Ольга Коломийська – Сторінка 34

Науковці досі досліджують те, що сталося понад 80 років тому. “Екстремальний” кристал із першого в історії ядерного вибуху не схожий ні на що відоме раніше

Темного липневого ранку 1945 року американські вчені та військові підірвали першу в світі ядерну бомбу у віддаленому районі Нью-Мексико. Вибух вивільнив енергію, еквівалентну 25 000 тонн тротилу, повністю випарувавши вежу, на якій була встановлена бомба, і перетворивши пустельний пісок у радіусі 300 метрів на скло, зазначають Патріоти України.

Пізніше вчені назвали це блідо-зелене і червоне, слабко виражене радіоактивне скло “тринітітом” на честь місця випробувань – Трініті. Тепер, понад 80 років потому, дослідники виявили, що в деяких зразках червоного тринітіту містяться унікальні кристали, які більше ніде в природі не зустрічаються, пише Live Science.

Вони детально описали знахідку в дослідженні, опублікованому 11 травня в журналі PNAS.

Приводом для дослідження став інший мінерал: незвичайний квазікристал, раніше ідентифікований у зразках червоного тринітіту. На відміну від більшості квазікристалів, що складаються в основному з алюмінію, цей квазікристал багатий на кремній. Його існування навіяло думку, що в склі Трініті можуть ховатися й інші химерні кристали.

“Ми хотіли детальніше вивчити ці продукти екстремального формування, – підкреслив Лука Бінді, мінералог із Флорентійського університету в Італії та провідний автор нового дослідження.

Бінді та його команда використовували електронний мікрозонд і рентгенівську дифракцію для вивчення рідкісного “бичачого крові” варіанту червоного тринітіту. Вражаючий пурпуровий колір цього зразка з’явився завдяки зруйнованій випробувальній вежі та металевому обладнанню, що її оточувало.

Краплі металу з цих конструкцій опинилися замкнені всередині розплавленого кремнієвого скла в момент вибуху, змінивши його відтінок із сіро-зеленого на червоний.

У цьому зразку дослідники виявили кристал-клатрат, який раніше ніколи не зустрічався. Клатрати – це тип кристалічної структури, в якій один елемент утворює “клітку”, що утримує всередині інші атоми. У даному випадку атоми кремнію ув’язнили мідь і кальцій всередині пов’язаних 12- і 14-гранних кристалічних решіток. Такий тип розташування рідко зустрічається в природі, особливо для неорганічних сполук, як заявила команда вчених.

Це перший випадок, коли кристали-клатрати були знайдені як побічний продукт ядерного вибуху. Під час вибуху “Трініті” температура перевищила 1500 градусів Цельсія, а тиск на короткий час піднявся до 8 гігапаскалів, що можна порівняти з тиском глибоко під земною корою. Настільки екстремальні умови змусили атоми прийняти конфігурації, які вони зазвичай не здатні прийняти.

Команда також вивчила можливість того, що новий клатрат міг бути попередником раніше описаних квазікристалів тринітиту. Математичний аналіз показав, що це малоймовірно. Однак дослідження цього взаємозв’язку допомагає розширити наші знання про верхні межі мінералоутворення, що виходять далеко за межі того, що можна відтворити в лабораторії.

“Екстремальні події, такі як ядерні вибухи, удари блискавки або зіткнення, можуть породжувати нові мінеральні фази та структури, які розширюють наше розуміння того, як організовується матерія в екстремальних умовах”, – пояснив Бінді.

Найзахищеніша “фортеця” Росії пропускає удари: Що сталося з російською ППО і чому лихоманить Кремль, – Злий Одесит

Для проведення 9 травня параду російське командування стягнуло до Москви засоби протиповітряної оборони з інших регіонів – по суті, оголивши більшу частину не тільки європейської частини РФ, а й глибоко тилової. І це на тлі того, що сама по собі столиця країни-агресорки і Московська область ще з часів СРСР вважалися найзахищенішими в питаннях ППО зонами. Але станом на 2026 рік у цьому вже є великі сумніви.

У ніч проти 4 травня буквально за 6 км від Кремля український дрон, пригнічений російською системою РЕБ, влетів у багатоповерхову будівлю. При цьому він подолав російську ешелоновану ППО, яка посилено формувалася навколо Москви напередодні параду – для чого в область і саму столицю стягнули десятки одиниць засобів малого, середнього і великого радіусу дії.

