Latvian ABLV banker Andris Ovsjannikovs and Belarusian Darya Terekhina vanished after laundering €50 million through Riga-based schemes

When the investigation into the laundering of tens of millions of euros through Latvia’s ABLV Bank first began, it looked like a showcase operation by European law enforcement: synchronized arrests, media leaks, and loud statements about the “dismantling of an international criminal network.”

But three years later, the case seemed to dissolve: suspects disappeared, media coverage was cleaned up, and key companies continued to exist. This raises the question — is it a prolonged investigation, or a carefully managed “winding down” of an inconvenient story?

How €50 million was laundered

The peak of the story came in 2020. At that time, Latvia’s Economic Crime Police carried out a series of arrests in Riga — with pre-leaked dates and deliberately staged media coverage.

The essence of the case was classic: money obtained from fictitious transactions was being routed through ABLV Bank. A network of companies in Latvia, Germany, Switzerland, Russia, and Belarus was used for this purpose. The mechanism was simple: fake supply contracts for goods were issued, and funds were “cleaned” through bank accounts.

Читайте по темі: Імпорт 23 автомобілів за підробними сертифікатами: керівника компанії оштрафували на 1 мільйон гривень

The key figures in the scheme were also publicly named. These included Andris Ovsjannikovs — a personal banker at ABLV who ensured transactions were processed and legitimized — and Andris Putniņš, a Latvian businessman. The case also mentioned unnamed “Belarusian citizens.” The alleged organizer, according to several publications, was Russian citizen Vyacheslav Ivanov, while Darya Terekhina allegedly played an active role as the formal owner of the company Manat, through which funds were routed.

The connecting link was the company Manat, owned by Darya Terekhina, who was suspected of being a nominee owner, since the company had been hastily transferred to her — previously it belonged to the Seychelles offshore entity Manat Holdings. The company, which had turnover in the millions of euros, was used in a chain of fictitious transactions. After the scheme was exposed, the company sharply moved into losses, although it was not liquidated.

 tidttiqzqiqkdinv quuiqhhidzzierhab

Among others involved in the scheme were also named ABLV Bank shareholder Ernests Bernis, Russian citizen Vyacheslav Ivanov, and former head of ABLV’s Minsk representative office Yevgeny Terekhin. Ovsjannikovs and Terekhin were reportedly detained.

High-profile arrests and … silence

After the arrests and news coverage, the ABLV Bank case suddenly disappeared from the media landscape.

At first, the case was accompanied by typical rhetoric of “exposing an international money-laundering network,” “dismantling a financing channel,” and “synchronized arrests across the EU and Belarus.” But by 2022–2023, the flow of information sharply stopped.

As of 2026, six years later, there is no transparent information about court verdicts. Regular investigative reports have disappeared, and media outlets that actively covered the case no longer mention it. Only old publications remain in search results.

And this is not just a natural fading — there are signs of a managed disappearance of the topic.

Where did Terekhina and Ovsjannikovs go?

Читайте по темі: Судитимуть директора Департаменту фінансів КМДА, який завдав 581 мільйон гривень збитків бюджету Києва

The fate of the suspects is one of the most opaque elements of the story.

Regarding Andris Ovsjannikovs, the situation is relatively clear — “relatively” being the key word. It is known that he was detained in 2020 and was considered one of the key participants in the scheme under investigation. But after that, there is an information vacuum: no public record of a conviction and no detailed information about any plea deal (if it existed).

Against this background, it is striking that Ovsjannikovs appears in Bulgarian property records: he is listed as the owner of the “Biruta” guest apartments in Golden Sands, purchased in 2025. This suggests that as of at least February 2025, he is not only free but also able to move freely within the EU.

The case of Darya Terekhina is an even deeper “grey zone.” Very little is known about her: a Belarusian citizen, owner of the company Manat, and a suspect in a €50 million money-laundering case. However, there is no record of arrest or extradition, no interviews or public presence. She is practically absent from public sources.

An additional detail is a possible connection to Yevgeny Terekhin, former ABLV representative in Minsk, about whom nothing is known either.

It should also be noted that in recent years there have been observations of the “cleaning” of references to the surnames Terekhin and Terekhina online. This is no longer just disappearance — it looks like active removal of digital traces.

