Серпень 2026 – Сторінка 25

Російська ракета Х-101 порушила повітряний простір Польщі під час атаки на Україну — Сибіга

Під час масованої російської атаки на Україну крилата ракета Х-101 залетіла на територію Польщі.

Про це заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.

За його словами, цей інцидент вкотре демонструє нагальну потребу у посиленні протиповітряної та протиракетної оборони України і всієї Європи. Сибіга наголосив, що порушення повітряного простору країни-члена НАТО підтверджує необхідність тіснішої співпраці між Україною та Польщею у протидії спільній російській загрозі, а всі двосторонні розбіжності мають бути відкладені.

Глава МЗС також закликав міжнародних партнерів до рішучої реакції, збільшення військової підтримки України та посилення тиску на Росію.

За повідомленнями польських ЗМІ, після падіння невідомого об’єкта поблизу Любліна утворився кратер діаметром близько 10 метрів. Українська сторона пов’язує цей інцидент із російською ракетною атакою. Офіційного підтвердження польської влади щодо типу об’єкта наразі немає.

1,5 мільярди гривень «своїм» підрядникам: як фірми без техніки та персоналу отримують мільйонні контракти Дніпровської міськради

Поки лінія фронту наближається до міста Дніпра, у кабінетах міської ради розігрується справжній театр абсурду. Редакція вивчила документи “успішних” підрядників мерії та виявив: мільярдні замовлення віддають компаніям, чий технічний парк вміщається в одну орендовану “ГАЗель”, а їхні власники миттєво втікають від правосуддя, “скидаючи” фірми на громадян Узбекистану чи компанії з реєстрацією на Маршаллових Островах.

Про це пише видання “Телеграф”.

Феномен “Морада”: 200 мільйонів за вісім місяців

Яскравим прикладом такої “співпраці” є ТОВ “Морада” – фірма, яку у листопаді 2025 року зареєстрував Олексій Герасимович. Цей колишній працівник КП “Управління з ремонту та експлуатації шляхів” демонструє власний шлях використання “внутрішньої кухні” мерії. Адже він спочатку очолив ТОВ “Клінінг Дніпро” (яке належало Олександру Кірову). Під керівництвом Герасимовича фірма стала фаворитом закупівель міськради, за якими у 2025 році отримала 827,4 млн грн.

Читайте по темі: У Києві та Дніпрі під час повітряної тривоги пролунали вибухи

Однак, коли над “Клінінг Дніпро” почали густішати хмари перевірок, Герасимович відкрив нове підприємство – ТОВ “Морада”. За даними системи Prozorro, за неповні 8 місяців існування фірма виграла тендерів на загальну суму понад 216 млн грн. Основними замовниками стали Департамент благоустрою та інфраструктури, Центральна адміністрація та Департамент капітального будівництва Дніпровської міськради, а також КП “Дніпротранссервіс”.

Примітно, що фірма зі статутним капіталом у 50 тис. грн бралася за все: від фарбування табличок на цвинтарі до складних робіт із ремонту шляхопроводів. Натомість у документах, які ТОВ “Морада” подавало на тендери, замість конкретного списку техніки чи переліку прізвищ сертифікованих спеціалістів, Герасимович подавав лаконічні довідки про наявність необхідного обладнання та достатню кількість працівників. І такі фільчині грамоти цілком задовольняли представників Департаменту благоустрою та інфраструктури на чолі з Олексієм Саміликом та КП “Дніпротранссервіс” на чолі з Миколою Кокуцом.

Тим часом згідно з офіційною фінансовою звітністю компанії за 2025 рік, у штаті “Морада” – лише дев’ять працівників. Відсутність власних рук і коліс Герасимович компенсує залученням “перевірених” субпідрядників. Зокрема, ТОВ “К-Транс Ком”. Власник цієї фірми – той самий Олександр Кіров, у якого Герасимович колись “прийняв” “Клінінг Дніпро”. Інший “помічник” – ТОВ “Каскад-Дніпро”.

Але головна пікантність ситуації в тому, що Олексій Герасимович фігурує в судових матеріалах у справі (№ 210/5653/24) про розтрату бюджетних коштів під час робіт із благоустрою, ремонту зливової каналізації та малих архітектурних форм. Слідство вважає його виконавцем у групі, яка в жовтні-листопаді 2024 року через штучне завищення цін на матеріали завдала збитків місту на понад 2 млн грн. Тоді Герасимович якраз керував іншим фаворитом мерії – ТОВ “Клінінг Дніпро”. Чому людина з таким бекграундом продовжує отримувати підряди від міської ради – риторичне запитання.

Золота жила благоустрою для фірма з орбіти Дубинських

“Фішку” із дев’ятьма працівниками на мільярдні обсяги замовлень у Дніпрі використовував не тільки Герасимович. За нею працювало і ТОВ “Стеллар МДК 2025” (колишня “МД Груп Компані”), яке правоохоронці прямо пов’язують зі скандально відомими братами Дубинськими.

Зареєстрована у березні 2021 року фірма майже миттєво стала головним “важковаговиком” дніпровських тендерів. Лише за три роки Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради “злив” на неї понад 1,5 млрд грн. За ці гроші компанія з обмеженим штатом мала одночасно чистити сніг, ремонтувати мости міста та ліквідовувати стихійні сміттєзвалища.

І логічне запитання: “Як дев’ятеро людей можуть виконувати такі різнопланові роботи?” вже має свою відповідь у матеріалах слідства – ніяк. Правоохоронці встановили: на той момент ще “МД Груп Компані” було частиною ланцюга з виведення бюджетних коштів.