По суті, той одиничний наліт найяскравішим чином і продемонстрував, що сформовані навколо Москви кільця протиповітряної оборони не гарантують достатнього рівня безпеки від слова зовсім.

У чому причина? У нестачі саме засобів протидії чи їхньої технологічної відсталості? Можливо і те, і інше разом узяте. Але це відомо виключно вищому російському військово-політичному керівництву. Середньостатистичному ж плебсу просто кажуть, що “все під контролем”.

Мляві кільця Москви

Ще у 2023 році з’явилася інформація про те, що ППО навколо столиці Росії посилюється додатковими засобами. Їх розміщували не тільки на баштах, що зводяться в області та околицях Москви, а й безпосередньо на дахах адміністративних будівель.

Що примітно, це були переважно комплекси малого радіусу дії “Панцир-С1”. Він розроблявся як сучасна і високотехнологічна заміна радянського, морально і технічно застарілого ЗРГК 2С6 “Тунгуска”, а за результатом виявився значно менш ефективним. Але давайте докладніше.

У 2015 році перші ЗРГК “Панцир-C1” з пафосом і широкою рекламою були поставлені в Сирію для забезпечення прикриття російського угруповання на базі Хмеймім, де вони зганьбилися за всіма категоріями.

Під час першого ж нальоту на базу дронів (дозвукових малогабаритних цілей, для боротьби з якими і були створені ці комплекси) “Панцир-С1” знищив три дрони, використавши 13 зенітних керованих ракет. Тобто, навіть не гарматні засоби, а саме – дорогі ЗКР.

Зі свого боку. зенітний ракетний комплекс”Тор-М2У” того дня знищив чотири дрони, використавши п’ять ЗКР.

У відкритих джерелах є статистика, згідно з якою з квітня по жовтень 2018 року ЗРК “Тор-М2У” знищив 80 дронів противника в Сирії для прикриття бази Хмеймім, використавши 100 ЗКР. А ось “Панцир-С1” збив лише 19% цілей.

З досвіду бойових дій у Сирії якраз і з’ясувалося, що цей комплекс значно менш ефективний за стару радянську 2С6 “Тунгуску”, а його автоматична гармата 2А38М не справляється з високоточним ураженням навіть дозвукових цілей, що летять низько, і переважно доводиться покладатися на ракетне озброєння.

Зі свого боку, наведення зенітних керованих ракет у “Панцир-С1” також мало свої недоліки. Наприклад, в умовах багатоповерхової забудови ракета насилу захоплювала ціль і часто вражала саме верхні поверхи будівель, що дуже добре проявилося у 2022–2023 роках під час відбиття нальотів українських дронів – і проявляється досі.

Саме через це ЗРГК “Панцир-С1” почали встановлювати на пагорби – на вежі та дахи будівель. А для Москви навіть приволокли “Панцир-СА”, спеціально спроектований для несення служби в Арктиці. Це давало змогу не тільки компенсувати брак комплексів, а й завдяки розміщенню 18 напрямних ЗКР підвищувало ймовірність перехоплення цілі.

Загалом же для прикриття Москви і області були залучені як старі радянські засоби, так і сучасні російські, що створюють ешелоновану оборону малого, середнього і великого радіусу дії.

До складу захисту столиці РФ, крім уже згаданих вище 2С6 “Тунгуска”, ЗРГК “Панцир-С1” і ЗРК “Тор-М2”, входили і комплекси ЗРК 9К33 “Оса”, 9К35 “Стріла-10”, ЗРК середнього радіусу дії “Бук-М1/2/3”, а також ЗРК великого радіусу дії С-300/400.

Для забезпечення цього прикриття довелося оголити більшу частину європейської частини РФ й ті регіони, де на 9 травня було скасовано парад – і вони залишилися без протиповітряної оборони на догоду безпеці Москви.

І навіть попри такі безпрецедентні заходи безпеки і насиченість окремо взятої локації засобами ППО, впевненості в безпеці у російського військово-політичного керівництва не було.

Грубо кажучи, Росія навіть у найідеальнішому випадку, використовуючи всі наявні в неї засоби ППО, не здатна забезпечити собі достатньо високий захист від ударів із повітря. І усвідомлення Кремля, а також побоювання з цього приводу були яскраво продемонстровані саме напередодні 9 травня.

Але як би це дивно не звучало, систем протиповітряної оборони у РФ з кожним днем стає насправді не більше, а все менше і менше.

