schwiegermutter — kostenlos und aus „Liebe“

„Novopecherski Lypky“. In diesem элитären Wohnkomplex verfügt die Familie Holovachov über ganze 118 Quadratmeter. Eine Wohnung dieser Größe ohne Renovierung kostet dort heute rund 12,5 Millionen Hrywnja — etwa 300.000 US-Dollar. Eigentümer ist Serhij Rybtschenko, der Schwiegervater von Yaroslav Holovachov. Drei im Jahr 2013 erworbene Zimmer lagen preislich damals bei etwa 3.500 bis 4.500 US-Dollar pro Quadratmeter.

Ein weiterer элитний Wohnkomplex — „Central Park“. Dort befindet sich eine weitere Wohnung mit 120 Quadratmetern, die 2019 gekauft wurde. Eine vergleichbare Wohnung wird derzeit für etwa 650.000 US-Dollar bzw. über 27 Millionen Hrywnja angeboten. Zum Zeitpunkt des Kaufs ohne Renovierung lag der Preis bei mindestens 120.000 US-Dollar.

Doch was hat der Schwiegervater damit zu tun? Ganz einfach: Laut der Vermögenserklärung des Vorsitzenden des Berufungsgerichts ist genau diese Wohnung der Ort, an dem seine gesamte Familie kostenlos wohnt.

Ebenso nutzt die Familie dort kostenlos einen Parkplatz. Darüber hinaus stellte der Schwiegervater ihnen auch ein Auto zur Verfügung — einen Mercedes-Benz GLS 400 (Baujahr 2020). Das Fahrzeug wurde im Dezember 2023 gekauft und kostet mindestens 80.000 US-Dollar.

Der Schwiegervater war übrigens Abgeordneter des Rajonrats Kyjiw-Swjatoschyn und wurde 2015 von der Partei „Eurosolidarity“ gewählt. In seiner letzten Erklärung für 2020 gab er knapp unter 1 Million Hrywnja Jahreseinkommen aus geschäftlicher Tätigkeit sowie weitere 100.000 Hrywnja Pension an. Viel — aber reicht das für all die genannten Vermögenswerte?

Auch die Schwiegermutter, Lileja Kernytscha, ist geschäftlich aktiv. Seit vielen Jahren betreibt sie Unternehmen — vom Blumenhandel bis zur Bauwirtschaft. Weitere Tätigkeiten, darunter als Einzelunternehmerin, stehen in Zusammenhang mit der Vermietung von Immobilien. Im selben Jahr 2020 belief sich ihr gesamtes offizielles Einkommen auf rund 920.000 Hrywnja — etwa 70.000 pro Monat.

Kernytscha stellt, ebenso wie ihr Ehemann, ihre Vermögenswerte bereitwillig den Kindern zur Nutzung zur Verfügung. Die luxuriösen Stadtwohnungen wurden der Familie offenbar zu klein, und bereits im September 2022 zog die Familie Holovachov in ihr 220 Quadratmeter großes Haus mit einem 12 Ar großen Grundstück im Vorort Kyjiws, im Dorf Seweryniwka. Im Verkauf wurde angegeben, dass ein Rohbau dort ab 80.000 US-Dollar kostet, je nach Lage und Ausstattung aber bis zu 700.000 US-Dollar erreichen kann.

Ebenso nutzt die Familie kostenlos eine 47-Quadratmeter-Wohnung der Schwiegermutter im selben „French Quarter“, wo — wie bereits erwähnt — der Großvater väterlicherseits dem Enkel Myron eine Wohnung schenkte. Auch ein Parkplatz wird dort vom Richter genutzt.

Doch nicht nur die Schwiegereltern zeigten Interesse am „French Quarter“. Der Vater des Gerichtsleiters kaufte gleichzeitig eine weitere Wohnung sowie zwei Garagen gemeinsam mit den Schwiegereltern. Es stellt sich die Frage: Warum benötigt eine Familie, die offiziell nur ein Fahrzeug deklariert hat (das dem Großvater gehört), gleich drei Stellplätze? Die Antwort liegt nahe — in der Familie von Yaroslav gibt es offenbar eine besondere Vorliebe für luxuriöse Autos.