Why the case stalled and what is happening now

If the ABLV Bank story is viewed not as a single criminal case but as part of a larger Baltic “financial laundering hub,” it becomes clearer why the investigation has effectively faded into the background.

From the beginning, the investigation faced a scale problem. Latvian prosecutors openly admitted it involved an international group operating across multiple countries, requiring dozens of legal assistance requests and the analysis of thousands of transactions.

At the same time, the case unfolded during a systemic crisis in Latvia’s banking sector. After the 2018 FinCEN accusations against ABLV Bank, Latvia came under significant pressure from the United States and FATF. The country needed to quickly demonstrate action against “dirty money” from Russia, Ukraine, Azerbaijan, and Belarus.

This is why the raids on ABLV Bank looked so theatrical: special forces, media leaks, synchronized actions in Belarus, and public statements about an international criminal network. But then the system ran into several problems at once.

First, many suspects were foreign nationals. By February 2020, prosecutors already stated that suspects included citizens of other countries, including Belarus and Russia. After 2022, cooperation between the EU, Belarus, and Russia effectively collapsed. If a suspect is outside EU jurisdiction, the investigation becomes a long bureaucratic process.

Second, the scheme relied heavily on offshore structures and intermediaries. The company Manat, linked to Terekhina and Ovsjannikovs, was controlled via a Seychelles structure — a typical setup for cases that can be investigated for years without resolution.

Third, there appear to have been issues with the evidentiary base. An indirect signal is that some confiscation proceedings began to collapse in court. In 2021, a Latvian Economic Court refused to confiscate funds from one ABLV client due to insufficient evidence of criminal origin. In money-laundering cases, this is critical: without proof of the underlying crime, many charges begin to fall apart.

There is also another factor rarely discussed openly in Latvia: too many people were involved in the non-resident banking system. The materials mentioned not only low-level employees but also former top managers. If fully pursued, the investigation would extend beyond one group and touch the entire Baltic financial transit model of the 2010s.

Against this background, the disappearance of Darya Terekhina is particularly striking. After initial reports, she virtually vanished from public space. Moreover, there appears to be a pattern of “digital erosion” around the surnames Terekhin/Terekhina: old materials disappear, links are de-indexed, and some publications are removed or hidden.

Such patterns usually occur either due to coordinated legal reputation cleaning or when individuals attempt to erase their public footprint entirely.

Current situation

Today, the entire story resembles a “frozen case”: formally the investigation still exists, some parts may proceed behind closed doors, but publicly there is almost no movement.

And this may be the most important indicator. In Europe, financial crime cases either end with high-profile convictions or gradually dissolve into endless procedures until public interest disappears on its own. The ABLV case increasingly looks like the second scenario.

Перекази від родичів та друзів: Ось кому податкова виставить рахунок

Податкова може розглядати банківські перекази громадян як дохід і донараховувати відповідні податки — податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Сума виходить чимала, інколи навіть сотні тисяч гривень. Найгірше, що можна зробити – це проігнорувати вимогу, адже гроші у вас все одно заберуть. Про це розповідає Новини.LIVE з посиланням на адвоката Богдана Янків, передають Патріоти України.

Звідки береться борг

Є два основні варіанти:

  • Ви самі задекларували податок, але не заплатили його вчасно.
  • Податкова після перевірки вирішила, що у вас був дохід (наприклад, P2P-перекази) і донарахувала податки.

У другому випадку податкова часто спирається на дані банків та інформацію, яку отримує від НБУ. Якщо пояснень немає — виписують податкове повідомлення-рішення.
Як тільки суму не сплачено вчасно, вона стає податковим боргом.

Що відбувається далі

Далі запускається механізм стягнення. І він може бути різним.

Спрощене стягнення без суду

Іноді податкова може списати гроші без суду. Але це працює не завжди.
Таке можливо, якщо:

  • ви самі подали декларацію;
  • вказали суму до сплати;
  • не заплатили протягом 90 днів.

У такому випадку податкова ухвалює рішення і запускає списання коштів через виконавчу службу.
При цьому до боргу додається ще приблизно 10% виконавчого збору.

Стягнення через суд

У більшості випадків, особливо з перевірками P2P, працює саме цей варіант.
Як це виглядає:

  • податкова звертається до суду;
  • отримує рішення про стягнення;
  • передає справу виконавчій службі;
  • кошти списують з рахунків або стягують іншим способом.