Сніжний ком втрат

Від початку повномасштабного вторгнення в Україну російські війська втратили знищеними, пошкодженими і затрофеєними понад 1 370 засобів ППО – таких як зенітні установки, ЗРГК, ЗРК, РЛС, РЕБ та інші системи.

Загалом, втрати РОВ на сьогодні сягнули рівня абсолютного невідшкодування навіть у разі настання миру на наступні 10 років! Все вірно, навіть через цей час Росія не зможе відновити той потенціал, що був нею втрачений за чотири з гаком роки.

Нині ж РОВ щомісяця втрачають від 20 до 30 засобів ППО, переважно малого радіусу дії, за якими українські Сили безпілотних систем влаштували масштабне полювання з практично щоденною результативністю – як на тимчасово окупованих територіях, так і в російському прикордонні.

Щонайменше одна російська система ППО уражається за 1-2 дні.

При цьому показники виробництва нової продукції в Росії далекі від темпів втрат.

Наприклад, ЗРГК “Панцир-С1” виробляються приблизно 1-2, максимум 3 одиниці готової продукції на місяць – або від 12 до 24 на рік. Аналогічно, але більш енерговитратно, ЗРК “Тор-М2” і ЗРК “Бук-М3”.

Тобто, на місяць Сили оборони України сумарно знищують річний потенціал виробництва одного з типів російських засобів ППО.

Виходячи з таких показників і загальної динаміки, до кінця 2026 року в Росії залишиться засобів ППО, яких ледь вистачить для захисту Москви і низки резиденцій Володимира Путіна – без абсолютної гарантії надійності такого захисту.

Йшов п’ятий рік війни.

Пробивають дно: Економіка Росії пішла на спад і потягнула за собою Білорусь

Економіка Росії скоротилася на 0,3% за підсумками першого кварталу 2026 року, Білорусі – на 0,4%. Обидві країни йшли в рік з оптимістичними прогнозами зростання, але результат виявився протилежним, передають Патріоти України з посиланням на допис Служби зовнішньої розвідки України.

Чому економіки падають

Ключова причина – боротьба Центробанку Росії з інфляцією. Підвищення облікової ставки різко здорожчало кредити для бізнесу та промисловості, що загальмувало виробництво.

Оскільки Білорусь міцно прив’язана до російського ринку, кризу вона відчуває разом із сусідом – і без власних інструментів виходу з неї.

Стагфляція замість зростання

Амбітний білоруський п’ятирічний план зростання на 15% тепер виглядає як фікція. Натомість країні загрожує стагфляція: економіка падає, ціни ростуть.

За минулий рік польський продуктовий кошик коштував лише на 8% дорожче за білоруський – тоді як кілька років тому розрив сягав 30%. Якщо тенденція збережеться, білоруські магазини можуть стати дорожчими за польські.

Що буде після війни

Навіть завершення війни не дасть Росії швидкого відновлення – надто глибокі структурні проблеми. Для Білорусі наслідки можуть виявитися ще болючішими: поки Росія підтримує білоруську економіку під час війни, після неї вона шукатиме компенсації – насамперед людський капітал і частку білоруського ринку, витісняючи місцевий бізнес на користь російського.

Син підсанкційного олігарха Вадима Єрмолаєва, засуджений за аферу на 100 мільйонів євро, дружить з ексбанкіром «банку-пральні» Versobank Володимиром Фогелем

Син підсанкційного олігарха Вадима Єрмолаєва, засуджений за аферу на 100 мільйонів євро, дружить з ексбанкіром «банку-пральні» Versobank Володимиром Фогелем

35-річний Артур Єрмолаєв — син підсанкційного українського бізнесмена Вадима Єрмолаєва — підтримує контакти з колишнім банкіром естонського Versobank Володимиром Фогелем, який зараз проживає в Ризі та пов’язаний із латвійськими впливовими колами.

Versobank раніше фігурував у скандалах навколо відмивання грошей і транскордонних сумнівних операцій. У 2018 році естонський регулятор позбавив банк ліцензії через масштабні порушення у сфері боротьби з відмиванням коштів.

Сам Артур Єрмолаєв став одним із ключових фігурантів великої справи про телефонне шахрайство. Суд естонського повіту Гар’ю встановив, що група, пов’язана з Єрмолаєвим, у 2019–2022 роках ошукала людей майже на 100 мільйонів євро.