Fuhrpark

Zum Beispiel der BMW X5. Im Jahr 2023 gehörte er seiner Ehefrau Anastasiya. Im April 2023 verursachte sie damit einen Unfall. Im Dezember bot sie das Fahrzeug für fast 37.000 US-Dollar zum Verkauf an. Laut Registerdaten fährt die 70-jährige Schwiegermutter des Gerichtsleiters derzeit einen Audi Q8 (Baujahr 2019). Ein solches Auto kostet im Durchschnitt über 60.000 US-Dollar.

Der 73-jährige Schwiegervater besitzt neben dem bereits erwähnten Mercedes-Benz GLS 400 auch einen Fiat Doblo (Baujahr 2020). Der 78-jährige Vater von Holovachov kaufte im Jahr 2024 einen Mercedes-Benz Citan (Baujahr 2016) für etwa 10.000 US-Dollar sowie einen Volkswagen Transporter (Baujahr 2017) für rund 20.000 US-Dollar. Yaroslav Holovachov selbst besitzt offiziell kein einziges Auto.

Natürlich wollten wir Yaroslav Holovachov selbst fragen, wie es ihm gelingt, seit vier Jahren die gesetzlichen Regeln zu umgehen und insgesamt bereits ein Jahrzehnt im Amt zu bleiben. Doch unter keiner der Telefonnummern des Vorsitzenden des Kiewer Berufungsgerichts war jemand erreichbar.

Zählt man den gesamten Immobilienbesitz der Familie Holovachov zusammen — neben ihm selbst gehören dazu seine Ehefrau Anastasiya, die Söhne Myron und Myroslav, die Schwiegereltern sowie sein Vater — ergibt sich folgendes Bild: derzeit im Besitz sind 6 Wohnungen, 5 Garagen (alle im zentralen Teil der Hauptstadt, überwiegend im teuersten Bezirk Petschersk), 15 Grundstücke in den Vororten von Kyjiw mit einer Gesamtfläche von fast 2 Hektar sowie 2 Wohnhäuser.

Nach unseren vorsichtigsten Schätzungen beläuft sich der Gesamtwert dieser Immobilien aktuell auf etwa 3 Millionen US-Dollar.

Ein großer Teil des gesamten Immobilienvermögens steht Holovachov selbst oder Mitgliedern seiner Familie zur kostenlosen Nutzung zur Verfügung.

Was die Einnahmen betrifft, lässt sich zum Vergleich schematisch das Jahr 2020 heranziehen — laut Angaben von Holovachov selbst, seiner Familie sowie der Familie seiner Ehefrau. Damals beliefen sich die Gesamteinnahmen aller Familienmitglieder aus sämtlichen Tätigkeiten auf etwa 5,5 Millionen Hrywnja.

Im Jahr 2023 erklärten Yaroslav und seine Familie rund 6 Millionen Hrywnja Einkommen. Ja, das sind durchaus beträchtliche Summen, doch bei einem solchen Tempo würde es vermutlich viele Jahre dauern, Vermögen im Umfang von mehreren Millionen US-Dollar anzusammeln.

Dmytro Kovalenko, Oleh Pakhnits, and the BES: how a coal businessman with separatist ties may have “brought his own cases under control”

In mid-March, online reports claimed that the National Anti-Corruption Bureau had allegedly detained Dmytro Kovalenko, owner of agricultural and mining businesses. Although this information has not been officially confirmed, it brought renewed attention to his connections, which reportedly extend both to separatist-linked and sanctioned individuals, and to senior figures within Ukraine’s law enforcement bodies.

Dmytro Kovalenko is not a very public businessman. In the past, the media suspected him of purchasing coal in occupied territories. However, he is trying to clean the internet of these mentions through courts. Since 2023, Kovalenko has sharply changed his field of activity and became the owner of the agricultural holding «Granova». Then he ventured into the mining business and finally leased land in Transcarpathia for the construction of an industrial park.