Схема, зафіксована у документах, мала такий вигляд:

Читайте по темі: Забута «євробляха» через 8 років: іноземця оштрафували на 136 тисяч гривень за прострочене авто

Отримані з бюджету гроші за послуги з благоустрою, утримання доріг та ліквідації звалищ “МД Груп Компані” переказувала ТОВ “Віола Торг”. Лише з початку 2022 року по кінець 2023 року сума транзакцій склала понад 120 млн грн.
ТОВ “Віола Торг” своєю чергою закуповувало ті самі послуги у низки підприємств з ознаками фіктивності, серед яких ТОВ “Фьост Ло Груп, ТОВ “Сайталектор”, ТОВ “Буд Альянс Компані” та інші. У цих фірм не було ні техніки, ні людей, які б нею керували. Ба більше, у реєстрах податкової немає жодних записів про те, що вони хоча б орендували вантажівки та трактори.

Правоохоронці вважають, що ці оборудки – класичний “паперовий” благоустрій, коли жодні роботи не виконувалися, натомість організатори отримували “живі гроші”. У справі зазначено: ця схема була б неможливою без участі службових осіб Дніпровської міської ради. Посадовці, зловживаючи службовим становищем в умовах воєнного стану, діяли у змові з бізнесменами для розтрати бюджету.

Хоча в судових ухвалах прізвища традиційно приховані, матеріали розслідування та офіційні документи чітко вказують на керівництво Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради. Саме ця структура виступала головним замовником колишнього ТОВ “МД Груп Компані”. Фірму, до речі, на тлі розслідування традиційно піддали “пранню”: назвали “Стеллар МДК 2025” і передали у власність румуну Андрію Жосу через корпорацію з Маршаллових Островів.

Тим часом поки департамент роками погоджував перемоги на тендерах сумнівних фірм та підписував акти виконаних робіт, його керівник – Олексій Самилік зробив серйозну покупку. А саме — житловий будинок площею 275,4 кв. м, який, згідно з декларацією, родина посадовця придбала у самісінький розпал мільярдних контрактів на папері. Офіційним власником нерухомості записаний син Самиліка, проте очільник департаменту вказав право користування цим об’єктом.

Чи вистачило б на таку покупку річної зарплати чиновника у 595 тис. грн – сумнівно, але поки цей аспект життя одного з ключових департаментів Дніпровської міської ради залишається поза увагою правоохоронців.

“Ліфтовий” десант: стоматологія на дрилях та оренда ГАЗелі за копійки

Якщо ви думали, що дев’ятеро виконавців на мільярдні контракти – це межа, то фірми-“ліфтовики” вас здивують. ТОВ “Монтаж Сервіс Дніпро” (власник Плешкун) та ТОВ “Ліфтбудмонтаж” (власниця Лариса Горяшник) разом освоїли понад 100 млн грн на відновлення дніпровських ліфтів. Кожна з фірм отримала практично рівні частки: перша – 53,1 млн грн, друга – 52,8 млн грн.

Головними “спонсорами” ліфтових метаморфоз виступили дві структури:

Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради на чолі зі Святославом Ткаченком – ця структура підписала переважну більшість контрактів на капітальні ремонти ліфтів у житлових будинків.
КП “Жилсервіс-5” Дніпровської міськради (директор Сергій Карпенко) – цей замовник довіряв фірмам поточні ремонти та усунення аварій.

Очевидно, що для таких обсягів фірми повинні мати потужну базу. Натомість у тендерній документації ми бачимо зовсім іншу картину. Наприклад, у ТОВ “Монтаж Сервіс Дніпро” для освоєння 50 млн грн були акумуляторний дриль, два перфоратори, точильний верстат та орендований автомобіль Toyota Avensis.

Інший підрядник, ТОВ “Ліфтбудмонтаж”, пішов ще далі. Для перевезення своєї “армії” з п’яти працівників компанія орендувала вантажопасажирську фургон ГАЗ 2705-34 за 3 200 грн на місяць.

Весь інструментарій фірми станом на лютий 2025 року оцінювався лише у 18 252 грн і складався зі зварювального апарату, перфоратора, кутової шліфувальної машини, трьох дрилів та точильного верстата. Натомість у технічних завданнях йшлося про складний капремонт, що передбачав заміну вузлів технологічного устаткування, інженерних мереж, систем управління та автоматизації ліфтів. А такі роботи вимагають спеціалізованого діагностичного та важкого такелажного обладнання.

До того ж такого незначного арсеналу фізично не могло вистачити для одночасної роботи на десятках об’єктів та монтажу важких металоконструкцій. Проте замовники, вочевидь, вважали інакше.

Наслідки не забарилися: щойно гроші було освоєно, обидві фірми миттєво змінили назви, власників і навіть профіль діяльності:

ТОВ “Монтаж Сервіс Дніпро” тепер має назву “Ретс Еліт Трейдс” і належить громадянину Таджикистану, а замість ліфтів декларує заняття стоматологічною практикою у Кагарлику на Київщині.
ТОВ “Ліфтбудмонтаж” стало “Абдулл Заф Трейд” і переїхало у місто Боярка під Києвом, а надалі під керівництвом громадянки Узбекистану буде торгувати металом.

У судових реєстрах відсутня інформація про кримінальні провадження саме щодо перекладання відповідальності на громадян країн Центральної Азії. Проте “Телеграф” сподівається, що правоохоронці вже в курсі цих маневрів і вивчають, як капітальний ремонт ліфтів перетворився на продаж металу та лікування зубів і, чи насправді ліфти Дніпра були приведені до ладу.

Висновок: “Нічого не бачу, нічого не чую”

Описані кейси фірм мають вигляд вже усталеної практики: реєстрація фірми-одноденки – отримання мільйонів за “чесне слово” – виведення грошей у готівку – переписування на “фунта”-іноземця. “Телеграф” вже звертався із запитами щодо подібних тендерів, зокрема щодо ТОВ “Клінінг Дніпро” (попередника ТОВ “Морада”), яке освоїло сотні мільйонів, не маючи власної техніки.

Проте відповідь Департаменту благоустрою під керівництвом Олексія Самілика вражає своєю незворушністю: там повідомили, що під час закупівель перевірили всю інформацію, послуги були надані фірмою “якісно та вчасно”, а жодних претензій чи матеріальної шкоди громаді не зафіксовано.