Без суду у таких ситуаціях зазвичай не обходиться, особливо якщо ви не ФОП.

Скільки часу є у боржника

Після отримання податкового повідомлення у вас є певний час на реакцію.
Зазвичай:

  • близько 30 днів після податкової вимоги — до початку примусового стягнення;
  • до 90 днів у випадку окремих процедур із задекларованими податками.

Це той період, коли ще можна щось змінити.

Що реально можна встигнути зробити

У цей час платник може:

  • оскаржити рішення податкової;
  • подати пояснення або документи;
  • домовитись про розстрочку;
  • частково сплатити борг;
  • підготуватись до суду.

Огляд Лиманського напрямку – Костянтин Машовець

1. Командування російського угрупування військ (УВ) «Запад» продовжує здійснювати спроби ліквідувати Лиманський плацдарм Збройних сил України (ЗСУ) на річці Сіверський Донець і зайняти охоплююче положення відносно району оборони ЗСУ навколо міста Слов’янськ (з півночі та північного сходу), вийшовши до Сіверського Донця на широкому фронті (від Святогірська до Закітного).

Для виконання цього завдання противник (російські війська) розгорнув відповідне оперативно-тактичне угрупування військ на цьому напрямку, що складається з частин і з’єднань 20-ї та 25-ї загальновійськових армій (ЗВА) УВ «Запад» та окремих сил і засобів зі складу 1-ї танкової армії (ТА) УВ «Запад», приданих їм в якості посилення.

За бойовим та чисельним складом (БЧС) це угрупування досить співставне з угрупуваннями противника, які діють на низці інших активних оперативних напрямків. Наприклад, з УВ «Центр», що діє на Покровському/Добропільському напрямку, або з УВ «Восток», що діє на Гуляйпільскому та Олександрівському напрямках. Зокрема:

20-та ЗВA, має у своєму складі:

– 144-та мотострілецька дивізія (мсд) – 254-й, 283-й та 488-й мотострілецькі полки (мсп), 59-й танковий полк (тп)

– 3-тя мотострілецька дивізія – 252-й, 362-й та 752-й мотострілецькі полки, 237-й танковий полк

– У смузі цієї армії, у якості її підсилення, також діють підрозділи 2-ї мсд зі складу 1-ї ТА (з її 1-го та 15-го мсп)

25-та ЗВA

– 67-ма мсд – 31-й, 36-й і 37-й мсп, 19-й танковий полк

– 164-та окрема мотострілецька бригада (омсбр)

– 169-та омсбр

– 11-та окрема танкова бригада (отбр)

Окрім згаданих сил і засобів, у цьому напрямку також діє низка частин і підрозділів зі складу «територіальних військ» (ТрВ) «вс рф» та їх, так званого, «мобілізаційного резерву» (МР). Їхня загальна кількість, ймовірно, становить приблизно 2-3 окремі «мотострілецькі/стрілецькі полки» та до 3-4-х (можливо до 5-6-и) окремих «мотострілецькихстрілецьких батальйонів». Усі вони, або перебувають під оперативним підпорядкуванням частин та з’єднань обох армій, що діють на Лиманському напрямку, як «придані сили та засоби», або входять до їхнього штатного складу.

Також слід зазначити, що майже у всіх підрозділах і частинах обох армій (особливо, передових) сформовані так звані «штурмові підрозділигрупи» — найчастіше «окремі штурмові роти», рідше — «окремі штурмові батальйони», які безпосередньо використовуються для проведення атакуючихштурмових дій у тактичній зоні на найважливіших ділянках і напрямках.

2. Наразі передові частини та з’єднання обох армій намагаються «ізолювати» Лиманський район оборони ЗСУ, аби якнайшвидше перейти безпосередньо до його повномасштабного штурму, зокрема:

– Частини та підрозділи 144-ї мсд 20-ї ЗВА, підсилені окремими підрозділами 1-го та 15-го мсп 2-ї мсд 1-ї танкової армії, діючи з плацдарму на річці Чорний Жеребець, намагаються якомога глибше місто Лиман з півночі та північного заходу, діючи з рубежу Середне – Шадриголове в напрямку Олександрівки, а також у напрямках Шадриголове – Дробишеве і Колодязі – Ставки.