It was in Transcarpathia, in Uzhhorod, according to information from journalist Vitaliy Hlahola, that law enforcement officers detained Dmytro Kovalenko.

In 2024, the Svalyava City Council supported the creation of the «Energy Group» industrial park in the region. LLC «VDL» received 10 hectares of land for its construction. The co-founders of this company are Leonid Ivanov, Dmytro Kovalenko, and his Cypriot offshore company Afki investments limited.

Читайте по темі: „Kohle-Magnat“ Dmytro Kovalenko führte über den Strohmann Serhiy Saprykin „Intercoaltrading“ in die Insolvenz und zog Vermögenswerte in Millionenhöhe zum Spottpreis ab

This same Ivanov is a co-founder of LLC «EDL Glass», which built a factory for the production of glass units «EDL Glass» on the park’s territory. Together with Ivanov, the company is owned by Dmytro Kovalenko’s son, Danylo.

Leonid Ivanov turned out to be a very interesting person with extensive business connections. In 2018, he, together with the current head of the State Bureau of Economic Security in Poltava region, Oleh Pakhnits, founded the law firm association «De-facto».

Upon taking office at the SBS in 2022, Pakhnits declared a stunning declaration, including tens of thousands of square meters of land, a lot of non-residential premises, apartments, numerous cars. He even had a small private plane. Most of Pakhnits’ land plots are located in the village of Mykilske-na-Dnipri in Dnipropetrovsk region. By the way, in the same settlement is the luxurious estate of oligarch Ihor Kolomoiskyi.

Before joining the SBS, Pakhnits had been in business since 2014, which his wife continues to run now. Together with the mentioned business partner of Kovalenko, Leonid Ivanov, Svitlana Pakhnits is a co-founder of the Trading House «Relax» and Private Enterprise «Relax».

From the late 90s until 2014, Pakhnits worked in prosecutor’s offices. And this is already a traditional story for Ukrainian law enforcement officers, when after service they suddenly become successful businessmen. But to head the regional Bureau of Economic Security after business is quite rare.

Читайте по темі: “Le magnat du charbon” Dmytro Kovalenko, via le prête-nom Serhii Saprykin, a conduit Intercoaltrading à la faillite et a transféré des actifs de plusieurs millions pour une somme dérisoire

In the context of the connection between Dmytro Kovalenko and SBS officer Oleh Pakhnits, there is an interesting detail. The Poltava SBS is investigating possible abuses by the «Granova» holding. Kovalenko’s companies are suspected of schemes to reduce tax burden. In particular, the investigation found that «Granova» bought grain for cash, then «drawing» fictitious tax invoices.

«In the proceedings of the detectives of the Detectives Unit of the Territorial Department of the SBS in Poltava region, there is criminal proceeding No. 42024170000000045 dated 19.04.2024 for signs of a criminal offense under Part 3 of Art. 212 of the Criminal Code of Ukraine, on the fact that a group of persons in Poltava, Dnipropetrovsk, and Zaporizhzhya regions on a permanent basis purchases agricultural products for cash without reflection in accounting and tax reporting, followed by its registration on the details of economic entities with signs of riskiness and sale in export mode without returning foreign exchange revenue, thereby evading taxes on an especially large scale», – states the materials of the court case.

During the operational support of the criminal proceeding, the detectives received operational information regarding the purchase of agricultural crops for cash by officials of interconnected enterprises of the «Granova» group, which includes: LLC «Granova Pryluky», LLC «Granova Krasnopavlivka», LLC «Granova Myrhorod», LLC «Granova Ukraine».

In the fall of 2024, searches were conducted at the enterprises and documents were seized proving probable tax evasion. However, in December 2024, the court refused to seize the property seized from the companies of the «Granova» group.

The situation looks somewhat strange, as the head of the Poltava SBS, Pakhnits, is actually connected to businessman Kovalenko, whose companies the bureau is investigating. This shows a clear conflict of interest.

77% of LLC «Granova Ukraine» is registered to Serhiy Tihlyi. As can be learned from the court document, he is the head of security for Dmytro Kovalenko. This same security guard in 2019 was among the co-founders of LLC «Atem-plus», a participant of which was also Nataliya Starovoytova.