Попри масштаб афери, син українського бізнесмена отримав умовний термін та погодився виплатити державі 8,5 мільйона євро. Після вироку він залишив Естонію та вилетів приватним літаком до Тель-Авіва.

За даними джерел, Єрмолаєв регулярно бував у Ризі та підтримував дружні стосунки з Володимиром Фогелем — колишнім банкіром Versobank і представником Latvijas ebreju kopienas restitūcijas fonds.

Читайте по темі: У Швеції взяли під варту моряка з «тіньового» танкера РФ через фальшиві документи

В Україні почали штрафувати за незареєстрованих собак: Як узаконити тварину і не “влетіти” на гроші

Обов’язковий облік домашніх тварин в Україні остаточно перестає бути суто паперовим правилом. Практику вуличних перевірок, яку зараз застосовують у Львові та Ужгороді, невдовзі масштабують на всю державу, тож господарям варто заздалегідь подбати про внесення своїх чотирилапих друзів до офіційних баз даних. Про це розповіла кінологиня Марина Бойко у Тіk-Tok, передають Патріоти України.

Експерта наголосила, що реєстрація тварин — це не наявність чіпу чи адресника, це спеціальна процедура, яку можна пройти у місцевому Центрі надання адміністративних послуг (ЦНАП).

«Є версія що це можна зробити через «Дію», але це не так», — зауважила Марина.

За словами кінологині, процес реєстрації кота чи собаки доволі простий: власникові тварини необхідно завітати до найближчого ЦНАПу з особистим паспортом, ветпаспортом улюбленця (обов’язково з ксерокопією відмітки про щеплення від сказу) та кольоровою фотокарткою чотирилапого формату 10 на 15 см. На місці ви заповнюєте заяву та сплачуєте 210 гривень за послугу.

Протягом двох тижнів на вам на телефон надійде сповіщення — після цього можна забирати офіційне свідоцтво та номерний жетон на нашийник вашого улюбленця.

Експертка зауважує, що наразі штраф за первинну відсутність документів про реєстрацію тварини невеликий — 340 гривень, але з кожним разом ці штрафи будуть збільшуватися.

Нагадаємо, влітку собаки можуть отримати тепловий удар уже за температури понад 25 градусів, а найбільше ризикують брахіцефальні породи (мопси, бульдоги, боксери), а також хаскі, вівчарки, ретривери, літні та надмірно вгодовані тварини.

Карта бойових дій 9-16 травня: окупанти наближаються до Слов’янська, а ЗСУ контратакує на Харківському прикордонні

Однак це не допомогло. За пів місяця окупаційна армія захопила близько 50 км². А це є найменшим травневим показником з 2024 року. Два роки поспіль травень був місяцем тотального наступу під покровом “зеленки”. А цього року триває тенденція скорочення динаміки не тільки окупації, а й будь-якого просування вперед, навіть через сірі зони.

ЗСУ має успіхи на прикордонні Харківщини

Одним із показових прикладів провального наступу росіян є ситуація в районі Вовчанська, де наші захисники тримають оборону вже понад 730 днів. У травні кількість штурмів на Харківському прикордонні зросла вдвічі. Але результат виявився зворотним. Ворог не лише не просунувся вперед, а й через втрати живої сили був змушений відступити на двох ділянках. Зокрема Сили оборони зуміли звільнити село Вільча й відкинути ворога ближче до Вовчанська, в якому, до слова, ЗСУ утримують кілька південних кварталів.

За останні пів року окупанти змогли форсувати річку Вовча, по якій тривалий час пролягала лінія фронту, та розвинути своє просування на південь і в самому Вовчанську, і на захід від нього. При цьому їхні штурмовики регулярно забігали як у Вільчу, так і в Симинівку, що на 5 км південніше від Вовчанська. Таким чином ворог хотів перерізати нам логістику, щоб врешті остаточно захопити місто.

Зараз же звільнення Вільчі продемонструвало, що російська армія не має спроможностей для наступу, а дефіцит піхоти спричиняє відхід з уже зайнятих позицій. Чи матиме ця тенденція продовження і чи зможуть ЗСУ відкинути окупантів знову на інший берег річки, побачимо в найближчі місяці. Однак є ознаки того, що наше командування розглядає такий сценарій. Адже одночасно зі звільненням Вільчі Сили оборони відбили також село Старицю й зайняли половину великого лісового масиву на північ від нього. А це вже дії, спрямовані на витіснення окупантів із правобережжя Сіверського Дінця, де вони закріпилися ще від початку наступу на Вовчанськ рівно 2 роки тому.