Той факт, що одна з фірм-фаворитів після отримання 477 млн грн за два роки змінила адресу на Суми та власника на узбека, чиновники не вважають власною проблемою, адже ці питання “не належать до повноважень Департаменту”.

Цікаво замовник відреагував на запитання про Олексія Герасимовича, який раніше працював у підконтрольному КП. У Департаменті заявили: не наділені повноваженнями надавати правову оцінку минулій трудовій діяльності чи зв’язкам засновників фірми, які беруть участь у закупівлях.

Відомий голлівудський актор звернувся до Путіна на тлі ударів по Україні

Відомий американський актор Ештон Кутчер звернувся до президента Росії Володимира Путіна на тлі посилених останнім часом ударів по Україні. Зокрема, він відреагував на російський удар по футбольному стадіону “Чорноморця” в Одесі, зазначають Патріоти України.

“Бомбардування Володимиром Путіним футбольного стадіону в Одесі свідчить про одне з двох: некомпетентність або відчай. Путін, ти програєш. Здавайся! – написав Кутчер.

Варто зазначити, що Ештон Кутчер заручився з акторкою українського походження Мілою Куніс у 2014 році, а вже 4 липня 2015-го офіційно уклали шлюб. Подружжя виховує двох дітей – 11-річну доньку Ваєтт та 9-річного сина Димитрія.

Нагадаємо, 2022 році актори зібрали 20 млн доларів на допомогу Україні. Ці гроші вони перерахували на допомогу постраждалим від військових дій.

Вони подякували тим понад 65 тисячам людей, які зробили внески. Як висловилися актори, ці колективні зусилля хоча й не вирішать усіх проблем, але забезпечать “м’якше приземлення” багатьом біженцям.

Огляд Слов’янського напрямку, – Костянтин Машовець

Противник (російські війська) продовжує наступальні дії в смузі своєї 3-ї загальновійськової армії (ЗВА) угрупування військ (УВ) «Юг», у загальних напрямках Сіверськ — Слов’янськ та Бахмут — Слов’янськ, намагаючись дістатися основними силами своїх передових частин і з’єднань ближніх підступів до Слов’янська (зі сходу та південного сходу) і частиною сил — до ближніх підступів до Краматорська (зі сходу).

І хоча у звітний період темпи просування передових російських підрозділів на цьому напрямку значно сповільнилися, їм все ж вдалося досягти певних тактичних результатів на низці ділянок.

Станом на даний момент передові штурмові (піхотні) групи противника вже зафіксовані за 7,7 км від Краматорська (позиції у районі Васютинського) і 12 км від Слов’янська (від передових російських позицій у районі Юрківки та на північний захід від Рай-Олександрівки).

1. На Слов’янському напрямку російські війська діють переважно основними силами 3-ї загальновійськової армії (ЗВА), за винятком її 4-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), яка діє в районі Костянтинівки. Зокрема:

– 6-та омсбр

– 85-та омсбр

– 88-ма омсбр

– 123-тя омсбр

– 127-ма омсбр

– 2-га артилерійська бригада (абр)

Крім того, в тому ж напрямку своїми основними силами діє, так званий «російський добровольчий штурмовий корпус» (РДШК), а також до 5-6 формувань рівня «окремого мотострілецькострілецького полку» (омсп/осп), так званого «мобілізаційного резерву» (МР) та Територіальних військ (ТрВ). На даний момент ці формування або входять до складу частин і з’єднань 3-ї ЗВA, або придані їм у якості засобів підсилення.

У всіх передових частинах і підрозділах 3-ї ЗВА, на даний момент, сформовано спеціалізовані штурмові групи, силами яких противник фактично й проводить атакуючіштурмові дії в тактичній зоні.

Фактично, російська 3-тя ЗВА майже усім своїм «штатним» складом (за винятком однієї бригади — 4-ї омсбр) зосереджена виключно на Слов’янському напрямку. З цією метою навесні цього року 70-та мотострілецька дивізія (мсд) 18-ї ЗВА з УВ «Днепр» (Південна стратегічна операційна зона) була перегрупована у смугу 3-ї ЗВА (на лівий фланг) у напрямку Часів Яр — Дружківка. Що, у свою чергу, дозволило командуванню УВ «Юг» та 3-ї ЗВА, зокрема, здійснити значне ущільнення оперативної побудови цієї армії (шляхом зменшення по фронту смуги наступу цієї армії та ешелонування її сил і засобів у глибину), що — дозволило суттєво підвищити тактичну щільність бойових порядків передових (у першому ешелоні) частин і підрозділів цієї армії.

Насправді саме цей фактор, а також «природне» і поступове звуження смуги 3-ї ЗВА, по мірі просування її військ (сил) зі сходу на захід на ділянці ЛБЗ від Сіверського Донця до села Маркове, у загальному напрямку Слов’янська, зрештою дало російському командуванню можливість не лише проводити атаки/штурмові дії в тактичній зоні з достатньо високою інтенсивністю, але водночас підтримувати її достатньо довго.

2. Наразі командування російської 3-ї ЗВА очевидно зосереджує свої основні зусилля на флангах своєї оперативної побудови, а саме:

– Вздовж південного берега річки Сіверський Донець, по загальній дирекції Резніківка – Каленики – Миколаївка

– А також, по обидва боки дороги Е-40, на ділянці Слов’янськ — Бахмут, по загальному напрямку Привілля — Оріхуватка.

Ймовірно, що командування 3-ї ЗВА противика очікує найближчим часом досягти основними силами своїх передових частин і з’єднань наступних рубежів:

– Стародубівка — Миколаївка, просуваючись уздовж південного берега Сіверського Донця і з напрямку Рай-Александровки

– Оріхуватка – Ніканорівка, прориваючись по обох боків дороги E40 у північно-західному напрямку

– Васильівська пустош — Васютинське, аби повернути частину сил 3-ї ЗВА у бік Краматорська.