– У свою чергу, передові частини та підрозділи 25-ї ЗВА прагнуть глибше обійти Лиман з півдня та південного сходу, одночасно зосереджуючись на «проникненні» своїх передових штурмових груп та підрозділів безпосередньо в саме місто, переважно зі сходу. У цьому сенсі вони намагаються прорватися з рубежу Діброва – Озерне у район Брусівки та Старого Каравану, а також, використовуючи ліс між Ямполем і Лиманом, аби «затягнути» додаткові малі піхотні (штурмові) групи до міста.

На практиці (у тактичному сенсі) ці дії за звітний період виглядають так:

– Противник продовжував активні атаки/штурмові дії в районі Дробишеве та Новоселівки, намагаючись повністю взяти під контроль Дробишеве і просунутися до Сіверського Донця за напрямком Новоселівка — Ярова. Йому це не вдалося. Його окремі малі піхотні групи, які раніше «інфільтрувались» в район Ярової, очевидно, поступово були «зачищені».

– Атаки з боку Середнього в напрямку Олександрівки також не принесли позитивного результату для російської 20-ї ЗВА. Малі та «надмалі» піхотні групи противника, які широко проникли в район Соснове — Олександрівка — Новселівка — Ярова, поступово ліквідовуються передовими підрозділами ЗСУ. Таким чином, противник, який вів бойові дії в цьому районі майже всю весну, досі так й не зміг повністю взяти під свій контроль ні Новоселівку, ні Дробишеве.

– Також атакуючі дії противника за напрямком Колодязі — Ставки були безуспішними. ЗСУ продовжують утримувати свої позиції в районі останнього, а також на північ від Зарічного (район Мирного).

– У свою чергу, зусилля російської 25-ї ЗВА на південь і схід від Лиману, очевидно, також були безуспішними. Більше того, її лівофлангові підрозділи, очевидно, стикнулися із певними труднощами, пов’язаними з активним опором ЗСУ в районі Озерного та Ямполя, де українські підрозділи змогли відбити у противника низку окремих позицій.

Ймовірно, єдиним позитивним результатом для цієї російської армії є розширення присутності її штурмової піхоти в районі Діброви, де противник вперто намагається прорватися крізь ліс у напрямку Брусівки та Старого Каравану. Вона також заслуговує «на визнання» за утримання позицій уздовж дороги Лиман-Закітне, що проходить через ліс, де противник явно зазнає досить сильного флангового тиску з боку ЗСУ (адже у районі Озерного та пляжу Варадеро фіксуються досить інтенсивні бойові сутички).

– Спроби російської 25-ї ЗВА збільшити свою присутність на південно-східних околицях Лиману також були безуспішними. Очевидно, що невеликі піхотні групи противника присутні лише у кількох кварталах в районі вулиць Вишнева та Партизанська. Численні повідомлення, що з’являлися в російських джерелах про нібито «затягування» деяких «нових штурмових груп» у місто (навіть були названі вулиці Підстепна та Ювілейна), ймовірно, не є достовірними. Принаймні, у мене немає підтвердженої інформації про присутність противника в північних і північно-східних районах Лиману.

Таким чином, можна стверджувати, що незважаючи на досить активні дії передових частин і підрозділів обох російських армій (20-ї та 25-ї ЗВА) на Лиманському напрямку, протягом кількох «крайніх» тижнів, противник й досі не зміг безпосередньо перейти до штурму Лиманського району оборони ЗСУ, фактично загрузнувши в низці мало результативних і погано взаємопов’язаних тактичних дій навколо нього.

3. Щодо подальших перспектив (оперативного значення) зусиль російського командування на цьому напрямку, то, виходячи з усього вищесказаного, варто зробити пару досить очевидних висновків:

– Командування УВ «Запад», очевидно, дуже «затягнуло» із Лиманом. У контексті підготовки та проведення можливого літнього «генерального наступу» російських військ на Слов’янськ і Краматорськ воно явно «дуже спізнилось» з Лиманським районом оборони ЗСУ. Іншими словами, формування північного флангу, що охоплює Слов’янсько-Краматорську агломерацію, поки що, так й не досягнуте російським командуванням, а між тим, на дворі – вже червень.