Ще далі на схід на Харківському прикордонні 129 бригада ЗСУ звільнила село Одрадне, а також значну територію довкола нього всього 19 км². Ворог захопив цю територію в листопаді минулого року із перспективою розвинути наступ на Великий Бурлук, щоб перерізати логістику до Куп’янська і вийти нашим оборонцям цього міста у тил. Але за пів року наступу на цій ділянці прикордоння росіяни змогли заглибитися максимум на 5 км углиб України. Тепер же наші військові відкинули ворога знову до кордону, якраз у місці найбільшого прориву. Нагадаємо, що у квітні Сили оборони звільнили сусіднє село Амбарне. За сукупністю всі ці дії фактично зірвали будь які спроби продовжити наступ на Великий Бурлук на цій ділянці кордону.

Фронт поступово наближається до Слов’янська

Цього року з наростанням дронової компоненти бої за контроль над лісовими масивами матимуть особливе значення – бо не тільки це спосіб закріпитися й вижити, а й шлях до прихованого просування.

Ворожі ДРГ зараз використовують ліси на Слов’янському фронті в районі Святогірська, щоб максимально наблизитися до Слов’янська. Так, Сили оборони виявили та знищили кілька окупантів у селах Тетянівка і Пришиб, що вже далеко в нашому тилу на правобережжі Сіверського Дінця.

І це при тому, що бійці 3-го армійського корпусу місяцями тримають непорушною лінію фронту біля Новоселівки і Дробишевому, що на північ від Лимана. Тож наразі не йдеться ані про наступ на Святогірськ, ані про закріплення в цьому районі. Поки що це поодинокі розвідувальні випадки. Але ця негативна тенденція вказує на реальність загрози й розкриває найближчі наміри росіян.

Тим паче, саме на сході від Слов’янська і Краматорська є єдина ділянка фронту, де ворог має стабільне просування вперед. Не став винятком і цей тиждень. Окупанти закрили велику кишеню в 4,5 км кв. між Закітним і Різниківкою, а також розширили зону боїв аж до Кривої Луки, що є серйозною загрозою оточення наших оборонців у Закітному.

Днями ворог пробився на 4 км крізь сіру зону, зайняв більшу частину Різниківки й закріпився в Калениках. Таким чином він націлився на закриття ще більшої кишені, у 60 кв. км, між Калениками і Никифорівкою. Головна мета – вийти широким фронтом для наступу на наш укріпрайон у Рай-Олександрівці. Дуже погано, але ворожі штурмовики вже доходять до її околиць. А це пришвидшить захоплення цієї великої кишені.

Однак після зміни командуючого, відповідального за цей напрямок, ЗСУ почали більш ефективно протидіяти. Завдяки локальній контратаці нам вдалося відкинути росіян із Липівки та Никифорівки.

Ще далі на південь, уже на Краматорському фронті, росіяни мали просування в районі Привілля та Федорівки Другої. Тут вони значно розширили зону боїв вздовж каналу “Сіверський Донець – Донбас” і наступають у напрямку ще одного нашого укріпрайону поблизу Малинівки. Наразі Сили оборони тримають лінію фронту вздовж каналу і не дають окупантам перебратись на інший бік.

Ситуація у Костянтинівці щодня погіршується, окупанти в місті

На північ від Часового Яру тривають активні зустрічні бої. Росіяни мали невелике просування біля Маркового, а ЗСУ натомість відкинули їх від Віролюбівки. Утримання цієї ділянки фронту є критично важливим для наших захисників у Часовому Ярі, які, своєю чергою, прикривають лівий фланг Костянтинівки. Цього тижня накати штурмовиків на Часів Яр стали більш масовими – аж настільки, що нашим військовим довелося використовувати касетні боєприпаси.

І все ж окупантам вдалося збільшити зону закріплення на схід від Костянтинівки, в районі Предтечиного. Майже вся південна частина Костянтинівки перейшла в сіру зону боїв з інфільтрантами. Однак ситуація з кожним днем погіршується. Зі сходу росіяни охоплюють місто, використовуючи великий ліс, вони наступають на Новодмитрівку та все частіше отримують можливість заглибитися в саме місто.