Проводячи досить активні наступальні дії по цих напрямках у червні та липні, російська 3-тя ЗВА змогла досягти на тактичному рівні низки позитивних для себе результатів, зокрема:

– У напрямку Каленикі — Піскунівка передові штурмові групи противника, ймовірно, змогли просунутися на північний захід, обходячи Криву Луку з півдня

– Крім того, ведучи уперті зустрічні бої за захоплення Рай-Олександрівки, противник одночасно зміг просунутися кількома невеликими піхотними групами на північ від неї, вздовж дороги на Миколаївку, і закріпитися у значному лісовому масиві на північ від Рай-Олександрівки.

Таким чином, незважаючи на те, що українські війська продовжують утримувати низку позицій, як у районі Кривої Луки, так і в районі Рай-Олександрівки, російське командування змогло за два літні місяці досягти низки тактичних вклинень у напрямку Миколаївки (одного із ключових тактичних «вузлів» оборони ЗСУ на всьому Слов’янському напрямку). Наразі противник намагається прорватися до нього, діючи вздовж двох доріг, що ведуть до нього із Закітного та з боку Рай-Олександрівки.

Станом на даний момент відстань від позицій російських штурмовиків, які «засіли» в лісі на північ від Рай-Олександрівки, до південно-східної околиці Миколаївки становить близько 2 км, а від їх позицій, затиснутих на південь від Кривої Луки — трохи більше 4 км.

– Передові російські штурмові групи, що діють вздовж каналу Сіверський Донець -Донбас, змогли просунутися від перетну цього каналу з дорогою Е-40 на північ, розпочавши бої за Юрківку, а по напрямку Привілля — Малинівка, ймовірно, їм вдалося «зачепитися» за останню.

– Фактично, на ділянці від Юрківки до Маркове, діючи як через канал Сіверський Донець-Донбас у західному напрямку, так і вздовж нього на північ, противник у червні-липні зміг досягти не лише низки тактичних вклинень, а й просунутись основними силами своїх передових частинь і підрозділів. Наприклад, російські штурмові групи зуміли просунутися від каналу до східних околиць Васютинського (4,5-5 км), а основними силами захопити Новомаркове і просунуться на 1,5-2 км на північ від нього.

Іншими словами, командування російської 3-ї ЗВА, з одночасним наступом своїх передових підрозділів уздовж дороги Е-40 і каналу Сіверський Донець-Донбас, відповідно на північний захід і північ (тобто в напрямку Слов’янська), вже розпочало повертати частину своїх сил (війська її лівого флангу) у бік до Краматорська.

І хоча темпи просування російських військ, які у середньому становлять 4-5 км (а на деяких ділянках 6-8 км) за два місяці й які, навряд чи можлво назвати «особливо вражаючими», все ж слід визнати, що на ділянці від Рай-Олександрівки до Васютинського ЗСУ, поки що, не можуть повністю зупинити противника. Також, слід підкреслити, що для всього Слов’янсько-Краматорського оперативного напрямку цей район дуже важливий, оскільки у разі подальшого успішного просування російських військ через нього, він дозволить їм дістатися безпосередньо Краматорська та Слов’янська найкоротшими маршрутами.

3. Щодо подальших перспектив розвитку ситуації безпосередньо на Слов’янському напрямку щодо МОЖЛИВИХ дій противника (3-тя ЗВА), варто зазначити, що на них, очевидно, буде впливати низка факторів, зокрема:

– Командування 3-ї ЗВА, очевидно, окрім свого «основного» завдання, має додаткове – сприяти військам (силам) 25-ї ЗВА УВ «Запад» на Лиманському напрямку та військам (силам) 8-ї ЗВА та 3-го армійського корпусу (АК) безпосередньо на Краматорському напрямку.

Це означає, що 3-тя ЗВА навряд чи зможе повністю зосередитися на власній головній задачі, виключно із гіпотетичним «проривом до Слов’янська». Ймовірно, частина її сил таки буде змушена розвернутися не лише у бік Краматорська, а й ще південніше, у бік Дружківки, а також прорватися до місця злиття Казенного Торця із Сіверським Донцем (тобто до Слов’янської ТЕС).

Якщо на Краматорському напрямку, у районі Костянтинівки, російські війська наразі більш-менш досить близькі до «переходу від Костянтинівки до Дружківки», то на Лиманському плацдармі ЗСУ, очевидно, бої за нього, скажімо так, «трохи затягуються» для російських військ.

Судячи з того, що наразі командування російської 3-ї ЗВА зосереджує свої основні зусилля саме на флангових ділянках своєї смуги наступу, цей фактор таки враховується ним досить серйозно.

– Другий фактор стосується вже очевидного зниження темпів просування передових підрозділів, фактично самої 3-ї ЗВА. Наприклад, бої за Рай-Олександрівку точаться вже понад місяць, але російські піхотні групи так й не змогли поки що повністю взяти це поселення під свій щільний контроль. Українські піхотні групи, ймовірно, досі присутні в його південній частині.

Очевидно, темпи просування передових частин і підрозділів російської 3-ї ЗВА не впали «самі по собі», а стали наслідком зниження загального рівня їхньої бойової спроможності. Що, в значній мірі, було викликано «фірмовим стилем» командування російської 3-ї ЗВА, про який я писав у попередньому огляді, присвяченому цьому напрямку, — його хворобливим бажання атакувати/наступати за будь-яких умов – «завжди, одразу і скрізь».

Звісно, рано чи пізно така методологія й призводить до зниження бойових можливостей передових частин і підрозділів. Більше того, це трапляється, навіть, незважаючи на можливість їх масування та концентрації зусиль на певних ділянках і напрямках, у певні проміжки часу. Особливо стосовно їхньої штурмової піхоти, яка має «вкрай погану» властивість «закінчуватись у найневдаліший момент».