Якщо вони й надалі «затягуватимуть», а судячи з тактичної динаміки, шанси на саме такий розвиток ситуації досить високі, то російському УВ «Юг» доведеться й надалі самостійно «таранити» українську оборону на Слов’янському напрямку, виключно «у лоб», тобто зі сходу. Що само по собі зменшить шанси на його остаточний успіх у цій гіпотетичній літній «генеральній наступальній операції». Принаймні в частині, що стосується сусідньої з УВ «Запад» 3-ї ЗВА УВ «Юг», яка наступає на південь від Сіверського Донця.

Хоча, за всіма формальними показниками, сили та засоби, зосереджені в смугах російської 20-ї та 25-ї ЗВА, цілком достатні, аби досягти необхідного для російського командування результату на Лиманському напрямку у найкоротші терміни. Я б сказав, що їх там є, навіть, з певним «запасом». Але поки що досягнути цього результату їм не вдається…

– Водночас слід зазначити, що в контексті виконання завдання щодо ліквідації Лиманського району оборони Збройних Сил України, це угрупування військ противника, частиною своїх сил, зокрема основними силами 3-ї мсд та щонайменше одним полком 144-ї мсд (ймовірно, мова їде про 283-й мсп), змушене діяти зі свого плацдарму на річці Чорний Жеребець не в напрямку Лиману, а з рубежу Рідкодуб — Нововодяне у напрямку Борової.

Ймовірно, це пов’язано з прагненням російського командування досягти більш значущого результату в оперативно-тактичному плані, ніж просто захоплення Лиману та ліквідація тамтешнього району оборони ЗСУ. А саме — наявністю прагнення повністю «звернути» оборону ЗСУ вздовж річок Оскіл і Сіверський Донець, принаймні на ділянці Борова — Закітне, та досягти місця злиття Осколу з Сіверським Донцем (район Синичине — Студенок — Яремівка — Тихоцьке). Для цього, як своєрідний «таран», або «ріжучий інструмент», використовується майже вся 20-а ЗВА, яка одночасно має у своєму складі дві повноцінні кадрові мотострілецькі дивізії.

Водночас варто мати на увазі, що середня дистанція цього оперативно-тактичного «заглиблення», яке є настільки «бажаним» для російським командування, становить приблизно 35-37 км, що наразі виглядає, скажімо так, «досить складним і тривалим завданням» для російської армії. Більше того, сама 20-та ЗВА противника, на даний момент, змушена одночасно наступати в напрямках, які розходяться, фактично «б’ючи розведеними пальцями», а не концентрованим «кулаком». У цьому сенсі, ситуацію, навіть, не покращує перегрупування частини сил 2-ї мотострілецької дивізії 1-ї ТА в смугу 20-ї ЗВА.

Насправді російська 20-та ЗВА саме на даний момент змушена одночасно вирішувати цілу «купу» завдань у різних секторах своєї тактичної зони — наступати до Святогірська та Олександрівки, прориватися до північних і північно-східних околиць Лиману, пробувати рухатися у бік Борової й т. д. А в найближчому майбутньому, очевидно, ця армія також спробує ще й прорватися до Осколу через Маліївку в напрямку Піски Радьківськи. Тут ніяких дивізій не напасешся, незалежно від того, чи вони кадрові, чи вони – «повнокровні».

З іншого боку, смуга сусідньої 25-ї ЗВА, як для «стандартної» російської загальновійськової армії, що складається з однієї мотострілецької дивізії та трьох окремих бригад одночасно (причому, одна з яких — танкова), виглядає, скажімо так, «дещо скромно». Але це якщо не враховувати того факту, що саме перед нею стоїть Лиман, і, очевидно, саме їй «наказано» штурмувати його (звісно, за допомогою 20-ї ЗВA) у якості «головного гравця». Однак, на даний момент, замість прямого штурму Лиману, російська 25-та ЗВA «тимчасово застрягла», пробиваючись крізь значний лісовий масив навколо нього.

З одного боку, наявність значного лісу здається позитивним для противника фактором (можна спробувати, використовуючи рясну «зеленку», більш-менш одномоментно і приховано підтягнути цілу орду своєї штурмової піхоти прямо до міста або до потрібної ділянки оборони ЗСУ). Але, з іншого боку, одночасне подолання численних лісових і болотистих ділянок місцевості значними силами займає набагато більше часу, ніж переміщення їх відкритими просторами. І це, навіть, без урахування дуже активної протидії всім цим рухам з боку українських дронів…

Підсумуємо.