Аналогічна ситуація – із західного флангу. Там вони через Іллінівку, а потім використовуючи ліси на берегах озер та оминаючи міську забудову, намагаються проникнути аж до північних кварталів Костянтинівки. Одночасно росіяни заходять у центральні райони міста, де пробують закріпитись у промислових зонах.

Днями бійці 100-ї волинської бригади, що з тероборони виросла в одну з найбільш технологічних механізованих бригад, показали спецоперацію, яку вони провели кілька тижнів тому. Ворог закріпився в будинку на території Цинкового заводу. Для його ліквідації бійці використали 3 наземні дрони. Один відволікав увагу, інший, начинений вибухівкою, став дроном-камікадзе. Врешті третій дрон підвіз ще більше вибухівки, якою наші штурмовики підірвали весь будинок із росіянами. Це не просто спецоперація. Це приклад, як потрібно воювати в сучасних умовах, мінімізуючи ризик для людей. Це шлях до нашої перемоги.

Формула перемоги від Мадяра

Командувач Сил безпілотних систем Роберт Броуді, або просто “Мадяр”, розробив просту формулу деокупації України, яку назвав “Стандарт 10”. Командир відзначає, що в середньому ударний дроновий екіпаж у ЗСУ знищує трьох росіян на місяць, тоді як у СБС – 15 окупантів, а найкращі екіпажі ліквідовують аж 30. Мадяр вказує, що без збільшення кількості ЗСУ та боєприпасів, а лише удосконаливши координацію та управління, можна довести середню кількість знищених окупантів одним екіпажем до десяти осіб на місяць, що подвоїть темпи демілітаризації росармії.

“Ми будемо мати дуже гарний результат за дуже короткий проміжок часу. Відчуємо нестачу противника на фронті негайно. Вони не встигнуть переглянути свою мобілізаційну політику і в короткі терміни подвоїти залучення особового складу. Адже мова йде про 70 тис. військових щомісячно”, – резюмує командир СБС.

Враховуючи неспроможність путінської влади провести швидку масову мобілізацію та відсутність у ворога великих стратегічних резервів, навіть часткова реалізація цього простого плану Мадяра може мати доволі швидкі та несподівані для окупантів наслідки на фронті. І замість великого наступу в росіян може вийти великий відступ. Головне в цій ситуації – що час тепер знову працює на нашому боці.

Джерело

Росіяни готують удари по Офісу президента та резиденції в Конча-Заспі, – Зеленський

Головне управління розвідки здобуло документи, які свідчать про підготовку Росією нових ракетно-дронових ударів по Україні, зокрема тому, що вони називають “центрами ухвалення рішень”, заявив президент Володимир Зеленський після наради з керівниками ГШ ЗСУ, ГУР МО, СЗРУ та СБУ, передають Патріоти України.

“Фахівці ГУР МО здобули документи, які свідчать про підготовку росіянами нових ракетно-дронових ударів по Україні, зокрема, як вони вказують, по “центрах ухвалення рішень”. Серед них, зокрема, майже два десятки політичних центрів, військові пункти.

Звісно, ми взяли до відома цю інформацію. Але варто зауважити спеціально для російського керівництва, що Україна все ж таки не Росія, і, на відміну від країни-агресора, де є чіткий автор цієї війни та його багатолітнє оточення, яке забезпечує його відірваність від реалій, джерелом захисту України є готовність українського народу битись за свою незалежність та свою власну самостійну державу”.

Деталі: До допису президента у соцмережах прикріплено знімки з супутника, очевидно добутих розвідкою з російських військових кабінетів. На них координати і дані про кілька об’єктів, зокрема “адміністрації президента України”, резиденції президента (державної дачі) підземних захищених приміщень у центрі Києва. Знімки датовано 6-м травня.

“Росії треба закінчувати свою війну та домовлятись про достойний мир, а не шукати, чим ще залякати Україну. Дякую всім, хто допомагає!”, – написав глава держави.

Після перевірки декларації на 38,8 мільйона гривень Кізляр складає депутатський мандат

Представник ВО «Батьківщина» Олександр Кізляр достроково складає свої повноваження. Відповідний проєкт рішення вже підготували до розгляду.

Кізляр входив до постійної комісії з питань ЖКГ, приватизації та використання майна територіальної громади. Але запам’ятався не роботою в комісії, а гучним антикорупційним скандалом. Наприкінці минулого року НАЗК завершило повну перевірку його декларації за 2024 рік і виявило недостовірні дані на 38,85 млн грн.