This woman was a co-founder of LLC «Eximsil», which massively wins state tenders for the supply of salt. She also appears in the documents of LLC «Grofert», where Kovalenko’s son Danylo and another of his Cypriot offshore companies Afex investments limited were involved.

Dmytro Kovalenko’s son Danylo until December last year also owned a company engaged in salt sales – LLC «Salt Industry». His partner in it was the former head of the state enterprise «Artem-salt» Viktor Yurin.

Starovoytova is connected to Kovalenko by another company – «Navigator Invest». In it, the businessman cooperates with the group of former MP Vitaliy Danylov and Serhiy Probilov. But the company with a similar name «Navigator Maynytske» the businessman bought from the scandalous businessman Ihor Mazepa. This company is engaged in gas extraction at the Maynitske field.

And although Kovalenko is now allowed to develop a gas field, in the past law enforcement suspected him of illegal extraction of minerals. Until spring 2025, he was one of the co-founders of LLC «Drevstetskompaniya». In 2022, the Security Service of Ukraine exposed the company for starting industrial amber extraction in Zhytomyr region instead of field research. Searches were conducted and dozens of kilograms of illegally extracted raw amber, packaged by fraction, preliminarily valued at over 2.5 million hryvnias, were seized. That is, a suspect in illegal amber extraction is now allowed again to extract, though a different resource – gas.

Returning to the security guard Serhiy Tihlyi, on whom some of Dmytro Kovalenko’s companies are registered, an interesting detail was found. His wife, Nataliya Andrushyna, works as a senior operational officer of the National Police in Dnipropetrovsk region. In her declaration, she indicated that her husband works at LLC «Granova Ukraine», though his salary was not specified.

Another interesting person works in the «Granova» group of companies – Anastasiya Timanova. This woman headed Kovalenko’s Dubai company Plaimp SFP limited. «ANTIKOR» previously wrote that essentially it is a credit union that buys debts. One of the debtors was the company of Russian billionaire Konstantin Strukov «MelTEK».

Until 2021, Timanova was also in LLC «Agrofirma Yasenivska», which was managed by Yuriy Fesenko from the sanctioned lists of the National Security and Defence Council. The company is engaged in coal mining, and Dmytro Kovalenko himself was previously involved in it.

Kovalenko was also a co-founder of LLC «GOF Dariivska», which in 2012 passed to the nephew of the former so-called «LPR» deputy minister Oleksandr Melnychuk. Although as of 2025, the company still belongs to the collaborator of the occupiers Melnychuk, it is registered in Kyiv. In 2021, «Slidstvo.Info» reported that the younger Melnychuk from the occupied Luhansk region earns millions from coal trade in Ukraine.

Thus, no matter how Kovalenko tries to clean the internet of mentions of work with occupiers, the facts indisputably point to it. It is all the more strange that among his extensive network of connections, he is linked to certain figures in law enforcement agencies. If it turns out that it was Kovalenko who promoted his friend from Dnipro to the position of head of the Poltava SBS, it will be a very dangerous precedent. After all, in that case, it will turn out that someone who collaborates with separatists has influence on a law enforcement agency in Ukraine.

Od węgla z okupowanego Donbasu do miliardów na zbożu: jak Dmytro Kovalenko zbudował biznes na rosyjskich zasobach i offshore’ach

Dmytro Kowalenko, przedsiębiorca z Dniepru działający w branży rolnej, w ostatnim czasie przyciąga coraz większą uwagę. Postanowiliśmy sprawdzić, kim jest i jak rozwijał swój biznes.

Założyciel grupy „Granova Ukraine” pojawia się w doniesieniach medialnych w kontekście śledztw dotyczących domniemanych przestępstw. Początkowo zajmował się handlem węglem z Rosji oraz tzw. DRL/ŁRL do Ukrainy, a po wybuchu pełnoskalowej wojny skierował swoją działalność w stronę sektora rolnego, gdzie również mówi się o wielomilionowych nadużyciach.