Угрупування російських військ, зосереджених і розгорнутих саме на Лиманському напрямку, за своїм БЧС, саме по собі є досить яскравим доказом того, що російське командування надає достатньо важливого значення питанню свого «повномасштабного повернення на Оскіл». Особливо в контексті можливої наступальної операції проти Слов’янсько-Краматорської агломерації.

Однак поточні результати цього угрупування не менш красномовний доказ того, що не все у цій війні визначається виключно «механічним» нарощуванням кількості відповідних сил і засобів. Це угрупування досягало найближчих підступів до Лиману та Ямполя ще взимку. Однак, ось вже весна промайнула, а Лиманський район оборони ЗСУ не лише «продовжує функціонувати», а й дуже суттєво, а в деяких місцях досить чутливо, «огризається» ворогові.

Джерело

Є один фактор: Мельник пояснив, чому Захід найбільше боїться саме “Орєшніка”

У країнах НАТО зростає занепокоєння через застосування Росією ракети “Орєшнік”, яка потенційно може нести ядерну боєголовку. Водночас військові експерти наголошують, що аналогічні ризики закладені і в системах “Іскандер” та “Кинджал”, які щоденно використовуються у війні проти України, передають Патріоти України.

До моменту ураження цілі неможливо точно визначити тип їхнього заряду, що підвищує рівень стратегічної невизначеності. Про це в інтерв’ю розповів експерт з міжнародної безпеки Олексій Мельник для OBOZ.UA.

Реакція Заходу на “Орєшнік” пов’язана не стільки з його унікальними характеристиками, скільки з тим, що ця система сприймається як носій ядерного потенціалу. Водночас він підкреслює, що і “Іскандери”, і “Кинджали” мають подвійне призначення, тобто можуть нести як звичайні, так і ядерні боєзаряди.

Важливим фактором залишається те, що під час запуску ракети неможливо оперативно визначити її комплектацію, а отже – рівень загрози. Це створює додаткову напругу для систем раннього попередження та політичного ухвалення рішень у кризових ситуаціях.

Окремо експерт звертає увагу на чинні домовленості між США та Росією щодо попередження про пуски балістичних ракет стратегічного призначення. Такі механізми існують насамперед для запобігання помилковому сприйняттю запусків як початку ядерної атаки, а не з гуманітарних міркувань.

ВРП відсторонила суддю Житомирського апеляційного суду Романа Борисюка після скандального ДТП

ВРП відсторонила суддю Житомирського апеляційного суду Романа Борисюка після скандального ДТП

Суддю Житомирського апеляційного суду Романа Борисюка тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя на підставі рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Про це повідомляє “Судово-юридична газета”

У лютому 2024 року авто судді Романа Борисюка потрапило в аварію. Справою зацікавилася ВРП.

27 травня дисциплінарна палата ухвалила рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього стягнення у вигляді подання про звільнення з посади.

У разі ухвалення органом, що розглядає справи про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади такий суддя автоматично тимчасово відстороняється від здійснення правосуддя до ухвалення рішення про його звільнення з посади Вищою радою правосуддя. Судді вважаються тимчасово відстороненими від здійснення правосуддя без ухвалення Вищою радою правосуддя окремого рішення.

Читайте по темі: Рівненську суддю Діонісьєву покарали доганою за трирічне затягування справи

Строк дії відсторонення суддів від здійснення правосуддя – до ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про їх звільнення з посади або скасування рішення Дисциплінарної палати.

Окупанти атакували поштове відділення в Ізюмі, постраждав чоловік

Окупанти атакували поштове відділення в Ізюмі, постраждав чоловік

27 травня російський безпілотник атакував місто Ізюм на Харківщині, влучивши у поштове відділення. Унаслідок удару 54-річний чоловік зазнав гострої реакції на стрес, на місці виникла пожежа.

Про це повідомили в ДСНС України.

  • Під прицілом окупантів опинилось поштове відділення.

  • Внаслідок влучання ворожого БпЛА 54-річний чоловік зазнав гострої реакції на стрес.

  • Виникла пожежа, яку оперативно ліквідували рятувальники.