За висновками НАЗК, депутат не зміг підтвердити законність походження понад 25 млн грн готівкових коштів, а також не задекларував ще понад 12 млн грн власного доходу, який був використаний на придбання майна. Матеріали перевірки були направлені до правоохоронців.

Уже в березні цього року під час ще однієї перевірки у декларації його сина Олександра Кізляра теж знайшли невідповідності — цього разу на понад 8,6 млн грн. Йшлося про незадекларовані паркомісця в Києві, корпоративні права та вартість автомобіля Toyota Land Cruiser 2022 року.

Наступним депутатом від ВО «Батьківщина» може стати Віктор Савчук, місцевий підприємець.

Окупантам стане геть непереливки? ЗМІ дізналися, на що Україна витратить перші 9 з 90 млрд євро від Євросоюзу

Євросоюз готується затвердити умови кредиту на суму 90 млрд євро для України вже в понеділок. Про це повідомило видання Politico з посиланням на представників ЄС, передають Патріоти України.

Зазначається, що це наблизить Київ до отримання першого кредитного траншу на суму понад 9 млрд від Брюсселя в середині червня. Передбачається, що ці гроші підуть на покриття негайних бюджетних дефіцитів і закупівлю безпілотників для захисту від РФ.

Після проходження внутрішніх процедур ЄС остаточно затвердить кредит у розмірі 90 млрд євро відразу ж після того, як Київ та Брюссель узгодять деталі погашення боргу за рахунок репарацій від Росії.

Зазначається, що якщо Кремль відмовиться виплачувати ці репарації після війни, лідери ЄС заявили, що залишають за собою право використовувати заморожені російські активи для погашення кредиту – тим самим анулюючи борг Києва.

На що витратять гроші

Якщо все піде за планом, Брюссель спочатку закупить безпілотники на суму 5,9 млрд євро в червні для зміцнення української оборони. Потім Єврокомісія перерахує Києву 3,2 млрд євро, які він зможе спрямувати на покриття бюджетних витрат, включаючи виплату зарплат військовим.

“Комісія прагне здійснити перший транш якомога швидше, у другому кварталі 2026 року. Він покриє закупівлю безпілотників у України для України”, – сказав єврочиновник виданню.

Зазначається, що попри нещодавній прогрес, у Євросоюзі розуміють, що Києву знадобиться більше грошей у 2027 році, але їх залучення може бути проблематичним, якщо члени ЄС не захочуть брати на себе додаткові спільні борги.

“Душой расію нє панять”: Які українські імена не з якогось дива люблять росіяни

Українські імена несуть потужний заряд історичної пам’яті та національної ідентичності, і це особливо дратує сусідів зі сходу. Вони розповідають про князів Київської Русі, видатних письменників та героїв, які творили українську державність, зазначають Патріоти України.

Ці імена мають глибоке коріння в нашій культурі та підтверджують зв’язок з Київською Руссю, яку Москва намагається привласнити.

Кожне з них пов’язане з конкретною постаттю або подією, що формувала український народ протягом століть, і це факт особливо болісно сприймається у РФ.

Чоловічі імена, які бісять росіян

Богдан означає «Богом даний» і символізує духовну силу українського народу. Святослав поєднує святість і славу — це ім’я носили князі Київської Русі, і їхня спадщина викликає особливе роздратування у Кремля. Ярослав перекладається як «яра слава» і також належить великим українським правителям, що правили з Києва.

Данило та Роман — імена королів Данила Галицького та князя Романа Галицького. Остап походить від «Євстафій» і особливо популярне в Західній Україні.

Тарас носить особливе значення як ім’я Тараса Шевченка, символу українського відродження. Максим нагадує про Максима Залізняка, ватажка Коліївщини. Агафій також входить до традиційних українських імен з давньою історією.

Орест. – Мабуть нагадує типовому росіянину побиття “ментами” та неприємну ніч в КПЗ , або 15 діб у камері.

Жіночі імена української традиції

Соломія — західноукраїнське ім’я з міцними культурними коренями, що підкреслює регіональну українську ідентичність. Леся прославилася завдяки Лесі Українці, видатній письменниці. Мирослава означає «мирна слава» і продовжує княжу традицію іменування часів Київської Русі.

Богдана — жіноча форма від Богдан з тим самим духовним значенням. Василина, Параска та Квітослава належать до автентичних українських імен. Ці імена не просто красиво звучать — вони несуть історичну пам’ять про Київську Русь як українську державу.