Схоже, саме це зараз відбувається із передовими підрозділами 6-ї та 123-ї омсбр 3-ї ЗВА, які значно «витратили» саме за цими показниками. Проте вони так й не втратили здатності регулярно відправляти свої невеликі піхотні (штурмові) групи «інфільтрації» для проникнення у бойові порядки передових українських підрозділів. Ймовірно, лише частота цих «пробіжок» російських штурмовиків – трохи зменшилася…

– Два попередні фактори досить чітко приводять нас до думки про те, що протягом серпня російська 3-я ЗВА, ймовірно, таки отримає ДОДАТКОВІ сили та засоби зі стратегічних резервів, для свого підсилення.

Крім того, до цих факторів слід додати ще принаймні два аргументи — 3-тя ЗВА таки змогла «підповзти» ближче, ніж решта російських армій і угрупувань військ, до всієї Слов’янсько-Краматорської агломерації (нагадаю, саме вона головною метою всієї літньої кампанії російських військ у 2026 році), а також має цілком реальний шанс, у разі свого значного посилення, таки прорватися до Слов’янська або Краматорська «з ходу».

Усе це разом може суттєво змінити зміст і значення подальших дій російської 3-ї ЗВА на Слов’янському напрямку, залежно від того, чому саме її командування віддасть перевагу найближчим часом. Насамперед, сприянню сусідам на своїх флангах у їхньому доступі до Слов’янсько-Краматорської агломерації, або — не звертаючи уваги на результати боїв на південь від Краматорська (вздовж осі Костянтинівка — Дружківка) і на північний схід від Слов’янська (на Лиманському напрямку) — все ж-таки прагненню найближчим часом виключно власними силами «прорватися з ходу» до цієї агломерації.

Джерело

На Івано-Франківщині чоловіка підозрюють у вбивстві 27-річного харків’янина після суперечки про політику

У селі Чорна Річка Верховинського району 62-річного місцевого жителя підозрюють у вбивстві 27-річного чоловіка з Харкова.

За даними слідства, між ними виникла суперечка на політичному ґрунті, під час якої підозрюваний завдав потерпілому ножового поранення. Від отриманих травм чоловік помер.

Після цього, за версією правоохоронців, нападник зателефонував до поліції та повідомив, що нібито знайшов чоловіка вже мертвим.

Підозрюваного затримали. Йому інкримінують умисне вбивство, санкція статті передбачає до 15 років позбавлення волі.

Обережно, на фото присутні ознаки насильства!

Читайте по темі: В Іспанії ліквідували одну з найбільших мереж нелегальної міграції через Середземне море

Унаслідок російського ракетного удару загинула багатодітна родина: серед жертв — семеро дітей та півторарічний онук

Унаслідок російського ракетного удару загинула багатодітна родина: серед жертв — семеро дітей та півторарічний онук

Унаслідок російського ракетного удару загинула багатодітна родина. За повідомленнями місцевих ЗМІ, жертвами атаки стали 47-річний Артем, 41-річна Олена, їхні семеро неповнолітніх дітей та півторарічний онук.

У будинку під час удару перебували 17-річний Марк, 16-річна Домініка, 14-річна Віоріка, 13-річний Захарій, 11-річний Азарій Ілай, 9-річна Федеріка, 7-річна Емілія та півторарічний Артем — син старшого сина подружжя, який нині служить у лавах Сил оборони України.

За інформацією місцевих ЗМІ, Артем і Олена виховували десятьох дітей. Ще один син та донька на момент трагедії перебували за кордоном.

Попри те, що пошуково-рятувальна операція триває, а п’ятеро людей офіційно вважаються зниклими безвісти, рідні повідомляють, що не мають сумнівів щодо загибелі всіх членів сім’ї. За словами голови Ради оборони Кривого Рогу Олександра Вілкула, наразі триває генетична ідентифікація знайдених фрагментів тіл.

«Новий Привоз» Клімова майже за 800 мільйонів не знайшов покупця: аукціон з продажу одеського ТЦ провалився через багаторічні схеми навколо активу

Аукціон з продажу торгового комплексу «Новий Привоз» на Пантелеймонівській провалився.

Про це пише видання “Думська”.

На торги не надійшло жодної заявки, і учасників просто не було.

Продаж майна відбувався в рамках процедури банкрутства ТОВ «УКРБУДСПЕЦТЕХ» — компанії, що входить до бізнес-групи колишнього народного депутата Леоніда Клімова.

На торги було виставлено найбільший об’єкт комплексу — нежитлові приміщення з 1-го по 5-й, а також технічний поверх. Загальна площа лота становила 23 тис. 361,7 кв. м на вулиці Пантелеймонівській, 25.

Стартова ціна становила значні 779,5 млн гривень, а розмір гарантійного внеску — майже 78 млн грн. Однак охочих придбати активи не знайшлося.

ТЦ побудували у 2007 році. Уся будівля поділена на кілька об’єктів нерухомості.

Найбільший — 23 тис. 361,7 кв. м – раніше належав ТОВ «Бізнес-центр «Примор’я». 20 листопада 2011 року його було передано в заставу Національному банку України для забезпечення боргу АКБ «Імексбанк» на загальну суму 2 мільярди 900 мільйонів гривень із терміном виконання 27 липня 2016 року — це старі борги, перше рефінансування банку.

Читайте по темі: Бюрократична істерика чи бізнес-інтереси: звільнений очільник ТУ БЕБ Сергій Мунтян влаштував бунт через кому в документах

Решта приміщень комплексу (6, 7, 8 і 9 поверхи, а також підвал із паркінгом), які належать різним фірмам, 19 грудня 2011 року також були передані в іпотеку «Сбербанку Росії» як забезпечення боргу ЗАТ «ФК «Чорноморець» на суму 250 мільйонів гривень, терміном до 30 червня 2018 року.

Продаж приміщень ТЦ «Новий Привоз» — лише епізод масштабного краху бізнес-імперії екс-нардепа Леоніда Клімова.

У 20142015 роках, перед остаточним банкрутством «Імексбанку», його керівництво вивело з установи мільярди гривень, заклавши Нацбанку під кредити рефінансування ключові активи (включно зі стадіоном «Чорноморець» і ТЦ «Новий Привоз»).