Як зазначається, до ліквідації наслідків ворожої атаки залучались 2 оперативні відділення ДСНС та офіцер-рятувальник громади.

Тіньовий господар банку «Альянс» Павло Щербань побудував злочинну імперію під куполом Офісу президента

Формально головним акціонером «Альянсу» досі значиться Олександр Сосіс — колишній очільник страхової компанії «АСКА».

Водночас усередині ринку ключовою фігурою давно вважають Павла Щербаня, голову наглядової ради банку. Його кар’єра пов’язана з низкою проблемних установ: «Промінвестбанк», «Володимирський», «Південкомбанк» Руслана Циплакова, далі «Апекс», банк «Стандарт», а згодом — «Альянс» і «Таскомбанк».

Із 2018 року Щербань безпосередньо пов’язаний з «Альянсом», а з серпня 2021-го очолює наглядову раду. У липні 2023-го АМКУ дозволив йому придбати понад 25 % акцій банку.

Щербаня називають політичним «дахом» банку. Попри претензії НБУ, порушення нормативів, штрафи за фінмоніторинг і проблеми з гарантіями перед держкомпаніями, «Альянс» зберігає стійкість, яку багато учасників ринку пояснюють не лише економічними чинниками.

Окрема лінія — зв’язки Щербаня з колишнім заступником голови Офісу президента Ростиславом Шурмою, якого вважають його кумом і багаторічним партнером у низці проєктів.

Читайте по темі: «Доларовий мільйонер» на пенсії: як ексгенпрокурор Віталій Ярема та його родина обросли елітним майном у Царському селі

При цьому інтереси Щербаня давно виходять за межі банківського сектору. Через кіпрську I.F. Exploration Company Limited він пов’язаний із газовидобувною компанією «Віва Експлорейшн», яка володіє ліцензією на Старомізунську площу в Івано-Франківській області до 2033 року. Попри плани відновити видобуток, проєкт уже до кінця 2023-го показував збитки близько 1 млн доларів.

В аграрному сегменті фігурує нещодавно придбаний «Альянс Елеватор» у Хоролі Полтавської області — актив, який розглядають як точку входу в зернову інфраструктуру. Паралельно навколо Щербаня сформовано IT-кластер: «Альянс Діджитал», «Асіджс», «АПЛ» і «Мотвел», що працюють над банківськими та цифровими продуктами. Портфель доповнюють «Табакос Трейд» і «Навіум Нафта», які поки не демонструють помітної активності.

Чорна містика занадто прибуткова: У Польщі після закриття через протести знов повертають скандальний “сатанинський” автобус, що курсує по “шосе до пекла”

Скандальний автобусний маршрут № 666, що курсує до польського приморського курорту Гель, відновить рух цього літа. Три роки тому його скасували через скарги віруючих.

Як пише The Independent, так зване “Шосе до Геля” (Highway to Hel, що звучить подібно до назви пісні Highway to Hell, тобто “Шосе до пекла”, австралійського рок-гурту AC/DC – ред.) обслуговувалося місцевою компанією PKS Gdynia, але у 2023 році після протестів з боку деяких релігійних груп маршрут було перейменовано на 669, передають Патріоти України.

Зокрема, одна з таких організацій звинуватила автобусну компанію в “поширенні сатанізму”.

Водночас номер маршруту привернув багато уваги: туристи фотографували автобуси, публікували знімки в соціальних мережах і називали цей маршрут “автобусом до пекла”.

Однак тепер автобусна компанія FlixBus оголосила про відновлення цього маршруту з новим 13-годинним маршрутом, що з’єднує Краків з Гелем, проходячи через столицю Варшаву та найпопулярніші курорти на півострові Гель.

Новий маршрут курсуватиме щодня протягом літнього сезону, відправляючись із Кракова о 6:00 ранку, прибуваючи до Варшави близько 10:30 ранку та до Геля до 20:00.

“Число 666 було обрано навмисно як маркетинговий елемент, покликаний підвищити впізнаваність маршруту на популярному курортному маршруті до Геля”, – заявив представник FlixBus Олександр Каленик польському інформаційному агентству TVN24.