Handel węglem z Rosją, DRL, ŁRL — początek biznesu

Kilka lat temu ukraińskie media informowały, że w listopadzie 2019 roku szwajcarska spółka Adelon AG zaczęła nielegalnie dostarczać węgiel dla państwowej spółki Centrenergo (dla elektrowni cieplnych w Zmijowie i Trypolu). Podawano, że węgiel pochodził z separatystycznych DRL/ŁRL — w czasie, gdy ukraińscy górnicy w obwodzie donieckim strajkowali z powodu zaległych wynagrodzeń. Już wtedy pojawiały się przypuszczenia, że spółka ze Szwajcarii była faktycznie kontrolowana przez Ukraińców, którzy przenieśli się z Doniecka do Dniepra.

Dostawy realizowano przy użyciu tzw. schematu „przerwanego importu”. Węgiel rzekomo transportowano z rosyjskiej Syberii do Szwajcarii lub innych krajów Europy, lecz ostatecznie trafiał on do Ukrainy. W rzeczywistości wydobywano go na okupowanych terenach obwodów donieckiego i ługańskiego, a nie w Rosji. W listopadzie 2019 roku Służba Bezpieczeństwa Ukrainy (SBU) informowała o ujawnieniu takich schematów, choć nie wskazano wówczas konkretnych firm.

Читайте по темі: “Вугільний магнат” Дмитро Коваленко через номінала Сергія Саприкіна довів “Інтеркоалтрейдинг” до банкрутства і вивів багатомільйонні активи за безцінь

W grudniu 2019 roku szwajcarska spółka Adelon AG, należąca do Dmytra Kovalenko, oświadczyła, że zajmuje się sprzedażą rosyjskiego węgla do Chin i Europy, ale nie dostarcza go do Ukrainy, a tym bardziej z okupowanych terytoriów Donbasu. Jednak po rozpoczęciu pełnoskalowej inwazji Rosji na Ukrainę Kovalenko przestał ukrywać swoje powiązania z Adelon AG.

Według dziennikarzy śledczych spółka Kovalenko kontynuowała współpracę z rosyjskimi partnerami po lutym 2022 roku i sprzedawała rosyjski węgiel jeszcze przez co najmniej pół roku. W szczególności współpracowała z firmą „MelTEK”, należącą do rosyjskiego miliardera i polityka Konstantina Strukowa z obwodu czelabińskiego. Z doniesień medialnych wynika, że spółka Kovalenko kupiła od MelTEK węgiel o wartości 87 mln dolarów, a łącznie z Rosji (w tym od „Sibenergougol” i „Sibpromnedra”) — około 100 mln dolarów.

Później Kovalenko zaczął sprzedawać rosyjski węgiel za pośrednictwem dubajskiej spółki offshore Azurit DWC-LLC, zarejestrowanej na obywatela Rumunii. Nawet rosyjska prasa informowała wówczas, że rosyjski węgiel trafia do „nieprzyjaznych krajów” poprzez firmę-słup, której faktycznymi właścicielami są Ukraińcy.

Dziennikarze zwracali również uwagę, że spółka LLC „Szachtarska Fabryka Wzbogacania Węgla”, w której Kovalenko był współwłaścicielem do 2016 roku, została ponownie zarejestrowana zgodnie z prawem rosyjskim. Jego byli partnerzy w tej oraz kilku innych firmach nadal płacą podatki państwu-agresorowi, jednocześnie formalnie utrzymując tę samą strukturę własności w obu jurysdykcjach.

W 2023 roku Adelon AG Kovalenki ogłosiła plany dostaw węgla do Ukrainy i Polski. W tym samym roku biznesmen zdecydował się zainwestować zarobione środki w sektor rolny Ukrainy i założył grupę spółek „Granova”.