Щоб зберегти контроль над заставленими об’єктами навіть у разі їхнього продажу за борги, структури Клімова в нічному режимі оформили довгострокові схеми управління та оренди.

Досі торговий комплекс залишається оповитим цими схемами. Нежитловими приміщеннями, які виставлялися на продаж, керує ТОВ «НОВА ХВИЛЯ» (нова назва «ТЕХСАНІТ»), яке здає їх в оренду ТОВ «ГРУПА УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ» із львівською реєстрацією та бенефіціаром із Молдови Андрієм Петкогло з пропискою у гуртожитку.

Повноваження керуючого були продовжені влітку та восени 2025 року за згодою податкової. При цьому сам об’єкт ще з 2009 року перебуває в іпотеці Національного банку України — його заклали як забезпечення за кредитом рефінансування для «Імексбанку», що ліквідується.

quuiqhhidzzierhab

Росія посилює ракетні удари по Києву: на що зробив ставку ворог, чи зможуть врятувати “дві стіни” і що робити без перехоплювачів для Patriot, – Злий Одесит

Лише у липні 2026 року російські окупаційні війська завдали 10 ударів різної потужності по столиці України – Києву. У серпні терор продовжується. При цьому, під час цих атак противник використовував переважно ракети, які важко перехопити звичайними системами ППО. Президент України Володимир Зеленський вже не перший місяць звертається до партнерів із проханням забезпечити постачання протиракет, але, схоже, українцям доведеться й самостійно дбати про власну безпеку. А тому розуміння того, які засоби застосовує ворог, зараз важливе як ніколи.

Російські окупанти від початку року поступово, але впевнено перейшли до застосування проти українських міст вибіркової номенклатури засобів ураження (у межах розподіленого адаптивного терору). І якщо говорити про Київ, то він переважно опиняється під ударом ракет, які складно перехопити, а саме: балістичних, аеробалістичних та гіперзвукових.

На сьогодні всі ці ракети можуть перехоплювати такі засоби, що стоять на озброєнні Сил оборони України, як ЗРК Patriot і SAMP-T. Усі інші такими можливостями не володіють. Але, як неодноразово зазначав президент України, боєкомплекту для цих ЗРК недостатньо, щоб ефективно протидіяти російським ударам. Наприклад, після атаки на столицю в ніч на 1 серпня Володимир Зеленський повідомив, що вдалося збити лише одну балістичну ракету (з 27) “просто тому, що для Patriot немає ракет (перехоплювачів. – Ред.)”.

У цьому матеріалі спробуємо розібратися, які саме ракети застосовує Росія проти столиці України, як від них можна врятуватися самостійно та які засоби ППО інших країн можуть виявитися корисними в боротьбі проти російського терору.

Інструменти терору

Почнемо із ракет, які Росія останнім часом почала частіше, аніж зазвичай, застосовувати по Києву. Серед них як уже знайомі зразки, так і ті, про які кияни можуть чути вперше. Але мешканці Миколаївської та Одеської областей вже мали сумний досвід знайомства з ними. А тепер все по порядку.

9М723: основна балістична ракета комплексу ОТРК “Іскандер-М”

Дальність польоту – 500 км.

Максимальна висота польоту – 100 км.

Швидкість – 2 600 м/с на максимальній висоті, 2 100 м/с при виході на кінцеву ділянку польоту, 800 м/с при наближенні ракети до цілі. У цей момент ракета найвразливіша для перехоплення.

Бойова частина – 500 кг. Стандартна осколково-фугасна БЧ являє собою капсуль у вигляді бетонобійної бомби радянського зразка БЕТАБ-500, призначеної для боротьби з об’єктами укріпленого та бункерного типу. У цьому полягає її основна небезпека – ракета може пробивати кілька бетонних перекриттів і становити велику загрозу під час удару по багатоповерхових будівлях. Залежно від того, з якого матеріалу вони побудовані, відрізняється й ступінь руйнувань. Наприклад, ракета 9М723 має питому потужність, здатну повністю зруйнувати цегляну п’ятиповерхівку.

Також 9М723 використовує касетні боєголовки, до складу яких входять 54 суббоєприпаси 9Н730, які відстрілюються на висотах від 900 до 1 400 метрів і призначені для нанесення ураження невибіркового характеру на великих площах. Щодо бетонних будівель руйнівний ефект від таких БЧ менший, якщо не враховувати ризики загорянь – пожеж, і становлять більшу загрозу для людей на відкритих просторах без укриттів.

Виробництво – у середньому три одиниці готової продукції на добу, і залежить від поставок усіх необхідних компонентів, у тому числі контрабандного походження.

Ракети 9М723 переважно застосовуються по Києву та області з Брянської та Курської областей РФ. Це дозволяє противнику використовувати їх із безпечних відстаней (на достатній віддаленості від кордону з Україною) та мінімізувати ризики ураження комплексу у відповідь або виявлення його переміщення на марш до пускової позиції.

Ракети 9М723 долають 500 км за трохи більше ніж 3 хвилини. Відстань до Києва від кордону з РФ долається за півтори хвилини.

Для виконання цих завдань ракета отримала посилену конструкцію для повітряного старту, вдосконалену хвостову частину та зменшені аеродинамічні рулі.

Такий формат запуску та зміни у конструкції дозволили збільшити дальність польоту ракети з 1 500 до 2 000 км.

Щодо швидкості польоту, то вона може сягати 3 400 м/с або 12 000 км/год.

Бойова частина має стандартну для таких ракет масу в 500 кг, а за основу також взято концепцію радянської авіаційної бетонобійної бомби БЕТАБ-500. З огляду на швидкість польоту, пробивний ефект у Х-47М2 “Кинжал” вищий, ніж у класичної 9М723.

У Росії виробляють у середньому одну таку ракету за 2-3 дні, але за наявності всіх необхідних компонентів обсяги можуть бути й більшими.

3М22 “Циркон”: російська гіперзвукова крилата ракета морського базування.