У Росії через атаки українських дронів зобов’язали бізнес закуповувати засоби ППО, але є “нюанс”

Через успішні атаки українських дронів по російському ВПК, російський бізнес зобов’язали закуповувати зброю для засобів ППО. Йдеться про вогнепальну зброю, системи РЕБ та лазерні установки. Про це повідомляють російські ЗМІ з посиланням на свої джерела. Закуплена зброя та техніка одразу передаватимуться до військових частин для протиповітряної оборони регіону та його промислової і цивільної інфраструктури, передають Патріоти України.

Як зазначає російський пропагандистський телеграм-канал «Танки», подібні закупівлі ніяк не допоможуть посилити ППО окупантів і скоріше спрямовані на масштабну корупцію, оскільки вестиметься купівля неефективних зразків зброї лише у особливих фірм, допущених до «розпилу» особливою комісією МО рф.

«Суть схеми особливо яскраво видно в цінах на „народні“ засоби ППО. Комплекс „Цитадель“ з 30-мм гарматою та снарядами з ЕДКВ коштує близько 0,6 млрд рублів (8,3 млн дол). Два таких = бюджет невеликого російського міста. А для захисту заводу знадобиться 4−6 таких комплексів. Хлипенький комплекс „Анклав“ із чотирьох спарених 12,7-мм кулеметів обійдеться в 0,35 млрд рублів (5 млн дол). Майже марний „Стрілець“ із парою звичайних 7,62-мм кулеметів ПКТ — майже „дармовий“ варіант всього за 40 мільйонів (600 тисяч доларів)», — наводить підрахунки телеграм-канал.

Таким чином, на захист від дешевих дронів бізнесу пропонують платити суми, порівнянні з багаторічними бюджетами цілих муніципалітетів. І все це — під соусом «патріотизму» та «оперативного забезпечення».

Sanctioned Pin-Up owner Dmitriy Punin continued processing gambling money in Ukraine through the Redcore rebrand

Sanctioned Pin-Up owner Dmitriy Punin continued processing gambling money in Ukraine through the Redcore rebrand

Punin’s Casino Still Active: Sanctioned Pin-Up Reportedly Continues Operations in Ukraine.

The online casino Pin-Up, linked to sanctioned businessman Dmitriy Punin, reportedly remains active in Ukraine despite existing restrictions, allegedly operating under a new brand identity. Following a formal rebranding to Redcore, the company’s core business model is said to have remained largely unchanged, with the platform continuing to target the Ukrainian market.

This is evidenced by the company’s HR policy. On the official Redcore website, over 120 vacancies are listed, and this is not just a plan for the future or a simulation of activity. It involves a large-scale recruitment of specialists in IT, marketing, and, most importantly, analytics for processing accounts and payment operations. Such positions are not related to abstract administrative work: they are needed where financial flows, transactions, and turnovers already exist. This effectively confirms that the casino’s financial activities have not ceased.

Particular attention is drawn to the search for lawyers specializing in countering defamation and with experience in blocking websites. This indicates that Punin and his structures are increasingly concerned about reputational risks and negative publications. Instead of exiting the market, they are betting on legal pressure and clearing the information space.

The nature and number of vacancies suggest not a «return» to Ukraine, but rather that Punin never left the country. The casino merely changed its signboard, retaining its operational processes, team, and areas of activity.

Читайте по темі: СЗРУ: Путінський мотоклуб «Нічні вовки» розширює мережу для пропаганди в Європі в обхід санкцій

The main question is — how was this possible? According to available data, Punin’s patrons in Ukraine are individuals from Volodymyr Zelenskyy’s inner circle. Without support at the highest level, it would be impossible to conceal court decisions related to the casino’s activities. The classification of such cases is not just a formality but a political decision that requires approval at the highest level.

Additionally, the picture is complemented by Punin’s connection to the future Minister of Defence, Mykhailo Fedorov. It was through Punin’s structures, particularly the «Unified Space» project, that all payments in the «Diia» app were processed. This means that a person under sanctions and linked to illegal gambling was integrated into a key state digital system.

As a result, we are witnessing a systemic problem: a sanctioned casino is formally «renamed,» but in reality, it continues to function, hire employees, process payments, and protect itself from journalistic investigations. All of this happens under political cover and with direct connections to the country’s top leadership. This is no longer just a story about shadow business but a vivid example of how sanctions and bans in Ukraine become a fiction when the right people and connections stand behind a project.