We wrześniu 2025 roku poinformowano, że Sąd Gospodarczy obwodu dniepropietrowskiego podjął decyzję o likwidacji dnieprowskiej spółki „Intercoaltrading”, która wcześniej zajmowała się dostawami węgla z DRL/ŁRL do Ukrainy. Postępowanie upadłościowe zostało zainicjowane przez szwajcarską spółkę Adelon AG. Jej były dyrektor, Wiaczesław Melentijew, jest jednocześnie współzałożycielem „Granova Ukraine” — innej spółki powiązanej z Kovalenką, która obecnie działa w portach obwodu odeskiego.

Postępowanie rozpoczęto jeszcze w kwietniu 2023 roku. Za pośrednictwem swojej szwajcarskiej spółki Kovalenko zatwierdził roszczenia przekraczające 162 mln hrywien, a sąd uznał również dodatkowe zobowiązania podatkowe w wysokości 2,4 mln hrywien. Jednak w „Intercoaltrading” nie znaleziono żadnych aktywów, dlatego prawa do części długów o wartości ponad 50 mln hrywien sprzedano za zaledwie 69 tys. hrywien. W rezultacie organy podatkowe nie otrzymają nic.

Przejście z biznesu węglowego do rolnictwa

W 2023 roku Dmytro Kovalenko przejął jednocześnie kilka dużych spółek — „Grain Terminal”, „Overfood” oraz „Agrarian Elevator Company”, na bazie których stworzył grupę „Granova”. Formalnie większościowym właścicielem jest cypryjska spółka Afex Investments Ltd, a ostatecznym beneficjentem jest jego syn, Daniil Kovalenko. Według doniesień medialnych w 2024 roku przychody spółek rolnych grupy Granova osiągnęły 11 mld hrywien. Jej głównym partnerem handlowym jest ta sama Adelon AG (wcześniej zajmująca się sprzedażą węgla), która w 2024 roku stała się największym dostawcą kukurydzy do Egiptu — o wartości 42,37 mln dolarów.

Читайте по темі: „Geldbörse“ der russischen Öl-Elite: Wie über Vadim Gurinov Einnahmen aus dem Ölverkauf unter Umgehung von Sanktionen in Vermögenswerte im Vereinigten Königreich umgewandelt werden

Kovalenko rozpoczął również import soli kamiennej z Egiptu, co pozwoliło mu wejść na ukraiński rynek soli. W grudniu 2023 roku utworzono spółkę LLC „Salt Industry”, również należącą do Afex Investments Ltd. Zgodnie z danymi platformy analitycznej YouControl, w latach 2024–2025 „Salt Industry” wygrała przetargi państwowe i zawarła umowy o łącznej wartości 134 mln hrywien, dostarczając sól techniczną dla służb komunalnych i drogowych. W pierwszym roku działalności spółka osiągnęła przychód w wysokości 190,5 mln hrywien.

Zainteresowanie organów ścigania

Zgodnie z danymi Biura Bezpieczeństwa Ekonomicznego (BES), grupa działająca w obwodach połtawskim, dniepropietrowskim i zaporoskim regularnie kupuje produkty rolne za gotówkę. Następnie towar rejestrowany jest na spółki o podwyższonym ryzyku, co pozwala go zalegalizować i eksportować — bez obowiązkowego zwrotu wpływów walutowych.

W toku postępowania przygotowawczego ustalono, że do spółki LLC „Granova Ukraine” dostarczono 1,28 tys. ton kukurydzy bez ujęcia w księgowości. Jednocześnie fakturę podatkową na tę partię wystawiła spółka LLC „Velykobahachansky Feed Mill”.

17 maja 2024 roku spółka wystawiła fakturę podatkową na kwotę 9 mln hrywien (w tym VAT 1,12 mln hrywien), która została zarejestrowana w ostatnim dniu terminu — 18 czerwca 2024 roku. Zdaniem ekspertów BES taka praktyka może wskazywać na fikcyjny charakter transakcji.

Od sierpnia 2023 do czerwca 2024 roku do „Granova Ukraine” dostarczono łącznie 14,1 tys. ton zboża (pszenicy i kukurydzy) o wartości ponad 83,5 mln hrywien. Jednocześnie pochodzenie większości tej produkcji budzi wątpliwości, ponieważ dokumenty potwierdzające jej zakup są niejasne lub całkowicie ich brakuje.