Вона розроблена НВО “Машинобудування”. Попри всю свою схожість на 9М723 та Х-47М2, вона оснащена прямоточним повітряно-реактивним двигуном і не має балістичної фізики польоту.

Дальність польоту – 1 000 км.

Маса бойової частини – 400 кг.

Швидкість польоту – від 2 700 до 3 000 м/с.

Якщо раніше запуски “Цирконів” по Києву здійснювалися з території тимчасово окупованого Криму, то з червня 2026 року – вже й з Курської області РФ. Противник передислокував туди з АРК частину комплексів “Бастіон”, про що казав речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.

Відстань до Києва долається у середньому за 3 хвилини.

Щодо виробництва, то це одна одиниця готової продукції протягом 2-3 днів. Але за час повномасштабного вторгнення РОВ накопичили боєкомплект, що дозволяє зараз досить активно застосовувати “Циркони”.

Це північнокорейський аналог 9М723, яку в КНДР через технічні та технологічні недоліки виробництва не змогли повністю повторити, і в результаті пішли своїм шляхом розвитку твердопаливної балістики, частково повторивши російську розробку.

У результаті ракета вийшла більшою та важчою. Це дозволило створити певні варіації між дальністю польоту та масою бойової частини.

Дальність польоту – 450-600 км.

Маса БЧ – від 500 кг до 1 000 кг.

Показники швидкості практично ідентичні 9М723, за винятком квазібалістичних висот, що варіюються залежно від стадії польоту від 40 до 60 км.

Як і у випадку з 9М723, ракета KN-23 найбвразливіша на етапі наближення до цілі.

Обсяги виробництва невідомі.

48Н6ДМ

Ракети 48Н6 є боєкомплектом для систем протиповітряної оборони ЗРС С-400 “Тріумф”, але російські окупанти досить активно застосовують їх для ударів по наземних цілях.

Дальність польоту – 200-250 км.

Маса боєголовки – 180 кг.

Швидкість польоту – від 1 800 м/с до 2 500 м/с.

Обсяги виробництва – у середньому 1-2 ракети на добу.

Пуски в напрямку Києва переважно здійснюються з Брянської області, що загалом робить цей комплекс найбільш вразливим для ударів у відповідь – у разі його раннього виявлення.

48Н6ДМ, на відміну від інших ракет, має велику кількість осколкових елементів (а це десятки тисяч шрапнелі), що робить її не стільки руйнівною, скільки максимально небезпечною для цивільного населення – особливо на відкритих, незахищених просторах.

Це протикорабельна ракета (запускається з комплексів “Бастіон-П”), але ворог активно застосовує її з 2022 року для завдання ударів не тільки по морських, надводних цілях, а й по сухопутних об’єктах.

Дальність польоту – від 300 до 800 км.

Маса боєголовки – 300 кг.

Швидкість польоту залежить від умов польоту. Якщо біля поверхні моря, то це 680-700 м/с, якщо над поверхнею землі, то маршова швидкість може сягати 880 м/с.

Обсяги виробництва – у середньому одна ракета протягом 2-3 днів.

Протидія

Усі перераховані вище ракети становлять небезпеку з низки практично однакових причин:

– висока швидкість польоту;

– потужні бойові одиниці, від яких жодні дві стіни не врятують;

– складні для перехоплення висоти і траєкторії польоту.

На сьогодні Україна має лише два типи комплексів ППО, здатних перехоплювати ці ракети, а саме: ЗРК Patriot (ракети PAC-3) та SAMP/T (ракети Aster-30, особливо у модифікації B1NT).

Окрім цих систем, у світі є й інші, які також можуть застосовуватися для перехоплення вищезазначеної номенклатури ракетних засобів РОВ.

THAAD – заатмосферна система ПРО, про яку найчастіше згадують у ЗМІ, яка проєктувалася для перехоплення балістичних ракет на великих висотах ще до виходу їх на кінцеву траєкторію польоту (етап завдання удару).

Але проблема THAAD полягає у тому, що її призначення – заатмосферне перехоплення, а не протидія низьколітаючим цілям, до яких належать 3М22 “Циркон” і П-800 “Онікс”. Окрім усього іншого, цих систем не так багато, а боєкомплект до них є вкрай дефіцитним.

“Праща Давида” – це ізраїльська система, яка була створена для протидії балістичним ракетам, але її ефективність проти низьколітаючих цілей типу 3М22 “Циркон” і П-800 “Онікс” не підтверджена. Крім того, Ізраїль навряд чи в найближчій перспективі настільки зблизиться з Україною, щоб постачати ці комплекси.

Варто також згадати корабельну систему Aegis BMD, яка добре зарекомендувала себе у боротьбі проти балістичних ракет. Особливо SM-3. А SM-6 – як засіб перехоплення гіперзвукових цілей. Але це насамперед корабельна система.

Тому в питаннях пасивної протидії Україна може розраховувати на незначне збільшення кількості поставлених ЗРК Patriot і SAMP-T у майбутньому, але й на дефіцит поставок ракет, що зберігатиметься.

Локалізація виробництва PAC-3 та Aster-30 B1NT в Україні лише частково може вирішити проблему дефіциту ракет, так само як і перспективна розробка Freya. Для масштабування всіх цих можливостей щодо протидії та виходу на відносне серійне виробництво в кращому разі потрібен щонайменше рік. А що робити Україні весь цей час?

Активна протидія – полювання на російські пускові установки та нанесення ударів по виробництвах ракет.

Про це я вже частково згадав вище, вказуючи дальність польоту ракет і місця їхніх запусків. Зазначивши, що найвразливішими є саме пускові установки С-400, оскільки для застосування ракет 48Н6ДМ їм доводиться перебувати найближче до кордону з Україною. Практично всі інші мають серйозний буфер безпеки для запобігання ударам у відповідь.

Напередодні контрадмірал ВМС США у відставці Марк Монтгомері запропонував Україні для боротьби з російськими ОТРК використовувати F-16 із авіаційними ракетами Extended Range Attack Munition (ERAM) дальністю польоту 480 км, масою бойової частини 227 кг і високою стійкістю до РЕБ.

У 2025 році Держдепартамент США схвалив продаж Україні до 3350 ракет ERAM, але офіційних даних про надходження цих засобів ураження у розпорядження Повітряних сил ЗСУ немає.

Щодо ударів по виробництву ракет, то це цілком реалістичне завдання, однак воно вимагає застосування значної кількості ракетних засобів ураження з досить потужними бойовими частинами. Нальотами дронів такі підприємства з працездатного стану не вивести. Але, як відомо, на сьогодні у питаннях застосування ракетних засобів ми ще не вийшли на рівень здійснення настільки масованих, концентрованих ударів.

Висновки

Противник обрав тактику ракетних ударів по Києву із застосуванням номенклатури ракет, які найскладніше перехоплювати. Користуючись дефіцитом як систем ППО, так і боєкомплекту до них, ворог продовжуватиме завдавати ударів по столиці, посилюючи терор.

Україна, безперечно, шукатиме шляхи вирішення цієї проблеми, які впираються в можливості західних країн та обмеженість їхніх ресурсів. Налагодження ж власного виробництва займе досить багато часу, щоб вийти на серійне виробництво, а знищення російських пускових установок і підприємств також залежить від реакції, можливостей та оперативності партнерів.

У цей складний період мешканці столиці повинні приділяти максимальну увагу власній безпеці, не ігнорувати базові вимоги щодо підготовки до масованих обстрілів.

Перелічені вище типи ракет та їхні характеристики дають змогу зрозуміти ступінь загрози та час реакції на пуски, який у багатьох випадках зведений до мінімуму. Найнадійніше укриття під час таких ударів – бомбосховище, підвал, метро. Дві стіни під час удару балістичної ракети не врятують у разі прямого влучання в будівлю, особливо коли йдеться про 9М723.

Відповідальність людей за власне життя в цей складний період війни стає не менш пріоритетною, ніж пошук ефективних засобів боротьби з цими загрозами.

Джерело

Нова загроза: Що означають для України часті російські атаки крилатими ракетами “Бандероль”

Російські окупанти посилили атаки на Україну із застосуванням крилатих ракет S8000 “Бандероль”. Для масованих ударів росіяни, ймовірно, почали використовувати наземні пускові установки, розміщені в тимчасово окупованому Криму, передають Патріоти України.

Про це повідомляє Defense Express. Аналітики припустили, що подібна тактика може свідчити про підготовку РФ до ще масштабнішого використання цих ракет і пошуку альтернативи звичайним ударним безпілотникам.

Використання наземних пускових установок

Як зазначають автори матеріалу, спочатку носієм крилатих ракет S8000 “Бандероль” вважався російський ударно-розвідувальний безпілотник “Оріон”. Проте один такий дрон здатний нести лише одну ракету, тому, наприклад масований запуск дев’яти “Бандеролей” по Одесі, що стався 31 липня, вимагав би одночасного застосування дев’яти “Оріонів”.

З огляду на обмежену кількість цих БПЛА на озброєнні РФ такий сценарій експерти називають малоймовірним.

Теоретично ракети також можуть запускатися з ударного гелікоптера Мі-28, який здатен нести кілька боєприпасів одночасно. Однак жодних підтверджень використання такого способу поки що немає.На цьому тлі найбільш імовірною версією виглядає застосування наземних пускових установок. Вперше їх продемонстрували ще у вересні 2025 року.

Окупанти змінюють тактику повітряних ударів

Аналітики припускають, що після серії масованих ударів по Одесі та інших прибережних містах російські війська могли розгорнути кілька таких пускових установок у тимчасово окупованому Криму. Водночас для атак по інших регіонах України, де “Бандеролі” запускають поодинці, окупанти, ймовірно, і надалі використовують безпілотники “Оріон”.

На думку фахівців, Росія також намагатиметься нарощувати виробництво ракет S8000 “Бандероль”. Якщо ці плани буде реалізовано, кількість наземних пускових комплексів може зрости, а удари такими ракетами стануть регулярнішими та масштабнішими.

Аналітики вважають, що активніше застосування ракет S8000 “Бандероль” пов’язане зі зниженням ефективності звичайних “Шахедів”, які дедалі частіше перехоплюють українські дрони. У відповідь Росія робить ставку на реактивні безпілотники та крилаті ракети, тому Україні, у свою чергу, необхідно розвивати доступні й ефективні засоби протидії таким цілям.

Характеристики ракети “Бандероль”

– максимальна швидкість до 650 км/год, тоді як її крейсерська швидкість становить 520–560 км/год;

– дальність польоту ракети сягає 500 кілометрів.

Як бойову частину вона використовує уламково-фугасний заряд ОФБЧ-150 масою 114,3 кг, що робить її небезпечною для ураження як інфраструктурних, так і інших наземних цілей.

Джареда Лето звинуватили в сексуальних домаганнях до неповнолітніх, — BBC

Американського актора та фронтмена гурту 30 Seconds to Mars Джареда Лето звинуватили в сексуальних домаганнях до неповнолітніх та щонайменше одному статевому контакті з неповнолітньою.

Про це йдеться в документальному фільмі BBC «Jared Leto: Hollywood’s Dark Secret».

Загалом у стрічці виступили десять жінок, дев’ять із яких уперше публічно розповіли свої історії. Одна із заявниць стверджує, що мала статевий контакт із Лето в Каліфорнії, коли їй було 17 років, попри те, що в цьому штаті вік сексуальної згоди становить 18 років. Інші жінки заявляють про сексуальні домагання, непристойні пропозиції, погрози сексуальним насильством та недоречну поведінку з боку артиста, коли їм було від 14 до 19 років.

За словами учасниць фільму, описані події відбувалися у період із 2002 по 2016 рік, коли Джареду Лето було від 30 до 40 років. На момент публікації йому 54 роки. Сам Лето публічно не визнав висунутих звинувачень.

Читайте по темі: США щомісяця постачатимуть Україні ракети для Patriot, — Зеленський