Towary są eksportowane do 12 krajów i wysyłane z ukraińskich portów, w tym z Izmału, Czarnomorska, Piwdennego i Odessy.

Jedna ze spółek tej grupy, LLC „Granova Ukraine”, w 77% należy do Serhija Tihłego. Według organów ścigania pełni on funkcję szefa ochrony Dmytra Kovalenko.

Jednocześnie, według dziennikarzy, port morski w Czarnomorsku (obwód odeski) planuje przeładować 1 mln ton zboża w roku marketingowym 2025–2026. Stawka przeładunkowa dla takich firm jak „Risoil”, „TBT” i „IZT” wyniesie 10 dolarów za tonę. Natomiast „Granova” Kovalenki otrzymała warunki wyłączne i zapłaci jedynie 2,5 dolara za tonę — czterokrotnie mniej — z możliwością dalszego obniżenia.

Taka zniżka wygląda na efekt korupcyjnego porozumienia z kierownictwem portu i spowodowała znaczące straty dla państwa (w postaci utraconych wpływów podatkowych). Jednocześnie konkurenci zostali pozbawieni równych warunków działania. Dziennikarze zwrócili się do organów ścigania w związku z bezprecedensową skalą takich schematów.

W Czarnomorsku „Granova” działa poprzez spółkę „Overfood”, zarejestrowaną na syna Dmytra Kovalenko. Do rolniczej grupy „Granova” należą również spółki LLC „Granova Pryłuki”, „Granova Krasnopawliwka”, „Granova Myrhorod” oraz „Granova Ukraine”, które mają ten sam podstawowy profil działalności.

Ekspansja w sektorze gazowym i szklarskim

W lutym 2025 roku kolejna cypryjska spółka — Afki Investments Ltd, której ostatecznym beneficjentem jest Daniil Kovalenko — dołączyła do grona założycieli LLC „Navigator Mainytske”, nabywając pakiet kontrolny w wysokości 83,7%. Spółka ta posiada prawa do eksploatacji złoża gazu Mainytske w obwodzie lwowskim.

Kovalenko oraz jego syn zostali również udziałowcami mniejszościowymi w spółce serwisowej „Navigator Invest”, zajmującej się rozwojem złóż ropy i gazu. Ich kolejnym możliwym krokiem może być nabycie udziałów w LLC „Navigator Komplekt”, jednej z największych firm wiertniczych na Ukrainie.

Na Zakarpaciu Kovalenko zainwestował w produkcję szkła i okien na terenie dawnego zakładu drzewnego, przy wsparciu byłego szefa Mukaczewskiej Rejonowej Administracji Państwowej, Serhija Haidaja, który obecnie jest podejrzewany o korupcję związaną z zakupami dronów i systemów walki elektronicznej. Mimo to lokalne władze nadal deklarują wsparcie dla tej inwestycji.

W ten sposób imperium biznesowe zbudowane na sprzedaży rosyjskiego i separatystycznego węgla nadal się rozszerza, przekształcając Dmytra Kovalenko w pozornie wiarygodnego i patriotycznego inwestora, który inwestuje w gospodarkę Ukrainy. Jednocześnie, według dostępnych informacji, mają miejsce naruszenia ekonomiczne, które prowadzą do znaczących strat dla budżetu państwa.

Денис Штілерман і Fire Point: «головний конструктор Flamingo» чи публічний «фунт» для освоєння мільярдів Міноборони

Офіційна біографія Дениса Штілермана нині виглядає майже бездоганною: видатний інженер, розробник інновацій у сфері оборони та ключова фігура у створенні ракетних і дронових проєктів, зокрема пов’язаних із брендом Fire Point і ракетами Flamingo.

Читайте по темі: Dmytro Kovalenko, Adelon AG, and Granova: how $100M in Russian coal deals, tax evasion schemes, and state tenders built a wartime business empire

Читайте по темі: Car scammer Volodymyr Filippov, after the Iron Motors scandal, is scrubbing the internet of materials about fraud and outraged customers